автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Гуманистические параметры социальной активности личности (социально-философский анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Гуманистические параметры социальной активности личности (социально-философский анализ)"

МШСТЕРСТВО ОСВГШ УКРАГ11И КИ1 ВСЬКИЙ'- ад ВЕРСИ'ГЕТ 1МЕН1 ТАРАСА ШЕВЧЕШСА

РГ6 од

На правах рукопису

3

ЗАХАРОВА ТАМАРА ЙОСИШ.ВНА

ШАН1СТИЧН1 ПАРАМЕТРА СОЩАЛЬНО! АКТИВНОСТ1 ОСОБИ /сощально-фглософський аналгэ/

Спещалыясть 09.00.11 - сощальна ф1лософ1я

АВТОРЕФЕРАТ

цисер.таци на здобуття вченого ступени кандицата ¿[¿лософсышх наук

КИ13 - -1994

Дис^рт^цт^ю ,е рукопис,. .{.,,,

Робота виконана на кафб^Г'ф1ло!с&ф1 г'^у^ш^р^^^"'

Китвоького у!пверситету хм.Тараса Шевченка • •

■ 'М,'. .,чг;,..цн ч!: . '

Ппуковий коровник — кандидат фхлософських -наук,

доцент СИТНИК Петро Кононович.

ОфтцтйиI отюнзнти — ...... . ,1. доктор фхлософських наук,

А^прЬфеЬ:ор-КИРР!ЧЕШО Никола Григорович.

1. кандидат фхлософських наук, доцент КИТОВ Микола Григорович.'

Ировтдна организация - Украх'нський аграрний

уьиверситет, кафедра фхлософп.

Захист* вгдбудеться "¿3." 1994 р. о 14.00

на засхданн! спец1алхзовано1 в4ено5 Ради Д.01.01.04 при Кихвському ун!ворситет1 хм.Тараса Шевченка /252017, м.Ки1в-17, вул.Володимирська, 60, ауд.328/.

3 дпсертагцею можна ознайомитись е бхблхотецх

ун1верситету.

Автореферат розхсланиП Ууу^.Л' 1994 р.

Вченмй сакретар V

спешалгзованог вчено: Ради проф.СКРИПКА ИЛ.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОГИ

Актуальн1сгь теми дослтдження. Проблема соц}ально1 актив-ност! особи набував в наш час особливо'1 гостроги в звпязку з потребою радикального реформування сусптльства, вдосконалення форм та умов людсьшм жкттед?яльност!, зал учения вс5х громадян Украйни до процесу соц!ально1 творчост!. Державна самост!йн!сть етверджу-втьоя активними д!ями кожно? окремо! особи, що складаготься в эа-гальний пот1к перетворень в економ!чн1й, пол1тичн1й та духовшй сферах. 1х усшх у значнШ 1пр1 залежигь в!д того, в якому напрям-ку будуть розвиватися ц! д{!.-Досв1д друго? половини XX стол!ття переконливо доводить, що едино в!рним напрямком е гуман!зм. Отге, мова мае вестись, перш за все, про його суппсть, характерн! ри-си та способи реал?зац11о в лгадськ5й лояльность Пошуку гуман!-стичних параметров соц!ально1 активност! особи Я п!дпорядковане це дисертац?лне доел1дження.

В переломы! пер{оди 1стор!Г, коли руйнутаться стар!, в!дки-л1 !деол'ог!чн! й психологхчн! стереотипи Я стверджуеться нова система погляд!в, уявлень га цшно'стей, з"являеться реальна можли-в!сть гуман!зац1'1 соц!ального середовища й реал!зацГ1 тзорчого потенц!алу особи. Здавться, варт булоб оч!кувати суггевого п!д-йому социально активних д!й, творчого злегу. Проте, очезидним е той факт, цо сама потреба особи с конструктивна самод!ялъност! в широкому соц!альчому масштаб! запишилася несформованою в попе-редн!й соц!альн!й дШскост1. ...

Онозленнга фундаментальна основ ^иття сузеренно! деркави на гуман!стичних засадах протидшть с;ии !нерцП, консерватизму, як! ппибоко вкор!нилися як в системI суспшьних зв^язков, так I. всередиш само]? лгодини I зумовлшгь дефицит особист остей, що прагнуть до' самост!йних вольових р!шень,.ризику, творчого пошуку. Це 1 не дивно, поск:льки саме ц! особист5сн! якост! ц!леспрямова-но' Еикортнгавалися в минулому. Тому поряд з необх!дн1сто проведения радикального економочного. реформування й демократизацп сусального жигтя оснуе не менш.гостра проблема самовиховання, само-перетворення, з якими пов"язан! внутр!шн! резерви самод!яльност} по вдосконаленню громадеького й !ццив!дуального буття.

Таким чином, реало! сучасного життя актуал1зували проблему сформованосто суб"екта, йог.о здатност! сприйняти змонет умори людсько}' д1яльност1 Л спроможност! виступити активною ПерОТРОрО'О-чою силою. Багатоморний, всеб!чний вияв гуманистичного потешпопу

с овально У активност! особи та Кого використання в процес! вдосп налення зопн1пшього й внутр!шнъого св!ту б важливим завданням, и його поставило перед сусп!льними науками саме життя.

Внасл!док панування апологети^ноУ спрямованост! в ц!й галу: наукопого знания, склалася ситуац!я, коли в !нтересах практики "загального схвалення" культивувались м{фолог1зован!, опрощен! за своУм зм!стом схеми й уявленшг, камуфлговався справжн!й стан справ. Пу<л1кац11' цього пер!оду св1дчагь про прагматичний, тех-нократичний п!дх!д в розум!нн!*рол! соц!альноУ активное?! особи. До того ж, мало м1сце ототожнення соц!олог!чного й соц!ально-ф!-лософського п!дход1в до проблеш людини ! И активност!, внасл!-док чого останн!й придбав невластивий йому статус. Ця обставина актуал1зуе необх!дн!сть Ух роэмежування. Незважагачи-на велику К1лыпсть л!тератургт, присвячено'1 даи1й темь розглдагетга в контекст! гуман1зац!1 еусп!льного та !ндив!дуального буття, вона набупае сьогодн! 1ншого звучания, дае 1мпульс науково-досл!дному процесов!.

Об"ективна'потреба соц!ально!" системи в радикальному онов--леш?! зумовлтое необх!дн!сть такого наукового осягнення проблеми, яке вСпрас в себе нове бачення, ц!л1 й напрямки вир!шення, м1няб акценти на наявних п!дходах, критично переосмислюгочи т! висновки котр! цс недавно здачалися нез^перечними ! несхибниш.

М!ра науковоУ розро<?тгеност! проблеш. Аная!з науковоУ л!те< ратури дозволяе вид!лити так! основн! п!дходи в зивченн! лгодсько активност!.

Перга за все назвемо загальноф!лософський п!дх!д, в межах якого 1снуготь онтолог!чний та гносеолог!чний'аспекти, Перший з них досл!джув активн!стъ як об"ективну форму !снування соц!альн< орган!зовано1 матери". Вш дозволяв ранжирувати прояви активност природних I соц!альних систем, здхйснювати ангипз з точки зору наявност! загальних елемешч в I зв"язк1в, виявляти законокпрност: !х функц!онування I розвитку, а також специф!ку активност! тттр! форми руху ыатсп!?. Гносеолог!чниЯ аспект акцентуе увагу на активност! суб"екту, який п!знае. В!н дозволяе визначити суттев1 особливост! п!знавально! активност!. людини', дати характеристику суб"ект-об"ектних в!дносин, розглянути практичний 1 ц!нн!сний ко менти п!знавальноГ д!яльност!, показати !сторико-ф!лософськ! основи вчення про активн!сть св!домоот! та самосв!домост! особ*;.

- 5 -

Ц! аспекта проблеми висв!тлен! в наунопих працях М.О.Булатова, В.П.Гпаяова, М.В.ДьомЬта, В;5Л'узьм!на, М.С.Кагана, 0."С.Кир1шзка, Н.В.МотрошиловоТ, О.Г.Сп!рк!на, А.М.Лоя, В.Г. Габачковського, Ю.К.Плетн!кова, В.С.-Швирьова та !н.

Соц!ально-ф!лософський п!дх1д розглядае активность людей як механ1зм творчост! нового, неск!нченого процесу роэяирено-ро в!дтворення соц!аяьного тоття. Його принципева осоЛлив!еть у вивченн! активност! людини полягае в визначенн! ÏÏ рол! в сусп!льному процес! в зв"язку з законом!рностями соц!альноУ фор-ми руху матер! Ï.

Виступагочи св!тоглядною-основою соц!альних досл!дгень, соц!альна ф!лософ!я вносить в комплексне визчення проблеми соц!-ального згиття принцип суб"ектитаост!, забезпечуе анал!з його суб"вктивних характеристик. Розглядагачи активн}сть як суттвву рису людського св!тов1дношення, вока поеднуе анал13 об"вктивних умов реал!зацП соц!ально активно': д!ï та ïï прояви в сфер'г суб"-«ктивного.

В такому контекст! проблема соцгальног активност! роз-глядавться е.О. Ануфр1ввим, Г.С. Ареф"ввою, B.C. Бакировим, B.I. Водоп"яновим, G.I. Головахою, В.Н. Консгянтиновим, B.I. Куценко, Н.В. Пан!ното, О.П. Гкмпкановога, G.A. Подмьською, Ф.В. Цанн Кай-ci, B.I. Шинкаруком, 0.0. Якубою, "0,1. Яценко та îh.

Соц!ологпший п!дх!д дозволяв одержати kohkjsthï науко-bî дан1 про pisHi .суб"екги соцгально'1 активност!, вид^лен! на niflCTaei певних сошально-ваг'омих критерпв. 3 його допомогою можна* ф1ксувати факти реального прояву сод ¡ал ьно'г активност! людей, ïï piBHi в р!зних сферах киттед!яльност1 сусп1льства.

Людина в социальному BHMipi постав як сукупшсть функ-ц!ональних стосушив з сощумом, в який вона включена. Сутн1сть соц!ально'1 активност! в такому pasi трактуеться э погляду ïï кау?альних визначень, перш за все - об"ективно'1 детермшацП со-ц!альним середовицем. ГНанавальний 1нтерес зосереджуеться на тих соц!альних функциях людини, як! необх!дн1 для генування певно'г роц!ально!" орган!зацП.

Серед авторiв, доел!дницьк! зусилля яких розгорталися в р!чищ! такого шдходу, мокна назвати В.П. Васильева, A.M. Величко, В.I. Воловича, Л.А. Гордона, Г.TV Куравльова, А.Г. Здраво-мислова, В.Н. 1ванова, C.B. Клопова,' В.Г.' ГНдмаркова, В.О.Ядова

та Juni.

Серед досл!джень, присвячених анал1зу такого конкретного виду соц1аяьно! активное^ як трудова, можна вид!лити прац! ' -

A.ЬГретченко, T.I. ЗаславськоК, В.А. Шддубного, А.О. Ручки, М.П. Рябова, В.Л, Серебряникова, В.О. Смирнова, Ж.Т. Тощенко,

B.Д. Оэмит!на, М.А. ШабановоУ, JI.C. Шевченко та !н.

Сусп1льно-пол1тична активн!сть /пол1толог!чний аспект/ виступав■предметом наукового !нтересу К.Г. Базовк1на, Г.А. Белова, Д.Г. Виур1на, Л.В. Губерського, Д.А.Керимова, P.M. Кири-люка, М.Г. Кириченко, A.B. Клюева, В.Г. Кременя, М.М. Мокляка," В.Г. Мордковича, П.К. Ситника, Л.С. Тупч!внко та iH. .

Активн1сть особи в духовно-моральн!й сфер!, в мистецтв1 й культур1 досл!джуються в публ1кац!ях В.П. Авдрущенко, A.I. Ар-нольдова, Р.Г. Апресяна, B.I. Бараново!, t>.K. Бистрицького, JI.H. Когана, Т.С. laniHoi', Л.Г. Левчук, B.I. Ыазепи,, В.А. Малахова, 1.Ф. Надольного, B.C. Базенка, T.I. Титовох, 0.1. Фортово'1 та 1н. •

Соц1ально-психолог1чний пхдх{д розвинений такими авторами - як $.0. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьев , Л.Ф. Бурлачук, ПЛ. Гнатенко, Л.П. Гримак, О.В. Киричук, М.Н. Корнев, В.Г. Панок, A.B. Еетровський, O.K. Улвдов та 1н. Значна робота по вивченню психолог!уних механ!эм1в деструктивно спрямовано"1 соц1альног ак-тивност! особи була проведена I.C. Ко'ном, Ц.П. Короленко, В.М. Кудрявцевим, А Л. Харашем, О.М. Яковлевим. та 1н.

Згадан} гпдходи до. вивчення людсько! акти;ност1 знайиши свое воображения також в наукових публ1кац!ях багатьох заруб!ж-них учених. Вагомий доробок в розробку рхэних paKypciB uiei про-блеми належить таким представникам сучасно'1' фоософсько! та со-ц1олог1чно1 думки Заходу як X.Аренд, E.Arayui, 1Б.Брентано, й.Вай< М.Дюфрен, Р.Лайкерт, С.Лангер, К.Левх-Стросе, А.Маслоу, Р.Ыертон М.Полаш, К. Поппер, А. Про, Н. Решер, К. Роджерс, Е. Ротхакер, Е.Фромм, К. Xopni, Ф. Херцберг та ш.

Незважагачи на досить широке коло авторгв та публ!кац1й, , доел¡дження дано! проблеми не можна вважати завершеним. HoBi умо-ви сусгпльного буття, hobi потреби та сощальн1 завдання потребу ють подалыпо! розробки, поглибленого анал!зу суп соцгально! ак-тивностi особи, об"сктивних та суб"ективних фактортв, що дегермх-

нувть Н становления й розвиток, пошук илях!в, як! ведуть до Н реально! гуыан!зацН.

Ц! обставини эумовили вибгр мети та завдань дисертац!й-ного досл!дження.

Метою дисертац!I в визначення гуман!стичних параметр!в социально? активност! особи та анал!з об"вктивних ! суб"«ктив-них фактор!в, вдо зумовлюють Н розвиток в умовах зм!ни методо-лого-св!тоглядних принцип1 в соц!ально1 орган!зацН, ц!нн!стних ор!внтир!в в процес! становления демократичного сусп!льства.

Названа мета потребув вир!шення таких досл!дницьких зав-дань як:

- експл1кац1я поняття "соц1альна активн!сть особи" в контекст! сучасних наукових дискус!й;

- визначення гумашстичних характеристик сощально-! активност! особи як сусального феномена;

- досл!дження об"вктшх особливостей громадського та !нди-в!дуального буття в !сторично перех!дному суспгльств! та шлях!в Ух реально'1 гумантзацп;

- ана л1з суб"вкгивно1 склада во! "механизму" дегерм!нац!х сощальн01 самод!яльдаст! особи.

, ' Теоретична й методологгчна база досл!дженця. Поставлен! зав-дання-зумовили необххднхсть анал!зу джерел, безпосередньо г!ов"яза-них з анализом таких вих!дних понять, що складають кате1'ор1аль-ний каркаю дисертац!йно! роботи як: "особа", "дхяльнгсть", "ак-тившсть''^ "тБорч.!сть", "гуман!зм" та Саме тому автор в перту чергу звернунея до праць кпаеик! в свгеовоЦ фiлocoфti - М. Бердяева, Ы. Вебера,-Г.В.Ф.Гегеля, Е.Дюркгейма, I.Канта, К.Маркса, Л.Фейербаха, С. Франка та ш., в яких означен! поняття одержали фундамент ал ьне висв!тлення.

Прагнення уникнути односИчних п1дход1в, ригоризму суджень эумовило використання в данхй робот! як численних публ1кац!й в!тчизняних автора та вчених СНГ, так I результатов наукових по-шук!в сучасних <5>!лософ1г., соцдодогЧв, психолоНв Заходу / В;Аут-вейт, Р.Бхаскар, Р.Ведьдер, ЫЛ.Майнер, А.Маелоу, Г.Парсонс, К.Гюппер, А.Про, Р.Мертон, Б.&ранкд, Ф Херцберг та !н./, як! склали другу групу джерел.

• • Для обгрунтування низки теоретичних положень використан!

данг конкретно-соц!олог!чних доел!джень, публ1цистичн1 матер!али, а також матер!али творчих дискус!й ! науково-практичних конференций, котр! безпосередньо чи опосередковано пов"язан! "з темою доел1дження.

Наукова новизна доелЖжения полагав в визначенн! гуиан!стич-них параметр!в соц!альнох активност! особи, анал!з1 об"ективних ! суб"ективних детерм!нант i'i роз витку i реалозацЦ в умовах зм!ни методолог!чно-св!тоглядних принцип!в соц!ально'1' орган!зацП, ц!н-н!сних ор1ентац!й в процес! становления демократичного сусп!льст-ва. ,

В результат! проведеного досл!дження автор одержав i все-б!чно обгрунтував так! 0CH0BHi положения, що м!стять елементи нау-уовоI новизни I виносяться на захист:

- розкрит! cyrHicHi риси соц1ально'1 активное^ особи як складного ц!л!сного соц!ального.явищэ., самод!яльност!, нац!лено! на перетворення зовн1шнього та внутр!шнъого св!ту людини, що рег-ламентуеться взаемод!ею зовн!шн!х щодо суб"екта факторами та внутр1тн!ми установками, зумовленими .його потребами й !нтересами. Вид!лен! р!вн! соц!ально¥ активност1 особи, як! дозволяюгь харак- ; теризувати YY прояви як за допомогого зовн!шн!х показник!в об"ёк-тивного характеру, так .! збоку,суб"ективно? детерм!нац!1;

- визначен! основн! гу?лан!стичн! параметри самод!яяьноУ осо-г би, якими на сутн!сному piBHi виступають': свобода, творч!сть, ■здатн!сть до збагачення духовного св!ту, прагнення облагородити '■ природне й соцоальне середовище, потяг до доброчинност!. Практич-ний рух сутност! соц!ально1 .активност! особи зд!йснюеа:ься через : суперёчливе поеднання об"ективних та суб"ективних фактор!в. Пев-; ' ний хсторичний зм!ст социально! активност! може не в;дпов!дати пан!вним гуман!стичним принципам i на ц!й п|дстав! квал!ф!кува-тися як антигуманна, деструктивно орхвнтована самод1яльн!сть особи. Отже це понятая може нести як позитивне навантаження так 1 негативне; '

- показано, що проводною об"вктивною детерм!нантою, яка виз-начае становления й розвиток соц!альног активност! особи вистуцав соц!альне середовище. Анал1з сучасних тенденц!й П розвитку, характерных: !нтеграт1<вними процесами, не'вкладаеться в традищйну схему отогожнення соц!ального середовища особи з вторично конкретною соц!альною системою, чим зумовлюеться необх!дшсть рознщ-

рення обсягу даногсьпоняття. Науковий пошук дозволяе вичленити три основы! р1вн1 соц!ального середовища, взаемодхя яких у !х вплив! на особу виявляеться як д1алектична едн}сть загального, особливого й единичного;

- видЬгено п"ять тип!в особи / соц!альних характер!в/ й наведена IX характеристика з погляду особливостей появу соц!ально1 активност1 /пасивност!/. В!дзначено, цо становления й розвиток соц1ально!' самод!яльност! особи детерм!новано орган!чним поеднан-ням суб"ективних та обпективних фактор!в, "механизм" взавмодп яких м!ж собою та впливу на направлен1сть соц!ально!' активное^ особи е дуке складним I недостатньо дс>сл1дженим;

- визначено загальний /основний/ показник реально! гумаш-зацП соц!ального серед о вида, яним виступае створення соц!алыю-го простору, д!йсних умов для розгортання коструктивно! самод!-яльност1 ^соби творчого типу. Гуман!зац!я факторов суб"ективно!'

.детерм!нац11 може зд!йснюватись перш за все як наслщок ор!ента-ц11 особи на загальнолюдськ! цшюсть

Практична значим!сть робота. Результати досл!дження можуть бути застосован! в процес! практично! регуляц!'! сусп!льноГ по-вед!нки особи, надання гуман!стичноК спрямованост!, цив!д!зо~ ваних форм прояву, адекватнюс потребил становления демократичного громздянського сусп!льства.

Теоретичн! положения й висновки можуть використовуватися в ход! подальшо! розробки проблем формуоання соц!ально-активно5: особи, гуман!зац!У умов И життед!яльност!, при вивченн! об"ек-тивних та суб"ективних стор!н "мехак1зму" П самореал1зац!!, а також бути включен! в вузгвський курс лекц!й з фглософи та слецкурси з гуманитарно]? проблематики.

Апробащя роботи. Основн! результати проведеного дослщжеи-ня допов1дались автором на м1хшародшй науково-практичн1й конфе-ренц!'£ "Современные социальные технологии: сущность, многообразие форм и внедрение" /Б¡лгород, 1991 р./, на республ!кансыай науково-методичшй конференций "Украшська культура. Зм1ст ! методика викладання". /Ки'1'в, 1993 р./, на постхйно дшчому фио-софському семжар! "Гуманизм. Людина. Духовн!сть" /Дрогобич, 1993р./, а також обговорювалися на засщанн! кафедри фиософП гу, ман!,тарних наук Ки'!вського университету 1м. Тараса Шевченка.

Основн! положения дисертац!!'- воображен! в дев"яти публ!ка-

uisx автора.

Структура дисертащi визначена лог!ков дослхдження, яка випливае з його мети та оеновних эавдань. Дисертащя складаеть-ся з вступу, трьох роздШв, вис но bkib, списку використано! л!-тератури.

Основний зм1ст роботи

У BCTyni обгрунтовуеться актуальн!сть теми досл!дзкення, ха-рактеризуеться ступ1нь П розробки, визначаеться мета та завдання дисертацй', розкриваеться новизна та практична значим!сть роботи.

Перший розд t л - "Поняття соц!ально1' активност1 особи- i гу-^ машстичний вимхр ii сутносгГ' - присвячений вир1шенню першочер-гового завдання - з"ясуванню категор!ального статусу поняття "соц!аяьна активн{сть особи" /поскГньки експл!кац1я вих!дноУ ка-тег'орН в!дображае специфшу бачення проблеми в ц!лому/, а також виявленню ii оеновних гумашетичних -параметр!в.

Висв1тливши pi3Hi позицЦ в тлумаченн1 сут1 со^ально! ак-тивност! особи, яка виступае об"ектом даного досд{дження, автор п1дкреслюе, чо специфша соц1ально-ф!лософського п1дходу полягав в розгляд} .цього сощального явища як едност!, органичноi ц!л.1с-hocti об"ективного й суб"ективного. Недооцшка oflhiey з цих сто-piH, як f ix абсолптизйц!я, прогиставлення перешкодкае адекёат-ному воображению в виххдному поняттi диалектично поеднаних начал складного "механ!зму" соц1ально'1 активности особи.

Сутн1сть соц!ально'1 aKTHBHOCTf особи полягае в тому, до во"*?' на е самод1яльн!сть, виступаючи мхрою Д1яльност1 в едност! П к1льк1сних та якiсних показник!в. Яюдина може д1яти гпд тиском зовншньох' необх!дност!, всупереч cboi'm штересам i потребам. Са-ыод1яльносг5 ж завжди притаманна свобода виникнення. Отже, ii субстац!йною особлив!стю виступае самодетерм!нован!сть: якщо д!яльн}сть зумовлюеться ззовн!, то самод1яльн!сть зеередини.

В ходt подмытого анал!зу автор доводить, до соц{альна акти»н1сть по сбоГЙ cyrt являв собою процес освоения, перетворен-ня природного й соц1ального, эовн1шнього й внутртнього ceiry людини.

Особлива увага звертаеться на актуалыпеть проблеми садо-иеретгорення особи. Це, зокрема, пов"язано з Tisra обставиною, що до недамих nip багато дослщшнии, визначаючи сутшсть coui-

- П - -

ально!" активност!, уважали, що об"ектами перетворення виступають т!льки сусп!льство i природа. Соц1альна активн!счь трактувалася лише як зв"язуюча ланка mík соц!альним середовшцем та особою. Проте сучасний р!вень розробки проблеми в ракурс! íí гуман!стич-hoí !нтерпретацИ показув, «до такий п!дх!д е опрощеним, звужув !с?инний обсяг поняття.

До тепер!шнього часу соц!альна активн!сть сукупно'1 людини зводилася в основному до приборкання сил природи й сусп!льства з метою використання ix для життевих потреб, тобто була спрямована переважно назови!, тепер цей експанс10н!стський характер людсько-го буття ставить П1Д загрозу саме !снування людського роду. Криза сучасног ÍHflycTpiajibHOi цивШзвц!!' демонструе очевидцу !стину, що BupimeHHH проблеми сл!д шукати на шляху перенесения соц!ально!" активност! особи на саму себе. В самому способ! екзистенцп людини точкою^вдагку, 'Чарою bcíx речей" повинна стати вона сама, проте не в план! н1чим не обмеженэго володшня, а в смисл! одухотворения творимого нею CBÍTy i власного "Я". Тотальна гуман!за-qiя стае едино можпйвим способом подолання кризи в сам!й сут! людського !снування.

"Людський вим!р" об"екту досл!дження, що склав наступний егап в реалхзацй" поставлен!« завдань, зумовив вид!дення такого суттсвого гуман!стичного параметру як свобода. ° »

Самодхяльгпсть як Истина- за cboím характером дтяльшсть родово'г людини виступас единим способом виразу й реал!зац{ У нею своsí свободи, тобто единим адекватним способом ствердження себе як особи. '

Проблема свободи самод!яяьност! включав в себе як об"ек-tiibhí-умови, так ! соц!ально вагом! характеристики особи, що в!дображають суб"ективно-особист!сне сприйняття людиною основ свободи /несвободи/.

Поск1лыш сутн!сть людини сощальна, пост!льки 3MÍct ! характер свободи перш за все залежить в!д р!вня сусп!льного роз-витку, в!д конкретно-!сторичного стану сусп!льства. Об"ективн! умови, а також м!сце й роль особивконкретно визначен!й систем! соц!альних вщношень, визначають загальну негу свободи особи, характер прояву YY соц!альног активност!.

Водночас, наяЕн!сть найсприятлив1ш1пс еоц!альннх умоз автоматично не призводнть до сгзободи.. Це лиое о б" активна. оснога,

- 12 - • реальна можлив!сгь П. Перетворення иогливост ! в д1йсн1с-ть зале-

жить в1д субъективного! особи, YY активност! в зд1йсненн1 творчого потенц!алу на шляху до свободи.

Залишитися самим собою, не втратити свое особист!сне нача-* ло лгодина здатна за будь-яких обставйн, нав!ть найнесприятлив!-ших. Самод!яльн!сть дозволяв хй вид!литися з оточуючого середови-*. ща, протид!яти його впливу i водночас нести в!дпов!дальн!сть за зд!йснений виб!р мети та засобхв П досягнення.

Чим складн!ший оточуючий .cbít, багатше розмахття вар}ант}в, тим актуальною стае проблема формування й самовиховання особи як гуманного господара природи ! сусп!льства, свободно1 людини, яка вдосконалюе себе, перетворюючи оточуючий св!т.

Далi в дисертацп водзначаеться, що наступним гуман!стичним показником социально! активност3 виступае творч!сть. Зона воображав глибинну суть цього феномена. Це зас!б вир!шення супереч-ност! м!ж ун!версальн!стю людсько1 життбд!яльнос'т! та íí конкретною соц1альною формою, наявними стандартами й нормами; mík нако-пиченим загальним /загальнолгодським/ багатотвом сутн!сних сил, втхлених в культур! та конкретно- !сторичними формами i можли-'востями i'x 1ндив1дуального засвоення й даяыпого роэвитку.

В сучаснхй науков!й литератур! найбхлып поширене визначен-ня творчост! як ц1леспрямовано1 зшни субъектом об"екта ! ство-рення сусп!льно вагомих ц!нностей. Специфична риса творчост! вба-чаеться в новизн!, що е предикатом продукте людсько1 самод!яль-

hoctí.

На думку автора головного вадого подобного тлумачення е те, o¡o з поняття творчостi "випадае" людина як суб"ект п!знания й перетворення навколишнього с в i ту й само Y себе,.тобто !гногзуеться суть творчост! як процесу i ф1ксуеться лише пщсумковий зовн!шн!й результат, тод! як творч!сть е, перш за все самостимуляц!я, свмо-розвиток людини, в якому вона прагне розгорнути свох глибинн! задатки, потенцП, ствердити себе. Це д!алектична суперечшсть м!ж самоствердженням, самовиразом 1 перманентним виходом за меж! досягнених результат iв. .

Комплек ний гпдхлд до вивчення природи творчост! дае мож-ливхсть зробити висновок, що в híS: I/ д!алектично знхмаготься, заперечу готься юнуюч! еталони, норми, стандарти; 2/ здхйснювть-ся об"ективац!я творчого потенц!алу суб"екта, його самореалiза-

ц!я; 3/ в результат! освоения матер!ального чи реального об"вкту народжуеться нова ц!нн{сть, що мае сусп!льну значим!сть.

Охарактеризувавши основн! види соц!альноТ активност! особи, дисертант звертавться до проблем вичленення П основних р!вшв.

В!дм!чаеться> (до наявн! в наукових публ1кац!ях спроби ви-д!лити ц! р!вн! грунтуготься на диферешпац!'! продуктивноI та реп-родуктивно! д1яльност! людини. Творч!сть визнаеться вищим р!внем соц!альноТ активност} людини. В доповнення до под!бного розум!н-ня пропонуеться зд1йснити ще !нший пзр!з'\ що лежить в плодин!: зас!б-п!ль .! приводиться «ого обгрунтуеа'шя.

В залежност! б!д джерела д!яльн!сть, як це говорилося ран!-ше, под1ляеться на'прим^сову Я добров!льну /соц1альна самод!- . яльн!сть/. Остання може'виступати як ц!ллю так I засобом. 1Нд засобом роэум!еться така актившсть, яка сама по соб! не виступае потребою объекта, а лише створюв умови для задов^льнення якоКсь 1нш01 його потреби, п!д ц!ллк> - актившсть, що сама е потребою ! н!яких ¡нших ц!лей не переел!дув. Принципева в!дм1нн!сть полягае в тому, до в першому- випадку самод^яльшсть особи випли-ва'е з потреби в предмет! чи в певному сощальному статусI /соц!-альна актившсть як заегб/, а в другому - з потреби самод!яльно-ст! /активн!сть як ц!ль/. Ця остання виступае вищим р1внем со-ц!ально'1 активност! особи. Птдкреслено, що подтбний "зр!з" мож-ливо застосовувати тхльки до еамод!яльност!, поск!льги примуеова д!яльн!сть моке виступати Т1льки засобом, але не щлл».

Поеднання обох зр!з!в створюе своерхдну пс1?ку", наш!здания якоИ на конкрегний прояв соц!ально'1 активност! особи дозволяз характеризувати Н як з боку зовниш^х показник!в, так. { з боку внутр!пшьо1 суб"ективно'1 детермгнацп.

1 Обстоюючи р1зновекторну спряковашсть сощально!' активност!, автор виступае проти познцп, згщно як!й сутнгсне визна-чення цього поняття зводиться до аксеолог!чного аспекту, ототож-нювться з виключно прогресившш розвитком людства, звтдки ВЙПЛИ-вае; неправом1рне виключення з об"ему даного поняття деструктивно спрямованог самодтяльност! особи.

Таким чином, в результат! розгляду сощально!' активност! особи як самод1яльност:, спрят.ювано! на перетворенпя зовшшнього та внутр1инього ев!"?;/, в д.геерат.гЛвидЬтен! так! гуман!сти»н? параметра ¥? су?ност! яя свобода, ть'Орч!оть, здатн!сть до семош-

раження, вдосконалення духовного св!ту людини, облагородження оточуючого природного га соц!ального середовица.

Проте, оск1льки цШсне буття особи поеднуе нйлежне t суще, сутн!сть та 1снувакня, - конкретно-iсторичний зм1ст соц!-ально'г активност! особи, характер ïï спрямованост!.в соц!ально-му середовшц! ыоже не в!дпов!дати гуман!стичним принципам пев-hoï епохи i на ц!й шдстав! оц!нвватися як антигуманний, хоча в загальному контекст! людсько! icTopiï виявиться прогресивним. Практична реалтзащя соц1ально1 активност! в суспхльно-му житт1 не б однозначно визначеним, л!нхйним процесом, а про-

• - а

лягав через складну взабмод!ю рхзномангтних фактор!и як об"вк-тивного, так i су6"екгивного характеру..

В другому розд!л! дисертацН"Соц!альне середовице як об"ективна основа становления coutaibHOï активност! особи Ii проблема ïï гуман!зац!¥' роэглдцаетьея соц!альне середовище як об"ективна основа становления активно-! особи ¥а проблема гума- • HfsauîY цього середовища.

Висновок про те, що соц!альна активн!сть особи мае р!з-новекторну спрямован!сть, закономipno ставить питания про необ-х!дн!сть'мшвлення тих як!сно шзна^ених умов, як! або спринять опрадмеченнго еуттевих сил людини в гуган!стично зор!ентован!й самод!яльност!, або навпаки, явлшть собою соц!альний прост!р для поглиблення й загострення суперечностей,' кризисних явищ в cmift основ! буття сучасно" людини, ведуть до ftoro дегрздац!Y, ■ . саморуйнування.

Кокний !ндив!д, кохшэ нове покол!ннк заставать певну су-купн!сть соц!альних фактор*!с-, як! задають гм вих!дн! умови !сну-, вання та особливий характер розвитку. ■ Економ!чн!, пол!тичн!, ду-ховно-психолог!чн! умови складають своер!дний культурний фон, еоц!аяьне середощще, в якому особа эд!йсняе св!й шттсвий шлях.

■fia початку розд!лу доводиться неспромота!сть пан!вного с 70-60 -т! роки погляду,.зг!дно якому соц!альне середовище ото-тоторалося з !сторично конкретним сусп!льним ладом. П!дтфеслв-сться, <цо, по-перше, гсяка соц!альна система будуеться на фундамент! попередньоУ, а, .-значить, утримус в соб! в "зиятому" вигля-' д! загальнолюдсъц'и* доспО, оволод!ння яким з необх!дн!стю впл!— тасться V пронес поц!ал!зацН особи. По-друге, редукц!я остального сгредопиг-д до комплексу умое, «цо ïx надае кон'фетно-!сто-

- 15 -

рична сосальца система, звужуе соц!альне поле формування П розвитну сучасноТ особи, поск!льки це останне характеризуемся в наш час пост!йно эростаючими !нтегративними процесами та иау-ково-техн!чним прогресом, яя1 долшоть обмежен!сть, вумовлену на-ц1ональними, державними чи рег!ональними кордонами.

,s Автор вважав, до об"ективн! тенденц!¥ сусп!льного розвитку дозволяють вид!лити три основн! pinHf соц!ального середовтца, як1 впливають на формування соц!альноУ активност! лгодини. Ц! р!вн! виступаоть трьома взаемопов"яэаними елементами единого ц!лого: ■

Т/ лгодс?so взяте в ц!лому, як шганетарна сп!льн!еть в еднан-Ht YY просторово-часових характеристик /супермакросередовище/;

2/ соц!альна система, а межах якоУ зд!йстаеться соц1ал!за-ц!я особи /макросередовица/;

3/ безпосередне соц1аяьне оточекня особи, сукупн1сть ма-тер1алънит ! духовно-псюсолог!чних фактор!в, що виявлягть протай впли'в на о^сбу в процес! YY яитгед!яльност! /м!кроеередовице/.

Под!бно до того, яте на piEHi м!кросередое1«ца своер!дним чином переломлпеться'вплив соц!альних фактор!в конкретно* !сто-ричноУ систем«, так 1 вона, в свою vepry, перетворре, акумугарб н'аявний загальнолюдський досв!д, досягнення св!товоУ культури. Процес в ц!лому утворюе пэаемоэв"язок загального, особливого й конфетного.

Ьб"ективний взаемозв"язок названих piBHiB не зшмае питания про IX в!дносну самостМшсть, биьш того, IX взаемов!дношен-ня можуть' носити нав!ть характер суперечност!.

Доц!лЪна самод!яльн!сть для гармон!зац!*1, запоб!гання анта-гон!стичних прояв!в Ух взаемозв"язку скяадае один з найваклив!-ших аспекг!в завдання гуман!зац!у соц!ального середовища.

Дал! автор зупиняеться на проблем: соцгал!зацГг особи. Обг-рунтовувтьсп положения про визначальну роль сопельного середови-ща в становленн! соц!ально! сут! лгодини, нотра за будь-яких об-ставин залишаеться сусальною !стотсю з притаманними Уй характеристиками, виэначеними П' належнтстю до социального ц!лого. Ви-д!ляеться особлива роль сошаЙыюУ активностi у взаемов!дношен-нях особи з согпальним середовшцем в ход! п сошал!заЩ1 /вкла-чаючи й процес адаптацп/, по с к ¡лькн. л наявного арсеналу евтту ценностей лтдина не т!льни вбирав в себе до одеркуе г/ииоп!ль-но, яле й цгяеепрямовано ои^ирое наявного те, со }'й н»»о*-с1цнг>

- 16 -

для 1вдив1Дуального становления й буття.

В дослхдженнг висловлюеться неэгода з поглядами автор!в, котр! в!ддають перевагу ц1леспрямован1й форм! соц1ал1зй.ц11 особи вважаючи, що стих!йна форма тримае в соб! б!льше небезпеки прояву деструктивно'! повед!нки, антигуманних вчинк!в з боку !н-див!да. Дисертант вважае, що в ^торй' людства е достатня к!ль-к!сть прикладхв використання сусп!льних гнститутхв з антигуманною метою придушення свободи й самодгяльност! особи 1 в1дстоюе тезу про взаемозв"язок та взаемозумовлешсть двох названих форм соц1ап1зац1'1.

Пхдкреслюеться, що зм1ст, конкретш механ!зми сощал!за-Ц1х пом!тно зм1нюються при переход! в!д одного сусшльства до 1ншого й зумовлюють осторичн! типи соц1ально'1 активност1 особи.

• Огляд цих останшх дозволив провести дихотом1чний подхл Ух на дв! групп, одна з якнх репрезентована традихийними /до-кап1талхстич11ими/ х соц!ал1стичним сусп!льстеами, а також бур-жуазно-тотал1тарним режимом, !нша - буржуазно-демократичним ладом. Перша трупа в!дповтдае комплексу юторичних тшпв сусп!ль-ств, як! вгдображають зацшавленхсть сощального середовшца а соцхальшй пасивност1 член1в сусшльства, в пластичности !ндив}-дуальноУ св1домост1 та стереотипност! !ндив!дуально'1 дхяльност!. , Соц1альна активнхсгь зустрмаеться тут швидше як виключення, ашж правило, 11 розвиток здШснюетьсЯ'/ якцо вхн мае м1сце / всупереч законам функцюнування соц!уму, уставлено! системи со-щалхзащУ.

Друга група представлена буржуазно-демократичним сус-п!льством, яке проявило зацгкавлешстъ в штенсиЕпому розвитку ■ масовоУ культури, науки, техшки, матер1ального 'виробництва в целому)-зд1йснюваного на основ! цхлеспрямованого стимулю^ячня певних вид!в сдцхальноУ активности осрби.

Проте, в таких середовдецах соц5апьна активность не е ц1л1снлм явицем, нер!дко вона служить чужим щодо розвитку сут- . те ¡¡их сил особи тнтересам ! тому далеко не в повнхй мхр1 адекватна гумашсттппй спрямованост! соц!альних процесс в. Практика показала, що демократичний лад не може автоматично забезпечи- ' ти под!бний характер розвитку духовно! сфери людини.

Пошук гумзшегичних шдстав виршення суперечностх м1ж социумом та 1нцив{да!.я1 проводить до висновку про необхгднхсть ри-коигмшя таких завдань: по-перше, проголошення й з'абезпечення реального приор!тету кожноУ особи як вшцоУ мети сусп!льного поступу

!, по-друге, !н!ц!ю§ання активност} кожно! особи, спрямоеано!' на благо всього людства.

В робот! показано, що проблема сп!вв1дношення, узгодженост! сусп!льних та !ндив!дуальних !нтерес1в, взята в ракурс! эагально-людських ц!нностей, своер!дно переломлюеться в наявних сьогодн! р!зш1х формах сусп!льного устрою, набувае нац!онального забарвлен-ня. 1*1 практична реал!зац!я детерм!нована конкретно-!сторичним зм!стом базисних та надбудовних елемент!в, перш за все, особливо-стями соц!ально-економ!чних стосунк!в.

Проблема гуманизму, якщо Г! розглянути як необх!дн!сть по-долання в!дчуження особи в!д власност!, пол1Тично1 влади, людсь-ко'1 природи - виступае центральною в комплекс! суперечностей су-часного перех!дного суспиьства ! д!апектично перепл!таеться з потребою молодог незалежно! держави в як!сному зросташп соц!аль-но"! активност! людей.

3 одного боку, вона полягае в л!кв!дац!К наявних форм в!д-чуження ! може бути реал!зована лише на основ! сощально'! активност! особи, а з 1ншЬго - зростання ще'г активност!, розвиток новаторства, суперництва можлив! лише в процес! подолання вхдчуже-них форм буття 1 створення углов для свободи самовияву особи, олюд-нення соц!ального середовица.

Отже, проблема гумашзацП сощального середовища, як, об"зк-тивно1 детермтнанти.становления сощально-активно! особи, стосов-но практики нашо'1 краши значить необх1ДШСть якгсного перетворен-кя, глубокого реформування еконокпчно!, пол1тично1 та духоено-мо-рально'/ сфёр житт'я сусшльства з ме^ою розширення рамок свободи ви-бору особи, створення умов, як! стимулювали б зростання творчост! людей, забезпечуючи гармонию 1ндив1дуальних I сусп!льних тнтерес!в.

В третьому розд!л т - "Суб"ективна детермшащя гуман!стич-ног спрямованост! со^ально'! активност! особи" анал1зуються внут-ршш джерела сощальноУ активностI особи, дослтджуеться взаемозв"я-зок об"ективно'1 та суб"ективно"1 сторш Г! социально! детермшацГ!.

Базове значения для осмислення суттёвих основ соцгальног са-мод!яльност1 в бдност! '11 зовшвнього та внутр!шнього аспект!в, п!дкреслюе автор, мае досл!дження як об"ективних, так ! суб"ек-тивних стор!н II детершнац!?. •

Кайб!льш важливими суб"ективш:ми чинниками виступають потреби, штереси й ц!нност!, Ц! поняттг виробдрш в !стор!г суспиь-НО! думки для познзчення безгсоссредних спонукальних причин соц!аль-пих Д1й, що епричнняоть перетвореннд соц!ально! д!Г.:ност! г'* само'!

людини.

Починаючи з вюс1дно'1 ланки названого категор!ального ряду, дисертант в1дм1чае, що потреби в1дображають: I/ необххднйй сутте-.вий зв"язок з тими компонентами зовн1шнього середовища, засвоен-ня яких е умовою 1снування людини; 2/ здатн!сть самост!йного вибЗр-кового реагування на життево ваклив! умови; 3/ форму прояву супе-речност1 об"ектом } соцтальним середовицем, яка вир1шуеться за-дов1льненням потреби завдяки активн1й дIх П жхпя.

Характеризуючи б1огенн! потреби людини, автор обгрунтовуе положения про те, що вони е основою матердальних потреб людини як сощальноУ 1стоти, а масшгаби й способи задовгльнення гк зумов-люються особливостями материально}' I духовно'/ культури конкретного суешльства. Наявность цих потреб наглядно доводить глибокий ¡йанентний зв"язок м!ж людиною } природою, Ух взаемозалежшсть.

Зрозумтло, що людина здатна св!домо жертвувати своУми б!о-генними потребами в 1ы"я тих, чи ¡ишик 1деал1в /гумашзму, вгри, переконань, людськоУ порядност! тоцо/. Проте 1снують чисельш до-кази, що сводчать про ероз{ю особист!сного ядра, глибоких розла- ;| псих1ки в ексгремальних умовах незадов1льнення в1тальних |

'потреб. '

Боряд з б1огенними потребами такими ж життево необххдними для людини виявляються потреби в певн!й оргаш'защУ соц1альноУ по- ; ведшки; стосунк!в з }ншими людьми. Немождив1сть Ух задов1льнення виявляе не мент руйн!вний впг.ив на особу, ан1ж В1дсутн1сть Уж! чи житла. . ... '

Спрямування активност1 особи на створення соцтальних умов для гщного життя людини, задов1льнення його найважлив!ших б1о- < , генних га соцтгенних потреб е дуже важливим аспектом вир1шення проблеми гуман1зац1У сусп1льного життя, людськоУ д!яльност1, проте далеко не вичерпуе УУ змгст. Не менш важливе значения належить социальной ак'тивност 1 в творетй й функщонуванш "механ1зму" формування, розвитку самих потреб, Ух облагородження.

Автор доводить нес промокнуть позищУ, яка безпосередньо пов"язуе становления нових потреб з реал}зац1ею наявних.

При такому подход} розвиток потреб тлумачиться пвреважно1 як зростання обсягу ^атероальних й духовних благ, потреби зроста-ЮГь Н1би сагЛ собою, неэалекно в1д участ! суб"екта в соцоальшй Д'1ЯЛЬН0СТ1.

Насправд! далеко не завжди виаока ступонь задовЗльнення ма~ Тер'1альних потреб викликае потяг до духовних потреб, ортентацтю

на гуман!стичн! !деали. Сл!д ч!тно усв!домити, що не 1снуе 1ншого 'шляху розвитку в особи духовних потреб, гумашстичних цшшсних ор!ентацхй як тОьки через эалучення хх по активно! хсонструкти.в-

НО-ТВОрЧОТ Д1ЯЛЬН0СТ1, ДУХОВНОГО ВИрОбНИЦТВа В В1ДП0В!ДН0СТ! з

гуман!стичним вектором !сторичного процесу.

Стосовно питания про розумн1сть потреб, то на думку автора, його можна вир!шити з допомогога "лгадського вим!ру", застосовугачи критер!й в1дпов1дност1 потреб всеб1чност!, цШсност! розвитку особи, гармонН' м!ж 11 б!олог1чною та сощальною природою, особист !сним та громадянським. Це значить, що розумш потреби людини виступають, пери за все, як потреби в гуманшй самод!яльност{ особи, в гуманному вщнозенш до природи й людини, в гуманистичному св1тобаченн1.

Дал! в текст! п!дкреслюеться, що рушйна сила потреб проявляется тим повнше, «им б!льш ч!тко вона воображена в интересах. В свою.чергу, роль цих останнтх зростае в м1ру того, як посиля-бться Ух зв"язок з насущними потребами. В порхвнянш з потребами !нтереси виступають б!льш безпоеередшми стимулятора!.™ социально! активностI.

1нтереси в!дображають, в!дбивагать наявн! в суспхльств! В1д-ношення нер!вност1, в них пост1йно присутнШ елемент з!ставлення людини з людиною, одн!61,соц!альнох групи з гншою. Саме в цьому криеться основа Т1е'1 рушйно!' сили, яка притаманна {ьгересам. -В них в!дцзерк'алювться соц1альне становиде !ндивхд!в, що зумовлюе роль !нтересхв як.найважливтих спонукальних чинштв активних д!й лЬдини з метою перетворення сусп!льного й тндив¡дуального буття, його. гуман!зац11'.

НареагН, хнтереси слтд розглядати I як основу система цт» 'ностей. Ця система опосередковуеться духовною сферою, в1дносно ненадежною в гд матергального виробництва. ЗНксуеться вона в рамках кожного певного сп!втовариства людей з форм! загальноприйнят-них уявлень та норм морально-естети^ного характеру. И 1снування пов"язане з таким баченням й сприйняттда дтйсност!, яке опосередковуеться сощальними почуттями П розвиненими формами духовно!'.

ТЕОрЧОСТI.

В св!'Г1 цЗхм!стей в!диуваеться поскладнення стимул!в повестки ледиии ! причин сощально! активност!. На передшй край виступае не те, що беоумовно ¡¡еобхОне для фтзичного тснувагиЩ, пс

те, гцо виг1дно з погляду матер1альних умов життя, а те, чому на-лежить ствердитися, в1дпов1дае уявленню людини про сенс П буття, г!дн!сть, досго'/нство. Верховенство в мотивацП повед!нки тут. на-лежить тим моментам, в яких проявляется самоствердження й свобода особи. Проте зрозум!ло, гцо поки в сусшльств! залишаеться нужда, нестатки, протистояння матергального й духовного виробництва, страх за тепершне й майбутне - гумашстичн! ц!нност! не можуть зробитися загальним мотивом людеькоI активност!.

Дал! в досл!даенн1 п!дкреслюеться, що суб"ективн! детерм!-нанти в орган!чному поеднанн! з об"ективними зумовлюють "меха-н!зм" становления й розвитку соц!альноУ самод!яльност! особи. На основт анал5зу особливостей Ух зв"язку вид!лен! п"ять основних ти-п!в сощальних характер!в особи /конформ!стський, консервативний, I споглядальний, руин}вний I розбудовно-творчий/ та наведена Ух. характеристика з огляду на специф!ку прояву соц!альноУ активност! /пасивност\/. ' '

Безумовно, наведен! типи не Iспугать в "чистому вигллд!" 4 не спроможн1 охопити все розмаУття, пол1вар!антн!сть взаемод!У • особи т соцтального огочення. В будь-якому сусшльств! присутн! водночас вс! назван! соц!альн! типи, проте, як правило, один з них вкступае в якоетт реально домшуючого. Справжня гуман1зац1я соц!ального буття супроводжуеться нарощенням групи творцтв, ство-ренням углов для Ух продуктивно'!' Ъамод1яльност!.

Анализ сутност! процесу впливу сощальноУ активност! особи . на соц!альне середовище приводить до елвдугачих висновк!в. По-пер-ше, соцгальну актившеть елтд грактувати як зворотний вплив особи на сощальш умови буття, як предметно-практичну самод!яльн!сть по 1х перетворенню. По-друге, цей вплив носить виб!ркови? характер: сприяе закр!пленга> одних структурних елемент!в, змптое !нш!, нейтрал1зуе вплив трет1х. По-трете, реакция особи на явища I про-цеси социально! д!йсност!, Ух своертдна фтльтрашя зумовлена опо-середкуючими ланками мтж зовшишм впливом ! социальною активн!-стга особи, в ролг яких виступаить потреби, штереси, щнност!. Леобхтдним компонентом процесу перетворення сощальноУ дтяльност! • на гумантегичних началах виступае ор!ентащя особи на загально- -людськт штереси й цтнност!.

В заключены! робкться загальний шдсумок досл1дження, форму-лчяться основнI висновки, розкриваеться Ух наукова та практична .

- 21 -

значим!сть, нам!чен1 перспективи поде^льпкН роэробки проблеми.

Ochobhí положения дисертацП в?дображеш в слгдуючих публ!кац1ях:

1. Захарова Т.И. Некоторые методологические аспекты формирования социальноГ активности личности// Вопросы обдественных наук: Респ.межвед. сб. - Вып.88. - К.: Лыбидь, T99I. - С.90-96.

2. Захарова Т.И. Активность масс и социальные конфликты// Современные социальные технология: сушность, многообразие форм н внедрение. Материалы международной научно-практической конференции. 4.4. -.Белгород, 1991. - C.49-SI.

3. Захарова Т.И. Проблема свободы и социальная активность личности// Гумашзм. Людина. Свобода. Тези доповтдей Людинознав-чих ф^лософських читань. -Дрогобич, 1991. -С. 104-106.

4. Захарова Т.И. Стимулируюцая роль рыночных отношений в повышении социальной активности личности// Переориентация общественного сознания в условиях перехода к рыночным отношениям. Тезисы научно-практической конференции. -Владимир, 1991. -С.24-26.

5. Захарова Т.К. Обдественно-политическая активность личности и проблема отчуждения// Человек и проблема отчуждения. Материалы региональной научно-теоретической конференции. -Семипалатинск, 1991. - С.73-75.

6. Захарова Т.И. Гуман!стичш -параметри виховання социально- активно1 особистост} в умозах ринкових"в1дносин//Ринок i проблеми гуман1тарно'1' подготовки економгчних кадртв у ви'дтй школь Тези респ.науково-методкчно! конференцп. - К.,1992. - С.29-31.

'' 7. Захарова Т.И. Культурная среда как детерминанта становления социально-активной личности// Гумашзм. Людина. Культура. Тези допов1дей людинознавчих фЬтософськи* читань. -Дрогобич, ■■ . '1992. - G.145-146. •

8. Захарова Т.Н. Культура i особист}сть: проблема социальноУ активност!// Укра'шська культура. 3míct í методика викладання. Тези респ.науково-методично1 конференцП. - К., 1993. - С.70-71.

9. Захарова Т.И. До питания про сутшсть творчоУ активы', ctí особистост}//. II 1-я мгжнародна наукова конференция "Творч{с, . Культура. Гуман í зм". Тези вистут^в. - К., 1993. - С.131-135. •