автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Хлебниковский список Ипатьевской летописи "Повести временных лет" в сравнении с древнерусским протогрефом (южнославянские и староукраинские наслоения).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Хлебниковский список Ипатьевской летописи "Повести временных лет" в сравнении с древнерусским протогрефом (южнославянские и староукраинские наслоения)."

Р Г Б ОД 1 8 ОКТ ^Я6

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДКРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГРЕЧЕНКО-ЖУРАВСЬКА ВІКТОРІЯ МИХАЙЛІВНА

ХЛЄБНИКОВСЬКИЙ СПИСОК ІПАТІЇВСЬКОГО ЛІТОПИСУ "ПОВІСТІ ВРЕИЕННИХ ЛІТ" У ПОРІВНЯННІ З ДАВНЬОРУСЬКИМ ПРОТОГРАФОМ (ПІВДЕННОСЛОВ'ЯНСЬКІ ТА СТАРОУКРАЇНСЬКІ НАШАРУВАННЯ)

Спеціальність 10.02.Он - російська нова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ДНІПРОПЕТРОВСЬК

1996

Робота виконана в Дніпропетровському дерауніверситеті Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор В.С.$ранчук Офіційні опоненти - доктор філологічних наук

A.М.Поповський

кандидат філологічних наук

B.А.Глущенко

Нї&ідна установа - Харківський держуніверситет Захист дисертації відбудетьсяНР.§" вересня 1996 року

о ікІ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 03.01.16 для захисту дисертацій на здобуття вчзного ступеня доктора філологічних наук при Дніпропетровському дераавноиу університеті (320625, «.Дніпропетровськ, пров. Науковий, ІЗ. філологічний факультет, ауд.004)

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Дніпропетровського університету.

Автореферат розісланий "_____"________________1996 р.

Учений оехретар .

спеціалізованої ради

кандидат філологічних наук

доцент

І

У дисертації, що реферується, досліджується "Повість врвкен-них літ" ( далі - ПВЛ ) за Хлєбниковським спискои.

Ця давньоруська в своїй основі пам’ятка зборі глася в кількох редакціях І репрезентована численними списками, які належать до різних мовних 1 орфографічних традицій. Дослідження конкретних списків, зокрема, пізніших, важливе для більш повного уявлення про дану пам'ятку. Воно дає змогу відокремити нашарування подальяих часів, котрі е наслідком роботи переписувачів; з'ясувати, які давньоруські писемні норми зберіглися в пізніиих списках; окреслити напрямки трансформації тексту протографа 1 визначити її причини.

Вивчення мовних особливостей ПВЛ має давнп традиція у лінгвістиці. Але різні її списки охарактеризовано но в однаковій мірі. Більшість учених обважувалася дослідженням Лаврвнтіївського та Інших списків цієї групи. Із семи списків Іпатіївської групи найбільш вивченим є сама Іпатіївський список, реята но буяй об’єктом спеціального дослідження.

Найбільший науковий Інтерес серед цих текстів становить Хлєбниковський список (всі ікаі s його копіями). Спостереаення над деякими особливостями його графіки, орфографії , окремими фактами словотворення, лексики, фонетики, морфології містяться у ряді праць, у яких він використовується за джерело Ілюстративного матеріалу при порівнянні однотипних мовних явищ у кількох писемних пам'ятках. Але це не дає цілісного уявлення про Хлебни-ковський список ПВЛ, у якому відбивається стан писемної мовн літописного жанру ХУІ ст., а також діалектні особливості усної ио-> ви цього періоду. Дослідження цього тексту в будь-якому аспекті ■ може стати початком комплексного вивчення мови означеної пам’ятки, оригінал якої зберігається у Відділі рукописів ДІ1Б Ім.И.С.Са* лтикова-Щедріна (фонд Р.ІУ.230). '

Актуальність дослідження зумовлена, по-перше, відсутністю спеціальних робіт, у яких вивчається Хлвбниковський списах ПВЛ; по-друге, завданням включання в коло наукового використання нових даних про традиції давньоруської писемності, що відбиті в пам'ятці .літописного жанру ХУІ століття, яка зроблена, на думку ряду вчених, на території України ( за*термінологією авторів наукових праць кінця XIX - початку XX ст. - у Південно-Західній Русі ); по-трете, необхідністю розширити уявлення про історико-культурні фактори, які вплинули на розвиток писемності означеного періоду на території, де було зроблено цей рукопис.

Мета даної дисертації полягав в тому, цоб означити місце Хлббниковського списку ПВЛ серед пам*яток східнослов'янської писемності ХУІ століття, визначивші основні напрямки трансформації давньоруського,протографа і з'ясувавши причини цих змін.

Ця мота передбачав розв'язання таких конкретних завдань:

1) опнсатн палеографічні особливості рукопису Хлебни-ковського списку ПВЛ, відзначивші нові риси, які виникли порівняно з п&и’яткаии попередніх століть;

2) охарактеризувати графіко-орфографічну систему пам'ятки, зіставивши її з давньоруською писемною традицією;

3) виявити і кваліфікувати фонетичні особливості Хлебни-ковського списку ПВЛ. •

Наукова новизна дисертації полягав в розв’язанні питань, які раніше не досліджувалися, а саме: ,

І) вперше в повному обсязі описуються палеографічні особливості, графіка та орфографія рукопису Хлєбниковського списку ПВЛ;

э

2) виявляються 1 кваліфікуються фонетичні особливості цього рукопису в порівнянні з Іпатіївським списком, який містить таку саму редакцію ПВЛ; у зв’язку з цим конкретизується територіальна

приналежність пам’ятки;

3) ставиться питання відносно міри і характеру відбиття другого південнослов’янського впливу в пам’ятці писемності літописного жанру ХУІ століття, зробленій на території України.

Теоретичне значення роботи полягав, перш за все, в розширенні уявлення про другий південнослов’янський вплив на східнослов’янську писемність, зокрема на його відбиття в оригінальних писемних пам’ятках, до яких належать літописи.

Матеріали і результате дослідження'можуть знайти практична застосування при подальшому вивченні мови Хлебниковського спи-, ску Іпатіївського літопису, при розгляді питання про відбиття другого південнослов’яйсь'кого'впливу в ікаих пам’ятках світського характеру, а таков у викладанні ‘і с'торйко-лі нгві стичних дисця-^і'й'на ^ійбІоі^і ^йих ^Мку^геЙх вуз'Гв. •

Мето д ії йосяідяіеЙня'. йсі застосовуються в роботі, - описовий, л'ійгвотекс'тологічниЯ, елементи статистичного. .

Джерелом фактичного матеріалу е Хлєбниковський список ПВЛ, який досліджується за рукописом, ідо зберігається у Відділі ‘рукописів ДПБ Ііі.М.Є.Салтикова-Щедріна ( фонд Г .ІУ.230 ). Використовується також його видання 1990 року 'і Їпатіївський список ПВЛ Ь'к ‘в'йданням ї$2& ‘року. Обсяг фактичного матеріалу -близько 3500 одиниць. •

‘ *

• . •

На з&хйс*г вййосятЬся такі гіолоке'йАя;

1. Хлєбниковський список ІпатІївського літопису являє собою

варіант "Повісті временних літ", у якому відбивається вплив двох культурно-історичних факторів на давньоруський протограф, а саме: південнослов'янська писеина традиція і локальні мовні

особливості.

2. Наявність графіко-орфографічних та фонетичних особливостей, які відтворюють південнослов'янську писемну традицію, у літописному списку ХУІ століття свідчить про та, що другий південнослов’янський вплив відбивається не тільки в пам’ятках церков но-бого службового стилю і він не обмежується ХІУ-ХУ століттями.

3. Місцем створення рукопису, очевидно, була одна з північно-західних областей України, яка нехує з Білорусією, тому

що в говірці переписувача Хлєбниковського списку ПВЛ відбилися фонетичні риси північних та північно-західних українських територій.

4. Деякі фонетичні і орфографічні особливості пам’ятки свідчать про те, що переписувач дотримується і традицій давньоруської писемності, зберігаючи написання, які, певно, були властиві протографу.

Апробація результатів роботи * '

Результати дисертаційного дослідження викладені в опублікованих працях автора, у доповідях і повідомленнях на наукових конференціях різного рангу (Душанбе, 1985; Дніпропетровськ,1988; Слов’янськ,1993; Ялта,1995), неодноразово обговорювалися на підсумкових наукових конференціях філіалу Душанбинського державного педінституту в м.Курган-Тюбе < І985-І989рр.) і Дніпропетровського державного університету (І99І-І996рр.).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається Із вступу, двох розділів основної частини, висновків та додатків. У вступі обгрунтовується актуаль-

ність дослідження, формулюються його мета і основні завдання.

У першому розділі "Палеографічні особливості. Графіка" розкривається зміст понять "палеографія", "графіка" і значення їх даних у лінгвістичному дослідженні; дається загальна характеристика рукопису, почерку, винесених літер, лігатур, надрядкових знаків, аналізується склад і особливості вживання літер, що позначають голосні та. приголосні звуки. Другий розділ "Орфографія. Фонетичні особливості Хлсбниковського списку ПВЛ /у порівнянні з Іпаті-ївським списком/" складається з чятирік підрозділі в. У першому підрозділі аналізується вживання літер Ті і Ь у різних позиціях у префіксах /прийменниках/, суфіксах, у словах з праслов'янськими сполученнями , наприкінці слова.У дру-

гому підрозділі характеризується вживання рефлексів ІиІ. У третьому підрозділі розглядається співвідношення фонетичних церковнослов’янізмів і східнослов’янізмів у цьому списку ПВЛ. Четвертий підрозділ присвячений вналізу деяхих місцевих особливостей діалекту переписувача, які відбилися у пам’ятці.

Обсяг дисертації без бібліографії та додатків складає 146 сторінок друкованого тексту. Бібліографія містить 190 назв.

У додатках надані зразки літер південнослов’янського напівуста-ва, уривки тексту ПВЛ за Хлєбниковським списком. •

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РСБСГИ

Метою палеографічного опису, що дається у першому розділі, е характеристика системи графічних засобів рукопису і обгрунтування часу створення Хлебниковського списку ПВЛ. '

"Повість временних літ" в Хлебниковському списку літопису обіймас 263 сторінки. Рукопис складається з зошитів, які зшиті з чотирьох аркушів паперу жовтуватого кольору розміром в 1°, про що свідчить рівномірне чергувати чотирьох аркушів без водя-

ного знаку з чотирма аркушами, котрі мають філігрань "кабан". Ця філігрань є характерною.ознакою рукописів ХУІ ст., причому за своїм обрисом водяний знак Хлебниковеького списку більш за все схожий на філіграні рукописів першої половини та середини ХУІ ст. У пам’ятці с кілька чистих аркушів, які мають інші водяні знаки: герб з літерами Р & М і напис через весь аркуш латинським шрифтом М А 5 А Ь О V А. Вони були вставлені пізніше і за філігранями належать ро ХУШ ст. До цього ж часу належить і перша сторінка, на якій перелічуються імена київських князів "до избития Батаева". Перші аркуші дуже брудні, ветхі. Рунопис має шкірячу оправу коричневого кольору. На її спинці с кілька "секцій" чорного, темно-червоного та зеленого кольорів із золотим тисненням і написом НЕСТЕРОВА РОССИЙСКАЯ ЛІТОПИСЬ • коломенского, купца* ПЕТРА • ХЛЕБНИКОВА,

Текст написаний в один стовпець з 27 рядків. В багатьох випадках немае розподілу на слова. Разом пишуться сполучення знаменних частин мови з службовими, інколи - сполучення знаменних слів. Чорнило чорного кольору. Червоне чорнило зрідка використовується для лаписання ініціалів /особливо на перших сторінках/, а також у заголовних рядках деяких літописних статей /напр.: '

Начало/ кн^женїа стославя^ ■ 44; Начало кнД/женїа стополча

вь києві 194/. •

. Рукопис написаний напівуставом /точніше - молодшим*уставом/ з досить чітко вираженими південнослов’янськими рисами: літери прямі, без нахилу, середнього розміру, помірно округлі. Такі почерки поширилися в південно-західній та західній Русі в ХУІ-ХУП ст. Трохи відмінний почерк спостерігається на с.226 /рядки 2—II/, а також на першій сторінці, яка була вставлена пізніше, Ініціали в рукописі звичайно прості за написанням, не мають при-

крас у вигляді хвостів, вусиків, завитків тощо. На полях рукопису багато приміток пізнішого часу, які зроблені різними почерками і різним чорнилом, '

Важливою ознакою Хлебниковсьвого списку в лігатури, винесені літери, надрядкові знаки. У вигляді лігатури постійно пишеть-свя прийменник /префікс/ "от"; досить часто зустрічаються написання сполучень АУ ТР як лігатур: І ф Рд/с.5,226, 247/, тр 6} /с.202/, противоу грсу /с.26І/, с Да/ны /с.23/,

о р о ч а 79. .

Винесені літери в Хлебниковеькому списку численні і різноманітні. Вони вживаються незалежно від позиції в рядку. Літери М, Т, З, Ш, X, Д виносяться без титла /можливо, тому, що своїм написанням схожі на титла/: великы цре грецкьї 32, зел А І, вьстанЬ 215, кн^ 110,56, посЛоу 216, т£кы 216, пришео!Ъ З, Без титла виносяться також склади ДИ,- МИ, ДІ, ДО, ТИ: Зш 43, грецкы 36, гла 217, Деякі інші склади та літери виносяться над рядком під покриттям: ш ймень іХо\і 216 ) бога^р«/’ 49, на ви/доби 216, волои^мерщ 135, паво/лсо 34. Голосні літери окремо не виносяться.

Система та характер вживаних у рукописах винесених літер та складів, на думку В.М.Щепкіна, Ю.Ф.Карського, О.В.Творогова, разом з іншими рисами можуть бути датуючою ознакою. За складом винесених графічних елементів /майже всі приголосні і деякі склади/, їх позицією в слові і рядку /кінець та середина слова,кінець та середина рядка/, за кількістю надрядкових літер без титла Хлвбниковський список ПВЛ подібний до інзих східнослов'янських' пам'яток кінця. ХУ - середини Ш ст. „

Надрядкові знаки, що вживаються в рукописі, численні і різноманітні. Серед них в знаки скорочення, придиху,*наголосу, доз-

8 ■

Готи, а також знаки, що вживаються замість пропущених літер. Як знак скорочення використовується титло у вигляді хвилястої лінії. За знак, що замінює літери, в рукрписі вживається паярок, який мав вигляд зигзагу / ^ / або кутка / * /. Він вживається непослідовно, але звичайно на місці колишніх слабких зредукованих у коренях, суфіксах, префіксах /прийменниках/? л*жа 216, ем*ше Щ полов^ци 215, в> НЇҐже 35, взимаю 33. Зустрічається паерок також у словах з праслов’янськими сполученнями типу * твердою 20, оудол^жагайи" 23, на холимы 33, яропол(ка 216. Наявність паерків у рукописах ХУ-ХУІ ст. вчені розглядають як ознаку архаїзації письма /див, праці Л.П.Жуковської, Р, В.Булатової та ін./.

Знаки словесного наголосу та довготи, вживаються послідовно. Найбільш часто зустрічається оксія. яка являє собою риску з нахилом управо над літерою наголошеного голосного. Використовуються також кендема /звичайно в односкладових знаменних словах і над часткою НІ/, варія /над кінцевим відкритим голосним/, камора /як правило в займенниках над кінцевим відкритим голосним, а також над деякими початковими голосними літерами, зокрема над йотованими/. Над йотованими літерами камора зустрічається і-в середині ' слова, що дав підставу вважати її не тільки акцентним знаком, але й знаком придиху, спіритусом. Про можливість використання камори в такій функції в рукописах ХУ-ХУІ ст. говорять В.В.Колєсов. Саме знаки словесного придиху, спіритусц, вживаються в рукописі або ізольовано, або в сполученні я різними акцентними знаками. Найчастіше спіритуси ставляться над літерою А та йотованими голосними, які знаходяться після голосних: боДзнь /82, вь кн/еві 121, єю 217. Комбіновані знаки /найчастіше це сполучення спіритуса з оксією/ вживаються над початковими неприкритими голосними /яви-

216.

Таким чином, можна говорити, що Хлебниковський список ПШІ характеризуя наявність певної системи надрядкових знаків, яка відбиває особливості вимови і наголосу, властиві даному скрип-торію.

Для передачі на письмі голосник звуків у досліджуваній пам’ятці вживаються такі букви: А, Е, И, 1, 0, ОУ, , U, І>, Ю, Я, Д, ІКй) • Більшість літер мас не один графічний варіант, що характерно для напівустава. Два графічні варіанти мав буква Е: пряме вузьке Е з язичком догори и Е широке, похилене до кінця рядка, з язичком дошзу /так зване перевернута Е/, яке -почало вживатися в рукописах ХУІ ст. замість якірного Е. Парний варіант букви використовується частіше: він пишеться на початку слова, в середині слова після букв м’яких приголосних звуків і після букв голосних. Другий варіант звичайно наявний у словоформі

^ п

"єсть": Є. Йотоване Е не фіксується. Але над буквою Е, що пишеться після букв голосних або на початку слова, звичайно в знак спіритуса, який, напевно, і вказує на вимову ІеІ з попереднім [|] /про можливість вживання спіритуса як засоба позначення йотації говорить Р.В.Булатова/. •

Три букви використовуються для передачі на письмі звука ІіІ: И, І, І/ . Буква И засвідчується в усіх випадках, крім позиції перед буквой голосного /зокрема йотованого/, в якій послідовно пишеться буква І: избивахж72, прїиду 18, 6JtocA 54, бога ско-тїа 59. Буква У/ижица/ вживається в запозичених словах. Вона ' не має хвостика енизу, що характерно для пам’яток, у яких відбивається другий південнослов’янський вплив.

Дві букви вживаються для передачі на письмі звука loi: 0 і Cf. Кожна з них мая кілька графічних варіантів. Це, по-перше, "широке" и "вузьке" 0 /частіше використовується "вузьке"; "широке" зустрічається дуже рідко, як правило, на початку слова/. "Широке" 0 іноді має прикраси /CD/, а також пишеться з одною /двома/ крапками або хрестиком всередині. Букви 0 і В в словоформах іменника око, а буква ® в слові акрест, тому можна припустити, що ці значки е не просто прикрасами букви 0, а ідеографічними елементами. По-друге, звук loi передається на письмі буквою крриличного алфавіту Ш , яка в рукописі фіксується в двох графічних варіантах: з високою серединою /60 / і з скороченою серединою /CJ /. Звичайно буква tü пишеться в словах шль-гп, ¿¡лег, злш, много, а також під винесеними складали, літера-

• Аіі * /щ А ГП а П

ми і на початку слова, наприклад: вьлшмерь 62, ш града 43, аЯць 61, aim 58 , 244, водомера) 185, к noporffi/&9.

Звук Iyl передасться на письмі буквами ОУ,^, % . Буква X вжипаоться звичайно наприкінці рядка, але інколи в цій позиції зустрічається і букса ОУ. З буквою % пишуться кореневі морфеми слів мук, дуть, мудрий, рука, субота, а також деякі суфікси і закінчення. Написання букви Ж в усіх випадках е-етимологічно правильним: мужи 31,3В, субота 73, суть 37,38, мудрь 66, ношаху 33, ДдДхУ 167, питуще 33.

Співвідносні літери А і Я /ьа / вживаються в рукописі таким чином. Після букв приголосних пишеться тільки А. Після букв голосних у середині слова і при збігу службового слова з знаменним також звичайно вживається буква Д /над нею в цій позиції, як правило, с знак спіритуса, який, мабуть, вказує на йотацію голосного, позначеного буквою Д/. Буква Я властива лише деяким словам на початку або після префікса /прийменника, частки/ - ' '

/по закінчується голосним звуком. Як свідчать конкретні приклади, написання букв А і Я не завжди в етимологічно правильним. Пор.: яли 43, язьгци 54, кнАзА 33, боДре 57 та ін. Тому можна припустити, що розрізнення букв А і Я було пов'язано з їх позицією в слові або з тим, які звуки вони передавали на письмі: ІаІ чи І ¿0,1.

Буква Н в рукописі пишеться у вигляді сполучення літер Ь і І М/, а не 'Ь і 1 ТИ/, як це було в уставі. Буква Ю мав косу перекладину в середині, а не зверху. Букра І вживається в двох графічних варіантах: І/ з вертикальною щоглою і перпендикулярною їй

• ')

перекладиною з опущеним переднім кінцем / lt /; 2/ з нахиленою управо щоглою і перекладиною у вигляді хвилястої лінії / 2?V. Останній варіант звичайно наявний наприкінці рядка, а перший а-їивається в усіх інших випадках.

Використовуються в рукописі також букви Ь і Ь, які райіпз означали голосні звуки. Буква "Ь мав два основні графічні варіанти: І/ з опущеним униз хвостиком / Пу / і 2/ з високою щоглою та довгим хвостом / Останній варіант з^стрічазться наприкінці рядка. ,

Приголосні ззуки передаються на письмі такими буквами : Б, В, Г, Д, І, S , З, К, Л, М, Н, П, Р, С, Т, », X, Ц, Ч, Ш,. ІД, //кси/, 'jfi^'6/фита/. Деякі з них також, як і голосні букви, вживаються в досліджуваному рукописі не в одному графічному варіанті. Три варіанти має буква В /зокрема,так зване округле В - € /; у трьох варіантах зустрічається буква 3/3 геометричної форми - £ ;

З округле - 3; 3, що нагадує цифру 2 - ^ /; по два графічні варіанти мають букви Т і Ч. t

Характерною особливістю рукопису е вживання букв $,/, 'і1, Æ які в східнослов*янських пам’ятках ХШ-ХІУ ст. використовувалися ’

якав в числовому значенні. Буква S фіксується на місці праслов*пп-сьхого в словоформах печені su, мишзи, cap&Sn. S¿3ga, u/ясі, а) б І І>. kh4sh. Вона часто шиється в словах ¿ло, злодій, $вІ>рь. $иія. Буква Я засвідчується переважно у власних назвах соД їй 95, фарлоДь ІЗ, Дои/сім 189. Буква ^ і V вживаються в деяких запозичених словах: але і шшрь 210 тричі, ігь Уг.лме 113, Уалтарт> 114.

Спостережети код написання« голосних і приголосних букв у рукопис! дозволяє зробити такі епснозхи. У Хлєбниковськоцу списку ПВЛ аідбивазться одна з особливостей напівустаза - наявність кількох варіантів написазаш букв. Дзякі графічні варіанта голосних і приголосних літер, що фіксуються в пам'ятці,сяїсіклп внаслідок другого південнослов’янського вшшцу: їак зване перевернуто Е, буква 0 з прикрасаіа та ідосгргхфічішісі елемента»!, IV з високо» с^рздннои, диграф ОУ замість «одографа У, букви Ъ і 1ь з довгими хвостами, U у вигляді сполучання Ь з 1, В округло, 3 окрала,

Ч односторс:ш&, Т у в;;гляді, трьох опущогаїх униз паличок, У без хвостика уззізу.

Послідовно кагогмп букв, які в пам’ятках ХШ-ХІУ ст. або зовсім на фіксуюгься, або Бакср-.:атовув?ься лизэ о числовому значенні /¿ІУ, S, %,4, /Q Л tesos свідчить про відбиття В ру- ' когаїсі півдошгослоз’янської пкссйіої традиції. Про це к свідчить

і відсутність оярсзсіх. графічная варіантів букв /Е йотоване, Е якірна, монограф У/, a таїякособяйзості сполучання деяких букв /написання W після прпголосіих, вживання 1 або ї перед гол осилил/. У той яо час відсутність зміщування літер ^ і Л , озазмозамі-на букв Я - ОУ та ^ ^ , на нгл погляд, відбивають давньоруську

тасемгу традицію, яка зберіглася від протографа.

Вживання букв.*; S, $ у % Д, у у більшості випадків е етимологічно правильним, що свідчить про досить високий рівень

грамотності переписувача. *

із •

Аналіз орфографічних норм і фонетичних особливостей, що виявилися у Хлєбниковському списку ГОЛ, здійснюється в порівнянні з Іпатіївським списком літопису, в якому міститься та ж сама редакція ПВЛ. , •

Значна увага приділяється аналізу-вживання букв Ь і Ь в різних морфемах та в абсолютному кінці слова. Характерною особливістю досліджуваного рукопису с наявність літер втрачених зредукованих. Вони фіксуються в деяких префіксах /прийменниках/, суфіксах, закінченнях знаменних слів, в окремих кореневих морфемах.

Спостереження над вживанням букв зредукованих в префіксах /прийменниках/ В, К, С, ИЗ, БЕЗ, РАЗ-, В03- та ін. дав підставу зробити тисі висновки. Значна кількість слів з цими морфемами зберігав букву колишнього слабкого зредукованого Ъ, ¡до, мсяливо, свідчить про редакторську роботу переписувача, який відновлював архаїчні, первісні написання префіксів /прийменників/, котрі мали в своег^у скдаді зредуковані. Досить послідовне вживання літери Т> свідчить про грамотність переписувача. Окремі випадки написання Ь на місці етимологічного Ъ, а такоя вживання Ь в генетично без’врових префіксах /прийменниках/ ИЗ, БЕЗ, певно, мо:ша розглядали як графічний засіб відокремлення префікса /прийменника/ від кореня в деяких фонетичних позиціях /для ИЗ і БЕЗ це позиція перед голосними і 3/. Змішування Ь і Ь після букв твердих приголосних свідчить про відсутність реального звукового значення цих букв. Про те я свідчить наявність паврків після названих префік- * сів /прийменників/ на місці втрачених зредукованих. У той же час випадки зміщування буквТ> і Ь, а також вживання паерка, який виникав в пам’ятках ХУ—ХУІ ст, за словами Л.П.й^уковської, завдяки "новомодній орфографії", може бути пояснено відбиттям другого південнослов'янського впливу в рукописі Хлебниковоького списку."

Збереження букв слабких зредукованих у суфіксах різних частин мови залежить насамперед від кількості приголосних в суфіксі, наприкінці кореня, до якого додасться цей суфікс. Звичайно зберігається Ь в суфіксі -ЬСТВ-: множьство 26, 50,140, пространьство 209, игоуменьство Ібб. Решта суфіксів /-БСК-, -Ш-, -ЬК- та ін./ пишеться без букви зредукованого, але в більшості слів на її місці вживається паерок: печенізж * скни 59, печер * скыи 160, истин*наго 24, кы ради 4, піщан{им 69, ем^ше 19, рувІздів^ше 9. У деяких словах /грецький. рускии, козар^стїи та ін./ відбивається не тільки втрата зредукованого, але й зміни в групах приголосних, які виникли внаслідок занепаду зредукованих. Відсутність літери в суфіксах після спси-конвічного Іл’І /Василько/, очевидно, можна пояснити як відбиття твердої вимови ІлІ, успадкованої від протографа /тому що буква Ь після Л не пишеться і в Іпатіївському списку ПВЛ/ і одночасно властивої діалекту переписувача.

Аналіз написання слів, які містять праслов’янські сполучення *Ьъ1Ь, "tt.it, свідчить про те, що в Хлвбниковсько-

му списку ПВЛ переважають слова з літерою Ъ після плавного /незалежно від того, який зредукований був у праслов’янській формі/: в 124 із 154 зафіксованих словоформ, наприклад: мльніа 134, влъна II, вльхвь 33, хльмь 143, вьздрьжаетеся 156, прьвое 8, 10, 3£, 190, сьврьшенна 99, отврьзается 157, жрътва 17, дрьзновение 117. Засвідчуються приклади вживання букви зредукованого або відповідного йому голосного повного утворення перед плавним, причому після плавного в таких словах звичайно наявний паерок, наприклад: пер>вое 18, І, сверГшеноу 58, вявер>жена 22, порыты 21. Написання з буквоюЪ після плавного, можливо,виникли внаслідок другого південнослов’янського впливу.

15 '

Підтвердженням тому,вважаємо, в Я випадки збереження /або

підновлення/ букв зредукованих /сильних та слабких/ у словах з етимологічним зредукованим, ще знаходився після плавного, наприклад: кръвь 7,80, крыт 131, 237, крьвавоу 233, кпьвопролптїе 142, сьлъзами Г43, сльзами 146. • .

Букви зредукоганих фіксуються в Хлебниковеькому списку ПВЛ і в абсолютному кінці слів, причому для рукопису в звичайним явищем неетимологічне написання Т> і Ь в цій позиції. Нами виявлені такі особливості вживання букв зредукопаних після різних груп приголос-

* - -них у різних граматичних класах слів. Після Н в ор. та місц.,зідм. однини іменних частин мови спостерігаються пзетямологічне написання Ъ. Це явище s характерним і для iimx пам’яток- ХУ-ХУІ ст. і свідчить про депалаталізацію кікцового Ім’І. Навпаки, вживання етимологічного Ь у ці« самих словоформах у пам'ятці ХУІ ст. може бути кваліфіковано як відбиття нової орфографічної традиції - від- . новлювати букви втрачених зредукованих, - яка виникла внаслідок другого південнослов’янського впливу. • - ‘

Для Хлебниковського списку .. властива неетимологічне написання Ъ і Ь після В. Наявність' Ь замість Ъ / на ростовь 18, нет їй игоревь 31,32, призвавь 217/, очевидно, пояснюється впливом південнослов’янської орфографічної традиції, Інше тлумачення моде бути у випадках написання неетимологічного Ъ в словоформах іменників любовь, кровь, церковь: бывшоуп любовь 20, цркяъ 103, 128,160, 162, 256, 259, кръвь 262. Такі написання розглядаються лінгвістами як , свідчення депалаталізації Ів’І. Причому ця фонетична особливість кваліфікується або як приналежність південно-західних східнослов’янських говірок /А..А.Москаленко, М.А.Жовтобрюх/, або ях ознака північно-західних /новгородської,-псковської/говірок /М.А.Карін-ський, К.В.Горшкова/. Сплю тому говорити про' територіальну прина-

. 16 лежність цієї мовної особливості в досліджуваній пам’ятці можна лише враховуючи інші фонетичні риси говірки переписувача.

Після приголосних Д, Т, З, С, як свідчать конкретні приклади, також часто використовується неетимологічний Ь; азь 58, 2.17, синеоусь 10, двдь 217, крсть 19, 37, 215 та ін. Форми 3-ї особи однини та множини теперішнього-майбутнього часу звичайно вживаються з винесеною кінцевою літерою Т, хоча зустрічаються написання З Ь або зовсім без зредукованого. Вез’єрові написання, певно, можна розглядати як свідчення твердої вимови Іті, а наявність Ь /його відновлення/ в тих самих формах на тлі неетимологічного вживання Ь після передньоязичних та інших приголосних, яке взагалі властиве Хлебниковеькому списку ПВЛ, пояснюється південнослов’янською орфографічною традицією. Депалаталізація Іт’І в формах 3-ї особи однини та множини теперішнього-майбутнього часу спостерігається, насамперед, в пам’ятках північне руського походження, але і в українській писемності, як зазначають вчені, з ХІУ ст. в означених формах поряд з Іт’І виникає • ■ о

Іті, який набуває поширення в пам’ятках ХУІ-ХУП ст., зроблених

на різних територіях, зокрема, в південно-західній Україні та Поліссі. Форми з ІтІ'засвідчуються і в деяких сучасних говірках української мови, зокрема, в північних, західних, середньополісь-них. . .

Після заднмязичних Г, К, X і після сонорних Л, Н, Р в Хлеб-никовському списку також звичайно вживається неетимологічний Ь, або кінцевий приголосний виноситься над рядком: дроугь 20, зо-лотникь 35, паволо 34, сьтвори 59, законь 7, пероу 38, владІль 10, взД. 35, вЬтрь 19, мирь 25,32, 50. Крім того, засвідчується . кілька випадків вживання неетимологічногоЪ після Р в словоформах іменників царь. Игорь, володаръ, монастырь, матерь, псал-

. 17 -

тарь: црь 24,176, 248, игорь 43, володарь 229, 230,- монастнрь 166, 167, 176, *алтірь ПО, м'Ч'рь 184. Ми вважаємо, що такі написання не є випадковими: вони позначають тверду вимову кінцевого ІрІ в цих словах. Така вимова, гадаємо, підтверджується іншими формами названих іменників /родовий, давальний, знахідний відмінки однини/, в яких після Р пишуться нейотовані голосні букви: игора 12, ЗО, З, 140, манастмроу 167, цароу 58, цьерву-градоуІЗІ. Відомо, що в деяких східнослов'янських'діалектах відбулася депалаталізація Ір’І, як споконвічно м’якого, так і пом’якшеного. Найбільш послідовно, як зазначають дослідники, цей процес відбився в протобілоруських діалектах, а також в тих говірках, на основі яких сформувалися північна та південно-західна діалектні групи української мови. Таким чином, написання ігоь. игорь і под. можна розглядати як свідчення твердої вимови кінцевого ІрІ в діалекті переписувача Хлєбниковського списку ПВЛ і на цій підставі віднести його до певної території. . .

Спостереження над вживанням літйр на місці колишнього перед-йотового,зредукованого ІЙІ свідчать про те, що д Хлебниковському списку досить послідовно відбиваються графіко-орфографічні норми, властиві південнослов’янським /середньоболгарським/ рукописам.

1 це, на наш погляд, вказує на свідому архаїзацію письма. До' цих норм належить, зокрема, вживання букви Ї/І/ перед голосними, а також відсутність йотації: людіє ІОВ, лїахз? 109, діаволь 32, 202, ба скотїа 62, завистїю 229, попадїи 223, лучшіи 109; праваа 59, *

стоаше ЗВ, своа 109, 216, грасгаа 108, поганна З, лодїа 22, прїшпа 3, сво4 19. Слів із сполученнями букв ІА, ОА, АА, НА, ЇА, ОА, ЕА зафіксовано понад 250. Зрідка в Хлебниковському списку зустрічаються . приклади з Ь на місці колиіпнього слабкого зредукованого ІЙІ. Такі написання в писемних пам’ятках тлумачаться до-'

слідниками або як ознака південноруського /українського/ походження /І.В.Яті, А.А,Москаленко/, або пов'язуються з морфологічними, фонетичними умовами чи пояснюються лексикo-стилістичними причинами /Л;Г1. Жуковська/, Фіксується в рук опис і вживання літери Е на місці колишнього сильного зредукованого Г&І /маємо на увазі форми родового відмінка множини іменників із закінченням —ЕИ: людей, князеи. кораблеи та ін./. Наявність ІеІ в даних формах властива більшості східнослов’янських діалектів.

У дисертаційній роботі розглядається питання про співвідношення фонетичних церковнослов’янізмів та східнослов’янізмів. Вивченням цього питання на матеріалі різних списків ПИІ займалися Ф.П.Філін, Т.М.Кандаурова, І.С.Улуханов, Л.М.Устюгова, О.В.Творо-гов, Г.Хютль-Фольтер та ін. Більшість дослідників роблять висновок про церковнослов'янизацію пізніших списків ПВЛ /Л.П.Якубин-ський, О.О.Шахматов, Ф.П.Філін та сн./. Інша точка зору висловлюється Л.М.Устюговою.

Порівняльний.аналіз фонетичних східнослов’янізмів та церковнослов’янізмів у Хлєбниковськоад та Іпатіївському списках ПВЛ показує, що в Хлєбниковському списку церковнослов’янізмів набагато більше, ніж в Іпатіївському: слів з трат-морфемами в ньому ПО з 141, ^ яких фіксуються розбіжності; сполучення РА-, JIA- на початку слова з праслов'янських *olt зустрічаються у 4 ви-

падках з 5; в усіх 37 словоформах праслов'янське сполучення репрезентоване рефлексом -ШД-; більшість слів, що розрізняються елементами Я/А, 0/Е на початку слова, в Хлебшковському списку вживаються в церковнослов'янському вигляді: А на початку слова фіксується у 15 випадках з 19, В - у 14 випадках з 15; всі II слії з У/Ю на початку слова в цьому списку вживаються з Ю. Деякі лексеми, традиційно вживані у східнослов'янському*аріанті, в Хлебников-

19 •

ському списку засвідчуються в церковнослов’янському вигляді.

Це, наприклад, власні назви Новьградь. Еышегпадь. Предслава. Владимипь, слова ледера, прежде, досажденіа, невеждьство та ін. Показовими в також засвідчені у пам’ятці "гіперкоректні" фори такожде /тако же в Іпатіївському списку/, кувждо /кою ж то в Іпатіївському списку/. На тлі інших графіко-орфографічних особливостей рукопису, пов’язаних з другим південнослов’янським впливом, гадаямо, можна стверджувати, що Леревага фонетичних церковнослов'янізмів в Хлебниковеькому списку позначав свідок архаїзацію тексту переписувачем, причитав якої такої був південнослов’янський вплив. .

Окремий підрозділ реферованоїроботи присвячений аналізу деяких діалектних особливостей говірки переписувача Хлсбников-ського списку ПВЛ. Однією з цих особливостей е зміщування літер І - Е - И, яке відбивав неоднакову рефлексацію фонеми (Є}

В різних східнослов'янських діалектах. Порівняльний аналіз понад 500 випадків зміщування - Е - И в різних умовах у Хлвбни-ковському та Іпатіївському списках ПВЛ дав підставу, стверджувати, що в Хлєбниковському списку частіпе зберігаються традиційні написання, які відповідають етимологічному вигляду кореневих та афіксальних морфем: у 299 прикладах з 484 букви і, Е, И вживаються правильно. У 60 випадках зафіксовано взаемозаміну і -Е /заміна і на Е відбувається частіпе/. Взяямозаміна - И не спостерігаються, але засвідчуються окремі факти заміни первісного І> літероп И. Це спостерігається в коренях слів сиверских . 75, попит 104, смиренным 190, в префіксі пріі - /приступи = "преступил, предал? 241/, у абсолютному кінці слів »¿ляи, после ди . а найчастіше - у закінченнях іменників з давніми осно-

вами * cLjtjCL ,*0^6/к ріщи 206, в володимери 150, 193, 236, на

половци 216, 255/.

Заміна етимологічного t літерою Е розглядається дослідниками як свідчення збігу Ш з ІеІ, а вживання на його місці букви И - як збіг позначуваних ними фонем у звуці І і І. Останнє явище трактується лінгвістами або як ознака рукописів південноруського походження /І.В.Ягич, А.А.Москаленко, М.Колосов, М.А.Жовтобрюх/, або як риса, властива північно-західним староросійським пам’яткам /В.В.Колесов, К.В.Горшкова, Ф.П.Філін/. Крім того, заміна t літерою Е може пояснюватися відтворенням церковнослов’янської вимови на письмі, особливо там, де переписував був близький до культурного центру, додержувався давньоруських писемних традицій /І.В.Ягич/. Щодо написань, які спостерігаються у Хлебниковському списку ПВЛ, то ми вважаємо, що на тлі етимологічно правильного вживання літер t, Е, И, властивого рукопису взагалі, написання Е на місці етимологічного І> слід розглядати саме як відбиття давньоруської писемної традиції. А факти, що свідчать про зміну ІеІ в ІіІ в кореневих і афіксальних морфемах, кваліфікувати як як староукраїнську фонетичну рису. Розглядати їх як ознаку північно-західноруського походження, вважаємо, не можна, тому що інших ознак, властивих пам’яткам цієї території, в ньому немає /зокрема,"нового і" новгородського типу, який фіксується в Іпаті-ївському списку ПВЛ/,

До фонетичних явищ, що відбивають ранні діалектні особливості давньорусскої мови, належить сплутування літер В - У на початку слова перед приголосним. Воно було властиве південним та західним говіркам давньоруської мови, фіксується також у північно-західних пам’ятках писемності. У Улпбниковсі.кому списку букви В і 0У звичайно вживаються згідно я етимологією. Випадки зміщу-

рання В і ОУ на початку слова я одиничними: вь игоумена /родовий підчіпок однини/, паптренп, вдагима. вбогоу. Хоча ця фонетична особливість спостерігається в різних за територією пам’ятках писемності, на тлі інших Фонетичних ознак її можна розглядати як явище півдєнноруоького походження /Л.А.Ьулаховський/. Оскільки в Хпебниковському списку ГІВЛ зустрічаються деякі інші фонетичні риси українського походження, ■ зміщування букв В и ОУ також можливо додати до їх числа. А правильні написання, гадавмо, пояснюються відсутністю спеціальної букви для передачи звука І$І, який позначався або як ВЬ, або як У. Збереження таких написань також сприяла писемна традиція та вплив старослов’янських текстів /В.В.Німчук/. . .

У роботі розглядаються також написання давніших сполучень Ш, Ш, Яі. Вони відбиваються в Хлєбниковському списку В двох варіантах: ПІ, КН, УМ і ГИ, ¡01,ХИ. Переписувач додержуються традиційних написань з буквою Н після зядньоязичних. Звичайно Н зберігаються в закінченнях іменних частин мови. Зберігаються і традиційні чергування Г//3, К//Ц, Х//С на кінці осноо.. Сполучення ГИ, КИ, ХИ частіше спостерігаються в кореневих морфемах. Засвідчуються випадки паралельного функціонування слів з Ь1 і з И після Г, К. X: кневь - кїевоу. могнлоу - могила, на греки - . в греки і под. Такі приклади можуть свідчити про те, що в говірці переписувача не розрізняються звуки ІіІ та ІиІ, Приклади зміг— цування букв И та Н зафіксовано не лише після задньоязичних: по три голоубн - по три голоуби 43, коврнжекь І?4 /за етимологівю коврижка/, спнхахг 243 /за етимологівю - пихати/,, либідь 6 /при наявності іншого написання лнбІ>дь/. На тлі досить грамотного письма подібні факти в вельмі показовими:- в них виявляються особливості вимови переписувача, зокрема, відсутність розрізнення •

' 22 в його говірці звуків І і І та ІьіІ,

Особливості написання букв голосних після Ж, Щ, Ч, Ц в Хлебниковському списку ПВЛ свідчать про те, що звуки Іж*І,

Іш’І, Іц’І депалатизувалися в діалекті переписувача, а звук Іч’І зберігає м’яку вимову. Вживання голосної ОУ /У/, а також Ж після Щ, можливо, відбивають тверду вимову цього звука. Але можна припустити, що такі написання являють собою орфографічну особливість даного екрипторію, яка склалася під впливом церковнослов’янських зразків /цю думку висловлює О.С.Мельничук, аналізуючи мову Київського літопису за Іпатіївським списком/.

Хлебниковеький список І1ВЛ відбиває ще одну фонетичну рису, яка репрезентована невеликою кількістю прикладів, - зміцу Е на 0 після шиплячих. Ця зміна фіксується і в Іпатіївському списку ІІВЛ. Вона спостерігається в наголошеній і в ненаголошеній позиції /шоль, сторожові, - шолоудивыи, кнДжои/. Тому можна припустити, що лабіалізація Е після шиплячих характеризувала говірку укладача протографа обох цам’яток, а наявність слів з 0 Е в списках ХУ і ХУІ ст. свідчить про те, що подібна вимова властива також переписувачам цих списків, зокрема, Хлєбниковського, і позначає териториальну приналежність його говірки.

. ВИСНОВКИ .

1. За почерком /молодший напівустав/, складом та характером вживаннл винесених г$іічних елементів, надрядкб'ййх знаків, філі-гранями рукопис Хлебниковеького списку ИМ ЧіШежить до першої половини ХУІ ст. •

2. Особливості написання букв сВДДчй'гь про те, що в пам’ятці відбивається південнослов’янська /середт.оболгарська/ писемна традиція.

23 •

3. Вплив південнослов’янської писемно! традиції виявляється також в орфографії рукопису (зиіпування букв Ь 1 Ь; написання хлгиь» прьвни.і под.; відсутність йотації; написання !, а не И перед голосними; вживання (О після приголосних)..

4. Відсутність змішування ^1 Д, взавмозаміна букв Ж - ОУ та {І - Я свідчать про те, що переписувач дотримується 1 традицій давньоруської писемності.

5. У правописі досліджуваної пам’ятки відтворюються фонетичні явища, які мають або загальнодіалоятний східнослов’янський характер, або властиві конкретним групам говірок, або виникли під впливом "книжних" зразків. Деякі особливості, гадаеио, можна кваліфі» пугати як такі, цо відбивають давньоруську орфографічну нориу, зокрема, білья властиві цьому списку первісні сполучання ГН, ІШ, ХН, зборсзення традиційних чергувань Г//3, К//Ц, X //С на кінці основи.

6. Більшість місцевих фонетичних особливостей налетить до діалектів староукраїнської мови, але в той ге час вони фіксуються і з деяких ігсгих східнослов’янських говірках. Однак за сукупністю ознак, за фонетичними рисеня, які мають найбільш конкретну тори«

торіальну приналежність, ввадазко, можна стверджувати, цо а говірці переписувача відбилися мовні особливості північних та північно-західних територій Україна 1 иісцем створення рукопису була одна з північно-західних її областей, яка иаауз з Білорусією. '

7, Наявність деяких фонетичних особливостей, засвідчених у Хлебниковському списку ПВЛ, нояа бути пов’язана з впливом "книжних” зразків (неповноголосся, літери А, С, Е та сполучення РА-,

ЛА- на початку слова та ін.). Вони виникли, певно, внаслідок другого південнослов’янського впливу. .

8. Графіко-орфографічні та фонетичні особливості, які відтворюють південнослов'янську писемну традицію, дозволяють припустити,-

що другий південнослов’янський вплив відбивається не тільки в пам’ятках церковно-богослужбового стило, але й в літописах, і він

не обмежується ХІУ-ХУ ст. -

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:

1. О некоторых особенностях употребления имен прилагательных в Ипатьевском списке "Повести временных лет"Русский язык -язык дружбы и братства. Тезисы докладов республиканской научной конференции 1-2 ноября 1985 г. Душанбе,1985.

2. Русизмы и книжнославянизмы в Ипатьевском и Хлебниковском спис» ках "Повести временных лет" (К вопросу о втором южнославянской

. влиянии на русскую письменность) // Актуальные проблемы исторн« ческой лексикологии и лексикографии восточнославянских языков: Тезисы докладов 2-й Всесоюзной конференции: В 2 ч. Днепропетровск: ДГУ.І988. 4.2.-С.37-38.

3. О некоторых фонетических особенностях "Повести временных лет" по Ипатьевскому и Хлебниковскому спискам. - Рукоп. деп. в Таджик. НИИНТИ 30.05.90, №34 (7І7К Та -90. - 10 с.

4. Графіка і орфографія Хлвбниковського списку "Повісті временних літ" И Тези доповідей науково-практичної конференції "Писемні пам’ятки східнослов'янськими мовами XI—ХУIIІ ст.ст."-Київ -Слов’янськ,1993.-С.І42-146.

5. Функционирование букв Ъ и Ь в поздних списках "Повести временных лет" // функциональная лингвистика: проблемы и перспективы Материалы конференции.Ялта-Симферополь, 1995.-С.115—116.

Греченко-Іуравская В.М. Хлебниковский список Ипатьевской летої-

пней "Повести временных лет" в сравнении с древнерусским протогрг

фом (южнославянские и староукраинские наслоения).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологичес-

их наук по специальности 10.02.02 - русский язык. Днепропетров-кий государственный университет. Днепропетровск, 1996.

Защищается диссертация (146 с. шшинописи). В работа исследо* іались палеография, графика, орфография Хлебнмя.овского списка "Помести временных лет" - памятника древнерусской письменности. Выяв-іеїш и квалифицированы фонетические особенности этой рукописи в :опоставлешш с Ипатьовски:! списком, содержащим ту яе редакцию 'Повести временных лат"; в связи с этим конкретизирована террито-эиальная принадлежность памятника. Ставится вопрос о степени іі ха-эаятора отражения второго гшгаславянского влияния в памятника летописного жанра ХУI п., созданном на территории Украины.

Grechenko-Zhurovakoya V. М. Khlebnikovoky’в copy of Ipatievaky' о :hronlcle of "Heator'd c&ronicle" In comparison with Old Kusoian >rlginal work /South Slavonio and Old Ukrainian stratifications/ Dissertation for the degree Candidate of Scienceo. Linguistics. Speciality 1 0.02*02 - Ruseian language.

Dne^propetrovok State University. Dnepropetrovsk^ 1996.

The dissertation under presentation /146 printed радев/ has udicd paleographies, graphics, orphography of Khlebnikovoky's copy ’ "Nestor'e chronlcl«" - the monument of anoient Russian rrriting. iere were found and classified the phonetic peculiarities of this «uscript in comparison with Ipatievsky'a copy, which conaludeo the йе reduction <jt "Nesior'o chroniole"{ in connection with this fact іе territorial belonging of the nonunent io concretized. Character '

Г reflecting the second South Slavonic. influence in this copy has іеп investigated. ‘ •

Ключові слова: протограф, філігрань, молодший напівустав, порепи-увач, писемна традиція, другий південнослов’янський вплив.

huun.cbry ¿аю. - ІОО