автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.08
диссертация на тему: Идеи свободомыслия в культурологическом наследии Украины ХVI-ХVIII веков.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Идеи свободомыслия в культурологическом наследии Украины ХVI-ХVIII веков."

р "

1 . W t _

ВСЪКИЙ УН1БЕР0ТГЕГ IMEHI ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукогшсу

JItni4 Лвдгшла МихаПл1вна

1ДВ1 ВЫЫЮДУМВА Б ШЬТУРОЛОПЧПЛ СВЦ&т УКРАТНК ХЛ - ХШ1 стол1ть

17.00.08 - теор!я та !стрр!я культури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертац}? ка здобуття наукового ступени кандидата £1лософських наук

Kilt в - 1995

Дисертащя на правах руиопису

Робота виконзна на кафедр! релгггсзназства Кигвського университету ¡меш Тараса Шевчснха

Науковий кер!'вник: кандидат фхлософських каук, доцент Огнева Олена В* ктсровна

0ф!ц1йн1 опоненти: доктор ф1 лосск'-ськта каук, професср Гореьхил Вт лен Серп Яович кавдидат ф1 лософських наук, доцент ■Абол1ка Тетяна Георгиевна

Пров ¡дна орган}зац1к: КигзськиЯ педагог чниЯ 1кститут

1мен{ Драгоманов а, кафедра культуролог!' !

I

Згхист в(дбуцеться 13 латого 1955 року в __годин

ка зос1данн! Сп£ц{ал!зовано! ради Д.01.01.06 в Кихвському ун!вероятен 1и. Тараса Шевченка /252017 Ки!в-17, вул. Волод;с.шрськг, 64, ауд.

5 дисертгц}ея мо.~на оэнаПсгштися у б1бл|отец! ук!верситету

Автореферат роэ1сл£Кс 13 с!чня 1595 р.

Учений секретер Спец1ал1эовоно1 :;д'и

Б.1. 1>сез

КИГЕСЬИЙ УН1ЕЕРОГГЕГ 1МЕН1 ТАРАСА П1ЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЛШч Лвдшла МихаЛл!вна 1ДЙ ВЫЬШДУМСГВА Б КУЛЬТУРОЛОПЧПЯ

сгвдиш шхт т - хлп стоять

17.00.08 - теоргл та 1стрр1я культури

АВТОРЕ« ЕР А Т

дисертацН на здобуття наукового ступеня кандидата ¿!дософеьких наук

Ки!в - 1995

ЗЛШЬИА ХАРАКТЕРИСТИКА FOEOTH

Актуальность 'тами'досл! д->енн/Г.Пронес - культурного - в гдсод- __ жешт украТнського народу, розбудова ново! держав я потребують нового роэумшм прецесгв, як! втдбупалися в Украгн!; охтуал!-эуать завдання водтворення об"ективно1 гсторг г украгкськог культури, зокрема фьчссо^сько! думки. Весь гум^штарнкй та сусп1лышй цикл наук Kiwi посилено працкс над нови-* розумгк-ням мотодолог! «их пргсгцигнв п!дхопу до ii лосс-?.гi, соц1ологИ, icTopil. Бикокати це завдання немозсливо без глубокого вивчення 'характеру становления та розватку культуролог! чних процесiв в Украхн!.

СьогоднТ часто маз ы1сце прагнення зоброзита христианство, 1слам, буциэм /в залезкост! Б1д рег!ону/ основою духовного 'життя в мицулсяу f s сучаскому. Спроби розглядати релЖл кк в&тишьий фактор розватку духовно! культури сусп1льства i особи маять м¡сце но лише в богословських колах, але tx активно культлпуэть окрзмг л!тератори, курная¡сти, мктц!, пол!тичн1 Д1ЧЧ1. Гг.'л цьсму використозумть ^актологЬэп, jc- • Topni{0-d;iflocofcb4'i, ссц}слопчн1, психолог!чш, моряльн1 та iHai обгрунтувзння -т. =. тзердт.ень, що Hi бито духовна культура дана бого:л, г,о справтля культура - рел(пЯна, а секуляризована св!дс.м1сть, б:;зсгл;г1:"ка культура пои'язпн} з выходом вЦ моральностх i сстаточно заперечуать культуру Я цухозн{сть.

Само тому» автор дисертацП поставив перед собоп завдання видtлига 1де! а1ль:-адумства в культурологии! Я спаццггнт Ук-ра1нн та псоанал1зувг.т-,! розвпток ix протягом доснть тривалого часу - в1.ц поширення цих }деа в еретичних виступах. у представ-ник !в братського руху б УУ1, ХУ11 столгттях, аж до поязи но-вих форм в$льноцумстЕа у внховакц1в Кпсво-Могилянсько! акаде-Mff, зокрема у Г.С.С*--среди, у ХУ111 стол1тт!.

Актуальн1сть цгсг теми особливо гостро вгдчузаеться на фон! Т1С1 духовно! кризи у сучаснэ.му сусгпльств!, яка зму-щуе ззмислитися над !! причинам;! 1 всцнсчас ставить питания: чи справд! релт"! належить дом1нулча роль у сусп!льн!й св:домост1, в духовному хитт! лвдства? Чи лиша рел!г!! зобо-в"язане лвдство високими досягненнями духовност!, як це нама-гапться твердити сьогодн! деяк! досл!дники. Саме тому ми зве: ртаемося сьогодн! до минулого, лрагнучи есмисллти духовцу спадщину украхнських мислител!в, моральна ф!лософ!я яких спрямована на роэвпязання проблем 1уман!зму, який виходить далеко за суто рел!г!Йн! меж!.

Ступгнь досл!дденост! псоблеми.Тсадш! йно у в!тчизнян{Я 1 заруб!жн!й ф1лософськ!Я та рел!г!йн!й л1тератур! робився акцент на присутн!сть !де!1 в!льнодумства в. культуролог!чн!й спадоин! Укра!ни. Це насаыперед пов"яэане з часописамя, л!-тописами, рукописями ХУ1-ХЛП стол!ть, як! 'эначно» м!сов в!дображали стан духовно! культури укра|нського народу. Але треба зазначити, що в них досить фрагментарно викладено фактолог! чний матер!ал з ц!е! проблематики. Бонн перевалено лисе констатупть наязн!сть на укра!нських землях в!льноцущ!в, як! йшли супроти церхзи !тому наЯчаст!ае згадупться в цих цдерелах як еретики, тобто люди, що порущують устален! цер-квов правила. Проте не кожного э названих "еретиком" иоака ввааати в!льнодумцем. Автор дисертац!йного досл!джекня, в:»-користовувчи назван! дзерела, розгяядае духовну спадщину тих еретик!в, як: свогаи поглядами протид!яли не т!льки правссл^ внШ ортодокс!!, а й рел!г1! взагал! ! тому з повним правом мохуть казиватися в!льнодумцями; показуе р!зниця до визначен' ня понять "еретик" ! "в!льнодумець".

Треба в!дзначити, що !де! в!льнодуаства не стали пред-

_ метам окремого,1 специального досл!дження н! в минул! часи, що пояснювалося панувйнням релЖйного св!тогляду у вс1х сферах буття, а н! у наших сучасгашв. Однак ця проблема по-рущувалась не т1льки в !сторико-ф1лософськ!й, рел!г!йн!й с й у художн!й л}тературах. До не! зверталися нер!дко як св!т-сыи, так 1 рел!г!йн! д!яч! у вс1 часи. Зв!дси широке коло л!тератури. Тому для дисертац!йного досл!даення ввжливе значения мали пращ присвячен! !стор!1 братського руху на укра-!нських землях, поширенню еретичних вчень, д!яльност1 Киево-Могилянсько! академ!!, Острозького культурно-осв 1 тнього центру, як! налезать дореволвц!йним польським, рос!йськиа, укра-!нським досл!дникам: Д.Зубрицькому, О.€фименков!й, ОЛльяше-вичу, А.Криловському, Д.Кул1шу, МЛСояловичу, Г.Скрибному, С.СоловЯову, М.Скабалановичу, О.Палкову, Д.Флерову, К.Харлаи-повичу та !ншш, як} з!брали багатий арзпвний матер1ал, хочя далеко не вичерпали усх наявн1 днерела. Однак ц! вчен! ц!кави-лися братствами як виключно церковними орган!эац1ями, розгля-дшэчи хх переважно з точка зору православно! церкви, в кращо-му випадку - звертали увагу на антиун1атську спрямовашсть братського руху. 5в1дся випливае й !хня оц1нка_ творчост! д!я-ч!в братського руху, засудження еретичних думок 1 !хн!х авто-р!в, тому що ц! доелIдники в д1яльно'с'т1 братств вбачгли лише релМйн! мотиви, як! мали бути п!дпорядкован! потребам боро-. тьби за "чистоту" православного в!роспов1дання» 3 таких позиций розглядалася д!яльн!сть Острозького культурно-осз!тнього центру ПЛЕитецьким, М.Ковальським, К.Коперяинським, О.Левиць-ки:.1» М.(Максимовичем. Немоялиэо не нагадати, що як польськомов-н1, так 1 рос1йськомовн1 автори оц1нювали под!! на укра!нських землях в межах свое! культури, що позначилося на !хньому п!д-ход! до характеристики цих явиц.

.Значний внесок у розум!ння под!й в культуролог! чн!й Сп дщини Укра1ни мали працг польських досл!дник!в /Юзбовича, А.Моджевського, ;Я.Коневеько|, Б.'Маврицького та 1нших/ 1 пол ськомовн! джерела, в яких велика увага надаеться унгI /наел ком якох було ун!атство, перех!д частини укра!нц1в П1д влад папи римського, а метоп - окатоличення 1 ополячения украткс кого населения/, опису драыатичних под!й того часу, поширен реформац!йних 1дей на територп Реч1 Посполито!, виникненна I д!яльност! антитрин!тарського руху, зустр!чаяться окрем! в!домост! про д!яльн!сть 0.Косого, особливий !нтерес станов лять в!до.чост! про виникнення 1 д!яльн!сть братських пк!л» полем!чна л!тература представник!в католицького табору про-ти братств. Але 1 в польськомовних даерелах наявна текденц1 до вс1лякого приненщугання, а' 1нод1 ! взагал! заперечузання мсдливост1 !снування в Укра1н! в цей пер!од ориг!нальних ф! лософських та соц!ально-пол1тлчн;к вчень, а про в!льнодумст нав!тьнс було мови, тоцу що вся культура неодя!нно проголо щуаалася суто рел!гШсю.

Еагато ц!нн:к спсстерат.ень 1 висловлюпань з проб.-еда 1 торII братств иелна анаЯтн у прадях I.Франка, акацемШэ М.Возняка ! К.Студинського. Бивчення ними:окремих стор!н б? ського руху /боротьби протя ун!!, окатоличення, за реззитоя украгнсько! культури/ було ,состоим кроком вперед пор!вкяно 1э,досл1даеннями представший в украшсько! д!аспори.

Значну увагу авто? дисе?тац!йного досл!десення пригЛлче :працю украгнських радянських досл!дник!в, присвяченим проблемам становления^ ф!лосо£сько! думки в Укра1н1: 1.В.1ваньс Я.ДЛсаевича, 1.С.Захари, М.Б.Кашуби. В.Д.Литвинозо!, 1.3.1 цька, В.М.Н1чик, М.Д.Роговкча, ЗЛ.Хиаскяк, В.В.Яремонка та !нших, у яких пскушено питакня секуляризац! I духовного китт

в Укратн! ХУ1-ХУ1П стол!ть, по-новому розглядаеться tсто?i я

виникнення братств Г !дейна~спадщина представник!в антикатоли_____

цько! полем1чног публщистики, характеризуются ¡дейно-рел!"-rirhi конфликта доби ¿еодалхзму в Украш!, даеться анал!з культуролог!чно! спадцини украгнського народу, зокрема поле- ' MÍ4HOÍ лНератури та !дейно-теоретично! спадщиют д1яч1в брат-ського руху.

I^íit цьому важливо в!дзначити, що досл!джень, спец!ально присвячених проблемам воьнодумства в культуролог1чк!Я спад-щин! Укра!ни ХУ1-ХУ111 стол!ть, немае, хоча, кр!м уае згада-них автор!в, як i тим чи !тш чином торкалися цього питания /зазначимо, що сзади эходять т!льки npaqi радянських дослхдни-к! в « тому що дореволгц1 йн!, в силу !сторичних умов 1 належно-ст! до те! чи 1нпог KOHíecií, нав!ть не ставили питания про вивчення втльнодумства, залигаочи т!льки св!дчення про наяв-н!сть Hocfгв таких !деЗ/, даеертант використовував такса твори представник1в укра!нськох д!аспори В.Антоновича, Ы^иньо-ха, Д.Дорошенка, Д.Чжсевського, С.Ярмуся, як! эверталися до культури ХУ1-ХУШ стайття. Але треба зауважити, що цей nepi-од у висв!тланн! предстевникгв дРаспори мае дещо нац10нал!с-тачне забарвлення 1 до того-а вгдзначаеться перевахне критичное спрямован1сто.Дисй?тант а аз змогу почерпнуто тут лиге фактолог!чний натерtал, бс смлыпстъ братств, Острозько! та Киево-Уогилянсько! академ!й, творч!стьГ. С. Сковороди ролгля-даяться у творах цих та iHmtx автор íb д!аспори т1льки п!д КУ-том всеохоплюлчо! рел1пЯнос?! украхнського народу.

У прагненн! з"ясувати зм!ст творчост! Г. С. Сковороди, сенс floro вчення, та i хне м*сце в духовн!й культур! Украгни, було висунуто багато оц!нок, як! суперечать одна однШ. Ода! вважали його револвд! онером-просв!тником, lHmi - скептиком-

консерватором, для едких в!к був матер 1 алIстом /Т.А.Ехлич, Я.Х.Острянин, П.М.Попев, I.Т.Табачников та 1нш1/, для ¡неих 1доал1стоа, м)стиксм, богословом тощо /М.Костомаров, 1.Сне-гирьов, Б.Ерн, представники д{аспори/.

Опубл!ковано лрац: э питань ¡сторхографН сховородоэнав

л

ства, присвячен! з"ясування його впливу на розвиток в1тчиз-няно! ф!лософсько! думки та критицх буржуазно-нац!оналIстич-них фальсиф!кац!й погляд!в ! творчост1 Г.Сковороди /В.С.бв-докименко, 1.П.Головаха, В.С.Горсьхий/. Нимало доопдаень присвячено йому як представнлку селянсько-плебейського налря му вIтчизняного прос£!тнш;тга /1.К.Б!лод!д, Д.П.Кирих, Ф.В.Константинов, АЛ.Лацук, У.В.Попович, П.Д.Рогович, В.Т.Шинкарук та.|нз1/.

Але вся складк!сть св!тогляду мислителя ХУ1И ст., у якому в!дбилися суперечност! 1сторичного розвитку Украхни тс го часу, на нашу думку, у контекст! ф1лософсько! культури, залишились ще недостатньо з"ясованими.

Отже саме в{дсутн!сть 1сторико-ф{лософського досл!даек-кя, слрямованого на 1дег в1льнодумства в культуролог1чн!й сг даини Укра?ни ХУ1-ХУШ ст., зуыовила нопрямок дисертацШо! прац!, в як! Я розглядазться поява, становления I £уннц!ону-вання в!льнодумстза б культуролог!чн!й спздцин! Ук?а!ки ХЛ-ХУШ стол!ть.

Прагнучи реал!зуватл свое бачення проблема, дисертант водночас ввадае за необх!дне зазначити, що в багатьох аспектах йому !мпонуе капрямок, який концептуально розробляв-ся Л.М.Браг!нсю, А.К.Еичко, В.С.Горським, О.Ф.Лосевим, О.А.Кал!н!ним, ТЛ.Ойзерыаном, В.А.Рибаковим, В.В.Соколо-вим, З.А.Тажуриз!нсо та !н., зокрема анал!з сусп!льно-пол!-тичних рух!п епохи фгодал!зму; досл!досення м!сця, сяецифЗки

...... . .. . . ';

та ролх фглософських !дей в становленнх духовно! культури В1дродження та Реформаци, загальний анал!з в!льнодумства як елемента духовно!' культури.

3 урахуванням !з викладеного вище формулпяться мета I основн! завдання наукового дослгдження.

Мета ! основн! завдання досл!дження.Своею основною метою автор вввжае потребу вид! лита ! проанал!зувати одну 1з скла-дових культуролог!чно! спадцини Украгни - !де! в!льнодумства, як! виявилися в еретичних виступах, братському руся, в д!лль-ност! Острозького культурно-осв!тнього центру., у тзорчост! викладач!в та вжованцгз Киево-Могилянсько! академ!!, зокре-ка у Г.С.Сковороди. Реал!зад1я теми передбачае вир!шення таких задач досл!дкення:

- виявлення ! систематазац!я матер!ал!б, як! ев!дчать про наязн!сть !деЯ в!льноцумства в УкраТн! ХУ1-ХУШ стоят;

- з"ясування умов 1 передумов розвитку антицерковнох 1 ан-тирел!г1Р.но! боротьби у ХУ1-ХУШ стол1ггях в Укра!ш;

- дослгдаення ставлгкня до рел!гп 1 церкви в братському рус!;

- визначення пшшв теоретичного обгрунтування 1 розвитку'

IдеП в^ьнодумства в культуролог!чн!й спадщин! Украхки ХЛ- -ХУШ столНь;

- доел!даення низки проблем ф!лософс'ького, гносеолспчного, акй!олог!чного, культурслог!чного характеру п!д час енал!зу феномена 1деЙ в!льнодумства та показа ххнього м!сця та взае-мозвнязку з духовнин аиттям Укра!ни;

- виявлення об"ектизно1 щнност! 1дей в!льнодумства в культу-ролог!чн!й спадщин! Украхки; .

т

- виявлення !дей в!лькодумства у творчост! попередн;1к!в та сучасник!в Г. С. Сковороди;

-анал!з творчост! Г.Сковороди у контекст! в!тчизняних т?адиц!й.

Теосетичн} та методолог! чн{ основи. Б дисертецп вихо-ристено загальн! методолог! чн! принципи анализу 1сторико-<£!-яосо^сько! та рел1 ri йно-йогослоосько! спаадини - принципи ,об"ективност1, 1сторизау, причинност!, св!тоглядного плвра-я!зму тоцо. Автор виходив з погляду на визначення богослов-сько! те рел!г!йно-ф1лосо$сько! дуыки як на альтернативний процес, що передбачае не т!льки пл»рал!зм 1дей 1теор!й,але Я саыоц!нн!сть Ix у духовнМ культур! • керозривний зв"язок с нац!ональноя традиц!ев. . •

У процес1 роботи над дисертац!ек> автор використовував р1зн| за св!тогладноп ор!ент8ц1ею проц! в!тчизняних та зару-б!жних досл!дних!в э icToptt ф!лософ!1, рёл!г»взнавства, jtyj lypoiort!. . .

Jñct р!дхр вхлючалися у:; ci рунауково-теоретичюго анал1зу, прац! досл!дккк!в укра!ксь-ко! д! вспори, рел1г!йно-богословсьху л!тературу »вщулого cti л1ття. Вежлива значения мадд првц! такихд!яч!а ях Кирило i ТранквШон-Ставровецъкий, Kaclart Сахоаия» Г.С.Скоаорода, твори вихриоача ерео! Феодосtя Косого Зинов!я Отенсъхого, si вдяхи яхим 1 нежна судити про д!яльн1сть цього ; В»ЯЬНОЦУМфГ Ш стол!ття. . c'r^^'V^v/'r. :::Ï: 'Ь'.'

У робот! використанэ таксж досл1дження з проблем ч«вчв1 ня культурно! спадаини ыинулого та !Грвл! в дух08Ному в!д-р0дж«нн! укра!ни. ';;,:•"/;' ''/'.'у.

; Наумова новизна посл^е^ня визначаеться приоритетно!) поотановхоо проблеыи вольнодумства в ; хулмурно-осв 1 тн! й спадщин!, в 1сторико-теоретичному аспект!.- Найвахлив!в1 положении дисертац!Иного досл!доикя, ях! в!добража»ть floro HOBHatv I виносяться автором на вахист: v , — глибохе t грунтовке висв!тлення кев!домих та малов!дсшсс

- ii • • .•• -'V .

питань розвитку !дей в1льнсдумства в культуролог!чн!й спадщи-

н! Укра!ни ХУ1-ХУ1Н стол!ть;------------------------------------------------------------------

- виявлення особливостей, типолог!чних ор!ентац!й !дей В1ль-нодумства в Укра!н! в ферм! богоборства, антиклер икал !зиу, панте!зму, де!зму, рац10нал1зму;

- висв!тлення в!льнодумства як цхншеного явица, визначення floro рол1 в тогочасному житт! кра!ни; '

- теоретичне досл!дкення культуролог! чног спадщини Украхни, дае моялив!сть показатк розвиток !дей в!льнодуиотза й аказати нй можливу трансформац!п останн1х в сучасн!й духовно-культур-шй ситуац1!.

Теоретичне 1 псактичне значения доел !дження.Пол агення i висновки досл!дження е певним внеском у науковий анал!з роз- ' витку форм !дейв!льнодумстза в культуролог!од!й спаздин! Укра!ни ХУ1-ХУ1П столгть. Бонн можуть бути викопнетая! для пода ль лог розробки проблем релхНезнавства, в спецкурсах ре-лгпезнавчого та загально£!лософського циклу.

Практичне значения роботи також у тому, що npoaKani зова-ниЯ у Hiñ MaTepian моге бути придатний не лише для вузгвсько! чл шк!льно! осв 1 ткьот практики, а й для широкого читала, зна- . йсмлячи його з яскразиыа сто?!нками духовнох спядцини минуло-го.сприяячл таким" чиноа роззитку осв!ти, культури, духозному збагаченню лвдини.

. Апсобац!я соботи.Матес!али дисертац!йного досл!дхення. допов!далися на щорЧчвк науково-практачних конйеренц!ях Еердянсьяого педагоггчного шетитуту, в допов!дях: "las! вгльнодумства в ф1лософськ!й спадщин! Укра1ни" /Москва-Запо-pi.-тая, 1991/, "Вхльнодумство як елемент духовно! культури" /Бердянськ, 1992/, "1де1 вольнодумства в братському рус! на Укра?н!п /Бердяцськ, 1992/.

Структура дисестец!! зумовлена загального метоп 1 завдан-нями досл!дження. Бона склацаеться !з встуцу, двох роэд!Л1в, заключения i списку використанох лхтератури.

Основний 3míct дисеотац!!.

У вступ! обгрунтовуеться актуальн!сть теш досл:даення, анал!эуеться ступ!нь !! розробленост!, форлулюеться мета та завдання досл!дасення, його методолог! чн! та теоретичн! ос нови, визначаеться наукова новизна, теоретична та практичне значения дисертац!йнсго досл!даения.

Пеоший розд!л "Роль та м!сце !дей в!льнодумства в культуролог! чн!й спадаин! Укра!ни ХУ1-ХУ11 стол1ть" присвячений комплексному розгляду питания про визначення та конкретно-зм!стовне вивчення прояву 1дей в!льнодумства в Укра!н! ХУ1, ХУН стол!ть. ,

Дисертант обгрунтовуе тезу« що боротьба э рея!г!ею не припиняла культурну традиц!ю, а бул.в умовою для це б!льш !нтенсивного засвоення прогресивних традиц1й культури.

Так, у дисертац!! п!дк?еслюеться, що в ХУ1,ХУ11 стол!т-тях Укра!на, передова сусп i льна думка яко! була готова до спри-йняття нов их ярогресивних !дей, не залишилась осторонь в!д могутнього впливу под!Я епсхи В!дродаення 1 Реформац!!.

Бходження украхнських земель до складу Реч! Посполито! эуаовило специф!ку реформац!йш1х !дей у цьому рег!он1: "русь-ка в!ра" стала синон!мом русько! народност!, спрямовано! про-ти феодально-католиЦького ополячения; реформац!йн! !де! набу-ли.нац!онально-визвольного характеру, вийшоваи за меж! протестантизму як нового налрямку християнства; критичний п!дх!д до католицизму ! ун!атства призв!в до послабления непохитно-го авторитету католицько! церкви. В боротьб! з католицькою церквою миелите л i в Укратн! п!д! до рев!з!i всяко! рел!-

гП, зокрема, ! прззослав"я',' заперечуючи тг чи гнал христи-янськ! догмата, !дет ! установи.

Загальна атмосфера секуляриэацп думки, II емансипац!! в!д рел1Ийного абсолзту, церковно! авторитарное^ дали початок в1льному пхдходу до пояснения рел1г1Пних 1 стин, спричини-лися до появи в!льнодумства.

В зв"язку з тим, що немае усталено! точки зору на визна-

чення "в!льнодумства", бо саме поняття до сут! не зиясоване I в нього вкладають р1эн:1й, !нод! нав1ть суперечливиЯ зм!ст, ми розглядаемо в!льнодумство саме як в!льний, незалеяний спос!б мислення, критичне ебо залеречуэальне ставлення до пан!вних рел!г!Йних чи пол!тичких погляд!в, ладу.

Дисертант спец!ально анал1зус критичне ставлення одно! рел!г!! щодо !ншо!, аби показати: саме у в!льнодумстз! виявля-еться критичне ставлена1; до релхг1?, протиставлення !й !ншо! ц!нн!сно! ор!ентац!!, що викликало оп!р з боку адепт!з рел1п!, як: не лише заперечували ц! В1льнодумнг 1дет, а й нер!дко закликали до знищення ксспв цих !дсй. Отае, в1льнодумство вини-кае в русл! критики сгл1ги, поступово перетворпючись на 1де-олог!чну зброп, спрмоваку проти всяко! рел!гН.

Анал!з !сторичних обставлн, як! склалися на землях Украина, дае можлив!сть вщ'лити рад ссновних момент!в, як! мамть принципове ванливе значения для з"яоування джерел, рол! та м!сця !дей в! льнодумства в культуролог!чн!й спадщин! Укра!ни.

В ХУ1, ХУЛ стол!ттях в Укра:н! яскраво виявилося рел1г!П-не 1накомислекня, пояэа якого супрводаувалася р!зними формами в!льнодумства. Дисертакт проанал1зував перех!д В1Д рел!г!йного ¡накомислення до в!лънсзумства на прикладт !деолог!! радикаль-них еретичних течШ, якими була охоплена територ!я укра!нських земель, д!яльност! Острозького культурно-осв!тнього центру /пер-

moí спроби створення шхоли вшцого типу у сх!дних слов "ян/, творчост! д1яч1в братського Fyxy, зокрема Кирила ТранквШона-Ставровецького та Кас!ана Саковича.

Автор анал!зуе погляди рос!йського еретика Феодос{я Косого, засновнака "нового вчення", доводить, що його д!яльн!сть пов"яэана сане з Укра1ною, де в!н мав чисельних приб!чник1в. Овое вчення Косой лобудував на так эваних "божествеяних книгах", що i привело його по одн} б! з найпозшрених на той час форм в!льнодумства - антихлерикал!зму. У свогх антиклерикал ь-них поглядах не заливав м!сця для християнського в!роаченкя.

У cboíx поглядах Косой nimoB дал! bcíx реформатор!в, як! роэгорнули своя д!яльн!сть в Украхн! в цей час. Критикуючи цер-кву та xí 1деолог!ю, в!н пропагуваа !дег в!льнодумстЕа.

Автор робить висновок, що такого роду !накодумакня, яке. з"являлосв в еретичних рухах.у к!нцевому пгдсумку спряяло розвитков! в!льнодумства щодо рел!г!5 взагал!; св!дчило про те, що н!як! корстоксст! й пересл!дування. не могли приговшти лередово? сусп!льно! дуиха, яка зз!льнялась в!д цутрел!г!!.

В дисертац!! показано, що на як!сно новому етап! розвит-ку духовно? культури в Укра1н! на перший план виходчть 1де! в!лЬноцумства, основан! на ренесансно~1уман!стичних, реформа-цШних Шдходах до всього сусп!льства. Вони, ще не дуге вираз-но виявлен!, але дедал! набувають сили. В цьому рроцес! валика роль налехить д!ячам Острозького культурно-осв!тньога центру, як! виступаючи з в!льнодумних антиклерикальное позиц!й, прийти до висновху про потребу зв!льнення розуму в!д оп!ки церкви, про самост!Пн!сть осмислення людиною питань в!ри, cao-eí власно! присоди, свого м!сцк ! рол! в сусп!льств!. v

• В робот!, зазначаеться, що' одночасно з д!яльн!ств Острозь-кого культурного центру розгортають свою боротьбу проти нац!о-

нального, соц!ально-пол! тачного, рел!г!йного гнсблекня - брат-----ства, в д!яльност! якж яскраво^виявйлися !дв! в!льнвзумстза.

ЯК1 грунтувалися на рац10нал!з:д! й хуман!эм1, реформгцШних набуттях.

Як I в еретичних рухах, у братствах простежуеться ч!тха антифеодальна спрямован!сть, яка мала дорого ж ант;клер и кальке забарвлення. Шд антиклерикал! змом розум!втъ 1дейниЯ 1 со-ц!альний рух, спрямованиЯ проти церкви як суеп!льнсго I«статуту, проти И претенз!й на рех1вництво сусп!льством, а такоя проти пол!тики Ю1ерихал!зац!! сусл!льства. У цьому напрямку ! роэвивався антиклёрихал1эм Сратськнх д!яч!в К.Транкв1л!она-Ставровецького.К.Саховича.

В робот! проанал1зо»ано погляди цкх мислит»л!в. У кол!

.Проблем поруюених ними, значив м!сца йос!дали/питаю» сп!вв!д-ношения бога I св!ту, спроби пояснити навколишню природу э не! само!, цо наблккйло !х до розв"яэання це одн!е! з ¿ори в!лькэ-думстоа - катурал!стичного пакте!зму.роэчинення бога в природ!/. На лротивагу христйянсък!й 1де! иадприродного бога, Трак-квШон-Ставровецьяай ствердзував, цо св!т эа своеп природе» ! е сане богом. У той час, коли в твояог!! побутувалс однозивч-на уявлення про бога 1 вс|ляко,вкнадувалис* спроба нвсртозох-сального його тлумаченяч, Стааровецьхий зз!льтеть:я еуто рел!г!Яного його роэум1нкя, кацавчи поняттв "бога" грин^иг.ого Ыяо!. суткост!. ВЫ зробив це понятая I все, пов"язане з ж«, об"ехтои хритичного анал!зу.

Характерно» ознахсо в!лънсдумствв К.Саховича е т?, цс вт.е у своему першому твор! /"Ар 1стотел1вськ! проблема аЗо питания прв природу лвдини"/ в1н маСЬи не користуеться релМйно-теоло-г1чнов тврм!нолог1е», эа винятком двох-трьох м{сць а Е!блН.

• В 1 стор! Гсусп 1 яьно-ф!л ос**«:«о! думки - це один э нвчисвяьних

приклад!в звуження ред!г!йно! сфери завдяки хай !це непосл!-довяому переходу на трвдщН вiяънoгo дослтдження.

Таким чином, в УкраШ в ХУ1, ХУЛ стол!ть зиявляаться специф!чн! умов и для розвитку в!льнодумства в форм! антиклерикализму, панте!зму, рад! онал1 стичних рад! онаЛ! стичних тлума-' ченнях християнського в!роэчення, як! стали грунтом, на як ому з!йзши благодатними сходами !де7 великого украхнського ф!лосо-фа 1^игор!я СаВича Сковороди.

У другому розд!л! "Сковорода - спадкоемець в!льнодумно! традиц!? в УкраШ" вксв!тлветься вняв ! дей в!льнодумства на грунт! ф!лософського вчення миелите ля.

В!дм!ннов рисоа нового еталу розвитку в!льяодумства в Ук-ра?н! стало те, що актицеркэвна, антирел!г!йна боротьба вийшла за суто !деолог!ч{{{ меж!, перейшла в сферу пол!тики, економ!-ки.Антицерковн! настдо! виявлялися вус!х сферах духовного хиття. Питания про обмеления вшгиву церкви на сусл!льне життя почали поставати у деряавному масштаб! .

6 силу !сторични обставинпершими д!ячами св!тськс! кул& тури а Украгн! стали лзоди, як! належали до духовенства - дяки чекц! тоцо. Сеиуляризец!я в церковн!й_св!домост! вела поступо-во до того, цо в!дхривввся п?ост!р для ф!лософсько1 дамки, яка ще виходила э християкеьких принцип!в, але тяж!ла до вольнодум - ства. ■ ; ~ '

Одним !а центр!в духовно? культури в Украгн! з другог по: ловини ХУН ст. стае Клево-Могилянська академ!я, яка тривалий час була единим вищс4 учбоэж закладом у Сх!дн!Л ввроп!.

У дисертац!! показано атмосферу академП, вихованцем яко! був 1^игор!й Сковорода, яка св1дчить, «цо церковне мисаення п!д ривалося зеередини самими церковними д!ячами, як! виконували викладацьку роботу.

Дисертант дозоцэть, що саме в елках Кпсзо-Могкллнсько: акаде:л!1 зародаувалкся 1де! в1льно.цу:.!ства в форм г ачтиклер:;-кзлгзму, пантехзму, це!эму.

. Автор приходить до висновку, що саме в п}дходг до философ:! людини яскраво виявилося вольнодумство Г.С.Сковороди, I вс! 1нш1 проблема в!н псреусв1домлюе, поставивши в центр свого вчення людину.

В робот! дослодхуеться в!льнодумство Г.С.Сковороди у формах ентиклерихахЛзау, богоборства, пантетэму. Як антиклерикал, Григор!й Сковорода звертав свою увагу не тальки на кит-тя духовенства 1 чекцов, а й культову практику православно! церкви.

В дисертац!! показано, що Г.Сковорода - богоборець /найб!льш рання, лэдь пом!тна форма в!льнодумства, що злива-еться з антиклерикализмом, цо визначаеться як негативке став-лення особи до нацприродних сил/, тому, що збер!гае в сво!й уяЕI образ творця, ябл за допемогоя його заперечення вислови-ти усв1домлення свое! ладсько: пдност1.

Зг1дно з йоге поглядаии не лядина залазить в!д сторонних, "надгтр'.гсодн'дх" сл.", нг з{дчуття свое! особливо! еж:! перед бегом, керуе неа, а нпгпгки, всупереч богов}, ладина сг_\:а сбп-с.е сэ{Ч алях у житт!.

Еогсборство вело до диередятуванкя нзЯголовьлаих релтЯ-них }дей. У мелах хрпстиянсько! рел1г!! воно Шдзодило до пе-реусв1доклення.одного з основних !! понять - фатально! гр^хов-ност! лрцини як основл нецосконалгос соц}альнн:? в}дносин. "Про-вина" лвдини, зумовлена н1бито первородна гргхо.м, трансформу-еться в уявленн! богоберця в провину божества. Дал1, богобос-ство демонструе в1дмс5у в}д деяких 1стотних рис релтйного морального 1деалу: пок!рност!, переконання в тону, що страт-

дання, як! випадаять на доля люцини - благо, яке вfдчинить двер! у райськ! сади.

'Дисертант робить висновок, що такого роду богоборч! !дех накопичуючись у культурн!й трвдиц!!, справляли значний вплиз на сусп!льну св!дом!сть., Св!тогляд Г.С.Сковороди богоборсько-• антиклер икал ьний. Цими 1деями пронизана вся творч!сть мислите-ля.

У трактуванн! поняття "бога" мислитель в!дходить в!д тра-диц!Иного християнського його роэум!ння. Все це оз^ачаз, що Г.С.Сковорода зи!мае питания про бога в рол! кадприродно! !с-тоти, яка керуе cbítom на засадах безмерного свав!лля. Лого в!льнодунство долае тетстичне трактування поняття "бога" через розвиток пантетстичнот.традиц!!.

Кеиожливо роз^лядата в!льнодумство Г.С.Сковороди, не првд!ливши уваги його ставлення до В!бл!г. Мислитель вваяав . христианство пройден:« ступенек богоп! знания 1 не намагався створити нову рел!г!в, не вбачав ново! форми peniri! в пантеизм! до якого прагнув.

Дисертант в!дзначае, що i снус безлхч точок зору щодо п!д-хо.ду Григо?!я Сковороди до Е!бл! I. Як на нащу думцу, то в п!д-ход! Ф!лософа до Б!бл!1 продовауеться в!льнодумна традиц!* його попередник!в.

0риг!нальн1сть в!льно.дуаства Г.С.Сковороди в тому, що використовупчи б1бл!йцу форчу висловллваНнл думки, в!н скр!зь.

наповнпе i! новям ач!стом. Отав, розум!ння ф!лософом-гумгн!с-*

том Б!бл!х е не що !нае, як поширзкня на не! свого етико-гу-ман!стичного погляду, сповненога в!льнодумства.

Св!тосприЯмпння Г.С.Скозороди позначено баГ-атоплаковим в!льнодумством, яке вело до послабления пан!вного в!ровчення, розв!нчанню догматизму 1 авторитаризму рел!г!1.

Зд!Яснене досл!дяення свгдчить про те, що хоча Идеологи

ХЛ,ХУП _стол1ть.с;е ле .Сули 2¿льни:! в!д .старих тредиЩй,---------------------

але вони створили культуру, в якгй мгстилися елементи залере-чення -.рел1.г11, життествердаення, свгтського гуманизму I Т1ы самим П1дготували грунт для секуляризовано! культури епохи Проев!тництва, найхзрактерн!поп ознакого яког було перссрIсн-тування завдань фиоссфи, в1дме:*ування !! в:д теолог:!.

В заклпченн! автор ;п!дсуиовуе головн! .реадльтати эд1й-сненого досл1даенкя I робить так: висновки:

1. В культуролог!чн!й спаг;цин1 Укра!ни пород.э2ниаи !дйями мали мгеце !дех е! лькозумства в найр 1 зноман 1тн:зих формах: антиклерикализм, богоСорство, де!зм,*,панте!з:<-

2. Обгрунтовано полояеная, зпдно якому Реформацгя, рез-

* почата в Н1меччин! .Мартином Лэтером, набувае на украткських землях специф:чних влаетизоетей, зумовлених поябоп еретич-них вистушв, пош:(рен.нлм цгяльност: братств.

3. Розвиток в1льноцуаства в:дбувався у релЖйщй оболонць

4. Показано, що вьчьнодумстэо, яке виявилось в ерет:;--:-:;« виступах, в д1ялшост! Оетрсзького культурно-осв!тнь:гс центру, братському рус?, з тзорчост} Г.С.Сковороди, е не-в1Дпемкоа складозоя частпкенз духовно! культури укра!н;ь:-:огс народу.

СсноЕн! положения та епсновки дисестац!! викладено з таких пубЛ1кац1ях:

1. Реформа^ йн! !де! наУкраш!. //В!сник, кафедр сусгхльно-гуман!тарних наук. - Еердянськ, 1994. - С. 34-39.

2. Бгльнодумство в братському рус! Украгни в ХУ1-ХЛ1,ст. // Дух и космос. Наука и культура на пути к нетрадиционному миропониманию. Харьков: Издательство Харьковского университета, 1994 г. /в друц!/.

3. 1де1 вiльнодумства в ф!лософськ!й спадщин! на Укра!н1.// Аятуальн! проблеми гуман!тарних та природничих наук.-Випуск II, Москва-Запор!жжя, 1991. - C.I0.

4. В!льнодумство як елемент духовно! культури. //Актуальн! питания п!дготовки спец!ал!ст!в в педвуз! .-Бердянськ,1922.С.17.

5. 1дег в!льнодумстаа в братському рус! на Укра!н!. //Изменяющийся мир и проблемы гуманитарного образования в выспей школе: Тезисы. ухраинскоЯ научно-практической конференции. -Бердянськ, 1992. С.92.

¿¿jeutA. ¿./Я. ¿>/ jfteetä*-

XУ/ -Х/fi/ ce/iSu.zte/.

bvtf ¿4* ' /¿¿eatya riyvfe £ /bttärfp] ßtS- /у ллж* Г/ /Лс***«"^,

ияаге/i- Жаб ¿¿е aja^f/ ¿fe

¿¿¡га/** As&'&JP* & -

iai/ге. ßt zssaateA //Aas

/¿¡r/z ^zeret/ Maf /гее ¡¡itk&kp &a fuu'/uaf S/t- a&aipfcfSaä? Artt/af<r qf ¿Ofeät'/sc • u&'eA ¿eaSs/nt'/Sy ¿ffirzeaf

a ¿ffir*/ feeain yf / tety-

a/t /t/гУ cAuiai, a f/ßfwf a''"'/,

а ¿лг'&я 'е/г //ic /мг/ алУ /г äff ^eey&s /алУ ¿/Ага/>хг Ss/irf ast

fa tfuVfaaf ¿7 w/sz /лг/гя"

At**/

аанг йуг/% г/ Лалгал ук/тУ/г> /"г/^

УлУ е/ гл^^-г/ ^ ¿г л«'-

& г'ф™ / " л ае*/гаг/'ё/*>* ^

Липич Л.!!. Идеи свободомыслия в культурологическом наследии Украины ХУ1-ХУШ веков.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философски наук по специальности 17.00.05 - теория и история культуры, Киевский университет, Киев, 1295.

Работа посвящена анализу идей свободомыслия в культурологическом наследии Украины. Б результате проведенного исследования установлено, что свободомыслие - это степень духовной свободы п культурологическом наследии Украины, которсе'проявляется в бесконечно разнообразных формах, с различной степенью последовательности критики религии и церии, с разным;! целями, с разными социальными основаниями, что идеи свободомыслия всегда и во все времена у всех народов /и Украина не является исключением/ вплетены а духсвнуо культуру, являясь в то же зремя зирахоннем само" культуры. Б связи с этим сделаны сле-дутцие выводы: сс-первых, признание права челозеческсго разута вторгаться в сферу религии; во-зтсрых, -критическое с-тнсге-

к религии; в-треть::*, противопоставление религии иной ценностной ориентации.

Клачов! слова: вольнодумство, антихлорикал1см, бсгсбср-ство, деТзм, пантегзм, секулярязац1я.

г

Подписано к печати /¿р/З? Зак. УА тт/СС разынодено 1'Щ ьшнстата окраины Ош