автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Идейно-политическая борьба в Индийском национальном конгрессе (20-30-е гг. XX в.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Идейно-политическая борьба в Индийском национальном конгрессе (20-30-е гг. XX в.)"

рг 5 оа

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЧУВІШО Олександр Олександрович

ШЙІЮ-ПОЛІННІІА БОРОТЬБА В ІЩІЙЖШУ ШЦІОНАЛЬНСМГ КОНГРЕСІ /20 - 30-ті рр. XX ат„/ ■

(77.00.03 - загальна історія

АВТОРЕФЕРАТ

’ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук

Харків - 1995

Дисертацією в рукопис.

Робота виконана в Харківському держатиму університеті.

Офіційні ошшанти: ■ .

доктор історичная наук, професор Уроу дьштро Павлович; доктор історичних, наук, головний науковий співробітник Інстизуїу світової еконшікц та міжнародних відносин НАН України Черніков Ігор Федорович;

доктор історичних наук, професор Чернявський Георгій Йосипович. Провідна організація - Київський державшій університет.

о 14 год. в ауд. 17-65 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.02.02.08 в Харківському державному університеті

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій

/ ацреса: 310077, Харків, ви. Свободи, 4 /.

бібліотеці Харківського державного університеїу.

Автореферат розісланий

1995 р

Вчений секретар спеціалізованої вченої раде

Кааініченко В.В

з

, І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКШРЖЇІ1К А РОБОТИ

, Аітатьніотг, тані. ’ У 1947 раці Індія звільнилася він гніту британських'колонізаторів і. стала на паях саюстіїіного розвитку. Завоюванню національної незалешості перегнала грішача і вперта боротьба народів Індостан/ проти іноземного гноблення. Особливого розмаху ьоиа кабула піоля першої світової війни, коли у зв'язку із ослабленням сііл європейських країн, викликаного війною, опбсте-рігалооя піднесення визвольних рухів у всьому світі і почалася

• криза британської колоніальної імперії. ' .

Ангіїангліііські виступи очолювала найбільша загальноікдійська організація - Індійський иоціанальній конхрео /ІНК/, що являв собою скоріша на партію, а блок' різній; політичних сил, які об 'єдналися навколо величної ідеї національного визволення. Ідейнім керівником. it найвшшвовішш лі дер а,і ІіК з. І9І9по IS47 рік був

■ _ М.К.Ганді. Під його керівництвам Конгреа перетворився в масову .. ' партію, що нараховувала мільйони членів, користувався підтримко» широких верств народних май.

У багаторічній історії ІШ, який виник ще в 1885 році, особливе місце займають 20-30-і роки XX от. Саме в цей час Конгрес» перетворився у масову організацію, виробив ігрогралу і тактику антиколоніальної боротьби, що передбачала досягнення політичної незалежності, зробив важливі кроки до встановлення співробітництва з аішгіританськили силами на міжнародній арені, взяв участь у створенні робітничих, селянських і молодіжних організацій, розробив ряд заходів щодо ліквідації міжобтешнса і кастової воролнечі, ліквідації інституту недоторканості, приіїняв схему ачмініотратив-ного'поділу Індії, що перекачала знищення князівств f створення . провінцій на лінгвістичній основі, розробив проект конституції незатежної Індії, отворив напередодні другої світової війни конг-

рееиотські уряди у більшості провінцій країни, які розпочали по ро творення, шо в основная/ відповідали національнім інтересам.

Цей складний і цікавий період діяльності Конгресу, що висунув багата винятково вадливій проблем, які не втратили значеній для національно-визвольного руху іі нині, характеризувався гострою ідейно-політичною боротьбою; між різними угрупованнями конірес.иа-тів, які-відстоювали своз розуміши суті, цілей і завдань антиколоніального рузу. . .

Об'єктивне висвітлення з наукових ІЮЗИЦІЙ, цілком відаовявшись ВІД ІДЄОЛОГІЧШІХ і політичних' стереотипів минулого, вашшсс етапів історії Конгресу, віутрішньшіартійної боротьби в ньсму є актуальної з точім зору відтворення справжнього ходу визвольного -руху, визначення в ньдау позицій всіх угруповань конгросжтів, аналізу їх проірдаяях і тактичних. вшог, форм і методів впливу на народні маси, еволюції поглядів лідерів нації, усунення "білих плям" історії, а 'також викриття різноманітних вигадок і фальсифікацій як апологетів колоніалізму, так 1 вчених, що мали на меті певні політичні цілі. ’ •

Хронологічні рамки дослідження - 1922 - 1939 рр., тобто від припинення кампанії неспівробітництва, що спричинило різка загострення ідейно-політичної боротьби в Конгресі та утворення уірупо-вань, і до 1939 р., коли почалася друга світова війна, яка.започаткувала новий етап коигреоистаьксй історії. .

'Територіальні рамки дослідження - Британська Індія в межах 1922 - 1939 рр. ' . • ' ' . ■

Стін наукового дослідження теми. Радянська історіографія приділяла значну уваху висвітленню) різних проблем історії індійського національно-визвольного руху, деяких сторін діяльності Конг-ресту і його політики. Мояна назвати багато наукових і нцуково-по-

пулярішх статей В.В.Балабушавича, іи.І.Дьякова, І.М.Реііснера, Б.Сейгеля та ін,, що були опубліковані у 20-30-і роки в центральних. і місцевих яурналах. В них з позицій партійності і панівної тоді ідеології- давалася оцінка різнім аспектам політичного життя Індії і діяльності Конгресу. Ідейно-політичну боротьбу в ІШ автори Цих статей спеціально на аналізувала.

Тоді ж з.’явилися і перші монографічлі праці, ігрнсшчєні різнім аопектал. політичного і економічного розвитку Ідції у 20-30-і роки. Заслуговують на увагу роботи М.Павловича, О.іїроніна, М.Рафаїла, Х.М.Рейснера, У.Рославлева, К.Штейлберг та ін. При висвітленні економічного і політичного отановища Індії, робітничого і селянського руху автори цих праць розглядали такок найважливіші проблеми, що поставали перед визвольнім рухсм, тої * члися окремих сторін діяльності Конгресу та інших, індійських політичних, партій. Але ігь тання внутрішньопартійної боротьби в ІЖ У міжвоєнний період воїш -.розглядали лише мимохідь., оглядово, у зв'язку з іншими питаннями.

У 50-80-і роки з 'явилося багато досліджень найрізноманітнішого характеру, присвячених історії індійського національно-визвольного руху, учаоті різник партій, угруповань і прошарків у визвольній боротьбі, суспільно-політичній діяльності видатних. лідерів руху за незалежність, діяльності національних організацій. Це дослідження В.В.Балабушввича, О.М.Дьякова, І»М.Р°йснеі>а, ІЛЛЛ.ІЬльдберга, Р.О.Ульяновсько: з, в.І.Лавлова, Т.ІІ.Девлжіної, О.В.Раіікова, А.А.Куцешсова, Л.Р. Гардоіь-Ііалоноьг-.ої, Г.Г.Котовоьксго, II. В. Куп об і-

^Павлович М., іурко-ІфяжЕН В., Вэлмман С. Индия в борьба за нвзавиошоояь* - М.* 1925; Пронин А. Классовая борьба и конституционные реформы британского империализма в Индии. - М., 1934; Рафаил М.А. Проблемы индийской революции. - Л., 1928; Рей с нор ИЛ. Очерки классовой борьбы в-ИНДШ. 4.1. - М., 1932; Рославлов У. Ганцизм. - М. - Л., 1931; Штейнберг Е. Индгои - М., 19^0.

. I

iia, Е.ІІ.Комарова, О.І.Регініна, іЛЛІ.егорової, 1.М.Хаипыова.

І!ІС у 20-30-і роки та ідейно-політична боротьба в кьсму залишилися поза унагсю дослідників. Хоч гони висунули і намагалися розвя-зати основні проблеми історії індійського національно-визвольного руху, але робили цо з позицій свого час/ і пануючої ідеології. Зокрема, раадаські індолога піддавали не закади вицраачаній різкій критиці представників нємаркскстської історіографії, перебілкцува-

-^Балабушевнч В.В. Рабочий класс и кациональпо-сомобоадташіов движение HH'Wtt в It23 - 1927 гг. // /чоіше зшшскя ііпстпїута воо-токовечения. - IV64. - Т. 10. - С.З - 56; Дькков A.m., Реііснер ІІ~М. Роль Цини в пшиональпа-оошбоцительиой борьбе народов К.£4пи '

// Ссг-егскоо востоковедение. - 1956. - J«o. - 0.21 - 34; дьяйоз АЛ. ііацнонально-ссвобо; игильная борьба «азе дев щдиц и рабочее дкганив на іюрвш вташ; общего криздоа капитализма. -М., 1957; Гольдберг HJ/1. Очорки по истории йшцю. Ншио:!а.шіо-юс£обо!опгельноо сзиженио в повое время. - Н., 1965; Ульяновски!; Р.А. дьсавахарлал Неру -эводади полігвяескіїх кчиядов; к ісо-детдо Ишеїііского национального itoiiTDocoa, 1885 — 1985 гг. // Вопроси истории. - 1988. - ,’Д. - ' С.57 - 65; Ульяновски:; Р.Л. Ірл лэдера великого ии-ив’юиого народа. - U., I90G; Наглов В.И. Формирование индийской буржуазии. -М., 1956; Девяткина ї.Ф. организационные принципы постосоїпш партии шуйский национальный конгресе // исоікшка и история иаавя и ііаккогама. - М., I96G. - 0.І55 -166; Довяткина ТЛ>» Индийский национальный конгресс /1947 - 1964/. - 1.1., 1970; Девяткина T.v., Егорова ivl.I-I., Мольшкон A.M. Заоожцение коммунистического дви.чошда в цТщгаї. - М., 1978; Райков А.і). ІЮсбуждение ііндіш. - Гл., ІУС8; Райков А.В. іїашюнально-роволіщіюпнью организации Индии в борьбе за свобода, Ї90о -.1930 гг. - М., 1979; Райков А.В. Амритсарская трагедии 1919 г. и освободительное дшшшло в да.-да. - м., 1985; Куцошсов А.А. Эволюция шіцпской каста. - М., 1983; ІЬрчон-ІІолоно-кая P.P. Деятельность молк<уіур>ушиюс террористілеских; организации во время подъема антшїшеріїалистнчєсксго декения пародов Индии в

1928 - 1'933 гг. // кратно сообщения Института востоковедения. -1957. - J&3. - С.02 - 97; Гордон-Полонская JI.P. Подготовка английски! правительством нового акта об управления Индией и позиция ин-днйских политических нартий /1928 - 1933/ •// Ученью заннски Института востоковедения. - 1957. - Т.І8. — 0.355 - 40G; Котонокий Г.Г. Аграршія программа Шщиьокого национального конгресса в 1865 -1917 гг. // (нерки по ноііо’і истерпя стран Среднего Востока. - М., ‘ 1951. - 0.20 - 39; Куцобин II.В. А-Р-юй 15ссы и коммунистические дликешю в Шдшд. - Li., 1985; Комаров і,, я. Воздействие Советского. Со'оза на освободительное движение в Индии /первая половина XX в./

// гінця. Современность п история. - М., 1974. — 0.162 - 173; ,

Роггош і А.Я. ІІшішїскіШ национальннй конгресс; очерки идеологии и политики /в0-е и первая половина 70-х годої/. — М., 1978; Егорова М.іі. Рабочий класс їіндян: Социально-экономические аспекти формирования и особенности массового сознания. - 1,1., 1988; Хаишов Н.Ы. Горьба Шшцонпльпого кощресса за сшоупраЕленив Ипдіаі /1914 - .

19.1 у/. - Ташкент, 1977; Хаииг.юв И.М., Істина MJ.1. Деятельность :м 1н::и;;аго н.-ацкипльного конгресса и региональных обиественн.чх. ор-Индии /конец XIX - начале XX в./. - Тйшкоит, I9B8.

ли радь- компартії та її вшив на визвольну боротьбу, ідеалізували росі і пшчліі клас і в деякі іі мірі селянство, гіпергрофуючи отупінь їх організованості і політичної сві '{шості, ІШ називали буржуазною організацією або в кращсму разі виразником інтересів різних дроаарків національної бур;^азії, критикуючи ігри цьому її за поміркованість, стійсе прагнення досягти компромісної уго.'уі з британськими! колонізаторами і намагання начебто повністю підкорити акюш.шороькїііі рух своєму виливу, недооцінювали, а іноді ігнорували діяльніоть рялу партій і угруповань, негативно оцінювали ті із них, які протидіяли політиці. Комінтерну і комуністів. Процес переосмислення сучасної історії Індії та їх визвольного руху з позицій оьогодення тільки починаються. На жаль, орізнта-лісти країн СЩ до цих пір. обмелються обговорешіям актуальних ' .проблем. індології поки цо на наукових, конференціях. Праць, в яких вони б доолідаувалиоя з якісно HQBIEC позицій, наше.

Із багатьох робіт радянських індологів, що вийшш в останні чотири десятиріччя, необхідно виділити доолідаення, в яких описувалося ниття, діяльність і аналізувався світогляд видатних діячів

І

індійського визвольного руху Б.Г.Тілака, М.К.Ганді і Дя.ІІару. Розглядаючи суспільно-політичну діяльність і погляди цих відалнх воьаиу світові індійців, які цриовятили все свод ниття боротьбі за свобод і незалежність батьківщини, автори торкнулися деяких важливих питань і с тер і'і ІІК. У тилу числі і питань про боротьбу міа поміркованіші і крайніми, тотчвниками змія і овараджиотггли, правім і лівім крилш, стисло виовітлили їх діяльніоть.

^Націкшально-асвобо цительноо движение в Индии и деятельность Б.Г.Тіиака. - М., 1959; ІЬрев А.В. Махам а Ганди. - М., 1984} Крав А.В. і Зшянин в»М. Неру. - М., 1988; Комаров І.Н., Лиман А.Д. Мировоззрение Моханвдоа Караганда Ганця. - М., 1969; Мартишки 0-В. Политические взгляды Мохандаоа Караганда Ганди. ~ М., 1970; Мартишки О.В. Политические взгляда Дкавахарлала Перу. -М.* 1981} Мировоззрение Дкавахарлала Неру. - М., 1973.

Слід тжод відшачитр ібундаментальні колективні праці "Новіт-' І 2 ■ іш іаторія Індії" та "Історія Індії У написані еідсг/.жи радянсь-

киш орічоталістали. Воші узагальнили накопичений вітчизняною історіографом величезний фактичний матеріал і підвели підсумки розвитку індології на певних її етапах;, 'іут поставлені і розглянуті ключові проблеми сучасної індійської історії* Отановищу в Конгресі і ііого особливій ролі в національно-визволькоц/ русі автори віддати невеличкі розділи, я пах коротко ияклачвні’ найва-кливіші (лементи історії ІІК і в загальній форлі, досить стисло, описується внутрішньопартійна боротьба в ньому в йОЧіО-і роки. Ме підібрані дгздрола, в значній мірі фактичній матеріал,. віїонохзки і уза-гальнзнш несуть на собі відбиток єнам. Тдау переважна більшість половині*. і висновків них робіт потребують перевищу і подальшого розвішу з точки зору сьогоднішнього стаду світової орієнталістики та індології, повної відлови від застарілих поглядів та концепцій, партійності та заідеологізованості сходознавчої науки.

ІІідбшхШл підсумки оглядг 1 неологічної літератури, яка вийшла в світ за радшіских часів, можна констатувати , що в працях згаданих авторів не ставилося завдання детально висвітлити діяльні оть конгресу У міжвоєнні роки і показати ту ‘боротьбу, яка розгорнулася ооред його членів стосовно необхідності вирішення кардинальна проблем національно-визвольного руху. У наявних дослідами-нях <з лиш окремі полонення, що торкаються ТІЕС ЧИ ІШІІІІХ сторін ПОЛІТИКИ і програли ІІК 2СК50-Х років, діяльності його лідерів; ідоіїночюлітнчкої боротьби. Ллє - ці питання що не стали продаетомі спеціального дослідження в узагальнюючій праці, а розглядалися сг-голо і ппиррхот при висвітленні і шах проблем. ■

^Ійчлйит историл Цндші. -М., 1959. •

'’л:;точопа К.Л., Бонгарч-Лошш Г.М., Котсшскиіі Г.Г. История Пі'Д'ГГ, — Я,, І^УУ. . ,

Великої увам вивченню історії }$снгрссу і визвольного руху приділила національна історіографія Індії, яка в радянській науці отрійійла назву буржуазної. У ч.юланша працях індіііоькюс luvoptu різних, щщршсів Дйї&ШЮ ЕДОЬІїЛВвїЬОЯ ХІД ВИЗВОЛЬНОЇ dcponrfu

народів циостаїу проти іноземок пршлюбдоьглім, поьідгшшшш цікаві дані про сганоьяао в Конгресі га інших полі зданім партіях £ організаціях, про діяльність окремих національних лідерів і .очолюваних. mt.ii: угрупова;о., а;ш:ізуагься політика британських. колонізаторів ;/ найбільшій колонії світу', їх відношення до сил національного визволення тощо. Проте доолі,сшнь> б котрих. спеціально розглядалася б ідайно-політкчна боротьба серед конгросиотів У мідщознішй період, намаз. Всі автори обмвіуютьоя тільки'хї констатацією, але докладно но розкривають, тецу; цо ма Яка повні ота зооород*ог*ньам на керівництві. ІІК масовими антианглійсьіики кампаніями.

Найбільший іуакті№па матеріал містять дослідивши, присвячені історії ІіК і ріаши аспектам його багатогранної діяльності. б основному цо англомовна література. Мово» хііщі видана тільки робота Г.Р.Сінха, ало в ній історію' Конгресу викладено d попудярнсму вигляне. - Наіізначнішоюі я 9 фундаментальна монографія Е.ІІ.Сітара-майя, в якій розглядається діяльність конграсистської організації

від-її заснування ї до 1947 p., коли Індія отршала довгаидан^

2

овобо,цу. Перший тол, видання охоїшоз період 1805 - 1935 pp., а другий - наступні досить наоичені 12 років боротьби за незалаж-ність. Автор - учасник і свідок більшості. описуваних. подій: у 20-і роки він був однім іа керівників угрупованій противників змін,- а в 30-1 претендував на вищі керівні посади в ІШ. В 1939 р.

” ^Оінх Г.Р. Канір-іо ка о ара;- іїіхао. - Делі, 1949.

^Slteramayyn Б.1'. The history of the Indian National Congress. -In 2 Vo. - Bombay, 1946 - 1947.

кандидатура Б.Н.Сітаралаіія висувалася навіть на пост президента партії, ало в боротьбі з С.Ч.Босш він дотерпів поразку. ,

Автор детально, за-цучивші численні документальні матеріали, ошюав найважливіші події коніресиатськох історії і зобразив роз-горцуіу картину визвольного руху на протязі шести деояилітьДодо цьоі'о твір Б.И.Сітарамаїїя, надрукованій ще в 1946-1947 pp. англійкою новою, а в 1948 р. перекладений на хівді, був свозрідшьі по- .

оібниссн цші всіх тих, хто вивчав минуле наіістарішой політичної ;

партії Індії, і-навіть в наш'Час фактично а основою всіх наукових і популярних публікацій про неї. Однак, незвакаючи на насиченість Ного величезною кількістю, різноманітних даних, автор дуггв мало уваги приділив висвітленню, і аналізу протиріч серед коні'ресистів У 20-30-і роки, обме:швшиаь їх переліком і стислим, викладом, хоча ' як учасник і очевидець всіх тодішніх .подій, володів унікальними деврелами і свідченнями. Пояснюється це головним, чинсм його побсао- ,

вашими бути звинуваченім сучасниками і особливо нащадками в суб 'єк-1 тивнооті і тенденційності ідоцо окремих угруповань і діячів. !

Значно меншми за обслгад і наявні ста фактичного матеріалу е ;

інші публікації індійських вчених та політичних діячів, в котрих -

висвітлюється історія ІКС, різні аспекти його діяльності, ПОЛІТИ- ;

ки і програм. Переваша більшість їх. авторів не повідомляють май- ,

же нічого нового, обьіаташішоь повторенням того, що в овій чао на- ;

шісав Б.Л.Сітарамайя. Серед, оригінальних можна назвати дооліджен-іія і.Дао іупта, О.Мехротри, Б.Црасада, Н.Радккумара, М.В.Рамани Рао.

^Dao Gupta Н. The Indian national Congress. - Vol.1. - Caloutta, 1947; Mehrotra S. The emergence of the Indian National Congress. -Delhi, 1971; Prasad B. The origins of Indian foreign policy. The Indian national Congress and world affairs 1885 - 1947. - Calcutta, 1960; Rajkwnar II. Development of the Congress Constitution.- - New Delhi, 1949; Кашапа Rao I.I.V. A short history of the Indian Hatio-nal Conttrepo. - Delhi, 1959. ■

Для них. притаманний біта аналітичний характер, критична ставлення до праць, і поглядіg попередників, намагання не повторювати відмів, а залучати новії дтерола і під новім кутом зсру розглядати події минулого. Грота, слід підкреслити, що автори всіх цих праць визнають наявність глибоких протиріч серед конгросиотів у міхвочн-ні роки, вказують на наявність гострої ідейно-політичної боротьби в лавах ЇЖ, але ніхто спеціально ке зайнявся її аналізом. '

Те а сагде можна сказати і про дослідження, присвячені загальній історії індійського національно-визвольного руху, що а'ятлл-

• . . ' І ся в великій кількості після здобуття Індіє» незалежності. Винятком, в цьа.іу відслоненні є тритомна моноірарія відшого індійського історика РЛ.ІЛадаумдара. Іретій том її охошшд період І9ІУ - 1947 pp. Висвітлюючи визвольну боротьбу індійців під керівництва* ІНК, автор вказав на розбіжності серед конгреоіюгів щодо її тактики J програми, які стали причиною утворення уіруиовань, подав короткі відомості про них, виділивши при цьому противників змін, оварад-жисгів, респонсівістів та конгрео-соціалістів. Він також охарактеризував діяльність і погляди визначних коніресистських лідерів Б.Г.Тілака, М.К.Еавді, Ч.Р.Даоа, М.Неру, Дж.Неру, С.Ч.Боса, Ч.Рад-жагопалачарії, М.Р.Джаякара, ії.Ч.Келкара та деяких інших. Однак, як £ інші індійські дослідники, РЛ.Мадя<умдар детально не проаналізував ідейно-політичну боротьбу в ІНК, а торкнувся тільки окремих її фрашентів, приділивші значно більша уваги протиріччям, у 20-і рски, коли поляризація в партії була найбільш виразного.

----j------------------------ ' •

Aggarvalu R.C. National movement'and constitutional development of India, - Delhi, 1956; Dwarkadas K. India's fight for freedom. ~ Bombay, 1966; Gopal R, How India struggled for freedom, - Bombay, 1967; Gupta D. Indian national movement. - Delhi, 1970; Raghuvan-slii V.P.S, Indian nationalist movement and thought, - Agra, 1959; Sinha S. Indian independence in perspective, - London, 1964.

2

Majumdar R.G, History of tho freedom movement in India, -In 3 Vs, - Calcutta, 1963.

Значний ^античний матеріал містить .література, в якій оішсузхь-ся їштховий шлях, діяльність та світогляд визначних лідерів, ІЕК і визвольного руху. В незалежній Індії побачила світ величезна кількість подібних публікацій. На забулії нікого а більичлеїш відомих керівників аншсолон£ашішс виступів, хоча перевага віддавалася Б.Г.Гілаку, А.Бозанх, М.К.Гавді, Ч.Р.Дасу, М.Неру, Дк.Неру, С.Ч.Бо-су, М.Р.Джаякару, Р. фасаду, В.ІІатолю, Б.Сіниу, біографічні твори про якій видавалися неодноразово. Але найбільше, звичайно, напікано про М.К.Іїавді, що дата ааоїу індійському історику Дхс.С.Ніар-

ь;і створити "Ваді ану" - бібліографію видань цро найвцдатнішого ■

■ ' І сіша Індії в XX от., яка нараховує тисячі назв.

Шйзначнішом в воокдлхшна, детальна, добра ілюстрована біографія М.К.Гавді, написана другом, і дослідішкаї .його діяльності Д.Г.'Шщулкара.і, що виЯила в світ що-на початку 50-х років. Цра-ця насичена уривками із промов, статей, листування М.К.Гавді» Автор цршзів чимало цікавій деталей стосовно нокоронованого короля Конгресу та інших його керівників. У другому талі подаатьая важливі ві домостї про внутрішньопартійну боротьбу в ІНК. При цьому головна увага звертається на протиріччя між противникши змін і сварадянстами у першій половині 20-х років і отавлення М.К.Гавді до політичного курсу і програми цих угруповань. ' '

Болікші інтерес викликав також дйотшна біохрафія М.К.Гааді, '

. З

написана вівшім індійськім дослідником. Н.П яролалем. • В свій час вона цілком, справедливо користувалася світовоіа популярністю і вва-

Tihanna J.S. Mnhatm Gandhi. A discriptive bibliography. -Delhi, 1955. . *

O

Tendulkar D.Gi IJahafcma. The life of Mohandas Karaaiohemd Gandhi, - In 8 Vn. - Bombay, 1951 *• 1954. . . '

■^Pyarelul II. llahatma Gandhi, The last phase. - In 2 Vs. - .

ASimedabad, 1955 - 1950. . 1

. ІЗ

жалаоя однісю з краща у оьсту кацрі. У праці, багатій фактич-юм. матеріалом, дазтьоя не тільки детальний опію .чштхя, діяльності £ поглздіз М.К.Гадді, а й робиться спроба проаналізувати різні аопехти гащщотськсії ідеології і показати її вплив на Конгрес і визвольній рух. Значна увага приділена висвітленії» отдновшца в ІійС і інших політичних партііях. У ряді гдіоць автор показує протиріччя _ оеред. конгреолстів і в національно-визвольному руоі, аналіауз . ставлення М.К. Ганці до різник течій індійського націоналізму.

Серед численних праць, у котрих розглшсазться діяльність і погляди керівників руху за незале:кніоть, помітно місце посідають

. біографії діячів лівого крила ІКС Ч.Р.Даса, Дж.ІІеру, С .4 .Бога 1 ' І

О.Азнгара. Воші містять різноманітні цінні йідомооі-і лро боротьбу мік првдотавпккаїя поміркованого і радикального крила Конгресу, лро діяльність інших антибританськнх партій і організацій, наводять різні ватліші деталі з життя і політичної діяльності їх керівників, цитують матеріали ШС та організацій, що знаходилися під, його впливом, свідчення індійської та іноземної проси, лсолов-лювання представників англійської колоніальне! а^ініотрації.

Безліч цікавих даних щодо суспільно-політичної діяльності видатних представників сім'ї Нору наводить Б.Р.Нанда в опису лсит-

- ■ 2 , тзвого шляху Мотілала і Джавахарлала іїеру. Автор цитув уривки

із їхніх публічних виступів, листування, газетних: статей. Він такси намагався показати позиції, які заііиачи ці відші всьому сві-“I--------------------------------

Do3 Gupta II. De3hbandhu Ch-ittaranjan Dao. - Delhi, 1960;

Gopal S. Jawaharlal HeJiru: a biography, - In 3 Vo. - Cami>rid(54, 1976 - 1984» Jog II.G. In .freedom quest. - Bombay, 1969;

Saatri К.Я.Л.'S.Srinivaaa Iyengar. - New Delhi, 1972.

P •

lland& B.R. The Ilehrua. Motilal and Jowahnrlal. - London, 1962,■

Ilanda B.R. Motilal llehru. - Delhi, 1964.

хові керівники конгресистської організації, під час обговорення нагальних питань визвольного руху, яскраво змалкшаз розбіжності в патріотичному таборі під, час розробки конотиоуції І.і.йеру, роз- • крив світогляд на тільки членів сім'ї перу, а іі багатьох тих, з м вони спілзсу валися, навів багато епізодів а життя та діяльнос-тії Ы.К.ШіцЬ,• Ч.Р.Даса, Р.Прасзда, Ч.Радтагояалачарії тощо.

Отже, індійська національна історіографія, присвячена історії І5К і визвольного РУ>У, яіс і радянська, не створила спеціального комплексного дое/іджоння, в якому б аналізувалася ідейно-політична боротьба серед конгресистів у 20-30-і роки XX от., хоча окремі; її аоїтоктц знаТшіи певне висвітлення в роботах. Б.ІІ.Сітйрамаіія, Р.ЧЛіадкумдара та в літораіурі біографічного зацру. Увага івдіііоь-кік вчених в основному зооередплдся на вивченні діяльності ІКС по керівництву масовіми кампаніями. для досягнення незалежності, різних питаїш антпколоніатаної боротьби та написанні рсбіт про життя

і діяльність шдатшк національних лідерів,

І

В західній індологічнііі літературі досліджувалися головни:.! ча-

J ; ■

■ Alphonso-Kurkala J.B. Juwaharlal llehru. - Bonton,1975; Breohor К. Kehru. A Political Biography. - London, 1959; Druhe D.H. Soviet Hussia and Indian• Communism 1917 - 1947. - Нет/ York, 1959; Edvrar-doo Ы. Kehru. A Political Biography. - London, 1971; Ericson E. Gandhi's Truth. Ueiv York, 1969; Fisher L, The Life of Uahatraa Gandhi. - London, 1951; Haithdox J.P. Communism and natiorialiera in India. - Princeton, 1971; Hutchinson L, Conspiracy at llirut. -London, 1935; Kautsky J.H. Moscow-and the Communist party of In- . dia, - IJew York, 195b; Kochanelc S,A, The Congress Party of India, -Princeton, 1968; Landnu H. The Enemy Within. - Hew York, 1937; Lovett V. The History of the Indian nationalist movement. - London, 1921; Horaes P. .Tavvaharlal Nehru: u biography, - Hew York, 1958; tioraes F. India To-day. - Hew York, I960; Morris ’Jones VY.H. The Government and Politics of India. - London, 1967; Overstreet G.D., Viindmiller K* Communism in India, - Berkeley - Los Angeles, 1959; Pai'k R. India's Political System. - Berkeley, 1967; Rudolph L,S.f Rudolph S.II. The Modernity of Traditions: Political Development m India. - Chicago, 1967; Stem R.YJ. The Prooess of Opposition in India. - Chicago, 1970; Strachey J. The End of the Empire. - London, 1959; Weiner I.I. Party Politics in India. The Development of a Mul-ti-purty System. - Princeton, 1957; Weiner M. Party Building in a Hew Ilation. The Indian national Congress, - Chicago, 1967; Wolpert S.A. Tilak and Gokhale. devolution and Reform in making of modem India, - Berkeley and Los Angeles, 1962»

■ нам загальні проблема теорії і практики індійського визвольного руху та роль в ньалу І.гК, стратегія і тактика Кшінтерну в Іяліх,

' яолігіка СРСР щоцо лаіібільїиої англійської колонії, вшу ні стичний рух. і його стосунки з оилеми індійського націонатізиу, політична діяльність і погляди Б.Г.Тілаха, У.Х.Гавді, Г.К.Гокхала та Д-я.Перу , розпад Британської імперії, полі: .гега боротьба в сучасній Індії, Б-^ТрІЕІІЯ І ЗОЬКІШНЯ ПОЛІТЖЗ КОНірОСИСТСЬКИХ УРЯДІВ ІІІСЛН досягнення: незалежності. Торшючлсь питань визвольної боротьби індійців У кіхвозшаіі період, представники західної історіографії указують на госірі суперечності в лавах конгреаиотів, але спеціально їх ніхто не розглядач. .

Таїш чинсм, аналіз радянської, індійської та західної і гіпологічної літератури показу в, ш в ній досить поверхово висвітлювалися тільки деякі аспекти ідейно-політичної боротьби в ІЖ у 20-ЗО-і роки, але спеціального комплексного дослідження, присвяченого її цілісному і всебічному відображенню, поки що немає. В звітз-ку а цим. виникла нагальна потреба узагальнення £ аналізу наявшсс публікацій та даерел для написання дисертаційної роботи, яка б заповнила ца прогалину.

Мета і. завчання пролітавши» Метоп даного дослідження з шш-лекенна аналіз, ідейно-політичної, боротьби в Індійському національному конгресі в 20-У0-і роки XX от., висвітлення питань утворення £ діяльності найважливіших, угруповань всередині ІШ, з’ясування . мети і завдань, які воші ставили в національно-визвольному русі. При цьсму автор отаиить перед ообов такі завдання:

- показати основні причини піднесень індійського національно-визвольного руху в міжвоєнний період, зверц/іиш уваїу в першу чер-іу на соціальжмжонсмічш і,політичне отановіща Британської Індії та характерні особливості! аншійоької колоніальної політики, форди £ методи її здійснення; '

- визначити роль і місце .Конгресу в візьо.їьній боротьбі, показавши еволюцію цієї партії від елітарної організації ма£ковшс верств іяцШького суспільства до шфокого маосзсго руху за ліквідацій. англійського паювання в Індії і утворення незалежної дер:кавп

. - розглянути організаційну структуру, ідейні засаді;, програм-

ні настанови, цоліїичнйЗ курс, фср-иі і методі діяльності ІНК;

- розкрити причини гострої ідейно-політичної бсрстьби та

вишглошія угруповань в Конгресі; '

- щростачаті процес формування найвахіиьі^пх уіруповань конг-

ресисгіБ, проаналізувати їх ідейні засади, програмні настанови, форми, методи і основні напрямки діяльності, еволкцій поглядів лідерів, показати силу і олабіоть, взаямовідноешш між собою £ з . конгресистськш керівництвом.; ■

- всебічно доеді.вдти ідейно-політичну боротьбу в лавах ІНІ І всередішіі кожного угруповання, показати її хід, спрямованість і головні наслідки для національно-визвольного руху;

- висвітлити роботу щорічних сесій Конгресу, діяльність його Робочого ншітезу ,• Всеіннійоького кшітеїу Конгресу та організацій, що знаходилися під егідш ІЖ;

- проаналізувати ідейно-політичну боротьбу серед коніреоио-

тів головній: провінцій та висвітлити діяльність їх партійних організацій, приціливши увагу місцевії.! угрупованням; .

- виявити форми, мето.ди і головні нацрялки діяльності ІЖ і

і’ого.численних організацій но мобілізації народній мас на боротьбу за незалежність і при цроведешіі кампаній громадянської непокори, відрізняючи іфи цьсму місто і оело; '

- охарактеризувати погляди та політичну діяльність визначних

керівників ІЖ і лідерів угруповань М.К.Ганні, -Ч.Р.Даса, М.Неру, Дч.іЮру, СЛ.Боса, М.ІІ.Роя, Ч.Радкагопалачарії, Р.ІІрасада; • •

- підвести підсумки наукового досліомання проблеми, визндчи-

. • ' 'І? ти актуальні штанги, які потребуйсь подальшої розробки.

' Г;ут'р;а -с?.п::з ргсчртгегі? колкгаз в тшу, що в ніД вперше в індЬлегічні2 літературі кгі.іейєксно досліздудтьоя іде&іо-яолітична боротьба в Інді;іок.сму киціезакьасму конгресі в 2ОЧІО-і роки XX от., її перебіг та наслідки, -оокр&и: •

- ДіїсзрїіЩія з значнії-! мірі написана на основі раніше не використовуваній ученими оригінальних. даерел та літератури моваг;.ч хінді та гкгліпбькою;

-керуючись вркпцкя®!! об'свтибносїі та історизму, автор пов-яіста відновився від ідеологічних: і політичних отереотлпів, які ще недавно дсміф'зиа в радянській індології; .

- зроблена спроба по-новому осмислити весь ксшглека питань, що стосуються ІІК і визвольного руху в мі;хвоеншй період;

- уточнюється зміст деяких важливих понять, якії часто використовуються в індологічніи тергліпології;

' - ваебілно аналізується політичний курс, нроірама, (Ісрми і ■

методи діяльнооті Конгресу в 20-30-і роки; ,

*- досліджується. процес формування, ідей: і засади і політика противників змін, оварадаистів, респоиоівіотів, конгрео-ссціаліс-тів, Все індійської ліги незалежності, Націоналістичної партії, “Форвард блоку", Радикальної ліги коніреоиотів, Лівого консолі дані йного комітету;

- розглядаятьст ідейно-нолітячна боротьба серед конгресистів головних, провінцій Британської Індії та частково в князівствах;

- висвітлюються деякі невідомі аопекти полііичиої та іромад-ськоі діяльності М.К.Ганді, ’І.Р.Дсіоа, батька й сила Перу, С.Ч.Бо-са, М.Н.Роя, Д-к.П.Нарайяна, М.Р.Масані, іі.Латай, А.Н.Дева;

- детально описується робота всіх сесій ііК і діяльніоть його керівник, органів;

: is •

- повніше і глибше, ній то висвітлено В ІНДСЛОГІЧНІЙ Ліїера-

лурі, дослідаються окремі аспекти визвольного руху 20-30-х pp., кампанії громадянської непокори, політика британських колонізаторів в Індії, конйоренції Круглого crojy, виборчі кашанії в цекіч ральну та місцеві легіслатури, діяльність лзгіслаїур і конгресисг-ських урядів, утворених у 1937 р. в більшості провінцій Британської Індії, закон нро управління Індіє» IS35 р. та деякі інші законодавчі. і конституційні документи. ’

Методологічною ооно?оіп дисертації є головні методологічні принісши ’Сторичного ІІІЗНіШНЯ — об 'ектіївніогь та історизм.

ііжогесльну базу дисертації окладаоть: .

- матеріали індійського національного конгресу; .

- документа ft матеріали інших індійських партій і організацій;

- збірники документів із історії і ті ііськсго національно-визвольного руху; . - .

- нюрічні звіти анхшііїської колоніальної адміністрації в Індії британському парламенту і уряду;

- матеріали преси; .

- виступи,праці та листи визначних діячів Конірєсу і визвольного руху; .■ .

- мемуари учасників визвольного руху та англійських колоніальних ЧИНОВНИКІВ. . ■ .

Серед ддарел, використаних автором під час роботи над темою ди-с-иртцції, особливо місце посідакшь різ надані тні матеріали Конгресу, опубліковані в Індії в колоніальний період і після здобуття нєза-

л<х/лссгі. Це матеріали сесій І Ж, засідань Робочого комі тезу та

~~і~ , . ■

Діш., наприклад: Сопсгеаз presidential addresses from the sil-vor to tho coldr'n jubilee. - Madras, 1934; Indian llationni Congress, ueciolutions on economic policy and programme 1924 “ 1954. - Hew ■ jiolhi, 1954; Indian national Congress. Resolutions passed c.t -tho W-tl* Concrooo held nt Lucknow on April 12 - 14, 1936. - Allahabad, 1936. • .

Бзвішсійськсго г.аЛтзту Конгресу /зНф/, зморивша конірволйїсь-

юк щюзк^екгів до :_срічл:х сесій, долоиіді гзиоральтк секретарів' ІНК, з як:к:£ еоіг.і віїсту па-т; на сесіях, програнії партії, мато-

■ ріал;:, ::;о утворіться в процесі діяжьноой Кбрігшя органів Конгресу, хоі-даекти і катеріали партійній організацій кровідаІ8, агіта-ційно-лротагал щстські і роз 'яояюв&х-ііі документи тощо. в них зна-йплл сбоз колкр-зтле відображеній багатогранна діяльніоть ІіК на всіх етапах роззіжу, зокрема, керіен.ятзо націона’іьло-віввольши рухом, процес вироблення його програма і політики, розвиток орга-ніззді:"н;к й-оргл і ігріїндшхів роботи партії, процес розробленій, обговорення і прийняття рішень і постанов, деякі іншії взкллві аопек-тл внутрішньопартійного ««тая. Аналіз матеріалів ІіК дчз можливість всебічно охарактеризувати не тільки нолітичшій куро партії на будь-якому відрізку часу, а :і становища в ній, основні напрями внутрішньопартійної боротьби, ідеЯні. засади, програму, тактику і ' діяльність всіх угруповань конірооиатів.

- Волику цінність становля'гь документа і матеріали інша індійаь-

I

ких партій і організацій, в них: міотятьоя вг;уіиві дані про діяльність Федерації лібералів, Мусульманської ліга, Хіату Махасабхи, Комуністичної партії та інших партій і організації!, в відомості про огаяовгацв в Інції, політику британських, колонізаторів, визвольній рух, діяльність Конгреоу та його лідерів, особлива М.К.Гавді, доякі події міжнародного життя того часу. На їхній основі молша .'дослідити такі питання, як розвиток індійського націояально-визволь-

-----------------------------------■

ДИВ., яацржлам: All-India kisan sab ha. Constitution of tho All-India kisan nal'ha. - Delhi, 1S36; All-India trade union congress:'Dooiunents. - How Delhi, 197J! Documents of the history of the Communist party of India. - In 3 Ve.' - Hew Delhi, 1971, 1974, 1979! Foundation of Pakistan: All-India Muslim league documents: 1906 -1947» - In 2 Vn. - Hew Delhij 1982; Tho Constitution und Rules of the All Indian Muslin ieague. - Lahore, 1944; Workers and Peasants Party. Manifesto to the Indian national Congress. - Calcutta, 1927s Workers and Peasants Party of Bengal, Report of tho Executive oom-mitee 1927 - 1928. -- Calcutta, 1920.

ного руху, боротьба течій в ньому, стратегія, тактика і основні напряли діяльності окремих партій, їхнз ставлення до форм і методів боротьби за незалежність, висунутих Конгресом. Щодо цього значний інтерес викликають вмішені в збірниках документів з історії окремих партій зверненій їх лідерів до їж і його керівників, програмні документи партій і угруповань, які в тій Чи індій формі. брали участь у визвольній боротьбі, промова і уривки з праць визначних діячів неконгреспстського руху із питань теорії та практики антиколоніальної боротьби, різноманітні матеріали про участь представників Івдії у роботі різних мілінародних організацій, конференцій толю, їх звернення на адресу індійських політичних партій чи до їхніх лідерів.

Особливу цінність становлять збірники документів із історії

індійського національно-визвольного руху, видані в Індії після І

здобуття незалежності. Вони містять1 найрізноманітніші документи стосовно боротьби індійського нараду проти британських колонізаторів, починаючи ще з другої половини ХУІII от.: законодавчі акти англійського парламенту щодо Індії, матеріали діяльності колоніального УРЯі^У І РІЗНИХ ЙОГО СЛумЗ, ПРШОВИ ВІЦе-КОрОЛІВ, ГСН0-рал-іубернаторів провінцій та інших високопоставлених чиновників, документи різних організацій, політичних партій, конференцій, промови лідерів Конгресу та інших політичних партій, уривки з преси. Першорядно значення мають шіщені в збірниках численні матеріали

----______________ -

Діш., наприклад: Indian constitutional documents 1757 - 1939* _ In 3 Vs. - Calcutta, 1948; India's struggle for freedom. Selected documents and sourches. - In 3 Vsi - Delhi, 1962 - 1965: Select documents on Indian National Army, - Delhi, 1938; Selected documents of the British period of Indian history. - Calcutta, 1953; Source material for a history of the freedom movement in India (collcctcd from the Bombay Government record). - In 2 Vs. - Bombay, 1957 - 195B; Speeches and documents on-the Indian Constitution 1921 - 1947. - In 2 Vs. - Bombay, 1957.

Конгресу. Вони включають документи.! матеріали своїй, конференцій, Робочого комі тезу і ЗІХКУ /доповіді, звім, промови, виступи, програмні документи, резолюції, постанови, звернення, заклики, привітання та ін./, матеріали діяльності конгресиотських організацій окраіас провінцій і районів, програмні документи ІіК і уіруповань, що діяли всередині нього /противників змін, -сварадкистів, реопон-сівістів, конірео-сеціаліотії/, виступи керівників партії і угруповань перед народом, їх заяви, інтерв'ю, заклики, звіти про участь конгреоиотоьквх представників в роботі легіслазур, матеріали організацій, які була оклада.;;#. частиною IKK або знаходилися під його впливем /всвіндійської асоціації ручних. ткачів, Ліги боротьби э недоторканістю, Товариства індійських слуг --недоторканих/.

‘ Значний фактичний матеріал містять щорічні щундаментальні звіти колоніальної адміністрації британському парламенту. в них детально висвітлювалося економічне й політично життя Індії за рік, що міщув, подавалися відомо^і. про візвольну боротьбу її народу і його настрої, про діяльніоть ІЖ і інших партій,характеризувалися визначні національні лідери, перш за все М.К.Гавді, описувалася діяльніоть Центральних законодавчих зборів і місцевих легіс-латур, провінційних урядів, різних установ, служй тощо. До звітів у більшооті випадків додавалися досить важливі офіційні документи; матеріали діяльності Центральних законоланчих зборів, документи Коїігресу, Мусульманської, ліги, Хінду Махаоабхи та інших провідних партій країни, зокрема, резолюції їхніх щорічних сесій, матеріали уряду і державних, установ, промови віцо-королів, генерал-

губернаторів провінцій, деяких інших офіційній осіб. '

............ , . .

Див., наприклад: India in 1927 - 192И. A Statement prepared for presentation to parliament in accordance with the requirements of the 26-th section of the Government of India Act. - Calcutta, 1928.

Проте слід зазначити, г;о кояоіііал&ла а-ї.'.іпісїсація і» могла с■ 'активно висвітлювати сталовлаз в Індії. Укладачі зьіхіл., як цраьіяо, заперечували право її передів па самостійне існування і вільний розвитої:, вбачаючії його тільки в складі Британської імперії. ІІанувашщ англійців обх’рунхоїувалася різкп.ік посиланнями на загальну- відсталість країни, гострі іді^сбіциплі протиріччя, касто- ■ вий склад індусів та політичну незрілість населення, яке нібито ще треба довго іютувати для надання зомоупрааяіш’я. Внаслідок цього матеріали звітів здебільшого підбиралися тенденційно, мак>-чи іп меті прикрасити існуючий режм, і в якомога білкде копри-вабливому вигляді показати визвольний рух, Кокірес та Кого керівників. їся-яу вони вимагають до оебе особливо критичного підходу.

Ва'гошіїл джерелом, для дооліджешія впутрішьопартіііаої боротьби в ІЖ була періодична преса 20430-х,років. Численні статті, в якій аналізувалося становите в Індії, Кош’ресі і визвольному русі, публікували рахшгоькі газети й ;курнал« "Правда", "швеотия", "Ксмсо-мольская правда", "Зарл Востока", "Больиіевик", "Кошуниотическт'І Интернационал", "-Револмиионішй Восток", "Повнії Вооток", "Східній світ” та ііі. Торкалися вони й і дейно-політичиої боротьби серед конгресийтів. Однак висвітлювали їх в дусі свого часу виключно з ' партіДно-класових позицій. Називаючи ПК бурлуазною. організацією, яка проводила угодовську' політику щодо, колонізаторів,.повністю ■ ві чювішашсь боротиол за незалежність, автори статей піддавали різкіГ. критиці. його керівництво за поміркованість, небажання вдатися до насильницьких, методів боротьби, намагання отримати посцун-ки у метрополії тільки на користь експлуататорській ісласів Індії. ІЛ.К.Ганді вони ввагкали "іфорокш індійської буржуазії", який відвертав народні маси від революційних методів боротьби, пропонованих Комінтерном і індіГтькети комуністами, Ч.Р.Даса і М.ІІору - вії-

разшжамл інтересів індійських. каїдрадорів. Суперечності в лава* конгреснстів розцінювалися як боротьба мім різними прошарками національної бур:куазії за владу в партії і визвольно, русі. Діяльність лінях конгросистів на чолі з Да.Неру £ С.Ч.Боссм, які виоу-щл'л гасло боротьби за повну незалоетість, -Хйракторшувалаоя як лі лісі маневр з боку буржуазії, спрямований на ліфив впливу комуністів і членів ройіїнячо-солякоьківс партій в народі.' , .

Багата іі^орлація про найрізноманітніші події індійського політичного ниття 20-30-х рсиіз міститься на сторінках. численних бриханоьюа- даріадіитк. видань. "Тш‘лю", "їЛакчоотвр Хардіан", "Манчестер Пост", "Дойлі Взраод", "Дейлі нейл", "Деіілі Телеграф" та ін, описували їх щоденно і здебільшого з уоіма подробицти. Бони повідомляли про становища Індії взагалі, про визвольний рух, про діяльність бо їх політичних партій, організацій і товариств як загальноіндійоьких, так і провінційних:. Особливо широко вясвітлю-валася діяльніоть Конхресу та його лідерів. Майже в кожному наборі газет можна знайти детальний опис заоідання Робочого комітету ІИ з повнім, токотом. уоіх прийнятих. резолюцій і аналізом суперечностей, що виникли під чао їх обговорення, або відомості іфо діяльніоть, китаєвий шлях чи світогляд М.К.І&нді, Ч.Р.Даса, М.ііеру, ДзиНеру, С.4.Боса. Слід зазначити, що більшість повідомлень і ' оглядів мають суто і інформаційній характер, коли сшиатії і антипатії їх авторів дуга важко визначити. Деякі оглядачі, як наприклад, кореоповдонт "Дойлі Геральд" Дж.Слокшб, засудаували колоніальні порядки і співчували оправі іядійоької неза^еяшооті. Але було Чимало й таких журналістів, особливо в періоди піднесення визвольного руху, які висвітлювали його тенденційно, з проімперських позицій, відкрито £ прямо відстоювали англійська пануван-іи в Індії» виступали дроги будь-яких поог/гіок індійцям, таврува-

ЛИ борців за національне визволення» Подібні статті час від часу з 'являлися т!*яе в усіх британській; газетах і куркалах. Боки потребують особливо ретельного КРИТИЧНОГО розгляду. .

Беляки,1’ уактлчіоиі матеріал ілістять індійська преса. На ^хз>, у бібліотеках країн СЩ наявні .далеко на всі індійські газети та журнали 20-30—х років. Значна чисїіла їх представлена лше С5®адд* ми иріміршасанц чи варізкамк. Все & нозіть ді кечисдежіі взздшыс моааіа поцілити на дві чистина: шшгю--інді2олса та'національна преса. дчгло-індііїська періодика, вдовітяавча події в Британській Індії , як правило, з точки зору колоніального уряі^г, дука мало уваги приділяла визвольній боротьбі та діяльності. ІгК. На сторінках тик юс газет, ж нтай»ю оф Івдіа“ чи "Хівдустая Таімс" друкувалися, тільки коротенькі повідомлення про найва:їЛіівіііі| події визвольного руху, та й то часто в перекрученому вигляді. Б цьому відношенні вигідно віарізшсоться національні видання, особливо ті з них, які булл в свій час органами ПК. Такими є газети "Бекгалі", "Бомбей кронікл", ";£кг івдіа". Головну увагу вони приділяли боротьбі за незалежність і діяльності коагресистської організації. На їх сто-р інках із нсмера в номер детально висвітлювалися антибритакські висзупи народних мас, всі аспекти діяльності Конгресу та його керівників, друкувалися програмні документи партії, матеріали її со— сііі, засідань Робочого комітету і КЕККу, прамови і полонічні статті національних лідерів. Нанзвігчайно важливім диоролш для вивчення ідойних засад; політичного курсу' та діяльності свараджистів, одного з найбільших угруповань, в ІІК за всиі його історію, був офіційній орган свараджистської партії газета "Форвард". Тривалий’час її редагував о чин із визначних лідерів лівого крила визвольного руху С.Ч.Бос. "Форвард" всебічно висвітлював.діяльніоть сварад-

кистсьхої партії, друедваз документи і матеріали їх керівних органів, виступи і творі: лідерів.

Лвтор' залучив тикс;:с матеріали деяких індійській лурнанів, в тай. друїузалпся документи і матеріалі в;пвольного руху, праці його керівників, зокрема М.К.Ганді та Дя.ІГеру, висвітлювалася різноманітна діяльність конгрес лоті з та членів інших патріотіГОшх органїза-ці:і. Чилало ціказях відомостей наводив гурнал "Індіен Рев'п", -що втвсоеив у І.5адряс£ англійського- мовою. Він користувався валшоа-популярні ста серед англсмовшсс. нроаарків індійського суспільства. Різні аспекти економічного розвитку та полі (енної боротьби в індійська/у суспільстві знайді обоз відображення на сторінках бомбейських хуркалів "Лейбор газетт", "Індіон сошіел реформер", "Модерн Рвв’ю". точку зору лівої частини індійської революційної еміграції на найваклдзіші події політичного життя Іи/ЦЇ 20-х років відображав ;;урнал“Месоіз оф Іддіа", який видавався в Парижі.

Батата значення для теми доолідаення мають виступи, праці та листи визначних діячів ІШ -f визвольного руху. В Індії в колоніальній період і особливо після завоювання незалежності видано ішзви-чайно багато подібної літератури. Найбільший інтерес викликав написане та висловлено М.К.Ганді, Ч.Р.Даосм, М.Нору, Да-Перу і СЛ.Бо-ссм. Уватае вивчення цічї хрупи даерол дав змоіу виразніше зрозуміти рад аспектів ідейно-політичної боротьби в Кошреоі, уточнити окреглі важливі догалі виникнення й діяльності всіх уіруновань у

ньому, визначити роль деяких лідерів партії в появі і діяльності .............— —■— .

Див. , наприклад: Gandhi М.К. betters to LTariibahen Patel. ■* Ahrnedabad, 1363j Gandhi U.K. The collectod ttorlts of Mahatma Qandhij In 77 Vs. - Hew Delhi, 1953 1978; Dao 0.П, India for Indiana. -

Madras, 1921; Hehru. M. Selected Worka. - In 4 Vs. - Hew Delhi,

1982,- 1986; Hehru J. Before and after independence. - In 2 Ve. *■ New Delhi, 1964; ITehru J. Selected worke. - In 3 Va. - lew Delhi, -1972; Bone S.C. Preuidential Address, Haripurn, 19-th February,

1938i - Calcutta, 1930; Boor S.C. Selected npeeohea. - Delhi,

1962. .

лрстшпиків змін, свара ікизтів, реопонсівістів, коніроо-ссціаліо-тЬі та ін., з'ясувати характер протиріч кіа шаа, иозші, ао визначали поведінку ТИХ ЧИ ІНШИХ. НОЛІХЛКЛХ ДІЯЧІВ, узттл їхню оцінку подій, гао візувалися, настрої сіфсшсс верств народ;ш:і мао.

Одчш із иайиашюішік д-.серол, Еіісоріїотажк автора-., була матуари учасників визвольного руху та англійських колоніедькдх'чпдсзнп— ків. Це 'їх щоденники, спогади про події чи окремих діячів, затіс-ки, автобіоіра^ії. Спогади іЛ.КЛ’акді, Д'-.і. Перу, Р.ІІрасада, А.л.Аза-да, М.Десаї та Інших конірвойстів містять, широку інусрмаціа про боротьбу за незалежність під керівництвом Ш{, up о виникнення в ньому угруповань і найважливіші напрямки їх діяльності; висвітлюють настрої, розкривають психологічні мотиви вчинків тих чи інших діячів. ЕоМонтело, Дж.ЬІорлі, ^.Чірол та ііші нредставшші верхівки британської колоніальної адміністрації в Індії в своїх мемуаг-рах повідомляють різноманітні, дані про політичне та економічне становище країни, про йолі типу іноземної вла ди та її ставлення До Коні'ресу і очо.таванога шм руху за незалежність, про- настрої у таборі'колонізаторів» Автори залучили безліч, цінних матеріалів про діяльність IfK та інших індійських партій, наводять цитати з дро-

^Див., наприклад: Азяд А.К, Индкя лобятеетея свободи. - М., • 1961: Гяндп М.К» Моя жигшь. - М„, 1969; Непу Дя. Автобиография. -М., І955; їїрасад Р. Автобиография, - М., 1ЙВ1; All М. Му life. -Lahore, 1946і Birla G.D, In the Shadow of the Mahatma. — Bombay, 1953i Bose S.C. The Indian struggle 1920 - 1942. - Calcutta, 1964; Chirol V. India. - London, 1926; Coatman J. Years of Destiny, -London,•1932; Desai M. Tho story of my life. - In 3 Va. - Delhi, 1978 - 1979; Dvmrkadaa K. India's fight for freedom, - Bombay,

1966; Jayaknr M,R. The story of my life. - In 2 Vs, - Bombay,

1950 - 1959; Krishnadaa H. Seven month with Mahatma Gandhi. —

In 2 Vs. — Calcutta, 1928;.- Montagu Е» An Indian diary, - London,' 1930; Morley J. Recollection, - In 2 Va, -.London, 1924; Hehru J, Towards freedom. - Hew York, 1941; O'Dwyer M. India as I. knew it. -London, 1925; Prasad R. At tho feet of Mahatma Gandhi. - Now York, 1955; Roy 11.11. Memoirs. - Sombay, 1964; Slade M. The spirit of pilgrimage. - Hew York, 1960; Trevaskis H.K, Thp end of an era. t.iemox’ies of.the British Raj in India: 1905 - 1923. - Shorohemby-3eu, 1973; Y/avell A. The Viceroy's Journal. - London, 1973;

Yaahpal. Yashpul looks baok. - New Delhi, 1981.

*

мов їх лідерів, навоцять витяги з архівів, ііреои, офіційних звітів, різних. збірників. Матеріал в основному подасться таїшл чинш, щоб у иаіївягі днішому світлі чодати правління англійців у овоїй головній колонії та діяльність авторів мемуарі в. Тшу воші потребують до себе увданого і критичного ставлення.

Такім чішш, дорельна база дисертації цілкаї достатня для розкриття томи дослідження. Воііа даз змоіу охарактеризувати індііісь-. кий національно-визвольний рух у міжвоєнні роки, визначити в нмму місцо £ роль Національного конгресу, проаналізувати Його ідейні засади, програму, тактику і діяльність, всебічно висвітлити перебіг і двііно-іюліт'.яної боротьби серед конгресистів в указанш період, розкрити процес формування воіх уіруповань, дослідити їх програми, тактичні принципи та основні напрямки діяльності. .

Наукове та практичне значення дослідаення подягаа в талу, що матеріали дисертації монугь- бути використані при читанні вузівського курсу з історії країн Азії та АІрики, при підготовці спецкурсів та сиецсемінарів з історії країн Південної Азії, при написанні курсовій та дипломних робіт, учбових, посібників, підручників, різноманітних довідників і фундаментальних робіт з історії Індії, Пакистану та Бангладеш. ■

іУгообація роботи. Дисертація обговорена та рекомендована до ~ захисту на засіданні кафедри нової та нозітньйї історії Харківського державного університету 20 жовтня 1994 р. Основні її положення та висновки обговорені на засіданні Вченої рада історичного факультету ХіїУ, відбиті у повідомленнях на семи наукових конференціях/перші, другі та треті Дриновські читання/Харків, 1988,

1991, 1994 РР./,,ІУ Всесоюзна конференція сходознавців "Восток: прошлое и будущее народов" /Махачкала, 1991 р./, Всесоюзна наукова коіфзі - :щія "Актуальные проблемы социально-экономической и по-

литдческоЯ истории Великобритания.в новое и ноьвійіеа время" /Уфа, 1231 р./, Мі.’хяаро та наукова коїючзренція. "Тоталитаризм и антитоталитарные дшссения в Болгарии, СССР и других странах йооточной Еьрогш" /Харків, 1593 р,/, другі Аотаховські читання /Харків,

1994 р./ /, в монографії, учбовеыу посібнику та ішіпс публікаціях автора, застосовуються ти у викладацькій црактігці. '

Стпуктупа вдо еттгзді ї виз надасться змістам проблеми, метою та зищалнялн дослідження, Робота написана у хронологічному плані і склддазться із вступу, п'ятьох розділів, висновків і списку дає— рел та літератури. • .

ІІа захист винесено такі основні цеяоженяя лііоєртшії;

1. Індійський національній конгрес 20-30-х'років - це своерід-на організація, яка не мала аналогів ніде в світі. Специфічність її визначалася особливім менталітетом індійців, економічними, по-літичнидп, регіональнім, національними, ролігійно-общинними і кастовими протиріччями в індійському суспільстві, нерівномірніо-тк> розвитку Індії,' а також особливостями британської колоніальної політики. Тему ІШ не можна ототожнювати з будь-якими партіями чи організаціши Заходу і навіть Сходу, оцінювати ііого діяльність і все, що в ньоау візувалося, цри допомозі уаагальнеіа /повинен бути диференційований підхід стосовно- кожнчго конкретного випадку/, з точки зору західної системи політичних цінностей, заотосо-дувати звичні, аагальновяшвані терміни /цроіресивний, реакційній, поміркований тощо/, які завади будуть відноенши.

2. Конгрес. не був буржуазною. організацією, як це твердила радянська і індійська марксистська історіографія більше семи десятиліть. Він являв собою скоріше не партію, а широкий блок різних. політичних син, що тимчасово згуртувалися навколо величної ідеї . національного визволення. До цього загальноівдійського об’еДнан-

ня вхопили представники всіх, національностей, релігійних обсдн, касг і класів, що жила в країні.

3. Питання про ставлення ІпК до бур^нуазії з-днсі;усійнш. З існуючій літературі /навіть індійській/ переважають узагальнюючі оцінки, без виділення і аналізу кожної кош'.реткої ситуації, здебільшого ігнорується вплив на конгреспстаьісу полі тику и;одо національної буржуазії програмній, вшог угруповань, ш діяла в Хошгре- . оі ’з топ чи іншій час. До того ж автори досить, часто забувають,

ідо політику І!К визначав М.К.І’анді, який засудзував європейську цивілізацію і велику машинку індустрію, закликав повергтися до притки і в і др о йти древні національні традиції, б першу черіу кустарну промисловість. Аналізуючи взаємини конгресистів і буржуазії, більшість дослідників дають узагальнюючі оцінки, не виділяючи різні прошарки індійських промисловців, які неоднаково відносилися до Конгресу і очолюваного іш руху за незалежність.

4. Ші не був інгуською общинною організацією, як вважають деякі пакистанські автори, в його діяльності. активну участь брали представники всіх общин Індії, хоча в кількісному відношенні иерввакаля індуси - найбільша індійська обвщна. ІІІо а до творджень, що конгресксгське керівництво проводило щзоішуську політику, то треба оцінювати її не взагалі, а аначізувати ксеснии випадок. окремо,

5. Незважаючи на екстремізм, деякис лідерів; Конгрес в цілому був поміркованою організацією, яка в колоніальний період ніколи не вдавалася до насильства чи якихось аніиіуманних. акцій.

6. Бзловні причини гострої ідеііно-гіолі тичної боротьби 3 їж і утворення угруповань: розмаїтість складу Конгресу, зумовлена сгт— цифікою індійського суспільства, звідси розбіжність інтересів різних загонів конгресистів у визвольній боротьбі, відаінність ідейних лозиЛ і лідерів організації, амбіційність, кар'єризм, безцрин-

ЗО ' :

щшність окрц/.іх діячів, часто їх взаємна неприязнь, невдачі анти-брятаноьких катаній, небажання аЗо окорішв нездатність керівництва партії виробити програму,' яка б згуртувала її членів, характерні особливості англійської колоніальної політики в Індії.

7. Всі угруповання в Конгресі /за винятком комуністів у другій половині ЗО-х років/ у своїх теоретичних настановах і врактіганій діяльності но виходили за межі гандцотської ідеології. Різниця між нили полягала тільки в різній її інтерпретації: помірковані

і праві діячі намагалися обмежити радикальні тенденції комплексного ган'датського вчення, а ліві, очолювані Дж.Неру, навпаки, акцентували уваїу сама на них, крдтикуючи в ньому все те, що Цл, було не до вподоби. В цьому полягала овоерідніоиь оуперечіюстей в Іі

8. Ірадиційний поділ конгреоистів на праве і ліво крило /кінець 20-х-зо-і ром/, який домінує в індологічній літературі, досить-таки відносний, особливо, коли мова Йде про аналогічні терміни стосовно європейських реалій. Адже .обидва ці напрямки в міжвоєнні роки так і не вийшли за межі гандизму. і його поміркованості, незважаючи на намагання деяких рішуче настроєних діячів. Тему помірковані члени ІКС, яких умовно називають правими, не мають ні- • чого спільного з правши течіями на Заході, а лівих коніреоиотів, очолюваних. ДяиНеру, аж ніяк не моина ототожнювати з тими лівими

в європейсько^ політичному житті, діяльність яких часто асоціюється з екотремізмш, тоталітаризмом. тощо, а в очах громадськості вони /і вже навіть,’сам термін/ набули негативного відтінку.

. 9* Радянська і індійська марксистська література перебільшува-

ла участь комуністів у визвольній боротьбі і вплив на неї. КГП, яке в другій половші 30-х років входила в Конірес, не могла іра-_ ти в ньсму суттєвої ролі, таму що нараховувала всього декілька оотень членів, тоді як конгреоистів ще в 1921 р. було 10 млн."

ЗІ

■ . « Втегз Комінтерну на індійський визвольний р/х з ідеологічних та

політичних мірісувань таь значно перебільшувався.

10. Гандизм, ж головна доктрина ІШ і всього визвольного руху, не був бурічуазною ідеологією., а М.К.Ганді - не виразник інтересів буржуазії, як вваяали в свій час радянські та деякі близькі їм індійські автори. М.К.Ганді виступав як загальнонаціональній лідер руху, спрямованого на завоювання незала'шості, а гандизм став ідесн логісю народних нас, у більшооті селян, в значнії;- мірі відобра'ьсш-чи їх антиколоніальні настрої та мрії про краща майбутнє. Про де ясіфаво свідчать його політичний ідеал — звільнення від Іноземного гніту, соціальний’ ідеач - оарводаїія, тобто суспільство загального благополуччя, а також метод його досягнення - ненасильницька боротьба. Гандиогські ідеї мали великий вилив серед простих людей, що в 20-30-і роки забезпечувало Конгресу їх постійну підтримку.

и. осговниа аліст робош

У всг/пі обгрунтоцуєтьоя актуальність проблеми,' визначені хронологічні і територіальні рамки дослідження, дазгься характєристи-ка стану наукової розробки теми, визначається мета і завдання роботи, її наукова новизна та практичне значення, розглядається методологічна та джерельна база дисертації, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

У легшому розділі - "Боротьба в Конгресі з питань тактики національно-визвольного руху /1922 - 1526 рр./" дається загальна характеристика економічного та політичного становила Індії на почаиу 20-х років XX ст., аналізується визвольний рух та роль в ньому .ІЖ, всебічно висвітлюється ідейно-політична боротьба в лавах конг-ресистів у період спаду масового руху /1922 - 1926 рр./. .

У дисертації зазначається, що Індія, яка була британською коло-

нідю,. на початку 20-х років XX ст. залишалася відсталою аграрною країно». Основу її економіки становило сільське господарство, в яксцу зберігалися сильні; феодальні пережитки. В промисловості переважали легкі галузі. Колонізатори всіляко перешкоджали розвитку національної індустрії,'-намагаючись повністю підпорядкувати її своєму впливові. Тямкий їхній гніт породжував непримиренні протфіччл між народами Індостану та іноземнім пануванням. Внаслідок цього у визвольній боротьбі активну участь брали представники всіх національностей, релігійних общин, каст і класів, індійського суспільства.

Очолювала її найбільша і найвшшвавіша партія - Індійський національний конгрес. /ІЖ/. Створений ще в 1885 р., Конхрео лід час піднесення масового руху в 1919 - 1922 рр. перетворився на блок ■ різних політичних, еик, що об'єдналися навколо величної ідеї звільнення батьківщини від чужоземців. Керівником, і головним ідеологом організації став тоді М.К.Ганді - найвизначніший політичний і громадський діяч Індії XX от. За його пропозицією ІКК проголосив овосю метою, а такої метод очолюваного шм руху неспівробітництва досяг-. нення сварадау /самоуправління/, під яким, розумівся статус домініону, а методом дії — виключно ненасильницьку боротьбу. ■ ..

Однак, незважаючи на заклики конгреоистів, патріоти під час проведення кампанії неспівробітнщтва досить часто вдавалися до насильства. 4 лютого 1922 р. відбулися трагічні події в с.Чаурі-'іаура /поблизу міста Горакхцуі/, коли розгнівана безчинствами поліції, юрба спалила полідейсш^г дільницю разш. з поліцейськими. За вимогою М.К.Гавді, який боявся переростання руху неодівробітництва за рамки ненасиЛьства і нв хотів вдаватися до антихуманних дій, Робочий комітет їж, що був вищім виконавчим органом партії, на овосму засіданні в'Бардолі II - 12 лютого 1922 р. прийняв резолюцію, в якій, конгресистам рекомендувалося відаовитиоя від активної боротьби"з

колонізаторами до тих пір, доки народні маои не засвоять принципів не насильства. Готуючи їх до цього, члени ІНК повинні булл втілювати в життя т.з. конструктивну програмі' М.К.Ганді, яка передбачала пропаганду в країні ручного прядіння іі ткацтва, боротьбу з різними вадами індійського суспільства, в першу черіу з. недоторканістю.

Автор звертас уваїу на те, що прийняття Бардолійської резолюції поклато початок спаду масовою руху. Конірес, більшість якого була незадоволена припиненням катанії несдіьробітшщтва, вступив у сму-іу глибокої кризи. Із 10 млн. членів у ньому залишилося всього декілька сотень тисяч. М.К.Ганді піддавався критиці з усіх бокіз, віра в кого методи боротьби сильно похитнулася. Серед конгресистів, яісіі розділилися на два уіруповання, виникли глибокі суперечності з питання про дальші форми і методи боротьби за сварадж. Уіруповання т.з. протішншсів змін, очолювано Ч.Рацжагопалачарією, виступило проти будь-яких змін в тактичному курсі партії, вимагаючи тільки втілювати в життя конструктівїу програму, Пояснювалося це необхідністю копіткої роботи серед населення міст і сіл З МОТОК) підготовки його до майбутніх антиколоніальних виступів на основі ненаскльства. Угруповання т.з. прихильників змін, лідерами якого були Ч.Р.Дао і М.ііеру, пропонувало розширити си’вру діяльності. їж, не обмелюючись • лише пропагандою прядіння і ткацтва та боротьбою з недоторканістю. Зокрема, вони висунули головним пунктом, своєї 'програми участь у роботі законодавчих органів і органів місцевого самоуправління та використання їх в інтересах визвольного руху і на благо народу. На думку Ч.Р.Даса, патріоти, перемігші на виборах до легіслааур, без, боротьби могли оіріглати очікуваний сварада, адже важілі управління величезною країно» перехо.дили до них або їх ставлеників. Якщо цьому щось завадить, то коіігресксти зобов'язувалися боротися в легіолаїу— рах з іно.. мною владою всіма можливими засобами, бойкотуючи її заходи.

7 дисертації показано, як поступово, з ікдашйленкш. кризи визвольного руху, посшювалася ідейно-політична боротьба серед коїо-рескстів, детально висвітлюється її перебіг. Потерпівши поразку на сесії в Гаіія/грудень 1922 р./, прихильники змін утворили всередині хщ ОЕарад’сютську партію /березень 1923 р./. Бона проголосила своєю метою досягнення сварадау закоанши і марними засобами, поєднуюча активну парламентську діяльність б законодавчім. органах з роботою оаред мас. Ліве її крило, зв’язане з революціонерами Бенга-лу, вступало за повну незалежність і навіть допускало відлову від ненасильства в Її досягненні. Однак переважна більїлість Сьарадхпа-тів засуджувала подібні погляди. Аналізуючи боротьбу угруповань на сесіях в Делі, Кокакаді і Белгаумі /1923 -1924 рр./, автор робить висновок, ще сварадкистська партія, програма якої виявилася для кангресистів більш црпваблквай, досягла значних успіхів у боротьбі

з противниками змін, які поступово втрачали свій вплив у Конгресі. Внаслідок цього сварадаисти, яких підтримав звільнений із- норми М.К.Еазді, наприкінці 1925 р. стали провідною силою в ІНК, здобувши право представляти партію в центральній і місцевих легіслату-рах. Противники змін під керівництвам М.К.Гакді зосере.ідощ всю евда ■ уваїу на конструктивній програмі. М.Ж.Гавді навіть оголосив про відхід від активної політичної діяльності і передачу всієї влади над Конгресам, в руки оварадаиотських лідерів, .

Незважаючи на перехід ІЖ до рук свараджиотів, внутрішньопартійна боротьба в ньому не припинялася. Навпаки, у 1926 р. вона загострилася, алр з питання політики представників ІЖ, тобто оварзджис-тів, у законодавчих орх’анах. Противники змін наполягали на обструкції всіх заходів колоніальній властей. М.Неру, який після смерті

Ч.Р.Даса очолив сварадакстську партію, теж ааявляв про необхідність конфронтації з ними. Дроте досить впливове і численне угру-

- * поваиня т.з. реслопсівістів на чолі з М.Р.Днайакарш і Н.Ч.Холка-рам вимагало співробітництва з колоні з а гсраии і отр:ыання від шк ' вигідних пооач у державному апараті. Керівництво сьарадшотської партії, боячись, що діяльність респонсівістів повністю дискредитує ІКС в очах індійської громадськості, спочатку прийняла рішення залишити легіслатури, а потім заключило угоду з протязшасши зьіііі про повернення їх до керівництва Конгресом для спільної боротьби проти респонсівістів і лівих свара<їкиотів, що активізували свою діяльність. Внаслідок цього сесія в Гаухаті /грудень 1926 р./ ухвалила резолюції, в яких засуджувалася не тільки політика респонсівіс-тів, а й діяльність лівих авараяжлстів, що пропахували ідеї боротьби за повцу незалежність Індії. У дисертації робиться вионовок, що в Гаухаті відновилася єдність конгресистського керівництва: сварад-щстська партія фактично■перестала ісд/вати, хоча формально й не була розпущена, противники змін і сваращшстп утворили ганаистсь-ко-сварадчшстоькиа блок, який повернувся до політики неопірробіт-ництва в їх первісному галдистському варіанті. '

У другому розділі - "Боротьба в Індійська/у національному конгресі з питання про національцу мету /1327 - 1929 рр./11 дається ха-рактеристша становища в ІКК напередодні і під час нового піднесен-. ня національно-визвольного руху, показується процес формування в • ньсцу лівонаціоналістичного крила, аналізуються рішення керівних органів партії і оесій у Мадрасі, Калькутті та Лахорі, всебічно висвітлюються суперечності в лавах конгресистів із програмних питань. Аналізуючи становища в Індії і Коніресі після сесії в Гаухаті, '

автор зазначає, ідо у 1927 р. споотерігалося деяке пожвавлення масового руху, а з 1920 р. почалося кого нове піднесення. Однак ган- ' Дистсько-сварацяігстоькігіі блок, іуди входили в основному помірковані і праві діячі, дуже повільно реаіував на ці нові віяння. Конг-

реслстам зноцу, як і в 1919 - 1922 рр., пропонувалися стаїус домініону, ненаскльстзо і конструктивна проірача, то задовольняло далеко не всіх. Ліві сзарадіисти стаоть осередкси, навколо якого зіур-Т/ваддоя всі ті, хто вмагав від конгресистського керівшщтза ііоди— (ркоціх аоді-мчного ку&оу партії. Ііоочупово утворюється кадзвпчай-но строката радіальна течія в ІЖ, яка оаршала назцг лівонаціона-лістуічного або лівого крила. Організаційно вона так ніколи і ке сформувалося, а діяльність, його мала суперечливий, неоднозначній характер. Траддаійно вважаться, цо з 1927 р. лівих конгреспотів очолили Длс.ііеру і СЛ.Бос, хоча їх ніхто ні на які посади аз обирав, аїхе на існувало організації, лідерали якої вони могли 6 стати. Сіючатіу у них не було й програмних документів, а тільки популярне гасло організації мас. на боротьбу за повну незалежність Індії. Але в листопаді 1928 р. Воеіндійська ліга незалежності, яка зг/раувала навколо себе частину лівих конгресистів, прийняла розроблену Дк.Кєру політичну й соціально-економічну програми, що передбачали досягнення незалежності і проведення радикальних реформ.

Детально висвітлюючи діяльність лівого крила ІНК і його лідерів, автор головну увагу звертаз на перипетії гострої ідейно-полі- ■ тичної боротьби, що розгорнулася в Конгресі між прихильниками статусу домініону і повної незалежності, починаючи з травня 1927 р., коли з тюрми вийшов СЛ.Бос, якій відразу а ияв у ній активну участь і отав одним, із головних опонентів М.К.Гандї. При цьому зазначається, що табір прихильників стазу су домініону, який в індолог! чній літературі називають правда крилом, не можна оцінювати однозначно негативно, як це роблять деякі автори. Адже в більшості ца були ветерани визвольного руху, прашатики, які чудово розуміли,'що за тих обставин Індія могла розраховувати максимум . на отримання обмеженого статусу домініону. Не випадково, шо їм-

в Конгресі протистояла в основному над освіжена молодь, яка щойно вступила в партії» /таких в пій у той час було більш половшц чло-іііі/. Бона виявляла нетерпіння, бакаючи якомога швадж) побачити свою батьківщину вільною і незалежною. .

У дисертації відзначається, шо радикальні ідеї дк.і-йру і С.Ч.Боса, які розгорнули надзвичайно активну пропагандистську' діяльність, знаіішли багато' прихильників но тільки серед рішучо настроєній молодіжних елементів у Конгреоі, а й поза нім: серед інтелігенції, робітників і селян. Значній вплив лівонаціоналістинного крила показала вже Мадраська сеаія ІШ /ірудень 1927 р./. Піалк довгих дискусій переважною більшістю, голосів вона прийняла запропоновану Дк.Яеру резолюцію, яка визначала мотсш партії ловцу незалежність Індії. Правім коштувало великих зусиль переконати делегатів сесії де вносиш необхідних змін у конотшуцію /програму/ Конгресу: його метою, як і раніше, заливався сварадж. Проте на сесії в Калькутті /ірудень 1928 р./, де розгорілася настільки напружена боротьба м.іх прихильниками незалежності і стаїусу домініону, що "Тайме" навіть ■ пророкувала розкол ІЖ, досвідчене керівництво партії зуміло повео- _ ти делегатіп за собою, вміла вдаористовуючи величезний авторитет Ы.К.Гадді і недосвідченість, лівих. Поправка С.Ч.Боса з вилогою не- , гайно розпочаті боротьбу за повну незалежність, запропонована ній • до головної резолюції, була відхилена 1350 голосами дроти 973. Все а таки головна резолюція містила застереження: якщо до ЗІ грудня 1929 р. Індії не буде даровано сварада, Конгрес вважатиме доцільнім розпочати кампанію ірсмадянської непокори для його досягнення. Оскільки колоні затори відмовилися надати Індії жаданий оварада, то сесія в Лахоріі /грудень 1929 р./, президентом якої було обрано Дк.Неру, прийняла запропоновану шм резолацію про те, що індійський сварадх иоке тлумачитися тільки як повна незалежність, і ухва-

лила організувати масову боротьбу за визволення Індії від іноземців. У от.І конституції ІНК з цього, часу було запиоаііо, що його мата - повна нєзалачсність. Лахорська сесія закінчилася ЗІ ірудня

1929 р. піднасанкш наді опального прапора. Конгрес встановив щорічна святкування Дня індійської незалеішості - 26 січня. Роблячи влс-новок, що історіЯиа Лахорська сесія стала поворотнім пунктам в істерії індійського визвольного руху, автор підкреслює, ідо вона не поклала краЛ суперечностям, у Конгреоі, які й надалі залишалися одній із наЯвакпквіадос чинників індійського політичного ааїхя.

. • У тоетьа.'У розцілі - "індійський національний конгрес у період нового піднесення національно-визвольного руху /1930 - 1934 рр./" де галько висвітлюється перебіг першої та другої -кампаній громадян. ської непокори, всебічно дослідиться фракційна боротьба в ІЖ . під час масового руху та після його припинення.

Викочуючи рішення Лахорськаі сесії, ІНК на почату 1930 р. розпочав ненасияьнідьку кампанію. іромадянської непокори для досягненій незалежності. Масовий рух, що охопив всіа Індію, знову,.як і в 1919 - 1922 рр., очолив М.К.Ганді. Розпочавшись із порушення солідної монополії колоніального уряду, він набув потім яокраво виявле- ■ ну антабританську спрямованість. Проводилися хартали і маніфестації під патріотичними гаслами, пікетувалися кчамнші, лісі продавали англійські товари, бойкотувалися всі державні установи, служби Й навчальні заклади, не сплачувалися податки. У Чігатагонз і, Пеша-варі і Шолацтрі, незважаючи на протидію коніресистів, спалахнули поватання, жорстоко придушені колонізаторами. Боячись втратити ' свою, найбільшу колонію, бритадаькі правлячі кола 5 березня 1931 р. змушені були укласти з М.К.Ганді компромісну угоду, яка ввійшла в ' історію під назвою Делійський пакт. Голова ІНК припинив громадянську непокора, а англійці взяли на себе різні зобов'язання і 60і-

•*

цянки. Чезалеяшооті або навіть статусу домініону Індія не отрана- '

ла, що викликало глибоко незацоволеши конірооиотів £ черговий .

спалах суперечностей між нили. Аналізуючи їх, автор висловлює пріь лущення, що не тільки постійні порушення англійця»: умов Делійського пакту. а в першу чергу різке загострення: ідеИно-політичної боротьби в ІіК 1 утворення в ньсму нового угруповання - Біхараь-кої конгрео-саціаліотіг-шсї партії змусила М.К.Ганді у січні 1932 р. розпочати другу кампанію громадянської непокори. Однак, на відмічу від перися, вона нэ набула великого розмаху. Спочатку провода- : лаоя індивідуальна непокора членів ІІК, а з літа 1932 р. із-за різкого зниження їх активності! і посиленій репресій властей М.К.Панді зосередив основну увагу на боротьбі проти недоторканості і на врегулюванні мікобшшших суперечностей, хоча формальна громадянська непокора продовжувалася до травня 1534 р.

Аналізуючи становище, ідо склалося в Конгресі після чергової зміни йога. політичного курсу, автор констатує, що в партії панувгдаї занепадницькі настрої, пригніченість і розгубленість. Конгреоиоти, ' якім вдалося утиснути в'язниці, розділилися на окремі фракції, між . яісіг.ш точилася -гостра боротьба з питання про датьті форг.т і метода ' боротьби за незалежність. Помірковані діячі вилатали остаточного . припинення будь-якого масового руху, легалізації ІШС та перехолу • до конституційних- форм діяльності. Ліве крило'висунуло ідею радикальної реорганізації партії та прийняття неіа нової програми. На конференції в Делі ЗІ березня 1934 р. його представники виявилися в меншості і переважною більші ото голосів щщімазтьая рішення ііро відновлення сварадашогської партії, щоб зжщу зосередити вол узаіу конгресистів на діяльності всередині легіслатур. Ірсмадяноька'непокора повністю і оотаточно'відмінялася з 20 травня 1534 р. Колоніальна адміністрація, в свои чергу, з 12 червня 1934 р. легалізувала

ІШ. Всі спроби представників лішго кршіа хоч в якійсь фори і зберегти масошй рух зазнали ноацачі. Робочий каніте® крім, парламентської діяльності рекомендував конгресистш займатися ща поширенням, іірядішія й ткацтва, боротися за ліквідацій недоторканості, сприяти досягненню, мі ;;:общшної''єдності, пропахувати тверезість, розвивати національну освіту, кустарні цр смисли тощо.

У чптррт)тсг.іу розділі - "Боротьба лівого крила за радикалізацію політичного курсу/ партії /1934 - 1936 рр./“ характеризується становите в Конгресі після Делійської конференції., розглядається процес формування. конірео-соціалістичної партії та основні напрями її ді-дльностл, всебічно висвітлюється ідейно-політична боротьба оерод коіігресдотів після прийняття нового закону про управління Івдісю.

Автор відзначає, що після Делійської конференції ІКС, як і в 1922 р., вступив у смуху глибокої кризи. Знову чисельність його, членів неухильно скорочувалася. В партії відбувалася настільки інтенсивна поляризація сил, що виникла заіроза її розпачу. В серпні 1934 р. праві діячі, які перебували на позиціях, індуського комуна-лізму, вийділи зі окладу керівних коніресиотоьких органів і утворили т.з. націоналістичну партію. Вона проголосила своєю метою боротьбу за задоволення особливих прав індусів у новшу проекті конституції Івдії, який розробляли британські правлячі кола. ІЖ в цей час полишив і М.К.Ганді, відновившись бути навіть його рядовим членом. В свою черіу частина лівих кошресистів у жовтні 1934 р. утворила загальноіндійську Коягрес-соціаліотичну партію /КСП/, яка проголосила сГ'Овю метан досягнення повної незалежності Індії та побудову демократичної держави. КСІІ, залишаючись у Конгресі, мала наьіір залучити більшість його членів на свій бік і домогтися црийняття нія своєї‘програми. Але з огляцу на об'єктивні і суб’єктивні причини реалізувати його конгрео-соціалістам не вдалося. Аналізуюча-прог-

ржу і діяльність КСІІ, автор зверта? увагу на неоднорідність цього угруповання, що зумовило гостру боротьбу серед ііого членів. •

Кризові явиїяа, "Ю спостеріг,злися в'ПК, но минули уваги англійських властей, які все менша рахувалися з провідною індійською політичною організацією. 2 лшікя 1935 р. обидві палати британського парламент/ ухвалили новій закон про управління Індією, ігноруючи позиці» UK і і тих. індійських партій, що раніш вдаловпллоя проти нього повністю або частково. У законі підкреслювалося, та Індія за- , лишається у підданстві англійського короні. Засудивші в цілому закон 1935 р., поміркованії і праві діячі налаталися все '& використати надані ній r-юждішостіі для активізації і розширення парламентської діяльності ІІК, але зустріли активну протидію лівих сил. Як ро-зультат, кінець IS35 р. і початок 1936 р. позначалися різкім загостренням- вііухрішньсдартійнеї боротьби, в якій перемогу здобуло ліво крило. У лютшу 1936 р. лрезвдеіксл партії було обрано Да.Неру -найавторитетнішого на той час лідера серед конгросистів. Проте праві, втративши посаду президента, не ізтратили свого впливу. Воли залишалися моїутньою політичною онлою в центрі і провінціях, чисельно , переважаючи у більшості місцевих організацій, то давало їм. зиоіу і при Дж.Неру активно впливати на політичний курс ІНК. 'Гаї;, сесія в , Дакхнау /квітень 1936 р./ після наїїружоїшх дискусій відхилила більшість резолаШі, вису ну тих. Д-чс.Неру та його дрихильнисаид, в тазу числі й пропозицію про вироблення Конгресом, нової програми і про колективне приєднання до нього масових організацій арудяїдих. Замість. цього була прийнята резолюція представників правого крила про участь коніресистів у виборах. до провінційних логіслаїур. Дсміг-шись успіху У Лакхяау, праві повели боротьбу за повернення керівних посад У Конгресі, есіляко перешкоджаючи Дж.Неру проводити намічені- нім перетвореній в партії. Однак на черговій її сесії у

файацурі /грудень 1936 р./ Дж.Неру вдруге став президенті ІІК і, названаша на сгіір правих, у Робочому калі та ті іі інших; керівних. органах партії, зумів зробити дуже багато для повернення Конгресу впливу у народі і утвердження його як провідної політичної сили ’ Індії. ' • '

У іг'ятому розділі - "Яолігцчний курс ІНХ і внутрішньопартійні суперечності напередодні другої світової війни /1937 - 1933 рр./" розглядаються провінційні вибори 1937 р., утворення і діяльність коніресиотськях урядів, аналізується діяльність СЛ.Боса на посаді президента ІНХ, всебічно висвітиться політика всіх угруповань коніреоистів і боротьба мія ними напередодні другої світової війни.

У лютому 1937 р. відбулися вибори .до місцевих логіслатур, під чао яких ІЖ здобув переконливу перемогу в семи провінціях іа одинадцяти. Цей успіх, посилив суперечності в лавах кошресистів, оскільки серед них виникли гострі розбіжності з питання про функції, представників партії в законодавчих, органах. Праві виступили за прийняття від властей міністерських посад і утворення в семи провінціях. коніресистських урядів. Ліві, очолювані Дж.Нору, заперечували хі.і, вимагаючи відмови від міністерських посад і прийняття • конгресиатськши депутатами в легіслаоурах рішення про скликання установчих зборів для розробки нши конституції незалейної Індії. На засіданні ВІККу в Делі /березень. 1937 р./ перемогли црихильни-ки прийняття міністерських посад. На знак протесту Дя^Нору відмовився втретє балотуватися на віту партійну посаду. Аналізуючи ді-. яльніоть провінційних урядів, утворених коніреоистагли, автор зазначає, що вони не виконали більшості своїх передвиборних обіцянок. Це викликало велике невдоволення конгреоистів і народу, на хвилі ' якого президента! ІНК у січні 1938 р. обдається С.Ч.Бос, пред-. ставник лівого крила, який виозупив за відродаення масового руху.

ы

Обрання С Л.Боса главо» партії, його заклики до рішучих дій за визволення батьківщини від іноземного гноблення різко загострили ідейію-иолітичіу боротьбу в ІІК. Вона досягла своєї кульмінації в лиші 1938 р., колл правії висунулл ідек* укладання чергової закулісної угоди з колонізаторами, маючи намір отримати від них. обіцяні поступки у політичній та економічній офорах. С.Ч.Бос, підтриманий більшістю лівих, запропонував пред'явити англійському уряду ульиь мазуи про надання Індії повної незалежності і розпочати кампанію іршадінської непокори у разі відмови задовольнити його, Побоюючись прийняття Конгресом г.з. "Плану дій", висуцутого С.Ч.Босш, праві ріщуче виотушші проти висунення його кандидатури ще на один президентський озрок. Тил СсїЛІМ дискусія про особистість президента, що розгорнулася серед кошресистів наприкінці 1936 - на початку 1939 рр., набула принципового’ значення. Всі спроби правого крила залучити більшість конірасистів на свій бік не мала успіху. ІІід час виборів 29 січня 1939 р. переміг С.Ч.Боа, випередивши овога суперника Б.П.Сітарамаїїя на 205 голосів. Однак на сесії в Тріпурї /березень ' 1939 р./ помірковані і праві діячі розпочали ріцучий наступ, нала-гаотиов обмежити політичну діяльність С.Ч.Боса і його прихильників. Користуючись тш, що ліва крило у вирішальний момент виявилося розколотім, вони домоглися прийняття резолюції Г.В.Панта, яка позбавляла президента мати необхідну більшість у керівних органах ІІК. Це призвело до різкого зміщення у співвідношенні ‘внутрішньопартійних, сія, що й проявилося на засіданні ВШКу в Калькутті /’ЗО квітня 1939 р./, дэ С.Ч.Боо змушений був відмовитися від досади президента. З травня 1939 р. він огатосив про утворення в ІІК їда одного лівого угруповання — "Зюрвард блоку", метою якого нроголощувалася боротьба з консерваторами в Конгресі і перетворення його в орган єдиного антиколоніального фронту з метою розгортання масової боротьби за

_ незалежність. Аналізуючи діяльність “форвард блоку" та його керівника, автор робить висновок, що С.Ч.Боо, висуваючи популістські гасла, так і но зміг сформулювати чітку ідейно-політичцу платформу, яка могла б отати оонсьою консолідації лівих угруповань. Тому всі його спроби досягги єдності їх-дій в рулках утвореного в червні 1939 р. Лівого консолі,надійного комітет/ закінчилися невдачею. Внаслідок цьо-

' го ь ІгК у черговій раз переважали помірковані і праві діячі, які реалістично оцінюючи становіте, що склалося в визвольному русі, віддавали переваїу конотиг/цііілім формим. досягнення лезалеішості. Ліво крило, яке весь час роб&ло спроби реанімувати масовий рух, хоч і користувалося значною підтримкою конгресистів у період 1936 - 1939 рр., на початку другої світової війни зазнало поразки'й було усунуте від влади. Проте на цьому ідейно-нолітична боротьба в ІШ не закінчила- .■ оя, а з початком. війни ще більше загострилася, відкривши новий розділ у кояіресистській історії. .

7 висновках дисертації підведені підсумки дослідження і пропонуються загальні рекомендації. Зокрема, звертається увага на необхідність дослідженая ідеологічною наукою з нових позицій таких актуальних питань; ідейно-політична боротьба серед конгресистів окремих -провінцій; боротьба в ІНК мія. противниками і прихильниками насильницьких форм. боротьби; взаємовідносини Конгресу і угруповань, що в ньому діяли, а британськими і європейськими партіями; ставлення різних угруповань конгресистів до М.К.Ганді і навпаки; гандизм, як го-.ловна доктрина ІНК 1 національно-визвольного руху народів Індії; крнструктивча програла М.К.Гадці, її місце і роль у визвольній боротьбі; ставлення конгресистів до робітників, селян, буржуазії;

ІНК і Кшінтерн; конгреоисти і комуністи; Конгрес і Мусульманська ліга; Конгрес £ Хінду МахасаЗха; ІШ 1 Федерація лібералів; Конірео і національні революціонери. "

Основній зміст дисертації викладений автсрш у таких публікаціях:

1. Ідейно-політична борои/За б Іидіііськсму національному конгрі}- ' сі в 20-і роки XX от. - Харків, 1988. - Доп. ІІЛСН АН СРСР,

Л 33102 від I8.CU.I988» - 10 друк.. арк. /Роо. мовок/.

2. Боротьба течій в Індійському національному конгресі з питань тактики-/1922 - 1923 рр./ // Питання нової 1 новітньої історії. -Харків, 1977. - Вил. 23. - 0,5 друк. аук.

3. Боротьба течій в Індійському національному конгресі на сесії в Гаіія /1922 р./ // ІЗісн. Харків, ун-ту. - Харків, 1978. - № 167. -0,5 друк. арк.

4. Утворення і діяльність Воеіндійоької літа незалеяяооті // Гін- .

ташія нової іі новітньої іоторії. - Харків, 1978. - Вид* 24. - 0,5 друк. арк. . .

5. ІдеНно-політіяна боротьба в Індійському національному конгро-оіі на сесії в Гаіія /1922 р./ // Економіка і історія країн Південної і Південно-Східної Азії. - М., 1976. - І друк. арк. /Рос.глово;с/.

6. Індійський національний конгроо і профспілки /20-ті роки XX '

от./ // Віон. Харків, ун-оу. - Харків, 1979. - Л 182. - 0,5 друк. . арк, • і

7. Утвореній і діяльніоть партії оварадащетів // Питання нової .

і новітньої історії. - Харків, 1979. - Вип. '25. - 0,5 друк. арк. . • /Рос. мовою/. . • ' •

8. Індійський національний конгрес і селянській рух /20-і роки

XX от./ // Вісн. Харків, у і му. - Харків, 1980. - й 201. - 0»5 друк. арк. • '

9. Індійська історіографія про утворення і діяльність сварач-листської партії // Питання нової і новітньої історії. -К.,

1900. - Вип. 26. - 0,5 друк. арк. /Роо. мовою/. .

10. Індійський ниціона.шиїД конгрес і боротьба народу за незале;я-

ність /1916 - 192(У // Ліон. Харків. ун-зу. - Харків, 1961. -И 2X4. - 0,5 друк. арк. /Роо. мовоц/.

11. Індійська історіографія надіонально-визвольного рулу 1918 -1922 рр. в Індії // Вісн. Харків, ун-іу. - Харків, І9БЗ. - № 238. — 0,5 Друк. арк. /Роо. ц'обок/.

12. Індійська буржуазна історіографія про боротьбу Індійського національного конгресу за незалежність країни в 1917 - 1947 рр.

// Питання нової і новітньої історії. -К., 1984. - Вип. ЗО. -0,5 ДР/к. арк. /Рос. мовоїс/. .

13. Індійська буржуазна історіографія яро роль М.К.Гаяд* в національно-визвольному русі // Вісн. Харків, ун-іу. - Харків, 1985. -

й 268. - 0,5 друк. арк. /Роо. мовоїс/. '

14. Індійська буржуазна історіографія про колоніальну політику’ Англії в Іцаії /1917 - 1947 рр./ // Вісн. Харків, ун-ау. - Хщків, 1986. - іі> 296. - 0,5 друк. арк. /Рос. мовою/.

15. Ідейно-політична боротьба в Індійському національному конгресі а соціальних, і економічних піітшіь /20 - 30-і роїш XX ст./

// Вісн. Харків, ун-ау. - Харків, 1988. - із 316. - 0,5 друк. арк. /Рос. мовою/. ’ .

16. Індійський національний конгрес і халіфатдотоький рух // Пи-

тання нової і новітньої історії. - К. і 1988. - Вип. 34. “ 0,5 друк, арк. /Рос. мовок/ /у одівавт./. .

17. Національно-визвольний рух індійського нараду 20,- 40-х рр. у висвітленні радянської і болгарської періодичної преои // Дринов-еькі читагчя, нрисвячені 150-річчв з дня народження Марина Дршо-ва: Тези доп. та повід, обласн. наук. - практ. конф. Харків,

1988. - 0,2 друк,- арк. /Роо. мовою/. .

■ 18. Деякі найважливіші даерела з історії внутрішньопартійної бо-

ротьби в Індійському національному конгресі в 20 - 30-і рр. -

// Біси. Харків, ун-ту. - Харків, 1989. - Я 343. - 0,5 Друк* арк. /Рос. мовою/.

19. Відображенню внутрішньопартійної боротьба в Індійському національному конфесії на сторінках болгарської періодичної преси // Болгаристика в системі суспільних наук: досвід, уроки, иероиок-тиеіі: Тези дат. та повід. Другої Всесоюзної конф. по болгаристи-ці. - Харків, 1991. - 0,2 друк. аре. /Гос. мовок/.

20. Деякі актуальні питання істерії ідейно-політичної боротьби в Іцдіііськаїу національному конгресі /20 - 30-і роки XX ст„/ // Схід: минуле іі майбутнє народів. ІУ Всесоюзна конф. сходознавців: Тези дсп. та повід. - Махачкала, 1991. - Т.2. - 0,2 друк. арк. /Роо. мо-всеУ.

21. Висвітлення британської колоніальної політики в Індії 20 ~

40-х років XX от. у індійській історіографії // Актуальні проблозд содіально-еконшічней та політичної історії Воликобриганії в новий

і новітній час: Тйзи ндук. коь"І). - Уфа, 1991. - Ч.І. - 0,2 друк, арк. /Рос. мовсю/. . '

. 22. Індійський національний конірее під час кампанії хршадяїгоь-кої непокори 1930 - 1931 рр. // Вісн. Харків, ун-ту. - Харків,

1992. - М 362. - 0,5 друк. арк. /Роо. мовок/. .

23. Політичний курс Індійського національного конгресу і внут- • рішньопартійні суперечності в 1931 — 1936 рр. '// Вісн. Харків.' уїму. - Харків, 1992. - # 363. - 0,5 Друк. арк. /Рос. мовок/.

24. Внутрішньопартійна боротьба в, Індійському національному конгресі напередодні другої світової війни/1936 - 1939/ // Вісн.'Харків. ун-ту. - Харків, 1993. - № 374. - 0,5 друк. арк. /Роо. мовсхг/.

25. Преса Індії як джерело з. історії Індійського національного конгресу 20 - 30-х pp. XX ст. // Мат. і тези наук, конф., присвяченої 30-річчю каф. історіоірафії, джерелознавства та археології ХДУ. - Харків, 1994. - 0,2 .друк. арк. /Рос. мовою/ /у співавт./.

Чувиило А.А. Идейно-палих'^ческая бсрьба в Индийокш. националь-нш конгрессе /20 ~ ЗО-в гг. XX в./.

Диссертация на ооиокавде ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.03 - всеобщая история. Харьковский гооу- . дарственный университет, Харьков, 1995. - .

Защищается диссертация, основные положения которой изложены в 25 научных работах. В ней вперше в индологической литературе всесторонне исследована история борьбы направлений в ИНК по актуальна»! вопросам освободительного движения, оовещается процесс формирования важнейших группировок конгрессистов, анализ ируютая их. програшне.' и тактические принципы, подробна описывается работа сессий Конгресса и ого руководящих. органов, раскрывается ряд важных* сторсі деятельности инк по организации массовых антибританскизс кампаний.

. Ohuvpilo A.A. The ideological and political struggle in the. Indian National Congress (1920's - 30*s).

A Dootorte Thesis for a Historical Sciences Degree in the speciality of 07,00.03 - Yi'orld History. Kharkiv State University,

Kharkiv, 1995. .

.The thesis,.the principal propositions of which are stated in 25 scientific -works, is defended. For the f.-’.rst time in the Indo-Xogy it giveB a comprehensive study of the historical struggle trends in the ІЇЇС on the aotual problems of the liberation movement. It depicts the formation of the main groupings bf Congressmen, it principally analyzes the program and its tactics, desari’ ' ' * • '

‘ bes in. d.etail Congress sessions at vrark and their governing bodies, and shows a number of important sides of the INC aotivity on the organization of mass anti-British campaigns.

' Ключові слова: ІНК, угруповання, національно-визвольний рух.

Відповідальний випусковий - к.і.н., доц. 6.П.Пугач

Підп.до друку 09.03.95. Формат 60x84 І/І6. Папір друк. № 2. Друк офсетний. Умови.-друк.арк. 2,0 Облік.-вид.арк, 2,0. Тирая 100 прим. Зам. № 199. .

Друкарня ОНТІ, м. Харків