автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.05
диссертация на тему: Искусство Галича XII—XIV вв. (История, типология, художественные особенности)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Искусство Галича XII—XIV вв. (История, типология, художественные особенности)"

Мшютерство оанти Укра'ши Льтнвська Академ1я мистецтв

На правах рукопису УДК 73/75 (47.7)

МИСТЕЦТВО ГАЛИЧА Х11-Х1У ст.

(ГсТОрШ. Ти ПОЛО Г ¡Я. Х}ДОЖ1И ОСОбЛИВОСТ!)

Смсгиалыпсп. 17.00.0?^—- образотворче мистецгво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацн на здобуття вченого ступсня доктора мистецтвознавства

Льв1в—1998

Дисертацкю е рукопис

Роботу виконано в Прикарпатському унгверситет! iM. В. Стефаника Oфiцiйнi опоненти:

доктор мистецтвознавства, член-кореспондент академп мистецтв Украши, голова национальной KOMici'i з хштань повернення в Украшу культурных цшностен при Кабше-ri MmicTpie Украши ФЕДОРУК Олександр КасЬшович

доктор мистецтвознавства, старший науковий сшвробггник, в ще-президент Украшсько1 академп арх1текгури, проводит науковий сшвробтшк в5ддалу образ отворчого мистецтва 1МФЕ im. Рильського HAH Украши

ТИМОФ1€НКО Володимир 1ванович

доктор югоричних наук, академк HAH Укра'ши, директор шституту украТнознавства ш. I. Крипякевича HAH Украши 1САЕВИЧ Ярослав Дмитрович

Провщна оргашзацм 1нститут народознавства HAH Украши.

Захист вщбудетьсяу Льв1вськш академп мистецтв Z&ыАСшхЯ 1998 р. о jf годин! на зааданш Спещал1зовано\' вчено'1ра$иД 04.12.01 за адресом: 290011, Льв1в-11, вул. Кубшовича, 38.

3 днсертащею можна ознайомитися у б1бл1отещ JlbBiBCbKo'i академп мистецтв.

Автореферат розюлашм tS 1998 року.

Вчений секретар Спсц1ал1зовано1 вчено'{ ради, кандидат мистецтвознавства

y^jjT^i^ I.B.голод

ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуалышм завданням украшського мистецтвознавства е вивчення процеыв становления й розвитку давнее культур на тереш Украши як складово! часгнни державотворчих процесгв.

Кшвська держава 1Х-ХИ ст. поклала початок формуванню на свош основ! нових полгшчних 1 культуриих центр1в. Галицька земля стала удшьним княз1вствои наприкшщ IX ст. Головними мктами його були Перемишль, Звенигород, Теребовля, Галич. Разом з Волинською землею Галицька земля ув]'йшла за князя Володимира Великого до едино'1 могутньо'1 Кшвсько! держави, яка за Ярослава Мудрого сягнула вершин свого розвитку. ГНсля смерп його 1054 р. Волинь д1сталася синам — I горев), 1зяславов1 та Яронолков!; затим онуков! — Ярославов1 Святополковичу зрештою, перейшла до рук Мономахович1в.

У Галицыай зешн в той час почала княжити династ1Я Ростиславг Володимировича, о пук и Ярослава Мудрого: Рюрик у Перемишл:, Володар у Звенигород!, Василько у Теребовль Володар1в син Володнмирко (11241153) об'еднав щ кшшвства в одне а столицею в Галича За час!в правлшш: Володимирка Володаровича м1сто Галич як столиця розпросторюсться й змщнюеться, стае значним иолпичним, торговельним та культурним центром твденно-зах'1днт Руса. Та особливо!" могутносп набув Галич за князя Ярослава Осмомисла (1153-1187), який розширив меж1 мюта, збудував кшшвсышй бтокам'яний палац та ряд церков, оборонних веж та монастир1в.

Родоначальником ново! династп княпв 1 видатним буд1вничим Галицько-Волинсько! держави став Роман Мстиславович. Вш, а шзни»е його син Данило Романович (Галицышй) пробили Галич ще могутншшм. Саме за Данила Галицького почалося штенсивне м1стобудування. Русь, як 1 вся тогочасна Свроиа, створила в той нершд високохудожш пам'ятки архггектури, скульптури, настшного.живопису, ¡конопису, книжковоТ мш^атюри, декоративно-прикладного мистецтва. Утбравши в себе найкращ1 традици в1зантшського, романського та готичного мистецтва, утворилося неповторне галицьке культурне середовище, що залишило ном ¡гний слщ у розвитков! уас! европейськоТ культури. Це була доба

найбш»шо'1 могушосп Галицыан держави 1 водночас доба великого розквлу украшського мистецтва, в багатоманшнй палггр1 якого мистецтво стародавнього Галича сяе неновторними барвами.

Незважаючи нате, що дониш збереглося нимало ушкальних пам'яток мистецтва, доел не маемо окремо!" узагальнюючоГ пращ, у якш було б проанашзовано наявний матер1ал археолопчних дослщжень, воображено основш етапи розвитку та художш особливосп галицыам архггекггури й монументального мистецтва, мпйатюри й оздоблення рукописно!' книги, жонодису та скулыпури, художшх ремесел тощо.

Розробка даноТ теми матиме важливе значения як дяя.украТнсько1 мистецтвознавчоТ науки, так 1 для мистецтвознавства шших свропейських краш, з якими украшська культура на Галицько-волинському тepeнi мала свого часу шндш контакти та взаемовпливи. Ця праця мае також дати поштовх для актив1зацй нових ношуюв у цариш давньоукраТнського мистецтва. Саме в цьому також вбачаемо актуальшеть порушених у дисерт?ци проблем.

ПРЕДМЕТОМ ДИСЕРТАЦН е процеси становления 1 розвитку мистецтв стародавнього Галича XII—XIV ст. у р1зних видах, жанрах та стильових проявах. Об'ектом — велика група пам'яток архггектури, образотворчого мистецтва 1 декоративно-ужиткового.

МЕТА ТА ОСНОВШ ЗАВДАННЯ. Виходячн ¡з зазначених засад пращ, метою дисертацп е визначення 1 дошидження основних гецценцш розвитку мистецтва Галича XII—XIV ст. як складовог частини ¡сторично обумовлено! художньоТ системи та мистецького феномену укра'шськоТ середньов1чноТ культури- Серед низки завдань робота основними е таи:

—уточните атрибуцш частини пам'яток мистецтва XII—XIV ст., котр1 знайдеш протягом XIX—XX столиъ —- на тереш Галича;

— проанашувати маловщом! мистецью явшцагалицько! культури XII— XIV ст., показати Тх трансформацда, розкрити вплив 1 традицп;

—визначити стильов1 риси архггекгури Галича, його монументального мистецтва, жонопису та книжково! мшатюри, скульптури тощо.

— простежити зв'язок мистецтва з щейшши поглядами, художшми смаками та естетичними критер1ями украшського сусгпльства XII— XIV ст.;

— частково висвгглити особливосп таких важливих супутних галузей, як бущвельт матер1али, конструкций технолопя у монументальному та станковому малярсш, художшх ремеслах тощо.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕНИЯ ДИСЕРТАЦ11. Висвовки I теоретичш положения дисертац11 можуть бути у подальшому використаш для написания синтегичних прадь з ¡стори украУнського образотворчого мистецтва. Воно визначаеться також широтою сфери застосування викладених у нш магер!ал1в, кспр! можуть ув^йти в профами курсив з г'сторп украУнського образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Результати дocлiджeння вже викорисгано в кypci лекцш, прочитаних автором у Прикариатському утверснтеп ¡м. В. Стефаника.

АПРОБАЦ1Я. Основш положения дисертацн апробовано у вигшвд вистушв на Мшнародному симпоз!ум!-семшар1 «Збереження пам'яток мистецькоУ спадщини« (Крагав, 1997), 1\Пжнароднш науково-практичши кокференци «Галичу — 1100», 13-15 линия 1995 р., м. Галич), Науково-практичнш конференци «Давши Галич у документах та матер ¡ал ах» (2223 лютого 1996 року, Льгпе), у цикш передач по Украшському рад ¡о (ачснь 1997 року), а також у кшш «Мисгецтво стародавнього Галича» (Кшв, 1997) та у цшому ряд1 наукових публжацш.

ХРОНОЛОГ1ЧН1 РАМКИ дослщжеиня сягають IX—XVI ст., але найбшьша увага присвячена анализов! пам'яток XII—XIV ст. Визначивши меж1 типологн таУх локашзацп,,автор д1йшов думки, що для обгрунтованта висновив саме з цього перюду е оптимальна юльюсть збереженош дониш фактолопчного матер1алу.

ТЕРИТОР1АЛЬН1 МЕЖ1 охоплюють визначеш юториками та археологами терени княжого Галича, на яких з давшх давен розвивалися рмнс-мат!тш л иди образотворчого мистецтва у синтез! з аргаикхурою та художшми ремеслами, _>окрема гончарством, художньою обробкою металу, ювел1'рництвом, гутництвом тощо. Кр1м того, автор вважае за доцшьне залучити до сфери дослщження п твори образотворчого мистецтва, як1 створеш на галицьких та волинських землях.

На захист виносяться так1 основш положения дисертацн:

— мистецтво стародавнього Галича—одна з найяскравших сторшок украУнського мистецтва —- поадало важливе мюце в 1Стор1У та розвитков1 середньов!чноУ свповоУ культури;

— давньо галицьке мистецтво, розвиваючись на грунт! мистецтва Китвсько! Русм 1 перейнявши найкращ1 традици культури пших европейських народ!в, склало своерщну мистецьку школу архтгектури, скульптури, малярства, декоративно-ужиткового мистецтва, котра визначила обличчя мистецтва вс1х галицько-волинських земель;

—продовжуеться процес розвитку мистецтва на галицько-волинських землях, зокрема в Галича, пщ час та шсля монголо-татарського нашестя;

—мистецтво стародавнього Галича—важливий чшшик иродовжелня традицш культури КшвськоТ Рус! перюду н найбшьшо! могутносп на теренах Галицько! та Волинсько! земель у подалыш часи; •

— мистецтво стародавнього Галича у всш сукуиносп збережених до нашого часу пам'яток е важливим акумулятором традицш мистецтва народ1в €вропи;

— мистецтво стародавнього Галича, як 1 вся тогочасна украшська культура взагал1, вццграло роль важливого чинника в державотворчих процесах того часу;

— ¡стор!я 1 культура стародавнього Галича с невщцшьною частиною ¡стори 1 культури ус1с'Г давньо! РусьУкраши, тому планом1рне й грунтовне вивчення Тх вкрай необхдае в плаш представления украшсько! культури в контекстт середньов!чноТ европейсько! та свггово! культури;

—мистецтво стародавнього Галича — важливий фактор продовження й утвердження найкращих мистецьких традицш мкнулого в творчосп митщв наступних покшнь XV—XVI ст.;

— мистецтво стародавнього Галича як генератор сусхплышх настрот доби Галицько-Волинського княз!всгва — важливий фактор виховання в сучасних уЫбвах есгшгичних смаюв, аоваги й любов1 до 1 сгори та культури свого народу;

—дисертащя спростовус паншш в ¡сторичшй та мистецгвознавчш наувд стереотипи про заненад культури давньо! РусьУкраши в перюди усшяких агресш сусщшх держав та ¡мнерш 1 утверджус думку нро незнищимкгь творчого гешя народу.

Структура дисертаци. Робота складаеться з перел!ку умовних скорочень, зм1'сту, п'яти роздшв та листнадцяти тдроздййв, висновив, додатюв, що м^тять список лператури, тоиошмку мшта Галича, родовад галицысих

володар1в, перел1ку свягитс;пв Галицько-Льв 1'в ськоТ спархп та альбому шкхлрацш.

Матер1ал висвплено в юторичши посл!довност1 та зпдно з под ¡лом на вида та жанри, пришит в мистецтвознавствь

У ВСТУШ обгрунтовано актуальтсть теми, и практичне значения та наукову новизну, визначено предмет г об'ект дослщження, сформульовано мету 1 завдання дисертацн, окреелено хронолопчш меж! та визначено основш положения, як! виносяться на захист.

У першому роздип — 1СТОРЮГРАФШ, ДЖЕРЕЛА, МЕТОДОЛОГ1Я здшснено критичний огляд лггератури та основних джерел.

Ниш довол! повно висвшхено мистецтво таких великих центр1в, як Кшв, Чершпв, Новгород, Володимир, Суздаль, шших середньов^чних мкт. Пор1вняно з ними Галич з р1зних причин залишався найменш досл1дженим. Щоправда, про ушкальшсть 1 своерщшсть галицького мистецтва поб1жно говорилося в багатьох працях. Зроблено невш кроки у визначенш ос? го в них еташв розвитку галицько!' архитектура, живоглсу, книжковоТ мнпатюри. Bиcвiтлювaлиcя питания розвитку мистецтва ¡конопису, ювел1рного мистецтва га художшх ремесел. Píзнi аспекти розвитку мистецтва стародавнього Галича в1добракеш в працях головним чином археолопв, ¡сториюв, етнограф1в. У XIX ст. це насамперед Антон Петрушевич (18211913) — автор багатьох розвщок з давньоукрашськоТ, переважно галицько1, ¡сторн. Основна його праця—«Свободная галицько-руськая лшзпись. 15001772»—- мнгшть великий джерельний матер ¡ал. 1сидор Шараневич (18291901) — професор Лыйвського утверситету, у своТх працях з ¡сторн та археолог!? Галичини, Львова, Галича придшяв увагу 1 висвггленню мистецышх пам'яток з Галича.

Пар^х села Залуква иоблизу Галича Лев Лаврецький (187 1910) разом з 1. Шараневичем в ¡д крив п'ять фундаменпв княжих споруд, написав ряд праць, у яких дослщив щ фундамента. 1сторик, археолог, професор ¡сторп Кшвсъкого ушверситету Володимир Антонович обстежував фундамента у Галич 1 { сво1 спостереження вадобразив у працях з ¡стара Украши. У XX ст. найбшыний внесок у справу досладження стародавнього Галича зробив археолог, професор Ярослав Пастернак (1892-1969), автор ввдомих нраць «Русью Карпати в археолог и», «Археолопя Украши», «Княжий

Галич» та щ. У 1937 ро. Я. Пастернак вгдкрив фундамента Успенського собору у Галичу виявив саркофаг з останками володаря Галицькхи держави Ярослава Осмомисла.

За радянських чаа'в мистедтво стародавнього Галича досящжувалося лише спорадично. 1сторична, археолопчна та itiiui науки, наяю спиралося мистецтвознавство, працювали в pi4Hiyi офщшноГ щеолопчноТ доктрини. Насаджуваш тривалий час псевдонауков1 xeopil про едину давньоруську народшсть—«колиску» трьох братшх наро;ив, з-гюм1ж яких першорядна роль вид1лялася старшому — росшському, слугували виключно пашвшй ¡мпсрськй иолггичшй вдеологи, концепцп злиггя наци в кордонах одше! держави. Силомщь впроваджуваш, надто у 1970-х — на початку 1980-х рою'в, штучш Teopii будгвництва «hoboi icTopn4iio'i спшлюсп», при якш слщ вадмовитися в!д нацюналышх вадмшностей, аж нЬш не сприяли появ1 грунтовних, комплексних i сиитетичних праць з icropil i Teopii' мистецгва давнього Галича, хоч OKpeMi спроби дослщити це явшце були. Зокрема, професор Володимир Овсшчук присвятив щлий роздш мистецтву Галицько-Волинського кшшвства у свош фундаментальшй, опертш на величезний джерельний матер!ал кшга «Украшське мистецтво. Проблеми кольору» (1997). Професор Яким Занаско дав глибокий анашз окремих пам'яток 1~алидького книжкового мистецгва у капггальшй книз! «Украшська рукописна книга» (1995). В окремих монографиях та альбомах професор1в Л. Мшяево!" та Г. Логвина, присвячених середньов1чному живопису, висвгглювалися галицью пам'ятки ¡конопису. Дослщкували окрем! явища мистецгва стародавнього Галича Ю. Асеев, В. Свенцщька, Я. 1саевич, В.Откович, Д. Степовик, П. Толочко.

В останш два десятир1ччя на територп Галича активно працювали як OKpeMi дослщники, так i колективи вчених, наприклад постшнодшча Галицька археолопчна експедищя 1нституту археолога HAH УкраТни, ексиедицп 1.-Франк1Вського краезнавчого музею та Прикарпатського ушверситету iM. В. Стефаника. Вони започаткували новий етап широкого комплексного дослщження Галича, зокрема, i його мистецько1 спадщини. Публжаца про археолопчш вщкрштя та знахщки кандидата ¡сторичних наук Богдана Томенчука та доктора ¡сторичних наук Володимира Барана, про знахццси Галичино! могили стали сенсащсю й розбурхали щкавкхь

науковщв до icTopii та культури стародавнього Галича. Популяризацп мистецтва Галицько! зеши сприяли також пубшкацн про ¡кону «Бошродиця OfluriTpin» з Дорогобужа, зокрема, професора Д. Крвавича.

Отож, ушкалынсть i свосрццпсть галицько го мистецтва та архггектури ввдзначилися у багатьох працях, дослщженнях, проте доа не було окремого узагальнення, в якому було б систематизовано наявний матер!ал, i ввдображено ochobhí етапи розвитку галицького мистецтва, дано характеристику ycix його внд1в, родгв i жанров за bcício збережекою дониш сукуптстю пам'яток.

Методолопчною основою при розробщ дано! теми послужив комплекс кторико-мистецьких метод1в дослщження, зокрема. пор1вняльно-кторичний як у синхронному, так i в д^ахронному BHMipax, 1'сторико-генетичний, семютичний, метод систематичного шдходу тощо. Кожен з метод) в застосовувався для виршення конкретних завдань.

У загальнотеоретичному та мистецтвознавчому осмисленш проблем, норушених у дисертац11, автор дотримувався opieHTaui'i на концепту альш дослщження украТнських та заруб1жних вчених, зокрема Я. Запаска, Г. Логвина, Л. Mumcboí, В. Овсшчука, В. СвенцщькоТ, Л. Пастернака, В. Aynixa, М. Каргера, 0.1оаннисяна, В. Барана, Б. Томенчука та íh.

Роздш другий — 3 ICTOPII СТАРОДАВНЬОГО ГАЛИЧА складаеться з чотирьох пщроздшв. У першому падроздш — До проблем лоходжсння назви наводяться верей походження назви «Галич». Р1зномаштш джерела, зокрема Галицько-Волинський лггопис, що охошпое поди 1201-1291 р., досл!дження Я. Пастернака, Гакета, Ф. Сярчинського, Й. Erai, М. ApicTOBa.O. Tina, В. Aynixa, Я. 1саевича, Б. Рибакова, Б. Томенчука назву «Галич» тлумачилч южен по-своему. Гшотетично вона походить в(д: 1) особи засновника листа, неведомого нам князя, похованош в Гапичинш могши; 2) гори Галич, як допускають Замково'£ гори iuiHÍuiHboro Галича; 3) кельтськош roieMeni галатсв; 4) назви сусщшх племен галлшщв (скордисйв); 5) галпошв чп алазошв, Koipi, за Геродотом, проживали у понизз! Бугу та Дшстра; 6) чорноТ галки, зображення яко\" шбито було на rep6i Галицько! землг, 7) польського слова «hala» — гора; 8) грецького слова «hal» — «галь», що означае аль. На мою думку найв^ропдшше, що тдтверджуготь i археололчш знахщки, саме на Tepeni

сучасното Галича кнувало колись потужне соляне джерело. Галич за давнк 4aciB був мкцем великого соледобуваиня. Звадси ешь р!чками та суходолом доставлялась в кра'ши Сходу i Заходу. В ряд1 jmoanciß та акпв згадусться про кнування «соляного шляху» з Галича. Саме це припущення переважас

В ПраЦЯХ 6ШЬШ0СП ДООЦДНИЮВ, ТОМУ МОЖНа ЗробнТИ ВИСНОВОК, ЩО В OCHOBi

назви «Галич» лежить грецьке «hals» — ешь.

2.2. Лггописш св!дчення. В роботт сконцентровано характеристики письмових джерел про Галич. Насамперед це хрошка аношмного нотаря угорського короля Бели «Icropia yipiß», у якш м1ститься найдавшша згадка про Галич, що датуеться 898 р. Саме в цей час угорський вождь Альмус у першд переселения ушрщв на земл1 Паннонп перебував у галицького князя.

Серед давньоруських письмових джерел найдавшшу згадку про Галич MicTHTb Киево-Печерський патерик. BiH описуе похщ 1096 р., шд час якого сталася велика скрута, пов'язана з пригшненням доставок сол1 з Галича. Саме це е одним п пщтверджень, що вже в той час Галич був важпивим економ1чшш i торговелышм центром. Гйзшше згадка вщ 1141 рокувперше засв!дчуе мщь галицьких укр1плень. В Ьтатнвському лггопиа (XV ст.) гид 1144 р. також розповщаеться, що Галич вже мав на той час могутш укршлення й мщну кшшвську владу.

В>зантшський ¡сторик Микита Хошат, онисуючи поди, лов'язаш з перебуванням у Галич! в XII ст. константинопольського царевича Андроника Комшна, згадуе багатства розишного двору Ярослава Осмомисла, зокрема живопис i3 зображенням сцен полювання та юнських перегон1в. Той же 1патнвський лтшис, а також ЛаврентПвський, Густинський, Галицько-Волинський летописи, pi3Hi стародавнх акги та кюшвеью грамоти протяшм кшькох сгаяпъ зображували Галич як могутшо твердиню, значний полггичний, економ1чний та культур .чий центр.

2.3. Археолог1чш досл1дження територп. У хронолопчнш послщовностт виевгглено здобутки 1сториыв та археололв XIX—XX ст. у вивченш icTopii Галицько-Волинського княз1вства. Насамперед це А. Пегрушевич, який у 1847—1850-х рр., спираючись на apxißHi джерела, дшшов висновку про локализацию колишньо'1 столиц! княлвства на тереш сучасного Галича.

У 1882—1884 р. ЬШараневичта Л. Лаврецькийзд!йсшшидосл1джеш1я галицько! архпектури княжих часпв: обстежили фундамента церкви Спаса

на пагорб1 Карпиця, споруди «Полигону» у Карнов1м гаю, велико? церкви пщ Д1брового — св. Кирила та Мефо/ця, св. Лнни поблизу с. Залукви, монастирсько? ротонди на Крилоськш гор1, церкви Благовшхення бшя Пщгороддя, ротонди на Воскресенському. Активно доанджував пам'ятки Галича в кшц! XIX ст. археолог О. Чоловський. Разом з 1. Шараневичем вш обстежив пщземпй лаб1ринти церкви Миколая поблизу Крилоса, Ус1Йння Богородиц! в Крилось

На початку столгггя успшно дослцркував мюто И. Пеленський, котрий своГми працями завершив суперечку попередшх вчених про локагнзацно старого Галича на Княжш гор] в Крилось

Л. Чачковський та Я. Хмшевсышй створили мапу вс1х укршлень давнього Галича, церквищ, городищ, селищ та могил довкола мюта. 31бран1 ними матер1али були снстематизоваш й видан! окремою книгою 1938 р.

Значний внесок у дослщження давнього Галича зробив у 1930-х рр. Я. Пастернак. У 1936 р. вш вщкрив головний храм Галицько? Рус! — Успенський собор, чим остаточно пщтвердив думку попередштв про локашзацш на Крилоськш гор! центру Галича. Я. Пастернак вщкрив також ротонду у с. Побережж! й визначив п приналежшсть до Борисош!бського монастнря, заснованого киянами, досл!див фундамента ротонди на Воскресенському.

У подалыному нов! знахщки на тереш Галича лов'язаш з експедищею I нет и туту археологи АН Укра'ши на чол1 з В. Гончаровим (1951) та Галицько-Волинською археолопчною експедицкю шд кер!вницгвом професора М. Каргера, що виявила ряд жител X ст., окольний город XII-ХП1 ст. навколо крилосысого городища. 250 фрагмента керам1чних плиток з рельефним зображенням грнфошв та сиришв, знайдеш тод1, збагатили уявлення про характер оздоблення галицышх храм!в.

3 1965 р. систематично дослщжувала терен давнього Галича Галицька археолопчна експеяиц!я В. Аулка, яка виявила велику кшыасть речового матер!алу найрашшого перюду заселения Галича, розкопала десять жител УШ-1Х ст., кшька рем!сничих майстерень з швентарем, матрицями, уламками хрестиюв, кам'яних !кон, металевих прикрас тощо.

У 1978—1985 рр. на територи Галича працював заг!н експедиЦи Льв!вського в!дд!лення 1нституту археологи АН Украши на чол! з

П. Раппопортом, що обстежив фундамента СпаськоУ церкви, дослщив «Полной» I визначив його як церкву-ротоаду XII ст.

МЬта-форгещ, що стояли на околицях давньо-1 столиц^ дошнджувала експедицш 1в.-Франк1вського краезнавчого музею на чол1 з Б. Томенчуком. Це городища Ленювське, Снятинське, Олешювське, Коломийське, в яких було виявлено нимало кераммних плиток галицького типу 13 зображеиням гшшв.

У 1988 р. Ю. Лукомсысий вщкрив дoci неврому церкву з трьома саркофагами, фрагментами подлоги з кам'яних та керам!чних плиток. У 1991 р. вш доел ¡див, що ця церква була поставлена на касщ значно бшьшош храму, годабного до церкви Кирила й Мефо/пя. Водночас Б. Томенчук на монастирському цвинтар! у Мниському саду поблизу с. Залукви вщкрив поховання молодо? жшки з 13 ср!биими позолоченими прикрасами, залишками чшьця. Того ж року експедищя ищ кер^вннцтвом професора В. Барана за участю Б. Томенчука виявила на Галичишй могшп рештки човна ¡з залишками слшв позолоти щита, бойову сокиру та нш. Припускаемо, що це поховання невщомош нам князя. Ус! щ вщкриття створили фактолопчну основу для вивчення мистецтва Галича XII— XIV ст.

2.4.1сторичш особливостЁ розвитку мистецтва. У X—XII ст. на теренах Рус! з прийняттям християнства запановують нов1 критери суспшьно1 свщомост1—саме -л, що пов'язаш з прийняттям християнсыяп в1ри. Втам, 1 до прийняття християнства слов'яни, що населяли Русь, мали вiкaми сформован! морально-етичш та естетичш норми, що знайшли вираження в давньому фольклор!. 1х м!фолопчно-рел!пйний сштопшд, погляди на евгг, природу, евтгобудову, добро! зло знаходили вираження в декоративно-ужитковому мистецтв! та сакралъних творах, мотиви з яких — дерево житта, символ!зоват птахи, зв!р!, риби, дракон; традицшш для язичншав — своши кольорами з Тх символьною (жовтий, бшш, сити, червонии, чорний)—тзшше оргашчно ув!йдуть у християнське мистецтво.

У X—XII ст. Русь, як 1 вся Европа, створила величш пам'ятки сакрально! арх!тектури, декоративно!' кам'яно! скульптури, фрескового наст!нпого живоиису, !конопису, книжковоУ мнпагюри, декоративно-прикладного

мистецтва. Це була перша доба великою розквггу укра'шського мистецтва i водночас доба найбшьшо! могутносэт ГалицькоТ держави.

Галицьке мистецтво сформувалося у сфер! мистецтва КшвськоТ Pyci. На rpyHTi Ti культурно? сиадщини, у взасмозв'язках з мистецькими надбаннями щших народ in виросла своервдна школа, яка визначила культуру Bcix Галицько-Волинських земель. Лггописи сввдчать, що мистецька спадщина Галича виражала штереси й духовш запиги сусшльства, виразниками яких були князь i його /ißip.

У робол наведено лгтшшсш згадки з яких вигшивае, що вже в той час ртеш. мистецтва, зокрема архггектури, жонопису, скульптури, художнього металу тощо був превисокий. I найпоширешип види мистецтв вже були сформован), лройшовши кшька еташв становления.

Аншйз висновк1в досшдниюв минулого та власш дослщжеши дають шдстави визначити щ етапи. Щодо пров1дного виду мистецтва — архпектури, то на першому eTani арх1тектура Галича розвивалась у загальному pinrnui Bciei" давньорусьхоТ архггектури. Галицький храм, безперечно, nie у co6i сл!ди впдиву кшвсько! архпектури, повол1 переймаючись впливами романсько? архпектури Заходу.

Внасл1ДОК поеднання схщнослов'янсько!" структури хрестово-купольного храму й архпектурно-пластнчного романського декору з блочного буд!вельного технжою в apxiTeiaypi Галича вшшк орипнальний тип споруд з тесаного каменго. Саме вш i визначив неповторшеть галицького бугнвництва. На першому eTani розвитку галицького стилю майстри створили особливий тип споруд з хрещатим склешнням, купольним перекриггам i масивними гладкими бшокам'яними стщами з тесаних блоюв.

Галицьк1 церкви ¡пзантшсысими були в плат, гле мали на стшах виконаш в романському стшн pi3b6y й iHmi apxiTeicrypHi елементи, як це було в Успенському кафедральному coöopi середини XII ст. — найбшьшо1 споруди того часу.

План собору вщповдав ус!м вимогам в5загтйськош стилю: квадрат ¡з вписаним у ньош р^внораменним хрестом з купольним перекриггям. 1нколи зашегь квадрата вживали видовжений чотиристовпний трапецевидний

план. Романський характер мали перспекшвш портали. В1кна оформляли валковим, у шах^вницю або зубчастнм фризом; колони мали кубошуцбм каштан. Пимстри майже не застосовувалн.

Нанрикшщ XII —у першш половши XIII ст. з'явшшся нов!, скиадншп архггеюгурш форми, динам1Ч(пш! виршення. З'являсться тяжшня до ценгричносп.

У шслямонгольський псрюд тривае кам'яне бугпвництво, в якому хоч 1 збер1гаються традицп хрестопод!бно1 в1зантшсько-романсько1 форми, та все-таки починають ироникати елементи готики, що, пристосувавшись до стар их форм, дали дуже своерщну цшсть. ' ■

Скульптура, рельеф, бшокам'яна декоративна р!зьба як спершу супутннки архггегаури вщ останньо? залежали й нею визначалися, хоч у багатьох пам'ятках е виразш риси художньо'1 самоспйносп. Як свщчать рельсфш зображення на тимпанах галицькоТ церковноТ арх^тектури, скульптура, рпьба Галича X—XIV ст. розвивалися у безпосередшх контактах ¡з загальноевропейською архггектурною пластикою \ водночас воображали у семантихи зображень мхсцевх уявлення, ххов'язаш з фольклором 1 давшми традициями слов'ян.

До нашого часу збереглося надто мало пам'яток монументального малярства та ¡конопису означеного часу. Про IX високий р1вень можна здо1"адуватись ¡з свщчень лггонисш. Зокрема, опис оздоблення, коштовного начиння, ¡кон, не кажучи вже про архгеектуру, дали пщстави назвати лггописцев1 Успенсышй храм у Володимир! — «чудовим 1 славним в уЫх окружних сторонах, 1 такоТ ¡ншоз не знайдеться в усш ошвшчшй земл!, од сходу 1 до заходу» (Л¡тонне руський).

Бтышсть дослщниюв як минулого, так ! сучасносги (В. Овсшчук, Я. Запасет та ¡н.) переконливо доводять, що при пашвнш ¡шанпнськш ¡конограф1чно~пластичнш систем! М1сцев1 школи, в тому числ! й галицька, витворювали сво? морально-естетичш оцшки, що базувалися на традицшних 1 народних мотивах.

На це вказують мшатюри рукопиов, в яких знайшли вщбитгя I xyдoжнi особливое^ фрески ! водночас ¡кони. Залишаючись стнл1стачно та ¡конограф!чно близькими до кшвсышх пам'яток, кшоккова мипатюра та ¡кона заховували в соб! фрескову монументальшеть, що ншли В1д

втнтшсько-киУвсько'У основи, \ декоративне вирниення, оперте на миэдев! слов'янсьы традицп.

Таким чином, розвиток галицькоУ живописно!' школи йшов шляхом пошукгв 1пд градицшних в1за!тйськ0-ки1вських засоб!в до поглиблення образ1в, масштабност! виршення суголосних державотворчш щеУ та зрослому суспшьно-нолпичному р!вшо галицьких, а шзт'ше об'еднаних галицько-волинсышх земель.

Прихщ монголо-татар хоч 1 затримав розвиток мистецтва, але не заглушив того великого творчого потенщалу, що виробився впродовж першду найбшьшоУ могутност! Галицько-Волинеького князтвства. Давньоруськ1 гадицьы традицп позначилися на подальшому розаитку ремесел, творчоста р1зьбяр!в, ковадт, ювел!р1в, гончар!в, бу/цвничнх архггектури та творщв монументального живопису, особливо шонопису XIV—XVI ст., першду, коли остаточно сформувався украУнський нащоналышй стиль 1 його яскрава галицька плка.

Трети! роздш — СИНТЕЗ АРХ1ТЕКТУРИ, МОНУМЕНТАЛЬНО! ПЛАСТИКИ 1 ЖИВОПИСУ складаеться з и'яти шдроздШв.

3.1. У першому шдроздЫ — плапово-просторова тектошка ГалниькоТ архггектурноУ школи анатзуються основш етани розвитку галицькоУ арх ¡тектури.

Належну увагу придшено ранньому етапу розвитку галицького буд1вництва, заф1ксованому в письмових джерелах з кшця IX ст.

У X ст. в твденшй частиш виник "окольний город", оточений валом, в XI ст. мюто розпросторилося, до нього приедналися нов! територ!!', оточен! валами, вТзними брамами та оборонними вежами. З'явилися численш садиби ремгсниюв, торгов Я майдан, двори купц!в. Центром був укршлений Дитинець з княз1вськими та боярськими дворами.

В IX—X ст. в Галич! ¡сну вал и й культов! споруди, спершу язичницьк! капища, одне з яких виявлено при розкопках Успенського собору, поим перш! християнськ! дерев'ян! храми, котр! в XII ст. поступилися мурованим снорудам.

Одшею з найдавшших пам'яток галицькоУ мурованоУ архггектури е церква Спаса —- сполучена галереею з княжим палацом. Шзшше, за ЯрослапаОсмомисла, поблизу тори Крилос виростас нова святиня великого

об'еднаного княз1вства — Успенський собор та пишно озлоблений фресками та мозаУками мурований иалац з дв1рською церквою, епископськими палатами, каштульним монастирем, великим ринковим майданом, густо заселеними купцями, ремкниками, моданами та боярами Прнгородцям та Пщгороддям. Один но одному виростали монастир! та церкви, зокрема укршлешш монастир на Сокш з церквою Чесного Хресга, церква Кирила та Мефод!я тд Д1бровою, Спаська церква на шр1 Карниця та церква Пантелеймона над Дшстром, церква Михашивська у Лавриновому кут1, укршлена пристань з портовою церквою Р1здва, покровський монастир на Вишшй поляш. Пщступи до мгста охороняли оборонш вали з ровами та веж!, зокрема вежа у с. Бриш та Галицька брама. Таким чином Галич у XII ст. став одним з лайбшьших мют давньоУ Русь

На основ! досшджень галицького зодчества вченими XIX—XX ст. можна беззасгережно стверджувати про наявшсть у Галич! архггекгурноУ шюли, Галицыя храми поД1бш до багатьох давньоруськш; споруд, витоки архгаектури яких сягають В1запт]йських традицш, а Ух буд1всльиатехн!ка й декор буш романськими. Таке оргашчне поеднання в1занпйсько-киУвського хрестовокупольного храму з блочного романською бугцвельною техшкою та елсментами романського декоративного оздобпенпя й характершуе стиль галицьких пам'яток. Так, план найдавшшоУ пам'ятки середини XII ст. — Успенського собору вщшшдас ус1м вимогам в1зангпйського стилю: квадрат \з вписаним у нього р1внораменним хрестом та купольним перекритгям. Але стши були оздоблеш резьбою в романському стиль Структура романського стилю проявилася 1 в зовшшньому вигляд1 храм1в: чггко видшяються нефи, трансепти, хори, швкрупи виступи апсид. В Успенському собор! романський характер мали перспективш портал и. Вжна його оформлеш валковим фризом у шашвницю. На апсидах—висяч! шеколонки з масками на консолях, зубчастий фриз, кубопод!бн! каштел1 колон та консольок, плетшковий орнамент. I, наренш, романськатехшка будування — з тесаних бломв каменю.

Бшышсть досл1дник1в гшшцько'( архггекгури, зокрема Й. Пеленський, М. Каргер, Я. 1саевич, виводять УУ романсыа традиц1У з ВеликоморавсысоУ держави (шзшше — Чехи), прищеплеш пршзджими майстрами.

У дисертацп представлено пор!вняльшш анализ багатьох пам'яток,

наведено численш плани реставрацп, малюнки уцшлих решток споруд, що унаочнююгь неповторш риси галицько! apxiTernypu на rai тогочаслого свропейського зодчества, та дозволяготь уточните твердження вчених, що романськ1 традицн заведен! не чужими майстрами, а засвосш й привнесен! м1сцевими, як! також подорожували.

Наирикшц! XII ст. —у першш половин! XIII ст. вщбуваються ношуки нових архггектурних форм, динам!чшших композицш. З'яаляеться багато центричних споруд. У шслямонгольський период (друга половина XIII — початок XIV ст.) кам'яне буд!вницгво в Галич! не припинилося, зберц-алися вироблехп традицп хрестопод!бно! форми та озлобления.

Особливо яскраво унаочнюють р!веньмайстерност! галицьких майстр!в уривки з л!топис!в. Одна лише цитата про спорудження хол.мсько"! церкви святого 1оанна, грандюзио! як на той час сноруди, щедро прикрашено! р!зьбою, фресками, скульптурою, ¡конами, емалями тощо, найиереконлив!ше характеризуе галицьку мистецьку школу як феномен загалыюсвропейського ршня.

У XIV — на початку XV ст. галицька архитектура зберц-ала давт традицп, иереймаючи !х з уцшлих пам'яток доби. Водночас вона повод! сприймас елементи готики, що у поеднанш з в!зант!йсько-галицькими та романськими елементами народжус нову художньо-стшнстичну як!сть.

3.2. Декоративне рньблення в apxiTeKTypi. Скульптура, бшокам'яна декоративна pi3b6a широко побутували на терен! Галицько! земль Як супутники мурованого буд!вництва, вони мали давн!, ще дохристиянськ! традицн, що берутъ початок в!д язичницьких кашиц з дерев'яними ¡долами, спорудженими поганським богам Перунов!, Даждьбогов!, Велесу та iH. У диоертацп мовиться також про найдавшип насггльт зображення у Труханов!, Спньовидську, на Писаному камеш у Верховинському район!, в шших м!сцях Прикарпатгя та Волин!.

Найзначшшою з-пом!ж впявлених пам'яток дохристиянських час!в с !дол Свповид, знайдений у р. Збруч. KpiMToro, згадано про iiuui знахщки, зокрема в с. Липицях поблизу Рогатпна, на берез! Збруча шд Гусятином. Bei вони заевщчують, що задовго до прийнятгя христнянства в Pyci на терею Галицько! земл! процв!тала духовна й матер!альна культура, а пластичне мкетецтво мало високий pisenb.

У шзнша часи скульптуру пов'язували переважно з архиектурою. Вперше про неТ, як про оригшальне мистецьке явище, заявив Й. Пеленський, а шзннне Я. Пастернак, котрий описав р1зьблеш фрагмента з румовищ Успенського собору — людська та лев'яча маски з декоративного оздоблення апсид, вирцпеш пластично й виразно. Анаяопв галицьким маскам не знайдено. Рельеф з зображенням Успшня з порталу Успенського собору, котрий у XVI ст. було використано для захщного порталу церкви Успшня в Крилосл, на шдстав! жонографн сюжету та його стильового вир1шення слщ вважати ушкальною пам'яткою середньовйшого мистецтва, а не доби ренесансно1, як рашше гадали дослщники. Це саме стосусться й рельефу ¡з зображенням злнспод1бнога дракона в церкв1 Успшня, який за моею атрибущею датуегься XII ст. 1 походить з Успенського собору.

Рельефа! зображення порташв, характерш для романсы«» архгаектури Заходу, поширювались в Галич), що евщчнть про його зв'язки з сус!дшми кршнами. Там портали були й у храмах Холма час! в Данила Романовича, зокрема в цсркв11вана Златоуста ¡з зображенням Спаса та св. 1вана. У саме цш церкв! каштел1 гпдгпрних колон були прикрашен! скульптурними масками, виконаними майстром Авд!ем.

До найдавшших зразюв рельефу (перша половина XII ст.) вщносимо кам'яну плиту 1з зображенням чолов!ка, ймов!рно Володаря Ростиславовича, перемиського князя.

Кам'яна пластика галицьких храм!в, кр!м суто декоративных завдань, виконуе й монументальн! функцп. Саме таю риси мало зображення двоголового орла на обороннш веж! при в'?зд! в Холм.

Зображення орл!в, одноголових та двоголових, було характерним для рельефних керам!чних плиток з шдлог храм!в та княжих палат ХЫ-Х111 ст. 1, ймов1рно, мало династичний характер та символ1зувало владу князя в Галицькому, а шзншхе у Галицько-Волинському княз!вствах.

Галицьы майстри поширювали традици свое!' школи на шших руських землях. В!домо, що Георгпвський собор у Юр'ев1-Польському в Суздальськш земл1 будували й оздоблювали (1234 р.) галичани, ! серед них майстер Бакун, ймов!рно автор чудових рельеф!в.

Декоративн! рельефи, що дшшлн до нашого часу, заевщчують високий

ртень р1зьблення на камеш у стародавньому Галичк Воно розвивалося у безпосередшх контактах ¡з загальносвропейською арх1тектурною пластикою 1 водночас культивували в соб! мicцeвi риси, пов'язаш з лифолопею 1 мистецькими традицшми давшх слов'ян.

3.3. Монументалышй жнвопис. У цьому шдроздш робиться огляд лпописних джерел, заруб1жлих хрош'к, оскшьки художне оздоблення храм1'в Галича та шших м1ст до нашого часу в щлос-п не зберегаося. Про високий ршень монументального мистецтва стародавньош Галича св1 дчать уламки [ фрагмента фресок з1 споруд, знайдеш археологами, а також розписи деяких храм1в шзшших чаав — XIV—XV ст.

Я к ведомо з лтопису, напршшнц XIII ст. волинський князь Володимир Васильович оздобив розписами церкву св. Димнтр1я у Володимир! та Георпевську церкву в Любомлй Збереглися фрагмента розпису стш Мстиславського Успенськош собору у Володимир!- Волинському та церкви Спаса у Галичк Велика кшыасть кубик!в смальти, знайдено1 гид час розкопок поблизу Успенського собору в Галич!, св!дчать, що з цш споруд! було поеднано фресков! та моза"{чш комнозицн — риса, притаманна 1шантшським, а шзгпшс й кшвсьхим храмам. 1мов1рно, що raлицькi будшнич1, оздобшоючи один з найвеличншшх храм1в Галицько-ВолинськоТ Рус1, взорувалися на фрески та мозапси Софн Кишсьмн та Михашнвського собору.

Фрески та мозаГки розм1щувалися в храмах за розробленою 1 затвердженою замовником програмою. Припускаемо, що в храмах було зображення Оранти, котра часто зустрйаетъся в дабнш галицысш пластиш, а також Пантократората сюжепв Ъ Старого та Нового заповтв. Можливо, були там 1 зображення критор1в—галицьких володар1в. На середтй апси/ц УспенськоТ церкви в Крилог! збереглася фреска на кам'янсму блощ в овальному оформленш, перенесена з давнього Успенського собору — зображення Оранти з шднесеними руками та немовлям попереду. Саме таку композищю виявлено на печатщ першого галицького епископа Кузьми.

Знах1дки кольорового скла з елементами хрестикового декору в румовищах галицьких церков дають шдстави стверджувати про наявшсть у той час вггражв.

Уявлення про тематику св)тських галицьких розпиЫв дае хрошка

в1зантшського ¡сторика Микити Хошата, який розповщав, що палац Ярослава Осмомисла в Гшпга, де перебував у XII ст. Андронк Комнш, мав настшне малюванпя з сюжетами кшсышх нерегошв, иолювання з псами на олешв, зайщв, кабана та зубра.

Галицько-волинське монументальне мистецтво иозначене захщно-европейськими виливами, про що говорить озлобления Горянсько!' ротонди XIV ст., що заховуе в co6i риси ¡талшського проторенесансу. Про особливо cri галицько'1 школи свщчить i живопис за межами Галицько! земл1, зокрема Вислоцько!' Колепати (1397-1400) в Полыщ та каплиц] Свято! Тршц! в Люблш!, виконаний украшськими митцями, присланими польському королев! Ягайлу луцьким епископом 1ваном, що у той час керував галицькою митропол!ею. Високомистецькими с й фрески капли ni Чесного Христа у Вавел! (Крамв), також виконаш галицько-волинськими майстрами.

Фратенти фресок в Успенському co6opi в Лужанах та цикл композицш у церкв! св. Онуфрш в Лавров! виявляють напрям галицькош фрескового живопису XV ст., який розвивався в р!чищ1 траднцш XII—-XIII ст.

3.4. Ксрам1чш плитки i металопластика. Штенсившш розвиток мурованого буд!вництва в княжому Галич! спричинив поширення р!зноман ¡thoï KepaMÎ4iioï продукцп', що використовувалися для озлобления культових та свггських споруд. Зокрема це кершшчш полив'яш плитки трикутно!", квадратно'! чи трапецепод!бно'1 форми, кералйчш плитки з невисоким рельефом, декорован! рослинним орнаментом, зображенням грифошв, орл!в, фантастичних nraxiB. Використовували ïx для пщлог у храмах та палацових спорудах на територи усього Галицького княз!вства.

Анал!зуючи археолог!чн! знах!дки; зроблен! в р!зний час Я. Пастернаком, М. Каргером, I. Старчуком, Ы. Малевською, П. Раппопортом, О. 1оаннисяном, важливого висновку, що галицьк! керам!чш плитки з рельефним зображенням не мають аналогш у давньорусьюй арх1тектуршй керамщь

Знахщки Галицько-Волинсько! експедицп на чол! з Каргером поблизу ру'ш Успенського собору 1955 р., експедицп 1988 р. на чол1 з В. Аушхом, 1979 р. на чол! з О. 1оаннисяном при розконках "Пол!гону" м!стять стшпзоваш зображення одноголового чи двоголовош орла, що походять з

близькосхщних мотив1в, сприйнятих у середньошчнш Сврот через посередництво В1зан'пйських, сиршських та арабських зразюв. Зображення орла на галицьких плитках мало геральдичний характер. Романович!, скаж1мо, мали свш знак — двоголового орла. Трапляються на знахщках "княж! знаки", ¡нколи гончарш клейма, що свщчать про ¡хне виготовлення у гончарних майстернях при княждворк

Зображення грифона, що, кр1м шшток для шдлоги, використовувалося й для оформления каштелей галицьких храмт, також походить ¡з схщних земель. Йош розмщали, здебшьшого, в круглому медальйош засобами плоского рельефу.

Продукувалися й ршюмаштл! гладю плитки р1зноТ форми та забарвлення. 3 них внкладали надзвичайно в и гадлив! орнаменталыи композицп.зокрема таю, як на пщлоз1 БлагогпщенськоТ церкви у Галич! (XII ст.). Здебшьшого забарвлеш вони у 6ший, св!тлозелений, темно-зелений, сишй, коричневий, золотавий та жовтий кольори. Так! плитки знайдсн! й при розкопках "Пол!гону" та церкви св. 1вана в Галича

Роздй четвертин — 1КОНОГРАФ1Я, СТИЛ1СТИКА 1КОНОПИСУ, КНИЖК0В01 М1Н1АТЮРИ ТА ДР1БН01 КАМ'ЯНО! ПЛАСТИКИ м!стить п'ять шдроздшв.

4.1. Галицька школа ¡конопису. Л^топис розновщае, що Данило Галицький подарував холмськш церкв! св. 1вана образи Спаса та Богородиць Тпатп'вський лггопис згадуе, що у 1289 р. волинський князь Володимир Васильевич мав оздоблеш золотом I перлами образи св. Георпя та Богородиц!. Вщомо з лггератури про чудотворцу ¡кону Богородищ з Крилоса, Ченстоховську Богородицю, Холмську Богородицю, привезену з Киева Данллом Романовичем. В одному з монастщнв Кракова збер1гасться мозшчна ¡кона "Богородиця", привезена в XIII ст. блаженною Солом!сю.

Таким чином, ¡мони привозились на Галицью земл! з В!зантп, Киева, шшнх мкт, а також IX малювали мicцeв¡ майстри. В Национальному музе! в Киев! збер!гасться ¡кона "Покрова" (XII—XIII ст.), галицьке походження яко! переконливо шдшерджуе харакгерне живописце ршення. До галицько'1 школ и належить нещодавно вщкрита тона "Богородиця Одиг!гр[я" з Дорогобужа. С. Гординський досшдив! визнав галицькою ¡кону "Богомат!р з 1сусом" (Третьяковська галерея), автором яко! був чернець П. Ратенський,

що став 1305 р. митрополитом Русь До ГалицькоУ школи належать також "Богородиця" з церкви Покрови в Луцьку (XIII—XIV ст.), "Юрш Змхсборець" гз Станши Льв1всько! обл. (XIV ст.), "1ван Хрестителъ" з Войнилова поблизу Галича (XIV ст.), "Архангел Миха'х'л з д1янням" (XIV ст.) з с. Сторона (Дрогобиччина) та ш. 1конограф1чний репертуар стильове виршхення цих твор1в, 1х колористична гама втщюють у соб1 риси галицького живопнсу XIII ст.

4.2. Художнс озлобления рукописно! книги. Збережеш до нашого часу рукописна нам'ятки переконливо свщчать, що Галицып земл! були важливим осередком книгописання. Починаючи з XII ст. на цш територй' з'являються книги високого р1вня, оздоблеш чудовими мЫатюрами. До перших пам'яток, мшхатюри в яких пов'язуються з галицькими землями, належить Тр]рський Псалтир (70-т! р. XI ст.). Частина М1шатюр у ньому вир1зняються поеднанням схщних вiзaнтiйcькиx та романських рис. 1х виконано, ймов!рно в Луцьку, ВолодимипьВолинському чи Галичь

Крилоське £вангел1е (1144), Добрилове Свангелхе (1164), христикопшьський "Апостол" (XII ст.), два Свангешя (XII ст.) з ЦДА в Москвх — це пам'ятки, яи репрезентують стилктичш особливосп галицько-волинськох школи, що остаточно сформувалася в XIII ст. В галицьких мппатюрах переважають плетшчастий 1 тератолопчний орнамента, зображення фантастичних птах!в, переплетених стр1чками, що часто закшчуються своерщною пальметкою. Нерщко трапляеться й зображення лева, барса, орла, фантастичних тварин 1 птаххв. Майже в ус1х галицьких рукописних книгах використано ияетшчаспхшщали. Для ВС1Х пам'яток харакгерм простота 1 стримашсть рисунку, гармошйне поеднання кольор1В — червоного, жовтого, синього та хх вщгишв.

До найвизпачшших пам'яток належить Галицьке Свашелю (XII ст.), Хутинський служебник (XIII ст.), Бучацьке Свангелхе (XII—XIII ст.), Холмське Свахитапе (XIII ст.) та ш. Оздоблехшя рукописно! книги Галицько-Волинськзго князхвства, особливо Галицьке та Добрилове Сваш-елхя, несуть на соб! виразш сшди зв'язку з народним мистецтвом. Орнаментацш обох рукопиив — геометрична, рослинна, нлетшчаста й тератолопчна — нагадус В1зерунки ср!бних галицьких браслеггхв, колпв, архпехсхурних оздоб та пшпшшх пам'яток вишивки, вибшки та рхзх-би. Сл1д нхдкреслити ще

одну 1Стотну деталь—появу в них €вангелшх ф!гурних мЫатюр, що мають величезне значения, оскшьки по/ибних зображень монументального та станкового малярства тих чаав майже не збереглося.

Багате Галицько-Волинське княз1вство, з великою кшьюстю густо розташованих мют, з величезними бшокам'яними снорудами, межувало з Угорщиною, Польшею, Шмеччиною, Австр1его. Завдяки цьому престиж мистецтва стародавнього Галича шдшмався до европейського р1вня.

4.3. 1конографш кам'яноТ пластики. У робота висв1тлсно вельми поширений у Галич1 вид мистецтва, що особливо побутував у XII— XIII ст., про що свщчить велика шльюсть кам'яних ¡конок, знайдених на тереш Галича. Як правило, зображення на них вир1зьблюралося з високим рельефом 1 традищйною нсонограф^ею. Найчасгше трапляеться зображення Розп'яття, Mapií, 1вана Богослова, Федора Стратилата та ш.

Найкраще збережеш ¡конки, зокрема знайдеш В. Аул1Хом у Крилос! на розкопках ливарноТ майстерш,1фиють у соб1 впливи романського Заходу та В1зантп. Композицшна схема цих твор1в др1бно1 пластики ч1тко простежуеться в оздоблешп тIшпaнiв романських храм1в.

При розкопках знайдено також велику юльюсть шиферних прясел, що використовувалися як для прядшня, так 1 для жшочих прикрас.

Роздш н'ятий — ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО складаегься з чотирьох шдроздЫв.

5.1. Гончарн! та гутн! вироби. Численш рештки посуду, кахель, нрашок, залишки печей виявлено на веш територнТалицько-Волинського кшшветва. Про давшо ¡сторда гончарства промовляють невелши глиняш зображення людей} тварин шзньотриптьського перюду, знайдеш в Галичу селах Незвисько та Коллшвцях.

Керам1чний материал, виявлений на Крилосьюй гор1 в скремих жкглах, датуеться VII—XI ст. Велику кшыасть посуду, фрагментов амфор, кухонних вироб!в з клеймами виявлено в урочииц Церквиська разом ¡з залишками трьох печей. Харакгерш ознаки вироб1в—непрофшьоваш розхилеш пшця, штампований 1 хвилястий орнамента. Особливо! майстерносп досяши галицьы гончар! у виробництв! полив'яних плиток, оздоблених пол!хромшш розписом. Сиосрцци кера.-.пчш писанки, вкрит1 простим пол1'хромовим вЬерунком у вишяд! дужок. Клейма, що збереглися на денцях

посуду, вказують нате, що вироби витоговлеш на княжому, монастирському чи боярському двор!.

Починаючи з X—XI ст. в Рус1, зокрема й у Галич!, поширилося виробництво гутного скла. Скляний посуд, як свщчать лггоиисш згадки XI ст., використовувався поряд з дерев'яним та керам!чним. При галицькому княждвор! ¡снували майстерн!, що задовольняли попит у р!зномангших виробах ¡з скла. Поблизу церкви Благов!щення, на берез! Лукв.и, була склярська майстерня. Тут знайдено сотн! фрагмент!в гладких ! кручених браслет!в темносинього, червоного, голубого й жовтого кольор!в, намистинки трубчатт, гранчасп та у вигляд! кульок, склянгнерсш, кшьця для волосся тощо. Все це вироби мюцевого походження.

Траплялися фрагмента посуду з чорного зернистого скла, синього кольору з ясшшими ыеправильними плямами ! темносинього з геометричним орнаментом золотою фарбою. ГЦ реч1, як! позолочене скляне намисто, поширене у Галич! у XII ст. ¡мпортоваш з В!зантн та Сирн, що свщчить про жвав! торгсвельн! зв'язки Галича з цими кра'шами. Ймов1рно, що ¡снували й певш взасмовпливи у розвитку декоративно-ужиткового мистецтва Галщько-Волинського кшшвства та шших земель.

5.2. Художпя обробка металу. Галич був великим центром художньо! обробки металу, насамперед лнтва по кам'яних формах. Зберепюся чимало бронзових ¡конок та медальйошв XII—XIII ст., знайдених п!д час розкоиок на Княжш гор! в Крилос!, поблизу Бовшева тощо. 1коно1рафкю вони нагадуюгь в!зан-пйсью июни XI—XII ст. Сюжети зображень — траднщйн! для християнського мистецтва. Серед найкращих пам'яток цього мистецтва — бронзов! ¡конки "Архангел Михаш", "Богомат!р", "Христос-Пантократор". У композиц!ях нервдко використовувалися орнаментальне обрамления з рослинними мотивами, що мають В1зант1Йське походжешш. Рельеф, здебшьшого, невисокий. Як правило, ¡конки робили кругл!, прямокутн!, з ф!гурним завершениям. На '!хне композищйне та пластичне вир!шення вплинули вз1рщ романського та вЬантшського мистецтва.

Археолопчний матер!ал, що вказуе на ¡снуванпя в столиц! кшшвства значно!' кшькост! рем!сничих майстерень з виробництва речей домашнього вжитку, господарського ¡пвенгаря, снорядження дружинниюв галицького

вшська. Шоломи та щити нерщко прикрашалися накладками ¡з ср1бла чи золота. Нависокому ртт стояло тод1 виробннцтво дзвошв, про що свщчить збережений дошли дзшн Любарта, вилитий 1341 р. для собору св. Юра у Львов!. У монастирських майстернях виливали в формочках хрести-енколпюни для зберп~ання мощ!в святих. На Тх лицьовш га зворотнш сторонах е рельефне зображення тих чи шших святих. Знайдено також чимало звичайних натшьних хреспшв, виготовлених у майстерш Юрпвського монастиря. До мюцевого виробництва зараховусмо хрестики з луннидями, хрестики в юш, хрестики з вшмчастою емаллю, що входили до комплексу нагрудних жшочих прикрас.

5.3. Художш вироби з метки. Велику частку археолопчних знахщок натерещ стародавнього Галича складакяь вироби з юсгки, що вир1зняються багатством форм, оригшальшсгю декоративного виршення. До нанимавших пам'яток цього мистецтва належить фрагмент юстяноГ ¡конки-складня !з зображенням во'ша (XII ст.). Велику кшыасть виробхв з кустки становлять орнаментован! хрестиковим або шчковим мотивом гребен!. Чимало знайдено колодочок для нож!в, стилоав, ручок для р1зного нриладдя, орнаментованих в!чковим та плет!нковим в!зерунком. Трапляються в оздобленш таких внроб!в тератолог!чн! мотиви, що перегукуються з орнаментац!ею галицьких рукописних книг. Серед знайдених речей — стилоси з рельефним зображенням тварин, юстяна псалпя з Пшсненьська тощо.

5.4. Ювел1рн1 вироби. Високий р1вень майстерност! галицьких ювел!р1в засвщчують анал!зован! у дослщжешп твори: ср!бш браслети, золой персн!-печатки, хрестики, декорован! емаллю та грав!руванням, Галицьке свангане XIV ст. ¡з ср!бною оправою. До справжшх релшвщ належала корона Данила Галицького, прислана йому 1253 р. папою 1нокенткм IV на шронацш в Дорогочин. Шзшше и було перероблено м!сцевими майстрами на митрополичу митру, вигаяд якоТ, н декорац!я вкотре переконус, що галицька школа не нереривала своТх традицш.

У побуп княз1вського двору 1 церкви буз поширений бронзовий водолш, вз!рець якого знайдено 1958 р. на околиш с. Сапогова поблизу Галича. Ця ф!гурка грифона-водол!я мае деяк! сшльш риси з зображенням на рельеф!

з Успенського собору XII ст. в Галич!. А боков! орнаментальш композицп в кол1 роблять галицьку знахщку ушкальною серед гаадбних виробхв з бронзи, що були в той час пошнреш в Сврот. Те, що такий мотив с суто мкцевим, засвщчують знайдеш матриц! з формочками для вщливання прикрас. Немае сумшву, що бронзовий водолш виконував галицысий майстер, який, переосмисливши захщноевропейськ! та схадш впдиви, створив цшком оригшальиу pin, що не мае аналопй.

Декоративно-ужиткове мистецтво стародавнього Галича розвивалося у взаемодй з шшими ш колами, оскиьки на територп южмвствапобутувало безл1ч BnpooiB 3i схщних та захщних кра'ш. - .

Найбшьшим осередком говелфного ремесла слщ вважати майстерш на Золотому тоц! в Галич!, обстежеш й описан! Я. Пастернаком. У них знайдено хрестики-енколшони, кульчики, браслета, золотий емальований ковток, ср!бний дармовис, багато плиток з грифонами, inuii вироби. Серед них наГщшшшого знахщкою с золотий ковток з перегородчастою емаллю, прикрашений стшйзованим геометричним орнаментом та др!бними чотирикшцевими хрестиками. Важливою знахдаою е також частина приладу для витискання зображення пташки на свинцевих пломбах.

Про наявшсть багатогалузевого художнього ремесла при княждвор! св!дчить вщкриття 1982 р. екснедищею на чол! з В. AynixoM на Княж!й ropi майстерш, де знайдено матриц!, оковки i заст!бки для книг, нашивш бляшки для одягу, залшнки стулок хрестиюв-епколшошв, тигельюв для лиття тощо.

Поширеним ввдом декоративно-ужиткового мистецтва на галицьких землях була емаль, яка потрапила на Русь з В!зантЙ. Припускаемо, що в Галич! кнувала емальерна майстерня i саме в нш було вишювлено золотий колт з перегородчастою емаллю, знайдений 1940 р. на Княжш ropi. ila ньому зображено чотирикшцевий хрест у вигаяд! дерева житгя, тло встеляс рослинний орнамент у вигляд! плет!нки. Сюжет, мабуть, пов'язаний з весшьною обрядов!стю, а колт Mir належати до вес!льного ж!ночого головного убору.

Давньорусьш прикраси виконували функщ1 o6eperiB, тому \'хня символ!ка мала глибокий змют. Мотив дерева житгя, що йде вщ культу сил природи, зберн ся з дохристиянських чаЫв. Мотив хрестик!в у кружечках

— це символ домашиього затишку. ПЬн!ш! галицью знахщки подтвердили мюцеве иоходжения згадаиого колта, а в>дтак i значний р1веиь мгсцевого емальерного виробиицтва.

Вз1рцем галицько! емальерно! школи шпд вважати знайдений 1972 р. на княждвор! медальйон ¡з зображенням дерева життя, коршня та насшня. Кол1рне виршення його побудоване на поеднанш зелено-голубоТ, бшо! та червоно-коричнево!" емалей, а декор тюно пов'язаний з поширеними на Прикарпатп фольклорними сюжетами. Це саме засвщчуе декор матриц! для карбування бляшок колг!в ¡з зображенням птаха, обаб1ч якого розмщено роги достатку.

Перегородчастими емалями в Галич! прикрашали й хрести-енколшони !з зображенням Розп'яття. Схематичне зображення ф!гури та орнаментики, близьк! до народних, що дае п!дстави говорити про мюцеве ноходження цих Bitpo6iB, хоч деяк! елементи галицьких прикрас нагадують за стилем

KUlBCbKi.

5.5. Художш особливост! пам'яток иумпматики i сфрагистики.

Насамперед подано cruc.'ii вщомост! про знахщки на територи Галича В1зантшських, давньоримських, угорських, чеських, шмецьких монет, золотниив Володимира Святославовича, Ярослава Мудрого. Особливу увагу звернуто на мистецьку своер!дн!сть монет !з cpiöna з зображенням князя й тризуба — родового зиака Рюрикович!в та квартник-п!вгрош !з зображенням лева — герба Галичини (XIV ст.).

У стародавньому Галич! було налагоджено виробництво олов'яних печаток-мол!бдул, що шдв!шувалися до важливих докумеппв, грамот та лист!в. Маючи ужиткове призначення, вони також заховують в co6i риси тогочасно!" др!бно! пластики. Мол1бдули м!стять з одного боку зображення Богородиц!, Христа чи шших святих, а з другого — шг.ис, що вказуе на особу автора листа чи шшого документа. Особливо вир!зняються печатки галицького епископа Кузьми, короля Юр!я I. В робоп вперше атрибутусться мол!бдула, знайдека на Шдгородд1 в Галич!, як печатка Святослава Ольговича. Даегься ашинз багагьох ушкальних мол1бдул, зокрема печатки епископа Теодора, гербових знаюв !з зображенням ф!гури лева на печатках короля Юр!я, князя Володислава Опшьського та ш. Bei вони евщчать не лише про високий р!вень мистецтва Галицько-Волинського К1«швства, а й про його високу державну могутшегь.

ВИСНОВКИ. Мисгецтво Галича XII—XIV ст.—одна з найяскравнних сторшок розвитку всьош укра'шського мистецтва—посщало чшьне мюце в середньов1чшй свгговш культурь Твори галицьких майстр1в славилися у всш Рус1, а також за и межами.

Галицысе мистецтво народилося 1 виросло у сфер1 мистецтва Кшвсько! Русь На груиго п культурно! спадщини, у поеднанш з духовним надбанням шших суадшх народ1в сформувалася своерщна мистецька школа, яка визначила високий культурний р1вень уЫх Галицько-Волинських земель.

Красу мистецтва розумши й цшували в Галичь До ще! думки схиляють численш иовщомлення у давньоруських лггописах 1 зарубгйших хрошках, де м1стяться своерщш похвали творцям. А ними у Галич! були талановип майстричконописщ, р1зьбяр! по каменю, дереву й кютщ, гончар!, ковши, ткач!, тесляр!, зброяр!, маляри та ювшпри. 1х ¡мена не дшшли до нас, але твори, виявлеш шд час археолопчних розкопок, засвщчують гснування потужного творчого потенщалу не тшьки на територп Галича, а й на всш Галицько-Волинськш зешп.

Високого р1вня досягла у Галич! архпектура з1 своТм неповторним декором керам1чних рельефних плиток, в!траж1в, фресковим живописом та мозаУчними композицшми. Риси романсько! архи-екгури найвиразшше виступають у храмових спорудах. Вони дають право говорити про становления складного синтезу локально! буд1вельно! школи, що у вобрал а певш принципи великоморавсько! традицн.

Характер романського храму на Галицьких землях добре виявився у планово-просторовому ршенш масивних стш, на яю спиралися коробове або хрестове нерекритгя. В оформленш фасаду переважно застосовували мотив аркад, близько спорщнений ¡з в!зантшсысим.

На основ! технолопчних, типолопчних ! стшистичних пор ¡в нянь стародавн1х пам'яток приходимо до висновку, що захщш ромашзукт риси в архггекгур! через Галич нотрапляють в ¡щи! м1ста руських кшшвств, зокрема, вони широко побутують на Володимиро-Суздальських землях.

Анал1з пам'яток давньогалицького буд1вництва дозволяе видшити три етапи розвитку галицько! архггектури. Перший—XI — початок XII ст. — увага буд!вничих придшялася конструкцц сиоруд з хрещатими! купольними

перекриттямн, гесовими гладкими бшокам'яними стшами. Ощадливий декор виступае нереважно у вигляд! городчастих фризш, аркатурних пояспв, кагптелей тощо. Другий етан — XII ст. — буд1влг вщношдають уЫм вимогам в1зантшського стилю: квадрат 13 виисаним у нього р1внорамешшм хрестом з купольним перекриттям. Ромаиський характер мали також пластично оздоблеш портали, в1кна, хнвколонкл, фризи та шше. Третш перюд — XII I— початок XV ст. — визначасться складшстю нових архггектурних форм, ношуками динам1чних композищй, пануванням В1зантшсько-романсько\' стшпстики, в яку щораз бшьше проникають елементи готики. Техшка кам'янога мурування першду ГалицькоУ Руа знайшла продовження у кам'янш архитектур! льв5вських ренесансних споруд XVI ст.

Скульптура стародавнього Галича була переважно пов'язана з архггектурними пам'ятками 1 становила ушкальне явище тош часу. Як показують рельефш зображення на тимпанах порташв галицько! церковно! архггектури, скульптура Галича XII ст. розвивалася у контекст з загальноевропейською архитектурного пластикою 1, водночас, семантично воображала уявлення, пов'язаш з фольклором, в1руваннями й давшми традициями слов'ян. Вщнайдеш пам'ятки кам'яноТ пластики дають шдстави стверджувати, що у старовинному Галич! скульптура була невщ'смною частнною високомистецькош apxiтeктypнoш декору. 1Т конограф!я метила тератолопчш зображення, християнсью сюжети, що загалом вщповщало традищям 1 свггогляду замовншпв 1 виконавщв.

Гкуцбш фантастичш зооморфш зображення лева 1 гшшв, грифона, сирша, орла зустр1чакггься на галицьких керам1чних плитках XII—XIII ст. Вони е резулы -пом швденно-схщних впшшв, передовам В1зант:Т, однак стугань Тхньо1 мистецько! трансформацп не мае аналогш у свропейсыай давньоруськш буд1вельшй керамщк

У мистецтт стародавнього Галича поряд з штенсивним будхвництвом розвивався монументальний живопис, яким оздоблювали храми та княз1вськ! палаци. Кр1м фрескового розпису, в декоруванш храм1в застосовували мозаКку та впраж, який появився на Руа уперше.

Вивчеш фрагмента фресок Успенського собору дають право

стверджуваги, що пгиптра творив гашщькихмайстр1в багатша у пор!внянш з кшвськими 1 чершпвськими розгшсами. Монументальний живопис давнЬс галицьких споруд яскраво виявився у пам'ятках укра'шського мистецтва XIV—XV ст., зокрема у фресках Лаврова 1 Лужан. За В1зангшськими давньоруськими !конограф!чними зразками розписано художниками з Галичини спни дерков 1 каплиць у Любомл!, Сандомир1, Вюлищ, Краков! ! Гшзш.

3 традищями галицького станкового живопису иов'язаний корпус уншальних твор!в жонопису кшця XII—XIV ст. Вони надзвичайно композищйно виразш, хоч 1 не складш за колористичним вйршенням, що шдсилюе IX емоцшшсть I нацюнальну своерщшсть. Вплив галицького жонопису зумовив дальший розвиток галицько!' школи, яка в XIV— XVI ст. водграла важливу роль у розвитку всього укра'шського мистецтва.

У XII—XIII ст. важливим осередком виготовлення рукописних книг були зелии Галицько-Волинського княз1вства, яга лежали на перехресп торгових шлях!в м!ж Заходом 1 Сходом. Починаючи з XII ст. на цш територй з'являються твори високого р1вня, зокрема книжково! мшттюри. Стильовими особливостями мистецтва книги XII—XIII ст. е використання в оформлены! рукописних книг рослшшош 1 гератолопчного орнаменту. Бшышсть рукопищв. цього перюду суцшьно насичена «плетшчастим» орнаментом ! казковими зображеннями птах1в ! зв!рят. Це стосуеться ! Галицького (Крилоського) Свангел1я, де так! сюжети гармоншно поеднуються з в!зантшськими та схщними мотивами. Значний вплив на украшську книжкову мпнатюру пер!оду XV— XVI ст. мали м!н!атюра ! художне оформления рукописних книг перюду Галицько-Волинсько! Рус!.

До найиоширешших галузей народною мистецтва Галича належало гончарство — виготовлення побутового посуду, плиток, кахель та ¡грашок. У керам!чному посуд! особливо пом!тна локальна традиц!я иружних кулястих силует!в! форм.

Важливим репоном поширення художньо! обробки металу був Галич, на що вказують археолопчш дослщження про ¡снування велико!' кшькосп рем!сничих !, передовЫм, ювел!рних майстерень не т!льки при княжому двор!, а й на рем!сничому посад! та окремих боярських садибах.

Бронзова ливарна металопластика представлена такими тинолопчними трупами вироб!в: натшып й нагрудш хрестики, енколшони, ¡конки, жшоч1 прикраси, ({нбули, шпильки, дзвоники \ церковш дзвони тощо. Особливою мистецькою виразшстю позначен! енколшони з черню, емаллю та пластично поданими рельефами Розп'яття, Бориса 1 Пнба. 1конограф!чний репертуар ¡конок м1стить кшька найпоширешшнх сюжет!в — Богородиця Одигпр!я, Розн'яття з нристоячими, Христос Пантокрагор, Архангел МихаУл, Юрш Зм!еборець, Благов1щення тощо. Художньообразна виразшеть твор1В др!бноУ металопластики в значнш м!р! аналопчна з кам'яною пластикою (передовым ¡конок), що не виключае роботи галицьких майстргв-ливарниив водночас у двох матер1алах.

Галицыа ювош'рш вироби — браслета, сережки, прикраси-шдвюки, пластинки, переш-печатки з1 ср1бла 1 золота у поеднанш ¡з технжами грав!рування, черш та перегородчастоУ емал!, заевщчують високий мистецький р!вень та стильовий синтез локальних традпцгй ¡3 еждними та в!зантшськими шетращями.

Прихщ монголо-татар дещо затримав розвиток культури й мистецтва на Галицько-Волинських землях. Однак навгть за цих умов пробуджугться нацшнальна горд1сть, яка зберегла традицп високоУ художньоУ мудрость

Анашз пам'яток галицького мистецтва XIII ст.дас право констатувати, що процес розвитку мистецтва на Галицьких землях,! зокрема в Галич!, не припинявся у часи монголо-татарсько! навали. Результата дослщження спростовують стереогипи, що утвердилися в ¡сторичнш та мистецтвознавчш наущ про занепад культури давньоУ УкраУни-Рус! п!сля монголо-татарськоУ навали ! стверджують, що Галич був ! дал! важливим центром европейськоУ середньов!чноУ культури.

1конограф!чний репертуар, типолог!я та художш особливост: твор!в кам'яноУ пластики, ¡конопису, керам!чних плиток, ювел!рних вироб!в евщчать про успадкування галицькими майстрами ранньослов'янськоУ язичницькоУ традиц!У та в!дпов!дних елемент!в схщноУ, ) зокрема в!зантшськоУ культури. Однак, незважаючи на цей складний сплав стильових особливостей, ми стверджуемо, що творч!сть галицьких майстр!в мала глибокий нацюнальний характер, вона розвивалася самобутшм

шляхом, а свом коршням сягала житгедайних пласт народного мистецтва.

Проведений анатпз типолопчно!" структури bcíx вид1в давнього галицького мистецтва свщчить, що вона витримана в параметрах свропейськш середньов1чно1 кулыури i вщзначаеться стабшьшстю. Правда, уже з XVI ст. (шд тиском розвитку вогнснальнох зброУ) типолопя твор1в терпеть певну корекщю i типозам1ни.

Дисертащею доведено, що мистецтво Галича XII—XIV ст. було важливим фактором у формуванш найкращих мистецьких традицш середньов!ччя, а також нових традицш у творчосп украшських митщв XVIII — початку XX ст. Давньогалицьке мистецтво не пльки здйкнило ун1кальну стшйстичну синтезу ранньослов'янського, в1зант1Йського, романського, а й зебезпечило духовну й етшчну едшсть. Воно е ункальним явищем украшсько!' i cbítoboí середньов1чно\' кулыури.

OCHOBHIПУБЛ1КАЦН ПО TEMI ДИСЕРТАЦИ:

1. Мистецтво стародавнього Галича. Монограф1я.— К.: Мистецтво, 1997 — 223 е.: ш.

2.1стор1я Галича в пам'ятках мистецтва. Монограф1я. — Льв1в, Cbít, 1998.— 185 е.: ш.

3. Скульптура, рельеф та бшокам'яна р1зьба в архггекгур! стародавнього Галича: // Укра'шське мистецтвознавство. Вип. I — К.: Наукова думка, 1993.— С. 18-29 : щ.

4. Металопластика та miiii художш ремесла стародавнього Галича // Записки Наукового Товариства ím. Т. Шевченк. Т. СС XXVII Мистецтвознавство.— Льв1в: 1994.— С. 28-43 : ¡л

5. Перегорсдчасй емал! давнього Галича (cniBuerop В. Ayinx) II Народна творч1сть та етнограф1я.— 1984,—№ 3.— С. 81-83.

6. ¿Ipibua кам'яна пластика стародавнього Галича И Народна творчкть та етнограф!я.— 1996.— № 4.— С. 92-94 : ш.

7. Золото в pinjii // Жовгень.— 1979,— № 12,— С. 124-127.

8. Середньов1чний рельеф давнього Галича // Жовтень.— 1987.— №2,- С. 135-136.

9. Мистецтво стародавнього Галича // Тези доповадей наук. конф. Галицько-Волинська держава: иередумови виникнення, ¡сторья, культура, традици.— Льв1в, 1993,—С. 82-84.

10. Давнш галицький ¡конопис // Галичина.— 1997.— № 1.— С. 159164.

11. Середньов1чне мистецтво //Образотворче мистецтво Румунн.— К.: Мистецтво, 1982 — С. 6-24.

Ф1ГОЛЬ М. П. Мистецтво Галича XII—XIV ст. 1сторш, типолопя, художш особливость

Дисертащя на здобуття вченого ступеня доктора мистецтвознавства ¡з спещальносп 17.00.05 — образотворче мистецтво.

Лымвська Академ1я мистецтв, Львхв, 1998.

Дисертацхя дослщжуе мистецтво Галича XII—XIV ст. — як складне багатомаштне художнс явище у систем! культури КиУвсько! Руш й серсдньов1Чно'[ Свропи. Висвплюються етапи формування галицько! школи архггектури, скульптури! малярства. Визначений комплекс фактор! в, яю вплинули на стил1стику I локальш художш особливост! твор!в монументального мистецтва, ¡конопису, книжковоТ мппатюри, др!бно! пластики та художтх ремесл. Уточнена атрибущя 1 типолопя пам'яток. Проанал!зоваш архп-ектошка, шонограф!я 1 стилютика гвор!в у Тх генетнчних взаемовпливах.

Ключев1 слова: мистецтво Галича, школа, атрибущя, архпектошка, стшпстика, шонолопя, типолопя, взаемовпливи.

ФИГОЛЬ М. П. Искусство Галича XII—XIV вв. История, типология, художественные особенности.

Диссертация на соискание ученой степени доктора искусствоведения по специальности 17.00.05 — изобразительное искусство.

Львовская Академия искусств. Львов, 1998.

Диссертация исследует искусство Галича XII—XIV вв. — как сложное многогранное художественное явление в составе культуры Киевской Руси и средневековой Европы. Освещеные исторические етапы формирования галицкой школы архитектуры, скульптуры и живописи. Обозначен кошшекс явлений, которые повлияли на стилистику и локально художественные особенности произведений монументального искусства, иконописи, книжной миниатюры, мелкой пластики художественных ремесел. Уточнены атрыбуция и типология памятников. Проанализированы

архитектоника, иконография и стилистика произведений в их генетических взаимовлияниях.

Ключевые слова: искусство Галича, школа, атрибуция, архитектоника, стилистика, иконология, взаимосвязи.

The dissertation investigates the art of Halych of XII th — XIV th centuries — as a complicated diverse artistic phenomenon in the culture system of Kyiv Rus and medieval Europe. The historical stages of forming of Haklych school of architecture, sculpture and drawing are being lit up. The complex of the factors which influenced the stylistics and local artistic peculiarities of the works of monumental art, icon — painting, literature miniature, small plastic arts and handicrafts is defined. Attribution and typology of monuments are specified. Architectonics, iconography and stylistics of works in their genetic mutual influence are analysed.

Key words: art of Halych, school, attribution, architectonics, stylistics, iconography, typology, mutual influence.

Редактор —-Ярослав Довган

Комп'ютерний na6ip та верстка — Ярослава Король

Подписано до друку 24.04.98 р. Формат 60x84/16.

Патр офсстиий. Умов. друк. арк. 2,25. Тираж 150 тгрим. Зам. 112.

м. 1воно-Франк'тськ, вул. Грушевсьхого, 18, тел./факс (03422) 5-91 -70

Видавництво "Лмея-НВ

»