автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Историческое источниковедение в творчестве В.С. Иконникова

Полный текст автореферата диссертации по теме "Историческое источниковедение в творчестве В.С. Иконникова"

КИШСЬКПЙ ПАЦЮПАЛЬНИМ УШВЕРСИТЕТ liVIEHI ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВОИЦЕХШСЬКА Грина Ншелтна

Я -

! О

>

/ l-.íi? LÍÍZ УДК93/99(093).92

1СТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО У ТВОРЧОСТ1 B.C.I КОННИКОВА

Сгшиалыйстъ 07.00.06 - 1стор'юграф1я, джерелознавство та

спсщальш ¡сторичш дисцштлши

АВТОРЕФЕРАТ днсертацп на здобуття паукового ступени доктора icTopit'iiiiix наук

KHÏB - 2000

Дисерташею с рукопис.

Робота викопана на кафедр{ арх!вознавства та спещальних галузе! ¡сторнчно1 пауки ¡сторичного факультету Кшвського нацюнальноп ушверситету ¡мен! Тараса Шевченка

Науковий консультант: доктор ¡сторичних наук, професор КАЛАКУР/ Ярослав Степанович, завщувач кафедр! арх1вознавства та спсщалышх галузс! ¡сторично! науки Кшвського нацюнальноп ушверситету ¡мои Тараса Шевченка

Ocjiiuinbii опонентн: доктор ¡сторичних наук, профссо|

КАЗЬМИРЧУК Григорш Дмитрович

професор кафедрн ¡сторн Poci'i Кшвськоп нацюнального ушверситету ¡меш Тарас; Шевченка

доктор ¡сторичних наук, професор niHMyj lüpiii Анаголшович, завщувач ei/mm; украТнськоТ ¡сторюграфн 1иституту icTopi Укра'пш HAH Укра'пш

доктор ¡сторичних паук ЧИШКО В'ггалН Ссрпиович, директор 1нстптуту бюграф1чии; до&шджень НацгопалыюТ б!блютски Укра'ни iweni ВЛ.Вернадського.

Провщна установа: 1пститут укра'шськоТ археографп' та джерелозпавств; ¡Mcni М.С.Грушевського HAH Укра'пш, вццил ¡сторн та теорп археографп т; спорщнепих джерелозпавчих наук

Захнст виюудеться "¿/У" O^efiS-t- 2000 р. о 10 годинi и; засцяапш сисшалгзованоТ вчемо'] радн'Й, 2fi.00l .20 в КиТвському нашоналыюм; у1пверситст1 ¡Niciii Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. КиТв, вул Володимирська, 60, ауд.349.

3 дисерташею можиа ознакомится у Науковш б1блютеш ¡мен М.Максимовича Кшвського нащоналыюго ушверситету ¡Mcni Тараса Шевченк; (вул. Володимирська, 58).

Автореферат po3icjiainni tU&CZ/CtO 2000 р.

Вчении секретар спещагшовапоК вченоТ ради, доцент

?

d^^^p, БОЖКО O.I.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦП

Структура дисертацп зумовлена метою та заеданиями дослщження. Вона складаеться 3í вступу, п'яти роздшв (17 пщроздшв), bhchobkíb та списку використаних джерел та лггератури (58 стор., 742 назви). Загальний обсяг 382 стор.

ВСТУП. Актуалыпсть дослщження та Гюго наукова значимкть.

Дослщження широкомасштабних проблем становления та розвитку джерелознавства в УкраУш е одним з найважлигиших завдань сучасноУ ¡сторичноУ науки. Зростаючий iirrepec до проблем icTopií" та культури, cymei змжи в сусгпльному та громадському житп, переошнка ряду концептуалышх положень та подолання усталених стереотипт вимагае переосмислення багатьох ¡сторюграф1чних оцшок i, що важливо, узагальнення та опанування досвщу, набутого нашими попередникаМи.

Усвщомлення рол1 й вщповщальност1 ¡сторика перед наукою ниш набувае особливого сенсу. Об'ективт пронеси розвитку ¡сторичних знаиь значною Miporo опосередковаш особистютю ¡сторика, проходять через його ¡нтелект, ¡стор'юсофпо, ¡ндивщуальний досв'щ, методологно. Бюграф1чний фактор в ¡сторюграфи стае одним з прюритетних напрям1в дослщжень, що сприяе, з одного боку, ¡ндшмдуалпацп дослщницького процесу, а з другого, -реконструкцц особистосп (сторика в контекст i епохн.

3 огляду на це великого значения набувае вивчеиня иауковоУ спадщини тих учених-юториюв, як! зробили значний внесок у становления та розвиток украУнського джерелознавства, сприяли пошуку та збереженню ианюнальних документальних раритет, заклали пщгрунтя для створеиня Нацюналыюго apxiBnoro фонду УкраУни.

Загальиовизнано, що джерельний пласт духовноУ спадщини народу е :тдком його еволюци, особливостей мснтальноеп, нацюнальноУ ¡ндивщуальносп, дослщження якого впливае на сусшльну думку епохи. Саме тому набувае актуальное™ вивчення розвитку ¡сторичного джерелознавства, íoro дисциплшарноУ структури, методологи та термiiюлогГУ, що е показииком ;амо1дентиф1кац1У uie'í галуз1 паукового знания.

Одним з визначних ueinpie дослщження джерелознавчих дисциплш в /кра'йп е КиУвський нацюнальний ушверситет ímchí Тараса Шевченка, alma rater ¡сторичноТ школи докумептал1спп, основоположники я к oí заклали радицн украУнського джерелознавства, невщдщьш вщ здобутюв ;ах1Дноевропсйських джерелознавчих luküi. Серед фундатор1в джерелознавства гровщне MÍcue займае Володимир Степанович 1конников (1841-1923) -шдатний ¡сторик, ¡сторюграф, арх1вознавець. 3 його ¡м'ям tícho пов'язаний фоцес становления ¡сторичного джерелознавства в УкраУш, пошуки шлях1в та 1етод1в опрацювання джерел, Ух критичного анал1зу та оцшки.

Актуальним у даному kohtckcti е реконструкщя науковоТ бюграфп вченого, аналп еволюцп його поглядев, методолопчних засад, а вщтак концешш в галуз1 досшджемня вггчизняного джерелознавства. Оцшка внеску ¡сторика в джерелознавчу галузь i визначае його мюце в ¡сторюграфн.

До критернв оцтки визначення мюця вченого в украТнському icTopiorpa(|)iLinoMy npoueci вадомий украТнський джерелознавець М.Ковальський вщносить таи параметри, як коло наукових защкавлень ¡сторика, наявшсть попередниив, ступшь новизни наукових розробок, оцшка сучасниками та нащадками результате його науковоГ творчоУ Д1яльност1, вплив вченого на ¡сторюграф1чний гроцес.

Виходячи з таких критерив, можна констатувати, що творчий доробок В.СДконпикова охоплюе практично sei напрями ¡сторичного джерелознавства i найповш'ше вщдзеркалюе стан та досягнемия uiei галуй знань наприкнпн XIX -на початку XX столпъ. Цсй доробок ще не достав надежного виевгглення в ¡сторюграфн й використання в ¡сторико-джерелознавчш практици

3 огляду на актуалыпеть та недостатне виевппення теми, доогндження Bcie'i джерелознавчоТ спадщини В.СЛконникова мае важливе наукове i практичне значения. Необхщшсть системного анагпзу науково1 спадщини вченого як сукупного документального з1брання, що е сьогодш не тшьки вагомим джерелом вивчення його творчих здобутв, апе й виступас комплексним культуролопчним явищем, сприяе, передуам, встановленшо приналежнос™ В.СЛконникова до украУнського ¡сторичного джерелознавства.

Зв'язок диссртацшно! роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема розроблялася зпдно з напрямом наукових дослщжень кафедри арх1вознавства та cncniajibiinx галузей ¡сторичноУ науки ¡сторичного факультету Кшвського национального ушверситету ¡меш Тараса Шевченка "Спещальш галуз1 та дисцигинни ¡сторичноУ науки" та на gcnoei угоди про сшвроогпшцтво кафедри з 1нститутом украУнськоУ археографй' та джерелознавства ¡м. М.С.Грушевського HAH УкраУни у рамках плану науково'1 теми [нституту "1сторико-археограф1чн1 та арх1вознавч1 дослщження в Укра'ни у XIX-XX ст." (93.2.7.22). Дана проблематика е також складовою науковоУ теми ¡сторичного факультету 'Чсторичш та eTni4iii засади розвитку украУнськоУ наци у XX ст." (№97173).

Об'скт дослщжения складае джерелознавча спадщина В.СЛконникова Гюго внесок у розроблення проблем теоретичного та практичногс джерелознавства, спещальних ¡сторичних дисцишпн.

Предметом досшджсння е тенденцн становления та розвитк) вггчизняного джерелознавства, визначення мюця i рол} в ньому В.СЛконникова.

Хронолопчш меж! дисертацшного дослщження мають два pißfii: перши? зумовлений роками життя В.СЛконникова (1841-1923); другой передбача< хронолопчш меж-i джерелыю! та ¡сторюграф1чноУ бази праць В.СЛконникова,:

акож його родоводу, проведения генеалопчних пошук1в та вивчення усього ¡систорюграфтгаго процесу з кнщя ХУ1 до XX ст.

Метою дисертацшного дооиджсння е комплексне внвчення, наукове смислення та ¡стор1ограф1чна реконструкшя доробку В.СЛкошшкова в галуз1 вторичного джерелознавства, визначення прюритетних напрякпв його ворчосп, висновюв та положень, опшка М1сця та ро;и вченого в ¡сторюграфи.

Вщповщно до поставлено'!'мети визначеш наступж завдапня:

1. Проанал1зувати стан 1 стушиь дослщження проблеми в укра'шськш та зруб1жнш ¡сторюграфи, визначити р1вень 1 повноту и науково-теоретичного смислення.

2. Реконструювати життевий 1 науковий шлях В.СЛкошшкова як :тор и ка-джерел озна вця:

- укласти генеалопчну схему родоводу [кошшкових та визначити айяскравших и" представшдав;

- опрацювати повну наукову б1блюграфно вченого та провести и ¡блюметричний аналгз;

- визначити прюритетш напрями науково! творчост1 В.СЛкошшкова, иокремити в ш'й блок доапдт джерслознавчого спрямування, истематизувавши Ух за проблемами.

- простежити еволюцно наукових погляд1в та нггерсав ученого на ¡дстав! його творчосп.

3. Дослщити внесок В.СЛконникова в становления впчизняного жерелознавства та його методолопчних засад:

- простежити елеменги наступносп в ¡сторичних дослщженнях та змшу онцептуальних засад на рпних юторюграф1чних етапах;

- проанал1зувати доробок В.СЛконникова в галуз1 теоретичного та рактичного джерелознавства;

- з'ясувати систему теоретико-методолопчних шдход1в ученого до нал1зу джерел;

- охарактеризувати принципи класифкацн вчепнм арх1вних, музейних та ¡блютечних установ з урахуванням специф1ки Тх д1ялыюст1;

- визначити основш кригерн оцшки документно! ¡нформацн р1зних р1вшв з дослщити методику опрашовапня джерел;

- проанал!зувати гндходи вченого до систематизацм спешальних гапузей торичних знаньта'Ух мгсця в структур! ¡сторичноТ науки.

4. Окреслити аспекти проблеми, ям потребують подальшого дослцркення 1 нам1тити шляхи \'х вивчення.

Наукова новизна дослщження полягае в тому, що в ньому вперше в кра'шськш ¡сторюграфи розглянута спадщина В.СЛконникова як комплексне ультуролопчне явнще, сукупие документальне зШраиня, що репрезентуе роль

та мюце вченого у вггчизнянш ¡сторичшй науш, П джерелознавчш галуз1. робот! проведений комплексний джерелознавчий анашз науковоТ творчос В.СЛконникова, визначено прюритетш напрями його дослщжень, окресле особистий внесок ученого у становления та розвиток теоретичного практичного джерелознавства, дослщження окремих тишв, ВИД1В та гр джерел, IX опрацювання, класиф!кацно та введения до паукового 0611 Укладена повна 51бл10граф1я опубл1кованих праць вченого, проведений джерелознавчий та б1бл!ометричний анашз, системно проанад1зовано введено до наукового об1гу численш арх!вш документи та ¡сторюграф1ч джерела.

Дослщжено ешсголярну спадщину В.СЛконникова, яка спри вщтвореншо ¡стор11 розвитку джерелознавства в Роен та Укра'йй, зокрема КиТвському ушверситетй Висвгглено невщом1 рашше факти ¡нщйован створення та активно! учасп вченого в робот1 числешшх товариств та комгай.

На основ! нових дапих простежено шдготовчий етаи та процес написан "Опыта русской историографии", показано трудноои його видаш проанал1зовано причини припинення публкащТ третьего тому, який 1 дос1 побачив с в ¡т. Проаиашзований текст рукопису третього тому "Опыта" з огля, на проблемно-тематичне та джерелознавче спрямування, фактолопч! насичешсть та критичний анашз використаних документе.

У дисертацп подаеться узагапьнена оцшка фактор1в, що вплинули формувания сусгплыю-полпичних та наукових поглядев ¡сторика, окресле концептуалыи пщходи та методолопчш засади його творчость

Теоретичие та практично значения дослщжения полягае в тому, и одержан! результати 1 викладеш в ньому положения збагачують знания з юто| становления в!тчизняного джерелознавства, пов1Йше реконструюють йо генезис, розкривають спецш|лчш ознаки, теоретичш засади 1 найбкль характер!!! тенденцп розвитку.

Матер1али дисертацп можуть бути використаш при шдготов узагалыиоючих праць з юторюграфи та джерелознавства, розробленш пробл< бюграфштики, арх1виицтва, кнмгознавства, б1блюграфи та ¡нших спещалын ¡сторичних диецнплш.

У навчально-педагопчшй практнш результати дослщжень мож використати при иаписашн гпдручшшв та шдготовщ ушверситетських кураЕ ¡сторичного джерелознавства, арх1вознавства, ¡сторюграфн тощо.

Методолопчну основу дисертацп' склали фундаментальш теоретич засади сучасного джерелознавства, наукового розумшня рол1 1 мюця особи ¡стори, юторюсофськ1 щеУ щодо розумшня культурночеторичного процес наукового шзнання, викладеш у працях в!тчизняних 1 заруб1жних учеиих.

Головними методолопчними засадами дослщження послужили науке принципи об'ективносл, системносп та д1алектичного розумшня ¡сторично

роцесу, що дозволило вщшти в1д стерсотитв минулого в ouinni пауковоТ ворчостт вченого.

Дисертацшна робота носить комплсксиий проблемно-тематичний арактер i грунтуеться на досягненнях та метод iini таких традицшних галузей ггоричноТ науки як джерелознавство, icTopiorpatjiin, а також комплексу пещалышх ¡сторичних дисциплш.

Дисертант послуговувалась методами ¡сторичного, проблемного та ор1вняльного аналву, комплексного пщходу, використовуючи проблемно-ронолопчний, пор1внялыю-кторичний, статистико-анаштичний та етроспективний методи д0сл1дження.

Апробац1я роботи. Результата дослщження апробоваш на 11 ¡жнародних та всеукраТмських конферешнях, на засщаннях круглих стол1В, жерелознавчих, арх1вознавчнх та книгознавчих читаинях, у доповщях на заданиях кафедри арх1вознавства та спещальних галузей ¡сторпчно1 науки :торичного факультету КиТвського национального ушверситету ¡меш Тараса JeB4eiiKa.

Розроблеш положения та висновки роботи вщображеш в двох щивщуальних, ряд1 колективних монофафш, пособниках, наукових розвщках, гаттях. Вони догтов!дались на м1жнародних конференщях "Образ епохи. ультурне середовище Киева кшця XIX - початку XX ст." (К., 1995), Вщродження укра'шськоТ державносп: проблем» icTopi'i та культури" (Одеса, 996) та ряд1 загапьноукраТнських науково-практичних конфсренцт: УкраТнське арх1вознавство: icTopin, сучасний стан та перспективи (К., 1996), 150 роюв розвитку впчизняноТ ¡сторичноТ науки в Кшвському университет" 1993), "Актуальш проблеми розвитку apxiBiio'i справи в Украпп" (К., 1996), \pxie i особа" (КиТв, 1999) та 1-их генеалопчних читаннях пам'ят1 Вадима 1одзалевського "Укра'шська генеалопя: теор!я, методолопя, icTopin та рактика" та перших книгознавчих читаннях, присвячених пам'ят! СЛ.Маслова С., 1997).

Дисерташя обговор/овалась на кафедр! арх1вознавства та спеш'алышх шузей ¡сторичноТ науки КиТвського нашоналыюго ушверситету ¿менi Тараса 1евченка.

Публ1*кацГ1: Результата дисертаци шдображеш в шдивЬцуалышх онофаф1ях: "Володимир Ikohhukob: джерелознавч1 студи (К., 1999. -5 др.а.), "Академк Володимир Ikohhhkob: життепис та б1блюграф1я" (К., 1998. 5,2 др.а.) та 40 наукових публшашях (заг. обсягом 22 др.а.), серед яких 20 гатей в наукових, фахових виданнях, затверджених перел1камн ВАК Украиш ¡аг. обсягом 14 др.а.), 12 статей у зб1рниках наукових праць та колективних идаинях та 8 публжацш допов1дей та повщомлень у випусках мате pi ал ¡в аукових конференций та читань. Всього 42 друк. арк.

Окрем! концептуальн! положения роботи виевгглеш у навчалышх курсах 2пешалым ¡сторичш дисциплш и", "Джерела особового походження",

"Особов! apxißni фонди" та у цикл\ радюпередач "Вггчизняш ¡сторики У кран i (передача 19.02.1999 р.).

ОСНОВНИЙ 3MICTРОБОТИ

Розд1Л 1 "ДЖЕРЕЛА ТА 1СТОРЮГРАФ1Я ПРОБЛЕМИ" складаеты з двох тдроздшв i присвячений анал1зу apxiBiinx документа i матер1ашв icTopiorpa<|)i4iiiii 6a3i дослщження життевого та творчого шля; В.СЛконникова.

У тдроздЫ 1.1 "Джерелъна база достдження" аналпуюты документа, що збер1гаються у 17 арх1восховищах та рукописних вщдшг б1блютек УкраТни та PociT i свщчать про наявшсть значноТ джерельноТ бази л.: дослщження життевого та творчого шляху вченого. Найбшьший пла! шформацп м1стить колскшя документе особового фонду вченого в 1нститу рукопису НащональноТ б1блютеки УкраТни ¡меш ВЛ.Вернадського (ф.46) та фондах М.Х.Бунге (ф.57), М.П.Дашкевича (ф.65), ОЛ.Левицького (ф.91 МЛ.Костомарова (ф.ХХП), М.В.Владимирського-Буданова (ф.60), СЛ.Масло: (ф.ЗЗ) та in. Чнсельна ешстолярна спадщина збер1гаеться у фонд! Лггературш MaTepianiB (ф.1) та Листування (ф.Ш) IP НБУВ.

ApxiBiii матер1али Центрального державного ¡сторичного apxiey у м.Кие представлен1 документами особового фонду В.СЛконникова (ф.849) та фонда\ попечителя Кшвського учбового округу (ф.707), Канцелярн КиУвськог ПодЬьеького та Волинського генерал-губернатора (ф.442), КиТвсько! товариетва охорони пам'ятниюв старожитностей та мистецтва (ф.725) п особовими фондами М.С.Грушевського (ф. 1235), М.В.Довнар-Запольсько1 (ф.262), М.С.Сумцова (ф.2052), ВЛ.Савви (ф.2058) та in.

Великий масив документ in збсрцаеться в особопш cnpaei академн В.СЛконникова в apxiisi Президен HAH УкраТни (ф.1), у фондах Кшвськог дворянського депутатского з)брання (ф.782), Кшвського цив1лыю1 губернатора (ф.2), Канцсляри КиТвського поп1тового предводителя дворянстг (ф.1238) Державного apxiuy КиТвськоТ области у фондах Кшвськог ушверситету (ф. 16), КиТвських Вшцих жшочих Kypciß (ф.244) Державног apxiey м. Киева; у фондах Новоросшського ушверситету (ф.45), Одеськог товариетва icTopi'i та старожитностей (ф.93), Канцелярн попечителя Одеськог учбового округу (ф.42) Державного apxiey ОдеськоУ облает!; у фонда Канцелярн Хармвського губернатора (ф.З) та Харювського yniBcpcirrci (ф.667) Державного apxiey ХарювськоТ область

Значний комплекс документе перебувае на 36epiraHiii в арх1восховища PociT у фондах Департаменту народно!' ocßirti (ф.733), Мннстерства На род m осв1ти (ф.740), Указ1В та рескриппв по Мпнстерству НародноТ oeeirn (ф.74^

)сшського державного юторичного архгву; у фонд1 I Кадетського корпусу 1.314) Росшського державного военночсторичного арх1ву; у фондах тцеляри конференцн АН \ Секретар1ату АН СРСР (ф.2), Ко\итету правлшня 1 фавлпшя справами Академ¡V Наук (ф.4), В|Д/йлення росшськоУ мови та ювесносп АН Рос11 за 1841-1927 рр. (ф.9) та ш. Санкт-Петербурзького фшалу рх!ву РосшськоУ Академи Наук; в арх1В1 ж. "Русская старина" (ф.265), вестник Европы" (ф.48) та багатьох особових фондах [нституту росшськоУ тератури (Пушкшський будинок). Ешстолярна колекщя В.СЛконникова >едставлена в особових фондах О.Ф.Бичкова (ф.120), С.Ф.Платонова (ф.585), Д.Флоринського (ф.818) та ш. Вщдщу рукопис!в та рщюсних книг РосшськоТ зцюналыюУ б[бл[Отеки та у фондах МЛ.Кареева (ф. 119), С.О.Белокурова |.23), ВЛ.Григоровича (ф.86) В1ддшу рукопиав РосшськоУ ДержавноТ блютеки. Всього опрацьовано 97 фонд1в.

Анадп структурування джерелыюУ бази дозволив класиф1кувати увесь 1мплекс документальних джерел за п'ятьма групами: 1) бюграф1чш 1тер1али; 2) документа службовоУ та громадськоУ д1ялыюст1; 3) науков1, дагопчт та твор'й матер1али; 4) ешстолярна спадщина; 5) рукописи та уковаш пращ шших опб.

До першЫ групп джерел вщнесено т1, що висв1чують факти б1ографи СЛконникова, його родовщ, Ымейш зв'язки та ш. Серед них особова справа ю дворянство майора Степана Михайловича 1конникова (батька вченого)1, шя наказу Катерини II про надання д1ду В.СЛконникова - Михаилу ¡меновичу Гконникову чину унтер-лейтенанта2, поелуж ш списки вченого', тобюграфн4, документащя про здачу ВЛконниковим мапстерських юшгпв та кисту мапстерськоУ та доктореькоУ дисертащй5, особова справа 1конникова-адс\пка УАН6 тощо. Вагомо доповшоють бюграф1чний блок матер^алш энограф;чш джерела7.

До другоХ групи вщиосяться джерела, що висвтиоють службову та сшльно-громадську д1ялыпсть вченого протягом всього життя, в т.ч. його ацто на Вищих жшочих курсах у Кис»1, в Лрхеограф1ч1ПЙ комгаУ, участь в гангзаци та проведешп Археолопчних з'Узд1в, сшвпрацю в губернських еннх арх1вннх ком]'с1ях, роботу на посад! редактора "Университетских вестий" тощо8. Дослщжено зм1ст запиав робочого зошита за 1893 р^к (92

;А КиУвськоТ области ф.782, оп.1 (м.1), спр.4898. ДВ!А, ф.314, оп. I, спр.3848, арк. 113.

'Д1А, ф.733, оп.225, спр.183, арк.9-24; ф.740, оп.17, спр.48, арк.! 1-30; ЦД1АК УкраТни, 707, оп.198, спр.1, арк.31-47; ДА Киева, ф.16, оп.465, спр.4836, арк.ЗО.

3Л1 (Пушкшський будинок), ф.273, оп.2, спр.8; 1Р НБУВ, ф.46, спр.79, арк.1-2. Д ОдеськоТ области ф.45, оп.4, спр.2585, арк. 1 -21.

\pxie Президи НАН УкраТни. Особова справа академика В.СЛконникова. Секретар1ат. обливий стш, ф.1, спр. 168/34.

5 НБУВ, ф.46, спр.661; ЦЦ1СФФА УкраТни, 0-174379; 0-184126; 0-162036.

5 НБУВ, ф.46, спр. 77, 85,91,94, 100, 105, 114, 306,319,483, 582-592,605-613,.

арк.), що дае важлшн вщомосп про наукове га громадське життя вчепого, йо суспшьш штереси. Серед мате pi ал iß uiei групп ухвала Ради ушвсрситсту 18 р. про затвердження ВЛкошшкова у звашп екетраординарного професо] повщомлення попечителя Кшвського иавчального округу про нагороджен орденом св. Володимира III Ступеня, документ про обрання В.СЛконниковг 1893 р. присяжним заадателем Кшвського окружного суду, документи п нагородження його орденами i медалями, повщомлення Мпнстерства народ! освгги про заснування npcMii та медал1 ¡меш професора Кшвськс ушверситету В.СЛконникова для слухач1в Вищнх жшочих курав та багато ¡н.

У шдроздш анал1зуються джерела про роботу вченого в ряд1 пауков товариств та орган!защй: 1сторичного товариетва Нестора-л1топис[ /Птературно-артистичного товариетва, на посад! Голови Кшвсы Археограф1чноТ KOMicii тощо. Загалом ця група документов наиошьш чисельн вагомо репрезентуе Micue В.СЛконникова в сустльно-полппчному, науково та культурному житп кра'ши кшця XIX ст.

Третю групу джерел с клал и пауков!, педагопчш та in. матер1али, 1 вщбивають наукову творчкть вченого: рукописи опублжованих праць, де! переписаш рукою його дружини, нотатки та шдготовч1 матер!али до написан перших 2-х том ¡в "Опыта русской историографии", рукописи неопублкован праць вченого та in. До uiei групп джерел вцшесено конспекта лекщй вчено! програми лекцшних KypciB, плани розподшу педнавантаження, nporpai дисциплш для студенев I та И курс!в ¡сторико-фшолопчного факульте Ушверситету св. Володимира. Цнпшмн с рецензи на npaui Д.Кобе! В.Грибовського, як! дають можлив1сть ирослщкувати nayKOßi ¡нтереси джерелознавч! методи ошнкп доробку вчених. Про методику досшдшщы роботи вченого евщчать також числений виписки з apxiemix MaTepiaj Оружейно! палати, Мпнстерства ¡мператорського двору, Рум'янцевсы б1блютеки та in.2

Четверти група джерел репрезентуе ешетолярну спадщину вченого, я представлена б1льш як 7 тисячами справ, розпорошених у багать apxiBocxoBiunax та б1блштеках УкраТпи та Pocii. Bona подшяеться на < тдгрупи: листи В.СЛконникова i листи до цього. До першоТ тдгрупи (ме! численно"!') належать лп\ справи в ЦД1АК У кра'ши, де збер1гаються лист вчено до професора ПЛ.Ковалевського та листи до невщомих oci6, написг росшською та апглшською мовами. В 1Р НБУВ збер^гаються листи К.Царевського, С.Шереметева, П.Ардашева, М.Костомарова, М.Дашкевича

' ЦД1АК У кражи, ф.849, опЛ, спр.З, 15, 16; <|).707, опЛ98, спр.1, арк.31-47; оп.40, спр. арк. 15, 28-29, 231. 347зв.; оп.37. спр.224, арк.160, 168; оп.36, спр.342, арк.6; ф.2052, or спр.486-487; оп.82, спр.70, арк.I -10.

: IP НБУВ, ф.46, спр.7, 13, 16. 18-29, 30-35, 42, 48. 50-69. 664-669, 673-677 та ¡н.; IF (ПушкЫський будииок), ф.265, оп.2, спр.3891; ПФА РАН, ф.2, оп.5, спр.61, 74.

н., а також листи до дружини - Г.ЛЛкошшковоТ (Родзевич). Всього в 1Р :аф1ксовано 32 адресат» вченого.

1нформативно насиченими е листи В.СЛконникова до колег-юторик1в, з 1кими його поедиували ■псш дружш стосунки 1 як1 вщклалися в арх1вах та »укописних вщдшах б1блютек Роен. Цс листування з О.Бичковим, Г.Флоринським, С.Платоновим, С.Шубииським, Д.Корсаковим, М.Лемке, Л.Семевським, М.Стасюлевичем, Я.Гротом, С.Ольденбургом, 1.Срезневським' а багатьма шшими. За неповшши даними тишки в арх1восховищах Роси находиться бшьше 2-х тисяч епютолярш В.СЛконникова.

До другой тдгрупи поднесено листи адресат!в В.СЛконникова, як\ юзширюють уяву про коло сгнлкування вченого, його задуми та ¡нтереси. В »собовому фощц В.СЛконникова в ЦЦ1АК Украиш наявш 18 справ з листами 10 вченого. Бшьше п'яти тисяч етстолярш В1Д 964 кореспондеттв знаходяться 1а збер1гашп в 1Р НБУВ". Це листи В1Д В.Антоновича, Д.Багалш, К.Бестужева-'юмша, В.Бузескула, М.Василенка, С.Вепгсрова, М.Грушсвського та ¡н.

Досл1джен1 ешстолярп можиа квал1ф!кувати як колекнпо адресант-дресат, що с складовою частиною джерелыго'У бази дослщження життевого 1 ворчого шляху В.СЛконникова.

До п 'япип групп джерел в'щнесено рукописи та друковаш праш ¡нших о а б а установ, як! в свою чергу структуризовано на чотири тдгрупи: офщшш окументи, атрибутоваш матер1али, документа невщомих оаб, опубл1кова!Й рацк

До першо1' тдгрупи - офпнйш документ» кср1вних оаб, — ми взнесли 1атер1али, що дозволяють окреслити участь В.СЛконникова у пауковому та ромадському жигп ушверситету св. Володкмира, ¡нших шституцш та овариств, його особистого внеску у розроблення иормативних акт1в, звтв, езолюцш та ¡н. поточно! документацп"\

Матер ¡ал и другоУ тдгрупи - це документ з атрибущею авторства, мюця а часу Ух створення. Серед них доповщь СЛ.Маслова "Опыт русской сториографии В.СЛ1конникова", реферат М.С.Грушевського "Роспись мущества Н.И.Романова и представляемые ею бытовые данные", иаукова

1РЛ1 (Пушкшський будипок), ф. 119. оп.5, спр.30; ф.бб I. оп.9, спр.483; ф.274, оп.!, спр. 180; .293, оп.1. спр.617; ВР РИБ. фЛ 20. оп.1, спр.711; ф.818. оп.1. спр. 185; ф.585. оп.1, ч.2/2, тр.3032, 3033. 3034; ф.874, оп.1, спр.2; ПФА РАН, ф.137. оп.2, спр.388; ф.208, оп.З, спр.388; .208, оп.З, спр.235; ф.216, оп.5, спр.267.

Видатт вчеж Паиюналыкн Академп Наук Укра'жи. ОеоСхми архЫи та рукописи! фонди <адем1юв 1 члешв-кореспонден~пв у Нацюнальнш б1блютеш У кражи ¡меш В.1.Вернадського 918-1998). Пуп'вник. / Укладач1 О.С.Боляк, Т.1.Воронкова, С.Г.Дамевич та ¡н. - К., 1998. -.50.

ЦД1АК Укра'жи. ф.849, оп.2, спр.58. 66. 67; ф.442, оп.630, спр.225. арк.4, 12, 20-21; ф.325, г1, спр.З. 1Р НБУВ, ф.46, спр. 131-132, 321-326, 638-640; ПФА РАН. ф.4, оп.4. спр.243, ж. 14.

розшдка М.Ф.Хандрикова "О новом способе определения широты и времени"! ш.'

Третя шдгрупа включае документи невщомих оаб, серед яких статп "Новий почесний член ушверситету св. Володимира" про проф. В.Я.Цингера посвятою "В1Д укладача" В.СЛконникову, статп "Примерна", "Вермишель" 1 ш., автор (або автори) яких не встановлеш, рукопис статп "Украина, Россия Германия" тощо2.

Остання четверта шдгрупа матер1ашв представлена брошурам: журнальними публ1кащями, вщбитками з часопишв та газет, як! зберегл маргшагнстичш помггки вченого, висв1чують його ставлення до М1Жнародни: наукових та суспшьних подш3.

Таким чином, дисертащя грунтуеться на комплекс! джерел, що дозвол1 провести достов1рне дослщження теми.

Шдроздт 1.2 "Випчюняна та зарубежна ¿апар'юграфш" присвячепи анал1зу наукового доробку вчених, ям дослщжували р!зя1 аспекти жиггя 1 творчоеп В.СЛконникова, зокрема його джерелознавчу спадщину.

Зпдно завдань дослщження та для Гллып повного та грунтовног 1сторюграф!чного анал!зу праць !'х умовно розподкпено за 4-ма хронолог!чним перюдами: кшець XIX ст. -1920-1 рр.; 1930-т1 рр. - перша половина 1950-х рр кшець 1950-х рр. - 1980-т! рр., 1990-1 рр.

У дисертаци зазначасться, що життя та творч1сть В.СЛконникова ще 1 знайшли всебгчного наукового виевгглення. Об'сктом дослщження виступаг здебшьшого окрем!, виб!рков1 питания науковоТ, педагопчно!" та громадсью д1ялыюст1 ¡сторика, поверхово вщображена його роль у культурно-оевп-ныж процеск

Серед праць першого етапу (кш. XIX - 1920-1 рр.) в дисертаци видше прижиттев! публжаци про вченого4 та рецензп на його пращ5, а також перг

' IP НБУВ, ф.ЗЗ, од.зб.409, спр.) 187-1191; ф.46, спр. 630, 694.

2 ЦЦ1АК УкраТни, ф.849,оп.1, спр.65. 86, 87.

311Д1АК УкраУни, ф. 849, он. I, спр.63, 74, 68, 70, 94-100; ПФА РАН, ф.4, оп.4, спр.243, арк. I 25-25зв.;ф. PV, оп.1-И. спр.З.

4 Венгеров С.Л. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых (от нача. русской образованности до наших дней). — СПб., 1889. — T.I. — Вып. 1-21. — С.818-82 Вепгерив С.А. Источники словаря русских писателей. — СПб., 1910. — Т.П. — С.480-48 Биографический словарь профессоров и преподавателей имп. университета св. Владими (1834-1884) / Под цед. В.Иконникова. — К., 1884. — С.228-234; Материалы д. биографического словаря действительных членов имп. Академии Наук. — 4.2 (М-Я). — П 1917. —С.304-314; Список трудов и биографический очерк профессора В.С.Иконникова Университетские известия. - 1914. -№ 1. - Оф.ч. - С. 1-14; Список трудов и биографическ! очерк профессора В.С.Икониикова// ЧИОНЛ. - 1906. - Kh.XIX. - Вып.1. - Отд.1. - С.3-1 Личный состав имп. университета св. Владимира к июню 1898 г. - К., 1898. - С. 19 та íh

5 Див.: ВойцexiBCbKa I. Акздемк Володимир ¡конников: Життепис та б|'блюграф|'я. - К., 195 - С.34-36, 55, 76-78; 80-81.

пращ' шсля смертч, зокрема некролог С.Ф.Платонова', спогади ОЛ.Соболевського2 та невеличка стаття Л.П.Добровольського\ де вчеш-колеги намагали висвплити внесок \ роль В.С.1конннкова у розвиток ¡сторичноУ науки.

Один з учшв В.СЛконникова Л.Добровольський по суп першим дослщжував вивчення ¡сторп УкраУни ¡, зокрема, киевознавства у творчосгп вченого, вказуючи на його вщдашсть свош батьювщиш, Киеву, де прожив усе життя I ревно та /иялыю служив йому. Важл1ш ¡сторюграфмш вщомосп М1стять матер1али засщання товариства Нестора-лггописия В1Д 16 грудня 1923 р., на якому були заслухаш доповад про життевий 1 творчий шлях В.СЛконникова М.Василенка «Пам'яп 1конникова», С.Маслова «Опыт русской историографии» В.СЛконникова» та В.Базилевича «В.СЛконников як ¡сторик Киева»4, однак джерелознавчяй доробок вченого залишився поза увагою аопов1дач1в .

Другий перюд (1930-1 рр. - перш. пол. 1950-х рр.) не дав ¡стогних иаукових розробок, присвячепих особисто В.СЛконникову, однак його ¡м'я ¡иколи згадувалось у монограф1чних, енциклопедичних та шших внданнях у контекеп Д0СЛ1Дження ¡сторичноУ науки в КиУвському ушверсигет1, розвитку зищоУ освт1, «¡блюграфгппй цкшосп «Опыта русской историографии» тощо5. М.Л.Рубшштейн в «Русской историографии» зазначав, що грунтовна ¡сторюграф1чна праця 1конникова вщбивала б1блюграф4чний напрямок ЗуржуазноУ ¡сторичноУ науки6.

Трстш перюд (к!Н. 1950-х рр. - 1980-1 рр.) характеризуемся аикористанням праць В.СЛконникова при шдготовщ багатотомного видання :<1стор1я мют 1 С1Л УкраУни»7. 1м'я вченого увшшло 1 до тритомного видання «Очерки истории исторической науки в СССР»8.1 хоча предметно його доробок гам не анагнзуеться, однак В.СЛллерицький в роздш X 2-го тому «Очерков» <вал1ф1кував працю В.СЛконникова «Скептическая школа в русской историографии и ее противники» як ¡сторюграф1чну. Вш у традицшному для

Платонов С.Ф. Владимир Степанович Иконников (некролог) // Анналы. —1924. — № 4. — Г.254-256.

Соболевский АЛ. Памяти Владимира Степановича Иконникова (Набросок воспоминаний)// зиблиографические известия. — 1925. — № 1-4. — С.215-218.

Добровольський Л.П. В.С.1конников про КиТв та мгсцеве минуле // Записки ¡сторико-|нлолопчного вшдшу ВУАН. — 1929. — |<и.XXV. — С.223-233.

Записки ¡сторично-фтолопчного в1ддшу ВУАН.-1924. - Кн.IV.— С.347.

Большая Советская Энциклопедия / Гл. ред. О.Ю.Шмидт. — М.. — 1935. — Т.27. — С.735-736; Масаиов И.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и общественных 1еятелей. — Т. I. — М., 1956, —С. 191,203, 205,418. 1 Рубинштейн Н. Русская историография. - М„ 1941. - С. 16.

1стор1я м!ст \ С1Л УкраГни. — В 26-ти тт. — Т.КиТв.—К., 1968. — С.98, 102, 103, 116, 117, !21, 122, 159.

Очерки истории исторической науки в СССР. — Т.2. — М., 1960. — С.562-564; Т.З. — М., 963. — С.563-565.

радянськоТ доби дуЫ критично вщшсся щодо позитивно! poni скептично школи, зазначав, що В.СЛконников не xorie бачити негативного вплив основних засад скептиктв при дослщженш ¡сторичних джерел'. У третьому том «Очерков» до суттевих иедолЫв творчосп вченого вщнесено вщсутшсть ч¡ гк визначеиого шдходу до ¡сторюграф ¡чних та джерелознавчих проблем зазначено, що ¡сторюграф1я у нього перемежовуеться з джерелознавством' Загалом "Опыт" класиф1кувався як б1бл1ограф1чна праця i таке визначенн переходило з одного видания до ¡ншого.

Рубгжпою под1ею третього пер ¡оду можиа розглядати публ1кацпо стап вщомого украТнського ¡сторика В.Г.Сарбея до 125-р1ччя вщ дня иароджеип: В.СЛконникова, оцшка його як видатного вченого, «який зробив значний вкла, у розвиток ¡сторично'! науки i своею прогресивною д1яльшстю на Укра'ш сприяв еднаишо кращих здобуткчв росшсько! та укра'шсько! культур»3. У 1970-рр. дедал1 частое стали з'являтися розвщкн про окрем1 аспекти науково спадщинн В.С.1кошшкова. Це, насампсред к1лька статей pocificbKo'i дослщшш Р.О.Киреево'1, присвячених джерелознавчш та ¡сторюграфшнш спадщин В.СЛконникова, в тому чиогп i неопублйкованому III тому «Опыта»4, де вчена н; ocnoBi апалпу тексту "Опыта" показала внесок иауковця у розвиток ¡стори Teopi'i та практики джерелознавства.

Четвертин псршд (1990-i рр.) oniiieno як найбшьш шидний у вивченн творчосп В.СЛконникова. За шдрахункамн дисертанта, в останне десятил1тт вийшло друком бшьше 50 публжацш, предметом дослщження яких бу життевий та творчий шлях вченого.

Серед монограф[Чних видань - опублшоване автором дисерташ дослщження5, в якому вперше комплексно висвгтлено життя та иаукови1 доробок ученого в галуз1 ¡сторичного джерелознавства та спещальни: ¡сторичних дисциплш. Цим проблемам присвячено дослщженн: О.П.Пронштейна'', в якому автор робить спробу анал1зу джерелознавчоп доробку (коиникова, визначае внесок вченого у розроблення пробле!! дослщження окремих видш i груп джерел, джерелознавчоТ критики

' Там само.—Т.2. — М., I960, —С.589.

" Очерки истории исторической науки в СССР. — Т.З. — М., 1963. —С.564. * Ctiptkit В.Г. Один з перших ¡стори кж-акаде.шкт АН УРСР (До 125-р1ччя з дня пародженп В.СЛконникова) // У1Ж. — 1966.—JVb 12. — С. 130.

4 Киреева P.A. Первые шаги В.С.Иконникова в историографии // Проблемы истори общественной мысли и историографии. — М, 1976. — С.330-337; Kupeeaa Р.А А.Л.Иконникова и ее записки по историографии // История и историки. Историографически ежегодник. — М., 1975. — С.189-213; Киреева P.A. Неизданный том "Опыта pyccKOi историографии" В.С.Иконникова // АЕ за 1977 г. — М., 1978. — С.323-335; АЕ за 1978. -М„ 1979. — С.265-275.

5 Войцехшська I.H. Володимир 1конников. Джерелознавч! студи. - К., 1999. - 360 с.

'' Г! рои штейн А.П. Источниковедение в России. Эпоха капитализма. - Ростов-на-Дону, 1991 -С.201-233.

ласис|лкаци джерел тощо. Бюб!блюграф!чш довщники, словники, пупвники епрезентують мюце В.СЛкомникова в украТнськш ¡сторюграфп1. иформашйно-довщковий характер мае \ нещодавно видана у Рос» невелика за бсягом книга А.Колесникова «Иконниковы. История дворянского рода», в яюй исвплено ¡сторно родоводу 1конниковнх вщ XVIII ст. до сьогодення. I хоча в ашй розробщ не зосереджено увагу на постаг! В.СЛконникова, однак исв1тлюються початки його родоводу, родинш зв'язки та ¡и."

Стагп та розвщки про гворч!сть вченого розглянуто через призму Тх роблемно-тематичного спрямування, то дае змогу дисертанту окреслити крем1 дослщжеш аспекти спадщини ( виявити численш маловщом1, або й твс\м незиаш питания доробку вченого: стагп загальнооглядовР, дослщження ченим проблем теоретичного та практичного джерелознавства, окремих шузей ¡сторично'Т науки, серед яких архсогра(|)1я, арх(вктика, ¡блютекознавство, книгознавство тощо4.

Низка доповщей була проголошена на конференщях та читаннях, де були креслеш актуалып проблеми доайдження ¡конникознавства як напряму ограф|'стики та на\»чеш шляхи його подальшого вивчення5.

Малий словник icropiV УкраТни / Редкол. В.Смолщ (вщп. ред.), В.Верстюк. С.Вщнянський ¡н. - К., 1997. - С. 172; Джерелознавство icTopiV УкраТми. Дов1дник. - ЬС., 1998. - С. 172-173; кра'Тнськ|' apxieicTU. Бюбюл1ограф1чний довиник / Упор. О.М.Коваль. 1.Б.Матяш, С.Шандра: У 3-х вип. - ВипЛ (XIX ст. - 1930-Ti рр.). - К. - 1999. - С. 153-156; И.Кондратик. 1стор'|я сошологи УкраТни в ¡менах. - Луцьк, 1996. - С.53-54. колесников A.A. Иконниковы. История дворянского рода. — Барнаул, 1998. — 100 с. "jMiimpiaiKO М.Ф.. BoiniexiecbKU l.H. 150-р1ччя з дня народження В.С.1конникова // У1Ж. — 91. — № 12. — С.141-148; Радтв'ил О. В.СЛконннков та В.Б.Антонович; Сдшсть ютилежностей? // Академ ¡я пам'яп' професора Володимира Антоновича (16-18 березня 93 р.). — К., 1994. — С.177-187; IV ж. Калька сл'т про початок л1тературноТ д1яльност1 СЛконникова // Ucrainika: apx'iBni студн. - К., 1997. - С.242-248; Boiit/exiaська I.H., чрельчук Н.В. До питания украТнсько-хорватських наукових зв"язк1в друго'Т половини XIX початку XX ст. // Питания ¡стори. гстор'юграфн, джерелознавства та ар.ч'шознавства :нтралыю1 та СмдиоТ Свропи. Зб.наук.праць. — Вип.1. — К-Чержвш, 1997. — С.91-95; •пцехшська LH. В|'д предав до нащадкт (Життгпис втизняиого вченого-1сторика шодимира Степановича |конникова) // Пам'ять cmaiTb. - 1997. — № 3. — С.75-91. 'adwüixi О. Археографпна д1ялыи'сть В.СЛконникова II Marepia.™ ювьлейноТ конференцм, исвяченоТ 150-р1ччю КшвськоТ Ар\еограф|чноТ KOMicii (К-Седжв, 18-21 жовтня 1993 р.) / цп.ред. П.Сохаиь. — К., 1997. — С.234-244; Войцехнтка LH. Володимир Ikohhhkob — шотекознавець та б|'блюф|'л //Ыблютечний BicmiK. — 1998. — № I. — С.39-42; Куликова-цзивЫл О. Формувания ¡сторкофи В.СЛконникова (до постановки проблеми) // 1стор'|я, орюграфш, джерелознавство. - К., 1996. - С. 138-160 та ¡н.

r.\tumpiaa:a М., Войцех/'вська I. До питания про джерельну базу для складания родоводш // раТнська геиеалопя; теор1я, методология, icropiя та практика. Матер!али I генеалопчних гань пам'ял Вадима Модзалевського. — К., 1996. — С.49-53; Пир(г П.В. В.СЛконников як орик УкраТни // 150 роюв розвитку вггчизняноТ ¡сторичноТ науки в КиТвському ¡верситеп'. - К., 1992. -С.89-92 та ¡н..

Роздш 2 "НАУКОВА БЮГРАФ1Я ВЧЕНОГО" складаеться з 4 тдроздтв 1 розглядар життевий та творчий шлях вченого, процес Й01 становления як ¡сторика-джерелознавця, генеалопчш кореш родоводу.

Шдрозд'ш 2.1 'Чстор'т родоводу". На основ! рпномаштних джер< реконструйовано родовщ [конникових вщ XVIII стол1ГГЯ до сучаспосп, якл укладений у родовщних таблицях. Життевий шлях брат -та сест[ В.СЛконникова, Ух сустльно-полггична д^ялыйсть, професшний ртень, освп Ымейний стан розглянуп в Ясному зв'язку з формуванням самого Володими| Степановича, його оточенням, навчанням, обранням паукового фаху.

Увага у шдроздип придщяеться дол! ам'У вченого: дружини Г.Л.РодзеВ! та едшпй доньщ - Ольз)' Петр1вш, яка пережила дв1 хвшн репресш, реабштована тшьки у 1990-х рр.

Розгалужений родовщ (киУвська плка) ¡з 1920-х роклв губиться у ви сусшльного життя краУни, однак пряма линя вщ академжа В.СЛконнико виявлена 1 простежуеться до сучаспосп.

У тдроздш 2.2 "Роки павчаиия: шлях в /сторичпу паук розглядаеться життя В.СЛконникова через призму навчаиня в КиУвськор ушверситет!, здач1 мапстерських екзамешв, захисп кандидатськоУ докторськоУ дисертацш, отримання чаукових звань - невщ'емних атрибут кожного вченого. Зазначаеться, що вже в студентсью роки В.СЛконнию виявив неабияш зд1бност1 до науковоУ пращ, опубл1кував перил науке розробки, за як1 отримав Золоту медаль та Пироговську стипендио. У пщрозд! висв1тлюеться робота вченого на посад! приват-доцента Харювсько ушвсрситету, де вш прочитав свою першу лекщю з ¡сторшграфн, яка покла початок формуванню В.СЛконникова-джерелознавця, . простежуеться йо зв'язок з Новоросшським ушверситетом, де вчений захищав мапстерсь (1867) та докторську (1869) дисертащУ. У пщроздш шдкреслюеться, що шл В.СЛконникова в науку не був легким. Протягом десятшить вш наполегли працював на освганськш, науковш та громадськш ппв\. Сорок рокш (187 1913) був редактором "Университетских известий", дв1ч! обирався декаш ¡сторнко-фшолопчного факультету КиУвського ушверситету (1877-1880 1883-1887), був одним з фундаторш та активним учасником ¡сторичпо товариства Нестора-лгтописця, дс протягом 1874-1877 та 1893-1895 обм'ш посаду Голови.

Обгрунтовуеться висновок про те, що роки, як1 передували виходу у С1 "Опыта русской историографии", були пайбшьш напруженими у вчено] оскщьки вимагали поеднання значних зусиль у навчальнш, науковш громадськш робот!. У р!к виходу в евгт "Опыта русской историографии" (18 р.) вчений отримав звания заслужено го професора КиУвського ушверситету, 1914 р. його було обрано академжом Рос!йськоУ Академи Наук, а у 1921 -поданиям голови кторико-фшолопчного вщдшу УкраУнськоУ Академи На

А.Ю.Кримського B.C.Ikohiiukob став академ!ком УАН. Таким чином, вчений пройшов шлях вщ студента до академ1ка- найвищого паукового рангу.

ГИдрозд'ш 2.3 "Недосл1джена спадщииа вченого" присвячений анал1зу неопубл^ованих праць, лекцшних Kypcie та програм, чернеток, записнит, ешстолярп В.СЛконникова. Першочергове mícijc выведено доашдженшо рукопису III тому "Опыта русской историографии", матер i ал якого сфондований у 7 справах i нараховуе 64 зошити (по 12-18 аркуцпв), що охоплюють nepini три справи (249-251) i пмнцують вступ i перший вщдш. Вщдш II розм!'щений у 20 зошитах (270 аркуцлв) у cnpaßi 252, а третш вщдш, що нал1чуе 289 сторшок, написаний у 2-х загальних зошитах об'емом 107 та 182 сторшки - це справи 253 i 254. У шдроздин зазначаеться, що рукопис гретього вщйлу збер1гся не повшетю. Вщсупн роздшн 5, 6, 7, 8; роздгли 4 та 12 че завершен!. Не дшшли до пас i роздши 13-17. Можливо, втрата рукописних ¡iuhtkíb пов'язана з передачею цього рукопису з Рукописного вщцшу солишньоУ Ыбл ¡отеки АН СРСР у 1931 р. до apxißy PociíicbKOÍ Академи Наук.

Апалп матер1ал1в третього тому "Опыта" дав шдстави стверджувати, що >сновна увага в ньому придшена джерелознавчому оглядов! документ юобового походження, а саме: мемуар1в, записок, щодешпшв, ешстолярп, як\ нетематизоваш у в1дд1лах за хронолопчшш принципом: Вдош I. Огляд iCMyapÍR росшських людей i oc¡6, що служили у Poci'í; Виупл II. Листування ociñcbKnx людей i oci6, що служили у Poci'í; Вцщш III. 1ноземш вщомосп про ociio з давшх naeiß до наших дтв. Матер1ал I та II вщдЫв розташований у ронолопчному порядку, а третш вщдш (шоземш евщоцтва) побудований за роблемно-географшним принципом; давш та вшнтшеью письмешшки (2 араграфи); cxúihí письмешшки (4 параграфи); захщш лггописщ i сказания про jeito (6 параграфа); мандр1вники, дипломатичш зносшш (2 парафафи).

Опрацьовано 15 лекцшних програм (деяи з них у 2-х або 3-х редакщях) i 12 текст1в лекцш В.СЛконникова, як! охоплюють перюд росшськоТ icTopi'í з 1У до XIX ст. Цшна в них саме ¡сторюграф1чна частина, в якш поряд з блюграф1чним матер1алом подаш розробки з проблем ¡стори, ¡сторгографп та <ерелознавства в Poci'í та за и межами. Так, у п'яти зошитах (120 арк.) кладений лекцшний текст роздшу "Джерела з росшськоТ ¡cropi'í" з "Курсу орюграфи" (частика 2); окремо представлена частина курсу гид назвою шземш джерела про Pociio" у 4-х зошитах (71 арк.), яка згодом noBHicTio ¡йшла в "Опыт русской историографии". Не дивлячись на шдсуппсть 4¡TKoro змежування джерелознавчого та ¡сторюграф1чного матер1алу, праця дае жливють простежити задум вченого щодо комплексного вивчення чизняноТ ¡стор'юграфп.

Виняткову джерельну цйнп'сть мае неопублкована еп1столяр1Я вченого та чуари. Оприлюдиеш лише частково його листи до своТх респонденте i

зоес1м небагато лиспе до В.С.1конникова'. Про внесок ученого в ¡сторичн науку та про авторитет свщчить те, що у 1914 р. була запроваджена стипенд! та медаль ¡мен! професора Кшвського ушверситету св. Володимир В.СЛконникова за кращий науковий тв!р з юторн. Однак даних про лауреат! Ц1е1 стипендп та медал1 поки не вщиайдено.

У пщроздип придшена увага б1блютечнш спадщиш вченого, що за йог пщрахунками складала 17 тис. 836 одиниць книг та 3 тис. брошу] Класифкована вченим за вщдщами: росшська ¡сторш; загальна ¡сторй фольклор, мовознавство та словесшсть; право; фшософськ1 й соцюлопч! науки вона вмщувала вс1 видаш матер1али Археолопчних зЧздв, "Труды» 1 "Известия" губернських учених арх1вних комюш, повний комплек "Университетских известий", "Чтений в обществе Истории и древносте российских" та ш. перюдичних видань.

Книжкова спадщина вченого збср1гаеться в Нацюналынй б1блюте1 УкраТни ¡меш ВЛ.Вернадського.

У п1дрозд1л1 2.4 "Б'ютометричмш аналп науками творчостГ' I основ! застосування критернв оцшки результативносп науково"1 роботи нормативних б1блюметричних 1 науковометричиих ¡ндикатор1в проанал1зован иауковий доробок вченого за наступними параметрами: на осно] стандартизованих одиниць вим1ру об'сму шформацп, що застосовуються джерелометри, проведено детальний аналп дтшикн виходу у свп" публжац! вченого за творчими десятилггтями, визначено проблемно спрямування йог монограф1чних праць та статей, видшеш прюритетш напрями творчостк

У пщроздш проанал1зований видовий розподш публжат В.СЛконникова та ареал 1'х розсповапня у перюдищ. Зазначаеться, що за 5 роки активного творчого життя В.СЛконников опубл1кував 716 наукових пра1 загальним обсягом понад 15,5 тисяч сторшок, не рахуючи редагованих видан Вш був автором 21 монограф¡1, 90 статей, 521 б1блюграф1чно°1 нотатки. середньому за р1к вчений писав понад 300 сторшок тексту, публ!кував 13 робпч Иого перу належить 37 розгорнутих (шод1 до 1 д.а. I бшьше) реценз1й I пов1 видання, 23 видаиня пщготовлеш пщ його редакщао.

Еяблюграф1чш нотатки займають 521 позицпо у б1блюграфп вченого хронолопчно охоплюють перюд 16 рок1в (1875-1891). Щодо штенсивнос б1бл10граф1чних огляд!в нових видань, то найплщшшими у робот1 вчено! можна вважати 1878 р. (68 нотаток), 1879 р. (41 нотатка), 1881 (42 нотатки Середня кщькюгь б1блюграф1чних нотаток складае 25-35 позицш на р1к. ; пщрахунками дисертанта, В.СЛконников 5 раз ¡в виступав з оглядом нов!

1 Ульяновський В., Короткий В. Володимир Антонович: образ на тл1 епохи. - К., 1997. СЛ56-159; Радзившл О. Юлька елт про початок л1тературноТ д1яльност! В.СЛконникова испншса: армвт студи. - К., 1997. -С.246-247; Афиани В. Документы о подготовке издан сочинений Н.М.Карамзина Академией Наук (1914-1917 гг.) // АЕ за 1991 г. - М., 1994. С.287-289.

ом1в «Архива Юго-Западной России», 17 раз1в «Архива князя Воронцова», 34 ази «Сборника императорского Русского Исторического общества» та ш.

Анагпз наукових зв'язюв вчепого проводився на основ! вивчення тих сурналш, в яких публ1кувався В.СЛконников. Найбшьш шндш контакта ов'язували його з журналом «Русская старина» (402 пубшкаци) та Университетские известия» (178 публисацш), 35 позшцй його творчосп ийшли друком у «Чтениях в Историческом обществе Нестора-летописца» 1 есять — у журнал! «Киевская старина».

Таким чином, б1блюметричний анал13 науково!' творчосп В.СЛконникова вщчить, по-перше, що вчений входить до числа високопродуктивних ослщнищв з широкою науковою проблематикою; по-друге, особистий оказник паукового доробку В.СЛконникова е досить «некласичним» ор1вшоючи його з середнши нормативними иоказниками творчост1 вчених акого р1вня; по-трете, не типовим е \ шлях вчепого в пауку, про що свщчить осить раншй нихщ у свгг першо'1 монографи та захист кандидатськоТ \ окторсько'1 дисерташй; по-четверте, бголюграф1чш нотатки е своерщною ¡зитною карткою вченого, який був неперевершеним знавцем б1блюграфп з роблем юторичноТ науки; ¡, нарешп, шдрахунки загалыюТ юлькост! публкованоТ продукци вченого 1 його рукописних праць репрезентують собистють В.С.1конникова як неординарне явище в ¡сторичшй наущ кшця XIX - початку XX ст.

Роздщ 3 "ТЕОРЕТИЧН1 ПРОБЛЕМИ ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА У 1РАЦЯХ В.СЛКОННИКОВА" мае теоретико-методолопчне снрямування ! кладаеться з 3-х шдроздшв.

Шдрозд'т 3.1 "Шдходи до визначеиня попяття "¡сторичне джсрело" рисвячений дослщжешпо вченим одшеТ з центральних проблем ¡сторичного жерелознавства - змюту тсрмшу "¡сторичне джерело", розробка якого рипадае на другу половину XIX ст.

В.СЛконников був грунтовно об1знаний з минулою та сучасною йому онцепщею теорп джерелознавства, з д!ялыпстю наукових цшл та напрям1в, 10 побутували в ¡сторичшй наут", в т.ч. з трактуваннями попяття "¡сторичне жерело", яке вважаеться базовим у джерелозиавств1.

Анал1з праць В.СЛкоиникова засвщчив, що в них висутне власне изначення попяття "¡сторичне джерело", а замють нього використовуеться ермш "¡сторичний матер1'ал". Очевидно це пов'язано з суттю паукового вкогляду вченого, який базувався на позищях позитивгзму, прихильники кого вважали, що наука повинна будувати сво'1 висповки не на агальнофйюсофських засадах, а дослщним шляхом, базуточись на вивченш онкретних фак"пв. Виходячи з позитивютського погляду на ¡сторичну науку, !.С.1конников вважав гарантом об'ективносп та достов1рноет1 паукового ослщження ¡сторичне джерело, иасамперед, писемне. Не шдшмаючись до шроких теоретичних узагальнень, вш вважав, що ¡стор1я мае бути достов1рним

описом окремих фактов (подш). Одна з головних вщмшностей icropii В1д природничих наук, на думку В.СЛконникова, полягае в тому, що поди не можуть повторюватися, а, отже, "вони не шдлягають nepcBipni за допомогою досвщу". У зв'язку з цим вчений сам вщловщав на питания, яким чином ¡сторик може отримати необхщш знания про минуле: "IcTopifl В1'др1зняеться В1'д itiuinx наук переважно тим, що не мае справи безпосередньо з матер!алом, а бачить перед собою тшьки ¡пдбиття вражень, спричинених на очевидщ'в та найближчих свщюв"1. Це, на його думку, i е ¡сторичне джерело.

Отже, використовуючи ¡дюму "¡сгоричний матер1ал" в значенш "джерела", де вщбшз "враження", що впливали на його автора, В.СЛконников не ставить питания про зв'язок вмиценоГ в джерел! шформацп з особливостями вщображсння дшсносп, що породила його в свщомосп автора цього джерела. Уникаючи ч1ткого визначення "джерела", вчений оперував такими категоршми, як "¡сторичний матер1ал", "пам'ятник", ям песуть вщповщш вщомосп для дослщника i слугуюгь йому "джерелом".

Пгдроздш 3.2 "Принципа класифЫацИ джерсл" висв1чуе шдходи вчепого до класиф1каш1 та систематизацп юторичних джерел. В.СЛконников, докладно аналгзуючи доробок своТх попередниюв, ix думок щодо групування джерел не прийняв жодноУ ¡з запропонованих ними класифкацш джерел. Bin дшшов висновку про дощлыисть подшу всього «матер1алу» на три групи: 1) пам'ятки, що висвгоноготь особисту д!ялыпсть (вщ л1топис1в до pi3Hnx лггературних TBopie); 2) пам'ятки, що вщображають напрями державно']' Д1яльност1 (акти дипломатичш, законодавч1 матер!али, юридичш нормативи); 3) матер1али, що повщомляють допом1жш знания (географ1чш, етнофаф!ч1п, матер(альш пам'ятки). Саме цю, авторську, класиф!кацпо джерел Bin подав у першш книз! другого тому "Опыта".

Перин flBi групи В.СЛконников назвав «¡сторичними матер1'алами», а третю групу — «допом1Жними знаниями». Таким чином, Bin шдходив до класиф!кацп джерел з великою wipoio умовность 3 одного боку, Bin дитив i'x за формою, а з другого — за змютом вмпценоТ в них шформацп, що загалом сшвпадало з поширеним утодшпнй ¡сторичнш науш подшом джерел.

На ocHoai дано\' класифжацн В.СЛконников шдходив до з'ясувания цншост! юторичних джерел, однак при цьому вш визнавав деяку вщносгпсть такого подшу, оскшьки вважав, що i nucbMoei джерела не piBHoniimi за значениям. Вчений дотримувався думки про те, що ¡стор)я повинна вивчатися насамперед за актовими матер¡аламн, документами офщшиого характеру, що мають «лггературну форму»: лггописл, записки сучасникзв, донесения таемних arcirriB та in. Надаючи особливого значения для ¡сторичноУ науки актам та офщ'шним документам, Bin звертав увагу i на оповщн джерела, до яких вщносив мемуари, приватш листа, автобюграфн, бюграфн, генеалоги, жшчя.

1 Иконников B.C. Опыт русской историографии. - Т. 1. - Кн.1. - К., 1891. - С. 166.

S.C.Ikohhhkob пщкреслював, що оповщш джерела перелагать достстрш факта, днак у них можуть мати мюце елементи тендетийпост! та суб'ектив!зму. lapeuiTi, до джерел, як1 висв1тлюють pi'siii бок» духовного життя людей, :торик вщносив М1фи, легенди, перекази.

Таким чином, В.СЛконников пов'язував проблеми класифкашУ джерел з гобхщшстю Ух критичного анал1зу i встановлення доспшрност! вщомостей.

У nidpoidi-ii 3.3 "Джерелозпавча критика та методы опрацюваппя 1кумештв" розглядаеться розумшня В.СЛкошшковим значения керелознавчоУ критики, метод!в опрацювання джерел. На його думку, наукова ттика екладаетьея з двох частил: зовшшньоТ (нижчоУ) (external criticism), яка >mmna встановити «точшсть свщоцтв», та внутршньоУ (вищоУ) (higher ticism), заедания якоУ полягае у визначешй достов!рност! i точност! факт!в, о як! повщомляе джерело. При цьому перша завжди передуе осташпй i дае ni, що вже були шддан! попередшй oniiiui.

Найбшьш надшним засобом визначення доетов|'рност1 джерела Г.Гконииков вважав aliaлiз його з метою встановлення npoTiipi4 \нж фактами, $еденими у джерел!, та обставинами життя його автора. Треба враховувати як :ловлювання самого автора щодо особистоУ учаеп в створенш даного грела, так й ¡нших людей, як\ маготь свщчення про особу автора, його життя, лыпсть у той час, коли Bin писав даний TBip. До завдаиь зовшшньоУ критики Мконников вщносив також в становления часу та мгсця появи джерела. Утих гадках, коли це не вказаио в джерел!, треба проашггпзувати мову документа, ф!чнi та палеограф1чш особливост! тексту.

Тшьки п!сля виршення ecix питань зовшшньоУ критики В.СЛконников •кап за можливе перехщ до виутрннньоУ критики. I'l заедания встановити, чи автор джерела сучасником або свщком описуваноУ поди i чи зиаходився в тгь сприятливих умовах для отримання достов!риих i точних знань про неУ. 1я цього ¡сторик повинен перевфити точшсть повщомлегшх у документ! пв, пор!внявшп Ух з даннми археолопчних пам'яток та ¡нших джерел. Якщо 1 вщсутш, то ¡сторику доводиться дов\ряти i единому свщоцтву.

У п!дрозд(л! иаголошуеться, що В.СЛконников як друге завдання ршшьоУ критики розглядав з'ясування того, наскшьки автор джерела ий у своему свщчеши. Завершальие завдання BiiyrpiiiiHboi критики, за його ами, полягае в тому, щоб осягнути внутршшш зм!ст фактов, виявити Ух вний зв'язок i, таким чином, провести i'x моральну оцшку... Такий пщхщ до шь icTopHHHoi критики в щ'лому можпа охарактеризувати як пшстський. У дисертацп зазначаеться, що в ряд! випадюв В.СЛконников упав вщ П0зитив1зму. Bin is сп!вчуттям наводив слова 1.Дройзена про те, г тшьки те, що збереглося у джерелах, або у старовишшх актах, роз'ясшое що вщбувалося. Важливим фактором ¡сторичного минулого можуть бути i а духовного ceiry, яю залишились не заф|ксованими у джерелах.

В.СЛконников обгрунгував положения про те, що окрелп впди джерел потребують застосування вщповщних метод1'в доаш'дження. Наприклад, для роботи з м1фами i сказаниями слщ використовувати етнограф!чний, лшгв1стичний та поршняльшмсторичний методи. Значения статистичного методу вчений вважав обмеженим. Статистика, на його думку, ветановлюе Т1льки зовшшш причини, внутршш ж спонукання людей вона розкрити не спроможна, оскшьки знеособлюе icTopiio, залишаючи поза увагою багато фак'пв, важливих для науки.

Таким чином в "Опыте" та шших працях В.СЛконников велику увагу придшив питаниям теорн i методики вивчення ¡сторичних джерел. Вчений дослщив розвиток ¡сторичноТ критики у Poci'i, охарактеризував значения ¡сторичного джерела як единого, з його точки зору, шформатора про минут поди. Bin обгрунтував свою позтию щодо принцишв класифшащТ джерел i по суп приеднався до прийнятого того часу подшу джерел на залишки ¡сторичних факт(в та перекази про них.

У роздии 4 "ПРАКТИЧНЕ ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО У ТВОРЧ1Й ЛАБОРАТОР11 ВЧЕНОГО" наголошуеться на тому, що розвитков! теори джерелознавства сприяла д1яльшсть вченого в галуз1 джерелознавчоТ практики.

У тдроздш 4.1 "Опрацмвання лшопиав" зазначаеться, що виникнення давньоруського лпюписання В.СЛконников тюно пов'язував з традищями л'попиат справи в Давнш Грецп та Рим!. Bin подшяв увесь комплекс лггоиисж на: а) швденнорусью; б) сх1дноруськ1; г) зах1Дноруськ1; д) cn6ipctKi, зазначаючи, що л'пописи велись у Kneei, Новгород!, Переяслав1, на Волиш, у Галич! та в шших perionax Pyci. Центром лшэписноТ справи вчений вважав Кшв, де склались самобутш традици, nonmpeiii згодом на iiiiui мюцевост1.

Цшною е методика аналгзу текспв руських л^опиав, яю, на думку В.СЛконмикова, часто насшдували грецьк1, i характеризувались штучшстю розповцц, схилыпстю до втеватосп та риторики. Загалом вчений вважав, що руське л!тописання носило переважно церковний характер не тшьки тому, що л1тописцями були особи духовного чину, а ще й тому, що церковний стиль був пашвним в давньорусьюй Л1тератур1.

У т'дроздш висв|'тлюеться практика роботи вченого над текстами "Слова о полку IropeeiM", "Пов1ст1 минулих л1т", яю вчений вважав винятково цишим джерелом. Окремим роздшом в "Опыте" вивчались "малоросШсыа л1тописи" козацькоТ доби. Вчений акцентував увагу на доопдженш л1топис!в Самовидця, Г.Грабянки, С.Величка, на анашз! ¡сторн створення та побутування «Коротких малоросшських лггопиав», серед яких лп-описна хрошка П.Полуботка, «Повкть про те, що трапилось на Укра'йи, як нею Литва заволодша, аж до смерт! гетьмана вшська Запорозького Зшов1я Богдана Хмельницького» та iHuii. Висв1тлено вивчеиня В.СЛконниковим i родових украшських лггопиздв, зокрема записок KbItok, Лесовицьких та in., що торкаються, як правило, icropil Слобщсько\' Укра'ши XVIII ст. Характеризуючи родов1 лггописи, вчений

зазначав, що загапом вони вщбивають перюд козацьких вши, але часто торкаються й шших подш, мають не тщьки мюцеве, але й загально1сторичне значения.

Занепад лпописноУ справи у XVII — XVIII ст. В.СЛкошшков ткно пов'язував з ¡сторичними под|'ями в полггичному, суспшыюму та культурному житт1 краиш. Як евроиейське, так i л1тописания в Poci'i з часом набуло ¡нших форм: з'являються зб1рники та pi3HOManiTni твори, що висвтювали поди' та факта сусшлыюго життя (ступенев! книги, хронографи, оповщ!, noeicTi).

У шдроздЫ зроблено висновок про те, що В.СЛкошшков високо uiiniB видання блоку укра'шських .йтопиав, яке, на його думку, поглибило та розширило роботу ¡сториюв з цим важливим корпусом джерел.

ШдроздЬ 4.2 "Вивчення мемуарпих джерел" присвячений дослщженшо В.СЛконниковим комплексу мемуар!в з часу i'x виникнення до 1912 року.

У шдроздйп висвшноеться робота вченого з мемуарами Ф.Прокоповича, записками П.Могили, щоденниками ¡гумена брестського монастиря О.Филиповича, щодеиниками П.Орлика, П.Апостола, сипа гетьмана Данила Апостола, в щодениику якого мютилися цшш вщомосгп про населения, звичаТ', побут окремих мюцевостей УкраТни, його враження вщ нових знайомств та зустр1чей, перебування украшшв у столищ, сшлкування та зв'язмв з ними.

Особливого значения надавав учений щоденникам генерал-хорунжого М.Хаиенка та Я.Марковича, розглядаючи \'х як цшш пам'ятки для вивчення малоросшськоУ icTopii середини XVIII ст. Не менш важливим Bin вважав записки прилуцького полкового осавула М.Мовчана, сина полковника Ф.Мовчана, який служив спершу у гетьмана Дорошенка, а пот>м у л1вобережних гетьмаш'в Самойловича, Брюховецького та Mnororpiunioro. Записник М.Мовчана написаний дектлькома почерками XVII та XVIII ст., який закшчуе його опук — АндрпЧ Мазараю, до якого цей записник перейшов у спадок. На ociiobi 'ix вивчення В.СЛкошшков стверджував, що полшшне, особливо культурне, життя в Украип почало втрачати нацюнальш риси, атрибута ментальност1 i повол1 вливалося у загалыюросшський процес.

У пщроздш паголошуеться, що на основ! проведеного джерелознавчого анал1зу комплексу мемуар1в та щоденнимв В.СЛкошшков показав непсревершену ¡нформатнвну вагу масиву свщоцтв i особистих вражень для вивчення сощально-полпичних, еконокйчних та культурних процессе.

nidpmdii 4.3 "Доандження ет'столяри" мютнть anani3 В.СЛконниковим лиспв як cпeцифiчнoгo джерела особового походжения, встановлення стутгешо Тх достов1рност!, суб'ективност!, тенденцшност!, справжносп та фальсифп<ап у листах.

У шдроздш висвалюеться ¡стор{я становления термнив, що передували визначешпо ешстолярш, побутування термшу «фамота» у княж! часи та бшьш шзшшоТ термнюлоги. Увага акцеитуеться на перюд! XVII-XVIII ст., останне з яких В.СЛкошшков вважав «золотим вжом» в ешстолографи. Bei листи цього

перюду вш розподшяв на дв1 фупи: диюв1 та особистг Одш вщкладаються I державних арх1Восхоншцах, ¡лил — родинних та приватних арх1вах. Водночас вчений вказував на вщносшсть такого подглу: адже \ в приватних листах наявн; сусшльио вагома шформащя. До вивчення лист1в ¡сторик подходив суто : джерелознавчих позицш, а саме вважав за необхгдне проведешь джерелознавчо'У критики з метою перев1рки '¿х достов1рпост! 1 правдивое^ Окремо дослщжував учений листування украшських пол1тичних, громадських та культурних Д1яч1в з наведениям численноУ б1блюграф1У видано? ешетоляри Серед них лисги гетьмашв В.Наливайка, ГСамойловича, [.Мазепи, церковних дшчш 1.Пзеля, Л.Барановича, С.Полоцького та ш.

Оеобливу увагу звертав учений на зб1рку лист1в, що виевгглювали стосунки Петра I з С.Яворським, Ф.Прокоповичем, яю торкаються, як правило, проблем культури, зокрема Л1тератури та оевгги. Листи Ф.Прокоповича до Петра I, Катсрини I, Анни (оашвнн, Долгоруких, 1.Скоропадського та його дружини, Д.Апостола та шших ¡сторичних оа'б допомагапи ¡сторику глибше визначити сферу фомадських штереав епохи, сустлыю-полтщш погляди оаб, окреслити Ух внесок у розвиток в1тчизняноТ наутси I культури.

Вчений досшджував також багату етстолярну спадщину М.Гоголя та його сучасник1В, вказував на листування М.Гоголя з М.Максимовичем, О.Бодянським та ¡н. Д1ячами украУнськоУ культури.

В.СЛконников позитивно оцнповав те, хцо в останш роки XIX ст. — перни роки XX ст. «Киевская старина», «Русский архив», «Вестник Европы», «Русская старина» друкували чимало етстолярних зб1рок як монолопчного так 1 д1алопчного характеру. Були опубл1Коваш листи П.Кулииа, М.Закревського, О.Бодянського, Т.Шевченка, М.Костомарова, М.Юзефовича, В.Барвшського, Г.Галагана, брапв Лебединцевих та ¡н., як1 М1 стили важлив1 вщомост1 з ¿сторп щеТ доби. У пщроздш зазначаеться, що В.СЛконников не анал1зував систематизований ним корпус ешетолярних джерел, а вцщав прюритет його класиф!кащУ за двома напрямами: хронолопчним та сощалыпш з огляду на авторську приналежш'сть та впорядкуванню б|'блтграфн опубл!кованих листов.

Таким чином, на основ1 дослщження л1топие1в, мемуар1в та ешетоляри у роздин дослщжуеться вивчення 1конниковим джерел особового походження, Ух специфши, анал1зу та використання.

Роздш 5 "ДЖЕРЕЛОЗНАВЧ1 ГАЛУ31 1СТОРИЧНИХ ЗНАНЬ У ТВОРЧОСТ1 В.СЛКОННИКОВА" охоплюе дослщження комплексу проблем, пов'язаних з вивченням окремих галузей знань та спещалышх ¡сторичних дисциплин.

Шдроздиг 5.1 "Арх'шишики: проблемы сбережении документальноТ спадщини" присвячений висв1тленню в спадгциш В.СЛконникова питань ¡стори засиування та дюлыюстУ арх(в1'в, становления арх!вознавства, розвитку арх1вютики як окремого напряму ¡сторичноУ науки.

Знавець В1гчизняних та заруб!жних apxiBiB, icTopii apxiBiioro буд1вництва, шлях1в та засоб1в комплектувания apxieiB документами B.C.(конников npoeie фуитовний огляд комплексу apxiBimx установ Pocii' вщ центральних державних до губерпських, мюьких, монастирських, приватних та особових. Bin розглянув ряд проблем стану apxiBnoi" справи в Pocii, торкнувся icTopii провщних apxieie зарубгжжя. Однак, висвптаоючи дане питания, [конников не шшов по шляху систематизаци матер1ал1в з питань apxiBicTHKii, а розпорошив йога по 2-м книгам першого тому "Опыта", де, як правило, огляд apxieie i анал1з його документно'1 бази проводиться разом з оглядом б1блютек та музеТв вщповщного рангу.

У пщроздш анал1зуеться доробок В.СЛконникова у вивченш Д1ялыюеп губернських вчених apxiBimx ком'юш, оргашзанн та проведения Археолопчних з'гадв, етворсння та д1ялыюст1 apxiBiB: Московського apxiey MinicTepcTBa шоземних справ, apxiey Мннстерства юстици, apxiey "Оружейной палаты" тощо. Окремою групою виступають Кшвський apxie давшх аютв, Вшенський apxie, apxie МалоросшськоУ колеги, обласш apxien, apxiBii генерал-губернаторств та in. Поряд з державними apxieaMU вагомого значения ¡сторик надавав родовим та приватним apxiBaM, серед яких чимало apxiBie вщомих д1яч1в науки та культури УкраТни. Нав1вши важл!ш вщомоеп про долю рукописно"! спадщини М.Маркевича, О.Ханенка, apxiey Сулим, гр. Г.Милорадовича, гр. Ф.Платера, кн. ЛюбомирськоТ, кн. Острозьких, кн.Яблоиовських, гр. Ходкевич1В, гр. Чацьких та in., вчений звернув увагу на те, що саме пей корпус документш найменш захищений вщ усяких випадковостей та природних лихолггь. Необхщною умовою виживання apxiBiB, на переконания В.СЛконникова, е i'x матер1альна пщтримка i oniKa з боку державних структур.

У гидроздЫ показано звертаиня вчеиого до наявиост1 документе вггчизняноУ icTopii у 3apyoi>Kiinx apxinax: 1талп, Австрп, Дани, Швсцп, Аиглп та in. кршн, у фондах яких вщклалися джерела до рпномаштних аспектов екоиом['ч!!ого, поличного та духовного житгя Pocii та Украши у pi3ni псргоди icTopii. Заслуга вчеиого. як юторика-джерелознавця, полягае не тшьки у ретельнш скрупульознш робот! щодо виявлення та систематизаци документально'!' бази джерел з проблем росшськоУ га украшсько/ icropii', але й в Тх науково-б1блюграф!чному onpanioeaimi.

У тдроздЫ 5.2 "Археограф'щ/ш евристика i видачпя джерел" висв!тлюеться внесок ученого в пошук, збирання та публжацпо документе. Иого увага була сконцентрована на археограф1чшй po6ori наукових ¡сторичних товариств, apxiBimx комгай, археограф!чних експедицш тощо. Докладно дослщжена археограф]'чна експедищя П.Строева, яка, на думку В.СЛконникова, вщкрила новий етап у дослщженш pocificbKoi" icTopii". Вчений одним з перших BiiCBiTiiiiB д!ялынсть КиТвського ушверситету св. Володимира, КиТвськоТ Археограф'|члоТ KOMicii", РоешськоТ Академи Наук як центр1в археограф1чноТ

роботи. Значну увагу вш придшив процесу публ1кащ1 вщнайдених джерел нав1в численну групу перюдичних видань, класифжуючи Тх за хронолопею проблемним спрямуванням та територ1алыгою приналежшстю.

Доробок В.СЛконникова засвщчуе, що початок едицшно\' науково археографы в УкраТш можиа вщнести до середини XIX ст., що вш пов'язуетьс: як з Д1ялы(1стю паукових шститущй 1 товариств широкого профшю, так I : ¡менами окремих вчеиихчсторикчв, джерелознавц!в, що були ппщаторами т; засновниками науковоТ археограф1чно1 Д1ялыюст1.

Найавторитетшшим центром виявлення, вивчення та публшацп джерел : ¡сторп Укра'ши Х1У-ХУШ ст. учений вважав Тимчасову ком1спо для розгляд; давшх акпв при КиТвському, Подшьському 1 Волинському генерал губернаторов! (1834-1921), яка опрацювала 1 усшшно випробувала основн напрями археограф1чноТ д1яльностк 1) джерельну евристику (виявлення, пошук збирання ¡сторичних джерел; 2) вивчення I в1дб1р джерел для публ1кацш; 3 подготовку ¡X до видання на основ)' розроблелоТ методики передач! тексту високо1 культури, археограф^чного оформления публ!кашй; 4) написанш монофаф!чних дослщжеиь на основ! джерел, що друкувалися. Ком!ая, в робот яко1 брав активну участь сам В.С.[конников, видавала документальш \ наративн! джерела, а також проводила дослщження в галуз! допом1жни> ¡сторичних дисциплш. Едицшна методика, розроблена кшвськими вченими оргашзацшна структура ком1Сн та основн! засади н д!яльност!, справил! значний впив на формування вггчизняноУ археофаф!чно1 практики друго' половини XIX - початку XX ст.

У тдроздш 5.3 "Музейиа практика та колекцюнувапш старожитноапсй" проанал!зовано дослщження вченим процссу виникнення становления та Д1яльиосп музейних установ як цснтр1в збережепня пам'ятоь матер!алыю1 культури, як!, на думку В.СЛконникова, знайомлять нас V-зовн!шньою стороною життя народу, ступенем його цившзацн в окрем! перюди, зв'язками з шшими народами ¡, нав!ть, розумовим св!тосприйняттям.

Виклад роздшу "Опыта", присвяченого музейництву та ¡сторп збирання. колекщонування та збережепня старожитностей, побудованпй за традицшнок: того часу класиф1кацшною схемою, що охоплювала 5 основних груп музейних шетитуцш: 1) державш (урядов!) музеТ; 2) вщомчи 3) мюью; 4) церковн!; 5) приватш. За такоТ структури ! проведений огляд музейиих установ.

Докладно виев!тлюеться ! колекщонування старожитностей та раритепв. численн! археолопчш колекци, серед яких вщом! Ф.Фундуклея. В.Тарновського, В.Стороженка, Д.Самоквасова та ¡н., нум!зматнчш -М.Юзефовича, В.Антоновича, художш - О.Лазаревського та ш.

Загалом, за шдрахунками дисертанта, В.СЛконников назвав близько 140 власниюв музейних колекцш та найцшшших зб1рок в Роен.

Шдрозд'т 5.4 "БЮл'штекарство та книгозпавство" розкривае джерелознавч! аспекти вивчення б!блютечноТ справи та книгознавства у Роен.

У пщроздш висвшиоються шдходи В.СЛконникова до ¡сторн та комплектацп б1блютек вщ перюду збирання перших книжкових пам'яток I оргашзаци б'1блютек до сер. XIX ст. Основна увага вчсного придшялася б1блютекам та книжковим колекщям моиастир1в, окремих просвггител1в, що ошкувалися книжковою справою тощо. Перюдом акпш'заци книгодрукування вчений вважав першу чверть XVIII ст., коли вщкриваються друкарш 1 розпочинаеться книговидавиича д1ялыйсть.

Особливу защкавлешсть ¡сторик виявив до б1блютек навчальпих заклад1в, наукових товариств, установ, родових та приватиих книгозб1рок, дослщжував б1блютеки Кременецького лщею, Кшвського, Новоросшського, Казанського та ш. ушверситет'т, б'1блюгекн духовних установ. Досить докладно вивчав вш родов! та приватш б1бл1отеки: П.Строева, О.Бодянського, О.Черткова, В.Ундольського, М.Бшозсрського, О.Лазаревського, П.Кугиша, В.Антоновича, [.Лучицъкого та ¡н.

Таким чином, висв1тлюючи проблеми ¡сторй' створення та д1ялыюстт З1'блютек вчений згрупував комплекс б1блютечпих установ за блоками: хептралыи (державш); б^блютеки вищих навчальних заклад!в та наукових говариств; б!блютеки духовних установ; монастирськт б1бл1отеки; родов! та фиватш. Вш подав вщомостт про характер !х книгозб!рок 1 в такий споаб юзкрив мкце б1бл10течних фопд1в у джерелыпй баз! ¡сторичиих знаиь.

Шдрозд'ы 5.5 "Роль "допомЬкпих значь" в ¡сторичному тзнашп" 1исв1тлюе студповання вченим комплексу ¡сторичиих галузей знань палеограф!я, дипломатика, сфрапстика, геральдика, нумпматика та ¡и.), який З.СЛконников об'еднав т'д узагалыпоючим визначенпям "археологи" як науки, цо вивчае матер!алып пам'ятки. Незалежпо вщ археологи вчений розглядав енеалопю, хронологпо, ¡сторичну геофафпо, етнографно, фшологно, ¡сторно ¡тератури та ¡сторно права. Особливу увагу В.СЛкошшков надавав юторичшй ¡¡блюграфи, яку вважав поабииком для подготовки паукового дослщження. 'вага вченим придщялася 1 методам роботи з р1зними видами джсрел.

Таким чином, не дивлячись на вщсутшсть на той час бшьш-менш сталеноТ структури комплексу спещальних галузей ¡сторично! науки, (.СЛконников в «Опыте» запропонував свою власну систематизацио них исциплш з урахуванням видових оеобливостей джерел та '¡х шформативних гажливостей. Попри недосконал!сть такоТ структуризацп, вчений на початковш гадп становления спещальних галузей ¡сторичноТ науки вибрав за основу т| си| системш якост!, як1, на його думку, дали пщетави, з одного боку, показати : специфку, а з другого, об'еднати в окрем! групп.

ВИСНОВКИ м1стять стислий виклад результатов дослщження, основний ^¡ст яких виноситься на захист:

1. На основ! паукового анашзу джерелыю1 бази та юторюфафп проблеми ясовано стан 4 ступшь и дослщження, визначено р1вень та повноту науково-юретичного обфунтування.

2. Реконструйовано життевий та науковий шлях вченого: укладена генеалогЁчна схема родоводу, опрацьований науковий доробок вченого та проведений його бЁблЁометричний аналЁз, визначен1 прЁоритетнЁ напрями науковоЁ творчостЁ В.С.1конникова та виокремлений блок дослёдёв джерелознавчого спрямування.

3. В галузЁ теоретичного джерелознавства на осееовё аналЁзу «Опыта» та ряду Ёнших джерелознавчих праць В.С.1конникова окреслено комплекс питань що складали сферу його наукових ЁЕггересЁв. На прикладЁ позицёё вченого щодс визначення та обфунтування понять «¡сторичне джерело», «джерелознавчг критика», «класифЁкацЁя джерел» оцёеюний внесок вченого у розробк} теоретичних проблем вЁтчизняного джерелознавства, зокрема методп опрацювання джерел.

— доведено, що, користуючись поняттям "ЁсторичЕшй матерЁал", вчеЕнн збагатив змёст термшу «¡сторичне джерело», розмежувавши у ньому чистс джерелыЕЁ вёдомостё, Ёсторичш факти та побЁжну ЁнформацЁю;

— показано, що Ёсторик дотримувався здебЁльшого побутуючого тод подЁлу Ёсторичних джерел на двё групи: залишки та перекази, що по формЁ булЕ писемнЁ, уснЁ та матерЁальЕЙ. Однак вш запропонував власну класифЁкацЁк джерел, за якою подшив ёх на три групи : а) пам'ятки, що висвётлюкуп особисту дёяльееёсть; б) пам'ятки, що вЁдображають напрями державно дёялыюстё; в) матерЁали, що еювёдомляють доеюмёжеп знания. ПерЕЛЁ двё груш вш назвав Ёсторичними матерЁалами, а третю - допомёжними знаниями, тобто, одного боку, век класифЁкував ёх за формою, а, з другого, — за змютоп вмЁщеноЁ в них шформацн;

— доелЁджено пёдхёд В.СЛконникова до завдань I методЁв джерелознавчо критики, без оволоди1ия якою, на думку вченого, юторична наука не мож успЁшно розвиватися. Надаючи першочерговоЁ ваги «здоровому глуздовЁ», я основ! науковоЁ критики взагалЁ, юторик видшяв 2 етапи: критику нижч (зовшшшо критику тексту) та вищу (внутрЁшню), завдання я кое" бачив визначенш джерелыюТ достовЁрностЁ фактичного блоку документальни свёдчснь;

— висвётлспо погляди В.СЛконникова на методи ЁсторичноЁ наук! прЁоритетЕ1е завдання яких вёее вбачав у збираннЁ та описуваннЁ фактЁв, Ё систематизацЁЁ, Ё на цёй пёдстзвё «вЁдтворення минулого». 1ншого шляху вёп и бачив, оскёльки не визнавав закономЁрностей розвитку суспЁльства, вважав, щ ЁсторЁя розвиваегься вщ причин, яю нсможливо передбачити.

4. Основний внесок В.СЛконникова в практичне джерелознавство поляга у вивченш ним оповёдееих джерел, характеристик та аналЁзЁ лётописп мемуарЁв, епЁстолярЁТ, житёй, хронЁк. Проведене дослЁдження дозволило:

— висвётлеети роль учеЕюго в трактуванЕп' ЁсторЁЁ свЁтового лЁтописанЕЕ: аналЁзЁ причин та спонукальних мотивёв появи давньоруеьких лётописёв, 1 авторства, репоЕ1альЕШХ особливостей, специфЁки викладу подёй тощо. Вё

дотримувався усталеного принципу класиф!каци лггопиав на пшденноруськч, схщнорусью, захщиорусью та сиб1рськ1 ¡, що важливо, в окрему групу видшяв малоросшсыи лпописи, перш за все цикл козацьких лггопиЫв;

— досл1дити ставлення В.СЛкошшкова до мемуаристики, систематизацно ним вгтчизняного мемуарного комплексу джерел за групами: мемуари (спогади); щоденники, пам'ятш записки (нотатки); автобюграфп, в основу анал1зу яких поклав хронолопчпий принцип. Акцентуючи увагу на мемуарних джерелах «швденноросшських д1яч1в, духовних I св1тських оаб», учений розкрив Ух значения для вивчення украшськоТ ¡стори. Значне м'юце ¡сторик вщводив б1блюфаф11 опублшованих мемуар1в та шоденниюв, подав пщомосп про мюце збер1гання перв1сник1в та неопубл^ованих джерел;

— показати специф1ку опрацювання вчеиим ешстолярних джерел, Тх подш на дв1 групп: службов1 та приватш листи. Увесь ешстолярний комплекс 1кошшков класиф1кував за двома критер1ями: хрополопчним та сошалышм з огляду на авторську приналежшсть. Вказуючи на безперечну цшш'сть сшстолярш, дослщпик констатував, що саме ця фупа джерел вщргзняеться иайбшьшою тендеицшшстю 1 авторською суб'ектившстю. Вченому належав прюритет у складанш вичерпноТ б1бл1ографй' опубл1'кованих на той час лиспв.

5. Важливим показником ролг В.СЛкошшкова в розвитку джерелознавства е дослщження ним комплексу джерелознавчих галузей ¡сторичноТ науки, серед яких прюритетне мкце вщводилося арх1вютищ, зрхеофафн, музейництву, б1бл1отекарству та ряду дополпжних знань, зокрема археологи, генеалоп'Т, хронологи, фшолоп'Т та ¡и. У висновках наголошено, що:

— вивчаючи ¡сторно арх1вно! справи, заснування та комплектування 1рх1в1в В.СЛконников систематизував Тх за групами: централын державш 1рх1ви; губернсью, мгсью, вшськов! та станов!; епарх1альн1, монастирсью та церковш; родов1 та приватш. Висвгаговав д1ялыпсть губернських вчених 1рх4вних ком1с1й щодо збереження документально! арх1вноТ спадщини. Вчений зров!в грунтовний огляд ¡стори створення арх!в1в, Т'х бyдiвничиx, проанал1зував ">яд арх1вних колекцш та особових фондов. Иому вперше вдапося шстематизувати та узагалыштн величезний територ1ально розпорошений <омплекс арх!вних документе з украшськоТ ¡стори, що збер1гався в росшських га закордонних арх1вах;

— дослщжуючи процес археограф'шноТ практики у Роен, публжацпо <омплекс1В документе як необхщноТ складовоТ розширення та поглиблення хжерельноТ бази наукових д0сл1джень, вчений сконцентрував увагу на 1рхеофаф1чнш робот! наукових ¡сторичних товариств, ком!сш, археограф1чних жспедицж, перюдичних виданнях тощо. Вш висвшшв мюце та роль 1рхеофаф1чних експедицш у виявленш та видант ушкальних пам'яток :тарожитностей. Вчений дшшов висновку, що серед видань 1830-х — 1850-х рр. переважали публжацп з давньоТ ¡стори та результата фхеолопчних пошутав, а з кшця 1850-х 1 до 1880-х дедал1 частице стали

з'являтися ¡сторичш та Л1тературш матер1али нового пер ¡оду, передрук джере в бшьш повному обсяз1' з примггками та покажчиками. Таким чином, бул закладено пщгрунтя для еднш'йноУ методики, що справило значний вплив н формування вп-чизняноУ археограф^чноУ практики кшця XIX — початку XX ст.

— проводячи огляд колекцюнування старожитностей та наявни музейних експонат1в, вчений висвптшв д1яльшсть музейиих шституцш, я центр1в збереження пам'яток матер1альноУ культури. Bin видшив 7 груп музе'й класи(|лкуючи Ух наступним чином: загалыю1сторич1п (урядов[); ¡¡¡домс (профщьш); вищих учбових заклад1в; наукових товариств; MicbKi; церковн приватш. Значну увагу вчений придшив вивченню музейних колекщ ГПвденно-ЗахщноУ Pyci, в т.ч. музейним експонатам Киево-ПечерськоУ лаврг Софшського Собору та ДесятинноУ церкви. B.C.[конников докладно доел щи створення музейних експозицш, Ух фондування, icTopiio колекцюнуванш виршшочи найцпшши зб1рки.

— анал1зуючи процес створення та д1яльиють б1блютек, вчений згрупува комплекс б'юл'ютсчипх ¡нститущй за блоками: централып держа шй б1'блютек1 вищих навчальних заклад1в та наукових товариств; монастирськ!; родов! т приватш. Велику увагу придщено виевггленню книгозб1рок у вггчизняних т закордонних б1блютеках, i'x вщмпшостсй та характерних рис, виокремлено пр цьому швденно-захщний perion з огляду на його особливоеп. Вчений пода грунтовиу б1блюграфпо даного питания i характеристику б1блютек вщоми д1яч1В культури та науки: О.М.Бодянського, О.М.Лазаревського, П.О.Кулшл В.Б.Антоновича, КВ.Лучицького та in.

— оцшюючи роль та мюце допом1жних знань в ¡сторичному шзнанн вчений запропонував власну систематизащю джерелозиавчих гапузе ¡сторичноУ науки з урахуванням видових особливостей джерел, i'x системни якостей, специф1чности шформативносп, що дало змогу об'еднатн i'x в окре\ групи. Bin виокремив археолопю, як комплексну науку, складовими яке вважав палеографа, дипломатику, сфрапстику, геральдику, нум1зматику т старожитносп мистецтв i побуту. До самостшних дошжпжних знань вщноси генеалопю, хронологио, ¡сторичпу географпо, етнографио, фиюлогно, icTopii л1тератури та icTopiio права. Окр1м них до щеУ групи В.СЛкопников вщшс ш ¡сторичну б1блюграфно та зазначав про дощлыпеть, у ряд! випадки застосовувати даш природничих наук.

У висиовках визначеш проблеми, як\ потребують подальшоУ науковс розробки. Зокрема, звертаеться увага на необхщшеть узагальненог дослщження б1блюграф1чноУ д1яльност1 вченого, його npaui на посад1 Голов Б1блютечноУ KOMicii университету св. Володимира тощо.

Малодослщженими залишаються ¡сторюсофськ! погляди В.СЛкопников; i'x формування та еволющя, закономфиост! становления в русл! сучасноУ йом росшськоУ та захщноевропейськоУ концепци ¡сторичного розвитку.

Основний 3MicT та biiciiobkii дисертаци викладс1Й у публ1кац1ях:

Indueidyiuibni мопографн

1. Володимир 1коиников: джерелознавч1 студи. - К., 1999. - 360 с. (15,2

др.а.).

Рец.: Буравченков Д., Стуканов С. Знаний i незнаний академк B.C.Ikohhhkob // Студп 5 apxißHoT справи та документознавства- К., 1999. - Т.4. - С.206-208.

Рец.: Корольов Б. B.C.конников - в!рний служиик музи Юно // Пам'ять стол'|ть. -1999.-№6.-С. 146-149.

2. Академ!к Володимир 1конников: життепис та б1блюграф!я. - К., 1998. -132 с. (5,2 др.а.).

Рец.: Дмитр1снко М. Академ1к Володимир Ikohiihkob: життепис та наукова творч1сть // йблютечний вкиик. - 1999. - № 4. - С.56.

ПуилЫацп в иаукових, фахових видаичях, штверджепнх перелЫалш

ВАК Укра'ши

3. OcnoBiii напрями джерелознавчих студнЧ В.СЛконникова // BicmiK {иТвського у!пверситету. 1стор1Я. Вип.34.-К., 1996.-С. 146-152 (0,5 др.а.).

4. Арх1вознавство у пауковому доробку В.СЛконникова // Студи з ipxißiioi справи та документознавства. — К, 1996. — Т.I. — С. 115-123 (1 др.а.).

5. Проблеми ¡сторюграфп та джерелознавства у науковш спадщиш' З.СЛконникова // Спешалын ¡сторичн1 дисциплпш: питания теори та методики. ¡6. наук, праць. - К., 1997. - С.80-89 (0.5 др.а.).

6. Киевознавство у творчосп В.СЛконникова // Вюник Кшвського апверситету. 1стор1я. Вип.36. - К., 1997. -С.75-81 (0,5 др.а.).

7. Ешстолограф1я (ешетололопя) як наука ¡сторичного циклу: проблеми, иляхи 'ix виршення // Спещалын ¡сторичш дисциплпш: питания теорй та 1етодики. 36. наук, праць та епопцйв. - К., 1998. - Число 2. - С.23-45 (0,7 д.а.) у сшвавт. з Дмитр1енко М./

8. Спещалып ¡сторичш дисциплпш у творчосп В.СЛконникова // Питания стори, ¡сторюграфп, джерелознавства та apxiB03iiaBCTBa Центрально!'та Сходно!" Гвропи. 36. паук, праць. - Впп.1. - К.-Чершвш, 1997. - С.249-254 (0,5 др.а.).

9. Володимир [конников - б(блютекозпавець та б1блтфш // 1мблютечний ■¡сник. - 1998. - № 1. - С.39-42 (0,5 др.а.).

10. Проблеми теоретичного джерелознавства у творчосп В.СЛконникова ' Сер1я: «1стор1я apxiBiioY прави: спогади, досгпдження, джерела». Вип.2. ^пещалып галуз1 ¡сторичноТ науки. 36ipiniK на пошану М.Я.Варшавчика. - К., 999. - С.33-47 (1 др.а.)

11. Географ]'я джерельноУ бази «Опыта русской историографии» *.С.1конникова П 1сторико-геофаф;чш досшджения в Украйп. 36. наук, праць. 1а пошану видатного вченого-юторика, члена-кореспондента HAH УкраТни, ;октора ¡сторичних наук, професора Федора Павловича Шевчеика. - К., 1998. -;.42-56 (0,7 др.а.).

12. БЁблюметричний анал13 науковоТ творчосп академша В.СЛконников; // Б1блютечний вюник. - 1999. - № 3. - С.42-48 (0,7 др.а.).

13. Академк В.СЛконников про "допомшш знания" у пращ "Опы русской историофафии" // Вкник Кшвського ушверситету ¡мечи Тарас; Шевченка. - 1стор\я. - 1999. - Вип.41. - С.9-12 (0,5 др.а).

14. Володимир 1конников: незнапа спадщина // Пам'ять столёть. - 1999. -№ 4. - С.67-77 (1 др.а.).

15. Огляд особового архплюго фонду акаде\пка В.СЛконникова // Студи : арх1вноУ справи та документознавства. - К., 1999. - Т.4. - С. 134-137 (0,5 др.а.).

16.150-р1ччя з дня народження В.СЛконникова // УПК. - 1991. - № 12. -С.141-148 (0,5 др.а.) (у сшвавт. з Дмитр1енко М.).

17. Губернсьм вчеш арх1вш комёсп в УкраТш (кшець XIX - початок Х> ст.) // Кшвська старовина. - 1995. - № 6. - С. 105-112 (1 др.а.) (у сшвавт. ' Семергеем О.Л.).

18. В1д предкЁв до нащадшв (Життепис вётчизняного вченогочеторик; Володимира Степановича 1конникова) // Пам'ять столггь. - 1997. - № 3. - С.75 91 (1,5 др.а.).

19. СвЁтанки \ сутшки родини 1конникових // Слово ) час. - 1999. -№ 1. -С.30 (0,2 др.а.).

20. Методика опрацювання ¡сторичних джерел у творчост

B.СЛконникова // Вкник Кшвського ушверситету ¡меш Тараса Шевченка 1стор1я. Вип.48. - К., 1999. - С.4-10 (0,5 др.а.).

21. ЛЁтописознавство в творчостЁ Володимира [конникова // НауковЁ прац НацюнальноТ бЁблютеки Украши ¡меш ВЛ.Вернадського. - Вип.З. - К., 2000. -

C. 95-115(1,5 др.а.).

22. Проблеми археофафн у науковш творчост! В.СЛконникова / Укра'шський археограф1чний щорЁчник. - Вип. 3-4. - Т. 6-7. - К., 1999. - С. 50 55 (0,4 др.а).

Публгкаци, ят додатково в1дображають результаты дисертаци

23. Ешстололопя. Короткий ¡сторичний нарис. - К., 1998. - 53 с. (3 др.а.) (у сшвавт. з Ляхоцьким В.П.) (авторських - 1,5 др.а.).

24. Специальные исторические дисциплины. Уч. пос. / Под ред В.Замлинского, М.Дмигриенко. - К., 1992. - 324 с. (чл. автор, кол.) (авторськи; - 1 др.а.).

25. Исторические дисциплины. Краткий библиографический справочник указатель. - К., 1990. - 157 с. (упор, у сшвавт. з Дмитр1енко М.Ф.).

26. Володимир конников // 1стор1я УкраТни в особах Х1Х-ХХ ст. - К. Украша, 1995. - С.108-112 (0,5 др.а.).

27. 1конников Володимир Степанович // Малий словник ктори Украши. -К.: Либщь, 1997. - С. 172 (0,2 др.а.).

28. Ikohhukob Володимир Степанович // Украшсыа apxißicTii. 1юб1блюграф1чний довщник. /Упор. О.М.Коваль, 1.Б.Матяш, В.С.Шандра: У 3-

вип. - Вип.1. (XIX ст. - 1930-Ti рр.). - К., 1999. - С. 153-156 (0,3 др.а.).

29. Ikohhukob Володимир Степанович // Джерелознавство icTopii УкраТ'нп. [овшшк. /Редкол. Варшавчик М.Я. (голова) та in. - К., 1998. - С,172-173 (0,2 p.a.).

30. Книгознавч1 дослщження у творчш спадщиш Володимира [конникова Перил книгознавч1 читання: 36. наук, праць /вщп. ред. О.Онищенко. - К.,

997. - С. 134-137 (0,4 др.а).

31. Маргшалютика - спещальна дисциплша ¡сторичного циклу // 1стор1я краТиеького середньов1ччя: Козацька доба. 36. наук, праць у 2-х част. (На ошану ¡сторика, лауреата державноТ премн ¡м. Т.Шевченка Олени Михашпвни .панович). - 4.1. - К., 1995. - С. 133-152 (1 др.а.) (у сгнвавт. з Дмитр1енко М.).

32. До питания украТ'нсько-хорватських иаукових зв"язк1в другоТ' оловини XIX - початку XX сташття //Питания ¡сторп, ¡стортграфи, жерелознавства та арх1возиавства Центрально)' та Cxißno'i Свропи. 36. наук, раць. - Вип. I. - К.-Чершвщ, 1997. - С. 91-95 (0,5 др. а.) (у сшвавт. з трельчук Н.)

33. Ки'1'вська школа документал1ст1в // Apxiena та б!блютсчна справа в крапп доби визвольних змагань (1917-1921 рр.). 36. наук, праць. - К., 1998. -.239-241 (0,3 др.а.).

34. Трудар науки (Володимир Ikohhukob) // 1сторичиий календар / Упор. .Денисенко, В.Туркевич. - К., 1997. - С. 333 (0,2 др.а.).

35. Вггчизняна apxißicTHKa в особах: актуальн1 проблеми дослщження // краТнське арх1вознавство: ¡стор1я, сучасннй стан та перспективи. Науков1 эповщ1 Всеукра'шськоУ конференцн (КиТв 19-20 листопада 1996 р.) - 4.1. - К., 197. - С.74-79 (0,3 др.а.).

36. Наукова спадщина В.СЛконникова (до ¡сторюграфп проблеми) // роблеми сощальних i гума1птарних наук. Матер1али науковоУ конференцн'. -[иколаТв, 1996. - С.75-77 (0,3 др.а.).

37. B.C.[конников: огляд науковоТ творчост! // 150 рокчв розвитку тчизняноТ ¡сторичноТ науки в КиТвському ушвсрситетк Матер1али :спубл1канськоТ науково-практичноТ конференцн. - К., 1993. - С.85-89 1,4 др.а.).

38. Педагопчна та проевтшцька д1ялынсть В.С.1кониикова // Культурпе ¡редовище Киева к1нця XIX - початку XX ст. Образ епохи. Тези доповщей ¡жнародноТ науковоГ конференцй'. - К., 1995. - С. 184-186 (0,3 др.а.).

39. Питания icTopii культури та проевтшцтва у творчост1 В.С.[конникова Матер1али мшнародноТ науковоТ конферешцТ' «Вщродження укра'шськоТ

;ржавност1: проблеми icropii та культури. - 4.1. - Одеса, 13-16 травня 1996 р.-.161-162 (0,2 др.а.).

40. До питания про джерельну базу для складання родоводЁв // УкраУнсьь генеалогЁя: xeopia, методолопя, icropin та практика. Матер1али I генеалопчни читань пам'ят1 Вадима Модзалевського. - К., 1996. - С.49-53 (0,4 др.а), ( сшвавт. з Дмитр1енко М.Ф.)

41. Документи архпюсховшд Киева про життя та творчють академн В.СЛконникова // Актуалып проблеми розвитку архЁвно'У справи в Укра'п: Доповщ1 та повщомлення наук. конф. 15-16 березня 1995 р. - К., 1996. - С. 10' 109 (0,4 др.а.).

42. Проблеми бюграфктики у творчосп В.СЛконникова И УкраУнськи бюграфЁчЕшй словник: ¡стор1я i проблема створення. Матер1али науков< практичноУ конференцЁУ. - Львёв, 8-9 жовтня 1996 р. - Львёв, 1997. -С.23-25 (0. др.а.).

Войцех1вська I.H. [сторичне джерелозиавство утворчостЁ В.СЛконников - Рукопис.

ДисертацЁя на здобуття паукового ступеня доктора Ёсторичних наук : спецЁальнЁстю 07.00.06 - 1сторЁографЁя, джерелозиавство та спецЁалы ЁсторичЕП дисциплёнее. - КиУвський нацюналышй унЁверситет iMeHi Тарас Шевченка. - КиТв, 2000.

У дисертацЁУ на ocnoßi анашзу творчоУ спадщини В.СЛконешкое розкриго його внесок у розроблеЕшя проблем теоретичного та практичноЕ джерелознавства, опрацювання шляхЁв та метод ¡в дослЁдження джерел, i критичного аЕЕалЁзу та оцёееки.

Реконструйовано життевий та творчий шлях В.СЛконЕшкова як Ёсторик; джерелозЕЕавця, обгруЕгговаЕШ узагальнеЕЕа оцЁнка факторЁв, едо вплЕшули г формування наукових поглядев та джерелозЕЕавчого мислення Ёсторик окреслеЕИ коЕщептуалый гпдходи та методологЁчнЁ засади його творчост УпорядковаЕга бЁблЁографЁя праць вчсеюго, проведений Ух бЁблЁомстричЕЕЕ! аналЁз; визначено npiopiETeTEii наирями дослЁджень та виокремлеЕЕий блс джерелознавчих праць.

КпючовЁ слова: B.C.Ikoeiehekob, джерелозиавство, ¡сторичне джерел^ теорЁя джерела, джерелозЕ1авча практика, джерельна ЁнформацЁя, класифЁкац джерел, ЁсторЁофафЁя, методика, критичний аналЁз.

Vojtsehivska I.N. Historical Source Study in the works by V.S.Ikonnikov Manuscript.

Dissertation for a Doctor of History degree conferment /specialized fiel 07.00.06/ - Historiography, Source Study and Special Historical Subjects, Kyi National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2000.

The theoretical thesis deals with Ikonnikov's contribution to elaboration < problems of theoretical and practical source study, working out the ways and methoc

if sources analyses, their critique and appreciation. As a basis of analysis Ikonnikov's egacy has been taken.

Ikonnikov's way of life and his creative work have been reconstructed ccording to a historian-source scholar. Generalized appraisal of the factors was ubstantiated in the dissertation. All this had an influence on formation of scientific iew and source study thought of the historian. Conceptual approach and lethodological principles of his scientific work are described there too. The ibliography of the scientist's works has been put in good order and their bibliometric nalysis has been made too. Prior scientific trends and the picked out bloc of source tudy works have been determined in the dissertation.

Key words: V.S.Ikonnikov, source study, historical source, theory of source, ource study practice, source information, source classification, historiography, lethods, critical analysis.

Диссертация на соискание учецой степени доктора исторических наук по псцналыюсти 07.00.06 - Историография, источниковедение и специальные сторические дисциплины. - Киевский национальный университет имени араса Шевченко, Киев, 2000.

Актуальность настоящего исследования обусловлена необходимостью зучения научных достижений наших предшественников, переосмыслением иогих концептуальных оценок прошлого, а также недостаточным изучением анной проблемы в украинской и зарубежной историографии.

В диссертации реконструирована [тучная биография В.С.Иконникова. На спове использования критериев оценки результативности научной работы и ормативных библиографических индикаторов проанализировано научное юрчество ученого и определены приоритетные направления. Дается эобщенная оценка факторов, которые повлияли на формирование научных ¡глядов и источмиковедческого мышления историка, очерчены знцептуальные подходы и методологические принципы его творчества.

На основе использования широкого крута архивных и порнографических источников, комплексного анализа научного творчества .С.Иконникова, становления его как историка-источниковеда, архивиста, лориографа раскрыт вклад ученого в процесс становления и развития лорического источниковедения и отдельных отраслей исторического знания.

В диссертации впервые в украинской историографии проанализировано лочниковедчсское наследие B.C.Иконникова, разработка им проблем юретического и практического источниковедения, методов исследования ¡дельных видов и групп источников, их классификации и критического 1ализа.

В области теоретического источниковедения внимание сконцентрировано 1 освещении роли ученого в разработке и определении понятий «исторический ггочник», «источниковедческая критика», «классификация источников» и т.д.

Определена методика поиска, систематизации и исследования источнико изучен подход историка к их анализу и публикации.

Источниковедческая практика рассматривается в контексте работ В.С.Иконникова с летописями, мемуарами, эпистолярными источникам показана методика использования документов личного происхождения, прием определения их достоверности, авторства, времени и места происхождения.

Раскрывается обоснование ученым значения и роли смежных источниковедению областей знаний: архивистики, музееведени библиотековедения, книговедения и комплекса «вспомогательных дисцишпп с учетом их особенностей и информативных возможностей.

Диссертация содержит ряд выводов и рекомендаций, направленных i дальнейшее использование результатов исследования в научных разработках.

Ключевые слова: В.С.Иконников, источниковедение, историчесю источник, теория источника, источниковедческая практика, источников; информация, классификация источников, историография, методик критический анализ.