автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: История акцентуации отименных наречий в украинском языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "История акцентуации отименных наречий в украинском языке"

С;

- С Г?

^ НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМЫ НАУК УКРА1НИ — 1НСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА 1М. О.О.ПОТЕБШ

На правах рукопису

ГАЛЬЧУК Валентина Юхим^вна

1СТОР1Я АКЦЕНТУАЦП В1Д1МЕННИКОВИХ ПРИСЛ1ВНИК1В В УКРАШСЬКГЙ МОВ1

Спещальшсть 10.02.01 - украТнська мова

А втореферат дисертацп на здобуття паукового сгупеня. кандидата фиюлопчних наук

КИ1В — 1996

Робота виконана в Гнституп мовознавства HAH УкраТни

Науковий KepiBHHK—чл.-кор. HAH УкраТни, доктор

Офщшш опоненти—доктор ф1лолопчних наук, професор В.М.Винницький — кандидат фиолопчних наук В. Б. Задорожн и й Прошдна усганова — Чершвецький дер жу н i верситет im. Ю.Федьковича

Захист дисертацП вибудеться " листопада 1996 року о ¿¿_ годи Iii на засщанш спещаупзовано! вчено! ради Д.016.28.01 для захисту дисертащй на здобуття вченого ступеня доктора фшолопчних наук при 1нститут1 мовознавства iM. О.О.Потебш HAH УкраТни (252001, КиТв-1, вул. Грущевського, 4)

3 дисертащею можна ознайомитися в б1блк>тец1 1нституту мовознавства HAH УкраТни.

Автореферат рознхланий жовтня 1996 р.

Учений секретар спещал13овано1 ради доктор фиолопчних наук

фиолопчних наук, професор В.Г.Скляренко

професор

Наука про наголос, акцентолопя, е одшею з найменш дослщжених галузей украшського мовознавства. Особливо актуальним 1 необхщним е кторнчне досл1дження наголосу. Воно "оргашчно доповнюе ¿сторичну морфолопю, допомагае розв'язатн окрем! питания ¡сторично! фонетики 1 нав!ть историчного синтаксису, дае щнний матер!ал для пор^аняльночсторичних студш у галуз1 слов'янсько! акцентологп" *

Значний внесок у розвиток ¡сторично! акцентологп украшськоТ мови зробив Л.А.Булаховський. Вш розробив щлий ряд теоретичних питань з кторп наголосу, в пор1вняльно-¡сторичному плат висвгглив акцентуацио труп сл1в р1зних частин мови. Велику увагу украТнському наголосу вш прид^ляв 1 в численних працях, присвячених питаниям слов'янсько! акцентологп Новий етап розвитку ¡сторично! акцентологи започаткував В.Г.Скляренко. Ним запропоновано новий погляд на цишй ряд питань, що стосуються теорп праслов'янського наголосу; на особливу увагу заслуговуе йога реконструкщя ярироди прасло-в'янських ¡нтонацш. Вчений розпочав системке вивчення ¡сторп наголосу кожного граматичного класу сл1в. Вш дослщив ¡сторш акцентуацн ¡меншшв укра!нсько! мови вш тзньопраслов'янського перюду до нашого часу, встановив основш тенденцп в !х наго-лошенш, з'ясував причини та час акцентних змш.

Ще один крок до системного опису 1 вивчення укра!нського наголосу в його ¡сторичному становленш зроблено В.Б.Задо-рожним, який доел 1 див ¡сторпо акцентуаца суф1ксальних прик-метник1в.

1стор1я акцентуаца присл1вниюв, що е темою нашого 1 Скляренко В.Г. 1стор1я акцентуацн ¡менниюв а-основ украшсько! мови. — К., 1969. — С.4.

дослщження. до дього часу ще не знайшла свого висвллення.

Уже з початку писемносп пржинвник виявляе себе як морфолопчно складний 1 багатий значениями граматичний клас, що сшвв1дноситься з ус!ма повнозначними частицами мови. Об'ектом нашого дослщження ми обрали в1д1менников1 приапв-ники.

Мета назло! роботи - дослщити ¡сторт акцентуаци присипвнигав, утворених в1д ¡менниюв, 1 встановити основш тенден-цп в 1х наголошенш. Наша увага в основному зосередилась на розв'язанш таких завдань:

- простежити розвиток акцентуаци досл!джуваних присл1в-ниюв з перюду !х вшшкнеяня до нашого часу;

- встановити тенденцП у наголошенш вдаменникових при-сл1вчик1в;

- пояснити основш причини змши наголосу, виявити умови виникнення й занепаду акцентно! вар1антносп, дослщити залеж-шсть наголосу прис/йвниюв в:д 1х будови.

Наукова новизна досл'иження полягае в тому, що воно е першою спробою в украТнсьюй мов1 д1ахрошчного системного опнсу акцентуаци присл1вник1в.

Наукова 1 практична шннкть роботи визначаеться тотр г вивчення украТнського наголосу 1 його ¡сгори. Проведе,; дсс ження, являючи собою нсобхщну складову частину анал.ау- б:;сГ акцентно! системы укрансысо! мови, буде корисним для подал» чю дослщжень з юторН наголосу, для уточнения акцентних норы сучасно! украТнсько! л1тературно! мови, для обгрунтування правил наголошення присшвниюв. Результата дослшження можуть бути використаш при написанш узагальнюючо! пращ з ¡сгори украТнського наголосу; при написанш шдручнимв та поабниюв з ¡сторич

но? граматики украшсько! мопи; у лрактищ викладання ; сторп мови та сучасно! украТнсько! мови в середшй та випий школь Джереламн ведомостей про наголос ирисл1зшпив в ХУ1-ХУП ст. стали дат староукрашських акцентованих пам'яток. Сл1д зазначитк, що пам'ятки засвщчують обмежену юлыасть адверб1а-л1зоваиих ¡менникових форм, в основному цс найпоширешпа, загальновживаш слова. Прислшпжи, що утворилися способом дериваци, майже не зустрТчаються. Багатий матер!ал для дослщження ми почерпнули ¡з словниюв украТнсько! мови XIX -початку XX столт,, авторами яких е О.Афанасьев-Чужбинський, П.Б1лецький-Носелко, М.Левченко, С./КелеуЛвськнн та С.НедЬ льський, М.Уманець та А.Стлка, 6.Тимченко, Б.Гршченко, Г.Голоскевич. Використано також класичну поезш (твори П.Гулака-Артемовського, в.Гребшки, 1.Котляревського, Т.Шевчен-ка, Л.П/пбова, I.Франка, Лес! Украшки). Широко залучаються да 1и р1зннх д1алект1в, взят! ¿з граматик Е.Огоновського, С.Смаль-Стоцького та Т.Гартнера, С.Тимченка; з монографий та науковнх статей 1.Верхратського, 1.Янува, Б.Кобилянського, П. Гладкого, Г.Шила, 1.Панькевича, П.Приступи, В.Ващенка, Д.Бандр1вського, М.Леоново!, В.Шмчука. Факти про сучасне Л1тературне наголо-шення беруться 1з сучасних словниюв — "Словника наголоав украТнсько! литературно! мови" М.1.Погр1бного, словника-довздника "УкраТнська л1тературна йимова 1 наголос", "Орфоегпчного словника" МЛ. Погр1бного, "Словника украшсько! мови" в 11-ти томах.

Методи дослшжения. Широкий фактичний матер1ал, вибраний ¡з названих джерел, певним чином класиф»куеться 1 аналЬуеться методом системного опису; внкористано також пор1в-няльно-кторичний метод.

На захист виносяться таю положения:

- акцентна система вдаменникових присуивниыв перебувае у постшному розвитку, основою для П становления стала акцентна система ¡менниыв;

- основна маса приапвниюв успадкувала наголос в!д тдшждних iMCHHHKiB i зберегла його до нашого часу;

- частина приел ¡вниюв у npoqeci свого розвитку зазнала певних акцентних змш, яы були зумовлеш впливом ¡менниково! акцентно! системи, з одного боку, i внутршшми особливостями розвитку самих присл1вник1в, з другого;

- для акцентно! системи вдаменникових присл1вниыв характерна акцентна вар1антшсть, яка е неминучою i закономерною в процесс еволюцп мови;

- в акцентуацп вдоменникових присл1вниюв спосгер1гають-ся генденцп, зумовлен1 морфолопчним складом присл1вниюв, зо-крема тенденщя до перенесения наголосу на префжс, послщовне наголошення певних морфем (-цем, -ком).

Апробап1я дослшження.

Результата дослцркення були викладеш у допов)дях на М1Жнароднш науково-практичшй конференцп "Слов'янська культура: здобутки i втрати" (Полтава, 1996), на м!жнародшй науковш конференцп "Пам'ятки писемносп схщнослов'янськими мовами XI-XVIII столптя" (Умань, 1996). Окрем1 роздан й уся дисертащя обговорювалася на засщаннях шдшлу мов 1нституту мовознавства HAH УкраТни.

Структура дисерташГ. Дисертац1я складаеться 1з вступу, двох роздшв, bhchobkib, списку скорочень викорветаних джерел, списку основно! використано! лггератури. Видиення двох роздшв зумовлене морфолопчним складом присшвниюв. Перший розд1л

присвячений присл11зникам, що виникли внаслщок адверб!ал1защТ безпринменникових форм ¡меннишв, другий - адверб1ал1зованим прийменниковпм сполукам. Оскмьки деривацшиим способом тво-рилися присл1вникн на фунп адверб'1ал1зованих безприймен-никових форм 1 за аналопею переймали 1х наголос, так! утворення розглядаються у першому розд1л1.

У встут розкриваються актуалыпсть теми, мета та завдапня досл1дження, обгрунтовуеться науково-практичпа цшшсть рсбоги, а також формулюються основы положения, як1 виносяться на захист.

У першому роздш розглядаються безприйменников1 адвер-б1ал!зоваш форми ¡меннишв. В украТнськш моз! ¿снують присл!вники, що утворилися внаслщок ¡золяца вщ парадигми ¿менннюв кожно! з вщмшкових форм.

Присш'вннк троха I адверб!ал1зована форма родового

гидмшка трохи, а також ряд префшсал ьннх 1 суфжсалышх

/ . / / / / / / утворень (нггроха, потроха, трошка. ротрошка. тромечка, штрохи,

{ / / ./ * / потрохи, трГшки, трошки, трошечки. тр!шечки. потроху, потрошку.

потрошечку. трошком) збер1гають в украшськШ моб! перв!сну

кореневу акцентуащю.

Не змпшли свое! первюноТ ¡менниково! акцентуавд! присл1в-ники, що за походженням е формою родового вЦмшка ¡менниюв: босяка. б\жкя, голяка'. косяка, кружка, сторчака^ навтжача \ под.

Д1алектт адверб1ал1зоваш форми давального вадмшка однини дол1в та домш праслов янського походження. Як I у вщповщннх ¡менниюв, на г'рушч давньорусько! мови -у цих присл1вниюв виникае флективна акцентуац1я, яку дос1 збер1гають окрем1 твдеино-захщш говори.

Зберегли первкну ¡менникову акцептуащю ¡зольопаш фор-

ми знахщного вщмшка ¿меннишв: рано, веч ¡р. 0614. Присл1вник

поперек зустр1чаеться в пам'ятках з наголосом на другому та

третьому складах. Причина цього в тому, що вщповщний ¡менник

уживався у р1зних гов!рках з р1зною акцентуащею I присл1вник

вщношдно до д1алектного репону успадкував той чи шший

наголос. У Л1тературнш мов1 усталився наголос на останньому

склад!. Очевидно, саме такий наголос був першсним: поперек < пе-/

речити.

Значна юльюсть присл1вникш у^ворилася внаслщок адверб)ал1зацп форм орудного вщмшка однини. Переважна б1лышс.ть з них збергае первшну акцентуацию. Так, кореневу акценгуацт успадкували ярисл1вники боком, вихилясом, волоком, да'ром, долом, жужмом, зизом, л1том, м^тгю 1 т.д. Суф1ксалышй наголос отримали вщ форми орудного вшмшка однини ¡мепшпав прцг,л1вники оосяком. ваилом, гужем, порожнем, рядком, см!Шком,

' > ' ' у л7

сторчаком, весною, горою, зимою, порою V под. У деяких

, ( I / / // // \ ...

прислшннках (разом, низом, часом, рядом, вечеров) перв1снии кореневий наголос збepiгaeтьcя у лггературнш мов1, але на р1вш окремих д1алект1в перемщуеться на суфжс. Змшили кореневий

наголос на суфжсальний шд впливом вадповадних ¡мешшклв таю

/ > / / ./ / прислшники, як Ыгом, кругом, гуртом, загалом, стадом.

Перенесения наголосу 13 суфшса на коршь властиве присл^внику н1ччю. Цей прислйвиик виник у праслов'янську добу (notrьjq) I успадкував наголос в1дповщно! форми 1менника — флектнвний. На грунт! давяьорусько! мови форма орудного. ведмшка однини 1мекник1в Т-основ жшочого роду з рухомим наголосом вир1внювала свою акценту ацш за називним-знахщним, родовим та давальним вщмшками однини. Таким чином, в ¡меннику шччю наголос перемни вся з флексп на коршь 1 в свою чергу вплинув на спорщнену

адверб1ал1зовану форму, спричииивши кореневий наголос. Такий наголос закртився в ycix схщнослов'янських мовах (рос. ночью, бьчор. ноччу). Раши акцептован! лам'ятки укркшсько"! мови засвщчують уже тЬтьки вир1вняну, кореневу акцентуацш.

Певна юлыисть прислшшшв утворилася за допомогою суф]"кса -ом, абстрагованого Í3 утворень, що е застиглою формою орудного В1дм1нка. Так! приа/ивники вживаються як з кореневим, так i з суфшсальним наголосом. Кореневою акцентуащею характеризую-ться прислшники дибом, вагом, втеком, набгом, напхом, nixoM i под.; суф!ксальною - тягом, тельмом тощо.

Утвореиня Í3 суфшсом -ком, -цем (одш з них мають 1менииков1 в1Дповщники, íhhjí - утвореш за допомогою абстрагованих форман-tíb -ком, -цем) мають тенденцда до наголошення суфжав. При цьому адверб!ал!зоваш форми ímchhiikíb nepsicuy кореневу акцентуац!ю змпшли на суфшсальну (мовчком < молчкомъ, тшко'м < п'Ашкомъ), а присл!вники, то творилися за допомогою

абстрагованого форманта зразу ж закршлювали за собою суфшса-

/ / l.l.i

льни и наголос: дзюрком, мельком, мовчком, тшком, сл!дком,

' .. ( / / / / . /

смерком, тайком, труськом, хапком, хватком, хил ком, щлком

(кореневий наголос, що зрщка зустр!чаеться у призывниках такого типу зумовлений аналопею до вцщрикметникових присл^вшшв

типу хапко. хватко); 6irneM. гольцем, живцем, машвцем, нирцем,

' ! I / '

правцем, прямцем. тихцем, трухцем, тюпцем, хильцем. У префжса-

лышх утвореннях на -цем за аналопею до адверб1ал13ованих преф!ксалышх форм орудного вщмшка (вибрик - вибриком, при-смерк - присмерком) наголошуеться преф1кс (в окремих -roBipKax

чожлив! вщхилення): видр1бцем. визирцем, нази^цеМ; нахильцем,

■> .> / г <

11дб1гцем, тдтюпцем, полапцем, похапцем, прихапцем.

Адверб1ал4зован1 безпрефжсш давн! форми орудного вщ-

ка з6ер1гають перв1сну кореневу акцентуащю. Mopфoлoriчнi новотвори ¡з дим суф1ксом за аналопею також отримують

I г / / /

кореневии наголос: 3£рхи, гопки, крадки, мовчки, тшки, рачки, .попки. цапки, сторчки. Морфолопчш утворення з префшсом на-(на-в-) та суфжсом -ки мають наголос на першому склад1 теля

префжеа, незалежно вщ того, чи це другий нрефше, чи коршь

/ > / 1.1 /

(наввипередки, наввиринки, назколппки, навлежачки. навпомацки,

/ . / / / /

даьпом1рки, навприсядки. навсидячки. навспинячки, навстоячки,

напочшки). В шших префшеальних присл1вниках ¡з суфжсом -ки

послщовно наголошуеться префжс: обмацки, перекидки, покрадь-

/ / / / „ / /

ки, полапки. помацки, сопаски, потаики, потемки, похапки,

/

пошепки.

Прислшники 1з суфжсом -ц-, як правило, будуються на

фуни уже в^домих присл1вникових основ 1 за аналопею пере. ./ . ./ . У имають IX наголос: назздогшц!, наздогшщ, уздогшщ - навздогш,

У ./ У / /

наздопн, уздопн; назманщ - навмання: назирщ - назирцем;

/ . ! / . / / • ' нахильщ -нахильцем; прихапщ - прихапцем; покрадщ - покрадьки.

Значш трудшищ викликае висв1тлення ¡сторп акцентуацп

присл1вниюв на -ма. Щ присл1вники, не будучи прив'язаними

своГм походженням до якогось однотипного класу сл!в, зазнава-

ли багатьох акцентних вплив1з. По-перше, вони були ор1ентоваш

на пoдвiйний наголос присшвника дарма, за зразком якого

творилися. По-друге, словотворча модель -ма у прислшнику - за

походженням флекеш орудного шдмшка двоши. 1менников1 форми

орудного В1ДМ1нка двоши на час творения таких присл1вник!в уже

вийшли з ужитку в лп'ературниы мов^ але ще з6ер1галися на

д1алектних перифериях. Осгальки пршупвники не мали конкретного

зв'язку з под1бними ¡менниками, яю в свою чергу належали до

р1зних акцентних тишв, вони за зразок свого акцентного оформлен-

и

ня могли приймати як кореневий, так i суфжсальний наголос. Потрете, присл1вники на ,-ма не могли обминути впливу шших категорш сл1в, як! за походженням е формами орудного BijXMiiiKa двоши, або оформлених за аналопею до форм орудного вщмшка двоши: чотирма, п'ятьма', багатьма^ BciMo i под. Bei вони, як правило, мають наголос на закшченнк По-четверте, деяк1 приоивники могли успадкувати кореневий наголос д!есл1виих основ, вщ яких постали. Таким чином, процес утвердження

власного наголошення присл1вник1в на ¿¿¡а (б|гма, Гдьма^ л!гм^,

./ ttJi.ii/ / ' t / /

Л1жма, митьма, мшьма, мнима, ницьма, плазьма, притьма, сидьма,

- слщьма, слшма, ставма, еттма, стовма, стоима, сторчма, торчма) був викликаний р1зними чинниками на pi3HHX д!алектних р1внях, що зумовило строкату Ix акцентуащю.

Присл1вники з суфжсом -ома мають поспйне кшцеве наголошення, яке мОжна пояснити тыьки впливом або безпосеред-ньо форм орудного вщмшка двоши ¡мешшюв з рухомим наголосом (дарома), або чиапвникових сЬорм двома' трьома', п'ятьома. в1сьмо-ма{ обома^ кидькома^ крадьком^, кружкома, смеркома, тайкома, хапкома, хватькома^ швидкома', швиргом/. шуткома!

3 адверб!ал1зованих форм мкцевого вщмшка однини в сучаснш Л1тературши mobi вживаються Т1льки год; та доль Приапвник rofli виник у давньоруськш MOBi i послщовпо 3Öepirae nepBicHy кореневу акцентуацию. Прксл1вник дол! був вщомий уже праслов'янсьюй мови Вщ сшввщносного ¡менника BiH успадкував кореневий наголос, яким характеризуеться i в сучаснш л1тератур-Н1Й MOBi.Ta в деяких швденно-захщних говорах за аналопею до ¡менника, що тд впливом основ на -и з рухомим наголосом отримав флективну функцто, вживаеться з юнцевим наголосом.

У другому роздЫ висвптиоеться акцентуащя присуивниюв,

що виникли внасл1Док злиття прийменниыв з р1зними вщмшковими

формами 1менник1в. Адверб)ал1зац1я таких сполук розпочалася ще

в праслов'янськш мовь Питания акцентуацп поеднань ¡менншав з

прийменниками цього перюду тривалий час викликало rocTpi

суперечки помлж вченими.

Б1льш-менш повну характеристику праслов'янських

акцентних змш уперше дав О.О. Шахматов. Зпдно з його законом

у шзньопраслов'яиськнй перюд спадний наголос у середиш слова

(як на довготь так i иа KopoTKocri) переносився на попередшй

склад, якщо Bin був довготним. Цей закон законом1рно передбачае

перенесения наголосу з кореня ¡менника на прийменник. При

цьому наголос на -кореш Вважаеться первкашм, а на прийменнику 2

вторинннм. Таке положения О.О. Шахматова досить активно об-

3'

стоював Л.А. Булаховський. Проте цей закон О.О. Шэхма-

това багато вчених запсречують. Наприклад, А.Мейе, вважае, що

в перенесенш наголосу з кореня на прийменник немае тчого фоне-

тичного; воно Грунтуеться ильки на способу що визначае вживання

наголосу в ¡кдоевропейськш фразк Припущення О.О. Шахматова

про первинн)сть коренево! акцентуацп префжсальних утворень

шддав сумшвам е.Курилович. На матер1ал; префшсальних

¡менник1в о-основ (спираючись при цьому на свщчення шших ¡ндо-

европейських мов) Bin переконливо дов1в, що в префжсальних

утвореннях ¡менниюв nepBicHO акцентованим був не коре. 2 Шахматов A.A. Очерк древнейшего периода истории русского языка /Энциклопедия славянской филологии.— Hr., 1915.-Вып. П.-С.84.'

3 Булаховський Л.А. Вибраш пращ: В 5-ти т. —К., 1980. —Т.4. — С. 128-162.

4 Мейе А. Общеславянский язык, —М., 1951, —С.38.

5 13

невий голосний, а префикс. Думку 6. Куриловича про первнншсть префжсального наголосу розвинув 1 обг'рунтував В.Г.Скляренко. Вш зазначив, що "для ¡стори украшського наголосу вияснення ¡ндоевропейського «¡едя наголосу в префжеальних ¡пенниках важливе не саме по со6\, а в зв'язку з необхщшетю встановити напрям тенденцп на украшсьйэму фунп: чи наголос перемщував-ся з кореня на префше, чи з префшеа на коршь".^Вченнй вважае, що в!дтягування наголосу на попередш склади пояснюеться природою спадно! штонацп, яка не дозволяла Гй займати якесь шше м^сце в слов!, кр1м початкового складу, де необхщна висота тону забезпечувалася раптовим скорочен'ням голосовнх зв'язок у пауз1 перед початком слова. Це перемвденпя було фонетичним, осюльки зумовлене артикуляцшними причинами/ Отже, у своему дослщ-женш ми влходимо з того, що у присл1вниках праслов'янського походження, по-перше, в1дтягування наголосу на прийменник у шзньопраслов'янський перюд вщбувалося з початкових склад!в з1 спадною штонащею ¡менниюв рухомо! парадигмн; по-друге, префжеалышй наголос е первинним 1 на фунт! украТнсько! мови розвивалася тенденщя до перем1щення наголосу з префшеа на коршь.

Явищс адверб1ал1заца сполук ¡меннишв з прийменниками охопило ус1 непряг-п вщмпиш ¡менниюв. Найпродуктившшим е

злиття прийменшшв )3 формами родового та знахщного в1дмшшв.

5 Кигуйт^г Л. Akcentuacja ргазйи^апБк^сЬ Ыогою ргеПкза1пусЬ ^ет. па -о-) /Spгawozdania муппо^с 1 ро$1е-dzen' Polskiej akademji иппе^пойси — 1929.—Т. XXXIV. —Ыг.4. —8.9.

Скляренко В.Г. Назв. праця.-С.89. 7 Скляренко В.Г. До питания про природу праслов'янських штонащй /Мовознавство, —1974. —№3.—С.46-47.

Адвер61гшзацП поддавалась форма родового вщмшка ¡меыкимв з такими прийменниками: без, вш (од), до. з (с. зь зо). за!_часткою то.

Утворення ¡з префжсом без- (безперестанку. безпереста'ну. безустанку) зберегли 1менниковий наголос. Пршшвник б/зв1сти (за походжеиням сполука приймекника без 1 форми родового в1дм1кка 1менкика ¡^основ жшочого роду з рухомим наголосом) протягом вторичного розвитку "вживався як з префшсальним, так 1 з кореневим наголосом. Очевидно, вш виник ще в шзньо-праслов'янський перюд 1 збер!г свж первкний наголос, хоча у процес1 розвитку зазнав перемицсння наголосу на коршь.

Серея утворень з прийменником до присл1вники досшта (вдосв!та. удосв!та), дс/сить. доста збери-ають свш первюний префпссальний наголос.

Префшсальний • наголос е первкним для присл1вник!в дов!ку. додолу. проте на Грунп укра1нсько1 мови вш швидко вит1сняеться кореневим, який 1 став нормативним для сучасно! л1тературно! мови. 1нсл сполуки прийменника до з формою родового в'1дм'шка адверб1ал'1зувались на давньоруському абр староукраТнському Грунп, отже префшсальний наголос для них не властявий. Вони отримують наголос вщповщних ¡менник1в 1 посл1довно його зберигають: довко'ла. до вол 1, догори, додому, докупи, донизу, доразу. достоту. дотлг/. дощенту.

Поеднанням прийменниюв з. з1. 1з. с та ¡менникових форм

родового вщмшка утвореш там присл1вникн: збоку. зв/рха.

I I ./'■// / . / /

зверху. зиечора. зв!ку. згори. здолу. ззаду. 13заду, знадвору.

зненачька. знеобачка. знеобачки. знизу i т. д. Давню змшу

наголосу в1дпов!ДНого ¿менника вщбивае присунвник зсередини.

Пернкним для нього е кореневий наголос: середина < сер/днш

/ 10 / (пор. 1 бьяор. сярэдзша. але рос.: средина). Паралельш вар1анти

виникли в щлому ряд! украТнських говор1в унасл1док тенденци в

¡менниках з суфжсом -ина до перемщення наголосу з кореня на

суф1кс. У сучаснш лп-ературнш мов1 закртилося кореневе

наголошення присл1вника. У пршупвникових вар1антах знеобачка 1

знео'бачкн вщбулося перенесения наголосу на попереднш склад

Оменник необачка). Двоякий наголос ¡менника перед повторюе

приыпвник спереду. Решта присхшвниюв збер1гае первкну акцен-

туацга (¡менникову).

Присл1вники завтра, взавтра. узавтра. назавтра, позавтра.

позазавтра збер1гають первкну • префшсальну акцентуацт.

Пршупвник завчасу тривалий час збер1гав первюний кореневий

наголос. Лише на меяи XIX ст. з'являеться паралельна форма з

наголосом на суфшсЬ яка виникла шд впливом д1алектно!

флективно! акцентуацп сшввщносного ¡менника. У сучаснш

л1тературшй мов1 закршився (на вщмшу в1д тв^рного ¡менника

часу) суфшсалышй наголос пршшвника завчасу. хоча пшрки

збер1гають кореневий наголос. В шших поеднаннях прнйменника

за з формою родового вщмшка первкна акцентуащя не змшюеться

.(зарань зарання. запр/вди).

Прийменник зо зберп-ае тенденщю до вмсгягування наголосу

на себе (зозла. зопалу. зокола). Приапвники, утвореш шляхом

злиття прийМенника в1д (од) 1 частки що з формою родового

вщмшка не змшюють свое! иервгсно! ¡менниково! акцентуащ!:

г г г / / / У

В1Дразу, одразу. щовечора. щогодини, щодня. пгодуху. пгом)сяия.

/ . / / е / /

шонед!Л1. шоноч!. щоразу. шоранку. щороку. шосили. шотижня.

щохвшп/нн.

Адверб1алЬоваш форми давального вщмшка можна завжди вшзнати за прийменником по. Як правило, так! приапвники успад-

кували наголос ¡менниюв (первюний чи змшений на Групп окремих говор1в): поволь поневолй позаду. понр/вдь посередине посполу. попсреду. Пршшвник поноч1 послщовно в1дбивае давне в1дтягування наголосу з кореня , вишошдного ¡менника на попереднш прийменник, тобто збер^ае первюну акцентуащю.

Значку трупу приапвниково! системи украТнсько! мови становлять .похщш, сформован! на Групп поеднання ¡менниюв у форм1 знахщного ¡идмшка 1 прийменышв в (у), на. о (об), т.о. за та ш. Найпродуктившшою е адверб1ал1защя ¡з прийменником ц<ь Прийменник на - один з тих, яю мали здатшсть вщгягувати наголос на себе з кореневих склад1в з1 снадною штонащею ¡менниюв рухом'оТ парадигми. За винятком небагатьох, присупвники з прийменником ца творилися на груш! давньоруськоТ 1 в основному украТнсько! мови, коли це явите шшло на спад. Тому в переважнш 61льшост1 випадкш названий прийменник не

впливае на акцентуацш новотвору, присшвники без змш

' ' •> У. успадковували наголос шенникш: назад, надвф. папам ять.

./ .

наперемшу 1 т. д.

Змшнв свою перв1сну акцентуащю при<швник навман^- (в1д вмани < оманъ). Довгий час збер!гав перв!сну префжсальну акцентуацш присл^вник давши, який фжсуеться у давшх пам'ятках як з префжсальним, так 1 з кореневим наголосом; на Грунт! украТнсько! мови усталюеться коренева акцентуацш. Праслов'янське явище перенесения наголосу на префжс дае про себе знати у ряд! похщних вщ односкладових основ (наб!р. нарцс. набж. н/збит 1 т.д.), яю зберегли первкну акцентуащю до сьогодш, хоча в окремих говорах характеризуются кореневим наголошенням. Преф!кс на-, приеднуючись до вже префжсованих утворень, на Тх акцентуащю не впливае. Там форми збер!гають

1 / / /

успадкований наголос на предика (набезрж. наопашки. наослш.

наохляп). або вживаються з подвшною (префжсалыюю чи кореневою) акцентуащею (наоколо. нао'круг. наохрест). .Вщповщно

до сшввщносних ¡мешишв набувають подвШного наголошення

/ /.» / / прислшники назахват. наперетр. наперед.

У поеднаннях ¡з формою знахщного В1дмшка ¡менштов

зберегли здатшсть вщтягувати наголос на себе прийменники-

префжси 'за: та (>. Це явище з незначкими В1дхиленнями

простсжуеться в похщних вщ односкладових 1 юлькаскладових

¡менниюв рухомо! парадпгми, якщо наголос падае на перший склад

(зажж. заоч!. зараз. обж. около, ¿круг, ослш, охляп. охрест). В

шших випадках наголос збср1гаеться на ¡менниковш основ1

(заздалепдь. округи). На вщмшу вщ архаТчннх утворень 14.

пошпч. пс/руч, посторонь). присшвники, утвореш тзшше

поеднашшм прийменника по та ¡менниково! формн знахщного

вщмшка, не зазнають в1дтягування наголосу на префжс

(поверх. повж. повжи. позад. посеред). Збер1гае перв1сний

¡менниковий наголос адверб1ал1зована форма знахщного вщмшка

¡менник1в з частками що. чнм та як (яко): шовеч!р.

/ / 7 / / / . / /

, шодень. шокрок. шотч. шораз. чимраз. якмога 1 якомога. якраз.

Дуже рщко пщпадала адверб!ал1зацп форма орудного

вщмшка ¡менник1в з прийменниками. Деяш таш пршупвники

>

залишили незмшною перв1сну, шенникову, акцентуацио: згодом. перегодом, зрештою. передчасом. Присмвник замужем збер1г давне перенесения наголосу на префжс (пор.: з|мЬк). На вщмшу вщ безприйменникового приствника разом, утворення' заразом зазнало перенесения наголосу на суфжс.

Адверб!ал1зац1я охопила форму мгёцевого вщмшка ¡мешшюв з прийменниками в (у) та на. Значна млыисть таких присл1впик1в

зберегла первкший Оменниковий) наголос на кореш: ввечерь вк^т

1.1. / . / / / . . вранщ. вречт. «»остатку, папшпитку. напоматку. наспод! 1 т.д.

Деяш присшвники (нав^шибь напс/хват!, напровесш) утворилися

шляхом приеднання прийменника на до ¡мен ниш в з префшсальним

наголосом, який залишився незмшним I в адверб1ал1зованих

новотворах. Юнцевий наголос диггали в!д в1дпов1дних ¡менниюв

/ .) . I

присл1вники наверху, навеет, нагори

У вненовках дйсертацп сформульоваш основт шдсумки проведеного досл1д»кення.

Акцентна система вотменнякових присл1вниюв сформува-лася на основ1 акцентно! системи ¡меншшв 1 багато в чому вщ не! залежна. Певш В1Дмшков1 форми ¡меиниюв, хидриваючись вщ парадигма вщмшювання 1 переходячи в шший граматичний клас -присл1вники, збер1гали свШ первкний наголос - ¡менниковий. У процеи подальшого розвитку адвер6)а-/пзоваН1 форми творили власну систему наголошення за своТми внyтpiшнiми законами, ор!ентуючись при цьому на акцептуацию ¡менник1в. Переважна бЬлышсгь як безприйменниковнх, так I прийменникових адвер61ал13оваиих форм гмеинишв зберегла без змш первюний наголос. I ильки незначна частина прислшшшв шддалася деяким змшам у наголошент (як правило, вони виникали гпд впливом певних процес1в в ¡менниютй акцентшй систем!).

Результати дослщження викладено у таких публжащях:

1. 1стор1я акцентуацп присл1вниюв, що виникли внасл1док адверб1ал1заци прийменникових сполук. — Шжин, 1996. —30 с.

2. 3 ¡сгорИ акцентуацп присшвниюв в украшськш мов1 /Мовознавство, 1995, №6.- с. 10-18.

Гальчук В.Е. История акцентуации отименных наречий в украинском языке.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01.—украинский язык. Институт языкознания им.А.П.Потебни HAH Украины, Киев. 1996.

Диссертация является первой попыткой в украинском языке диахронического системного описания акцентуации наречий. В ней на широком историческом материале устанавливаются основные тенденции развития акцентной системы наречий, объясняются основные причины изменений ударения, исследуется зависимость ударения наречий от их структуры.

Halchuk V.E: History of Accentuation of Denominative Adverbs in the Ukrainian Language

Dissertation for the Degree Candidate of Sciences, Lingüistica, Spécialité 10.02.01—Ukrainian language.

National Academy of Sciences O.Potebnya Institute of Linguistics, Kyiv, 1995.

This Thesis is The first attempt of diachronic systematic description of adverbs accentuation in the Ukrainian language. On the basis of Wide historical material it establishes the main tendencies of the development of the accentual system of adverbs, as well as explaining the main reasons for the shifts of stress and explioring the dependence of adverbs stress on their structure.

IGiiohobí слова: акцентуащя, первюна акцентуащя, префшсальний, кореиевии, суфжсальяий наголос, перем1щення наголосу, вщтягування наголосу.

Шдписано до друку 3.10.96. Формат 60х84/1'< ílanip офсетний. Офс.друк. Умовно-друк.арк. 1.0. 06л1кобо-видввн.

арк.0.8, Замовл.109. Тираж 100. Ротапринт ДЩ11 ím.M.В.Гоголя. м.Нтяшн, Крапив'\янського, 2.