автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Историзм как философско-мировоззренческая проблема (историко-философский анализ).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Историзм как философско-мировоззренческая проблема (историко-философский анализ)."

~ДН1ПР0ПЕТР0ВСЬКИП ДЕРЖАВНИИ УН1ВЕРСИТЕТ

На правах рукопису ТАЛЬКО Тетяна МиколаТвна

1СТОРИЗМ ЯК Ф1ЛОСОФСЬКО-СВ1ТОГЛЯДНА

ПРОБЛЕМА (1СТОРИКО-Ф1ЛОСОФСЬКИЙ АНАЛ13)

09.00.03 — 1стор1я ф!лософи

Автореферат

дисертаци на здобуття наукового ступени кандидата ф^лософських наук

Дн!пропетровськ — 1994

Дисертац1ею е рукопис.

Робота виконзна на кафедр1 ф1/юсоф11 ДнХпропетровського державного ун!версит ету.

Науковий кер!вник:

1.1 й;:1

ОПОпс-КТИ!

Пров1дна орг,эн!зац1я:

доктор фЫософських наук, професор

МОРОЗ 1ван Антонович

доктор ф1лософськич наук, професор

ЗА1ЧЕНК0 Георг1й Антонович

кандидат ф1лософських наук, доцент

ШКЧЕНКО Валер1й Петрович

Дн1пропетровський державний аГрарний унХверситет.

Захист вХдбудеться "_4_" листопада 1994 р.о 13.00 годин1 на

зас1данк1 спец1ал1зовано1 вчено! ради /1-053.21.06 при Дн1про-петровському державному ун1верситет1 См.Дн1пропетровськ, пр. Гагар1на, 72, корп. 1, ауд. 307).

Э дисергац1оо можна ознайомитись у науков1й б16л1отец1 Дн1про-П'Этровського державного ун!верситету.

Автореферат роз!сланий

жовтня_ 1994 р.

Вчепий секрет ар спои!ап1аовако1 вчено! ради

ПАТОВ А. Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальн1сть досл1дження проблем 1сторизну як Ф1лосо*-сько-св!тоглядно1' в контекст1 1сторкко-Ф1лосоФського знания обумовлена тин, шо 1снування цього Феномену як основи св1тогляду сучасно'1 людини т1сно пов'язанэ з розвиткои гу-нан1стичного вин1ру IctopIï.

Складн1сть сучасного етапу розвктку сусп!льства, викли-кана тими зрушеннями та зп1нани, kotpI воно переживае, криза тралии1йних св!тоглядних засад 1сторично'1 жкттед!яльност1 й нагальна потреба зн1ни парадигм соц1ального 1снувания, д!алектика 1сторичного сапорозвитку та самоп1знання, по спричинила необх!лн1сть реформування колишньо! систени сто-сунк1в i створення hoboï сп!льноти гуманного типу, основу яко! становить св1домо-конструктивна участь кожно!' особисто-ст! у npoueci 1сторично1 творчост!, зумовлюють напрямок сучасних 1сторико-ф1лософських досл1джень. Найважлив1шяи для ф!лософ!ï стали св1тоглядн! проблеми.

Анал1з питань свНоглядного плану стимулюе, зокрема, подальше поглиблення проиесу кониептуал1заиП ф1лософ-сько-1сторичного п1знання, розвиток його понят1йного апара-ту, без якого непожливе осягнення сут! 1сторичного.1сторизп як категор1я Ф1лосоФсько-1сторичного знания, в як1й заф1ксо-вано нову як!сть культурно-1сторичного проиесу, шо виникае в результат! осмысления останнього та його 1нтерпретацП, 1 в той же час форма сусгйльного розвитку, потребуе особливо! * уваги.

Ile п1дкреслюють i Ti проблеми, як! стоять перед ук-ра1нським сусп!льством i вимагають свого розв'язання. Го -стра необх1дн1сть само1денти<Нкац1"1 на особист!сному та

я

соц1альному р1внях зуновлюе 1нтерес до европейського проце-су культурогенезу, без оснислення якого р1шення проблем, як1 постали перед наши сусп1льствои, неможливе. Автентичне 1снування соц1альних структур 1 1х адекватне саиовираження в значн!й м!р1 залежить в!д 1нтелектуальних здобутк1в у ход! 1сторичного процесу. Анал1з концепц!й, як1 продукував розви-ток 1.сторико-<И.лосо1>сько1" дуики в нежах р1зних картин св1ту, сприяе змШ св1тоглядних уявлень в глибинних шарах св1до-ност1 наших сп1вв1тчизник1в, що, безумовно, допоноже 1м знайти свое мхсце в реФориац1йних процесах, яо в5.дбу-^раються в сусгильств!.

1сторизи як 1дея 1 принцип п!дходу до явит соц!ального життя з точки зору 1х становления, руху та розвитку в простор! 1 час1, сприяе змШ св1тоглядних парадигп 1 пе-реор1ентовуе св!дом1сть на нов1 реалП епохи, створюе пере-дуиови для в1днови в1д иетаФ1зичних стереотип1в тотал1тарист-ськи ор!ентованого нислення 1 св!тосприйняття, тин сании задаючи напрямок руху 1сторП до сп1льноти гуманного типу.

1сторизац1я сусп1льно1 св1доиост1 е важливою уновою на-буття укра1нською культурою самосв!.допост1, що сприятиме И виходу 1з "стану непритомностГ', в якоиу вона сьогодн1 пере-бувае.

Все вйщезазначене змушуе досл1дник1в акцентувати увагу на св1тоглядних аспектах категор1й, в яких знайшов в1добра-ження загальнолюдський, гуман1стичний знЛст вторично! реальность 1сторизн як спос1б сватосприйняття 1 св1тов5.дно-шення е одн1ею з найактуальн1ших, гострих 1 иалорозроблених проблей. В1дсутн1сть «а сучаснопу етагй розвитку Ф1лосоФ-ського та вторичного знания задов1льно1, достатньо обгрун-товано! концепцП ^торизму, неЕизначен1сть та невивчен1сть

свГтолядного зм1сту цього феномену, диктують необх1дн1сть наукового анал!зу данох проблеми. Отже, 1нтерес до 1сториз-му обуновлюеться також внутр1шн1ни потребани само! ф!лософп, покликано! обгрунтувати названу проблену як св1тоглядну, тобто таку, up впливае на сенс людського буття

В ИЬОНУ CBiTi.

Ступ1нь розробленост! проблени. Анал1з л!тератури пока-зуе, то поняття 1сторизму та його нетодолого-св1тоглядний зи1ст почали активно функц1онувати як теоретична проблена 1 прокладаги соб1 шлях у науковий словник та сусп!льну лексику з середини XIX ст., одначв до иього часу сутн1сть св1то-глядно! функиП 1сторизму ше не стала саиосг1йнин об'сктои вивчення. Сучасна ф1лософська л1тература розгортас широкий спектр п1дход!в до 1нтерпретацП зм1сту 1сторизиу. В1н роз-глядаеться як принцип, шо претендуе на загальносв1тоглядний статус, як нетод вивчення 1сторичних явищ, як точка зору, яка сприяе 1нтерпретац11 1сторично1 д!йсност! в р1зних 1стор1осоФських концепц1ях, або ж ототожнюеться з icTOPleio ф1лософП взагалЬ Перш за все сл1д виокремити предметно- зм1стовний та нетодолого-гносеолог!чний п1дходи. В литератур! в!дпов1дно в1дображен! основн! напрянки досл!джень. В uijony ряд! poôiT 1сторизм представлено як категор!ю, як проблему, як актуальний прив!я для 1сторико-Ф1лосоФського анал!зу чи критики класичних i сучасних концетпй ф1лософП iCTOPiï. Серед автор1в! Асиус В. Ф., Атнанських Е. Ю., Барг М. О,, Безсиертний KJ. Л., Гайяенко П. П., Галев1 Д., Гобозов I.A., Губ пан Б. Л., ГулигаО. В. , ГуревичО.Я., ДШгенський Г. Г..

> Д1льтей В., Дюб1 Ж. . Кареев I.I., Каринський 0. М., 1р1баджа-ков П., Кон I.C.. Лооне E.H., Плотн1ков Н.С. , Скворцов Л.В., Фроин Е. та iHffli. 1снуе також багато po6iT, у яких поняття

1сторизну використовуетьса з нею» вир1щення завдань св!то-глядного, негодолог'1чного. гносеолог1чного плану. Серед них особлива н!сце лос1дають rpaui Губнана Б. Л , Лосева 0. Ф., Табачковського В. Г. та iнших. Шдкреслиио, то в радянськ!й та сучасн!й в1тчизнян!й jiTepaiypi ясно прасйдковуються два спадкоенних п!дходи до оспислення принципу 1сторизну". пеРший сп1впадае з гносеодог1чнин спряпуванняп анал1зу Ф1лосоФ-ських категорГй i обуповлюе вивчення петодолог1чних 4>ункц1й 1сторизму. Показовмми в цьону план1 с роботи Барга М. 0., Келле В. Ж. , Ковальзона И. Я., Кона I.C.. Кохан1вського В. П.. Табачковського В. Г. та imu. Другий гпдх1д пов'язаний з до-#л1дженням ^торизму в плотин! св1тоглядного в1дношення "л»-дина-св!т" у контекст1 антрополог1чно1 проблематики. . Сюди - в1дносяться доробки Гулиги 0. В., Гуревича А. Я. та iHuwx. Наск1льки

вежливо и сане септоглядн! риси

у 3nicti принципу 1сторизиу почали усв1донлюаати досл!дники питань петодологП iciopii на початку 70-х.

Поставлен! пета i завдання доспдження зпушують зверта-ти увагу на npaui, в яккх анал1зуеться сошальна спеииФ1ка категор1й npocTip, час, каузальн1сть. Вивчення i анал1з характеру i якостей ictopmmhoro часу, соц1ально1 причинност1 подаеться в розробках Батишева Г. С., Бистрицького Е., Гордона В. М. , Гуревича А. Я. , 1ванова В. П., Лоя 0. М. та ihuwx.

¡сторизн ррзглядаеться у ■ЯлосоФських джерелах тако* як феномен культури. При61чники такого походу утверджують ро-зум1ння цього явиша в якосп св1тоглядного п1днурку процесу культурогенезу. 1сторизм визначаеться як анструмент, який дозволяе opie'HTyBa^tb у ct>epi культуротворення. свиопо ви-користовуючи основн1 тендении в npoueci розвитку культур. Установка на досЛдхення значения ictopmhhqi листании н1ж

нинулим 1 сучаснип для св!тоглядного забезпечення культуро-Фориуючо1 д1яльност! в ц1лопу та процесу вторичного п1знан-ня як нев!д'енно1 П частини характерна для доробок в!тчиз-няних 1 заруб!жник автор1в. Серед них назвено Аверенцева С.С., Блока М. , Брайчевського М., Броделя Ф.

Анал1з л!тератури показуе, то у св1тл1 розглянутих ре-зультат!в пожливий преднетний п1дх!д до розвитку св1тогляд-ного згйсту 1сторизяу I його рол! у форнуванн! нового образу !сторП. Узагальнення результат1в проведеного анал1зу л!тератури зпуше зробиги висновок, що досл!дження 1сториз-иу в якост! ф1лософсько-св!тоглядно!' проблеми нас на нет! вих1д за неж! суб'скт-об'ектного гносеояог1чного вхдношення у сферу взаеподП лвдини 1 св!ту. Сане в ц!й св!тоглядн1й площин! в!дбуваеться об'ективац!я п1знавально! д1яльност1 1сторично конкретного 1ндив!да, набуваючи онтолог1чних якос-тей.

Мета 1 основн! завдання дос^дження. Виходячи !з ак-туальност! теми та ступеню розробленост1 проблеми, автор вважае, шо головною «етою досл1дження с 1сторико-ф1лософ-ський анал1з пронесу становления ! розвитку св1тоглядного зм1сту 1сторизну та його рол1 в Формуванн1 гунан!стичного складника !сторП.

Досягнення мети потребуе вир!шення таких конкретних завдань!

-прояснити ф1лософську проблематику, пов'язану з !сторизмоп Свисв1тлити н1сце !сторизну в «Илософськону оснисленн! св1ту), 0бумйви1-и ф1лософсько-св!тогдядн1 засади досИджен-, ня Фенояену 1стсризмуг -виса1тлити роль торизму в процес1 кониет,уал1зац11 ричного знания;

-проанал1зувати сутн1сть генетичного становления ^торизму в межах конкретних картин CBiTy;

-ВИЯВИТИ вплив КУЛЬТУРНО- 1СТ0РИЧНИХ i СВ1тОГЛЯДНИХ SaKTOPiß

на формування конкретних тип!в 1сторизму; -досл!дити 3nicT р1зних тип!в !сторизму i роль цього Феномену в Фориуванн! св!тоглядних засад !сторичного буття людини; -виявити роль 1сторизпу в становленн! ! усв1допленн! соц!ально! природи людини;

-розкрити людиноФориуюч! функиП ^торизму як фактора гу-наи1заа11 культурно-1сторичного процесу.

, Методолог!чну та джерелознавчу основу дисертаиП ста-новлять д!алектико-лог!чн1 принципи об'ективност! i конкретно- Вторичного гйдходу. В аспект! конкретно! методики до-слиження при анал!з1 проблеки дисертант керувався принципом !сторизму( принципом загального зв'язку i розвитку, а також принципом едност1 1сторичного та лог!чного.

В робот! над дисертацШим досл!дженням иетодолог!чною опорою стали укра!нськ! 1сторико-ф!лософськ1 розробки, ix CBiTorjflflHi аспекти. В першу чергу Ti з них, як1 проведено в УкраШ на протяз1 останн!х рок!в i в яких дослужено ряд ф!лософсько-методолог!чних принцип1в анал!зу куль тури. Ue npaui Бичко А. К., Бичка I.B., За1ченка Г. А., Мороза I.A., Шчик В. Н., Поповича М. В, та 1ншик.

1дейно-теоретичну основу дисертацП становлять класичн! Ф1лософськ1, ф!лософсько-н:торичн1 та iCTOPM4Hi npaui, при-свячен! осиисленню cyTi icTopii' i !сторичного буття людини в иьопу CBiTi. Враковуючи особливост! досл!дження, автор керу-валася також !деями, що мають Hicue в розробках з проблеми 1сторизму та cnopi-днених з нею в сучасних зарубi*Hwx та в1тчизняних критичних працях. Дисертант видыяе тут роботи

Асмуса В. i>., Атманських Е. 0., БаргаМ. 0. , Батищева Г. С., Бат-KiHa Л.М., Бахг1на М. М., Бердяева М., Б16лера B.C. , Брайчев-ського Н., Бичка I. В., Велына В., Взожека В., Голосовкера Я. Б., Горського В, С.. Горфункеля А. X., Гуревича А. Я., 1р1баджакова М. , Келле В. X.. Ковальзона Н. Я., Кона I.C., Лосева 0. Ф., НамардашвШ М. К., Наркаряна Б. С., Межуева В. М., Поппера K.P., Рак1това 0.1., Габачковського В. Г., франка С. Л., Гайдеггера М., Шинкарука В. N. та 1нших.

Дисертант звертався до ф1лософських 1дей, як! н!стяться в культуролог1чних досл1дженнях, л1герагурно-художньону спадков!, у ф!лософськ1й публ1цистиц! та есе!стиц1. Були зважен! та врахован1 результати, як! мають н!сце в розроб-ках сучасниии представникани французсько! вторично! дунки (Ле ГоФФом . Дюб1 X. та 1нш. ) "антрополог!чно1 iCTOPii", icTopii' ментальностей, а також н!нецькими ф!лосоФами (Люб-бе Т. та imii.) поняття сапо1дентиф1кацП особистост! через 1стор1ю.

Наукова новизна досл1дження полягае в наступнону: -вперше акцентовано увагу на впливов! 1сторизму на розвиток европейсько! ФыосоФсько! традицП; виявлена i обгрунтована значин1сть оснислення и!сця i рол! 1сторичного апр1оризну, трансцендентних i трансцендентальних структур в становленн! 1сторико-ф1лософсько1 думки;

-на основ! 1сторико-ф1лософського анал1зу доведено, но кто-ризм мае статус ф1лософсько-св1тоглядно!" категорП; -виявлено, проанаийзовано i обгрунтовано визначальний вплив icTOPHKO—культурного контексту на форнування конкретних ■=> тигйв iCT0PH3ny i 3aKOHOHiPHOcTi i'x функццонування на конкретних етапах становления;

-доведено, но ochobhI тенденцП розвитку цього Фенопену як

в

культурофорнуючого фактору в иежах р1зних тшпв св1тогляду ножуть бути проанал1зован1 т1льки у взаемозв'язку з inuninM культурофориуючини факторами;

-виявлено зростаючий вплив 1сторизиу на формування св!то-глядних засад буття людини i на способи П саноусвыомлення у npoueci зн1ни культурно-1сторичних епох; -розвиток iCTOPHsny в1д ifle'i до принципу вперше розглянуто як поступальний рух до усв1доплення <Цлософсько-1сторичною дуикою гуман1стичного зм1сту icTOPii i набуття гуиан1стич-ною складовою визначально! рол! у культурно-хсторичнону провес i.

На захист виносяться TaKi положения: - ].сторизм виступае засобом категоризацП та структуруючим номентои процесу культурогенезу i 1сторично! св1домост1 як його складово!;

-у св1тоглядному 3fiicTi 1сторизну в1дображен1 соц1окультурн! фактори, за допоногою яких зд1йснюеться спадкоетисть культурно-вторичного розвитку;

-розвиток 1сторизну св1дчить про його зростаючий вплив на характер Вторичного буття людини, Фориування П свНогляду i cnoco6ib сапоусв!доплення, вивчення соц1ально1 природи; Чсторизм с форною саноусв1домлення сусп1льства, що веде до автентичного характеру його Внування;

-розвиток 1сторизну е поступ 1стор!ософсько1" дунки до гу-нанВтично! 1нтерпретацП cyTi культурно-Вторичного процесу.

Практичне значения досл1дження полягае в топу, що його натер1али можуть розглядатися як певний внесок в розробку концептуального апарату фд.лосоФсько-1сторичного знания.Отри-нан1 результати дають ножливВть спиратись на принцип icTO-ризну при проведен! 1сторико-ф1лософських та культуро-

лог1чних досл1джень. Матер!али, 1де1 та висновки дисертацП можуть бути використан! у навчальноиу процес! при п!дготовц! лекц1йного курсу з теорН та IctopII cbítoboi та в!тчизняно! культури, IctopII Ф!лосо<р!1", л1дготовц1 учбово! та учбо-во-методично! л!тератури, Вони стануть основою при розробц! спецкурсу по фЦгасофП íctopíí.

Досл1дження в деяк!й hIpí е базою для оснислення характеру реальних npoueciB, як! иають м!сце в нашому сусп1льств1. Апробац!я результат!в досл1дження. Ochobhí 1де1 дисертацП та теоретичн! положения викладен1 у 10 публ!кац1ях. Найваж-ливШ з них допов!дались на конФеренц!ях 1 сен!нарах, при-свячених проблемам культури, св!тогляду, формування особи-ctoctí.Зокрена на конФеренц!ях у Киев1 (1987 р.), Дн1пропет-ровську С1988.1989,1990,1991.1993.1994 рр. )

Структура роботи. Дисертац1я складаеться 1з вступу, двох глав (4 параграф 1в), bhchobkíb i б!бл!ографП.

3MICT РОБОТИ,

И ВСТУП1 обгрунтовуеться виб!р тени дисертацП, П ак-туальн1сть, Форнулюються мета i завдання досл!дження, визна-чаеться сгуп1нь розробки прсблеки. методолог!чна основа,нау-кова новизна, практична значим1сть зд1йсненого досл1дження.

В перш!й глав! дисертацП- ЛОСОЧСЬКО- СВIТОГЛЯДНИИ 3MICT IДЕ'£ 1СТ0РИЗМУ" - анал1зуеться процес становления i функц1онування !сторизну у форн1 ifle'i, св1тоглядний зн1ст

о

цього феномену, «icue в межах н!Фолог!чнох та рел!г1йно1* , християнсько! картин св1ту, вплив на в1дпов!дн! типи cbíto-гляду.

В першому параграф!-"СТАНОВЛЕНИЯ 1СТ0РИЗНУ В МЕХАХ

Н14ОЛ0Г1ЧН01 КАРТИНИ СВ1ТИ"- охарактеризовано процес виникнення !сторизму, становления його в Форм! 1де1 в ранках п1ФологП.

Анал1з л!тератури показуе, що пер1од становления !сто-ризну в!д !де! ло принципу продукус так1 його типи 1 в1дпов1дний !н характер цього явищаг античний (м1Фолог!чний, натурал1стичний), середньов1чний (пров1денц1ал1стський, ес-хатолог!чний). класичний Срац1онал1стичний). Наведена типо-лог1з&ц!я обумовлена наявн1стю конкретних способ1в Вторично! рефлекс!! та хронолог1чними рамками !х !снування. Про-ланал!зовано точки зору шодо моменту виникнення !сторизму.

Приб!чники традиц!йного п1дходу пов'язуйть зародження !сторизму з рел^йною християнською культурою, п!дкреслюю-.чи, що саме в характер! ноноте!стичного релейного св!тоба-чення, яке базуеться на уявленнях про л1неарн1сть часу, потр!бно шукати витоки ! таемницю цього явиша. Стверд-джуеться, цо саме християнство спонукало до виникнення двох феномен!в: особистост! та Втор!!. ШФолоМчна св1дон!сть, м1Фолог!чне мислення розглядаються як принципово не!сторичн!, так!, що 1гноруюгь !сторичну гетерогенн!сть.

Автору !нпонуе точка зору тих досл1дник1в, як1 наполя-гають, що становления !сторизму в форм1 !де! визначилось вже в межах перших свНоглядних уявлень, яо носять м!фо-лог!чний характер. Не заперечуючи того Факту, що м!Фо-лог!чний св!тогляд у св01й основ! аВторичний, приб!чники цВ! точки зору п!дкреслюють, що елементи !сторичного гпдхо-ду (посл!довний нисх!дний рух в1д косм!чного до людського, притаманний и1фолог1чним уявленням, розчленування тексту ! таке !нше), виявляюгься вже в космолог1чних прадавн!х м1Фах. Зокрема, Табачковський В.Г., розглядаючи питания про !сто-

н

ричн!сть н!Фолог!чно! св!доност1, в1дзначае II здатн1сть сприймати людське буття як зв'язок двох часових нодус!в: пи-нулого 1 сучасного.

Значии1сть в план! э'ясування питания шодо моненту ви-никнення 1сторизиу в нежах м1Фолог1чно! картини св1ту, сп1вв1дношення м1фу та 1сторП мають досл!дження Барга М. 0., Боннара А., В1ндельбанда, ГвардШ Р., 1л1аде М., Лукача И., Лурье С. Я., Лосева 0. Ф. , Мелетинського Е. М., Поппера К. Р., Тахо-Год1 0. 0. та 1нш.

Анал1зуючи р!зн! точки зору, автор приходить до виснов-ку, що !сторизм проходить перше коло свое! генези у Форп! 1де1, витоки яко1 потр1бно шукати в м1фологП.

Моментон виникнення 1сторизму названо античн!сть, що не сп1впадае з традтайною точкой зору. Автор в!дзначае, цо в досл!.дницьк1й л1тератур! иають н1сце два д!анетрально проти-лежних погляди. Одна з точок зору полягае в твердженн!, по античн1сть - це епоха натурал!стично1, отже, анти!сторично! дунки. Про анти!сторичн1сть древн!х грек1в писали Д!льтей В., Колл1нгвуд Р. Дж., Н!цше Ф., Шпенглер О.та !нш!. Сучасна до-сл!дницька л1тература не наполягае на принципов!й анти-!сторичност1 стародавн!х грек!в, Б!лыи того, Лосев 0. Ф. твердить, шо в античност! вже наено розвинуту ф!лософ!ю 1сторП. Хоча категорП становления, рух, розвиток 1 !нш!, необх1дн1 для оснислення 1сторП та побудови !сторичного знания, д!йсно розроблялись у античн!й д!алектиц!, але це ще не дае п!дстав вважаги, шо в Стародавн1й ГрецП знаходипо сфорновану ф1лософ1ю 1сторП. <Илософ1я 1сторП потребуе в1дпов1дного способу рефлекс!!', якого античн1сть не знае. Античне нислення ч1тко не усв1донило 1 не сфорнулювало сану концепц1ю 1сторП як саноспйного феномену. Дисертант роз-

д1ляе думку Рак!това 0.I.. що процес побудови основних структур теоретичного знания в систем! Вторично! науки Сконцептуал1зац1я) продукус ф!лософ!ю 1сторН на 61льш п!зньому етап1 розвитку 1сторико-ф!лософськох св1доиост1, а сапе в межах европейськох культури Нового часу.

Висновок автора щодо виникнення 1сторизну обгрунто-вуеться в ход! досл1дження теогонИ", епосу, ф!лософ-сько-!сторичних погляя!в Геродота, ФукШда, Ксенофонта, а також ф1лософських концешай Платона та Ар1стотеля. Анал!з 1сторико-ф1лософського патер!алу приводить до твердження про лправои1рн1сть використання такого поняття, як "м!фолог!чний !сторизм".

Автор акцентуе увагу на важливому в план! розуи1ния ^ розвитку Вторизму момент!, який не в!дзначався в л1тератур1: в фыософП Платона виникае перша серйозна спро-ба об'еднати трансцендентальний п1дх!д, який надалг стае найб1льш коректним в европейськхй та св1тов1й ф!лософП, з Вторичним п1дходом до сут1 явищ. 1мпатер1ал!стична ме-таф!зика Платона надае статус найбыьш Втинох реальност! !сторичному апрВр!.

Отже, в!дзначаючи, що !снування античного Вторизиу за-лишаеться в науков1й л1тератур! проблемою гостро дис-кусШою, дисертант доводить, що сапе античнВть е першою великою епохою у становленн! !сторизну. Автор приходить до висновк!в, 1до становления ! розвиток хсторизму в межах м!фо-лог!чно1 картини св1ту в1дбуваеться перш за все у форм! ВторизацП м1фу: м1фолог!чний ряд трансФормуеться у косио-лог!чний. на перетин1 цих ряд!в з'являеться перший культур-ний герой), Формуючись у межах м!фолог1чнох парадигии, Вто-ризм набувае характерн1 риси: в1н базуеться на м!фолог1чно-

ну, еп!чнону, пол!сному типах часу. Основнмни категор1яни античного Вторизму е становления, рух,. розвиток. Нанагання подолати релятив1стськ! тенденцИ призводить до того, що 1сторизм цього пер1оду шукае понадчасов1, абсолютн1 засади, як! 1 зробили ножливии 1снування !сторН як специф1чного способу осягнення св!ту 1 сут1 соц1ального буття. ¡сторизм цього пер!оду мае не ст1льки Форму наукового знания, ск!льки Форму загально! !де! тодо сут1 соц1ального буття людини. Ви-никнення цього феномену стало св1дченняи перших спроб са-мо1дентиф1кац11" через 1стор1ю. Не випадково причину 1сторич-них под1й п1зня античн1сть покладае у д1ях окремого або корпоративного !ндив1да. ¡сторизм цього перВду ще не здатен створити спешМчно орган1зовану Шенсивну культуру 1стор1.ограф1чного дослиження. Пояснения Вторичного проце-су з точки зору завжди р1вно! соб1 людсько! природи, що характерно для давньогреиько! !де! Вторизму, вичерпало себе до к!нця елл1н1стично! епохи. Виникнення уявлень про л!иеарн!сть розвитку, як: поступово пос1дають значнемВце в античн!й ф1лософП", зм!щують лоПчний центр 1де! 1сторизму в сторону пров^етЦалВтсько! рел1г1йно! теософ!! християн-ства.

В другону параграф! - " РОЗВИТОК 1ДЕ! 1СТ0РИЗНУ В РЕЛ1Г1ЙН0МУ ХРИСТИЯНСЬКОМУ СВ1ТОГЛЯД1 " - анал!зуеться подальше становления !де! Вторизму в межах релейного св1тогляду 1 вплив Вторизму на форнування цього типу св!тосприйняття. Досл1джуваний феномен набувае тут нового змВтовного наповнення. Символ!зм, який пронизуе св1тогляд християнського Заходу, мае иВие ! в розун1нн! ВторЦ з I! початком в момент! твор1ння 1 канцеп на Страшному суд1. Спе-циФ1чна недиференцШванВть, нерозчленоваидсть окрених сфер

духовнох д1яльност1 в межах релхггйно! культури не дозволяе говорити про !стор1ю як особливу сферу виявлення творчост1 духа середньов1чно! людини: тут ми не зустр1чаемо спец1альних !сторичних трактаПв Ссередньов!чн1 хрон!ки нэ можуть претендувати на такий статус5. Присутн1сть в!дчуття 1сторП обгрунтовуеться за допоногою анал1зу теолог1чних трактат1в Августина Блаженного, в яких подано першу !стори-ко-^лософську доктрину, В досл1дницьк1й л1тератур1 зу-стр1чаеио Шлком слуыне твердження, да Августин створив першу <р1лосо<Яю !сторП. Народжуеться субстанц!ал!стська диле-ма у теосоФП, !стор1я виступае в якост1 допон!жного материалу для розкриття 1стини в!ри.

Анал1з розвитку !стор1ософського нислення ранньосеред-ньов!чнох, середньов!чно1 та ренесанснох Европи зумовлве висновок, шо вся 1стор1я розпадаеться на дв1 складов!: свя-ценну, но вм1щае викладения 61бл1йно! 1стор1х, та св1тську, Як сакральна, так 1 св!тська 1стор1я пали свою основну тему. В священн1й 1сторП такою дом1нантною темою е провозв!стя, а центральною под!е» явления Христа. В св1тськхй 1сторН головною була тема переходу влади як передача знания та

культури.

В иежах християнського св!тосприйняття 1дея Хсторизму пройшла значний шях у своему розвитку, шо пов'язано, зокре-ма, з П секуляризац1ею та гуман1зац1ею в концепц!ях Т.Мора, Н.Макьявелл1 та 1нших представник1в ренесансного полЛти-ко-1сторичного нислення. В результат! сфорнувались так! уяв-лення про !сторичний проиес, в основу яких покладено ро-зун1ння останнього як особливого роду цШсност!.. Хоча д!а-лектика соц!ального розвитку трактуегься з пров1денцШго-ес-хатолог!чних позиц1й, священна 1стор1я дае поштовх ! основу

для розум!ння свНсько! !сторП, поступово християнська ес-хатолог1чна м!фолог1я стае лиш фоном, н1ск1льки не заважа»-чи воображению реальних под1й зенно! ;1сторП в увленнях гу-ман1ст1в Ренесансу. Формально визнаючи божествений промисел, вони все ж к1нцеву причину под1й покладали в св1т1 реально! !сторП. Цей св!т сприйнався як результат людсько! д1яльност!. Иислител1 Шдродження п1дготували грунт для завершения процесу кониептуал1зацп вторичного знания в межах культури Нового часу.

Процес секуляризацП ("олюднення") !сторП зд1йснював-ся в Форм1 зи!ни пояснювальних схем: кнуюча ран1ше вертикальна (людина-небо)- зм!нюеться горизонтальною (потиви лх>-дини- насл!дки, ними викликан1). В !сторизм1 цього пер1оду розвитку представлено нове розум1ння люлини та П рол1 в цьону свШ. Ренесансна епоха в1дродила !дею цио1чност1, притананну античному кторизпу, аде на нов1й основа волюн-таризн очистив 11 в!д надприродност1. Все це дало поштовх для виникнення модернктського !сторизну.

В друг1й глав!-" ФШСОФСЬКО - СВ1Т0ГЛЯДНИИ ЗМ1СТ Н0-ДЕРШСТСЬКОГО I П0СТМ0ДЕРН1СТСЬКОГО 1СТ0РИЗМУ " - подаеться анал!з основних 1дей, притаманних иод! '>ч1стському та постмо-дерн1стськону типам ^торизму, досл1джусться 1х вплив на формування гуман1стичного вин!ру !стор!!.

В першоиу параграф!-" ГУМАШСТИЧНА 0Р1БИТОВАН1СТЬ 1СТ0-РИЗМУ В И0ДЕРН1СТСЬК1И КАРТИНI СВПУ"- проанал1зовано завер-шення процесу концептуал!зацП ¡.сторичного знания.Вичлено-вуються три складов! нодерн!стського !сторизму: емп!рична !стор1ограф1я, !стор!ософ!я Сф1лософ!я !сторШ та вторична еп!стемолог!я. Виникнення гуман!стично1 критики» швидкий розвиток основано! на лершоджерелах !стор!ографП', ведуть до

завершения формуваиня «ЯлософИ ВторП як особливого походу до Вторичного иатер1алу, коли зпВт реального Вторичного процесу стае предметом специФ1чно ф1лософського ро-зум1ння 1 тлуначення. В межах модернВтсько! св1домост1 1стор1ософ1я осиислюеться як науково-критичний спос1б !сто-ричного мислення, з обов'яэково присутньою оц!нкою Втори-ком доступних для нього джерел 1 саност1йного судження в1дн0сн0 ix змВту.

1сторизм завершив перше коло свого розвигку 1 в межах культури Нового часу обгрунтовуе св1й новий статус: це прин-11ип п!дходу до явищ сои!ально1 д1йсност! з точки зору 1'х ви-никнення, становления та розвигку в простор! 1 час!. Модер-н!стський характер цього типу Вторизму обумовлюеться культурно-Вторичним контекстом його Внування. Про-св1тнииьк! кониепцП Гоббса, Локка, Руссо та !нших п1дготува-ли грунт для функцВнування !де! науково! Втор!!.

Особливе мВце в п!дготовц! п!дгрунтя для науково! ВторП займае Вторико-ФхлосоФська концепция Дж. В!ко. Саме в його творчосг1 !дея Вторизму трансфорнуеться в принцип. В1н намагався розгорнути !дею об'ективного характеру Вторично! законом1рностЗ.. Уявлення про субстанц!йнВть людсько! природи та !дея критики Вторично! традицП окреслшть образ Вторизму Дж.В!ко. В його концепцШ е вс1 передумови для створення теорП !сторичного п!знання та визначення його методики. Вгорико-фхлософськ! роздуни В!ко впливають на Форми Вторизму, представлен! в творчост! Гердера та Гегеля.

В межах нового типу Вторизму поглиблюеться розум!ння факту, що Втор1я твориться саме людьми. Сприйняття гу-манВтично! сут1 !сторико-культурного процесу було п1дгото-вано "1деяпи до фхлософП ВторП людства" Гердера та "«Ило-

созиею 1сторП" Гегеля. Воно знайшло свое завершения в мар-кс1вськону матер1ал!стичноиу розун1нн1 ВторН. Йнал1з "соц1олог1чного ^торизму" Вебера 1 Дюркгейма завершуе роз-гляд основних тендешпй розвитку модерн!стського хсторизму.

Автор приходить до висновку. то р03вит0к !сторизму приводить до автонон1зацП фиософсько-Вторично! творчост! як специФ!чно1 сфери гунанхтарно! творчостЬ Перед !стор!ософ-ською думкою постали!

-проблема зв'язку людсько! св1доност1 з живлячим II соц1о~ культурнии середсвищен;

-проблема сп!вучаст1 св1доиост1 в як1сних зм1нах, як1 в1дбу-ваються в Вторичному процесс

-проблема не упобивгдно!, а емп1рично1 ун1версальност1 св1ту.

Все вишезазначене призводить до того, що розвиток мо-дериВтського Вторизму задае напряиок руху Вторично! св1доност1 до оснислення сут1 гуианВтичного вим!ру ВторП", 1сторизн цього периоду розвитку демонструе поглиблення суб-сташаалВтського розуп1ння Вторичного процесу: субстан-(ЦалВтськ! концепцП прегендували на виявлення едино! осно-ви со1иального буття, яке розкривае свою сутнВть через роз-гортання Вторичного процесу.

Автор вважае, шо в межах модернВтсько! картини св1ту зд1йснюеться сусп1льно-наукове обгрунтування хдех Вторизму, завдяки чому вона набула статусу евхтоглядного та методо-лог!чного принципу. МодернВтський 1сторизм демонструе впев-ненВть у можливост1 осягнення змВту всесв1тньоГ ВторП, над1ю знайти п1дгрунтя Н едност!, в1ру в прогрес як поступ до свободи.

У другому параграф! -"СВ1Т0ГЛЯДНИИ ЗШСТ ПОСТНОДЕР-ШСТСЪКОГО IСТОРИЗМУ I ЯОГО РОЛЬ У ПОСТУПАЛЬНОМУ РУСI ДО ГУ-

гз

НАН1СТИЧН0Г0 ВИМ1РУ 1СТ0РП м - анал!зуеться Вторизм як нев1д'емна риса св1тогляду сучасно! людини. Акиентуехься увага на характер! осягнення гуманВтичного чинника ICTOPii.

Автор вважае, шо виникнення постмодернВтського Вто-ризну пов'язане з кризою иодеРнВтського св1тосприйняття. Для ново! сватоглядно! парадигии характерниии стають знев1ра у ножливостях розуиу, прогресу. Поглиблений Шерес почи-нають викликати питания самоп1знання та саиоусвиоилення особистостЬ шо можливе лише через 1стор1ю.

Образ постнодернВтського 1сторизну в якост1 Вторично! антропологи в сво!х витоках пов'язаний з 1деею критики кла-сичного спадку i виникае у зв'язку з пошуком шлях1в до ново! рацВнальност1, нового "життевого" розуму, то охопили ф1ло-софську дупку на початку XX стод1ття, В значн!й iiipi завдя-ки Вторизку будо п!дготовано п1дгрунтя для розробки кон-uenuil св!тоглядного плюрал1зму.

Дисертант анал1зуе сутнВть теч1й. як1 поклали початок, а пот1м розвинули традиц!» "критики Вторичного розуму". Досл1джуючи icropiocofcbKi погляди Щцше Ф., Э1мнеля Г., Поппера K.P., Шпенглера 0.', Тойнб1 А., Ясперса К., Блока Н., Броделя Ф., Дюб1 X. , автор приходить до висновку, що в пост-иодернВтськоиу Вгоризм1 поглиблюеться розун!ння ведучо! рол1 гуманВтичного фактору в культурно-Вторичному npoueci, форнуеться новий образ гуиан1зму, який покладено в основу розумдння культурно-Вторичного процесу. üe пов'язано з ру-хом в1д натуралВтичного антрополоКзму до створення "антро-пологП Втор! Г'. яка надае прВрВетне значения св1дом1й духовн1й, ментальн1й стерам життед1яльност1 люлини.

Розвиток св1тоглядного зм1сту в ПОСТМОДеРНВТСЬКОМУ Вторизм! стае cbläoutboh актуальное^ проблеми самохден-

тиф1кацП людини, вир1шення яко! можливе тиьки через осмис-лення та 1нтерпретац1ю 1сторичного буття, а також необ-xiflHOCTi поступального руху до набуття icTopie» гуман1стич-ного вин1ру. IcTOPia розглядаеться як уиова сапореал1зац11 людини. Виникае новий образ ^торизму як Вторично! антропо-логП. Через вивчення св!ту людини i людини в св1т! осмис-люеться гуман!стичний образ icTOPii.

У ВИСНОВКАХ наводяться результати проведеного досл1д-ження.

По Teni дисертацН опубл1ковано так! роботи:

1. Молодежь и проблема преемственности мировоззренческих ценностей. Тези допов1дей до науково-практично! конФеренцп: Социальная и творческая активность молодежи в современном мире. Ки!в. КД9. 198?. С. 59-61.

2. Формирование научного мировоззрения студенчества как одно из условий перестройки. 36iPKa наукових праць: XXVII сьезд КПСС и проблемы Формирования коммунистической убежденности студентов в условиях перестройки высшей школы. Дн-вськ. ДДУ. 1988. С. 97-101.

3. Формирование целостной личности к ^ результат действительной демократизации жизни социалистического общества. Тези до науково-практично! конференцп: Проблема человека и научно-технический прогресс. Дн-вськ. ДДУ. 1988. С. 76-77. (У сп!вавторств1).

4.Проблема преемственности мировоззренческих ценностей. 36iPKa наукових праць: Диалектика перестройки материальной и духовной жизни социалистического общества. Дн-вськ,-ДДУ. 1989. С. 57-63.

5.Мировоззренческое содержание принципа историзма. Тези до-

Р.О

пов1дей до науково! конференцП: Мировоззрение в развитии: сущность, функции, уровни. Дн-вськ. ДДУ. 1990. С. 84-86.

6.Философия, мировоззрение, историзм. Тези до науково-теоре-тично1 конференцП: философия в соврененном мире. Дн-вськ. ДДУ. 1991. С. 25-26.

7. Историзм и проблемы исследования национальной психологии. Тези до науково-теоретично! конференцП: Национальная психология. Дн-вськ. ДДУ. 1992. С. 9-11.

8.Историзм как структурирующий элемент культуры. Тези до-пов1дей до науково-теоретично! конФеренцИ: Философия и культура в соврененном мире. Дн-вськ. ДДУ. 1993. С. 103-104.

9. У hctökob историзма. Миф и история. Сборник научных трудов: философия как феномен культуры. Дн-вськ. ДДУ. 1993.

С. 102-113.

10. 1стор1ософськ1 иотиви в творчост1 Т. Г. Шевченка. MaTepia-ли науково-теоретично! конференцП: Национальная психология и духовные ценности народа. Дн-вськ. ДДУ. 1994. С. 82-84.

Tetyana fi. Talko. Historism as philosophycal-world-vieual problem (historic-philosophycal analysis).

The dissertation is aimed at the philosophycal sciences candidate's degree competition - speciality 09.00.03 -history of philosophy, Dnipropetrovs'k state university, Dnipropetrovs'k, 1994.

There are ten scientific workouts to be defended containing theoretical and historie-philosophycal researches of historism's problem, analysis of «orldvieual contents and regularities of this phenomenon's functioning at the different stages of cultural-historical development and defining of its influention on present human being's

Z1

worldview's foxing.

The dissertation finds out establishing and development of historlsia from Idea to principle in ranges of different views of world. It Is ascertained hlstorlsn as social development's structure interpreted in specific way attaches new qualitateness to historical process which arising in a result of its interpretation.

Author diverges traditional gnostiologlcal approach and examines historlsia as historical knowledge's category connecting examination of its uorldvieual content ulth establishing of different cultural-historical epoches.

Follouing statement is to be proved! development of hlstorisn is movement to acknowledging by phllosophyc-histo-rical thought of humanistic contents of history and making sence of humanistic component's defining role in cultural-historical process.

Author makes conclusion hlstorisn is a means of categorization and structuring moment of process of culture's genesis and of historical consciousness as its component; social-cultural factors by which inheritating of cultural-historical development is being realising are reflected in uorldvieual content of historisnu historism's development confirms its growing significance in process of person's historical being, forming his uorldview and ways oj" social nature's acknowledging; historism as a form of society's self-consciousing what causes an authentic character of its existence; historism's development Is a movement of historiosophycal thought to humanistic interpetation of cultural-historical process.

Materials of scientific research were practically used

in pedagogical activity and in lectures on culturology, Ukrainian and foreign culture. Materials of the dissertation may be used in special subject's prepearing and during practical lessons on history of philosophy. Ideas of research are realized in scientific articles, thesises for scientific-practical and theoretical conferences.

Талько Т. H. Историзм как философско-мировоззренческая проблема (историко-философский анализ). Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09,00.03 - история философии. Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск, 1994.

Защищается десять научных работ, которые содержат теоретическое и историко-философское исследование проблемы историзма, анализ мировоззренческого содержания и закономерностей функционирования этого Феномена на различных этапах культурно-исторического развития, а также определяют его влияние на формирование мировоззрения современного человека.

В диссертации рассмотрено становление и развитие историзма от идеи к принципу в рамках различных картин мира. Установлено, что историзм в качестве специфическим образом интерпретированной структуры общественного развития, придает новую качественность историческому процессу, возникающую в результате интерпретации последнего.

Автор отходит от традиционного гносеологического подхода и рассматривает историзм как категорию исторического знания, сопрягая рассмотрение его мировоззренческого содержания со становлением различных культурно-исторических эпох. Обосновывается положение, что развитие историзма есть движение к осознанию философско-исторической мыслью гуманистичес-

Z3

кого содержания истории и осмысление определяющей роли гуманистической составляющей в культурно-историческом процессе. Автор приходит к выводан, что историзм выступает средством категоризации и структурирующим моментом процесса культуро-генеза и исторического сознания как его составной; в мировоззренческом содержании историзма отражены социокультурные факторы,посредством которых осуществляется преемственность культурно-исторического развития; развитие историзма свидетельствует о его возрастающей значимости в процессе исторического бытия человека, формирования его мировоззрения и способов осознания социальной природы; историзм является Формой самоосознания общества, что ведет к аутентичному характеру существования последнего; развитие историзма есть движение историософской мысли к гуманистической интерпретации культурно-исторического процесса.

Материалы научного исследования получили практическую реализацию в учебном процессе при подготовке и чтении лекций по культурологии, украинской и зарубежной культуре.Материалы диссертации могут быть использованы при разработке спецкурса и проведении практических занятий по философии истории. Идеи исследования реализованы к научных статьях, тезисах к научно-практичесхим и теоретическим конференциям.

Ключов1 слова: Вторизм, свпогляд, Вторична св1до-м1сть, м1Фолог1чний Вторизм, становления, рух, розвиток, кониептуал1зац1я Вторичного знания, теософ1я, модерн1зм, ВгорВсоф1я, ф!лософ1я ВторП, постмодерн1зм, Вторицизм. гуманВтичний чинник ВторП, само1дентиФ1кац1я, Вторична антропологifl.