автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Изменения в составе населения Донецкой области (1959-1989 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Изменения в составе населения Донецкой области (1959-1989 гг.)"

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Гілнчук Галина Миколаївна . УДК-940.5 (477.62)

ЗМШИ В СКЛАДІ НАСЕЛЕННЯ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (1959-1989 рр.)

Спеціальність 07.00.0y - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Донецьк - 2000

Робота виконана на кафедрі історії України Донецького державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент

Михненко Анатолій Михайлович, доцент кафедри всесвітньої історії (Донецький державний університет)

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор

Тригуб Петро Микитович завідувач кафедри історії та філософії Миколаївської філії Національного університету “Києво-Могилянська Академія”

- кандидат історичних наук, доцент Чухно Валерій Петрович, доцент кафедри політології (Донецький державний університет)

Провідна установа - Харківський національний університет

ім.Каразіна В.Н.

Захист відбудеться № 03 . 2000 р. о /З годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 11.051.02 у Донецькому державному університеті (83055, м.Донецьк-55, вул.Унівсрситетська, 24, 2 корпус, ауд.32).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету (83055, м. Донецьк-55, вул. Університетська, 24, гол. корпус).

Автореферат розісланий о19.02. ._____________2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Одним з найважливіших завдань історичної науки є вивчення складу населення, встановлення причин, що його обумовлюють. Перш за все, необхідним є виявлення кількісних змін у складі суспільства, дослідження демографічних процесів, зокрема, щодо природного руху населення, визначення тендеіщій у ньому. Для вивчення змін у складі людності також необхідні дослідження переміщення людей, тобто, механічного руху населення, розкриття причин та наслідків міграції. Безумовно важливим є виявлення соціально-професійного складу населення, визначення його соціальних груп, змін у них, вивчення факторів, що обумовлювали такі зміни. Потрібне також розкриття змін у групах за національними, а також освітніми характеристиками. Потребують вивчення проблеми територіального розміщення людності, зокрема, причини і наслідки урбанізації. Важливим є дослідження здатності суспільства до самовідтворення чисельності, функціонування під впливом різних факторів, на різних етапах розвитку, у тісному взаємозв’язку з конкретно-історичними обставинами.

Проблема народонаселення має загальнопланетарний чи, принаймні, загальнодержавний характер, але вважаємо прийнятним зосередження уваги на вивченні в межах окремого, чітко визначеного відносно особливостей заселення, господарського освоєння регіону. Саме таким є Донбас, зокрема, його Донецька область. Вона має унікальні природні багатства, які здавна приваблювали людей, наслідком чого стало те, що регіон став най-заселенішим в Україні, з високим рівнем урбанізації. Слід мати на увазі, що розвиток суспільства тут відбувався в умовах погіршення стану довкілля, що негативно відбивалось на здоров’ї, здатності до самовідтворення людності. Завдання вивчення стану народонаселення робить доцільним обмеження розгляду проблеми територіальними межами Донецької області.

Вона існує в нинішньому складі з 1939 р. Територія області у 1959 р. -26,5 тис. кв. км, серед областей України вона на дев’ятому місці.

А от за чисельністю жителів Донецька область посідає перше місце, у 1959 р. мала 4262 тис. чол., тобто, 10,2% людності України. Найвищою була і чисельність міського населення, 3656 тис. чол., або 86%. Зрозуміло, велика чисельність жителів при порівняно невеликій площі визначала високу щільність населення, 197,5 чол. на 1 кв. км. Це найвищий показник по Україні.

З метою освоєння природних багатств на території області було створено тисячі промислових підприємств, наслідком чого стало високе техногенне перевантаження. Довкіллю завдано катастрофічного ущербу. Поступово регіон стає небезпечним для проживання. З іншого боку, Донбас був

привабливим порівняно високими заробітками, а також кращим забезпеченням населення продовольчими товарами, оскільки з інших областей довозилось м’ясо, молоко, цукор, вершкове масло, риба. У таких умовах відбувались демографічні процеси.

Хронологічні межі дослідження проблеми вважаємо можливим обмежити часом від 1959 р. до 1989 р., що обумовлено такими міркуваннями: в ці роки суспільство розвивалось без трагічних подій, таких як війни, голодомори, епідемії, масові репресії, депортації, якими була насичена історія радянського часу. Для Донеччини це тридцятиліття було часом інтенсивного промислового розвитку, який приваблював людей на новобудови Донбасу. При визначенні хронологічних меж певне значення мало і те, що обраний період передує початкові розбудови незалежної України, тобто, аналіз суспільства в кінці періоду розкриває його стан на початок творення держави. До того ж, період перебуває між двома суцільними переписами населення, дані матеріали яких надали досліднику відповідний джерельний матеріал. Такими особливостями і обумовлений вибір теми дисертації “Зміни в складі населення Донецької області (1959-1989 рр.)”.

Предметом дослідження є зміни в складі населення Донецької області - чисельні, національні, соціальні, за віком і статтю, вивчення факторів, які їх обумовлюють.

Об’єктом дослідження є населення. А також демографічна політика, яка проводилась урядом і впливала на склад населення, діяльність статистичних управлінь, органів ЗАГС, освітніх, медичних закладів, а також різноманітні документи, матеріали архівів, результати статистичних переписів та обстежень, які характеризують склад населення. У полі зору автора перебувають різні категорії населення: діти, дорослі, люди похилого віку, чоловіки, жінки, сільські та міські жителі.

Метою дослідження є аналіз демографічних процесів в обраному регіоні з врахуванням їх історичних аспектів. Відповідно до визначеної мети вирішуються такі наукові завдання:

- дослідження стану сімей на Донеччині як основного осередку суспільства, динаміка шлюбності, розлучень;

- розгляд природного руху населення, змін в інтенсивності народжуваності, виявлення причин смертності;

- аналіз стану довкілля з позиції придатності його для проживання людей;

- виявлення чинників, а також напрямків та результатів механічного руху населення, ходу та наслідків урбанізації;

- вивчення соціальної структури населення;

- розкриття національного складу населення;

- визначення змін в освітньому рівні жителів.

з

Наукова новизна полягає в тому, що вперше досліджено історичні аспекти змін як у чисельності, так і в якісному складі населення області. Автором розкрита динаміка родини, показано темпи природного приросту населення. Глибше досліджено причини, які обумовлювали наростання смертності серед населення, зокрема чоловіків. Проведено спостереження за змінами в професійних групах населення.

Практичне значення дисертації обумовлюється винятковою роллю проблеми народонаселення в суспільстві. Є важливим виявлення причин наростання смертності як наслідку погіршення матеріального стану населення, негативного впливу довкілля, наростання виробничого травматизму. Дисертація може бути використана в навчальній роботі з історії України, може скласти основу відповідного спецкурсу. Її матеріали доцільно застосувати у монографічних дослідження, навчальних посібниках.

Особистий внесок здобувача полягає у тому, що він особисто вивчив та належним чином проаналізував історичні джерела, що найперше статистичні матеріали, як такі, що вміщені до статистичних збірників та бюлетенів, так і ті, що відіклалися в поточних архівах статистичних установ. Вияснено компоненти руху населення, викрито смертність людей, фактори скорочення народжуваностей. Внеском автора в розробку проблеми стало вивчення балансу в чисельності населення, змін у його соціальному та національному складі.

Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом ознайомлення з його результатами у доповідях на кафедрі історії України ДонДУ, на наукових конференціях університету, на сесії симпозіуму по аграрній історії Україні в Черкасах, на IX науковій конференції з історичного краєзнавства у Харкові. Зміст дисертації викладений в публікаціях дисертанта, виконаних нею одноособово, чотири з них вміщені у фахових виданнях, ще три опубліковані в збірниках доповідей та повідомлень на наукових конференціях.

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, 9 параграфів, висновків, посилань, списку джерел та літератури. 12 таблиць вміщені на окремих аркушах. Повний обсяг дисертації 185 сторінок, з них дев’ять сторінок посилань, дві сторінки додатків, 31 сторінка списку джерел та літератури, всього 320 найменувань.

У вступі обгрунтована актуальність теми, визначена її новизна, показана практична значимість дисертації, окреслені територіальні та хронологічні рамки дослідження, з’ясовані предмет та об’єкт дослідження, поставлена мета й завдання роботи.

Перший розділ “Стан наукової розробки теми та історичні джерела її вивчення”, що складається з двох параграфів, присвячений аналізу стану розробки розглядуваної проблеми, джерелознавчому аналізу та характеристиці методологічної основи дослідження. В історіографічному огляді відзначається, що дослідниками вивчалися різні аспекти проблеми. Зміни в складі народонаселення досліджували демографи, економісти, правники, медики, соціологи та ін. Майже всі роботи виконані на матеріалах СРСР чи УРСР. Процеси в Донецькій області розглядаються фрагментарно. Вважаємо доцільним наукові публікації розподілити на окремі групи.

До першої відносимо праці демографічного характеру, причетні до цього статистичні дослідження, праці з фізіології, впливу на людність навколишнього середовища, рівня медичного обслуговування, а також вивчення національного складу. Вступ до шлюбу, народження дитини, розлучення - всі ці події життя людини мають тісний взаємозв’язок. Але в демографічній літературі ці процеси розглядаються переважно розрізнено. Г.А.Бондарська1, досліджує стан народжуваності в СРСР, розкриває фактори, які впливають на кількість дітей в сім’ї. Репродукгивність населення, вплив стану сім’ї на народжуваність розглядається в роботах А.Г.Волкова2, Л.Е.Орбіна3. на основі статистичного аналізу досліджував шлюбність та народжуваність в різних групах Н.А.Шнейдерман4, який присвятив свою роботу питанням народжуваності та заходам по його регулюванню, в тому числі шляхом застосування різноманітних контрацептивів. В.П.Чухно5 на підставі соціологічних обстежень, проведених в Донецькій області, характеризує шлюбність і розлучення, розглядає шляхи стабілізації шлюбу та сім’ї.

Є роботи, які висвітлюють статевий, віковий, національний склад населення, а саме робота І.В.Калинюка6, у якій розглядається віковий склад населення СРСР у порівнянні з віковим складом населення в СРСР з іншими країнами світу. Розкриваються причини постаріння населення. Надавалась увага стану навколишнього середовища, способу життя людей. Робота

1 Бондарская Г.А. Рождаемость в СССР: Этнодемографические аспекты. - М.: Статистика, 1977. - 127 с.

2 Волков А.Г. Семья - объект демографии. - М.: Мысль, 1986. -269 с.

3 Орбин Л.Э. Дети и общество. - М., 1992. - 148 с.

4 Шнейдерман Н.А. Откровенный разговор: Рождаемость и меры ее регулирования. -М: Мысль, 1991. - 170 с.

5 Чухно В.П. Общество и семья: вчера, сегодня, завтра: Историко-социологическое исследование. - Донецк: Донбасс, 1990. - 232 с.

6 Калигаок И.В. Возрастная структура населения СССР / Под ред. А.Я.Кваша. - М.: Статистика, 1975. - 112 с.

Л.М.Добробог1 присвячена впливу забруднення навколишнього середовища на стан здоров’я населення Донецької області.

Окремо, розглядається демографами сільське та міське населення, національний склад. В.Кубійович2 автор чисельних праць з демографії України та її регіонів, розглядає і національний склад населення.

В дослідженнях медиків дається характеристика стану здоров’я населення, розглядаються причини смертей, вплив навколишнього середовища на дієздатність людини, вивчається вплив захворювань на природний рух населення. С.П.Юдіна3 вивчала тенденції в репродуктивності населення України в 1059 і в 1989 рр., В.С.Стешенко4 досліджує рух населення УРСР в післявоєнний період.

Друга група - праці економістів - сама багаточисельна. Економісти розглядали природний та механічний рух населення, його склад. Інститут економіки НАН України провів багато демоекономічних досліджень5.

Низку досліджень присвячено механічному руху населення. Рухливість трудових ресурсів вивчали Б.Д.Брєєв6, А.Ф.Загребська7, В.В.Онікєєнко8 та ін. Рухливість розглядається як складний соціально-економічний процес.

Третю групу складають праці, в яких дається характеристика стану людського суспільства, а саме: освітній і культурний рівень населення, соціальна характеристика суспільства. М.А.Клупт9 розкриває значимість обліку населення, дає огляд організації перепису в античних державах. Надається увага переписам населення в СРСР.

Четверту групу складають праці історичного характеру у яких висвітлюється проблема в її історичному розвитку з виявленням причинно-

Добробог Л.М. Діяльність державних установ і громадських об’єднань Донбасу по охороні навколишнього природного середовища. 1986-1992 pp.: Дис. канд. іст. наук: 07.00.02. - Донецьк, 1994, 210 с.

2 Енциклопедія Українознавства / Під ред. проф. д-ра В.Кубійовича і проф. д-ра Зенона Кузелі, - Київ, 1994. - 400 с.

3 Юдина С.П. Тенденция рождаемости населения Украинской ССР в 1959-1989 гт: Ав-тореф. дис. канд. экон. наук: 08.00.11 / Киевский ин-т народного хозяйства им.Д С.Хоротченко - К., 1990. - 17 с.

4 Стешенко В С. Изучение воспроизводства народонаселения / Теор. проб. - К.: Наук, думка, 1981. - 306 с.

5 Демографичекая политика: осуществление и совершенствование в условиях развитою социализма / В.С.Стешенко, ЛВ.Чуйко и др. - К.: Наук, думка, 1982. - 352 с.

6 Бреев БД Подвижность населения и трудовых ресурсов. - М.: Статистика, 1977. - 176 с.

7 Загробская А.Ф. Миграция, воспроизводство и уровень образования населения. - Киев: Наукова думка: 182. - 178 с.

8 Оникеенко В.В., Попович В.А. Комплексное исследование миграционных процессов: Анализ миграции населения УССР. - М.: Статистика, 1973. - 73 с.

9 Клупт М.А. Летопись жизни. - М.: Мысль, 1988. - 173 с.

наслідкових зв’язків між явищами та подіями, що впливали на стан народонаселення. Це роботи В.О.Пірка1, Р.Д.Ляха, Л.М.Добробог2,

А.О.Саржана3, А.М.Михненка4 та ін.

Проте, в цих та інших працях проблема детально не розкрита. Зокрема, відсутній аналіз природного та механічного руху населення. Не зроб-лен аналіз змін в соціальній структурі, в освітньому рівні населення. Всі ці показники намічено розглянути в дисертації з залученням джерел, які аналізуються в наступному параграфі першого розділу.

Залучені для вивчення теми джерела доцільно розділити на шість груп. Першу становлять законодавчі акти, нормативні документи вищих, центральних, місцевих органів влади і державного управління. Це Конституція УРСР, у якій визначена структура органів державної влади, в т.ч. і органів статистики. Вивчені також ухвали уряду щодо проведення переписів населення, інструктивні матеріали, документи звітності підприємств, установ, закладів, а також матеріали офіційних збірників та видань, зокрема, Сімейний Кодекс Української РСР.

Другу групу джерел складають матеріали статистичних обстежень, переписів населення, документи установ органів державної статистики, що відікладались в поточних архівах5. Ця група відображає роботу обласних органів статистики, містить цікаві відомості про стан народонаселення по окремих районах, населених пунктах. До цієї групи належать документи пашпотрного режиму, листки руху населення. Третю групу склали документи загс, які містять інформацію про національність подружжя, про розлучення з їх мотивами. Четверту групу джерел складають проведені автором вибіркові опитування жителів області. П’ята група джерел - повідомлення в періодичній пресі, які посильно відображають стан, зокрема, сімей, проблеми шлюбу та ін. До шостої групи ми віднесли довідкові видання6.

1 Пірко В.О. Історія рідного краю // Пед. скарбниця Донеччини. - 1998. -№1. -С.42-44.

2 Лях Р.Д., Добробог Л.Н. Влияние экологических изменений на демографические процессы в крае//Новые страницы в истории Донбасса. Книга 4. - С. 175-176.

3 Саржан А.О. Социально-экономические и политические процессы в Донбассе (19451998 гг.). Монография. - Донецк: Сталкер, 1998. - 300 с.

4 Михненко А.М. История Донбасса (1861-1945 гг.): - Донецк: Сталкер, 1998. - 296 с.

5 Текущий архив Министерства статистики Украины. Сводный отчет ЦСУ УССР о распределении населения по полу, возрасту, национальности, языку, образованию, состоянии в браке и источнику средств существования по данным Всесоюзной переписи 1970 г. по Украинской ССР. -Р.-582.0-11, Д. 1480. - Т.1. - С.118.

6 Демографический энциклопедический словарь / Научн. ред. совет изд-ва “Сов. энциклопедия” МГУ им. М.В.Ломоносова, эконом, фак., центр по изучению проблем народонаселения: Гл. ред. ДМ.Валентей. - М.: Сов.энц., 1985. - 6007 с.; Советский энциклопедический словарь -М., 1983. - 1599 с.; Статистический словарь.-М., 1965.-708 с.

При розгляді літератури, відбору, аналізі та сиитезі історичних джерел автор керувався низкою методологічних положень, без дотримання яких забезпечити чіткість дослідження неможливо. Перш за все намагалась дотримуватися принципу історизму, відповідно якого всі події, явища суспільного життя розглядаються в певному історичному просторі, в історичній послідовності, оцінюються відповідно певної історичної ситуації. Демографічні процеси вивчаються у взаємозв’язку з екологічними, соціальними, культурними, політичними подіями даного часу. Методологічним принципом, особливо для висновків, є визначення особистої відповідальності кожного члена суспільства за участь у вирішенні життєвих проблем суспільства, формування почуття власної відповідальності за стан загальносуспільних проблем.

Безумовно необхідним є дотримання принципу об’єктивності, а також принципу достовірності, який завбачує залучення до дослідження джерел достовірної інформації.

Другий розділ “Рух населення в Донецькій області 1959-1989 рр.”, який складається з трьох підрозділів, висвітлює сімейний склад жителів області, стан народжуваності, смертності, а також прибуття та вибуття людей. Перш за все розглядається сім’я, яка є основою суспільства, забезпечує реалізацію багатьох проблем її фундаторів: господарсько-побутових, психологічних, інтимних. Основна ж функція сім’ї - продовження роду через народження, виховання, підготовку до самостійного життя дітей.

Сім’я створюється внаслідок здійснення специфічної процедури укладення шлюбу. Це може бути угода чоловіка та жінки про спільне проживання, схвалена відповідною релігійною чи державною установою, чи без такого оформлення. Сім’я при переписах населення вважалась спільністю людей, які проживали разом, пов’язаних кровно або спільним господарством. При переписах мали місце недоліки, які спотворювали дані про стан сім’ї. Відомості про шлюб записувалися зі слів, незалежно від того, чи був шлюб офіційно оформлений, чи ні. Аналогічно і з розлученнями. В розділі висвітлюються проблеми шлюбності, причини та масштаби розлучень і, як наслідок, розглядаються зміни в кількості сімей, їх складі. В повоєнний час поступово зростала чисельність населення, нормалізувалось співвідношення статей, збільшилась і кількість шлюбів. В 60-ті роки приплив людей до регіону уповільнився. За період між переписами 1959-1989 рр. в наслідок високої зайнятості у виробництві населення, особливо ланок, його міграції, постаріння суспільства середній склад сім’ї невпинно зменшувався, скорочувалась кількість дітей в сім’ї. Структура сім’ї все більше спрощувалась до шлюбної пари. Число шлюбів стало зменшуватись. Механічний рух населення впливав на сімейний склад жителів, оскільки частіше піддається міг-

рації неошлюблена частина населення.

В цілому чисельність шлюбів зростала, але самі сім’ї ставали дрібнішими. Середній розмір сім’ї в Донецькій області в 1979 р. становив 3,2 особи. Великі сім’ї в селі зустрічалися частіше.

Помітним є прагнення молоді жити окремо від батьків, не народжувати великої кількості дітей. Внаслідок зменшення смертності серед людей похилого віку збільшилась тривалість шлюбу. Дорослі діти, створивши сім’ю, відокремлювались від батьків. Час спільного життя батьків і дітей став коротшим.

В регіоні спостерігалась етнічна мозаїчність, що є підставою для створення етнічно-змішаних шлюбів. Вивчення спілкування в таких сім’ях виявило, що частіше користувались російською мовою. Траплялось, що протягом існування шлюбу партнери засвоювали і іншу мову. В спілкуванні використовували дві мови. Відповідне етнічне середовище впливало на побут, мову, погляди, моральний розвиток родини.

Отже, етнічна неоднорідність населення Донецької області сприяла створенню міжетнічних шлюбів. Слід додати, що люди, які мігрували в Донецьку область з інших республік, більше схильні до утворення міжнаціонального шлюбу, ніж місцеві жителі.

Розглянуті також форми і умови припинення шлюбу, тобто розлучення. Сімейний Кодекс УРСР не містить ніяких обмежень щодо припинення шлюбу. Можливо, це стало однією з причин наростання розлучень. Розлучення - це акт, який юридично припиняє існування шлюбу. Він регулювався Сімейним Кодексом УРСР, яким передбачувалося припинення шлюбу внаслідок смерті одного із подружжя, або може бути розірваним шляхом розлученій за заявою одного із партнерів або їх обох.

Причини різноманітні. Впливав неправильний вибір подружньої пари з точки зору фізичного, інтелектуального, культурного розвитку, пиятство чоловіків, рідше - жінок. Причиною для розриву шлюбу могла бути і хвороба одного із подружжя, часті відлучення, емансипація жінки, яка зменшує матеріальну залежність від чоловіка. Можливо, легковажне ставлення до збереження сім’ї обумовлювалося і зневажанням релігійних норм.

Розлучення спостерігаються в різних групах населення, соціальних, вікових. В містах трапляються частіше, ніж в селах. Вони впливають на демографічну ситуацію як в Україні, так і в окремо взятому регіоні.

В розділі розглядається природний рух населення та його складові частини - народжуваність та смертність. Народжуваність знижувалась. Смертність зростала, що обумовлювалось такими факторами: внаслідок вичерпання фізіологічних можливостей організму, так бувало вкрай рідко (смерть “від старості”). В переважній більшості життя переривалось внас-

лідок нещасних випадків, промислових травм, а також через захворювання. Майже в усіх вікових категоріях смертність чоловіків вища. Вікові групи з відносно великою смертністю - це діти і люди похилого віку.

На народжуваність і на природний рух населення впливали ряд факторів, серед них: кількість народжених і померлих залежить від вікового складу населення, якщо населення молоде за віком, то збільшується показник народжуваності і навпаки; в населення, де більше людей похилого віку, плідність буде значно нижчою, тобто, старіння населення негативно впливає на народжуваність; становище в складі сім’ї обумовлює чисельність народжених дітей; емансипація жінок, яка вела до переключення уваги на суспільне виробництво: чим більше жіноцтво зайняте суспільною працею, тим менше буде у жінки можливості народжувати дітей; стан здоров’я як жінок, так і чоловіків; стан довкілля; міграція населення; рівень та умови життя; медичне обслуговування; морально-психологічний настрій суспільства щодо дітородства; глобальні історичні події (війни, революції та інші потрясіння в суспільстві); саморегуляція біологічних видів. Особливо великий негативний вплив війни, яка забрала життя потенційних батьків не тільки в Донецькій області, а і в Україні в цілому.

За період між переписами 1959-1989 рр. збільшується кількість одиноких жінок та чоловіків. Одинока жінка рідко наважувалась мати дітей, а якщо і народжувала, то одну дитину. Збільшення числа розлучень впливало на народження другої, тим більше третьої дитини. Кількість дітей в сім’ях занижувалася. Сім’ї ставали малодітішми. З покращенням побуту населення, індустріалізацією домашнього господарства потреба в великій кількості дітей зіш-кає. В 80-тих рр. мати велику кількість дітей ста£ “не модшш”. Як вже згадувалось, малочисельні сім’ї стали нормою життя. Причинами такого становища є матеріальні труднощі, котрі зустрічаються у молодих подружжях, а допомоги від держави вони не відчувають. Орієнтація молодіжного подружися відносно кількості дітей принципово різниться. З опитаних 67% хотіли б мати двох дітей, 5% - трьох та більше і лише 24% - одну дитину. Негативні тенденції зі станом народжуваності, природним приростом, сімейним складом населення, які спостерігалися протягом всього розглядуваного періоду у 90-ті рр. XX ст.

Погіршення стану здоров’я жінок було причиною зменшення народжуваності: Хворі батьки не можуть народжувати здорову дитину. Знижувалась народжуваність і через зайнятість молоді навчанням, суспільними і громадськими справами, уникнення шлюбів, внутрішню і зовнішню міграцію, перехід від аграрно-сімейного типу господарювання до індустріального.

Якщо на проблему подивитись із загальнопланетарних позицій, то доведеться констатувати сповільнення, а то й скорочення приросту населення

в багатьох країнах. Можна допустити, що кожен біологічний вид (в тому числі і людина) має певні механізми саморегулювання своєї чисельності.

Якщо ж повернутись на Донеччину, то слід визнати надмірну урбанізацію регіону, його перенаселеність. Підвищення матеріального добробуту молодих сімей справу не зарадили. Очевидно, йде природний процес саморегуляції людини, як біологічного виду. Напевне, згодом чисельність стабілізується на певному рівні, прийнятному для суспільства. А поки що іде процес скорочення народжуваності, що поряд із зростанням смертності веде до скорочення приросту населення.

Цікаво заглянути в недалеке майбутнє. Очевидно, в Донецькій області чисельність населення буде скорочуватись, як внаслідок зниження народжуваності, так і зростання смертності, а також негативного сальдо міграції. Можна допустити, що за 20 років в області лишиться половина нинішньої кількості населення, тобто близько 2 млн. чоловік. Оскільки люди похилого віку вимруть, смертність зменшиться. Тобто, намітиться перелом в напрямку зростання чисельності населення. Природний приріст з середини наступного століття почне зростати.

Отже, чисельність населення визначається природним рухом, а щодо окремо взятого регіону ще й механічним переміщенням людей за межі регіону чи приїздом їх з інших місцевостей. В 50-ті рр. населення області значно поповнювалось за рахунок інших регіонів України. В порівнянні з іншими областями республіки Донецька область мала найбільш розвинутий промислово-економічний потенціал. Молодь залучалась на роботу в Донбас, де в роки першої повоєнної п’ятирічки, разом з відбудовою зруйнованих війною промислових підприємств споруджувалися нові. Та/йя тенденція не була стійкою. В кінці 60-тих рр. промислове будівництво уповільнилось. Потреба в додаткових трудових ресурсах зникла, що обумовило зменшешш чисельності людей, які приїжджали з інших областей. Намітилася зворотна міграція.

Більша частина населення, як міського так і сільського, переміщалась в працездатному віці. Інтенсивніше прибувало населення в осінньо-зимовий період і вибувало влітку. Значну питому вагу серед мігрантів складала молодь, яка прямувала до міст для навчання, на роботу. Більшість переміщувалася в межах своєї республіки, в значній мірі до промислових областей, якою була Донецька область, бо тут легше влаштуватись на роботу, заробітки були більшими, кращим було забезпечення продовольством.

Важливою рисою внутрішньої міграції 70-80 рр. в Донецькій області був інтенсивний міграційний приплив до міст сільського населення, значний розвиток “маятникових” міграцій у приміській зоні великих міст та поширення субурбанізаційних процесів, тобто збільшення “скритого” мі-

ського населення в приміській зоні. Міграційні процеси на Донеччині приходили у взаємодії з іншими процесами та явищами суспільного життя регіону. Донецька область, як значний територіально-промисловий комплекс країни, притягувала до себе мігрантів. Наслідком міграційних процесів в донецькому селі стало старіння його населення, диспропорції між числом чоловіків та жінок в молодих віках, порушення репродуктивності сільського населення, зміни в складі трудових ресурсів, що, врахуванням невисокого освітнього та кваліфікаційного рівня сільських жителів, привело до значних економічних труднощів. Все це потребує певних змін у демографічній політиці держави.

В області населення відрізняється співвідношенням чисельності чоловіків та жінок в цілому і за віковими групами, національному та сімейному складі. На ці всі явища в населенні регіону впливали події не одного десятиріччя, а всього часу існування людності на Донеччині, яка постійно переміщалась з місця з тих чи інших. Виявлення їх, а також розмірів переміщення і є однією з багатьох цілей дослідження.

Третій розділ “Склад населення Донецької області в 1959-1989 рр”, що має чотири підрозділи, присвячений змінім в чисельності соціального складу, освітньому рівні, національній структурі жителів області.

За чисельністю жителів Донецька область посідала перше місце в Україні. Це обумовлено інтенсивним прибуттям переселенців. В 50-ті рр. внаслідок притоку працівників на заводи і шахти Донбасу з інших областей чисельність населення зросла. Крім цього, до 1959 р. повернулись евакуйовані, полонені, репресовані . в період між переписами 1970-1979 рр. чисельність населення зростала повільніше і все ж кількість жителів зросла з 4262 тис. чол. в 1959 р. до 5332 тис. чол. в кінці періоду. Причому, 90% населення проживало в містах.

Внаслідок міграції населення з інших областей та урбанізації зросла кількість великих міст. За переписом населення 1979 року, в області найбільшими були міста Донецьк, Краматорськ, Маріуполь, Макіївка. За десять років 1979-1989 рр. чисельність жителів Донецька зросла на 9%; Краматорська - на 11%; Маріуполя на 3%. В Макіївці відбулося скорочеїшя на 1% внаслідок виділеіпія в окрему адміністративну одиницю селища Жданівка. Ріст великих міст характерішй для всієї України, але в Донецькій області він проходив інтенсивніше. Чисельність сільських жителів, навпаки, зменшувалась. По кількості сільрад та чисельності в них жителів область стоїть на останньому місці серед областей України.

Високі темпи зростання чисельності міського населення регіону за повоєнний період були пов’язані, як відмічалось вище, з інтенсивними міграційними процесами, які проявились в переміщенні людей з сільської мі-

сцевості до міст і селищ. Швидкими темпами збільшувалась чисельність міського населення і зменшувалась сільського, що відбивало великий розмах урбанізаційних процесів.

На динаміку чисельності населення негативно впливало зростання кількості людей похилого віку, а також висока смертність серед працездатного населення. Особливо тяжке становище склалося в селах, де в наслідок виїзду молоді до міста залишались люди похилого віку. Демографічна ситуація в селі набувала катастрофічного характеру. Таке становище характерне майже всім селам області.

В цілому ж, протягом досліджуваного періоду в Донецькій області спостерігається тенденція зростання кількості населення за рахунок молоді на підприємствах росла чисельність міських жителів.

В період між переписами населення 1989-1959 рр. чисельність жителів області збільшилась на 1070 тисяч чоловік.

Особливістю Донецької області є багатонаціональний склад населення. Найбільш багаточисельну групу становили українці. За ЗО років їх чисельність зросла, але їх питома вага серед жителів області знижувалась.

Протягом розглянутого періоду українців збільшилося на 325,0 тис. чол., або на 3,5%. Росіян же на 714,8 тис. чол., тобто на 7,1%. Інтенсивне зростання чисельності останніх обумовлювалося міграцією з Росії, а також записування представників різних національностей росіянами. До кінця розглядуваного періоду в області українців стало 2693,1 (51%), росіян -2316,0(41,1%).

Росіяни стали другою за кількістю національною групою населеній, серед національних груп регіону відбувалося не лише абсолютне збільшення їх чисельності, а й зростання їх питомої ваги.

Така динаміка наростаїшя російської людності обумовлена рядом факторів: міграція населення; дані переписів можуть бути сфальсифіковані на користь росіян, оскільки в умовах глобальної русифікації, особливо в 60-70-ті рр., було вигідним записатися за документом росіянином; русифікація в області і в Україні в цілому сприяла переходу до російської національності.

Наступ тоталітарної держави на народ проявився і в зміні назв населених пунктів. Маріуполю було надано назву Жданов. В 1946-1947 рр. перейменовані більшість грецьких сіл: Мангуш назвали неоковирним Пер-шотравневим. Ідеологічна установка на творення єдиного “радянського народу” вимагала забути рідну мову, відмовитись від культурних здобутків своїх предків. Розпочалася масова відмова від своєї рідної мови. Так, перепис населення 1959 року свідчить, що в області з 93,2 тис. греків 83,6 тис. рідного визнавали російську мову. Мова була приречена на вимирання. Пі-

сля зміщення тоталітарного режиму в кінці 80-тих рр. розпочинається активний процес національного відродження.

Поповнення населення за рахунок мігрантів впливало на чисельний склад національного населення. Особливістю Донецької області є багатонаціональний склад населення. Переважну більшість становили українці. В 1959 р. їх було 2368,1 чол., або 56,4%. Висока питома вага росіян, яких було 1601,2 тис. чол., чи 38,2%.

Крім українців та росіян в області мешкали греки, євреї, татари, казахи. В 60-70 рр. помітно зросла чисельність узбеків, вірмен. Цих людей привело сюди не просто бажання змінити місце проживання, а стабільніше становище в Донбасі.

Досліджуваний період був часом інтенсивного розвитку освіти, піднесення загальноосвітнього рівня народу. Цьому служили заходи держави по удосконаленню освітньої справи, середня освіта стала загальнодоступною і обов’язковою. Збагачувалися навчальні програми, готувались підручники. До середини 60-тих рр. була створена чи не найкраща система народної освіти в світі, хоча і збереглися відмінності в освітньому рівні в містах і в селах, що обумовило різний рівень знань. Викладання в сільських школах було на нижчому рівні, ніж в міських. Самі школи майже не забезпечувались навчальними засобами.

Зокрема, був створений Донецький науковий Центр, відкривались наукові заклади, зростала чисельність науковців. Розвиток промисловості Донецької області обумовлював застосування нових технічних заходів, для роботи з новою технікою потрібні були інженери, кваліфіковані робітники. В зв’язку з цим відкривались нові навчальні заклади, багато з них на базі певного підприємства. Існували пільги при вступі до навчальних закладів для молодих робітників. Одночасно зменшувалась кількість людей, які обмежувалися початковою освітою. Таким чином, виучуваний період людей з вищою освітою стало більше майже в 5 разів, з середньою спеціальною -в 4 рази, з загальною середньою - в 4 рази, а з початковою, навпаки, зменшилось в 2,5 рази.

Особливістю Донецької області був інтенсивний розвиток промисловості, що обумовлювало зростання кількості робітників, а з іншого боку -скорочення чисельності селян. В умовах культурно-освітнього розвитку зростала чисельність інтелігенції. Розвиток побутового обслуговування населення обумовлював розширення обслуговуючої сфери, жило-комунального господарства, отже і працівників у цих галузях.

Найбільше робітників було з росіян, українців, греків. Серед службовців було більше росіян. Сільське населення за національним складом було більш однорідним, переважно українським.

Зміни в соціальному складі були значними: за 20 років, з 1959-1979 рр., збільшилась чисельність робітників на 661,3 тис. чол.. службовців - на 329,5 тис. чол., а колгоспників, навпаки, стало менше на 99.4 тис. чоловік.

У Висновках підбиті підсумки дослідження проблеми, зроблені узагальнення. Розглядуваний період був часом кардинальних змін у складі населення Донецької області. Перш за все, зростала чисельність людності. Була поновлена довоєнна кількість жителів за рахунок “позичених” людей з інших регіонів СРСР, що сприяло поповненню чисельності жителів області, яких за роки війни було втрачено багато.

Очевидно, темпів приросту чисельності населення, які були притаманні регіону в 50-60 рр., вже не буде. Адже вони були значною мірою обумовлені прискореним створення промислових підприємств, на які, за умови низької продуктивності праці, прибували великі загони робітників.

Сталися позитивні зміни в освітньому рівні населення. Відбувалися зміни і в суспільних групах населення. Нарощування промислового розвитку регіону обумовлювали збільшення питомої ваги робітників. Зростала і соціальна група інтелігенції. Збереглося різноманіття в національному складі.

Вважаємо за доцільним зупинитися на завданнях подальшого дослідження змін в народонаселенні регіону. Перш за все, слід продовжити вивчення змін у чисельності населення, розкрити фактори, які впливали на динаміку чисельності жителів. Окремої уваги заслуговує дослідження проблеми природного приросту населення, а також, факторів, що гальмують народжуваність, а також які обумовлюють смертність людей. Доцільно продовжити вивчення проблеми міграції, її чинників та напрямків. Спеціального дослідження заслуговує соціальний склад населення. Майбутнім дослідникам проблеми треба звернути увагу на вивчення змін в культурно-освітньому рівні жителів. Окремо необхідно вивчити зміни в побуті окремих соціальних груп. Проблеми змін в складі населення цікавили попередників з позиції формування трудових ресурсів регіону, що спонукало більше уваги приділяти відкриттю факторів, які обумовлювали кількісні зміни чисельності населення.

Автор дійшов висновку про необхідність проведення заходів, спрямованих на поліпшення демографічної ситуації, зокрема, необхідно провести заходи, спрямовані на поліпшення умов проживання у регіоні. Перш за все, необхідне усунення техногенного перевантаження області. Мабуть, доведеться припинити діяльність окремих металургійних монстрів, коксохімзаводів. Треба подбати про очищення довкілля, яке негативно впливає на стан здоров’я населення, тобто, є одним із чинників кризового становища складу населення.

Список публікацій автора

1. Зміни в чисельності населення Донецької області за 1959-1979 рр. // Новые страницы в истории Донбасса / Глав. ред. З.Г.Лихолобова. - Донецк, 1997.-Кн. 5. - С.171-177.

2. Склад населення Донецької області (за даними перепису 1989 р.) // Історія України, маловідомі імена, події, факти. Збірник статей / Гол. ред. П.Т.Тронько. -К.: Рідний край, 1997. - Випуск 7. -С.159-162.

3. Зміни у складі населення Донецької області за 1959-1989 рр. / Вісник Донецького університету. Серія Б: гуманітарні науки. -№ 1.-1999. -С.82-85.

4. Шлюбність на Донеччині в 1959-1989 рр. // Національний університет “Києво-Могилянська Академія”. Миколаївська філія. Наукові праці. Т.5. Історичні науки. - Миколаїв, 2000. - С.104-106.

5. Изменения в составе семьи в Донбассе (1959-1989 гг.) // Тезисы докладов вузовской конференции проф.-преподавательского состава по итогам науч.-исслед. и метод, работы: исторические науки (апрель 1995 г.)

- Донецк, 1995. - С.41-44.

6. Причини скорочення чисельності населення Донеччини (1990-1995) // Матеріали УШ Всеукраїнської наукової конференції “Історичне краєзнавство і культура”. - К.: Рідний край, 1997. - У 2 частинах. - Част.2. - С.114-116.

7. Зміни в чисельності населення Донецької області за 1959-1994 рр. // Матеріали доповідей вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідницької роботи: Історичні науки, політологія. (Ред. кол.) В.Ф.Бурносов (ред.),

В.М.Нікольський (відп. секр.), Р.Д.Лях, А.П.Роскошний та ін. - Донецьк: ДопДУ, 1997. - В 2 кн. - Кн.2. - С.162-164.

АНОТАЦІЇ

Панчук Г.М. Зміни в складі населення Донецької області (19591989 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Донецький державний університет, Донецьк, 1999.

Дисертація присвячена демографічним процесам, які відбувались в складі населення в повоєнний період. Розкриті фактори, що обумовлювали етап народонаселення. Вивчені зміни в складі сімей, природному та механічному русі населення, розкриті їх наслідки. Досліджені проблеми бага-тонаціональності регіону, показаний освітній рівень населення та його соціальний склад.

Ключові слова: вік, міграція, народжуваність, смертність, проміле, сім’я, урбанізація.

Панчук Г.Н. Изменения в составе населення Донецкой области (19591989 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Донецкий государственный университет, Донецк, 1999.

Диссертация посвящена демографическим процессам, которые происходили в составе населения в послевоенный период.

Одной из задач исторической науки является изучение состава населения. Прежде всего, необходимо выявление количественных изменений в составе общества, исследования демографических процессов, естественного движения населения, установление тенденций в нем. Для изучения проблемы так же необходимо изучение проблем перемещения населения. Важным есть установление социально-профессионального состава населения, является раскрытие изменений в группах за национальными, а также образовательными характеристиками. Проблема народонаселения имеет общепланетарный характер. Хронологические рамки исследования (19591989 гг.) обусловлено историческими, экономическими факторами состояния общества между двумя переписями населения, материалы которых дали исследователю соответствующий материал.

Объектом исследования является народонаселение Донецкой области. Предметом - процесс изменений в составе населения. Целью работы является анализ демографических процессов. В диссертации впервые изучены исторические аспекты изменения как в численном, так и в качественном составе населения Донецкой области. Работа может быть использована в учебной работе по истории Украины, может составить основу соответствующего спецкурса.

В историографическом обзоре следует отметить, что учеными изучались разные аспекты проблемы, но Донецкая область рассматривалась фрагментарно или вместе с другими областями Украины. Почти все работы сделаны на материалах СССР или УССР.

Проблемой движения населения занималось много ученых. Но работ по Донецкой области нет. Донбасс один из регионов, где активно проходили демографические процессы, в т.ч. и в природном движении населения и его составных частях, что требует детального изучения. Исторические аспекты проблемы раскрыты недостаточно. Неизученными остались бурные процессы именно в Донецкой области, что и обусловило концентрацию

внимания автора на проблемах брачности, естественного и механического движения населения.

Основой общества является семья, число их увеличивалось, но сами они становились все меньше. Увеличилось число разводов. Донецкая область имела высокую плотность, но рождаемость большой не была. Молодые семьи рождали 1-2 ребенка или вообще оставались без детей. Таким образом, рождаемость уменьшалась, а число смертей увеличивалось.

Развитый промышленно-экономический потенциал области способствовал механическому движению населения. Это влияло на формирование трудовых ресурсов, национальный, половозрастной состав населения.

Численность жителей Донецкой области росла, она занимала первое место среди областей Украины. Особенностью региона является его мно-гонациональность. Кроме украинцев, русских в области проживали греки, евреи, казахи, латыши и др. Указанный период был временем интенсивного развития просвещения. Произошли изменения и в социальном, профессиональном уровне населения.

Таким образом, период между переписями 1959-1989 гг. был временем кардинальных изменений в составе населения Донецкой области.

Panchuk H.N. The Changes in the Population Structure in Donetsk Region in 1959-1989. Manuscript.

Dissertation to obtain the degree of Candidate of historical science in the field of history of Ukraine (the speciality code - 07.00.01).

Donetsk State University. Donetsk. 1999.

The dissertation is devoted to the demographic processes influencing the structure of population in Donetsk region in the post-war period.

The factors contributing into the population changes have been analysed.

The changes in the structure of households, natural and mechanical migrations as well as their aftereffects have been studied.

The probltms of the multinational nature of the Donetsk region population, the educational level and the social structure of the population in the area is considered.

Key words: age, migration, birth rate, mortality rate, household, urbanization.