автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Изменения в восточноевропейской политике США (1989 - первая половина 1990 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Изменения в восточноевропейской политике США (1989 - первая половина 1990 гг.)"

РГ6 од

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

1

БЕССОНОВА Марина Миколаївна

ЗМІНИ У СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ США (1989 - перша половина 1990 рр.)

07.00.02 - Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Запоріжжя - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Запорізького державного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Біпоножко Сергій Володимирович доцент кафедри всесвітньої історії Запорізького державного університету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Марков Карло Анатолійович завідувач кафедри теорії держави і права та соціального управління Дніпропетровського державного університету

кандидат історичних наук, доцент Теміров Юрій Теиіабайович доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького державного університету

Провідна установа: Чернівецький державний університет ім. ІО.Федьковича Міністерства освіти і науки України, кафедра всесвітньої історії та міжнародних відносин

Захист відбудеться " 2000 р. о & годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради & 17.051.01 по захисту дисертацій у Запорізькому державному університеті (адреса: 69063, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, 66, корпус V, ауд.327).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького державного університету за адресою: 69063,

м.Запоріжжя, вул.Жуковського, 66, корпус II.

Автореферат розісланий "¿iaL " ________2000 p.

Вчений секретар ^

спеціалізованої вченої ра^и^ /¿і Сл ^/^(^Ъ^'^^-^гмчепко С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність досліджуваної теми. Переломні моменти у розвитку міжнародних відносин завжди привертають до себе значний науковий інтерес. У XX столітті такими були Перша і Друга світові війни та події, пов’язані з революціями 1989 р. у країнах Східної Європи.

За останнє десятиріччя у світі відбулися глобальні зрушення: біполярна система міжнародних відносин, яка склалася після Другої світової війни, зазнала корінних перетворень. Співвідношення і характер рушійних сил та чинників світового розвитку змінилися. Це стало можливим головним чином завдяки трансформації політичних систем у країнах Східної Європи та колишнього Радянського Союзу. В умовах становлення зовнішньополітичних інститутів незалежної української держави, коли одним з головних напрямків обрана інтеграція до європейських та євроатлантичних політичних та економічних структур, стає нагальною потреба у вивченні та використанні практики дво- та багатосторонніх стосунків колишніх соціалістичних країн Східної Європи та демократичних країн Заходу. На цьому фоні актуальним, як у суспільно-політичному, так і у науковому вимірах, є вивчення політики США щодо країн східноєвропейського регіону.

У науковому відношенні розкриття змін в американській східноєвропейській політиці у 1989 - першій половині 1990 рр. зумовлено актуальністю дослідження одного з переломних моментів всесвітньої історії XX століття. Прикладна актуальність даного дослідження пов’язана з тим, що у новій геополітичній ситуації, яка характеризується багатополюсні-стю світу, США залишаються лідером міжнародного життя. їх стосунки з іншими країнами можуть бути визначальними для міжнародного становища останніх, а тому корисними для вивчення. Україна, із здобуттям незалежності, також стала частиною східноєвропейського регіону, тому дослідження політики США щодо цього регіону є стратегічно важливим. Актуальним для України, яка почала створювати відкрите громадянське суспільство, є і запозичення практики функціонування інститутів демократичної держави, де формування та реалізація внутрішньої і зовнішньої політики підконтрольні широким колам громадськості.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з весни

1989 р. до літа 1990 р., який був кульмінаційним для американської східноєвропейської політики. Саме в цей період спостерігався перехід до активної відкритої політики щодо Східної Європи, яка стала одним з найпріоритетніших регіонів у зовнішньополітичній діяльності США.

Визначення нижнього хронологічного рубежу весною 1989 р. зумовлено ' оголошенням перших пропозицій Конгресом та адміністрацією президента щодо нових заходів у східноєвропейській політиці, тобто початком змін цієї політики. Верхній рубіж детермінувався тим, що до літа 1990 р. у законодавстві були закріплені основні принципи та заходи нової американської політики у Східній Європі. До того ж, саме влітку 1990 р. у зовнішній політиці Сполучених Штатів стає пріоритетним інший напрямок регіональної політики, а саме Близький Схід.

У територіальному відношенні необхідно вказати, що термін “Східна Європа”, яка була об’єктом зовнішньої політики США, використовується як політична, а не географічна категорія, до якої включені країни тієї частини європейського континенту, що підпадала під вплив СРСР після Другої світової війни. У даному дослідженні процес змін в американській східноєвропейській політиці проаналізовано на прикладі Польщі, Угорщини та Східної Німеччини, стосовно яких, власне, і відбувалося формування нових засад цього напрямку зовнішньої політики США.

Головна мета дослідження полягає у тому, щоб виявити та проаналізувати основні зміни в американській східноєвропейській політиці у контексті процесу трансформації біполярної системи міжнародних відносин 1989 - першої половши 1990 рр.

Мета дослідження зумовила його предмет та об’єкт. Об’єктом дослідження є зовнішня політика США в цілому, її особливості, традиції, принципи здійснення. Предметом даного дисертаційного дослідження є трансформація східноєвропейської політики США у період 1989 - першої половини 1990 рр.

У відповідності до поставленої мети були визначені і дослідницькі завдання:

1. З’ясувати геополітичний та, зокрема, європейський контекст змін у східноєвропейській політиці США.

2. Виявити внутрішньополітичні умови трансформації східноєвропейської політики.

3. Встановити співвідношення ролі адміністрації президента та Конгресу США у процесі формування нових підходів східноєвропейської політики.

4. Розкрити зміст і значення основних дискусій з проблем американської політики щодо Східної Європи у 1989 — першій половині 1990 рр.

5. Визначити та охарактеризувати нові принципи політики США щодо східноєвропейського регіону.

з

6. Дослідити основні законодавчі ініціативи щодо надання допомоги Польщі й Угорщині та їх значення для подальшої східноєвропейської політики СПІА.

7. Проаналізувати сутність національних інтересів США в Європі через участь американської дипломатії у процесі об’єднання Німеччини.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що вперше у вітчизняній історіографії зроблено комплексне дослідження трансформації східноєвропейської політики США періоду 1989 - першої половини 1990 рр.

Апробація роботи. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у доповідях на щорічних науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів та студентів ЗДУ (1997-1999 рр.); міжнародній конференції “Історія очима молодих науковців” (Донецьк, 2-3 грудня 1999 р.); у статтях та матеріалах доповідей автора; при читанні спецкурсу “Соціальні та демократичні рухи”.

Практичне значення дисертаційного дослідження можна визначити у кількох аспектах. Висновки дисертації і введені до наукового обігу нові англомовні джерела можуть бути залучені для аналізу сучасної політики США щодо європейського континенту, східноєвропейських країн та, зокрема України. Конкретно-історичні факти та основні ідеї можуть бути використані у подальших наукових розробках питань американської зовнішньої політики у східноєвропейському регіоні; суспільно-політичної та економічної трансформації країн Східної Європи; інтеграційних процесів в Європі; при викладанні дисциплін історичного, політологічного циклів; при створенні шкільних та вузівських підручників.

Достовірність результатів історичного дослідження забезпечена комплексом документів і матеріалів, а також методами дослідження та методологією, на основі яких виконано дисертацію.

Структура дисертації обумовлена об’єктом, предметом, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, приміток та списку викорш таних джерел (82 найменування) та літератури (286 найменувань). Загальний обсяг дисертаційного дослідження складає 180 сторінок машинопису.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовуються актуальність і наукова новизна теми дисертації, визначені мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження, окрес-

лені хронологічні рамки, визначаються теоретичне та практичне значення роботи.

У першому розділі - “Історіографія, джерельна база та теоретичні засади дослідження” - розглядається стан наукової розробки проблеми, подається огляд джерел, а також розкриваються основні методи дослідження.

Історіографія. Всі роботи можна умовно поділити на дві великі групи. Першу групу складають дослідження, головним об’єктом яких була зовнішня політика СІЛА, у тому числі її східноєвропейський напрямок. Другу групу складають дослідження, присвячені різним проблемам всесвітньої та, зокрема, європейської історії 80-х - 90-х рр. XX століття, на фоні яких висвітлювались деякі аспекти американської східноєвропейської політики.

Найбільш грунтовно східноєвропейська політика СІЛА представлена у дослідженнях Б.Ковріга1 та С.Харста2. Б.Ковріг проаналізував різні аспекти американсько-східноєвропейських відносин: політичні, економічні, військові та ін. з післявоєнного періоду до 1989-1990 рр. Однак, детальної характеристики її змін періоду 1989 - першої половини 1990 рр., процесу пошуку нових підходів, обговорення цих проблем на рівні законодавчої та виконавчої влади не зроблено. Робота С.Харста сфокусована на вивченні зовнішньополітичної діяльності адміністрації Дж.Буша, в ній подано огляд основних внутрішніх та зовнішніх проблем, з якими вона зіткнулася, вказано на наявність певних суперечок між законодавчою та виконавчою владою. Проте, головна проблема, яку розкриває автор - це зміни в американсько-радянських відносинах. Так, навіть візит Дж.Буша до Польщі та Угорщини у липні 1989 р. автор оцінює вдалим саме для подальших стосунків США-СРСР3. Тому, дане дослідження не розкриває усіх деталей трансформації американської політики щодо Східної Європи.

Особливу увагу привертають праці учасників тогочасних подій: президента Дж.Буша та радника президента з питань національної безпеки Б.Скоукрофта, держсекретаря Дж.Бейкера, директора європейського відділу Ради національної безпеки СІЛА Р.Хатчінгса, помічника радника

1 Kovrig B. Of walls and bridges: the United States and Eastern Europe. - N.Y.: New York University Press, 1991.

2 Hurst S. The Foreign Policy of the Bush Administration: In Search of a New World Order. -London and New York: Cassell, 1999.

3 Ibid. P.43.

президента з питань національної безпеки Р.Гейтса4. їх роботи мають подвійне значення. З одного боку, вони є наративним джерелом, бо автори безпосередньо брали активну участь у формуванні та втіленні нової, за своїм змістом, східноєвропейської політики США у 1989 —

1990 рр. З іншого боку, це - перші спроби аналізу американської зовнішньої політики, та зокрема її східноєвропейського напрямку періоду завершення “холодної війни”, які грунтуються на матеріалах, що раніше були недоступними широкому колу дослідників. Спільним для цих робіт є їх суб’єктивний характер, бо в них простежується прагнення авторів самовиправдатися: показати провідну роль адміністрації президента та правильність тієї політики, що нею здійснювалася.

Деякі аспекти американської східноєвропейської політики 1989-1990 рр. на фоні трансформації світової політичної системи висвітлено у монографічних роботах та статтях інших політичних та урядових діячів -Р.Ніксона, Зб.Бжезінського, Г.Кіссінджера, Дж.Кеннана, в узагальнюючих роботах Р.Шульзінгера, Дж.Вейгеля, С.Барга та ін. Особливої уваги заслуговують збірки, що видаються на базі провідних університетів, науково-дослідних інститутів та центрів, які безпосередньо були задіяні у формуванні зовнішньої політики СІІ1А. Це, наприклад, “Нові демократії: Глобальні зміни та політика США” (1989), “Зовнішня політика США після холодної війни” (1992), “Америка та Європа в еру змін” (1993), “США та нова Європа” (1994), “Лад та безлад після холодної війни” (1995), “Америка та Європа: співробітництво у новій ері”( 1998). Такі збірки містять статті провідних спеціалістів, які аналізують стан американської зовнішньополітичної діяльності, роль та місце США у міжнародній політичній системі, дають практичні рекомендації уряду. Деякі автор» брали участь у слуханнях обох палат Конгресу США, отже, у формуванні зовнішньої політики, тому їх аналіз є особливо цінним. Однак, усі вище названі роботи мають скоріше публіцистичний та політологічний характер, тому не дають детального історичного аналізу еволюції американської східноєвропейської політики та її конкретного змісту у 1989-1990 рр.

Огляд законодавчої діяльності Конгресу з питань формування нової східноєвропейської політики у 1989-1990 рр. зроблено у статті члена

4 Bush G., Scowcroft B. The World Transformed. - N.Y.: Greenwood Press, 1998; Baker J.A, with Th.DeFrank. The Politics of Diplomacy: Revolution, War and Peace, 1989 - 1992. -N.Y.: G.P.Putnam’s Sons, 1995; Hutchings R. American diplomacy and the end of the Cold War: an insider’s account of U.S. policy in Europe, 1989-1992. - Washington, D.C.: The Woodrow Wilson Center Press, 1997; Gates R. From the shadows: the ultimate insider’s story of five presidents and how they won the Cold War. - N.Y.: Simon and Schuster, 1996.

Палати Представників У.Шуерча5. Автор, метою якого було показати “унікальну роль Конгресу США у створенні програм допомоги країнам Східної Європи”, протиставляє пасивним позиціям виконавчої влади активну роль влади законодавчої, але детального аналізу процесу формування східноєвропейської політики не проводилося.

З позицій критичного підходу проведено аналіз зовнішньої політики США у роботах Р.Стіла, Н.Чомські, Б.Денича, Т.Дейбела та ін. На відміну від проурядової інтерпретації східноєвропейської політики США, яка переважала у вище згаданих роботах, автори характеризують політику США як тенденційну, з претензіями на першість при вирішенні певного кола міжнародних питань. У більшості цих робіт критика спрямована не тільки на систему американських зовнішньополітичних підходів, а й на президента США, який уособлював у собі цю систему.

Таким чином, серед першої групи досліджень можна виокремити два підходи щодо оцінки східноєвропейської політики США у 1989 - першій половині 1990 рр.: проурядовий та критичний.

Друга група праць репрезентована великою кількістю досліджень, в яких американська східноєвропейська політика висвітлена опосередковано, але у більш широкому конкретно-історичному контексті.

У вітчизняній історіографії особливості американських підходів щодо Східної Європи та їх реалізацію певним чином висвітлено у роботах А.Дашкевича, Б.Канцелярука, Н.Турчак6. Європейський вимір політики США щодо Східної Європи періоду завершення “холодної війни” відтворено у дисертаційних дослідженнях Ю.Гончар та О.Санжаревського7. Привертають увагу роботи представників Одеського Центру по вивченню зовнішньополітичних концепцій8. Серед них потрібно відзначити

5 Schuerch W. The Congressional Role in United States Assistance Policy in Central-East European Economies in Transition // East-Central European Economies in Transition / Ed. by Hardt J. and Kaufman for the Joint Committee, Congress of the United States. - N.Y.: M.E.Shapre, 1995. - P. 336-350.

6 Дашкевич A.B. На роздорожжі: Виклики сучасності і парадокси зовнішньої політики США. - K.: Наукова думка, 1996; Дашкевич A.B. Еволюція системи доктринального забезпечення зовнішньої політики США повоєнного періоду; Автореф.дис... д-ра політ, наук. - K., 1998; Канцелярук Б.І. Східноєвропейська дилема Америки. K.: Друкарня фірми “АПК”, 1995; Турчак Н.І. Зовнішня політика адміністрації Дж.Буша: концептуальний та прикладний аспекти: Автореф.дис... кан-та політ, наук. - K., 1998.

7 Гончар Ю.Б. Еволюція політики США щодо інтеграційних процесів у Західній Європі (кінець 80-х - 90-ті роки): Автореф.дис... кан-та істор. наук. - K., 1997; Санжаревський 0.1. Східноєвропейська політика НАТО кінця 1980-х- сер.90-х років XX століття: Автореф.дис... кан-та істор. наук. - Чернівці, 1998.

8 США: Современная внешнеполитическая мысль. Анализ концепций американской политологии 80-х годов. - Одесса: Логос, 1992; Брусиловська О.І. Політика США щодо

монографію І.Коваля9. Автор подав не тільки аналіз концепцій зарубіжної політології, а й охарактеризував східноєвропейську політику адміністрацій Р.Рейгана та Дж.Буша, показав вплив “радянського фактору”, визначив оцінки східноєвропейських революцій 1989 р. Радянським Союзом та Сполученими Штатами. Специфіка роботи вплинула на те, що найбільша увага дослідника була зосереджена на вивченні дипломатичних кроків східноєвропейської політики США та її ідеологічному обгрунтуванні, а не на процесах її формування.

В цілому, можна відзначити, що лише деякі аспекти східноєвропейської політики США 1989-1990 рр. проаналізовані у зарубіжній та вітчизняній історіографії. Серед проблем вивчення цього питання на даний момент слід виокремити наступні. По-перше, зараз тільки відбувається накопичення фактологічного матеріалу, перші спроби осмислення змін у східноєвропейській політиці та всієї системи міжнародних стосунків, введення до наукового обігу нових джерел. По-друге, у переважній більшості робіт питання американської зовнішньої політики того періоду висвітлені через розкриття діяльності президента США. Отже, характерною є сфокусованість на вивченні заходів виконавчої влади, дипломатичній діяльності президента США. По-третє, діяльність Конгресу майже не висвітлена. У наявних дослідженнях законодавча влада, як правило, фігурує лише як опозиція Дж.Бушу, яка змушувала його скоріше “реагувати” на події у регіоні. По-четверте, головний ракурс досліджень - це американсько-радянські відносини або загальна політика Заходу щодо східноєвропейського регіону. По-п’яте, значна кількість досліджень - це роботи політологічного характеру, а суто історичних робіт, присвячених вивченню східноєвропейської політики США періоду завершення “холодної війни” дуже мало.

Окрім необхідності комплексного дослідження змін в американській східноєвропейській політиці, та зокрема її формування виконавчою та законодавчою владою у 1989 - першій половині 1990 рр., залишається ще певне коло проблем, вивчення яких зробило б за можливе скласти повну картину американської зовнішньої політики у цьому регіоні. Це такі, як діяльність США відносно країн Східної Європи у рамках міжнародних організацій та союзів (ООН, група Великої сімки, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та ін.); порівняльний аналіз східноєвро-

країн Східної Європи після II світової війни: аналіз концепцій сучасної американської політилогії: Автореф. дис.... кан-таістор.наук.-Одеса, 1996;

9 Коваль И.Н. Последняя битва “холодной войны”: Восточноевропейская политика сверхдержав в концепциях зарубежной политологии (80-е - нач.90-х гг.) - Одесса: АстроПринт, 1999.

пейської політики Західної Європи та США; участь східноєвропейських етно-національних груп у формуванні нової політики щодо регіону; характер партійно-політичного протистояння під час формування нової політики та ін.

Джерельна база Вивчення процесу еволюції східноєвропейського напрямку зовнішньої політики США у 1989-першій половині 1990 рр. було можливим завдяки використанню широкого спектру опублікованих та неопублікова-них матеріалів, які складають джерельну базу дисертації.

Серед усіх опублікованих джерел до аналізу у дисертації були залучені матеріали багатотомних зібрань “Публічні документи президентів США” та “Щотижневі зібрання президентських документів”, які готуються та видаються спеціальним урядовим відділом публікацій, розташованим у Вашингтоні. Окремі дані були взяті з тематичних зібрань “Політика та стратегія національної безпеки США, 1987-1994: Документи та пропозиції” й “Сучасна зовнішня політика США: Документи та коментарі”, присвячених висвітленню саме зовнішньополітичної діяльності С1І1А. У дисертаційному дослідженні до аналізу було залучено широке коло періодичних видань США10, вже згадані роботи Дж.Буша, Б.Скоукрофта, Дж.Бейкера, Р.Гейтса, Р.Хатчінгса.

Комплекс неопублікованих джерел складається з матеріалів обох палат Конгресу США: Палати Представників та Сенату, фотокопії яких були опрацьовані автором у бібліотеках Університету Квінз (Канада). У дослідженні були використані матеріали законопроектів, які подавалися на розгляд обох палат, слухань, доповідей, круглих столів, які відбулися у Конгресі США з питань розвитку подій у країнах Східної Європи та заходах, що мали запроваджуватися Сполученими Штатами у цьому регіоні. До аналізу були залучені матеріали Постійної бюджетної Комісії Палати Представників та її підкомітету з питань торгівлі, Комітету з закордонних справ Палати Представників та його підкомітету зі справ Європи та Ближнього Сходу, Комітету малого бізнесу Палати Представників та Комітету з міжнародних відносин Сенату та його підкомітету з європейських справ.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження складають діалектичні принципи наукового пізнання. Принцип історизму передбачає висвітлення минулого в його історичному контексті, з урахуванням тих змін, які відбувалися не тільки з предметом (об’єктом) дослідження, але й з усіма пов’язаними з ним процесами та явищами. Застосування цього принципу дозволяє дослідити діа-

10 The New York Times; The Washington Post; People’s Daily World; Newsweek; The Nation; The New Republic; The World Today; Time.

лектику та динаміку історичного процесу з точки зору його генези в минулому та тенденцій розвитку в майбутньому. Завдяки використанню цього принципу процес формування східноєвропейської політики США у і 989 - першій половині 1990 рр. був розглянутий як продовження еволюції цієї політики, яка відбувалася протягом більш ніж сорока років після Другої світової війни; були виявлені тенденції, які зумовлювали напрямок розвитку політики США щодо країн соціалістичної співдружності у східній частині Європи в минулому, та нові тенденції політики США, які зародилися саме в період революцій 1989 р. Окрім того, застосування принципу історизму дозволило виявити загальноєвропейський контекст політики США щодо країн Східної Європи, з урахуванням активізації процесів європейської інтеграції, змінах у системі військово-політичних блоків та глобальних змінах у геополітичній ситуації на європейському континенті.

Принцип об’єктивності дозволяє виявити та врахувати всі фактори та умови, які власно детермінували еволюцію східноєвропейської політики США. Цей принцип реалізується через комплексний аналіз сукупності різнохарактерних джерел, співставлення яких дає змогу встановити об’єктивну картину минулого. Принцип об’єктивності тісно пов’язаний із принципом багатофакторності, який передбачає вивчення всього комплексу факторів (суб’єктивних та об’єктивних; внутрішніх та зовнішніх; геополітичних та регіональних; економічних, політичних, військових та соціокультурних), які впливали на формування та реалізацію нових заходів політики США у Східній Європі. В дисертаційному дослідженні також використовується принцип всебічності, орієнтований на визначення внутрішніх та зовнішніх взаємозв’язків та взаємоо-бумовленості аналізованих явищ минулого. Застосування вищезазначених принципів дало змогу з’ясувати, що на еволюцію східноєвропейської політики США та формування її нових підходів протягом періоду 1989 - першої половини 1990 рр. великий вплив спричиняв цілий ряд взаємозв’язаних та взаємообумовлених факторів: американсько-

радянські відносини; процеси розрядки міжнародної напруги та роззброєння; внутрішня ситуація у країнах Східної Європи; внутрішня ситуація у Сполучених Штатах; американсько-західноєвропейські відносини; геополітична ситуація в Європі; діяльність східноєвропейського лобі в США; роль засобів масової інформації.

Зазначені принципи реалізувалися за допомогою застосування як за-гальнонаукових методів — історичного та логічного, з притаманними їм аналізом, синтезом та системним підходом, так і загальноісторичних

методів — проблемно-хронологічним, історико-порівняльним, історико-генетичним, ретроспективним, синхроністичним.

У другому розділі - “Геополітичні умови трансформації східноєвропейської політики США”, що складається з трьох параграфів, подано аналіз того історичного контексту, в якому відбувалися зміни американської східноєвропейської політики: висвітлена її еволюція з повоєнного періоду; визначено місце східноєвропейського регіону серед національних інтересів США; на прикладі участі США у розв’язанні “німецького питання” проілюстровано нове спрямування американської політики щодо Східної Європи.

До революцій 1989 р. Східна Європа була переважно на периферії американських зовнішньополітичних інтересів. У період між двома світовими війнами східноєвропейський вектор зовнішньої політики США був спрямований у загальноєвропейському напрямку. Із оформленням після Другої світової війни системи військово-політичних блоків та розколом світу на два табори, Східна Європа зайняла другорядне місце серед зовнішньополітичних пріоритетів США, але вже як складова анти-радянської політики. Східноєвропейська політика США детермінувалася необхідністю перешкоджати переважанню однієї політичної сили в Європі — СРСР. Тому, хоча протягом усього післявоєнного періоду завдання, підходи, зовнішньополітичні доктрини, методи та принципи американської політики у Східній Європі змінювалися, константою залишалася її реалізація у контексті американсько-радянських відносин.

Внаслідок демократичних революцій 1989 р. помітними ставали нові тенденції у розвитку американської східноєвропейської політики, зумовлені цілим комплексом взаємозв’язаних та взаємообумовлених факторів: лібералізацією східноєвропейських країн та їх відходом від СРСР; налагодженням більш тісних контактів між Східною та Західною Європою; трансформацією біполярної системи військово-політичних блоків. Однак, для тогочасної політики щодо Східної Європи все ще характерним був “чіткий пріоритет взаємин з Росією”11.

Можливість появи у найближчому майбутньому єдиної Європи, з одного боку, віталася Сполученими Штатами як ліквідація розділеності континенту, а, з іншого боку, ставила перед ними ряд проблем, що потребували негайного вирішення. Явним ставало суперництво між Західною Європою та США, пов’язане з прагненням заповнити “геополітичний вакуум” у Східній Європі. Це впливало як на вироблення американської східноєвропейської політики, так і на еволюцію підхо-

11 Rupnik J. Western Policy Towards Central and Eastern Europe // US Relations with Central and Eastern Europe. Congressional Program. - 1994. - Vol.9. -№ 4. - P. 54.

дів США щодо самої Західної Європи, що проявлялося у визнанні рівноправності європейських партнерів та проголошенні відмови від домінування у європейських та трансатлантичних структурах.

Окрему увагу привертала до себе розділена Німеччина. Ймовірність виникнення нового економічного та політичного центру в Європі становила реальну загрозу для подальшого активного втручання США у справи континенту, що раніше легітимувалося необхідністю протистояти СРСР. Аби запобігти цьому, при розв’язанні “німецького питання” США взяли на себе роль посередника між Німеччиною та європейськими країнами, що дозволило їм залишитися активним учасником європейських подій.

На цьому фоні, власне, і відбувалася трансформація американської східноєвропейської політики. Якщо до революцій 1989 р. політика США щодо країн Східної Європи здійснювалася у контексті американсько-радянських відносин, то після революцій та з початком трансформаційних процесів у них, вона стала частішою американсько-загальноєвропейської політики, зорієнтованої на забезпечення умов для подальшої активної участі США у справах Європи. Так, на прес-конференції, присвяченій зборам представників НАТО, Дж.Буш визначив місце США в Європі наступним чином: “Америка є та залишатиметься європейською державою.”12.

У третьому розділі “Формування нових засад східноєвропейської політики США (1989 - перша половина 1990 рр.)”> що складається з трьох параграфів, проаналізовані основні проблеми формування нової політики США щодо Східної Європи, визначено роль законодавчої та виконавчої влади, основні напрямки нової політики, її законодавче закріплення.

Окрім зовнішнього суперництва між США та Західною Європою, формування нових засад східноєвропейської політики відбувалося на фоні традиційного протистояння виконавчої та законодавчої влади. У 1989 р., на початку президентства Дж.Буша, представника Республіканської партії, в обох палатах Конгресу більшість належала представникам Демократичної партії. У Сенаті співвідношення демократів до республіканців становило 55:45, а у Палаті представників - 257:176. Тому, ініціативи конгресменів-демократів щодо розмірів асигнувань для підтримки реформ у регіоні, які, як правило, перевищували пропозиції президента, справляли враження саме однопартійних ініціатив. Проте, наприкінці 1989 р. підтримка Конгресом східноєвропейських ініціатив стала дво-

12 The President’s News Conference Following the North Atlantic Treaty Organisation Summit Meeting in Brussels. May 30, 1989. //PPPUS. G.Bush. - Vol.l., 1989. - P. 638.

партійною, що дозволило законодавчій владі реалізувати можливість реально визначати формування зовнішньої політики13. Отже, протистояння між Конгресом та адміністрацією президента у партійно-політичній площині трансформувалося та набуло характеру конструктивного суперництва між різними гілками державної влади.

Незважаючи на наявність певних протиріч, спільним для законодавчої та виконавчої влади було: (1) еволюція від очікувальних та поміркованих позицій сторонніх спостерігачів у бік активного залучення до трансформаційних процесів у країнах Східної Європи (це дає змогу виокремити два основні етапи у формуванні східноєвропейської політики США: перший - січень-серпень 1989 р., який характеризувався активністю переважно виконавчої влади у формуванні східноєвропейської політики; другий - серпень-грудень 1989 р., коли визначальною була роль саме Конгресу); (2) ініціативи та пропозиції Конгресу та президента були орієнтовані в одному напрямку: підтримати процеси трансформації, які розпочалися у Східній Європі.

У процесі обговорень нових засад східноєвропейської політики були визначені її основні принципи: збереження “політики диференціації”, яка набувала нового змісту у новій геополітичній ситуації; умовний характер фінансової допомоги країнам Східної Європи; активне підключення США до політичних процесів, які відбувалися у Європі. Основними заходами визначалися: надання фінансової допомоги, інвестування, надання статусу найбільш сприятливої нації у торгівлі, доступ до загальної системи преференцій та західних технологій, організація навчальних програм.

Основні законодавчі зусилля у 1989 р. були спрямовані на затвердження фінансування допомоги Польщі та Угорщини, тому, що саме ці країни першими відійшли від комуністичної форми правління та розглядалися Сполученими Штатами як модель для інших східноєвропейських країн14. Після тривалих дискусій був прийнятий “Закон про підтримку східноєвропейської демократії, 1989”, який враховував більшість пропозицій як Конгресу, так і президента.

Коли сесія Конгресу вже завершилася, відбулися революційні зрушення в інших країнах Східної Європи, тому наприкінці 1989 р. провідна роль у визначенні подальшої політики у східноєвропейському регіоні

13 Congress and Foreign Policy. 101 US Congress. Committee Print. - Washington: Government

Printing Office, 1990.-P.27. ■

14 Polish and Hungarian Democracy Initiative of 1989. 101 US Congress. House of Represenatives. Committee on Foreign Affairs. Report. 16 October, 1989. - Washington: U.S. Government Printing Office, 1989. - P. 2.

знов перейшла до виконавчої влади. Однак, у першій половині 1990 року проблема доповнення “Закону про підтримку східноєвропейської демократії 1989” поправками, які передбачали додаткові асигнування для інших країн, окрім Польщі та Угорщини, була вирішена законодавчою владою.

Можна відзначити певну еволюцію у постановці головної мети американської політики у східноєвропейському регіоні. Якщо з початком політичних реформ у Польщі та Угорщині навесні 1989 р. головним було питання як саме відреагувати на ці зміни, то восени 1989 р. мова вже велася про те, як краще підтримати процес реформ у Східній Європі15.

Четвертин розділ “Американське суспільство та зміни у східноєвропейській політиці США”, який складається з двох параграфів, присвячено вивченню реакції громадськості США щодо трансформації східноєвропейської політики.

Аналізуючи внутрішньополітичний контекст формування американської політики щодо Східної Європи у 1989 - першій половині 1990 рр., потрібно враховувати і такий фактор політичного життя США як громадська думка. Для американських політичних традицій є притаманним постійний моніторинг настроїв громадськості з метою забезпечити легі-тимність заходам, здійснюваним урядом. У сфері зовнішньополітичної діяльності це стає найбільш актуальним для представників виконавчої влади: труднощі полягають у тому, що зовнішня політика має бути ефективною за кордоном та популярною вдома16.

Ставлення американської громадськості до нових заходів у східноєвропейському напрямку політики США у 1989 - першій половині 1990 р. було зумовлено двома факторами. По-перше, високим рейтингом президента Дж.Буша. Так, восени 1989 р. 70 % американців були задоволені перебуванням Дж.Буша на посаді президента, а його зовнішньополітична діяльність влаштовувала 65 %17. За визначенням аналітиків, високий рейтинг Дж.Буша склався саме завдяки змінам, які відбувалися у взаєминах Схід-Захід. За даними, отриманими інститутом Геллапа, 59 % опитаних вважали, що Дж.Буш робить достатньо у сфері надання допо-

15 Poland’s Roundtable and U.S. Options. 101 US Congress. Senate. Committee on Foreign Relations. Subcommittee on European Affairs. Committee Print. June, 1989. - Washington: U.S. Government Printing Office, 1989. - P.l., Polish and Hungarian Democracy Initiative... -P. 2.

16 Vorys von K. American Foreign Policy: Consensus at Home, Leadership Abroad. - Westport: Greenwood Publishing Group, 1997. - P. 17.

17 Gallup Report: Political, Social and Economic Trends. - 1989. - November. - Report № 290. - P. 4, 8-9.

моги країнам Східної Європи, таким як Польща, Східна Німеччина та

* Угорщина, 27 % погоджувалися з тим, що президент повинен був робити більше18.

По-друге, позитивною оцінкою американськими засобами масової інформації (ЗМІ) подій у Східній Європі. Преса, як один із ЗМІ, є важливим каналом, який впливає на формування громадської думки. Матеріали, які були присвячені проблемам означеного регіону, явно виділили кульмінаційний момент в американській східноєвропейській політиці: з середини 1989 - до середини 1990 рр.

Навіть поверховий огляд відображення у пресі пропозицій та заходів східноєвропейської політики дає уявлення про неповноту їх висвітлення. Головним об’єктом був президент, який репрезентує США на міжнародній арені. Наявною була критична оцінка більшістю періодичних видань східноєвропейської політики виконавчої влади. При цьому, ліберальна преса наголошувала на недостатніх обсягах пропонованої допомоги, а комуністична - на втручанні у внутрішні справи східноєвропейських країн та “поваленні” соціалізму у регіоні. Поява інформації про Конгрес і його участь у формуванні та втіленні нових заходів східноєвропейської політики була пов’язана здебільшого із критикою обох палат цього органу на адресу президента, чи то з візитами делегацій представників від Конгресу до країн Східної Європи.

Незважаючи на це, результати опитувань громадської думки та опубліковані витяги з листів читачів демонструють здебільшого схвальне ставлення американців до необхідності надати допомогу країнам Східної Європи, які раніше сприймалися як складова частина СРСР та джерело певної загрози для США. Легітимність ініціатив Конгресу та президента обумовлювалася стратегічними потребами захисту американських інтересів, особливо гарантіями національної безпеки та підтримкою ліберальних демократичних цінностей, які почали закріплюватися у Східній Європі, а “підготоване” пресою та іншими ЗМІ, населення підтримувало цю політику. Отже, внутрішньополітичні умови формування нових підходів американської східноєвропейської політики у 1989 — першій половині 1990 рр., в цілому, були сприятливими.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ І ВИСНОВКИ НАУКОВОГО ДО СЛІДЖЕННЯ

Необхідність адекватного реагування на події у регіоні поставила перед США низку проблем, вирішення яких було стратегічно важливим

18 ІЬІ(і - Р. 6.

для цієї країни. На потребу дня ставало питання формування нових завдань та цілей американської східноєвропейської політики з урахуванням історичного контексту 1989 - першої половини 1990 рр.

Зміни у політиці СІЛА щодо Східної Європи були спричинені низкою зовнішніх факторів, які потрібно розглядати у площині американсько-радянських та американсько-західноєвропейських стосунків.

Внутрішньополітичний контекст формування нових засад східноєвропейської політики характеризувався традиційним протистоянням Конгресу та адміністрації президента, яке у 1989 - першій половині 1990 рр. набуло форми суперництва за лідерство у визначенні політики щодо Східної Європи.

Незважаючи на це, і Конгрес, і адміністрація Дж.Буша мали спільні погляди щодо низки проблем, які детермінували процес формування східноєвропейської політики в означений період. По-перше, визнавалася необхідність умовного характеру допомоги: вона надавалася лише при наявності політичної та економічної лібералізації у країнах Східної Європи. По-друге, у першій половині 1989 р. виправдовувалася обережність та стриманість американської політики у регіоні. Це було зумовлено бажанням запобігти погіршенню стосунків з СРСР, аби не спровокувати його на гальмування чи навіть припинення процесу реформ у Східній Європі. Така реакція СРСР вважалася цілком вірогідною з огляду на невизначеність внутрішньополітичної ситуації та можливістю реваншу консервативних сил. По-трегє, оформилися нові критерії так званої “політики диференціації”: якщо раніше ними були “віддаленість” від Москви (тобто зовнішньополітичний чинник, який, до речі, був визначальним) та забезпечення прав людини (внутрішньополітичний чинник), то тепер це мав бути критерій успішності економічних реформ. Тобто, диференційний підхід відтепер здебільшого базувався на внутріполітичних та економічних досягненнях східноєвропейських країн.

Визначальною рисою були періодичні зміни “лідерства” Конгресу та адміністрації президента у процесі формування нової східноєвропейської політики.

На початковому етапі (січень-серпень 1989 року) провідну роль відігравав президент, який перший оголосив пропозиції щодо підтримки трансформаційних процесів, які розпочалися у Польщі та Угорщині. Це було спричинено існуючою традицією не перешкоджати президенту у перші місяці його перебування на посаді, високим рейтингом Дж.Буша та тим, що Конгрес не бажав брати на себе відповідальність за можливі провали у східноєвропейській політиці, пов’язані, передусім, з невизначеністю реакції СРСР та можливим припиненням реформ.

Протягом наступного етапу (серпень-грудень 1989 р.) ініціативу взяв на себе Конгрес, що з його боку пояснювалося невідповідністю політики президента та його адміністрації реаліям того часу. Саме в цей період пропозиції Конгресу значно перевищували пропозиції виконавчої влади, що було зумовлено не тільки бажанням надати допомогу країнам Східної Європи, а і намаганням реалізувати незвичайну для Конгресу можливість впливати на формування зовнішньої політики. Результатом зусиль Конгресу був прийнятий “Закон про підтримку східноєвропейської демократії 1989”, в якому, однак, були враховані і пропозиції президента та визначені основні напрямки та суми допомоги Польщі та Угорщині. Наприкінці 1989 р. відбулися революційні зміни і в інших східноєвропейських країнах, що потребувало доопрацювання вже прийнятого закону.

Позитивне ставлення американської громадськості до змін у регіоні та до ініціатив США щодо надання допомоги країнам Східної Європи сприяло закріпленню нової політики.

Підсумовуючи результати даного дисертаційного дослідження, предметом якого були зміни у східноєвропейській політиці США у 1989 -першій половині 1990 рр., можна виокремити наступні положення:

1. Змінився “вектор” цієї політики: з площини американсько-радянських стосунків до американсько-європейських.

2. Відбувся перехід від таємної політики до відкритої, зумовлений тим, що до революцій 1989 р. уряд США підтримував нелегальні опозиційні сили, а, з приходом цих сил до влади, контакти трансформувалися в офіційні.

3. Нового змісту набула політика “диференціації”: такі критерії як віддаленість від Москви та права людини були замінені на проведення політичних та економічних реформ.

4. Відбулася зміна традиційних заходів східноєвропейської політики на нові, серед яких було надання економічної допомоги, інвестиції, доступ до західних технологій.

5. Новим для формування східноєвропейської політики була активна роль законодавчої влади (Конгресу США).

Сутність змін полягала у тому, що до 1989 р. головною метою східноєвропейської політики США було послаблення СРСР через “визволення” Східної Європи, а після революцій цей напрямок зовнішньої політики був підпорядкований новій меті — зберегти за США статус “європейської” держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДИСЕРТАНТА З ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМИ

а) статті у провідних наукових фахових виданнях:

1. Бессонова М.М. Общественное мнение и политическая жизнь в США // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Випуск III. - Бердянськ-Запоріжжя: Бердянський інститут підприємництва, 1998.-С. 151-160.

2. Бессонова М.М. До питання про висвітлення східноєвропейської політики СІНА 1989-1990 рр. в зарубіжній історіографії // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Випуск IV. - Запоріжжя: Просвіта, 1998. - С. 113-120.

3. Бессонова М.М. Общественное мнение как политический институт в демократическом обществе // Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Вип. 4. - Запоріжжя, 1998.-С. 65-74.

4. Бессонова М.М. Особливості відображення зовнішньо-політичних подій в американських засобах масової інформації на сучасному етапі // Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Вип. 5. - Запоріжжя, 1999. - С. 53-62.

б) матеріали виступів на наукових конференціях:

5. Бессонова М.М. Проблема об’єднання Німеччини в контексті східноєвропейської політики США // Збірник наукових праць Міжнародної студентської конференції “Історія очима молодих дослідників”. - Донецьк: Донецький державний університет, 1999. - Т.2. - С. 213-216.

6. Бессонова М.М. Європейський вимір міжнародної політики СІНА (кінець 80-х - 90-ті роки XX ст.) // Українські варіанти. - Львів, 1999. -№ 1-2 (7-8), січень-червень. -С. 19-22.

Бессонова М.М. Зміни у східноєвропеисьі і»і політиці США (1989

- перша половина 1990 рр.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. - Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2000.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу змін у східноєвропейській політиці США періоду 1989 - першої половини 1990 рр. На основі опрацьованої наукової літератури, опублікованих та неопублікованих

джерел визначені основні характеристики зовнішньо- та внутрішньополітичних умов, в яких відбувалося формування нових засад політики США щодо Східної Європи. Виявлено не традиційно активну участь Конгресу США у визначенні цієї політики, позитивне ставлення громадської думки до неї, виділено етапи її формування, нові принципи (умовність, новий зміст “політики диференціації"”, активне підключення до процесів у регіоні), основні заходи (економічна допомога, інвестування, надання статусу найбільш сприятливої нації, доступ до загальної системи преференцій та західних технологій).

Ключові слова: зовнішня політика, східноєвропейська політика США, політика диференціації, громадська думка

Бессонова М.Н. Изменения в восточноевропейской политике США (1989 - первая половина 1990гг.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. - Запорожский государственный университет, Запорожье, 2000.

Диссертация посвящена комплексному анализу изменений в восточноевропейской политике США в 1989 - первой половине 1990 гг. На основе обработанной научной литературы, опубликованных и неопубликованных источников выявлены основные характеристики внешне- и внутриполитических условий, в которых происходило формирование новых основ политики США по отношению к странам Восточной Европы. Показано нетрадиционно активное участие Конгресса США в определении этой политики, позитивное отношение общественного мнения к ней, выделены этапы её формирования, новые принципы (условность, новое содержание “политики дифференциации”, активное участие в процессах трансформации), основные направления (экономическая помощь, инвестиции, статус наибольшего благоприятствования в торговле, доступ к генеральной системе преференций и западным технологиям).

Ключевые слова: внешняя политика, восточноевропейская политика США, политика дифференциации, общественное мнение

Bessonova M.M. The Changes in the US East-European Policy (1989

- first half of 1990). - Manuscript.

The thesis to certify the scholarly degree of Candidate of History icholarship, faculty 07.00.02 - The World History - Zaporizhzha State Jniversity, Zaporizhzha, 2000.

Manuscript’s innovative and scholarly values consist of complex analysis )f the changes in the US East-European policy.

The main issue of this thesis is to determine main internal and external 'actors, which greatly influenced on transformation of the whole system of ntemational relationship and on US foreign policy as well.

One of the main tasks of US East European policy of that period was to ;valuate its policy priorities and instruments of its realization. In 1989 - first lalf of 1990 the place and role of the East European region among US lational priorities changed: in the previous period of Cold War it was subordinated to US-SU relations, but at the end of this confrontation it became the part of US whole-Europe policy. This was caused by political and ;conomic liberalization of East European countries, by positive results of US-SU relations and European integration process.

The main question at that period was to create an effective legislative ools to support East European reforms. In the US Congress there were some liscussions, devoted to the following problems: reaction of the USSR, eadership in giving the support to East Europe, character of the assistance, Inancing of assistance programs, etc. Among main principles of new US policy towards East Europe were: the policy of differentiation, conditional :haracter of assistance (help from the West will be available only in concern .vith political and economic liberalisation), active US involvement to the processes of tranzition.

There were two main stages of formation of US East European policy: first (January - August 1989) was characterized by wait and see attitudes and imited initiatives towards changes in the region; second (August- December 1989) was the period of numerous propositions as for forms and accounts of ;upport to the reforms.

Decission making process was characterized by active participance of US Congress and positive public opinion. As the result there was adopt a wide :overed program of assistance for Poland and Hungary “Support for East European Democracy Act of 1989”. At the beginning of 1990 there was idopted legislature, which fixed additional accounts of support to other East European countries.

The main changes in US-East European policy, which occured in 1989 -

* first half of 1990, were following: transformation from US-SU sphere of interest to US-Europe; secret methods were changed to open policy, caused by coming into power non-communist governments; new main criteria of the policy of differentiation (political and economic liberalization); were adopted new, non-traditional for US-East European policy measures (economic assistance, investment, availability of Generalized System of Preferences and status of most favourite nation); active role of legislative power.

Key words: foreign policy, US East-European policy, politics of differentiation, public opinion

Здано до набору 15.05.2000. Підписано до друку 19.05.2000. Формат 60x90/16. Зам. № 44. Папір типографський №1. Друк офсетний.

Гарнітура Тайме. Ум.друк.арк. 1,0. Наклад 100 прим. Ум. облік, арк. 1,25. Комп’ютерний набір Microsoft Word ’95.

Рекламне агенство “Тандем-У”. м.Запоріиокя, вул. 40 років Рад. України ,41, оф.514.