автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Керамика сарматских погребений территории Украиныкак исторический источник

Полный текст автореферата диссертации по теме "Керамика сарматских погребений территории Украиныкак исторический источник"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

2 9 АПР

На правах рукопису УДК 902/904 (477)

КОЗИР Ірина Анатоліївна

КЕРАМІКА САРМАТСЬКИХ ПОХОВАНЬ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО

Історичні науки — 07.00. оЄ- археологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації па здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ — 1996

V Робота виконана у. відділі слов’янської . археології Інституту археології НАН України 1 ' ‘ •

Науковий керівник: доктор історичних наук Є. В. Максимов -

’ ' - ч 4 • . . V

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор В. К. Л^Зіхєєв

■ / кандидат історичних наук/ старшин наз/ковий

, ” _ ' співробітник О. В. Снмоненко . .

Провідна організація: Кіровоградський державний педагогічішКї . 'інститут їм. В. К. Віш'шіченка

Захист відбудеться « /£ » ' 1996 р. .

■ ' ■ • ■ ■ ' '

о /-у годині на засіданні спеціалізованої вченої : - _

ради, для захисту докторських дисертації! Д. 50. 25. 01 ■

при Інституті археології НАН України. ■

252025, м, Київ’ вул. Володішпрська, 3. .

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці

Інституту археології НАІ1 України (м. Київ, вул. Вндубецька 40).

"Автореферат розіслано « ^ » /С-£'С'М1993 р.

" ’ . «• - ' ' ,

Вчений секретар ........... ^ ^ '

спеціалізованої ради, ' ' '

. кандидат історичних наук а"В. О,. Петрашею&о

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Сарматські племена протягом шести віків були важливою політичною силою на території сучасної України. Без врахування сарматського фактору сьогодні неможливо об’єктивно реконструювати політичну та етнокультурну ситуацію, що склалася на території Північного Причорномор'я в останні століття до нашої ери та в перші століття нашої ери. Великий вплив сарматських племен на історичні процеси вказаного регіону завжди викликав інтерес дослідників до цього етносу. Сарматська історіографія включає в себе такі відомі імена, як М. І. Ростовцев, Б. М. Граков, К. Ф. Смірнов, М. П. Абрамова, Т. Сулімирськнй та інші. Розробка теоретичних основ

сарматозиавства та активні польові дослідження дозволили створити і ряд узагальнюючих праць з історії і археології сарматських племен України (Вязьмітіна, 1957, 1971, 1983,

1983).

Завдяки багаторічним експедиціям па території України

значно зросла кількість виявлених сарматських пам'яток. Серед них і одиночні поховання, і великі сарматські могильники, і

культові споруди. Це дало можливість розглянути особливості розвитку сарматської культури н різних регіонах Північного Причорномор’я, висвітлити локальні риси поховального обряду

(Костенко, 1983, 1986; Симоненко, 1981, 1993; Дзиговськип, 1981, 1982; Гудкова, Фокеев, 1984). Активно розроблялося4 питання часу та характеру проникнення сарматських племен у Північне Причорномор’я (Смирнов, 1984; Мачинскіні, 1971; Полин, 1992). Уточнювалася і наповнювалася конкретно-історичним змістом періо-

дизація сарматської культури (Симоненко, 1989; Скрипкин, 1990).

Розглядалося питання характеру і форм взаємовідносин кочових сармат з осілим населенням сусідніх територій (Абрамова, 1962; Рикман, 1975; Максимов, 1978; Щукин, 1972, 1989). Активно розроблялася проблема наступності та взаємозв’язків . сарматської і

черпяхівської археологічної культури (Баран, 1981; Рикман, 1975; Щукин, 1971, 1979).

Вивчення сармат Північного Причорномор’я ознаменувалося значними здобутками у вирішенні вузлових питань їх історії.

І все ні робота над більшістю проблем сарматологїї далека від завершення. Практично невловимими для дослідників на сьогоднішньому рівні джерелознавчої і методичної бази залишаю-

ться критерії етно-культурної атрибуції сарматських пам’яток. /

Неоднозначно оцінюються історико-політичні та соціально-економічні передумови заселення сарматами степів Північного Причорномор'я. Залишаються не до кінця вивченими характер і механізми взаємовідносин кочових сарматських племен і місце-

вого аборигенного населення. Майже не розроблена проблема трансформації археологічного комплексу сарматської культури в просторі і часі. Вимагають окремого дослідження і питання її хронології.

Тому на сьогодні стає очевидним, що вирішення цих проблем, створення' цілісної картини історії сарматських племен лежить

лише на шляху розширення джерелознавчої бази, детального аналізу і інтерпритації всіх категорій матеріальної культури та рис поховального обряду сармат, ретельного вивчення окремих сторін гниття кочовиків, направленності їх зовнішніх зв’язків та характеру внутрішніх трансформацій сарматської культури.

Серед різних питань сарматської археології виділяється проблема вивчення керамічного комплексу сарматських пам’яток Північного Причорномор’я. Кераміка — найбільш масовий інвен-

—з—

тар з сарматських поховань. КераіМічшііі посуд (ліпниіі і кружальний) наділсішіі значною інформативністю і може бути використаний як важливе історично джерело для реконструкції окремих сторінок сарматської історії.

В цьому плані кераміка неодноразово залучалася дослідниками для розгляду сарматської культури Північного Причорномор’я і окремих його регіонів (Абрамова, 1901; Вязьмітіна, 1971; Костенко, 1983; Вязьмитпна, 1906; Дїнговський, 1987). Але загальна система типології і класифікації кераміки сарматських поховань не була вироблена, ідо утруднює дослідження всього комплексу питань матеріальної культури сармат.

МЕТОЮ роботи є вивчення керамічного комплексу сарматських поховань території України, створення єдиної системи класифікації кераміки, виділення власне сарматських типів посуду та іншокультурних запозичень, виявлення- ролі місцевого, причорноморського елемента в формуванні матеріальної культурі! сар-маг, розкриття форм і напрямків її еволюції.

З цього випливають ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ: встановлення методики дослідження кераміки сарматських поховань України; систематизація і класифікація кераміки; вивчення основних типів ліпного посуду, встановлення шляхів його еволюції; виявлення мотивів орнаментації та головних технологічних характеристик; визначення характеру впливу місцевих традицій та привнесених елементів на складання сарматського керамічного комплексу; хронологія і характеристика імпорту в складі керамічного комплекту сарматських поховань; з’ясування напрямків зовнішніх зв’язків сармат з сусідніми державами і народами. '

ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ роботи є ліпний і кружальний посуд з сарматських поховань території. України, .Джерелознавчу базу

дослідження склали археологічні колекції сарматських старо-житностеп, що зберігаються у фондах ІА НАН України, Національного музею історії України, Державного історичного музею в Москві, Державного Ермітажу в Санкт-Петербурзі, обласних краєзнавчих музеїв міст України, фондів музеїв археології та кабінетів археології при Донецькому, Харківському, Дніпропетровському університетах; звіти про археологічні розкопки з архівів ІА НАН України, Петербурзького відділення ІА АІІ Росії, обласних краєзнавчих музеїв Також були використані поб.іікації археологічних матеріалів в дореволюційній і сучасній літературі.

Визначаючи ХРОНОЛОГІЧНІ РАМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ, автор виходив з того, що II ст. до н. є. — IV ст. н. е. — це цілісний період в історії сарматських племен з часу їх масового розселення на території Північного Причорномор’я та України взагалі аж до повного зникнення сарматської культури в результаті гунської навали.

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ. В основу дисертаційного дослідження покладено діалектичний метод, іцо передбачає розгляд, аналіз і інтерпритацію історичних даних в їх розвитку, змінах, взаємозв’язку. Кераміка, як масовий археологічний матеріал, потребує єдиної системи опрацювання. Для її аналізу застосовані прийоми математичної статистики та традиційний иорівняльно-тішологічний метод,

НАУКОВА НОВИЗНА роботи визначається тим, що вона яв-лас собою перше систематизоване дослідження кераміки сарматських поховань території України, здійснене на широкій джерелознавчії! базі з використанням сучасних методик. Розроблено систему класифікації, яка стосується всіх видів глиняного посуду, знайденого в сарматських похованнях. Використано значну

кількість нових неопубліковаиих матеріалів..

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОБОТИ полягає в можливості застосовувати отримані результати для створення узагальнюючих досліджень з історії та. археології сарматських племен території України, глибокого розкриття окремих сторін господарства і побуту сармат, спрямованості їх етно-культуршіх і торгово-економічних зв’язків, визначення хронології сарматських пам’яток,

; АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ Основні положення дисертації викладені у надрукованих роботах, представлені в доповідях на наукових конференціях в Кіровограді, Херсоні, Запоріжжі, Кишнневі та па засіданнях відділу ранньослов’ян-ської археології Інституту Археології НАН України,

СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ. Робота складається л вступу, чотирьох розділів та висновків, що складає 180 сторінок машинописного тексту. До роботи додано цифрові таблиці основних характеристик сарматського глиняного посуду, опис та класифікацію використаних керамічних матеріалів /136 сторінок/; список використаної літератури та архівних матеріалів /37 сторінок/; карти та таблиці рисунків кераміки /03 сторінки/.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ;

1. Керамічний комплекс будь-якого народу є носієм основних рис ііого етнокультури. Особливо це стосується ліпного посуду, виготовленого в домашніх умовах, з дотриманням давніх традиційних форм, орнаментів та технологій.

2. Форми, пропорції, орнаментація, технологія та інші фактори несуть в собі закодовану інформацію, яка відбиває своєрідність археологічної культури, її .місцеві особливості, ге-

иетичні зв’язки та тенденції розвитку.

3. Вивчення сарматського ліпного посуду дає можливість

виявити особливості матеріальної культури сарматських племен території України, визначити роль генетичного, місцевого та привнесеного елементів в її формування, встановити загальний

рівень і технологію виготовлення кераміки,

4. Аналіз особливостей кружального посуду сприяє висвітленню зв’язків сарматських племен з сусідами, насамперед з

античним світом Північного Причорномор’я, обгрунтовує дату-

вання сарматських пам’яток.

5. Масовий характер сарматського керамічного матеріалу до-

зволяє застосовувати при його вивченні різноманітні методи дослідження, в тому числі і статистичні. Прийоми математичної статистики дають можливість детально проаналізувати тенденції розвитку кераміки, які відбивають етнокультурні і еконо-

мічні особливості суспільства, а також встановити хронологію цих матеріалів. '

6. Сарматський керамічний комплекс території сучасної України склався в результаті взаємодії різних гончарських тра-

дицій, він репрезентує іманентний вигляд сарматської культури цього регіону. Його специфіка обумовлена наявністю глибоких культурних традицій, взаємовідносинами з оточуючим світом,

направленістю торгово-економічних зв’язків.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У ВСТУПІ обгрунтовується актуальність теми, її хронологічні рамки, цілі та завдання дослідження, методологічна основа.

Подається також характеристика джерелознавчої бази та структури дисертації, наводиться історіографія проблеми, висвітлю-

ється наукова новизна та практична цінність дисертації.

У РОЗДІЛІ І «МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ КЕРАМІКИ САРМАТСЬКИХ ПОХОВАНЬ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ» характеризуються застосовані методи дослідження, наголошується, що глиняний посуд, особливо ліпний адекватно відбиває своєрідність будь-якої археологічної культури, її тенденції розвитку, хронологічні рамки та територіальні особливості. В ньому виявляються також впливи елементів інших культур.

Масовий характер керамічного матеріалу дозволяє використовувати при його аналізі різноманітні методи дослідження. В роботі детально проаналізовані різні класифікаційні схеми кераміки, що грунтуються на різних критеріях їх аналізу (Станкевич, 1970; Максимов, 1976; Русанова, 1976; Гаврилюк, 1980; Де-опик, Дєрвнз, 1985; Яровой, 1985; Пачкова, 1989; Манзура, Сорокин, 1990; Колотухин, 1990; Скрнпкнн, 1990).

Найбільш перспективним виявилось комплексне дослідження глиняного посуду з використанням традиційного порівняльно-тн оологічного і формально-статистичного методів. Воно дозволяє отримати максимальну кількість інформації з об’єкта дослідження, що дозволяє використовувати кераміку як надійне історичне джерело.

Наша систематизація і класифікація посуду з сарматських поховань території України розроблена з урахуванням положень «Програми статистичної обробки кераміки з археологічних розкопок» В. Ф. Геніпг-а (Генинг, 1973) та з використанням методичних рекомендацій і розробок С. П. Пачкової (Пачкова, 1989). Беручи до уваги специфіку сарматського керамічного комплексу, в ці методики були внесені необхідні доповнення і зміни.

ІІрн первинній класифікації кераміки застосовано принцип функціонального призначення посудин. Посудним одного функці-

опального ряду об’єднані у види (горщики, глеки, миски, корчаги і т. д.). Подальше дослідження кераміки грунтується на ознаках," -які визначають -окремі конструктивні деталі форми. ‘В загальній схемі класифікації посудин відділ, тип, варіант і різновид виділяються на основі обчислення співвідношень (пропорцій) основних параметрів посудин. Таким чином, ця класифікація за пропорціями дає уявлення про профіль ;посудини та співвідношення її окремих частин. В цілому, отримуючи уявлення про загальні закономірності формування ліпного посуду, слід мати на увазі ту важливу обставину, що його виготовлення проходило в рамках замкнутого домашнього виробництва. Саме тому, своєрідність ліпних горщиків, глеків, мисок і т. д. визначалася традиціями, смаками, навичками кожного конкретного майстра, а тому серед усієї маси ліпного сарматського посуду не виявлено двох цілком однакових екземплярів. Подібна картина спостерігається і в ліпній кераміці інших синхронних культур України. Оскільки класифікація" за пропорціями не вичерпує всього розмаїття форм ліпних посудин, в дисертації закономірно присутня ще одна класифікаційна схема, яка грунтується на описових ознаках, що характеризують окремі конструктивні деталі — форму тулуба, особливості переходу однієї .деталі посудник в іншу, профілі >її окремих частин. 1 .

Технологія виготовлення глиняного посуду традиційна і специфічна для кожної археологічної культури, тому аналіз кераміки сарматських поховань включає також дані про окремі технологічні ознаки. Більшою інформативністю відрізняється орнаментація ліпних посудин, оскільки вона є одним з головних носіїв етнічних і культурних традицій. Вивчення орнаменту можливе і з застосуванням методів математичної статистики, розроблених В. Ф. Генінгом (Геиинг, 1973). Враховуючи нечисленність

виборок окремих категорій посуду, значне місце в їх дослідженні займає традиційний порівняльно-типологічний метод. Таким чином, комплексне вивчення ліпного сарматського посуду здійснюється на основі взаємозалежних і взаємодоповнюючих одна одну типолого-класифікаційних схем: за пропорціями із вра-

хуванням абсолютних розмірів, за формою посудин, за технологічними ознаками та за орнаментацією.

В основу дослідження кружальної кераміки з сарматських поховань України покладені принципи, використані для аналізу ліпного посуду, ідо грунтується па застосуванні формально-статистичного методу. В даному разі цей метод є особливо результативним тому, що аналізуються вироби ремісників, які працювали на основі певних встановлених норм. Враховуючи, що сарматський керамічний комплекс формувався в результаті синтезу різнопланових культурних і торгово-економічних зв’язків, вказаний метод може з значною вірогідністю виявити особливості гончарського виробництва конкретних керамічних центрів, хоча на жаль, сарматські поховання не містять масових знахідок окремих типів.

Вказані розробки дали можливість створити систему класифікації ліпного і кружального посуду з сарматських поховань території сучасної України.

РОЗДІЛ II. -«ЛІПШІЙ ПОСУД З САРМАТСЬКИХ ПОХОВАНЬ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ» є комплексним дослідженням типологічних зв’язків та походження всіх видів сарматської ліпної кераміки. Констатується значна різноманітність форм ліпного посуду, обумовлена особливостями господарсько-економічного і соціально-культурного розвитку сарматських племен території України, а також самим — індивідуальним і домашнім — способом виготовлення цього посуду. Прослідкована закономірність в поширенні певних

і .

типів ліпної кераміки в окремих територіальних регіонах та за конкретних хронологічних періодів. Встановлено хронологічні межі побутування окремих типів кераміки з сарматських поховань, України. . .

Комплект посуду ранніх сар.матських поховань (II—І ст. до н. е.) ціьї території, локалізованих в степовій частині Дніпровського Лівобережжя, включає горщики, миски, глеки, глеко-видні посудини, рідкісні форми. Серед них переважають східні сарматські типи, які мають чисельні аналогії в Поволжжі і Приураллі, становлячи характерну рису сарматського керамічного комплексу цього часу. Разом з тим, в складі ліпного посуду є екземпляри, що походять із скіфського культурного середовища. Культурні запозичення прослідковуються і в появі нових видів посуду. Так, в ранніх пам’ятках Лівобережжя з'являються миски, які являють собою або наслідування ншкньодон-ським чи кубанським формам, або ж становлять зарубинецькиії імпорт. . '

Оформлення ліпного посуду раннього часу має також багато східних сарматських рис, а саме наявність лощіння і характерної сарматської орнаментації. Виявлено, що основні форми ліпної кераміки Північного Причорномор’я цього періоду зформу-валася па корінних сарматських землях і разом з поширенням сарматських племен закріпилися на території Лівобережного Дніпра. Однак, оскільки сармати вступали в безпосередні контакти з аборигенним населенням, це відбилося на складі керамічного комплексу.

На середньосарматському етапі (І ст. н. е. — перша половина II ст. н. е.) серед різних типів ліпної кераміки значно переважають посудини так званого скіфського вигляду. Вони концентруються, в основному, на території, близькій до Нижнього По-

дніпров’я і відбивають тісні зв’язки, що встановилися у сармат з населенням пізньоскіфських городищ — Золотої Балки, Гаврилівни та ін Значно поступаються «скіфським» за чисельністю посудини поволзького сарматського вигляду, більшість з яких продовжує лінію розвитку раніших причорноморських сарматських типів. Деякі нові форми посуду з’являються в сарматських комплексах території України в І ст. н. е., в результаті пересування сюди нових сарматських племен зі сходу. Це переселення зачепило і донський та північнокавказький степовий регіон, тому в складі ліпної кераміки причорноморських сармат І ст. н. е. — першої половшій II ст. н. е. з’явилися численні посудини кавказького, кубанського і ншкньодонського типів. На середньосарматському етапі продовжує застосовуватись техніка лощіния, але з’являється і новий технологічний прийом — обробка поверхні ліпних посудин гребінчастим інструментом. Значні зміни сталися в орнаментації ліпної кераміки, де чисельно переважають місцеві причорноморські типи орнаменту (насічки, вдавлення, декоративні наліпи), які застосовуються не тільки на «скіфських» формах посуду, але і на традиційних «сарматських». Поволзькі орнаментальні мотиви зустрічаються значно рідше.

В складі ліпної сарматської кераміки пізнього етапу (друга .¡головина II — IV ст. н. е. (крім вищезазначених традиційних видів посуду з’являються і нові: корчаги та кришки. Основний

тип кераміки — це посудини місцевої «скіфської» форми Вони складають 64% ліпного посуду цього часу. Спостерігаються деякі зміни в загальних обрисах форм посудин «скіфського» типу, серед них з'являються варіанти, що відрізняються більшою вн-довженістю пропорцій і меншим профілюванням окремих частин. В цьому відношенні вони мають аналогії на деяких пізньоскіф-

ських пам’ятках, в Ольвії, Тірі, гето-дакійських городищах Румунії. Ці типи посудин є одним з найбільш яскравих прикладів генетичного зв’язку скіфських ліпних традицій з сарматськими. Панування скіфських форм в пізньосарматському керамічному комплексі в поєднанні з широким розповсюдженням скіфських мотивів орнаменту дозволяє говорити про складення особливого причорноморського типу сарматського ліпного посуду. В кераміці сарматських поховань Північно-Західного Причорномор’я зафіксовано також наявність гетських рис, що дає можливість припустити існування безпосередніх зв’язків цих сарматських племен с носіями гетської культури.

Посудини традиційного сарматського вигляду складають на пізньосарматському етапі лише 11% ліпної кераміки. Вона походить, в основному, з поховань Лівобережжя Дніпра і, в меншій мірі, з Північно-Західного Причорномор’я. Деякі особливості цієї груші ліпного посуду дозволяють говорити про її поширення з сарматського сходу разом з новою хвилею прийшлих сарматських племен. •

Таким чином, при аналізі ліпного посуду з сарматських поховань території України стає очевидно, іцо сам термін «сарматська кераміка» є досить умовним. Сарматський керамічний комплекс Північного Причорномор'я склався в результаті взаємодії різних гончарських традицій і репрезентує своєрідний вигляд сарматської культури цього регіону.

РОЗДІЛ III «КРУЖАЛЬНИЙ ПОСУД З САРМАТСЬКИХ ПОХОВАНЬ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ» присвячено аналізу амфорного матеріалу, червонолакової, червоноглиняної і сіроглиняної кераміки. Встановлено, що, проживаючи протягом тривалого часу на території сучасної України, сармати вступали в торгово-економічні контакти з античними містами Північного Причорномор’я, що не могло

не підбитися на їх керамічному імпорті. Вивчення цього кружального посуду дає можливість встановити напрямки торгових та культурних зв'язкі6 сарматських племен з північнопричорно-морськнм грецьким СВІТОМ.

Амфори в сарматських похованнях зустрічаються порівняно рідко. Відомо лише декілька їх цілих екземплярів, що складає '2,6% від всіх знайдених тут гончарних посудин. Вони належать до групи так звашгх світлоглиняних амфор, виділено чотири їх типи. Фрагменти ж амфор траплялися здебільшого в місцях тризни, такі залишки супроводжували 4,2% всіх поховань. Тут виділяються дві групи амфор: червоноглиняні (незначна кількість) і епітлоглнняні (вони переважають)

Червонолакова кераміка становить п’яту частину серед всіх кружальних посудин, знайдених в сарматських похованнях, отже ці імпортні вироби були досить поширеними ¡5 побуті сармат. В ранніх сарматських похованнях (ІІ-І ст. до н. е.) червонолакова кераміка зустрічається досить рідко. В І ст. н. е. — першій половині II ст. н. е. значно зростає надходження цих посудин,

на цей період припадає 63% всіх знахідок. Збільшується також

різноманітність видів червонолакового посуду, це — тарілки, миски, чаші, кухлі, глеки, флакони та посудини рідкісних форм — лекіф, гутус, піксида. Переважна частина цих виробів знайдена в похованнях І ст. н с., вказуючи па загальне економічне піднесення сарматського суспільства цього часу. Вся ця

кераміка є малоазійським імпортом, який потрапляв до сармат через посередництво античних міст Північного Причорномор’я. Географія поширення червонолакових виробів І ст. н. е. — першої половини II ст. н. е. охоплює всі регіони сарматської культури

території України, їх масові знахідки походять з Нижнього По-

дніпров’я, степової смуги Лівобережжя і Правобережжя. Зафік-

совані вони також в лісостеповій зоні Середнього Придніпров’я, в Північно-Західному, Причорномор’ї. .

В другій половині II — першій половині III ст. н. е надходження червонолакової кераміки до сарматських племен значно зменшується (25% від усіх червонолакових посудин). Переважна частина знахідок цих посудин походить з Північно-Західного регіону,, на східних сарматських землях червонолаковий посуд трапляється значно рідше. Більшість виробів характеризується певним огрубінням та спрощенням форм, що притаманне саме рисам пізньої червонолакової кераміки. В цей час до сармат надходили вироби переважно , місцевого, причорноморського виробництва, хоча траплялася і кераміка з традиційних малоазіатських центрів і навіть високохудожні фігурні вироби. В Північ-но-оахідцому Причорномор’ї досить часто зустрічаються посудини провінційно-римського виробництва, аналогії яким відомі в Олтенії та в Нижній Паннонії, звідки вони надходили сюди і в другій половині III—IV ст. н. е.

Червоноглиняна кераміка становить 32,2% всіх знахідок кружальних посудин в сарматських похованнях території України. В її складі — глеки, кухлі, горщики, туалетні посудини. Вся червоноглиняна кераміка походить з ремісничих майстерень античних міст Північного Причорномор’я, переважно Боспору, деякі вироби надходили і від меотів Прикубання. На пізньосар-

матському етапі до сармат Північно-Західного Причорномор’я потрапляли і характерні червоноглиняні посудини з провінційно-римських керамічних майстерень.

Сіроглиняний посуд складає найбільш чисельну групу кружальної кераміки сарматських поховань території України (45% всіх виробів). Цей посуд характеризується різноманітними формами і видами (кухлі, глеки, горщики, миски, чаші, келихи.

туалетні посудини та ін.). Одиночні екземпляри сіроглігняішх

виробів боспорського та доно-кубанського походження з’являються в сарматських пам'ятках Північного Причорномор'я ще в

II —І ст. до н. е., але їх масове поширення в побуті сармат починається з І ст. н. е.

В складі сіроглиняного кружального' посуду з сарматських поховань І ст. н. е. — першої половини II ст. н. е. переважають вироби донських та північно-кавказьких керамічних центрів, в тому числі — кубанських. Вони становлять близько 70% сірогли-няних посудин цього періоду. Картографування знахідок сіроглиняного посуду ншкньодонського і кубанського походження показу.-:, що основною територією їх розповсюдження у сармат території. сучасної України було Дніпровське Лівобережжя. Дроте типова сїроглипяпа кераміка доно-кубанського походження з’являється на Правобережжі Середнього Подніпров’я, в межиріччі

Дніпра і Дністра І навіть в віддаленому Північно-Західному Причорномор’ї, що пов’язано з просуванням східних сарматських племен на ці території.

Сіроглиияна кераміка античних центрів Північного Причорномор’я чисельно поступається посудинам згаданої вище групи і становить лише 25% всіх знахідок І ст. н. е. — першої половини II ст. п. е. Вона є традиційною продукцією античних, переважно босиорськнх, майстерень. Виділяється група посудин ольвінсь-

кого походження, прикрашених характерним для ольвійських виробів орнаментом. Розселення сарматських племен на захід від Дністра сприяло встановленню контактів з населенням східних провінцій Римської імперії. До сармат починають надходити і сіроглиняні вироби керамічних майстерень Західного Причорномор’я.

В другій половині II — першііі половині III ст. н. е. чітко

виділяються два регіони поширення сіроглиняної кружальної кераміки у сармат. На Лівобережжя Дніпра продовжувала стабільно надходити продукція меотських керамічних майстерень Нижнього Дону та Прикубання. Це сіроглиняні глеки, миски, чаші, що продовжують лінію розвитку більш ранніх типів, Бос-порська сіроглиняна кераміка тут представлена лише одиничними екземплярами. В сарматських комплексах Північно-Західного Причорномор’я переважають вироби провінційно-римських майстерень. Поряд з ними відомі і типові посудини місцевого населення Задунав’я. Сюди надходила і продукція ■ Херсонеса. Зрідка тут трапляються і характерні доно-кубанські форми, які, вірогідно, потрапляли за Дністер в результаті нових переселень сарматів. На заключному етапі своєї історії (друга половина III—IV ст. н. е.) сармати співіснували в степовій зоні з носіями черняхівської культури, тому в їх пам’ятках відомі окремі екземпляри типово черняхівської кераміки — горщиків, ваз, мисок, глеків.

Отже, сіроглиняна кераміка була одним з важливих і характерних компонентів матеріальної культури сармат території України на всіх етапах її розвитку.

У РОЗДІЛІ IV «ЕТНОКУЛЬТУРНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ САРМАТСЬКИХ ПЛЕМЕН УКРАЇНИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ КЕРАМІКИ)» розглядаються напрямки зовнішніх зв’язків сармат та взаємовпливи сарматської і синхронних їй культур. Висновки з цього питання випливають з усього аналізу сарматського керамічного комплексу, зробленого в попередніх розділах.

Встановлено, що сармати, які в И ст. до н. е. переселилися на територію сучасної України, принесли ліпний посуд, характерний для корінних територій їх проживання — Південного Приуралля, ІІоволжжя та Подоння. Разом з тим у складі цієї кера-

мікії вже присутні форми, типові для місцевої скіфської культури Північного Причорномор’я. їх наявність у сармат свідчить про встановлення контактів прийшлих сарматських племен з осілим населенням нижньодніпровських городищ вже па ранньосармат-ському етапі. Тоді ж у сармат набули поширення також посудини північно-кавказьких типів, які були занесені окремими східними сарматськими загонами па територію Північного Причорномор’я. В результаті походів сармат в область Середнього Подніпров’я, які почалися в кінці І ст. до н. е. і привели до руйнування ряду зарубииецьких городшц, в сарматських похованнях Низового Дніпра з'являються типові чорнолощені зарубинецькі посудини. Ці матеріали вказують на вихідну територію цих військових акцій. 'Просуваючись на захід, сармати зіткнулися і з фракійським світом, у зв’язку, з чим в кераміці сармат Північного Причорномор’я з’являються характерні гетські ліпні посудини. Вже в раннііі період своєї історії на території України сармати встановили зв’язки з античними центрами Північного Причорномор’я. До них почали надходити боспорські червоногли-няні посудини. Через посередництво грецьких міст до сармат потрапляли також малоазійські амфори з вином та, зрідка, чер-вонолаковин посуд. .

З І ст. н. е. різко зростає чисельність сарматських пам’яток, вони виявлені також і в нових районах — Правобережному Середньому Придніпров’ї, Верхньому Подністров’ї та в Північно-Західному Причорномор’ї. Значні зміни відбуваються в господарському і культурному житті сармат. Серед різних типів кераміки цього часу переважають посудини так званого скіфського вигляду. Вони концентруються, в основному, на території, близькій до Нижнього Придніпров'я, і відбивають міцні культурні і торговельні Контакти, що встановилися у сармат з ■ насе-

ленням пізньоскіфських городищ. Проте масштаби поширення скіфських форм серед ліпної сарматської кераміки дозволяють припустити і можливість певного етнічного змішування між скіфами і сарматами, на що вказують і дані антропології.

Посудин поволзьких типів в сарматських комплексах території України значно менше. Частина з них продовжує дальший розвиток ранніх форм, але значна група цієї кераміки з’являється в Північному Причорномор’ї в результаті пересування нових сарматських племен на захід. Ці переміщення не обминули і простори північно-кавказьких степів — в причорноморських пам’ятках знайдені численні ліпні посудини кавказького, кубанського і нижньодонського типів. Тиск сарматських племен По-волжжя привів у рух населення степової зони межиріччя Волги і Дону, яке пов’язується з аорсами писемних джерел. Вони і принесли в Північне Причорномор’я східні риси поховального обряду та супроводжуючого інвентаря. Але серед племен, що заселили територію сучасної України в І ст. н. є. були також групи поволзького та більш східного населення — носії середньосарма-тської культури, які входили до аланського племінного союзу.

І ст. і-і. с. — перша половина II ст. н. е. були часом найвищого розквіту сарматської культури і максимальної активізації зв’язків її носіїв з причорноморськими античними центрами — Боспором, Ольвією, Херсонесом, які постачали сарматам черво-поглиняний та сіроглиняний посуд. Значно зростає надходження малоазійських червонолакових виробів. На цей же період припадає різке зростання імпорту вина в амфорах. Починається масове поширення сіроглиняного кружального посуду, що походить з донських і північнокавказьких керамічних центрів. Різноманітність типіп та варіантів та значна кількість таких посудин дозволяють твердити про встановлення міцних і тривалих зв’яз-

ків сарматських племен території України з населенням Нижнього Дону, Прикубання та Північного Кавказу. Широке розповсюдження в Північному Причорномор’ї кераміки цих типів пов’язане з аорсами, які склали нову хвилю переселенців з Волго-Донсь-кого межиріччя і принесли з собою традиційну орієнтацію торгово-економічних зв’язків.

ГІізпьосарматські пам’ятки на території України зосереджені, головним чином, в двох регіонах: в Донбасі і Прназов’ї —

на сході, та в нижньому Подунав’ї і Дністро-Прутсько.чу межиріччі — на заході. Переважна більшість поховань датується другою половиною II — серединою III ст. н, е. В складі ліпної кераміки цього часу посудини місцевих «скіфських» типів становлять абсолютну більшість. Очевидно, тісні культурні зв’язки сарматів території України з пізніми скіфами .обумовлювалися певною етнічною інтеграцією. Ці специфічні форми проникають і на корінні сарматські території. Можливо, це явище пов'язане з деяким відтоком причорноморського сарматського населення в Поволжжя, викликане змінами етно-політнчної ситуації.

В кераміці більш західних території! чітко проявляються деякі гетські риси. Взаємозв’язки якоїсь частини гетського і сарматського населення привели до появи нового терміну «тіра-гетн-сарматп» (Птоломей, III, 10, 7). У складі пізньосарматської ліпної кераміки присутні також і традиційні сарматські форми, які мають прототипи на східних сарматських територіях,- Вони з’явилися в сарматських комплексах Лівобережного Дніпра в результаті переселення з сходу нової групи сарматських племен. Новим етнокультурним явищем слід назвати і появу в Північно-Західному Причорномор’ї в другій половині III ст. н. е. населення, яке зберегло в своїй кераміці архаїчні савроматські

мотиви. ■ .

Аналіз кружального посуду пізньосарматського етапу дозволив виділити два регіони, які мали різну орієнтацію економічних зв’язків. На Лівобережжя Дніпра продовжувала стабільно надходити продукція керамічних майстерень Нижнього Дону та Прикубання, та кераміка міст Боспору. Тривале ж перебування сарматів у Північно-Західному Причорномор’ї привело до затухання їх контактів з традиційними центрами-партнерами і встановлення нових економічних і культурних зв’язків з задунайськими провінціями Римської імперії.

Заключній! етан сарматської історії в Північному Причорномор’ї (друга половина III—IV ст. н. е.) співпадає з часом розквіту черняхівської культури. Контакти кочових сармат з її носіями привели до появи в складі сарматської кераміки черчя-хівського кружального посуду.

Отже, специфіка сарматського керамічного комплексу обумовлена наявністю глибоких' іманентних традицій та широкою взаємодією з оточуючим населенням, яка проявилася в торгово-еко-номічнпх, культурних, а подекуди — і в етнічних зв’язках.

ВИСНОВКИ. Вже на ранньому етапі своєї історії на території України (II—І ст. до и. е.) сармати вступали в контакти з оточуючими племенами і народами. Тому в складі ліпної кераміки, поряд з традиційними доно-поволзькими. формами з'явилися характерні . скіфські, зарубинецькі і гетські посудини. В цей час до сармат почали надходити і кружальні, переважно боспорські вироби.

І — перша половина II ст. н. с. були часом найвищого розквіту сарматської культури. Значне зростання «скіфських» форм серед сарматської ліпної кераміки відображає міцні зв’язки, що встановилися між сарматами і населенням пізньс'скіфських городищ. Східні доно-поволзькі типи посуду, що зафіксовані в сарматських похованнях цього часу, відбивають нові хвилі пе-

ресслення сарматських племен па захід. Міста Боспору, Ольвія, Херсонес постачали сарматам червоноглиняні та сіроглиняні кружальні посудини. Через їх посередництво до сармат масово надходила червонолакова малоазійська кераміка та вина в ам-форній тарі,

В пізпьосарматському керамічному комплексі (друга половила II—IV ст. п. е.) «скіфські» форми практично переважають (04% всіх посудин). В кераміці більш західних територій чітко проявляються гетські риси. Поява нових поволзьких типів посуду па території Північного Причорномор’я свідчить про пересування сюди більш східного сарматського населення. На Лівобережжя Дніпра продовжували стабільно надходити кружальні посудини керамічних майстерень Нижнього Дону та Прнкубан-

11 я, а також Боспору, Сармати Північно-Західного Причорномор’я укріплюють зв’язки з східними римськими провінціями, звідки до них надходив характерний провінційно-римський посуд. В сарматських похованнях другої половини III—IV ст. н. е, з’явилися типові зразки черняхівської кружальної кераміки,

В результаті проведеного дослідження встановлено, що кераміка а сарматських поховань території сучасної України впступас важливим історичним джерелом. її аналіз дав можливість виявити характерні риси сарматської культури, прослідкувати етпо-культурні та економічні зв’язки сармат з оточуючим світом. :

За темою кандидатської дисертації автором опубліковані такі роботи:

.1. Сарматские памятники погранпчья степи и лесостепи у/ Тез. докл. Всєсоюз. семинара «Киммерийцы и скифы».—Кировоград, 1987. —С. 78—80.

2. Керамический импорт из сарматских погребений Днепровского Правобережья// Тез. докл. Перв. правобер. краевед, конф. — Кировоград, 1988. —С, 18—20.

3. Сарматское погребение у с. Губовка на Кировоградщиие // Древняя история Днепровского Правобережья. — Кировоград, 1988. -С. 50—54.

4. К вопросу о международных контактах сарматских племен Днепровского Правобережья (I—IV вв. н. э.)// Тез. докл. конф. «Проблемы скифо-сарматской археологии Северного Причерноморья», — Запорожье, 1989./— С, 18—19. (В співавторстві з II. М. Бокій).

5. Керамика сарматских погребений Северного Причернолюрья как исторический источник // Тез. докл. конф. «Проблемы археологии Северного Причерноморья». — Херсон, 1990. —С. 35—37.

6. Ліпшій посуд з сарматських поховань Північного Причорномор’я.// Тез. допов, конф. з іст. краєзнавства—Кіровоград, 1990.— С. 7—9.

7. Сарматские курильницы из Среднего ГІоднепровья// (Матер, мешдун. конф. «Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (V тисяч, до н, э ■— V ст. н. о.). — Кишинев, 1991. —С. 214—216.

8. Етнокультурні та економічні зв'язки сарматських - племен України (за матеріалами кераміки). — Кіровоград, 1995. —31с.

І.й.Коііг. Ceramics tros sarsiatic burial places of the Ukraine as historical source.

The thesis of candidate’s degree of the speciality 07.00.04-archaeology. The Institute of archaeology NfiS of the Ukraine, Kyiv(19?6.

Studying plastic and potter’s сегашісв ires Sarsatic burial places in Ukraine the сішок classification systea of this material has been elaborated. The sain aspects of evolution of sose' kinds of utensils have teen revealed and the questions of their chronology have been defined sore exactly.

The ethno-cultural, cossercial and industrial contacts of Sarsatic tribes in the Ukraine on the prablea of cerasics «ere investigated.

Козырь II. А. Керамика сарматских погребений территории Украины как исторический источник.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности. 07. 00. 04 — археология, Институт археологии ИАН Украины, Киев, 1996. .

На основе изучения лепной и гончарной керамики из сарматских погребений Украины разработана единая система классификации этого материала. Выявлены основные направления эволюции отдельных видов посуды, уточнены вопросы их хронологии. Прослежены зтно-культурные и торгово-экономические связи сарматских племен Украины по материалам керамики.

Ключові слова: сарматська культура, формально-статистичний метод, ліпний посуд, кружальна кераміка, амфорн, червонолаковий посуд, червоноглиняшш посуд, сіроглшшшш посуд.