автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.10
диссертация на тему: Книгоиздательская деятельность Бориса Гринченко

Полный текст автореферата диссертации по теме "Книгоиздательская деятельность Бориса Гринченко"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ іи.ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ НМРНАЛІСТИКИ

На правах рукописи

НІШ3 Мирослава Михайлівна

КНИГОВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

10.01.10 - ацрцалістика

Автореферат дисертації на здобуття' наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1994

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі видавничої справи і редагування Київського політехнічного інституту. рекомендовано до захисту кафедрою історії літератури і журналістики Київ-

* ського університету ім.Тараса Іевченка

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор ІВАНЧЕНКО Р.Г.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор ФЕДЧШО П.Ы.

кандидат філологічних наук, професор ЯРЕМЕНКО В.В.

Провідна організація - Львівський державний університет

ім.Івана Франка

Захист відбудеться 1994 р. о¿Л. годині

на засіданні спеціалізованої ради Д 01.С 08 при Київському університеті ім. Тараса Іевченка за адресою:

252119. Київ. вул. Иельникова, 36/1. Інститут журналістики

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету ім.Тараса Іевченка

Автореферат розіслано “4:£.“~ии^М1^^Л994 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради доктор історичних наук професор

1 ВАРТАНОВ Г.і.

На сучасному етапі становлення української державності зростає науковий 1 гронадський Інтерес до вітчизняної історії та культури. Особливого значення набуває осмислення творчої спадщини видатних діячів націопального культурного відродження. Це важливо не лнве в загальнокультурному плані, а й у практичному - адже їх досвід цінний для сьогодення.

Набить, зацікавлені сучасники це довго відкриватимуть нове у різнобічній творчості однієї з найяскравіних, неординарних постатей другої половини XIX - початку XX ст. Бориса Дмитровича Грінченка (1863-1910). Важливим напрямом його праці є книговидавнича діяльність. Вона пов"язана насамперед з підготовко!) ішсьнениикои пасових популярних видань, покликаних сприяти самоосвіті народу*. Ця галузь творчості Б.Грінченка малодослідвена, а проте митець віддав просвітительсько-популяризаторській справі багато часу та праці, внутрів-ньої енергії, зробив вагоний внесок у розвиток тогочасного українського книговидання. Підготовлені ник книаки є цінники зразкаки популярної літератури й нині.

Значення, якого Б.Грінчснко надавав справі видання иасопих кннвок, характеризує його як учасника просвітительського руху, громадського діяча. Погляди письменника на тогочасні суспільно-культурні процеси, народна просвіту вазливі для розуміння його

* !І дисертації використовується також вираз "книжки для народу". чо утвердився у термінологічному веитку. йапться на увазі видання для малоосвіченої читацької аудиторії, s;o охопливала здебільвого селян, почасти робітничий клас та мі-•зан. Деякі дослідники зараховували до неї і певні категорії читачів з привілейованих верств. Б.Грінченко розумів під народники читачакн у пернц чергу сільське і міське робітниче населення (див.: Принчеішої Б. Зекские книанне склади. -Чернигов, 1895. - С.В5.).

Ідейних позицій. Бачення Б.Грінченком проблем розвиткц популярного письменства визначає в певному плані роль видатного діяча України я літературному процесі другої половини XIX - початку XX століття. Грінченкові роздуми про рівень касових видань вплинули на бачення митцем орієнтирів письменника у художній творчості.

Значщість і актуальність питання книговидавничої діяльності Б.Грінченка, важливість кола дотичних проблем зумовили потребу написання дисертації.

Обрана тема досі не стала об'єктом окремого, спеціального наукового дослідження.

Перші спроби узагальнити результати роботи Б.Грінченка по підготовці і виданню популярних книаок були здійснені по його смерті. Приділили увагу цій проблемі М.Плевако та І.Брик. присвятили їй окремі роботи М.Кордуба і Д.Пісочинець*. Праці згаданих авторів мають оглядовий характер.

У публікаціях радянського періоду книговидавнича діяльність Б.Грінченка висвітлюється побіжно, іноді їй даються оцінки, пов"язані з тим чи інмим баченням ідейних позицій письменника**. Аналітичний підхід до питання виявив А.погрібний. Дослідник вказав цілі і характер видавничо-популяризаторської діяльно-

* Див.: Іиття та праця Бориса Грінченка / Написав Н.Плевако. Харків, І91І. - С.39-45: На народній роботі: Борис Грінченко Праця і заслуги / Написав др.Іван Брик. - Львів.: Просвіта 1310.- С.27 -ЗО¡Кордуба II. Народно-просвітна діяльність Грін ченка // На могилу Бориса Грінченка. - Чернівці,1910. - С.21-26; Пісочинець Д. Видання Грінченком народних книг у Черніго ві // Над могило» Бориса Грінченка / Эпоряд.С.Ефремов. - К.: Вік. 1910. - С. 53-64.

** Див., наприклад: Смілянський Л. Борис Грінченко: критично-біографічйий нарис / За ред.Я.Савченка. - Х..К.: Держ.вид-во України. 1930.- С.13.

з

:ті Б.Грінченка, простежив еволпців його поглядів на призначення І рівень літератури для народу, довів вразливість підходів вуль-'аризаторів позиції Б.Грінченка з цих питань*.

Об'єктом дисертаційного дослідження стали особливості діяльності Б.Грінченка у галузі книговидання для народу в теоретичному і практичному аспектах. За мету ставилось здійснення {омплексного аналізу цього напряму праці Б.Грінченка.

Виходячи з мети, поставлено такі завдання дослідження;

1. 3”ясувати ставлення Б.Грінченка до деяких тогочасних су-:піль»о-культдрііих процесів, розглянути Фактори, що зумовили погребу підготовки популярних видань.

2. Розкрити взаємозв'язок теоретичних розробок і практичної йяльності письменника у галузі книговидання для народу.

3. Вивчити засоби популяризації матеріалу у творах пись-шшіика, способи стимулювання інтересу до предмета зображення, шливу на розум, почуття читачів.

4. Дослідити принципи і способи підготовки Б.Грінчеішом-ре-іактором творів для народу, вивчити особливості редакторської тнери Б.Грінченка.

5. Визначити економічні й організаційні засади видавничої юботи Б.Грінченка.

Теоретико-методологічиои основои дисертаційного дослідження : Фундаментальні наукові уявлення про видашіичо-популяризаторську ііяльність як особливу систему виробництва і поиирення нових інань, включену в сферу національної культури. Концептуальні заса-іи дисертації базуються на основних положеннях теорії і практики іедагування, теорії популяризації. 9 роботі використовувались

* Див.: Погрібний Й.Г. Борис Грінченко в літературному русі кінця XIX - початку XX ст. - К.: Лйбідь. 1990. - 172-186; Погрібний А.Г. Борис Грінченко; нарис життя і творчості. -К.: Дніпро, 1988,- С.80-80.

наукові методи досліджень, зокрема логічний, історичний, аналітичний , індуктивно-дедуктивний.

Матеріалом дослідаення стали популярні твори Б.Грінченка і підготовлені ним видання, розвідки з питань книговидання для народи, відредаговані рукописи, документи, що стосуються економічного аспекту діяльності чернігівського видавництва. ,

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше здійснено комплексний аналіз діяльності Б.Грінченка у галузі книговидання для народу. Практична робота письменника і видавця по підготовці літератури розглядається як відобраіення розробленої ііии цілісної концепції просвіти иалоосвіченого читача через книгу. Визначається місце Грінченкових видань серед популярної літератури другої половини XIX - початку XX століття.

Практичне значення дисертаційного дослідвення грунтується на тому, гіо його полоіеїшя і висновки вовуть використовуватись у навчальному процесі і видавничій роботі.

Для практики вузівської підготовки фахівців будуть корисними результати узагальнення видавничого д^-віду Б.Грінченка, нові відомості з Історії української книги.

Грінченкона ідея системності просвіти за допомогою книги иове бути використана при формуванні тематики і визначенні послідовності випуску книг науково-популярних бібліотек.

Фахівці у галузі теорії і практики популяризації моауть скористатися інформацією про особливості Грінченкових творів для народу. Авторам, редакторам науково-популярної літератури покуть прислунитися й прийоми популяризації матеріалу, що їх застосовував Б.Грінченко.

Матеріали дисертації будуть корисними для грінчеикознавців, дослідників періоду, «о розглядається.

Окремі положення роботи моауть використовуватися психологами і педагогами, зокрема інформація про особливості впливу популярної книги на читачів.

Матеріал дисертації апробований теоретично і на практиці, оретичні положення були викладені на ряді конференцій, зокрема урналистика в 1993 году" (ИДУ, 4 литого І394 р.), "Педагогічна льтура України і творчість б.Грінченка" (Київський міі-гіональний інститцт удосконалення вчителів, 25 листопада 93 р.). Практичні иатеріалн розвідки було покладено в основу :рсу "Редагування популярних вндань", чо був прочитаний у 1993-¡94 р. на поліграфічному факультеті КПІ (редакторська спеціаль-сть) і узагальнені в науково-цетодичноиу виданні "Ворис іінченко - видавець книг для народу" (К.: КПІ, 1994 р.).

ОСНОВНИЙ ЗУІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Я вступі визначаться міра розробленості проблеми, аета, івдання дослідження, його теоретико-нетодологічна база і основ-tft матеріал. Обгрунтовупться актуальність і наукова новизна ісертаційної роботи, практичне значення, формулюпться полоїєння, і виносяться на захист.

9 первому розділі “Становице української книги для народу Російській імперії у другій половині XIX - на початку XX ст.” ізглядаиться фактори, цо впливали на стан українського іиговидання. Питання висвітлвється на матеріалах Грінченкового іста до урядових структур, чо засвідчує бачення видатним діячем іраїни окремих сучасних йоиу суспільно-культурних процесів*.

Вказується, чо головним фактором, який зуиовливав становите граїнської книги, була національна і культурна політика цар->кого уряду. Заборонявся випуск пало не всіх видів українських

* Див.: Клопотання невстановленої особи до Міністра внутрі-вніх справ про дозвіл друкувати твори на українській мові. [Чернетка.] Ь.р. - ЦДАМЛМ Зкраїни, ф. 15. оп.1. спр. 59.

арк. 1-10.

б

видань, і це відбилася на розвитку книговидання для народу. Булс неможливо випускати науково-популярні книжки більпості тематичних напрямів, перекладну літературу, тематика художніх творІЕ обмежувалась. Виданих у Галичині й на Буковині українських книжок на підросійській Україні було мало, вони не завади добре сприймались через мовні та правописні особливості. Отже, читачі г народу були фактично позбавлені чи не єдиного джерела самоосвіти - просвітительської літератури.

З розділі дається оцінка рівня українського популярного книговидання до початку діяльності Б.Грінченка. Розглянуто книжки, які пийяли у 60-х - на початку 90-х років XIX ст. (зокрема видання П.Куліиа, С.Кульвеїіка). У періоди відносних послаблень цензурних переслідувань випускалась українська класична література, виходили й науково-популярні твори Ю.Вовка, І.Левицького, К.Гамалії). У ті роки доволі пониреними були лубочні українські книвки у стилі "народного гумору", які випускалися, зокрема, московськими видавцями. Відзначається, що. незважаючи н< повсякчасні спроби української інтелігенції дати народові рідно-мовну просвітительську літературу. її випуск був спорадичний, залежний від конкретних підцензурних умов, видання, цо існували, не складали тематичної системи.

Засилля жваво розповсюджуваних на підросійській Україн російських книжок, особливо лубочних, Б.Гріичснко розцінював яі фактор, чо гальмував просвіту українського народу*. З метою анал зу цього Фактору у, дисертації вивчаиться особливості російськоп популярного книговидання, приділяється увага Грінченковим оцінкаї процесів. пов"язаних з його становленням. Розгляд цих особли востей дозволив простежити загальні тенденції розвитку кіш

* Див.: Чайченко ВДГрінченко Б.) Популярні книжки // Зоря. 1891. - 4.1. - С.15-І6. ’

говидання для народи в Російській Імперії (ад*е російські видавці мали сприятливіні умови) і визначити внесок Б.Грінченка у популярне книговидання.

Російські видання, досить різноманітні за своїм характерам і традиціями формування, в загальному вигляді репрезентували дві групи - лубочні книаки "комерсантів" з книговидання і опозиційну їм просвітительську літературу, яку постійно випускала інтелігенція. Значно більае було лубочних книіок, адже їх видавці були краде забезпечені засобами виробництва і розпо-всвдвення, знали запити читачів, добре орієнтувались у ринковій кон'юнктурі. Цодо інтелігентських видань, то їх тематика часто була непроддманов, не відповідала читацьким потребам, спостерігалась схильність до дидактичного викладу. Проте було створено й цінні зразки просвітительської літератури, по сприяли підвичен-іш культурного рівня і освіченості народу. Досвід підготовки таких книвок дали, зокрема, деякі російські товариства грамотності, ОЛІогоський, В.Наракуєв, видавці фірми "Носредник" (на останнії згодом де в чому орієнтувався Б.Грінченко).

Загалом ц Російській імперії масові популярні видання інтелі генції випускались розрізнено, не координувались за теиатикоп, справа їх розповсвдяення була не налагодаена. На початок діяльності Б.Грінченка по підготовці популярної літератури так і не виникло видавництва,яке б своїми книгами всебічно розвивало читачів.

На підросійській Україні з огляду на заборону рідномонної освіти окремі представники інтелігенції робили спроби виховувати народ на крачих російських популярних виданнях, класичних худояніх творах. Подібний досвід дав, зокрема, колектив харківських учителів під керівництвом Х.Д.Алчевської. Під час колективних читань практикувались різні методики вивчення інтересів аудиторії. На основі зібраного матеріалу було вироблено деякі критерії "народності" літератури. Висувались, зокрема, такі вимоги до творів, як простота мови, ясність і популярність викладу. по-

яснення явиц, доступних безпосередиьоии спостеревеннп. Доводилась потреба протиставити лубочним книжкам хцдовіш літературу високого рівня.

Як«о такі дослідвення мали цінність для розвитку російського книговидання, то їх результати не в усьоыу повна було застосувати до умов підросійської України. Читацькій аудиторії, з якою працювали педагоги, практично не пропонувались українські твори, ігнорувались наслідки впливу чужомовної книги. На вкідливість підміни рідномовної книги російською вказували передові діячі національного відродвення. зокрема Б.Грінченко*. Одне це, поряд з іниими заходами, спрямованими на обрусіння України, призводило до падіння авторитети рідного слова, гальмувало культурний розвиток народу.

Конкретний розвиток ситиації в Росії у галузі популярного книговидання, усвідомлення Б.Грінченком потреби підготовки національної книги зумовили початок видавничої діяльності просвітителя. її особливості розгляданться у другому розділі дисертації "Теоретичні розробки і практична діяльність Б.Грінченка у галузі книговидання для народу”.

Підкреслюється, до характер видавничої праці Б.Грінченка визначався ставленням письменника до читача з народу. Це ставлення базувалось на визнанні цілковитої інтелектуальної рівності просто го читача й читача-інтелігента. Просвітитель чітко розрізняв те «о стосувалось здібностей, мовливостей читачів з народу (і в цьом ввахав їх рівними з представниками Інтелігенції) й те, цо було пов'язане з їх конкретним стцпенек розвитку. Б.Грінченко виступав проти ігнорування наслідків політичного і культурного гноблення України і підкреслював вавливість вирової народної просвіти, вваїавчи її справою національного відрод-

* Див.: Вартовий П. (Грінченко Б.) Листи з України наддніпрянської. - 2-ге вид. - К,, 1917. - С.9.

»ення, передумовою державної самостійності*. Просвітитель прагнув допомогти представникам народних мас стати рівними з інтелігенцією за освіченістю. Найважлнвіпим заходом у досягненні цього

З.Грінченко ввааав, поряд з рідноновним навчання«, книгу для народу. Письменник висловив оригінальні погляди щодо рівня популярної літератури, шляхів її утвердяепня в народному середовиці, зсобливостей підготовки. ■

Просвітитель відкидав ідеї про якусь “специфіку" народу, цо іачеб-то вимагала створення особливої літератури, доводив здат-Нсть простого читача розуміти кращі твори вітчизняного пнсьмен-:тва. здобутки світової худоіньої культури і підтвердив це влас-шми дослідженнями**.

Б.Грінченко, враховуючи конкретний рівень знань народу, викупив з ідеєи його поступової, поетапної просвіти за допоиогоп топулярних видань. На иериій стадії цього процесу висувалась вимо-*а протиставити чуяоиовній літературі українську книгу, зробити ії звичноп для народу як дверело знань. Це завдання мала виконати шеціально підготовлена літератцра - демеві ілюстровані видання. Ja другій стадії передбачалось створити книгу, цо мала б подальшій >світній 1 естетичний вплив на аудиторів. Такі видання повинні бу-ііі скласти цілісну бібліотеку, з якої читачі могли б дістати інання, достатні для наступного саморозвитку. Оскільки аудиторія ге иала підготовки для ^тривання знань з наукової літератури, пе-»едбачалось створення популярних книаок з різних галузей науки

і культури. Крім того, у бібліотеці мала бути художня літерату->а - як вітчизняна, оригінальна, так і перекладна***. На цьому ¡гапі вже не викличалось розуміння читачами творів вицого гатун-:у. На думку Б.Грінченка, потрібно було ливе супроводжувати ви-

* Див.: Грінченко Б. Перед вироким світом. -К., 1907,- С.З.

** Див.: Таи же.- С.3-256;

*** Див.: Популярні книжки. - 4.1-6.

дання спеціальніші передмовами, допускалась новливість спрощених перекладів зарубівної класики. Тематика створюваних книг не повинна була обмевуватись. Б.Грінченко пропонував тогочасним літераторам писати тпори. цікаві не ливе Інтелігенції, а й інвни верствах українського суспільства. Письменник вважав, цо твори, цікаві для якнайвирвого кола читачів, довго зберігатимуть актуаль ність, а зміст зумовить і відповідний виклад - мова цих праць буде бливмою до народної, ака майне не змінюється з часом. Тону такі книги довго не втрачали б свівості, писав Б.Грінченко, наводячи як приклад грецькі класичні твори, автори яких орієнтува лись на всі верстви суспільства*.

Отеє, ці вимоги не'вели до зниження рівня книги, а навпаки, передбачали його підвищення.

Практична діяльність Б.Грінченка по підготовці народних кни-аок ускладнювалась загальним тявким стаїшн українського книговидання. Тому вона здійснювалась у різних видавничих осередках Російської імперії і за мевами країни. Ііайповніву иовливість випускати народну літературу Б.Грінченко дістав, відкривни видавництво у Чернігові. Просвітитель виступив як автор, упорядник, редактор. Була надзвичайно плідною праця Б.Грінченка над виданнями для народу в санкт-петербурзькому "Благотворительном обцесі ве издания общеполезных и' деиевих книг", київському відділенні товариства "Просвіта". Очоливвн у цьому відділенні видавничу комісію, Б.Грінченко прагнув розвирювати тематику популярної літератури, висунув вимоги її безпартійності«*.

Підготовлені видавцем книвки для народу розглядаються у розділі в цілому, без поділу за місцем випуску. Доводиться, 40

* Див,: Перед вировим світом. - С.249-251.

** Див.: Протокол перних загальних зборів Київського товариства “Просвіта". 25 черв. 1906 р. - ЦДАИПИ 9країни, Ф.15 оп.1. спр.14, арк.5-6 зв.

іі

всі вони є практичною реалізацією Грінченкової концепції просвіти народу через популярну літературу. Це здійснюється иляхом зіставлення половень концепції з написаними просвітителем творами і підготовленими ним до видання працями ііших авторів.

Концепцію просвіти народу через популярні видання Б.Грінченко виклав у працях "Популярні книжки" і “Про видавання народних книжок". Поряд з етапністю підготовки літератури вона передбачала системність тематики науково-популярної бібліотеки, сувору відповідність творів читацькій адресі. Б.Грінченко не тільки розробив систему необхідних для просвіти народу напрямів, а й вказав послідовність переходу від одного до інвого. Передбачався паралельний випуск різних видів видань (науково-популярних і художніх) з окремих тем, підкреслювалась потреба системної подачі матеріалу у повному з творів*.

Книги, які готував Б.Грінченко. стали прикладом реалізації розроблених ним половень. Вийнли друком твори, чо популяризували вітчизняну літературу й Історію, знайомили з історієи та політичним устроєм зарубіжних країн, найцікавішими винаходами. Побачили світ книги з фізини, географії та етнографії, деяких галузей промисловості, біології, медицини та гігієни**.

* Див.: Популярні книжки. - Ч.1-6; Грінченко Б. Про видавання народних книжок.Б.р. - ЦНБ.ім.В.Вернадского НЙН Вкраїни. Відділ рукописів, Ф.1, спр. 3155В, с.1-24.

** Серед написаних Б.Грінченком творів - “Про грім та блискавку"."Про пустині”."Серед крижаного моря", "Про книги. Як їх вигадано друкувати", розвідки з історії українського письменства (оповідання про ¡.Котляревського, Г.Кв1тку-0снов"ане:ша. Е.Гребінк серед виданих просвітителем книжок - "Як вигадано мавиноа їздити. Про Стефенсона“, "Орлеанська дівчина йліша д‘‘Арк" М.ЗагірньоїуВід чого вмерла Мелася. Оповідання чро обклад", "Пожестна хвороба. Чума на людях" Г.Коваленка.

Б.Грінченко видав для народного читання багато художньої літератури. Він друкував твори видатних вітчизняних майстрів слова, зокрема Є.Гребінки. Марка Вовчка, И.Коцпбинського, И.Куліеа,

А.Кримського, Ганни Барвінок, І,Франка, Ю.Федьковича, ЛДоголева. Б.Грінченко сам написав низку художніх книжок для народу, перекладав зарубіжну класику.

Видавництво, засноване Б.Грінченкок у Чернігові, є первин на підросійській Україні видавництвом популярної літератури. Вилучені там книги зайняли почесне місце серед тодіиніх видань для народу. Теоретичні розробки Б.Грінченка мали вплив на формування концепції української популярної книги, приклад його практичної роботи стимулював розвиток вітчизняного книговидання. Новостворе-ні видавництва почали випускати літературу для народу. Тематичний план, що був покладений в основу каталогу просвітительської літератури, а таког зразки Грінченкових видань стали орієнтирами для тих, хто готцвав популярні книжки.

Для розвитку видавничо-популяризаторської справи неабияку цінність мали приклади творчих підходів Б.Грінченка в авторській і редакторській праці. Ці підходи розглядаться у третьому розділі "Творчі аспекти підготовки популярних видань".

Аналіз авторських текстів Б.Грінченка показав, цо письменник керувався принципом популярності (зрозумілості) викладу.

Це досягалось, зокрема, завдяки конкретності подачі матеріалу. Автор умів обрати тему розмови, знайти для її початку такий привід, цоб він був знайомий читачеві 1 водночас служив відправним пунктом для розгортання нової інформації.

Популяризатор прагнув полегмити сприймання читачеві, дати йо му змогу уявити описувані об"єкти. З цією метою Б.Грінченко зображував невідомі аудиторії предмети, зіставляпчи їх з добре знаними усіма. У такий спосіб автор знайомив читачів з якостями, місцезнаходженням, часовими 1 циорввими характеристиками об'єктів

13 .

Пізнавальність Грінченкових популярних пікетів підвицуєтьсп завдяки внілій подачі фактичного матеріалу. Надавалась перевага лиие конче потрібній інформації, від другорядного популяризатор утримувався.

Часові характеристики, дати вводились у художній текст так, чоб оповідь не "розривалась“. Поряд з цим Б.Грінченко дбав, цоб вони Фіксувались у пам'яті читачів. Використовувались прийоми вплетення дат у канву тексту, введення їх як уточнень. При Інтонуванні фактаж привертав.увагу завдяки тому, цо автор обирав відповідний порядок слів у реченні, застосовував вставні конструкції.

Б.Грінченко популяризував наукову інформацію, наводячи ілюстрації фактологічного характеру, включавчи и текст документальні матеріали. У текстах про винахідництво автор описував досліди -у такий спосіб він давав читачам змогу заглибитись у внутріпнп сторону процесу відкриття, зрозуміти суттєві риси винаходу.

Інформативність і об'єктивність Грінченкових популярних творів підвищувало те, що автор прагнув показувати явища і процеси ц їх багатогранності, висвітлввав не одну, а кілька точок зору іа певний предмет.

За'допомогою цих прийомів письменник, не порушуючи зв"язності кудожньої оповіді, створював ніби її другий рівень - суто фактологічний. Причому пропонувалась не лиие інформація з теми твору, а і дані, і?о підвищували загальну врудиців читачів.

Грінченковии творам для народу властива послідовність викладу. Вони побудовані за детально продуманим планом, який обумовлюйся специфікою матеріалу, до популяризувався. Залежно від мате-ііалу обирався тип організації тексту. Письменник приділяв велику івагу внутрінній логіці побудови тексту, зокрема застосовував іеханізми зв'язків, цо надавали йому логічної стрункості, розро-5ив оригінальні структурні моделі мікроешжетів. Цим забезпечувалась інтелектуалізація викладу.

Цінної) для практики популяризації є техніка переходів вії одного до іігаого смету. Застосовувались засоби, за допомогої яких досягалась плавність переходів, зберігалась цілісністі думки: окрекі аспекти теми висвітлювались за завчасно обумовл« нов схемою логічного руху, сказане у попередньому тексті використовувалось як привід для зніни напряму розповіді. Вавливу ролі у досягненні плавності переходів відігравали заголовки структурних одиниць тексту.

Наводячи пояснення, худовні І документальні ілюстрації, епізоди, чо сприяли емоційній розрядці, Б.Грінчеико досягав достатності розвитку думок. Письменник використовував подібний матеріал таков для активізації читацького сприймання, як засіб переключення уваги. Функцію переключення виконували і худонн епізоди, і уривки зі спеціальними поясненнями, визначеннями, ци Фровими характеристиками.

Крацому розумінню, засвоєнню окремих еюветів та ковного : творів у цілому сприяли засоби підготовки до сприйняття мате ріалу, підсумки після нікротем. а таков те, цо автор вказу вав перспективні напрями розвитку явищ чи процесів, про як йілося, лимав простір для власних думок читача.

Грінченкові твори поввавлює спосіб викладу.

Популяризатор розробив систему прийомів введення у тек термінів, номенклатурних назв, деяких загальновживаних слів, могли бути невідомі аудиторії, і використав низку засобів, я дозволяли ознайомити читача з їх значенням, а дисертації розгля ються 23 таких прийоми з арсеналу популяризатора.

|об зробити інформацію доступнішою, посилити увагу до оп суваного, О.Грінченко нетрадиційно застосовував мовно-стильо засоби. . -

Використовуючи усно-розмовну лексику, фразеологію Б.Грі ченко допомагав читачеві заглибитись в описуване, сприйма інформацію мов би зсередини. Емоційність тексту була важливою я

Б.Грінченка. Виклад у його творах виразно оцінний, иироко використовується емоційно-експресивна лексика.

ї популярних творах Б.Грінченка багато засобів, цо посилюють виразність, зокрема тропів. Вони часто виконують Функцій ілюстрування, і навіть подачі наукової інформації.

Іироко використовувалась катехізисна форма подачі матеріалу. Запитання і відповіді допомагали популяризатору привернути увагу читача до того чи інвого. пункту оповіді, робили його ніби учасником подій, підводили до правильної думки.

Майстерно поєднуючи елементи різних стилів, Б.ГрІнченко досягав потужного інформаційного і емоційного ефекту, утвердаував в українському письменстві науково-популярний стиль.

Працюючи над популярними творами інших авторів, Б.ГрІнченко засвідчив свов редакторську майстерність, його виправлення були спрямовані на підвищення інформативності і логічності творів, удосконалення композиції, мови, стилв. Редактор домагався ясності і зрозумілості викладу, невииуиелості сприймання тексту.

Роботу Б.Грінченка над фактичним матеріалом визначали такі вимоги, як достатність, дортовірність, відповідність читацькій аудиторії. Б.ГрІнченко стевив, цоб усі фактичні дані безпосередньо стосувались проблеми, цо висвітлювалась, достатньо розкривали її різні сторони, а такоя мали мія собою логічний зв"язок. Читач з народу мав побачити не просто сукупність фактів, а системно поданий матеріал, на основі якого можна було приходити до висновків.

Редактор вваяав фактичною будь-яку інформацію, цо тою чи інаои мірою відображала дійсність. Він стевив за точністю Інформації, подавав факти у такій Формі, аби не вводити читача в оману. 9 рукописах робилось багато уточнень фактичного матеріалу, конкретизуючих доповнень до авторського тексту. Б.ГрІнченко приділяв особливу увагу оцінці авторської- інтерпретації фактів.

Ефективному опрацюванню фактичного матеріали сприяли вивчення письменником лі тератцри з тем рукописів, врахцвання психології читацького сприймання, аналітичні дії, цо Дозволяли оцінввати логічність, виправданість послідовності і форми введення фактів ц текст, а такои письменницька і редакторська майстерність, чо давала змогу при мінімальності виправлень забезпечувати якнайвищу інформативність і зрозумілість.

Редактор багато працював над логічними якостями твору. Він стеаив за чіткістю, прозорісти зв"язків, узГодвеніст» половень, контролпвав достатність логічних ланок для адекватного розуміння авторської думки. Мінімальні виправлення дозволяли Б.Грінченку відновити втрачені чи не досить чітко виравені логічні зв'язки, усунути ознаки зв'язків, існування яких не передбачалось автором. Ваїливим прийомом опрацювання тексту була обумовлена змістом зміна "радіусу дії" логічного зв"язку.

В.Грінченко особливо ретельно контролпвав логіку рукопису на рівні більїих, нії надфразна єдність, часто графічно означених текстових одиниць і твору в цілому. Приділялась велика увага рубрикації. Популяризатор робив у ній зміни з огляду на читацьку адресу твору, з метою привернути увагу до окремих аспектів рсзііг віді, сприяти кращому загальному засвоєнні} матеріалу.

Під час редагування худолньої літератури для народу Б.Грін-чрнко контролював логічність рукопису, зіставлявчн події творів г логіков виття, оцінював дотримання автором худовньої правдивості

Виправленнями, «о усували вади логіки, редактор часто водночас збагачував твір новими смисловими відтінками, досягав більноі впливовості.

Робота Б.Грінченка над мовою і стилем редагованих рукописи відзначається рядом особливостей. Виправлення здійснювались : урахуванням своєрідності авторської манери.

Розглядаючи мову і виклад як матеріальне виравення мислення 1 цілей автора, Б.Грінченко працював над точніств пере-

дачі тієї чи іниої думки, зіставляв, наскільки написане адекватне задуманому, оцінював зрозумілість висловів. Такий аналіз обумовлшвав виправлення, цо забезпечували цілковиту ясність викладу. Цля досягнення точності викладу контролпвались слововви-вания і ваивання териінів, порядок слів.

Прагнучи звільнити мову популярних творів від будь-якого іноземного впливу, Б.ГрІнченко надавав перевагу рідно-иовній лексиці, багато працввав над фразеологієи, контроливав дотримання авторами правил української граматики.

Дбавчи про зрозумілість авторських образів, видавець, у разі потреби, заиіїшвав елементи образності інвих культур на вітчизняні, допомагав автора» у доборі худоаніх засобів.

Найстерність стиліста дозволяла Б.Грінченку досягати простоти і лаконічності тексту. Редактор робив таков виправлення.' спрямовані на досягнення досконалості звучання твору, адае у ті часи найповиреніиов формою знайомства народу з літературоп було читання вголос.

Автори одержували від видавця багато цінних рекомендацій, порад, а при потребі він наріть пропонував паралельні, редакторські варіанти окремих частин тексту.

Поряд з творчими аспектами праці Б.Гріиченка у галузі книговидання для народу у дисертації розглядавться економічно-організаційні. Ха присвячено четвертий розділ "Економічні й організаційні основи видавничої діяльності". -

Працвючи у чернігівському видавництві. 5.1'рінченко виявив уміння і здатності непересічного організатора виробництва. Він ретельно продумав процес видання народної літератури на ковти українського просвітителя І.Череватенка. Аналіз власного видавничого досвіду дозволяв В.ГрІнченку з року в рік зшиупати витрати. Летально розраховувалась економічна ефективність видань, витрати на пеня прибуткові книги компенсувались за рахунок над-аодїєнь з більи прибуткових.

Прогнозуючи попит. Б.Грінченко відповідно до нього за-твердвував тиражі, збував продукція, намагаючись уникати зали-вкіп. Примірники книвое. «о мали найвиций попит, .до-

друковувались. Багаторічне вивчення видавцем читацьких інтересів, а такої поточна орієнтація у ринковій кон'юнктурі дозволяли вдало здійснпвати тематичне планування. Підвищений попит на нові видання Б.Грінченко умів використати для якнайввидвого залучення в обіг ковтів з реалізації.

З метов приивидиення обігу капіталу Б.Грінченко застосовував таков систему прогресуючих знижок при оптовому продану продукції. Видавець розвирввав географів продаву як для ознайомлення потенційних читачів з книгами, цо реалізувалися, так і з метоп рекламування інших видань. За умов високих цін на послуги книгарень Б.Грінченко продавав видання безпосередньо покупцям, співпрацював з приватними книгопродавцями, торговими посередниками на договірних засадах.

Видавець використовував віщтріині резерви для здевеї лешія виробництва, зокрема обирав "‘економні" формати і врифт» ("не зменвувчи зручності і естетичної цінності книг), мав прибутки від умілого розрахунку співвідновення звичайних, девевних варіантів книги і видань поліпвеної якості.

а чернігівському видавництві Б.Грінченко випускав науково популярну, наукову і худовнв літературу такої на власні і за лучені ковти. Видавець уміло користувався кредитами (особлива потреба в них була на первих стадіях організації виробництва), ефективно працввав в умовах поточного фінансування*.

* Див.: Видання Грінченка Бориса. Перва серія і друга.(Гір бутки і трати 1894,1895,1896,1897,1898,1899,1900, 1901, 19С 1903 рр.] - {¡НБ.ім.В.Вернадського НАН України. Відділ рукс сів, спр.31849, арк. 1-26.

Після закриття чернігівського видавництва Б.Грінчснко спрямував вивільнений з обігу капітал І.Череватенка, а тако* частини власного на слувіння народопросвітній справі. Він розробив проект статути фонди імені І.Череватенка і передав його до львівського відділення товариства "Просвіта”. За ции проектом, відсотки з капітали мали виплачуватися як премії за краці науково-популярні пішаки. Було вироблено умови, чо забезпечували виплату премій за справді досконалі народні видання, гарантували об'єктивну оцінку рукописів, охорону авторського права*.

Частину вилучених з обігу коатів Б.Грінченко передав у “Благотворительное общество издания общеполезных и деаевих книг" на видання україномовних книг для народного читання. Ці копти склали капітал імені І.Череватенка. за його обігом велась окреиа звітність. 9 разі припииення товариством видання народної літератури Б.Грінченко заливав за собой право порядкування капіталом**.

9 висновках ствердяується, цо Б.Грінченко зробив внесок у розвиток книговидання для народу в кількох планах.

За умов національного, і культурного гноблення України,, відсутності рідномовної освіти, цензурних переслідувань вітчизняної літератури письменник публічно обгрунтував значення популярної книги як одного з найвакливіиих дяерел самоосвіти народу. Просвітитель виробив цінні полояеіпш про особливості популярної літератури, запропонував методи її підготовки.

* Див.: Видання ковтом Череватенка Ивана]. Список надрукованих творів, статут на отримання премії Череватенка, листи і ін-»і. - ЩШ ім.В.Вернадського 1ШН України. Відділ рукописів, ф.і. спр.32200-32289.

** Див.: В правление Благотворительного обчества издания обче-полезнвх и деаевнх книг. Письмо 23 февр-. 1902 г. из Чернигова в [Петербург]. - Там іе, спр. 32418, арк.і-2.

20 • Б.Грінченко вперие розробив цілісну концепцію просвіти народу через популярні видання і своєю практичною діяльністю показав иляхи реалізації її половень у конкретних умовах царської Росії Грінченкові видання стали новаторський явищем: вони були первими на підросійській Україні системно виданими ішиакаии для народу. мали просвітительське призначення з яскравим національним спрямуванням, відповідні цьому призначенні! тематику і форму У своїх творах для народу письменник застосував засоби популяризації матеріалу, які могли наслідувати автори і редакто ри науково-популярних видань. Виступивеи як редактор, Б.Грін-ченко виробив низку принципів опрацявання популярної літератури.

В умовах засилля на підросійській Україні лубочних книвок московських видавців, що здебільяого випускали низькопробне чтиво у гонитві за прибутком, Б.Грінченко на практиці довів мовливість економічної ефективності видання національної просвітительської літератури. Досвід діяльності чернігівського видавництва мав велику практичну цінність для українських видавництв цо відкрилися після початку праці Б.Грінченка.

Як підсумок дослідження вказується, цо Б.Грінченко був одниі із основоположників у справі українського популярного книговидш ня як з теоретичного, так і з практичного боку, підкреслвєтьс* цінність для сьогодення видавничого досвіду просвітителя.

Основні половеппз і висновки дисертації викладені ц таких публікаціях:

1. Налив U.U. Борис Грінченко - видавець книг для народу. K.: КПІ, 1934. - 48 с.

2. Иалыя И.У. К истокам выпуска популярной литературы (опит

издательства Б.Гринченко в Чернигове) // Зурналистика в і9ЭЗ году. Тезиси науч.-практ.конф, - Ч.Ш.- И.: ИГУ. 1Э94. - С.60-02. •

3. Иалнн М.Ц. “Більпе працивав, нія яио“ //Іменем закону. -1933. - 10 грдд. - С.12.

4. йалии И.И. Осві7а рідноп иовон - умова розвитку особистості (просвітительські заходи Б.Грінчснка) // йепталь-ність. Духовність. Сааорозвитон особистості. Тези доп.та мат-ли досліднень ніанар. наук.-практ. копо. — 4.1. розділ 2. - К.-Луцьк. 1994. - С.271-2?3.

5. Палия U.M. Книга ріднон иовоп і загальна культура лвди-ші // Язык и кцльтугра. Третья иеадунар. конф. Тезиси докл. - Кн.З. - R.. 1994. - D.42-43.

Halysh И.M. Book-publishing activities of Boris Grinchenko. The thesis is a Banuscript subaitted for a Candidate's degree (Philology). Speciality: 10.01.10 - journalisn. The Taras

Shevchenko Kiev University, Ukraine, Kiev (Kyyiv), 1994.

The thesis presents an integrated analysis of insufficient!! knovn side of B.Grinchenko's work. The interconnection ol theoretical elaboration and practical' activities of tht proainent enlightener in the field of popular book-publishinf as well as the creative, organizing and econonic aspects of hit uork have been investigated. B.firinchenko's contribution to the developoent of Ukraine’s book-publishing is also analysed.

Малые к.И. Книгоиздательская деятельность Бориса Гринченко, Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологически; наук но специальности 10.01.10 - яурналнстика (рукопись). Киевский университет ии. Тараса Левченко, Украина, Киев, 1994.

В диссертации осуществлен комплексный анализ малоизученно! стороны деятельности 5.Гринченко. Исследуется взаимосвязь теоретических разработок и практической деятельности просветител« в области популярного книгоиздания, рассматриваются творческиї и организационно-экономические аспекти его работы. Анализируете! вклад Б.Гринченко в развитие украинского книгоиздания.

Ключові слова: видання, просвіта, популяризація, редагуванні