автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.09
диссертация на тему: Кодикологiя и кодикографiя как специальная дисциплина в дослiдженнях истории украинской рукописной книги

Полный текст автореферата диссертации по теме "Кодикологiя и кодикографiя как специальная дисциплина в дослiдженнях истории украинской рукописной книги"

АКАДЕМЫ НАУКУКРА1НИ 1НСТИТУТ1СТ0РП УК?А1НИ

На правах рукопису

Дубровпш Любое Андрмна

. КОДИКОЛОПЯ ТА КОДИКОГРАФ1Я ЯК СПЕЩАЛЬШ ДИСЦИПЛШИ В ДОСЛ1ДЖЕННЯХ 1СТОРП УКРА1НСБК01 РУКОПИСНО! КНИГИ

07.00.09.1сторюграф1я, джерелознавство та методи иторичюю дсс/йдження

АВТОРЕФЕРАТ дисертацп на здобуття наукового ступени доктора ¡сторичиих наук

КИ1В 1993

Робота виконана в 1нституп рукопису Центрально! науково! бЮл'ютеки ¡м. ВЛ.Вернадського АН УкраГни.

Офодйн1 опоненти: — доктор ¡сторичних наук,

академ1к АН Укра!ни ЯДЛСАСВИЧ

— доктор фшолопчннх наук, чл.-кор. АН УкраГни професор В.В.ШМЧУК

— доктор ¡сторичних наук, професор М.П.КОВАЛЬСЬКИЙ

Провщна оргашзац!.я — 1нститут украГисько! археографП АН Украйш

Захист вщбудеться "^У" Ьг^УСЩ 1993 року о годиш

на зас! данш Спец1ал13овано1 ради ДО 16.31.011нституту ¡сгори Укранш АН Украши

Адреса; 252001, Кит, вул. Грушевсыюго, 4.

3 дисертащею можна ознайомитися в б1(шотец1 1нституту ¡стори Укра1ни АН Украши

Автореферат роз)Слано

ил141Н<$ 1993 р

Учений секретар спещал!30ван01 ради

Ю.А.Пшчук '

Загальт характеристика рсботи

Актуалыпсть дослщження. Рукописна книга (дал РК) посщае огоблкие М1сце в систем! кггоричних джерел, вщтворюючи та акумулюгочи величезшй пласт духовного розвитку сусшльства. Бона була зажливим фактором передач! знания, активпацн шзнаипя, формування свггогляду, естетичних смакт та художньо! уяви. Неощнешши був II вплив 1 на сощально-етшчш процеси та становления нацюналыю! самосвадбмосп украшського народу.

РК е об'ектом досладження спещально! ¡сторично! науки кодикологп (рлд латинського ссхкх - рукописна книга), визнано! на сьогодт як у зах!дшй, так 1 у слов'янсыай наущ. Водночас кодиколопчн! дослътжешя не знайшли зпачного поширення в ¡сгори схщнослоа'янсько! I, особлизо, украшсько! К1шги. Вщсутня теоретична розробка основ кодиколоп? яксамоспйно! науки джерелозпавчого та книгознавчого цикл1в, недостатньо чпхо визначено об'ект, предмет, методи 1 методичш прийоми кодиколоп! слоа'янсько! РК, й основт завдання! иапрями досл1дже11ъЛСодажолопяразом5зюгагоз11авствомебазови№1)1аука>шдлявшче1111я ктори писемносп та друку, а 5х розвигох закладае шдвалини для створення фундаментально! 1Сторп украГнсько! книжно! культура.

Розробка украшсько! кодиколоп! як самоспйно! науково! галуз1 1стор!! рукописно-книжно! культура не иоже розгортатися без створе! шя единого методолопчного тдходу 1 узагалънених методик збирзння та наукового осмисленняемпфичного матер!алу, без щткого шзлачетгя процес1В воображения дШсносп 1 структур» системного дослщження РК як культуролопчного явшца, без формування багатоаспект!ШХ кодиколопчних масшив шформацн, -без у сього того, що маеться па уваз! тд основами розвитху самоспйно! науки як пешго! системи знань.

Тому виршення теоретичних та методолопчних шггань нового паукового напряму розвитку дослщжень рукописно-книжно! культур» серелньошчисн УкраГни, осноттх завдага» науково-практачноГтялькосп е необхдаюю умового подальшого розвитку системи гумаштарних знань про духовнуспадщину У крап и феодально! доби.

Стан проблеми. Украшсыий кииз1 були прнсвячет числент текстолопчзн, палеограф1ч!п, лшга1стич1и1фащтадосл!джеш1я.0ста1ппмчасомзрос1-ае!1п"ерес 1 до 1СТорп книга та питань книжно! культури, з'янляються узагальнююч) пращ О.М.Апанопкч, Я.П.Запаска, Я.ДЛсаевича, М.В.Кукушкшо!, С.П.Луппова, М.М.Розова, Б.С.Сапунова, а також статп О.О.Амосова, Т.В.ДинсшоТ, Л.П.Жуковсько!, А.А.Турилова, М.Школасва та шших, в яких ходиколопчт методи використовувалися, як допомажго. Кодкколоп! схаднослов'янських РК присвячет статп та дослщження О.О.Амосова, Г.М.Прохорова, О.М.Шварц та Але немае спещалышх кодиколопчних дослщкень РК як феномена писемно! культури, зокрема, украшсько! книга перюду гнзлього феодал1зму РСУЬ-ХУШ ст.), холи вщбувалося ¡1 нашональне сташвлевчя.

Вндмкнил кодихологн латансьхо! РК э плйгографн у самослйну ¡сторчхо-ф!лолопчну науку вадбулося наприхиоц 40-х рек« XX ст., коли французышй

вчениЯ А.Ден залропонував цсй термш до паукового o6iry. Предметом ново! науки стала PK як пам'ятка певно! культури, на вщмшу в'щ палеографа, що вивчае нроблеми письма р1зшх джерел.

Деф1тдаятерм111а<<кодкхолопя»тайогонапов11е1шя1зступе11еивиздачеиосп об'екта, предмета та завдань, як науки, зазнааалидеякихзмйиуточнеш>,але1дос1 остаточно не Biipiiueiii, тому що кодиколопя — наука ще надто молода i знаходиться у стадп становления. Проге цей термш мщно увШшов до паукового o6iry: найвагомшп сучасш довщники розглядають кодиколопю як книгознавчу науку, що вивчас PK з точки зору цшсного явища i самослйжн пам'ятки neunoï культурно! епохи, пов'язаноГ з феодальнии першдои розвятку суспшьства.

Практична кодиколопя, ш бурхлиао розвиваетъся на Заход!, включае увссь комплекс робота з книгою у nponeci ü створення та побутування: ашипзуються подробиш технологи; наводяться характеристики паперу, оправи, почерков, чорнила, opraîiiaauiï тексту; оформления та оздоблення cropiiiKii, оправи; дослшжуються походження книги (сощальне та географ1чне), ïï автори, укладач1д1ггрол1гатори,доля(володар1,м1гращя,попит,б1бл1отекитощо),1стор1я скрппторпв, майстеренъ, 6i6nicrreK;ra багато шшого, що мае опосередкований чи пцдалений зв'язок з ¡снуишшям PK. PK е пам'хткою культури, яка синтезуе i мистецтво, i литературу, i фшософда, i розвиток середньов1чно1 науки та ocbîth. Кодиколопя, джерелознавство, палеограф1я, археограф1я, текстолопн, дипломатика, К1игознайство,б1блюграф1я гснують у licuift взаемодп. Вся книжна культура сьогодешгя генетичио пов'язана з писемним першдом культури. Метаршеш> писемно! культури i розвитку сустльства феодально! доби об'едиуе Hi науки i допомагас комплексному вивчешпо ¡сторичного минулого.

Проблема кодиколопчного вивчення книга вперше була порушена у пращ французького вченого XVÏÏI ст. Б.Монфокона, а власне термш виник налрикшщ XIX - поч. XX ст., проте викорисговувався дуже р}дко. У 20-30-i роки термш був запроваджений до паукового oöiry французькою школою Шарля Самарана; теоретична розробка проблема та предмета кодикологп латинсько! книга належитьФрансуаМазе. У 60-i роки розвиток кодикологп продовжили Жмьбер У1. Альберт Хрюйс, Леон Жшссен та in. Активш дослщжешш проводнлися в 1нституп дослуркень та icropiÎTeKcriB у Париж!; в pÎ3imx крашах почали виходити спещальт виданнята журнали: *5criptorium> (з 1946р.), «Man uscrip ta» (з 1957 p.), «Manuscripts>(3 1948 p.), «Hst Boek» (з 1966 p.), «Quacrcndo» (з 1971 p.), «Bulletin de l'Ecole des Chartes Codices Manuscripti» (s 1975 p.), «Revue d'Histoire des Textes» (з 1971 p.), «Полата к/ыгигописьная» тощо.

У pociecbKÜt зсторюграфн латинсько! книги на початку 70-х poKtB за ¡шщативою О.Д.Люблшсько!, ЛЛ.Кисельово! та 1.М.Ле6едево1 TepMiii "кодиколопя" почали вживати i cneniajiicTH латинсько! книги, згодом Bin прижився i у дослщженнях слов'янсько? книги. На сьогодт захщна кодиколопя нагромадш!авеличезшШдосвщ,якийвттлеш1йучислеюп«монограф1ях,окремих дослщжецнях книги в ¡сторико-кодиколопчному аспекту тдготовщ

piaitoMaiiinmx палеограф1ч1тх та кодиколопчних довщнюив по пергамену, розлшовщ, фш1 граням, паперу, шрифтам, оправам, датованим рукописам тощо. Цьому сприяло стгорення в 1953 рощ в Ilaproxi Мгжнародного комггету палеографт, до складу як ого увй&шщ представнкки 18 краш, що, безперечно, визначило i ус; пхи кодиколохтв та палеографов, кггорикш шш латинського та грецького письма. У Pocii проблеми лапгасьхо! та грецько! кодиколоп! плщно вивчалися та вивчаються еллипстами та В1зшгтистами, серед яких О.А.Доб^аш-Рождественська, О.ДЛюблшська, Т.ВЛуТзова, ЛХКлсельова, ВЛ.Романова, Е.Е.Гранстрем, БЛ.Фонкич, 1.М.Лебедева та íh.

HaftnwoMÍmi ниш захщноевропейськ1 1сторшсо-кодиколопч1и центри у Париж!, Неймегет, Риуп, Фессаломках, Праз1, Лондош у сво!х дослщженнях спираються на bíkobí традицП вивчення кяиг, схвалеш Mixiiapo/uioio школою кодиколопв та палеограф!в, досладження латинських, грецьких, арабомовннхта шших книг, концетщ яких пщтримуються i роайськими книгознавцями та кодикологами. На сьогодщ склалися значш pociñcbxi центри латинськоГ та грецько! кодикологи у Саккт-Петербурз! та Mockbí. На порядку денному —' створення кодиколопчних центрш в Украип, оскш>ки проблеми украшського кодексу дос1 комплексно не вивчаються. Окрем1досягненняки1вських,льв!вських, дншропетровських учених у галуз1 грхеографп, палеограф», мистецтвознавства, мовознавства тощо, незважаючи на 1х безумовну наукову циппсть, поки що не можуть бути визнаш кодиколопчними, оск1льки воли охоплюють лише окрем1 аспекта 3MÍcrry РК.

На початку 70-х poKÍB слав1сти створили М^жнародний центр шформацн з джерел балкапсько! icTüpii' (С1БАЛ), де були i представники СРСР (зокрема С.О.Шмщт). Серед imimx вир1шувалися i проблеми портнялыю! кодиколоп! та палеографн.

Одтчзсно з вид^ленням кодиколоп! у самосттйиу науку вадбуваеться i визначеш!я П метод!в та взаемовщносин з спорщяеними джерелознавчими та книгознавчими науками. Французький досладша Жш>бер У1 з'ясовував зв'язок кодиколоп! з архЫстнкою. Ж.У1 спрнймаз кодиколопю (так само як tí, хто започаткував цюнауку), як археолопю книги. Захщш медоешста (вщ Б. Монфокона (XVIII ст.) i до ¡I теоретики 40-х роюв XX ст. А. Дена та Ф. Мазе) видшяли кодгасолошозпалеографн i визначали, як науку манускрипте знавства РК ранньопо феодал1зму, в основному до перюду Ввдродження. У схщнослов'янсыойтрадици вона зароджувалася в XIX ст. i довгий час кнувсла у надрах синкретично! за 3míctom б!бл!отечши практично! науки про опис та вивчення pyxonuciB, яка не мала пласно! назви (И inofli також називали археолопао К1шги) i об'сдяупала археографию, палеографию, текстолопю, дипломатику, джерелознавство тощо, пов'язаш з вивченням зовшшньоГ та внутршшьо? форми i змкту рукописш. Ускладне!шя тзналня историчного минулого, розширення кола проблем, пов'язанихзпивче1шямрукопнсногоджерела,об'скгивносприялиди^)ере[щ1ащ1 знань та вщокремлепню спеидальннх наух дясерелозпапчого характеру, 3 часом

вони надували досв!ду методячзгкх пркйомш, дегальн1шо 1 предметнше вивчаючи окрем! напрями джерелознавчого анализу ¡, таким чином, створ:оючи умови для появисерндопом!жних наух, яы одночасно забезпечували бшьшточиимиданими фундамент альт гуматтарт науки. Тгсний зв'яэо^с уах «манускриптознавчих» наук значною м1рою ! породжуе неясшсть у визпачешп походження кодиколоп! та и вщокремленш вщ допошжних.

Найбурхлившл диференцШш процеси серед допошжних наук вщбув алися у 50-60-х роках, коли практично 1 з'явився термш «допом!жт», або «спецдалып», ¡сторичш дисциплнм, чи науки джерелоэнавчого характеру. Щ процеси не завершен! й до«. I розвиток науки передбачае подалыш штегращйш та диференщйн! змиш в залежиосп В1д суспшыих потреб та розвитку наукового тзнання. Починаючи з 70-х роюв, кодиколопя як самостийна дoпoмiжнa джерелознавча наукг. була визнана росШськими та украшськими вченими. На думку джерелознавщв (Л.В.Черептн), вона виникла на стику допом1жних наук (палеограф!!, дипломатики, текстологи) 1 вивчае РК, як пам'ятку лггератури, мистецтва. матер!ально! культури, атакож П сощальну долю та функцп. ДеяК1 вчеш (У.Федер) визначають кодикологш, як пбрид палеограф!! та текстолоп! з пом!тним впливом дипломатики! мистецтва, шш! (В.В.Панашенко, Н.М.Яковенко) —в1докремлюкзггъкодиколопюв!дпалео1раф!!,як«<с»г1редельнуюд11сциплину».

Одночасно кодиколопю визначають! як книгознавчу науку (О.Ф. Ак^мушкш), яха заДмаеться кггор1ею книги! рукопису взагал!, оскшьки предметом» вивчення е не текст, не змкт твору, а створення рукопису, властив! тпльки йому формальн! особливосп та !стор1Я книг ! колекщй. Як книгознавчу науку П тлумачать ! книгознавч! словники.

Проблематика кодиколопчних дослщжень! предмета кодиколоп!, на нашу думку, охоплюенайр!зноманггнит аспекта життя книги на вах етапах й юнування. Тим самим визначаеться, наряду ¡з власними, ! вико-ристання комплексних методик, як! склад алися протягом десягилпъ у процес! практичного опису РК та «зовшшньо! критики» рукописш.

Безумовно, вивчення окремих пам'яток писемносп з точки зору лтсератури, мови, !сторП, фшософи, етнографи, музики, мистецтва, медидини, математики та ипних галузей середньсшчло! та сучасно! науки не припинялося в УкрайИ ! в найтяжч! П часи. Серед дослщникш остагапх десятилггь можна назвати так! вшом! ¡мена, як: О.М.Апанович, Ю.А.Бевзо, Н.А.Герасимова-Персидська, В.Й.Горобець, Я.Р.Дашкевич, ЯЛ.Дзнра, П.М.Жолтовський, Я.П.Запаско, Г.Н.Логвин, В.П.Колосова, Л.П.Коршй, В.Г.Крекотень, 1.П.Крип'якевич, Л.С.Махновець, Я.А.Матвпшин, В.Л.Микитась, Ю.А.Мидик, О.В.Мишанич, В.В.Н!мчук,В.М.Н!чюс,Г.А.Нудьга,В.А.Передр!шко,М.М.Пещак,Г.М.Сивок!нь, 1.П.Чеп!га, Ю.П.Ясиновський та багато ¡нших. Проте ВС1 щ дослщження (незважаючи нате, що проводилися вони самовцщаними 1 талановитими вченими) грунтувалися на вивченн! окремих сторш явища, единого за структурою 1 походженням (як правило, пам'ятки ктори та лггератури),»не мали системного ¡сторико-кодиколопчного характеру.

Вщсутшстьрозвитку кодиколопчюи дослщженьв Укра!ш гк ^снюсться ще 1 невизначетстюконкретао-наукових меж кодикологи, и предмета, складностями кодиколопчного анализу РК, який охоплюе велй-кий простер м1ж ¡сторичним джерелознавством та ¡сторичпим кннгознав-сгвом 1 е частиною сфери д! ялыюсп цих наук поряд з власне кодиколо-пчннии истодами та методиками пиачешгя об'екта, скнтезуючи багато методичных прнйоупв як джерелознавства, так 1 книгозиавства. Ц| методики, в комплекс! 1 окремо, е важкими для самоспйного оволодйшя без науково! подготовки, без профеайко упорядкованих посгбшпив та пцфучштав.

ГЦ невтпшт для "книгозиавства рукописш" висновки посилюнэтъся там, що вивчення стародрук1вта ¡стор1я друковано! книги в Украин мають миип книгознавч! традици г високо оцппоються св!товок> наукою. Огже, для стльно! ¡сгори украшсько! книжно! культури вграчаеться дуже важливий фундаментал1.ний хнижно-рукописний пласт.

3 моменту внникнення археографи, якапереважно займалася описом джерел, опис РК грунтувавсяна спещальних методиках, що зумовлюпалося специф^щнспо П, як комплексного джерела книжного типу-У схинослов'янськ^йтрадицНтахе видтення визначалося, як камеральна археограф:чла даяльтсть разом з описом шших писемних джерел; захдоюевропейська ж славютика (¡, перш за все, II фундатори, голландсьм вчеш А.Хрюйс, Дж.М.М Лерманс, У.Федер) нещодавно запровадила до наукового об!гу самостШний тсуькнкодикограф1я, але лише, як формал1зованого опису рукопнсу для автоматизованих технолопй.

Вщцлення опису РК э кола питань камерально) археографи сприймаеться нами, як вдлком правом^рке. Але настав час вщмовитися вщ вузького значення термша кодикснрафЫ I надата йому нового тлумачення для визначення окреиоГ спеадально! науки кодихолопчного характеру ях у П практичшй Д1ялыюс71, так I у теоретичтй частиш.

Об'сктомлослщжет1яерукописнак1мгатаспещальнИсторич1плистатп1ш - кодиколопя та й камеральна галузь кодикограф1Я, як самоспйш науки, що вивчаюгь РК. РК ях об'ект коднхологн та кодикографп сприймаеться у вигляд1 окремого комплексного (книжно-рукописного) историчного джерела з власними понятгями фор ми та зм1сту, якх не збхгаються ¡з поняттями форми та змюту окре мо го писемпого джерел а. Предметомнаукикодиколоп1евивчення написано) на пергамен! чи папер! РК, як факту матер'тльно! 1 духовно! культури середныдачного суспшьстоа в усШ сухупносп зоеншшьо! та внутршшъо! форми I зм!сту, а також ¡сторн, пщ якою маеться н» уваз! походження, функцИ та доля книги. Характер, метода I в иди анал!зу кожнох окремо! РК, як факту, та на його основ! склад алия науковнх опиав РК е предметом вивчення кодикограф!!.

Метароботи: формування теоретичних! методолопчних тдвалин науки про РК - кодикологи та П к&иералыю! галуз! - кодиксграфн, встановлехшя ¡х М1сця серед наук книгознапчого та джерелозпавчого цихл!в, основних напрям!в дослвдження ухрашсько! книжно-рукописно! культури. Основт завдання:

— визначення об'ехта, предмета та завдань украшсько! кодиколоп! та кодихографн;

— анатз структури та функщй РК, як комплексного ¡сторичного джерела, у контексп проблеми походжекня, форми та змгёту, icTopií кодексу;

—ст1юренняархеограф1Ч1ю1,кодиколопч11оНдокуме1П-ально-шформащйно1 модел! РК, як методу наукового шзнання та науково! репрезентацп кодексу;

— класифжащя наукових onucis, як кодикограф1чних систем, визначення вид!в та тигов otoícíb РК за науково-комуткащйним призначенпям;

— на баз! методу системного моделювання РК встановити методики кодикографування, захласти ochobhí напрями кодиколопчного дослщження icTopii украшсько! книжно! писемносгп, створивши науково-методичт у мови для фундамеэталышх дослщжень книжно! рукописно! спадщини Украши.

• Методолопя дослщження Теоретичною основою роботи е су част у явления про ochobhí закети розвитку сусп!льства та floro шформащйно-комушкащйш пронеси, вивчення закономерностей функщонування РК, як багатоаспектного нггоричного джерела. Методолопчний апарат складаегься ¡з загальнонаукових метод1В дослщжень (структурно-функцюнального анализу РК, як комплексно! системи, шформащйного вщображення джерела, наукового моделювання, класиф1кац1!), а також з спещальних методш та методик таких наук, як археограф1я, джерелознавсгво, палеограф!*, конографм, ф^гранологтя, дипломатика, кодиколопя, книгознавство тощо.

ЕксперимеПтальна база та методи дослщження В основу покладен! результата юторшграф^чного вивчеш!я проблеми та ¡сторико-кодиколопчного анал1зу б1льш шж 700 захщносвропейських та слов 'янських рукописних книг XI-XVIII ст. (серед них понад 200 укра'шських книг XVI-XVÜ ст.) у контекст! формально-кшькюного та суттево-змстового вивчення середньов1члого кодексу, як факту та фактора духовно! культури, багатоаспектного культуролопчного да ища, ЯК1 були отримаш внасл!док сшльних зусиль багатьох наук, що маюгь сво!м об'ектом рукописне джерело (тахих, наприклад, як джерелознавство, палеограф]я, текстолопя, дипломатика, археограф1я, фйпгранознавство та nanipo3iiaBCTBO, ¡сгор1я книги, б1блюпепя, мистецтво кгиги, ¡конограф1я, маргшалкггиха тощо). . *

Розробка автором теорегичних засад украшсько! кодиколоп! та, особливо, ново! джерелознавчо! науки коднкографн, як окремо! камерально! галуз! кодиколоп!, призвела до створення метода шформац!йноп>, архсограф1чного та кодиколопчного опису РК, *kí базуються на систем! историчного моделювання та П науково! репрезентант, як багатофункщонального комплексного джерела, а також до визначення кодико1раф!чних методик щентифнсаци та атрибуцп по bcíx параметрах книги, як синкретичного джерела, заснованих на всейчному анал131 зоаншмьо! та ьнутршшьо! форми i 3mícry. внвченш П icropi! в контексп походження, функщй та доль

Наукова новизна дослщження На вшмигу в1д захщно! (i не лише латинсько! та грецько!, а, рхвноцшно, й захщнослов' янсько!, наприклад, по льсько!), украшська

кодиколопя тшьки зароджуетъся. Окреш дослщження в галуз1 зовшшнього анализу РК ду же далек! вщ системного та конкретного дослщження украшсько! РК, к к окремого джерела книгозиавчого та джерелозналчого тип ¡в. Разом зтим, кодиколопчн! доел¡д жмшя у-псному зв'язку зишшмиджерелознавчими науками, якл випчають писемну спадщину, створюють атрибуции пщвалини для чпхо! {дентифжацн культуролопчних фак-пв, а отже, 1 адекватного паукового воображения духовних та сусгальних процесса.

У Фй робот1:

— обгрунтопана необхщшеть п1днесе1шя питань вивчення походження, змюту. форми, ¡стор11 РК до самос-пйно! науки джерелознавчого типу — кодиколоп!;

— закладетоснови нового папряиу наукопо-кулътуролопчннхдослщжень, пов'язаногсмзвизначенням ¡сторико-кодиколопч11ихметод1ввивчет(яписемно1 та книжно! спадщини Украиш;

— запропонована нова, прикладна для кодиколоп!, наука камерального характеру - кодикограф!я, що вщокремлюетъея вщ камерально! археограф!!; визначаклъся П предметов коло та методи кодикографування;

— виявлет джерелознавч! та книгозназч! особливосп кодиколоп! та II науков! засади, як окремо! системи зналь;

— запропоноват ноги методнджерелознавчого та ко^ико логичного винчет: л украшсько! книги;

— розглянут! термшолопчн! питания цих новмх наук, пов'язаш з теоретичпимитанауково-прахтичнимирозробкамитеми.запропо1юватдефшнш операшйного характеру, поп'язаш з кодлколопоо (¡, особливо, з П об'ектом -рукописною книгою, П структурою та функциями), кодикограф!ею, джерелознавспюм, камеральною археограф!ею, б1блюграф1ею тощо;

— створена розгалужена та детал!зована ¡нформац^но-кодиколопчна модель РК! кодиколопчна модель даних, як! спираються на системне випчення походження, змкту, <}юрми та ¡сторп РК;

— на основ! методу моделювання даних РК, що враховуе функцюнальне призначення кодихографування та Яого наукову оршнтаадю, запропонована основна класифжашя наукових опиав РК;

— розглянуп питания розробки комп'ютериих подикограф!чних систем; запропонована структура стислого евтоматизованого кодиколопчного опису схщнослов'янсько! рукописно! книги для комп'ютерно! системи "Кодекс", що була створена авторомстльно зфах!вцями в галу 31 ¡нформагики та автоматизанп Центрально! наукоио! б1блютекн 1М. ВЛ.Вернадсысого АН Украиш.

Теоретичне значсття дослщження.

1. Завдяки розробц! теоретично-методолопчних та методичних основ код14коло1итакодикографи,всистемуг7мшптаршадссл1дже11ьзапроваджуе'гься но9ийнапрям!сторико-культуршюпчзюговивчшнядуховно!спа;шдяшсуспип>ства феодально! добн, яхкй формус ¡сторихо-кодикалопчний пщхщ У конкретно-кггоричному дослщжешн рукогшено-книжно! культури середнмшчно! Украиш.

2. Визначакпъся об"ект, предмет, метода тазавдашгя украшсько! кодиколоп! та п окремо! галуз! -кодикографп, а також вирциуеться низка питань, пов 'язаних з вщокремленням цих наук вщ археограф!!, палеографа, б1блюграфп, джерелознавства. Встановлюсться м!сце кодиколоп! та кодикографн в кол1 спораднепих джерелознавчнх та книгознавчих наук.

3. Розглянуп теоретичн! та науково-практичш питання стввщношення камералъно! архео графи, б^блюграфнтакодикографпвконтексп шформащйно-документального та джерелознавчого опису кодексов.

4. Розроблений загалышй понят1йний апарат кодиколоп! та кодикографп, запрополоват шляхи його подальшого розвитку, встановлеш основш дефшщи.

5. Визначет структура та функцн, форма та зм1ст РК, як ¡сторичного комплексного джерела, ¡, одночасно, своерщно! сощально! за походженням штучно! системи закритого типу, яка ¡снуев ¡сторичному простор! та час! шляхом активного об1гу в ршиошароиих !нформац!йних потоках сустльства.

6. Розглянуп питання шформащйно-комушкативного процесу сустльства, пов'язаного ¡з походженням, призначенням та !стор1ею кодекст, процесом стао рения та запровадження РК, що вшображае зв'язок: "епоха—автор — РК— описи РК (повщомлення про РК) — споживач шформацн — сустльство".

7. Залропоноваш мегоди шформац1йно-доку ментального, археограф1чного та ¡сторико-кодиколопчного моделювання РК ! системи шформащйного та аналогичного опису писемних джерел. Базуючись на розумшш ¡сторичного моделювання, якфакторанауковоготшшшяоб'екта,створкхгп>сяшформац!йно-кодиколопчна модель РК у контекст! теорц шформащйного воображения джерела в шформащйно-комушкащйному процес! сустльства.

Практичне значення дослЬчженняобумовлюеться залученням до наукового об1гу системи нових знань, що сприяе формуватпо ново! науково! парадигми ¡сторичних дослщжеш, феодально! культури, оскшьки РК акумулювала во аспекта його сустлыюго розвитку.

Кодиколопчна модель даних, що репрезентуе РК ! е системно-!ерарх!чною структурою формалыю-ылькюних та сутгево-зм!стових позначень компонент!» кшги, як об'екта кодиколоп!, в !х внутр^штй взаемод!! з соцюкультурними факторами розвитку суспшьсгва, може бути покладена в основу системного вивчення ¡сгори книги та сусшльних тенденщй певно! доби.

На основ! шформащйно-кодиколопчно! модел! та кодиколопчно! модема даних РК пропонуеться вз&смопов'язанасистема методик всеб1чного вивчення РК як ¡сторичного джерела р1зними науками джерелознавчого та книгознавчого цикл1в.

Визиачено камеральш галуз1 кодиколоп! та археограф!! та створено структуфишформащйно-науковихташформащйно-джерелознавчихсистемопису РК,щодаеможлив1стьишроковикористовувати!хуповсякденшй археограф1чшй та кодикограф1чшй робсгп б1блютек та архшв з рукописними книгами в галуз1 науково го-практичною опису фонд1в.

Основна класифкашя наукових описгв РК, як кодикограф5чних систем, за утверсальними та спещальними типами, а зпдио з науковим призначенням, 1 за подалыними видопими тдроэд!лами, - закладае сснови для створе1шя серп спещалышх ушфпсованих методик пщготовки вщпопщних жформащйних пидаиь, ор1аггуеархеографттакодакограф1в11апрофес1йнуспешал1за111ютад-хпочатков! знания для оволодпшя новими формами ¡нформавдйно-кодикогрг(р1чно1 /пяльносп.

За результатами дослщження до б!блютечно! практики запропаджено автоматизовану шформащйну систему "Кодекс", яка дозволяв проводит!! комп'ютеризовану обробку кодиколопчних даних. створювати основний банк датах, як ядро системи, атакожбанк узгоджених баз даних допом1жного характеру, що дае змогу нггелектуал!зувати систему.

Дослщження закладае основи для створе!шя спешального навчалмюго курсудлястуде1гпвпр0ф1льнихвищихучб0вихзаклад!в:ун1верситет1в, шститупв культури, педагопчних шститупв, - з метою подготовки фах1вцт у галуз1 археограф», кодиколоп! та кодикографи, джерелознавства та кннгознавства.

Положения, що виносяться на захист.

Концептуалыим положениям дослщже!шя е визначення кодиколоп!, як самостШш)? науки джерелоз/швчого типу, що займас проьпжне мгсце М1Ж джерелознавствомтакнигознавсг1вом.Найсуттт!шок)Пособливют1оевиз11аче1шя РК, як комплексного ¡сторичного джерела, багатофункцюнального за призначенням та сощалышии функщями. Структура, функцн, форма! з,41ст РК у ко1ггекспшформа!ий!юго воображения джерелатавихщнапроблемирозвитху духовних процеав середтх вшв вивчаються кодихолопею в ¡сторичиому план!. Доколапитанькодиколоп1потрапля£увеськомплекспроблемкнижно-рукопис11о! спадщини Украши середшх п:к1з.

Осмльки кодиколопя ттсно пов'язана з науковим описом РК, пришщпового значения иабувае теоретичио-методолоичне та науково-практичне визначення ¡Г камеральноI галул - кодикографи, яка мае характер експериментально! протостадн фундаментальних досл!джень ¡сгори книжно! культури.

РК може бути репрезентована, як едина шформащйно-кодиколопчна модель книжного джерела та як об'ехт! суб'ект культури. Кодиколопчне моделювання е методом наукового тзиання об'екта, покликаким стимулювати розвиток системного знания з ¡сторн книжно! та книжково; (як спадкоемищ книжно)) культури. РК е джерелом багатопластово!, багатом!рно згорнуто! шформ&нп,! тому шлком законом1рною е поява науки кодихогргфп, що доелвджуе методики «розгортання» шформащ! та запровадження ще! шформацн до наукового об!гу.

Кодикограф1ею, на нашу думку, може бути вкзнана спещальна наука, яка визначае характер, методи та види опис!в рукописно! книги, як шформащйно-культуролопчно! системи на основ! в«х II складсвух (форми, змкту та дол!), а також передбачае галузь науково-практично! д1яльиосп по створенню узагалыгюючих (чи ун!версальннх) систем (каталопв, покажчик!в, довщиюав,

автоматизоааних шформацШних систем) облтово-охорошюго та науково-шформашйного описш РК. Кодикограф^я може сприйматися, як окрема, камеральна, галузь кодикологи, що змикаеться з камеральною галуззю археографа.

Апробащя роботи. Наухове досл!дження зд!йснюаалося протягом 19861993 рр. Пщготовлено больше тридцяти роб!т по тем1, опублковано 26 праць (31 друк. арк.), втому числ1,три моиограф!!(одна-всп!вавторств!). Як кершник та сшвкер1вник, автор бере участь у двох проектах Державного ком!тету по науц! та тех1юлопшриКаб1!1ет!М.Ьпс1р1вУ'крайш:"Рееструкра1нськоГрукопис1101К1шги" 1 "Архшна та рукописна Украиика". В межах них програм розробляються методолопчм аспекта пошуху та залучеиня до паукового 061 гу шформаци про рукопист книги 1 створюються дескриптивш стандарти наопис рукописно! книги та арх1вно1'о (}хшду для автоматизованого банку даних.

Про результата досшдження доповщалося на наукових М1Жнародиих, всесоюзнихта республжанських конференщях у Мшську(1986), Афшах (Грец1я) (1988), Тамбов! (1988), Снер^.оцську (1989), Москш (1989), Киеш (1989, 1990, 1991), Харков! (1992)тощо. За результатами наукових дослщженьМмнародний б!ограф!чний центр у Кембридж! включив автора у сво! довЦники, атакож визнав М!жнароднок> жшкою 1992 року.

Матер!али досл1джень ьикористовукггься у наукових семшарах 1л статуту рукопису Центрально! науко&о! бюлютеки ¡м. ВЛ.Вериадського АН Укра!ни, як! проводяться для студен-пв проф!лы1их спещальностей. Окрем! розробки були покладет в основу аптоматизовано!и1формац!йно!системи "Кодекс",що створена в Централыпй науков!й б:бл1от«1и АН Украши.

Змкт роботи

Роздм 1. Кодиколойя. Обект, предмет I мсце серед спорШнених тук джерелозиавчого та книгознавчою циклив

Понятгя "рукописна книга" завждн використовувалося у практичшй д!ялыюсп спец!ал!стамн рЫшх напрям!в. Воно поясюоьалося, але школн не всталоилювалося, як спсшальне наукове, в сукушгосп Вого джерелознавчо! та книгознавчо! с ути осп, що акумульована в кодиколопчному пщхо/» до його ви значения.

Розглядаючи понятгя РК, як самостШноы ¡старинного джгре/ш книжлого типу, необхщно.проте, усунутн паралельне вживания ршшх термине! визначитися з дефшннями. "Рукописом" можна назвата будь-яке писемне (або, якщо говорите про споаб передач! й:ф6рмаци, - передане способом письма, а не друку) д жерело, иезалежно вщ його матер!а_т.них характеристик та зм!сту твору. Рукопис може бути як в склад! РК, так 1 поза П межами. I, навпаки, ототожнювання РК э книжкою Лише за формою позбавляс П суттяюго джерелознавчого зм^сту, пов'язаного э унйсальтстю кожно! РК та П походжекням.

РК- явище специф1чне, комплексний за своею сугпо особливий вид д жере ла, який вадображае численш ¡сторичш зв'язки та суспшьш вщносишт у халуз1 духовного життя людства, концентру енауков! та ocbíthí досягнення cycni льств а, i, разом з там, вадображае матер1альш аспекта розвитку писемносп, мистецтва книги, виробничих техлолопй обробки pÍ3imx матер1алт тощо. Пеп;п процеси розвитку книжно! культури tíciio пов'язаш з icropieio культури взага.га, а предмет та метода дослщження ¡сторичних джерел практично пошпстю поширюються на джерелознавч! аспекта РК, яка мозке вивчатися не лише в книгознавчому контекст!, а й як комплексов iсторичне джерело ¡cmopi'i духовноi' культуры. ,

Дефнищя термша "рукописна книга" вже встановлювалася вченими-архео графами, такими, наприклад, як С.Ф.Карський, який вважав РК рукописом, написании на окремих зшитках, опраллених разом, та Д.М.Альшиц, що ¡сгоню уточнив термш, розглядаючи книгу разом з шшими писемшми джерелами, близькими за cboím значениям не лише за формою кодексу, а й за 3míctom, як пам'ятки писемносп, що створювалися з метою полггачного вшпгау, учбового, художнього або релтйного читання, для обгрушутшшя правопорядку та створення статистично! картини.

Визначення цього поняття пов'язусться нам Í3 становлениям РК, як об 'екта кодикологп. В основу покладений генезис само! книжно! культури. Осковним критер!ем при визначешп РК, як об'екта кодикологп та кодикографп, мае бути псходження кодексу, як цшсного iстаринного джерела, що базуеться lía KitwKidü технологи. Проблема походження РК, як синтетичного джерела, включае в себе комплекс взаемопов'язаних питань про створення рукопису, способа вираження ide'i,закладеноХ в ньому, ма передачу багатоаспектноХ йирормацИ, а також форма, за допомогою яких джерело реажзуе ceiü змгст. .

Кодиколопя - наука, пов'язана зджерелознавсгвом, алене тотожна Лому. Сфера стльних значень при анал1з1 предмета, метод1в та завданьцих двох наук не даеможлиг,о<П1Поеш1ати11аЕП'ьпо11яття''рукописнак!шга"та''оповщнеджерело". Для кодикологп поноття "змкгг" розташовусться у сфер! книгознавчих понять типологн юшги, яка не завжди, а шодай sobcímhc зб1гасться з поняттям ¡сторичного твору або оповадного джерела. Типолопчш риси кодекс1В вщмежопаш вщ джерелознавства (ж ¡сторичного, так i фитолопчного) шшим р!внем у загальнешы знань та штеграцп ходиколопчнихознак. Кодиколопчнакласифжащя кодексов, на нашу думку, прямо пов'язана з призначенням РК та розвитком духовно! культури i наукових знань та !х вщгалужень.

Отже, РК-окремий вид комплексною iстаринного джерела, який створюеався у сукупносгт зовшшньоТта внутр^шньоХ книжноХ форми i 3MÍcmy на oaioei единих за походженням та призначенням ide'i, сгнруктури, технологи, мистецтва,.а також eduiioíмети, яка обумовлюеться його сощальнлми функциями.

Подв!йна природа РК як джерела впливае на вчзначення н мюця серед ¡сторичних допом1жшх або джерелознавчих наук. Синтетична природа РК визначае об'еднання у рамках кодексу р!зновид!в i титв писемних та неписемних

джерел: докунентальних э/Ирок, наратиених джерел, ииостратиышх матер'штв, офавитощо.Та1Шйскладттер1алу,безсумппву,неиож81гноруватисякодиколопе!о, яка вбирае в себе 1х досягнення, але 1 допомагае визначата ¡сторно походження та побутувакня конкретних джерел. Так, наприклад, для дипломатики 1 документознавства дуже важливим може стати кодиколопчне вивчення юторй створишя документалыю-актово! зб1рки, 53 особ лквостей, пос ладов! юсп складами документа, формування структури эб1р!шка 1 технологи оформления, мкця створеш1я кодексу, його упорядешк1в тощо. Рсзумшня дипломатичних або документознавчих аспекта джерелыюго масиву, 5х класифжади, призначешш та сощалышх функщй допомагае кодикологи визначити мету створення та ¡сторнко-кодиколопчш функцн документалышх зб1рник1в як книжного явшца, можливих його вшпшв на сощальш процеси та кторичт поди. Таю комплексш прийоми вивчещи джерела надаклъ нових можливостей ана_газу 1 синтезу ¡сторичзшх даиих не лише в актовому джерелознавспп, а й у джерелознавств!, пов'язаному з наративними пам'ятками, лхтописознавств!, кторичному музикознавств1, л1терагурознавчих та кторико-текстолопчиихдоспщжешиос наратшших джерел.

На вщмшу вщ палеографа, об'ектом дослщження яко5 е матер1ал письма, кодиколопя розглядае лише к:шги, написан! на пергамеш та паперь Безумовно, кодиколопя не може поглинати палеографно, але кодикологу необхщно ор!Я гтуватася в суп свихр1зиоаадах письма, 1х типах ¡видах, вщзначати 1х особлшкхпп; в свою чергу палеографу допомагають кодиколопчш прийоми.

Кодихологзавжди повинен залучати до анал1зу РК вщомосп про технку виго-товлення пергамену чи паперу, часи киування майстерень тапатрень, 1х володарш, шляхи ку гп пл 1- прод ажу, процеси старйшя та 1х специф^чт особливосп, фшгращ. Зрозу мшо, що класифжащя.типолопя та створення репертуару фшираней паперу р1зного походжеш1я, як1 вивчае фшгранознгаство (або фипгранолопя), маюпгь безперзчне значения для швидкосп пошуку аналопй, а знания вщдв 1 типа дае можливнлъ робиги попередап висновки для польово! археограф!!.

Кодиколопчш методики та сггостереження дуже важлшл 1 для текстолопв: створення ¡сгори тексту, розбудова текстолопчних моделей розвитку тексту у списках можлиз1 лише теля залучення методах кодиколипчного характеру про способи переписування книг, технологи складанпя паперу та пергамену, л1чилышх та рубрикаций! вое позначок, а також того, ким 1 де був складений рукопис, коло власник1в тощо.

Дуже близькими е взаемозв'язки камералышх галузей археографп (як науки про весь комплекс робпг по залученню писемних джерел до наукового об1гу) та кодикологи.

Водночас кодиколопя породжена писемним перюдом ¡снувашя книжною джерела, що сформував структуру, основы функцц 1 визначив тенденци розвитку технолопП мистещва книги, тобт-омодель книги, ж социальною явшца. Тому окре^п шдроэдши кодиколоп! мають епшьш риси з книгознавчими науками - ¡стор!яо книги та оправи ^¡блюпепею), мистецтвом миги, б1блюграфознавством та б)бл1отекознавством.

Отже, у систе№ спорвднеиих наук кодиколопя займае пром^жне мкце м1ж дисциплшгми джерелознавчого та книгознавчого циюпв. Вона мае сепй окремий об'ект (РК як комплексне юторичне джерело), предмет (¡стор1Я, методолопя та методика) та кторичний прост ¡р функцюнування. Кодиколопя не може задоволыштися лише описом зовшшшх ознак кодекив, як и сприймають традищйно, осильки РК, як окреме комплексне {сторичне джерело, мае власш поняття форми та зм!сту. До. методолопчлих питань вщносяться визначення поняття об'екта кодикологн, моделювання РК, як кодиколопчноГ та науково-¡нформац1йно1со1иально-культуролопчн01снстемитапнауково-комун1ка1ий1шх функщй, а також класифжавдя РК за походженням 1 змктом. Методики зошпшнього та внутр!шнього анал1зу рукопису з урахуванням иеобхщносп використання комплексного джерелознавчого та книгознавчого анал1з!в дають змогу вир1шити проблеми походження та призначе:шя кодексу, його змкту та ¡снування в юторико-сощальному середовищь

Роз81л2.Камералы1аархеограф1ятаклмералыш кодиколойя.КодикографЬ: I г.рикладнл методы досмдження РК.

Камеральна археограф1я вивчае проблеми, пов'язаш з джсрелознавчкм анализом писемного джерела, створенням системи його паукового опису та шформащйною репрезентафею в наукозих виданнях. Методика опису РК розглядаеться у схщнослов'якськЙ археографа ось уже близько двох столггь. Проблеми методик «внутр1шнього I зовн!шнього анал!зу джерела» та «рацюналыгосп» опису РК.практичш основи опису кириличних РКрозроблялися шлою плеядою вщомих вчених ХЕХ- початку XX ст.: в Роси — О.Х.Востоховим, О.В:Горським, КЛ.Невоструевим, В.М.Щепкшям, ВЛ.Срез-невським, М.П.Лихачовим, В.М.Перетцом та шшими; в Укранп — 1.М.Камашним, Е.Ф.Карськкм, ЬЯ.Франком, Г.С.Свешицьким, е.Г.Калужнлцьким, МЛ.Петрочнм, ФЛ.Итовим, В.Березпшм, О.Дмитр1евським, Г.Крижа-швським, О.О.Лебедевим, С.О.Щегловою, М.Н.Сперанським, €.€.Голу-бш:ським, Г.К.Богуславським, СЛ.Масловим, б.О.Кивлицьким та ш.

Початковий перюд камералыго! археографа не роздшяв опиЫв пам'ятки писемносп взагал1! рукопису та РК зокрема. Спочатку ця робота спрнймалася, як б1блюграф1чна1б1блюлопчнад1яльтсть,1булапов*язаназпроцесомпщготовки каталопв. Однак ця робота доситъ швидко показала, що опис рукопиав виходить за меж1 предмета б1блюграфн, оск1Льки концентруеться у сфер! джерелознавчого анал1зу РК. Наприк!нц! XIX ст. досладження в облает! пошуку, описування та науково-методичних пршщишв видання рукопишв вид1лилися в окрему пауку. Проте провщне м!сце серед перших археограф1В, безперечно, займае В .М.Перетц. Йому належить першанаукова методика опису РК, йха базуеться на 14 правилах, пов'язаних з анал!зом рукопису, та саме запроваджевд я поняття "опис рукопису", як метода паукового тзнання писемного джерела.

Урадянськ!часирозвитокархеографиварх1внш систем! призв!в до обмеже!шя п д!яльносп суто едищйними функщями. Проте у 40-х роках спочатку С.М.Валк

по-своему окреслив предмет археографы, потзм у 60-х роках В.О.Черних, О.О.Курносов 1 СО.Шмщт сформулювали основы напрями 1 метода польово!, к амеральпо! та едищйно! археографи, як{ у 80-х роках достали подальший розвиток у розробках В.П.Козлова. На сьогодт можаа вважати, щовизначення археографи е остаточним: це—наука, яка займаепься ус!м комплексом проблем, пов'язаних ¡з запровадженням писемних джерел до наукового обц-у на еташ ¡х пошуку I збирання (польова археограф1я), наукового опису (камеральна археограф1я) та публшацн (едищйна археограф1я).

Камеральш археограф1чштрадищ! РК в20-30-х роках в Украпп були розвинуп ¡.Опенком, П.М.Поповим, М.В.Геппенером, в останш десятир1ччя -В.1.Свенцщькою, О.М.Гуменюком, М.П.В1зирем, О.О. Дзьобаном.

Питания про методичну утфгкацда 1 основт атрибута опису з точки зору текстологи ставилися Д.СЛихачовим, М.М.Тихомировим, Л.П.Жуковською, У.Оедером та ш. За останш роки описування РК набуло статусу самосгпйно? науково-дослщно! та науково-шформащйно! /цяльностл. Загалып принципа архсограф1чного опису розроблеи та узгоджеш як у латинсьюй, грецыйй та схщшй, тате 1 у слов'янсыий рукописних книгах, визначеш основш параметра поняття археогр аф1чного опису.

Водночас огляд методичних шетрукщй, рекомендаций, систем опис1в рукописгах книгпоказуе, що поняття "опис РК" мае занадто розширене значения, сикористання якого призводить до непорозумшь м!ж спещал1стами р1зних наук, тому на сьогодш ввдеутщ едина структура та ¡ерарх1я опису, не встановлет прюритети системи в археограф1чному та ш. описах РК (як зм1стов1, так \ формальш); не погоджеш також обсяги понять ! система позначень; в межах одного опису об'еднуються р^зш, але шод1 дуже -пено переплетен! функцп: облжова, охоронна, науково-дослщна (або тзнавальна), шформащйна тощо; не ¡снуе диферешцацл щодо методик р1зних отгав та видань, а також пов'язаного з цим поняття щшнено! "шри" або порогу шформаци в залежносп вщ видання.

Ткно змикаеться з системою ценностей 1 проблема класифжацн систем опису. Р1зн1 методики не вир1зняли поняття археографмного опису з будь-якого шшого ¡, як правило, складалися славктами-фшо логами, що вивчали текстолопчш особливосп пам'яток. Палеограф1чщ, кодиколопчш1 та шип спещальт елементи додавалися для повноти вивчення ¡сторико-лпературного джерел а.

Отже, дуже важливим, передуам, е усунення коршшх протир!ч у термин "опис". Перше його значения — заюлыюнауковий метод гйзиання об'екта, пов'язаний з початковим етапом наукового дослщження, що складаетъся- з спостереження та експериментального анал1зу явшца. Опис явшца мае на мел окресленняоб 'екта, ь 'ясувитя при чт пшх, генетичшя, функцюналышх та шших зв'язк1в як усередиш об'екта, так! м!ж об'ектом вивче1шя та середовшцем. Ми визначаемо цей етап, як джерелознаече описування РК.

Друге значения -допомлжшШ гнформащйтй зааб, власне б1блюграф1чний, археограф1чний чи кодиколопчний опис документа для реал!зацн вторинного

документального комушкативного зв'язку. У свою чергу, це поняття опису може трактуватися i як вЫыю-емацШне вгдображення факту, процесу або уявления в ycuift чи nucbMOBitt форм!, i як сргатзэвана м.вним чином йирормац1я. Поияггя ¡нформацШиого опису також може бути ду же широким, осыльки воно вщображае комуш'кативш процеси pi3imx систем. Мета вивчення явища та необхщш'сть передач! шформаци диктують форму i 3MÎCT шформащйного опису. У свой структур! в!н передбачае пропзстадцо ансшзу шформацп, побудову загально! модели об'екта, визначення його структур и i функцШ, а також позначешш опису. Для писемних джерел це буде orme apxeotpatfjimiuU та кодиколойчшй.

Тому актуальним е питаиня про вщокремлення методик р1зних стад1й залучешм PK до паукового o6iry.

П.ршастад!я(анал!тична):всташвле1шя походжешгя.атрибущя, выявления та реестрац!я bcîx можлквих ¡нформащйних ознак про окрему PK. На nepmitt стадп превалюго'ть методики джерелознавчого, кодиколопчного, палеограф!чного, лшпистичного та шших аиал!з!в РК.

Друга стад!я (сиитез даних) — це узагальнения отримано! в результат! ана/пзу фактично! шформацп про окрему РКта ухладаинясистеми щформашй!П' х позначень. На nitt стадп розробляються методики створення описово! статт! та позначень опису (або каталолзащ!).

Третя стад!я—шформащйно-функцюнальна, коли розробляються методихн подготовки описових статей до публшаци в иаукових каталогах та довшниках. Досить часто практичш методики пщготовки видаиня визначали rt систему джерелознавчого опису та шформашйно! репрезеитацп PK, а заедания видаиня, певним чипом, аплтало иг повноту та ступшь розкрнття шформацн. В цьому плаш досить суттева р!зниця кнуе м!ж методикою Зведеного каталога Археограф!чно! KOMiciï CPCP (Москва, Л.П.Жуковська) i Каталожною статтею Нейкегенського ушверситету (Голлащця, У.Федер) та Уральського центру (Свердловськ, С.А.Галишев, 1.Л.Манькова, Л.С.Соболева, А.Т.Шашков).

Четвертою стад!ею е системне узагальнения та кодиколопчний синтез, результатом яких е створення предмепю-теоретичних засад розвитку писемпо-книжно! культури.

До останиього часу bcî процеситрьохперших еташв не були об'ективован! та технолог!чно вщокремлен!, тому методологгшо описи були дуже далекими один вщ одного.

Припципове значения для розвитку схдаюслов'янсько! кодикологп мае заруб!жиий досв!д. Так, за ¡тщативою АК CPCP i завдяки зусиллям латишспв (особливо ЛЛ.Кисельово! та О.Д.Люблшсько!) в колишньому СРСР розповсюджена Гнструкодя по складанню опису рукопису 1нституту дослщження та icTopii текста у Париж! (дал! 1Д1Т), яка буларозробленав 1977 poui спещально для формал13ованого кодиколопчного опису лати^сько! РК i включала до себе наймешш детал! зов ni никого опису кодексу. В нШ було намагашш розд!лити на практищ та поеднати па етат позначення структури опису дв! перших стад!!

залучення джерела до наукового об!гу. Ця методичка розробка тдсумувала багатий (б1лыц шж 30-р!чний) досвщ огшсуваншя латинського кодексу 1 сприяла створетташ1глопвдлясх1да1ослов'янськ01Кшпт1(ЛЛ.Дубровша,О.МГальченко, О.А.Ьшюва).

Виникае потреба видшения цих стадий у процеа описува1Шя та репрезентацп РК. Кодиколопя пратае до вивчеиня РК, як единого за походженням та призначенням об 'екта. Спроби об'еднати комплексневивчення джерела засобами археограф1чного опису, як ухмерсального методу дослщження, призвели до единого можливого, але конче незадовьльного для РК результату - обмеження методикaj.ni шформацШно! стади склад ання каталога рукопиав. Тому ! не вдавалося уникнути протир1ч М1Ж формою, зм1Стом та "зовшшшм впливом", яы потребують окремих методик першо! та друго! стадШ.

Розглядаючи сучасну камеральну функцно археографп, необхвдно пщкреслити, хцо П завдання полягаеу визначеша та ф^ксаци в традицШних г тпфадш{1&1ихформахнауково-гющковоютанауково-доб1дкдвою1нформува>ША основных джермышх ampu.6ym.io ш основI розробки принципов, сгильних для усЫ писем/шх длсерел, проте з врахуванням деяких £х специфичных особливостей.

Система опису мае емтричну основу, здатна виконувати як облково-охоро!шу, так ! науково-шформацШну фушаш, 1 характеризуеться, як опис универсального типу. Абсолютно ясно, що археограф1чш описи р1зних за типом джерел будуть вадр1знятися за специф1чними особливостями. В археографп так1 обмеження системи опису ушверсалышми ознахами диктуються необхщшстю вид1леш!я швар5гнтних атрибут та залученням загальних законом1рностей шформацШного вщображення писем}юго джерела.

Природно, що археограф1ЧНИй опис (дал1 АО) не може пщмшити вивчення джерела такими спещалышми дисциплинами, як загальне джерелознавство, палеограф1я,тексто лопя, конограф1я, дипломатика, ешгргфка, етстолограф1я, документалютака, атакож! кодиколопя. Структура АО складаеться з основних науково-щформащйних компонентов, що визначаються науково-комуншац1йними функция миопису. Головними атрибутами пауково-шформащйно! стру ктури мод ел 1 АО першого та другого р1вшв е:

I. Збереження: краша; мкце; сховище; шифри.

П. 1дешпиф1ксщя: автор; назва рукопису; предмет (або тема).

Ш. Класиф1кащя РК за з\истом: б1блШсьы книги; церковно-твчиськг, богослужебт; полем1чно-догматичш; кггорико-Л1Топист; РК-арх1в; музичш; природничо-науковй математичт та ш.

IV. Склад ркп: кшьмсть часпш; втортпшй текст; вщновлений текст.

V. Мова: основка; мова впливу; мова вторинного тексту (вставки, приписки, коментар1, доповнення та ш.).

VI. Локамзащя: м1сце написания; скрипторШ.

VII. Датування: дата створення рукопису; точна дата; хибна (помилкова) дата.

VIII. Стан: вигляд; эбережешсть ркп.

IX. Обсяг: кшыисть аркуцпв основного тексту; загальна юлъюсть аркупив за формулою.

X. Розм1р: формат; склад зшиткш; розупр аркуша; нумеращя (алфавп~); сигнатура.

XI. Материал рукопису: вид матер!алу (патрус, патр, пергамен); загалышй аспект; фЫграш.

XII. Матер ¿ал письма: чорш1ло, оловець, кшовар.

ХШ. Оргашзащя стор1нки: розлиговка рядка, колонки; поле тексту.

XIV. Оргашзащя тексту: рубрикащя тексту; структура; особлшп види тексту (тайнопис, таблищ, кал!грами, «гра текстом»).

XV. Письмо: алфавит, тип письма; кшьшсть почерк!в; пункту ащ я; правопис.

XVI. Оправа: характер оправи; датування; розшр; материал хртлок; тип покриття; матер1ал покриття та кол1р; обр1з; фурштура; оздоблепня

XVII.Оздоблешы ркп: в'язь; пищали; заставки; юнщвки; мипатюри; гравюра; малюпок; ипш вида оздоблешш.

XVIII. З.ч'юп: перел1К текстов; лакуни; довдасов! розд1ли; вторшпшй текст (доповнега1я).

XIX. Творц1 кодексу: редактор; укладач; коментатор; перекладач; переписувач; ипомшатор; палпурник; 1х походження. -

XX.1стор1я побутуваиня: замов!Шк; власник; вкладник; читач; власницыи знаки; Л0каЛ1за1Ня.

XXI. М1кротексти вторишшго р1вия: записи творщв кодексу; записи, що вщносяться до 1сторн кодексу (власницьки вкладт, куп1вл1-продажу, кторичш, про явщца природа, молитовш, фольклорш, проба пера, побутов1, випадкоги).

■XXII. Вивчеиня та вик/гристаштркп: надходження на зберкання; обробка; б1блюграф!я; укладач огтису.

У« нпш науково-шформац1Й1П системи огшсу РК вщпзняються вщ АО мзрою поглиблення шформацн.

На нашу думку, теоретико-методолопчш аспекта камералъно! археографи передбачають створекня:

I. Археограф!чних моделей писемтшх джерел (ПД\ до яких вщносяться: 1. Склад основних науково-шформахвйних компонента ПД та його р1знов:уив; 2. ФункцП ПД; 3. Структура ПД та його рпновидо.

II. Системи архедграф!чно-аналгпгчного та археограф! чно-шформац!йного опису ПД. Нею передбачаеться: 1. Створення комплексних методик джерелс}знавчого анал1зу з метою отримання точних дшшх про шформащйш елементи та структуру ПД; 2. Визначення методики репрезентацп р1зних вид1в та титв ПД через !х залучення до паукового об1гу.

Теоретично-методолопчт лспектикаМеральнаТкодиколошпо вщношешпо до камералыго! галуз! передбачають створення:

I. КодиколопчноТмодел! РК. до якотщирсяться: 4. Склад основнихнау ково-шформащйшх компонента РК; 2. Функцп РК; 3. Структура РК.

П. Системикодиколопчно-анал!тичгоготакодю(олопчно-ш(Ьормащйного онису, яка склалаеться з: 1. Стаорекня методики джерелознавчого а1ШЙзу з метою отримшшя то чип х даних про шформащйш елементи РК; 2. Визначення методики репрезентацн окремо! РК, П р^зновидш та комплексе.

Д1яльшсть в галуз! практичноГ археографа складаеться з 3-х ста/ий: а) виявленняджерелтаджерелознавчийака/пз; б) укладанняшформадШшх видан» археограф!чноготипу—каталога рукогшов та докуметв.покажчшав.перелшв та ш.; в) пщготовка видань пам'яток та публшащй документалышх ззод1в, корпуав документов.

Д1яльн1сть у галуз1 практично?кодихологитазаож складаеться з 3-х стадй: а) виявлепня РКта джерелознавчий анал1з; б)складання шформацйпо-довщкових тапошуковихвидаиькодиколопчноготипу—каталопвРК,покажчик1в,перел1к1в за р1зними видами та типами; в) пщготовка сшльних з джерелозпавцями, палеографами та шиш ми спещалхтами спорщнених галузей довщкових видань з окремих компонента та елеменпв РК - скрипторпв, персонал^ стаорювач1В кодекав, б!блютечлих з1брань, освггтх та книжних центрш тощо, а також слешалымх титв видань — альбом1в оздоблень та прикрас РК, оправ, почерюв, фингранеЯ, розлшовки, екслйрис1в та ш.

Моделювання ПД1 РК та 1х науковарепрезентащя можуть бути зд^йснеш в багатьох напрямах та формах, що визначаються конкретною метою паукового тзнаиня об'екта. Наше розу мишя паукового моделювання РКперсдбачаевивчення природи джерела, створення зовтшньо! та внутр1шньо! структури, а також визначення функцюнальних взаемодМ РК як системи. Моделювання РК грунтуеться на II транслящйшй властивосп I можливост! шформащйного вщображення або взаемодп сощалышх процеав через кожну окрему РК.

Що стосуеться кодиколопчного опксу (дал! КО), то вш може бути вщнесений до катсгорп ушверсальних, хочав ньому й використову ються методики I принципи, зглроваджеш специальною наукою. Цей опис буде розрахований на використання його вама спещал!стами. Його принциповою рисою е передача найдр!бшших деталей зовшшшх ознак та спостережень щодо процесу створення кодексу та його змш. Кодиколопчний анал!з РК мае набагато ширш/ мету, шж створення комплексного та В1ропдного опису книги: його напрям визначае пщвалини ¡сторичних досладжень книжно! та писемно! культури сустльства взагал!.

До паукового об!гу поняття КО проникае дуже пов!льно у зв'язку з невизначешстю об'екта. Найчаспше мова йде про елементи та окрем! методики кодиколопчного анал!зу, який прямо пов'язуегься з анал1зом зовшшшх ознак кодексу. При цьому анал!зуються ознаки, що в!др!знякпъ власне рукопис та кодекс, тобто оправа, ор'ган!зац!я блоку, складання зшитк1в, 1х нумеращя, деяк! палеограф!чтособливосп(змшипочерк1в), анал1зф1л!гранейтощо.Спе1иал1сти з латинсько! книги (ЛЛ.Кисельова та 1.М.Лебедева) пропонують розглядати об'ект кодикологп, як усю сукупн!сть знания про книгу. Однак на практищ опис РКпокищоспираетьсяНарозширенняархеограф!чного опису зовшшнгм анализом.

Подшйна природа РК ггризводитъ до змшувань в опиы методов паукового П1зншп1явкодиколоппнауково-и!формащйно1репрезента1Ц1РК.Томудо1иль1ШМ уяпляеться розподш цих його функщй 1 ътначетякодикологЫного опису, як методу наукового тзнання, а кодикографгчного опису, як методу науково-шформацШно! репрезентацн.

Су купшсть меттдав щентифжацн та атрибуцц по вах параметрах книги, як синкретичного джерела, всеб!чного ана/пзу зовншшьо! та знутршшьо! форми 1 зм!сту, Еивченнл и ¡стори (походження, функщй та до.т) — це методолопчний арсенал кодикологн як науки про РК 1 основа кодикографн як науки про опис РК. Створена нами на баз1 анал1зу даних структура КО репрезентуе найпоншрешшу типолопчну модель РК. Кодикограф1я е основою ¡, воднсчас, результате спешального 1 кэдиколопчного вивчешш РК та п ¡сторичного контексту, реал1зованих через систему науково! репрезентацп РК у вигля/и ргзномаштних схем, структур, способ1В та методов опису.

Кодикограф1ею, на нашу думку, може називатися специальна дисциыина, яка визначае характер, методи та в иди опиав РКяк.1нформицШно-культуролог1чних систем на основа вс1х складових, що в1дображають Ее форму, змгет та долю, а також передбачае галузь науково-практичног д1ялъност1 по створенню узагальнюючих (чи ушверсалышх) систем (каталопв, покажникхв, дов^дни/ав, А1С), облЫово-охоронного та науково-1нформащйного опиЫв РК. Отже, кодиколопчне описування РК пропонуе методику и наукового тзнання, як синкретичного культуролопчного джерела, а складання кенкретних пошу кових 1 аналоги ч. ;х опиЫв'— як археограф^чну та кодикограф1чну Д1ялынсть.

Гятегращя наукових знань про природу 1 властивосп шформацп (особливо сощалыю0додаткововиявилагострунеобхдапстьч1тковизнач1тпрозмежувати предмета I функцн р1зних наук, об'ектом яких с документальне джерело як шформацШна система. Важливе значения розробка поняття "документа" як об'екта спещалышх наук, пов'я'заних з документними системами 1 документальнимн комуткац1ями (археограф!я, кодикограф!я, джерелознавство, дипломатюса,йблюграфознавство,докуме1гго-знавстао,докуме1ггал1ст1жатощо).

Перш за все, слщ розмежовувати сфери Д1ялыюсп наук, що займаються вивчеш1ямдокуме1гпвпервшпюгор1вня(археофаф1я,дипломатика,кодиколопя) 1 документов вторшшого р'тня (б1блюграф1я), якi для фах1вц!в мають принципов! вщмшносп. Для перших головне - витатяпоходженнх / призначення писемиого джерелата адекватюегт в1дображення1нформаци, яка ре ал1зуетъся через описову статно. Змгст 1 форми комушкащйних процес1в у П Д значно складншл1 охоплюгать набагато б1лыиу за сощально-комушкативними фу нюнями 1 розгалуженими ознаками систему, шж визначений у б1б.шографп зв'язок "книжка - споживач шформацц", який не знае стадн "критики" джерела.

Процес створення та запровадження документа (як писемиого, так 1 друкованого) до сусшльного оСнгу виражае взаемозв'язок "епоха — автор — документ—повщомлення про документ—споживач ¡нформацн—сустльсгво".

що ¡снуе у поспйному шформащйному цшип. У спрощеному вигляд! пей цикл ск ладасться з трьох фаз: фази визначення потреби створення "документа"; фази реал1зацн потреби через безпосередне створення "документа" (визначення його фор ми та змкту); фази реал1зацн змнггу через способ« збереження шформацн та н впливу на сустлып процеси.

На першому етащ (протостадн створення) автор чи укладач документа адал1зуклъ потреби в шформацн, на другому—вшта в« шнп учасники створюють документ, теля чого починаеться етап побутування документа. Останшй характеризуеться ткм, що документ ввдриваеться в!д сво!х творщв I починае жити самоспйно. На першому 1 другому етат автор та иен! творщ беруть активну участь у шформацйно-комушкащйному процеси визначаючи метода передач! та впливу, на останньому ж, як правило, включаються зовам шил учасники комушкащйного процесу, як! досладжуютъ та штерпретуютъ шформащйну сутшсть документа ! передають шформаццо про його форму й зм!ст. На р!зних фазах в!др!зняютъсятакож кому нкативт функцн та взаемодп!, вщповщно, р!зи1 методи наукового апалхзу.

Б!блю1^аф!ямаесправузнаукововизначе1шмидокументальнимиджерелами (цевздображене у вихццмх даних)! не знае протостадП камерального дослщження невизначеного писемного джерела (щенти^пкацн та критики в!рогщност! шформацн), включаючись до шформащйного прсцесу -ильки на кшцев1й фаз!. Основна для йблюграфад!яльшстьрозпочинаетьсяза джерелознавчою стад!ек> типолопчного анал!зу документа. Стад1я "критики" джерела 1 визпачення його внутрщшын с^юрми та зм!сту вщеутня в б1блюграф!1.

Джерелознавство, археограф!* та документознавство досл!джують шформаццо про документ на перших двох стад!ях:"виникнення щеГта укладення тексту та документа. При цьому визначакпъся головш елементи та характерт риси фор ми й змкту документа, що фжсуються в описов1й археограф1чтй статп. Описова стаття грунтуеться на законом!рностях вщтворення шформацн через позначеиня опису, який у залежносп вщ функцн, в свою чергу, може бути коротким, повним або розширеним. Позначення опису передбачае утфисащюта структурування шформацн для включения ¡1 до обл!хово-охоронних документа абЬдов!дникш.Так,длядокуМе1швпф!одуфеодал1змунайб!льшузагальнюючими науками, пов'язаними з типолог!чним вивченням та описом документ, е дипломатика, що вивчае актове джерелознавство, та кодиколойя, що займасться джерелознавчим до^ладженням РК, хоча описи джерелознавчо будуть зовам р!з1шми. .

Особливого значения набувае проблема анал!зу писемного документа для подальшого складання його;нформатйшго опису; який розглядаеться такими науками, як камеральна археограф!*, джерелознавство, дипломатика та кодикограф!я. 1нформац!йний опис документа у тому його значенш, якенадаеться йому б^люграф!«»», може складатися лише на основ! зазначено! описовог археографЫноХчи кодикаграф1чноХ статгм на рукоггас. Описова археограф!чна

чи кодикографгша стаття — це розши рений тип налання ршюматтних джерелознавчих ведомостей про походжашя, форму, змзст та ¡сторио рукопису. Бона е результатом самостпйно! дослцщицько! робота археографа. Якщо комуткащйт властивост! документе у шформатищ та б1блшграфп штерпр>етуються зв'язком: "описаний дохумент"—"укладазшя шформащйного" повадомлення" — "доведения до споживача шформацп", тй описова стаття джерела, в свою чергу, повгаша вщображатм зв'язок: "явшце" — "джерело" — "науковий аиал1з джерела" — "укладання аналогичного опису (чи описово! статп)" — "укладання шформащйного повздомлення на основ1 описово! статп" —''фop^^yвamIядoкy^IeIrraлIJшxп(Уroкiвчипiдroтoвкaдoк)>;eIrramшIxпyб.^iкaI^iй''.

Структура та суттсть узагалыпоючо! шформацп, виражено! в основних шформащйно-документальних атрибутах писемного та друкованого джерела, безу мовно, можутьбути зведеш до загалышхелеме/зтв позначення иирормацШного опису (як р13повиду шформа"щйного повщомлення), як\ не враховують видових властивостей. Вивчення р1знопиД1В писемних джерел безпосередньо пов'язане з теор!ею ввдображення у контексп наступного комунпсащйного зв'язку: "епоха створення" — "особи, що створюють джерело" — "документально джерело як посередник"—"науковий опис джерела"—"археографування джерела з метою укладання шформащйних опис1в" — "споживач1 шформацп" — "епоха побутування джерела" — "дослщники джерела" — "сучасна епоха". Саме цей зв'язоквиражасп>сявосновномуджерелоэ11авчомупадход1доанал1зу(чикритики) кторичног - джерела,: походження.'зовншшя та внутршшя форма, зовшшшй та внутр\щшй зм1ст, доля чи ¡стор1я побутування джерела, його роль у сучасну епоху, вплив на суспшьш процеси: Разом з там, ця ж послщовшсть вщтворюе процес циркуляцп сощалыю! шформацн, ввдображешШ у циклах створення та висвгглення джерела. Таких пщх1д дуже далекий В1Д б1блюграф1чного комун^ацШного процесу.

Отже, завдання та функцн камеральноГ археографн та кодикографи, як . наук джерелознавчого, книгознавчого та ¡нформахдйного цикл1В, значно ширил вщ завдань та функщй б1блюграфн, а предмет та методи дослщження ¡стотио розходяться.

РоздмЗ ¿Структура,функщЪформапшзм^стРКяккторичного комплексного джергла. ¡нформацШно-кодиколопчна модель РК у коитекат гнформащйною воображения джерела

Вивчення природа РК як об'екга кодиколопГ передбачае створення системи комплексного моделювання П, як ¡сторигчного джерела, матер1ально1, ¡деалыю! та фомально-лопч1ю1структури,шформащйно-комуткацШнихвзаемод1й,нау]<ового описування (або тзнання) тощо. Кодиколопчне моделювання РК ми розглядаемо, як метод паукового тзнання об'екта, а модель, як його репрезентацию, покликану стимулюватирозвиток теоргтико-методолопчних засад системного знания з ¡сторп книжно1 культури та сприяти конкретиим дос-тдженням украшських кодексш.

ГИд гнформацШно-кодихолоичною моделлю РК ми розум1емо системно-¿ерарх1чну структуру формально-кхлыасних та суттево-зшстових позначенъ компоненте книги якоб" екта кодикологи, мл ерезультатомнаукового визьачення вси елемеютв, що смеорюють обо складають книгу, в и енутрштИ ыаемоди 1з соцюкультурними факторами розвитку сусмльства певгт доби. Модель рспрезентуе РК, як явище в комункацШюму процес1.

Якщо характеризуватипроцес комунисацп у РК-пльки хронолопчно-лшйно, то вш буде виглядати таким чшюм: сноха, що викликала сощальну потребу в зиаиш (у ВС1Х и сощальних взаемод;ях) —алтари та створювачI кодексу, якд писали, перекладали, редагували, оздоблюнали, оправляли тощо — РК, або еласне кодекс — читаш та ишп спожиеаш «нформаф' (в найшнрщому розумппп, яке передбачае 1 просто читача, 1 нового творця, 1 паукового дослдашка) — сучасна споживачам епоха, в яюй проходить процес використання шформаци ¡яка використовуе свШ вшпго па створеш!я нового твору та оформления Кого в книгу.

Осы льки ми визнасмо моделювашм, як репрезеетацш в пауковому тзнанш,

а наукове тзнання -ж поняття багатогранне та багатоаспектне, отже,

репрезентащя РК через шформащйно-кодиколопчну модель кодексу як системи дае змогу, окреслюючи об'ект та предмет дослщжекня, вщобразити його нгоар1антну структуру, функци та осповш ¡нг1 зрмащйш риси, як\ поспйно знаходяться у процеа розвитку.

1нформащйне вщображе1ШЯ характеризуеться, перш за все, вщтворепням структури явища в П причинно-наслщковШ взаемоди, а шформащя—вщтвореною отримувачем структурою джерела. Розглядаючи РК, як самосгтйну систему (якШ вл астив11 матер1алып, 1 ду ховщ атрибута), ми неминуче порицаемо в широке коло проблем ¡снувания, функцюнування 1 просторово-хронолопчно! шформащйно! взаемоди РК з середовшцем. РК властива певна структура, як ¡нвар1ант системи, щ0несевс0б!характеристшсущл1сн0стип0ст1йн0стп стал осп, як фактора стабьпыюсп системи 1 упорядкувазшя П численних ознак, еле.че1тв та компонента.

Вщсутшсть ушф1Ковгно! модел! кодиколопчних даних принципово перешкодж ае не лише сисгемному вивчешгю, а й створеншо комп 'ютерноГ системи 1 використанню математичних метод1в для формування оперативного ушфжованого маснву первинно! ¡нформаци. "Пльки кодиколопчна структура виявляесутгев1 зв'язки м1ж елементами системи (анапрактищ—м1ж елементами опису) 1, таким чином, дае змогу використовувати апарат об'ективноЛкласифжацн, оптимальну структуру репрезентацн! збер^ання даних. Перед там, як математики та спещалкти в галуз1 шформатики почнуть створення шформащйно! модел1 та використання клгсифкащйних алгоритме, фах1вщРКповишппобудуватич<х)<гль даних, в яку необхадно закласти не лише елементи опису, а й структуру та оргатзащю РК в у с и ¡7 езаемозв' язках як виутришпх, так 1 зовшшшх.

Загальна типолопя модел! книжки в книгознавспн вже розглядалася, але в зовс1м ¡шыому аспекта Деяк1 суто книгознавч! аспекта узагальнено! модел!

книжки репрезентоваш в працях О.МЛовягша, В.М.Ляхова (мистецтвознавчий аспект) та О.А.Гречихша (комплексно-книгознавчий аспект), у яких РК розглядасться, як родова категория. Ми критично ставимося до титзацн родових ознак РК та друкованих видань, осюльки у вах означених категор1ях вони будуть сутгево вщр1знятися за зюстои завдяки подв1йнШ природа РК як писемного ¡сторнчлогоджерелатаджерелаюгажного.Узагальненняпонятьневдображакл!» зшстового эпачеиня писемного документа певного р!вня оргашзацн (або класу) системи.

Огже, РК — первинне 1 реальне джерело шформацн. II кодиколопчпа модель (дал! КМ) - в1дбшпок, опосередковане джерело, носШ утвсрсалыю¡' I розвинутоТ структура кодексу як кулътуролог1чного явища, а значить, 1нформацШно-комушкацШне джерело вторичного характеру, яке е результатом наукового осмислення !нвар!антно! сутносп та р13номашття, що поспйно зм1шсеться I сприяе П розвитку як явища. КМ, як вже було зазначено, повинна вщображати не лише внутр!ишк> структуру, а й вихщ на зовшшню систему бш>ш узагальненогор1вня, а значить, ф1ксуватизв'язокм1жепохамитаадеям11, авторами 1 протоавторами, створювачами кодексу, р!зними творами, науковнми та культурними осередками, май стернями, школами тощо.

Гнформащйне вщображення РК в КМ мае такий вигляд: якщо РК прийняти за систему А, людину, яка вивчае И, за систему В, то складний результат вщображення системи А в систем! В буде вираж атися через модель системи А -пщсистему А* (тобто КМ). Цей зв'язок виникае в дуже складних шформащйних системах, - -эв'язаних з пошкою творщв системи та н дос-тдншав. Насправдк цей зв'язок вщображае набагато складшшу ситуацно, коли системи "прото" 'А (угворювач! кодексу) створкиоть шформащ'йну систему А (РК), яка впливае па систему В (дослщник кодексу). Дал1 система В (дослщник) створюешформащйну пщсистему А* (модель КМ), а остання використовусться Т1ею ж самою системою В, але з б!льш складному зар1ашт: для створення модел! даних В' 1 на П баз1 -наукового опису С (археограф1чнс го, охорошюго, кодиколопчного, спещального Тощо)—чергсвоТформи ¡нформац1йногоджерелатретьогор1вня,щостворюсп.ся для реатзацп шзнавального процесу через повернення на (йльш складному ртш до системи А. I лише шс ля цього до шформащйного процесу вступае б1блюграф1я, як шформащйне позначення четвертого (I), якщо строго говорите, р^вня шформащйного вщображення.

Татмч№юм,тш)ирормац1и1ю-кодиколош1шмв1дображеы1ям /'Х'якджерела розукпемо форму передач!, що фжсуе структуру культуролопчно! системи РК! деяк! структурн! (як матер1альш, так ! нематер!альн!) компонента систем "створювач кодексу" та "дослщник кодексу" у вигляд! КМ. Елементи КМ е символами, ям ¡нтегрують властивосп РК та ос!б, що мають вщношення до створення, вживания та наукового дослщження РК.

Системна дослщження РК базуеться на встановленн! !! генетичних властивостей дек!лькох сэвдальних вим!р!в та засоб!в шформащйно! взаемодп.

Генетичш основи природа РК окреслюктгься певиим колом сутгевостей П, як джерела: 1. Формою (структура РК як система); 2.Змстом (ще!, що закладет в основу створення кодексу як системи, його комплексна джерелознавча суттсть); 3. Призначенням джерела (ссщальт функцц РК як книжного джерела); 4.1стор1ею кодексу (походженням та гскуванням) РК 1 впливами середовища в простор! та хронологи (¡снування в шформащйних потоках сустльства).

Стал1с*гь структури як фактор стабшьносп та упорядкування и численних елементЬ ! компонента —зовшшня та внутр1ишя форма, що знаходить свое вираження в стру:стур1 кодексу. Мшливють, як зааб а поспйно! адаптадн до умов середовища, — зм!ст кодексу. Взаемод1Я з середовиицем здйсьпоеться на вс!х генетичнихр!внях:! через форму та змот, !, особливо, черезсощально-шформащйш фунхци, що окреслюються прививчектлохойжекал, призначеннл та /стори'РК.

Таке коло проблем включае, на нашу думку, поняття системного пщходу до видчення РК 1 передбачае П дослщження, як фактора розвитку сустльства у взаемодп з системою вшцогоршня—книжно-рукописною традищеюта культурою певно! доби.

Зовшшяя та внутршшя структура кодексу знайшла вщображення у його форми. Бона характеризуеться протяжшстю в простор!! час! та складаеться з декшькох пщсистем. Пщ эовтшньою структурою ми розум!емозовншшюпобудову тарозташування матер!альнихкомпоне1гпвкодекс,), що зберн-аюпгьйогощлкшсть. Пщ внутршшьою структурою - принципи оргашзацн та передач! шформацн кодексу для вираження його змюту.

Структура РК е пол!функцюнальною та характеризуеться багатор!вневою 1срарх!чною оргашзащею пщсистем. В автореферат! вважаемо за дощльяе зупинитися лише на декшькох параметрах вищого р!вня структури.

I. Оправа. Саме вона вщокремила поняття "кодекс" вщ понятгя "рукопис". Спочатку оправа мала суто прагматичну охоронну функцию, але, з часом, завдяки розвитку естгтичних функцШ, набула статусу суттевого компонента РК.

Основнкми структурно-матер!альними ! структурно-шформацШними компонентами оправи е: 1. Розм!р оправ« 2. Загальнотехнолопчний тал оправи (и'яка, жорсткатощо); 3. Кришхи(розм!р, матер!ал, конф!гурац!я);4. Покритгя (Сущльнокрите, склад ¿не та його матер!ал);5. Блок та його компонента (форма, коршець, каптал, шиття, зшитки тощо);б.Обр!з (тип 1 фарбування); 7. Фурнитура (заспбки, зав'язки, жуковини, середники тощо);8. Оздоблення оправи (характер ¡вид). '

Внутрйишй зм!ст пщсистеми "оправа" характеризуется через: Датування оправи (столптя, точна дата); Походжеиня (локшнзащя, майстри, майстерн!, реставратори); Вигляд (первюна, непервгсна, випповлена заново, рестаярована тощо); Техшчну класифисацйо оправи (вид, тип, врахсвуючи призначення та походження); Стиль оздоблеиня.

II. Обсяг кодексу та розмхриаркуиив. Ця тдсистема характеризуе просторов! координата кодексу, що виражеш врозм!р1, включаючи оправу! блок, як невщ'емш

частики характеристики внутрннньо! структури кодексу:

1. Клыйсть аркуппв (основного тексту 1 додатхових); 2. Формат аркуцпв для паперу (по типу складання паперу - 1°, 2°, 4°, 8е, 16° та ш.); 3. Склад мшгпов; 4. Розм^р аркуша (ширина х висота); 5. Нумеращя(алфавп\ система); 6. Сигнатура (нумерац1я зшиткш); 7. Кустоди (реклами).

Перераховш11елементавизначакпъ1понягтяв^^/ш^да^'смупщсистем11 "обсяг що зв'язуе мльюсш та зм1стош аспекта кодексу: Систему нукерацн (цифрову, алфавггну; римську, слов'янську, арабську; десяткову, позицШну тощо); Технжу складанняпергамену або паперу тэ !хоблнс (що мае безпосередне ввдношеш!Я для визначе!шя школи); Час фол1ип5 та пагшацн; Матер! алый лакуни, що впливають на повноту тексту.

///. Матерйгл румпису вщноситься до зовтшньо! структури кодексу. Його внутрйцня форма передбачге: 1. Вид матер1алу (пап!рус, пашр, пергамен, тканина та т.); 2. Як1<ггь материалу (загальний аспект): (кол1р, якють, особливостт, товщина, прожилки, вержери, понтюзо); 3. Фшграт паперу (тип, розмвдепня); 4. Котрамаркп (тип, розмщення); 5. Пал1мпсести.

Зв'язок ¡з змктом г.иражаеться у визначешпчасу тапоходжегшяматер1алу, технологи вирсбшщтва,торгово! мграцИмгкр\алу.

IV. Стертые важливнм елеме1ггомзнутрцшгьо! структури кодексу, оскшьки через Я оргашзащю здйснюегься спрцйняття шформаци тексту рукопису, врахоауються психолотт фактори, що допомагають розумншю тексту. Для не! характер:» наступт вЦомосп: 1.-Чпм. пище&но текст (чорнило, ол!ведь);

2. Розлпювка (наколи, лши, заглиблення, рельефи); 3. Вигляд тексту -розмиценням на сторпщд (тип, рядки, колонки, геометрнчш вар!анти); 3. Способ розлшовки (металевим стержнем, свинцевим ол1вцем, чорнилом);4. Поле тексту (розм1ри: висота х ширина) та його егмпщношення до аркуша.

До змсту щеГ шдсистемк необхщно вщнестн система розл!новки та розмицення тексту на сторппр, що так о ж допомагае встановити походження кодексу..

V. Текст. Зовгашшй вигляд тексту, його внутр!шня орггшзащя кодиколопч! ю добре виражем черезтаы елемента: 1. Рубрик адю тексту (кол1р, форма, заголовок, Ш11цали,коло1ГГитули,кЬяввка,позначкинаполях,худож1нприкраси,рубрика1й!); 2. Оргашзацно тлкслу (структур!» частини тексту: слова, фрази, титули, глави, читання, роздши); 3. В1гутришшсргРН1г&цдатехсту(присвята, передмова, пролог, заголовок.роздьтаосновноготексту.етлог.послання.кнщев! форму ли, довщком роздши — зм1ста, словники, перел!ки, покажчики); 4. Оссблим форми тексту (таЯ!!Опис,табли1н,кал1грами,"гра текстом" та ш.).5.Вторинга видндодатхового тексту та 1х оргатзащю (глоси, анотацн, коментар!, резюме).

VI. Письмо. Внутрхшия ферма пщсистеми письма дуже складна. Письмо, як окрема система, вивчаеться наукою палеограф!ею в ттешй взаемодн з ¡сторичним мовознавством. Системш, а значить,! структурт особлнвосп палеограф!чно го та кодиколопчного понять сп!впадають лише в деякШ, хоча! сутгев!й, частин!. Це,

зокрема: 1. Алфавгг (абетка, азбука) (кирипиця. глаголиця, imiñ види); 2. Тип письма (устав, пшустав, скоропис, курсив, Í3 загалышм аспектом); 3. Графгаи особливосп письма (розкар, кут нахилу, натиск тощо); 4. Кдлыасть почерыв; 5. Скороченпя (видита знаки скорочень); 6. Пункту аодя (знаки роздшои.надрядков! та íh.); 7. Правопис; 8. Цифрсэд система та íx накреслення; 9. Чорпкло (кол1р, яклсть); 10. Випр&влення (частота та види, знаки виправлешы); 11. Тайнопис (види та системи).

Система способ ¡в граф1чко! передач! тексту (письма) за 3míctom пов'язана í3 походженням та ¡снувапням РК, традишями скрипторнв, впливами, ¡ндивадуальними особливостями перегшсувачш тощо.

VII. Музична иотащя. Ця структурна ознаха — одна з найскладншшх; вона палежить до богослужбових твчиських текст i прямо пов'язана í3 3míctom кодексу, егапами походження та формування музичного мистецтва. В1добража1опгьсявидинотац1й,нотац1язнотним1безнотаогоста11у!ззазначешшм лпйй, píbhíb, штилю, нотацйних 3naKÍB, íx перехщт форми тощо.

3míct nieí пщсистеми — вихщ на розвиток cnocoóiB передач» музики, ¡I характеру, cniBaKÍB, музичних традиций сусшльства певно! доби.

VIII. Оздоблення тексту tícho пов'язане з мистецтвом i вщображае зм!ст твору або творш, що ymRuinn до кодексу: 1. Оза 1лашя елементтв структур« тексту (заголовке, шдзаголовмв, цщишпв, сигнатур, реклам тощо); 2. В'язь (прийоми та характер оздоблення);3.1шщалн(тип або стиль);4. Заставки (форма, стиль, види); 5. Кшцкки (юлыпсть, розташування, форма та мотиви);6. MiHÍancpa (шльюсть; розташування; сюжет або персонаж, техшка, кольори); 7. Гравюра (кшьклсть, розташування, сюжети);8. Малювки (мльккпъ, роэташуиання, сюжета, кольори); 9. Прикраси аркуша (бордюри, оздоблення рядков, табличних каношв, колонок; види, кольори).

. Прикраси рукопис1В пов'язан! з фсрмуванням та становлениям рукописно-К1ШЖ1ШХ традшуй i тому е невад'емною частиною зм1сту кодексу.

IX. Геральдичш та родословш ознаки иакггь велике значения для вивчення проблеми походження га призначеш!я кодексов i склад аються з наступних пщсистем: 1. Герби; 2. Емблемн 3. Деизи та заклнки 4. Геральдичщ фигура; 5. Негеральдичт ф!гури ; 6. Родословш дерева та шших biwíb генеалопчних позначень ¡з зазначенням вид1в, кольор1в, розташування, наповнеиня.

X. Додатковии текст (записи) е окремою формою мкроджерел, що мають власну форму та 3MÍct. Bíh розподшяеться на: 1. Записи, що не вщносяться до 3MÍcTy тексту ру копису (побутов1, фолтж лорш.про юторичш поди, явшцаприроди тощо); 2. Зашей, що вщносяться до icropi! кодексу (родоводш, створювач1в кодексу або про створення кодексу, власницыи, вкладт, кутвл^продажу, дарч! тощо). 11

XI. Знаки юшжы та облииж - екстбриси, суперекынбриси, штемпел], штампи, монограми, етикетки (млыасть, розм1р, розташування, 3míct, тип).

3míct РК - гармошя вдейно! та структурно! оргашзаци кодексу, первинна

¡Лея, мета, пзаемсуня для реал13ацм !де! та мети, сукупне выражения комплексу 1де! в 3míctí та фор mí кодексу. Джерелознавче поняття встаиовлепня змкту полягае у встановленш факту оде!, факту дита факту peafliaanií ¡де1.

3m¡cí кодексу потребуе окремого розгляду в' система "змюг ¡сторичного джерела", тобто ми концентру емо увагу на поnjnrñwicmy РК як факту науки, або "референта"факту-описування. Усунення протир1ччя mí л ¡сторичноюреалыпстю - "фактом /liflciiocTÍ" та "фактом науки", що оперуе залишками цих япищ через спюреш1я мод ел i сукупносл ¡сторичши факт, е теоретичною проблемою джерелознавчого досгндження РК.

Поняття змлст рукопису складаеться Í3 "3MÍery твору" та "змгсту тексту". OcTajiiiifl концентрусться у крнткщ тексту окремого рукопису та спискт текс у твору. 3míct тексту рукопису прямо пов'язаний aicTopieio тексту твору, який буи написаний, а по п и ¡снував у дек1 лькох ибо в багатьох списках. Тому дослщження "зм!сту тексту" спрямоване на вивчедая floro походження та icTopii, а "зм1ст твору" — на увесь комплекс ¡лей, що мостить власне авторський TBip та його суттев» переробки. В практищ джерелозишства i текстологи все те, що мае вщношення до ¡дептифжащ! текс гу та виичення 3acó6¡B його ретрансляцн, може бути визна1шмвивче1шям"зм1сту тексту". Серед таких ознак—автор (псевдоавтор, приписуваний, гаданий); "автори" вторинного ршня (редактор, укладач, коментатор, перекладач, переписувач; ¡люмшатор тощо); назва рукопису типолопчна; назва вживана; самоназва; жанр (сказания, noeicri, лггописн, життя та ¡H.); мова списку (основна та мова вплюив); дата с творения списку.

Зм!ст твору стосуеться власне походження та icropií конкретного твору; особи автора (або auTopie), форми упорядкування тексту (оригшальннП, компшящя, виписки, переклад, тлумачення тоидо); авторськихредакцй.переробок, скорочеиьтощо; дати спюрекня i моьиавтор^ького тексту, переробок, хомп1Ляци, реалий тексту та, що найбмьш значиме, — вивчення ¡де! твору в еволкщп шд причини до наслщку. У випадку, коли автор аношмпий, його походжепня визначаеться через сукупшсть ¡дей. 3míct тексту — це зовтшшй, a 3míct твору -BHyTpiiuiiin 3M¡ct рукопису.

Кодекс об'еднуе в co6¡ рукопис, але при цьому мае ceirt власний 3MÍcr. Поняття "3míct кодексу" складаеться ¡з 3m¡ctíb його подсистем i утворюе нону зм!СТову як1сп-, що може бути визн&чена, як реа/пзопаний синтез ideü та узгоджгнихд1аи&дореаМ&1ф'1д*ауфакгЫст4ореш1яокрсмо1Юшги,Змсг РК мае безпосередне Bi/шошення до походження та при значения кодексу i його складових частин. Наукове завдання стосовно uici проблеми полягае у внвченш процесш та факт, що вщображеш в кодексах, встановлешп ступеню !х BÍporyinocri та !х штерпретшию.

Вивчення зли'сту ¡ихкксу та його походлинн* реалпуеться за т&тзам предметних властивостей, що можуть буги репрезентоваш в таких зовшиийх компонентах кодексу, як: 1. Стйорюажчй РК; автор або автор и творт, редактор, укладач, комтлятор, комеитатор, перекладач, переписувач, ¡люмшатор.

рубрикатор, палггурник, оздоблювач оправи, замошгик тощо; 2. Склад РК: рукопис, однорщний за походженням; эб1риик з вказ!вкою на поспйний чи змипований склад; зб^рник.единий за походжелням, чиконволюттощоЗ.Збфник твор1в: поспйного складу, переменного складу, тематичний, предмет ний та ш.; 4. Дата створетм компонента РК- рукопису, оправц, оздоблення тощо; 5. Назва рукопасу тж його частин: таполопчна (апостол, б!бл1х, зб1рник поспйного складу, ¡зборник, ¡рмолопон, космограф1я, лггопис, мшея тощо), самоназва; 6. Мова рукопис1в кодексу; 7. Мкце створсння РК та и частин; 8. Характер РК за призначеиням (йбл^йсыи книги -в етхозавти та евангельськ1, церковно-швчиськ!, богослужбов1, юторико-лнопиаи та ш.); 9. Жанр текста РК (сказаш!я, пов!гп, лггописи, жиля та ¡я.); 10. Предметна кл&сифис&ндя текста; 11. Тематачна кл&сифисащя за роздьпами структури ¡стори наука (загальноцерковна ¡стор1я, загальна громадянська ¡стор1я, ф1лософськ1, етнограф1чш, ¡сторико-Л1тератур1П твори тощо); 12. Текста: перелж (автор, назва, заголовок); лакуни; довщков! роздали; вторинний текст (доповнення,глоси,коментар1 тощо), р>едакц1!та1зводи; 13. Мкцезнаходження шших частин РК (якщо ркп у фрагмент!); 14. Записи творщв кодексу.

Дос1 не з'ясоване питаиня про те, чим е мова — формою чи т\сточ. Якщо розглядати це поняття в суто науково-шформа^, йному pycлi, вона, безперечно, може бути вщнесеною до категорп форми передач! ¡нформанн. Але у виладку з писемною спадщиною мова повинна сприйматася, як генетична ознака, пов'язана з походженням та змхтом кодексу.

Зм1ст кодексу — достов1ршсть його синтезовано! ¡де1, яка об'еднуе вс1 його компонента, а значить, складаеться з визначення, хто, з якою метою, якимн засобами реал1зував головну ¡деютвору та особлив! або допом1жш аде! щодо його репрезетгацп, ¡, водночас, щодо аласного самовираження особи створювача кодексу. Подолання тенденщйностт та суб'ективносп авторов 1 створювач1в, встановлення реалышх фактов, щей 1 нам)р1а, — в&жливий напрям внутршньо! ЗМ1СТ0В01 критики ¡сторичного джерела. Внутринтй эмкггвщображае походжишя, призначення, об'екгивш фактори розвитку об'екта, а отже, —! генетичш основи класифжацн.

У вага до проблем« къдшолопчного зкйсту та класифжацп РК повинна концентруватися на виршешппитания про походження тасощальнепризначення (або сощальш функщ!) РК. Ця проблема е дуже складною. Так, "походження" може розумггися у двох аспектах — вузькому (автор, мгсце, сощальний статус)! широкому (сощальш та полтгчш причини створе!шя кодексу, що ув'язуються з вивченням конкретних ¡сторич!МХ обставин, а значить, I широкого кола ишшх джерел). Сощальн! функцн та мету конкретного социального впливу ми розу м!емо в прямому значенн! ! припускаемо, що в« функцй книги е сощальними ! не зб!гаються з поняттям походження. Ми дуже критично ставимося до розпод1лу деякими вченими-документалктами (О.Гречихш) функщй книги, наприклад, на шформащйш, естетичн!, комужкативш, дидактичн! ¡, разом з тим, до

вщокремлепня, як Особливих, сощальних. Плутанина з фунхщями — такол окрема проблема. Здаеться, що тзнавально-освппя, естетична, моральна, дидактична та юридична (сощально-правова) функцн е найб^льш типовими для РК як комплекс го го ¡сторичного джерела. 1нформащйшсть однаково притаманн а вам сощалышм об'ектам. Проблема функцн - в зм1сп шформаци, а не в ш фор..таткв носп функцц джерела.

1стор5я кодексу включае поход,-кення та ¡сторт побутува!П1Я кодексу: проблеми стоореют книги (скрипторц, тематика, техтка, почерки та шрифта, орфо1раф1я,художнеоформлеш!ятощо);/5о:юовсюс1жг/<нл К1шгн (кггиготоргшля, вклада та шип шляхи розповсюдже1шя, географ!я1 соцюлопя ктгнУформуеашт юшжкових згбрань та колекщй (умови створення, склад, вплив на сустльство): використашш (соцюлопчт аспекта) книга (сощалыщй склад замовншив, читач!и, вплив книг, реркдп на книги тощо); а тгкожрепертуаруРКр'штх сощальних д!б ¡р1знихверств населения. У структур! РКпоходжеШ1Ятапобутуваннявиражаеться через: Дати стеорення кодексу та вс1х його компонент: в1рогтД1нсть вказано! переписувачем, штрол1гатором, оздоблювачем та 1ншими дати; тдтримка в!ропднс<гп дата або п встановлення шляхом анализу матер!алу письма, фшграией, розлшовки, титв оздоблення, тишв почерков, реал!й тексту списку (з допомогою текстолога Г) тощо. Датн змшювань 1 доповнень тексту: глоси, штерполяци, кокентари приписки, виправлеш1Я та ш.; анал1з часу доповнень та ¡х характеру. Лохал1зац1Я (мкце створегшя кодексу або його частин): встановлюеться, врахопуючи вс1 можлив1 факта критики тексту, оздоблення, письма, матергалу, оправи. Осгби, що мають вщношення - до створення РК (автори, переписувачь редакторн, замовники.герек ладач1, кометггатори, оздоблювач1); - довикор истання РК (власник; вкладиик; читач; замовник, покупеиь тощо); особи, що не мають в1дношеннядовикористаш1я кодексу, тобтоз'гадашвприписках(звстаиовле1шям ¡мен, походження, професп тощо). Власницыи, геральдичш та облшов1 знаки (штампи, ексл!брпси, супсрекс.тбриси, герби, монограми та ¡п.). Зшиси, що вщносяться до ¡стори кодексу (власницьк!, вкладш, кутвльпродажу, ¡сторичш, про явища нрироди, молитовт, фольклорш, побутот, випадков!).

Поняггя ¡сторм тексту включае до себе 1 неусвщомлено приховану шформащю, що торкаеться практично вс!Х компонент РК. Напласгування техшк, щей, усвщомленнх змш та ¡нтерпретащй тексту — все це також складае ¡стор1Ю РК. Випчення пзаемогаддюсинсуст/гьства.ялайц та особи—колосалъний потешцал РК.

Репрезентащя РК, як комплексного кторичного джерела, здШснюеться через кодиколопчну модель даних РК (дт\ КМД). Принциповим моментом кодиколопчного моделюваиня та науково! апробацп моде;п » створення масипу даних по ршшх елементах окоемих кодеков при анализ! РК е розподш функщй юж репрезентацией) РК через КМД 1 наухоаим шформуванням про П форму, змкг, ¡стор1ю. Отже, ми розпод1ляемо стадда створенн я модем даних (стад ¡я анал(зу) 1 стадию створення Iнформащйно'С описоеоГ статпй (стад!я синтезу). Лише теля

цього можлива третя стад я — створеиня археограф1чно'С ни бМ/йографьчноХ ста/кт! (стад ¡я наукопого повщомлення) для шформалцйного ни дани я в залежное тт вщ його прнзначення.

На вадмшу вад КМ (система А') КМД (система В') в ключа.« 1 психолопчш та пюсеолопчш властивосп системи В (дослщинка). Кр1м того, походження та ¡стор!я кодексу в целому встановлкмоться методом анал1зу походження вах його частин та залученням додатковнх ¡сторичних та б1блюграф1чних даних. Отже, КМДбудевщображатираэомзоб'ективними атрибутами структуриРК структуру його критики (паукового вивчення), як ¡сторичного джерела. Структура КМД вщображае кодекс у вертикальних та горизонтальг.их зв'язках 1 е наскр13ною. Створення модсл1 книги, а гатш 1 модел1 И наукового вивчення е обов'язковим еталом для наступного ш^юрмашйно-комушкшийного етапу П залучення до паукового оби'у чероз науково-довщков1 видання.

Розды 4, ¡сторико-кодикологЫний лхддн'д у конкретно-кторичному досл1джеши рукописно-юшжло!' спадщшш УкраХни: науковий опис, традиц1я < комп' ютеризащя

Розгалужена КМД е методичним >нструментар1ем, що допомагае кодикографу, а складанпя наукооо-обл1кое»х, науково-пошукоеих та джерелоэнавчих видтдошднимв РК, поо'язаних з описом кодеков, с практичним результатом кодикограф1чпо1 дмлыюсть

Класиф]'кац1я внш'внаукових каталопв рукописних к1мг у джерелознавчШ лператур1 спешалыю не розглядалася. Необхщшсть науково-методично> ушфжацносновних снстемописових статей за пенники типами вид янь не пик лик ас сумшву.

Питан)1я про необхщшеть визначения класифжацп титв видань опиав РК та 1х методик вже порушувалося: Дж.Геюшев пропонуе 4 типи —стислий алфашттЯ'.ано/гюваш&лфгвтмЯ та тшгткчшЯ\пи:матичшШ, розрахований на фах!вцш конкретних галузей знань; зьедгний каталог, до якого включаються лише стисл! форми каталопв, складеш за единою схемою, але з розподшом матер!ал1В за тематично-хронолопчним принципом. Але автори класифжашй ДОС ип часто не враховУ ють.'а шод11 порушу ють правила Ымння обе ягу поняття, встаноалет законами лопки. Класифжащя повинна вщображати не лише зовтшт ознакн, * А грунтувзтися на внутршшх з&коном1рносгях розвитку системи шформування через'довщники РК.

Шдстави для вщбору та групування матер1алт при стаоренш наукопнх опис1в(каталопв)РКможутьбутаяк формально-лопчними, так ¡неформальлими залежно вщ вдобрано! зовнншьо! чи внутршньо! ознаки КМД. Принципн складанпя довщника базуються на логпи передбач-гиня напрям1в ¡сторичного науковат пошуку. Дослщшпса, ззасно, вдкавнть ¡нформашя э таких головних напрям1в: тема, перюд (доба), мова, авторе ька приналежтсть, предмет (включаючи типолопчш назви, жанри), география. П¡детали для внутришыи систематизацн

описових<л-атей,нанашудумку,.знаходятьсяумежахвдхнауково-комушкатив7шх понять, пов'язаних з науковсю зацшавлешспов шформацн i виражених у понятп "зовшшп1й зжст РК".

Класиф1хац!я за принципом доСору та внутр1шньою систематизащею описових статей наукових видань може базуватася на рштх наукових пршщипах вщбору шформацн, що, в своючергу, пов'язане э процесом науково! творчосгп та паукового пошуку. Серед назва!шх налрям!в завждн е один голов!шй, а осташн виконують роль допомгжних. Найзручтшими для цього е фасетш методи класнф;каци. Однак у залежиосп вщ способу виутр1ШНЬого групування ясг пргащипи пошуку будутьлрисутш в довщковому апара-п, осмльки цекласифжащя не систем опису РК, а систем загальноГ репрезентацн описових статей у довщнику за пошуковими принципами. Так, до тематичних каталоги можна В1днести описи природничо! або фшософсько! РК; до предметних—б агатоаспекта описи РК за типолопчними назвами та ж аирами; до мовних—каталога л атинських, грецысих, слов'яно-русчких, украшських РК; до географгашх — описи рукопиав певного репону. Але,разом этим, у таких виданнях забезпечуеться 1 ушверсалышй пошук за шиш ми, неосновними, ознаками. Це передбачаеться системою внутршшього групуваиня описових статей та складанням допом5жного апарату видання.

Серед спещальних метод1В видшяеться 1 групування за елементами внутршньсТ формы РК, а саме, — за материалом, на якому написан! рукописи (пергамен або пашр),типом письма, оздобленням РК тощо.

На нашу думку, головною п!дст,авою. для опису РК та для класифжацн отшсш (катал^пв)повшта стати ознака науково ¡ор|'е«жл1<1Г(а значить,! методика складанля описово1статт1)—тобто.иа кого самсрозр&ховаие видання \ яку мету перед собою ставить.

Якщо видання, розраховане на широке коло дослщниклв р1зно! прск}>ес!йно! ор!ентацн, витримуе р1вноаагу в шформуванга за ¡снуючими з РК ознаками, корисними для фах!вц!в будь-якого п^офшю, ! вмицуе шформацио з уах параметров паукового штересу до РК,р1зноб1чну затемами, датами, назвами тощо, — воно е ушверсальним. Видання може базуватася на описовШ статп р!зного ступеня засвояшя шформацн - вщ найзагалыншого до найдетальшшого, але зм!ст твору або шшого компонента РК розкриваеться до певного, у 61 льшосгп, до гагального ршля эовшшнын ознаки форма та змкту РК (у вщповщносп до нашого розумйтя понятгя форми та зм!сту). Формалын ознаки зовн!шньо! структури складають систему опису, а значить,! систему репрезентацн довщник а.

Коли видаш<я ор!ентованг на галузевих спец!ал!ст!в або на вузькнх фах!вц!в, ! методи репрезентацп !нформац!! вщповщаклгь поглинагаповну'яр1шньоГозка»си форми та зм^сту ¡, вадповщно, зм!стово! шформацн певного характеру, воно е спещальним (в переиажнш б1Г~ шост!, науково-галуэевим) за призначенням. Бгзперечно, що ор1ентащя на споживача шформацн та формальга (чи змютов!) критер!! визначають методи ! форми репрезентацн даних та наукового пошуку ¡нформац!!. Такий пщхщ дг.е змогу вир!знити два заснованих все ж на загалыпй

модел! РК типи опису: уыверсалышй ткп та спецшльний тип, всередшп яких мо ж лив а видова р13номашттсть у залежносп вщ того, який характер мае опис, як1 методи застосоват у ньому та якому адресатов! вш призначаеться.

Зпдно з пропонованою класифжащею опнав РК, цоушверслльного типу ми вщносимо облжовий (охороннлй чи реестращйиий) <Р0), суто археограф1чшй (АО) та кодиколопчний (чи анал1тичний) 0(О). Цей тип опису передбачае ор1ентування на вах можливих споживач1в шформацп, даючи 1м уявления про зовншшю форму та зм!ст РК як комплексного об'екга ¡сгори та кулугури. Огляд 1снуючих опиав св!дчить про те, що 00 та АО е найбшып доцшьними для загалышх опиав книжних з1брань 1 колекщй (тобто за 1х походженням чи збер1гаш1ям): при !х допомозг, зпдно з ушсркованою схемою, до наукового об1гу залучаються р1зт за походженнямта складомрукописи КО враховуепоходження книги 1 передбачае систематизацию за одним чи деюлькома принципами (хронолопчним, тематичним, географ^чним чи мовним). Прикладами00 та АО мо жуть бути численю довщники Х1Х-ХХ ст., присвячеш опису державних та приватних з1брань (в Украйп можна вказата на довщники М. Петрова, О. Лебедева, М.Сперанського, I. Свенщцького та ш.).

КО в Укра!ш, Роспта Бшорусн практично вщсуттй, е лише спроби розпочати дослщження у цьому налрям1 (робота О.М.Шварц, Г.М.Прохорова).

Спецгалъш описи (СО) ор1е1гтован1 на жформащйш потреби спещал1ст1в з конкретнихнаукгумагатарного циклу, щопов'язаш з дослщженням внутр1шнього зм1сгу та внутр!шньо1 формикниг з точки эору мови, л1тератури, ¡сторн, музики, мистецтва, ф1 лософп. Особливе госцесереднихналежитьописово-текстолопч1шм та змктовим дослщженням текспв джерел,. музики або мистецтва книги, Гх зв' язку з лггературними та обраэотворчими процесами в сустльстви декоративна та музичним мистецтвами епохи створення РК, а також ¡х впливу на технолопю книш тзншого часу. В основу покладено принцип предметность Основою для описово! статп, П складу та розмицення у довщнжу повинен бути текст твору або мистецтво книги.

Ушверсалын та спещальш описи (каталоги) за формою, упорядкуванням та практичним призначекням можуть бути стислими, розширеними, предмспшии, ¡менними, поточними (ккталоги нових надходжень) та будь-якими шшими. Але якщо говорите про специфику опис1В РК, то генетично вони визначаюгь 1 наповнения та характер шформацп в описовШ статп, що, безперечно, -псно пов'язане ¡з кодикограф1Чною д!ялыпстю.

У вщповщносп до основшх науково-комутк&тивних функщй опису РК утверсального типусклалися! типи методичного подходу до пщ готовки вндання: науково-облшовий та науково-дослщний (археограф1чннй, кодиколопчний, джерелознавчий). •

Науково-обл^ков! в иди ошкпв характеризуются найзагалыпшою шформащею, що дае змогу адентифцеувати РК. АО передбачае сб'едошшя пошукових, облисових та иаухово-шформащйних фунхщй 1 розрахований на те.

/ щоб подати ocuoBHi атрибута кодексу. КО opieirroBamrit на широке коло " джерелознавчих дослщжень i передбачае подалыыий ^епипзований розгляд рубрик АО. Його основи наведет нами у структур! КМД,

Проблема створення новях шформащйнихтехнолопй обробки та паукового викорисгання кодиколопчних даних у захщнгй кодикологи була порушена досить давно, i тому у США, Канад!, ФранцП, Голландц, Шмеччин!, Австрн, Велик обриталн тощо ниш вже кнують банки даних та шформащйш системи на РК. Найбшш! рацшнальним, на нашу думку, е створення структура опису АО э додатковими кодиколопчними елементами, хоча автоматизоват технологи та сама структура опису будуть ¡стотно вщр1знятися в щ традищйних.

У основу переважно! б1льшосп автоматиэованих каталопв рукописно! та рщк!сно! книга покладен! принципиб!бл!ограф!чноп> опису доку мента, що щлком задовольняе пошук i 36epirae оператившсть отримання ¡нформащ!. Найпоширеншшм типом такого опису е MARC-формат, що був розроблений амернканськищ 2рх!в!ст&читаБ1бл1отекоюКо[ггрг£уСШАвсерпб1блюграф!'лшх MAJlC-форма лв та icHye у багатьох р13новидах вщтовщно до вид!в шформацн з р!зноман!тиих галузей энань. Останшй йэго р^зновид — USMARC-ARC — створс!шЙ для pyKormciB (1983-1984 pp.) i специально пристосований нетшьки до сучасного, але й до ретроспективного документа.

Проблешфориал1за1о1ога1су,узгодже5п1япршпцлпвпредмегшзшштастворещ1я термшолопчного словника, стандартизован! методики по запроваджешпо даних до apxiBimx та рукописних систем будуть перешкоджати подальшому розвитку ¡нформатизацд науки в УкраМ у випадку, коли не буде узгоджениг. формата та програмного забезпечення на pi3Hi бази даних, предмета та лиггастичш словники. Створення формал!зовано! КМД дасп/змогу розпочати робота в цьому напрям!, але найкращим BapiajrroM пол!тики комп'ютеризац!?; на нашу думку, е пристосування археограф1чного опису слов'дасько! книт до юнуючих м1жнародних формата. Перспективними роботами у цьому нлпрям! с описи та шструкцЦ ЩГГ (програма. "MEDIUM", Париж); "MSS"(Manuscripts) Р1чарда Хамера (Християнська церква, Оксфорд); "SEM" (Structured expandable manuscript description on to levels" (Бамберз! кий ушверситет). Найбшышй iirrepec для слов'янсько! кодиколоп! та археографн сгановить база flaimx"PCC"(Producing Codikological Catalogues with the Aids of Computers), створена у Неймегенському утверситет! (Голландия) i присгосована до кииг з латинсисим, "рецьким та кириличним шрифтами. У вщдип рукопиав ЦНБ розроблена автоматиэовала шформашйно-пошукова система "КОДЕКС", яка засновала на стислому Bapiami КМД.

IcTopis книжно! писемносп в Украли прямо пов'язана з становлениям i розвитком кмижно-рукописних традшцй.

Вивчення книжно-рукописно1 прадищ в Укртш, на нашу думку, передбачае сп.ворення струнхо? системы уяллень про процеси передач! традицШ ¡розвиток духовно? спадщшш в мюльному П розумгши через книжку рукописну софалыю-комушкативну систему. Головне завдання кодикологи ми розум1емо у вияпленш локал1зованих напрямш i книжно-рукописних традиций.

Осдавними структурними еле ментами nieï системи поыгаш стати: '

1. Створення за предметиим прииципом якнайповшшого репертуару та тнпологй РК, украшсько! за походок енням i розповооджувано! в Украйн XV-XVIII ст. за: загалышми назвони i самоназвами ; характером твору; жанрами; предметами i темами.

2. Класифжащя цього масиву за: моеами та диалектами; хронологию; локал13ащек> або географЫною 1нфор}1ащею.

3. Створення пг.рсошшй украшсьхих книжншив та письменншав.

4. СкрипторИ' та майстерт.

5. Обл1К рукотгав, яю пов'язашз миспецтвом книги - створення зведеного каталога оздоблених рукописних книг.

6. Зведена 61блюграф1я з icTopiï укра"шсько1 FK, яка повинна включати пращ з ycix аспекта, пов'язаних з пошуком, описом, публкащямита вивченням окремих питаиь зовннинього i внутрццнього анализу рукописних книг та рукогшав.

На сьогодш необхщно спряму вати сшльт зусилля фах1вщвр1зного проф!лю на розробку теоретичних прутщтв та шуково-практичних i методичних уявлеш. про предметизащю, типолопю, тематичну та географ1чну класпфнсащю РК.

Певт 3míctobí шформащйш ознаки у комплекс! дають можливкть моделювання i репрезентацп основних потом концентр ацп культу ролопчпо! шформацн та найважливштх тенденцШ у розвитку украшсько! книжно-рукописно! тр ад nuil.

. Висноеки

1. Оформления нового напряму у вивчени icrropií укра!нсько!РК, пов'язаноо з розвитком спещально! науки кодиколош та ñ камералъно! галуз1 кодикографи i спрямованого на створення фундаментальнопсгорн украшсько! писемно! книжно! культури, було падготовлено розвитхом ycieí cbítoboí системи гуматтарних наукових знань про кодекс. Визначення теоретичних основ цього напряму е необхвдною умовою подальшого системного дослщження книжно! культури Украши.

2. Кодиколоп'я е самостийною специальною ¡сторичною дисциллшою ' сннтегичного типу', що* займае пром1жне мкце mí ж джерелсзнавством та

книгознавством. Об'ектом кодиколоп! е РК як комплексне icropHHiie джерело. РК мае загалын властивосп рукописно! книжносп, незалежш в'щ окремих фактор»в (тобто вод особи тьорця, м!сця та часу лояви книги, мистецтва Maflcrpia тощо), в яких книга знаходить cbíR ваяв, як атрибут культури, та вщображае розвигок шдивщу ального, единичного, часткового, як складовапевнэго духовного та MaTepiaJibHoro середовища. Будучи джерелом багатопластово!, багатом1рно з горну го! шформацн, вона водночас цисава, ях «дина шформащйно-кодиколопчна модель книжного джерела та як об'ект i суб'ект культури.

3. Предметом кодиколоп! е вивчення написано! на пергамен! чи nanepi рукописно! книги, як факту матер!ялык>1 i духовно! культури середнышчного

суспшьства в ycifl сукупносп зопнинньо! та впутршлко! форми i зм!сту, а також icTopií, Т061Х) походжашя, функщй та дол! книга. Таким чином, до пигань ходикологи потрапляе увесь комплекс проблем рукописно-книжно! спадацини Украши феодально! доби.

4. Кодиколопя TÍciio пов'язала з наукоэим описом РК, тому принщпювого значения набувае теоретико-методолопчне та науково-прахтичне визначення П камерально! галуз! - кодикографн, яка мае характер експериментальпо! протостадп фуидаменталыгах досладжень icropií мгажпо! культури i дослшжуе методики '"розгортагая" ¡нформаЦнта запроваджешхя щя шформацн до нау копого та культуролопчного o6iry.

5. Кодикограф1е1о, на нашу думку, може бути виэнана специальна наука, яка визначае характер, методи тг. види onHCÍB PK як шформащйно-культуролопчно! системи на o~Hoai bcíx ií складових (форми, зм)сту та дол1), а також передбачае галузь науково-практично! д{ялыгосп по створешпо узагальнюючих (чи ун1версальних)си(ггемобл!ково-охорснноготанауково-511формацШногохарактеру (каталопв, покажчиюв, довщник1в, автоматизованих шформашйних систем). Кодикографда можна вважати окремою камеральною галуззюкодикологп, яка змикаеться з камеральною галуззю археографн.

6. Теоретично-методолопчш засади розвитку ¡сторико-кодиколопчних дослщжень украшсько! книги, що полягають у визначешй об'екта, предмета i завданькодилологпта кодикографн, розробц! понят!Иного апарату нових наук та де чхих cyuijKHiix з ними галузеП знань, репрезенгаии РКчерез моделювапня ií, як самост!йно{к/л1луролоп,шо1систе».31,стъорг111п археографршоГ.кодиколопчно! та документально-шформацШно! моделей даних, методик кодикографування i класифйсацн кодикограф!Ч!шх опии» та пгше,.складакггь первинну базу для подальшого розвитку вс1е!пал1три системного, б1льшконкретизованого, вивчення украшсько! книжно-рукописно! культури.

7. Основою ¡сторико-кодико лопчно го пщходу е використаш!я можливостей методу моделювання рукописно! книги, як способу воображения реально! Д1йсност1 n i! сталift форм! та диламгшому розвитку, i науково! репрезенгаии лвшца через кодаколопчну модель. Запропонопаш кодиколопчна модель та кодиколопчна модель даних грутггуються на транслящйшй властивосп PK i можлияостп ¡нформащйно1взаемодисоц1альнихпроцес1вчерезкожнуокремуРК та ,П багатомфш масиви в npoijeci сощалыгого o6iry. Взаемод1я з середовищем здмЬпоеться на ucix генетично-структурннх р!внях та через форму й smíct книги, але ¡зайперше, через сощально-шформащйш функци, найбигъш повне уявлення про як! можна отримати, вивча1 чкпоходження, призначення та icmopiio РК.

8. 1яформащйно-комуткативний процес сусшлыгого o6iry писемного книжного джерела протягом усього перюду його юнувашгя виглядае, як вплив p¡3HHX факторт та хронол'опчно п ос/вдовцу змшу певних npouecin. Маегъся на уваз! скумулящя ¡де!, створення писемного джерела, оформления писемного джерела в кодекс з пристосуваниям аде! писемного джерела до ще! його

оформления, беспосереднього вплнву РК на читана, i навпаки, — читача на РК (записи, KOMeiuapi, глоси, приписки, переписування тексту та inuie), олосередковалий вплив через вторинш форми шформування — каталоги, довщники, археограф1Ч1И публгкацп.

9. Головне заедания кодикологн полягяе, на нашу думку, у виявлешп локал!зованих иапрямш i кшжно-рукописних традищй в Украшь Зивчення ж книжно-рукописно! традицп передбачаа системно уявления про прсцеси передач! традид!й i розвитку духовно! спадвдши в загальному ïï роэумшш через книжну рукописну социльно-комунисативну систему, роэробху теоретичних основ та методик предметазадн, тнпологи, тематично! та гео1раф!Чно! класифкаци PIC.

Освоений змкт дисерпщП в1дсброжгно в таких пубмкацгях:

I. Казанский летописец. Классификация списков. М., 1981.114 с.

2.1стор1Я науки i археограф!я // Укра!нська археография: Сучасний стан та перспективи розвитку. К., 1988. С.141-143 (у спшаоторств! з О.М.Апанович).

. 3. Кодиколопя та комп'ютеризгщя: актуальш проблеми камерал1»но! архео графи // Укршнська археограф!я: Сучасний стан та перспективи розвитку. К, 1988. С.212-213.

4. Использование математических методов и средств вычислительной техники вкодикологических исследова1Шяхрукопиотыхк1иг//Информатикаи науковедение: Тез. докл. Всесоюз. науч. конф. Тамбов, 1988. С118.

5. Грецьк! рукописи з фоццм Б!блютекя Академи наук Украшсько! PCP у Киев!. Каталог виставки. Афши, 1988.23 с. (у стглавторсш з О.М.Гальченко).

6. История о Казанском царстве (Казанский летописец). Списки и классификация текстов. К.,1989.192 с.

7. Проблемы исследования рукописных и старопечатных фондов в ЦНБ АН УССР // Оптимизация научных исследований в области библиотековедения и библиографии: Сб. науч. тр. М., 1989. С.90-101.

8.Ис1Х1рико-культуфныефо1щыкахоб1^тмеждиа»шлш1аршх11сследова11ий //Оптимизация научных исследований в области библиотековедения и библиографии: Сб. науч. тр. M., 1989. С.33-43.

9. Библиотечные фонды: к проблеме классификации. // Там же. С.84-86.

10. Рукатсная Knira.XVI ст. у фондах «ддзела рукашсау ЦНБ АН УССР // Спадчьша Скарыны: 36. мат. першых скарынауски чьгшшяу (1986). Мшск, 1989. С.216-222.

II. О возможностях классификации рукописных и старопечатных книг по базисным системам признаков // Автоматизация и механизация библиотечно-библиографических процессов: Сб. науч ст. К., 1989. С69-73 (в соавторстве с В. А. Ясулайтисом).

12. Khîb- Афши : тисячолтш icropU за'язх!в//Иаука i культура: 36 .ст. К.,1989. С. 232-240.

13. Проблемы исследования рукописных и старопечатных фондов в ЦНБ им.В.И.Вернадского АН УССР // Оптимизация научных исследований в области библиотековедения и библиографии: Сб. науч. тр. М..1989.С.90-Ю1 (в соавторстве с Мухой Л.В.).

14. Сохранность рукописных и старопечатных фондов: основные задач! исследования физического состояния фонда и методика его анализа //Исс ледов анис, рестахрацияиконирвациясреяневекояыхрукопиашхпа^

конф. 16-21 окт. 1989. М. 1989. С48-50 (в соавторстве с ГальченкоЕМ.).

15. Рукописная книга: проблемы кодиколопш н автоматизации // Научно-технический прогресс, исторический опыт и современность. Взаимодействие технического и социального прогресса в эпоху феодализма. Свердловск, 1989. С.54-55.

16. Списки Казанского летописца в фондах ОРЦНБ/У Фонды отделарукописей ЦНБ АН УССР. К., 1989. С. 36-56.

17. Актуальные вопросы исследования рукописных и старопечатных фондов / / Библиотеки АН УССР. К., 1990. С 73-78 (в соавторстве с В.А. Ясулайтисом).

18. Перспективы изучения средневековой отечественной книжности и автоматиз1грова1П1аяинформацио1П1аяснстема''Памятникиписьмет!остаипеча1-и" // Библиотечно-информационные системы: Сб. науч. тр. К., 1990. С. 18-32.

19. Историко-кодикологические исследования в библиотеке и проблемы описания рукописной книги // Перспективы развития библиотечного дела в Украинской ССР. К., 1990. С.79-81.

20. Сучасш проблеми едшдйно! археографц // Матер1али наради "Методична рекомендацн по передач! текста документа ХУ-ХУГП ст.". К., 1990. СМ-94.

22. Украшська рукописна книга як об'ект кодикологн та камерально! археографн// Украл'нський археограф1Чний шр^чкик. К., 1992. Вип.1(4). С. 59-70.

22. Кодикограф1я украшсьхо! та схеднослов' яисько! рукописно! книги 1 кодаколопчна модель структуриформал13о/шюгоописурукопису. К., 1992.152 с. (у ствавторспи з О.М. Гальченко, за участю О.А1ваноаоГ).

23. Кодикограф!я - Археографм ~ Кодиколопя (вэаемозэ'язхи та розмежування)//Там же. С 7-31.

24. Архшна та рукописна Украинка. Програмавиявлення, облжу, огогсу арх^вних документа 1 рукописних книг та створе1шя национального банку шформацн по документальних джерелах з кторн Украши // Арх1вна та рукописна Украинка: Матер1али розширено! м!жвщомчо! позади. К., 1992. С.51-62 (у стяавторств! з ВЛ.Ульяновським, КС.Новохатським).

25. Структура \ зразки кодиколопчного опису схщнослов'янсько! рукописно! книги//Там же. С.92-115.

26.1сторико-кодиколопчш дослшження рукописних фондав // Дослщжешгя фонда наукових б!бл!отек Украйш. Сучасний стан та перспективн розвитку: Тези доп. К., 4 992. С10-12.

27. Кодиколопя та кодикографо» украцкько! рукописно! юшги. К., 1992.312 с.

2Я. 1нформац1йно-дохументалын описи пнеемних джерел: б1блюграф!я археография, кодикограф!я // Б!бл!отечний вюник, К., 1992. № 1. С. 13-29.

А