автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Колористическая лексика в поэзии Г.Р. Державина (в контексте поэтической речи эпохи).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Колористическая лексика в поэзии Г.Р. Державина (в контексте поэтической речи эпохи)."

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О.О.ПОТЕБНІ

3351 (Ш і І ПО ЕШ

ГРИГОРУК Світлана Іллівна

УДК 808.2(091)+808.2-3+ 8.08+882(092)

КОЛОРИСТИЧНА ЛЕКСИКА В ПОЕЗІЇ Г.Р.ДЕРЖАВІНА

(У КОНТЕКСТІ ПОЕТИЧНОГО МОВЛЕННЯ ЕПОХИ)

10.02.02 - російська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

К и ї в -1998

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі російської філології Львівського державного університету імені Івана Франка Міністерства освіти України

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор АЛЕКСЄЄНКО Михайло Андрійович, професор кафедри російської філології Львівського державного університету імені Івана Франка.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

БРИЦИН Михайло Якимович, професор кафедри російської мови Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова;

кандидат філологічних наук, доцент КОКОЙЛО Олександр Васильович,

завідувач кафедри практики і методики викладання слов’янських мов Київського державного лінгвістичного університету.

Провідна установа - Ніжинський державний педагогічний

інститут ім. М.В.Гоголя Міністерства освіти України, кафедра російської мови.

Захист відбудеться “ 29” вересня 1998 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук в Інституті мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (252001, Київ-1, вул.Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (252001, Київ-1, вул.Грушевського, 4).

Автореферат розіслано ї26” серпня 1998 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор філологічних наук, професор

ОЗЕРОВА Н.Г.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена насамперед необхідністю вивчення історії російської літературної колористики та відсутністю у русистиці праць, присвячених багатоаспектному аналізові колористичної лексики поетичних текстів XVIII - поч.ХІХ ст. З цієї проблематики існують лише окремі статті (напр., Ю.Снєжкова, М.Алексєєнка, Є.Ковалевськоі) та принагідні зауваження у монографіях Н.Бахіліної, Р.Почхуа, які стали базовими для реферованої роботи. Розгляд поетичної спадщини Г.Державша у такому аспекті набуває особливого значення, оскільки саме він започаткував мистецтво словесного живопису у російській поезії. Аналіз однієї з характерних ознак творчості поета є важливим для системного опису його ідіолекту, а також внеском у розробку проблеми індивідуальних мовних картин світу.

У дисертації державінська колористична лексика розглядається в широкому контексті поетичного мовлення епохи, у зіставленні з відповідним мовним матеріалом провідних російських поетів XVIII - поч.ХІХ ст. - А.Кан-темира, В.Тредіаковського, М.Ломоносова, О.Сумарокова, В.Майкова, М.Хераскова, Я.Княжніна, І.Хемніцера, І.Богдановича, М.Муравйова, І.Дми-трієва, В.Капніста, М.Карамзіна. Проведене дослідження сприятиме розвитку інтерідіостилі стики.

Обраний напрямок дослідження пов’язаний з науковою темою “Номінативні одиниці мови у культурологічному та транслятологічному аспектах”, яку розробляє кафедра російської філології Львівського державного університету ім. І.Франка.

Метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз колористичної лексики поезій Г.Державіна у порівнянні з відповідним мовним шаром поетів-сучаспиків, що передбачає вивчення її складу, системних відношень, семантики та функціонування. Ця мета визначає такі завдання дослідження:

- встановити роль колористичної лексики в моделюванні поетичної картини світу Державша;

- визначити кількісний та якісний склад, структуру ЛСП кольору, реалізованого в державінській поезії; порівняти його з узагальненим однойменним полем поетичного мовлення епохи;

- з’ясувати взаємодію ЛСП кольору та світла в мові поезій Державіна;

- охарактеризувати парадигматичні, епідигматичні та синтагматичні системні зв’язки колористичної лексики в поетичному ідіолекті Державіна;

- розглянути реалізацію компонентів смислової структури позначень кольору, виявити індивідуально-авторське в їхній семантиці;

- описати прагматичні функції колористичної лексики;

- дослідити вплив Державіна на формування ЛСП кольору національної російської літературної мови; показати значення ідіолекту поета у про-

десах розвитку лексичної системи російської мови другої пол. XVIII - поч. XIX ст.

Об’єктом аналізу є лексичні одиниці зі значенням кольору та суміщеним значенням світла і кольору - колоризми, оскільки для державінського поетичного ідіолекту характерний синкретизм ЛСП кольору та світла. До уваги бралися всі лексичні засоби колористики незалежно від їхньої частиномовної приналежності.

Основним джерелом дослідження слугувало академічне віщання творів Г.Державіна: Сочинения Державина с объяснит, примеч. Я.Грота. - Спб.: Изд-во Имп. АН, 1864-1866. - Т. 1-3. Твори інших тогочасних поетів аналізувалися за виданнями Великої серії Бібліотеки поета. Зібраний фактичний матеріал становить: 1079 уживань колоризмів у поезії Державіна і відповідно 1066 їх уживань у творах 13 поегів-сучасників. До розгляду залучено дані лексикографічних джерел, зокрема таких: Словарь Академии Российской. - Спб., 1789-1794. - 4.1-6 (САР); Словарь Академии Российской, по азбучному порядку расположенный. - Спб., 1806-1822. - Ч. 1-6.; Словарь церковнославянского и русского языка, составленный втор. отд. Имп. АН. - 2-е изд. - Спб., 1867. - Т. 1—4; Словарь русского языка XVIII века. - Л., 1984-1992. - Вып.1-7; Тетради новых терминов. Русско-англо-немецко-французские термины цве-тообозначения. - М., 1986. -№ 98.

Відповідно до завдань комплексного аналізу колористичної лексики у роботі використано такі методи дослідження: описовий, зіставний, елементи порівняльно-історичного та статистичного методів. Системність розгляду забезпечує застосування методу семантичного поля. Залучено методи структурної лінгвістики - дистрибутивний та компонентний аналіз.

Новизна результатів, одержаних у дисертації: вперше в русистиці описано ЛСП кольору, реалізоване в державінській поезії; здійснено його порівняльний аналіз з однойменним поетичним полем досліджуваної епохи; встановлено вплив Державіна на семантичну еволюцію колористичних назв, їхні системні зв’язки; проаналізовано функціонування у текстах поета лексичних одиниць, які поєднують семантичні ознаки світла та кольору; окреслено роль колористичної лексики у моделюванні поетичної картини світу.

Теоретичне і практичне значення роботи. Дисертація є певним внеском у розробку проблеми зв’язку ідіолекту із загальномовною системою, поглиблює відомості про колористичну лексику в аспекті історичної семантики, а також про її системну організацію. Дані семантичного аналізу лексики на позначення кольору будуть корисними у лексикографічній практиці. Результати дослідження можна застосувати у викладанні вузівських курсів з історії російської літературної мови, стилістики російської мови та спецкурсів із лінгвістичної поетики, ідіосгилістики тощо.

Дисертаційна робота апробована у доповідях на всеукраїнських і міжнародних наукових конференціях у Львові (1994, 1995, 1997); Івано-Франківсь-

з

ку (1996); Гомелі, Беларусь (1996); Щецині, Польща (1996). Проблемні питання дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри російської філології Львівського державного університету ім.І.Франка. Основні положення дисертації доповідалися на засіданні відділу російської мови Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України. Результати дослідження викладено у 9 публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків (загальним обсягом 177 сторінок), списку використаної літератури (323 найменування) і досліджуваних джерел (20 позицій) та 14 додатків, які містять таблиці та схеми складу, структури і смислових зон функціонування мікрополів кольору, реалізованих у мові поезій Г.Державша та провідних поетів-сучасників.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання роботи, вказано її об’єкт та джерела фактичного матеріалу, методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації.

У першому розділі “Колористичний образ як фрагмент художньо-мовної картини світу російської поезії XVIII - поч.ХІХ ст.” окреслено місце мовних колористичних засобів у формуванні художньої картини світу російської поезії XVIII - поч. XIX ст., простежено залежність уживання позначень кольору від літературних канонів та індивідуальних характеристик особистості автора.

Особливості словесно-образної моделі світу класицистичної поезії. У російських поетичних текстах XVIII ст., авторами яких є класицисги, позначення кольору нечисленні, у створенні художньої образності вони відіграють вторинну роль. Причина обмежень у використанні колористичної лексики полягає в узагальнено-логічному способі втілення дійсності та визначається заборонами у поетизації буденного світу речей. Умовно-ідеальний образ світу створюється стереотипними назвами кольору, вибір яких зумовлений жанром твору: “Как утпення заря сияет... Румянит синий горизонт" (Ломон.), “Когда багряная Аврора... Румянит синий оризонт" (Майк.).

Колористична лексика в моделюванні поетичної картини світу Г.Р.Дер-жавіна. У Державіна спостерігається якісно новий принцип добору та вживання назв кольору. У творчості поета сформувався картинно-образний принцип відтворення дійсності: “Картину, мысль и жизнь явила Гармония моих стихов”. Джерела його колористики криються в особливостях поетичної системи, світосприйнятті та своєрідності творчого дару - поєднанні хисту поета і художника. Зображальному та естетичному потенціалу колористичної лексики у Державіна відведена провідна роль: “// палевым своим лучом Златые стекла рисовала (розрядка наша - С.Г.) На лаковом полу моем".

Ідіолект Державіна знаменує перехід до творчості, в якій об’єктивоване уявлення про світ змінюється його суб’єктивним переживанням. Саме колір, що дозволяє як відчуття виявити індивідуальне світобачення, став у поета засобом звільнення від умовностей та обмежень класицизму. У живописності державінської лірики позначився вплив барокової та романтичної картин світу. Колористичні образи Державіна індивідуалізовані. Навіть беручи за основу стереотипні словесні образи, поет трансформує їх заміною одного-двох слів, які відповідають індивідуальному сприйняттю: “Когда Авроры алый перст Востока отворяет двери". Пор.: “от деннииы багряными персты Востока врата отверзающи” (Тред.), “Там, где зари багряны персты Восточну отверзают дверь" (Майк.).

У творчості Державіна реалізовані нові естетичні уявлення про світ - всі вияви буття поет визнає рівноцінними. Автор поширює сполучуваність колористичної лексики, вживаючи її для характеристики реалій заборонених згідно канонів класицистичної поетики смислових зон. У доборі та вживанні лексики на позначення кольорів відобразилися індивідуальні характеристики особистості Державіна, особливості його поетики (інтенсивність виразу, динамізм, синкретизм художніх образів).

У другому розділі “Основні характеристики мовного лексико-семап-тичпого поля кольору та специфіка його реалізації в російському поетичному мовленні XVIII - поч.ХІХ ст." подано основні параметри загальномовного ЛСП кольору, з’ясовано особливості його втілення у російському поетичному мовленні досліджуваної епохи та ідіолекті Державіна зокрема.

Концепція ЛСП кольору. Склад та структура ЛСП кольору російської поезії XVIII - поч.ХІХ ст. У дослідженні опираємося на праці В.Юрика, В.Московича, Н.Пелевіної, І.Чумак-Жунь, у яких викладено положення концепції ЛСП кольору, та розвідки Л.Грановської, М.Суровцевої, Н.Бахіліної, Р.Алімпієвої, В.Горобця, М.Чікало, присвячені вивченню колористичної лексики в історико-семантичному аспекті.

На підставі розгляду текстів 13 провідних російських поетів XVIII -поч.ХІХ ст. ми змоделювали узагальнене ЛСП кольору, яке дозволяє судити про основні закономірності реалізації цієї лексичної підсистеми в поезії епохи. Воно має розгалужену систему одиниць різної частиномовної приналежності, первинної та вторинної колірної семантики, простих і складних за структурою, що називають чистий колір та його відтінки різної міри інтенсивності і насиченості, перехідні та змішані кольори. В поезії XVIII - поч.ХІХ ст. вжиті одиниці всіх мікрополів (МП) кольору, які виділяються у сучасній російській літературній мові. Ядро загальномовних МП утворюють абстрактні позначення кольору з семантикою “чистий колір”. Межі ядра та периферії мовного та поетичного полів не завжди збігаються, переважають в останньому найуживаніші лексеми, які виражають актуальні для автора смисли.

У поетичних МП вирізняються назви відтінків з семантикою “інтенсифікатор + чистий колір". Вони містять диференційні семи “світлий”, “яскравий”, “блискучий”, “темний”. Лексеми з первинним значенням кольору більш абстрактні, оскільки внутрішня форма не співвідносить їх з прототипом кольору, вони є одиницями ближньої периферії: атй, голубой, сизый, пестрый, лазоревый та ін. Найчисленніша дальня периферія поетичного ЛСП кольору досліджуваної епохи. До неї належать слова зі зв’язаним значенням (напр., игрений), прикметники з вторинним значенням кольору з предметною внутрішньою формою (напр., бисерный, свинцовый). У поетичному ЛСП кольору представлені й назви перехідних кольорів із семантикою “основний колір + відтінок іншого кольору”: малиновый, жемчужный і ін. З метою конкретизації кольору вживаються складні слова, зокрема пестровидный, дымчатосиний. До складу дальньої периферії поля кольору поезії XVIII - поч. XIX ст. входять дієслова та іменники. Дієслівні форми найбільш численні у МП червоного, білого, жовтого кольору. Іменники з абстрактним колірним значенням є в багатьох МП поезії епохи: румяность, синева, бель, чернота, желтииа. Поетичне ЛСП містить експресивні засоби вираження кольору, яких немає у мовному полі, - конкретні іменники, назви прототипів кольору: яхонт, пена, розы тощо.

ЛСП кольору в поезії Г.Р.Державіна. Загальна характеристика. Реалізоване в мові поезій Державіна ЛСП кольору являє собою кількісно багате та якісно різноманітне системне утворення. Його формують 265 лексичних одиниць, репрезентованих 1079 уживаннями. У складі поля 79 колірних груп. Ці показники значно вищі, ніж у поетичних ідіолектах інших авторів

XVIII - поч. XIX ст. Державін єдиний використовує лексеми всіх МП загаль-номовного поля, у творах більшості поетів немає позначень змішаних кольорів. Однак державінське ЛСП кольору показове щодо тенденцій функціонування аналізованої підсистеми у поетичному мовленні епохи в цілому. За кількістю лексем у складі МП кольору виступають у поезії автора в тій же послідовності, що й в узагальненому полі: червоний, білий, жовтий, спосіб і характер забарвлення, синій, чорний, зелений, сірий, коричневий, жовтогарячий, фіолетовий. Та ж відповідність спостерігається для МП кольору у Державіна та поетів його часу і за ступенем вживаності лексичних одиниць. Лише у Державіна менш продуктивне МП зеленого кольору, а у поетів століття-синього. Рідкісні у його сучасників складні назви кольору.

Найбільш поширені в поезії епохи та у Державіна лексеми колірних груп, що формуються довкола прикметників златой, черный, белый, зеленый, багряный, синий, серебряный, румяный, седой, лазурный та ін. Розходження стосуються лише групи багрового кольору, яка не входить до найуживаніших у Державіна, та рожевого і голубого кольорів, частотних у поета на відміну від інших авторів, як і в сучасній художній літературі. У Державіна представлені назви всіх основних кольорів, багатьох відтінків. Переважають позначення

б

блискучих та яскравих, інтенсивних кольорів. Колоризми, що передають забарвлення веселки, об’єднані семою “яскравий”: “Пурпур, лазурь, злато, багрянец, С зеленью тень, слшсь с серебром". Автор поширює коло узуальних лексем, які називають інтенсивні відтінки: сочно-желтые, искросребра та ін.

Структура ЛСП кольору державінської поезії відповідає структурі узагальненого поетичного поля епохи. У ролі домінант виступають ті ж лексеми- багряный, златой,белый, синий, черный, зеленый, окрім МП сірого та фіолетового кольорів. Частотні прикметники первинної семантики кольору, що належать до ближньої периферії. Численні прикметники вторинної колірної семантики, багато з яких функціонує в значенні кольору тільки в державінсь-кій поезії. Особливість поетичної колористики Державіна становить використання назв і яскравих, визначених фарб, і проміжних кольорів - авторських позначень кольору, напр.: сребро-розовые, черно-рдяно. Дієслова представлені в поезії Державіна в усіх МП кольору, окрім змішаних. У автора вдвічі більше, ніж в узагальненому поетичному ЛСП, назв конкретних предметів, ужитих у функції кольору. Це викликано як прагненням до індивідуалізації художніх образів, так і впливом мистецтва бароко, його емблематичності. Лексеми рубин, лен, эфир та інші виконують функцію кольору в поезії епохи лише у Державіна.

Синкретизм ЛСП кольору і світла в державінській поетичній творчості.

Однією з істотних особливостей ЛСП кольору, реалізованого в поезії Державіна, є глибший, ніж у загальномовній системі, синкретизм з ЛСП світла, що зумовлює функціонування одиниць, які поєднують значення світла і кольору. Тісний взаємозв’язок ЛСП світла та кольору у поезії Державіна визначається прагненням до посилення експресивності тексту, оскільки за спостереженнями психологів найпривабливішими для людини є світлоносні фарби. Увага до світла викликана міфологізованим уявленням поета про прекрасний, ідеальний світ як царство сонця: "О! если б стихотворство знало Брать краску солнечных лучей". Поет актуалізує сему блиску, яка міститься в смисловій структурі узуальних слів на позначення кольору, - похідних від назв дорогоцінних каменів, металів: “И нив колосья золотые Возблещут". "Сверкающи струи сребристы" . У сполученні з позначеннями світла та лексемами семантичного комплексу “вогонь” у назв кольорів з’являється оказіональна сема блиску: “Едва заря сверкнула Румяный огоньком”. Для номінації блискучих відтінків поет створює композити, одним із компонентів яких є лексема зі значенням світла, а другим - кольору, напр.: огнезеленый, златобисерное.

Прагматичні функції колористичної лексики в поезії Г.Р.Державіна. У творчості Державіна помітна тенденція до актуалізації прагматичного компонента лексичного значення колоризмів, зумовлена прагненням до суб’єктивного переживання поетично втілюваного світу. Колористична лексика виконує у створенні художньої образності естетичну, емоційну, оцінну та експресивну прагматичні функції. Під впливом контексту у семантиці позна-

чень кольору виявляються приховані та потенційні конотативні ознаки, які визначаються асоціаціями, викликаними психологічною дією кольору.

Позначення кольору відображають у Державіна не лише предметний, а й духовний світ: “Пурпуровым златом рдейте Воды, долы, - и душа!”. За допомогою мовних засобів виражаються естетичні категорії. Найчастіше колористична лексика реалізує в поезії Державіна семантику категорії прекрасного: “Капль сребпяной росы, Что им с листков стекают, как солнечны красы”. Контекстуально близькі афективні слова зумовлюють експресивну забарвленість колоризмів. Створенню експресії сприяє вибір незвичного відтінку для характеристики реалії: “Счастлив, золотой кузнечик". Колористична лексика передає різноманіття станів, почуттів суб’єкта поетичної картини світу. Державін вважав, що “всякое слово есть мысль, всякая мысль картина, а всякая картина чувство”. Колористична лексика виявляєемосеми, які вказують на збуджувані кольором почуття: “И сафирными очами Пьете в наши души радость". Через колірну характеристику автор виражає своє ставлення до реалій, нерідко вона доповнює іншу якісну оцінку: “ скопы жирных, черных туч".

Третій розділ “Домінуючі мікрополя кольору поетичного тексту Г.Р.Державша (у зіставленні з відповідними макросистемами поезії XVIII - поч.ХІХ ст.)" присвячено розгляду домінуючих у поезії Державіна та його сучасників МП червоного, білого та жовтого кольорів.

Мікрополе червоного кольору. Ядерною лексемою МП є назва яскравого, виразного відтінку багряный. Наявність ознаки “яскравий” зумовлює її вживання для позначення кольору сонячних променів та освітлених ними реалій: “ солнца луч багряный”. Для вираження яскравого чи світлого відтінку червоного кольору Державін використовує слово алый: “кровь ала потекла". Коло-ризм розвиває переносне значення “життєлюбний”, “квітучий”: “Юная роза лишь развернула Алый гиипок”. Лише у Державіна із поетів епохи засвідчена лексема пунцовый, що передає колір полум’яних вуст: “в устах пунцовых".

Одна з найуживаніших лексем МП - румяный, яка позначає світлий відтінок, “алый с некоторою белизною”(САР). У первинному значенні вона актуалізує семи “здоровий”, "свіжий”: “За здравье выпьем жен румяных”. У метафоричному значенні передає колір зорі (“Румяная заря глядит"'), фарби осені ( Румяна Осень! ”). Державін уводить до активного вжитку в поетичному мовленні нове для епохи запозичення розовый, що називає колір зорі (“по розовым летит зарям”), напоїв (“В соке лозовом"). Через наочний образ блідо-червоної троянди поет відтворює зовнішні риси людини: “и огнь с смеющихся пьет роз' • Густо-рожевий відтінок передає у нього слово брусничный, представлене єдиною реалізацією: “В обертках брусничных”. У колористичній функції автор використовує назви заря, зарева і зарьный: “У коих зарьные уста", “те в светлых заревах’’: лексеми, що належать до семантичного комплексу “вогонь”: “Идет огнистая заря". “На ланитах огневые ямки”.

Чистий червоний колір виражає колоризм красный. У складі композитів він характеризує зовнішність людини: “все краспоиіеки". Слово набуває негативної конотації “недоладний”, коли передає неприродний колір: “Я с красными бровьми". Вперше у російській поезії ця лексема називає у Державіна фарби зорі (“Глядится красная заря"). місяця ("Из-за облак мгсяи красный").

Інтенсивний червоний колір позначають колоризм рдяный та його похідні: “Клокочут реки рдяной лавы”. Дієслова цієї групи називають вияв червоного кольору безвідносно до його якості: “И рдеет черный горизонт". Синонімом слова рдяный постають у автора лексеми рубин і рубинный, які передають забарвлення відблисків зорі: “сверкают рубином облака”, “Рубинные ковры”. Вони не зустрічаються в значенні кольору у сучасників поета. Для вираження інтенсивного кольору лише у Державіна в поезії XVIII століття вживається колоризм чермный: “Но чермна кровь его по пенным вод буграм как рдяный блеск видна". Відтінок яскраво-червоного з фіолетовим полиском кольору позначають слова пурпур, пурпурный, пурпуровый. У попередників Державіна вони не зустрічаються. Ці лексеми теж називають інтенсивний колір, інколи виблискуючий: “Дау богу, пурпура красти". “Какие пурпуры огнисты".

Насичений червоний колір передає в поезії Державіна слово червленый: “едва заря Румянит сквозь завес червленых”. Специфікою семантики назв темних відтінків є негативна конотативна забарвленість: “Кровавая луна блистала Чрез покровенный ночью лес, На море мрачном простирала Столбом багровый свет с небес".

Мікрополе білого кольору. Домінанта МП - абстрактна колористична назва белый. Вона є засобом характеристики зовнішності людини (“Челы белые блестят"), представників тваринного, рослинного світу (“Белы голуби станицей” “беловлаш степи"), води (“яры волны белы"). У складі персоніфікованої метафори позначає колір природних явищ: “белых волн туманом". Семи “блискучий” та “прозорий” колоризм белый виявляє при номінації забарвлення вбрання: “В одежде белой, серебристой". Інтенсивну світлоту посилюють порівняльні звороти: “Уже хитон, белейший снега". Лексема белый набуває в поезії Державіна переносного значення “безгрішний, праведний”: “Да сердцем уясняся чистым, Бел буду я, как снег”.

Слово седой характеризує явища одухотвореної природи, розвиваючи метафоричне значення “білий”, “сріблясто-білий”. З кольором сивого волосся поет порівнює повітряні бурі (“Седые бури ”), снігову заметіль (“Под Севером седым"). Сірувато-білий відтінок лексема седой позначає у сполученні з назвою піни: “Седая пена по берегам".

У поезії Державіна поширені колоризми, що називають блискучі білі відтінки, зокрема слова групи срібного кольору. У складі метафори та порівняння уявлення про яскраво-блискуче-білий колір передає лексема с(е)ребро: “Суебоом сверкают воды”. Вона є компонентом оригінальних колоризмів: “И искросребра ткань", “Багряным серебром сверкают”. Лексема сребряный по-

значає колір місячного сяйва (“Как спебпяиым дождем лупа"), крапель роси ССребряны росы”). Колоризм сребристый називає відтінок водних протоків: “ Сребристым змием изгибаться". Дієслова групи срібного кольору є засобом зображення картин оновлення природи: “ Туманом холмы оеребряешь".

Державі» поповнює МГІ ужитими у метафоричному значенні дериватами назв мінералів, дорогоцінних каменів, природних явищ. Вони характеризують не лише забарвлення, а й форму зображуваного предмету: “На мягких зыблю-іиих перловых Они возлегши облаках". Прозорий блискучий колір бурхливої води називають лексеми жемчужный, алмазный'. “И шумят струи жемчуж-ны”. “Алмазна сыплется гора". Матово-білий з райдужним полиском колір неба над Олімпом позначає слово опаловый, збагачуючись семами “величний”, “сакральний”: “Из опалового неба Со Олимпа высоты”. У складі порівняльних зворотів колір передають лексеми мрамор, мраморный: “Будто мраморна. царица". Колористичним засобом у Державша є назва снігу та похідні композити, що виражають сліпучий білий колір: “Снегоподобною рукою". Матово-білий колір позначають лексеми млечный (“Рекою млечною влекутся")) лилеи, лилейный, що актуалізують семи “ніжний”, “чистий” (“На грудях лилейных ясны”) та пена, пенный (“Пену - в грудь”).

Мікрополе жовтого кольору. Колоризми, що походять від назви золота, є не лише домінуючою групою аналізованого МП, а й усіх державінських позначень кольору. Вони називають яскраво-блискучо-жовтий колір і найчастіше реалізуються у смисловій зоні “сонце”(“е каленом злате ввек лучи"), є засобом номінації кольору нив (“волнует жатву золотую”), піщаних поверхонь (“златых тропин песчаных”). Досліджувані слова зображують тваринний світ, набуваючи семантичних прирощень “чарівний”: “Гладить ланей златорогих": “величний”: “Выходит лев... кудри златые чешет". Колоризм златой називає колір волосся міфічних істот, реалізуючи співзначення “сакральний”: “Спустила прядь златых волос". Лексеми златой/золотой характеризують у Державіна архітектурні споруди (“Златыя Петрополя башт"), побутові речі (“Скромно гребнем золотым"). Єдиний раз поет використовує слово златис-ты, що передає блідо-блискучо-жовтий колір: “Зерна ль златистьі”.

Слово желтый виражає у Державіна не лише чистий жовтий колір, а й його яскравий відтінок. Воно називає колір піщаного грунту: “По желтым среди роз тропинам". Характеризуючи тварин, лексема реалізує конотації "чудовий”, "ніжний”: “Вкруг желты крошки спят". Жовтого кольору рослинність набуває в’янучи, тому колоризм актуалізує й негативні оцінні конотати: “И с скучной не всегда природы Падет на землю желтый лист”. При позначенні кольору волосся назва желтый має позитивне експресивне забарвлення: “С главы его струятся Волн желтые власы”.

Лексеми янтарь і янтарный позначають у Державіна золотаво-прозорий відтінок небесного простору: “Сквозь твердь на них янтарну”. У поєднанні з назвами світла в їхній семантиці виявляється смисловий компонент “сяю-

чий”: “Янтарным пламенем блестит". У складі порівняльного звороту колір ікри передає лексема янтарь: “Что смоль, янтарь - икра”. Державін єдиний з поетів його часу вживає колоризм палевый, що називає блідо-жовтий промінь місяця: “И палевым своим лучем”.

У четвертому розділі “Периферійні мікрополя кольору в поетичному мовленні Г.Р.Державіпа (у зіставленні з узагальненими мікрополячи поезії сучасників) ’’описано МП, які кваліфікуються як периферійні на підставі середнього та низького ступеня функціональності (кількості лексичних одиниць та груп у складі, їхньої вживаності).

Мікрополс синього кольору. Ядром досліджуваного МП є абстрактне позначення кольору синий, яке виражає різні відтінки - від світлих до темних: “Пловущих синих, светлых гор", "За холмы синих туч спускаешься ты в темны бездны". Найчастіше лексеми групи синього кольору характеризують повітряний та водний простір: “ в синеве эфира", “На синюю Неву стоящу". У складі фольклорного словообразу сине море актуалізується давнє значення коло-ризму “чорний з відтінком синього”. Поет поширює сполучуваність слова синий, використовуючи його для номінації кольору віддалених природних ландшафтів: “ на сини цепи гор".

Світлий відтінок називає лексема голубой та композити з конкретизуючим значенням. Вони реалізуються у контекстах позитивної емоційно-експресивної забарвленості. Найчастіше аналізовані слова характеризують колір жіночих очей, що не властиво іншим поетам епохи: “И светло-голубые взоры". Вони позначають колір неба, зокрема нічного, виражаючи темніший відтінок: "И понт как голубый пронзает звездный луч”. Державін використовує назву голубой для опису побутових реалій: голубом твоем тюрбане”.

Поет знаходить оригінальний образ щука с голубьш пером, де колоризм передає світло-сірий з синім відтінок.

Загальновживаним у поезії епохи був колоризм лазурь, а лексема лазурный зустрічається лише у послідовників автора. Вони також називають колір повітря, очей: “Раздавшись неба по лазурям”. “Твой взор лазурнее эфира”. Колоризм лазурный позначає інтенсивний відтінок. У Державша він збагачується асоціаціями “чистий” та “віддалений”: “Э/Ьира чистого лазурна даль”. Слово лазурь позначає не лише світлі, а й темні відтінки: ‘‘по светлости лазуря”. “По черному средь волн лазурю”.

У функції кольору в творах Державша засвідчені слова сапфир і са(п)фирный, які набувають авторського смислового прирощення “сакральний”. Вони характеризують небесних істот - богів, янголів: “Небесные прошу я силы, Да их простря сафирны крылы”. Блискучий відтінок метафорично виражений у автора лексемою яхонт: “Повернет - яхонты горят”. Персоніфікований образ зорі зображується за допомогою слова яхонтньїй, що виступає в поезії XVIII століття в значенні кольору лише у Державіна: “Мещет яхонт-ные взоры". Назви небо та небесный передають колір очей: “с ее небесных И

и

голубых очей". У цій же дистрибуції зустрічаємо лексему эфир: “Взор Лизы, как эфир”. Світло-голубий відтінок позначається у поета і словом бирюзовый, що передає колір небесної сфери: “ по тверди бирюзовой”.

Мікрополе чорного кольору. У мові державінських поезій виявляється багатство семантичної структури колоризму черный, його естетичний потенціал. Як позитивні, так і негативні конотації слова виразні у портретних характеристиках: “Всех Аспазия милей: Черными очей огнями”, “ Чеппо-пламенные очи Мешет Геба на него". Додаткового значення “непроникливий, густий” лексема черный набуває в описах ночі: “Тишина и черна ночь скупали мой дом в за-поны”. У творах Державша актуалізуються негативні оцінні семи-асоціати смислової структури досліджуваної назви, зумовлені психологічним впливом кольору: “жахливий” - "Черные мраки, злые признаки Ужасных страстей”; “небезпечний” - “II в смертный черный одр упалі” При позначенні кольору диму слово черный розвиває авторське прирощення смислу “спустошуючий”: “Разжженный гром и черный дым”. Чорний колір є ознакою жалоби, тому ко-лоризм набуває у Державіна значення “предвісник горя”: “Одету в ризы черны Крылату некую жену, Власы имевши распущенны, Как смертну весть, или вой-Ш'"-

Інтенсивний чорний колір передають у поета в складі порівняльних зворотів лексеми смоль і нощь. Дуже чорний з відблиском колір ікри називає слово смоль (“Что смоль, янтарь — икра”), а темне волосся образно характеризує позначення ночі {“Как ноиіь - власы"). Лише у Державіна зафіксовані в значенні кольору лексема агатный, що є засобом номінації красивого блискучого відтінку глибоких темних очей божественних істот - янголів, і композит агатовоокая, який зображає зовнішність музи: “С их агатных очес”,

“Агатовоокая дева!”

Мікрополе зеленого кольору. Колоризм зеленый у переважній більшості випадків традиційно позначає у Державіна забарвлення рослинного світу: “С долины мирныя, зелены". Реалізується він у контекстах високої конотативної спрямованості: “Нивы злачны! Лес зеленый!". У складі усталених виразів зеленый лавр і зеленый мирт аналізована лексема набуває символічного значення перемоги та миру: “Возвысь до облак лавр зеленый”. Слово зеленый як абстрактне позначення кольору називає темні відтінки, напр., характеризуючи стоячі води: “Из тинистой реки, раздрав зелены воды". У поезії Державіна лексема зеленый передає і набутий колір побутових реалій : “в ткани зеленой”. Слово зелень позначає одну із фарб веселки (“С зеленью тень”), тоді як у поезії епохи воно характеризувало лише рослинне забарвлення.

Яскраво-зелений колір річкової води, що відображає зелень берега, називає лексема муравленый: “В муравленых горит водах”. Вона представлена лише у Державіна і походить від позначення трави-мурави. У метафоричному значенні кольору фігурує в поезії автора слово изумруд та його дериват изум-

рудный. Вони теж виражають яскравий відтінок зеленого кольору і характеризують оперення птаха: “Изумрудный зоб и хвост”.

Мікрополе сірого кольору. У Державша на відміну від поетичної практики сучасників більшою кількістю вживань та ширшим колом сполучуваності характеризується лексема сизый, ніж абстрактне позначення кольору серый. Колоризм сизый має і більший семантичний обсяг. Позначаючи забарвлення пір’я птахів, аналізована назва виступає у двох значеннях - “темно-сірий з синім відтінком” (“Сизые враны”) та “сірувато-голубий”(“ сизых голубков”). Отже, слово сизый виражає відтінки різного ступеня світлоти. В тих же двох значеннях лексема вживається в описах хмар. Контекстуальне оточення вказує, який саме колір передається нею, - світло-сірий розріджений чи темний: “Уж в легких сизых облаках", “сбираясь в сизы тучи ". Слова сизый та серый демонструють спільні сфери вживання - позначення масті тварин і летючих атмосферних мас: “Дымятся серым дымом домы”, “сера мошка”. Однак колоризм серый називає тут чистий сірий колір, без відтінків іншого тону. Різними є й їхні конотації. Непоказний сірий колір асоціюється зі смислами “жалюгідний”, а тому “смутний”, що й розкривається в семантиці слова серенький в державінській ліриці: “На сереньких листках смиренных Печаль завоет во слезах”.

Мікрополе коричневого кольору. Ні один із колоризмів МП не виконує ролі домінанти, всі вони репрезентовані одиничними реалізаціями і мають зв’язане значення. У Державіна зустрічаємо ранній варіант слова коричневый -коричный, який позначає колір волосся і виступає синонімом лексеми каштановый у сучасному вживанні: “Коричными чело власами". Колір шкіри засмаглого привабливого обличчя називає колоризм смуглый: “ огнь бросай в сердца От смуглого лица". Світлий відтінок волосся в поезії сучасників Державіна передає лексема русый, сам автор замінює її експресивним новоутворенням орехокурчаты, яке містить вказівку на світло-коричневий колір плоду горіха та має додаткову характеристику “кучеряві”: “Её орехокурчаты власы”. Темний відтінок коричневого тону позначається словом бурый: “кобель огромный, датский, бурый”.

Мікрополе фіолетового кольору. Становлення досліджуваного загально-мовного МП відбувається у державінську епоху. В поетичних текстах сучасників автора лише у Кантемира зустрічаємо назву фіолетового кольору: “краской, Котора фиалкову цвету подражает!”. У Державіна МП теж репрезентовано единим колоризмом - новим запозиченням лиловый. Контекстуальне оточення лексеми свідчить, що вона позначає і світлий відтінок, і темний. У сполученні зі словами з семантикою блиску колоризм реалізує значення “светло-голубой с бледно-розовым цветом смешанный” (САР), бо викликає в уяві висвітлений променями сонця відтінок - “В зарях лиловых лучезарных”, а також набуває семантичного прирощення “сяючий”. В описах забарвлення неба після заходу сонця аналізована лексема виражає темний відтінок: “Среди

лиловых мглистых зарь". Характеризуючи колір небесної оселі померлих, ко-лоризм ускладнюється семантичним компонентом “сакральний”: Достигла ты в твой дом лиловый”. Отже, лексема липовый набуває в поезії Державша ознак абстрактного позначення кольору, виражаючи світлі і темні відтінки.

Мікрополе жовтогарячого кольору. Змішаний червоно-жовтий колір у державінських поетичних текстах виражають деривати слова рыэ/сий. Композит рыжевласый має негативну експресію: “Фини в море, бледный, уыжевла-сый”. У пародійному вірші Державша зустрічаємо слово рыжак з актуалізованою семою кольору “яскравий, жовтогарячий” та пов’язаною з нею конотацією “разючий”: “На резвом, так как ты, не езжу рыжаке”. У творах сучасників поета зустрічаємо па позначення жовтогарячого кольору лексеми рудожелтый та померанцев (цвет).

Перетинання мікрополів конкретної колірної якості. Поліколоризми. На межі МП кольору знаходяться поліколоризми - складні назви перехідних кольорів, що містять компоненти зі значенням різних тонів. Найчастіше до складу композит Державін включає позначення улюблених кольорів. Представлені новоутворення, які поєднують назви червоного і білого (напр., красно-бела), червоного і жовтого (напр., злато-рдяно), червоного і чорного (напр., черио-багрова) кольорів. Позначення жовтого кольору сполучаються із назвами і спектрально близьких (желто-зелены), і далеких відтінків {сизо-янтарна). Колоризми синього тону поєднуються з лексемами зі значенням сірого кольору (голубо-сизый). Семантика двох поліколоризмів визначається трьома колірними ознаками (лазурно-сизы-бирюзовы, черно-зелены в искрах).

Поліколоризм сребро-розовые при характеристиці різних реалій набуває різноманітних значень: “біло-рум’яний” - “Стбюо-розова лииом”. “сріблясто-біло-рожевий” - “Сребро-розовые птицы”, “рудо-соловий” - “На спебро-позовых конях”.

Мікрополе колоризмів, що вказують на спосіб і характер забарвлення. Лексеми МП розподіляються на три семантичних угрупування, що вказують на спосіб забарвлення - одно-, багатоколірний; спосіб поєднання кольорів та ступінь інтенсивності і насиченості кольору. У Державіна функціонують одиниці кожного з них. Природне та набуте у сонячних променях забарвлення позначає слово разноцветный: “в разноцветных Рассеваясь там брызгах", “блеск уазноиветньїх камней”. Характеристика “різнокольоровий” є у Державіна ознакою високих естетичних якостей зображуваної реалії. Назви радужный і радуга, окрім семи “різнокольоровий”, містять компонент “сяючий”, що визначається порівнянням з веселкою не лише за кольором, а й переливами: “Сиянье радужных небес”. Вони є стилістично маркованими, зображають предмети, що належать до категорії величного: “Цвет радуг в мантиях горит” . На спосіб поєднання кольорів вказує лексема пестрый та її деривати. Вона позначає плямисту масть тварин (“Здесь пестпый. алчный тигр”) та

вкритий рослинністю луг (“смеется пестрый луг”). У тих же дистрибуціях вживаються дієслова : “Пестреет луг в реках".

Ступінь інтенсивності кольору передають назви бледный, блеклый та їх похідні, яркий. Лексеми светлый і темный позначають насиченість колірного тону. Колоризм бледный характеризує колір безкровного обличчя непритомного: “Без сил, без чувств, полмертвы. бледны”. Лексема бледный є засобом характеристики реалій природного світу: “Как бледны холмы". У значенні “невиразний” вживається слово блеклый для позначення кольору рослинності: "На блеклых миртах”. Інтенсивний колір передає назва яркий'. “Прелести красок ярких”. В описах зовнішності людини Державін використовує лексему светлый: “Мириады светлых лиц". Вона є також засобом вираження забарвленості природних істот: “Легкії, светлы существа”. Колоризм темный вказує на колір рослинності(“ темный кедр”) та інших реалій. Він поєднує значення кольору і метафоричний смисл “хитрощі”: “На темном зашипит лукавство".

Роль ідіолекту Г.Р.Державіна в процесах збагачення поетичного мовлення і загальномовній еволюції (на матеріалі колористичної лексики)- Ідіолект Державша є одним із визначальних факторів оновлення російської поетичної мови останньої третини XVIII - поч.ХІХ ст. Історію лексики досліджуваного періоду визначали тенденції до максимального збагачення словникового складу та його системного упорядкування. Державін уперше вживає в російській поезії в значенні кольору лексеми пунцовый, палевый, огнистый, лилейный, агатный, яхонтный, бирюзовый, коричный, лиловый та ін. Більшість із них, відносні за походженням прикметники, розвинули вторинне значення кольору. У декотрих воно формується саме у цей період, про що свідчать дані тлумачних словників: агатный, сапфирный, изумрудный. Державін уживає на позначення кольору також лексеми, у яких ця семантика словниками XVIII ст. ще не фіксується: огнистый, огневой, лилейный. Поет започаткував широке використання у поетичному тексті складних назв кольору типу бело-румяные, чер-но-рдяньїй.

Державінське поетичне мовлення свідчить про формування нових системних відношень в ЛСП кольору епохи. Автор впливає на процеси перегрупування МП кольору, становлення сучасних співвідношень їх одиниць, зокрема уводить в активний вжиток лексеми алый, розовый, голубой. Ідіолект Державі-на є свідченням семантичної еволюції позначень кольору. Напр., лексема румяный розвиває всі відтінки колірного значення, які вона має у сучасній літературній мові, зокрема називає колір випічки: румяно-желт пирог. Колориз-ми червоного кольору переважно передають в поезії Державша світліші та яскравіші відтінки, ніж в узуальній семантиці, що викликано розширенням сполучуваності: багровый луч. Нерідко смисловий обсяг лексичної одиниці ускладнюється семами, зумовленими суб’єктивним авторським уявленням. Напр., семантика вжитих у функції кольору слів сапфирный, агатный, опаловый збагачується компонентами “сакральний”, “величний”. Смислові приро-

щення колоризмів викликані синестезійними переносами: рдяньїй -

“стиглий"; асоціаціями: черный - “лиховісний”.Назви кольорів набувають у поета символічних значень: “Надежда на листках зеленых шепнет о всех твоих мечтах".

У Державша формується нова стилістична система російської лірики. Поет порушує принцип єдності стилю, який становив основу словесної організації класицистичного поетичного тексту. Державін пропонує нову ліричну форму - “общежительную оду”, яка поєднує мовні засоби різних стильових систем, чим звільняє слово від жанрово-стилістичної зумовленості та сприяє його семантичному розвитку. Напр., книжні лексеми багряный та пурпуровый, співвідносні з образами урочистого царського одягу, у сполученні з назвами буденних реалій - багряна ветчина, пурпурова шаль - втрачають стилістичні конотати високості при збереженні експресивного забарвлення поетичності.

У висновках подано підсумки дослідження:

Широке вживання колористичної лексики в мові поезій Державіна визначається особливостями концептуальної системи автора, його світобаченням, знаменує відхід від вимог нормативної класицистичної поетики.

Логіко-семантичним способом репрезентації домінантного особистішого смислу поета - “світ у багатобарвності та блиску” - є ЛСП зорових відчуттів, а у його складі - ЛСП кольору. Воно формується якісно різнорідними лексичними одиницями, які різняться частиномовною приналежністю, диференцій-ними семами, смисловим обсягом, багатством конотативних компонентів значення, частотністю та активністю вживання.

За складом, структурою, коефіцієнтом частотності лексичних одиниць державінські МП кольору показові для тогочасного поетичного мовлення. Однак порівняння з мовною практикою окремих поетів свідчить про значно ширше використання Державшим семантичних та прагматичних можливостей аналізованої лексичної підсистеми.

Специфікою ЛСП кольору, реалізованого в поезії Державіна, є тісна взаємодія, синкретизм з ЛСП світла, активне функціонування лексичних одиниць, які поєднують семантичні ознаки світла та кольору. Для поета характерне переважне вживання лексем, які позначають високий ступінь колірної ознаки, що є проявом стильового принципу інтенсивності вираження. При цьому Державін обирає назви й для перехідних кольорів, півтонів. Поет поповнює ЛСП кольору новими засобами передачі кольору, зокрема оказіональними назвами складних відтінків, тоді як у поезії його сучасників подібні утворення практично не представлені.

У відповідності до авторської прагматичної інтенції особливої актуалізації у державінському тексті набувають емоційно-оцінні та експресивні потенції позначень кольору. Багатьох семантичних перетворень колористична лексика зазнає внаслідок розширення сполучуваності слів.

МП кольору державінського поетичного тексту відображають процеси формування та перегрупування відповідних загальномовшіх мікросистем тогочасної епохи.

Основні положення дисертації викладено в таких опублікованих працях:

1. Специфика колористики поэтического текста Г.Р.Державина/Угезгугу Naukowe Uniwersytetu Szczecinskiego- NR 177.- Slavica Stetinensia. - 1998. -NR 6. - S.97-103.

2. Цветовая лексика в поэтической речи Г.Державина (на материале наименований со значением синего тона)//Мова і соціальні процеси: Вісник Львівського державного університету ім.І.Франка. - Серія філологічна. -Львів: Світ. - 1997. - Вип.26. - С.95-100.

3. Проблеми мовної колористики у працях філологів Львівського універ-ситету//Українська філологія: досягнення, перспективи: До 145-річчя заснування кафедри української філології у Львівському університеті/Ред.кол.: М.Гнаткж (відп.ред.) та ін. - Львів: Вид-во ЛДУ. - 1994. - С.95-99.

4. Цветообозначения красного тона в поэтическом тексте Г.Р.Державина //Научные чтения, посвященные 50-летию образования кафедры русского языка филологического факультета: Материалы: доклады, сообщения, тезисы /Ред.колл.Т.А.Космеда(отв.ред.) и др. - Львов: Изд-во ЛГУ. - 1995. - С.208-211.

5. Уникальные колоризмы в поэтическом тексте Г.Державина//8юшо. Tekst. Czas: Materiaiy z Mi^dzynarodowej Konferencji Naukowej, Szczecin, 4-5 czerwca 1996/Pod red. M.Aleksiejenki. - Szczecin: Uniwersytet Szczeciiiski. - 1996. -S. 147-152.

6. Слово художественной речи в концепции А.А.Потебни (на материале прилагательных - цветообозначений поэтического текста Г.Р.Державина)// Львівська потебніана: Матеріали наукових читань, присвячених 160-річчю з дня народження О.Потебні, 21 вересня 1995 р. - Львів: Світ. - 1997. - С.105-109.

7. Поэтическая “картина мира” Г.Р.Державина (на материале колористической лексики)//Язык. Культура. Взаимопонимание: Материалы Международной научной конференции/Под ред.Т.А.Космеды. - Львов: Изд-во ЛГУ.

- 1997. -С.186-191.

8. Психосемиотика цвета и семантика цветонаименований в восточнославянских культурах и языках//Славянские народы и их культура в современном мире: Материалы международной научной конференции. - Гомель: Изд-во БелГУТа. - 1996. - С.196-197.

9. Актуализация импликационала колористических наименований в художественном тексте (на материале поэзии Г.Державина)//Семантика мови і тексту: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. - Івано-Франківськ: Вид-во “Плай”. - 1996. - 4.2. - С.55-56.

Григоруїс С.І. Колористична лексика в поезії Г.Р.Державіна (у контексті поетичного мовлення епохи). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російська мова. - Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, Київ, 1998.

У дисертації здійснено системний комплексний аналіз колористичної лексики в поетичному ідіолекті Г.Р.Держааіна у зіставленні з відповідним мовним матеріалом провідних російських поетів XVIII - поч.ХІХ ст., попередників та сучасників автора. Визначено кількісний та якісний склад, структуру та специфіку функціонування ЛСП кольору в мові поезій Державіна, встановлено спільне та відмінне у його реалізації в порівнянні з узагальненим полем кольору поетичного мовлення епохи. Виявлено системні зв’язки колористичної лексики, вивчено особливості її семантики, описано прагматичні функції та участь у моделюванні поетичної картини світу автора. У роботі на матеріалі колористичної лексики показано роль поетичного ідіолекту Державіна в реалізації основних тенденцій, які визначали розвиток лексичної системи російської літературної мови другої пол. XVIII - поч.

XIX ст.

Ключові слова: лексико-семантичне поле кольору, мікрополе, позначення кольору, колоризм, семантична структура, конотація, поетичне мовлення, поетична картина світу, мовна картина світу.

Григорук С.И. Колористическая лексика в поэзии Г.Р.Державина (в контексте поэтической речи эпохи). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Институт языкознания им.А.А.Потебни НАН Украины, Киев, 1998.

В диссертации осуществлен системный комплексный анализ колористической лексики в поэтическом идиолекте Г.Р.Державина в сопоставлении с соответствующим языковым материалом ведущих русских поэтов XVIII -нач.XIX в., предшественников и современников автора. Определен количественный и качественный состав, структура и специфика функционирования ЛСП цвета в языке поэзии Державина, установлено сходство и отличие в его реализации в сравнении с обобщенным полем цвета поэтической речи эпохи. Выявлены системные связи колористической лексики, изучены особенности ее семантики, описаны прагматические функции и участие в моделировании поэтической картины мира автора. В работе на материале колористической лексики показана роль поэтического идиолекта Державина в реализации основных тенденций, которые

определяли развитие лексической системы русского литературного языка второй пол. XVIII - нач. XIX в.

Ключевые слова: лексико-семапткческое поле цвета, микрополе, цветообо-значение, колоризм, семантическая структура, коннотация, поэтическая речь, поэтическая картина мира, языковая картина мира.

Grygoruk S.I. Colouristic vocabulary in the poetry of G.R.Derzhavin (within the context of poetic speech of the epoch). — Manuscript.

Thesis for the degree of the Candidate of Philological Science in the speciality 10.02.02. — Russian language.— O.O.Potebnya Institute of Linguistics, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1998.

The dissertation gives a system complex analysis of colouristic vocabulary in poetic idiolect of G.R. Derzhavin in comparison with the corresponding language material of leading Russian poets of the 18 — early 19th centuries, precursors and contemporaries of the author. Determines quantitative and qualitative composition, structure and specific features of functioning of lexical-semantic field of colour in the language of poetry of Derzhavin, determines similarity and differences in its realization as compared with generalized field of colour of poetic speech of the epoch. Defines system links of colouristic vocabulary, investigates peculiarities of its semantics, describes pragmatic functions and participation in modelling of poetic picture of the author’s world. Using the material of colouristic vocabulary the work demonstrates the role of poetic idiolect of Derzhavin in realization of the main trends, which determined the development of lexical system of the Russian literary language in the second half of the 18th — early 19 th centuries.

Key words: lexical-semantic field of colour, microfield, colour definition, colourism, semantic structure, connotation, poetic speech, poetic picture of the world, linguistic picture of the world.