автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.08
диссертация на тему: Коммуникация в науке: проблема идентичности.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Коммуникация в науке: проблема идентичности."

ХАРЮВСЬКИИ НАЦЮНАЛЬНИИ УН1ВЕРСИТЕТ ГРЗ С" ¡м.В.Н.Каразша

; L,J ,—^

БУЛАВ1НА Тамара Володимир1вна

УДК 001:316.45:007

Комушкащя в науци проблема ideiimunuocmi

Спещальшсть 09.00.0$ — фщософ!я науки

Автореферат дисертаци на здобуття наукового ступеня кандидата фйософських наук

XapKÍB - 2000

Дисертащею е рукопис.

Роботавиконана в Харгавському нацюнальному ушверситет1 ¡м. В.Н.Караз1на. Мшютерство освГги та науки УкраУни.

Науковийкер'шник: доктор фшософських наук, професор Сухша Валентина Феофашвна, Харьлвський гумаштарний щститут «Народна украшська акаделпя», завщувач кафедри фшософл

ОфщШш опопенти: доктор фшософських наук, професор Вандишев Валентин Миколайович, Сумський державий аграрний университет, професор кафедри фшософи

доктор фшософських наук, професор Тягло Олександр Володимирович,

Ушверситет внутршних справ, начальник кафедри фшософи 1 подпологп

Лров1дна установи: Кшвський нацюнальний ушверситет 1м. Т.Г. Шевченка,

кафедра фьтософи та методологи науки

Захист вщбудеться " /3 " листопада 2000 р. о годиш на засщанш спещал1зовано1 вчено!' ради Д.64.051.06 при Харк!Вському национальному ушверситет! ¡м. В.Н.Каразша за адресою: 61077, Харив, м.Свободи, 4, ауд. 3-83

3 дисертац!сю можна ознайомитись у Центральнш науков1й б)блютец1

Харювського нацюнального ушверситету ¡м.В.Н.Каразша за адресою: 61077, м.Харюв, м.Свободи, 4.

Автореферат розюланий

„ ¿Л

жовтня 2000 р.

Учений секрегар спещал1зованоТ вченоТ ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Особтшстю науки на сучасному еташ е те, що велику роль у шй почали ввдгравати наук<ш сгавтовариства. Якщо використаги влучпу термшолопю В.В.Шкоди, то можна сказати, гцо поряд з окремими пауковцями - традащшшми моносуб'ектами науковоГ активносп - все шлыпу pojn. вдаграготь нолкуб'екти (групп, лабораторц, «команда» тощо). Вшшочне значения доя íx функцюнування мае комунгкащя як всередиш, так i з шпшмп pÍ3HOMaiiinHMii moho- та полкуб'ектами. Проблема комугакацц вкрай актуальна у ттчизняшй наущ, яка довпш час розвивалася у жорстко обмежатх рамках ¡деолоп! марксюму-лешшзму, що утруднювало повноцшне сгалкування з шозешпши вчсними. Покн що не можна стверджуватн, що руйнуванш щк рамок ищразу ж привело до поновлетшя к0.м}такатш!шгх рлдиоснп mí® вгтчизняпими та захцщими вченнмн у повному обся'п. Вггчизняному пауковому сшвтовариству необидно пройти nci етапи становления повноцшного учасшпса сучаспого наукового спшсування, структурованого у co6i та в достатнш Mipi вщкритого для св1ту. Це питания, яке icnye у нас як практичнс, вимагае поглибленого фшософського осмислення.

Актуальнкть теми достдження. Неопознтсдазм спробував очнстнти мову науки вщ «позбавлених сенсу» метаф1зичпих тверджень i, B3arani, протиставнти себе - як единого автентнчного представннка дкздатно! науки - безплщним мстаф1зичшш мудруванням. Результата Hiei спроби булп осмислсш i в рацюналкличному напрямку комугпкативно! фшософи, на пщстав1 чого його представники дапшш висновку про особливу важлгппсть формування единого комунжатшшого простору, який покликаний, зокрема, контролювати науку. Цен фшософсышй папрямок вважае шетитуцшну вщокремлешеть науки одшею з причин i, одночасно, про жом порушення единого социального простору, в якому тшьки й може ¡снувати комуткативна ращональшеть. У такому контекей проблематика комупйсацй' в nayui покп що не була достатньо проашшзована.

Важливим явищем, якому присвячене дисергацшнс дос:аджашя, е наукова критика. Постановка проблеми критики в контекст! дослщжения комункативних вщносин с дуже актуальною, оскшьки саме в фшософп пауки багато сказано про пауко1н дпскусн, але недостатньо - в комушкативному аспект!.

Важливе значения в ана;ш1 як питань тзнання, так 1 комуншацц мае проблематика суб'екта. У запропонованому дослщженш визначено зв'язок комуннсацн та суб'екта через поняггя щентичпосп.1 Одшею з иеобхадшх умов кнування адеитичиосп е наявшсть сшвтовариства. I, навпаки, розгляд питань, пов'язанихз комушкащею в наукових ствтовариствах, не буде повшш без звернешш до вивчення 1х щентичносп.

Дуже гостро проблема щентичносп проявила себе у пост-радянськш Украпи. Це пов'язано з особливою ситуащею переходного пост-раданського пepioдy, коли на р1зних согдальних чи полшгчних ршшх ще не набули усталеного характеру т1 приоритета та системи цвшостей, вщповдао до яких украшсъке суспшьство зможе у сучасний споаб самовизначитися 1 послвдовно виряпувати проблеми подальшого розвитку.

Звернеиня до понятгя щентичносп дозволяе включити в контекст дослщжень з фшософй науки ще одне коло питань -аналЬ стосунюв «Я - 1нший», який було розпочато в скзисгсищашзм1. Аиашз поддбшгх стосушав у шущ, на матер1ат пових та ще не розглянутих явшц, пов'язаних ¡з входженням у науку культурних щентичностей, також е актуальним. У вггчизшшш наущ показовими в такому зв'язку е гендерш, фемиастсыа та жшоч1 дослщжения. В результат! застосувашш поняггя щентичносп з'являсться можлшнсть по-новому висвгглити проблему сощокультурно! обумовленосп паукового знания.

1 Дослщжения не претендус на охоплсння вах пщходо до проблематики щентичносп. Щд поняттям щентичносп, я маю на уваз1 ту характеристику суб'екта, хцо вшписае в процса комушкаци 1 в якш вщображаються найважлиишп аспекта цшностей, що подшяються сшвтовариством, з яким даний суб'ект себе сшввщиосить.

М1ра паукового опращоваши проблеми обумовлюеться тим, що до комушкативпого напрямоку у сучаснш фшософи входить цший ряд концепцш та пщходо?. Це екзистенщальний, ращонахастичтш та постмодершстський шдходи, а також комушкатат концспдп таких фшософгв, як Х.Арендт га М.М.Бахтш. Рацшналктичшш напрямок у комушкатпвпш фшософи представлшоть Ю.Хабермас, К.-О.Алель, В.Хьосле та ш.; постмодершстськхш - Ж. Деррвда, Ж. Дельоз та ш.; екзистенщальний - М. Бубер, К. Я спер с та ш. Проте на вопп спрямоват на анатз культурних процеав. "У мош роботт дослщжуеться, якою м1рою результата зазначених щдхо/цв можна застосувати до вивчения комушкацц в наущ. Проблеми комунисацц в екзнстешцал1зм1 розроблялись як протиставлення науковим проблемам, тому вщповщний напрямок залишиться за рамками даного дослщження.

Одним 1! напрямгав сучасно! фшософи науки е апал1з специфпш науково! мови, представлений у роботах таких авто]ш, як М. Шшк, А. Айср, Б. Рассел, Д. Мур, Н. Матсольм, Дж. Остш, Л. Вптенштейн, Р. Карнап, У. Куайн, Т. Кун. 1шпе коло проблем, пов'язане з осмисленням важливост1 наукових дискусш, стосуеться роб!г, перш за все, К. Поппера та його учит I. Лакатоса, П. Фейерабенда. Важлше значения для даного дослщження мають роботи таких представншав ращо1кшзму у фшософи науки, як Г. Башляр та С. Тулмш. Комунжатавшш аспект, пов'язашш 1з процесами шформатизаци суспшьства, годцно розробляеться А.1. Рагатовим, Е.П. Семешоком, В.Ф.Сухшого та иг.

3 науковпми дискуаями т1СЙо поеднашш феномен критики. Серед автор1в, що зверталися до ще! проблеми, с: ид назвати роботи Р. Барта, яга дозволяють загострити увагу на рйних видах критики. Одна з перших вггчизняних робй", що стосуеться пптань критичного мислення, наложить О. В. Тягло та Т. С. Воропай.

Слово «комуинеащя» походить вад латшгського сотшишсаге, що означас «дшитись», <фобити стлышм», «брата участь», «падав ати». У процеа комушкацц и учаеншш обмйпоються одшг з одним своши уявлешшш про цшносп, поведцнку та персконашш, в результат! чого вони роблять 1х стлышми. У цьому процей 1

виникае феномен щентичносп. Методолопя, що стосуеться гоггань щенпгчносп 1 використана в даному дослщженш, представлена в роботах Е. Ержсона та В. Хьосле, оскшьки вони стввщносяться з комунгкащею. 3 питаниями щентичносп пов'язаний аиалп вщносин «Я - Ьпний», який пров1в, зокрема, Ж.-П. Сартр. Важлива роль у розвитку цього анашзу вбачаегься в концепцц «ексцешричних суб'екпв» Т. де Лаурелс.

Мета I заедания доспиЬження. Загапьното меггою дослщжсния е осягасння багатомашття комунжагивних шдносин та 1х р{зтп. функцш у наущ, що розвиваеться. Для досягпення ще! мети пеобхздно було виршшти настуши завдання:

• порЬшяти методолопчш копцепцп фшософц науки та комунжатнвного напрямку;

• провести дослщження суб'екта, що шзнае, в аспект! щентичносп та тих трансформаций, як! з нею вщбуваються у процеа комунжацц;

• виявити комунгкатившш аспект у науковн критищ, що вщображаеться у персгворепиях щентичносп;

• розглянути специф1чно науков1 та не специф11пп - согцальш - функцп критики;

• у коптекс:п проблемы щентичносп проанал1зувати вщбиття вщносин «Я - Ьппий» у тзнанш.

Об'ектом досл1дження виступас комушкащя в сучаснш наущ. Предметом дотджеппя с становления та розвиток комунпсативних вщцосин (як особливого корреляту генези 1 розвитку наукових парадигм), а також феномену щентичносп суб'екта пауково! коммунжацп.

Методы доелгдження. Методолопчну основу цього досшдження складае компаратившш ицтад, за допомогою якого, по-перше, пор1вшоються теорц, що стосуються питань комунжацц, яю 1снуютъ у фшософц науки та р1зних напрямках комуннсативно! фшософц. Це розкрито у першому роз дин дисертацц. По-друте - пор1вшоються теорц, що ош!сують динамку комуншативно! ращональносп та щентичносп, метою чого е показати, що основу комушкатняних вщносин у наущ

складае ращональна комуннсащя \ в шй виявляетъся феномен дантичносп. Це висвшгено у другому роздш дисертацц.

Крш того, мають мюце системно-евожоцшиий та структурно-функщональннй щдходи, яю дозволили видщити р!зш форми комушкативиих вщиоаш 1 науково! критики. Це дало змогу отримати результат!! та висновхн першого та другого роздшу дисертацц, яю посднаш в трепх параграфах цих роздьпв. Коикретпо-гсторичнин метод, який використано, зокрема, у другому параграф! першого роздалу та третьому роздш, застосовусться для наочного вщображення розвитку комуннсативного напрямку в сучаснш фшософц та виявлення в иьому гапапь, що стосуготъся науки.

Зв'язок дослШжетл з туковими програмами, планами, темами. Роботу вгасонано в межах науково! комплексно! теми кафедри теорн культури! фшософц науки «Проблема духовностт в культур! \ наущ», яка з 1996 року вкшочсна до Республисансько! програми №64 «Класика, модерн, постмодерн в фшософл, наущ 1 культури проблема духовносп на злам! тисячолггь». Огримаш результата зпайшли вщображення у пром1жних звгеах за даними иауково-дослщницьких роб!т.

Наукова новизна досл1джепти У ходц досшджсшгя було отримано наступи! результат«, що виносяться па захист:

1. Встановлено таи форми комунжативиих вцдооснн у науди

Неповна комун!кашя:

• «домовш» комуткативт вщносиии - коли у р!зних суб'скпв - учасниюв комушкацн - вщсутня утфжовапа спшьна мова !, в той же час, ще немае власиих теоретичних мов, яю визнаш та використовуються в межах окрсмих наукових сшвтовариств. Така комуижаидя, здшсгаована за допомогою «природно!» мови та досить випадкового використання фрагмента* теоретичних мов, яга вже кнують у наущ, е характерною для допарадигмальио! науки в щлому, вона особливо розповсюджена в сощальних та гумаштарних пауках;

• «мовш» комушкативт вцшосгпш, коли сшльнота прапгос над виробленням едино! теоретично! мови. Робота полягае в

узгодженш р1зних точок зору на ошсш загалышх правил та цшностей, яю визнаюгьея в сщвтовариствт Таи вцшосшш характерш для природ!«¡чих паук 1 дозволяють увшти до парадш"мально1 стада. Це одна п форм ращонально! комушкацц;

• «прол1фсрашя комушкативних вщносшг», коли всередшн стльноти виникають альтернативш правила та щнносп чи мовн - характерна для науки в щлому, в природннчих науках - для виходу з парадигмально! стада.

Повна комуиисащя зддиснюеться за сдшшми правилами всередиш стльноти, об'еднано! цшностями, яст внзнаються усша; вона збйасться з комунжативното ращоналыистю 1 мае мкце в природничих науках в межах парадигми.

Обмежена комунпсапш - це м1жсуб'ектш мовш вщносини, коли учасники здшсшоють комунйсащю, використовуючи сво! теоретичш мовн, за якими стоять р1зш науков1 (та позанауков! - у вппадку культури) парадигми; вона характерна для науки в цшому, особливо для мЬкднсщшлшарних досладжень, у природничих науках дас також на стада наукових ревошоцш. Ця форма характерна 1 для вщносин з культурою.

2. Було виявлено, що, як 1 в динампц комунгкативно! ращоналыюсп в культур^ феномен вдентичносп виявляеться й в наукових комуннсащях. У наущ е ва його складов!: наявгасть сшльнот вчспих, загальних норм та цшностей, а також розподш на наукош та ненауков1 щцходн, яи вщповщаютъ позитивному та негативному полюсу в конструквд ¡дентнчггасп.

3. Доведено, що особлива фушсщя у розвигку ращоналыюсп науки в процеа комушкацц вщводиться розмежуванням. Вони можуть як переборюватись в м1жконтекстуальних судженнях, так 1 угворюватись чи пщтримупатись, окреслюючи контекст, у якому вщбуваеться розвнток ращоналыюсп. Тому повшстю утфжованин комушкатившш проспр не може ¡снувати.

4. Завдяки зверненню до поняття щяггичноеп, у ходд дослщження було обгрунтовано видшешш чотирьох р1зновщцв науково! критики:

• «доиентична форма», коли доелвдник висувае локальний критичний лцщд, якип не встановлюс якихось правил та

принцитв, тому поттм буде використовувати imni i не використовувати вже кнумга;

• «щентична форма», коли дослщник викорнстовуе ьпждисцштнарну теорда або шдхад, що е критичного чи штерпретативною мовою та 3aco6iM створення immix текста;

• форма «фальсифисади ¡дептичносп», коли наукошш понгук вченого, який е представником сшлыготи, lopiarronaiimi на HOBi шдх-оди; вш намагасться виходити за рамки парадигми, в якш працгое спшьиота, та оцшити вагом1сть шших тшшостей або шгадпих положеиь;

• м1жконтекстуалъна, або форма миожинних едентичностей, коли представники onjiici теорй критикують iumy.

5. Показано, що поява в наущ «сксцентрнчних суб'екттв» - гад ними розумкться культурно «1ННШЙ» - виходить за рамки нскласичного щеалу рацюпалшостл. Некласичшш щеал opieinoBainiii на пошуки прихованнх iirrcurxiii суб'скта, який шзнае. Змнш, що вносятъся «ексцентричними суб'ектами», виражаються в традгацйних методолопчних шноващях лише в иезначнш Mipi. Основне ix значения полягае в тому, що культурш ¡дентичносп, з якими вони пов'язаш, представлен! в ix дослщженнях у вигляда иггенцш, якими вони навантажеш, i заявлеш з самого початку. Одшею з дослщницьких стратега! у такому випадку виявляеться реформувашга уявлень про щ щентичиост!, яга склалися в ¡культур^ зокрема в гендерних, фемннстських та жнючих дослщжешшх.

Практична i теоретичне значения результатов дисертацй. Одержат результат спрняготь кращому теоретичному розумшшо багатомангагосп форм комунжацц та ix poni в наущ, особливо в науковш крнтищ.

Деяю результата третього роздшу, якш! присвячено гендершш, фемМстським та жшочим дослщженням, були використаш автором при розробщ спещального учбового курсу «Проблема craii / геодера в психологи», вш був опубликований в Матер1алах друго! м1жнародпо1 лггш>01 школи з гендерних дослщжень (Форос, 1998). MaTepiann проведеного дослуркення можуть буга рекомендован! при шдготовщ спецкурав з

гносеолош, фшософи науки, фшософсько! антропологи, сощально! фшософи 1 соцюлоги.

Результата цього дослщження можуть бути використаш як в науковш, так 1 в викладацькш дальносп: при висвшгешй дискусш, що ¿снували у фшософи науки, при зверненш до комуншативного напрямку в фшософи 1 питань, що стосуються щентичносп, а також прн розгляд! особливостей жшочих, фемнистських та гендерних. дослщжень.

Апробац'ш результаты дослгдэ/сення. Основш теоретичш положения, практичш висновки та рекомеидацп, викладеш в дисертацп, обговорювалися на науково-теоретичному семшар1 та засщанш кафедри теорц культури 1 фшософи науки Харювського национального ушвсрситету ¿м. В. Н. Каразша.

Положения дисергацшного дослщження пройпхли апробаццо на дванадцяти м1жнародиих наукових конференщях та лггшх школах, серед яких особливо слщ вщзначити М1жнародну конференщю «Жшкн в ¿сторц науки» (Кембридж, 1999) та чотирн м1жнародш лшп школи (Форос, 1997, 1998, 1999, 2000).

Пубткацй. Матер} а ли дослщженш вщображеш в шести наукових сгатгях, з яких три опублнсоваш у фахових виданнях, затверджсних ВАК Украйш. Автор рецензувала 5 наукових праць за гендсрною проблематикою, яга були надруковаш в наукових виданнях Украши.

Структура роботы. Диссртащйна робота складаеться гз вступу, трьох роздшв, мисновкш, списку використаних джерел (154 найменувань). Загальний обсяг робота - 200 сторшок.

ОСНОВ НИЙ ЗМ1СТ Д ИСЕРТАЩГ

У встуш даеться обгрутггування мети дослщження та пого завдань. Описусться контекст, що склався у фшософи науки, на який спирасться цс дослщження, стутиь розробкн' щс! теми вггчюняними та заруб1жшшн авторами. Розкрнта наукова новизна дослщження, теоретичне та практичне значения отрнманих рсзультапв.

Перший роздал «Комункатиет процеси в шущ: поршшыиш анала теоретичтх положень фиюсофй. науки та комуткативного напрямку в фтософй» складаелься з трьох параграфов. У ньому виявлено фрагмента комушкативних вщносин в наущ, де перехрещуються таи, на перший погпяд, ргзш сфери сучасно! фшософп, як фшософк науки та комунжатинна фшософ1я. Обгрунтовано специфку постановки проблеми комушкаци в наущ - з урахуванням вже розроблених у фщософп науки тем, що визначають и контекст. Це, перщ за все, проблеми специфики науково! мови 1 наужових днекуеш. 3 иппого боку, аналЬуготъся 1снугош за межами фщософв науки методолопчш ищходн в дослщженш комушкативних вщноешь Пор1вияння фшософи науки з комушкативним напрямком дае змогу видшити р1зш форми комуишаци в иаугц та забезпечити проведения дослщжспия ц особливостсй.

Звертаеться увага на те, що теор1я комушкативио1 ращональносп була задумана Хабермасом як гадхщ, який зможе подолати розподал на два конфлштугочих в сощалышх науках напрямки. Витоки цих напряммв - у рппищ тж природничими науками та науками про культуру. Перший напрямок формулюс та верифнеуе 1тпотези сгосовно закошв, яи визиачають емгархгчщ регулярность Другий намагаеться иноруватн закош та регулярность засвоюючи та апалпугочц смислош культурш сутностт, яю трапслюготься традищао.

Висиовок про те, що в наущ ¡сиують р1зиомаштш фрагмента комушкаии, зроблено на баз1 пор1вняння теорШ Куна та Хабермаса. Хоча проблемою комункацц Кун спещально не займався, у иього можна зустргш зауваження вщиосно двох режим!в комункацц: повно! та неповно!; к|лм 1ШХ, проявляешься також обмежена комунисащя, яка характеризус сгосунки м1ж наукою 1 культурою. Повна комунгкащя забезпечуе функщонування парадигми 1 практично ствпадас за описом з комущкативною ращональшетю Хабермаса - епшкування вщбуваеться туг на оспот встаиовлсиих та визианих уама норм. На цш пщстав1 неповна комунисащя, за Хабермасом, може вважатися неращональною, або неповшетю ращональною.

Обмежену комушкащю також слщ вщнести до неращоналышх, осильки науку \ культуру характеризуют розб1жносп у мовах.

У дисертацц використана схема Поппера, який виддшв чотири фази в динамщ теорш:1) проблема; 2) спроби ¡х виршення - 1тпотези; 3) усунення помилок - фальсифисагця гшотсз або теорш; 4) нова та точшша постановка проблеми як результат критично! дискусн. Застосування ¿снуючих методологш дозволяс на пщстав1 схеми Поппера, з урахувашиш режшив комунжанн описаних Куном, видошти п'ять форм комункативних вщносин: «домовш», «мовш», «прошфсрацно комункативних вщносин», повну та обмежену комунжаци. М1жпарадигмальну ;стаддо складае деюлька к о му! вкатив них форм: «протферащя комункативних вщносин», «домовш» та «мовш» комунжативш вщносшш, а також обмеженакомушкащя.

Конкрепгшця мовних вщносин у формах комунканд вщбувасться на основ1 шдмишостей «природньо1» та пауков01 мов, яш були виявлеш неопозитнв1стами. Наукова мова призначена для опису «специф1чних» вин адов, з якими не сгикаеться практшса «природньо!» мови, при опиа яких вона деформусться. Але без допомоги останньо1 наука не може обштись, оскшьки наукова мова може руйнуватись у «просгих випадках», з якими легко справляеться «природня». «Прнродня» мова також забезпечуе загальну базу розумшня наукових мов.

У цьому роздал стверджуеться також, що в режти перекладу, який часто виникае в процесах науково1 комунжанн, диоть одночасно да! форми комункацн - одна забезпечуе фрагмс1гти стльносп - ращопальна, шша - розрхзнення - нерациональна.

У другому роздш «Критика як комуижацы в иауци 1дентичштъ в туковому сптповариспыЬ, якнй складаеться з трьох параграфа, вводиться поняття щентичност! Шдгрунтям для його введения е анашз функцц розмежування в наущ. Дослщжашя проводиться за допомогою концепцш таких представштав ратцонашзму в фшософи науки, як Башляр та Тулмш.

Звернення до анал1зу функцц розмежувашш обумовлепо такими причинами. Як зазначалося у попередньому роздал,

Хабермас ставить проблему дослщжсння комушкаитиих д1й як такого папрямку, що зможе стати природничим шдходом до дослщження культури: осюльки в ociioBi ix лежить дотриманпя установлешгх норм, яга виконутоть функцпо, що е апалопчною законам у природничих науках, комушкативш до одаочасно несуть симвошчне павантаження. Проте, за Хабермасом, наука не тальки знаходиться за межами комушкативши ращональносп, тому що вона мае специф1чну мову, яка утруднюе необмежеш комуткатнвш вщпосгапх з культурою. Ii ¿зольовахисть як o/nriei з «експертних культур» призводить до переснхапня та знищування повсякдешю1 комунпсативно! практики, яка позначена ним автором за допомогою TepMiiiy, запозпченого у Гуссерля -«життевий CBiT». Тшьки в пьому i ¡снуе комушкатмвна рацюпалыисть у повному o6'cMi.

Дшсно, наука не тальки с вщщленою вщ культури. Вона сама роздшена дисциплшарними кордонами. Як визначалося у попередньому роздал, подах на дисщтшпи стввщноситься i3 ситуащею даалогу в концепци Бахпна, яиш с неращональною формою комушкаци - коли в комуткативному сшитовариспп icnye одаочасно млька мов, яы не можна звссти одна до одноь Прихильники рахлоналлму в Hayni, таю, як Башляр i особливо Тулмш, вбачаюгь у тому основний «3aci6 вщ ре.тятиввму», оскшьки дисциптнарнх меяа, яш задаюгь загалыи opicnrnpH, дозволяготь формулювати М1жконтекстуальш судження, що призводять до поступового переходу вщ одгаа парадигми до inrnoi i тим самим сприяготь; розвитку ращонал1зму в наущ. Тулмпх, як i Апель, вбачав важливу роль у розвитку рацюнальносп наявхпеть регулятивних щеалт, але, на в ¡дайну вщ нього, вважав i'x не утаверсальними, а поегшно оновлюваними. Очевидно, що оповлення повинно проходити в режим1 нерацюнально1 комухпкацд.

3 iinnoro боку, в наунд все бшьшого значения пабувають м1ждисцип1Пнарш дослщження, меж1 яких niirpini, шж дисщпиапарних, але все ж ¡снуготь, осильки i вони не охоплхоють Bcix дисщшлш. Очевидно, що для ix забезпечення також необхщна неращональна комуткашя, у крайньому випадку, на початку.

Виявляеться, рацюналыга комушкадо! знаходиться в о то чеши р1зних форм неращонально1, якз, i це показано у цьому роздш, и забезпечугогь. Але оскоькп науку неможлтгво уявити без появи нових гидходд!, ситуаци неращональнох комушкаца будуть постшно вщновлюватпсь. Бшып того, стае очевидним, що наявшсть концептуальних та дисциплшаршх кордошв с не тшьки перешкодою, алетакожi умовою розвитку рацюнальносп в наущ. Хоча в npoueci розвитку ращоналыгоетт меж1, яы хенували рашше, можуть бути подолаш, але тодо вони вшшкають у новому мкщ.

На основ1 проведсного вище портияшьного ашидзу було встановлено, яш трансформацц вщбуваються з щентичшсно в npoueci змиш pi3HHX комунжативних ввдносин, осюльки для не! також важливу роль вщграе межа — межа м1ж позитивною i негативною формами. 1дентичшсть е невщ'емною частиною ращональног хомушкаци, оаальки тут е достатш умовн, необхщй для'ц фушицонування - сшвтовариство та двор1внева оргагпзащя. Перший - р1вень щнностей, яю визнаюгься у даному сшвтоварцсга, - с базовим. 3 ним сшввщносяться комушкативш да окремих представниюв, на ocHoei чого сшвтовариство шдтверджуе чи не пщгверджуе щентичтеть дпочих суб'скпв -визнае чи не визнас 1х своши представниками.

Анашз феномену вдеитичноетт дозволяс видшгга чотири р1зновида науково! критики. Перша, дощенгична форма, найбшъш розповсюджена в лггературшй критищ, коли дослщник висувае локальний критичшш гадоад. Друга, щентична форма критики, мае wicne лише в сохцальних та 1уманпарних пауках, де е критичш теорй та шдходи, за якими стога, сшвтовариство, що перетинае дисциплшарш межь Процедуру фальсифнеацц, коли вчешш намагаеться винайти нову теорно або гпдад, який, можливо, спростуе кнуючу теорно, Поппер визначав як иерехщ у сферу штерсуб'сктивность 3 його точки зору це дозволяе редукувати суб'ектшсть та досшти об'ективносп. Така форма критики отримала иазву «фалъсифпсащя щентичносп» - це третя форма критики. Bona мае м1сце в природиичих науках, де найповшше дае процедура фальсифкацц. I, насамкшець, четвертий, останш ршюввд критики здшсшосться у форш

множинних щентичностей. У ньому вщбувасться хпжкоитекстуа.хыш комушкащя, коли представшлси одше! теори критикують шшу. Вш поншренш у всш наущ.

У третьому роздал «Анализ фупщопувапня кулътурпих гдентичностей у туф>, ягаш також складасться з трьох параграф1в, поняття ¡деитичносп розглядасгься вже в пиши площиш: з точки зору вщносин «Я- 1нший», на яи звернули увагу екзистеищалкти 1, перш за все, Сартр. У цьому роздш показано, що пор1вняпня «фалт.сиф1кащ[», для яко! суттевою е можшпнсть спростувания, з позитивним та пегативним полюсами щентичностт, ям мають принципове значения ;иш й функщонуванпя, дозволяе зробиги щкав1 сиостереженпя. Осюльки в природничих науках дае процедура «фальсифкаии»: для кожно! дшсно науково1 теори повинна киувати можливкть й заперечення або доведения и помилковосгт - у них можна спостеркаги, навггь у бшып розгорнутому вигляда, шх у культура перетворення позитивно! ¡дснтичносп спштовариства, що виконувало стару наукову георцо, в иегативну. Це складае повну аналогно з процесами зкковзуващм з позици Я на позищго 1ишого, яи розповсюджещ в культур! 1 описаш як в штературних, так 1 в фшософських працях Сартра. Осюльки в наущ ¡сиус ще й сфера сощалышх \ гумаштаршгх дисциплш, де не пращос процедура «фальсифкаци», тут можна помппти штегрованнй вар!ант вщносин «Я - Гшпий», на який Сартр вказував як на в ар ¡ант виходу з кола безкшечних зюковзувань або перстворень. У сощалышх та гуматптарипх науках дуже рщко спостерггасться процес усунення одша парадагми або теори шшою. Рпиоманпш теори та шдходи, яга використовуються у цнх науках, киуютъ одночасно. Як критики, так \ представникн теорш та пщходав постошо вказують на 1х иедолпш та обмеження. Але це не призводить до 1х ввдсидання, що дозволяе 1м розшгватися та поспйно залишатися в арсенал! иаущ.

Показовим е те, що в цш галуз1 науки знаходяться «ексцентричш суб'екти» (термш запозичеио у де Лауретк), якл актуалгзуготь проблематику культурного Гншого. У Гх тзнавальному статута зроблеио акцент на вщходо вщ домшаптно!

логоцентрично'1 позицц суб'екта культури, яка характерна 1 для суб'скта, що шзнае. Бонн внкористонують нов1 можливосл, що з'явидися теля вшпшгення та розповсюдження посгструктурал^зму. Цей напрямок у фшософц зробив р1зномаштш штерпретативш теоретичш мови засобом створення текст, паралелышх до тих, що анашзуються. Як результат к застосування, у «ексцентричних суб'оспв» з'являються, за М. Турновою, нов1 можливосл дня реал1зацц емансипацшних тендешцй, яю стикаються з обмеженнями в культурк переписати будь-який найконсервативннпин текст в «прогресивному» ключ!.

Можливо, ця нова галузь сощалышх та гумаштарних наук залишаеться нсгюмгшою тому, що вона не внесла 1пяких ютотних новацш в методолопю та пращое в основному Ь застосувашшм вже кнуючих в наущ концепцш. Однак стратеги хх використання вщмзяяються вщ традищшшх. Техшки, яю добре працюють, напраклад, психоанашз, використовуються не тщьки для дослщження, але 1 для того, для чого вони спочатку не призначалися, скаж1мо, для сощально! критики, яка спрямована на трансформаций уявлень про культурш щентичносп, з позицц! яких здшсшоеться ця сощадьна критика. Саме тому '¿х фушаонування потребус розвиток некласичного щсалу рацюнальносп. Цей щеал зор1ентовашш на пошук прихованих штенцш суб'скта шзнання. Для практики цього р1зновиду суб'екта шзнання така ор1ентащя виявлясгься надпишковою: ва штепци заявлеш спочатку 1 складають частину змюту дослщжеши - що потребуе нового щеалу рациональность

Ц! явшца ще не стали сферою дослщження фшософи науки, хоча накопичсшш матер1ал вже дозволяе його провести. У вгечизняиш наущ цей напрямок краще за все репрезентусться через так зваш гендерш, фемшктсыа та жпюч! дослщження, тому мова йде в основному про них. Характерною ¡¡х рисою е високий р1вень внутрнпньо! критики. Робота кожпо! 1х представнщц чи представника оципоеться з точки зору того, наскшьки вдалося вщшти в процеа дослщження вщ домшантно! логоценгрично! позицц суб'екта, що шзнас.

У висновках кошер етизов am результата дослщження, а саме:

1) Розроблена нова постановка комушкатшшоГ проблематики: не вщ свщомосп до комунисаци, як в ¡снуючнх пщходах, а вщ мови до комуткацп. У зв'язку з цим видшено п'ять форм комушкативннх шдносин в науц1: «домовт» i «мовт» комунжативт вщиосини, «прошфера1пя комушкативннх вщносин», повна та неповпа комунисаци.

2) Вцщлено новин, не дослщжуваний рашше в наущ феномен щентичносп, якин вшппсас в ращопальнш форм1 науково1 комунисаци.

3) Запропоновано повнй пщхщ до науковоТ критики: вона дослщжуеться в комушкативному аспект!. У цьому' зв'язку видшено чотири р1зновиди науково'1 критики: дощентична та щешнчна формн, форма «фальсифисацп щентичносп», а також форма множинних щспгичносгей.

4) Проанашзована, галузь науки, яка нещодавно з'явнлася i пов'язапа з культуршшн щентячностями; н екдадаютъ дослщження, що здшстоються з позици «екснептричних суб'сктлв». Ранипе в роботах з фщософп науки ця галузь не дослщжувалась. Важливе значения в шй мае критика - як сощальна, така що реал1зуеться, щоб забезпечити фушцонування демократа, так i внутрпння, власне пауков а критика.

Зшст основних щей диссртацн вщображено у шести публшащях. i

Основш:

1. Идентичность и коммуникация в науке как форме культуры // Bicinnc ХДУ. - №397: Фшософ1я i культура. - Харюв: ХДУ, 1997, с. 80-82.

2. Falsification of Identity // Bicinnc ХДУ. - № 428-1 - Харюв: ХДУ 1999, с. 27-31. ;

3. Коммуникативные аспекты рациональности Н Bicinnc ХДУ. - № 429: Людоша: Дух Душа, Тш>. — Харюв - Суми: ХДУ, 1999, с. 56-60.

Додатковк

4. Тендерная проблематика в психологии (в соавт.) // Теория и история фемшшзма. - Ф-Прссс, Харьков: ХЦГИ,1996, с.224-261.

5. Емансипацшш стратега жшочого: стать та вщмшшсть (в соавт.) II Пекшсьи стратега: програма дш в Укра'ип. Киш: "Жшоча Громада", 1996, с. 183-186.

6. Политическое производство и потребление женских образов в Украине // Fcmina Postsovietica. Украинская женщина в переходный период: от социальных движений к политике. -Харьков: ХЦГИ, 1999, с.201-231.

АНОТАЦИ

Булавша Т. В. Комунжащя в nayui: проблема щентичность -Рукопис.

Дисертацк на здобуття наукового ступеня кандидата фшософсышх наук за спещальшспо 09.00.09 - фшософш науки. -Кафедра теорй культури та фшософн науки Харывського нацюнального ушверснтету ím. В.Н. Каразша. Харгав, 2000.

У дисертацшному дослщжешп здшснено фжософсыаш анализ динамнси комунжатившх вщносин у наущ, проявления у них феномену адентичносп. Дослджена роль вдентичпосп в процедурах науково! критики та конкретних формах ща кригшш. Проведено пор1внялыпш анашз теорсгичних гадходав до комунжативних проблем у фшософц науки га комунжативного напрямку сучасно! фшософй, вказат точки ix взаемоперехрещення. Встановлено п'ять тишв комунжативних вщносин у наущ, що с iimapiaimumn стосовно р1зиих тишв фаз у розвнгку теорш, та чотири форми пауков oi критики. 3 точки зору некласичного щеалу ратцональност! проаиал1зовано специфшу тако! H0B01 для вггчганяно1 науки галузт як гендерш, фемшютсый та жшоч1 дослщжешш, ix критики функцп.

Ключ о в i слова: комунжащя, щентичшсть, наукова критика, ращональна комунжащя, природшга, сощальш та гумаштарш науки, геидерш дослщжешы.

Булавина Т.В. Коммуникация в науке: проблема идентичности. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.09 - философия науки. - Кафедра теории культуры и философии науки Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина. Харьков, 2000.

В диссертационном исследовании выполнен философский анализ динамики коммуникативных отношений в науке и проявлеши в ней феномена идентичности. Слово

«коммуникация» происходит от латинского соттишсаге, что означат «делить», «пригашать участие», «воздавать». В процессе коммуникации её участники делятся друг с другом своими представлениями о ценностях и убеждениях, принимая участие в коммугансативных отношениях, что и делает возможным проявление феномена идентичности. В науке очевидно существование сообщества, общих норм и ценностей, деления на научные и не научные подходы. Аналогичные явления в культуре являются условием функционирования идентичности, поэтому соответствующий феномен отмечается и в науке.

Исследована роль идентичности в процедурах научной критики и конкретных формах этой критики. Проведен сравнительный анализ теоретических подходов к проблемам коммуникации в научных сообществах с точки зрения философии науки и коммуникативного направления современной философии: указаны контексты, в которых ошг пересекаются. Доказано наличие пяти тип он коммуникативных отношений в пауке, которые являются инвариантными относительно смены парадигм, а также разных фаз в развитии теорий. Различаются неполная коммуникация, подразделяемая на «доязыковые», «языковые» коммуникативные отношения и «пролиферацию коммуникативных отношений», полная коммуникация, а также ограниченная коммуникация. Две из них - «языковые» коммуникативные отношения и полная коммуникация - являются рациональными, поскольку в их основе лежит общность ценностных ориентаций. Под «доязыковыми» коммуникативными отношениями в науке погашаются локальные подходы отдельных

представителей коммуникативного сообщества, не использующие существующие научные языки, и не вырабатывающие новых. Средством коммуникации в этом случае оказывается естественный язык с фрагментами научной терминологии. Под «языковыми» коммуникативными отношениями понимается выработка общего языка научного сообщества, основывающаяся на единых ценностях. «Пролиферация коммуникативных отношений» является следствием вновь возникающих подходов. Полная коммуникация функционирует при наличии общих ценностей и общего теоретически нагруженного языка. Ограниченная коммуникация обеспечивает коммуникативные отношеши! между представителями разных научных теоретических подходов. В силу популярности понятия «парадигмы» в работах по философии науки, межпарадигмальная стадия зачастую выпадала из рассмотреть. В данном исследовании она получила детальную разработку.

Наряду с этим выделяются также четыре типа научной критики, условием их выделения является обязательное наличие сообщества для функционирования идентичности. Различаются доидентичная форма, идентичная форма, форма «фальсификации идентичности» и межконтекстуальиая, или форма множественных идснтичносгей. Под доидентичной формой понимается выдвижение учёным отдельного критического приёма, не получающего впоследствии распространения. Идентичная форма означает существование научного сообщества, использующего междисциплинарные теории или подходы. «Фальсификация идентичности» предполагает критику какой-либо теории самими представителями этой теории и поиск повой теории. Форма множественных идентичносгей возникает в случае, когда представители одной теории критикуют другую.

В исследовании учитываются также особенности естественных, социальных и гуманитарных наук. С учётом этого отмечается проявление выделенных типов коммуникативных отношений в разных дисциплинах естественнонаучного, социального и гуманитарного цикла.

Сопоставление теоретических. построений

рационалистического направления в современной коммуникативной философии и рационалистов в философии науки позволило сфокусировать анализ на коммуникативном аспекте рациональности. На основе того, что дисциплинарные границы являются важным условием развития научной рациональности, показано, что всеобщее единое коммуникативное пространство, на поиск и достижение которого ориентировано рационалистическое коммуникативное направление, недостижимо - границы неизбежно возникают в процессе развития рациональности, очерчивая общий контекст, ориентированный на едапше регулятивные принципы. Неращгональпые коммуникативные отношения возникают в результате инновационной деятельности в науке, поскольку их следствием могут быть как появление новых языков, так и новых ценностных ориентации. А единое рациональное коммуникативное пространство основывается на общих ценностях. Появление новых ориентации выдвигает задачу согласования предыдущих и вновь возникших.

Обращено внимание на специфику такой повой для отечественной пауки области как тендерные, феминистские и женские исследования, с точки зрения неклассического идеала рациональности, и их критические функции. Поскольку oini являются аналогом репрезентации в пауке культурных ндентичностсй, их изучение позволяет расширить контекст анализа проблемы социальной обусловленности научного знания.

Ключевые слова: коммуникация, идентичность, научная критика, рациональная коммуникация, естественные, социальные и гуманитарные паутах, тендерные исследования.

Bulavina T.V. Communication in the sciences: the problem of identity. — Manuscript.

Dissertation for Candidate's Degree in Philosophy by speciality 09.00.09. — Philosophy of Science. — Department of Philosophy of Science and Theory of Culture of V.N.Karazin's Kharkiv National University. Kharkiv, 2000.

The dissertation is devoted to make a philosophical analysis of the dynamics of communicative relations in the sciences and to manifest the phenomenon of identity in these relations. The role of identity in the procedures of the science criticism and concrete types of this criticism was studied. Comparative analysis of theoretical accounts to communicative problems in the philosophy of sciencc and communicative directions in contemporary philosophy was carried out and the points of their intersections were found. It was proven that there are five types of communicative relations in the different phases of the theories' development. Four forms of science criticism were also discerned.

From the point of view of non-classical ideal of rationality the peculiarities of the new for Ukraine academic fields of gender, feminist and women's studies and its critical functions were analyzed.

Key words: communication, identity, science criticism, rational communication, natural, social and human sciences, gender studies.