автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.04
диссертация на тему: Концептуальное оформление западноевропейской политики США в начале процесса глобальных трансформаций

Полный текст автореферата диссертации по теме "Концептуальное оформление западноевропейской политики США в начале процесса глобальных трансформаций"

1нститут свковоьекрномжи 1 зпжнародних ВЩНОСИН

НащоналАтоАКкадЦд Наук Украши

1 в сен г:ш

КОВАЛЬ 1ГОР МИКОЛАЙОВИЧ

/.

УДК 327.8.001.1(73):(4-11)

КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ОФОРМЛЕНИЯ СХЩНОеВРОПЕЙСЬКО! ПОЛГГИКИ США НА ПОЧАТКУ ПРОЦЕСУ ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМУВАНЬ

Спещалыпсть 23.00.04 - полггичш проблеми мгжнародннх систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ дисертаци на здобуття наукового ступени доктора полтмних наук

Ки1в - 2000

Дисертащею е рукопис.

Робота виконана на кафедр1 \пжнародних вщносшПнституту сощальних наук Одеського державного ушверситету.

ОфщЬ'пп опоненти:

доктор юторичних наук, професор KipceiiKO М!хайло Володимирович,

Дипломатична акаделпя при МЗС Украши, професор кафедри политологи

доктор пол1тичних наук, старший науковий ствробггник Перепелиця rpuropiii Миколайович,

Нащональний 1нститут стратепчних дослщжень, завщувач вщдщом военно'1 полпики

доктор юторичних наук, професор Потехш Олександр Володимирович, 1нститут CBiTOBoi економжи i кпжнародних вщносин, провщний науковий ствробггник.

Провщна установа - 1нститут лижнародних вщносин Кшвського нащонального ушверситету ¡м. Тараса Шевченко, кафедра лпжнародних вщносин та зовшшньоТ полынки.

Захист вщбудеться ¿/¿/^/ЪА/Л 2000 р. о годиш на

засщанш спещал1зовано1 вченоТ ради Д.26.176.02. в 1нсттуп cbItoboi економжи i м1жнародних вщносин HAH УкраУни за адресою: 01030, КиТв, вул. Леонтовича, 5, конференц-зал.

3 дисертащею можна ознайомитись у б1блютеш 1нституту св1тово\ економ1ки i гмжнародних вщносин (Кшв, вул. Леонтовича, 5).

Автореферат розкланий K/3/T/-/J? 2000 р.

Вчений секретар спещал!зованоТ вчено! ради

Сушко О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуалыпсть темп дослщження. На рубеж! XX й XXI стать ва сторони житгя цившзацп зазнаю гь глибоких змш. Повною кпрою це характерно для такоГ сфери сучасного життя, як гмжнародш вщносини.

Щ змши по-р1зному виявляються на глобальному, репональних та субрепональних р1внях м1жнародних вщносин. Своею специфшою в систем! «¡жнародних вщносин вццмзняеться Схщна Европа. В даному дослщженш пщ термшом "Схщна Свропа" маеться на уваз1 не стшьки географ1чне чи територ1альне поняття, сюльки сощалыю-полггичне явище. В цьому сена, а також з урахуванням часових рамок вона включае в гам европейських (до юнця 80-х рогав - сощал1стичних) краш - Албанго, Болгарто, Угорщину, НДР, Польщу, Румушю, Чехословаччину, Югославпо. В зарутажшй (сюди вщносимо! так зване "близьке заруб1жжя") лтратур1 визначення цього репону досить неоднозначне. Та якщо говорити про регтональний напрямок зовншньоГ полггики СРСР1 США, який мае свою чггко визначену специфжу, то вш цоком очевидно охоплюе ва т1 ж 8 держав. Репон, що вщграв вагому роль у виникненш бшолярного св^ту, робить нин1 значний геостратепчний внесок у розбудову новоУ архпектури \пжнародних вщносин та розвиток тенденцш св1тово1 багатополярносп.

В крашах СхщноТ Свропи наочно й школи драматично проявляються процеси штеграцп та дезштеграци, нов1 можливост1 сшвроб1тництва й реашмащя застарших забобошв, нетерплячосп, ¡сторичних образ та претензш. Нашарування всього цього на внутршш полггичш та сощально-економ1чш протир1ччя призвело, як вщомо, до змш ¡сторичних масштаб1в у Схщшй Сврот. Сама полггична карта щеУ частини старого континенту фундаментально змшилася. Ряд схщноевропейських краТн (НДР, ЧРСР, СФРЮ) припинили свое ¡снування, на Ух мкщ виникли нов1 держави.

Ще бшьш серйозною за своТми основними характеристиками та наслщками була змша вектора сощально-економ1чного й поличного розвитку схщноевропейських край. Крах системи казарменого сошал1зму, авторитарно'1 влади, пошук оптимальних шлязав ринкових перетворень та демократизаци полгтичного життя, створення громадянського суспшьства - щ епохальш зрушення знаменують перехщ схщноевропейських кра'ш з XX у XXI столптя.

Вони також пщкреслюють важлив1сть розумшня джерел щатрансформаци та особливостей сощально-пол1тичного розвитку краш Схщно'1 Свропи у 19801990 роки. Наукове осмислення новггшх тенденцш схщноевропейського трансформування обумовлюе потребу розробки адекватно!' концепцп багатопланового переходу вщ одше! сощально-економ1чноТ системи до ¡ншоГ. Цим, передуам, визначаеться важливкть та астуальшсть дано! проблеми як об'екта полгголопчного дослщження.

Зазначеш обставини пов'язаш 1 з тим, що краши СхщноТ Свропи вперше за багато стол1ть вщчули себе господарями власно! дол1, перетворюються з пасивних об'еютв шштикив самостшнихрепональних "гравщв". Бшьшетого, краши СхщноТ Свропи повною мфою в'щчувають вплив загального посилення таких тенденцш у м1жнародних вщносинах: етшчна напруга, репонал1защя, ниш не завжди традицшш виклики безпещ, раптов1 повороти в процесах економшюТ, полпично! та вшськовоТ штеграцн, перенесения основних зусиль щодо забезпечення безпеки держав з нацюнального на субрепональний, репональний та загальний европейський, а також транснащональний р1вш.

В даному дисертацшному дослщжепш концентруеться увага на мющ та рол1 краТн Схщно! Свропи в полггищ наддержав та 1х взаемовщносин крпь призму ан&шу концепцШ сучасно! полггологи. Для Сполучених Штатов, котр1 отримали безсумшвну перемогу в "холоднш вшш", Схщна Свропа була важливим театром глобального протиборства з Радянським Союзом. Разом з тим на полггищ Сполучених Штата у репош суттево позначилися глибинш сощально-полггачш, етнокультурш та ¡нил чинники втягування Америки у справи СхщноГ Свропи. Репональна полп-ика США на завершальному еташ "холодно!' вшни" характеризувалася двома основними тенденщями: розгляд офщжним Вашингтоном проблем репону кр1зь призму американо-радянських вщносин та прагнення визначити власне регюналью прюритети США.

Основш ваи пол1тично! ¡сторн держав СхщноУ Свропи в 1980 - 90-1 роки неможливо адекватно реконструювати й вивчати, не враховуючи вагомо? рол1 американського чинника. Роль, присутшсть та вплив США в рвних формах неви'емш вщ дипломатично!' кторп польськоТ кризи 1981-1983 рок1в, наростаючо! дезштеграцп "зовшшньоГ частини" радянсько'1 "¡мпери", полтчного лав1рування краТн репону у вщносинах з Москвою 1 одшеТз одною, ланцюгово! реакци падшня комушстичних режим1в у 1989 р. Економ1чш реформи в крашах Схщно\' Свропи, виникнення нових держав у репош, спроби виршення проблем безпеки в нових умовах 1 на нових основах, прагнення отримати масштабш зовшшш ¡нвестици, здобути доступ до найновших технолопй та шформацшних ресурав, якомога швидше досягти захщних стандарта 1 р1вня життя - все це працюе зараз $ в перспектив! працюватиме) на збереження 1 змщнення впливу одшеТ з найбшьших краш Заходу (США) у Схщнш Сврот.

Яким було сприйняття цих процепв та тенденцш американською зовшшньошштичною елггою? Як воно вщображалося на американськ1й полгтищ в репош? Яю реальн1 можливост1 та перспективи здшснення того чи шшого курсу США в Схщшй Сврот? Застосований дисертантом кшькар1вневий анал1з схцщоевропейсько'1 полпики Сполучених Штата даезмогу з достатньою .\нрою визначеност! вщпов1сти на щ й под1бш питания.

Для Радянського Союзу контроль над Схщною Свропою був передумовою та одшею з основних умов його перетворення в надцержаву, а також 1 збереження цього статусу. Прикметно, що заради здшснення щеУ мети Москва не раз (в 1953, 1956,1968 роках) вдавалася до крайшх заход1в - збройних ¡нтервенцш, -нав1ть якщо це могло б призвести до загального попршення м1жнародно1 обстановки й пщривало авторитет СРСР у свт.

Схщноевропейсью тенденци 80-х роюв виявилися серйозним випробуванням для Радянського Союзу. Намагаючись впоратися з ними, Москва використовувала р1зж форми й методи захисту своТх позицш: вщ економ1Чного й поличного тиску до бьльш гнучких та привабливих шщатив щодо розширення сшвроб1тництва з "братськими кражами" 1 надання 1м широкомасштабно! рпномаштно! допомоги.

Тим часом, суперечнота й проблеми розв'итку краТн СхщноУ Свропи, глибока сощально-економ1чна й пол1тична криза, яку вони пережили у 80-т1 роки, сприймалися реформктськи налаштованою частиною радянськоУ полтино!елки як сигнал до необхщносп змш в систем! "реального соша.тму", пошук виходу з ¡сторичного глухого кута.

На думку дисертанта, радянська перебудова частково е наслщком "сигналу" ¡з СхщноУ Свропи. В той же час невдалий досвщ "рятування сошашзму" в краУнах Сх1дноУ Свропи, як свича гь пода, що привели до розпаду СРСР, був недостатньо врахований радянськими реформаторами, акпшзував сили консерватизму та щеолопчного реваншу в КГТРС. Складне сплетшня явищ та процеав привело як крашу, так 1 створену та пщтримувану нею систему загалом до юнцевого краху.

В радянсько-американських вщносинах перюду юнця "холодноУ вшни" Схдай Сврога неодмшно вщводилося одне з прюритетних мюць. Репон перетворився у своерцший барометр як вивертосп радянськоУ перебудови (для Заходу), так I згоди США не шукати для себе одноб1чних переваг з труднощш Москви в репош (для СРСР). Кардинальш змши у Схщнш Сврот та навколо не! ("оксамитовГ революцп, шмецьке об'еднання, змщнення заходов дов1р'я та безпеки на основ! радикального скорочення звичайних озброень, загальне полшшсння вщносин м1ж Сходом та Заходом континенту) навряд чи були б можлив1 без зрослих елемента радянсько-американського сп1вробггництва та паралельних дш двох наддержав у Сх1дшй Сврот наприюнщ 1980-х рр. Таким чином, ¡сторичний досвщ радянсько-американськоТ взаемодп (протиборства) у Схщнш Сврот е ушкальним 1 досить актуальним в науковому й поличному вщношеннях.

Одшею з характерних ознак глибоких змш у м1жнародних в1дносинах краУн СхщноУ Свропи даного часу е зросла юльюсть зовшшшх чинниюв репональноУ шдсистеми м1жнародних вщносин. Рос1я, ЬПмеччина й УкраУна, з р!зних причин 1 в р1зних обсягах та напрямках, виявляють високий ступшь активносп в Схщнш Сврогп. Образ Свропи майбутнього серйозно залежить вщ того, як складуться

виносини схщноевропейських кра'ш з Ухшми сусщами на заход! й сход! континенту. В свою чергу, в Мост, Бонш, в Киев1 не без пщстав розглядають Схщну Европу як репон, актившсть 1 вплив в якому збшьшують загальну мгжнародну вагу й авторитет держави. Витоки багатьох явищ та процеав, безперечно, лежать у сфер! кторичних накопичень. 3 минулого, зокрема, походять таю фактори, як прагнення схщноевропейських краш до максимально швидкого приеднання до загальноевропейських структур (типу СС 1 НАТО) при збереженш поряд з цим настороженосп щодо Росшсько! Федерацп, котра не без пистав сприймаеться як спадкоемниця ¡мперських традицш царсько! Росп та Радянського Союзу.

В дисертаци зроблено спробу детально вивчити складш процеси еволюцп концепцш схшноевропейсько! полтжи наддержав, а також мехашзми 1х практичного втщення та реальш наслщки. Такий пщхщ до проблеми дае можлив1сть, на наш погляд, розв'язати триедине наукове завдання:

• визначити ступшь впливу наукових розробок на практичну пол^ику США та СРСР;

• на приклад! схщноевропейського напрямку комплексно дослщити неоднозначш процеси розвитку американсько! та радянсько! полпгично! й ¡сторично! наук;

• проанал1зувати мотиви, цш й засоби реал1зацп нащональних ¡нтерес1в наддержав на репональному р1вн1, а також перев1рити ефектившсть застосування окремих положень синергетично! теорп дослщжень сусшльно-полкичних процеав.

Зв'язок робота з науковимн програмами. планами, темами. Це дисертацшне дослщження виконане в межах комплексних наукових тем кафедри ново1 та новтьоУ ¡стори "Сучасна заруб1жна полгголопя кпжнародних вщносин та зовшшньо! пол1тики держав" та кафедри м1жнародних вщносин Одеського державного уншерситету "Украша в систем! сучасних м!жнародних вщносин. Анал1з концепцш заруб1жно1 полгтологп", як1 зор1ентоваш на науково-аналггичне забезпечення м1жнародно! д!яльносп як державних оргашв влади краши, так ! недержавних сектор1в, громадянського суспшьства Украши.

Наукова орипналыпсть! теоретико-полггнчна новизна дисертаци полягае в постанови!, фундаментальному осмисленш, поглиблешй розробщ за допомогою творчого використання нелшеарно! анг_штики таких положень та висновюв:

1. На основ! широкого кола орипнальних джерел з питань зовшшньо! та внутршньо! полпжи США, СРСР 1 схщноевропейських кра\'н виявлен! й вивчеш фундаментальш чинники, пщ впливом яких формувалися гадходи до Схщно'! Свропи з боку двох системно протилежних наддержав.

2. У досшдженш значне м1сце прщнлено систематизацп основних напрямюв американсько! зoвнiшньoпoлiтичнoí думки стосовно схщноевропейськоТ п(штики США, дано докладний анашз Тх базових постулата, запропонована IX авторська клаафкашя, котра враховуе не лише визначальш характеристики кожного напрямку, а й специфжу вщповщноТ еволюци.

3. Детально проанал1зоваш основш складов! та загальний характер доктрини "мирного залучення" у схщноевропейськш полпшй США, н вплив на репональний курс Вашингтона (це особливо важливо з огляду на те, що нишшня офщшна стратепя зовшшньо1 полынки адмтстраци Б. Юннтона Грунтуеться на принципах "залучення й розширення").

4. Докладно дослщжгш особливосп радянсько! та американсько! пол1тики стосовно крашСхщноТ Свропи в контексп "ново! холодно! в¡йни" початку 1980-х роюв. Зокрема, вперше в науковш лггератур! саме в даному контекст! проанал1зоваш зм1ст та спрямовашсть президентсько! директиви № 54, й вплив на схщноевропейську попчику адмшютраци Р. Рейгана.

5. Суттева увага придшена ¡сторичнш реконструкци полтжи СРСР щодо краТн Схдаю'! Свропи, основним факторам П формування й здшснення, мехашзмам ухвалення конкретних полггичних ршшнь, боротьб1 у полггичнш верх1вщ СРСР з приводу концептуальних гадход1в до схщноевропейсько! полтжи краши.

6. Вперше в украшськш пол1тологп саме в репональному контексп 1 з урахуванням чинника надцержав докладно анал1зуються дипломатичш аспекта польсько! кризи 1981-1983 рр., и вплив на сощально-полггичний розвиток схщноевропейських краш, зигзаги радянсько! пол1тики стосовно подш у Полыш, включаючи розгляд можливих силових дш Москви для приборкання кризово! ситуацп.

7. В дисертаци також грунтовно й комплексно проанал1зовано так званий "план Юссшджера" 1989 р. - спробу США неофщйно погодити свою полынку в репош з Москвою 1 таким чином вщповщно скоригувати сшльну стратепчну лшто у Схинш Сврош перед загрозою великих сощально-пол!тичних катакл1зм1в.

8. Дано об'емну авторську характеристику сощально-економ1чних та внутр1шньопол1тичних аспекта схщноевропейських революшй 1989 р., !х взаемозв'язив та взаемовпливш з кпжнародними чинниками. Проанал1зовано еволющю радянського 1Йдходу до подш у Схщнш Сврош 1989 р., причини, що спонукали Москву вцщовитися вщ спроб силово'1 протидп крахов! комушстичних режим1в, 1 наслщки такого ршення для подальшого переб1гу подш у крашах Схщно! Свропи й самому Радянському Союзь

9. Сшвставлено р1зн1 прогностичш оцшки щодо ймов1рного розвитку кра!н Схщно! Свропи в американськш п0л1т0л0п1 (особливу увагу звернено на аналЬ

труднощш перехщного перюду в еконокпчних та полггичних реформах, проблеми напруженост1 в м1жетшчних вщносинах, перспективи змщнення нацюнальноТ безпеки колишшх союзниюв СРСР у нових гсополггичних умовах).

В узагальненому уявленш иаукова новизна диссртацп полягае в комплексному, всеб1Чному анал1з1, грунтованому на теор1ях синергетики, схцносвропенського напрямку зовншшьо! полггики США кр1зь призму концепщй заруб1жно1 иолпологн на переломному еташ розвитку кра'ш репону.

Мета 1 задач! дослщження. Головною метою дисертаци е критичне переосмислення концептуальних тдхо;цв американськоТ полп"ично1 думки до анал1зу 1 висв1тлення схщноевропейсько! полтжи США на завершальному еташ бтолярносл системи м1жнародних вщносин, а також методологш та дослиницьких метод1в, що при цьому застосовуються. Означене обумовило потребу розв'язання, зокрема, таких завдань:

1. Застосування нелшеарно1 методологи до розробки проблеми взаемовшносин краш СхщноТ Свропи з наддержавами та останшх М1Ж собою в початковий перюд глобальних трансформувань.

2. Вщтворення на полгтолопчному р1вш та на основ1 максимально! деиеолопзацп авторсько! позицп сутност1 етапносп 1 розвитку вщносин в умовя1Й систем! "СРСР - США - Схщна Свропа" пщ кутом зору 1х еволюцшного впливу на подалыш сусшльно-полп-ичш змши глобального характеру.

3. Знятт& ¡деолопчних нашарувань, що доа ¡снують в оцшках еволюцп виносин СРСР та США ¡з схщноевропейськими крашами перюду президентства Рейгана-Буша.

4. Подання пор1вняльноТ картини розробки й ухвалення пол1тичних ршень р1зними суб'ектами мшнародних вщносин у дослщжуваному контексп.

5. Цит^сне дослщження концептуального забезпечення схщноевропейськоУ поляики наддержав на основ1 з'ясування основних чинниюв 1 тенденцш розвитку виповших концепщй як наукового шдгрунтя пол¡тично!практики СРСР! США.

6. Встановлення р1вшв 1 характеру впливу д1яльносп зазначених наддержав на схишоевропейсью революцн 1989 року, а воднораз - сшвставлення взаемозв'язку цих процеав з американськими та радянськими штересами.

7. Вивчення та систематизащя причин, сутносп1 иаслщюв геополггично! трансформацп краж Схщно! Свропи на початку посткомушстичноГ трансформацп, з'ясування витоюв, напрям1в 1 стратепчних наслцдов формування Гхшх нових зовшшньополпичних прюритетт.

Базов1 концептуалып положения, що виносяться на захнст:

1. За сво1м концептуальним та цшьовим наповненням схщноевропейська полггика США та колишнього СРСР вир1зняеться критичним 1 безпрецедентним

зтаненням протиборних суспшьно-псштичних систем, що, з одного боку, позначилося на вироблешо протилежних стратепчних прюритета, а, з другого, - на структур! та процесах репонального розвитку у споаб, що неминуче мав завершитися перемогою потенцшно силыишого опонента. Витоки багатьох нишшшх проблем 1 конфлиспв у цьому репош та в свт загалом зумовлеш "залишковими явищами" останнього десятилптя бшолярно! системи .чижнародних вщносин.

2. Полггичш корен! системного краху сощал1зму в Схщнш Сврош мають переважно внутршне походження, але водночас вони ткно пов'язаж з тим, що Радянський Союз як сощалютична наддержава нав'язував крашам репону тоталггарну модель держави, чужорщну !хшм нацюнальним традищям I загальним тенденщям свггового розвитку. Зовшшнш контекст посилював \ прискорював деформацшш процеси в державах сошалктичного блоку, але вш не може бути абсолютизованим.

3. За сво1м змктом американськ! зовшшньопол1тичш концепцп дослщжуваного перюду базувалися на засадах розгляду СхщноТ Свропи як придатка "радянсько! ¡мперн зла" 1 значною «¡рою впливали на розробку 1 прийняття стратепчних рппень США та на практичне ставлення щеГ наддержави до репону як на той час пасивного об'екта зовшшньоГ пол}тики офщшного Вашингтона.

4. Полгголопчш школи Сполучених Штата сприяли сприйняттю Бшим домом 1 Конгресом схщноевропейського напряму в загальному русл! насадив Ялтинсько! конференци 1945 року, тобто подшу свпу на сфери впливу наддержав ! вщповщних бломв. Такий шдхщ обумовлював консервацто сусшльно-пол1тично1 ситуацп у Схинш Сврот.

5. Багатовим1рний анал1з псштики СРСР та США у Схщнш Еврот переконливо св1дчить про небезпечшсть силового тиску ! шантажу в «¡ждержавних вщносинах, надто, коли йдеться про зггкнення репональних \ системних штерейв ядерних наддержав. Разом з тим, дисертант стверджуе, що в цьому сенс! Схщна Свропа вдаграла роль своерщно! лаборатори, де полггичне кер1вництво наддержав змушене було переосмислити щеолопю вседозволеносп, ¡деолопчного мгаонерства та нав'язування! вдатися до пошуюв компром1ав.

6. У полггищ адмшстрацп Р. Рейгана задавали тон неоконсервативна жорстк! тенденцй, тимчасовий характер яких дае змогу зробити двоединий висновок: а) про крайню внутршню слабисть сощ&шстично! системи; б) про швидке усв!домлення Бшим домом серйозних небезпек, спричинюваних продовженням полггичного курсу, базованого на домшуванш традицшних ¡деолопчних емоцш та риторики.

7. Теоретично допусхаючи можлив1Сть непередбачуваного розвитку подш у Схщнш Сврош в 1980 - 90-т1 роки, Сполучеш Штати, загалом, в1ддавали

перевагу стабпьносп над радикальними змшами. Ця базова ¡мператива позначилася й на американсыай пол1толоп1: практично шхто з сотень експерта - "схиноевропейшв" серйозно не прогнозував такого швидкого краху комунютичних режим1в, що неспод1вано стався в 1989 рощ.

8. Нов1 зовшшньополггичн! ор!снтири кра!'н Схщно!' Свропи у перил роки постбшолярносп формувалися пщ значним впливом политики США, ФРН, Росшсько! Федерацп, багатьох дш Украши, особливо на еташ становления !Т без'ядерного статусу, а також прагнення основних сусп!льно-пол!тичних сил цього репону до якомога швидшого усунення колишшх загроз через включения в пронеси загальноевропейсько!' шгеграцн, зокрема, у формування новоУ системи колективно!' безпеки в Сврош при основнш опор! на ОБСС1 НАТО.

9. В укра'шськш пол^ологп склався самостшний схщноевропейський напрямок, якому властива диференщащя пщход1в та погляд1в. Поступово у цш сфер! набувае розмаху демократичний процес, що проявляеться у зростанш впливу рпних концепцш на схщноевропейську пол^ику Украши.

10. Концептуальною основою анал1зу означено!' суперечливоГ проблеми став нелшеарний пщхщ до оцшки перебегу процесу, причому у двох р1внях по.толопчного ви\иру. Таким чином, ця методика е альтернативною лшеаршй.

Визначення мюця й рол! краш Схщно!' Свропи в контекст! взаемовщносин наддержав, пор!вняльний анал!з !'х схщноевропейських стратег!й, роль «¡жнародних чинник!в у розвитку кра!'н репону в процес! системних сощально-економ!чних та полггичних зм!н, пошук схщноевропейськими краТнами свого мкця у свт в епоху теля "холодно'1 вшни", вплив на цей процес США, Шмеччини, Рос11, цш та дГ! незалежно!' Украши - с об'ектом даного дисертащйного дослщженпя.

У свою чергу анал1з власне процесу вироблення концепц!й схщноевропейсько!' полЬики США та СРСР, а також Шмеччини, Росп й Украши, !'хнього теоретичного формування, адаптивного коригування, визначення ! вивчення конкретних механ!зм!в ухвалення полпичних р!шень стосовно краш Схино'! Свропи, насл!дк!в безпосередньо'! дн (взаемоди або взаемоспротиву) стали предметом дисертацн.

Означене дало можлив!сть поглиблено дослщити весь комплекс взаемовщносин наддержав з приводу Схщно!' Свропи у 1980 - 90-1 роки, нових геопол!тичних реалш в репош, перспектив схщноевропейсько! полпики впливових краш "групи штереав": США, Н!меччини, Роен й Украши. Таке багатовимфне (нел!неарне) дослщження вщповщних зовн!шньопол!тичних концепц!й та практики великих держав, а також Украши стосовно краш Схщно!' Свропи дало змогу врахувати основш шгред!енти малодослщженого процесу формування пол1тичних концепц!й та !'х тюно! взаемодн! впливу на перебш подш першого етапу глобальних трансформац!й у схщноевропейському репош.

Практичне значения отриманих результат!в полягае в що в робот1 комплексно i в завершеному випод досл]'джена проблема концептуального та доктринального формування одного з найважливших регюнальних напрямюв зовшшньо! пол1тики США. Пропонуеться нова методика та критерп дослщження. Дисертащя може практично прислужитися вченим, викладачам, аспирантам, практичним пращвникам у сфер! зовшшньо! полпики. Результата можуть використовуватися для розробки i викладання KypciB "1стор1я м1жнародних вадносин", ''Зовншня полпика США", "Зовншня полпика краш СхщноГ Свропи" в ушверситетах та ¡н. навчальних закладах.

Особистий вяесок здобувача. Дисертащя е самостшною науковою працею, яка мктить отримаш автором результата, що забезпечують розв'язання важливо! теоретично! i теоретико-прикладно! проблеми в межах здшснюваних нових розробок у галуз1 полпичних наук. У робот1 не використовувалися ¡де! i розробки, що належать сшвавторам С.Аппатову, В.Дубовику, П.Райнову, А.Власенку, В.Семенову, спшьно з якими були написан! науков1 пращ.

Анрооашя результат!!? дпсертаюТ. Положения дисертацп апробоваш автором на 15 наукових конференщях, симпоз1умах, "круглих столах", ссмшарах в Укра!ш i за кордоном, а саме:

IV Всесвпнш конгрес з проблем радянських та схщноевропейських дослщжень (Харрогейт, Анппя, 1991 р.); м1жнародний "круглий стш" "УкраГна i Рос1я: основн1 напрямки зовшшньополпично! д1яльностГ (Одеса, 1993); м1жнародний "круглий ст1л" "Росшсько-украшсьи вщносини: проблеми та перспективи" (Одеса, 1994); М1жнародна наукова конференщя "Росшсько-украшсьи стосунки: спадкоемшсть та розвиток" (Одеса, 1995); м1жнародна наукова конференщя "Проблеми безпеки в Швденно-Схщшй Сврош та в Чорноморськомурепон1" (Варна, Болгар1я, 1995); 16-а м1жнародна конференщя "Свропа репошв" (Mapiöop, Словешя, 1995); III Млжнародний конгрес украТшспв (Харкш, 1996); регюнальна науково-практична конференщя "Питания icTopii мганародних вщносин" (Одеса, 1996); м1жнародний науковий сем1нар "Укра!на1 европейська безпека" (Одеса, 1996); м1жнародний "круглий ста" "Украшата Роаян пострадянському npocTopi: новий етап взаемовщносин" (Одеса, 1997); м1Жнародний "круглий стш" "Роая - УкраТна - Вишеградська група: партнерство чи суперництво?" (Москва, Рос!я, 1997); 17-а м!жнародна конференщя "Свропа рою'в" (Одеса, 1997); мгжнародний науковий семшар "УкраГна в контекст! прсблем европейсько! безпеки" (Вашингтон, США, 1998); м1жнародний "круглий спл" "Украша i Рос1я: регюнальш напрямки зовшшньо! пол1тики в 90-Ti роки" (Одеса, 1998); 18-а .«¡жнародна конференщя "Свропа perioHiB" (Копенгаген, Дашя, 1999).

Дисерташя обговорена на засщаннях кафедри кижнародних вщносин 1нституту сошальних наук Одеського державного ушверситету, вщд1лу европейських та американських дослщжень 1нституту св1тово1 економжи 1 мгжнародних вшносин НАН Украши, и фрагменти також не раз обговорювалися на засцаннях Одеського мюького м1жвуз1вського семшару з теори, ¡стори та ¡сторюграфп м1жнародних вщносин.

Публ1канн за темою дисертаци. Основш результати здшсненого достижения викладено в ¡ндивщуальнш монографп автора, двох колективних монограф1ях, понад двадцяти статтях, у виступах 1 тезах доповщей - усього 27 публжашй обсягом 31 др. арк.

Структурна будова 1 обсяг дисертаци. Вщповщно до дослщжувано! теми та обрано'1 методологи, дисертант визнав за доцшьне виокремити основш аспекта достижения, котр1 склали вступ, оглядово-теоретичний роздш, чотири основш (аналггичш)роздши, щовключають 21 пщроздш, 4 пункта шдроздшв, а також висновки та список джерел 1 лггератури. Обсяг основного тексту дисертаци 355 стор., список використаних джерел (608 найменувань) - 46 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ РОБОТИ

У "Встуга" обгрунтовано виб1р теми дисертаци, и актуальшсть, зв'язок з напрямками наукових дослщжень Одеського державного ушверситету, сформульовано мету 1 завдання дослщження, визначено базов; концепту альш положения, що виносяться на захист, та наукова новизна отриманих результата, надаються вщомост1 щодо апробацп впровадження результата робота, можливостей 1х теоретичного 1 практичного використання.

Перший роздьт - "Науково-теоретичш аспекта дослщження" - видшено в окремий з огляду на спещальну спробу переосмислення усталених положень, використання нетрадицшних для вггчизняно! политологи дослщницьких метод1в та власш тлумачення окремих понять.

Сучасн1 зовшшньополггичш концепци США базуються на серйозних теоретичних розробках. Концепту альш основи тих чи ¡нших шкш американсько! по.тологи досить р1зняться. Серед них окремо слщ видшити багато в чому антагошетичш пиходи шкш "поличного реатзму" (У. Лшнман, Г. Моргентау, Дж. Кеннан, Г. Юссшджер) та "модершзму" (школу, засновану Куши Райтом).

Та ж "реалкти", яю ставлять за головний принцип "¡нтерес" у полггищ 1 виходять з ¡деалу "балансу сил" в мжнародних вщносинах, ш "модершети" з

Тхньою теор1ею "фактор1в" не допомагають об'ективно усвщомити як в реальносп виробляеться I формуеться американська полтина стратепя в тому чи шшому репонь

Прикладом головно1 кол1зн в американському пол1тичному ментал1тет1, кол1зн «¡ж морал1заторством та прагматизмом, що вкрай негативно позначилася на зовшшньополггичних результатах, може слугувати полита США в одному з найбьчьш проблемних регюшв св1ту - Схщшй Сврош, яка стала ареною жорсткого протистояння двох наддержав.

Революцп 1989 р., охарактеризован! в США як "передбачешеть непередбаченостГ', вияеили вс1 слабю сторони американсько!" зовншньоУ полтжи. Адмнпстращ'я була розгубленою й пасивною. Не було не лише яких-небудь дш, але президент утримався навить вщ промов 1 жест1в в б1к довгоочжувано! схщноевропейсько'/ свободи. Все це характеризувалось одним словом: конфуз.

Факт концептуально'/ кризи, що настала, став доконаним. Разом з тим в Сврош було зрозумшо, що "вакуум щей" пов'язаний з "вакуумом безпеки" 1 виршення проблеми повкнно бути максимально швидким. В Америш тим часом на початку 90-х рр. зазвучали нотки ностальги за "ясшстю".

Праф американських сусшльствознавщв, передовым, пол1толопв, що анал1зуються, можна класифжувати за двома принципами. По-перше, за хронолопчним принципом вони легко розподшяються на публжацн до 1 шеля 1989 року, що обгрунтовано слугуе вододшом для праць, присвячених Схщшй Сврош. Тут необхщно зазначити, що теля 1989 року пот!к американських статей та монографш збщьшизся 1 став яюсно ¡ншим. По-друге, класифжащя джерел може бути зроблена за принципом палежносп IX автор1в до одного з основних напрямюв в американськш полгсологп. При цьому слщ враховувати полггичш погляди й пристрасп автор1в, що неминуче накладають вщбиток на Гхн! науков1 погляди, концепци 1 нав!гь прямий вщбф фактичного матер1алу.

Що стосуеться пол1тично! думки в колишньому СРСР, то в процеа дослщження зовшшньополп-ично1 стратеги США вона, як вщомо, керувалася единим (класовим) шдходом. Зрозумшо, що така одноб1чшсть порушувала об'ектшзшсть науково! лопки, вела до запрограмованосп висновюв, а часто -до 1х пщтасування шд штереси правлячих груп або сощальних прошарив населения. 1ншим боком такого шдходу була практична в1дсутшсть альтернативних вар1ант!в розгляду проблем.

Разом з тим, суцшьне заперечення наявносп в радянсьюй америкашетищ попередшх десятилпь слушних наукових суджень, положень та висновюв дисертант вважае шкщливою для науки крайшетю.

Так, укра'шська америкашетика того часу, з урахуванням зрозумшоТ защеолопзованост!, створила цшу низку солщних праць, що стали вагомим

внеском в розумшня внутршшх butokib щеологп й полпики США на мгжнароднш apeHi, впливу американо-радянських вщносин на ситуацию в рЬних репонах CBiiy, особливо в perioHi Центрально! та Схщно! Свропи. Це стосуеться, насамперед, праць, виконаних шд кер1вництвом академжа Л.М.Шлепакова, професор1в Г.М.Цветкова та С.Й. Алпатова.

Авторов! дисертацп прислужилися оригшальт пращ кшвських фах1вщв -доктор1в ¡сторичних наук Б.М.Гончара, С.С.Камшського, О.В.Потехша, ГА.Хижняка, М.В.Юрсенка, доктор1в полггичних наук О.В.Бабино!, БЛ.Канцелярука, А.В.Дашкевича, Г.М.Перепелищ, яи усгпшно використовують нестандарты! концептуальш шдходи до вивчення р1зномаштних аспекта зовшшньо! полггики США, poni Америки в нишшнш св1тобудов1, мкця Схщно! Свропи в систем1 м1жнародних вщносин.

Шсля 1989 року пот1к праць в пострадянськж пол1тологи, присвячених Схшнш CBponi й полггищ США в perioHi, став pi3KO зростати. Особливий ¡нтерес викликають роботи В.О.Кременюка, Ю.П.Давидова, В.К.Волкова, В.А.Дашичева.

Наприюнщ 80-х - у 90-i роки пщ впливом р1зких змш в суспшьств1 та сусшльнш cßiflOMOCTi радикально змшилась ситуащя i тенденцн розвитку ¡сторично! думки в крашах Центрально! та Схщно! Свропи.

В основ! цих змш - вихщ на пол!тичну арену нових сустльно-полггичних сил. Зняття "табу" з питань, як1 рашше вважались забороненими, i лжвщащя цензури дали можливкть зринути великш Maci питань, проявитися р1зним поглядам i тлумаченням.

Самою постановкою проблеми, авторським визначенням об'скта i предмета дослщження, його основних завдань i цшей, обраною методолопею обумовлений той факт, що в данш пращ базою для анал1зу, розробки наукових положень, висновюв i практичних пропозицш послугували експертш оцшки, що мктяться в офщшних документах американських "мозкових центр1в", працях радянських фах1вшв-м1жнародниюв, фундаментальних монограф1ях, дисерташйних дослшженнях i концептуальних статтях американських, радянських, росшських i украшських пол'иолопв.

При цьому в пропорцшному вщношенш бшышсть проан&шзованих праць вшноситься до останшх рок1в, що в умовах сучасного шформацшного "голоду" мае принципове значения. KpiM цього, цей факт е важливим з погляду здшснення власного анал'1зу i висвтаення поставлених проблем, а також розкриття моташв, якими ксруються сучасн1 полпичш лщери при формуванш напрямт М1жн ар одного курсу сво!х держав.

Документальш джерела, там, як матер1али Конгресу, Бшого дому i держдепартаменту, матер1али i документи ЦК КПРС, Полгебюро, МЗС СРСР, мемуари й особист! ¡нтерв'ю ¡сторичних i полггичних Д1ячш та дипломата

використовувались, в основному, для аргументацн 1 пщтвердження конкретних положень та висновюв.

Дослщницька робота над дисертацшними матер1алами обумовила потребу вибору оптимального анал1тичного методу, адекватного задумов! всеб1чного розкриття поставлено! проблеми та завершения дослщження - виходу на науково обгрунтоваш узагальнення, висновки, прогнози.

Структурна синкретичшсть робота, нам1р автора якомога ширше 1 об'ективнше дослщити суперечливий процес формування та реал1заци у насиченому протиборному пол1 домшантних полтчних концепцш США 1 Радянського Союзу на завершальному еташ ери "холодно! вшни" лопчно обумовили виб1р синергетично! методологи анал1зу, широко використовувано! за рубежем, а останшм часом - [ у вггчизнянш полггологи. Пщ поняттям "анашз" при цьому маеться на уваз1 творче застосування конкретних схем (рамок, положень) при вивченш, осмисленш наявно! шформацп. Сутгевого значения набувае критична спрямовашсть 1 дискусшшсть, реал1зацп чого покликан! слугувати види анал1зу, що обираються вщповщно до цшей вивчення об'екта та предмета дослщження.

Характер робота 1 поставлен! завдання визначили потребу застосування комплексного анал!зу для окремих, вузлових аспекта дослщження, тобто, гнучкого поеднання зазвичай поширеного дескриптивного анал!зу з безпосередньо двор!вневим полгсолопчним методом, що дае змогу об'емн!ше, багатом!рн!ше вивчити власне функц!ональний стан та особливост! переб1гу процесу оформления схщноевропейсько! пол^ики оф!ц!йного Вашингтона на початковому еташ крутого !сторичного зламу.

Застосована методика дала можлив!сть дисертантов! у своГх принципових висновках та судженнях грунтуватися на ще! комплексно! взаемозалежносп як тако!, що адекватно вщбивае! пояснюе мапстральний розвиток м!жнародного сшвтовариства.

Важливим елементом досл!дження поставлено! в дисертаци проблеми став критнчний П1ДХ1Д, який дае можлив!сть роз!братися в сут! в!дхилень як радянського, так ! американського кер!вництва вщ декларованих програмних принцип!в. За умови зважено! критичност! можливе максимальне наближення до об'ективност! ! в спробах переосмислення раз ! назавжди встановлених у радянськш америкашстищ оц!нок. Це повною м1рою стосуеться й реанал1зу часто не менш защеолопзованих позиц!й американських вчених.

Насамганець, потребують пояснения основш терм!ни, я и використовуються в робот! у вщносно специф!чному тлумаченн!.

Зовнпння шштнка нац!ональних держав тлумачиться на основ! й специф!чного визначення в сучаснш пол!тичн!й науц! як сукупшсть форм ! метод!в захисту нацюнальних ¡нтереав у зовн!шн!й сфер!.

Стратепя розум1еться як наявнють сталих чинникш реал1заци принципових оля нашональноТ держави постшних ц!лей у зовшшньополггичнш сфер!.

Наддержава - держава, що мае прагнення 1 волод1е певними реальними ресурсними можливостями примушувати ¡нших учасниюв м1жнародного поличного процесу д1яти тим чи ¡ншим способом, а також мае нам1ри домшувати у световому товарисш нащй.

Полггична культура - система домшуючих в суспшьсш принцишв, позищй, шнностей, почутпв 1 оцшок полтчно! системи свое! кра!ни та рол! особи в нш.

Полггична система - правлячий режим, тобто полггичш ¡нститути (пол1тичш парти, групи ¡нтерес!в, засоби масово!' ¡нформацн), надбудова (законодавча ! виконавча влада, судова структура, бюрократа), ¡деолопя державно! пол1тики та свтогляд народних мае.

Полггичннй проиес - пол!тичш ди, конкретн! ситуацй, а також способи та принципи IX виршення, входження в догов1рш вщносини \ союзи, Д1яльшсть пол1тичних партий, рух!в, груп штереав та особистостей, що мають громадську (публ1чну) значимкть; прийняття ршеиь.

Зовшшньополтгпп кокцепцК - в авторському розумшш у контекст! основного напрямку дослщження - науково-теоретична ! нормативна основа полтшно! стратеги.

Доктрина - сукупшсть форм, метод1в ! засоб1в, а також оргашзацшно-операцшне та пропагандистське забезпечення реал1заци зозшшньополппчно! концепци, прийнято! на урядовому р1вш.

Принцип - базове положения конкретно! доктрини зовшшньо! пол^ики нашонально! держави.

"Холодна вшна" - це ¡деолопя I пол1тика системного протистоянкя комушзму \ л1оерально'1 демократа, адмшктративно-ко.мандних ! ринкових структур розвитку та управлшня економжою, мошзму ! плюрал1зму в громадськш свщомост! мае. У зовшшньопол!гичному вим1р! "холодна вшна" -планетарна (бшолярна) конфронтащя СРСР ! США, а також !'х союзшшв на певнш шеолопчнш основ'1, що характеризувалася боротьбою за сфери впливу 1 здшснювалася через кризи, як! ставили св1т на грань глобально! вшни ¡з застосуванням ядерно! збро!.

Синергетика - методолопчна основа вивчення функщонального стану та ймов1рних перспектив розвитку складнооргашзованих систем, закошв ! напрямк1в !хньо! еволюци, мехашзм1в м1жсистемного контактування, а також перебегу процеав глобального розвитку в !х багато\прному вияв1 як структурних явищ сощоприродно! дшсност!. Синергетика е теоретичною базою номотетичних наук.

Нелшеарний п1дхш - тобто нелшшний, багатовимфний (з урахуванням, передуйм, основних складових, тенденцш, аспекта перебяу процесу тощо).

Двор1вневий анал1з - анал1з, здшснюваний на двох окремих р!внях (кнжсистемному та репональному). В робот! вш оргашчно поеднуеться з використанням емшричного досвщу дослщника.

В другому роздш - "Концептуальне оформления схщноевропейсько! полпики Вашингтона" - зроблено всеб1чний анал13 р!зних тенденцш зовнииньоТ полпики США, що знайшли свое воображения в американсьюй зовшшньо-полпичнш думщ 80-х - початку 90-х роив.

Поди, що розгорнулися наприкшщ означеного пер ¡оду в крашах СхщноГ Свропи, е, певно, найбшьш значними в европейськш гстори (теля друга с в ¡то в о! вшни). Адже не випадково саме цей регюн знову опинився в центр! уваги М1жнародного сшвтовариства. Радикальш економ1чш реформи, ¡нтенсивне демократизування сусшльно-полггичного життя, демонтаж структур попередньо! державно! влади - все це безпосередньо не могло не зач!пати ¡нтерес!в багатьох учаснигав м!жнародно!" системи.

Багато ¡з зазначених процес!в були предметом всеб!чного вивчення в американсьюй сусп!льствознавч!й наущ, особливо у 80-т! роки, коли кризов! явища у Схщнш Сврош наростали вже лавинопод!бно. В бЬпьшосп параметр!в анал1зу внутр!шньо-! зовшшньополгтичного становища кра'ш Сх!дно!' Свропи, можливостей ! меж впливу великих держав у репон!, прогностично!' оц!нки розвитку ситуацн американсью пол!тологи випередили своТх радянських колег.

Парадоксальн!сть ситуацн, що склалася, полягала в що об'ективно практично вс1 американськ! концепцп сх!дноевропейсько!' пол!тики США (в1д "стримування" та "зв!льнення" до "доктрини Сонненфельдта" й бшьшосп вар!ант!в "мирного залучення"), всуперечсуб'екгивнимустремлшнямГхавтор!^, внасл!док генетично закладених в них шдвалинах конфронтац!йност! та защеолопзованосп, або прагматичного розрахунку на збереження сощально-пол!тичного статус-кво, зовс1М не розхитували, а, скорше, сприяли консервуванню сусшльнэ-економ!чно!' ситуацн у Схщнш Сврош.

Таким чином, "внесок" американсько!" полпологп в демонтаж системи "реального сощал^зму" коча й безсумн!вний, однак його слщ визнати досить обмеженим. I лише у 80-т! роки, коли у схщноевропейських краТнах настала структурна криза, коли генуюча система виробничих в!дносин перетворилася в гальмо подальшого сэщально-економ!чного розвитку, обумовлюючи цив!л!зоване вщетавання цих кра!'н, коли криза досягла кульм!нац!!' в 1989 роц!, осмльки система втратила здатнють до самозахисту, впала "зал!зна зав!са", що роздшяла Свропу.

Американсьы пщходи до оцшки мюця схщноевропейського репону в систем! зовшшньопол!тичних пр!оритет!в 80-х роив формувалися пщ впливом двох фундаментальних фактср!в.

Перший з них - усвщомлення особливого штересу США до репону, яке базуеться як на уроках ¡сторп (тут почалися обидв! свпов! в1йни; проходили основш рубеж! "холодно! в!й»и"; понад 15 млн. американщв - вихщщ з кршн цього репону свпу 1 т. д.), так 1 на усвщомленш того факту, що в сучаснш систем! мгжнародних вщносин краши Схщно! Свропи стали помггним явищем, що зумовило на певному етагп зринення шшо!, шж на Заход!, тенденцп ¡сторичного розвитку.

Другий фундаментальний фактор, без урахування якого неможливо зрозумпи мкце Схщно!' Свропи в систем! зовншньоеконом!чних прюритета США, полягае в тш, що цей релон свггу не е разом з тим для них настшъки життево важливим з погляду нацюнальних штереав 0 в цьому була докоршна вимшшсть В1д Радянського Союзу), позаяк Америка безпосередньо не такою \прою залежить вш нього ш полггично, ш економ!чно, ш у в!йськовому вцношенш.

Суттсв! зм!ни в зовшшньополпичних прюритетах США у сх!дноевропейському регюш визначили характер та напрямок еволюцн (далеко не завжди прямолшшноТ й поступально!) американськоГзовшшньо-полггично! думки. У друпй половиш 80-х рок1в завершилось структурне зрушення, перегрупування сил, в результат! якого: 1) розмитим виявилося л!ворадикальне ("прогресистське") крило (виняток становила невелика група "пострев!згошст!в" - Р. Барнет, Н. Чомсью); 2) поглибився процес диференшацп консервативного крила, в рамках якого что почали простежуватися групи правоконсерватнвних автор!в (Ю.Ростоу, У.Кштнер, Р.Пайпс, П.Н!тце, Р.Пфальцграфф, Дж.Догерти), ' цеолопчннх" консерватор1в (Зб.Бжезинський, Р.Н!ксон, Х.Сонненфельдт, М.Голдман, Л.Улам) та "прагматичних" (по\прних) консерватор1в (Г.Алл'юон, У.Хайленд, М.Мандельбаум, С.Телботт, С.Б!алер, Л.В!лдавськи). Збер!гся й навпъ дещо розширив св!й плацдарм традищйний буржуазно-л1беральнин напрямок (Дж.Кеннан, Ст.Коен, Р.Такер, М.Шульман, Р.Уллман).

В американськт зовн!шньопол!тичн!й лггератур!, присвячен!й вивченню кра!н Схщно! Свропи! американсько!" полпики шодо них, протягом уже понад двадцяти роюв (приблизно з середини 60-х роюв) ¡снуе шби два р!вн!: "глобальний" (про основних представниюв якого йшла мова в попередньому розд1Л1) ! "репональний" (де "схщноевропейсью справи" розглядаються не в контекст! бшьш загальних проблем, а спец!ально).

Тривалий час ш два "р!вн!" були зовам не р!внозначш. Картина помино змжилась, починаючи з середини 70-х ! у 80-1 роки. 3 того часу нампився безперечний прюритет -! за кшьистю,! за яюстю дослщжень - за другою групою досл!дник!в. Саме для них характерний вщхщ в!д традищйно!, стереотипно! проблематики при анал1з1 схщноевропейсько! полпики США, пошук нових, нетрадишйних шдход!в.

Через те аншиз праць ще! групи поляолопв дае можлив1Сть виявити деяю нов1 тенденцн в американськш зовшшньополггичнш думщ, представники яко? вивчають проблеми схщноевропейського регюну.

У 80ч роки на перпи позици серед дослщникш проблем схщно-европейсько'/ полиики США (поруч з такими маститими пол1тологами-"схщноевропейцями" р1зних напрямюв, як О. Корбонський, Р.Стаар, Б.Ковр1г, О. Вольгес, Дж. Кемпбелл, У. Гр1ффгтс, У. Пфафф, С. Ларраб1, А.Бромке) дедал1 помггшше виходить трупа вчених переважно пом1рно-консервативного напрямку, котр1 всеб!чно 1 предметно вивчали весь комплекс проблем, пов'язаних ¡з сучасним етапом розвитку кра'ш СхщноТ Свропи (формування прюритета у зовшшнш полггищ, кол13п взаемовщносин з СРСР1 США, дво-1 багатосторонш зв'язки всередиш репону, "домашне середовище" зовшшньоГ пол1тики схщноевропейсьхих краУн, внутрщньополтмт проблеми, стан економжи, полггично! системи 1 т. д.). Серед них можна вщзначити Ч.Гат1, С.Терр1, П.Марера, ГЛонеску, Р.Гартхоффа, А.Стент, Т.Раковську-Хармстоун, ГВаленту, М.Палмера, У.Луерса. Деяю з них посщали вщповщальш державш й дипломатиям посади (Р.Стаар, У.Луерс, Р.Гартхофф, М.Палмер), шин нерщко залучалися як найбшьш авторитета! експерти з проблем репону держдепартаментом 1 конгресом (наприклад, Ч. Гат1, С. Терр1, П. Марер). Особливу увагу щ автори придшяли постшному вдосконаленню концептуального оформления схщноевропейського курсу Вашингтона вщповщно до загального розташування сил у систем! \нжнародних вщносин, радянсько-американського "д1алогу", ситуацн всередиш репону 1 в кожнш з краш окремо.

Вивчення наукового доробку групи полгголопв та ¡сториюв, котр1 спещал1зувалися на ашишов! схщноевропейсько1 поляики США у 80-1 - на початку 90-их рр., шдтверджують висновок про те, що головною зовшшньополггичною концепщею щодо схщноевропейських краТн залишалась концепщя так званого "мирного залучення".

Таким чином, здшснений комбшований (дещо дескриптивний 1 головним чином м1жсистемний) анашз праць американських суспшьствознавщв з проблем схщноевропейськоТ пол!тики США, виконаних у 80-т1 роки, переконливо свщчить про те, що 1хшм головним завданням було вироблення оптимальних зовшшньополп-ичних концепцш, яю б допомогли Америщ якомога мщшше затвердитися в репош, у тому числ1 найперше пояснивши на основних напрямках Радянський Союз.

Разом з тим, при здгасненш цих широких заду\нв, у процес1 переведения сощальних устремл1нь американського ¡стеблшменту у сферу конкретних зовшшньополггичних акцш, Вашингтон змушений був враховувати реально ¡снуюч1 м1жнародш умови. Якраз цим 1 зумовлена необхщшсть постшного

коригування з боку американських ¡деолопв концепцш, форм I метод1в здшснення полггики щодо краш Схщно! Свропи.

Трети! розшл - "США - СРСР - Схщна Свропа в нових геополпгичних вим1рах" - присвячено анал!зу еволюци взаемовщносин у вщповщному зовшшньополпичному "трикутнику" в новш геопол1тичнш ситуаци, що поступово складалася в Сврош.

Здшснений анал13 другого р1вня лопчно розширив 1 поглибив дослщження проблеми в площиш вивчення кол1зш "спшкування" полшнних актор1в через призму розв'язання назршо! потреби радикальних змш у схщноевропейському репош. Це дало можлив1сть простежити еволющю концептуальних пщходав до оцшок реал1й як на р1вш кер1вниюв провщних та другорядних держав, так 1 теоретичних розробок сусшльствознавфв.

Протягом 80-их рок ¡в взаемовщносини наддержав з крашами Схщно! Свропи зазнали суттЕво! еволюци. Особливо разючою виявилась радикальна перебудова радянського шдходу до краш репону, яка стала частиною глобального перегляду внутршньо -1 зовшшньополггично\' стратеги СРСР, здшсненого М. С. Горбачовим.

Пор1вняно з природною защкавлешстю у справах Схщно! Свропи 1 активною роллю, яку вццгравав Радянський Союз в репош, Сполучеш Штати в цей час не займали активно! позицп.

Шсля того, як була офщшно сформульована полггична л!н1я ново! адмпистрацп в 1982 рощ, у 1983-84 рр. тшьки вщ випадку до випадку робилися риторичш заяви про прихильшсть США справ1 "звшьнення" Схщно! Свропи. Щ мотиви звучали у промов! вще-президента Буша у В1дн1, шд час його впита до Угорщини, Румунп та Югославн. Але складалося враження, що схож1 полтиш декларацп скорше робилися в розрахунку на американщв, а не для того, щоб реально вплинути на ситуащю у Схщнш Свропи

Радянсью лщери в цей перюд були схильш перебшьшувати масштаб таемних зусиль Америки щодо реал1зування досить провокащйних заклиюв до свободи. Коли справа доходила до конкретних полггичних кроюв, на перший план зазвичай виходили шип мфкування. Наприклад, хоч Угорщина й потрапила до групи "прюритету", а Буш 1 Шульц не раз пщкреслювали усшхи щй краши в л1берал1заш! пол1тично\' атмосфери, США все ж вщмовили Угорщиш у дозвол1 укласти допдар з компашею 1ТТ на модершзування телефонно! мереж1 краши, мотивуючи тим, що техшка може бути використана 1 для в1йськових комушкацш.

Основш зусилля на цьому еташ зводилися до накопичення посольських 1 розвщувальних анал1тичних даних про внутршнш стан краш репону та розб1жност! у поглядах серед лщер!в комушстичних краш.

Тим часом, горбачовська по.штика щодо СхщноУ та ЗахщноУ Свропи дедалI бшьше тяжша до синкретизму. Його загальний погляд на свУг 1 "нове" мислення базувалися на переощнщ процепв у свт, де все взаемопов'язано. Це знайшло явне тдгвердження в його раншх висловлюваннях, 1 особливо повно у доповщ1 27 3'13Д0В1 парта на початку 1986 року.

Хоч Горбачов залишався переконаним сощал-комужстом (на його власну думку), вш в1дхилив леншсько-сталшський подщ св1ту на два ворогуюч1 табори, приречен! на в1чний конфлжт, поки один з них, прогресивний сощалютичний свп-, переможе ¡нший - виснажений кашталютичний свп\ який буде викинуто на звалище 1стори.

Такий ¡деолопчний рев1зюшзм, який вш вважав оновленням, мав важлив1 по;птичш наслщки. Передуем, втратив свою актуальшсть принцип "мирного ствкнування" двох систем, який вже давно перестав бути про\нжною тактикою пор1вняно слабкоУ радянськоУ держави за Ленша 1 Сталша, 1 який став пот!м за Хрущовата Брежнева ¡мперативом ядерного стсшття на незизначене майбутне. Горбачов вбачав необхщшсть штегрування Радянського Союзу 1 сощалютичних краУн з життездатним 1 кштучим каштал1змом нового типу.

По-друге, для Свропи це означало кшець конфронтацп двох полггичних 1 вшськових союзт та створення единоУ Свропи, спшьного дому для п мешканщв на Заход11 на Сход1 (протяжшстю не лише вщ Атлантики до Уралу, а й вщ Владивостока до Сан-Франциско).

По-трете, для СхщеоУ Свропи це також означало перехщ до вшьного формування для кожноУ держави своУх власних ¡нститут1в, вироблення нацюнальноУ политики у ткному зв'язку з1 зближенням Сходу 1 Заходу, зрештою, юнець радянського домшування.

Горбачов, як \ рашше, в1в дискуаУ серед кер1вництва, спрямоваш на те, щоб поеднувати широкомасштабш акщУ та конкретш кроки. Так, до 1990 року вш уникав ставити так1 питания, як майбутне Варшавського Договору. У своУх мемуарах маршал Ахромеев писав, що до 1987 року вш, як начальник Генерального Штабу, а також маршали Соколов та Язов, були стурбоваш майбутшм Варшавського Договору 1 можливютю розпаду системи безпеки СхщноУ Свропи. Влп-ку 1987 року вш 1 Язов подали Горбачеву на розгляд документ з цього питания 1 запропонували обговорити його з вшськовими кер1вниками. Та Горбачов розглянув документ за в1дсутност1 вищих военачальниив.

На свгговШ та европейсьюй ареш Горбачов намагався переконувати захщш держави, що в Ухшх ¡нтересах покшчити з "холодною вшною" 1 розподиюм Свропи, 1 що це тепер стало можливим, оскшьки Радянський Союз теж прагнув до цього. А в Схщнш Сврош вш силкувався переконувати загартованих лщерт староУ комунктичноУ иколи, щоб вони пщнялися до розумшня потреби

здшснення радикальних змш, а народи них краш - щоб вони забули негаразди та екснеси комушстичного минулого 1 пщтримали перебудову, ор1ентовану на новий сошалктичний шлях.

За Горбачова, отже, в СРСР вщбувався поступовий вщхщ В1Д концепцн соша.-пстично1 солшарносп (пролетарсъкого штернашонал!зму) до концепцп свободи вибору кожною державою свое! поляично! та економ1чно! системи, сво1х л ¡дер ¡в та подлинного курсу. Ця тема набула авторитетного ¡деолопчного обгрунтування в доловЫ Горбачова на 19-ш партшнш конференцн в червш 1988 року, де, зокрема, зазначалось, що одна з особливостей "сощал1зму як системи" полягае не лише в тому, щоб "змщшовати сшвробггництво з братшми сошалктичними кражами", а також в тому, щоб "розвивати нормальш цившзован! виносини з ус^ма крашами 1 народами на основ! принцитв демократ!! 1 р1вноправ'я, невтручання у внутрииш справи один одного 1 визнання суверенного права вс!х народ1в визначати свою долю".

Починаючи ще з 1986 року, радянсью офщшш особи заявляли сво!м американським колегам, з якими вони контактували, про новий концептуальний п1дх!д Радянського Союзу 1 до м1жнародних проблем, зокрема про конкретш плани перебудови вщносин з! Схщною Свропою, але щ розмови сприймались американськими политиками з обережшстю, а багато хто в адмшктраци Б!лого дому вважав !'х "дезшформашею".

Серйознкть декларованих нам1р1в Захщ сприйняв лише п1сля того, як Горбачов у сво'ш промов! в ООН у грудш 1988 року оголосив про значне односторонне скорочення радянських озброень у Схщшй Сврош.

Таким чином, змши полггичного курсу Радянського Союзу щодо кршн Схшо! Свропи, як! вважалися необхщними для зд!йснення перебудови в самому Радянському Союз1, були також невщ'емною частиною бьльш глибоких змш у виносинах «¡ж Сходом! Заходом, особливо в тому, що стосувалося европейсько!' безпеки, змшнення дов'фи та зусиль щодо скорочення озброень, яю вже розпочалися, однак потребували актив!зування.

У четвертому роздш - "Процес схщноевропейських трансформувань в американськш ! радянськ!й полггологн" - висвпглюеться переб!г под!й юнця 80-х - початку 90-х рот з точки зору оцшок, що були дат цьому процесов! в американськш та радянсьюй пшнтичнш думц!.

В 1989 рош у Сх1ДН1Й Сврот в!дбулися поди, котр'1 ще довго становитимуть предмет ¡нтересу пол^толопв та ¡сториюв, оск!льки щ поди послугували своериним поштовхом до формування нових концептуальних пщход1в, нер!дко нав!ть нових полгсолопчних шк!л. Це й зрозумшо, адже вони зм!нили, причому кардинально, не лише долю окремих кршн ! репошв, а й уяву про соц!ал!зм, про нишшнш евпопорядок, подальш! шляхи суспшьного прогресу. Наслщки

схщноевропейського повороту ще не проявили себе повшстю, деяш з них розкриються лише в перспектив!. Але вже зараз е шдстави говорите про його загальноевропейське i глобальне значения для цивтзованого поступу.

Схщноевропейсш революцп були першим, може, i не найвир!шальн!шим кроком на шляху формування бшыц прогресивних суспшьних шститупв, пов'язаних з цшим комплексом реформаторских зусиль. Ймов!рно, сьогодн! ми спостергаемо народження нового типу сустльно'Г трансформаций в як!й переплпгаються революц!йн! та реформаторам елементи. Ч1тку межу м1ж ними провести неможливо. Чим розвинупша краша, там сильн!ше вадчуваються елементи i традицй громадянського суспшьства, там бшьше туг гадстав для висування революц!йних за зм!стом цшей та Гхнього досягнення еволюц!йними методами.

У Схдаш Geponi ciiiT вперше побачив спробу перейти вщ партшно-державно! системи псевдосощалютичного типу до плюрал!стично1, ринково!' оргашзаци сусшльства, котрий не мае аналогу дось В сусп!льств! етатистського сощал1зму постала потреба руйнувати CTapi i будувати HOBi п!двалини. В захадному сусшльств1 завдання ¡ншого порядку: запроваджувати реформи, спрямоваш на подальше удосконалення його якостей. Означене свщчить про ун!кальн!сть зм!н, що вщбуваються у схщноевропейських краТнах.

Загалом, думаеться, е шдстави вщмовитися вщ суто ¡деолопчного тлумачення неоявищ, тобто оцшки з точки зору вщношення цих революцш до комун!стичних щеал!в. У такому раз! деяи з них можна витлумачувати як антикомушстичш, хоча в них брала участь i маса рядових комун!ст!в. Точншшм було б '¿хне визначення з позицп полттних критерив - як антитотамтарних i демократичних. Хоч не виключено, що в тш чи шшш краТш, де вщсутш традици громадянського суспшьства i немас досвщу полггично! активност!, знизу здшснеш революцп зведуться до змши влади та полггичного режиму при збереженн! основних принцишв авторитаризму, який, можливо, набуде ¡ншого ¡деолопчного оформления (як, наприклад, у Югославй).

Досв!д сх!дноевропейських краТн свщчить про можлив!сть двох BapiaHTiB перетворення авторитарно-адмппстративноГ системи - мирного i революцшного. Перший набув практичного втпення в Польщ1 та Угорщиш, де реформаторськ1 сили в правлячих компарт1ях caMi ¡ншювали рух в напрямку побудови ново!" сусшльноТ системи. Другий - у виступах народних мае в НДР, Чехословаччиш, Румунп, Болгарп.

Сх1дноевропейськ1 подп кшця 80-х pp. показують дивну синхроншсть розвитку окремих, зовс!м не схожих одна на одну кра'щ. Фактично вперше у евгговш icTopii ми cnocrepiraeMO майже одночасне падшня режимов одразу в багатьох краТнах - явище, що явно виходить за меж1 регюнального.

Революц1я 1989 року спричинила возз'еднання ЭДмеччини i укладання загальноевропейських угод 1990 року. А незабаром теля цього "революшя 1991

року" привела до розпаду Радянського Союзу. Разом щ поди ознаменували юнець одтеТ ери 1 появу нового типу вщносин м1ж крашами Свропи на Сход! 1 Заходу м1ж Ройею, новоутвореними державами на тереш колишнього Радянського Союзу 1 Сполученими Штатами.

Деяи основш аспекта ще! знаменно! змши заслуговують на пильшшу увагу. Перший - пасивне втручання Радянського Союзу в подн, що вщбувалися у Схщнш Сврош в 1989 рощ. Як зазначено вище, починаючи з 1985 року, Горбачов почав готувати грунт для переходу влади в Схщнш Сврош вщ лщер1в-бюрократа старого авторитарного типу до нових реформатор!в-сощалкта, яю мали народну пщтримку. Вш продовжував цю лшйо нав1ть тод1, як перспективи збереження сощалктично! оркнтацп цих кра!н стали вельми примарними. В цьому, мабуть, проявилась ¡нтелектуальна 1 полигона непщготовленкть тод1шнього радянського кер1вництва до реалктичного сприйняття процеав, що вщбувалися в надрах сощал1стичних суспшьств краш Схщно! Свропи.

Таким чином, поди кшця 80-х ракш показали крихккть радянського комушстичного "монолггу", передуйм, в його серцевиш - Москв1, котра виявила щлковиту безпорадшсть перед стр1мким процесом, розпаду (краху) тоталггарно! системи. Зайве говорити про те, що, заангажована ¡деолопчною ортодоксальшстю, радянська сусшльствознавча наука виявилася неспроможною вчасно науково обгрунтувати закономфний розвиток подш. Самого вихваляння "мудро!" лши Компарти виявилося недостатньо для тверезо! оцшки процесу невщворотних змш.

Одшею з найгострших проблем як у радянсько-американських вщносинах, так ! власне визначенш ймов1рного напрямку розвитку схщноевропейського репону наприюнш80-х роюв, стало об'еднання Шмеччини. Головним, на думку американсько! дипломат!!, було переконати радянське кер1вництво ! громадськ1сть в тому, що об'еднана Шмеччина, навяь будучи членом НАТО, аж шяк не знизить р!вня безпеки СРСР.

Хоч Горбачов! чимало ¡нших радянських лщер1в були готов1 вщмовитися вщ прямого контролю над Схщною Свропою ! нав!ть змиритися, що реформктський комушстичний уряд змшиться на некомушстичний, вони не були готов! - ш пол!тично, ш психолопчно - до того, щоб Схщна Н!меччина возз'едналася ¡з Захщною. Ця перспектива !х дуже непоко!ла.

В той час, як Радянський Союз пристосовувався до нових реалш життя Схщно!' Свропи, долаючи шлях неспод!ванок та гюхибок, Сполучеш Штата! !хш партнери по НАТО теж зггкнулися з невизначешстю! необхщшспо змшити сво! двосторонн1 та колективш взаемовщносини з новими режимами у Схщнш Сврога.

В лютому 1990 року державний секрстар Бейкер здшснив по!здку до кра!н Схщно! Свропи, пщ час котро! у своему вистуш в Праз1 окреслив полггичш оркнтири США щодо цих кра!н.

Одночасно з цим деяю держави Схщно! 1 Центрально! €вропи намагалися скоординувати тгсшше ствробпиицтво м1ж собою не в рамках якогось альянсу, а хоча б консультативного блоку. В середин! лютого 1991 року в Вишеград1 (Угорщина) вщбулася зустр1ч на вищому р1вш, в яюй взяли участь президент Полыщ Лех Валенса, президент Чехословаччини Вацлав Гавел 1 прем'ер-мгастр Угорщини Йожеф Антал. Вони домовилися оргашзовувати зустр1ч1 на р1зних р1внях для координування 1 лобтовання сво!х штереав. Так виникло вщоме репональне об'еднання - "Вишеградська група". Хоч провщною мотиващею до його утворення послугували економ1чш ¡мперативи, але дуже швидко стало зрозумьчим, що новостворена репональна коалщя не в змоз! заповнити вакуум безпеки, який виник у Схщшй Свропи

Здшснений в роздш двор1вневий анал1з основних складових процесу еволюцюнування полггичних пщход1в до бурхливо змшюваних реалш у схщноевропейському репош дае шдстави констатувати, що у жорсткому протистоянш двох антагошстичних систем тактика Заходу загалом виявилася значно прозорлнвшюю, отже, ефективншою. Однак, шд брати до уваги той вагомий факт, що вона м ала могутне ресурсне забезпечення, зокрема, науково-методолопчне, грунтоваяе на принципах комплексного пщходу до вивчення соцюприродних явищ. Коли ж врахувати 1 наявний стушнь його впливу на прийняття Бшим домом вщповщних полггичних ршень, то стае щлком зрозумшш, чому саме американська зовшшньополяична концепщя виявилася такою \ирою високо адаптивною до нових реалш.

В п'ятому роздии - "Зовнниньополттап стратеги краш Схщно! Свропи шсля "холодно!" вшни" -увага зосереджена на наслщках змши геопо л ¡точного ландшафту Свропи. Ц1 змши спричинили, зокрема, пошуки нового балансу вшськово-стратепчних ¡нтереав 1 потребу заповнення вакууму безпеки, що здшснювалися в крашах регюну, а також появу в Схщнш Сврош нових, позарепональних "гравш'в", а саме: ГПмеччини, Роси 1 Укра'ши.

Пщ час "холодно! вшни" у кра!н Схщно! Свропи фактично не було сво!х концепцш нащонально! безпеки в захщному розумшш цього слова. Поняття безпеки визначав Радянський Союз, котрий контролював Варшавський Догов1р, маючи "доктрину Брежнева" за основу "кршосного валу" на випадок, якщо б по.'нтичш поди у крашах-союзниках набули небажаного розвитку. Зараз ситуация ¡нша: схщноевропейсьм держави не лише мають власш концепци нацюнально! безпеки, а й несугь вщповщальшсть за !х реалпашю, на що багато в чому впливае вже захщна традищя.

Однак було б спрошенням думати, що концепщя безпеки може бути легко адаптована до захщних зразгав, скаж1мо, лише зпдно з додатковим списком зобов'язань для тих кра!н, ям намагаються вступити до НАТО. Захщ може пропонувати принципи 1' основ ш напрямки, але не ¡снуе единого зразка, якого

мусить дотримуватись будь-яка постсощал!стична держава. Бшьше того, на вим1ну ви багатьох захщноевропейських кра!'н, нов! демократией держави не мають достатнього досвщу 1 усталених традицш для розробки своГх концепций нашонально! безпеки. Тут, насамперед, потр1бне ясне 1 ч1тке розумшня того, шо головним чином повинна м1стити така концепщя.

Слитакож пам'ятати, що концепцп нацюналыю'! безпеки не зводяться лише до певних параметр1в вшськово! могутност!, адже це само по соб1 зараз вже не е едино головною гаранлею безпеки. Хоч держави все-таки ще будуть використовувати силу для свого захисту I будуть готов! вщетоювати свою загальну безпеку разом з1 своУми союзниками, однак власне викпри нишшньо'! безпеки вже зазнають суттевих трансформувань.

Таким чином, актуальним залишасться пошук концепцп геостратепчноГ стабпьносп в репош, яка б виходила з наявносп головного суперника кра'ш СхиноТ Свропи (включаючи Украшу) на Сход!, I могла б сприяти забезпеченню мшмальних гаранта нацюнальноУ безпеки, а не ставити щ держави в заздалегщь програшне становище.

Лопчно зринае щея. Оскшьки ефективне стримування военно! загрози в рамках военно-стратепчного протистояння для центрально- ! схиноевропейських краш практично неможливе через наявну перевагу потеншйного суперника, то резерв шдвищення безпеки цих кра'ш 1 змщнення геопо.шично'! стабшьност! слщ шукати переважно в полггичнш сфер!. 1накше кажучи. необхщно йти шляхом усунення самих конфронтацшних начал у виносинах з потенцшним суперником аж до того р!вня, коли зникне сама причина вважати його таким. Щодо трикутника "Роая - Украша - Схщна Свропа" мова мае йти про таку полпику, яка вилучила б з вщносин його учасникчв найболючш! проблеми, що сприяють формуванню образу ворога. Можливосп для вщповщного модершзування свое! политики е у вах держав.

3 прийняттям пол!тичних ршень, як1 вилучать з в!дносин краш Схщно! Свропи дух конфронтаци,! з поверненням цих краш у звичне для них становище стабшьного дружнього партнерства (а, можливо, й союзництва), буде внесена 1 остаточна ясшсть в характер зовшшньополггично! та вшськово! доктрини УкраТни. В цьому раз! вони можуть бути аналопчними вщповщним концепц!ям таких держав, як Канада або Мексика, як1 зовс!м не розглядають свого могутнього сусща як ворога 1 нав!ть не намагаються вибудувати проти нього якусь оборону. Ця обставина, як вщомо, шяк не позначаеться ш на суверенитет! цих держав, ш на Ухньому м!жнародному авторитетов!, ш на нащоналыпй гордост! Ухгпх народ!в. Однак, звичайно, ця аналопя досить умовна, тим бшьше пор!внювати ниш США та Роаю в означеному сенс!, принайм! не коректно.

Поди юнця 80-х - початку 90-х роив у Схщнш Свроп!, радикально змшивши всю структуру м^жнародних в!дносин в регюш, спричинили початок зламу

бшолярноУ системи, створили своерщний стратепчний 1 геополггичний вакуум на м1сщ сощалштичного блоку.

Разом з цим схщноевропейським краУнам доводиться миритися з тим, що досить суттево змшилися як склад, так 1 поведшка основних зовшшньополггичних "гравщв", ям претендують на особливу роль 1 особливий ¡нтерес в репош, а так само й основш прюритети у ставленш цих держав до краУн СхщноУ Свропи.

Такими основнимизовшшшми "гравцями" у систем! м1жнародних вщносин СхщноУ Свропи, на нашу думку, можна вважати: США, Росш, Шмеччину, Украшу ¡, до певноУ м1ри, Польщу.

Але найсуттевшою проблемою забезпечення стабшьносл в репош, безсумшвно, е проблема подальшого адаптування краУн Схщно)' Свропи до НАТО, а так само ¡нших мгждержавних структур.

Анал1з цього аспекту теми, здшснений на ендогенному та екзогенному р1внях, дав можлшисть дшти лопчного висновку про те, що власне в проблем! П1вшчноатлантичного блоку щшьно сфокусована суперпроблема адаптування провщних полггичних актор1в до змш, що штенсивно вщбуваються, передовым, на схщноевропейському тереш. С серйозш пщстави стверджувати, отже, що саме тут проходить л1н!я жорсткого протиборства консервативних I прогресивних щей, тобто, започатковуеться новий св1товий порядок. Комплексний анал1з основних шгред1ента! зазначеного процесу тдтверджуе не лише асимптотичшсть його характеру, а й дае змогу визначити головний, спрямовуючий вектор розвитку. Крнм того, такий концептуальний пщхщ до вивчення проблеми пщтверджуе його ефектившсть ще й тим, що кшцев1 результати аналпу кожноУ окремоУ складовоУ теми (роздш, пщроздш) практично пщсилюють (доповшоють) основш висновки. Це можна вважати своерщною верифжашею наслщюв наукового дослщження.

Питания прийняття до члешв НАТО нових краУн та Ух адаптування е для Альянсу реальною дилемою. Сьогодш ведуться дослщження з проблем дощльносп прийому нових краУн. Однак, все боьше стас зрозумшим, що, хоч розширення блоку може виршити деяга проблеми, водночас це спричинить появу нових, оскщьки проблема безпеки схщноевропейських краУн не мае простих ршень. Щобшьше: враховуючи, що багато з них мають внутршшш характер, 1 за природою вони бшьш економ1чш та полггичш, шж в1йськов!, то незрозумшо, в який споаб НАТО може практично Ух виршувати.

3 погляду довгостроковоУ перспективи, питания розширення НАТО найкраще виршувати £1 рамках процеав европейського ¡нтегрування, коли "Вишеградська група" вступить до СС 1 в1зьме участь у виробленш загальноУ зовшшньоГ псштики цього союзу, що дасть можлив1-сть, як зазначено у Маастрихтськш угод1, "поступово формувати спыьну оборонну полп~ику, що з

часом може привести до спшьноТ оборонно! системи". Щ кра!ни також будуть готов! до вступу в ЗСС - оргашзащю, яка формально дае сво!м членам тверд! гарантй безпеки. Але тшьки НАТО мае вшськов1 можливосп для реалЬування таких гарантш. Через те, як тщьки краши Схщно! Свропи будуть ирийнят1 до ЕС та ЗСС, на черз1 дня постане питания прийняття 1х до НАТО, щоб гаранта безпеки, надаш ЗСС, не залишились лише на паперг

I останне. Проблема розширення НАТО пов'язана з ще бщыи фундаментальними питаниями, яю торкаються м1сця та функцш блоку в шститушональнш архяектур1 Свропи шсля заюнчення "холодно! вшни". Вступ до Альянсу "Вишеградських" кра!н, без сумшву, змшить його характер, ¡, можливо, приведе до бшыно! значущосп Стагп 4 (обов'язки колективно! безпеки), а не Статп 5 (обов'язки з колективно! оборони). Оштизм вселяють спроби реструктуризування блоку. 3 часу завершения протистояння мгж Сходом 1 Заходом, НАТО радикально переглянув свою стратепю, структуру збройних сил та конф1гуращю прерогатив. Його майбутне т1сно пов'язане з дебатами у Вашингтон! про роль США в Сврот та з дебатами в Сврош про природу ! масштаб ¡нтеграцшних процеав у Свропейському Союзь Розширення НАТО на Схщ - як у випадку з СС - прискорить процеси змш та перебудови всередиш оргашзаш!, ям вже йдуть повним ходом.

ВИСНОВКИ

У "Висновках" шдбито пщсумки дослщження, сформульовано низку теоретико-методолопчних положень 1 рекомендацш, що заслуговують на прюритетну увагу [ мають теоретико-пракгичне та поглтичне значения. Основш з них:

1. Застосована в дослщженш методолопчна концепщя, грунтована на творчому використанш положень нелшеарно! (багатовихнрно'Г) теорп наукового шзнання сошоприродних явищ в !х означенш оргашчнш сукупностс, дала змогу розкрити основш аспекта теми за допомогою двор1внсвого анашзу ентрошйного процесу контактування основних та другорядних його поляичних актор1в, визначити конкретш мехашзми адаптування систем до нових геополяичних реалш ¡, на щй шдстав!, зробити лопчно-вмотивоваш узагальнення та висновки.

2. Сама лопка "холодно! вшни" - багатор!вневого системного протистояння двох наддержав у ядерний в!к визначила виршальну роль СРСРта США в основних мгжнародних процесах теля 1945 року. У свою чергу, геополяичш характеристики Схино! Свропи ¡, перш за все, !! значения для можливого контролю одшею з наддержав над Свраз1ею, вивели репон на чшьне мкце в радянсько-американському протистояннц тобто, схшноевропейський напрямок став прюритетним в ¡ерархи зовшшньополяичних стратепй Москви та Вашингтона.

3. Друга половина XX столптя для краш Схщно! Свропи виявилася перюдом винятково! ¡сторично! значущостг Бшышсть з них в зазначений вщтинок часу

здобували, втрачали, пот!м знову поновлювали свою державшсть, переживали коршга злами у сощально-економ1чному лащ, политичному устро!. Складшсть цих процесш багаторазово посилилася сутгевими вщмшностями в ¡сторичному спадку, полггичнш культур!, р1вн! соц1алыю-скоком1чиого розвитку, неоднорщносп стачного та релейного складу населения схщноевропейських кра'ш.

4. Взаемод1я зазначених глобальних та репональних реалш на десяпшття визначила ¡сторичну долю репону, зокрема, полтине, щеолопчне, вшськове та економ1чне домшувашш СРСР та нав'язування тоталггарно! модел! розвитку. Здшснений комплексний анал1з вгтчизняних та закордонних зовшшньо-полиичних концепций та политики наддержав у Ух взаемодп (складному "сшлкуванш"), показуе, що суперечливий процес розвитку Схщно! Свропи не тшьки серйозно деформував \йсцеве пол^тико-культурне та сошально-економ1чне середовище, а й став основною, глибинною причиною загально!, системно'! кризи "реального" соц!ал!зму. Вш виснажив погенш'ал Радянського Союзу в "холодшй вшш" й призв1в його, вреигп-решт, до поразки й розпаду.

Саме завершальний етап "холодно! вшни" висвшшв у короткий вщтинок часу як зазначеш тенденци! чинники розвитку Схщно! Свропи, так! кардинальш зрушення у глобальному сшввщношенш сил в самш структур! сучасних м!жнародних вщносин. В сенс1 розкриття теми в багатовим!рному розр!з1 обрання об'ектом уваги саме перюду кшця 1980-х - першо! половини 90-х роив цшком себе виправдало.

5. Полита наддержав у Схщшй Сврот наприкшщ 1980-х - початку 1990-х роюв ще раз продемонструвала, що даний регюнальний напрямок в американскому та радянському зовшшньополггичному курс! характеризувався суттевою специф1кою прийняття зовшшньополггичних ршень, !х реал!заци, самостшною шкалою приоритета, розвинутою системою взаемоди з ¡ншими напрямками зовтшньопэлггично!' активности

Прикметно водночас, що, незважаючи на природне в умовах протиборства дом1нування конфронтацшних начал у радянсько-американських вщносинах в регюш, ям пом1тно посилилися шд час "друго! холодно! в1йни" (1980-1985 рр.), схщноевропейський курс Вашингтона! Москви мютив нимало схожих рис. Це, передуйм: розгляд кра'!н репону як об'екта наддержавно! "вшьно!гри", активне застосування силових прийом1в (як вшськових, так 1 невшськових) у репональнш полпищ. Кр1м того, у пщходах США та СРСР до Схщно! Свропи спостеркалося своерщне "роздвоення пэчугпв", що проявлялося у прагнент змщнити власш позицн 1 пщрвати позицГ! суперника в регюш, аби убезпечити схщноевропейсью кра'ши вш його проникнення - з одного боку, та побоювання дестабшзацн, непередбачених процесш розвитку у Схщнш Свроп! - з шшого.

6. Анал!з радянськкх та американських зовншньополггичних концепцш щодо Схщно'! Свропи, д!й 1х сукупних супутшх чиннигав, вщповщних мехашзм1в

впливу на практичну полпику двох краж у репош свщчить, що зигзаги регионально! полпики наддержав, врешп-решт, сприяли консервуванню сошально-полпичних реалш в репош у зв'язку з тим, що вони недостатньо враховували латентш зрушення у внутршньополггичному жигп схшноевропейських кра'!н, а також - змши в !'хн!х взаемовщносинах.

1люстращею в цьому сенс! може слугувати пор!вняння радянсько!' та американськоГреакцп на польську кризу 1981-1983рр. Незважаючина полггико-¡деолопчний тиск в першому випадку постулата 1 традицш т. зв. "доктрини Брежнева", в другому - пресинг неоконсервативно!' хвил! та настроГв антикомушстичного "хрестового походу", офщшш Москва та Вашингтон вдалися до жорстких, але достатньо контрольованих акщй.

Разом з тим, не можна не враховувати, що вщом! фундаментальш в!дм!нност! у потенц!ал!, характер!, обсяз! впливу та обов'язюв у Схщнш Сврош, полггико-¡деолопчних та культурних традиц!ях наддержав виявлялися у р!зних як!сних характеристиках! масштабах зовшшньопол!тичних акцш СРСР та США в репош.

7. Глибока системна криза радянсько!" модел! соц!ал!зму, р!зке попршення економ!чно! ситуацн в СРСР на початку першо! половини 1980-х роюв, пад!ння мгжнародного авторитету Москви внаслщок штервенцн в Афган!стан! та втручання у польськ! поди, суттево позначилися на спробах реал!зацп радянського курсу в репош, послабили й без того незначну пщтримку полпики СРСР у Схщнш Сврош з боку мюцевих сусшльних сил, вкрай ускладнили становище правлячих в репош комушстичних режим!в.

Водночас щ чинники спрацьовуЕали в не дуже В1ддаленш ¡сторичнш перспектив! на остаточний усшх стратепчно'! мети США - повалення ¡снуючих режим!в у Схщнш Сврош та випснення Радянського Союзу з репону.

8. Суперечливий процес формування концепцш схщноевропейсько!' полпики США, нових тенденцш, ступеня впливу р!зних теч1й! напрямюв у американськ!й зовшшньополпичнш думш засвщчуе власне адаптивш можливост! системи в нових геополпичних умовах. Домшування вкрай консервативних пщход!в на початку 1980-х роюв поступово змшюеться еволющонуючими до "центру" консервативними та л!беральними поглядами. Своерщним прискоренням цього процесу в американськш зовн!шньопол!тичн!й думщ була розробка концепцш полпики США для репону експертами - "схщноевропейцями", яю, здебшьшого, схилялися до пол!тичного прагматизму.

Проте полггико-щеолопчна заангажовашсть част "холодно"! вшни", а також традици та стереотипи полггичного мислення, за рщким винятком, не давали !'м змоги спрогнозувати ймов!рн!сть кардинальних зм!н у репош наприкшц! 1980-х роюв та вщповщним чином зор!ентувати полпиюв-практиюв.

9. Зазначений розрив науки! полагай, теоретичних розробок експерпв та практики схщноевропейсько'! полпики особливо характерний для радянсько'!

сторони. Нелегко позбавляючись у роки перебудови ¡деолопчних стереотишв минулого, радянська полггична думка так 1 не змогла озброгги стратепю СРСР у репош ефективними рекомендащями та пропозищями, передус1м, через традицшну несприйнятлив!сть самоГ адмппстративно-командно! системи до таких новацш.

Значною м1рою цьому сприяли також "знаков!" характеристики радянсько! системи прийнятгя зоешшньополпичних ршень: теоретична ортодоксалыпсть, надсекретшсть, бюрократична незворушшсть, недостатжй професюнал13м. Кр1м того, вщносини з сощал1стичними краТнами традицшно розглядалися як частина розгалуженоТ шфраструктури М1жпартшних зв'язк1в КПРС з "братшми партами" у Схщнш Сзрогп. Вщповщно "партшний стиль" з його догматизмом, консерватизмом, пропагандистськими клше не лише позначався на розробш та здшсненш радянсько! зовшшньо! полпики на и найбшьш прюритетному напрямковь а й впливав на н кадрове забезпечення.

10. Повшьне 1 нершуче звшьнення пщход1в Москви вщ найбшьш одюзних елемента комплексу "старшого брата" та, з ¡ншого боку, ¡дея свободи вибору, реформування сощал1зму, подолання конфронтаци 1 змщнення широко! лнжнародно] сшвдружносп в рамках "сшльного европейського дому" значно посилили прагнення до змш та демократизацн у краТнах Схщно! Свропи.

Нов1 тенденци у радянському пщход1 до репону наприюнщ 1980-х роюв утверджувалися в жорсткому протиборств! з недавшм минулим, загострювали внутр1шньопол1тичну боротьбу в СРСР, призводили до зиГзапв у схщноевропейськш полпищ СРСР в критичж 1988 - 1990-т1 роки (суперечливе ставлення Москви до т. зв. "плану Юссшджера", зашзшле 1 концептуально неадекватне реагування на "оксамитов1 революцп" 1989 р. 1 т. д.).

11. Схщноевропейсью революцп 1989 р. спричинили остаточний крах радянського домшування у Схщнш Сврош та його головних компонента: партшно-щеолопчного контролю Москви, Варшавського пакту та РЕВ, атакож значною м1рою - дестабшзування становища в самому СРСР, його подальшу ланцюгову дезштегращю та остаточний розпад.

12. Нов1 геополпичш та сощально-економ1чш реал1! у Схщшй Сврош та навколо не! обумовили кшьмсш та як!СН1 змши у склад1 групи кра!н, як1 мали тут "особлив1 щтереси". Вплив США в репош, що посилився, доповшоеться змщненням позици Свропейського Союзу та, особливо, Шмеччини у Схщнш Сврош. Помггний штерес та прагнення бути присутшми у Схщнш Сврош виявляють Росш та УкраТна. Якщо для першоТ це не лише данина ¡сторичнш спадшиш, а й спроба зберегги ¡мщж велико! держави, то для Украши даний репон - чи не единий шлях зблизитися з Европою, можливкть розширення свободи маневру на свгговш ареш, налагодження нормальних цившзованих вщносин.

Здшснене дослщження дае пщстави стверджувати, що зазначеш чотири держави волсшють (хоча й р1зною Miporo) потенщалом для вгшиву на критично важлив1 для схщноевропейських краш проблеми: еконокнчш та сощальш, полггичну стабшьшсть, забезпечення нацюнально'1 безпеки, штегращю до европейських структур.

Виконане за нелшеарною методолопею комплексне вивчення процесу взаемоди полггичних актор îb на юлькох р1внях анал1зу ïxhîx концептуальних пщход1в до сприйняття змшюваних реалш та внутршнього, кпжсистемного "спшкування", обумовило й загальш висновки, яю можуть мати практичне значения як для укращсько! схщноевропейсько'1 полтши, так i для розумшня подальшого вивчення сощально-економ1чних процеав зазначеного репону.

По-перше: недавня ¡стор1я доводить необхщшсть вщмови вщ практики використання краш даного perioHy як засобу тиску на можливого суперника задля розв'язання суперечних проблем. Таю спроби контрпродуктивш, а для Украши - особливо.

По-друге: сшвпраця з крашами Схщно'1 Свропи мае великий потенциал для змщнення загальноевропейськоТ безпеки, а також в сенс! реашзацн стратеги Украши щодо входження до кола европейсько! сшльноти.

По-трете: гармошзащя вщносин з крашами Схщно! Свропи та м1ж ними не тпьки шдвищить передбачувашсть розвитку м1жнародних вщносин в цш частиш континенту, а й може сприятливо вплинути на перспективи екожшчних та сошальних змш у крашах, що утворилися на TepeHi колишнього Союзу PCP.

По-четверте: Схщна Свропа в найближчому майбутньому залишатиметься м1жнародно-полггичним репоном, який вщп-раватиме визначальну роль у формуванш та nepeoiry процесу демократизацй' вщносин як М1ж головними ПОЛ1ТИЧНИМИ акторами, чш нащональш штереситутткно переплелися, так само й М1ж "другорядними" учасниками, для котрих означене е, передуам, запорукою становления та утвердження цивипзацшних форм державносп.

СПИСОК ОПУБЛ1КОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦЙ

1ндивщуальна монограф1я:

1. Коваль И.Н. Последняя битва "холодной войны" : восточноевропейская политика сверхдержав в концепциях зарубежной политологии (80-е - нач. 90-х гг.). Моногр,- Одесса: АстроПринт, 1999,- 223 с. (14 друк. арк.).

Реценз1я: А. Дашкевич. И.Н.Коваль Последняя битва "холодной войны"// Нова полп-ика,- 2000 .-№1.- С. 55.

Колективш монографп

2. Алпатов С.И., Коваль И.Н. Критический анализ американской буржуазной историографии: концепции восточноевропейской политики США. Моногр.- К,- Одесса: Вища школа, 1984,- 141 с. (7,56 друк. арк.).

3. Коваль И.Н. Страны Восточной Европы в концепциях внешней политики США: преемственность и эволюция //США: современная внешнеполитическая мысль. (Анализ концепций американской политологии 80-х годов). Моногр. /С.И.Липатов (рук. авт. коллектива), В.В.Глебов, И.Н.Коваль, П.Я.Райнов,- Одесса: Логос, 1992,- С. 66-105.

4. Koval I., Semenov V. Die neue Architektur Europas und die Sicherheitsstrategie fur die Ukraine// Ostmitteleuropa, Russland und eine Osterweiterung der NATO / A Pradetto (Hrsg.).- Hamburg: Westdeutscher Verlag, 1997.- S/131-160.

5. Koval I. American Security Concepts Towards Europe in the 90's // Bezpieczenstwo Panstw Euiopy: Koncepje i Problemy lat 90/ Pod red. B.Lominskiego.-Katowice: Wydawnitstwo Uniwersytetu Slaskiego, 1997.- S.26-38.

6. Koval I. Ukraine's Security Role in East-Central Europe II Ukraine and European Security/ Ed. by D.Albright and S.Appatov.- London-New York: Macmillan Press, 1999,- P. 135-150.

7. Koval I. Ukrainian Concepts of the European Security in the 90's II Bezpieczenstwo Panstw Europy: Koncepje i Problemy lat 90/ Pod red. B.Lominskiego.-Katowice: Wydawnitstwo Uniwersytetu Slaskiego, 1997,- S. 130-148.

Стат-ri у наукових виданнях:

8. Коваль И.Н. Восточноевропейская политика США: эволюция концепций и внешнеполитическая практика// Зарубежный мир: социально-политические и экономические проблемы. - 1985,- Вып. 8.- С. 102-111.

9. Коваль I.M., Райнов П.Я.За фасадом зовшшньоУ полпташ Вашингтона. - УкраУнський ¡сторичний журнал,- 1988,-№8,- С. 154-155.

10. Коваль И.Н. Уроки реформ в странах Восточной Европы и их значение для Украины //Евразийский курьер,- 1992,- №1.- С. 1-4.

11. Коваль И.Н. Славянский узел// Евразийский курьер. -1994. -№22/23. -С.5-8.

12. Коваль И.Н. Украина и Восточная Европа в поисках концепции региональной безопасности// Украина и Россия: основные направления внешнеполитической деятельности. Научно-практ. изд.- Одесса: Логос, 1994,-С.22-26.

13. Коваль И.Н. Расстановка политических сил в Украине //Российско-украинские отношения: проблемы и перспективы. Научно-практ. изд.- Одесса: Логос, 1994,-С. 14-21.

14. Koval I. Challenges to Ukrainian Security// South East European Monitor.-1995.- Vol.11.- №2,- P. 57-62 [Vienna, Austria].

15. Коваль И.Н. "Бархатная реставрация" в Восточной Европе: уроки для России и Украины// Российско-украинские отношения: преемственность и развитие. Научно-практ. изд.- Одесса: Логос, 1996,- С. 74-79.

16. Koval I. Security and Cooperation in the Black Sea Region As Seen from Odessa//Regional Contact.- 1996,- №11,- P. 173-178 [Maribor, Slovenia],

17. Koval I. The problem of the Black Sea Fleet As a Chellenge to Black Sea SecurityII South East European Monitor.- 1996,- Vol.III.- №2,- P.44-49 [Vienna, Austria],

18. Дубовик В.А., Коваль I.M. Проблема стратепчного партнерства у контекст1 репональних напрямыв зовшшньо! полшш УкраТни// Правова держава,- 1998.-№1.-С. 19-24.

19. Коваль И., Власенко Л. Проблема реформирования механизма миротворческих операций и роль Украины в этом процессе// Правова держава,-1999,- №2.- С. 18-23.

20. Коваль И.Н. Стратегическое партнерство Украины и России: миф или реальность// Украина и Россия в постсоветском пространстве: Новый этап взаимоотношений/ Под. ред. Б.А.Шмелева.- М.: изд-во "ЭПИКОН" ИМЭПИ РАН, 1997,- С. 36-46.

21. Коваль И.Н. Восточноевропей ское направление во внешней политике Украины и России: сравнительный анализ// Украина и Россия: региональные направления внешней политики в 1990-е годы/ Под. ред. Б.А.Шмелева,- М.: изд-во "ЭПИКОН" ИМЭПИ РАН, 1999.- С.88-103.

22. Коваль И.Н. Проблемы безопасности Центральной и Восточной Европы: взгляд из Украины// Россия-Украина-Вышеградская группа: партнерство или соперничество?//.- Мировая экономика и международные отношения. - 1997,- №10.- С.99-101 [Москва]

23. Koval I. Regionalism: a factor of stability?// Regional Contact.- 1999.- №14,-P. 267-273 [Maribor, Slovenia],

HavKOBi повщомлення i тези лоповшей:

24. Коваль И.Н. Восточная Европа в контексте советско-американских отношений// Abstracs: IV World Congress for Soviet and East European Studies. 21-26 july, 1990/ Ed. by R.Hutchings.- London: Pergamon Press, 1990,- P.73.

25. Koval I. Ukraine and Eastern Europe: In Search of Regional Security// Tpeiift мшнародний конгрес украйнспв: полгголопя, етнолопя, соцюлопя / Доповщ1 та повщомлення.- Харюв: "Око", 1996,- С.334-335.

26. Коваль И.Н. Проблема расширения НАТО в контексте внешней политики Украины// Питания icTopii м!жнародних вщносин. Marepiam науково-практичноУ конференцй.- Одеса: вид-во ОДУ ¡мЛЛ.Мечникова, 1996,- С.96-99.

27. Коваль И.Н. Приоритеты украинской безопасности (научное сообщение)// Украина и европейская безопасность. Материалы международного научного семинара, 22-25 ноября 1996 г. /Отв. ред. академик УАПН С.И.Аппатов. -Одесса: Логос, 1997, С.40-42.

33

АНОТЛЦШ

Коваль I.M. Концептуальне оформления схщноевропейсько! по-лггики США на початку процесу глобальних трансформувань.-Рукопис.

Дисертац1я на здобуття наукового ступеня доктора полничних наук за спещальшстю 23.00.04. - Полпичш проблеми \пжнародних систем та глобального розвитку. - 1нститут cbítoboí економжи i м1жнародних вщносин НАН Украши, Кшв, 2000.

У дослщженш за допомогою творчого використання положень нелшеарно! анал!тики та на ochobí широкого кола оригшальних джерел з питань зовшшньо! i внутршньо! полпики СРСР, США i схщноевропейських краш виявлеш та вивчеш фундаменталып чинники, пщ впливом котрих формувалися концепту алып та доктриналын шдходи до Схщно! Свропи з боку двох системно протилежних наддержав. Систематизовано ochobhí напрямки американськоТ зовншньополпично! думки щодо схщноевропейсько! полпики США, дано докладний анал1з íx базових постулата, запропонована вщповщна авторська класифгеащя, котра враховуе не лише фундаментальш позицп кожного напрямку, а й вщображае певну еволющю. Визначено CTyniHb впливу наукових розробок на практичну пол1тику США та СРСР. На приклад1 схщноевропейського напрямку комплексно дослщжеш неоднозначн1 процеси розвитку американсько? та радянсько! полпично! науки. Проанал1зовано мотиви, Ц1Л1 та засоби реал!заци нац1ональних ¡HTepecÍB наддержав на репональному píbhí, а також nepeBipeHa ефектившсть застосування окремих положень синергетично! теори досл1джень суспьтьно-пол1тичних npoueciB.

Kntonoei слова: зовшшня пол!тика, зовн!шньопол1тична концепц]'я, доктрина, наддержава, синергетика, нел!неарний 1пдх1д.

SUMMARY

Igor М. Koval. East European Policy of the USA at the Initial Stage of Global Transformation: Conceptual Formulation. - Manuscript.

Thesis for doctoral degree on specialization 23.00.04. - Political problems of the international systems and global development. - Institute of World Economy and International Relations, Kiev, 2000.

The present dissertation provides definition and analysis of basic factors which affected formulation of conceptual and doctrinal approaches to Eastern Europe on the part of two opponent superpowers. The author resorts to creative non-linear analysis based in the wide range of original sources on foreign and domestic policy of the USSR, the USA and East European countries. The research frames the main

trends of American foreign policy towards East European countries into a system and presents thorough analysis of its fundamental postulates. The author comes up with his own classification of these trends taking into account their fundamental positions as well as evolution. The present paper also investigates to which extent academic research affects political practices of the USA and the USSR. East European policy is treated as an example presenting grounds for comprehensive analysis of complex processes in American and Soviet political science and its evolution. The author of the research examines motives, objectives and means for ensuring national interests of the superpowers on the regional level, proves effectiveness of some synergetic theory concepts in social and political studies.

Key words: foreign policy, foreign policy concept, doctrine, superpower, synergetics, non-linear approach.

АННОТАЦИЯ

Коваль И.Н. Концептуальное оформление восточноевропейской политики США в начале процесса глобальной трансформации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора политических наук по специальности 23.00.04. - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев, 2000.

В исследовании при помощи творческого использования нелинеарной аналитики и на основе широкого круга оригинальных источников по вопросам внешней и внутренней политики СССР, США и восточноевропейских стран выявлены и изучены фундаментальные факторы, под воздействием которых формировались концептуальные и доктринальные подходы к Восточной Европе со стороны двух системно противоположных сверхдержав. Систематизированы основные направления американской внешнеполитической мысли относительно восточноевропейской политики США, дан подробный анализ их базовых постулатов, предложена соответствующая авторская классификация, которая учитывает не только фундаментальные позиции каждого направления, но и отражает их некоторую эволюцию. Определена степень влияния научных разработок на практическую политику США и СССР. На примере восточноевропейского направления комплексно исследованы неоднозначные процессы развития американской и советской политических наук. Проанализированы мотивы, цели и способы реализации национальных интересов сверхдержав на региональном уровне, а также проверена эффективность применения отдельных положений синергетической теории исследований социально-политических процессов.

В диссертации детально проанализированы основные составляющие и общий характер доктрины "мирного вовлечения" в восточноевропейской политике США, ее влияние на региональный курс Вашингтона. Подробно исследованы особенности американской и советской политики относительно стран Восточной Европы в контексте "новой холодной войны" начала 80-х годов. Фундаментально и комплексно проанализирован так называемый "план Киссинджера" 1989 г. - попытка США неофициально согласовать свою политику в регионе с Москвой. Дана объемная авторская характеристика социально-экономических и внутриполитических аспектов восточноевропейских революций, их взаимосвязь с международными факторами. Проанализирована эволюция советского подхода к событиям в Восточной Европе 1989 г., причины, по которым Москва отказалась от попыток силового противодействия краху коммунистических режимов, и последствия такого решения для дальнейшего развития стран Восточной Европы и самого Советского Союза. Дана развернутая оценка геополитическим изменениям в регионе в 90-ые годы и а этом контексте предложены основные направления внешнеполитической деятельности Украины в отношении стран Восточной Европы.

Ключевые слова: внешняя политика, внешнеполитическая концепция, доктрина, сверхдержава, синергетика, нелинеарный подход.