автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.05
диссертация на тему: Ковальство Украины (середина XIX - начало XX столетия). Художественные особенности, типология изделий

Полный текст автореферата диссертации по теме "Ковальство Украины (середина XIX - начало XX столетия). Художественные особенности, типология изделий"

Рг Б ОЛ

.. л г »і <00,?л

/ і-.сЛ к-,і і 1 ” ' ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ ШСГЩГВ.

На правах рукопису

БОНЬКОВ СЬКА Софія Миколаївна

УЩ 745.749

' КОВАЛЬ СІВ 0 УКРАЇНИ

середини ХІХ-початку XX століття. Художні особливості, типологія виробів.

17.00.05 - декоративно-прикладне мистецтво

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Львів - 1994

Дисертацією е рукопис.

Робота виконана у Львівському Інституті народознавства НАН України.

Науковий керівник - кандидат мистецтвознавства, старший

науковий співробітник Р.В.ЗЛХАРЧУК-ЧУГАЙ Офіційні опоненти : доктор мистецтвознавства, старший

науковий співробітник Т.В.КАРА-ВАСИЯЬбВА каццвдат мистецтвознавства, доцент

О.М.ГОЛУБЕЦЬ

Провідна організація - Національний музей у Л?-вові.

Захист відбудеться "¿9-" ____ 1994 р. о 44 год

на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 04.12.01 у Львівській академії мистецтв за одресов :

2900ІІ, Львів-ІІ, вул.Кубійовича, 38

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської акодемі мистецтв.

Автореферат розісланий "2А." <? О сих 00^X994 р.

Вчєїшй секретар кандидат мистецтвознавства

Спеціалізованої вченої ради 2о іЛтт) І.В .ГОЛОД

Актуальність теми. Відродження духовного життя українського народу, необхідність збереження національної культурної спадщини і творення якнайкращих умов для розвитку художньої творчості зобов'язує до поглибленого і синтетичного вивчення ВСІХ вид'1 народного мистецтва. Особливе місце належить вивченню традиційних видів народного декоративно-прикладного мистецтва, характер, тип, побутування і художні якості яких виявляють нерозриіну єдність з прадавніми народ ими традиціями, є джерелом збагачення професійної творчості.

Ковальство, як однь з традиційних видів народного мистецтва, має широкі можливості розвитку. В наш -тс воно становить не тільки важливий художній, але й науковий інтерес, тая як ковані художні вироби органічно поєднані усім комплексом естетично-емоційних способів формування предоетно-простарового середовища, в якому живе лодина.

Розвиток цього ввду народної худоивдьої творчості на кожному етапі визначається конкретними історичними умовами життя народу, рівнем йо"0 культурно-побутового стану. Завдяки його великій вазі в соціально- економічному та духовному житті народу, воно, порад з іншими видами народного декоративно-прикладного мистецтва, є важливою частиною культури українців, в якій втілені національна свідомість і національні традиції. Однак, .«к самостійну галузь народної творчості, художнє ковальство на Україні до нашого часу майже не вивчене.

Сучасне ковальство характеризується підвищеною увагою до виражальних засобів і водночас розширює сферу функціонування кованих виробів в худодаій практиці : творчості майстрів професійної металопластики, реставрацтї та реконструкції історичних забудов, культових споруд, особливо інтенсивному в останні роки будівництву храмів, каплиць, меморіалів, кладовищ, пам''ятникіо; оздоблення інтер"єрів та екстер"ерів житлових і громадські« споруд. Тому очевидною стає необхідність вивчення, осмислення та популяризації художнього ковальства, ях самобутнього виду народної творчості. Таким чином "Ковальство України середини

XIX - початку XX століття : Художні особливості і типологія виробів" належить вважати науково обгрунтованою і актуальною.

Метою роботи е груь^'овне дослідження та аналіз художніх

з-

особливостей ковальських виробів народнлс майстрів на Україні, розкриття їх естетичних цінностей і місця у сучасній художній культур . У ев^язку 8 цим в роботі поставлені таді конкретні завдання :

- з"ясувати генезис ковальства на Україні, художні і функці-

ональні особливості виробів у різних соціально-побуто лх середовищах ; ‘

- виявити багатство виді» художніх форм кованих виробів в залежності від технічних прийомів виготовлення та орнаментально-композиційних структур;

- розглянути основні орнаментальні мотиви, їх "енезис і семантику ;

- ггростежити процес спадковості /стійкості і трансформації/ традицій і їх співвідношення а новаційними елементами ;

- проаналізувати художньо-фу нкціо нальну роль ковальських виробів в систг і традиційних вадів народного мистецтва ;

- дати рекомендації можливого використання традиційних фора та орнаментальних мотивів ковальської пластики у сучасній художній практиці та художньо-педагогічній діяльності.

Обиектом дослідження е ковальське мистецтво на Україні та українців, які провивавть за її межами, зокрема, у Польщі і Чехо-Словаччині. . .

Хронологічні рамки охоплюють період середини XIX - початку XX ст. Однак з метою грунтовного пізнання-витоків і формування традиція ковальства, генезису окремих його явищ, автор зупиняється і на більш-віддалених історичних періодах, проектує шляхи і тенденції.його сучасного розвитку.

Наукова новизна роботи полягає в тому, і$з в ній вперше в українському мистецтвознавстві зроблена спроба простежити генезис художніх виробів українських ковалів, як самобутнього ваду народного мистецтва, його формування і розвиток в контексті а мистецтвом слов"енських та інших народів. Проаналізовано багато літературних джерел, проведена атрибуція музейних колекцій окремих творів. В науковий обіг введений систематизований і узагальнений значний фактокогі* ий матеріал, зібраний автором під чл.з польових досліджень. Зафіксовані терміне.лгія і технічні' Пі'КЙОМИ викої (шя.

Розроблена типологія орнаментальних мотивів, композиційних структур, визначена худо»«ьо-фун: Зональна рояь В системі формування традиційного прздметно-проиторовогосерєдовща„

Положення, винесені на адхі т .

- художні особливості традиційного ковальства на Україні, превалювання в ньому рис самобутності і

- ло адьні особливості», ф склалися внаслідок віжетні'^адх

та історико-культурнкх взавмоза"яз«ів окрами5; регіоні» 5Гкраїниг їх вплив на стійкість худоаніх форм у тредадійад-гобу^вій ку натурі окремих груп населення, в*> проживав на терияуріїї України;.

- типологічні особливості традиційного ковйлвсвштоі мкетевд^

за, м обумовлені соціально-економічними ї л&тдатш даозда®

фор^ввння художньої культури українців

- риск міжнаціональних культурних взветшігтпі» різіагзр народів, щр визначаються техвддагісо виробництва, і^технічними1 прийомами ш. отовлення, орнаїштакьшаї огдойленгуз» ішаяисшіж виробів, а такой ідентичністг> семантиіса. овре«язс>»тизіз ;;

- історично сформована самобутність традиційний егвдів народ-”

кого декоративно-прикладного мистецтва,- яка з основой розвитку сучасної народної творчості, збагачення фоїщу національної гсультура. .

Практичне значення досліднешч полягає в аналізі г ттотос тевденцій розвитку су час:¡его художнього кооальстпа» шдгшшг конкретних рекомеедацій практичного використання народаого ковальського мистецтва у професійній практиці. Результати дослід-г.екня могу:.ь мати інтерес для архітекторі» І реставраторів в їх практиці оновлення та реконструкції архітектурних ансамблів, культових споруд, меморіалів, окремих будівель. для процесі Гних художників пластичних а.лстєцтв „ народній майстрів, цо виготовляти декоративно-побутові вироби» Систематизований матеріал може знайти застосування яра розробці теоретичних а сдав яурсу . композиції орнаменту для середніх і -вищих художніх учбових за-кледіВо , ! . ..........,л

Методологічною основой дослідження е розуміння народного . мистецтва, як фундаменту національної культурйо Україноьо ковальство розглядається як невід "ємна частина народного девора-

тивно-прикладного мгзтецгва, керо'ривно пов”язаного з його прадавніми худоїгтми традиціями, без яких немислиме сучасне і ^ай-

• бутне національного мистецтва.

В дослідженні використані загальноприйняті у мистецтвознавчій над”і методи : торівняяьно-історичний0 художній аналіз, системі й» семіотичний та ін.

. Для аналізу орнаментально-композиційної структури об'єктів дослідження застосований метол врахування законів симетрії0 до даогл вдаються вітчизняні й зарубіжні вчені.

Велике значення в науково-методологічному плані дослідження народного ковальства, як ввду не.Зонального мистецтва мають праці таких українських вчених як І.Біляшівського, Г.Пав луцького „ В.Щербаківського, В.Січинського та ін.

Ступінь дослідження ..роблеми. Відомості про українське ковальство знаходимо в літописах, цехових статутах, міських книгах,, записках чу гсземі -х маздрівників кінця ХУІі - початку ХУШ ст„

Більш систематичні дані про стан ковальства кінця XIX -поч. XX сг. ка території Східної України і Галичини є в оглядових статистичних матеріалах, звітах, енциклопедичних виданнях.

Окремі аспекті- теми відображені в загальних працях про матеріальну культуру українського народу М.Сумцрва» Ф.Волкова, ВЛИухевича, І.Франка.

ВакліииП матеріал для визначення окремих локяль их художніх особливостей 'країнського ковгльства знаходимо в роботах А.Будзана, П.Колтовського.

Суттєва., вкладом у вивчення художніх виробів народного ковальства, зокрема кованих надбінних і придорожніх хростів, стали роботи українських дослідників, таких як П.Яремича, В Щер-бакіпського, Г.Колцуняха, В.Січкнського, Г.С.ецького.Однак тільки у ро зідці 0.Гуцала "Недбанню хрести українських церков ШІ-ХУШ от." /К.,-1921/ знаході-л спробу хі ;ожнього аналізу цих виробів.

Певний вклад 7 ь.лчення українського коваяьсг за зробили в* •&, х польські вчені К.кюшинський та А.Кольберг, російські -Б.Рибаков і БЛСзлчін, «гїьні - Д.Нідерле та Р.Плейнеп. В їх працях наводиться широкий п.рівняльний иатері&і з ковальства

західних, південних і східних сяов”ян. В цьому зв'язку ве^чкий інтерес являють собою роботи таких діячів науки як В.Лоаинсько-го, Ч.ІГєткевича, А.Кікі. іна та ін.

Для порівняльного аналізу рзгіональних особливостей нова-них виробів з художнім ховальстгом інших сло8"янськік народі® значний інтерес мають праці зарубіжних вчених Є.С.Сахути, А„ Сгравінскаса, Р.РаЯнфуса, А.Карчмаржеьського, Д.Белякової0 А.Бо-женова, С.Роядествсноької.

Таким чином, аналіз літературних джерел предмету дослідження вказус на їх значну кількість. В той ке час немає жодлої ; ш-тєтичкої праці, а в коротких публікаціях перевававть висвітлення окреглгх питань /технології, технічних прийомів, орнаментальних мотиЛв тощо/- Це при току» ар вироби українського ковальства надзвичайно багаті орнаментальними і художніми формами, з них

• чітко проявляють себе естетичні принципи традиційного формування предметно-просторового середовища, системи художнього бачення. В данігй роботі на основі вивчення літературних і графічних джерел та матеріалів польових досліджень автор: вперше здійснив спробу мистецтвознавчого аналізутрадиційно-худозїніх фзрм українського народного ковальства,, Тх орнамент&льно-компосиці Ено ї структури, регіональних та локальних особливостей„ створена їй-пологія цих виробів. .......

. Ддеоела соботи. Основні групи джерел силадаоть • архівні матеріали, література по археології, історії, етнографії, народному мистецтву, музейні колекції,' графічні твори, матеріали польових досліджень, зібрані на иротязі 1985-1989 рр.-ЗЗр р,

Автор и вивчені і узагальнені документи Центрального державного історичного архіву у Львові, обласного архіву Львова,' • Інституті' народознавства АН України у Львові, Львівської кокової бібліотеки ім.В.Стс^аяика ; фзвдові колекції ’«Іузею. етнографі? та художнього промислу ЛІН АНУ, Національного кузе» у Львові, іс.оричЯих музеїв Чернігова і Дніпропетровська ; обласних краєзнавчих цузеїв у Полтаві0 Черкасах, Ужгороді» Чернівцях-, Тернополі та Острозі, музеїв народна? архітектури'і побуту Кие-ва,Переясяава-Хмельні:цького, Ужгорода, Чернівців і Львова»

Апробація. Дисертація "Ковальство України середини XIX. -

початку XX ст. % Художні особливості і типологія виробів"

/1991! обговорювалась на засіданні Вченої ради Львівського інституту шродоэнав ста а НДН України, а також дістала позитивну оцінку в рецензіях кавдвдата мистецтвознавства В.^вєнціцької і коццццата мистецтвознавства М,Станкевича»

По даній проблемі автор виступала з науковими доповідями на всесоюзній конференції "Проблеми розвитку сучасного деі ;ра-тизно-пр..кладно о ьистеціье" у Львові /1961/, на У Обласній конференції юлодих вченйх-суспільстаознавців у Львові /1965/ та на міжнародній конференції, "Проблеми розвитку сучасного декоративно-прикладного та народного мистецтва "а Києві /1992 р./.

Стоукт.-. оа та об"ем роботи. Дрсяіцкення складається іа асту-трьох частин» висновків, бібліографії, графічних матеріалів та фотоілюстрацій.

Встуг. Обгрунтована актуальність дослідження. Його над>гча новизна і практичне значеної, сформульовані мета і завдання дисертації, причцили методології і Методів роботи, дана характеристика иайважли°іщюс гжерел і літератури.

В першому шзділі автор висвітлює становлення і розвиток ремесла, по знаючи в і,1- початку залізноговіку на території України с гоито Ж-Ш ст. .до я.е. ! V ■ -

~ Більш грунтовно аііалтзусться стан ковальського ремесла і його розвиток в Київській ї^уІ'і« Порівняльний і металографічний аналіз кованої продукції цього періоду привів дослідників до висновку, іцр руські ковалі володіли всіма способами механічної і термічно і обробки чорного металу* створивши оснс ні види конструкцій знередь г’-^аці та інструментів, які успішно використовуються в сучасному побуті та виробництві, В цей хе час формується термінологія ковальського ршесла. Розвиваючись як міське, вот’тинне і сільське ковальсг: > Київської Русі піднялося не тільки до висжого технічного, але й худоянього рівня, його досягнення посдужияо могутнім даарзлоа аідродаання ремесла в піс-у.ямонголаськкй т* наступні періоди:

; В ХІУ ст. у кістах Галицько-Волинського князівства вперте створюються рамі сничі об"єднання, так звані "братства". В умовах середньовічних феодал? них віднос,ін во”Ч юстушво кабира-

ють форми цехової організації праці. В кінці ХІУ-ХУП ст. в більш як тридцяти містах України, наділених правом самоуправління, були ковельські, ¡^бо ^б"еднані цехи,, куди входюяГкоРалі.■ Автор розглядав широкий асортимент виробів, починаючи від різнотипних підков і закінчуючи декоративними композиціями балконних і дверних решіток, ліхтарів, надбангях хрестів тощо. У б!льйості з'нихвідзначає їх художній рівень та технічну якість,, ствєрак є значну роль цехового ковальства в культурному гозвитку середньовічного міста.

Регламентація цехового устрою а також національно-конфесійні утиски обумовлюють широке розповсюдження позацехового виробництва. Все це спонукає поступовий розпад цехової організації.

З розвитку українського ковальства ХУ! - початку XIX ст.

' велику роль відіграло локальне виробництво на руднях - невеликих ■добувних і залізообробних центрах, що забезпечували місцеве населення необхідню/я в сільському господарстві і промислах знаряддями праці; -нструментами та побутовими виробами. :

В другій,половині XIX ст,, з появою на українському ринку ьеликої кількості заліза вітчизняного виробництва відбувається інтенсивний розвиток сільського ковальства. В кінці XIX і на початку XX ст. в Україні майже в кожному селі була кузня, а у великих селах їх, здебільшого, було декілька. Так™ чином, цей період можіїа вважати основним у розвитку і розквітові мистецтва народного ковальства. .

У другому розділі - " Художнг традиції ковальського мистецтва кінця XIX - початку XX ст.ре з криті лекальні особливості типологічна груп художніх виробів окремих регіонів Україна.

Визначаючи функціональну різноманітність к.вальських ху-• , дожніх виробів, автор виділяє з-них основні і’рупи : елеі.ент^ транспортних засобів, г бутові вироби та архітектурні деталі народного будівництва.

Одним,з поширених вадіз народного ковальського мистецтва було виготовлення художніх деталей з хованого або просічного заліза для саней, бричок, возів тощр. ' .

Різноманітністю вирізняється окуття диалів, які в зале*.-ності зід форма гачка - "зачепи" називали "когутамя" /Закарпат* тяЛ впеси«ш.!ч" /Західне Поділля/, "ухиками" /Полісся/ "гусками"

_/південь України/, але найчастіше - "качками"^ Ці зооморфні мо-

тмим ксаад* збагачували профілювгнняк країв і рідше адуром накладного геометричного ор..аііенту. В результаті - таке окуття перетворювалось у своєрідний скуЛі.лтурний образ здибленого коня, плаваючої кач..і, пильної змії, півня-охоронця та іи.

У звиязку з функціональним призначенням та домінуючим місцем з системі декору, окутая набувало смислового значення і своєрідного "имволу-об^рега.

.{ути бокових стінок, "передка” і спинки дерев’Чню. коробів бричок ковалі зміцнювали профільованими полосами листового заліза. їх площини оздоблювали ажурними хрестовинами, або верти-КР"Ь!”ши сметани, що своїми орнамзнтальнтгл мотивами нагадували окуття місцевих кованих скринь, Профільовані верхи коробів зміцнювали і прикрашали гнутими, ажурними, волютоподібними підлокітниками - "баранцями“.

Так№' чином в оздобленні, зозіз, бричок, саней ковалі по^ц-ьуоали функціональне призначення ілеталевих деталей з пластичними і декоративними можливостями кованого і просічного заліза. Орнаментальні мотиви і художні образи декоративного вирішення творені майстрами ковальської справи свідчать про вплив місцевих традицій ішціх ввдіч народного мистецтва : ажуру витинанок, графічної окресленості настінних розписів, пластики народної іграшки та ін.

Із середини XIX ст. и селянському гюбуті широкого розповсюдження набули ковані скрині. В роботі розглядаються локальні художні особливості їх окуття. Так на Східному Поліссі, зокрема на Черні гіг дині, залізне окуття мальованих -¿ринь я прівнянні з рослинним орнсліентом зайшло скромне місце в загальному декорі» створюючи своєрідні рамки для вазонових мотивів. Профільовані оакінчеь .л металевих смуг у вигляді злегка вигнутих і розгалужених гілок композиційно обсіпували намальовані рослинні мотиви, гіа середньому Подніпровмї, особливо на Київщині і Пол-іавщині значно ширші смуги металевого окуття ковалі збагачували гро січну орнаментом, або "насічкою” крапок, півдуг, рисок тощо. Ажурні або карбовані см^ги, з глибо' т профільованими краями доповнювали "вікна” о вазонковими мотивами на скринях південного Подніпров"я.

• "тже, орнаментальне оздоблення кованих східноукраїн ьких

скринь було побудоване ка контрастному зіставленні мотивів кольорових розписів і монохроших профільованих темних; металев*.:с смуг

- рамок.

Традиційного '.•оталсі-ого декору півдеіг'о-україкськта кованих скринь фактично неш% оскільки південь Украіли у ХУИ ст. зясх-лявся вихідцям.! о різних регіонів і не тільки України. Тону в дано;.,j випадку найімовірнішою б анало: ія з кованими надбаннями хребта«', орнаментально-композиційне вирішення к.чих, свідчило про принесені традиціу народної творчості осідлих поселенців.

Ковані, переважно нэ мальовані скрині широко побутували на Поділлі І МЄГ. іЛЄВв скуг. . на НІГ/. булс 0CH03H11M ДОКОр; T1ÎBHVJ,- засобом художні-о-обра::нзго вирішення цього тради:;' /кого промислу.

В систь»іі інтер"еру подільського житла, рЗКОНСГруЙОВЕіНІГО Т.Ь. Косиіно»с оздоблення скрізь було ст» лістично поєднано з настінними розписами. -

Своєрідністю декоративного оздсбльавд відігь гались горо-доцькі скрині ка "івівщині. Передне стінку ковалі густо декіру-вели глибоко профільованими, рівновеликими а.угзі.ґл бл.,хи, які, нагадують собою один із варіантів стилізовг toro, відповідно до матеріалу, мотиву "дерев? аиття’. У декоративному відьопенні орнаментальне озп,обльння передньої стінки я®ля собою вертикальну п"ятивісну композицій з яскрава вираженою центральною скугою із закінченням у аиглдці S - видно напружених дуг. Короткі і довгі бокові "дерева", попарно ^зміщені оа принцкпоі: дяьрьель-ної симетрії ;ю відношенню до центрального, творять ритмічний лад площинної композиції. Таким чином, оздоблення передньої стінки представляв себоп "ькурну" композицію, утворену контрастом графічно трактован"« силуст:в "дері-в" і площинога її поверхні. Орнаментальне оздоблення бічних стінок, як правило, обмежувалось одновісноо комгоаицієп, j декоративне вирішеній: яко? активно склювалося коване "вухо". Кути скринь майстри укріплювали металевими накладками у вигляді завісів або суцільної профільованої ваурно’.' бляхи.

Отп, ковані скрині >т Україні в кінці Х~Х і на пс«ї..ну

XX є*.-бучо ширко розповсаджена явшцегі. У залвлЬиСті від орна-ментально-коі-іпозниі.іного гздобчення автор діл;:ть їх на др* групи. До першої належать скрині, & яких иете ов'4 ояуття пегдетаь-

л, е собои підпорядкований £бо ос"єднуючкй длл мальованих ;:отивів декоративний засіб. другої - фарбовакі однотонні або нафарбовані окрвні, в яких металеве оздоОлення виступає як самостійний (,5ра&.'

Орнаыентал^но-коыг ззиці і;не вирішення та ху де жн ьо -о С раз не звучання кованих скринь було, як'правило, стилістично поєднане із системою декору гнтер"еру сільського житла.

Поміж печей особистого користування на Україні здавна побуту-ьели, а ? гірських і поліській: віддалених селах подекуди затрималися ая до початку XX ст. с?алев_ кресала. Екіпсо-, спірале-та підковоподібні, або у вигляді трапецієввдних пластин а фігурними наскрізними отвори:и, вони несли з собі і і.овні декоративні форки.

Художньої довершеності у створенні ідас виробів ковалі дося- . . гали аляхом моделювання 4'орі.:и в процесі гарячого кування заліза.

За своїм худо:я;ьо-образні:).; звучанням кресала перегукуються з плас-ти’-ог народно? керакіиіої іграшки.

Ще ь недалекому минулому одним з найпоширеніших народних інструментів серод гірського населення Карпат були дримби. Потріб-. ного тону їх звучання майстри добралися шля::ом поєднання підковоподібної форуч залізного корпусу .. відповідним профілем сталевої ннтки-мембрани. • .

Особливою і»ищук£ істг серед кованих виробів гуцульський майстрів зисірняаться "г^отіїчки", дергдки ялих ковалі оздоблювали "насіченії:" геометричним орнаментов у виглад: паралельних 'рисочок", латптх "субикіз", "кривульок1 ; пер лере сни;: "гірочок"; "качку", "холачикіз" - тобто мотивів, широко розповсюджених у Ті ацімі і'лїіх «эдэх гуцульського мистецтва : мосяжницгві, сніцар-сїві іа пюанкгретві* .

Найбільш глііиречу • грудх художніх ковельських виробів представ:, дать -;о5оа ковані елементи народного житла і культових споруд. ' . . ' . '

Застосування і ~рє2ива проеічного заліза в декорі сільського аи'.тлг. проявимся в оздобленні даху свое_ідникч знзкаии-снкволами* або ьіа.овкасами у вигледісонечок, хрестиків, голубіз, ялинок, рухои« ираг.'! ,іь, силуетних зображень півників-охоронців, вирізаних з :ляхи. Хгало ки у вйглдді аяс/рних просторових композицій казкових хат".х.к ори..£азаггі кокини східноукраїнських »:тел.

8 сільському житлі основним і здебільшого єдиним кованим декоративним елементом буе засок-кляыка* Являючи собою перова«-по однотипні, конструкцій, локальні відмінності їх декоративного вирішення проявлялись у формі верхньо? і нижньої розклепаних часті.

Аналізуючи основні веди і?к ■форы, as-чр аідзнь-ие даревілан-ня загально поширених іотябів силувтно-трактованих голівок птахів, різної фооus листочдаїв, сояярчях ійтквів тощо» На Подиіпров"ї найислш гиповими буки клямкяе верхня частина л«их Сула висічена у формі кор-нидеревц, ялянн» На Поліссі зустрічалися клички,, ручки яких виконувались у вяглдці о€"скноліплених готівок азарин /баранців/ і змія.

Э належності від орнаментахьно-композиц:і;і;о? теми - геометричних, РОСЛИННИХ І зооморфних WOÍflBTв„ об'єднаних вертикально» віссю ручки-захвату, кожна клямка виступав на дверях хатк як самостійний силуетко-виражений художній їйраз, сформований місцевою традицією.

На дперях культових споруд - царяов, кі-ілиодк, дзвіниць, в оздобле>оіі клямок і пружин, ш аамнів передавав християнська символіна : силуетне зображення '■рамів, хрестів топр. Крім цього, ковалі, зміцнюючи конструкцію дверей, оздоблювали їх декора-тивно-ро звішеними завісами - сііугами заліза з попарно або почергово розгалу.їешши еоеовидшши лементами, зміщеними в сторону їх закінчення. 8 декоративному відношенні оркаментальк. f і-добхзння двереЯ даляе собою горі.^онтзльї.у двох - або ^ьохвісчу ажурну композицію, врівноважену ідентичг.иии елементами, графічно виразними на світлому фоні дерева.

Велику увагу '> дисертації првдідет де слід-іенню кован-о: надбаннях хрестів» з“йсу»^нш) їх локальних художніх особливостей.

На основі писашихдаред, гчафічіаос і фактояогіедих матб-ріалів вилвзено» що одюг« а каЯдазкішкх загальноукраїнських типів над бе «них залізних хресті а вуз чотарикінечниг, утьорений яляхом перетину рівног ЛЛЙ:«К мід себе» вертикального стержн-1 і горизонтального ранена. його вомшззційшла цзнтром е перехрест* у Вигляді Круглої соту .(ЛОЇ бляхи, так званої дуг-і". Еуклями "рохи меншого вав"рпцтгьйя асі його чітири вінці „ Asyp

стооіи творитьсг де л;а прутаьи, роаміценкш ніі собою иа иіринк менших ир''жалець бляхи. В а^хітектонічному аідлошенні ті гай хгост

(іЧЛЯб собою двохвіено-симеаричцу композицію, побудовану нг, конт-рГ'ОТІ круглій плям і лінійних елементі в.

Поряд з ним доволі псши{. знимп були силуетштраитованг вхре-цеті" хрести, ялі, як правило, мали хрестоваднє- викінчення рр-мен і стержня.

Під впливом європейського бароккового стилю й могутнього почту наїгональшгс мистецьки:: традицій, викликаних ренесансом українсько1- культури ХУІ- поч. ХУП ст., новим художньо-образним вмістом .лповнюються і надбанні хрести. Еволюція типів і форм »г^баачих хрестив відбувається в ылькох напрямках.

Перший з них проходить шляхом збагачення додатковими оздоблюючими (¡ломонтакч консі-руктізноТ осн. зи ажурною архітипу у виг-лпці ьряілк або хвилястих променів "небесного сяйва" на перехресті, "площин" обвдвох осей гнутими ламаними "вужикаш". Вони своїм ритмічним радом підкреслюють напруженість роботи основних осей, посилюючи принципи гадрностг, закладений в

іді.-:о .іпд^анних упзстів. З підні?"кя хрестів поступово зникає пукля. Її з&міняе широкорозповеюдаоний нп тільки на українських, а Г. білоруських і пізніших російських иадСанних хрестах звернений, рогами вгору півмісяць. В композиційній структурі хреста відбуваються пере: ід від центральної даохаісної до одноосьової дзеркальної симетрії* Цей напрям у мистецтві куві..іня хрестів ХЯ1-ХУШ ст. особливого ролвитгу набув на Поліссі, Слобожанщині, Центральному Поднінр: і"ї і Східному Поділлі. Однак, треба зазначити, ар на хрестах східно-українських церксв збагачення кутового простору і;рохо„ить ье . і рахунок зоільшєііня кількості променів, а шляхом просторового розширення мотивів одинарний променів, Тх ю.чпози 'іЯких варіацій.

Други.1 напрям полягає у досягненні і.а..сммальної ажурності хрйстл.в площинах ОСНОВН’ГХ осей ШЛЯХОМ поступового вилучення "луклі" р.огс закінченнях. Хрести цього типу набули на!:біль-

пого шиироння на західноукраїнських землях - південних районах ¿омського Г.олісоі, на Західному Поділлі, Покутті, Прикарпатті і Згкарпатті. .

1 Ні; основі корівняльноГ' зналізу південноукраїнських хресті» із СД^біД-'ЬїіИМИ, поліський» подільськими і иаддміпр •нськи-*:а «атор доводить, цо тут широкого розповиодження набуває «гра-

диг.ійний однораменний храст, п основі якого лежить ажурний ар-хітип, багато оздоблений на перехресті і ліьцях орнамєнтачоними мотивами у вигляді "ліри", "сердечок", "хрестиків", '‘зірочок" тощо,, запозичені« ч інших вадів народної творчості - вишивки, ткацтва.

Художні відмінності у куванні хресті» особливо чітко простежу. гься в гірських районах Карпат.

Розі’ладаючи надбанні хрести на гуцульський гррква:., я» невід "ємну деталь єдиного архітектурного ї.нсакблю, автор зазначао, що вони у своїй конструктивній основі зберегли ознаки аяуриого прхітипу. Пізніші зміни гроявились в .начному ввдовжь:ші СГ ->Ж~ ня, збільшення кількості рамен, додатковому о:іде Членні декоративний мотивами ”звіздобами", "хрещикамя”, "пужикакш1' тощо, широко розповсюдженими в гуцульської.^ ьгосяжницгві, сніїарстві і інших вадех народної творчості. Однак, лоред з локальними ознаками, надбанні хрести гуцульських церков у підн.'щі збагачуються загально по пигмент ла українських хрестах цього періоді' -християнським символом чистоти душі і віри ~ "ліліями'.

У ХУШ-ХІХ ет. на високих, багатоярусна - верхах бойківських церков появляються дво- і тркраиенні сі. уетно трактовані хрос-ти, орнаментально оздиблеігня яких розвивається - горизонтальному напрямі. Традиційні сердег; доповнюють еоовцдниьш зааитнаыи з листочками. Рамена закінчуються об”еыники чашечками "лілій", а вертикальний стержень - солярним знаком "сонечком". У підніжжі хрестів знигае фігура півмісяця.

Широкого розповсюдження ЦЭЙ тип хрестаг, тільки з вертикальною домінантою оздоблення навколо стержня, набуває і в низинних районах Закарпаття.

Порівняльний аналіз лемківських надбанних хрестів з бойківськими, та хрестами на українськая церквах Надсяння і .'"■злмщини, привів до висновку, що форма розвивалася у загальному руслі української традиції, починаючи від архітипу э пуклыли до повністю адурдаго.

Г нічці XIX - почптку XX ст. в оздоблення хрестів коьалі активно вуточакгъ рослинні мотйвь - "дзвіночки", сосонки", г'і-лОчкя з листочками, Лночки товп. Таким чином підбувааться част-яов~. заміна гствтричі«« иотнвів рослинними р^лігійшгх сімо-

лі в фольклорними обргзс.ми. Тобто її загальноукраїнському традиці й-ноі.<у мистецтві кування надбь.іяих хрестіп спостерігається збли-гєннл канонічної ідеї символі і давнього колективного свіч’осприй-ляття»

Грім храмів, кованими хрестами увінчували девілиці, цвинтарні аорота, монастирські брами, првдорожні каплички. Хрести вста-новяталис« громадими в честь пам*ятни£ подій, на місці колишніх юнастирів чи майбутніх цорков, як межові і првдорожні знаки* па!!"ятники національним города, діячам культури і науки.

Отже, кува; ля хрестів, як ввд ковальського народногс мистецтва, розвивавсь на місцевому грунті від найггостішого /"грецького'/ через запозичення уже традиційно складеної орнаментально? системи до гироблення своїх регіональних особливостей і дока-яьи..х відмінностей.

Унікальністю і,_>ого ввду народної творчості є те, ир в ньому тісно поєднані ре/лгіГно-канонічна еншоліка християнської віра і аіковиі: досвід онакоЕз-магічноіЧ) світоуявлення»

Отже, азторо« встановлено, до розквіт українського народно-гз ковальства припадає і:а період другої шло°шш XIX - початку . Ди, . ■ '

Вироби українських ковалів відзначаються глибокими художніми, яе.фш»ові:ражеш”пз каціснальщ&ш традиціями народного тс~ ївц^вл. ; . .

Процес худояньоги взаємозбагачення спостерігається в районах міжетнічних культур:«« контактів. Так м границі з етнічною ■уерито| іею Боларуст воніі виразно проявляютьс я у мистецтві оз-л^блеїтя над анних хрестів ; .»налогій у виготовленні кованих скрим і о$р:в спостерігається на погрант-й з Польщею тещо.

У третьому розділі - "Новаторські тенденції розвитку укра-їксьізго •озальства* розглядаються худояні особливості сучасних кова.; .ьких виробів, традиції та інновації у розвитку цього виду ;аці опального мі.-тецгва. л , , .

Дослідження показали, що ка су чаї*' му етапі яроірс засвоєння і рс .-,Р»ткі національних трійці Я» я такоа збагачення укра^гі-ського кі'еал: є -вд мистецькими надбаннями худогшього куВанчл ін-икх кул. :ур проходить а основному в двох напрямках - творчості хародіи« майстрів і профе лінкх худ^ликів. Осдцва нш;ряьаі між

І

собою тісно взаємопов'язані і взаємозалежні.

Аналіз ковельських виробів народних майстрів показує діалектичний взаємозв'язок колективного та індивідуального, традиційного і новаторського в їх творчості.

В роботі визначені основні етапи і форми розвитку професійного ковальського мистецтва - від відтворення і засвоєння традиційних технічних прийомів і декоративних форм, зокрема, середньовічного ремісничого і народного ковальства /70-і - поч, 60-ю: рр./ до новаторських тенденцій у розширенні діапазону пластичного і художньо-образного вираження /80—і - 90-і роки/.

Порад з ціленаправленил; використання.«, багатства традиційних форы КОМГ 5ЯИЦХЙНИХ структур ЇХ ОрНЕШеНТОЯЫ-'ИХ систем у 80-г роки намічаються пошуки підвищеної декоративної виразності. До зумовлено більш активним застосуванням творів сучасного ковальства в інтер'єрах житла і громадських приміщень, екстер'єрах реконструйованих або реставрована історичних забудов, лпіїдшиі'і’*-нгй архітектурі, створенні меморіалів, окремих пш.і”лткикіз »040.

У висновках узагальнюються основні полокення ’ формулюються підсумки дослідження.

Ковальське мистецтво, як один із видів художньої творчості, своїми традиціями сягає глибокої давнини і тісно пов"язанє з трудовою діяльністю та духовним життям народу. Зоно є нзвід"ємною частиною'народного мистецтва і тому являя собою важливий об"«?**’, наукового вивчення в контексті прэбяеы національного декоративно-прикладного мистецтва.

В залежності від місця функціонуеання у предметно-просторовому середовищі художні ковельські вироби автор поділрз на три основні типологічні групи : даксратионі елементи народно? архітектури, деталі транспортній зособіз на побутові вироби.

Тектонічна структура і декоративна форма засобів :иродного ковальства зумовлена технічними і художньо-образними ьасобаш вираження.

В художньо-образному відноленні ковальські вироби поділяються на самостійні твори народного «исїмїг&е і деалрьтачаі ол':-ментк иредийтіз народного побуту і будізницгва.

За спс госом ьиготовлоиил пори поділяют ¿я на г;о?анІ, > прг,— сілого за.чіаа і виготовлені у змішаній течніі' теднагач'гс,ия~

чого кування і художньої обробки.

Традиційні йорми, в залежності від компознційно-орна^онталь-ного вирішення можна розділити на твори дрібної об"емної пластики, ажурні і силузткотрактоЕаяі.

З основі сидуегнотрактованих і виробів дрібно, пластики /клямок, окуття дишлів, кресал, дримб, протирок/ лежить пластичне моделювання форми способом гарячого жування та органічне поєднання функції з їх художністю. В орнамєнтг.льно-образному вирішенні цих виробів виступають зооморфні, рослинні, стилізовані рослинні і геометричні мотиви та їх елементи.

В традиційні форми ажурних виробів /над банних, надмогильних і придорожніх хрестів/ закладені дза типи симетрії : центральної двохвісної з центричним компонуванням орнаментальних мотивів і дзеркальної двохвісно' з відповідним декоративним оздобленням. Своєрідність цього ввду народного ковальства е те, що в його декоря-тивно-образному вирішенні тісно поєднані символіка християнської віри і народне знаково-образне світорозуміння, ялі знь.лли своє вираження у предметних, геометричних, стилізованих рослинних і рослинних орнаментальних мотивах.

Ажурне декоративно-орнаментальне оздоблення кованих скринь і КУфрів, бричок і дверей побудоване на кількох найбільш поширених типах симетрії і раппортної побудови : дзеркальної однозісної, центральної дзохвісної, центральної трьох- і п”ятивісної, стрічкової ї сітковадної. Центральним орнаментальним мотивом в оздобленні цих виробів виступає стилізований відповідно до матеріалу, узагальнений образ "дерева життя".

Здійснений художній аналіз предметів художнього ков&льствр да<і можливість ствс-рдл^/вати традиційність технічних прийомів виготовлення, типологічну різновидність і багатство їх декоратишшх форм. Оркпментаяьно-кокпозкційне та образно вирішення було, як правило, стилі стично поєднане з архітектурою житлових і культозж споруд, оистемоп декору сільського житла, тектонікою транспортних засобів і відповідало їх функціональному призначенню.

Аналогії в .іризначенні і використанні окремих видів ковальських ьиробів, спільність їх тектонічних форм і декоративного вирішення а виробами сусідніх слов"яг':ьких і неслов"янських народів визначені автором в їх типології, технічних прийомах виготовлення, системі орнаментального оздоблення та ідентичності семантики окремих мотивів.

Вивчення багатих художніх традицій народного ковальства дозволило ввторові показати їх спадковість, визначити основні тенденції розвитку на сучасному етапі і в перспективі. Результати дослідження і рекомендації знаходять застосування у практиці учбово-виховного та художнього процесів, сприяють підвищенню художнього рівня сучасного ковальства. '

По темі дисертації автором опубліковано :

1. Ковальство України кінця ХІХ-іїочатну XX ст. /монографія/.

- К., Наукова думка, 1991. - 112 С,

2. Олег Боньковський. Каталог виставки. Львів, 1984.-С.3-16.

3. Метал Олега Еоньковського //Жовтень, Львів, 1904, № 12.-

С.ІЗІ. -

4. Художнє ковальство //Народні художні прошсли УРСР. Довідник. - К., 1966. - С.75-78.

5. Батько Великого Камеьяра //Жовтень. - І9В8, № 5. - С.ІІ7, 135, 136.

6. Художній метал //Соціалістичні перетворення в культурі і

побуті західних областей України. - К., ІШ9. - С.182-185. ■

7. Коваль Василь Кишко //Золоте веретено. Львів, 1990. -С.54-57.

8. Надбанні хрести українських церков //Богословія. - Рим.-№ 55, І991. - С.69-10І.

9. Регіональні особливості надбакних хрестів українських церков //Етнографічна спадщина і сучасність. Тези міжнародної конференції. - К., 1992, - С.261-262.

10. Рецензія на монографію Я.М.Сохути "Беларусков мастацяао

казальства". - Шнек, 1990. - 189 С, //Мистецькі студії. - І? 2.-Львів, 1993. - С.144-145. '

11. Ковальство // Поділля. Історико-етнографічне дослідження.

- Київ, 1994. - С.426-430.

Bonkovaka Sophia. SMITPC11AFT IK UKnAIllB / mid. "TX-early "MX ecntury /. Thesis submitted i'or a doctoratu in Arts and Crafts / speciality 17,00.05 /. Lviv Academy ol’ Art a. The city of Lviv, 1994.

A thesis for the first timo in the, history of arts considers 0 historical aspect of the development of smithcraf-i in Ukraine, its technology, typos and forms of hammer vorks as well as their .practical use and artistic peculiarities.

Folk snitlicraft is specified as onu of tho nost sifnificant phenomenon in the history of arts. Tho thesis studies its genetic connection with - traditional forms ol' Ukrainian and

other Slavic arts.

Key verbs: .Smithcraft, its history and technology. ‘Topology of

hammer works and artiatik peculiarities.

Боньиовская С.Н. Іїуакачаство Украины /средина ХІХ-начало XX в.в./. Диссертация )ш соискание ученой степени кавдвдата искусствоведения по специальности IV.00.05 - декоративно-прикладное искусство. Львовская академия искусен, г.Львов, 1994,

В диссертации впервые в историческом аспекте исследуются процессы развития кузнечества в Украине ; его технология, типы и формы ковшінік надо лий, та функциональное назначение и художественные особенности. Большов внимание уделяется освещению народного кузнечества, нак одного из вначителышх художественных явлений, его генетической' связи с традиционными видами искусства украинского и других славянских народов.

Ключові слова : Ковальство, його історія і технологія. Типологія кованих виробів та їх художні особливості.

Підписано до друку 15.11.54. Формат 60x84/16. Папір друк. N І. Друк офсет. Умови.друк.арк.1,5. Умови.-фарб.відб.1,5.

00л.-вид. арк. 1,7. Тираж 100. Зам.^

Машинно-офсетна лабораторія Львівського державного університету їм.1.Франка. 290602 Львів, вул.Університетська 1.