автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Лингвостилистическая структура романов Генриха Белля (Проблема архитектоники маркотекста)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Лингвостилистическая структура романов Генриха Белля (Проблема архитектоники маркотекста)"

Р Г 6ьВ1В(Мй ДЕРЖАВШ УШВЕРС^ТКГ ím. I.Я.ФРАНКА

г î тон доз

На п^зах рукогшоу

НАЗАРКЕШИ Христина Ярославзвна

лхигвостапстшнА структура ромашв генрхзса белля •

(Проблвгга apsiT9KTOHÍK3í макротексту)

Cn>3uía.TbHicTb 10.02.04 ~ гэрмаясыи мови

Автореферат

днсертацН на здобуття наукового ступеню кандидата ф!лолог гчшх наук

JIbBiB - 1993

Ройста Биконана на кафедр! нгаец&кох ф1лолог1х Льз1в-ського державного уи1в0рсЕТ8ту Зм. IЛ.Франка.

Науковий керзвннк: яавдвдат ф1лэлогйнгх ваузг, доцент Т.О.БУЙНЩШ,

Оф1Ц1йн1 опонеагз: доягор фхлологгчкгх неук, професор К.О.ШАХОВА

кандидат фхнолог1чнЕГ Ееук, доцент З.Л.КОВШУК

Пров !дна. наукова установа:

Чернтвецький державний унтаерситет

Захист Д2сертац1х в1дбудетъся "23" черзня 1933 року о на заоданя! рег1онально1 спец1ал!зоваяо1 рада

па присвоен® наукового ступени кандидата фЪюлогЬишх наук К 068.26.10 у Львтаоькоыу дераавшмау урЛверсктет!

I.Я.Франка за адресои: 290000, м. ЛьвЬз, вул. Ун!~ верснтетська I, ауд, УЗУ.

1з дисертац!ек> ыоняа ознайоштиоя в НауковЗй <Ибл{отац} Льв хвського державного уя!ворситету.

Автореферат роз1слаяо

Л?.

Вчений секретер спец}ал1зоваяох рада С'/^/^/^ДОД- Л.А.Кузнвпове

Г

Дане досл^дзэаня е спробою комплексного внвчення гщтя од-ртдянх TBopia одного автора, а семе - ромаяяох впадщляз ai-ссвкого прозахка Teripisa Бвдяя (1917 - ISS5), ироаадаого у 60-х рр. эах!дпоя}мэцького зшсьмэншта, ностат!, сгкзоаЗтао! европойськИ! лиератур!.

31Ш1Р ОБ* ЕСТ А ДОСПдаш® продакгований аасашвред знггз&гм саленвям. Интересу до sanpy, "яародаеаого i внгодовааого so-я опохою C3ÍTOSOX icTopii"(Eaxrsa), нов1тпъсго слепого тго-- до роглну. Кезвожахпи на довол! значгий тсорвтнчзпЗ доро-к у галуз} романистики (Баггян, Lucacs, Hiiiobrsnd, Migner, ?t), тепологхя роману все а розроблена педостатньо. Цо псяе-етъся насшлперад исторично зуновленов багатоман1та}отв сдо-цпо! форма, яка розшрае поле експерйкёктзлько1 д{яльпосе1 тора.

Не 1сяуе сдано! тнпологй роману, ала могла прозоднти па-лел! mís романами ода1е£ часовог епоп:, оск1льха повеяй паям сусп íлько i думки винликас до пггтя ряд пробдем, !деЭ, ы, лйг'вратурне представлеакя яетхмкже привести до exorna-рмальншс зназс!док.

Самэ в цьому i пслягае АКШЛЫШЯЪ ДШ)ГО ДОСЖДКЕНШ -раз внвчення творчост i одахе! occtíncTOOTi каблязнткся до вп-ачепвя лттературязх норм часу, в якоцу вона постала. Коава див!дуальяо-яеповторна художня структура .тексту, в яв!& из-фвстуеться творча ocotíacTicib автора,- Micum» вое а ряд за-льннх стял!стичних норм i тбндеяцй, як! одиочасно характер для автора i сптаавучн! ковай структур! одиор!дншс л!твра-рнях tbopíb епохи.

ТЕОРЕЩВУ ОСНОВУ досл1даеаня складае подозвана В.Вшюгра-ва про потенцйну. моялпв1сть доел {давняя иовно! культура охя на основi структура л коратурао-худошгього тзору, таза о вивчення,роману як !сторичнох дасшшг!ни, оск!лькн дай со-альао актзтний аанр обов'язково е утвердаенняа культура !о-рично заф!кс0вано1 епоги (Бахтин, Hiiiebraad, Jovlor); ocotí-в!стю процеоу апврцетШ е модвф5кацхя створеного автором разу в 1НторлретацП р8цнп}ента його власиам творчш актом отебня, Vendersoere).

МАТЕРИЛ ДОСПДЕЕНШ становлять ро5лаш Белля. Ceiío pctsans .ркують ваатав: этапа творчост 3 цього автора, сигнал!зушн о зм!ну floro творчого методу, 1яюструггга езолвцЪ його опо-

в!даого таланту, засв!дчуючи константу його естетично1 концег цН. Проанал!зоваяо дев'ять роман!в Белля - усю його романну опадщияу - загальниы обсягом б!дя 2000 стортнок.

ОСНОВНОЮ: 1ЛЕТ0Ю Д0СЛ1ДЕШШ е вивчення л{нгвостил!стачно1 структура роман íb Белля, що передбачае розглял трьох аспект ii текототворення: ыатер1алышх еламаят1в, як! складають будову тексту; в!дношевь mís фрагментами тексту, як: сигнал!зунть про ix вяаеыозв'язок; i utaocri тексту, або, лнакшми словами пронес сегмеотування автором тексту на фрагмента, монтаж них фрагмент!в у текстову ц!л!сть, а такоа в!дпов!дне вертикальна сиятаксично оформления текстових сегмент íb. Досл!джз®чн есте-тичну iH$otBiaqÍB, закодоваду в структур! романов Белля, -ааблизитнся до iaJopManii про floro св}тоглядну концепц!ю.

Мета досл!даення зуиовлюе ВИР1ШЕНШ КОНКРЕГШХ ЗАВДАНЬ: ВИ8НЯЧИТИ загальн! приндипи члэнтвання тексту романЬв на сегмента; класифйсувати монтаян! зв'яэкя Mía текстовши сегментами; досл1дгти характера! оообливост! !ндив бального стилю Белля на р!вн! дом}нукяих синтаксичшис полЬредикативних конструкц!й; провести паралел! м!ж авторською тнтенц!ею i л!нгвоетил!отичною структурою tbopíb; встановити систему загадь них для роман!стики Белля швних i формаиьних sacoöiB.

Поставлен! завданяя визнячаюгь виб!р МЕТОДИКИ Д0СЛ1Д1ЕНШ Структурал}стично зор!ентована текстошанентна функц!ональна !нтерпретац!я досл!дауваного материалу доповнена латературо-внавчям поглядом на спевдф!ку художнього естетичного целого як !ндив!дуального ! неповторного явища.

Otos, методолог!чнов основою дано* роботи служить положен яя про caaicTb форыи i зм!сту. Зм!на мовного оформления мате-р!алу обсв'язково тягне за собою руйнування художнього твору, 1, иошшво, створення нового образу. Одночасяо повноц!нна !н-терпретац!я тексту неыожлива без об' еднання л!нгв!стичних метод !в з л!тературознавчими, якi пов'язан! з виходом за меж! тексту в область ф!лософ!х, icTopii, естэтики.

НОВИЗНА ДОСИДЖЕНШ полягае в тому, ЩО вивчення формально го аспекту творчост! Белля перебувае поки що на початковому erani. Б!лыпа частина-критично* л!тератури традиц!йно анал!зу твори Белля переважно п!д кутом тематики, зм!сту (Bernhard, Linder, wirth). Дос! лише зр!дка аспекти форми i зм!сту роз-глядалися у Ix фушщ}ональноыу взааюзв'язку (Read, Vogt).

I лише пзд хпнець 80-х рр. лзтературознавцем Вальтером бнсом було кинуто заклик присвятити максимум уваги структурному оформлению твортв Белля, ввддати надежна його "пошуку обжито! мови в обжит !й краШ".

ТЕОРЕТИЧНА. ЗНАЧИЩСТЬ роботи полягае в поглибленому роз-гляд! питаиь 1ятерпретаци структури романного тексту, у спро-б{ розробити проблему типологи однорхднзх творхв одного автора, окрхм того, робота с вкладом у розгляд ознак-хплост! роману як типу художнього макротексту.

ПРАКГИЧНЕ ЗНАЧЕНИЯ роботи полягае в можливост1 застосуван-ня П результатов у курсах по лтнгвостшпстшп, а такох на практичних заняттях з мови та заруб5жяо1 лттератури п1д чао знтерпретацтх художнтх текстов, при напксанн: дипломних ! кур-сових студентськкх робтт.

На захист виносяться наступи: положения:

1. Попередне члекування поверхневох структури тексту на окрем! сегменти е проявом структуруючо1 фуякц}* автора, який нама-гаеться якомога точите донести {дею I логзчний задум твору до реципиента.

2. Ознакою цмост! макротексту в сучасятй литератур? е монтаж текстсвих сегментге як критерий тндив^дуального стилю автора.

3. Синтаксична домтнанта твору в5дповтдае .загальному текстовому задумовт I е одним 5з обов'язкових конструкциях роман них засобхв, скрзплдачи в едине ц!яе не лише окремий тв!р, але й загалом систему твортв одного автора.

4. Каолтдком ептчного синтаксису, пульсунчох оповтд! 1 симвт-р 51 текстових сегмент 1В е особлива ритм!чна гармонтя рома-н:в Белля.

5. Своею творчеств Белль постулюе збереження класичних ромая-них традтпй I модиф!куе 1х у сучасний йому лттературний процес.

АПРОБАЦШ роботи проведена публикацией двох статей т одних тез, доповздага на наукових конференциях факультету ^нозешпвс мое Лыпвського университету, виступами на кафедр} нтмецькох фмолсгП.

Проблематика, мета 7 эавдаяяя зумовили СТРУКТУР/ РОБОТИ. Дисертацтя складаетьсл 13 вступнох глави, трьох основних глав, конна з яких мне по три роздали, висновктз, бтбл^ографхх.

ЗМШТ РОБОТИ. У Вступий глав г сбгрунховано актуальность роботв» ваэна«вао мету, завдання 1 метода дослдаення, окреоле-ао огул1нь вявчення дано! проблема I нвобх1дрЛсть И яодальшого розроблання.

Глша I "Авторська здекування тексту на сегмекти х його значащи для »едощщ ужжнього твору" складаеться трьох роз-Розгаянево гдеу 1з стор!а арх^ектонткв тексту - члену-¿¿ШШ гехсту на фордально-семаатичн! единиц:, кокка з яких мае еэ'$й начатой, тюзгиток 1 завершения, на п!дстав1 чого 1 здтйеню-стъей сод прочею офякшхац1х як вияву поверхневох структура тексту. У таецунанн} роыаяЬ знаходкть евгй вираз логтчне осмислея-1Ш автором зобрагуваногс. Структурною основою роман!в Белля е неява персонаж 1в ка двох часоззяг рзвнях, що формально проявляешься у подЬ'Л тексту на роздЬит 1 вздбвЕка.

Розд1я I присатчено одному !з основизх от^уктуруютих романи Белля елемент {в - взаемод}* перспектив о я о в 1 д 1. У гаорах Белля домхяуе, що характерно дая еучасного ромалу вза~ гал1, "рздукованяй" опов{дач, позиция ! перспектива якого пост 1йно зм1нветься !ашою, створгаяк елемент оповвдного монтаяу 5 в&явдяючи "об'еятивну суб'ективнзсть" ав-гера. Звужуши кут <5а~ ченвя вображуваягх подй, така амбтвалентнзеть дерспоюпшг ояо-в!д! представляв зовнйШ1й св:т як чуяий тндивтдууыов!»

1нтегруотими засобаьш при перспективному членуваан: ро»/ли!в Белля в:

а) ва р!вн1 арххтектонтчному: катафоричний принцип початку текстових фрагмент1в. Створюоти ауру непевностз щодо вденти-ф!кац!зё особи, з перспектива якох ведеться опоехдь, катгф--рзхн! елементи посилюють 1нтерес рецклтента, або ж перешщу-югь акцент опов1дз з персонала на власне д:а;

б) аа р1вв1 формнльно-семантичному: лексичн: повтори як вираз догячнше кЫ персонажними лШями;

в) на опое}д1: невласне пряма шва, коли перспектива опо-в1д! моститься олсб:дачем 1 романною постаттю. Мова пер-сонбаа забарвлена "лродною" авторською !нтонап1ею;

г) на р!вн! прояву авторсько1 тнтенцп: в!дб!р ! посл:довн1сть перспектив опов!д1 - центричне, попарне, вставне введения у роиакну д1ю перспектив опов}д!, що в!дображае лог}ку взаемо-д!х, взаеиозумоБленост!, переплетения перспектив персонаж!».

У роздШ 2 проаяал13овано часове структуруваг-"" Беляш ce о ix роман!в, яке безпосередяъо випливае з його гуяаЕгёотзтою! концепц!! подоланая минулого через спогоде. Структуру toro роман !в неможливо збагнути без розгляду двох часовых naacTÍat теперхшнього i шшулого, що щ в цхлому в!дпов!дае под!я теко-т!в на оповхяндй. актуальней для опов гнета, чао, ксль вдаснв i в:дбувасться оповтдь, i ромаавий час, тобто час у ккоцу в!д~ буваються под!х роману. Особливic-ra сп!вд!х pluaía у тво-рах Белля е:

а) коитхнуум короткого опев!дного часу; б) дасксшпнуум дозго-го романного часу; в) сбрашення ромакхв опов!дним часом у toro хронолог тчнзй посл:довнсот1.

Хронологтчна посл!дов:псть поддй опов!дного часу встуаае в протирхччя з реальним часом, оскхлькз, лочанаоти кожягй роман на píBHi тэпертшнэст! г лшие ретроспективно звертазгсесь до под!й, як i передували моменту опов5д!, Белль лаиае об'ектЕЗну посл!довн!оть прггшш i яаслэдку, змщувчи увагу- рецаяхента до фоновох !нформац!х.'Як наслfдок створюетъся характерна для да-ного автора яапруженпя: сам конфя!кт моститься в мняулому, а тепершнхсть е розв'язанням цього конфл!кту, тобто подоланням минулого.

Для нрацох opieHTauii в посл!доваост! под1й, для вхдаеззу-ваяня рхвня тепертаиост! в!д рхвня спогадзв, Белль маркув чао оповхд!, лояалхзукяи дтю в часовому кокт!нуум!,-- на в!да!ну в!д довхльностх введения в текст подхй романного чйоу. Хроноло-гтчне упорядкування подзй оповодного часу служить сигналом переходу э:д рзвня минулого на рхвень тепер!пност!. Тут Белль впдоряетовуе:

- ексшпцитн! позначки часу, виражеяi лексично (поданнн года-ни, дня, введения часових приел íbhhkíb тощо);

- ияхлхпдтн! позначки часу, вираженх седантэтво: певаа под!я, згадана багатократно, передана у cBoiñ тривалост!;

- форичя! позначки часу, виражен! проспективно-ретроспективни-ми засобами: безпосереднзй опис поди в текст! в!дсутай.

Б заледност} в!д вм1сту пласт íb минулого i тепер!шностi ро-мани Белля подхлено умовно на три групи:

I) романи "без минулого", як! структуруються лише опов!днш часом, котрий зливаеться тут !з ремаинЕЫ часом: "Ангел мовчав", "Де ти був, Адаме?", "I не промовив годного слова");

2) романи "подолання минулого", в яккх майже кемае подзлу мтк часовима рзвняш - м:;нуле } теперешне стпвзснують поруч, складаючи одне неперервне ц:ле: "Дтм без господаря", "Очи-ма клоуна", "Бмъярд о пзв на десяту", "Дбайлива облога";

3) романи пам'ятз, в яккх дог.пнуе ртвень спогад1в, спричинюю-чи ретроспективну форму роману: "Груповий портрет з дамою", "Кзнки на тл! рзчкового пейзану".

У роздзлз 3 запропоновано розгляд авторського об'емно-прагматичного подзлу тексту на формально видтлепз частили -Р03Д1ЛИ I втдбивки. Становлячи графзчний образ зглни окрешх текстових сегментов, роздтли з вздбивки тексту евздчать про змзну теми, перспективи оповздз або я часового пласту, перемещения просторовох знсталяцзх под Л або, принаймнз, просування опов зд1 в чаез.

Об'дано-прагматичне членування тексту значною мзрою визна-чаеться часовим з перспективном членуванням. Взд вмзету часо-вих пластзв безпосередньо залежть обсяг текстових сёгментзв. Що конкретнзшй зглзст, то бзльи явним с просторово-часовш хонтзнуум, то бзлыа дробний характер мае членуъашш тексту. I навдаки - доызнування пласту спогадзв на певному вздтинку тексту сповзльнюе х!д оповздз, розтягаючк членованз частини.

Найбзлыи релевантною ознакою об'емного членування у романах Белля е симетрзя мзж частинами, издкрзплена син-таксичним або семантичким паралелззмогл, вирахеиа рзвновагою 1/лк вступною, основною 1 завершалъною частинами твору.

Подзл на формально сепленти - основний момент творения ритму оповздз в романах Белля. Автор не поренасичуе оповздз громоздкими конструкциями, пздкрзплюкяи довгз роздзли короткими. Логзка його членування особливо виразно проянлясться у тому, що, эавдяки подзлу -довгих роздзлзв на втдбивки, 1х не важко сприйыатк, видзляючи в них тематичнз гнззда. ]Ндбшз"И, якз зустрзчгасггься лише у романах зз обома часоьиш рзвнями, становлять специ{лчну для романов Белля формальну ознаку, по-эначаичи: а) змзну мзкротом;:, перспектив:! оповздз, часового ::ласту; б) ритмзчну гармонзю романних текстов, сг.ркчинену но-редоьс зм майстерншл чергунанням док:::;::-: з ко;ют::;::х текстових сегментов; в) установку на уг.агу ргл;п::зснта, сигналом чого с ¡кс^с;;:-- ::1.уза ::ор<:д »'л-.оь дозою ол'Юрмацп. !

У глав! П "Монтаж ототктурних т&кстоаих фрагмент!в в я1-исть художнього твору як ВЕЯВ авторсьяо! !ндив Детальном зиведено другий член арххтектон!чно1 опозиц!1 члеяуваншг теюэ-гу, а саме монтаж. Змша перспектив опов!д!, сп!вставлвння, юреставлення, первривання, пеновлення часових плая1в в!дкв*-заигь можлив!сть текстового монтажу, особливо характерного утя Белля арх}тектон}чного прнйому. Явшцв монтажу склада® ком-Инаторика текотових фрагментов, слхввтдношення попередн!х 1 тступних вичленованих елементпз, завдаки чому рецип!внтов! :ранслюеться найбхльш вичерпне уявдення про образ теми. Саш [врез монтажний принцип структурувааня оповхд! досягасться ба-сана для Белля еднтсть автора 1 чатача, оскхльки читач пережиме той дивамхчний процес становления образу, що й автор. Зев-деки монтажу оповвд! досягаеться та сила внутрЬшього тварчого вшшвання. у реципиента, яка й в!др!зняе хздожахй тв!р в!д !а-юрмативно1 логхки переказу под!й.

Текст художньсго твору представляв поелхдовну змхну одного кгначу зншим, т читач, розкодовуоти зв'язки мхж окремими сигал ами, виводить з цього розмахття знакхв едане т!ло зудожньо-о твору. Вертикальна знтеграц!я частая тексту воображена в ,1л }й систем! зв'язктв шж фрагментами на влас не текстовому твнт. Мхж текстовиш фрагментами постаять склада! внутр!роэ-тлоэ? I М1жрозд1ловх зв'язки, розгляду яких присвячено перш! ва роздхли глави.

В целому текстов! зв'язки розрхзняиться по дальност! д!х кентактнх / дкетангнх) та по скеруванню дхх (перспективах / етрослективнх). Внутрхроздхловх романнх зв'язки птдкреслюють ааянзеть кожного окреиого текстового сегмента х переконуюгь додтльност! його оформления як вхдносно самостийно! текста-эх одиницх в рамках романного щлого. Мтжроздхловз зз'язке -эрхвняно хз внутрзроздзловими - вхдзначашться текстовою аштабнзетю.

Контактнх зв'язки появляються в текстах Белля лише зр!дка, ) якраз I е формальним проявом перспективного х часового чяв— Гвання його романхз. Вкутрхроздмовх контактах зв'язки е шчио частхштщ, нхж мзжроздхловз контактах } под тлен I на три ли: I) Е - А (кхнець попередньо! вхдбивки з початок наступ-II скерованх в комунткативному планх назустрхч один одному);

А - А (зв'язок здтйенветъея м!ж початковши фразами сусхд-

ais вЗ&бпвок); 3) E - E (зв'язок Mist заключна,. я сус!д-aix В!Д6ЕВОК).

Контактам зв'язок зд1йснюеться засобами лекснчиого повтору або g вввдеашм лексичних одиниць iz значениям послздовнос-т!„ Сешнтика поелтдовност!. виражеяа як локсично, так i грама-■г.тчао, сритаманна невласне-коктактним ьпкроздыовжл зв'язкам, як! форваально е дастаятнимя, але, представляоти одну перспективу ошш!д}, одну тематику лига, штегрують частики романного тексту, як, напр., зв'язок типу Е - А мтж роздтлаш УП i IX роману "I не промовив жодного слова", який об'е^луе перспективну л!н!ю Фреда Богнера:

... Als ich die Treppe hinunterging, setzte unten an Kai die Kanonade der Zehnpastafirma wieder ein (53); Als ich hinunterkair1T wurden Teller in Stößen von den Tischen genotnaen, es roch nach kaltem Gulasch ... (72).

Семантично контактниш с текстов! сегменти, об'еднант зв'язкаюг одночасност!. Опис под:й, як: втдбуваягься одночасно, не сп!впадаюта локально, сприяе епочному просторовому BHMipy, зображення з плану "шюскографП" переходить у бататом 1рн5оть. Тешопов!д! прискорюеться, чого автор добиваеться додатково щэ й тем, що значно скорочуе текстов: фрагмента. Та, оск!лыш ыовн} засоби передають знформац:ю лише л1н5йно, автор повинен скориотатися тут принципом демонтажу: спочатку BiH розкледас пев !домлегтя на окрем} поелтдовн! частини, як: nisHime, в рецеп-ц!Г читача, складаються в цШсть оповздх.

Найб1льш розгалуяеною i релевантною для романно* структури е система дастантних м!жрозд!лових зв'язкЗэ, в основi яких у романах Белля лежить, як правило, один }з основних для творения ритн!ки тексту художнього твору принципов органi3auii -принцип скметр!х. П!д ритмикою тексту розумтсться взаемообумовленiсть ! сп!введносн1сть текстових фрагментов, ос-нови хх гармон!йного сп!в!снуваяня в одн1й структур!. Сиыетроя скр1ште весь текст в «дане доле, забезпечуе рзвновагу його частинаы. В робот! простехено паралельн! й антитетичн! симет-ричн! текстов! зв'язки.

Паралел!зм на текстовому piBHi - до смислоьа кореляцоя частив. тексту, яка може п!дкр!шшватися синтаксичним паралелззмом i обов'язковш лексичним повтором. Другий елемент обрамления заввди семантично конкретн!пшй, наповнений додатковим смислом, бо до моменту його появи значения лексичних одиниць, як! вхо-

дять в обрамлюхлий паралельняй повтор, розкршзаеться контекстуально. Роман "Дбайлива облога" розпочяяаеться i запячу етъ-ся аналог иною ситуацию, покликаною символтзувати основну тому твору - нхвелювання в сучаснону суспмъств! сферя мтимнах почуттхв лвдини:

... und. proapt hatte ein .junger Benkel voii Fotograf, dar da noch rualauerte, ihn erwischt: wie er die zerdrückte Packung aus der Tasche nahm, ein Stäbchen herausfingerte, ansteckte, eigenhändig, ohne daß jemand herbeigerannt aarо, iha Feuer sa geben, und /.../ er ahnte, daß diese Schnappschüsse Karriere dachen würden ... (10);

... Als er sich umwandte, kam dar .lun^a Benkel, dieser freeh© Fotograf, aus der Kapelle. Er mußte sich dort mit Holspukes oder gar Dollmers Einverständnis versteckt haben. Es wag derselbe, der ihn neulich kura nach der Wahl mit der Sietflggttn im Mund erwischt hatte, und nun erwischte er ihn frontals ßit den Zylinder in der Hand, den Orden auf der Brust and hinter ihm die Totengräber und das Grab» auf dem шва den Nagen Be-werloh lesen konnte. Der Junge grinste nicht, lächelte nicht, gab kalt seine Schüsse ab, knipste ihn noch einmal Bit Käthe, kurz bevor sie ins Auto stiegen; knipste, knipste. "Bar wird Karriere machen", sagte er zu Käthe ... (289).

Антитеза мае смислотворчу функц!ю, протиставлявчз зак1нч©аш твору його початковi, вона несе основной наголоо у твор!, заззр-шугога його тематично : структурно, передовсйл завдяки вакорзо-танню паралолъних антатетичнлх лексичних засоб!в: повторена вдруге неговано лексика ввдтворюе перелом у СВ1Д0«0СТ1 nopcosa-л:iE, поворот тематичнох лзнп твору, а отяе - завершенкя представлено* з роман: макротеми. Першим образом роману пДэ ти буэ, Адаме?" е образ генерала, яякй повторно появиться в останньогду роздал: твору, це вже буде цшеом imira. лвдина: Zuerst ging ein großes, gelbes, tragisches Gesicht an ihnen vorbei, das war der General. Der General sah isüde aas. Bas-.ig trug er seinen Kopf mit den bläulichen Tränensäcken, den gelben Malariaaugen und den schlaffen, dünnlippigen Mund eines Mannea, der Pech hat ... (7);

... Feinhals erkannte den General sofort: er sah besser aus, entspannter, und er hatte jetzt das Kreuz an Haie, er schien sogar leise zu lächeln /.../ Der General war fast nicht вehr

gelb im Gesicht, und er sah auch nicht mehr müde aus, sein Gesiebt wer ebeuaSßis, Tuhig, gebildet ... (129). Шщэ парадахis.y мокяавий ка pisitax дхляннах тексту, то антитеза у Бадяя завзди маркуе завершения тверу i мае загальнотекс-товкй омисл. Обращения - цв завади збагачення, прирощення до в1дсйюх фории новнх семантичких в!дттнк1в, забарвлених певною ромвннов символ!кою.

Завершельний роздтл apyro'i глави присвячеко лейтмотившр текстовеы зв'язкаы, як! в!д1Граеть значну роль у розвитку тема xmz i окр!ш1еан! арх^-ектонжи романЬв Белля. Формально текс-тотворча функция лейтмотивхв проявляешься у словеснтй повтор-аоот!. Повторн!оть творить семаятико-арххтектон!чяу систему, яка коранве з !дазю твору, видхпяют в текст i ютновт контекс-тсаш. Феномен значения лейтмотив тв поредус im у Toi^y, що, не шн!фестуючЕ жодяох текстово1 nporpeoii, лейтмотизи спрдають ifl, вони необх!дах в загальному макроконтекст! художнього тво-ty. Нядлидшов!оть протистохть :нфорг/лд!х, та лише завдяки над-лишковост! совхдошеання стае остаточно зрозумхлим рещппентов! Недшаиов!оть на piBHi оемантичного представления тексту на е надявшков!отв для його структури. Повторюючись, лейтмотива мо~ диф!кувть свое значения контекстуально, "в глибину": в!д численного повторения образи поступово втрачають свое семанткчне значеяяя, перетворюотись на символа.

Визначальнш для розум!няя лейтмотивtB критерием е хх час-тотн!сть. Частота!оть введения в текст лейтмотивiB залекить в!д того смаолового навантахення, яке вони, зг!дно авторськох !нтенц!х, повинн! нести у творх, i мояе бути: I) екешпштнов. форкальниы проявом яко1 е !зохронна повторявантеть, що дозволяв розглядатн дану давну оданшш як пер!одичну; 2) таплгпит-ною. представлено» в романах Белля мотивами-ритуалзш, якх, не позначен! формальною повтортанЬтю, проектуоться при допомоз! OÖOB'яэкового лекоичного п!дсилення (jeden Morgen, bei Jedes Vetter, Gefühl der Ewigkeit тощо) на всю наступну канву текст; ! ф!коуються у peuemxii як високочастотн! стшпстичн! засоби.

Дейтьютивний повтор е яскравим прикладом ретроспективного

текстового зв'язку, оок!льки семантика його повн:стю розкрива-

етьоя лише при врахуванн! цзлого тексту. У процес! сп!впрац!

автора з читачеы лейтмотива становлять чи не найб!льш творчий

элемент, оск!лькв дов!льн!сть ix трактування у рамках закладен(

i I

го автором вариативного потенциалу зишрзэетьоя перш за все фантазiею та ерудицтею рещшоеята.

У завершальной Ш глав! 'Чндившгальнт оосблшюсто сянтак-оичнох структура роман!в Белля" простеяеко найхарактерн!а1 син-таксичн! конструкц!х романов Белля. Синтаксична структура тексту - це та об'ективна реаяьн!сть, на баз: яко! зд!йсяюсться ко-дування автором емоцойних та експресивних конотацМ. Домонупча в текстi синтаксична конструкц!я до певнох ьири втрачае свое стил!стичне забарвлення i перетворюсться на елемент, обов'яз-ковий для загально! архотектон!ки тексту. Ввдолено тря тшш синтансичних конструкц!й iндиз Лдуального синтаксису Багая, як: характеризуоться десма спельники ознакаш: це граматячно роз-ширеаi. полёпропозатавно синтаксичн! конструкцН. KosaiS s трьох вид!лених синтаксичних структур присвячено окрвмий розд!л глави.

У роздал: I розглянуто моносуб'актно полелредикатазне кон-струкцёх. Використання пэрэчисливалышх ряд^в предикат 1в е одним 13 найбёлъш часткх способов розширення текотових сегментов (Скляренко, Бакина, Брандес). Так! структура е п-происэи-

тивними: число пропозицй в них пцопорцйно до колькоотi чл0-

нёв однородного ряду. Однородно ряди - це явшце синтаксичного мёкропаралелёзму, який, з свою чергу, складовою частиноа входить у таку важлнву д!лявку отилхотичнох онстемз як експрескв-кий синтаксис.

У романах Белля пэреважаить тричленн! моносивдетичнё закрыто ряда. Семантично компонента таких одно роднях ряд!в е nooai-довниш в часе: коггшй наступнкй момент s чаеовим продовженнгш дох, вираженох поперэдном композитом. Чётко вираяення часовгос вёдносин мен предикатами корелве ёз завершальною функцёеэ спо-лучника сурядностi, який означав вичерпання перечисления: Ich ataad nur da, bliokte auf dift КоЫепгer Straße und dachte an Harle ("Ansichten eines Clowns").

Особливий ритм романёв Белля спрзчиненай само виразним перева-жанням у них монооиндетичних конструкцёй: у "Ангел мовчав" ix 95 % вод загальнох кёлькостё однородной предикативних структур, у "Де ти був, Адаме?" - 87 %, "Дом баз господаря" - 86 %, "Очи-ма клоуна" - 81 %, "I не промовив жодного слова" - 80 %.

Чергування мови персоналов ёз одно роднями предикатив ниш рядами тс на мет} паралельнз зобрахеняя внутрёшнього i зовнёш-

нього життя repoiB таору; в цьому випадку однорвдп предикатив-н! ряда виконують функцга ремарок, виражаоти зауваження, ко-ментар} опов!дача.

Асивдетачн! полтпредккативнз ряди появляться у Белля значно р!дню, нхя моносиздетичн!; лише у даох романах вони ста-еовлять б!льшу частияу однорхдних ряд- у "Бхльярд о хпв на двсяту" - 63,5 %, у "Дбайлива облога" - 60 %. Хоча частотность появи асиндетичйих поя1предикативних ряд iß невисока, прот.е тим вищш е Ix стшпстичне навантаясення. 0св1тлюючи певний фраг-шнт дхйсност!, що мае посередихй розвиток i наступай продов-ження, не заф!ксован! в текст}, ата доступн! уяв1 репип!еята, вони творять шдгрунтя екстрал1нгвтстичкого контексту. НаЁ-б!льш ригмхчними е чотирккомяонентят асиндетичн: конструкцх!, як! характеризувяься пЗдвищвною експресивнхстю i кедомовлен1о-. я», думки чи опису:

... ich ließ Iba singen, ließ ihn mit der Ulanentsehapka spielet die seine Onkel iha geschenkt hatten, ließ ihn seinen Degen hinter sich herschleppen, ließ ihn ausrufen: Franaoa totl English-B8z> totl Hubs totl (Billard um halb sehn).

06' uktom досл!даення у розд!лз 2 e функционально наванта-кення ! викорнстання Беллем паратакткчних макро рече нь-пе р 10д !в. Ыакророчення - характерна семе дая художяього твору синтаксич-на одиниця, через яку виразно проявляться 1ндив!дуальн1 особ-jUBOcii стилю автора. Деякими дослхдниками (Смеречинсышй, Чайковский, Schneider) паратаксис вважаеться стшпстично;э фигурою !з вищою в!д г!потакснсу виражальною потенцхеа. Характерними ,для паратаксиоу рисами е образность, лаконгчнхеть, природн!стъ, глибияа та гострота думки; економгя уваги рецип1ента, яка не розпорошуеться м!ж р!зними формалышяи показниками залекност! -як у гшотаксис!. У романах Бэлля сп1в!снують периода i3 вхд-аошеннями конкатенан!! (послхдовност!) i пер}одк is вхдношен-аяш рал!ац!! (одночасност!) мхж компонентами.

Коякатенативн! в}дношанкя у перход} об'еднують факта, якх в!дбуваються лосл!довно, чим досягаеться своерздний "поздовж-ний перетин" часу в художньоаду текст!. Кожний попередн!й компонент е своер!дною преоупозиц!ею наступного; одна подхя нани-зуеться на !ншу, виражаоти темпоральну наступи !сть компонент ш: Ев war fast, als hätte ich am Morgen meine Schritte gezählt, шА ein geheimnisvoller Hhythmus, der Deine Beinauskeln be-

errschte, zwängte mich, einzuhalten, aufzublicken - und ich ab nach rechts, sah durch einea Spalt das Vorhengs den Tel-er mit den Koteletts, die großen bunten Zigarettenplakate, od ich ging auf die Tür au, Öffnete sie und trat ein; deinen war es still, und ich spürte sofort, daß sie nicht da iar ("Und sagte kein einsiges Wort").

Радталып в!дношення у лергод! передаоть "поперочний зртз" год!й, представляхли формальне вярааення динамхчних текстових зрагментгв-описхв. Дкскретнх явща з!бран! автором в один уза-тальнкший цШоний образ:

ieptenibermorgen. Drcschkengäule bewachten ihre schluaaernden [erren; Hotelboys in der violetten Uniform des Prinz Heinrich ichleppten Koffer hinter Gästen her in den Bahnhof; vor Ban-:en wurden würdige Gitter hochgeschoben, rollten mit soliden Geräusch in Reservekaamern; Tauben; Zeitungsverkäufer; Ulanen; ■ine Schwedron ritt an Prinz Heinrich vorüber, der Rittaeia-;er winkte einer Frau mit rosenroten Hut; sie stand ver-;chleiert auf den Balkon, warf eine Kußhand zurück, klapporn-le Hufe auf KopfSteinpflaster; Wiapel im Morgenwind; Orgel-;öne aus der geöffneten Kirchentür von Sankt Severin ("Bil-.ard um halbzehn").

Така амбхвалентнхсть onoBifli, коли, з одного боку, наголо-гуетъся на свмоцтноат i !, до певно! мхри, самодостатноет! шемэнтiB паратактнчяого периоду, а, з iraioro боку, во! вони ¡умуються в цхлхсть завершено! думки чи образу,. - складае ха-)актерну особлив!ать епхчного стилю Генр!ха Белля. Поеднаняя свох ритм 14них основ лер10Д1в :з вадношеннями конкатенац!! ! )адзац!1 покликано передавати багатомаяттнхсть i еднзсть зо-¡ражуваного. Дзя наддовгого паратаксиса може бути переслана юступним п!сля нього пуантом, коротким реченням-узагальяеняям юпередньох хкформац!!. Часто цей стилзстичний зао!б п1доилв-шй повтором, який поеинуе його хз передушим периодом.

Паратактичне макроречения - це явище монтаау на синтакоич-юму piBHi текстового фрагмента. Особливо! ваги тут набирають :тики 1.пж компонентами, як! виражають певну суму неназваних юмент!в д!йсност!, зображено! у фрагмент!, що граф!чно позяа-[ено завдпки введенню в канву пергоду крапки з комою та дво-;рапки, якт актуалтзують "внутрзшн!" - глибш! й тона! плана •ексту.

У завершальвому розди! главж розглядаеться пол1фуякц0о-Шш>я1оть текстовюс сегмент!в, розшрених парентезою. Частот-aiOTb появи парейтези е релевантною лише у чотирьох романах Белля: моносуб*ектному "Озима клоуна", полйгерспектшвних "ДЪл без господаря" i "Дбайлиза облога"; найвищою частотнтсть парен-твэ е у роман! "Груповий портрет з дамою", де опов1дь ведеться в!д !мвн! автора-опов !дача, який додовнюе опов!дь свохми комен-таряыи i зауваженнямв.

Структура, розширена парентезою, е пол!предикативною, ос-'я4шси предикативний план парентезнох вставки не руйяуе предикативного плану основного речення. Граматично незалежна вад основного речення, парентеза складае з ним двошарову синтаксич-ну цШоть (Ризель, Самолетова). Чаете розширення Беллем опо-в!д! парентезними конструкциями сприяе паралельному ведению опов1д! на двох ртвнях, як1 умовао можна позначити опозиц1ями

1) "дйова особа / опов!дач": "... Stellen Sie sich etwa tfeittlf.mnte ÜU S^fasaa tMt MgArtlftO ich hätte dae Blies richtig gefunden?"("Gruppenbild ait Dane");

2) "невласне пряма мова / пряма мова": Laens Bruder bot sich an, ihm Arbeit ia Manchester zu besorgen, auch Leens Eltern, oit denen er sich gut verstand, luden ihn ein, su ihnen nach Irland auf die Farn ги кошиеп - "was zu tun und was zu essen wfrd immer da sein" alle waren davon überzeugt, daß es Srieg geben, daß es besser sein würde, nicht nach Deutschland zurückzukehren ("Haus ohne Hüter");

3) "основна думка / коментар, доповнення, уточнения, оцтнка"*. ... sie hatte in dieser Sache Hubert heftig - vielleicht zu heftig? - verteidigt ("Fürsorgliche Belagerung").

Форма, синтакстн: особливостз романних парентез надзви-чайно батат!, то несе значний потенциал образност! худояшього твору, а отже - i функц!ональну полофоною цих конструкц!й. Роз-глянуто п'ять основпих фуикцШ парентезних кояструкцтй, як! зуотр!чаються у романах Белля: I) вираження модальност!, тобто уточнения, коментар, зауваження, емогцйне вадношення до onoBi-д! тощо; так! парентези впливають до neBHoi wipn на думку чи-тача ! значно зменшують дистанцию м!ж читачем i опов ¡дачегл; 2) проспективна орган!зац!я читацького сприйняття; ui парен-тезн! вставки зевжди передушь т!й частин! основного речення, яку вони коментуюгь, випереджуючи ! фтксукяи реакцию читача;

3) текстотворча функция, яку виконують парентези-ремарки, творячи ц1осну семантичну картину тексту i сприяючи паралель-ностх зображення; 4) гальмування, ретардация тексту; ui парен-' тези творять складну тональность твору, Еизначають багатошаро-втсть художньох структури тексту, надають onoBifli .другий, "фо-новий" план i е в бхльштй чи меншй Mipi автосемантичними до свого найближчого оточення: ... sie betritt den Lebensmittelladen nicht mehr, läßt ihre Einkäufe von Grete besorgen, und Hans hat ihr den allmorgendlichen Gang zum Bäckerladen abgenommen und holt ihr rasch, bevor er zur Arbeit geht (er igt Techniker bei der Straflenbauverwaltung. Grete arbeitet als Kosme-

vm4 ftat Lg^i , - bj.shgr, ghftg PrfgiU -. j-hfg Pign9.?9 tenloa angeboten), ihre zwei unabdingbaren knackfrischen Brötchen ("Gruppenbild mit Dame"); 5) арХ1ТекТ0Н1ЧНа СЩШКЦХЯ; пареатези скртплюють в одне цна почленований окремими спогада-Ш1, монологами або цитатами текст, що досягаеться передустм завдяки використанию форичних засобтв: Wäre Leni weniger ahnungslos gewesen (ihi'e Ahnungslosigkeit hatte sie schon bei Kahel bewiesen)« sie hätte - spätere BreiKnisse und Handlungen lassen Schluß zu - genauso gehandelt ("Gruppenbild...").

Парентеза - не ст!яьки синтаксичний saciö дробления целого, сктльки елемент синтезування тексту, на що вказуе, зокрема, графтчне оформления парентезних включень (перевалено це тире або дужки, зртдка кош), яке, сигналтзуючи про певну окремшахсть иарентез у потоцт оиовШ, разом з тим, не вадокремлшчи вставку в}д основного речения, вказус на ix зв'язок з ним. KpiM граничного, тж парентезою i синтаксичною структурою, з якою вона сЛ1«В7Дноситься, зснус, часом ДОВОЛ1 tichiiü, лексико-граматич-ний зв'язок. Зхчдно авторськох хнтешш, парентезн! включения допомагають встановити необхадшй для рацепцхх твору контакт з читачем, становлячи решпку, звернену до уявного читача, або ж "решпку Böin".

Кожно явшце тод? стшпстично значима, яйцо во но розглядаеть-ся з точки зору iioro участз у конкретному висловлювашИ. Саме тому опостережоння над текстовим синтаксисом Белля провадилися ь оннтмттгачному аспект!. Уведена таблиця середньох частотности полни розширених полшропозитишшх синтаксичних структур у powatax иолля проводить паралолт мтк творами цього автора f, одночясио, пштчя« хх специфики ознаки:

роман

"Де те був, Адамз?"

"I Ев КрОКОВШЗ

йодного елоза*

*ДЫ баз гозаодаря"

монссуб' паратактичах пареатезно

пол х- макрар0Ч8кш1 розпшренё

првдакатЕБн! нерЪде синтаксичн*

кекетрутагё! коаструкц1х

еврвд^я часготн101ь появи на I отор. тексту

0,9

1,1

0,9

0,8

ОД

0,08

0,3

"ЫяьярД о >

п!в на дасяту' |

"Очвма клоуна"

"Груповий портрет з дамою"

"Дбайлзва облога"

0,7

0,8

т о *»"

0,6

1.5

т к

X

0,08

0,3

2,3

0,8

На основ! комплексного досупдазнкя саманно г творчостё Генриха Белля, побудованох на нацёональнаг яттвратурниэс града-ц!ях I вписанох в русло загальнол}терагургш; романёстичних тенденцёй, у Висновках констатуюгься художня 1вдив!дуальн!сть оповёднох структури, основа! принципе рютЛчнох гармонёх та специфёчнё в семантико-архётектонтчному плаях засоби текстовох ц!кост1 у романах цього автора. Видхляються основн: ознаки цё-лост! роману як типу художнього макротексту: сегментация тексту на формально-семаатичн1 оданицё; використання вертикально лексичних повторив; проспвктивно-ретроспективкё текстов! зв'язки романного дисконтинууму; синтаксичнз скрепи мя текстовиии сегментами; взаемодхя перспектив оповтд}. Пропону-еться перспектива подалыгого дослёдаення романяох спадацини Белля на рёвн! лёнгвостшпстшш.

По тем! дисертацП опубликован! наступи! роботиг

. Украхноький переклад TEOpiB Генриха Белля в контекстi за-зльяого культурного процесу // Еколог!я культури: icTopis, ?адтш, сучасн1сть. Тези доноз}дей конф&ренц1г II-12.05. 390. - Льв!в, 1990. - С.82.

. Членування роману Teapixa Белля "Б!льярд о а!в на десяту" г зас!б вираження авторсько1 Знтенци // "¿ноземна ф5лолог1я: 5.наук.пр. - Вип.102. - Льв!в, 1991. •- С.Ш-По. . Функц!онуваяня пареятезннх констсукцШ в роман! Генр!ха элля "Груповий портрет з дамою" // 1нозеша фгксдог1я. -in.103. - Льз!в, I;:02. - C.I30-IP5.