автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.08
диссертация на тему: Логос коосферного бытия (философский анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Логос коосферного бытия (философский анализ)"

Р(6 од

4 Ц \ViO\l

' АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут філософії

' На правах рукопису

УДК ІІЗДІ9

Нетудихалов Валентин Андрійович

ЛОГОС НООС'ЕЕРНОГО БУТТЯ /філософський .анапіо/

Спеціальність 09.00.08 Філософські питання природознавства і техніки

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття годного ступоия кандидата фі.чоооЛсьпк наук

ійіїа - І99‘3

Дисертація виконана на кафедрі філософії природкичонаукових факультетів Київського університету ім.Т.ПІовчанка

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор КОСГОК Н.Т. Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор ПАРИШ И.О. кандидат філософських нзук ГЛРДАШУК Т.В.

Провідна установа - Цегар досліджень науково-технічного

• потенціачу та історії науки їм .Г .Доброва

. АН України.

Захист відбудеться ^Х993 р, 0

годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 016.26.02 при інституті філософії АН України.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці інституту філософії АН України.

'Адреса: 253001, Київ, вул.Трьохсвятительська, 4, Інститут філософії АН України.

Вчений секретар спеціалізованої ради

В.С.Дук"янець

Актуальність дослідження. ' ' ' -'

‘ Проблема Логосу, починаючи- о античної філософії, заЛмата одне 'S центральних місць в розвитку філософської душш. Значна увага ції! проблемі лриділяїась но тільки е східній та.знахідно- -європейськії! філософії, але ft а вітчизняній філософській думці» яка довгий час була під забороною. В період сталінізму і.застои проблема Логосу, скортт всього із небезпеки "пласти* в ідеалізм", по суті но розроблялась. Вихід 'го кризи сучасної філософської думки вимагає, поряд з інші, осшіслоннл проблеми Логосу в від-родаупатзе rip^.'VK віч'чизн.чнік філософів, а також розглдіїу під куто?.; зору, цо нас ціказить, сучасних теоретичних розробок в області астрофізики, космічної біології, біогеохімії та інших наук. Так, звэртас увагу співзвучність ідеї салоорганЬації, що розробляється в межах сучасної теорії про стіЛкісі’ь дисипати’в-нкх структур І.ІІригогїина, яка охоялпе процеси самоорганізації, ттгівізчн космічні, і ідеї Логоса, wo виникла а давнину, як (фундаментальної космічної енергії, причини порядку в світі і-причини ЛОСЙООУ ЯК ПОр.ЧДКу, - ‘

Разом із тим в>г.:агаж-'ь осмислення уяви про Логос не тільки як про самоорганізації? матеріальних систем, але я тлумачення Логс а ід іншім кутом зору, наприклад, як розумного початку /доцільність, слово, ідея, розум/, що визначає порздок, цілеспрямованість розпитку. Якраа такі тлумачення відхилилися філософ- — ми моністично-матеріалістичного напоям:;?-. йіа іншим, в своєму ДОіїЛІД’.ГЄКНІ МИ. .(ЧКОДИМО з того, to категорія "логос", як і ЦІЛИІ ряд інзих катзгоріЛ, відрізняється гілпраиістичністю свого змісту : завдання філософського досигідявння,. як нам уявляється, поляг !в в тому, иоб по стагати на шях однобокого акцетування якого-нобудь одного г;ідходу ліс единого,. а на’.та.’.ітись осмислити ра-ціо;ггг.>пі иомоотя змісту ь хемноау із них і, по можливості, ви* прац-.загп глнтотччнг.Я ніїхід та відповідну інтерпретацію проблеми Лс.’осу. Объективна догаз-овість такого підходу наочно проявляться к виникненні та-розвитку концепції ноосфери. В дисертації ач гсь'т отміггьгткг пн»лтзі' .^лосо^с&гзсс засад чошрпції Лоте яг мооеферп,- <V/.;3 езіт, н якому міт аслвемо, знаходиться під впливом поього 'імпульсу космічних енергі" /Роріх/ і трансформації їх ШЛЯХОМ ДПДСІКОЇ ^иттсдіяльпосл «

-з -

З виникненням та розвитком ноосфери Логос наочно проявляй себе з одного, б оку 5>:с розум -людства, а з іншого - як закономірний розвиток матеріальних спотом, шо транс.уюрілуіоть енергій і втілюють в собі /з більшою чи меншою часткою відповідності законам КЬсиосу/ людський розум як даерело розвитку цивілізації. Людство, цо перетворюй планету Земля і діс на Космос, виступав як антропокосмічний фактор. При цсому неадекватність перетворені, світу людиноо мав наслідком екологічну нестабільність, із збільшенням мгри якої створюються загроза існувань» самого'миття. Причиною смертельної загрози в саме людство, бо його розумом та воле» спричинилося порушення законів КОСМІЧНОГО ЖИТТЯ, ЯКЄ Про— являнться в невідповідності енергетичних та речовинних перетворень на планеті. . • ,

Величною саолугоіз В.Вернздського е . обгрунтування того, ш головною умовою просування «юдства по космічних шляхах розвитку е усвідомлення значення думки в загаїьноіидськоау її розумінні як космічного явила. Він писав: "... ноосфера проявляет ся в мыслительном процессе”^. Поява розуму с головний факт в історії планети. Уявлення про ноосферу, яш розробив В.Бор- • нцдський', стало об'єктом дослідження, бо в ноосфері проявляється багатоплановість Логосу як космічної енергії і як розуму.

Стан .поолід-гзннп гщоблзни. Перший етап дослідження ноосфери вітчизняною наукою - /кінець 1520-х - 1340-х років/ - розробка ідеї! про ноосферу З.Бернадським, ский створив вчення про ноосферу, як синтез природного та соціально-історичного процесу, ао відображай реальна планет но-космічне явище. Цей висновок важливий ддя розвила сучасних уявлень про ноосферу як про соціопри-родну систему, виникнення якої здійсниться на засадах процесу самоорганізації космічної матерії в умовах Землі. Для першого етапу характерна відсутність дослідницького інтересу до проблеми ноосфери з боку наукової громадськості, політичних та ідеологічних інститутів.

Другий етап /кінець 1340-х - сер.1950-х років/ - звернення окремих вчених до ідей Е.Ворнадського про біосферу та ноосферу /з основному до п;'аць про біосферу/. Результат - створення концепцій про техногенез /О.&рсман/, про геологічні цикли /БДичков/', про роль космічних променів в китті . , біосфери

^ Ьернадський В.И. Философские мысли натуралиста. М.: Неука, І93Й.- СД00 ■ ,

/О.'&жогоыгн!?/» п\р аіітропокосмізм /Л.лоло.дняЛ/, про космічна поняття шіт'гл /іі.і-іосгок/. Дослідники виходили з того і і;ю поосс][о-ра мае но тільки ириродно-гзологічну, аио й соціаііьію-духовку історій.

Коогена.» моке відбутися лиши с результате переходу людства до планз тарних гуманістичних відногонь та розумного керування природо-ї. Дня другого етапу характерна відсутність какого дослідницького інтересу стосовно проблеми ноосфзри з бону наукової громадськосте, та в зо н таки виходять в сліт зібрання тзоріл та окремі праці Б.Бэрнэдського, видається "їеіюмен чоловіка" П.Тоя-ра дз Ііардзна /1533/.

Трот і а етап /др.пол.СО-х років - по оьогодн.час/ - ■

. активна розробка проблеми ноос]лри, вияв до ної зацікавленості. За 'кордоном створюється Римськи.і клуб для вдачоннл глобальних преблзм сучасності. Ноосфера як терпін, символ, с дои,, теоретична модель використовується науковон громадкіста* засоба- . ми масової інформації, громадським) закладами.

Загальнотзоретичнкм проблемам шосфэра присвячені- узори Олвксісва З.П., Гірусова К.Ь., Будило М.І., Ками-ілозп М-.іа., Ков-ди В.О., Казначеева З.П.,’ Ііогсоєва М.М., Моч-аяоваіЛ., Перельмана О.1., Урсу.га О.Д., Піїдунопа 5.Я., Лншна ОЛ'. За інш. . ,

Проблемі позег>є::нпх цивілізацій прї-.опячеіг;- твори з ноокоо-молорії Кард.ихаа іі.С., Троїцького Б.С.:,. Еіиовського І.С. та інп.

Б зс"язіу з .'іублікаціо в останні дощ-творів вітчизняних косм'.стіз збагатилася уява про роль Розу:.у /Логосу/ в світобудові. Це, головни.! члном, $ілосо.*и та природознавці Егіапатська О.П. * Булгаков Сії., Лоссэ 0.5.,, Селошза ВіС., 0. та йІ.Реріхи, йедо-ров іі.і., іаоренськкД П.О., Франк ЗЛ., Чичовський О.М., Ціол-ковськиЯ ІС.Е., Холодний'ІІ.П.га інш. '

Сорзд зачордонннг зчлисс'-проблему самоорганізації лК умову лродву єдності матері>.іьиото- світу досліджували Л.Бертачі)Ні|»і'і, й.ДгІсон, И.1І1ігзні,»іІ.1івсароьич, Г.Яіколіс, І.Пригожин, Г.Хакан.

іхаосо-'/г,. природлчиавц; обгрунтовують значения матеріальних /природна оерадОЕИ.:е, прз.-рютно-пвретвор’ача діяльність/ та ін-Іармаіііі5м;іх, «н-^рготичних Дюзу-.!, Лоі’ос, наукова думка/ ісокпом'.мг-т';і неточного буття. Логос тлуііаччтьсл ро-різноі"/: як порядок, яаяоночірність, ласий, їдзя, слово. кіч будемо розуміти його як наїлідо;-: прояву яекона<ір;«п-с змін самоорганізації матерії, -ті ЗДІ "ІСЧіУ’ГЬСД Лв ПРИНЦИПОМ ГіВОрОТіЮГО :ЧВ"яЗКУ, ТічЛОІЧ 1Ш буДОІ.Ю

розуміти'під Логосом Розум /людини, людства/, иш £ор..[уи ноо«][в-ру. Де розуміння узґодауегьея я правомірністю ілумачиння ноосіТв-ри у в чанні як В.Взриадського, так і д/у.овна-итичної концепції црос|ерл і відповідно Логосу ноосфрного буття У вченні О.Бла-ватської та Реріхів. Термін "логос ноосферного буття" означає космопланетарне армування на планеті, иіо створено процесами самоорганізації. ♦

€ рівні підходи стосовно інтерпретації ноосфери. Одні дослідники .вбачають соціадьно-природнин аспект /Казначеев В.П./, вважаючи, іііо геїюгко ноосфери тільки почався. Інші /Олексіеа В.И./ вважають, ио.ноогензз мао два етапи фехтування. Існують концепції об'єднання /Тіренок Ф.І./ природно-наукових та філософських иід-.ходів, обгрунтовується роль-біогеохімічного підходу /Крипивін В.і,, «оогенезу б інтеграції наук, в вивченні глобальних проблем. Єдності в тлумаченні понять "ноосфера", "логос" немає.

Досягнутий на сьогоднішні її день рівень досліджень дозволяє зробити нвеїупні узагальнення поглядів на суть та структуру ноосфери. ■

І/ Необхідно прийняти-до уваги те, шо з біосфері /як і в ' литосфарі,- атмосфері, гідросс^ері/ зміни, шо маять місце під впливом людини, набули геологічного, планогарного та космічного характеру. Остаяно два грунт дая погляду, що розум людини має космоплалетарний характер. ,

2/ З позицій релігійних мислителів розум людини з прояв космічного Логосу, що створює на Ззмлі ко см о-плане тарне тіло -Софію. З позицій-представників матеріалістичного світогляду, під Логосом розуміється матеріальна субстанція з присутніми їй процесами самоорганізації, шо і приводить до ноогенезу.

З/ В генезисі ноосфери можна виданим три стадії - прото-біосфера, власно біосфера і стадія ноосі|ери, що формується.

4/ Виділяються структурні елементи ноосі]ери: біосйара, антропосфера, соціосфера, техносфера, ін$орчаційна сЛїра,

&/ Генезис ноосфери як системи, то саморозвиваеться та . самоорганізуеться, здійснюється в певних просторово-часових вимірах. ■

б/ Синтез наукової та духовно-етичної концепції досягнув свого завершення у вченні Реріхів про світ мииленний, шо визначає еволоцію Землі.

’ а^та і задачі досліддоння. Метою дисертаційного дослід-канлй о подальшій розвиток концепції Логосу ноосфери,

■ <?

розкриття пзааиозв"язку Логосу як принципу самоорі-анізпції на- ■ терії з ноосфзрною цідіснссто та у яз а на цих засадах ноогенезу ' як прояву та еволюції космічного Логосу.

Відповідно з цісп мзточ визначимо наступні задачі:

- філософськи обгрунтувати пончття "жііт'^я”, "рОЗУ'Л" як но-

вгд"емні властивості космічної .матерії ; .

. - показати »«?ємозв",чзок принципу самоорганізації матерії

із становленням розумної, доцільної дії людини /Логосу ноос^ер-ного буття/ та здіЛснити філософський аналіз наукових ї:онцзпцій про багатомірність ноосфери;

. - проаналізувати необхідність вибору ллдстиом світоглядних

установок антропокоскіз.іу в новому космічному циклі еволюції.

Теоретичною і гатодологічною основою дослідження с лпаці вітчизняних.(}ілосо|ів - коомістіп. В дні. фтації використовуить-ся результати досліджень вітчизняних та закордонних природознавців і мислителів. При цьому проковуються плюрализм підходів сто-сопно дослідяунаної проблеми, і беззастере;;итиво на вірюущзтьсЯ' релігійна філософська думка а поглядах на проблеіду Лотоса і ноосфери. ьіатерішіїатичні підходи не тлумачаться в якості чбсолит-ної істина, яка цілком викжочье всі можливі дїдходи і інтерпретації. Проводиться ідол необхідності створення синтетичного підходу, яки.1 Ерадоиуц раціональні моменти в-різноманітних ракурсах баченая проблеми Логосу ноосфери- Р>ліша вказачі моменти безапе-ляціПно відкидалися, як релігійні і ідоь.’гі’стиші.

Наукова новизна дослідження. Запропоновано варіант філософської йодолі но о сирного бутуп людської цивілізації. Сутність даної концепції -складає аналіз ріг-ніз самоорганізації матерії, віо ооолпціонуить до цілісної сдгюсті космосу та життя, іїатзго-рі альты синтезом ііисї'упаз ідоп про Логос ноосферігаго буття, * культуР;п-іСТОріІЧНОГО ТЯЛ/ЗУТТЯ, 'ГО'і'ОГ.НЬОГО ІСОСМОЛИДСЬКОІЛУ способу організації соціального буття пізнаючого та перетворюючого су "і" с эту.. 'Оспог:іп,и з.-тіст даної концепції викладено в наступних положеннях, по вмостіться на захист:

- Логос, я::кЧ е.наслідком самоорганізації матерії і одночасно прячшккг іл активного розуму ноосфери, - мао субстанціональний :<эрп::гэр як багатобічна просторова основа в трьохзимір-но?.’у .'\ізично;«у просторі і як сукупність фрштаоровчюс ііотенцій світобудови;

- ро,?;гріг:с, лО сюріш-ч’/ілосо^ська тйвлеяцх.ч зітчианяного

космізму узагальнюється в концепції Догосу ноосфери /Софії, сфз-ри думки/, а їйхок, то концепція'Логосу ноосфери не зводиться До античної ідеї Логосу /закону, розуму, слона, вогнй, бога/, але мав тенденцій синтезу західно-егропейського тоорзтичного природознавства /як космологі чного антропного принципу/ і східного /івдійоько-тібогського/ філософського напрямку, як вчення про колективну могутність розумних лил Всесвіту і

- розкрито вчонад про ноосферу як прояв планотарио-косміч-ного Догосу /науково-духовна думка людства/, шо відповідає космічному циклу розвитку;

' - показало, ао на засадах концепції Логосу ноосфери обгрун-

' товано принцип Роді про вічність життя і з цих позицій зроблена спроба доказу гіпотези єдності ниття і Космосу як процесів самоорганізації, асиметрії, багагомгриості просторово-часового ко-тинууму; .

.- розробленатіпотеза ндуково-фіяософського процесу зміни світоглядної картини світу /геоцентризм - антропоцентризм - ант] гіокосмізм/. Геоцентризм /з наДдавніїііих часів до кінця ХУЛ ст./

' встановдлг. Тгоо /Бог/ як єдину діячу силу, шо домінує над усією реальністю і антропоцентризм /ХУЛІ - XX ст./ - епоха промислової та науково-технічної революція, - здійснює редукцію Теосу до розучу та волі людини, як єдиної творчої сили в пустому і мертвому світі ; антролокосмізм /з сер.XX ст./ відновлює діалог міх: людським та космічним Логосом, це проявляється в вченні про ноосферу. ,

Практичне та теоретичне значення роботи полягає в тому, шо 8 ній зроблена спроба вивчення та поглиблення філософських засад концепції ноосфери а позицій вітчизняного космізму, аналізується структура ноосйзрної цілісності, як прояву та розвитку принципу самоорганізації матерії /космічний Логос/. Результати роботи обгрунтовують положення про те, шо перехід людства до космічного циклу розвитку неможливий без зміни фундаментальних ціннсгсних , установок та перехід світогляду від антропоцентризму до антропо-коемізиу. Така глобальна трансформація людської свідомості /головного фактору аьолюції людства та планети на сучасному етапі/ в, на наш погляд, основна умова вижинання людства в ситуації загострених глобальних проблем.

Теоретичні положення дисертації момуть сприяти поглибленню, ідеї про значення вітчизняної філософії як синтезу західної

-а-

науки'та г'.хідної філософії, найти застосування а процесі читання ленці", проведзнчі семінарських занить, при читанні спецкурсу ’ "Вітчизняний космізм", в вихоьпнні космічної етики миття.

Апробація результатів дослідження здійснена на Всесоюзній конференції, присз"яченій 125-річчкі з дня народження В.Взрнядсь-кого в травні Ї983 р., Всесоюзній науковій конференції по історії науки та техніки з 1983 р. в м.Одзсі, на Німнародному симпозіуму в'1983 р. и ы Ленінграді, на Лорсліх академічних читання*

В.Вернадского в березні 1991 р. в м.Києві, при читанні: лекцій в Київському університеті на кібернетичному та моханіко-матома-тичнону факультета/:.

Дисертація і агігорофсрат обговорювались на засіданні кафедри філософії для природничий факультетів ій'ївського університету.

Структура лис-ігтації. Дрслідасспня иіл здасться з вступу, двох глав, закінчення та списку літератури. ■ і

. Основний зміст роботи.

Вступ складав обгрунтування вибору теми, її актуальності. Характеризується рівзнь розробленості теми, впзначазться мета і задачі дослідження, даться визначення понять "логос"., "ноосфера", їх внутрішній вза2’.юзв"лзок, олисупться методологічні установки, • розкриваться наукова новизно. і теоретнко-нрактична значення лслолень, цо виносяться на захист. . '

В глалі І "1іоостйтіа ал шэ.ультат становлення натзрії космічного Догосу" ропкриластьсн основне значення' історико-філо-софської категорії Логос, а такої* поняття '"логоо ноосфери", здійскоеться аналіз розетку фундаментальних концепцій світосприймання, с космічнта засад еволюції життя. •

В 5 І "Логос як істооико—Тіілосо^сьта категорія" проолідко- * вдеться генезис та розвитої; даної категорії.

■ В дисертаційнопу дослідженні аналізується генезио концепції Логосу л:е світової субстанції, «о к аз. космогонічний характер. Логос, шао його відділити від побутовоі’о значення понять "сдо-і-о", ".мое а", а таток' зід християнського розуміння "бог", "творець", - Логос тоді означає субстанцію, яка ладить в основі речей, доцільність з нлаотузанні світу, зміст і закон. Логос - це космічна субстанція, яка зчаетігеа усій ішожині предметів, яка уси і і через у сз керує.

Для філосогйї особливо загаїиво те, шо загальний закон може ’ -9-

бути відмінний бід конкретної.матеріальної стихії. В проблемі ’ Логосу ми приходимо до вчення про невичерпаність матерії, шо , моле означати відсутність в підвалинах матерії пирдоелеменпв /алейрон Анаксімандра/, тобто безструктурність фундаментальних глибин матерії, я яких утворюються всі елементи.

Вічність матерії означай те., що її не можна звести до конкретних форм, до змінного та тимчасового. .

Досвід античної філософії доказує, ио першопочаток не мовна зводити, ототожнювати з будь-якрм окремім предметом. Логос є проя вом (фундаментальшк властивостей та відношень об"єктивної реальності, шо безпосередньо не спостерігаються. В цьому розумінні категорія "логос" - .а . атрибутивним аспектом матерії.

Доскількк майорі я багатояк'она /П;Теяр де Шарден/, то такі ж властивості нас і Логос. Світ о чим а давніх філософів подасться як такий, що виходить в одного давреяа. 3. нього виникав перший Логос, як потенційна нескінченність. Другий Логос виникає з першого і розділив єдине на дЬа аспзкти матеріально-енергетичних процесів. Третій Логос с космічна душа, оболонка другого. Космічний Логос май три ступеня своєї самореаііізації: потенціальну, актуальні' і реалізовану. Це є три сфери буття, одночасно, три ступені космогонічного процесу.. -

Логос монна осмислить як внутрішню, потайну сутність речей. Дроявляеться він в усьому існуючому різноманітному світі, У всесвіті - як закон,природи,'в людині він е думка. Лядська душа, по вченню давніх філософів, є витікання космічної сперматичної енергії Логосу в психіку особи. _ ”

Відокремимо наступні особливості концепції Логосу. По-перше, Логос е космічна енергія, яка-породжена єдиним космічним елементом. Логос наповнює світ, але не обіймає його. По-друге, Логос с внутріиніГі зв"язок між різними сферами світобудови. Важливою особливістю давньої філософії е ідея різноманітних форм розуму, які . е . проявом Логосу. До-тротв, Логос є посередник т ніж паршоединим та світом, між вічним та народженим. Світ є видимий Логос.. Без останнього перший перетворюється в хаос.

Недоліком цієї концепції е обоження космічних сил, надання їм на^іпркродних якостей. Тршсформацією обонення космічних розумних сил в лздській свідомості ьиябилося зведення їх до людського рооу„ііння, тобто сприймання в антропоморфний оболонках. Прослідкуємо розвиток концепції а епоху Відродження. Ця

- іо -

епоха характерна ріакіш посиленням лядської активіюсті, перетворенням цінносних установок в відношенні навколишнього сві'іу дії я наступного імпульсу технологічної цивілізації ХУІі!~Хл от. Б цю епоху концепція Логосу збагатилася уявленням про активні сі1 ь діючих пил-у Всесвіті, «ідионідала концепції аетлзігосл людині:.

З наступні століття була здійснена редукція космічного Логосу до людського інтелекту. Здійснено розщеплення Логосу, зве-' дення "іого до земного світу, внаслідок цього він аез з наукової картини світу. Б філософському осмисленні ця стадія відповідала формулі З.Ніцоз "Бог помер". Ножна стеердкупати, іцо ісгорико-філософська концепція космічного Логосу в новий та новітній час змінилася концелцісю про могутчісіь земної цилілігації, ліга космічного пнії'яа б такій мірі, що можна фіксувати наявність ооціаль-ног.о Космосу, принаймні, в однині /антропний принцип/. Така уява викликана іздуктивнии характером надто во ї діяльності. ' ,

В другій половиш XIX - першій половині XX ст.ст. особливого значення с?аз набувати і сторико-^ілософський і. науко пий характер думки вітчизняного космізму. По-перда, він продовсда розвиток ідзГі про космічний Іогос давньої філософії. Космос як сфера Розуму є основном концепцією коеміаму. ГІо-другз, вітчизняний косі.іізм Бвібрав в себе наукові досягнення світової цивілізації: глобальний еволюціонізм, космологічний антропний принцип і т.д. Основним'заїданням вітчизняного космізму є ідея синтезу давньої філософської традиції Логосу як вала розумній: сил природи і сучасної наукової концепції про світобудову, якій властивий цілісний розвиток. ’

Принципово новим напрямом о вчення космізму про Софію, котре отримало наукову назву ноосфери. Космологічний процес е пос-. лїдовне об'єднання ешого /космічного/ і земного. Софія'/ноосфера/ - це ідеальне людство, інакпв - соціальний І-ізсмос. Ноосферна цілісність е синтез космічного Логосу з єдиною спільністю і це Я синтез с Логос ноосфери. ,

З § 2 "фундяментельні концепції сзітаюзуміинч; теонентіїизіл-антропоцентризм - антропокосмізм" аналізується зміна світогляд-, них парадигм . впродовж історії світової цивілізації. Виді ля-еться три основних иеріоди, котрим відповідаоть ціннісні установки. '

Теоцентризм як концепція поширений з набавні шх часів до ХУЇЇ ст. включно.-Характерною особливістю цього пзріоду було

-и-

уяпленіїя про ІьОСМОС ЯК Про кину і розумну істоту. Б античності Тєоцунтрнзіл пропвляоться ЯК КССі.ІОценірі'ЗИ. В світосприйманні Теос /Космос/ виступав єдиною діючою силою, причиною буття. Бог сип ром і пос благодать, а людина осягає її. Теос вдздарае над . всіе'о реальніг.т» і зп"кзаниЯ із світ: чорез посередників-проро-кіа, мудреців, чудотворців, здатішх сприіЬати б ох і закони як открогоішл. .Заііінчзтаїи геоцентричними картинами світу е ;?тдо-со^ська система Ездаятн, а такси, гегелівська система розвитку світового Розучу, їло проходить тик від суб'єктивного через об"ективни.ї до абсолютного духу.

Антропоцентризм /КИЇ - XX ст.ст./ мав домінуючий вплив в епоху промислових і наукоїо-тсхнііязї революція. Зародився же він пе в античності /Арістотель/. Антропоцентризм зьодіггь Теос до розуму і волі лядши в пустому і нергвоиу світі і зв"дзаний 8 переконаннями, по людина за своїм походженням є істота особливого роду і, так»; чином, Залі і приписаться особливе иісце у Всесвіті, а такса унікачьнгсть людської цивілізації. Бзліяі наукові зідкриття нового і новітнього, часу пробили тріщину в цьому світогляді. Була Екпраірвана конірпція подібності Со.чця зірка:.** Меунгкальності Зогаі. До кінця XX ст. антропоцзктріїзк вичерпав себе практично, допіиукнш як СВІТОГЛЯД.

Антропокосмізм починає свіЛ розвиток в серздині XX ст. Ни переливаемо лига початок нової космічної епохи, на протязі якої

і.; ■ Земля докорінно зміниться під впливем НОВОЇ КОСМІЧНОЇ СИЛИ -Логосу ноосфери. Б.Взрнадськиї ввсгаіі, зо нооганез буде розгортатися 2-3 покоління. Антропокосмізи виник аг в давнину, однак досяг вершини свого розвитку в ^тлосс^гькігх роботах Реріхів, а природознавча концепція сформульована К.Ц:олковським і В.Вернад-ськиа. їхні ідеї такі:

- людська дуі.жа як.наукоьо-духовне яш:из є головнії*! фактор еволюції планзти;

. - всі явита, ао відбуваються в Сонячній системі у . '-.порід-

ності з принципом якісної незницуваності иатзрії та руху,, треба думати, відбуваться і в інших світак, котрі знаходяться на тій же стадії розэиису;

- кокне індивідуальна існування будь-.'.кого організм, в

тому числі і людського, повторосться в безкінечних просторах Всосвіту { .

- антропокосмізм визна; вічність життя і розуму на основі

• ІВ -

закономірності еволюції косііішої матерії.

Можна визначити антропокосмізм як синтез природознавчих, соціологічних і філософській улнлонь про / людство а" соціальний ІСосмоо /Логос поостри/, .“ого місце та роль в світі. .

В § 3 "ЗілооойськиЛ еначіз а-чтропокоомічиих засад еволюції ииття" розглядаються концепція єдності людини і Космосу. Дл проблема кав два аспекти. Першії!! розкривав вг.лиа Космосу на .мдшу ■ і проявляються в еволюційному розвитку. Лидина - етал в розвитку Всесвіту, істота, що з"явішася в результаті закономірного розвитку матерії під впливом космічних сші. Другий аспект означає соціалізацію Космосу і передбачай вплив людній на космічну' матерію і-визнад існування позаземних цнвЬіізаці;і. ■ Воші можуть бути на основі білкової, а тако;.с, як вважають деякі дослідники, небілкової форми пиття. Перетворююча роль людського розуму, його трансформація в розум Космосу і співпадіння творчої сили Космосу з творчоїо діяльністю людини, як Логос ноосТ>зри, реалізуз основну іде» антропокосмізм/. Концепція, ао допускає у Всесвіті існування псзазонних цивілізація, означав можливість співпадіння творчої сили Космосу з могутнісет розумних цивілізацій, їх поєднання,

і е Логос ноосфери. •

В дисертації аналізуються логлади представників вітчизни- . ного косі.іізг/. Зайлугою 3.Бернадського в розроблена нжі природознавча концепція ноосфери, з якііі зливанться космічна і ладсь-ка. те і денці ї. Ми из зрозуміємо земних явии, якшо не звернемося • до вивчення космічної матерії. Вчений, сформулював проблему впливу людства на космічне середовище.

А.Чижевський висунув концепцію антропного принципу в космологічному визначенні, шо дао близьке до ідеї В.Соловьова про' три стадії космологічного процесу прояву Логооу. Космологічний антропний принцип, сформульований в науці в 70-х роках нашого . століття, виник з двох традиці.ї: філософської конірпції сдності людини і Всесвіту, а танок природознавчої концепції глобального еволюціонізму. Результати, досяг£іуті наукою, дають нам мокли- ■ вість здійснити теоретичне узагальнення цієї проблеми.

'КИТТЯ Космос

- дисшетрія простору, охоп- - спонтанне порушення симетрії

леного 'киттям /ІІастер/ в момент народження Нетага-

- самоорганізація ' лактики, баріонна асиметрія,

- незводимість до трьохви- асиметрія слабких взаємодій •

мірної гзонеі'ріг /Бэр- - самоорганізація '

надськиЧ/ - багатомі [шість простору /Уілвр/

Аналіз підтверджує співпадання ду нд а. і з нг аі ь них характеристик життя і Космосу: самоорганізація, асиметрія, незворотність процесів розвитку, багатомірність простору і т.д.

Космологічний антропний принцип означає, гао людина є не тільки глядачем світового процесу, але і його учасником, йкдо розуміти Логос як принцип самоорганізації матерії, то парто розуміти гЬсмос як сферу Розуму, тобто як посіло с, охоплений процесами самоорганізації на всіх рівнях матерії. Антропокосмізм визнай ьтчність життя як безперервну зміну існування, зідстоис ідею нескінченності насолених світів і космічне ПОЧУі-Я вічності як особливість пронпу по рої епох».

Логос с багатомірноп щюсторонор; осної-ію Космосу н трьох вимірному фізичному еліті. Логоо с носієм неоднорідності і анізотропності у Всесвіті. З зв"язєнз породження ■*>;!'опегіу життя, тому нота псіаношті для к со серного процесу сглпдни”, нззво-ДНШіЛ до ТрЬОХЬИМТрНОГО простір І баГР.ТОРИ.йрНІСТЬ часових потоків для каган? роп і Зник процесів різноманітті* систем живого.

На основі емпіричних дослі;сг.скь В.Казначеева можна встановити, шо живе в таким станом матерії, да особливим способом поєднані речовинно-білкова і польова ікорки організації матерії.

А оскільки ІСосмос е досить розріджена матерія - незначної, по-рївнюпчи з Зеі',леі_> питомої ваги -, то в ньому, очевидно, не виключене такок існування .}ори кіггтя в польовій 'їорчі матеріальності . Процеси самоорганізації лють всезагальниЯ статус, тому еони характерні не тільки для речовини, але і для польової *орми організації киттп. і

ІГ.ИТГЯ на тільки в мехах зонної оболонки, але і за не», очевидно, проявляється в космічного Логоса - анізотропного,

динамічного, плинного субстрату, наповненого негентропі^ніии 'процесами. Ця пульсація.у вкглядт космічної хвилі е;ісо:.\к енергій. лиття в Космосі, з усійіо очевидністю, не тстс-не г'іііііолгу. Логос - в наЗбільш широкому Логе розумінні - причина ’ нчсяідок перетвореная космічної речовини, а такої виникненні гіг:-ги і дядини.

В главі II "Ідея ттшетг у?т,т і ярня-ул _аг:&двдц»аз»ІІ матерії" розглядається концапціп багаточисзльш нас-'лзш;;: світів, опєіти^гїса механізмів 'самоорганізації лл; и.'оц'эра, зкатг-ят дамки як планетного явила.

В 5 І ,,;&;лоеоЄсько-свгтоглаЧ:і<х ;.\>нцел:і:і.ч. .вгтчіїзн^ого,кшь /'/ - '

мізму про багаточиоельність населеній світів" розглядаються проблема можливого існування інших ноосфер. '

Розглядаються гіпотези про миття у Всесвіті як вияві безперервної зміни різноманітних форм /Н.&>стак/. У відповідності з філософсько-методологічним обгрунтуванням ідеї вічності ШІТТЯ не можуть бути незаперечно відкинуті гіпотези про позаземні цивілізації, зокрема, такі, котрі по;:;уть мати галактичні і сулергаяак-тичні енергії длд творення нових планетних систем, однією з яких, як вважають деякі теоретики, мо;::е бути і наша Земля. Неможливість на сучасному розвитку науки довести існування подібних цивілізацій на дає нам підстав ■заперечувати можливість існування космічного Логосу як єдиної системи Розуму.

В дисертації пропонується порівняльнії:! аналіз поглядів К.Ціолковського і О.Бааватської на предмея космічної філософії. Дня обох мислителів характерне розуміння матерії як єдиної реальності, в надрах якої активно діє Логос, /у К.Ціолкойського - Розум/ котрий розглядається як рушійна сила космічної .еволюції. Тканина унтверсуму представлена як матерія речовинна, що май масу спокою і польова, цо не и аз такої. Останню вважають основою процесів самоорганізації, шо співзвучно сучасній концепції фізичного вакууму, спонтанне порушення симетрії якого приводить до Великого космологічного вибуху і еволюції іііетегалаїстики. Обидва мислителі вважають, їло в світі діс закон періодичності. Вічність Всесвіту В цілому ПрОЯЕ’/Яо’їЬСЯ-ЯК-виникнення І зникнення світів. Це положення відповідає ті:1 частині моделі А.Фрідмана, коли ио-,миве проход'лзнил Метагалактики /періодично/ .через точку сингулярності. ■

Вічність ;.шття пояснюється як безперервна зміна циклів необхідності: т прохо.кення' енергії Логосу послідовно, через мінеральне, рослинне, тваринне царство до людського циклу. На цьому направленість еволюції не зупиняється, а йде далі до таких форм життя, котрі можуть бути представлені на небілковій основі. У К.Ціолковського вони називаються "ефірною", у О.Блазатської -"електричною" формами. Загальним в їх філософських поглядах е і розуміння отого йзсмосу, причиною якого е Логос. Якио миття но зводиться лиш до білкової речовини, але мо;іе існувати поза ним, то можна припустити можливість, шо воно почало свііі еголпцтйниїі процес в лозг-ібіліговіїї ііюркі:. Тоді.миття як ямі:0 Всесвіту так само пі чім, ни т матерія. Л. значить еполиц? я шіття почата';:! з .

нзрлих миттсміугеї народження Метагалактики. Таким чином, мояли-ва пониа космічних розу.чтв пршо з точки сиіігуллрності. Це положення на суперечить концепції порушення симетрії фізичного вакууму і Всесвіту як біфуркації • Оскільки киття е процесом порушення СІС.ІОТрії, ТО, М0ЯЛІІВ0, воно лешіть и основі нашого Всесвіту.

Х.чрактзрном особливі сіп вітчизняних космістів « уявлення про Зйі’атовимірність просторового кокїіініуму. В середин: фізичного сгіту., -г: загальної оболонки, можливо існуванні іниих світів, що склядавться із Енузріїзніх просторів. Теоретична фізика знав концепцій суперпростору, зуперзтрун, а така;; гіпотезу про твістори. В останній на основі об"е;шання {ундаченгальніх взаємодій пропонує їье.я існуванні восьми вимірів, чстирк З ПКІК уявні.

А оскільки принцип самоорганізації універсальнії/., то пезні форми життя .момуть бути і там. Проблема існування космічних ноосфер для дослідника каже представляй інтерес і у внглачі проблеми позаземних тдівілізацій, гіпотезу про існування яких ми допус-'.. каемб. Ідея 77 '.обгрунтовує концепцію про бат ато чисельність • ■Населених свіїів. • '

3 5 2 "Ксніієп.’Ія космічного Логосу як ізпапхі'г ст;зр уні-вєрсуму" досліджується природознавчо-наукова кончепцін іорархії {орм матеріальності.

За В.Взрнадиьккі, структура просторі', охопленого яігстяи, не е трьохвимірно». Ца зв"кзано з диснметріеп :-:игого і нзгент-ропіГіпоа направленісте Логс єволіо:,ії. П.ІСор: довів, по дазиметричне явиае заскли кав дкеїметрі'цяу причину. Бона долить в структурі космічного простору. Дослідження сучасних сізичиїх концепцій, зв"язаних з загальною тооріап відносності, зокрема, концепція квантової геометродиншії-.и доводять, :.:о ролл'л.'г.істсьі.’иЛ простір у розшарованим. За Д.Уілером, супзрпростір - це така різноманітність,. кожним „елементом якех е <трьа;в:к:рна ге*мі?рія. Можна висловити долучання, по в трьохвіпірному просторі, потри-”!

спостерігається, релятивістська багатовимірні ст:- знаход..........>с.<: у

відповідності з багатовшірніс’лто простору, охопленого жііьоч речовино». Будь-яка теорія прагне поясетти світ як іДло і ьезв,и* ність. Дня здМсіюння ігого завдання необхідно огя.:днати вс: елементи в систему. Однак принцип єдності світу н-їмохлизі-” з ці.'і моделі, оскільки г іюгж трь'іхв-кірнУх геометр:-! гцостору неможливо здійснити синтез чо'Пфьо:: ^'гідамєіп'ачьгсіх взаємодія /гратитзційиих, 0леі:троматн'тн;к, елльн:-?: і алєЗпк/. КаГменаа

Я- • •

розмірність, при якій ндпвться впоратися З ТруДИОЦагИ, - 10.

Немохяйво побудувати гдпну космолог і оду концепцію, виходячи тільки з уявлень трьохв:імірного простору, не враховуючи впливу фізичного вакууму на створовглу реальність. Існує ряд процесів, котрі на можна поясни?» з точки зору законів збереження. По-перше, теорія розглядав М-зтагачактику як флуктуацію, тобто спонтанне ПОруШЗННЯ симетрії фІЗНЧИОГО ВЗКУУУ. ЯКИО світ о порушення симетрії, то причино:-:) Мого виникнення с вакуум. Він, таким чином, і а причиною порушення законів зберзаенни. По-друге, проблема баріонної асиметрії, яку модна пояснити ликіе впливом невідомих нам енергій. По-трогс, порушення симетрії, мо лежить в основі принципів збереження в (Туадаментачьнпх вз ас подіях, зв"я* запих з виникненням частинок нейтрино. Порушення симетрії, ио спостерігається у ноЛтрино, поясняється несиметричні сж Космосу /В.Гейзенберг/. .

Основною характеристикою ниття с безперервне порушення симетрії. Б цьому значенні, можна говорити про фундаментальну єдність законів життя і Космосу, оскільки існує едина причина зазначених явиш - і5ізични1 вакуум. Вакуум - джерело, ио породжує Всесвіт. Якщо уявити собі вакуум як багатовимірний згорнутий простір, ^о народження Всесвіту с розпад цього простору на окремі взаємодії з відповіднішії метричними стандартами.

Висловимо припущення, шо вакуум і Метагалактика знаходяться в стані безперервної взаємодії. Такий вплив і е космічний Догоо, тобто енергія, ио перманентно надходить в світ. Енергія $ізич7 ного вакууму ноиачз безперервно еманус з сї-і зичного "нішо", порушуючи принцип збереження енергії, моменту руху, інваріантності, помнохсуючи і ускладнюочи структуру світобудови.

Космічний Логос з матеріальним носієм багатовимірного просторово часового конїлніупу. Логос охоплвс стоси діси всю Метагалактику, дія якої вен виступає як всззагпльниіі принцип самоорганізації матерії. Для людства.він с Логосом ноосфери, для людини - думкоіз. «учдаяентальна структура матерії багатоступенева /Марков М./, коиний рівень якої - релікт певної космопогіч-ної стадії ЄВОІ.ОЦІЇ. Всесвіт мокна охарактеризувати 5іК прояв од-ності матерії - енергії, котра представлена ісрархісю форм мате-» рії, життя і свідомості в їх о'еамежності. фундаментальна єдність світу полягає в існуванні і взаємодії о[:ср універсуму, які знаходяться в ієрархічному відношенні. Звідси слідує, що закон ' • П- '

ісрарсії - космівди.1 закон. •

В 5 3 "Кос?,:Ічні? поняття яцття" андоізукться концепція вк-даттік вітчизняних'коспістів М, і 0.Горіхів, котрі представляють філософію рашго засіка:я. Вчення Реріхів - унікальна система цоглчділ, в якії наукові уявлення Заходу переплітаються з давніми традиціями Іадії.

Концепція побудована на ідеї е.ріту "вогняного", тобто світу думки. Думка постао як просторова псисічна енергія. Коана лодина й генератором цього особливого вид;' енергії.'Психічна енергія в всепочатковсо енергією комічного Ісгосу. Бона накопичується в навколоземному гціосгорі б кількості, пропорційній населен») Землі. 0ссб.ІИЕО СИЛЬНО вона 2КПрОМІИ»СТЬСЯ г періоди ЗС’-ЗЛЯДСЬКИХ потрясінь. Основою психічної енергії с думка - головни'1 фактор еволюції планети. Світ дууки и особливою есером простору. Лкаїо уявити думсу як електромагніти? випромінювання навколо Землі, то мо^ша ствердо.уЕа?:і про спіїпгдіння реріховського вчення з концепцією В.Вернадского про науко«у думку лк планетне янс.е і-ноосферу як результат діяльності ходстгл.

Кризовий стая лядстаа зв" лзанііі з втратою головних цінносте,-’ життя: доброта, вічність,' краса, співчуття. Лядствс, заДув-ш про вшіі.'і смисл сесго існування, стало, лікалнтнея лдае проблемами власного благополуччя. Віклгчна т:фбота про сьої інтерз-сіі постала згубною для лвдстза. іакт/.ию сталая аідріш від космічна джерел існування. ■

Перед людством стоїть завдання усвідо;::гт» своз відповідальність перед планетой, перед виїм кивш.. Перехід до космічн-Л ери ыоаливи"' лиса у випадку іі;);;"пяття і’ідосо’іії сдності лэ.-.ини і космосу. •

Головна завданням ко-нна вваїатл насаотеред усяідз'илрішл Космічна основ життя. Необхідно навчатись відрізняти немічна' від земного як вічне від тимчасового. До космічних зеюнів іід-Носяться наступні положення: значенню думкл як оомогн >го |,а;;то-ра еволюції, усвідомлення безперервності г.иїтя, лі-иПня*?.*: дальні}; світів, ієрархія в и лік розумних сил у Всосзіт'. '

Безперервність ккття означаєЛгв вічність п Космосі. Слэрть е лише трансформацією свідомості. Дядина кк косиїі'ОійЛ мандрівних Мав виші психічні центрі:, котрі в міру розпитку Іудуть розвиватись , і тоді во:іа змомз озоло,'Лт>: значними енергікіи, котрі зроблять її пржм'мс ”і$здсмзрїяо»я. З.Ззри^нськиД нчзыш ц-.’і

• /А* -

стен автотрофним, а К.ЦіолковськиЙ "ефірним". У втанні Реріхів стверджується існування на Землі таких досконалих людой - арха-тів, вчителів людства, котрі досягай стадії досконалості.

Своєрідно розуміння Рзріхоми семиричності влавтування дюди-ни, яка співпадає з семиричною структурой Космосу. Таке розуміння не суперечить концепції багатовимірного простору космології.

Постановка центрального питання космології і філософського світогляді' - питання про вселенську цілісність - вирішується з позицій утвердження вдиної вааначальної енергії космічного Логосу.

Ноогенез с зближенням космічного і зеаного буття.

2 закінченні підводяться основні підсумки дослідження, вказується могсливості застосування отриманих результатів, а такоа; подальший напрямок досліджень з проблематики, ио розгладиться.

З теми дисертації опубліковані такі роботи:

1. О ионизации и становлении ноосферы /соавтор.///В.И.Бзрнадский

. и современная наука,- Л.: Наука, 1968,- С.ІОО-ІОІ

2. Принцип самоорганизации материи .//В.И.Вернадский и современная наука.- Киев: Наукова думка, 1986.- С.36-37

3. Философский анализ структуры ноосферы // Учение В.И.Вернадо-

кого о ноосфере и глобаяьнш проблемы современности,-ІІ., 1988, ч.2.-*С.94-85 .

4. Концепция ноосферы и многомерность пространства - врешни.// Мат ер наш научной конференции молодых ученых.- Киев, 1591.-С.4І-44 •

5. Сопоставление взглядов К.Циолковского и Е.Блаватской на предает космической-философии / Очерки истории естествознания и техники.- Киев, 1.992, & 42.- 0,6 п.л.

6. Третий завет и национальное возрождение.//Тезисы ІУ научной

конференции молодых ученък и историков науки.-Киев, 1992.-

С.Б4-56. ■

ПІДП. у друк ОС,05.93 Форааг 60x30/10. Пап.друк. N 1

9и, др._л. 1.0. «м. кр.-відт. 1.0. ии.-вйд, л. 0,9 Типа* 100 Заковл ,1їбг ’

Інститут надтвердих матеріалів АН України 252153 Ии 1*6-153. вул.Автозаводська, 2 Ротапринт 7ИМ; АН Икраїки.