автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Межстилевое и межъязыковое взаимодействие в семантике диокурса (на материале произведений С. Ефремова)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Межстилевое и межъязыковое взаимодействие в семантике диокурса (на материале произведений С. Ефремова)"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О.О. ПОТЕБНІ

П’ЯСТА Людмила Вікторівна

УДК 808.2:801.73

МІЖСТИЛЬОВА І МІЖМОВНА ВЗАЄМОДІЯ В СЕМАНТИЦІ ДИСКУРСУ

(на матеріалі творів с. єфремова)

10.02.01 - українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ- 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відділі російської мови Інституту мовознавств ім. О.О. Потебні НАН України

Науковий керівник - академік НАН України, доктор філологічних наук,

професор РУСАНІВСЬКИИ Віталій Макаровим, радник дирекції Інституту мовознавства НАН України

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор ДУДИК Петро Семенович, професо кафедри української мови Українського національного педагогічного універ ситету ім. М.П. Драгоманова;

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник ШЕВЧЕНК( Лариса Леонідівна, докторант Українського мовно-інформаційного фонд НАН України

Провідна установа - Київський державний лінгвістичний університет, кафедр загального та українського мовознавства, Міністерство освіти України, Київ

Захист відбудеться “ ” ,МСҐїи?Ю 1998 р. о год. на засідань

спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 для захисту дисертацій на здобутт наукового ступеня доктора філологічних наук в Інституті мовознавств ім. 0.0. Потебні НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мовознавств ім. О.О. Потебні НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4)

Автореферат розісланий “ 1998 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор філологічних наук, професор

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Антропоцентричний вектор, який в останнє десятиліття посів одне з чільних місць у царині лінгвістики, визначає актуальність нашої дисертації, що присвячена аналізові семантики дискурсу в її антропоцентричному аспекті.

Дисертаційне дослідження реалізовано в рамках таких ланок мовознавства, як теорія тексту, етнолінгвістика, контрастивна семантика, когнітивна лінгвістика, становлення яких також інспірує наш пошук.

Об’єктом аналізу стали семантичні, а саме антропоцентричні категорії (образу автора, персонажа і адресата) наукових (науково-публіцистичних літературознавчих) і публіцистичних білінгвістичних (українських та російських) дискурсів. У центрі дослідницької уваги не текст (абстрактна, формальна структура), а дискурс - різні види актуалізації цієї структури, що розглядаються з точки зору ментальних процесів та у зв’язку з екстралінгвістичними факторами і постають унаслідок взаємодії комунікативних задумів адресанта та адресата1.

Мету дослідження становить вивчення міжстильової і міжмовної взаємодії в :емантиці дискурсу. Йдеться не про структурно-типологічну, а функціонально-гемантичну взаємодію певних дискурсивних елементів у творенні антропоцентрич-них образів.

Досягнення мети можливе шляхом розв’язання таких завдань:

1) дослідити механізми формування, способи реалізації і засоби вираження антропоцентричних дискурсивних категорій образу автора, персонажа і адресата;

2) окреслити контури стилістично- і національно-мовних субкартин світу

о. Єфремова;

3) виявити основні параметри науково-публіцистичної полісемантичної моделі персонажа в дискурсах С. Єфремова;

4) відтворити образ науково-публіцистичного білінгвістичного адресата досліджуваних дискурсів;

5) проаналізувати особливості письменницької двомовності на рівні ментальності.

Матеріалом для наших наукових пошуків стали праці Сергія Олександровича Єфремова, публіциста, науковця, автора-білінгва. Аналізований матеріал пред-:тавлений мовою статей і монографій.

У дослідженні використано в першу чергу методику моделювання антропо-<атегорій дискурсу за принципом поля та соціолінгвістичну методику комплексного дослідження білінгвізму. Методика комплексного аналізу передбачає застосування таких методів і прийомів роботи з матеріалом: описового, зіставного, статистичних іідрахунків і кількісних характеристик, стратифікації, структурно-семантичного, функціонально-смислового, інтерпретаційного, дистрибутивного, компонентного, гонцептуального аналізу тощо. При потребі те чи інше лінгвістичне явище доповнюється екстралінгвістичною характеристикою.

‘Див.: Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. - М.: Прогресс, 1989. - 312 с.; Арутюнова Н.Д. Дис-;урс // Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - С. 136-137; Степанов Ю.С. Аль-•ернативный мир, Дискурс, Факт и принцип Причинности //Язык и наука конца 20 века. - М.: РАН, 1995. - С. 35-75.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що в ній аналізується творчи доробок С.О. Єфремова, досі дуже мало опрацьований, особливо з лінгвістичног погляду; вперше об’єктом концентрованої дослідницької уваги стає наукове публіцистичний дискурс; розглядаються механізми письменницької двомовності н рівні ментальності. .

Теоретичне і практичне значення. Результати наукових пошуків сприять муть розв’язанню окремих питань теорії тексту, етнолінгвістики, контрастивної се мантики, когнітивної лінгвістики. Матеріали дослідження можуть бути використаї у викладанні вузівських курсів “Лінгвістичний аналіз тексту”, “Загальне мовознаї ство”, “Стилістика української й російської мов”, “Історія української літературне мови”, а також у розв’язанні проблем теорії та практики зіставних досліджень, пр створенні праць, присвячених життю і діяльності С. Єфремова.

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідалися н об’єднаному засіданні Відділу західно- і південнослов’янських мов та Відділу зг гальнославісгичної проблематики і східнослов’янських мов Інституту мовознавств ім. О.О. Потебні НАН України, на засіданнях Відділу російської мови Інституту мс вознавства ім. 0.0. Потебні НАН України, на засіданнях кафедри української мов Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, обгс ворювались як доповіді на республіканських і міжнародних конференціях в Одес (1992), Барі (1993, 1994), Ялті (1994), Харкові (1994), Вінниці (1994), Житомир (1995). Головні проблеми дисертації викладено в 9 публікаціях.

Положення, що виносяться на захист

1. Міжстильова взаємодія б семантиці дискурсу - це процес актуалізації на) кових і публіцистичних дискурсивних елементів у конструюванні антропоцентр» них категорій науково-публіцистичного дискурсу.

2. Міжстильова взаємодія репрезентується як:

а) взаємодія конституентів наукової й публіцистичної мовних карти світу в науково-публіцистичній картині світу С. Єфремова;

б) взаємодія наукових і публіцистичних персонажних маркерів у компс нуванні моделі науково-публіцистичного персонажа;

в) взаємодія наукового і публіцистичного адресатів у творенні образ

науково-публіцистичного адресата. .

3. Міжмовна взаємодія в семантиці дискурсу - це процес актуалізації україг ських і російських дискурсивних елементів у конструюванні антропоцентрични категорій білінгвістичних дискурсів.

4. Міжмовна взаємодія ґрунтується на трьох ментальних процесах: конвер генції, дивергенції й інтерференції.

5. Конвергенція та дивергенція знаходять втілення:

а) в декларації екстралінгвістичними і структурно-семантичними коне титуентами двох мов єдиної сутності - загальнолюдського, яке виражається чере національне;

б) в моделюванні образу персонажа засобами української й російське мов, кожна з яких актуалізує ті елементи, що перебувають у відношеннях тотож ності, максимальної близькості або розбіжності;

з

. в) в детермінованих національною специфікою особливостях образу адресата білінгвістичних дискурсів С. Єфремова.

6. Інтерференція виявляє себе:

а) в конструюванні діакартини світу С.Єфремова, яка, будучи вер-балізованою російською мовою, актуалізує концептзмінні - маркери української мовної ментальності;

б) в домінуванні національно-специфічних якісних персонажних стандартів, актуалізованих тією мовою (російською), в якій цей семантичний нюанс звичайно репрезентується як чужорідний або периферійний;

в) в специфіці експлікації номінанта “читач” у моделюванні образів ад-ресата-українця і адресата-росіянина, що зумовлена намаганням автора наповнити семантичне поле образу адресата-росіянина семантичними компонентами образу адресата-українця.

7. Обсяг, характер поля антропоцентричності, його різноманітні характеристики - структурні, семантичні, комунікативно-функціональні - перебувають у певній залежності, з одного боку, від структурного типу мови, з другого - від національно-специфічної концептуалізації категорій образу автора, персонажа і адресата. Між цими полюсами проходить постійна взаємодія, і в деяких своїх аспектах вони визначають один одного.

8. Дискурс репрезентує взаємодію антропоцентричних категорій. Так, образ автора рекомендується як трикомпонентна структура, що інтегрує такі іпостасі єдиного образу автора: власне автор - автор-читач - автор-персонаж.

9. Образ автора - це особливе мовне світобачення, яке базується на конкретних стилістично- та національно-мовних субкартинах світу автора, що сукупно ідентифікують ідіокартину світу творця.

10. Образ персонажа - це сконструйована шляхом взаємодії білінгвістичних конституентів наукового і публіцистичного дискурсів полісемантична сукупність персонажних стандартів.

11. Образ адресата - це скомпонована в аспекті двомовності антропоцентрич-на модель, яка актуалізує різновиди апеляцій до культурного та інтелектуального фонду реципієнта.

Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, списки використаної літератури (175 найменувань) і досліджуваних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовуються актуальність та наукова новизна дисертації, її теоретичне і практичне значення, характеризуються об’єкт, матеріал та методи дослідження, визначаються мета і завдання роботи, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі “Категорія образу автора” окреслено гіпотетичну модель образу автора.

Мовна картина світу автора. Про образ автора, зафіксований у певному дискурсі, прийнято говорити як про авторський стиль. На наш погляд, стиль автора визначається передусім не набором технічних прийомів, не словником найужи-

ваніших в авторських дискурсах мовних одиниць, а більш загальними, фундамен тальними факторами, які дрібнити, розкладати на часткові технологічні операці означало б віддалитися від суті справи. Маємо на увазі сукупність універсальни: дискурсивних концептів, тобто загальних понять, які, становлячи особливі формі пізнання дійсності, утворюють своєрідну “модель світу”, або “картину світу”, про дуцентів дискурсу. Виділення цих концептів, встановлення їх важливості у твор чості певного митця дозволяє вловити те, що називають авторським стилем.

Думку про існування особливого мовного світобачення (Weltansicht) сформу лював ще на початку 19 ст. В. Гумбольдт.

Основу світобачення людини складає картина світу - сукупність уявлень пр> найрелевантніші стосунки homo sapiens з навколишнім світом, субстанціональна образ світу. Найглибший шар картини світу людини - це її мова. Загальномовна кар тина світу, що конституює мовну специфіку, характерну для групи письменникії літературної школи, політичної партії, ідеологічних прихильників тощо, в конкрет ному дискурсі репрезентується своїм конституентом - ідіокартиною (гр. idios - свій особливий) світу, яка акцентує систему значеннєвих елементів, характерних дл окремої особистості. Об’єктом нашої уваги виступає ідіокартина світу С.Єфремова.

Виявами одного цілісного феномена - мовної картини світу автора - можут бути певні мовні субкартини (лат. sub - під) світу', специфіка яких детермінуєтьс різними іпостасями загального образу автора. Завдання послідовного розкритт варіантів образу автора в різножанрових творах одного письменника було постав лене В.В. Виноградовим. Визначити один з аспектів цієї проблеми, на наш погляд можна шляхом реконструкції полівалентної авторської картини світу, що репрезен тується в досліджуваному матеріалі чотирма типами субкартин: стилістично мовними субкартинами (субкартинами автора-публіциста і автора-науковця) т національно-мовними субкартинами (субкартинами автора-українофона і автора русофона).

Публіцист, науковець, будь-який суб’єкт, котрий є автором певного дискурсу постає творцем мовної картини світу, що набуває вигляду цілісності тільки в су купній творчості митця. Автор-публіцист і автор-науковець, автор-українофон і ав тор-русофон акцентують за допомогою мови різні ділянки світу. Особливості ав торського бачення визначаються такими чинниками: 1) які концепти є релевантни ми для автора; 2) які частини світу вибираються автором для декодування цих кон цептів; 3) як саме ці частини світу вербально репрезентуються автором.

Аналізований матеріал актуалізує систему концептів - репрезентантів мовне картини світу С. Єфремова: аксіологічність. творчість, інтенціональність. простір час, життя, природа.

Домінантним концептом будь-якої публіцистичної картини світу виступа концепт “аксіологічність”. Концепт “творчість” - концепт-домінанта класичног літературознавчого дискурсу. Це профілюючі, базові концепти досліджуваної кар тини світу. Функція всіх інших концептів орнаментальна, однак концептуально зна ченнєва. їх основна місія - якнайрельєфніше закарбувати функціональний профіл домінуючого концепту.

Зазначені концепти не є герметичними конструктами. Тому інтерпретація їх з >гляду на активну взаємодію між ними замикається комплексом суцільних рико-цетів'.

Кожен з концептів “розмовляє11 “приватною мовою”, метамовою. Вербальну дентифікацію досліджуваних концептів ми проводимо методом концептуального іналізу (концептаналізу), який розбиває весь дискурс на концептуальні поля, що су-супно інтегрують базову номінацію субконцепту та її концептуальне оточення -сонцептзмінні. Субконцепти моделюються як набори лексико-семантичних, граматичних, композиційно-синтаксичних і стилістичних концептзмінних. На граматич-юму рівні вирізняються субстантивні (субстантиви), ад’єктивні (ад’єктиви), вер->альні (вербали), нумеральні (нумерали), прономінальні (прономінали), ад-іербіальні (адвербіали), препозитивні (препозитиви), інтер’єктивні (інтер’єктиви) :онцептзмінні. Звичайно, в експлікації концепту необов’язково повинен брати 'часть весь комплекс концептзмінних. Репрезентуються тільки релевантні консти-уенти концептуального поля.

Актуалізуючи той чи інший мовний рівень, ми не вдаємося до так званого класичного генеративного аналізу”. “Етнолінгвістика не описує фонеми, морфеми, іечення... В етнолінгвістиці категорії та факти мови і текстів використовуються ільки як засіб для глибшого проникнення у власне-етнічні процеси”2. Тому (ослідження має логіко-лінгвістичний характер.

Науково-публіцистична картина світу С. Єфремова. Картина світу науков-ія, компетентного в моделюванні публіцистичної картини світу, істотно іідрізняється від наукової картини світу автора, який не загострює пера в [убліцистичних баталіях. Подібно до того, як у прозі Пушкіна, Лєрмонтова, Гейне, Іастернака “виблискуючі обвали з гірських вершин поезії розсипаються на рівнині ірози”3, наукові праці С. Єфремова покраплені лелітками, що змайнули з ;убліцистичних вершин. Тим-то є підстави для виділення відносно окремої науко-ю-публіцистичної картини світу.

Міжстильова взаємодія в семантиці дискурсу на цьому етапі дослідження рактується нами як взаємодія конституентів наукової й публіцистичної мовних артин світу в біполярній науково-публіцистичній картині світу С. Єфремова.

Ієрархія, семантичне наповнення концептів, що репрезентують різностильові артини світу, істотно відрізняються.

Комплектуючи наукову мовну картину світу, дискурсивні концепти набувають такого інваріантного наповнення (розміщуємо їх за спадною значеннєвістю): ) концепт “творчість” констатує творчий потенціал ідіокартини світу; б) концепт простір” перебуває під іррадіацією з боку домінуючого концепту літературознавчої ювної картини світу і, крім звичайних базових одиниць поля локальності - засобів росторового дейксису, актуалізує (і надає перевагу) показникам творчого просто-у; в) концепт “час” репрезентується аналогічно до концепту “простір”; г) концепт

'Див.: Арутюнова Н.Д. От редактора // Логический анализ языка. Культурные концепты. - М.: Наука, 1991. -

.4.

2Герд АС. Введение в этнолингвистику. - СПб.: Языковый центр, 1995. - С. 5.

’.Якобсон Р. Заметки о прозе поэта Пастернака // Р. Якобсон. Работы по поэтике. - М.: Прогресс, 1987. -

“аксіологічність” конституює ціннісно-орієнтаційний підхід до наукової проблемі ґ) концепт “інтенціональність” моделює конотативне орнаментування наукової кар тини світу; д) концепт “життя” активізує ті життєві кванти, які релевантні в аспеш творчості; е) концепт “природа” актуалізує природу не у звичайному розумінні, а екстраполяції на творчість.

Зовсім інші конституенти концептуального поля досліджуваних концепті превалюють у формуванні публіцистичної мовної картини світу; а) концеп “аксіологічність” репрезентує морально-ціннісні суспільні надбання; б) концеп “інтенціональність” є генератором багатого почуттєвого комплексу публіцистичне картини світу; в) концепт “простір” кодифікує суспільний простір; г) концепт “час актуалізує концептзмінну “сьогодні”; ґ) концепт “життя” наголошує на фрагмент дійсності “громадське життя”; д) концепт “творчість” отримує фіксацію на рівї концепту “життя”: “творчість як складова життя”; е) концепт “природа” атрибуту соціодетерміновані процеси.

“Суспільна свідомість завжди базується на певній системі цінностей...”1. Ус справа в тому, скільком і яким саме компонентам цієї системи ментальність надаст перевагу. Внаслідок аналізу публіцистичних дискурсів нами виявлено такі основи аксіологічні субконцепти, релевантні для досліджуваної ідіокартини світу (перелЬ поданий за ранжиром, охоплює тільки основні конституенти): “націоналізм’ “культура”, “воля”, “влада”, “кров”, “свобода”, “ідея”, “мир”, “правда”, “гріх’ “сила” тощо. Наукової картини світу в її класичному варіанті ідіокартина світ С. Єфремова не репрезентує.

Будучи творчою контамінацією наукової та публіцистичної картин світу, нау ково-публіцистична своєю субстанцією має два рівноправних концепти: “творчість і “аксіологічність”, які сукупно виступають домінантою науково-публіцистично картини світу. Аксіологічні субконцепти науково-публіцистичної субкартини світ С. Єфремова ідентифікують ту цінність, що встановлює статус концепт “творчість”. Ми виділяємо і характеризуємо такі аксіологічно-творчі субконцепти як “цінність”, “краса”, “прогрес”, “воля”, “сила”, “правда”, “гріх”, “мир”, “слава” т ін.

Національно-мовні картини світу автора. Образ автора нами розглядаєтьс як образ особистості етноспецифічної у двох аспектах, оскільки автор, картина світ якого є об’єктом аналізу, з однаковою досконалістю володіючи двома мовамі (українською і російською), продукує на кожній з них дискурси. Тому образ автор, в нашому дослідженні можна вважати категорією образу автора-білінгва.

У вітчизняному мовознавстві проблема білінгвізму у сфері мовної комунікаці і словесної художньої творчості вперше постала в статті О.О. Потебні “Язык и на родность”. Однак і до цього часу немає науково обґрунтованого висновку про дже рела, механізми і перспективи письменницької двомовності, а також порівняльни: оцінних характеристик різномовних творів окремих авторів.

Звичайно представниками різних лінгвокультур компонуються різні картині світу. Картина світу автора-білінгва становить біполярну, проте єдину моноліт

'Панько Т., Білоус М. Слово в духовному жилі надії. - К.: Т-во “Знання” України, 1995. - С.37.

структуру. Стосунки між конституентами, що наповнюють картину світу автора-білінгва, можна назвати діасемічними, а самі компоненти - діасемами (за аналогією з терміном “діафони”, запропонованим В. Джоунзом й інтерпретованим Е.І. Хаугеном). Картина світу автора-білінгва репрезентується як діакартина світу.

Реконструкція діакартини світу передбачає врахування трьох процесів: конвергенції, дивергенції та інтерференції. Якшо мови об’єднані генетичним зв’язком, го пріоритетне значення має конвергенція (лат. convergo - наближаюсь, сходжуся) -наближення або збіг двох і більше лінгвістичних сутностей1. У нашому тлумаченні терміном “конвергенція” охоплюються випадки ментальної відповідності або тотожності (однотипних екстралінгвістичних (прагматичних, соціокультурних, психологічних та ін.) факторів, що впливають на основні структурно-семантичні компоненти двомовності). Якщо ж між мовами констатується тільки типологічна єдність, то в побудові мовної діакартини світу превалює інтерференція (лат. inter -між собою, взаємно і ferio - доторкаюсь, вдаряю) - взаємодія мовних систем за умов білінгвізму, що виражається у відхиленнях від норми і системи однієї мови під зпливом другої2. Ментальна інтерференція в нашому розумінні - це відхилення в тершій мові, зумовлене впливом екстралінгвістичних факторів другої мови і навпа-ш. Дивергенція (лат. divergo - відхиляюсь, відходжу) - розходження, віддалення зднієї від одної двох і більше лінгвістичних сутностей3. Ментальна дивергенція - це розбіжність екстралінгвістичних факторів, що зумовлює особливості структурно-семантичних компонентів двомовності. Дивергенція онтологічно і термінологічно гісно пов’язана з явищами конвергенції й інтерференції. “В процесі структурної іміни мови дивергенція в одному ланцюжку системи може поставати як конвергенція в іншому ланцюжку”4, а також поступово переростати в інтерференцію шаслідок взаємодії мов. Тому в переважній більшості випадків цей проміжний іроцес розглядається нами як невіддільний від двох інших.

Мови, якими володіє білінгв, не ідентичні мові людини, котра, хоча б і доско-іало, спілкується тільки однією мовою. На основі структури першої (рідної) мови шникає нова структура, що має певні відхилення від норми. Ці відхилення є гаслідком впливу соціальних факторів, характерних для суспільного життя носіїв фугої мови, і внутрішньоструктурного контакту двох мов у мовній практиці Илінгвів. Аналогічний процес відбувається в другій мові5.

З двох джерел інтерференції - внутрішньоструктурного і екстралінгвістичного будь-який національно-психологічний фактор, що має місце в житті носіїв першої юви і невідомий або чужий носіям другої й навпаки) - основна увага приділяється ісобливостям останнього, екстралінгвістичного, який репрезентується історично умовленими самобутніми елементами духовної культури народу, його міфологією,

'Див.: Виноградов B.A. Конвергенция // Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энциклопе-ия, 1990. - С. 234.

2Див.: Виноградов B.A. Интерференция И Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энцикло-едия, 1990. - С. 197.

3Див.: Виноградов В.А. Дивергенция // Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энциклопе-ия, 1990. - С. 136.

*Там само.

5Див.: Дешериев Ю.Ф. К методологии теории билингвизма и методике билингвистических исследований // 1етоды билингвистических исследований. - М.: Прогресс, 1976. • С. 8-10.

культовими віруваннями і забобонами, а також специфікою естетичного сприйнята дійсності тощо.

Конвергенція і дивергенція в картині світу автора-білінгва. Досліджуван семантичні категорії становлять образне уособлення найрелевантніших ознак диС' курсу, створеного будь-якою мовою. Водночас, крім універсальних, панетнічню рис, їм властиві й етноспецифічні параметри.

Конвергенція в діакартині світу С. Єфремова знаходить втілення в деклараці екстралінгвістичними і структурно-семантичними конституентами двох мов єдино сутності - загальнолюдського, яке репрезентується, звичайно, через національне Особливості останнього засвідчують процес дивергенції. Нами зроблено спроб] лінгвістичного дослідження процесу та результату компонування загальнолюдсько го на базі двох етноспецифічних культур.

Концепт “аксіологічність” як субстанція діакартини світу С. Єфремові інтегрується групою субконцептів, які становлять синкретичне поєднанні різномовних діасемічних конституентів. Кожна з мов привносить у семантичний формальний комплекс авторської картини світу щось своє, однак істотно не впливаї на її субстанціональні параметри.

Інтерференція в діакартині світу С. Єфремова. Інтерференція як одна : рушійних сил побудови діакартини світу, коли йдеться про взаємодію культур од нотипних, генетично близьких, є явищем другорядним.

Однак тип близькості (генетичний чи типологічний) не виступає єдиним чин ником, котрим визначається кореляція процесів конвергенції, дивергенції Ті інтерференції в авторській діакартині світу. Активізація процесу інтерференці спричиняється індивідуальними, ментальними параметрами мовної особистості Національно-психологічні фактори відіграють роль фільтрів, пропускаючи через як одну і ту ж ділянку світу, ми отримуємо різні її відображення. Автор-українець, щі пише російською мовою, тимчасово, на час творення, ніби змінює навколо себе ду ховну атмосферу, однак повністю позбутися влади власних естетичних уявлень традицій, смаків він не зможе ні за яких обставин. Цей феномен екстралінгвістично залежності на сучасному етапі розвитку лінгвістики пропонується назвати мовнои ментальністю. Термін охоплює співвідношення між світом і його мовною репрезен таці єю1.

На базі білінгвістичного матеріалу можна прогнозувати українську мовн ментальність, російську мовну ментальність (пріоритетне значення мають процесі дивергенції й інтерференції), космополітичну (не плутати з псевдокосмо політичною, інтернаціоналістичною) мовну ментальність (превалює процес конвер генції).

Другий детермінуючий чинник - функціонально-стилістичний тип діакартин: світу. Мовну ментальність класичного науковця можна вважати космополітичної (в позитивному розумінні). Різні варіанти ментальної репрезентації можливі публіцистичній діакартині світу.

'Див.: Почепцов О.Г. Языковая ментальность: способ представления мира // Вопросы языкознания. - 1990. N“6. - С. 110-122; Русанівський В.М. Єдиний мовно-образний простір української ментальності II Мовознавство. 1993. -№6. -С.3-13.

Діакартина світу С. Єфремова, вербалізована російською мовою, актуалізує концептзмінні - маркери української мовної ментальності. Ці концептзмінні виступають конституентами концептуального поля субконцепту націоналізм. Субконцепт націоналізм в ідіокартині світу С. Єфремова репрезентується як біполярна структура, що реально кодифікується на базі двох субконцептів - “українство” і “росіянство”.

Унаслідок розгляду лінгвістичної фіксації субконцептів українство і росіянство. а саме семантики концептзмінних, які утворюють концептуальні поля досліджуваних субконцептів, ми дійшли висновку, що і субконцепт українство, і субконцепт росіянство актуалізують у своїх концептуальних полях головним чином концептзмінні з негативною конотацією. (Пор.: з одного боку - отсутствие, приостановка, агония, ограничения, воспрещение, запрещения, умолчание, гонения, мытарства, хаос, осуждение, искоренения, обвинение, гибель, стеснения, рабство, подавления. ущерб, испытания, казнь (субстантивні концептзмінні); неизвестный, незаметный. странный, кратковременный, плачевный, опасный, вредный, осужденный. принудительный, печальный, пострадавший, беспощадный, чуждый, сжимаемый. выброшенный, фатальный, обеспложивающий, запретный, тяжелый, подневольный (ад’єктиви); не обладать, прекращаться, затрудняться, проигрывать, не разрешаться. уничтожаться, исчезать, запрещаться, замыкаться, уйти, забросить, истощить (вербати); иногда - очень редко, сиротливо, очень прискорбно (адвербіали); вне, вопреки, наперекор (препозитиви) тощо; з другого боку - подозрения, обвинения. доношения. инсинуации, нашептывание, прямолинейность, суровость (субстантиви); самый придирчивый, враждебный, ненавистный, русификаторский, вульгарный, кощунственный, неумеренный (ад’єктиви); грозные тучи: внутренняя несостоятельность: приведение к одному знаменателю: расстроенное воображение: с типической повелительной Формой, не обнаруживающей уже ни сомнений, ни колебаний ('“воспретить...”): московская исключительность, не признававшая за украинцами права на национальное существование (словосполучення) тощо. Однак характер негативу в одному і другому випадках неідентичний, що є наслідком актуалізації різних компонентів дискурсивних концептів, які моделюють складові концепту націоналізм. У першу чергу це стосується концепту аксіологічність: “Идеалом украинцев была вольная семья славянских народностей, свободная федерация славянских государств, основанная на самой широкой автономии отдельных народов; догматом славянофилов - слияние “славянских ручьев” в “русском море”, подчинение, ассимиляция”1. Негативний статус субконцепту “українство” становить результат нереалізованості концептуального наповнення того ярусу концепту іксіологічність. який кодифікує цей субконцепт. Негативний статус субконцепту ‘росіянство”, навпаки, засвідчує життєствердження іманентного аксіологічного комплексу.

Таким чином, концептуальними шпилями діакартини світу С. Єфремова виступають субконцепти українство і росіянство. розглядаючи взаємодію яких автор-зусофон виявляє яскраво виражену українську мовну ментальність.

'Єфремов С.О. Вне закона: к истории цензуры в России // Літературно-критичні статті. - К.: Дніпро, 1993. -

Картина світу С. Єфремова не є картиною світу автора-космополіта. Це кар тина світу автора-українця незалежно від національно- та стилістично-мовної її ре презентації. Українська мовна ментальність зумовлює домінантний тип двомов ності.

Домінантна мова в цьому випадку - це рідна (материнська) мова білінгва, < також функціонально перша мова, тобто мова, яка виконує найширші соціальн функції в житті білінгва. Досліджувана діакартина світу констатує живий прикла; того, як, незважаючи на несприятливі соціально-історичні умови, функціональш перший компонент білінгвізму не витіснив першу (материнську) мову, ЩО було Ні той час надзвичайною рідкістю.

Метою другого розділу “Лінгвостилістична характеристика персонажа” сталс комплектування полісемантичної моделі персонажа.

Модель науково-публіцистичного персонажа. Репрезентація категорії пер сонажа в публіцистичному і науковому дискурсах не ідентична.

Для позначення вербальної експлікації персонажа ми послуговуємось понят тям “антропонімічний ланцюжок”. В антропонімічному ланцюжку публіцистичноп дискурсу безобразні номінації - ідентифікатори предмета мовлення і додатков номінативні сполучення слів - носії експресем - перебувають у відносній рівновазі що зумовлено конструктивним принципом поєднання стандарту та експресії і публіцистичному дискурсі. В науковому дискурсі, спрямованому в першу чергу н; точність висловлення, важки терезів нахилені в бік антропоніма. Антропонімічниі ланцюжок науково-публіцистичного персонажа займає проміжну позицію, однаї ближчу до публіцистичного персонажа.

Персонаж-епонім - це персонаж, що отримує експлікацію в заголовку. Науко вий персонаж частіше окреслюється: 1) у власних іменах-заголовках, які самок вказівкою на провідну тему твору привертають увагу читача перш за все до означу ваного персонажа; 2) в заголовках, сконструйованих з власних імен, істотно конкре тизованих загальними, що наповнює назву твору певною модальністю. Публіцистичний персонаж віддає перевагу заголовкам, які: 1) акцентують одну з характеристик героя, котра в подальшому викладі зазнає різних семантичних трансфер мацій; 2) експлікують назву і властивості субстанціональних параметрів особистост

і, як правило, навантажуються функцією лейтмотиву твору. Науково-публіцис тичний персонаж розміщується між науковим і публіцистичним з невеликил зміщенням у бік останнього.

Домінантна лексема як вербальний сигнал образу публіцистичного персонаж: нерідко становить половину всієї лексичної структури образу, часто має експресив ну забарвленість, як правило, експлікується вже в заголовку публіцистичного твору Модель науково-публіцистичного персонажа також будується з урахування?, домінантної лексики. Домінуючі лексеми в структурі образу наукового персонаж; нами не виявлені.

Другорядні наукові персонажі набагато бідніше, тьмяніше репрезентовані нг мовному рівні, ніж персонажі публіцистичні. Незважаючи на це, науковий дискурс намагаючись ідентифікувати субстанцію образу, створює в нас ширше уявлення пре персонажа, ніж публіцистичний дискурс, який характеризує певний аспект суб’єкт:

і діапазоні допустимого варіювання ознак, тобто в наперед заданому спектрі, хоч і юбить це яскраво, експресивно. Проміжне становище науково-публіцистичного ад-іесата дає йому можливість конденсувати переваги своїх креаторів.

Вести мову про портрет в узвичаєному розумінні цього слова стосовно образу іубліцистичного персонажа немає підстав. Інша справа - науковий дискурс з його ірієнтацією на точність, логічність, встановлення причиново-наслідкових зв’язків і, -им самим, наближення до всебічного (або хоча б різнобічного) охоплення явища. Модель науково-публіцистичного персонажа актуалізує як квалітативні, так і ікціональні елементи портрета.

Образ науково-публіцистичного персонажа є результатом інтерстильової вза-:модії на семантичному рівні.

Модель білінгвістичного персонажа. Конвергенція як один із чинників ііжмовної взаємодії в семантиці дискурсу виявляє себе в процесі моделювання об->азу персонажа вербальними засобами двох мов (української й російської-), кожна з псих актуалізує ті елементи, котрі перебувають у білінгвістичному відношенні то-ожності або максимальної близькості. Нами констатується рівноправна взаємодія а взаємопідсилення різномовних конституентів у семантичному полі (осліджуваного образу персонажа, дискурсивна партитура якого об’єднує такі се-іантичні стандарти: сучасник і нащадок: друг, ворог: поклонник: учень: колега: лядач. слухач: метонімічний: субстантивований: гомогенний: Фантомний:

іітературний герой: дослідник: критик: цензор: перекладач: історик: редактор: ре-іукований: народ: українець: автор.

Звичайно, персонажна партитура дискурсу С. Єфремова набагато ширша. На-іи актуалізовані тільки ті її конституенти, які одночасно виконують функцію адресів.

Наші спостереження дають нам підстави стверджувати, що двомовна репре-ентація статусу, значення, інтенціональностей, функцій та способів маніпулювання щми функціями образів персонажів є приблизно рівноправною. В процесі створен-гя персонажного стандарту відбувається взаємодія та взаємопідсилення білінгвістичних конституентів образу. Тим самим констатується конвергенція, одші з ас-іектів міжмовної взаємодії в дискурсивній семантиці. Ментальна дивергенція в :омпонуванні образу персонажа неістотна, хоча семантичні поля деяких (осліджуваних персонажних стандартів активізують поряд із загальнолюдськими емами національно-специфічні. Інтерференція як один із чинників компонування іілінгвістичного образу персонажа виявляє себе в домінуванні національно-пецифічних якісних персонажних стандартів, актуалізованих тією мовою російською), в межах якої цей семантичний нюанс звичайно репрезентується як [ужорідний або периферійний.

Третій розділ “Семантика дискурсу в її рецептивному аспекті” під-юрядкований меті лінгвістичної ідентифікації образу адресата.

Модель науково-публіцистичного адресата. Науково-публіцистичний дис-урс виник на противагу комунікативно відмежованому науковому дискурсу і адре-ується тим читачам, які цікавляться певним колом наукових питань на рівні не-

спеціалістів. Науково-публіцистичний адресат є контамінованим утворенням, осно ву якого склали субстанційні особливості наукового і публіцистичного адресатів.

Дослідження специфіки репрезентації образу науково-публіцистичного адре сата зосереджене на модальному змісті об’єкта аналізу. Дискурсивна модальністі маніфестується тональністю і оцінністю. В побудові моделі науково-публі цистичного адресата важливі емоційно-експресивне навантаження та оцінний зміс' категорії образу адресата, розгляд яких передбачає пресупозицію процесу постійно взаємодії на комунікативній осі мовець-дискурс-реципієнт, де кореспондують дві зустрічних вектори: один із них спрямований на задоволення очікувань адресата другий виступає носієм прагнення адресанта передбачити, прогнозуваті повідомлення.

Емоційно-експресивне навантаження категорії образу адресата. Основ ний засіб реалізації публіцистичної тональності полягає в сюжетно-фактичному ї забезпеченні, тобто прогнозуванні впливу на емоції та свідомість читача через пев ний життєвий факт. Вплив на наукового адресата теж здійснюється в першу черл завдяки самій інформації наукового дискурсу. Орієнтація сприйняття реципієнті науково-публіцистичного дискурсу засобами метатексту є вторинною.

Серед адресатно націлених фактів чільне місце посідає інформація автора пр< себе, розрахована на створення атмосфери безпосереднього спілкування. Статис тичний аналіз антропоконструкцій засвідчує екстравертний опис пережитого, тобтс концентрацію основної уваги автора не на власній особі, а на розповіді про зустріч з людьми, про значні події, учасником або свідком яких він був.

Емоційно-експресивне навантаження категорії образу адресата конституюєть ся також лексичними одиницями з емоційним семантичним потенціалом, які іррадіюючи через весь дискурс, викликають в адресата певне почуття.

Серед власне експресивних засобів суб’єктивної модальності в моделюванн образу науково-публіцистичного адресата активізуються: а) вставні, вставлені кон струкції; б) інтонування дискурсу; в) експресивна лексика і фразеологія; г підсилювальні частки та емоційні вигуки; ґ)повтор тощо.

Одним з найбільш ефективних способів моделювання реакції аудиторії висту пають вставні конструкції. Серед них виділяють такі, що успішно орієнтуют) сприйняття як наукового, так і публіцистичного адресата. Крім них, дослід жуваному образові науково-публіцистичного адресата дістались у спадок ві; публіцистичного адресата вставні елементи розмовного характеру, вставні сполуки навантажені незвичною для наукового дискурсу експресивно-виразною місією іностильові конструкції.

Вставлені конструкції в структурі образу наукового адресата, не виражаючі модальних значень, стають лише носіями акцесорної інформації, яка стосується пев ного літературознавчого об’єкта, часу, реальної особи, літературного персонажа і найчастіше - джерела повідомлення. Вставлені конструкції - експлікаторі публіцистичних образів автора і адресата - здебільшого містять оцінні та емоційно експресивні акценти.

Досить успішно фіксує і враховує реакції публіцистичного адресаті інтонування дискурсу, що репрезентується неалфавітними графічними знаками

наком оклику, знаком питання, знаком оклику і двома крапками, трьома крапками, кі розміщуються в кінці й у середині речення. Остання позиція, беручи знак оклику дужки, навантажує його місією, так би мовити, маяка і надає йому статусу адре-атного акцентатора.

Адресатні акцентатори в класичному своєму варіанті моделюють ефект прийняття наукового адресата. Для науково-публіцистичного дискурсу '.Єфремова релевантними є такі неалфавітні графічні адресатні акцентатори: “!” знак оклику), “?” (знак питання), (зірочка), (знак наголосу), шрифтові иділення (розбивка і курсив).

Класичний науковий дискурс, що лише нагадує про емоції, у своєму науково-убліцистичному варіанті надає тональності повноваження одного з провідних кон-титуентів образу адресата.

Оцінний зміст категорії образу адресата. Про орієнтацію автора на модель убліцистичного адресата сигналізують метафорично й афористично оформлені цінні конструкції, цитація, що не ідентифікована посиланнями. Образ наукового дресата кореспондує в дискурсі, який у випадку цитації обов’язково фіксує дже-ельну базу посиланням. Досліджуваний науково-публіцистичний дискурс ко-;ифікує цей адресатний акцентатор як систему діакритичних цифр, декодування ких здійснюється внизу сторінки і відзначається певною специфікою.

З кола оцінних наукових адресатних акцентаторів досліджуваний дискурс по-луговується такими: 1) “sic”; 2) наукова термінологія. Про оцінність сигналізують акож неалфавітні графічні знаки: а) лапки; б) курсив.

Науково-публіцистичний адресат ідентифікується аналізованим дискурсом у :ершу чергу як такий, що оцінює.

Адресат в аспекті двомовності. Двомовні дискурси С. Єфремова фіксують брази адресата-українця і адресата-росіянина.

Лінгвістичні актуалізатори адресатно зорієнтованого образу автора характе-изуються національно-мовними особливостями.

З широкого кола апелянтів до адресата об’єктом дослідницької уваги стали ільки найбільш релевантні (в ракурсі досліджуваної проблеми двомовної ко-;ифікації образу адресата) традиційні засоби авторизації, серед яких виділяються [овні засоби вираження особи мовця (особові) та мовні засоби усунення кспліцитної інформації про мовця (неособові). До перших належать про-юмінально-вербальні, прономінальні та вербальні засоби 1 особи однини і множи-:и. Серед неособових мовних засобів, що декодують адресатові образ автора, налізуються такі: а) типу “можна + інфінітив”; б) типу “характерно, що”; в) па-ивні; г) типу “щось показує (авторові) щось”; ґ) тільки інфінітив.

Унаслідок суцільного аналізу білінгвістичних дискурсів С. Єфремова ми ста-истично встановили, що актуалізація автором “самого себе” при апелюванні до осійського читача в 1,5 рази рідша, ніж у моделюванні реакції української ауди-орії. Прецеденти подібного феномена зафіксовані лінгвістикою. Наприклад, !.Г. Гак експериментально доводить, що орієнтація на першу особу у французькій і

англійській мовах частіша, ніж у російській1. Очевидно, аналогічне явище характе} не і для досліджуваної лінгвістичної ситуації.

Національною специфікою антропоцентричних образів інспірується ще оди дискурсивний факт. Прономінально-вербальні форми 1 ос. мн. передбачають ефе* перцепції адресата-росіянина приблизно в півтора рази інтенсивніше, ніж адресат, українця. Нами постулюється думка, що активізує зазначені вербальні експлікатор екстралінгвістичний контекст, адже українському менталітетові набагато менш властива схильність до об’єднання, ніж російському (Пор.: “В характері українське руського народу відзначається особливо перевага особистої свободи, а в велике руськім переважає загальність”2).

Антропоцентричні образи адресата-українця і адресата-росіянина, реапьи репрезентуючи категорію образу адресата, у своїй дискурсивній взаємодії консті туюють синкретичний образ адресата білінгвістичного дискурсу С. Єфремова. Це феномен тлумачиться нами як результат процесів ментальної конвергенції та диве} генції. •

Дискурсивна конфігурація читача вербально репрезентується окремим інтекстами, покрапленими маркерами образу адресата, з кола яких досліджувани білінгвістичний дискурс актуалізує такі: а) форми 2 ос. одн.; б) форми 2 ос. мн

в) номінант читач. Особові форми представлені прономінально-вербальними, ве{ бальними і прономінальними дискурсивними експлікаторами. Аналізований мі теріал констатує відмінність у семантиці номінантів адресат і читач: значення пеі шого є ширшим.

Статистичний аналіз засвідчує, що формами 2 ос. одн. С.Єфремов більше ш слуговується у вербальній кодифікації образу адресата-українця, а номінанти 2 оі мн., навпаки, частіше репрезентують образ адресата-росіянина. Пояснюється и особливість, як і попередня, “горизонтальністю” українського менталітету “з йот демократизмом, рівноправністю, але, на жаль, і хуторянством, надмірни індивідуалізмом та под. ...Можливо, тут виявляється предковічний дух рівност властивий українському менталітетові...”3. Отже, маємо горизонтальність, демокрі тизм, рівноправність української ментальності, тому й домінує в українських ди< курсах звертання до адресата на “ти”, як до рівного серед рівних. “...Це станови! разючу паралель до вертикальності російського менталітету, його пірамідальнос (Росія, коли дивитись знизу вгору, всі пани, а згори донизу - всі раби. - А. Герцен), ординського колективізму (зверхник - майже все, підлеглий - майже ніщо)”4. Тому констатується в російському дискурсі переважне звертання до адресата на “ви Спроби пояснити диспропорцію дискурсивних актуалізаторів білінгвістичного о( разу адресата тим, що пошанне “Ви” характерне для росіян більше, ніж для укр; їнців, марні, адже всім відома добра українська традиція - звертання на “Ви” д батька-матері.

‘Див.: Гак В.Г. Сравнительная типология французского и русского языков. - М.: Просвещение, 1989. -288 с.

Костомаров М. - цит. за: Тисяча цитат з українського письменства: Збірник /Упоряд. Ю. Луцький. - К.: См лоскип, 1996. - С.55.

3Радевич-Винницькяй Я. Україна: від мови до нації. - Дрогобич: Відродження, 1997. - С. 212-213.

4Там само. -С. 212.

Щё значніша розбіжність між образами адресата-українця і адресата-іосіянина у квантитативному показнику номінанта читач детермінована бажанням втора активізувати діалог, встановити тісний контакт з адресатом-росіянином, ре-;ипієнтом інформації, яка не є для нього життєво важливою, адже в іілінгвістичному дискурсі С. Єфремова акцентуються переважно проблеми україн-ького читача.

Якщо специфіка дискурсивного кореспондування антропоцентричних форм 2 с. одн. і мн. символізує активізацію процесів конвергенції та дивергенції в інгвістичному архітектуванні образу адресата, то особливості експлікації омінанта читач постають унаслідок інтерференційного впливу. В моделюванні об-азу адресата-росіянина лексема читач використовується в 5 разів інтенсивніше, ніж конструюванні образу адресата-українця. Цей феномен каузується намаганням ав-ора наповнити семантичне поле образу адресата-росіянина семантичними композитами образу адресата-українця.

Відбір мовних засобів у розрахунку на етноспецифічні типи адресації зумов-ений прагненням автора врахувати національні нюанси сприйняття різномовних удиторій, а також орієнтувати адресатну перцепцію в бажаному напрямі.

У висновках узагальнюються результати дослідження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ, що відображають основні положення дисертації

1. Діакартина світу Сергія Єфремова.- К.: ТОВ “Міжнар. фін. агенція”, 1997.2с.

2. Про семантику тексту в її персонажному аспекті // Студії з лексикології, раматики і лінгводидактики: Збірник статей. - Вінниця: Вид-во Вінницького держ. ієд. ін-ту, 1996. - С. 73-79.

3. Образ автора в публіцистичному тексті (на матеріалі збірки С.Єфремова "За ік 1912-й”) // Текст и методика его анализа: Материалы VII международной науч-:ой конференции по проблемам семантических исследований. - Харьков: Изд-во Сарьковского гос. пед. ун-та, 1994. - Ч. 2. - С. 120-124.

4. Формування системи духовних координат у студентів педагогічних закладів

ри ознайомленні з літературознавчою спадщиною академіка С.О. Єфремова // Оляхи підвищення ефективності підготовки педагогічних працівників: Матеріали ііжнародної науково-практичної конференції. - Бар: Дунаєвецька районна друкаря, 1993,-Ч. 1.-С. 89-91. ,

5. До питання про лінгвостилістичний аналіз тексту // Шляхи підвищення фективності підготовки педагогічних працівників: Матеріали II науково-рактичної конференції. - Вінниця - Бар: Дунаєвецька районна друкарня, 1994. - Ч. .-С. 203-205.

6. Стилістичні прийоми Івана Багряного (на матеріалі роману “Сад гетсиман-ький”) // Шляхи посилення ефективності практичного курсу української мови та иховання читацької майстерності: Матеріали обласної міжвузівської науково-[єтодичної конференції. - Одеса: Кривоозерська районна друкарня, 1992. - С. 48-49.

7. Семантические и асемантические функции синтагматических оппозици антонимов в произведениях С. Ефремова // Функциональная лингвистика: Материг лы конференции. Ялта 24-28 апреля 1994 г. - Симферополь: Сонат, 1994. - Ч. 1. С.86-87.

8. Мова творів С.О. Єфремова як одне з джерел збагачення мовностилістичне системи української мови // Мовна дійсність в Україні (проблеми, перспективи): Тс зи доповідей і повідомлень наукової конференції. - Вінниця: Вид-во Вінницьког держ. пед. ін-ту, 1994. - Ч. 2. - С. 165-167.

9. Мовна репрезентація категорії адресата в публіцистичному дискурсі (на мг теріалі статей С. Єфремова) // Функціональна семантика слов’янських і германськи мов: Тези всеукраїнської наукової конференції. - Житомир: Вид-во Житомирськог держ. пед. ін-ту, 1995. - С.154-155.

П’яста Л.В. Міжстильова і міжмовна взаємодія в семантиці дискурсу (на мг теріалі творів С. Єфремова), - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук з спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Інститут мовознавства ім. О.О. Потебі НАН України, Київ, 1998.

У дисертації досліджуються механізми формування, способи реалізації і засс би вираження антропоцентричних дискурсивних категорій образу автора, персоні жа і адресата в наукових (науково-публіцистичних літературознавчих) публіцистичних білінгвістичних (українських та російських) дискурсах Сергія Є4 ремова. Окреслені контури стилістично- і національно-мовних субкартин світу аі тора. Визначені основні параметри науково-публіцистичної полісемантичної мoдeJ персонажа. Відтворений образ науково-публіцистичного білінгвістичного адресат; Проаналізовані окремі аспекти письменницької двомовності на рівні ментальності.

Ключові слова: міжстильова взаємодія, міжмовна взаємодія, категорія образ автора, категорія образу персонажа, категорія образу адресата, наукове публіцистичний дискурс, мовна ментальність, конвергенція, дивергенція, ІНТЄ] ференція.

Пяста Л.В. Межстилевое и межъязыковое взаимодействие в семантике диі курса (на материале произведений С. Ефремова). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук г специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт языковедения им. А.А. П< тебни НАН Украины, Киев, 1998.

В диссертации исследуются механизмы формирования, способы реализации средства выражения антропоцентрических дискурсивных категорий образа автор персонажа и адресата в научных (научно-публицистических литературоведчески: и публицистических билингвистических (украинских и русских) дискурсах Серп Ефремова. Очерчены контуры стилистически- и национально-языковых субкарти мира автора. Определены основные параметры научно-публицистической полис-мантической модели персонажа. Воспроизведен образ научно-публицистическої

лингвистического адресата. Проанализированы отдельные аспекты писательского уязычия на уровне ментальности.

Ключевые слова: межстилевое взаимодействие, межъязыковое взаимодейст-е, категория образа автора, категория образа персонажа, категория образа адреса-научно-публицистический дискурс, языковая ментальность, конвергенция, ди-эгенция, интерференция.

Pyasta L.V. Interstyle and interlinguistic interaction in discourse semantics (on the iterial on S. Efremov’s works). - Manuscript.

The thesis is presented to complete for the degree of the candidate of Philological iences (speciality 10.02.01 - Ukrainian language). - Potebnya Institute of Linguistics :ademy of Science ofUkraine, Kyiv, 1998.

The mechanisms of forming, ways of realization and expressive means of the an-opocentrising discourse categories of the author’s figure, character and addressee in the entific (scientific-publicistic literary criticism) and publicistic bilingual (Ukrainian and issian) discourses of S. Efremov are reserched in the thesis. The contours of stylistic-d national-linguistic subpictures of the author’s world view have been outlined. The incipal parameters of the scientific-publicistic polysemantic character’s model have en defined. The figure of the scientific-publicistic bilingual addressee has been repre-nted. The special aspects of the writer’s bilingualism on the mental level have been alysed.

Key words: interstyle interaction, interlinguistic interaction, the category of thor’s figure, the category of character’s figure, the category of addressee’s figure, sci-tific-pubiicistic discourse, linguistic mentality, converigence, divergence, interference.

Підписано до друку 19.01.98 р. Формат 60x90/16. Ум. друк, арк.1.0, Обл.-вид. арк. 0,8.

Наклад 100. Зам. 9.

Відділ оперативної поліграфії Центру Міжнародної освіти 227-12-75, 227-37-86