автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.07
диссертация на тему: Национальные меньшинства на Волыни (середина XIX - начало XX века).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Национальные меньшинства на Волыни (середина XIX - начало XX века)."

VI о и<«

- 8 ОИТ 1936

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Інститут національних відносин і політології

На правах рукопису

НДДОЛЬСЬКА Валентина Василівна

НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ НА ВОЛИНІ (середина XIX - початок XX століття)

Спеціальність - 07.00.С^— Етнологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 1996

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Волинському державному університеті ім.Л.Українки

Науковий керівник - кандидат історичних наук,

доцент Бондаренко Г.В.

Офіційні опоненти - доктор історичних наук,

професор Козицький М.Ю.

Провідна організація - Український державний педагогічний університет ім.М.Драгоманова

Захист відбудеться ”10” вересня 1996 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.01.67.01. по захисту дисертацій в Інституті національних відносин і політології Національної академії наук України (252011, м.Київ, вул.Кутузова, 8, зал засідань вченої ради).

Автореферат розісланий «*£?..» 1996р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради;

кандидат історичних наук, доцент Поліщук Ю.М.

кандидат історичних наук

Ю.А.Левенець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення державності України, її національно-культурне відродження вимагає розв’язання ряду проблем, серед яких однією з ключових є проблема гармонізації міжнаціональних стосунків, всебічного врахування потреб і культурно-духовних запитів усіх національних груп, забезпечення їх плідного співробітництва. Від рівня її вирішення залежать сталість і міцність державних інститутів, рівень демократизму в суспільстві, міжнародний престиж і авторитет України. Прийняттям „Декларації прав національностей України", закону „Про національні меншини в Україні" закладені правові основи розвитку національних процесів, формування і виявлення національної самосвідомості громадян суверенної держави.

Для кращого розуміння сучасних національних процесів, подальшого їх прогресивного розвитку необхідна об’єктивна і науково достовірна інформація про національні меншини України, їх історичне коріння та долю, господарсько-професійні заняття, місця традиційного розселення. Характер сучасних етнокультурних зв’язків значною мірою зумовлюється взаєминами народів у минулому, що історично склалися, рівнем їх соціально-економічного, культурного розвитку та іншими факторами. Тому грунтовного наукового дослідження вимагають історико-етнологічні проблеми розвитку різних регіонів України.

Актуальність теми дослідження продиктована й тим, що питання історичного минулого різних національностей губернії, їх впливу на розвиток краю не знайшли спеціального висвітлення у конкретній науковій праці. Проте, їх життя і діяльність залишили свій слід не лише в історії, але й впливають на сучасні процеси, проявляються в побутовій культурі і традиціях волинян, у зв’язках з діаспорою. .

З

Предметом наукового дослідження є закономірності формування етнічних груп Волині, їх соціально-економічний і культурний розвиток у другій половині XIX - на початку XX століття. Під етнічною групою в роботі розуміється така форма етнічної спільності, яка утворилась внаслідок відриву частини початкової спільності і проживала в інонаціональному оточенні, зберігаючи національну своєрідність і культуру. Враховуючи також чисельне представництво, автор роботи виділила серед багатонаціонального населення губернії євреїв, поляків, росіян, німців і чехів. У сучасних наукових дослідженнях названі етнічні групи розглядаються як національні меншини. Дослідження історичного минулого національних меншин Волині розкриває широкі можливості для наукового аналізу національної політики царизму у Російській імперії, її впливу на динаміку етнічного складу мешканців, можливості збереження неавтохтонним населенням своєї етнічної самобутності.

Хронологічні рамки дослідження. Вибір історичного періоду дослідження зумовлений кількома причинами:

1. Проведення ряду соціально-економічних перетворень у Російській імперії, особливо аграрної реформи 1861 р., призвело до змін у структурі населення Волині, у тому числі в національному складі її мешканців. Польське повстання 1863 р. стало ще одним фактором активізації у другій половині XIX ст. урядової національної політики. Вибір верхньої межі дослідження (1914 р.) зумовлений особливостями політичного, соціально-економічного розвитку імперії і Волині, як прикордонної губернії, які були викликані початком першої світової війни і наступними революційними і національно-визвольними рухами. У національній сфері ними стали депортації німців, посилення внутрішніх та зовнішніх міграційних рухів, тощо.

2. Етнічні групи у другій половині XIX - на початку XX століття складали значний відсоток загальної кількості мешканців губернії. Внаслідок специфічних умов розселення і занять вони значною мірою визначали характер і структуру економіки Волині, впливали на культурні процеси регіону.

Територіальні рамки дослідження відповідають адміністративно-територіальному поділу, який існував у Росії в досліджуваний період. Волинська губернія на той час входила до Київського, Подільського і Волинського генерал-губернаторства імперії й поділялася на 12 повітів.

Стан наукової розробки проблеми. Для теми дисертації характерна відсутність істор;.ографічної традиції. У багатьох працях з проблем соціально-економічного розвитку, культури, освіти, етнографії і краєзнавства знайшли розрізнене відображення питання історичного минулого етнічних груп Волині.

Вивчення національного складу населення Росії розгорнулося у 40-х роках XIX століття. Одними з перших у цьому напрямку стали роботи П.І.Кеппена1, в яких автор систематизував матеріали про етнічний склад населення європейської частини імперії та атлас народонаселення західних губерній, що у середині XIX ст. був укладений О.Ф.Ріттіхом2. Атлас базувався на широкому колі джерел і містив погубернські показники етнічного складу населення, Волині зокрема.

Поставленим завданням - відтворення об’єктивної картини національних і тісно пов’язаних з ними соціальних відносин,

1. Кеппен П.И. Об этнографической карте Европейской России.

- СПб., 1852; його ж. Хронологический указатель материалов для истории инородцев Европейской России. -СПб., 1861.

2. Риттих А.Ф. Атлас народонаселения Западно-русского края

по исповеданиям. - СПб., 1863. '■

структурною побудовою вирізнялася наукова робота Р.Ф.Еркерта1. Етнографічний аналіз західних губерній доповнювався у ній короткою історією заселення західної Росії національними групами, серед яких дослідник виділив найчисельніші: поляків, білорусів, литовців, євреїв. Написана з точки зору офіційної історіографії, праця Р.Ф.Еркерта містила, разом з тим, новий дослідницький матеріал і стала кроком вперед у вивченні багатонаціонального населення Росії.

Значну роль у дослідженні національного складу населення Росії відіграли офіцери Генера5\ьного штабу, які проводили офіційну етнографічну роботу. Ними були укладені загальний по імперії військово-статистичний збірник і спеціальний військово-статистичний огляд Волинської- губернії2. На відміну від загального збірника, який містив приблизні дані, огляд Волинської губернії базувався на статистичних матеріалах органів губернської і місцевої влади. Статистичний аналіз відповідав меті написання праці, однак, суттєво звузив можливості вивчення різних аспектів національних процесів на Волині.

У польських історико-краєзнавчих дослідженнях другої половини XIX століття3 також зберігся статистичний підхід розгляду етнічної структури мешканців Волинської губернії.

1. Эркерт Р.Ф. Взгляд на историю и этнографию западных губерний России (с атласом);- СПб., 1864.

2. Военно-статистический сборник. Вып. IV. Россия. Составлен офицерами Генерального штаба под общей редакцией Н.Н. Обручева.-СПб., 1871; Забелин А. Военно-статистическое обозрение Волынской губернии.- К., 1887.

3. Stecki T.J. Wolyn pod wsgledem statystycznym, historycznym і archeologicznym, -Lwow.-T.l-2, 1864-1871; Wolyn і jego mieczkance w r.1863. Krotkie opisanie gubemii Wolynskej pod wsgledem jeograficznym і statystycznym przez F.N. /D-га F.Nowickiego/.-Drezno, 1870.

6

У 60-х роках XIX століття провідником у дослідженні окремих регіонів України, організатором краєзнавчого руху на місцях стала Київська історична школа професора Володимира Антоновича. Упродовж двох років (1869-1870) її учень П.Чубинський здійснив три етнографічні експедиції, обстеживши при цьому 54 повіти Київської, Подільської, Волинської губерній. Основну увагу вчений зосередив на вивченні культури українців, поряд з цим зібрав цінний фактичний і статистичний матеріал з життя національних груп регіону1. П.Чубинський систематизував матеріали про мову, громадське управління, включеність у економічне життя краю, освіту найчисельніших національних груп Волинської губернії. Найбільш висвітленою виявилася частина дослідження, присвячена євреям. Зібрані експедицією і проаналізовані П.Чубинським етнографічно-статистичні матеріали зберігають свою цінність і для сучасних дослідників.

Нетрадиційним підходом до вивчення проблем динаміки етнічного складу населення західного краю виділялася робота С.Г.Громачевського2. Дослідник проаналізував вплив обмежувальних законів про землеволодіння на зміни у чисельності польського, єврейського, чеського та німецького населення західних губерній у другій половині XIX століття. Проблеми економічного життя, функціонування національних систем господарювання на Волині не знайшли широкого висвітлення у спеціальній науковій літературі.

Осібне місце у науковій літературі займало на той час єврейське питання. Розробці богатьох його аспектів присвятили

1. Труды этнографическо-статистической экспедиции в ЗападноРусский край. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования собранные П.П.Чубинским. Том 7.-СПб., 1872.

2. Громачевский С.Г. Ограничительные законы по землевладению в Западном крае, с историческим обзором их, законодательнымы мотивами и разъяснениями,- СПб., 1904.

7

свої дослідження ряд вчених, їх праці у переважній своїй більшості носили узагальнюючий теоретичний характер. Окремі автори обрали об’єктом дослідження економічний стан і суспільну організацію єврейського населення межі його осілості, до якої входила і Волинська гебурнія. Серед них виділяються роботи історика-правознавця І.Оршанського, статиста А.Суботіна1. Зроблені ними висновки щодо національної політики царського уряду не відповідали усталеним офіційним концепціям.

На кінець XIX - початок XX століття зацікавленість вчених історико-краєзнавчою тематикою зростає. Свою діяльність розгорнули Волинське Церковно-Археологічне товариство, Товариство дослідників Волині. Однак, питання історії та культури національних груп не знайшли помітного відбитку у наукових виданнях краєзнавців.

У радянській історіографії на етапі її становлення аналізу ^етнічного складу населення різних регіонів України приділялося мало уваги. Була частково згорнута й краєзнавча робота. Приєднання значної території колишньої Волинської губернії до складу Польщі привернуло увагу радянських дослідників історії до інших проблем минулого регіону. Етнічні проблеми не вивчалися. Польська ж історіографія 20-30-х років ХХст. залишила лише декілька спеціальних досліджень історії національних груп Волинського воєводства2.

1. Оршанский И.Г. Евреи в России. Очерки и исследования. -СПб., 1872; Субботин А.П. В черте еврейской оседлости.- СПб., 1890.

2. Cichocka L. Kolonie czeskie па Wolyniu.-Warszawa, 1925; Cichocka-Petrazyckaz. Zywiol niemiecki na Wolyniu.-Warszawa, 1933; Zajaczkowski A. Pola karaimowskie pod Luckiem.- Wilno, 1934; Zajaczkowski A. Karaimi na Wolyniu //Rocznik Wolynski.- Rowne, 1934,-T.III.-S.149-191.

Початок глибокого вивчення питання динаміки населення був покладений у радянській історичній і статистичній літературі

О.Г.Рашиним1, дослідження якого базувалося на результатах перепису 1897 року. З 60-х років розгортається дослідження етнічного складу населення різних регіонів краіни в його історичній ретроспективі2.

Концептуальні напрямки дослідження історії національних груп в цілому були намічені в фундаментальних працях історичної науки. Визначені їх авторами загальні проблеми історичної долі етнічних спільностей України вимагали грунтовного аналізу ряду аспектів життя народів при врахуванні особливостей ареалу їх розселення.

Не обійшли увагою проблему багатонаціонального представництва мешканців Волині і науковці-краєзнавці3, однак, вона розглядалася у контексті аналізу соціально-економічного розвитку краю. У 26 томній „Історії міст і сіл Української РСР“ /Волинська, Житомирська, Рівненська області/ знаходимо згадки про населені пункти, що вирізнялися національною приналежністю своїх мешканців.

1. Рашин А.Г. Население России за 100 лет (1811-1913 г.г.).-М.,

1956.

2. Наулко В.І. Етнічний склад населення Української РСР. (Статистико-картографічне дослідження).- К.:Наукова думка, 1965; його

ж. Развитие межэтнических связей на Украине (историкоэтнографический очерк).- К., 1975; Ковба Ж.Н. Чешская эмиграция на Украине во второй половине XIX - начала XX века: Автореф. дис. ... канд. ист.наук.- Львов, 1974 та ін.

3. Оксенюк Р.Н. Нариси історії Волині. Соціально-економічний розвиток, революційний та національно-визвольний рух трудящих (1861-1939).-Львів, 1970; Михалюк О.Г., Кічий І.В. та ін. Історія Волині. З найдавніших часів до наших днів,- Львів, 1988.

9

Інтерес науковців до минулого етнічних груп України особливо посилився в останні роки. З’явилося ряд розвідок І.М.Кулинича,

В.Сергійчука, М.Дмитрієнко, К.Белашова про історію українських німців; Б.Чнрка, О.Калакури, А.Кондрацького, В.Палієнка про поляків; В.Кабузана, О.Наймана, І.Самарцева, Я.Хонігсмана про євреїв; Н.Гранчака, О.Песчаного про чехів. Автори розглядають комплекс питань історії національних меншин України, але особливості національного розвитку Волині ними висвітлюються епізодично чи фрагментарно.

Підбиваючи підсумки огляду літератури, слід зазначити, що історія національних груп Волині, особливості їх господарської діяльності, культурного життя не стали предметом спеціального дослідження в узагальнюючій праці, а розглядалися стисло і поверхнево при висвітленні інших проблем. У зв’язку з цим виникла потреба узагальнення і аналізу публікацій та джерел для написання дисертаційної роботи.

Мета і основні завдання дослідження. Метою даного дослідження є комплексний аналіз життєдіяльності національних груп Волинської губернії у другій половині XIX - на початку XX століття: з’ясування причин появи і формування поліетнічності населення, особливостей розселення, соціальної структури, господарського і культурного життя національних меншин, висвітлення впливу національного фактору на історію регіону. При цьому автор ставить перед собою такі завдання:

- реконструювати процес заселення території Волині євреями, поляками, росіянами, німцями, чехами;

- визначити основні причини міграційних рухів, змін у чисельності мешканців різних національностей у досліджуваний період, проаналізувати у динаміці взаємозв’язок націнальних і

політичних факторів;

- дати характеристику національним групам за такими

параметрами: чисельність, територія найбільш масового розселення, соціальний склад і майнова диференціація, релігійна приналежність і освітній рівень;

- проаналізувати різні форми господарської діяльності, громадської організації, системи освіти, релігійних інститутів національних меншин Волині;

- показати вплив російського законодавства на головні сфери життя національностей;

- підвести підсумки наукового дослідження проблеми, визначити актуальні питання, що потребують подальшої розробки.

Методологічпою основою дисертації є головні наукові принципи історичного пізнання - об’єктивність та історизм. Науково-теоретичною основою вивчення проблеми стали теорія історичного пізнання і практика наукової роботи попередніх дослідників.

Під час дослідження проблем історичного минулого національних груп Волині, автор виходила з традиційного в науці розуміння головних компонентів функціонування суспільного організму, якими є політичні, національні, соціально-економічні і культурні фактори.

З урахуванням мети і завдань, у роботі застосовані порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний та статистичний методи наукового дослідження.

Джерельна база дисертації. У процесі роботи автор використала цілий комплекс джерел. Головну фактологічну частину дослідження склали архівні джерела. Документи і матеріали губернських і місцевих органів влади фондів Канцелярії Київського, Подільського і Волинського губернатора (ф.442), Управління Київського навчального округу (ф.707) Центрального державного історичного архіву у місті Києві; Канцелярії Волинського губернатора (ф.70), Житомирської міської управи (ф.62)

Державного архіву Житомирської області, спеціально або в зв’язку з іншими проблемами відображають питання етнічних груп Волині. Документи фондів відбивають шовіністичну спрямованість політики царату, його намагання утвердити російський вплив у всіх сферах життя губернії. Заслуговують уваги матеріали Ф.З „Луцька міська управа" Державного архіву Волинської області. Вони добре ілюструють методи адміністративного контролю над єврейською громадою повіту, частково висвітлюють діяльність єврейських релігійних закладів.

Важливу історичну інформацію почерпнуто щодо форм господарювання та про вплив на економічне життя краю, систему освіти національних меншин (ф.493, 1257, 1423 Центрального державного історичного архіву; ф. 67, 69, 115, 118, 187 Державного архіву Житомирської області). Багато архівних документів введено до наукового обігу вперше.

Визначити спрямованість національної політики, прослідкувати форми реалізації прийнятих рішень на прикладі Волинської губернії дозволили також опубліковані законодавчі та нормативні акти вищих і місцевих органів влади. Вони, зокрема, зосереджені у „Зводі законів Російської імперії**, збірниках циркулярів губернських установ.

Інша джерельна група об’єднує матеріали першого Всеросійського перепису населення 1897 р., звіти про діяльність Волинського губернського статистичного комітету та інші його статистичні видання. Використання комплексу даних про етнічне походження, релігійну приналежність, соціальну структуру, територіальне розташування етнічних груп, при врахуванні недоліків

статистики XIX століття (фрагментарне відображення майнового становища громадян та напрямків їх зайнятості; неточне з сучасної точки зору, вживання етнонімів; використання мови в якості етнічного критерію) і коригування окремих показників, дозволило отримати дані, які достовірно відтворюють суть національних процесів у губернії.

Широко використані матеріали офіційної урядової преси -газет „Киянин“, „Волинські губернські відомості'4, видання Синоду у Волинській єпархії - „Волинські єпархіальні відомості"; неофіційних видань „Волинь" і „Життя Волині**. Порівняльний аналіз з іншими джерелами дозволив залучити публікації газет з національної тематики.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше у вітчизняній історіографії зроблена спроба комплексно дослідити один з періодів історії національних меншин Волині. До наукового обігу введено значну кількість нових архівних документів, фактичних і статистичних матеріалів, які дали можливість проаналізувати різні історичні процеси у краї, на основі проведеної обробки статистичних даних скласти таблиці.

На захист винесено такі основні положення дисертації:

1. На початку XX століття завершився процес формування багатонаціонального складу населення Волинської губернії, у структурі якого особливостями розселення і чисельністю виділялися національні групи євреїв, поляків, росіян, німців, чехів.

2. Динаміка населення губернії у досліджуваний період визначалася соціально-економічними і політичними факторами, серед яких за значенням і наслідками впливу важливе місце посідало обмежувальне законодавство Російської імперії.

3. Кожна національна меншина Волині зберігала традиційні особливості господарської діяльності, що визначало її місце у соціально-економічному розвитку краю. Вагомістю впливу на

загальний розвиток економіки губернії виділялися господарства іноземних колоністів (чехів і німців).

4. Високий рівень національної самосвідомості етнічних груп Волині знайшов яскраве відображення у культурній сфері їх життєдіяльності: функціонування національних навчальних закладів, громадських товариств і об’єднань.

5. Релігії національних меншин, зокрема іудаїзм, римо-католицизм, протестантизм, сприяли внутрішньоетнічній консолідації євреїв, поляків і німців. Перебування у середовищі автохтонного населення зумовило зміни у релігійній свідомості чеського населення краю.

6. Етнічні групи залишили помітний слід у історичному минулому Волині й продовжують впливати на сучасні процеси у регіоні.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що матеріали і висновки дисертації можуть бути використані в узагальнюючих наукових роботах з історії національних меншин України, в навчальному процесі при підготовці загальноісторичних і спеціальних курсів.

Нові матеріали можуть стати джерелом при створенні експозицій краєзнавчих музеїв.

Апробація роботи. Основні положення, окремі аспекти та висновки дисертації відображені в чотирнадцяти публікаціях автора, апробовано в доповіддях на республіканських (Луцьк, 1995; Житомир, 1996) та міжнародних (Брест, 1990; Житомир, 1993; Хмельницький, 1994) науково-практичних конференціях. .

Структура дисертації визначається змістом проблеми, метою і завданнями дослідження. Робота побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел та літератури, додатків. '*

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність проблеми, визначені хронологічні і територіальні рамки дослідження, дається характеристика стану наукової розробки теми, визначається мета і завдання роботи, її наукова новизна та практичне значення, розглядається методологічна та джерельна база дисертації, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі - „Динаміка і структура етнічних груп Волині** - визначаються причини формування багатонаціонального складу населення, всебічно висвітлюється процес заселення краю національними меншинами, аналізуються зміни у чисельності і розселенні національностей у другій половині XIX - на початку XX століття, характеризується за рядом показників їх структура.

Поліетнічність мешканців Волинської губернії формувалася протягом довготривалого історичного періоду. Рух і зміни у представництві національних груп визначалися комплексом факторів, серед яких завжди визначальне місце посідали політичні та економічні. '

Серед мешканців губернії, за винятком автохтонного українського населення, найчисельнішою була єврейська громада (13,21% загальної кількості населення). Найбільш масове переселення євреїв до краї спрямовувалося з Польщі з кінця XV і в наступні століття за підтримкою польських магнатів. У Російській імперії територія розселення євреїв постійно обмежувалася, що підтверджувалося існуванням „смуги єврейської осілості,”до якої була віднесена і Волинська губернія. У роботі розглядаються законодавчі акти, які у досліджуваний період визначали умови розселення осіб єврейської національності. На

прикладі обмежень громадянських прав євреїв краю доводиться антисемітське спрямування урядової національної політики, яка призвела до зростаючої з початку XX століття зарубіжної еміграції євреїв.

На основі статистичних матеріалів визначена домінуюча тенденція розвитку єврейської етнічної групи у досліджуваний період, якою стало кількісне зростання її представників у межах губернії.

Масове заселення Волині поляками бере початок у другій половині XVI століття, після укладення Люблінської унії. Для зміцнення свого становища на приєднаних територіях Польща посиленно засиляла їх поляками. Це був головний шлях появи та зростання польського населення на Волині. Характерним типом розселення поляків, як і євреїв, стала діаспора - розпорошене проживання окремими етно-релігійними громадами в межах суцільного масиву українців.

Приєднання Правобережної України до Росії суттєво не змінило становище польських феодалів та шляхти, римо-католицької церкви. Політика царського уряду щодо мешканців польської національності зазнала значних змін лише після повстань 1831 і особливо 1863 років. У дисертації на основі широкого кола джерел висвітлюється особлива законодавча діяльність уряду, спрямована на обмеження прав поляків та її реалізація місцевою адміністрацією у Волинській губернії. Автор робить висновок, що політичні фактори призвели до зменшення у досліджуваний період чисельності поляків на Волині, заклали підгрунтя майбутніх конфліктів на міжнаціональному та міждержавному рівнях.

Особлива законодавча діяльність спрямовувалася з одного боку на обмеження прав осіб польської національності, а з іншого - на посилення у західних губерніях російського елементу. Автор звертає увагу на пільги і переваги, що надавалися в разі

придбання росіянами маєтків у західному регіоні, наводить конкретні факти заохочення Волинським генерал-губернатором росіян при переїзді їх до краю і здобуття власності. У роботі зазначається, що настідком офіційної політики стало збільшення станом на 1885 р. (у порівнянні з серединою XIX ст.) у губернії кількості російських землевласників у чотири рази. Переселення росіян на Волинь зумовлювалося також поглибленням економічних зв’язків, будівництвом залізниць, розвитком промисловості та системи освіти.

На динаміці етнічного складу мешканців Волині позначилися й іноземні колонізаційні рухи, які, що показано у роботі, маючи столітні традиції, набрали найбільш масового характеру саме у другій половині XIX століття. Звернена увага на урядову політику щодо іноземців. На основі архівних документів у дисертації відтворюється процес виникнення у губернії німецьких і чеських колоній, простежуються зміни умов контрактів оренди або купівлі землі та їх причини, визначаються ареали розселення колоністів. Аналізуючи причини масової іноземної еміграції на Волинь, автор констатує, що найважливішою серед них була та, що визначала стан економіки губернії після скасування кріпосного права.

У дисертації приділяється увага з’ясуванню головних структурних показників, що характеризують національні меншини, тобто на визначення їх ареалу розселення, соціального складу, майнової диференціації, релігійної належності, освітнього рівня. Аналіз архівних документів і статистичних матеріалів дозволив визначити і систематизувати названі показники станом на кінець XIX століття у таблицю.

У другому розділі - „Економіка і господарське життя“

- розглядаються найбільш поширені серед національних меншин форми трудової діяльності, визначаються зони господарського

впливу євреїв, поляків, росіян, чехів, німців в економічній системі Волинської губернії, простежуються національні особливості їх господарювання та існуючі у виробництві взаємовпливи.

У дисертації зазначається, що більшість полінаціонального населення Волині, за винятком євреїв, займалась сільським гасподарством. Автор звертає увагу на форми землекористування наділами, на їх розміри, особливості організації національними меншинами системи господарювання, прибутковість виробничої

ДІЯЛЬНОСТІ. ч

Аналізуючи розвиток основної галузі селянських господарств

- рільництва, слід зазначити, що агротехнічною культурою, забезпеченістю знаряддями праці, рівнем та результативністю праці виділялися господарства чехів та німців. Серед іноземних колоністів майнове розшарування не було чітко вираженим, а раціональне ведення господарства забезпечувало значно вищий, порівняно з іншими мешканцями, життєвий рівень.

У дисертації показано, що у сільськогосподарському виробництві особливе місце серед поляків і росіян посідали великі землевласники. Аналіз статистичних матеріалів свідчить про послаблення після 1863 року впливу польських поміщиків і відповідне зростання ваш російський в економічному житті губернії, вказує на фактори, що спричинили названу тенденцію.

Детально висвітлюючи процес формування на Волині єврейських землеробських колоній, автор звертає увагу на його законодавче регулювання, на конкретних фактах вивчає стан господарської діяльності селян-євреїв. У дисертації робиться висновок про малопоширеність такого роду занять серед евреїв губернії. За свідченнями архівних документів євреї частіше виступали у якості орендарів поміщицьких маєтків і були посередниками між виробниками і споживачами сільськогосподарської продукції.

У дисертації досліджується участь національних меншин в інших сферах виробничої (промисли, ремесла, галузі промисловості) і невиробничої (торгівля, посередництво) діяльності, визначаються і детально характеризуються типові для національних груп заняття і вкладення капіталу. У роботі використаний значний статистичний матеріал, що відбиває обсяги виробництва, прибутковість, використання найманої праці промислових закладів, а також національність їх власників або орендарів.

Аналіз джерел та літератури дозволив зробити висновок про допоміжний характер ремісничої діяльності у росіян, поляків, чехів та німців, визначити особливе значення ремісництва та дрібної торгівлі у господарюванні євреїв Волині. Автор звертає увагу на вкрай низький життєвий рівень ремісників-євреїв і визначає причини такого економічного становища. Всебічно висвітлюється у дисертації рівень зайнятості євреїв у торгівельній сфері, звертається увага на вплив національних традицій на організацію господарської діяльності мешканців Волині єврейської національності, зазначаються інші причини переважання євреїв у невиробничій сфері.

З аналізу особливостей господарської діяльності національних

меншин випливає висновок про її суттєвий вплив на економічний

розвиток Волинської губернії вцілому. Зокрема, чехи і німці

окультурили близько 300 тис. дес. землі, започаткували у краї

вирощування кращих сортів хмелю, сприяли поширенню серед

населення досконаліших знарядь праці і способів обробітку землі.

Розвитку промисловості і торгівлі сприяли утворені представниками

національних груп ремісничі і промислові заклади. Єврейська

торгівля функціонувала у якості важливого елементу економічних

стосунків краю, надавала російському фабричному виробництву

значні послуги у поширенні збуту і здійсненні посередництва.

Господарська діяльність національних меншин формувалася у

19 '

відповідності з об’єктивними потребами розвитку товарного виробництва, але багато у чому залежала від регламентуючого російського законодавства. Економічні інтереси позначилися на стосунках між етнічними спільностями, хоча значний відбиток на останні накладали також національні традиції і звичаєве право.

У третьому розділі - „Культурне життя етнічних груп“

- досліджується структура систем національної освіти на Волині, аналізуються особливості функціонування освітніх закладів, громадських об’єднань, релігійних інститутів росіян, поляків, євреїв, німців, чехів; всебічно висвітлюється регламентація з боку урядових органів культурної сфери життя народів та її наслідки. У дисертації зазначається, що у другій половині XIX століття* найбільш розгалуженою була сітка державних навчальних закладів, культурно-освітніх осередків, які виховували дітей у російському патріотичному дусі. На Волині у російськомовних школах, гімназіях, училищах вчилися діти здебільшого православного і католицького віровизнання. Серед православних переважали росіяни (за переписом 1897 р. писемних серед них нараховувалося у чотири рази більше, ніж серед українців). Православ’я зі своїми релігійними інститутами виконувало роль державної релігії. Визначені державою пріоритети особливо виразно проявлялися у культурному житті народів.

Детально описуючи урядові репресивні заходи щодо поляків після повстань 1831 і 1863 p.p. у галузі' культури, дисертант звертає увагу на погіршення можливостей польського населення губернії у задоволенні своїх національних потреб. При цьому зазначається, що польська освіта у краї повністю втратила офіційний статус, скоротилася чисельність римо-католицьких молитовних будинків, припинили свою діяльність національні громадські об’єднання. На польському населенні, яке мешкало у сільській місцевості, позначився також вплив живого середовища,

' 20

представленого народними традиціями місцевих мешканців. Осередками польськості залишалася Житомирська римо-католицька духовна семінарія, нечисельні приватні пансіони і таємні школи, діяльність яких простежується на основі конкретних матеріалів. У релігійній справі подолання царизмом наслідків ополячування краю відбувалося значно повільніше. У ставленні до інших народів уряд застосовував політику поступового нав’язування всього російського, зберігаючи контроль у національних культурно-освітніх закладах, об’єднаннях. У відповідності з такою політичною лінією розвивалося культурне життя єврейського населення краю, чехів і німців.

Аналізуючи існуючу систему державного управління єврейськими общинами, автор особливу увагу звертає та інститути рабинів, рабинських комісій і євреїв-консультантів при генерал-губернаторові та їх функції. Відмічається, що існування названих органів й контроль за їх діяльністю служить переконливим доказом розуміння владними структурами важливості й особливості єврейського питання в імперії.

У дослідженні характеризується традиційна система єврейської освіти, що склалася у-губернії (головні елементи - хедери, єшиботи, талмуд-тори), вказується на зміни у навчанні, започатковані Міністерством народної освіти з метою переведення єврейських освітніх закладів на’ російські засади та наслідки нововведень. Також звертається увага на роль іудаїзму у збереженні національної самобутності, на прояви традицій і звичаїв у функціонуванні єврейських товариств, громадських об’єднань.

У дисертації відображено процес формування системи національної освіти іноземних колоністів, визначаються ЇЇ особливості. На конкретних матеріалах аналізується робота чеських

і німецьких шкіл до і після їх підпорядкування у 1887 р.

21

Міністерству народної освіти й впровадження викладання російською мовою. Розглядаються різне ставлення та сприйняття чехами і німцями русифікаторської політики царизму і визначається їх зумовленість. Характеризується діяльність товариств і осередків культури колоністів.

У кінці розділу констатується, що у культурному житті національних меншин виявлялися дві тенденції. Перша - до уніфікації - стала наслідком великодержавницької політики царизму; друга - до збереження національної самобутності - мала об’єктивну зумовленість. Зазначається, що основу національної самосвідомості продовжував складати релігійний світогляд: іудаїзм функціонував у якості національної релігії євреїв, католицизм - поляків, протестантизм - німців, православ’я - росіян; еволюційних змін зазнало віровизнання чехів (від гуситства, католицизму до православ’я). Переважання ізольованих форм функціонування національних громад, спричинило розвиток у них на високому рівні самоврядування. Елементами соціальної організації стали загальні збори, громадські товариства і об’єднання. Дослідник звертає увагу на відчуженість представників національних груп Волинської губернії від інститутів політичної влади, що стало детермінантою їх аполітичності, несформованості політичної культури і правової свідомості.

У висновках дисертації підведені підсумки дослідження, зроблено узагальнення, визначені актуальні питання, які потребують подальшої наукової розробки.

Наголошується, що зросла національна строкатість мешканців Волинської губернії стала характерною рисою розвитку краю другої половини XIX - початку XX століття. Динаміка етнічних змін у названий період визначалася низкою факторів: специфічних, впливових для окремої національної меншини, і загальних, що визначали характер розвитку в цілому. До останніх слід віднести

22

аграрну реформу 1861 р., польське повстання 1863 р., особливе обмежувальне урядове законодавство, яким накладалася заборона на реалізацію окремих громадянських прав і свобод.

Національна політика царизму у досліджуваний період, при наявності певних відмінностей у законодавчих актах, які проводилися у дію урядами Олександра II, Олександра III і Миколи II, характеризувалася авторитарністю, була русифікаторською, насильницькою стосовно етнічних груп євреїв, поляків, чехів, німців, ставлячи у привілейоване становище особи російської національності.

У середовищі автохтонного населення національні меншини утворювали переважно компактні етно-рел;гійні громади зі стійкими традиціями господарського і культурного життя, що зумовлювалося високим рівнем національної самосвідомості, існуючими зв’язками з метрополіями.

Кожен народ вніс свою частку в розвиток краю. Національні групи залишили помітний слід у його історичному минулому й продовжують впливати на сучасні процеси у регіоні. Еміграції населення початку XX століття визначили частину міжнародних стосунків у сфері політики, культури, соціально-економічного розвитку краю. Названі процеси спричинили появу волинської діаспори національних меншин та її зв’язки з Волинню.

Вивчення історичної долі етнічних груп Волинської губернії, дослідження впливу політичних рішень на національні процеси в регіоні у другій половині XIX - на початку XX століття, при їх врахуванні на сучасному етапі становлення державності України, розкривають можливості:

- для поглиблення взаємодії всіх гілок влади з національними меншинами;

- для відродження релігійних закладів, музеїв, культурно-просвітницьких центрів, благодійних національних товариств;

- сприятиме гармонізації міжнаціональних стосунків;

- допоможе державним органам активніше включатися у проведення політики реалізації запитів національностей, забезпечення їх самобутнього існування і розвитку.

Основний зміст дисертації викладений автором у таких публікаціях:

1. Поляки на Волині у другій половині XIX століття //Велика Волинь: минуле і сучасне. Матеріали міжнародної наукової краєзнавчої коференції. -

Хмельницький, 1994.- С.548-550.

2. З історії німецьких колоній на Волині / / Волинь у

другій світовій війні та перші повоєнні роки. Матеріали наукової історико-краєзнавчої конференції.- Луцьк, 1995.-С.71-73. ~

3. Виникнення німецьких колоній (на приклада Житомирського повіту) //Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції до 130-річчя Житомирської обласної наукової універсальної бібліотеки.- Житомир, 1996.- С.109-110.

4. Лютеранство на Во\иш у другій половині XIX століття // Там же.- С.115-116.

5. Проблеми зростіін, національної самосвідомості // Пр облеми розвитку національних відносин, інтернаціонального і патріотичного виховання. Матеріали науково-практичноі конференції.- Брест, 1989.- 4.2.-С.12-13 (у співавторстві; рос. мовою).

6. Зростання національної самосвідомості і її врахування у процесі підготовки педагогічних кадрів // Світоглядні основи формування і розвитку педагогічної культури. Матеріали науково-практичної конференції.- Брест, 1990.-

ЧЛЛ- С. 19-22 (рос.мовою).

7. Чеські колоністи у другій половині XIX століття / / Велика Волинь: минуле і сучасне. Тези міжнародної науково-краєзнавчої конференції.- Житомир, 1993.-С.66-67.

8. Динаміка етнічного складу населення Волинської губернії у другій половині XIX століття / / Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства.- Луцьк,

1993,- С.404 (у співавторстві).

9. Законодавство Росії та зміни етнічного складу населення Волинської губернії у другій половині XIX ст. / / Матеріали XXXIX наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів Луцького державного педагогічного інституту ім.Л.Українки,- Луцьк, 1993.-С.397.

10. Історія єврейського населення у документах фонду „Луцька міська управа" // Минуле і сучасне Волині: проблеми джерелознавства. Тези доповідей і повідомлень VII Волинської історико-краєзнавчої конференції.- Луцьк,

1994,- С.78-80 (у співавторстві).

11. „Волинські єпархіальні відомості*1 - джерело вивчення історії національних меншин на Волині // Там же.-

С.80-82. •

12. Система єврейської освіти на Волині у другій половині XIX століття / / Звягель древній і вічно молодий. Тези Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції. -Новоград-Волинський, 1995.- С.84-85.

13. Газета „Киянин*4 як джерело вивчення історії національних меншин Волинської губернії //Там же.- С.221-222 (у співавторстві).

14. Педагогічна діяльність і проблеми зростання національно самосвідомості // Національне виховання: формуванню світогляду і духовних цінностей у студентської молоді. Матеріали і тези міжвузівської науково-практичної конференції,- Рівне, 1996,- С.60-62 (у співавторстві).

Annotation.

Nadolska Valentyna Vasylivna. The national minority in Volin /middle of ХІХ-th and beginning ХХ-th/. Manuscript. Thesis for the a candidate degree in historical science. 07.00.05. Ethnology.

Institute of Ethnic and Political Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 1996.

These thesis deals with the investigation settlement process in Volyn territory by Jewes, Poles, Russians, Cheches, Germans; their socio-economic and cultural development in the second half of ХІХ-th and beginning ХХ-th century. The ethnic changes are followed in the structure of population region. It was determined the influence of the national minority on the development of Volyn gubernia which had consequences of social, economic and cultural character.

Аннотация.

Надольская Валентина Васильевна. Национальные меньшинства на Волыни (середина XIX - начало XX века). Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук. 07.00.05. Этнология.

Институт ‘ национальных отношений и политологии Национальной академии наук Украины. Киев, 1996.

Диссертация посвящена исследованию процесса заселения Волыни евреями, поляками, русскими, чехами, немцами, их социально-экономического и культурного развития во второй

половине XIX - начале XX века. Прослежены этнические изменения в структуре населения региона. Установлено влияние национальных меншинств на развитие Волынской іубернии, которое имело последствия социального, экономического и культурного характера.

Ключові слова; національні меншини, етнічна група, етно-релігійна громада, національна традиція, господарська діяльність, Волинь, регіон.