автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.09
диссертация на тему: Нацистский геноцид евреев Украины (1941-1944)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Нацистский геноцид евреев Украины (1941-1944)"

•О НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

<0 '^ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН І ПОЛІТОЛОГІЇ

І.

На правах рукопису

ПОДОЛЬСЬКИЙ АНАТОЛІЙ ЮХИМОВИЧ

НАЦИСТСЬКИЙ ГЕНОЦИД ЩОДО ЄВРЕЇВ УКРАЇНИ /І941-19<Мрр./

Спеціальність : 07.00.0 Етнологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 1996

Робота виконана в Інституті національних відносин і політології Національної Академії Наук України.

Науковий керівник - доктор історичних

наук, професор Коваль М.В.

Офіційні опоненти - доктор історичних

наук Кучер В. І.

- кандидат історичних наук, доцент Левітас Ф.Л.

Провідна організація - Український державний педагогічний

' університет ім. М.П. Драгоманова

Захист відбудиться 'г 4^-^ 1996 року о < годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 01.67.01 в'Інституті національних відносин і політології НАН України ( 252011, м. Київ - II, вул. Кутузова , 8, кім. 202).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці інституту національних відносин і політології НАН України ( 252011, м. Київ - II, вул. Кутузова, 8, кім. 218).

Автореферат розісланощС^1995

року.

Вчений секретар спеціалізованою вченої ради,

Кандидат історичних наук Ю.А. Левенець

Серед багатьох проблем історії Другої світової війни проблема нацистського геноциду щодо євреїв Європи і зокрема євреїв України привертає увагу дослідників як своєю важливістю, так і політичною вагомістю.

Актуальність досліджуваної проблеми пояснюється перш за все тим, що в радянську добу в іс,^ріографії періоду Другої світової війни тема Голокосту1 взагалі не порушувалася. Це було пов'язано з ідеологічними забобонами в галузі національної політики колишнього СРСР. Саме тому на сьогодні для української історичної науки, яка переживає зараз складний період відродження та водночас становлення, доля єврейства України за часів нацистської окупації (1941-1944) є фактично невивченою і, таким чином , важливою проблемою.

У сучасних умовах, коли вже минуло п'ятдесят років як закінчилася Друга світова війна - одна з найтрагічніших сторінок в історії людства, події тих часів продовжують хвилювати як науковців, так і політиків, діячів культури. Наприкінці XX століття, у багатьох країнах Європи робляться спроби відродити, реабілітувати нацистську ідеологію, а разом з нею расизм, ксенофобію, антисемітизм, на яких вона базувалася. Неонацистські організації, крайні націоналістичні кола в різних країнах намагаються виправдати нацизм, виступають за створення "нового порядку" Гітлера в сучасній Європі , стверджують, то неякого гітлерівського геноциду євреїв у Європі не було. Шість мільйонів замордованих європейських євреїв, в роки війни, яких нацисти знищували виключно за національними ознаками, гетто, табори смерті, газові камери - все це вигадки. Взагалі ніякої Катастрофи2 не було, євреї її самі вигадали. Ця ревізія Голокосту, яка почата поширюватись у США та країнах Європи в 1970-і роки, на жаль існує й сьогодні. Тому дослідження даної проблеми становить надзвичайну актуальність. Насамперед, для того щоб запобігти повторення в майбутньому такої трагедії не тільки у долі єврейського чи українського народів, айв загалі в історії людства.

Історія українського єврейства - невід'ємна частина історії України. Євреї -один з найчисленніших етносів, котрий з давніх давен мешкає на українських теренах. В останні роки поряд з відродженням української культури, ми спостерігаємо розквіт культур інших національних спільнот, то населяють Україну. В цій ситуації значний науковий і суспільний інтерес викликає історична доля і життя євреїв України. Об'єктивне вивчення проблеми нацистського геноциду щодо українського єврейства збагатить історичну науку України, а також сприятиме дружнім міжнародним та міждержавним взаєминам.

Голокост кардинально вплинув на післявоєнний розвиток єврейського народу. Євреї стали державним народом. Після нацистського геноциду щодо євреїв, всьому світові і, передусім, євреям стало зрозумілим, що існування народу без держави далі не можливо. Трагедія європейського єврейства в роки Другої світової війни прискорила створення єврейської держави. Сучасне єврейство України, як і євреї усього світу, міцно зв'язано з історією Голокосту, для кожного єврея він є своєрідним виміром цінності життя. Сьогодні тема Голокосту входить в число головних понять, якими евреї визначають свій зв'язок з єврейським народом, визначають себе як етнос.

Все означене і становить актуальність обраної теми даного дослідження.

Предметом дисертаційного дослідження є нацистський геноцид щодо єврейського населення України під час німецької окупації (1941 -1944 рр.)

1 Голокост (і грец.-"спалещ[й повністю”, “жертвоприношення”) - термін, прийнятий в США і країнах Західної Європи дія визначення масового вбивства євреїв нашістамн під час Другої світової війни.

2 Катастрофа ( на івріті - “ПК'-а") - термін, який вживається для визначення нацистського геноциду щодо європейського гврейства. Поширений в праільській історіографії.

З

В світовій історіографії період Катастрофи європейського еврейства визначається з 1933 по 1945 рік. Саме в ці хронологічні рамки входять антиєврейська гітлерівська політика, яка проводилась щодо свреїв усієї Європи під час Другої світової війни 1939-1945 років.

Проте, на землях України численні антиєврейські заходи, а саме: знущання над людьми, дискримінаційні розпорядження, створення гетто, робочих таборів, масові вбивства свреїв. - відбувались під час окупації українських теренів нацистами та їх сателітами, яка тривала з 1941 по 1944 рік. Тому хронологічні рамки даного дисертаційного дослідження : 1941 - 1944 роки.

Географічні межі дослідження охоплюють українські землі, які входили до складу УРСР за станом на 22 червня 1941 року. Крім них теренів, нацистський геноцид шодо свреїв України розглядається також в Криму і на Закарпатті, зважаючи на те, що ці землі входять до складу сучасної України.

Історіографія проблеми, ступінь її розробки.

Сукупність праць, які безпосередньо чи побіжно висвітлюють проблему нацистського геноциду щодо європейських свреїв, і українських у тому числі, в період Другої світової війни, можна поділите на такі групи:

- радянська історіографія, до якої входять українська радянська і єврейська радянська історіографії:

' - сучасна українська історіографія;

- зарубіжна українська історіографія;

- ізраїльська історіографія; .

- північноамериканська та західноєвропейська історіографія:

Проблема Голокосту в радянській історіографії завжди розглядалась у

контексті історії Другої світової війни і Великої Вітчизняної війни, і ніколи не була предметом окремих досліджень. Радянська історіографія нацистського геноциду щодо євреїв бере свій початок ще в роки війни.

6 січня 1942 року нарком зовнішніх справ СРСР В.Молотов у своїй ноті до урядів усіх країн, які підтримували дипломатичні відносини з Радянським Союзом, вперше визнав і засудив масові вбивства євреїв'..

У 1943-1945 роках з'явились перші збірники документальних матеріалів, у яких йшлося про масове знищення єврейського населення (докладніше про ці документальні матеріали в огляді джерельної бази даного дослідження).

Протягом 1942-1944 років було видано книгу І.Еренбурга "Війна" у трьох томах. В цій праці відомого радянського письменника і громадського діяча йшлося про героїзм радянських воїнів-євреїв, на фронтах, а також про трагічну долю євреїв на окупованих територіях2.

У квітні 1942 року був створений Єврейський антифашистський комітет, діяльність котрого ( зокрема постійний випуск комітетом свого друкованого органу газети “Ейнікайт” на мові ідиш) сприяла розповсюдженню інформації про нацистські злочини щодо євреїв.

В перші роки після війни (1945 - 1947 рр.) в СРСР виходили публікації, переважно на мові ідиш, присвячені долі євреїв, які опинились в гетто. У деяких працях висвітлювався опір нацистам - повстання в гетто і концтаборах. Ці публікації здебільшого мали мемуарний характер, тому що їх автори були свідками чи учасниками описуваних подій. Серед цих матеріалів були книги Гроссмана В., Зоммера Є., Смоляра Г., Суцкевера А., Печорського А.3.

1 Документы обвиняют. Сборник документов о чудовищных зверствах германских властей на временно захваченных ими советских территориях, вып. 1, М., 1943, с. 43 ’И. Эренбург ВоШш, 1-3тт., М.,1942-1944

1 Гросман В. Годы войны. М., 1945;

Зоммер Е. Дер\фштандф>и ды фаруртейлге (Повстання прнреченнх., топ). М., 1946;

Смсмяр Г. Фун мигскер гетто (Мшське гетто, доил). М., 1946;

Протягом другої половини (і 50-х років і до кінця 80-х радянська історіографія взагалі та українська^ радянська історіографія зокрема, проблему Голокосту не відокремлювала з контексту питань історії Другої світової війни та Великої Вітчизняної війни і не досліджувала окремо. В цей період радянська історіографія знаход.лась під партійно-урядовим контролем. Перед нею були поставлені чіткі політичні та пропагандистські завдання. В ці завдання не вписувалось розкриття особливої долі евреївта їх тотального знищення на расовій

і національній основі. В радянській історіографії спостерігається тенденція замовчування Голокосту, трагічної долі єврейського народу, яка буцім-то нічим ие відрізнялась від долі інших народів Радянського Союзу, котрі постраджали від нацизму . Ця тенденція посилюється в кінці 1960-х років з появою державної антиізраїльської пропаганди. Всі ці моменти безумовно мали вплив на наукові дослідження, які виходили в цей час, але незважаючи на ідеологічний тиск з боку влади, з'явився цілий ряд праць в яких більш менш об'єктивно робилась спроба висвітлити окупаційний період на Україні, йшлося про систему гетто, концтаборів, опір нацизмові.

Все це знайшло відображення у наукових монографіях Коваля М„ Семіряги М., Мельнікова Д., Чорної Л., Першиної Т., Проектора Д., Буцько М. та ін1.

У праці Коваля В., фактично вперше в радянській історіографії був даний науковий аналіз природі та витокам нацистського антисемітизму, який був ідеологічним підгрунттям геноциду щодо євреїв Європи . У монографії була дана оцінка антиєврейській політиці Гітлера у Німеччині в 1933-1939 роках*.

В цей період також виходили багатотомні академічні праці з історії війни, в яких йшлося про окупаційний режим на теренах України та масові вбивства, але єврейська трагедія майже замовчувалась, а поняття “євреї” скрізь заміщало лише, безлике - “радянські громадяни”’.

На єврейській мові (ідиш) у І960-І-80-І роки нічого не друкувалось, крім матеріалів у журналі “Советіш геймлалд”, який виходив у Москві та знаходився під партійним контролем. Проте, матеріали на тему Голокосту з'являлись на сторінках журналу. Це були спогади, художні твори, публіцистичні нариси4.

Особливе місце в радянській історіографії посідає праця Шульмейстера Ю. “Г итлеризм в истории евреев"5.

Смоляр Г. Мстители гаго. М., 1947;

Суцкевср А. Фун вільнер гетто (Вільнюське гегго„ ізиш). М., 1946;

Печорський А. Дер уфкпаіід ін еабібур (Повстання > Сабіборі., ідіігп) . М., 1946.

' Коваль М. Історія пам'ятає! (Кривавий шлях фашисті» на Україні). К., 1965;

Коваль М. Борьба населения Украины пртав фашистского рабства. К... 1979;

Семиряга М. Антифашистские народные восстания. М., 1965 ;

Семиряга М. Тюремная империя нацизма и «крах. М., 1989;

Мельников Д. Чернаї Л. Преступшпс№1 Нацистский режим и его фюрер. М., 19*1;

Першина Т. Фашистский геноцидна Украине 1941-1944. К., 19X5;

Проэктор Д. Фашизм: путь агрессн н гибели. М., 1989;

Буцько М., Кравчук М., Погребинский М. Летопись народного подвига. Вестник АН Украины 1970,№12. ‘

1 Коваль В. “Барбаросса": истоки н история величайшего преступления империализма. К"., 1982. 1 Історія міст і сіл УкраїнськоїРСР. У 26-титомах.-К., 1967-1974.-т. 1-26.;

Украинская ССР в Веткой Отечественной Войне Советского Союза 1941-1945 гг. ВЗ-х тт. К., 1975.;

История Второй мировой войны в 12-ти тт. - 1982. • т. 1-12.;

История Украинской ССР. В 10-ти тг. т.8:Украинскаа ССР» Великой Отечественной войне Советского Союза (1941-1945) - К., 1984.

4 Цвакциг “Советіш геймлаид". Бібліографішер онцайгер. (20 років “Совегіиі геймланд" Бібліографічний довідник, ідиш). М., 1986.

’ Шульмейстер Ю. Гитлеризм в истории евреев. К. 1990.

Це перше і. фактично, єдине дослідження яке було присвячене історичному аналізу гітлерівської антиеврейської політики, і де був систематизований фактичний матеріал щодо тотального знищення європейського еврейства нацизмом.- Проте, праця Шульмейстера на жаль теж не була позбавлена ідеологічних шор, які заважали авторові дати об'єктивну оцінку проблемі.

Щодо сучасної української історіографії Голокосту. то вона якісно відрізняється від історіографії радянського періоду, в першу чергу тим. що ця тема нарешті стала об'єктом неупереджених досліджень. В останні п'ять років (1991-1995) в Україні, в умовах розбудови суверенної держави, з'явились перші наукові розвідки проблеми нацистського геноциду щодо українського єврейства. У цих працях дана проблема здебільшого досліджується по окремих регіонах України. Так праця Єлісаветського С. присвячена трагічній долі євреїв Бердичева, котрі майже всі були знищені нацистами восени 1941 року. Дослідження Хонігсмана Я. висвітлює всі етапи історії загибелі єврейської громади Львова: гетто. Янівський табір, депортація у табори смерті. Праці Ляховицького Ю. розкривають нацистський геноцид щодо харківських євреїв1. Всі ці дослідження базуються на архівних матеріалах . Праці Стародинського Д.. Рожецкіна Л.. Поліщука С., Камінського Я., висвітлюють долю українських євреїв під румунською окупацією. В них розкривається геноцид щодо євреїв ТранснІстрії, знищення євреїв Одеси, Книги Деко О. і Гошкіса Д. присвячені загибелі євреїв Поділля. Ці матеріали мають публіцистичний характер2.

У 1991 році у зв'язку з 50-річчям трагедії в Бабиному ярі з'явились публікації присвячені цій найтрагічнішій сторінці в історії євреїв Києва5, Останнім часом в українській історичній науці появились перші наукові розвідки в яких аналізуються загальні питання Голокосту, пропонуються нові концептуальні підходи, погляди на взаємини між єврейським та українським населенням лід час окупації, на єврейський рух опору тощо4. Але всі публікації, наукові розвідки, дослідження є тільки початком у вивченні даної проблеми.

На відміну від сучасної української історіографії українська зарубіжна. історіографія почала вивчати Голокост на українських землях ще в кінці 1950-х -на початку 60-х років5. Головною проблемою цих досліджень стали українсько-еврейські взаємини періоду нацистської окупації України. Ця проблема була

1 Етасавстский С. Бердичевская трагедій. К\, 1991.;

Хонигсман Я. Катастрофа львовскоїчг свргіїстаа - Львоя, 1993.;

Ляховицкий Ю. Попранная мечуза. Книга Дро&ицкого Яра, Харьков. 1991.;

Ляховицкий Ю. Желтая книга. Свидетельства, факты, документы. Харьков,1994.

1 Старолннский Д. Одесское гетто. Одесса ,1991.;

Рожеикин Л. Позднее эхо. Одесса,1993.;

Полівку* С. Купель на площади- Записки адвоката. Одесса, 1995.;

Каминский Я. Минувшее проходит предо мною. Одесса, 1995.;

Деко О. Кедойшім. Повість - хроніка Шспетівськогогстто.(С.,І995.;

Гошхис Д. О чем трубит шофар. Славута, 1992.

3 Лєвитас Ф. Шимановский М. Бабий яр. Страницы трагедии. К., 1991.;

Король В., Кучер В.. Мигрин Г. Без строку давності. Трагедія Бабиного яру.К., 1991.

4 Коваль В. Пуп, к Бабьему Яру (геоманский антисемитизм: история, теория, полшика). АН України: Інститут історії України. Історичні зошити №5, 1991, К., 1991;

Коваль М. Нацистський геноцид щодо евреів та українське населення (1941-1944)//Український історичний журнал, 1992.-/62., с.25-32; .

Попович М. Еврейський геноцидна Украине// Философская и Социологическая Мысль, 1994.-5-6; с.160-164; _

Єлисаветський С. Євреї в антифашистському опорі й радянському пізпшьио-парпиаиському русі в Україні //УІЖ,1995-3, с. 59-73

> КаменськиД. Гітлерівська окупація України 1941-1944;

Милуоки, 1956(англ.).;

Брік О. Україїісько-гврейські взасмовідноешш. Вінніпег, 1961.;

Панківсьнш К. Роки німадаої окупації (1941-1944), Нью-Йорк,1965.

предметом обговорення на наукових конференціях, які проходили у другій половині 1980-х - на початку 90-х рейсів у Едмонтоні (Канада), і наслідком котрих стали наукові збірники'. Дослідники з української діаспори в багатьох випадках дотримуються певною мірою апологетичних поглядів щодо поведінки українців у роки війни1.

Сьогодні, після того як Україна стала суверенною державою, в історіографії створилася нова ситуація, що характеризується по-перше, широким доступом до джерел, а по-друге, співробітництвом між західними ( у тому числі українськими істориками діаспори) та українськими істориками. Така ситуація дає можливість більш об'єктивно вивчити спірні питання у тому числі проблему українсько-сврейських взаємин періоду Другої світової війни.

Цілком зрозуміло той факт, що після закінчення війни, вже на початку 50-х років всесвітнім центром дослідження Катастрофи європейського єврейства стає єврейська держава Ізраїль. Ізраїльська історіографія з найбільшою повнотою висвітлює Катастрофу і героїзм єврейського народу в роки Другої світової війни. Провідною науково-дослідною установою Ізраїлю, яка займається вивченням Голокосту є меморіальний Інститут Яд-Вашем (засновний у 1953 р.). Починаючи з 1963 року Яд-Вашем щорічно видає збірник наукових матеріалів з проблем Катастрофи. Сьогодні це вже багатотомне академічне видання1.

У працях ізраїльських істориків Бауера У., Спектора Щ., Арада У., Бахраха Ц. висвітлюються витоки нацистського антисемітизму, масштаби геноциду, реакція країн Європи і світу на Голокост, поведінка євреїв у гетто, участь воїнів-свреїв в арміях країн антигітлерівської коаліції4. Узагальнюючу працю з докладним оглядом історичних подій, на фоні яких розгорталася Катастрофа, нацистської політики щодо євреїв Німеччини та інших країн Європи, етапів Катастрофи та її наслідків, написали Гутман І. і Шацкер X.5.

Проте у всіх цих згаданих наукових працях (крім Спектора Ш. і Абрамовича А.6 недостатньо висвітлюється нацистський геноцид щодо євреїв на окупованих теренах СРСР, зокрема на Україні. Причина такого становища полягає в тому, що в колишньому СРСР архіви були закриті для дослідників цієї проблематики і ізраїльські історики Катастрофи на мали змоги висвітлити геноцид і героїзм євреїв на окупованих радянських територіях. В Ізраїлі проблемами Катастрофи займаються крім меморіального Інституту Яд-Вашем Дом борців гетто ім. І. Каценельсона, відділення вивченя Катастрофи Інституту сучасного єврества при Єврейському університеті в Єрусалимі., Інститут вивчення Катастрофи при Хайфському університеті відділення історії єврейського народу та інститут вивчення діаспори прй Тель-Авівському університеті та інші освітні і науково-дослідні заклади Ізраїлю. •

В американській ('СІПАІ та західноєвропейській історіограФіяд перші наукові праці з Голокосту з'явились у 1950-х роках. Головною рисою цих досліджень було

1 Ukraine during World War II: history and its aflcimath.- Edmonton, 1986., Ukrainian - Jewish relation in Historical Perspective .-Edmonton, 1990

1 Мірчук П. Зустрічі fl розмови в Ізраїлі, Нью-Йорк - Торонто - Львів.-1982;

Huhczak Т. Ukrainian Jewish Relations during the Soviet and Nazi Occupation/ZUkraine during World War II: History and its Aftermath - Edmonton, 1986.- p.39-57.

1 YadVashem Studies, I-XXXv. Jerusalem, 1963-1993

4 Бауер І. Реакції на Катастрофу. Тель-Авів, 1983 (іврит).;

Бауер І. Голокост: деякі історичні аспекти. Тель-Авів, 1987(іврит).;

Спектор Ш. Євреї Волині у період Катастрофи. Єрусалим, 1984 (іврит);

Арад И. Холокауст. Сборник статей., Иерусалим,! 990;

Бахрах Ц. Антисемітом в новое время, Тель-Авив,1991.

5 Гутман И. Шацкер X. Катастрофа и её значение, Иерусалим, 1990

6 Абрамович А. В решающей войне. Участие и роль евреев СССР в войне против нацизма. Тслъ-Ама. т.1-1982., т. 2-1992.

те, що свреї в них забризкувались як безпорадні жертви нацистської машини винищення1. Фундаментальна праця нього періоду "Знищення європейського єврейства” Рауля Хілберга2, яка й досі с так би мовити хрестоматійним дослідженням по Катострофі не тільки в американській, але й в світовій історіографії. Проте, на жаль в цій праці фактично нічого не мае про долю євреїв СРСР в роки війни. У 1966 році в США вийшла перша книга у північноамериканській та західноєвропейській історіографіях Голокосту, яка розповідала про геноцид щодо радянських євреїв. Це була праця Шварца С. "Еврей в Советском Союзе с начала Второй мировой войны (і939-1945)"3. Але цьому дослідженню дуже бракувала нестача документальних джерел,

У 1970-і - 80-і роки в США і Західній Європі вийшов ряд праць, які були присвячені структурі нацистської влади і управління, відношенню західних країн до евреїв в часи нацизму, проблемі залишившихся в живих євреїв на теренах які були окуповані нацистами, про вплив Катастрофи на мистецтво і літературу. Це насамперед були наукові дослідження Брошата М., Файн X., Роскеса Д., Давидович Л.4.

Незважаючи на велику кількість історичних досліджень по Катастрофі, які грунтувались на документальних матеріалах, з 1970-х років на Заході починають поширюватись ідеї так званого ревізіонізму, з'являються “наукові” праці, автори яких стверджують, що ніякого Голокосту ніколи не було і що нацисти не знищували евреїв у газових камерах, свреї самі все це вигадали. Головна мета ревізіоністів Катастрофи - виправдати нацизм, зняти з нього провину в тотальному геноциді єврейського народу. Перші праці, в яких були викладені головні ідеї ревізіонізму, з'явились у США і Канаді в середині 1970-х років5.

Одним з провідних ревізіоністів Катастрофи с професор Північно-західного університету (Чікаго, США) Артур Бутц. У своїй праці “Містифікація XX століття" стверджує, що канцтабори були тільки робочими таборами, що євреїв там на винищували. Щодо зменшення кількості євреїв в Європі після 1945 року, Бутц заявляє, що мільоїш євреїв були таємно прийняті США чи СРСР6. Діяльність . А.Бутца сприяла створенню у 1979 р. в Каліфорнії Інституту історичних досліджень (чи Інститут перегляду історії), котрий зібрав навколо себе ревізіоністів Голокосту з США і країн Західної Європи, цей інстнтут з 1980 року став випускати журнал, який став органом ревізіоністів7. Інститут також був ініциатором проведення в грудні 1979 р. у Вашингтоні міжнародної наукової конференції з ревізіонізму.

На початку 1980-х років французький професор, неонацист Роберт Фаурісон проголосив, що Катастрофа - міф, вигаданий міжнародним сіонізмом. Крім цього, Фаурісон заявив, що в Освенцімі не було газових камер і присвятив

‘ Rcii'tmgcr G. Final Splution. London, 1953; ,

Поляков Л„ Вудь І. Третій рсіїх і треї. Берлін, (цім.);

2 Hilbeig R. The destruction of the European jews. Chicago, 1961.

1 Шварц С. Евреи в Советском Союзе с начала Второй мировой войны(1939-1945), Нью*

Йорк,1966.

4 Broszat М. DerStaat Hitlers, Munchen,1978.;

Fine H. Accounting for Genocide, New York, 1979;

Dawidowich L. The War against the jews. 1933-1945. -Toronto; New York; Lon(lon:Sycinev; Aukland, 1Ш.

5 Austin C. The Six Million Swindle. Tacoma Park, 1973;

Harwood R. Did Six Million Really Die? Richmond, 1974;

Christophersen T. Auschwitz: Truth of Lie. Toronto, 1974;

Rassinger P. Drama of the European jews. Silver springs, 1976.

6 Butz A. The Hoax of the XX century. Los Angeles, 1976.

7 Journal of Historical Research -JNR.v.l, 1980

цьому питанню книжку1. Лейхерт, однодумець Фаурісона з США, стверджує, що газові камери в Освеицімі були, але їх прпускна можливість була дуже низькою. Сьогодні у наукових колах США та Західної Європи нажаль є однодумці Бутпа і Фаурісона: Е. Нольте у Німеччині, Е. Зундель, В. Картом у Канаді, той же Лейхерт у США. Ревізія Голокосту іноді приймає спотворні форми. Наприклад негритянський священик Льюїс Фарракхан заявив, що був тільки один геноцид -геноцид негрів, жертви якого складають 60 мільйонів, і винні в ньому єврер. У загальній масі ревізіоністи Голокосту є неонацистами . Вони усвідомлюють, що несприйнятгя нацизму в значній мірі викликано злочинами нацистів щодо євреїв. Таким чином докази того, що Катастрофи не було сприятимуть, послабленню антинацистських настроїв.

Спроби ревізії Катастрофи європейського єврейства в роки Другої світової війни ще раз підкреслюють важливість й актуальність цієї проблеми. Як свідчить історіографічний огляд незважаючи на значну кількість видань, особливо іноземних, проблема нацистського геноциду щодо євреїв України вивчена недостатньо. Ні у вітчизняній, ні в іноземній історіографії немає узагальнюючого дослідження, що розкривало б долю українського єврейства за часів нацистської окупації.

Мета дослідження - розглянути становите українського єврейства під час німецької окупації України (1941-1944 рр.). Методи і засоби геноциду щодо євреїв, масштаби, особливості та демографічні наслідки Голокосту в різних регіонах України. Проаналізувати ставлення українців до євреїв під час окупації, що набуло таких форм: позиція нейтралітету українського населення, прояви колаборації і рух за врятування євреїв від загибелі.

Методами дослідження є проблемно-хронологічний та порівняльно-аналітичний. Геноцид щодо євреїв під час нацистської окупації України досліджується по регіонах із застосуванням проблемно-хронологічного методу. Аналізуються проблеми єврейських гетто на Україні та українсько-єврейських взаємин періоду окупації,рятування українським населенням євреїв від гітлерівського геноциду. Зроблено порівняльний аналіз методів і масштабів геноциду щодо євреїв. Джерельна база дослідження.

Основним джерелом вивчення проблеми нацистського геноциду щодо євреїв України в період її окупації нацистською Німеччиною та її сателітами Румунією та Угорщиною (1941-1944 рр.) є архівні документи. Автором вивчено документальні матеріали фондів Центрального Державного Архіву Громадських Об'єднань України (ЦД АГО України), Государствениого Архива Россикской Федерации (ГАРФ, м. Москва). Також були досліджені документальні матеріали - свідчення очевидців геноциду щодо євреїв на українських землях у 1941-1944 роках, які зберігаються у Фонді “Пам'яті жертв фашизму в Україні” при Товаристві єврейської культури України. Дисертант працював з документами, які знаходяться в архіві меморіального Інституту пам'яті жертв Катастрофи та героїзму Яд-Вашем в Єрусалимі.

Надзвичайно важливе значення для даного дослідження становить фонд 7021 ГАРФ - матеріали Надзвичайної Державної Комісії (НДК) СРСР по розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників на окупованій території. НДК СРСР була утворена за наказом Президії Верховної Ради СРСР від

2 листопада 1942 року з метою встановлення та розслідування нацистських Злочинів на радянських територіях. Відразу після звільнення населених пунктів утворювались районні та місцеві надзвичайні комісії. Саме ці комісії першими

1 Faurisson R. The Problem of Ihe Gas Chambers or the Rumour of Auschwitz, Rochellc Park, N.Y., Revisionist Press, 1979.

! Ди». Телуипош Й. Еврейский мир. М.,1992, с.321-324.

»

були на місцях масових розстрілів військовополонених, мирного населення у тому числі і на місцях масового знищення євреїв. Тому повідомлення і звіти НДК СРСР, які зберігаються у фонді 7021 мають особливу цінність. Проте, у документах НДК де йшлося про місця масових розстрілів євреїв далеко не завжди вказувалось, що жертвами були саме євреї, часто - густо замінюючи “свреГ на "радянські громадяни”. У фонді р-8114 ГАРФ зібрані матеріали про діяльність Єврейського Антифашистського Комітету: протоколи засідань ЄАКу, повний комплект газети “Ейнікайт” (ІУ42-1946 рр.) - друкованого органу Комітету. Особливу цінність мають свідчення і листи від людей свідків і жертв трагедії, які залишились.

Значний інтерес для висвітлення проблеми становить фонд 1, оп. 23 ч.І: II ЦДАГО України. Тут зібрані повідомлення, звіти НКВС та інших урядових установ про окупаційний режим на території України. В цих документах міститься важлива інформація щодо становища єврейського населення на окупованих землях, повідомлення про масові екзекуції мирного населення, у тому числі і евреїв, про прояви опору окупантам. Багато інформації по окупаційний режим на Україні зберігається у фондах 57 та 166 ЦДАГО України. У фонді 0-3? Архіву Яд-Вашем в Єрусалимі зібрана велика кількість свідчень в'язнів гетто, концтаборів, учасників руху Опору нацистам, свідків масових розстрілів єврейського населення на теренах України.

Другу групу джерел становлять збірники документів і матеріалів, які містять директиви, розпорядження, накази вищих керівників Третього рейху, нацистської верхівки німецького військового командування, окупаційної влади, котрі розкривають плани гітлерівської Німеччини щодо окупованих територій, зокрема України, а також наміри нацистів щодо поневолення і знищення народів, у тому числі евреїв1. Особливе значення для висвітлення проблеми Голокосту мають документи Нюрнберзького процесу над головними німецькими військовими злочинцями. Вперше жахливі злочини, здійснені нацистами проти евреїв, були окремо виділені саме на Нюрнберзькому процесі2. В останній час в Україні з'явились збірники документів повністю присвячені трагічній долі радянського єврейства в роки війни5. . .

Суттєву роль в роботі над дослідженням обраної теми відіграла третя група джерел - мемуари і преса. Спогади людей, які були учасниками чи свідками трагічних і героїчних подій мають важливу історичну цінність4 . Певний інтерес

1 Німецько-фашистський ок>тшоішнн режим на Україні. Збірник документі» і матеріалів. К., 196}; “Совершенно Секретно! Только ,v.M командования!" Сборник докумеіггов.М.1967;

Преступные пеліі. преступные средства . Сборник материалов н докумснтов.М.,1968;

“СС” в действии . Документы о преступлениях СС. М., 1969;

Історія застерігає. Трофейні документи про злочини німецько-фашистських тагарбнюав та їх пособннків. К., 1986;

Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941-1945.В 3-х тт. Сборник документов. К. 1988?

Каталог документальной экспозиции города Берлина к 50-летшосо дня нападения Германии на СССР. Русский вариаігт. Берліні, 1992;

Національні відносини в Україні в XX столітті. Збірник документів і матеріалів. К., 1994.

■ Нюрнбергский процесс. Сборник материалов., rr. I-VII., М., 1957-1961.

J Черная Книга. К.,1991;

Уничтожение еврее» СССРв годы немецкой оккупации 1941-1944. Сборник документов. Иерусалим, 1992:

Неизвестная Черная Книга. Свидетельства очевидцев о Катастрофе советских ерсев (1941-1944), Москва-Иер)салим, І993;

Вншппская область: Катастрофа и Сопротивление. Сборник документов. Телі.-Авнв-Кнев,І995; The Einsatzgruppen Reports. Selection from the Dispatches of the Nazi Death Squads’ Campamg Against the Jews July 1941 - January 1943.New York, 1989.

4 Пар пг.анская ;:p)жба. Воспоминания о боевых делах партизан-евреев, участников Веткой

Отечественной войны.М., 194К;

для вивчення проблеми викликають записи розмов і щоденники тшшх нацистських керівників1 . Особливо треба відмітити два збірник», присвячених героїзму єврейського народу в роки війни. Перши» з них був опублікований у 1945 році, публікація другого стала можливою тільки в сучасних умовах-' . Багато фактичного матеріалу містить преса. Важливу роль в процесі дослідження відіграли газети окупаційної влади чи які виходили під контролем нацистів: "Иова Україна”, -Харків'янин". "Нове українське слово”. “Молва", "Одесская іаіета", а крім них друкований орган Свреііського Анп-фашистського Комітету гаїетц "Ппііікаііт” (виходила на ідиш). В дисертації використано також довідкові видання1.

Ііаукопа їгояіпіи роботи полягає в тому, шо вперше, головним чином на архівному матеріалі узагальнені, систематизовані та викладені плани та здійснення нацистського геноциду щодо ги реї в їм території України під час німецької окупації. Проаналізовано становище українського єврейства в цен період, українсько-єврейські взаємини під час окупанії. Виконано кількісний аналіз жертв геноциду, досліджено його демографічні наслідки дія євреїв України. Лпрооаціядосліджеиіія. Результати досліджень знайшли своє відображення у семи публікаціях автора, висвітлені в доповідях і виступах на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях та семінарах. Основні положення н висновки дисертації обговорювались на засіданнях відділу єврейської історії та культури, а також на вченій Раді Інституту національній відносин і політології НАМ України. Результати досліджень були використані автором у викладанні спецкурсу “Катастрофа європейського єврейства (1933-1945 рр.) ” в гімназії N299 м. Києва.

Структуря_днссртацП. Робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку джерел і літератури, додатків.

Основний зміст дисертації.

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, визначаються предмет дослідження і його хронологічні рамки, аналізуються історіографія прблеми та ступінь її розробки. Ставиться мета дослідження, розглядаються ного методи, описуються використані джерела, обгрунтовується наукова новизна дослідження.

У першому розділі - “Расовий антисемітизм - ідеологічна основа геноциду нацистів щодо свреііського народу" - розглядаються витоки та сутність нацистського антисемітизму, який був ідеологічною базою так званого “остаточного розв'язання свреііського питання” тобто тотального фізичного знищення європейських евреїв у період Другої світової війни (1939-1945 рр.). Досліджуючи витоки гітлерівського антисемітизму стає очевидним його відмінність від інших, відомих людству, форм юдофобії. Безумовно він увібрав деякі риси релігійного, політичного, економічного, соціального антисемітизму,

Ле» М. Партії іапскне Г]іопьі.М.,І95К;

Бршіскіїіі А. По ту сторонуфронт. Всспомшшш» партизані.М., 1958.; ,

Лю;ш остаются ліо;и.мн. Свидетельства очевидцев. Черновцы.1991;

Боровой С. ВоспомиНітіія.М.,1993;

Ціною пласною життя. Рішїє.1995. -

1 Пикер Г.Застолі.ние разговоры Гігглера.. Смоленск. 1993;

Геббельс її. Последние записи (Дікшшх 1945 г.), Смоленск, 1993.

- Евреііскніі парод » борьбе про піп і}штііма. Материалы ПІ антифашистского митинга еврейского парода и III аісн>ма ЕАК СССР.М.,1945;

Очерки сіфсїіскоїхї героизма. В 2-х тт. Тсль-Авіт-Ккев.1994,

! Краткая Еіфеііскпя Энциклопедия, тт. 1-6, Иерусалим, 1976-1992;

Еп/}к1ораіііе(1е$ НоІосашї.ЗЬ., Гс1-А\1\'., 1990-1993;

Енциклопе;оя українознавства, г. 2,К., 1994.

але істотно відрізнявся від них. Якщо ці форми юдофобі? залишали еврею шанс на життя в суспільстві чи засобом переходу до іншої релігії, чи шляхом культ>лчої асиміляції, то нацистський антисемітизм ніякого виходу еврею не залишав: він мав на меті фізичне знищення єврейського народу. Нацистський антисемітизм для обгрунтування своєї кінцевої мети взяв на озброєння расову теорію. Як відомо, ґітлер розділив пародії на "вищі" та “нижчі" раси. За цим поділом слов'янські Народи, у тому числі й українці, були віднесені до “нижчої раси", а євреї взагалі проголошувались “унтерменшіГ (недолюдками) чи "антирасою". І слов'яни, і євреї заважали розвитку “вищої, нордічної раси" - німців - арійців. Расистська теорія нацистів стверджувала, шо німиі покликані панувати над іншими народами та мають право, коли це буде необхідно, знищити їх повністю. Першими в черзі на знищення стояли євреї. Гітлерівська расистська теорія була для нацистів обгрунтуванням пангерманської ідеї "життсього простору". Саме здобуття “лнпевого простору для вищої раси" було однією з головних цілей війни для нацистів. Таким чином, знищуючи "неповноцінні в расовому відношенні народи, нацист звільняли для себе "життєвіш простір”.

Свою “концепцію" за якою німці - аріііці є “вищою расою", а євреї є взагалі “антирасою". Гітлер створив не на порожньому місці. Підгрунтгям для ного концепції були расові теорії XIX століття, авторами яких були представники аристократичної інтелектуальної еліти західноєвропейських країн. У розділі детально розглядаються погляди А. де Гобіно. X. Чемберлена, Г. Тренчке.

Расові теорії XIX століття фактично стали підвалинами антішюдської ідеології нацизму. З 20-х років XX століття Гітлер пропагував расову зверхність німців. Проте, за нацистською пропагандою арійцям постійно загрожує змішування крові, змішування з іншими расами. Втіленням цієї загрози були євреї. З приходом нацистів до влади, в Німеччині, розпочалась дискримінація євреїв, яка досягла свого апогею у 1935 році, коли були прийняті "Нюрнберзькі закони”. За цими законами тільки арійці вважалися громадянами рейху, євреї були відокремлені від німців і позбавлені громадянських прав. Гітлер та його прибічники у своїй антиєврейській діяльності поєднували расовий антисемітизм з політичним. Свреї були проголошені джерелом всіх бід Німеччини. їх звинувачували у втручанні та негативному вплив: на німецьку культуру, економіку, політику. За Гітлером - свреї завдали Німеччині найбільшого вдару у XX столітті : поразка в Першій світовій війні, революція 1918 року, економічні труднощі 20-х років. У вигляді соціал-демократів євреї заволоділи робітничим класом, стверджував Гітлер, скрізь вони насаджують демократію, для того щоб влада опинилась у натовпу, яким дуже легхо керувати. Взагалі вони перетворять все людство на рабів.

Таким чином нацистська пропаганда готувала ідеологічний грунт для майбутнього фізичного знищення єврейського народу.

У Другому розділі - “Організаційні засади реалізації програми “ендльозунгу”1 на окупованій території України” - аналізується механізм Голокосту розгалужена мережа каральних нацистських організацій, які діяли на землях України під час окупації (1941-1944 рр.). Це насамперед, - таємна політична поліція нацистів - гестапо, з діяльністю якої тісно перепліталась діяльність військових частин СС (“ваффен СС”). Крім того на окупованих українських теренах діяла служба безпеки нацистської партії • СД, чиновники якої очолювали масові каральні операції. Активну участь у злодіяннях на Україні брали “поліція безпеки" (“зіпо"), “охоронна поліція" (щупо”), жандармерія, поліція порядку.

1 “Епдльозунг” (і нім. - “остаточне розв'язання") - > даному випадку це поняття означає нацистську політику “остаточного розв'язати єврейського питання".

Для здійснення спеціальних каральних операцій, передусім масових вбивств євреїв, було створено айнзацгрупи СС. які поділялись на иііи і.іиком.ііідн та зондеркомандн. Ці загоїш Сули сформовані німецькою службою безпеки СД під керівництвом Р. Геіідріха напередодні польської кампанії ІУЗЧ року. Коли почалась радянсько-німецька війна, айнзацгруші отримали накат слідувати за бойовими частинами і виконувати фазу “остаточного розв'язання єврейського питання." Зважаючи па те, що иа теренах України мешкала найбільша кількість евреїв СРСР. нацисти надали до групи армій “Г!'вдень" дві айнзацгрупи - "С" і “Д". Перша діяла на лівому крилі групи армій “Південь" - і території Полиці повз Львів, Житомир на Київ і далі: друга - на правому крилі - з території Румунії на південь України та Крим.

Як свідчать документи: переслідувати та знищувати евреїв на Сході насамперед повинні були спеціальні підрозділи СС та СД. але німецька армія також отримувала вказівки від вищого командування щодо ставлення до евреїв. яке що найменше повинно було бути відношенням як до найлютішого ворога.

У розділі висвітлюються головні риси нацистського генерального плану “Ост" - плану поневолення народів, аналізуються наміри гітлерівців щодо слов'ян

і евреїв. Як відомо, у повному вигляді цен план не зберігся, але залишились "Зауваження і пропозиції" "Східного міністерства" до генерального плану "Ост", складені доктором Вегислем. Проте, достатньо і цього документу, щоб зрозуміти, що чікало народи СхідноїСвропи в раті перемоги нацистської Німеччини.

Автор обгрунтовує у цьому розділі дослідження тезу про те. що “остаточне розв'язання єврейського питання” тобто тотальний геноцид щодо європейських евреїв розпочався після нападу Німеччини на СРСР. І першими лертвами цього геноциду стали, поряд з литовськими і білоруськими, й українські євреї. Як відомо, наказ Гітлера про "енальозунг" не був письмовим у вигляді документу. На ^сьогодні ні одного примірника цього наказу серед німецьких документів не знайдено. Але всі говорять про те, шо наказ в усній формі був відданий виконавцям иа весні 1441 року. Багато свідків і звинувачуваних показали на Нюрнберзькому процесі, що вони чули про цей наказ, але ні один з них ііого не бачив.

Дисертант розглядає зміни в політиці нацистського антисемітизму, що відбулися після початку війни з радянським Союзом. Крім постулату, то євреї -“антираса", в ідеології нацистського антисемітизму з'явився ще один чнкннк, який не був поширений на жодну єврейську громаду Європи. Він застосовувався тільки до евреїв СРСР. Мається на увазі гітлерівська пропаганда "юдо-більшовизму" чи “європейського більшовизму". Вона провадилася на окупованих українських теренах з метою розпалювання ворожнечі місцевого населення щодо євреїв. І сприяла прилученню українців, росіян та інших до колабораиії з нацистським режимом і до участі в знищенні євреїв.

Проте теза “єврейського більшовизму”, взагалі антикомуністичні гасла нацистів, що насамперед повинні були сприяти колабораиії місцевого населення з німцями, не мали широкого успіху на радянських, в тому числі й українських територіях. Передусім тому, що антилюдська окупаційна політика на цих землях поширювалась не тільки на євреїв і комуністів, але й взагалі на все мирне населення України.

Третій розділ - “Гсшокост на українських землях в І94І-І943 рр.” - присвячений нацистському геноциду щодо евреїв України, ного масштабам і наслідкам. Автор розглядає у цьому розділі окупаційний територіально-адміністративний поділ України, від якого в певній мірі залежали методи геноциду, але кінцевий результат антшподської політики гітлеризму щодо євреїв майже скрізь по всій Європі був однаковим - тотальне фізичне знищення.

ІЗ

У розділі наведені статистичні відомості про кількість єврейського населення України напередодні німецької окупації. , л

За даними радянських переписів населення 1937 і 1939 років, які проводилися в кордонах СРСР до вересня 1939 року, а також результатами переписів населення Польщі (1931 р.), Румунії (1930 р.) і Чехословаччнни (1930 р.), до яких входили українські етнічні землі, частіша котрих увійшла до складу УРСР в 1939-1940 роках. - с підстави твердити, що напередодні нападу Німеччини на СРСР. в червні 1941 р., на сучасних теренах України налічувалось 2 млн. 600 тисяч евреїв, не враховуючи біженців з Польщі та Румунії, які осіли на західноукраїнських землях в 1939-1940 рр.1

Після початку війни, приблизно лише третина з українських євреїв, які мешкали на радянських територіях, зуміла евакуюватися вглиб СРСР.

Дисертант, головним чином на архівного матеріалі, розкриває проблему нацистського геноциду щодо євреїв на окупованих нацистами територіях рейхе комісаріату “ Україна", "дистрикту Галіщія", так званій “військовій зоні", також иа українських землях які знаходились піл окупацією союзників Німеччини: Румунії та Угорщини - в "Трансністріі” і на Закарпатті.

Автор порівнює методи і масштаби геноциду проти евреїв у різних регіонах окупованої України. Головним засобом знищення евреїв на територіях рейхе комісаріату були масові розстріли, які влаштовувались майже відразу після окупації населеного пункту . У другій половині 1941 р. - на початку 1942 р. переважна більшість евреїв на цих землях була знищена (85-90°о). На територіях “дистрикту Г'алиція" та в “Трансністрії” окупанти поряд з масовими екзекуціями евреїв утворювали гетто, де протягом декількох років знущались фактично над приреченими жертвами. Одним з головних засобів знищення євреїв у “дистрикті Галиція” була депортація до таборів смерті, які знаходились у Польщі, зокрема у Белжеці. Останні євреї окупованої Східної Галичині були замордовані в 1943 - на початку 1944 років. За період окупації західноукраїнських земель там було знищено близько 610 тисяч євреїв. У "Трансністрії” в 1943 році масові екзекуції щодо евреїв припинились. Гетто і табори "Трансністрії" проіснували до початку 1944 року, близько 50 тисяч євреїв на цих територіях ( з 300 тисяч) пережили окупацію. '

Після звільнення України в кінці 1944 року Червоною Армією, євреїв на українських землях фактично не залишилось. Зникли цілі єврейські громади, перестали існувати єврейські містечкн. Щодо кількості загиблих українських євреїв. - за приблизними підрахунками дослідників ця цифра становить близько 1 млн. 400 тисяч чоловік.

У четвертому розділі - “Єврейські гетто на Україні” - висвітлюється проблема створення, існування та знищення єврейських гетто на окупованих українських теренах.

Гетто створювались нацистами в окупованій Європі, у тому числі й на українських землях, з метою концентрації єврейського населення та його подальшого знищення. Але умови життя в гетто були жахливими і воно само по собі ставало засобом знищення евреїв. Як правило, старі та найбрудніші райони міст були відведені нацистами під гетто. Про переселення в гетто, євреїв попереджали за день чи навіть за декілька годин. З собою дозволялося брати тільки особисті речі, ще раніше гітлерівці відбирали у євреїв всі цінності. Таким чином євреї потрапляли в гетто повністю пограбованими. Голод, жахлива тіснота, антисанітарія викликали епідемії. Смертність була дуже високою. В деяких гетто їжу зовсім не давали. Довести євреїв до голодної смерті було однією з цілей

1 Куповецкий М. Этнодемографическая ситуация евреев на Украине в XX векеМ Исторические судьбы евреев России и СССР.М., 1989.-c.141.

створення гетто. Таким чином, свреїв у гетто очікувала, якщо не розстріл чн депортація до табору смерті. то повільна, але не минуча загибель.

Проте, нацисти приводили багато аргументів у захист гетто: боротьба з поширенням епідемій, які були постійним явищем серед євреїв, бажання уникнути негативного впливу с в роїв на решту населення тощо. Навіть в офіційних документах нацисти не вживали термін “гетто" замінюючи його на “єврейський квартал", але сутність від цього не мінялася1. У розділі досліджується'проблема створення юденратів і єврейської поліції та ї ролі у Голокості. Фактично юденратн (єврейська рада - з ідиш) і взагалі єврейське самоврядування були створені нацистами з метою контролю і розправи з євреями руками самих свреїв. Але юденрати не завжди і не скрізь були слухняними виконавцями нацистських наказів.

Автор розкриває у цьому розділі історію гетто на Україні, зокрема на теренах Східної Галичини (Львівське гетто). “Трансн Істрії" (Одеське гетто). Аналізуються структури гетто, життя та боротьба свреїв у гетто.

П'ятий розліт - “Рятування українським населенням свреїв від нацистського геноциду" - присвячений українсько-єврейським взаєминам часів окупації, зокрема рятування українцями євреїв від неминучої загибелі.

Безумовно, реакція місцевого населення на трагедію євреїв, яка розгорталась на їх очах, не була однозначною. Буди байдужі спостерігачі, були відверті колаборанти, але й були праведники світу-’. Незважаючи на тотальне переслідування євреїв з Соку нацистів і на небезпеку, яка загрожувала тим, хто виявляв до єврейського населення навіть співчуття, не кажучи вже про допомогу, були окремі люди та цілі родніїн українців, які переховували у ссГєвреїв під час окупації і тим самим рятували останнім життя. На окупованих землях України разом з українцями свреїв рятували від геноциду також росіяни, білоруси, поляки. , люди інших національностей.

Дисертант висвітлюс у розділі на численних конкретних прикладах по всіх регіонах окупованої України героїзм українців, котрі, ризикуючи життям своїм і своїх родин, рятували євреїв від гітлерівського геноциду. Сьогодні в суверенній Україні пошуками праведників світу займається Фонд “Пам'яті жертв фашизму В Україні". У 1993 році в Україні видана перша праця присвячена українцям -рятівникам євреїв у роки війни5.

У висновках узагальнено основні результати дослідження. Знищення українського єврейства було складовою частиною нацистського плану “остаточного розв'язання єврейського питання". Це була політика тотального вбивства цілого народу. Виходячи з неї. всі без виключення євреї - чоловіки, жінки, діти, старі люди були приречені на загибель. Сам факт приналежності до єврейського народу обумовлював смерть людини. Євреїв вбивали не за їх політичні погляди чи якусь протидію гітлерівському режимові, а виключно за їх національну приналежність.

Євреїв України нацисті! та їх прибічники знищували в першу чергу як расових ворогів. До цього гітлерівці додавали ще звинувачення у співробітництві

з більшовиками. А як відомо, ліквідація більшовизму була однією з головних цілей нацистів у війні. Переважна більшість українського єврейегва була знищена у другій половині 1941 - на початку 1942 рр.. Євреї на Україні винищувались відразу після захоплення населенного пункту підрозділами айнзацгруп разом з поліцією. Ті, хто залишився кити потрапили у гетто, де в нелюдських умовах

1 Гутмші И., Шанкер X. Катастроф* и се значаще. Иерусалим., 1989. - с.76. .

2 Праве,тик світу - почссие іванля, яке присуджується меморіальїпім Інститутом Яд-Вашем неєвреям, громадянам усіх країн світу, котрі під час Другої світової війни рятуъми свреїв від загибелі.

3 Суслєнський Я. Справжні герої. К., 1993.

вмирали. Майже всі гетто на Україні були ліквідовані у 1943 р. Українські євреї фактично не мали змоги ні замішатись, ні врятуватись, тому шо тоді євреї V гніті не мали своєї атасної держави, яка б захищала їх інтереси та життя. На Україні не було суто єврейського руху Опору, повстання в гетто були актом самопожертви, які мали на меті зберегти гідність народу.

Наслідки Катастрофи українського еврейства були вражаючі: єврейська громада України була майже вся знищена, живими залишились тількі ті, хто встиг евакуюватися до окупації і ті. кого врятувало місцеве населення. На початку XX століття свреї Україні! складали 30“о світового єврейства. сьогодні близько 3% . Разом з сотнями тисяч українських евреїв загинув величезний пласт культури свреііського народу, культури України.

Основні «спекти дисертаційного дослідження викладено у публікяиіях »»тор»:

1. Катастрофа європейського сврейства.//ж. “Відродження".-1943,- № 12.-е.71-74.

2. “Опір повинен стати єдиною відповіддю ворогові... •*. До 51-ї річниці повстання у Варшавському гетто.//ж. “Відроджения”.-І994.*№4.-с.74-7Л.

3. Урок для всього людства . Деякі міркування про викладання теми Катастрофи. // Ж. “Відродження”.- 1995.-№5-6.-с.74-76.

4. Єврейський рух Опору на Україні. // “Україна у Другій світовій війні: Уроки історії та сучасність". Матеріали міжнародної наукової конференції. К., 1995. - с. 158-160.

5. Викладання Голокосту : перспективи і альтернативи' // “Єврейська історія та культура в Україні". Матеріали конференції, К., 1995.-с,151-155.

6. Повстання у гетто Варшави. II “50-річчя Перемоги над фашизмом: наслідки та уроки". Матеріали міжнародної наукової конференції у 2-х частинах. К., 1995.-Ч.ІІ.-С.37-40.

7.0 методике преподавания Холокоста в школах Украины Л “Уроки Холокоста и современна* Россия". Материалы круглого столе международногосимпозиума., Москва, 6-8 апреля 1994 г.,М.,1995.-с.120-124.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук но специальности 07.00.05. - Этнология. Институт национальных отношений н политологии НАН Украины. Киев, 1996.

Защищается текст диссертации, в котором на основе многообразных, в значительной мере новых, источников рассматривается проблема нацистского геноцида евреев Украины в период оккупации украинских земель нацистской Германией и ее сателлитами - Румынией и Венгрией, в 1941-1944 годах. Проанализированы идеологические и организационные основы “окончательного решения еврейского вопроса", подготовка к осуществлению тотального уничтожения украинского еврейства. Исследованы особенности н масштабы геноцида нацистов и их пособников против евреев на всех оккупированных территориях Украины.

Раскрывается судьба евреев в гетто н концлагерях, созданных нацистами на захваченных ими украинских землях. Показаны факты спасения евреев от неминуемой гибели украинским населением.

Podolsky А.Е. Natl Genocide of Jews in Ukraine (19^-1-19^)

The thesis is presented for academic degree of Kandidat of historical sciences; speciality 07.00.05.- ethnology. The Institute of Ethnic and Political Studies of the National Aoa-deny of Sciences of Ukraine. Kiev, 1996.

The tert of the thesis based on various and in иапу aspects new souraes is devoted to the Nazi genocide of Jews in Ukraine during the occupation of Ukrainian territory Ъу Nazi Germany, Rouaania and Hungary in 194-1-19^.Ideological and organizational aspects of "final solution of Jewish question" are analyzed as well as the neasures for total exteraination of Jews in

Ukraine.Peculiarities and scale of genocide against Jews by

the Nazis and their henchmen are analyzed on all Ukrainian territories, in ghettoes and concentration caops set up by the Nazis.Special attention is payed to Ukrainians saving Jewish lives. , ‘

Ключові слова: євреї України, євреї, єврейська громада, нацистський геноцид» Голокост, Катастрофа, "остаточне розв'язання єврейського питання", знишення " " '

взаємини.

Підписано до друку 21.03.І99бр. Об.0,9.Формат 60x84 і/іб. Друк офс етний.Тир.100.Зам.55.Безкоштовно.

2 ОД УДПУ і и. Драго макова .Київ, Пирогова, 9.