автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Научно-техническая интеллигенция Украины (1980-1990гг.).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Научно-техническая интеллигенция Украины (1980-1990гг.)."

КИЇВСЬКИЙ'НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ■ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ,

11 ь ол -

' 1 •- ’І і *’"

І Іа правих рукопису

Лебедев Ігор Касьянонич

НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ПІТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНИ (1980-1990рр.)

Спеціальність -07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ ■ дисер тації на здобуття наукового ступеня . кандидата історичних Ііаук

Київ 1997

Дисертацією є рукопис.

> Робота виконана на кафедрі історії Національного технічного університету України «КТІІ» .

Науковий керівник - кандидат історичних наук, професор,

. .■ Ковальський Борис Павлович

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор, ■ ; Даниленко Віктор Михайлович

- кандидат історичних наук, доцент Гуссв Віктор Іванович '. .

Провідна організація - Львівський лісотехнічний університет

. V Захист відбудеться 28 серпня 1997 р. о 10 годині на засіданн спеціалізованої вченої ради к.01.01.38 у Київському національном; університеті імені Тараса Шевченка (252017, м. Кит, вул. Володи мирська 60. ауд. 349.) . • ' І

3 дисертацією можна отнаііошптісь у науковій бібліогец Київського -національного університету імені Тараса Шевченка (вул Володимирська, 58) , ’ ; •

Автореферат розісланий « /^» ' » 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичвих паук, доцент ' ,

О.ПГончарси

. І ' - • ЛКТУЛЛЬЇПСГЬ ломи Спеціалісти завжди відіїранади помітну

роль у розпитку сусиільсіва. Раціональне формування ти іпіексишіе використаний їхньою творчого потенціалу гуло і залишжться центральною лапкою науково-технічної прогресу.

І) розбудові незалежної України виникла ціла ннзка проблем. які неможливо вирішити без усвідомлення як Власного. так і спішного досвіду. Через прорахунки і непослідовність у проведенні економічних реформ, відсутність належного фінансового забезпечення поки .що не вдалося досягти ПОМІТНИХ ПОЗІПивних зрушень.

Необхідність рііігучих заході» н галузі економіки виплітає з того становища, в якому попа перебуиае в перехідний період. Серед ряду причин, які призвели до важкого стану господарства країни, слід назнати не* споечасне і неефективне кадрове забезпечення процесу реформ.

13 умовах проведення кардинальних змін в суспільстві безпідставно, як показує практика, ігнорується досвід попередніх станів вітчизняної історії, який багатий прикладами ' позитивного вирішення цілого ряду як регіональних, так і масштабних проблем. . ■

Певну цінність, мас досвід,-накопичений державними органами України у 80-х роках, який умістив и себе руйнування ідеологічних стереотипів, став важливим поштовхом в усвідомленні українським народом свого місця у світі. Так, на початку 80-х років вже було цілком зрозуміло, що без масової комп’ютеризації вітчизняного виробництва неможливий поступальний рух уперед. Але в країні відчувалася гостра нестача кваліфікованих спеціалістів з робототехніки, електроніки, систем управління і програмування, електротехніки, зв’язку. Вузи України, маючи внеококва-ліфіковаиі науково-педагогічні кадри, могли забезпечити промислові підприємства, установи і наукові заклади , належно)© кількістю спеціалістів з

необхідних спеціальностей при умові задоволення .фінансових потреб і відповідному матеріальному забезпеченні, але значна частина спеціалістів оіримувала призначення на робочу на промислові підприємства і наукові усгаиови за межами Україні!, то в значній мірі послаблювало исрспскпшн подальшого решт ку її кадровою технічного іюіенціалу. ■

• Копни були потрібні не тільки за прямим призначенням на придбання техніки та устаткування, виплати заробітної плати, але н на будів-ішціво жиїда, значною покрашення навчально-побутових умов студен-тіп і никлалачін вузіп, розюртання масової роз'яснювальної робот по залученню молоді в технічні пулі. Іа фінансування вищих навчальних закладів було недостатнім. Іікстенспвпа сіісіема господарюванні! не давала змоги кардинальним чином поліпшиш фінансування конче необхідних для економіки України програм, оскільки союзні державні органи приділяли основну упаїу розвитку піііськово-промислопого комплексу, де концешрунались основні фінансові та кадрові ресурси.

. П умовах ресіруктурнзапі! економіки України важливим г .забезпечення її відповідним кадровим потенціалом, ІЗ зв'язку з цим зросте значення підготовкп інженерно-технічних спеціалістів V відповідності до по-' них завдань, іцо постають перед ними. Процес реформування вищої школи країни, який набув динамізму у 90-ті роки і маг на мечі приведення її до загальноприйнятого світового рівня, передбачас поглиблену підготовку спеціалістів з широкого коласучасМіх снеціальносіей. Виходячи з цього, досить актуальним г. створення умов для використання творчого потенціалу науково-технічних спеціалістів в розбудові економіки нової України. . ' • •.

В обставинах сьогодення слід враховувати досвід роботи з кадрами як позишпшш так і негативний. набутий у попередні періоди лпчшішікії

. з •

історії, і зоїфема, у 80-ті роки. Адже ряд сучасних проблем, пов'язаних з підготовкою і використанням інженерно-технічних спеціалісті}» закладалися саме в досліджуваний період: і насиченість України пузами, оскільки

підготовка спеціалістів велася для всього СРСР, і кількісне зростання ін-

0 ' .

женерно-технічиих кадрів, і залишковий принцип фінансування вищої школи, і неповне використання знані» спеціалістів. Крім того, осе викладання у вищих навчальних закладах' Украйні, які гогуцали інженерно технічних спеціалістів, ипося російською мовою. Навчальна література, посібники - теж були надруковані російською мовою.

Гуманітарна підготовка студентів була однобокою, далекою від світових стандартів. Технічні терміни українського мовою практично не використовувались. Все це відривало студентську молодь від коріння національної культури, нівелювало процес підготовки спеціалісті», спрощувала саме поняття “інтелігент”.

Але саме 80-ті роки були періодом накопичення досвіду, пов’язаного з руйнуванням стереотипів, що існували у підходах до підготовки інженерів,. коли від студентів в процесі навчання вимагалось п основному оволодіння певною кількістю теоретичних ПОЛОЖСНЬ.'Я'СІ закріплювались потім в ході практичних занять. .

В досліджуваний період основна увага в роботі зі студентською молоддю поступово переносилась на виховашія в і:сї творчих здібностей, чому в значній мірі допомагав-розвит ок і вдосконалення системи "Науково-дослідної роботи у вищій школі України, куди для керівництва нею залучались, крім професорсько-викладацького складу пузі», і кращі наукові сили Академії наук республіки. Випробовувались попі, організаційні форми такої роботи, системи заохочення і реалізації готових проектів.

4 ■ . .

Розвиток науково-технічної творчості студентів був тісно пов'язаним з процесом вдосконалення складу науково-педагогічних колективів, а участь у технічній творчості виводила колективи вузів на установи Академії наук і промислові підприємства та виробничі об'єднання. Розвивались нові форми інтеграції інженерно-технічних спеціалістів промисловості з академічними установами і вищою школою республіки.

В цих умовах відбувався процес вдосконалення системи підготовки кадрів вищої наукової кваліфікації, в якому брали активну участь заклади науки, вузи, державно-адміністративні органи. І хоча умови суспільно-політичного характеру та матеріального забезпечення не були сприятливими, в другій половині 80-х років відбулися зміни у роботі аспірантури, була створена система докторантури з технічних проблем, що невдовзі дало змогу перейти до підготовки кадрів, вищої наукової кваліфікації з пріоритетних проблем науки І техніки. . ’ . . . •

Актуальність теми дисертаційного дослідження пов’язана також із вирішенням проблеми раціонального використання спеціалістів. Державними органами та громадськими організаціями республіки був накопичений значний досвід роботи в цьому напрямі. Організація нових і розвиток існуючих форм творчості інженерно-технічміх спеціалістів, взаємодія науковців і виробничників в процесі створення зразків нової техніки, плідна діяльність учених України, які в ряді галузей науки мали значні досягнення на рівні відкриттів і винаходів, маб в сучасних умовах непересічену цінність, оскільки дає змогу використати те позитивне, що було накопи-чеио у 80-ті рр. в Галузі інженерно-технічної політики державних органів. Звичайно,’1' в досліджуваний період науково-технічні спеціалісти як ■ ‘ * одна з найбільш динамічних і активних суспільних груп зустрічалися із ііілчиіімп грудношами творчого, соціального, побутового характеру. Так.

; ■ 5 '

в Україні, як і у всьому колишньому СРСР, протягом тривалого часу виробництво, вища школа і наука, зокрема, розвивалися екстенсипинм шляхом. Зростала кількість підприємств, що потребували все більше інженерів на посади, які не забезпечували використання їх інтелектуального потенціалу, а це призводило до нівелювання в заробітнії! платні спеціалістів

0 * ,

з вищою освітою з техніками і кваліфікованими робітниками. Престиж інженерної пращ постійно знижувався, що стало наслідком падіння інтересу молоді до здобуття вищої технічної освіт и. .

Невпинно зростала кількість наукових установ та їх підрозділів, Без необхідного відбору формувався кадровий склад. Поглиблювався розрив у фінансуванні і розвитку галузевої і фундаментальної науки, що призводило до відставання у створенні нової техніки і освоєнні сучасних технологій від рівня, досягнутого в промислово розвинутих країнах Заходу.

. В досліджуваний період існували значні проблеми у матеріально-технічному забезпеченні процесу підготовки кваліфікованих спеціалістів. Зокрема, не всі вищі навчальні заклади республіки були забезпечені належною кількістю місць в їдальнях і гурт ожитках для студентів і аспірантів. Не вистачало необхідного устаткування для лабораторій і дослідно-експериментального виробництва, особливо комп'ютерної техніки нових поколінь. В багатьох випадках не виконувались терміни введення в дію навчальних корпусів і будов житлово-побутового призначення. Разом з тим, виділені кошти через недоліки в організації праці і міжвідомчі перешкоди освоювались неповністю і несвоєчасно. "

Досвід вирішення цих проблем може бути використаний, і в сучасних умовах.

Актуальність теми обумовлюється і необхідністю на відповідному науковому рівні розкрити генезу інтелігенції України п часи розкладу кп-

мандно-адмінісгратавної системи, відходу від стереотипів, вироблених у вивченні проблеми в попередні десятиріччя.

. З початку 90-х років вже розпочався процес переосмислення історичного минулого України. Зокрема, новий підхід у вивченні певних аспектів діяльності науково-технічних спеціалістів міститься у працях українських дослідників, які з'явилися за останні трй-чотири роки.1

СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ТЕМИ. Вітчизняні історики досить грунтовно проаналізували процеси, які впливали на підготовку та використання кадрів технічних спеціалістів у період 60-х - 70-х років. Питання підготовки і використання науково-технічної інтелігенції були предметом дослідження, також, економістів, філософів, соціологів, представників інших суспільних наук. Висвітлення окремих аспектів цієї Проблематики міститься в ряді колективних монографій, збірників статей і окремих публікаціях в періодичних виданнях. На межі 70-х - 80-х років питання впровадження нових організаційних форм підготовки майбутніх спеціалістів, удосконалення економічних аснектйг діяльності вищої школи, розвитку' у студеіггів навичок самостійної творчої праці в процесі навчання викликали підвищений інтерес суспільствознавців та представників їй-’’ ших галузей знань.2 " • .

В цей же період почали більш детальну досліджуватись зв'язки ви-' щої школи з виробництвом, проблеми активізації діяльності молодих спе-

1 Див: Іїьгк И.С. Иитеї-ряцаи няучпоп» в промьивлеяпого потепкяяла. -1С,1592; Легуй Ю.В. Ротпток України у 60-х роках XX стогітта: Дкс... коїід. історяч. ваук.-К.;І595; Лнжалат А.О. Фундаметздькя академічна наука України у 80-ї роках XX столггтя: Днс...кяпд. історвч. на}к.-К.;1995 та 1н. ,

Руглаев В.Т., Ііаісреп П.В Улгучпічем ряботз вмпугкяюіцпх кафедр II Весгішк омсіпгіі школи.-1і>81.-ЛМ.-С.51-53; Ивчснко В. Сопершенствавяннс пріяниіьцин упраплгнпи II Попросм зкоішмпкл. -1984.-ЛШ-С.52-59'.

. 7. . ■ ■ ' .

ціалісгів в процесі використання набутих під час навчання знань.1 ■ - ' - * . •

Зростання ролі інженерно-технічних спеціалістів у прискоренні технічного прогресу безпосередньо вплинуло на активізацію розробок у галузі вивчення кадрової проблематики у 80-ті роки, особливо в другій їх половині. В цей період з'явилися роботи, де аналізувалась діяльність вищої школи України, розглядалися питання комплектування наукових установ та виробничих колективів спеціалістами з вищою освітою.2

В них піднімалися теоретичні і організаційні проблеми, притаманні системі вищої освіти, питання вдосконалення її зв'язків з виробництвом. Особливістю цих праць с те, що в них з'явився системний підхід до оцінки діяльності як вищої школи в цілому так і окремих вузів. Аналіз даної групи робіт, особливо тих. Що з'явилися після 1985 року, свідчить про намагання авторів звільнитися від догматизму, враховувати протиріччя економічного й суспільного розвитку, недоліки та помилки, допущені в керівництві вищою школою і виробництвом, методах управління псрсбудов-чого періоду. Зокрема, слід виділити роботу Л.О. Каніщенка і В.М. Литвина3, в. якій було зроблено аналіз підходів до перебудови діяльності вищої школи України, висвітлені шляхи розвитку творчої активності студентів та поліпшення діяльності професорсько-викладацького, складу вузів. ’

1 Куритішк И.П. Органні анионные формы участия молоды* учен мі п специалистов п техническом перевооружении протоколом II Интеграция пауки и проріводгпм в условии развитого іоцналііз»іа.-К.,1!)79.-С.62-6Я; Денисенко Г'.И. Для связи образования, Наумі и производства // Вестник высшей пжо.нт. -19Ш-М1.~С.4Л-47 та 1п.

2 Институт- чапод: поиск продолжается I Сост. Л,Л. БсзпятиЛ, Б.И. Гусей, В.И. Посадский. Ото, ред. В.В.ДжсмелинсквіІ. -ІС, 1981; Формирование пгсгемм ияучпо-технических проірдтім в УССР на двенадцатую пятилетку.4С.,19Я5; Роль молодых учены* п специалист оп п ускорении лаучпо-тетннчеекпго прогресса. -ІС.,1986; Система подготовки инженерных кадров її пуіе / Акт. кат. Денисенко Г.Н. и др./.-К.,1987;

А.Г.Слюслреи>да, ІІ.І. Шламяр'пк. ІНні Клгпя -іііірпҐжнч,-іпу.-К.,1!)89.

3ІСанітеика Л.О., Лмічпн Н.М. і!шия птколп; піляліі «іг,ре%допи.-К.,19Я8;

8 ' .

Значний фактичний матеріал, а також ряд теоретичних положень,

присвячених розвитку вищої школи України в досліджуваний період міс* тцться в монографіях В.О. Кондратюка, О.В.Лихолата, В.Т.Британа.1 Так, в монографії В.О.Кондратюка основний наголос зроблено на висвітленні досягнень в технічній творчості студентів вузів і молодих інженер* них кадрів, хоч проблемам впровадження У виробництво винаходів відведено незначне місце.

В працях зазначеного періоду, не зважаючи на глибину досліджень і використання великої кількості фактичного матеріалу у визначенні напрямів діяльності вищої школи, форм і методів підготовки спеціалістів та засобів ис використання, переважали позитивістські оцінки та висновки. Автори головну увагу.звертали на досягнення, які, безперечно, мали місце. .Ллє причини походження недоліків і проблем, що все більш уповільнювали динамізм підготовки і плідної діяльності інженерній кадрів на виробництві, нет розглядалися у зв’язку з існуючими тоді суспільними відносинами. ' ' . ' ■

Проблеми Кадрового забезпечення української науки знайшли свій відбиток в колективних працях, присвячених історії Національної Акаде-' мії наук України, науковим ценірам, інститутам тощо.2 ' . :

Проблеми кадрового забезпечення вищої школи і науки в Україні у ‘ 80-ті рбки поки що не знайшли повного відображення в дисертаційних роботах Історичного плану. В дослідженнях попереднього періоду кадрова робота у наукових колективах і вузах частково розглядалася в дисерта-

1 Лыхолат А.В. Важнейшие задачи экономической .стратегия. - Льнов, 1933; Кондратюк

В.А. Техническому'таорчесгпу молодежи • партийную заботу.- Лызсв, 1937; Броган В.Т. Организация вузовской науки: опыт и уроки.-К.,1992. . _

1 Академии наук Украинской ССР. -К.,1980; Организации управлении п Академии наук Украинской ССР: опыт и проблемы../ Доброп Г..М., Сюгпмн КС., Тнкаль В.К. и

;ц> / 1961-1 <??(<> it./.-1C.,I9SS; Irmpia Лклдсим' паук Укрм’ни. 1918 -149.1 -К t m in.

. . 9 - ' . . ;

діях О.П.Гончарова, А.В.Паиібудьласюі, В.В.Якопенка.1 У них були проаналізовані шляхи' розвитку науки, вищої школи України першої половини 80-х років, коли їх зростання здійснювалось переяажно екстенсивними методами, що передбачало відповідні шляхи кадрового забезпечення,

9 ' *

які грунтувалися на аналогічних принципах. • '

Вища школа України в колишньому СРСР посідала провідні позиції. Природньо, що розпиток вузівського педагогічного і наукового потенціалу України досить активно досліджувався у 80-ті роки на всесоюзному рівні.2 Слід зазначити, що в цих працях широко використовувався значний фактичний матеріал, аналізувалась діяльність окремих вищих

• навчальних закладів республіки, а от висновки, які робились підводились під загальні стандарти без урахування особливостей діяльності вищої школи України.

Зокрема, об'ємний фактичний матеріал і ряд узагальнень на основі аналізу діяльності установ Мінвузу України та вузів, підпорядкованих іншим міністерствам міститься в роботах, які вийшли у 80-ті роки в Науко-

* Гончароп Л.Г1. Творческая актнппость коммунистов в осуществлении научно-технпчсскога прогресса: опыт н урокя /I976-19S5 гг./. Лвтореф. дне...канд. исторпч. наук. -К.,1990; Панибудюлека Л.В. Партийное руководств научно-техническим сотрудничеством гшолшх республик в 80-е годы /на матерпяла* межреспубликанских евшей Украинской ССГ/. Дпгореф. дпс...канд. нет. иаук.-К.,1990.

г Калкккпп Е. II. JЬучпя-тсмпгк’стлтК гготешшл.т пую» и пути его эффективного непшп>}опп1П1я.-М.,1982-, Шипотпнкапа А.II. Научио-педагогнчсоспе кадры высшей школы: Проблемы повышения квалнфнкяцни.-Мм!987; . Научные и . инженерные кадры в реалшап.кп ciратегпп ускорения.-М.,tvS.v, Л.С.Латпе. Лектору а путях нерест роГлтавыппем 1ПЮТ.’!м.-М.,19ЧЗ та in.

во-дослідному інституті проблем вищої школи.1 В нух, як і в переважній більшості праць зазначеного періоду, увага зосереджувалась на досягнен-щіх і здобутках, виділялися й аналізувалися окремі аспекти функціонування вузів, але був відсутній критичний матеріал, за допомогою якого вимальовувалася б реальна картина проблем, що поставали перед вищою школою і потребували негайного вирішеная. Проте слід зазначити, що в ряді робіт, які з’явились в інституті після 1987 р., в тих конкретних умовах основний наголос робився на вдосконаленні системи підготовки спеціалістів у вищій школі, пошуках шляхів розв'язання існуючих проблем. ■ - .

Історики та економісти української діаспори також не обійшли увагою проблеми підготовки, і використання ка/ . ів спеціалістів в Україні. Проте, слід зазначити, що в основному вони досліджували більш ранні періоди вітчизняної історії. В своїх працях Д.Соловей, І.Маіістренко, А.Жукоиський, О.Субтельний піднімали ряд питань даної проблематики.2

Із зрозумілих ідеологічних причин деякі проблеми, пов'язані з використанням і діяльністіо науково-технічної інтелігенції у 80-ті роки, залишалися поза увагою радянських дослідників. . Зокрема, серед мало вивче-' них тем слід назвати кількісне переважання підготовки вітчизняних Тсхні-

1 Брык М.В., Максимович Ц.Г., Смдшв О.И. Об опыте работы пунш Львова по повышению качеств» нодготопкя - специалиста.-М.,1980; Бабич А.М., Ишвяа И. В. Состоипие н путе совергашсгаованвя планирования. рмйітш штерввльво-тоікії-ческой базы вузов.-М.,19£6; Опыт организации систем прсфориентаадопноМ работы Днепропетровского.горишь института /Под сбщ. ред. Г.Г.Швпака, 11.11. Теслевко,-

М.,1983; Могшіевсквй Ю.Н., Полалсзя О. II., Яцсвко 13. Е. Подїстсшскд я

мсполыспяЕше иожгперпо-тешшчсасяз специалистов о ішродішм хозяйстве СССР /Под паупи. ред. В.М.Зуева, А-Н.Г*л*гааа.-М.,1389; Соаременпог состояние В тепдевдяя раївитиа высшей школы в СССР /Мошлсвскмй IO.IL, Покладок Е.Б., Полил ста О.П.-Под пяуч. ред. А.11Галжав8.’-М.,19&9. • .

1 Соловей Д. Політика ЦК КПРС у плануванні розвитку процислопоггі то промислових кадрів на Україні.-Нью-Йорк, 1960; Мяйсрспко 1. Історія комуністичної партії Україїш. - Мютсії, 1979; Жуконп.кнй А., Оуйгслі.ішй О. Парне Істрії України. -

Льпіп, 19“ 1, С’убіг.тьний О. Україна, Істрія - К., 1991.

. п- • .

чшіх спеціалістів над західними при досить помітній різниці в якісних показниках на користь останніх, відставання п забезпеченні виробництва і закладав науки необхідною кількістю-кваліфікованих кадрів з електроніки і обчислювальної техніки, нсдостатнс матеріально-технічне забезпечення вузів і ЦЩ тощо. > • '

Враховуючи відсутність спеціальних дисертаційних робіт та монографічних праць з питань підготовки і використання науково-технічних спеціалістів в Україні періоду 80-х рочіп, проблема кадрового забезпечення реорганізаційних процесів у вищій технічній школі, науці і промисловості потребус глибокого вивчення і більш повного розкриття об’єктивної логіки її руху з урахуванням новітніх досягнень і завдань історичної науки. •

- ХРОНОЛОГІЧНІ МЕЖІ дисертаційного дослідження охоплюють період 80-х' років. Це обумовлено тим, що попи співпадають з часом, який залишив суттсві і глибокі відбитки в історії нашого суспільства, а також перелупав тим кардинальним змінам, іцо.відбулися у політичному та економічному житті.України на початку 90-х років. Друга половина 80-тих років - це відхід під політики застою, переосмислення власного історичного шляху, період випробування на практиці' систем реорганізації виробництва і використання науково-технічних спеціалістів.

.' Тривале неспрнпняття господарством наукспо-технічних нововведень, диспропорції у структурній, та інвестиційній політиці, прорахункн у розвитку матеріальної бази вищої школи та науки спричинили виникнення бар’єрі» між вузами та науковими закладами і виробництвом. Відсутність ефективних механізмів реіулювання з боку держави призвели до гото, іцо вища школа набула рис екстенсивного зростання, а наука стала

набувати характеру замкнутого відомства з орієнтацією на свої внутрішні інтереси.

, 3 початку 80-х років, коли в країні було взято курс на перехід до ін-

теїісинних методів господарювання, постало питання про їх відповідне кадрове забезпечення. У ці роки досить актуальною була проблема раціонального використання науково-технічногб потенціалу вищої школи | наукових установ. Потрібно було привести у відповідність віддачу від цього потенціалу із закладеними у ньому можливостями. У цій ситуації пріоритет було надано розвитку творчих здібностей і навичок самостійної діяль-1 носгі у студентської молода та вдосконаленню підготовки спеціалістів через аспірантуру і докторантуру, що обумовлювалося підвищеною увагою до фундаментальних досліджень. Аналіз цього досвіду може бути застосований у справі використання потенціалу інженерних і науково-технічних спеціалісгів в умовах становлення сучасних ринкових відносин.

. ОБ'ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ е система підготовки науково-тех-уічних спеціалістів України у вищій школі у 80-ті роки, а також підготовка і перепідготовка кадрів вищої наукової кваліфікації'для потреб вузів, виробничого сектору економіки і наукових установ республіки. Крім то-'

го, досліджуються деякі аспекти діяльності науково-технічної інтелігенції - і _• • . . ■ у виробничій і науковій сферах, процеси, пов'язані з використанням інтелектуального потенціалу науково-технічних спеціалістів і їх вплив на забезпечення технічного прогресу". ‘ . * .

ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ виступають державні, партійні,

творчі, громадські організації та об’єднання України, які займались

’ 1 • * . ' ■ • підготовкою і використанням творчого потенціалу науково-технічної

* * • . • . і

інтелігенції в досліджуваний період.

. ІЗ . • .

МЕТА ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ сформульована з

урахуванням стану наукової розробки і полягає в тому, щоб на основі не-

• ' ' - і

упередженого ^налізу відповідної літератури, документальних матеріалів і

архівних даних, їх критичного осмислення і узагальнення відтворити в ' 0 *

усій складності процеси підготовки та використання науково-технічних спеціалістів України в умовах розкладу і кризи командно-адміністративної системи, з’ясувати головні тенденції і напрями у вивченні цієї проблематики. Дисертант ставить перед соб >ю завдання:

• узагальнити позитивний та негативний досвід, накопичений державними органами і громадськими організаціями, вузами, науково-дослідними установами України у підготовці і використанні науково-техніч-. них спеціалістів республік» у 80-х роках;

' • з'ясувати ефективність форм, методів і наслідків цього процесу з

точки зору їх практичного використання в сучасних умовах;

• прослідкувати динаміку зростання творчого потенціалу науково-

технічної інтелігенції України в умовах спроб перебудови з середини 80-х років; . • . •

• дослідити діяльність державши органів, вузівських, виробничих і

наукових колективів в галузі впровадження наслідків науково-технічної творчості студентів вузів, спеціалістів народного господарства і науковців; • . , .

• висвітлити ефективність реорганізації системи управління проце-

сом підготовки і використання наукопо-технічшіх кадрів вищої кваліфікації; •

» з’ясувати питання пов'язані з розпитком матеріально-технічного забезпечення вузів і закладів науки.

14 '

МЕТОДОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ ДИСЕРТАЦІЇ є загальні наукові принципи історизму та об’єктивності. Автор намагався максимально уникнути ідсологілопаних оцінок, характерних для документів та літератури досліджуваного періоду, а при аналізі тих чи інших конкретних проблем, постанои та рішень центральних республіканських органів з питань

• / ' господарського та культурного будівництва виходив із спіиставлсння їх з

конкретною праютікою і досягнутими результатами.

ДЖЕРЕЛЬНУ БАЗУ ДОСЛІДЖЕННЯ склали нормативні документи, Що регламентували різноманітні аспекти життя суспільства. Було здійснено джерельний аналіз документів уряду України, ЦК КПУ та інших керівних органів республіканського та обласних рівнів з питань реформування вищої школи та реорганізації кадрового забезпечення науко-. вих закладів. ' " ■ .

' Основними джерелами при написанні дисертації стали архівні матеріали, пов'язані з діяльністю керівних державних, громадських та господарській органів України по реалізації напрямів забезпечення шісококва-• ‘ . « * • * . ліфіковашши спеціалістами промислових підприємств та об'єднань, науково-дослідних установ і вузів. Поряд з постановами цих органів з кадро-

• вих потань дисертантом були використані дані звітів, проектів, довідок, листування з аналогічних проблем, що дозволило залучити і ввести до наукового обігу велііку кількість документів, які тривалий час залишались не використаними. Дисертант спирався на документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО) •

фонд Радії. Міністрів УРСР, Центрального державного архіву громадсь-

- . ‘ ‘ * ‘. • * - .

ких об’єднань України (ЦЦАГО) - фонд ЦК КПУ та державних архівії Вінницької, Львівської, Миколаївської, Одеської, Харківської та Хмельницької областей, в яких були опрацьовані матеріали діяльності значно!

йлькості вузів, Академії наук республіки та її Північно-західного, Західно-

о, Південного, Східного відділень, державних, профспілкових і громЗД-іькііх організацій (плаиошіх комісій, Товаристп винахідників та раціона-гізаторів, науково-технічних товариств тощо). .

Зокрема, у фондах, що зберігаються н ЦДАГО України міститься іяд листів, довідок і звітів відділу науки і навчальних закладів ЦК КГІУ, в іких є перна кількість матеріалів, що висвітлюють діяльність як окремих іузів так і Мінвузу.України в цілому. Зидчііа частина цього Фонду при-вячена питанням матеріально-технічного забезпечення наукових закла-ів і вузів, а також вдосконаленню процесу підготовки спеціалістів у видій школі. ' •

В матеріалах, що висвітлюють діяльність вузів України, і відповіда-)ть періоду 1983-86 років, особливо багато критичних зауважень, конк-етних пропозицій і рішень, спрямованих на подолання кризових явищ, кі позначилися на діяльності значної частини вищих навчальних закла-ів України різного відомчого підпорядкування; Саме на ці роки приггадат. >ть найбільш шізькі показники комплектування студентських континген-ів вузів, постійно зростає, кількість гостродефіціїтних спеціальностей, ідчувасться нестача комп'ютерної техніки ноти поколінь. Але за значено кількістю конкретики не віідно узагальнень, викриття причин появи' зуднощів в діяльності вищої школи. Екстенсивний розвиток економіки, і ромисловості зокрсШ, потребував постійного задоволення потреб в карах спеціалістів і директивні органи концентрували увагу на вирішенні знкреттк проблем не роблячі* спроб аналізу передумов, що призподи-

Ч до їх появи. „

В фондах обласних архівів, особливо тих міст,'де функціонували дділешш Академії наук України (Львівському, Одеському) багато доку-

, 16 • . _ . ,

ментів містять матеріали, присвячені науковій і виробничій діяльності ін-

' . . ' » . • • .' ' .

женерно-технічних спеціалістів. Але і « цьому випадку переважає констатація негативних фактів над виявленням причин, що породжували труднощі і недоліки. . . . . _

В дисертації використані також матеріали документальних та статистичних збірників /збірники постанов та розпоряджень уряду УРСР, щорічні статистичні збірники "Народне господарство Української РСР та ін./, політична та економічна література. Крім того, автор використав різноманітний фактичний матеріал з конкретних питань досліджуваної проблеми, залучений з періодичних видань - центральних, республіканських, обласних газет та журналів. В роботі використані також матеріали, що містяться в закордонних наукових виданнях. - .

. НАУКОВА НОВИЗНА ДИСЕРТАЦІЇ визначасться тим, що в ній

\ _ . • * • • * •

на основі фактичного матеріалу, нових .оцінок практики функціонування суспільства у 80-ті роки узагальнено досвід державних органів та громадських об’єднань України по вдосконаленню системи підготовки науково-технічної інтелігенції. Дослідження вперше охоплює весь леріод 80-х років як єдину сукупність державних заходів, спрямовану на вдосконалення процесу підготовки і використання кадрів науково-технічної інтелігенції, на відміну від досліджень історйко-паргійного характеру, де періодизація йшла від згйду до з’їзду КПРС і всі заходи, програми та їх практичне втілення пов’язувалося з ними. Крім того, на відміну від праць попереднього періоду, які були, як правмо, присвячені висвітленню окремих сторін формування інженерного корпусу і складу наукових установ республік» та керівництву цим процесом з боку партійних органів різного рангу, в дисертації робиться наголос на ролі державних органів управління, в першу чергу Мі нвузу України, в підготовці науково-технічної інтелігенції,

;оч і діяльність вузівських пзрткЬміа і ректоратів, які виконували значний ібсяг організаційної роботи, знайшла своє відображення. '

Автор вяноснть на захист результати свого дослідження. формульовані у вступ», розділах й загальних висновках, та в таких сновних положеннях:

* по-перше, розкривається взаємний зв'язок функціонування системи підготовки кадрів і науково-технічного прогресу в специфічних умовах адміністративних методів управління. Показані конкретні форми їх взаємодії і зроблені висновки про те, що суспільно-економічні умови та духовне життя справляли безпосередній вплив на формування кадрового потенціалу вищої , школи та наукових установ; . у

по-друге, критнчно проаналізовані , напрями підготовки інженерно-технічних спеціалістів і їх роль у здійсненні тогочасної науково-технічної політики;.

по-третє, показано, що одним з • магістральних напрямів переорієнтації кадрового потенціалу вищої школи та наукових установ було формування системи багатоступеневої безперервної освіти; ;

по-четверте, досліджений безпосередній вплив стану підготовлених спеціалістів та зроблені висновки щодо причин невиконання основного стратегічного завдання 80-х років -виходу всіх галузей народного господарства на якісно новий рівень розвитку; ,

по-п'яте, проаналізовані проблеми скорочення тривалості впровадження науково-технічних розробок1 і відкриттів у

. . : 18 . • . . . практику та їх вгошв на випуск . конкурентоспроможної

екологічно безпечної продукції. .,

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ обумовлено тим, що на сучасному етапі в Україні триває процес реформування вищої школи, існують значні фінансові труднощі, проблеми використання кваліфікованих науково-технічних кадрів, йде пошук шляхів подолання економічних і політичних труднощів. Розв’язання цих проблем потребує ретельного вивчення минулого досвіду, як позитивного, так і негативного. Автор вважає, іцо висунуті в дисертації головні положення т? висновки можуть бути певною мірою використані в процесі реформування вищої школи України, в реалізації творчого потенціалу науково-технічних спеціалістів, допоможуть науковцям в підготовці узагальнюючих праць. Крім того, основні положення дослідження, зроблені в ньому узагальнення і підсумки зможуть знайти застосування в навчальному процесі при викладанні та вивченні історії України, а також спецкурсів, присвячених розвитку історії науки та техніки п Україні. . . .

НАУКОВА АПРОБАЦІЯ. Тема дисертації була- розглянута і затверджена на кафедрі історії Національного технічного 'університету України “КПР. Основні положення і висновки, обгрунтовані автором для публічного захисту, викладені в одній брошурі та двох статтях у наукових збірниках. Результати дослідження використовувалися при- проведенні занять із студентами НТУУ “КПІ”. •

У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ - “Підготовка інженерно-технічних спеціалістів” - аналізується процес підготовки інженерних кадрів у вищих навчальних закладах України від початку формування студентського контпнгсіпу до оволодіння 'майбутніми . спеціалістам» ’ практичними навичками обраної професії. : . ' '

и

У 80-х роках, особливо в їк першій половині, у вузах, що готували інженерно-технічних спеціалістів, виникли значні труднощі з формуванням складу навчальних іруп з ряду спеціальностей. Це'було зумовлено багатьма причинами, серед яких виділялися падіння престижу праці інженера, низький рірень заробітньаї платні, виконання молодими спеціалістами на виробництві не притаманних їм функцій, позбавлених в значній мірі елементів творчості.

Керівництво Мінвузу України, мінистерств, що мали в своєму

- ■ - . <ь

підпорядкуванні вищі навчальні заклади для підготовки інженерно-технічних спеціалістів, докладали чимало зусиль для виправлення становищу . .

Основний наголос робився на покращення профорієнтаційної роботи та житлово-побутових умов студентів, удосконаленні навчальній програм, спрямованих иа підвищення елементів творчості в процесі завчання. Значна увага приділялась також розвитку науково-дослідної тоботй студентів у позаучбовий час. . '

. Переломним виявився 1985 рік. Комплекс вжитих' заходів юзитнвно позначився на конкурсній ситуації в вузах України. Дещо іокраїцилось матеріальне забезпечення процесу підготовки інженерів, ’озпочалось масове оволодіння комп’ютерною технікою.

Агя вирішити цілий комплекс проблем, пов’язаних з підготовкою иженерно-техиічних спеціалістів, у 80-ті роки було практично геможлнво через існуючі в той час суспілна-політичні відносини. Так, юзміри фінансового забезпечення вузів України далеко не в повному ібеязі задовольняли їхні потреби, але й ці кошти освоювалися не [ОВНІСТЮ через міжвідомчі перешкоди. Розвиток наукової творчості іудеитіп п багатьох випадках здійснювався формально, а кількісні

. ' 2° • . _ . - ,

показники підготовки спеціалістів з електронно-обчислювальної технію

• • » • ' ' .' .

значно поступалися аналогічним показникам провідних країн світу.

Ґ ' ' *

До проходження студентами виробничої практики промйслов

підприємства ставились формально, оскільки не були зацікавлен

організаційно і матеріально у її проведенні, а вузи не мали юридичний

прав і фінансових можливостей внесення змін у процес оволодінні

майбутніми спеціалістами навичками практичної діяльності.

За чисельністю підготовлених молодих інженерно-технічниз

спеціалістів вища школа України у 8(Мі роки займала провідні позиції н<

тільки в колишньому СРСР, а й у світі. Це пояснюється в першу черг]

екстенсивним характером вітчизняної економіки, яка потребувала значно

кількості інженерних кадрів. А от ефективність виробничої діяльност і ' ' ' ' . вчорашніх випускників вузів республіки значно поступалася вщповіднин

роказникам зарубіжних спеціалістів. . . .

Проведений аналіз показав, що. в розглядуваний церіо;

реформування навчального процессу у вищій школі України в середині

другій половині 80-х років було викликано рядом причин об’єктнвноп

характеру і дало певні позитивні наслідки в кінці 80-тих років, але цсі

процес не був завершений. Головна увага в його проведенні приділяласз

перебудові видів і форм навчального процесу, де особлива роль належал;

самостійній роботі студентів, їх залученню до практичної (реальної

науково-дослідної роботи.

У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ - “Формування кадрового потенціал]

вищої школи та наукових установ” - розглядається процес цідготоикі

кваліфікованих викладацьких кадрів вищих навчальних закладі п, вчеши

академічних установ. Адже саме від їх науково-педагогічної діяльності і

значній мірі залежали якість підготовки інженерно-технічної інтелігенції.

•= 21

У 80-і роки основна уваґа в підготовці кваліфікованих науково-педагогічних кадрів приділялася розвитку аспірантури з відривом від виробництва, цільовій підготовці аспірантів на замовлення підприємств, установ і організацій, її комплектування здійснювалось на основі конкурсного відбору.

В досліджуваний період чисельність аспіратів в порівнянні з топереднім десятиріччям скоротилася, і тільки після вжігшх заходів 5рганізаційного характеру, покращенням фінансування - процесу підготовки в кінці 80-х років чисельність аспірантів наблизилася до рівня 1970р. А от випуск з вузівської аспірантури із захистом дисертацій іалищйвся досить низьким, характерною рисою в її діяльності була «стабільність.

' - . • ' V.

' Аспірантура академічних установ у 80-і ррки, навпаки, покращила :вою роботу, але серед аспірантів перважали особи, що навчалися без мдриву від виробництва. Це теж. зумовлювало несвоєчасний захист щсертацій.': • ■ ,

. Державні органи, Академія наук та Мінвуз України У 80-і роки увагу і забезпеченні вузів і закладав науки , науково-педагогічними ;псціалісгами зосереджували на піготовці кадрів вищої наукової :авлі ф ікації. .

Була помітна стійка тенденція до підвищення середнього віку іокторів наук, професорів. Майже половина їх у вузах республіки мала генсійний вік, що порушувало наступність між досвідченими науково-іедагогічннмн працівниками й молодими. .

З метою розв'язання назрілої проблеми забезпечення вузів і іаукопо-дослілних установ необхідною кількістю докторів наук, з 1988р.

; Україні було іїпсдспо підготовку тукошіх кадрів через докіораіпуру.

, 22 .

Докторантура з відривом від виробництва перш за все організовувалася

- # ■ ■ • .' • . • ' прн провідних вищих навчальних закладах і наукових установах. На

трирічне навчання до неї направлялися кандидати наук віком до 40 років,

що мали наукові досягнення в обраній галузі І виявляли себе

перспективними науково-педагогічними працівниками. •

■ ' . V . . ' ' - •' • } ■

В досліджуваний період головний наголос в роботі з кадрами вищої наукової кваліфікації в переферійних вузах України робився на підготовку докторів наук з місцевих перспективних кандидатів наук, а не на запрошення професорів зі сторони. В цій роботі на кінець 80-х років були досягнуті певні позитивні зрушення. Підвищенню кваліфікації викладачів вузів у 80-ті роки сприяло також вдосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації різних категорій науково-педагогічних кадрів, яка протягом .досліджуваного періоду трансформувалась з екстенсивно* . • • ' * . . інформаційної в інтенсивно-фундаментальну освіту. • . .

Аналіз процесу підготовки науково-педагогічних кадрів! в масштабах України показав, що у 80-і роки, Незважаючи на заходи, які вживались з боку директивних органів;' керівництва МІнвузу і АН. України, ефективність аспірантури залишалась на рівні, що не задовольняв потреб як вищої школи республіки,- так і академічної науки. Хоча в кінці досліджуваного періоду, з початком функціонування докторантури, покращилась ситуація з підготовкою науковогПедагогічних кадрів вищої кваліфікації. . .

У ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ - "Використання творчих можливостей науково-технічних спеціалістів" - аналізується процес розвитку творчих здібностей науково-технічної інтелігенції в прцесі її виробничої та науково-педагогічної діяльності. ■

Загальна чисельність спеціалістів з вищою освітою, зайнятих у народному господарстві України, на кінець 1980р. становила 2,3 мли. чоловік1. Існуючі тенденції постійного зростання потреб галузей народного господарства в спеціалістах були викликані переважно екстенсивним розвитком господарства республіки, який виявився у випереджені кількісних показників в діяльності інженерно-технічних спеціалістів над якісними, в невідповідності рівня їхньої підготовки і кваліфікіції вимогам науково-технічного прогресу і тогочасної організації виробництва.

В розвинутих країнах Заходу висока насиченість спеціалістами з вищою технічною освітою галузей матеріального виробництва і науки сприяла підвищенню їх. ефективності, прискоренню темпів науково-гехнічцого прогресу. Екстенсивне ж розширення підготовки інженерно-гехнічної інтелігенції в Україні в умовах .загального скорочення асигнувань на освіту призвело до зниження рівня підготовки спеціалістів виробничих галузей. • ‘ ,

. В досліджуваний період, незважаючи на загальні негативні тенденції у використанні спеціалістів в економіці України (в першу чергу

- неповне використання творчого потенціалу), розвивалися як старі, що «рекомендували себе .позитивно в" попередні десятиріччя, форми зрганізації творчої праці інженерно-технічної інтелігенції, так і нові, юява яких диктувавсь часом (ради молодих учених і спеціалістів, зедакція науково-технічних програм, захист робітничих дісершііЙ, комплексні творчі молодіжні колективи, міжгалузеві науково-технічні сомплекси, інженерні центри, опорні пункти тощо).

1 ЩА? О України.-'І*. 1Ол.32.-О.цлб. 1б54.-Лріс.31.

' . гі . -

Незважаючи на ряд успіхів у втіленні в серійному виробництві-зразків нової їехніки і технічних процесів, розроблених і реалізованих творчими колективами інженерно-технічної інтелігенції України, значних зрушень у підвищені кількісних^ показників впроваджуваних у серійне виробництво науково-технічних розробок не відбулося. Причина полягала в низький наукоємності галузей виробництва, що стримувало використання досягнень науки.

Найбільш слабкою ланкою в системі наукового забезпечення виробництва в Україні у 80-ті роки була галузева наука. Значна кількість практичних розробок вузівських науковців теж недоходила до конвейєру, основні творчі сили академічної науки концентрувались в окремих галузях, що, в осно’вному, працювали на військово-промисловий комплекс. .

’ Аналіз документів і літератури показав, що диспропорції, які складалисй в забезпеченні господарчого комплексу України інженерними кадрами потребували структурної реорганізації вузів, керівних установ АНтощо. .

У висновках зроблені основні підсумки та практичні рекомендації:.

- Вже в першій половині 80-х років стало цілком зрозуміло, що вища технічна школа України потребує докорінного реформування! Виявилось відставання вітчизняних інженерно-технічних спеціалістів в порівнянні з інженерами розвинутих країн. Заходу, в першу чергу у ширші технічних і загальноосвітніх знань та вмінні приймати самостійні рішення в хода виробничого процесу, а також у оволодінні сучасною обчислю-нальною технікою. В досліджуваний період державними органами, в першу чсрг>' Міішузом України, навчальними закладами був накопичений доспід реорганізації системи пшцої технічної освіти. . . .

В умовах перехідного періоду, коли відбувається процес за-• ‘ » • провадження системи багатоступеневої освіти та значних економічних труднощів, було б доцільно використати досвід, накопичений в ряді регіонів України, зокрема з проведення профорієнтаційної роботи, що дало б змогу залучити до навчання ті категорії молоді, які в сучасних умовах є перспективними з точки зору оволодіння вищою освітою, але з ряду об'єктивних і суб'єктивних причин залишаються поза увагою вищої школи.

- Головна увага у підготовці інженерно-технічних спеціалістів, на

відміну від підходів, які переважали у 80-ті роки, повинна концентрува- -тись не на кількісних, а на якісних показниках, що є непересічною умовою їх майбутньої діяльності у галузях і сектора* вітчизняної економіки і органах управління. В цій роботі Повинні поєднуватись'зусилля державних органів управління, підприємств і фірм та самих вузів. Таке поєднання дасть змогу якомога швидше перейти до системи, загальноприйнятої у світовій практиці, . •

- В системі багатоступеневої освіти головна, увага, особливо на провідних кафедрах, має концентруватись на розвитку творчих здібностей майбутніх спеціалістів, їх вмінню виконувати різнопланову інженерно-технічну роботу, приймати відповідальні рішення, що є особливо важливим на сучасному етапі як в діяльності державного, так і приватного секторів економіки: І в цьому плані стале доцільним використання досвіду організації системи науково-дослідної роботи студентів у вузах України у 80-ті роки, коли створювались різнопланові форми творчих полестити, що зосереджували спою діяльність на створенні зразків нопої техніки, виконанні конкретних чапдань самими студентами при допомозі і іа участю професорсько-викладацького складу наччялмшх закладі п.

, 26 . -. - Гострота сучасних фінансово-економічних проблем вимагає ак-

тивного залучення у процес підготовки інженерно-технічних кїдрів коштів під приватних фірм, державних рентабельних підприємств. Ці фінансові ресурси повинні використовуватись як у самому навчанні /лабораторно-технічна база, виробнича практика/, так і у вирішенні житлово-побутових проблем як студентів, так і викладачів.

• - У діяльності науково-технічних, спеціалістів одним з головних

пріоритетів мас стати скорочення тривалості впровадження науково-технічних розробок і відкриттів у практичне втілення, чому /іовинно сприяти видання прямих замовлень вузівським і академічним колективам. .

- Концентрація зусиль інженерів та науковців в недалекому майбу-

тньому повинна зосередитись на випуску конкурентно здатної продукції, оскільки її експорт створює сприятливі умови для розвитку різних галузей економіки країни. • • . .

- У підготовці внсокоерудрваних інженерно-технічних спеціалістів важливу роль відіграє популяризація знань із історії світової і української науки і техніки. Тому у вищій школі було б доцільне введення спецкурсу "Історія науки і техніки України".

Осноині положення та висновки дисертації зішіишш відображенії» у наступних публікаціях автора: .

1. Підготовка інженерно-технічних спеціалістів вищого школою Україні! у 80-ті роки. /Інститут змісту і методів навчання Міністерства освіти України-К., 1997. - 58с.

1. Науково-педагогічні кадри вишо'і школи і наукових установ (1980-1990рр.) //Сюрінкн історії: Кн. 9. - К., 1997. -- 0.6-12.

' • . .27 ,

3. Деякі питаний використання наукових спеціалістів іі умонах

іауконо-технічноіо прогресу на Україні у 80-гі роки. // Сторінки історії:

Оі. 2^'ч. 1 ~ К„ 1994. - С.21-26. '

. ■ . 28 ' . •

Лебедев Игорь Касьянович. Научно-техническая интеллигенция Украинъ

(1980-1990гг.). Диссертация на соискание 'ученой степени кандидаті

исторических наук по специальности 07.00.01,- история Украины

Национальны технический университет Украины "КПП". - Киев, 1997.

В диссертации исследуется гуюцесс подготовки инженерно-технически.

специалистов в высшей школе Уцшины в 80-е годы, рассматриваются путі

формирования и особенности научной деятельности профессорско

преподавательского состава вузов и ученых, работавших в системі

Академии Наук Украины, а также особенности и результаты реалюацш

творческого потенциала научно-технической интеллигенции в системі

функционирования народного хозяйства Ущютт.

Lebedev Ihor Kasianovych. Technological intelligentsia of Ukraine (1980 1990’s). The dissertation searching candidate degree in History specialising 07.00.01.- History of Ukraine, National.technical university of Ukraine ”KPt". К Kiev, 1997. ■ ‘

The dissertation investigates the process of preparation of the nohproductioi experts in a higher school of Ukraine in 80's, ways of formation and peculiaritie of scientific activity of professorial-teaching staff of high schools, and\ scientist that were working in system of the Academy of sciences of Ukraine, and alsi peculiarities and results of the realisation of creative potential of techhologica intelligentsia in system of functioning of an economic of Ukraine. •

■ ■ ■ • - ■ . . \ • ' Ключові слова: підготовка, спеціалісти, кадровий потенціал творчість, впровадження. ;

Зак. 392 . 18.07.97. Обьсм 1,5 ті.л. Тир.ІОО