автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Названия растений и животных в говоре бачванских руснаков

Полный текст автореферата диссертации по теме "Названия растений и животных в говоре бачванских руснаков"

УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УД К 808.3-7

На правах рукопису

ТИМКО Оксана

НАЗВИ РОСЛИН І ТВАРИН У ГОВОРІ

БАЧВАНСЫСИХ РУСНАШ

• * • . ■ ■

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук 7 ,

Ужгород 1998

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі словацької філології Ужгородського державного університету

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор

ЧУЧКА Павло Павлович -

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор '

САБАДОШ Іван Васильович кандидат філологічних наук, доцент ФЕКЕТА Іван Іванович

V: ■

Провідна організація - Інститут української мови .

НАН України (м. Київ)

Захист відбудеться "27" жовтня 1998 року п 1 ?. гпд. На засіла::::! спеціалізованої вченої ради Д 15,01.03 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Ужгородському державному університеті (294000, Ужгород, вул. Університетська, 14, ауд. 411)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ужгородського державного університету - м. Ужгород, вул. Капітульна, 9.

Автореферат розіслано " " вересня 1998 року

Вчений секретар спеціалізованої ради •

доктор філологічних наук, професор

Белей Л.О.

Актуальність темп. Ботанічні й зоологічні номени містять багату інформацію про життя народу, про його історію, передусім' про історію його мови, матеріальної та духовної культури. Особливу вагу мають такі дослідження для острівних ареалів, які протягом довгого часу перебували у відриві від ареалу материкового. Предметом нашого дослідження є говір саме такого острівного говору. Йдеться про лексику руснаків Бачки, які вже 250 років живуть відірвано від своєї Карпатської батьківщини.

Мовознавці різних країн уже опублікували кілька праць про народну лексику руснацьких поселень Бачки (Й. Дзендзелівський,

О. Горбач, О. Дуличенко, П. Чу'ка, і. Удварі). Дещо зробили і видали самі руснаки (М. Кочиш, Ю. Рамач, М. Фейса). Про ботанічну лексику написано дуже мало, а їхньою зоологічною номенклатурою дотепер фактично майже ніхто не займався. Я. Рац опублікував у 1979 році “Словнїк биолоґийних терминох и виразох“, який був першою спробою створити біологічну термінологію для бачванських руснаків. їхньою народною ботанічною лексикою м. Вербаса займалася Я. Преґуи у дипломній роботі "Назви рошлїнох у руским язику”.

Пропоноване нами дослідження є першою спробою комплексного аналізу всієї народної ботанічної і зоологічної номенклатури бачванських руснаків. Актуальність теми ще й у тому, шо її вивчення робить позитивний внесок до питання етногенезу руснаків, рускей бешеди та її місця в слов'янській родині.

Об'єктом дослідження є живі народні назви, передусім назви автохтонних рослин і тварин, уживані в наш час руснаками Бачки. Ми свідомо відмовились від аналізу книжних наукових терминів, оскільки вони лише недавно почали запроваджуватися в школи та інші сфери культури бачванських руснаків.

Нинішні руснаки Бачки - це потомки вихідців із Східних Карпат, які в середині XVIII ст. Переселились на простори Південної Угорщини. Перша міграційна хвиля, що розпочалася заселенням Руського Керестура, тривала до кінця XVIII ст. Наприкінці XVIII - початку XIX ст. частина жителів Керестура і Коцура внаслідок перенаселення і пов'язаного з ним тяжкого економічного становища змушена була переселятися в сусідні місцевості Бачки, Сріма і Славонії.

Протягом другої половини XIX ст. Відбувалася друга міграція руснаків із Закарпаття на територію сучасної Воєводини. Наприкінці XIX ст. розпочалося переселення українців із Галичини на територію Боснії і західної Славонії (третя міграція), але вони не вплинули суттєво на говір бачванських руснаків.

Ло 1918 року землі Кячя-и перебували у складі Австро-Угорщини, а після її розпаду їх включено до Королівства сербів, хорватів і словенців. Установлення нових державних кордонів і фактори політичного характеру спричинилися до послаблення контактів руснаків із Закарпаттям та Галичиною, що вело до вироблення власних культурних традицій, які сформувалися протягом 150 р. на новій батьківщині. Руснаки зберегли свою говірку, свій східнослов'янський традиційний народний етнонім руснак, кириличний алфавіт, греко-католицьку віру, народні звичаї, спосіб життя, пам 'ять про своє походження.

Нинішні бачванські руснаки - нащадки переселенців із найзахіднішої частини Східних Карпат, де активні міжетнічні (українсько-словацько-польсько-угорські) контакти тривають уже близько тисячі років. Минає вже чверть тисячоліття, як вони острівцем живуть у новому для них південнослов'янському середовищі. Усе це не могло не позначитися на їх житті і на дискусії щодо генезису руснаків та їхньої розмовної мови.

з

Від часу Гнатюкової експедиції донині не вщухають дискусії щодо статусу та генезису "рускей бешеди". На підставі власних записів із північної частини Австро-Угорщини В. Гнатюк мав можливість досліджувати всі форми і нюанси словакізації західноукраїнських говорів і дійти висновку, що мова руснаків записана в Бачні, близька до словакізованих українських говірок Пряшівщини. Протилежної точки зору дотримувався С. Цамбел, який говір бачванських руснаків зараховував до земплинскої групи східнословацьких говорів. Модифіковані варіанти цих двох поглядів дискутуються по сьогодні.

Мета і завдання дослідження. Мета нашого дослідження -піддати етимологічному та словотворчому аналізові всю ботанічну і зоологічну номенклатуру, вживану нині руснаками Бачки. Реалізація мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:

1. виявити й записати всі ботанічні і зоологічні номени та класифікаційні назви в руснацьких селах Бачки;

2. користуючись порівняльно-історичним методом, визначити основні хронологічні пласти в рамках ботанічної та зоологічної лексики бачванських руснаків, установити стратиграфічні пласти в окремих її семантичних групах;

3. на підставі фонетичних, морфологічних, словотворчих та ареальних критеріїв установити кількісне співвідношення східно- та західнослов'янських номенів, а також питому вагу запозичень;

4. проаналізувати специфічні місцеві утворення та визначити їх питому вагу в різних семантичних групах;

5. визначити словотворчі тенденції, що діяли в номенклатурі руснаків протягом останніх століть.

Джерельна база дослідження. Базою нашого дослідження є власні польові записи ботанічної і зоологічної номенклатури,

здійснені за спеціально складеним питальником. Збір матеріалу проводився протягом 1993-1994 р. У таких населених пунктах Бачки, як Дюрдьов, К'оцур, Новий Сад, Руський [Серестур та Старий Вербас. Основний матеріал зібрано в Ко цур і й Руському Керестурі, оскільки саме ці села стали першими поселеннями руснаків. Руський Керестур з самого приходу руснаків до Бачки став гомогенним руським осередком, а в Коцурі поряд із руснаками протягом двохсот років проживали німці, угорці, а сьогодні - й серби. У ці два села руснаки переселялися з різних комітатів Угорщини. Прийшли вони різними шляхами з часовою різницею у дванадцять років. Відмінності між їх говірками ще й дотепер повністю не стерлися. Останнім часом вони зазнають ще й відчутний сербський вплив.

Події, які відбувалися на території колишньої Югославії протягом останніх років, значно змінили політичну карту цього краю і призвели до того, що ареал нашого дослідження ми змушені були звузити до самої тільки Бачки.

Для порівняння у 1995 р. ми зібрали матеріал (за тим самим питальником) також у двох давніх руснацьких поселенях північної Угорщині - селах Ґерембель та Мучень біля Мішкольца. У документах переселенських часів значиться, що частина руського населення Бачки походить саме з тих сіл.

Для глибшого аналізу зібраного матеріалу ми опрацювали й діалектологічні праці українських, словацьких, польських, угорських та сербських авторів. Вибір джерел диктувала мета роботи. Оскільки аналіз здійснювався з максимальною увагою до назв у контактних мовах Середньої Європи, то до списку опрацьованої літератури увійшли, передусім, діалектологічні праці мовознавців Е. Балецького, 1. Верхрагського, Й. Дзендзелівського, Я. Закревської, П. Лизания, 1. Сабадоша і М. Штеця. Багато

матеріалу почерпнуто із праць діалектологів Словаччини та Чехії, які займаються східнословацькими говорами. Враховано також дослідження польських і сербських діалектологів. Використано лінгвістичні атласи карпато-дунайського басейну. Опрацьовано й кілька атласів контактних мов, як слов'янських так і неслов'янських. Нами використано і лексикографічну літературу, у першу чергу етимологічні словники, а деякі факти почерпнуто і з історичних, діалектологічних та ботанічних словників.

Методика дослідження. У роботі застосовуються майже всі методи, вживані нині при дослідженні лексики окремих регіонів. Основним методом цього дослідження є етимологічний аналіз лексики з такими його компонентами, як порівняльно-історічний, зіставний, словотворчий, ареальний та статистичний. При класифікації матеріалу, крім лінгвистичних критеріїв, застосовуються і набутки біології. Оскільки принцип народної класифікації не є екзактним (залишає поза увагою цілий ряд назв плазунів, комах, нижчих рослин та іц.), ми поклали в основу ботанічну та зоологічну класифікацію, але з неї взято лише основні категорії: класи, порядки (для ботанічної) та ряди (для зоологічної). Таким чином рослини ми розділили на вищі й нижчі, а тварини -на комахи, птахи, риби та ссавці. За допомогою кількісного аналізу показуємо співвідношення окремих семантичних груп та різні хронологічні напластування в них.

Наукова новизна посліпженпя. Крім того, то в дисертації вперше зібрано всю народну ботанічну і зоологічну номенклатуру бачванських руснаків, новизна цього дослідження полюгає ще в кількох відношеннях:

1. це перша спроба комплексного дослідження ботанічної і

зоологічної номенклатури одного говору у східнослов'янському мовознавстві;

2. у роботі до лексики застосовується етимологічний аналіз, заснований на міждіалектних контактах бачванців із їхніми сучасними і давніми сусідами:

3. сучасна номенклатура бачванських руснаків порівнюється з номенклатурою тих регіонів, які служили своєрідними пересадками на їх переселенському шляху з Карпат до Бачки;

4. аналізований матеріал розглядається не в довільному порядку, а за усталеною біологічною класифікацією рослин і тварин, що дозволяє розкрити роль різних народів Центральної Європи у збагаченні семантичних груп ботанічної і зоологічної лексики бачванців. Обраний спосіб подачі матеріалу дає можливість краще показати роль навколишнього середовища (у нашому випадку живої природи) у формуванні говору острівного етносу.

Теоретичне значення та практична цінність роботи. Результати нашого дослідження можуть бути використані у глибшому аналізі умов, які спричинили формування говору бачванських руснаків, а також при точнішому визначенні його генезису і статусу в родині слов'янських мов. Опрацьований нами матеріал може бути цінним внеском у процесі лексичної нормалізації та дальшої кодифікації літературної мови бачванців. Оскільки ця частина лексики ще окремо не досліджувалась, то дисертація може бути цінним матеріалом при укладанні тлумачного словника, перекладних словників та при укаданні нових етимологічних словників (передусім українських і словацьких); при підготовці підручників із біології, щоб замість кальок із сербської мови брати місцеві народні назви; при фонетичних, морфологічних дослідженнях місцевого говору; при вивченні контактів із іншими народами (угорцями, німцями) і мовами; при читанні спец, курсів із порівняльної лексикології слов'янських мов.

На захист виносяться такі основні положення:

1. Ботанічна і зоологічна номенклатура бачванських руснаків становлять найбагатші тематичні групи їх лексики. '

2. Найбільша кількість комелів у говорі бачванських руснаків

припадає на лексеми праслов'янського походження які неоднаково представлені в різних групах. Відносно велика

кількість праслов'янських лексем у назвах ссавців, культурних рослин, дерев і птахів. Другими за кількістю є іншомовні запозичення, зокрема в іхтіологічній лексиці та в найменуваннях квітів. Найменша є група специфічних локальних утворень. Місцеві найменування найчисельнінш в групах квітів та ентомологічної лексиці.

3. Дві третини вживаної нині ботанічної і зоологічної

номенклатури бачванських руснаків (праслов'янські лексеми, регіоналізми, більшість запозичень із німецької та угорської мов) були відомі руснакам ще до переселення їх у Бачку. Серед них уже тоді були номени зі східно- та

західнослов'янськими ознаками. Фонетично марковані східно- і західнослов 'лнізми праслов'янського походження не домінують у жодній із груп. Вони більш-менш рівномірно представлені у кожній семантичній групі номенів. Участь східно- і західнослов'янської лексики різна у різних хронологічних пластах. У номенів праслов'янського

походження вони протиставляються фонетичними, морфологічними та словотворчими ознаками, а у регіоналізмів та запозиченнях - основному ареальною.

4. Усі номени зі східнослов'янськими фонетичними, морфологічними та словотворчими ознаками належать переважно до карпатських, а точніше - до західнокарпатських, зокрема до лемківських говірок. Більшисть номенів із західнослов'ян-

ськими фонетичними, морфологічними чи словотворчими ознаками належать переважно до шаришської і земплинської говірок східнословацького наріччя.

5. Говірки бачванських руснаків (Руський Керестур і Коцур) на всіх мовних рівнях (у тому числі і в ботанічній та зоологічній номенклатурі) дотепер зберігають деякі відминності, що вказує на їх гетерогенний генезис.

Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри загального і слов'янського мовознавства (пізніше - кафедри словацької філології Ужгородського державного університету), на 49-ій (1995 р.), 50-ій (1996 р.) та 51-ій (1997 р.) підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу УжДУ, на науковій конференції “Приселєнє и живот Руснацох у Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1995“ (Новий Сад, 1995 р.) та на XVII діалектологічній нараді (Київ, 1-4 жовтня 1997 р.). Основні результати дослідження викладено у 10 публікаціях.

Структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів ("Рослинний і тваринний світ Бачки за останніх 250 років", "Етимологічний склад назв рослин і тварин бачванських руснаків", "Словотвір назв"), висновків і додатків ("Умовні скорочення", "Скорочення використаних джерел", "Література", "Покажчик біологічних назв, вживаних у дисертації").

У "Вступі" обгрунтовується актуальність теми дослідження, визначається його об'єкт, формулюється мета і завдання дослідження, характеризується джерельна база та методи дослідження, характеризуються теоретичне і практичне значення дисертації та основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі "Рослинний і тваринний світ Бачки за останніх 250 років" подається основна характеристика флори і

фауни придунайського басейну у синхронному та діахронному аспектах. Розглядаються географічні, історичні, політичні та культурні умови які впливали на зміну навколишнього середовища.

Другий розділ "Етимологічний склад назв рослин і тварин бачванських руснаків" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі "Класифікаційні народні назви рослинного і тваринного світу" розглядається 27 узагальнюючих найменувань -з них 14 у ботанічний та 13 у зоологічний лексиці. За походженням класифікаційні назви утворюють декілька груп. Праслов'янські немарковані лексеми становлять малочисленну групу. Це - лексеми, які в слов'янських мовах не мають синонімів і в такому ж звуковом оформленні вживаються в усьому слов'янському світі (риба, трава). З проаналізованих нами 27 назв запозичено 7 лексем. Це - гунгаризми і сербізми. Запозичені лексеми стосуються груп, не дуже важливих для людини: комахи, метелики, бур'яни, кущі. Більшисть лексем (17 із 27) належать до слов'янських регіоналізмів. Це лексеми праслов'янського походження, які сьогодні активно вживаються на обмеженій території (в українських, словацьких та польських діалектах Карпатського регіону). Руснаки принесли їх із собою зі своєї старої батьківщини і зберігають їх понині.

У другому підрозділі “Назви рослин“ розглядаємо лише назви автохтонної флори, а з назв екзотів - тільки найменування давно освоєних рослин. Назви рослин, уживані руснаками, розглядаємо за послідовністю, узвичаєною в ботанічній номенклатурі, тобто за ботанічними класами, у межах класів - за порядками, а в рамках кожного порядку номени аналізуємо за алфавітом. Синонімічні ж назви представника рослин того самого виду (наприклад, гадово грозно, гадове каблучко, Зиве грозно, пше грозно) розглядаємо в окремих словникових статтях. При кожному народному номенові,

крім етимологічної характеристики, наводимо також його латинський та український наукові еквіваленти.

Проведений етимологічний аналіз народної ботанічної номенклатури дає підстави для групування лексем залежно від їхніх генетичних, хронологічних та ареальних критеріїв.

У частини праслов'янської лексики (11 номенів) відсутні будь-які ознаки якоїсь окремої слов'янської мовної групи: виши'а, днн 'а, лопух, мак, просо та ін.

З українськими фонетичними ознаками коренів представлені номени верба, л'нсковсц, хрип, шн'пц, а з морфемними -гложнна, кожел 'ец, цссіюк, чсмсрн 'нк та ін. Словацькі фонетичні ознаки містять номени грашчок, ііадловсц, л 'еди ик, та ін. Номени копер, л'ина, орсх, печарка, покрииа та ін. Мають близькі фонетичні відповідники у польський мові та у східнословацьких говорах.

Деякі зі спільнослов'янських варіантів (18 назв) уживаються лише на обмеженій території західноукраїнських, східнословацьких та малопольських говорів: габза, габжина, глуха нокрива, копер, л'сп, мацерина душка, черешн'а та ін.

Лексеми зі спільними західно- і південнослов'янськими фонетичними ознаками є: бреза, бреет, папрат, ракита смрека, а з морфологічними - печарка, печурка.

Ряд бачванських ботанічних номенів праслов'янського походження нині має розірвані ареали: ива, йасен, клен. У руснацьких говірках околиць Мішкольца номенам ясен та клен відповідають варіанти йешен', йашсн та кл'ел, кл'енок.

Лексема жито "пшениця" в такому звучанні наявна в усіх слов'янських мовах. Правдоподібно, руснакам вона була відома ще

до переселення їх у Бачку, але під впливом говорів сербської мови наповнилась новим змістом.

Місцеву семантику набули слов'янські номени кукол' (у зн. "насіння цибулі") та пупчс (у зн. "дикий мак"), а двослівними стали буково древо, жсмна йагода та л'ишайова трава.

Пізніший шар лексики становлять новотвори, що прийшли до руснаків із різних слов'янських мов.

Окрему підгрупу утворюють місцеві за звуковим оформленням деривати, що мають паралелі в інших діалектах. У говорі бачванських руснаків ми виявили лексем, які мають еквівалент:

- в українських закарпатських - баранчики, оскпова лслийа, царски швнчн'ик та ін;

- у західноукраїнських і східнословацьких - батожн 'ик, д'уґ, космачкн, миши хвосцики, требикон ина та ін;

- п українських, словацьких говорах та польській мові -бабково л'исцс, маруика, ііолцнк та ін; лексема чсрії'пца в усіх трьох групах говорів вживається з двоякою семантикою -східнослов'янською (у значенні "чорниця" Уассіпіит тугШІиз) і західнослов янською (у значенні "ожина" ЯиЬЬив саевзіш);

у словацьких - Зива мушкатла, лслийа (у зн. Ьііішп) та оренісц;

в українських, словацьких, польських та сербських -боровішци, нанерсток, стоклашс та ін;

в українських та польських - волово очко, мл'ечн'ик (у зн. Тагахасшії "кульбаба"), сухе квице;

у польських і словацьких говорах голубково квеце, искирички;

у польських - внтровн'нк. Тільки у польський мові наявні паралелі лексем стрсичииа та трснчина.

Специфічними місцевими за фонетикою є деривати ґузбанок, оштрик, поришчс та ін.

Для 10 лексем, які ми, крім Бачки, зафіксували в такому ж фонетичному оформленні і з такою семантикою ще в руснацькмх селах північної Угорщини, нам не вдалося знайти паралелей у інших діалектах, але все-таки зараховувати їх до місцевих утворень не можна. Очевидно, руснаки принесли їх із собою до Бачки з Горниці: Знвн румен'ец, каже мидло, крачун, крачуново древо, мидл 'овина, пул'чи ііос, угоропа трава, шпии'ска шсрсц. Такими є і варіанти до спільнослов'янської лексеми спориш - норище та снориіцок.

До суто місцевих найменувань належать белава косатка, водови буйак, греческа л'убичица, груби листки, лампашчик, фрайсрово байуси, чсрвени папрички та ін.

Живучість говірки проявляється у творенні кальок. Зразком для них найчастіше служила угорська та сербська мови. За сербськими еталонами утворено 20 лексем: вечарша фрайла, домочувар, сцем-н есцсм, турски гвозЗик та ін, а за угорським

- 7: камена ружа, крачунске древо та ін.

Більшість гунгаризмів, вживаних нині руснаками Бачки, властива й сучасним західноукраїнським та східнословацьким говорам. Співзвучними з угорськими иоменами є такі назви: арвачка, балапґов, бишалма, ґалаґон 'а, доган, кслераба, кукурнца, лошовшка, майна, орґона, розмаринґ, чичовка, ■палата, шаш та ін. Лексеми, в яких фонетичне оформлення мадяризмів змінилось унаслідок деетимологізації, в основному належать до місцевих переробок: баран-коров, бузавирок,

гаранґвираґ, куцкуруша, пипин'е, рошошка, шефа та ін.

З сербської мови бачванські руснаки перейняли і нині активно вживають у ботанічній лексиці 65 найменувань: ариш, боквица, бріпл'ан, висибаба, крпиґуз, лспа ката, хел'да, «іуваркуч а та ін. Імовірно, деякі з них - новіші запозичення і належать до слабо адаптованих: бршл'ап, крпнґуз, лсдеп'ак та деякі інші. У 12 запозичень руснаки внесли фонетичні чи словотворчі зміни: арпаЗийа, бундава, зомбул'кн та ін. Під впливом сербської мови на позначення конюшини руснаки вживають номени бетел'ина і детсл'ннка; запозичення пастернак має варіанти паштернак та иастермак, а луцерна - також варіант луцерка.

До інтернаціоналізмів належать 18 найменувань. До руснаків вони потрапляли з західноєвропейських мов, а останнім часом приходят!, через сербську мову. Це такі, як аспарагус, беладона, ґладиол, орхидсйа, резеда, фнкус, цнклама та ін.

Запозичення з української літературної мови у бачванських руснаків почали зявлятися лише протягом останніх десятиріч під впливом школи та засобів масової інформації: її 'езабудка,

подшн'ижн'ик, смерека.

Третій підрозділ “Назви тварин“ має таку ж структуру, як і попередній. Назви тварин, уживані руснаками, розглядаємо за послідовністю, узвичаєною в зоологічній номенклатурі, тобто за зоологічними класами, у межах класів - за рядами, а в рамках кожного ряду назви вишиковуємо за алфавітом. Якщо для позначення різних вікових, статевих чи функціональних видів тварин того ж самого роду руснаки використовують декілька різних лексем (наприклад, буйак, буначок, вол, йалоока, крава, первиска, цсл'с, цел'ичка), то такі назви розглядаємо в одній словниковій статті. При цьому заголовним словом беремо стилістично немарковану лексему (у нашому випадку - крава). Синонімічні ж назви представника тварин того самого виду

(наприклад, маґарец, осел, сомар) розглядаємо в окремих словникових статтях.

Етимологічний аналіз зоологічної номенклатури, вживаної нині в мові бачванських руснаків, проведений нами з урахуванням найближчого джерела, дає підстави для групування лексем.

У частини праслов'янської лексики відсутні специфічні риси якоїсь окремої слов'янської мови: видра, жаба, карас, коза, комар, муха, оса, рак, сова. Лексеми вол, дрозд, кои', мол', овца, сокол бачванські руснаки вживають без чергування кореневого о з і, властивого українській мові.

Більша частина праслов'янської спадщини вживається у фонетичному, морфологічному чи словотворчому' вигляді, властивому окремим мовам чи мовним групам.

У північнослов'янських мовах уживаються варіанти шчука й матка. Ознаки східнослов'янських мов зберігають назви бобер, лебед, пеструшка. Лексеми нийаііка та шчен'е вживаються у фонетичному вигляді, властивому східнослов'янським і польській мовам. Спільними для східно- і південнослов'янських мов є паук, уш, чаил'а. Номеи сом сьогодні за ареалом уживання належить до східно- та південнослов'янських мов.

Фонетичні ознаки української мови наявні у лексем вовк, волчица, орел. Є ряд лексем спільнослов'янського походження, які бачванські руснаки зживають у формі, властивій лише західноукраїнським говорам: корити 'авка, овад, пийалка. Тільки у західноукраїнських та східнословацьких говорах знані варіанти блиха, брамушка, зайац, кертица, кл'ишч (у зн. Ixodes), кобула, павук, пес та ін. Лексема прспилка та кл'ишчар поєднують у собі українські й словацькі фонетичні ознаки.

Кілька варіантів праслов япських лексем мають прямі паралелі тільки в українських та польських говорах: блошчица, вивирка, вша, нашчурка (у зн. Тгіихгиз), миша. .

З фонетичним ознаками західнослов'янських мов бачпанські руснаки иживають лексеми йастраб, копопарка. Тільки у словацькій мові ще наявні варіанти брапец, нарабица, славик, страка. Чайку до них зараховуємо за семантикою. Ще вужчий ареал уживання - тільки у східнословацьких говорах - мають найменування гуше, гушен ица, медпеЗ, праше, хл'иста.

До полонізмів (чи східнословакізмів) зараховуємо лексеми сарн'а, цел'е, шийна та ін. Лексема л'иска в такому звучанні зафіксована, крім у Бачки, і в польських говорах. А номен л'ншка хоча має західнослов'янські фонетичні й словотворчі ознаки, вживається й у західноукраїнських говорах.

Менша частина лексем цієї групи з часом набула місцевих ознак: ґрамушка, кошче, нл'иска, уша. Лексема кан а за семантикою, а ташчок і за словотвором є специфічними місцевими лексемами.

До слов'янських регіоналізмів належать лексеми, утворені на ґрунті окремих мовних груп чи мов. Вони мають менший ареал уживання і становлять шар пізньослов'япської лексики.

Північнослов 'янізмами є баран, кура, кон'ик, сука, шпак, а також лексеми качка і качур. До карпатизмів належать д'уґ, д'ук (у зн. АсЬегоШіа) та лексема цап. У західноукраїнських та східнословацьких говорах за слов'янською словотворчою моделлю утворено від лексем баран, кура та качка деривати на позначення малят баранче, курчс, наче.

Фонетичні, морфологічні чи семантичні ознаки української мови наявні у лексем брун'аца муха, крнлик, пут'нурут'ка. За

ареалом уживання, поширені і в словацьких говорах жабово коригко, корназ, медвсЗик, червсії'ак, черешн'ар.

З ознаками, властивими словацькій мові, вживаються «ісленок, панбоска кравичка, крал'ик, прашачка, шитар, шкорванчок. В ареалі деяких українських говорів поширені словакізми буйачок, вайчак, гаче, гачур, шковранчок. Лексема буйак вживається ще й у польських говорах.

Лексему цукровка нам удалося виявити тільки в польських говорах. Номен пергач - полонізм, вживаний у словацьких та українських говорах. У говорах усіх трьох мов також уживаються й найменування бабин нсс, волово очко, ковал'нк та осел.

Хоча лексема шл'имак і вживається у більшості слов'янських мов, бачванці вживають її з польськими чи східнословацькими фонетичними ознаками.

Тільки у руснацьких селах північної Угорщини ми зафіксували найменування Знва качка, а з місцевою словотворчою ознакою (без суфіксації) вживається номен медвеЗ у зн. Сгуїіоіаіра.

Специфічні місцеві лексеми утворюють невелику за обсягом групу. Є серед них ті, що містять орігинальну місцеву мотивацію, і ті, для яких за зразок служив сербський чи угорський прототип. До суто місцевих номенів належать бридн'авка, ги'нздочкар, дупчик, йагодовец, каран'ин'и, наЗикар, шул'кар та ін.

Запозичення утворюють третину (94 з 310 лексем) усієї зоологічної лексики. Найчисельнішими є запозичення з сербської мови, другі за кількистю - гунгаризми. З німецької та української літературної мов запозичено лише кілька лексем.

З ЗО гунгаризмів, уживаних у говорі бачванських руснаків, 25 наявні в українських та словацьких говорах: боґар, ґовл'а, ґунар,

ирґа, каба, кандур, наткан', рнґов, сомар, суп 'оґа, фаркаш, шашка, шудов, шул' та ін. Тільки у досліджуваних говорах ми виявили назви бибич, внзиборн 'а, ровка, терпені, тузок. .

Запозичення з сербської мови діляться на дві групи. Першу групу становлять лексеми праслов'янського походження, які під впливом сербської мови змінили своє звучання. Лексеми цієї групи з сербськими нашаруваннями руснаки почали вживати протягом останніх 250 років: ґавран, дабар, дропл'а, ждрал, зеба, караш, лин'ак, пастрмка, пуж, стршл'сп та ін. До другої групи заносимо такі специфічні сербські утворення, як букавац, ґалсб, ґн 'урац, лопатарка, мула, ровац, свитац, смук та ін.

Пізніше до слов'янських мов прийшли лексеми корморан, пава, пеликан, фазан, штиґлиііи,. До руснаків вони могли прийти як через угорську, так і через сербську мови, через українську літературну чи через словацькі говори.

З німецької мови запозичено лексему штамнайзер. Книжними пізнішими запозиченнями із загальноукраїнської мови є галка, журавел', знаблик, соловей, шершен'. Хоча самі лексеми належать до праслов'янських, руснаки в такому вигляді позичили їх уже на новому місці проживання.

У третьому розділі дисертації "Словотвір назв" зібраний матеріал розглядаємо за способом творення номенів. З синхронного погляду, сучасні назви рослин і тварин, вживані руснаками Бачки, розпадаються на дві великі групи - непохідні і похідні утворення. При цьому кількісну перевагу мають непохідні лексеми: 504 назви з 809, тобто 63,3% сукупної кількості досліджуваного матеріалу.

У "Висновках" узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є:

1. На позначення 496 денотатів (308 ботанічних і 188 зоологічних) бачванські руснаки нині використовують 809 номенів (з них 499 ботанічних та 310 зоологічні). У кожній із семантичних груп видіялються три хронологічні пласти, причому їхній склад і питома вага в кожній семантичній групі є досить відмінними.

2. Нинішня "руска бешеда", тобто розмовна мова бачванських руснаків, становить говір, що склався в основному з двох говірок (у селах Коцур та Руський Керестур). Відміності між ними давні і не стерлися дотепер. Нині вони ироявяються не лише на фонетичному рівні (келераба - керелаба, миш - миша, жовти - жолти та ін), але й на лексичному (бетел'ина -требикон'ина, наЗикар - каран'ин'и, комар - сун'оґа, кон'ска шовшка - лошовшка, пипшґе - пупче, чинґибинги - Звончки)

3. З-поміж усіх хронологічних пластів найбагатший становлять номени праслов'янського походження. Запозичення охоплюють лексеми різної давності, почавши з загальнослов'янських, успадкованих ще з праслов'янського періоду, і закінчуючи сербізмами, які до бачванських руснаків прийшли лише протягом останніх десятиріч. Специфічні місцеві утворення виникли тільки протягом останніх 250 років.

4. Спільнослов'янських лексем у досліджуваних нами лексико-семантичних групах є 416. їхня питома вага в окремих семантичних групах зумовлена давністю і стабільністю найменувань. Найвищий відсоток номенів праслов'янського походження (70%) у групі свійських тварин. Близька до неї семантична група назв свійських птахів (61,5%). Загалом зоологічна номенклатура набагато архаїчніша: у неї майже половину складу (47,3%) становлять лексеми праслов'янського походження. У ботанічній номенклатурі цей відсоток набагато нижчий (лише 39%).

5. Запозичені номени становлять другу за кількістю групу. Найвищий відсоток зберігай клас риб (66,6%) та квіти (62^7%). Запозичення складають більше половини (52%) номенклатури у групі культурних рослин. їхній склад відрізняється тим, що у групі культурних рослин - це давні загальнослов'янські запозичення (капуста, хмсль, петрушка та їн.), а у групах квітів і риб - це прямі руснацькі запозичення з угорської та сербської мов. Загалом запозичень більше у ботанічній номенклатурі (41,55). тоді як у зоологічній їх лише 345.

6. Специфічні місцеві утворення - найменша за чисельністю група і в ботанічній, і з зоологічній номенклатурі. Кількісно вони переважають ляше в наймолодшій групі номенів - у найменуваннях квітів (28,7%), другі за кількістю - це комахи (27% номенів), і лише після них ідуть дикоростучі трав'янисті рослини (25,4%). Вищий відсоток місцевих утворень підтверджує швидшу мінливість ботанічної номенклатури: там їх є 21,9%. Зоологічна лексика з цієї точки зору архаїчніша: у ній специфічні місцеві найменування стаїговягь лише 14,2%.

7. Оскільки сучасні риси говору бачванських руснаків почали формуватися ще па їхній старій батьківщині (на стику говорів східно- і західнослов'янських мов), то західноукраїнські і східнословацькі елементи посідають у ньому провідне місце на всіх мовних рівнях. Хоча риси східно- і західнослов'янських мов, власне їхніх говорів (західноукраїнських, східнословацьких та малопольських), становлять рівновеликі групи, їхня участь усе-таки різна як у окремих семантичних групах ботанічної і зоологічної лексики, гак і в стратиграфічних пластах. Враховуючи всі критерії використовуваної класифікації -фонетичний, морфологічний, словотворчий та ареальний, - на українському мовному грунті нині задовільно мотувується 363 найменування, а це 45,6% номенів, зафіксованих нами у Бачці (з

них 218 ботанічних, та 145 зоологічних). За тими самими критеріями лексем зі словацькими ознаками у бачванців є 354, а це 44,4% (з них 192 ботанічні, та 162 зоологічні).

8. Найменування, які мають задовільну етимологічну інтерпретацію на українському мовному грунті, численніші, ніж словацькі (зокрема в ботанічній номенклатурі перших - 218, а других -192 номени). Лексем праслов'янського походження у групі номенів із українськими ознаками найменше. (Набагато численніші там запозичення і регіоналізми.) Це пояснюється тим, що до праслов'янських номенів зараховуємо лексеми за такими фонетичними критеріями, як неповноголосся, відсутність чергування о-і та е-і, асибіляція /*сі /, 1*1 / та деякі інші, які у руснаків здебільшого демонструють фонетичні ознаки словацької мови (пор. бреза, папрат, смрека; врана, крава, врабец; йавор, кукол', хмел'; вол, дрозд, кон', мол'; медвеЗ, цел'е, Зива мархва, чисцец).

9. Найстабільнішими виявилися семантичні групи назв фруктів і ягід: із зафіксованих 19 лексем по 15 уживаються і в західноукраїнських, і в східнословацьких говорах. Цим говорам відомі майже всі найменування на позначення свійських птахів (тобто 12 із 13). У семантичній групі культурних рослин із 67 номенів більше половини зафіксовані у східнословацьких та у західноукраїнських говорах. Три чверті назв свійських тварин (31 із 40 лексем) уживається у східнословацьких говорах, а половина (20 лексем) - у західноукраїнських.

10. У словотворчому плані серед ботанічних і зоологічних номенів переважають непохідні (з синхронної точки зору) лексеми - 504 номени (59% ботанічної та 70% зоологічної номенклатури). Серед непохідних найчисленніші запозичення (169 лексем).

Другі за кількістю праслов'янізми - 195 лексем. Специфічні місцеві найменування майже непомітні - усього 40 номснів.'-;

11. Серед похідних номснів (афіксальних, лексико-семантичних утворень, складених та складних найменувань) найбільша кількість припадає на групу складених найменувань - 150 номенів (122 ботанічні та 28 зоологічних). Складені номени найчастіше виникали шляхом додавання присвійно-прикметникових означень до базової назви, рідше використовувалися якісні, а зовсім рідко - відносні прикметники. Другу групу за кількістю номенів становлять деривати (75 лексем), і всі вони суфіксальні. Як і в інших слов'янських етносів, у бачвакських руснаків більшість суфіксів спеціалізувалася на утворенні лексем окремих семанитчних груп. Треті за чисельністю - семантичні утворення (47 назв, із яких 35 ботанічних та 12 зоологічні). Найбільше їх виникло на місцевому діалектному грунті шляхом переосмислення вже існуючої лексики. Складних лексем є лише 19 (11 ботанічних та 8 зоологічних), а переважають серед них словоскладання (15 найменувань). Осіювоскладень є лише 4.

12. Лінгвістичний аналіз двох семантичних полів лексики не може бути достатньою підставою для підведення підсумків дискусії щодо етномовної приналежності якогось говору. Однак оскільки досліджувані нами лексико-семаптичні групи архаїчні, тісно пов'язані з повсякденним життям, активно реагують на зміни в навколишньому середовищі та на міжетнічні контакти, то аналіз матеріалу, все-таки дає підстави твердити, що субстратом для ботанічної і зоологічної номенклатури бачванських руснаків була східнослов'янська мовна стихія, тоді як західнослов'янський, а передусім східнословацький, елемент зіграв роль потужного суперстрата. Отже, аналіз традиційної

ботанічної і зоологічної номенклатури бачванських руснаків підтверджує погляд тих учених (діалектологів), за якими цей говір генетично належить до південнолемківських говорів української мови: він почав формуватися ще в Горниці в українсько-словацькій смузі міжмовних контактів. Однак наш матеріал не дозволяє точніше визначити його місце між лемківськими говірками з кількох причин:

бачванський говір у наші дні не має прямого аналога на території Східної Словаччини та Угорщини;

- говір бачванських руснаків - симбіоз кількох лемківських говірок, який складався в одну систему вже в Бачці протягом останніх 250 років, але процес його "шліфування" не завершився дотепер;

- більшу частину словацьких елементів, полонізмів та мадяризмів бачванські руснаки перейняли те на старій батьківщині, частину їх засвоїли на шляху переселення до Бачки, а частину (головно сербізми) - вже на нинішніх місцях свого проживання.

- високий відсоток специфічних місцевих найменувань свідчить про живучість власних словотворчих, тенденцій, принесених руснаками з Горниці до Бачки.

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях

автора:

1. Ботанічна и зоолоґична номенклатура бачванских Руснацох у

поровнаню з мученьску и ґерембельску// Шветлосц. - Нови

Сад, 1995. - т. 1 - С. 150-160

2. Залишки біологічної номенклатури воєводинських руснаків у

говірках північної Угорщини//Тези доповідей 49-ої підсумкової

наукової конференції професорсько-викладацького складу філологічного факультету УжДУ. - Ужгород, 1995. -С. 93-94

3. Нашо назви за рошлїни и животині, котри настали под вплївом церкви // Дзвони, християнски часопис. - Нови Сад, 1995. - № 6 (18) - С. 28-29

4. Класифікаційні народні назви рослинного і тваринного світу бачванських руснаків //Філологічні обрії (Збірник наук, праць молодих дослідників). - Ужгород, 1995. - Вии. І,- С. 112-116

5. Сербські нашарування у ботанічній лексиці бачванських руснаків // Тези доповідей 50-ої підсумкової наукової конференції професорсько-викладацького складу філологічного факультету УжДУ. - Ужгород, 1996. - С. 38-39

6. Яку лексику принесли руснаки з Горниці до Бачки // Руснаци (1745-1995). Зборнїк роботах з медзинародней науковей конференції! "Присолене и живот Руснацох у Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1995" у Новим Садзс 27-28. септембра 1995. -Нови Сад, 1996. - С. 41-53. (Співавтор - П. Чучка).

7. Пашо назви за домашнї животинї // Шветлосц. - Нови Сад, 1997. - т. З - С. 145-152

8. Співвідношення східно- і західнослов'янських елементів у ботанічній та зоологічній номенклатурі бачванських руснаків // Слов'янський збірник - Одеса, 1997 - В. З - С. 171

9. Ботанічна і зоологічна номенклатура бачванських руснаків. -Ужгород, 1998 - 170 с.

10. Найменування рослин і тварин у говорі бачванських руснаків,

мотивовані власними іменами // Слов'янська ономастика. Збірник наукових праць на честь 70-річчя доктора філологічних наук, професора П.П. Чучки - Ужгород, 1998 -С. 191-198

Тимко О. Назви рослин і тварин у говорі бачванських руенакі Дисертація виконана на діалектному матеріалу в галузі ботанічної зоологічної номенклатури (усього 809 номенів). Матеріал зібрано поселеннях переселенців із Східних Карпат, які вже 250 років постійн живуть у Бачці. Застосовано етимологічний аналіз.

Ключові слова; номен, денотат, регіоналізм, фонетична ознак; варіант, ареал.

Тушко О. Names of plants and animals’ in the language c Bachwan’s Ruthens. This dissertation is based on the dialectal material in th field of botanical and zoological nomenclature (809 nomens in whole). Th material was gathered in the villages of East Carpathian settlers, who settle« in Bachka more than 250 years ago. In our investigation the etymologies analysis is used.

Key words: nomen, denotats, regionalism, fonatics feature, variant

Тимко О. Названия растений и животных в говоре бачванскиг рушаков. Диссертация виконана на диалектном материале в отрасли ботанической и зоологической номенклатуры (всего 809 иоменов). Ліатериал записан у бачванских руснаков , которые 250 лет тому назад переселились из Восточных Карпат в Бачку. Материал подвергается этимологическому анализу.

Ключевые слова; номен, денотат, регионализм, фонетический признак, вариант, ареал.

field.