автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Немецкие диалекты Карпатского региона Украины и Румынии. Диахрония и синхрония. (на материалах говоров Закарпатья, Галичины и Буковины)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Немецкие диалекты Карпатского региона Украины и Румынии. Диахрония и синхрония. (на материалах говоров Закарпатья, Галичины и Буковины)"

*ЧР о- ,

-

. ^ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Я цюк Іван Ярославович

НІМЕЦЬКІ ДІАЛЕКТИ КАРПАТСЬКОГО РЕҐІОНУ УКРАЇНИ ТА РУМУНІЇ. ДІАХРОНІЯ й СИНХРОНІЯ

(На матеріалі говірок Закарпаття, Галичини та Буковини)

Спеціальність 10'.02.0'4‘ —.германські мозт

АВТОРЕФЕРАТ .

дисертації на здобуття паукового стр'пегот кандидата філологічних ігйук

Київ — 1990

Дисертацією с рукопис

Робота викопана іш кафедрі №рм<шсысих мни для гуманітарних факультетів Чернівецького /іржавийги університету ім. Ю. Фодьковича

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Кияк Тарас Романович

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

. Сохарчук Людмила Іллівна

кандидат філологічних наук, доцент Моліка Георгій Іванович

Провідна установа: Львівський державний університет

ім. І. Франка

Захист дисертації відбудеться "2І£ 'ХҐР&піИЛ1986 року о ■№ ° годині на засіданні спеціалізованої вченої ради ДО 1.01.09 при Київському університеті імені Тараса Шевченка, за адресою: Київ, Бульвар'Тараса Шевченка, 14, гуманітарний корпус.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розіслано 1996 року

Вчений секретар сцеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент^—А.Д.Бслова

з

Австрійсько-німецькі поселення Карпатського регіону були й частково сьогодні ще залишаються особливими національно-історичними утвореннями. їх виникнення було детерміновано ходом історичного розвитку. Починаючи з кінця XVIII ст. і аж до наших днів дані поселення функціонували й продовжують функціонувати як національно-мовні анклави, розміщені, зокрема, в Україні й Румунії. Своєрідність таких поселень зумовлена їх національним складом. Однак, поряд з відмінностями у способі мислення, культурі, звичаях і т.д., на перший план виступає ще один, дуже вагомий чинник, що лежить п основі своєрідності й неповторності кожної мовно-етнічиої групи всередині іншомовного оточення. Таким чинником є мова, а в австрійсько-німецьких поселеннях Карпат — діалекти мови.

Діалекти німецької мови Карпатського регіону — надзвігійно цікавий матеріал для дослідника, тому що протягом тривалого часу вони розвивалися ізольовано, без будь-якого зв’язку з природним процесом функціонування й змін, які відбувалися в самій німецькій мові, тобто утворювали "мовні острівці” іншомовному оточенні.

Відокремлене існування й функціонування даних діалектів зумовило, з одного боку, збереження в них діалектної специфіки, а з іншого, — розвиток низки цікавих особливостей у фонетиці, лексиці, морфології та синтаксисі. Певного підставою для цього є те, що зд час існування п іншомовному оточенні німецькі діалекти Карпатського регіону зазнали глибоких і складних змін, зумовлених дією на них не лише цього оточення, а й складом та походженням самих носіїв говірок, а також перебігами внутрішніх мовних процесів. Ці обставини послужили визначальними прл виборі оЛІЖпЛііа, дисертації.

Дослідження такого роду сьогодні вкрай необхідні. Це пов’язано, перш за все, з тією обставиною, що німецькі діалекти, особливо,

- в останній час, інтенсивно асимілюються говірками тісї мови, яка їх оточує: української лії угорської мов у Закарпатті, або румунської в південній Буковині1. Треба враховувати і тану, несприятливу для дослідження иовтіх процесііі обставану, як зиачно зросла, спричинена, ггерш за все, економічними прпчайаьш, емізфація посіїв даних, говірок до Німеччини. Так, наприклад, з сел:і Палатно' (Раїшсіітд) Мукачівського ранову Закарпаття протягом 1992-І994 рр. виїхало понад 160 осіб, в Усть-Чорній (К0пі£зГе1с1) Тячівського району станом

1 Тут і далі під назвами "Закарпаття" та "Буковини" розуміємо. географічні території. Географічна територія Закарпаття збігається з територією сучасної . Закарпатської області України. Географічна територія Буковини збігається з територією колишньої одпойменної коронної землі у складі Австро-Угорщиіш (1775-19І8). ’ ,

на 2 травня 1992 р. залишалося 16 німецьких сімей, які розмовляли баварсько-австрійським діалектом.

Звідси випливає, що процеси, які частково ще можна простежити й описати сьогодні, наприклад, на Закарпатті, через кілька років досліджувати буде важко або й взагалі неможливо, як, наприклад, після другої світової війни в Галичині1 й північній частині Буковини у зв’язку з виселенням НІМЦІВ з цих територій.

Цим обумовлюється акт у альїіість представленої роботи, зокрема:

1. Необхідністю глибшого вивчення наявних мовленнєво-діа-

лектних особливостей німецьких говірок Карпатського регіону, "вкраплених" в іншомовне середовище. . • .

2. Потребою аналізу, поруч з мовними особливостями, також психологічних, моральних, етнокультурних та соціальних засад, на яких ґрунтується існування анклавного мовно-етнічного утворення, його ментальності та неповторності.

3. Уможливленням, ца основі аналізу мовних процесів, певного

прогнозування основних тенденцій подальшого розвитку того чи іншого "мовного острівця" в іншомовному середовищі, оскільки мова взагалі, а діалекти зокрема, надзвичайно чутливо й швидко реагують на зміни в політичному, економічному та соціальному становищі їх носіїв. - -

Зазначимо, що наукові дослідження з тематики німецьких карпатських діалектів вже проводилися. Однак наукові роботи як вітчизняних, так і зарубіжних вчених за цією проблематикою торкаються лише окремих аспектів будови і функціонування говірок (фонетики, морфології, синтаксису тощо). До того ж роботи, передусім' зарубіжних дослідників, обмежуються хронологічно — як правило, періодом до другої світової війни. Що ж стосується комплексного аналізу змін, які відбулися в структурах говірок внаслідок ізольованого функціонування в іншомовному оточенні, основних тенденцій розвитку або занепаду і зникнення, спричинених мовною і національною асиміляцією, то такі дослідження ще не виконані. 1

Через те метою нашої дисертації є розв’язання таких головних завдань:

1. Розкрити історичні передумови поселення німців на теренах Закарпаття, Галичини та Буковини.

1 Тут і :.алі піл назвою '’Галичина" розуміємо географічну територію, яка збігається < тррнторігю колишньої однойменної коронної землі у складі Австро-Угорщини-/1772-1918).

2. Висвітлити особливості функціонування німецьких діалектів у цих місцевостях Карпат.

3. Визначити й описати зміни, які сталися як наслідок ізольованого вживання даних говірок.

4. Розкрити й порівняти основні тенденції розвитку німецьких

діалектів Карпат у різні історичні періоди. .

5. Висвітлити перебіг діахронічних і синхронічних процесів-у функціонуванні говірок.

• б. Проаналізувати розвиток інтерференційних процесів у даних діалектах.

Перерахованими завданням і. визначаєьтся новизна представленої роботи, яка полягає, на наш погляд, у *

1) комплексному дослідженні процесу заселення німцями терену Карпат;

2) багатоаспектпому розгляді функціонування основних говірок німецької мовп Карпатського регіону;

3) спстемпому аналізі змін, які відбулися на фонетичному, морфологічному, синтаксичному та лексичному рівнях даних говірок, що дало змогу встановити деякі спільні закономірності;

4) виявленні діалектних новоутворень, спричинених як вну-

тріншьодіалектнпмп процесами, так і процесами мовної інтерференції; -

5) визначенні особливостей перебігу діа- та спнхронітих процесів у говірках кожного з розглянутих нами "ионши острівців".

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що досліджені н пін питання дають повніше уявлення і певну суму нових знань про функціонування даних говірок пагпочатку заселення німцями Карпат і, що важливо, на сучасному стані, основні тенденції структурних зміц у говірках та спільні риси, що внробіїлпея за час їх ізольованого функціонування. Дослідження допоможе визначити вектор загального напрямку розвитку того чн іншого "мовного острівця", глибше зрозуміти механізми як ипутрішньодіалеігтпої взаємодії, так і взаємодії того чн іншого діалекту з іншомовним середовищем, передбачити деякі результати такої взаємодії. ,

П р а к т и ч н е з начни її я роботи визначається, тим, що отримані в ній результати можуть бути використані в курсі історії мови й деякіі'х розділах германістики, граматики, фонетики та лексики німецької мовп, а також у спецкурсах, пов’язаних з діалектологією, країно- й краєзнавствбм, соціологією; така робота набуває особ-

в

ливої ваги з погляду нової історичної оцінки міжетнічних взаємин у руслі процесів державотворення в Україні.

На захист виносяться такі положення: "

1. Усі німецькі діалекти Карпат, проаналізовані в дисертації, є анклавними ("острівними") мовними утвореннями на основі деяких вихідних верхньо- та середньонімецьких діалектів. Ці діалекти з.’яви-лпся у краї в результаті заселення його німцями — носіями даних діалектів.

2. За період ізольованого функціонування в іншомовному оточенні ці говірки, зберігаючи головні ідентифікуючі властивості, зазнали, проте, суттєвих змін: з одного боку, вони , набули деяких ознак, які не були притаманні їм раніше, з іншого, *- в них чітко простежується тенденція до спрощення будови структурних рівнів.

3. Зміни, яких зазнали розглянуті нами діалекти на фонетично-

му, морфологічному, синтаксичному та лексичному рівнях, свідчать про об’єктивний характер перебігу діа- та синхронічних процесів та про збіг напрямків у розвитку даних діалектів. _ .

4. Основними наслідками внутрішньодіаяектпого контактування в німецьких говірках стали:

а) змішуваная говірок та утворення едипої говірки всередині кожного "мовного острівця”, яка включає в себе елементи інших і є, по суті, говірковим новоутворенням. Проте новоутворені говірки, різних "мовник острівців" розміщених в одному регіоні, вже не змішувалася між собою, а функціонували паралельно;

б) в окремих випадках витіснення домінуючою говіркою всіх ін-

ших й утвердження її функціонування як основного засобу комунікації. . ^ '

б. Головними результатами контактування діалектів з іншомовним середовищем сталп процесії лексичної інтерференції, а їх наслідком — численні запозичення носіями говірок іншомовних лексичних елементів. Фонетичні, морфологічні та синтаксичні риси запозичалися значно слабше. '

Апробація роботи. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданні кафедри германських мов Чернівецького державного університету ім. 10. Федьковича, на науково-теоретичних конференціях і семінарах професорсько-викладацького складу ЧДУ (19921995), на колоквіумі докторантів в інституті германістики Віденського університету (1993). на науковій конференції пам’яті Д. Чижевсь-кого у м. Києві (1995) та науковій конференції пам'яті Ю. О. ЛСл.' к-

тенка у Київському Національному університеті ім. Т. Шевченка (1995). Головні положення дисертації викладені у чотирьох публікаціях.

. За період роботи над дисертацією, з метою якомога повнішого розв’язання поставлених завдань, нами були опрацьовані теоретичні дослідження та публікації як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема, таких, як: Г. І. Меліка, Й. Й. Шрамл, С. С. Штефуровсь-кий, Е. Р. Стародимова, JI. А. Владимир, М. Ф. Шин, В. М. Жир-мунський, Ф. Ланґ, Р. Швартц, Б. Іріон, Т. Маркі. та ін. Крім того, було проведено ряд самостійних дослідницьких експериментів, як-от: запис на магнітну стрічку зв’язного мовлення та окремих лексичних одиниць, картографування розташування німецьких "мовних острівців" тощо. Вони проводилися в Мукачівському (села Павшино, ,Куча-ва, Нове Село, Бородівка, Підгород, Паланок), Чинадіївському (села Нижня Грабівниця, Синяк, Сусково, Драчнно) та Тересвянському (с. Руська-Мокра) "мовних острівцях",, а також деяких населених пунктах Румунії, зокрема, Букшойї, Фрасін, Пояні Мікулун, Ваду-Негрілесей, Пошорітті й інших. Приклади, використані в роботі, черпалися як з власних експериментальних досліджень, так і з наукових праць названих діалектологів. .

У роботі використаний індуктивний метод (спостереження й аналіз матеріалу, встановлення закономірностей і залежностей) па основі компонентного, дистрибутивного та кореляційного аналізу. Набір та коректура тексту виконані за допомогою комп’ютера IBM PC XT/AT '18G. • '

Робота складається зі вступу, чотирьох розділів основної частини, після кожного з яких ідуть короткі проміжйі висновки, загальних висновків, списку літератури та додатків до дисертації.

. Зміст роботи. У вступі автор обґрунтовує вибір об’єкта дослідження, формулює мету та ставить завдання з її досягненпя. Тут також називаються положення, які визначають актуальність, повиз-пу, теоретичне та практичне значення дослідження. Крім того, у вступі вказується, які методи автор використав При виконанні роботи, а також те, де обговорювалося дослідження.

У першому розділі проводиться короткий бібліографічний аналіз основних праць, присвячених німецьким говіркам Закарпаття. Відзначається, що з діалектів німців Закарпаття, Галичини та Буковини найбільш повно вивчені на сьогодні говірки трьох німецьких "мовних острівців" Закарпаття: Мукачівського, Чинадіївського та

Тересвянської долини. Різним аспектам даної тематики присвятили свої роботи такі діалектологи, як О. Ф. Ріпецька (лексика), Г. І. Ме-ліка (дослідження закономірностей лінгвістичної інтерференції), С. С. Штефуровський (лексика), Й. Й. Шрамл (фонетика, морфологія, лексика), М. І. Медвідь (морфологія), Е. Р. Стародимова (морфологія), М. Ф. Шин, Л. А. Владимир (фонетика, морфологія) та ін. Саме ці вчені зробили на сьогодні найбільший внесок у вивчення закономірностей функціонування німецьких говірок Закарпаття.

Наукові дослідження німецьких діалектів Галичини охоплюють хронологічно плані лише період до початку Другої світової війни, яка спричинилася до виселення, а в багатьох випадках і до вигнання, осіб німецької національності з Галичини. '

Найбільш повно особливості німецьких діалектів краю висвітлені у працях таких вчених, як Юліус Кремер (фонетика, морфологія, процеси мовної інтерференції), Якоб Еццерс (історія заселення німцями Галичини, встановлення їх батьківщини та діалекту-відповідника у Німеччині), Вальтер Кун-(особливості розвитку німецьких сіл після переселення, характеристика галицького німецтва з точки зору належності до тієї чи іншої діалектної групи).

З буковинських німецьких діалектів найкраще вивчені говірки переселенців з Пфальцу, дослідженням яких займалися такі діалектологи, як Рудольф Швартц (фопетшса, встановлення діалекту-відпо-віднпка. "швабської говірки" Буковини з Німеччині), Франц Ланґ (дослідження історії поселень південно-західних німців па Буковині, фонетичний аналіз їх діалекту), ІСурт Райн (загальна характеристика видів німецької мови аа Буковині, аналіз літературних творів, написаних діалектами). Менш досліджені спіілська (ґрюндлерська) та бе-мервальдська говірки, що можна поясните меншою кількістю носіїв цих говірок та важкодоступністю їх поселень. •

У другому розділі розглядаються історичні процеси заселення німцями терену Закарпаття, головні групи говірок, основні особливості функціонування та зміни аа їх структурних рівнях.

Для Закарпаття (характерні дві хвилі німецького заселення: середньовічна (ХІІ-ХІУ ст.) та хвиля нового часу (ХУІІ-ХІХ ст.).

Під час першого періоду у 1141-1196 рр. виникають німецькі колонії від Попрада до Семигороддя. В XIV ст. німці-саксонці поселилися також у Сасові, Випікові, Хусті й Тячеві.

Проте на початок XVI ст., через цілу низку історичних причин, німці на Закарпатті практично повністю асимілювалися в автохтонному населенні.

• Другий період заселення німцями Закарпаття почався в кінці XVII ст. Першими населеними пунктами, які виникли в цей період, вважаються села Паланок та Підгород поблизу Мукачівського замку.

У ХУІІІ-ХІХ ст. на державних землях виникають Німецька-Мокра (1775-1776 рр.), Усть-Чорна (1780 рр.) та дочірні поселення в Руській-Мокрій та Дубово. У цей же період німецькі поселенці з’являються в таких містах, як Ужгород, Ясіня, Рахів, а також Великий Бичків, Вишково, Хуст.

На території Мукачево-Чинадіївської латифундії німецькими поселенцями були засновані такі села, як: Коропець (згодом Верхній Коропець) і Новоселиця (згодом Нове Село, кінець 20-х ррків ХУІІІст.), а також Павшиио (1748 ), Софія (1804), Драчнно (1827), Дубина (1831). Німці, крім того, поселилися у селах Лалово (1748), Кучава (1748), Бородівка (1763), Фрідєшово (1807), Синяк (1837), Нове Село (1850), Жденієво (1872), Поліще (1872), Грабово (1873), Іїузияківці (1878) та ін. При цьому слід зважити, що більшість переселенців у XVIII ст. прибувала на Закарпаття безпосередньо з Німеччини, а в XIX ст. переважна їх частина походить з Чехії, Австрії, а також Галичини. До кінця 30-х років XX ст. кількість німців па Закарпатті складала приблизно 15 000 осіб. '

Переважна більшість німців, як бачимо, була й залишається зосередженою у трьозі "мовних острівцях": Мукачівському,,Чинодіївсь-кому та Тересвянської долини, процес комунікації в яких здійснюється одним або кількома основными діалектами. Так, жителі більшості сіл Мукачівського й Чинадіївського "мовних острівців” розмовляють східнофрапкського говіркою, у той час як говірки Паленка, Підгорода н Софії (Мукачівський "мовний острівець”) можна зарахувати в* групу ерцґебірзьких (Егг#еЬ1г#івс1і) дігугектів. Мішані баварсько-австрійські говірки функціонують у Бородівці (Мукачівський "мовний острівець") та селах німці» Тересвянської долини, що пояснюється особливостями та часом їх розселення.

У ході аналізу функціонування та особливостей даних говірок у них було виявлено низку еволюційних змін на фонетичному, морфологічному, синтаксичному та лексичному рівнях.

Серед головних фонетичних змін виділяємо такі:

а) розвиток і функціонування в говірках довгих відкритих [і] та [6]> , яких немає в літературній німецькій мові: "Itfrirn" — frieren, "ivirt" — Wirt, “ft'irp" — Farbe, "ftros" — Gras, а також велику кількість дифтонгів: [аі, au, on, оі, ui, ііз, «і, оз, їй, сі, оа, са] та ін.: "waip” — V'eib, "sauin" — Samen, "ргоці" — Brot, "Uni" — Leute, "pruida" — Bruder та ін. (Мукачівський "мовний острівець");

б) дифтонгізацію кореневих голосних: "киіп” — Kohien, "rnuas”

— muB, зміїгу деяких дифтонгів, напр. Іеі] - [на): "uas" — Eis, "tswua" — 2\vei; [о] > [on]: ”gratis/оіa" — GroIJvater, "graustnuada" — GroBmutter; редукцію [e] в кінці слова або складу: "lion"— Hase, "Sprox" — Sprache та ін. (Тересвянський "мовний острівець”);

в) усереднення глухих слабких [b, d, g] до середніх між глухими [р, t, k] та дзвінкими [b, d, g]: "ІаиЬат" — Taitbe, "pinda(а)" — binden, "burgel" — Gurg'd (Мукачівський "мовниіі острівець”); .

г) розвиток і функціонування в діалектах Мукачівського "мовного острівця" дзвінкого велярного щілинного приголосного [у], відсутнього в літературній німецькій мові, напр., Верхній Коропець, Ку-чава, Павшино: ''fouyal'' — Vogel; або Нове Село: "шоиузп" — Wagen, "nouyal" —Nagel; дещо менше це явище було поширене у Бородівці, Підгороді й Паланку;

д) вживання в запозичених словах ззука [2] у більшості німецьких говірок: iurnal, iaba і т. д.

На морфологічному рівні відбулося суттєве спрощення структури частин мови, зокрема* заміна ґенетиза "посесивним дативом", що має ігри собі артикль чи займенник, або прийменниковою конструкцією із прийменником "уоп", напр.: "in khint sа рих" — dem Kind sein Buch, "in fz-ita sa iaska': — dem FOrster seine Tasche, "(<as) tax fo{n) haos" — (das) Dach vom Haus. У діалектах Мукачівського та Чи-надіївського "мовних остріпціп" "посбсивішй датив" дедалі більше витісняється "посесивним акузативом" (possessiver Akkusativ) за схемою: Subatantiv Akk. + Possessivpronomen: "t’orvata sa Ш" — den (=dem) Arbeiter sein Tisch. Форму родового відмінка можна знайти лише в небагатьох складних словах, сталих словосполученнях та адвербіальних зворотах часу, напр: "повізstouk" — Namenstag, "in ko-tas noma” — in Gottes Namen, "neks (nlks) slexts" — nichts Schlech-tes, "montoks" — montags.

У сфері діалектного дієслова спостерігаються, з точки зору автора, активні процеси витіснення та руЙйування флективних форм» зо-

1 Довгота голосних з технічних приттнн позначається в роботі дначком

крема, зникнення простого минулого часу, частково — плюсквамперфекта та кон’юнктива. Так, у говірках німецького населення Чина-діївського "мовного острівця” й у говірці с. Бородівка форми претерита взагалі не вживаються. У німецьких говорах Мукачівського "мовного острівця" та Тересвянської долини претерит можливий від допоміжного дієслова "sein”, напр., Нове Село: /<: wor, tu worst, ег wor, mir worn, tir wort, sie worn; Усть-Чорна: і war, tu worst, ee(o) wor, ml і wor та, Is worts, si ware(o)nt.

Підкреслюється, що найбільш поширеною формою для передатЛ минулого часу в усіх досліджуваних говірках є перфект. Допоміжне дієслово "sein" вживається тоді, коли дієслово вказує па рух або зміну стану. Всі інші дієслова утворюють перфект за допомогою дієслова "haben", нап{>., у Нижній Грабівниці: і pi hhalma, tu pist khaima, ea is khaima, mle(o) hant khaima, eis hats hhalma, sef hant khaima, Ili-мецькій-Мокрій: I ho khuma, tu host khume, і hot khuma, mie(o) homa hhuma. Is hopta khuma, si homt hhuma.

Поруч з перфектом І, тобто простим перфектом, у говірках Мукачівського та Чипадіївського "мовних острівців” вживається інколи також надскладний перфект, тобто перфект II, якпй утворюється з перфекта допоміжних дієслів "haben" або "sein” та дієприкметника II відмінюваного дієслова. Дієприкметник II від допоміжного дієслова може стояти при цьому як перед, так І після дієприкметника II основного дієслова,-напр. : і hau khot htouxl, (1 Іши klouxt hhot), tu host khot klouxt, ea hot к ho l klouxt, mle(o) hom hhot klauxt, els hopts hhot kloiixt, sei hom/khot' klouxt (Нижня Грабішшця). Вживання падекдад-шіх форм минулого часу спостерігається лише в деяких діалектах Мукачівського й Чпнадіївського "мовних острівцій" (ІСучава, Павши-но, 1-І. Грабішшця) і, меншою мірою, у цімціа сіл Тересвянської до-лшш. ,

Серед німецьких говірок Закарпаттю значного поширення набуло ще одна аналітична конструкція з дієсловом "tun" (tun + Infini-tiv), яка служить для вираження близької дії в теперішньому часі, напр.: "і lue slO"— ieh stehe", "Ich lue nittia" —- Ich nehme.. Подібна конструкція наявна також у літературній німецькій мові, хоча і вживається порівняно рідко. ' '

Крім того, в діалектах німецьких сіл Тересвянської долини функціонує також синтетична форма футурума, утворена від основи інфінітива додапаїтням особових закінчень презенсу і морфеми '"-ке

(-ge)". Дієслово "fahren", напр., відмінюється у цій формі гак: "forge"— "forstke" — "forelk?" — »formage" — " fort ske" — "forndke”,

У сфері синтаксису як основна форма вираження думки утвер-

- ' •Ч.. • 0

далося внаслідок існування даних говірок лише в усній формі просте иецрширеш й поширене речення.Типовим явищем стало порушення рамкової конструкції, особливо тоді, коли присудок виражений дієсловом у перфекті, напр., "і ho ksribn an prif" — icli habe einen Brief geschrieben”, "or it konge naj die <lof" — er ist in die Stadt gegangen".

Ha лексичному рівні говірок функціонує велика кількість запозичень, перш за все з української та угорської мов, напр.: "kosa", "katSka", "husak", "matsur" (’'kondur"), matSka", "Jisorub", "benzopi-ia", "lisnetSei", "k rum pa" ("krumplC) — "Kartoffeln", "hatar" — "der Fiur", "AtokoU" — "Hahn", "palatsinka” ("palacsinta”) — "diinner Pfannkuchen" і багато,інших.

До семантичних особливостей в діалектах закарпатських німців можна також віднести явище лексичної синонімії, напр.: "touxtа-таип”, "Sv\ga8u''\ "Xvlgar" — зять, "inur", "svigetouxta ~ невістка, " ayateiyl", "auxyfligal”і "augankUpkl", "au\\hidarl" —повіка і т. д. .

У першому параграфі третього розділу дається короткий опис історії заселення німцями Галичини. У наступних частинах основна увага звертається на висвітлення закономірностей функціонування та основних змін у німецьких галицьких говірках. ■

Німці заселяли Галичину також протягом двох періодів: середньовічного (XII-XIV ст) та періоду нового часу (XVIII —початок XX ст.).

Протягом XIII-XIV ст. за активної участі німців у краї виникли як міста .(напр., Краків, 1257, Нове Місто-ІСорчин, 1258, Копживні-ца, 1268, Вішсенкірхен, Ліпніца, обидва виникли близько 1320 p., Бялатадь, близько 1330 р. та ін.), так і багато прилеглих до них сіл.

У кінці XIV і в першій половині XV ст. німецька колонізація проникає на схід, у міста Самбір, Мостиська, Гродек та інші.

Майже все середньовічне німецтво Галичини походило із сілезької мовної області, включаючи північні судетські землі.

Однак з XV ст. ймці в краї більше не поселяються, а ті, іцо залишились поступово асимільовуються в іншомовному оточенні.

Новий етап заселення німцями, Галичини починається після 1Т72 р. Характерною його особливістю є заснування у краї виключно сільських поселень, оскільки німецькі поселенці-городяни не засновувала нових, а розміщувались у вже існуючих містах.

Більшість сільських німців цього періоду поселення прибула на Галичину з територій Пфальцу протягом т. зк. "йозефінської колоні-аації" (1781.-1801 pp.)- Згодом сюди прибули німці із західної Богемії, південого Еґерлянду, Бемервальду, пізніше — сілезькі німці з 'північної Богемії та північної Моравії. Міграція міського населення відбувалася постійно.

Галицькі німці були носіями переважно південно-західних говірок, всередині лких досить швидко відбувся процес змішування. У них, крім того, за період ізольованого функціонування, розвинувся цілий ряд суттєвих особливостей, насамперед у фонетичній сфері. Де, яапр., дифтонгізація свн. [і, и, іи]: "а/я" — Eis, "daub" — Taube. Свн. [а] всюди змінилося на [о]: "Owed” — Abend; в умлаутах зникло огублення: "iver" — iiber. Снм. [а] перед [ш] і [п] > а або б: ”hdn” ("him") — Hahn, снм. [і] перед г > [е] або [a]: "kerSe” і "kdrie" — Кіг-schen, а [и]> [о]: "dorst" —. Durst. Свхн. [еі] та [ои] перед [т] і [п] > [а] або [б]: "ham", "hom" — heim. .

У системі приголосних: другого пересуву зазнав лише звук [tj; звук [р] зазнав пересуву лише на початку і в кінці складу після голосних і після [1] та [г], а при звукові [к] другий пересув відбувався лише тоді, коли даний звук стояа після голосного: "tse" — zehn, ”saufe” або "satiwe" — saufen, "u/" — auf, "mache" — machen. Це свідчить про те, що другий пересув приголосних характерний для цих говірок лише частково. [Ь] найчастіше переходив у [w]: ”rawe"— Raben. Звук [s] перед ft] практично скрізь перейшов у fi]: "neSt" — Nest. Германські [d] і [р] у більшості поселень виступали як один дзвінкий спірант [5]: "гойе" — "raten", "bruber” — "Вruder".

Інфінітив дієслів у говірках закінчувався здебільшого па редуковане [з] або [a]: "helwз", "helwa" — helfen, a Partizip II сильних дієслів вживався переважно без закінчення: "gettol" — "gestohlen".

Морфологічний рівень діалектів також характеризувався значним спрощенням формоутворень, зокрема, редукцією родового відмінка та уніфікуванням відмін іменника аж до втрати відмінностей між формами однини та множини: ”der owe” (der Ofen) — "die oiue" (die Ofen). У системі дієслова претерит витіснявся перфектом, напр., замість "er lud" найчастіше вживалося "ег hot gel ad".

На синтаксичному рівні розширювалася сфера вживання простого речення як основної одиниці усної комунікації.

Процеси уніфікації відбувалися і на лексичному рівні говірок. Так, напр., діалектні відповідники слів "RoG" або "Pferd" зникли із

сфери вживання. Замість них все чпстіііір почало* вжинатися рлопо "Gaul". З іншого боку, говіркам була властива лексична синонімія. При звертанні до старших чоловіків, напр., вживалися форми "fetter" — Vetter, "felterrhr", "fader", “pelter" і "patt". До жінок зверталися "ban" ,)ідше "ices", "irrsche", "beate", "got", "gditche", "mutter".

Результатом процесів лексичної інтерференції стало вживання численних сліи-ляпозичень з української і польської мов. Вони або означали для поселенців нові поняття ("геНЬГ — від укр.' гречка; "satiate" — від укр. загата), або часто використовувалися іншомовними представниками при спілкуванні з німцями ("раКиїі" — від укр. паця, "Unfs" —. від польськ. кос), або мали особливе значення чи легке для запам’ятовування звучання ("irurjat" — від польськ-укр. вар’ят; "sapaie" — від укр. сопіти). Найбільше слів запозичили носії1 пфальцськях і найменше — носії німецько-богемських діалектів.

Перші слов’янські запозичення вимовлялися виключно на основі артикуляційної бази відповідної говірки і лите пізніше почали вимовлятися так, яік вони звучали в мові, з якої були запозичені.

Вплив сусідніх мов на німецькі говірки Галичини проявився також у сфері звукоутворення. Тик, напр., глухі шпилячі і,зімкнені звука стали дзвінкими: "Іеге" — lesen, "геіге" — геіВеп. Крім того, під дією чужомовного середопиіца в деяких говірках зник звук jftj (як, цацр., й ”ich“). Його витіснив слов’янський (український або польський "5“): "і5” *7. ich. Однак на морфологію та синтаксис німецьких Діалектів ці мови практично не впливали.

Ціла низка особливостей, які характеризувал и перебіг діахронічних нроцесів та процесів мовної інтерференції в німецьких діалектах Галичини в цілому, виробилася у говірках гавабсько-алеменських сіл край), яких серед 130 йозефінських поселень нараховувалося всього 4: Айнзіиґец (А), Ґассєйдорф (Ґ), Макова (М).та Ной-Купнові-це (ЦК). V результаті їх аналізу робимо висновок, що основного причиною змін був волив па Ьазваиі говірки з боку сусідніх з ними пфадьцських діалектів, причому інтенсивність змін залаясала від інтенсивності вшшзу. Внаслідок цього, наприклад, лише Макова і, меншою wijJoio, Ной Купновіце зберегли характерні ознаки своїх діалектів. -.V ' ■ - " • ' • -

Говірка А в результаті перебігу Процесів взаємопроникнення, і взаємовпливу, навпаки, втратила більшість швебсько-алеманських ознак і набула чимало рис нфальцських говірок . Цьому сприяли як процеси внутрішнього змішування говірок, так і значно сильніший

зплив пфальцських діалектів. Такі ж фактори, але сильніші за дієиї, призвели в Ґ до повної втрати швабсько-алеманської говірки й до закріплення говірки Пфальцу, хоча носії швабсько-алеманської говірки складали тут спочатку 90%, а колоністи з Пфальцу — 10%.

Аналіз говірок швабсько-алеманських сіл Галичини підтверджує припущення про те, що зміни у будь-якій говірці детермінуються, з їдного боку, сильнішим або слабшим впливом інших говірок як шільвої, так і іужої моп, а з другого, —■ цілою пязкого обставив іп-цивідуально- й масово-псйхологічного, історичного та соціологічного їарактеру, які не завжди піддаються науковому обгрунтуванню, бо у формуванні мовлепяевої свідомості "мовного острівця"* аоруч з інтими, завжди беруть участь певні екстралінгвальпі чинники.

У четвертому розділі коротко описується процес заселення німцями терену Вуковини та аналізуються зміїія й особливості, що роз-зйнулпсЯ в їхніх говірках за час функціонування в іншомовному середовищі. Крій того, у даному розділі, в контексті взаємовідносин різних рівнів мови, розглядаються також деякі аспекти функціонування літературної німецької мовиі

Для Буковини також характерні два періоди німецького заселення: середньовічний (ХШ-ХУІ ст.) 1 період нового Часу (1775-19ІЗ).

За час пертого періоду в південній частині Буковини1 виникли розвинуті й економічно міцні на той час міста Родіїа, Мольде, ІІякц, які були заСйовдйІ німецькими колоністами, а також велика кількість сільських поселень. У сєргдпві XIV ст. а містах Ссрзт і Сучава, і також Ромай і іСотпар виникають сйльпі пік&зькі оЗщшіп.які про-снували до оередяшїХУІ й XVII стат.

Однак з середаяп XVI' і до кінця XVII ст. ссїйДвьовічнє німецт-

зо Буковини через ййсйрнятлнві обстйвкйії, спричинені численними ййнакй, практична нпйкйо з йесйягнь краю. .

До моменту зайняттй Вуковййи АиетрієіО у 1775 р. німецьких їаселенах пуактій у краї ва було, не рахуюча диох епізодичних посе-іень поблизу с. Прилипче (1760) і а Садгспі (1770).

Другий етяп поселення німців почався після переходу Буковини іо складу Австро-Угорщини. Протягом цьото етапу на Буковину прибули т. зв. "шваби" — селяни і сільські ремісники з півДенно-захід-їої Німеччини (І782-1787), німці-гіриики із Шпіса (Ціпсу) (17841309) та німці-богемці з Бемервальду, за родом занять — склодуви, тісоруби (1793-1817) і, частково, селяни (1836-1850), а також німці-’ОрОДЯНИ, що були службовцями, учителями, лікарями і т. ІН.

За способом поселення німецьких сільських жителів на Буковині вирізнялися новоутворення,'часткові новоутворення й безпосередні доселення. Перший вид був здебільшого характерний для сіл німців

зі Спіша (Айзенау, Фрайденталь, Людпіґсдорф, Луізенталь та ііі.) і Бемервальд; (Альт- і Нойхютте, Ауґустендорф, Борі, Бухенхайн, Фюрстенталь, Ґлітт, Карлсберґ та. ін.), другий — для поселень нім-ців-"швабів" (Мітока-Драгомірна, Фратауц, Ілішестє, Бадеуц-Міллє-шоуц, Санкт-Онуфри, Сатул-Маре, Іцкани, Арборе і Тереблештє). Безпосередні доселення траплялися серед населених пунктів всіх трьох груп буковинських німців. До них належали, наприклад, швабські Ступка, Цорлота, спішські Фрумоза, Охзенталь-Платіи, богемські Фрасін і Палтіносса.

Крім німецьких сільських жителів, на Буковину після 1775 р. безперервним потоком прибували, як уже згадувалося, німці-городя-ни зі всієї Австрії та багатьох територій Німеччини,, особливо із судетських земель. Вони осіли переважно на півночі краю, де, зокрема, помітно виділялося німецтво столиці коронної землі — міста Чернівців (нім. Czernowitz). У містах Сучава, Радауц, Серет також існували сильні й розвинуті німецькі общини.

Переселення у 1940 р. близко 93 000 осіб німецького походження та друга світова війна спричинили практично повне зникнення німецьких поселень на Буковині. •

На сьогодні у південній Буковині проживає ще приблизно 2265 німців, які зосереджені переважно в таких містах, як Серет, Сучава, Кімполунг, Ґура-Ґумора, Ватра-Дорней. Більшість л них є членами відділення "Демократичного форуму німців Румунії".

,, Що-стосується північної частини, то у м, Чернівцях нараховується близько 20О осіб німецького походження. Вони об’єднані в "Товариство австрійсько-німецької культури "Відродження"".

Основна Ж частина, близько 70 000 буковинських німців, що мешкають у країнах Західної Європи, об’єднані в "Земляцтво буковинських німців", яке виникло у 1949 р. Дослідженням історії буковинського кімецтва займається також "Товариство Раймунда Фрідрі-ха Каиндля" (1974). '

На Буковині за часів Австро-Угорської імперії функціонували три варіанти німецької мови: літературний, т. зв. "Bukowiner Deutsch” (особливий вид німецької розмовної мови) та говірки.

Діт£раісуріж німедькя_Атва до 1918 р. була мовою офіційних установ, численних періодичних видань і більшості навчальних

закладів. У сфері усного мовлення вона була, як правило, засобом спілкування високоосвічених • категорій, міського німецтва, великої частини еврейства та деяких представників інших національностей. Після 1918 p., особливо після Другої світової війни, сфера її застосування значно скоротилася. На сучасному етатіі вживання німецької літературної мови дещо пожвавилося, перш за все німецтвом південної Буковини.

Функціонування "Bukowincr Deutsch'' як особливого варіанта в мецької розмовної мови базувалося на запозиченні та вживанні рис властивостей, притаманних іншим мовам, передусім українській та р мунській. Цей варіант німецької мови використовувався для снілк вакня між собою як німцями, так і представниками інших націонал ностей.

За деякими особливостями мовлення легко можна було впізнао буковинського німця, особливо тоді, коли він перебував В ІНШИХ обл стях німецькомовного ареалу. Напр., буковинські німці для виражені здивування, несподіванки, захоплення часто зживали запозичені сл ва-вигуки, характерні для української або румунської мов, як-от. ”01 "Ahil", "Joil”, "АпиГ та ін. Зімкнені глухі приголосні часто пимовл ляся без будь-якого придиханяя, капр.: "Pefer” замість "Pfeifer "kein" замість "khein". На значний вшгав української та руиунськ мов вказувало також часте й нерідко стилістично невправне вживані зворотного займенника “sich": ’’Was hflrt sich?”, "or erachrcckt aich Інколи німцями запозичувалися цілі вирази, палр.: /'sich ги eirver А beit nchmen", замість "an die Arbeit gehan, beginnen”, "sich etopfei (drangen”), "sich drehen" ("unbeschaftigt hariimetehen"). Характерна для мовлення буковинського німця був також запозичений і не власт: вий для німецької мови порядок слів у реченні: "Ich bln gegangen . die Stadt, urn zu kaufen einen Hut”.

"Biikowiner Deutsch", як і літературна мова, активно застосовувався до 1916? р. Після переходу краю до складу Румунії, а, особливо після Другої світової війни, сфера його застосування також різко звузилася. Але оскільки останнім часом буковинським німецтвом активізувалося вживання німецької мовн, то це, певного мірою, зумовило і деяке відновлення функціонування її розмовного варіанта, хоча зін, звичайно, підмінний від початкового.

Що стосується буковинських німецьких ховірок, то кожна група :ільсь:аіх поселенців мала свою основну говірку: "гавабн"— рейио-і>р?нкську, л і *чці г»'Ці псу'— спішську (г'рюндлерську), а німці-богем-

ці — бемервальдську, причому ці говірки протягом усього часу цілісного існування німецьких посилень залишалися чітко відмежованими одна від одної.

Під час аналізу структурних рівнів названих говірок також виявлено ній..су особливостей. Так, для фонетичного рівня рейно-франкської говірки характерні деякі звуки, відсутні в літературній німецькій мові, зокрема звукоутворгоючі ліквідні [1, п], зімкнено-про-рпвний дентальний [d], ґуттуральний спірпчт [у], дифтонги з носовим звучанням [а", аі11] та ін. [b, d, g] вимовлялися як ненаголошені [р, t, k], нппр. "pesar" — besser, "torsi" — Durst, "kaul" — Gaul, а звук [d] в середині слів був дзвінким і наближавсиі в одних випадках, до міжзубного спіраита [б], а п інших — до змично-проривного [d]: » "рШаг (б/^/аг)" — Blatter, "tsakle (dsaUU)" — Zeiten.

На морфологічному рівні відбулося спрощення морфологічної структури частин мови, руйнування та редукція їх флективних форм. Так, іменник поступово втрачав Генетив, його замінили конструкції, аналогічні до тих, що функціонують сьогодні в говірках Закарпаття, напр.: "dem man sai fra" — dem Mann seine Frau", "die fro fun di^m man"—die Frau von dem Mann. .

У системі дієслова претерит також нсе більше*зашшоітися на перфект, причому в реченні, де присудок виступав у цій часовій формі, теж досить часто порушувалася рамкова конструкція. 'Такі явища добре ілюструють деякі реченя Венкера, наведені у дисертації, зокрема, 20*е, 24-е та ін. (с.ІЗО).

На синтаксичному рівні, за аналогією до. німецьких і закарпатських галицьких говірок, спрощувалась Судова речення і функціональна перевага надавалася простому реченню.

На лексичному рівні було поширене явище синонімічної інтерференції. Одним із наслідків цього стало поступове витіснення одних слів іншими, напр., "Eichkatzchen" почало вживатися замість IJich-hOmciien, "Peitsch” замість Geisel, "Speckmaus" замість Fledermaus.

Рейнофранкська говірка буковинських "швабів" належала до різновидів пфальцських діалектів, а область Пфальцу, яка загалом відповідала їй, розташовувалась у його північній частині, перш за все, у Ролнпфальці. Центром цієї місцевості вважалося місто Кай-зерслаутерй. Швидкому утвердженню рейіюфранкської говірки серед "швабів" ІЗукпигіи сприяли такі фактори* як належність до спільної протестантської віри, хороші взаємини між собою, однакові ті подібні професії, звичаї, обряди, спосіб мислення. Об’єктивно с’триятлипу

роль у цьому процесі відігравала також літературна німецька мова', оскільки рейнофранкська говірка, за словами Ф. Ланґа, "... zwischen Schwabisch und Moselfrankisch stand der Verkehrs- und Hochsprache ... naher. Sie hatte mehr Verkehrswert und war iin Vorteir'1 (Lang 1963/64: 55).

Що стосується діалектів німців з Ціпсу і Бемервальду, то вони вивчені менше, що пояснюється важкодоступністю їх поселень, специфікою професійної діяльності, а також значно меншою кількістю носіїв цих говірок. За деякими даними, станом на 1938 р. на Буковині мешкало 16000 "швабів”, у той час як німців з Ціпсу нараховувалося всього 7000, а німців-богемців — 9 500'- (Schwartz 1938: 6).

До особливостей функціонування зазначених діалектів можна віднести, перш за все, деякі фонетичні властивості. Так, у спішсько-му діалекті [w] > [b]: "beгіга" — Werke, [Ь] на початку складу — в [р]: "prot" — Brot, свн. [f] > [b]: "taibl" — Teufel, а герм, [p] > [f]; "funt"

— Pfund. fr] після голосного в середині й кінці слова вокалізовував-ся: "duit" — dort. Свн. дифтонги [еі, ou, (hi) > [a]: "pan" — Dein, "eplpamichen" — Apfelbiiumchen. [0] і [ft] вимовлялися неогублено: "mot” — inilde, "tserik" — zuriick.

У бемервальдській говірці відповідниками сзп. дифтонгів [іе, tie, uo] були середньобаварські [іи (іa), uo (ua)] й піпнічнобаварські [еі] та [ou], які показували її мішаний характер, напр.: "Пар" — lieb, але "feis" — Falie, "kail" — gut. До інших особливостей моягаа зарахувати часту зміну кореневого [і] на [е{: "kent" ("hint'') — Kind, кореневий дифтонг [еі] > '[аі] або [оі]: "hlai" — gleich, [б] > [еі]: "heichn." — hflher. Закінчення дієслова у III особі мпожини теперішнього часу змінилося з [еп] до [ant\: tenant" ("Uelnant") - sie stehen, закін-

чення дієприкметника II сильних дієслів редукувалося з [еп] до [к]: ’'fefim*»" — gefunden (але "kwen" ("gwen”) — gewesen). Для інфінітива дієслів були характерні закінчення [а] або [в]: "ito/a", ("S£uft>") — sclilafen, "flai-о" — fliegen. Коротке [e] перейшло у [а] або [і]: "pfdfa"

— Pfeffer, а 'довге [e] > feijr ".fnei" — Schneo. Вимоаа кореневого довгого [і] нагадуврла Вимову [з] або [(I}: "/a/" {"fill") — viel. . ,

Морфологіний та синтаксичний рівпі даних говірок вивчені недостатньо, однак на основі аналізу деяких джерел, напр., записів розповідей спішських німців, зібраних К. Штефааі (Stephani: 1975, 1978 і т. д.) та наших магнітофонних записів, тут теж можна помітити

1 ”... між шв;і5ською тл моаельфрникською стояла ближче до ... розмовної та літерят\рної моїпі. Ионп мп/ш більшу комунікативну цінність і пергвагу”.

‘‘ Туї МіНМО ІМ vmi.il .ЖМИ' (М.’НСМСМХ ПОСРЛеНІЧВ.

тенденцію до спрощення морфологічної структури даних говірок, редукції їх флективних форм, іаміни синтетичних конструкцій аналітичними, поширення простих речень, поступового руйнування рамкової конструкції тощо, •

• . Крім -іго, на лексичному рівні всіх трьох говірок можна відзна-

чити активні інтерференційні процеси, які детермінували проникнення значної кількості запозичень з навколишніх мов, насамперед з української та румунської. Хронологічно Yx можна розділити на три періоди: 1) запозичення, які увійшли в говірки до 1918 р.;.2) запозичення, які утвердилися в період 1918-1940 pp. та 3) слова, запозичені після 1945'р.

Специфіка говіркових запозичень першого періоду полягала у їх приналежності переважно до побутової сфери. Воші часто означали або негативні (т.зв. "афектні слова"), або невідомі поселенцям раніше поняття. Напр., поселенці-.''шваби" запозичали назви національних страв: “Mamallgu" (укр. мамалига, рум. ш.атйіідй), "Borscht" (укр. борщ), "Pirogi", Pirogpn" (укр. пироги). Ці та інші слова, як-от, ”Вгіп\(І)-чп" (укр. бринза, рум. brinzft), "Agrisch” (укр. агрус, рум. agrijS) і т. ін. засвоювали не лише "шваби", а п богемські та спішські німці. •

Інші запозичені слова означали різноманітні сільськогосподарські назв», напр.: "Коріге" (укр. копиця, рум. capita), "Tsclwba-пег"(укр. чабан, рум. cioban), предмети й явища повсякденного життя: "Balia." (укр. балія, рум. balie), "Kolibe", "Kolibn" (укр. колиба, рум. coliba). Запозичалися інколи також такі слова, які мали в німецькій ■ мові активно вживані відповідники, напр.: "Pofte"(рум. poftS) —• апетит, "Baseiiohre” (рум. batjocurS) — кепкування. Такі слова часто просто "вбудовувалися" у структуру речення, порівн.: "Er hot’ne baschokrlt" — він посміявся (покепкував) з нього, або вживалися як частини стійких словосполучень, напр. "Pofte hurt" — мати апетит, "Baschokre mache" — кепкувати. Траплялися також запозичені слова-прізвиська та лайливі вирази: "Du Surd” {"Prosi") — Dummkopf, "Flamunt'' — "Hungerleider" та ін.

Особливістю другого Періоду (1918-1940 pp.) є посилення впливу румунської мови на мови й говірки народностей Буковини, у тому числі й Німців. У цей час вони починають вживати такі слова, як: "Schudetz" (рум. judet). — адміністративний район, "Autorisatzie” (рум. autorisafie) — дозвіл, "Tolo(a)ka" (рум. toloaca) — пасовисько, ”Ofto/”(рум. осої silvic) — лісова ділянка і т. ін.

Третій період, який відзначається особливо 'інтенсивним проникненням у розмовну мову німців румунських слів й ідіом, розпочався після 1945 р. До запозичень цього періоду, який продовжується і сьогодні, належать, зокрема, "cine Тягіієгргє" (рум. сегеге) — заява, "das Катіп"(рум. camin) — будинок культури, "tier або das Tsclieh" (рум. сєс) — ощадкаса, "die ЛЧтепІига" (рум. alimentara) — продовольчий магазин, "die Doktarin чи Dol/lerin" (рум. doctori|5) — лікарка, ”der Primar" (рум. primar) — бургомістр та ін.

Часто трапляються також кальки з румунської мови, здебільшого зі збереженням структури іншомовного речення: "Die haben ge braucht die Akten geben” — "Dio niuBten ihre Ausweispapiere vorle-gen", "er hat gehabt alle Akten beisatnmen" — "er hat alle Ausweispapiere beisammen gehabt", "er hat 17 Jahre" — "or ist 17 Jahre alt”.

Що стосується поетичних та прозових творів, написаних діалектами, то з усіх говірок Буковини в літературі, завдяки творчості Гейнріха Кіппера (1875-1959), представлена лише рейпофранкська. Дією говіркою автор написав, зокрема, збірки віршів та оповідань "Lieder eines Verwundeten” (1915), "Aus Wunden und Wonnen" (1916), роман "Die Enterbtcn" та ін. .

У кіпці роботи сформульовано загальні висновки. .

У них, зокрема, зазначається, що.для всіх трьох регіонів — Закарпаття, Галичини та Буковини — характерні два етапи переселенця сади німців. Перший з гаїх відбувався у період середньовіччя, другий припадає па XVIII-XIX ст.

Якщо німецтво першої хвилі поселень переселялось па терени Карпат з різних областей німецькомошюго ареалу, то географічні місцевості, з яких походили німецькі переселенці Другого етапу, лежали, за пезпачшімп винятками, па півдні та заході Німеччини, у Нижній Австрії та рюлишніх районах компактного проживання німців у сучасних Чехії та Словаччині. .

Друга світова вінпа різко негативно вплинула на всі три групи німецтва. Однпм із її наслідків стало майже повне зникнення йімців у Галичині й північній частині Буковини, а також значне зменшення ї< кількості у південній Буковині та па Закарпатті.

Німці всіх трьох областей, утворюючи на новій батьківщині "мовні острівці", досить чітко відмежовані як від іншомовного ото-•гения, так і між собою, особливо на початкових етапах проживання, зули носіями верхньо- та середньонімецьких діалектів. Всередині 'мовних острівців" варіанти діалектів, здебільшого, змішувались,-ут-

ворюючи сдшіу говірку. Якщо говірки були спорідопими, то тоді, найчастішо, утверджувалась в якості основної говірка пайчислсішішої групи носіїв. У результаті цього в кожному з розглянутих нами регіонів німці використовували одну або кілька говірок. Новоутворені домінуючі говірки окремих "мовних острівців", контактували й змішувалися між собою лише в Галичині. На Закарпатті і Буковині вони функціонували не змішуючись.

Внаслідок ізоляції німецьких говірок в іншомовному оточенні та перебігу в них діа- й синхронічних процесів, їх структурні рівні зазнали змін і набули нових властивостей. Автор узагальнює ці особливості, зазначаючи, що, хоча для всіх груп німецтва Карпат властиві, з одного боку, відмінності у типах діалектів та особливостях іх функціонування, їм, з іншого боку, притаманні деякі спільні тенденції, які створюють певні підстави щодо висловлення гіпотези про те, що для говірок анклавних мовио-етнічних утворень характерні певні загальні закономірності розвитку в напрямку спрощення та уніфікації їх структури. •

Основні положення дисертації були викладені в таких публікаціях:

1.Яцюк І. Я. Прояви лексичної інтерференції при контактуванні німецької й української мов на .Північній Буковині за часів Австро-Угорської імперії // Українська мова на Буковині '(Матер. Всеукр. наук, конф., присв. 160-річчю від дня народження ІО. Федьковича).

— Чернівці, 1904. — С. 52-54.

2. Яціок 1. Я. Походження і основні типи діалектів німецьких по-

селенців Буковини (1775-1940) // Буковинський журнал, ч. 3-4. — Чернівці, 1995. — С. 126-136. .

3.КИЯК, І .Я. ЯЦЮК. Гейнріх Кінпер як представник діалектної прози і поезії в німецькомовиій літературі Буковини початку 20-го.ст. // Тези доповідей 1-ої Міжнародної Наукової конференції пам'яті професора Ю. О. Жлуктенка (1915-1990) "Мови європейського культурного ареалу: проблеми розвитку і взаємодії". — Київ, 1995.

— С. 51-52. '

4.Kyjak, Т. R., Jatsiuk, I. J. Die schwabisch-alemannischen Siedlungen des 17. Jahrhunderts in Galizien; Entstehungsgeschichte und Hauptbesonderheiten der

. Mundarten // Internationale ■ Konferenz "Kulturwissenschaft zvvischen der slavvischcn und der deutschsprachigen Welt als Voraussetzung der Emeuerung Ost-und Siidosteuropas. Zu Ehren Dmytro Cyzevs'kyjs".— Kyjiw, 1995. — S. 188-1 ()6

АННОТАЦИЯ

В представленной диссертации рассматриваются особенности функционирования немецких діїалектов Закарпатья, Галичини и Буковины. С целью установления основных немецких говоров автор кратко останавливается на истории поселения немцев, отмечая, что для всех трех регионов Карпат характерны две волны заселения: средневековая (ХІІІ-ХУ вв.) и волна нового времени (ХУИІ-ХІХ вв.). Однако основное внимание уделяется исследованию функционирования диалектов немцев второй волны в иноязычном окружении.

Отмечается, что внутри относительно замкнутых групп носителей тех или иных немецких диалектов быстро происходили процессы смешения и часто возникали новые говоры, которые не смешив-лнсь между собой, а функционировали параллельно. Исключение здесь составлял швабско-алеманскин говор сел Айнзинген и Гассендорф (Галичина), который вытеснили разновидности пфальцского диалекта.

. В результате анализа диалектных уровней было установлено, что практически все они претерпели изменепия. На фонетическом уровне, например, развились новые звуки, отсутствовавшие в немецком литературном языке, в частности,' долгие открытые [І] и [б]' в немецких говорах Закарпатья, дифтонги [аі], [аи], гортанный спнрапт ІХ] в рейпофранкском диалекте Буковины п т. д. Для морфологического-уровня всех диалектов характерно, с одной стороны, существенное упрощение структуры всех частей речи, а с другой — развитие некоторых новых явлений, напр., сверхсложных временных форм в

говорах Закарпатья. Иа синтаксическом н семантическом уровнях

о

также проявились общие закономерности, напр., утверждение простого предложения, как главной единицы формулирования мысли и многочпслетпЗе лексические заимствования.

Такпв общие тенденции позволили автору высказать в заключение предположение о том, что для всех обособленных немецких "языковых островков" характерны некоторые общие закономерности языкового развития. .

Ключові__слова; Україна, Румунія, Карпатський регіон,

діалекти, говірки, діахронія, синхронія, верхньонімецькі діалекти, середньонімецькі діалекти •

SUMMARY

In the dissertation presented the peculiarities of functioning of German dialects of the Carpathian region of Ukraine and Romania are being considered, the dialects ot Transcarpathian region, Halicliina and Bucovina in particular. In addition to it, with the aim to establish the main groups of German dialects,- the author gives a brief outline oi the history of German settlements. He underlines that two waves of settlement are characteristic for all thre regions of Carpathian Mountains: the medieval wave (13-15 c.c.) and the New Time wave (18-19 c.c.). Main attention is paid to the investigation of functioning of German dialects of the second wave of settlement under new conditions in other language environment.

It is noted that rather quick processes of mixing took place inside of the relatively closed groups of speakers of these or those German dialects what often resulted in the creation of a new dialect. Newly created dialects did not intermix, as a rule, but .functioned alongside. There was an exception — shwab-aleinanian dialect ot the villages Einsingen and Gassendorf (Halicliina) which was displaced by the variants of Pfalz dialect. .

As a result of the analyses of (he dialectal levels, it was stated that practically all of them underwent certain changes. On the phonetical level, for example, new sounds were developed which were absent in the literary German language. These are the following sounds: long open [1] and [6] in the Gcnnan dialects of the Transcarpathian region; diphtongs {Si], [&u]; guttural spirant [x] in Rhahifranconian dialect of Bucovina, etc. ■

The morphological level of all dialects is characterized by the considerable simplification of all parts of speech structure oil (he one liaud, and by the development of some new phenomena, as for example, by tlie development of supercomplicated tense forms in the dialects of tlie Transcarpathian region on the other hand. Common regiilia-rities became also evident on tile syntactical and semantical levels, for example: 1) the establishing of the simple sentence as of the main unit in the formation of thoughts; 2) numerous lexical borrowings. Such common tendencies let the author suggest in final conclusions that some common reguliarilies of the language development are characteristic for all isolated German "language islands". ’