автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.02
диссертация на тему: Образно-художественные и технические ресурсы штриховой техники скрипача

Полный текст автореферата диссертации по теме "Образно-художественные и технические ресурсы штриховой техники скрипача"

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУ РЛ УКРАЇНИ .

КИЇВСЬКА ДЕШША КОНСЕРВАТОРІЯ -

імені ПЛ. КАХОВСЬКОГО

. На правах рукопису

МУГДТСВ СЕРГІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ

0БРАЗН0-ХУЕ0ШІІ І ТЕХНІЧНІ РЕСУРСИ ' ШТИКОВОЇ ТЕХНІКИ СКЙШАЛЯ

17.С0.02 - Му зичне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата глістеЦтвознавства .

Київ

- 1993

Роботу виконано 'на кафедрі організації і методів музичної освіти КДК ім. П.І.Чайковського. . .

Науковий керівник - кандидат мистецтвознавства, професор '• ІЮЛЯНСЬКИЙ Юрій Олексійович •

Науковий консультант - кандидат мистецтвознавсвва, професор . СОКІЛ Олександр Вікторович .

Офіційні опоненти . - доктор мистецтвознавства, професор

ГОВЕШЮ Олександр Іванович

- кандидат мистецтвознавства, професор

. ІОІОХОЬ Олексій Миколайович

•» Провідна організадія - Донецька деркавна консерваторія

' Захист відбудеться "ЗО" 1В'ЬОН£і 1993 р. о 15 ГиД. ЗО хв. . на засіданні спеціалізованої рада Д.С62.14.01 по захисту дисертацій на гдобуття наукового ступеня доктора наук у Київській дерванній консерваторії імені П.І.Чайковського /252001, КИЇВ, вул. К.Марсса, і/З, 2-й поверх, ауд. 36/.

. З дисертацією можна ознайомитися' в бібліотеці Київської, дергавної консерваторії.

; Автореферат розіслано " р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат мистецтвознавства

С. В. Тишко

Розробка проблем музичного виконання у мистецтвознавстві має міцні традиції. У дослідженнях, присвячених виконавській артикуляції, переважають два направлення - музикознавчо-зстетичне та

методо-технологічне. Ці два направлення існують і як відгранічен-ні одна від одної сторони досліджування, і у комплексном розгляданні проблем виконання.

Якщо.музикознавчо-естетична сторона досліджень має міцку теоретичну базу й досягла значних результатів, то методо-технологі-чна сторона страждає від ряда пропусків. Відсутність наукового обгрунтовування методики освоювання виконавської артикуляції у навчанні гри на смичкових інструментах, застосовування у педагогічній практиці рекомендацій, деколи вельми суперечних, одержаних-емпіричним шляхом, спричиняють у багатьох випадків до невірної _ координації руху ігрового апарата і з результаті - втрата профе-оіоналізма, технічної та художньої майстерності. Це' у більшій мі- . рі відноситься до штрихової техніки скрипаля, яка грунту'єтьоя на усвідомлюванні виконавцем не тільки артикуляці оно-шразних можливосте* інструмента, а і функціонуванні самого смичка у процесі звуковидобування.

Про значення інструмента у виконанні можно говорити, ьідшто-нхуючись від тих особливостей, якими володіють різні інструменти. Ягсао темброві та фактурні характеристики визначаються конструкцією інструмента /залишим на час виконавської можливості музиканта/, то артикуляційні особливості зало.тлть від способів звукоЕі:добу-вання на інструменті. Все це обгрунтовує необхідність створювання аргакуляційної теорії виконання на смичкових інструментах на підставі глибшого дослідження ф"нкцт онуванм головних артикуляційних органів-скріпки - смичка та струни.

• Таким чином, предметом нашого дослідження є виконавська артикуляція /штрихова техніка/ щи грі на скщпці як проекція єдності образно-худояїніх та технічних заі_'.\нь.

Об'єкт дослідження - взаємодія смичка зі. струною при грі на скріпці та її му зично-худокні^ результат. - '

' Метою роботи є дослідження, артикуляційних процесів прн грі ; на скрипці, зв'язаних з функціонуванням смичка, детермініруючих ряд особливостей тембру, динаміки та ритму, у скрипковій музиці; встановлення закономірностей, які визначить артикуляцію як явшце; вивчення ысвливостей застосовування їх у гаконавській та педаго-

гічній практиці. . _

Завдання досліджування обманені рамками штрихової техніки . скрипаля. У дисертації вивчаються акустичні умови звукоіидобуван-ня та звукоутворення при грі ва скрипці; встановлюється обумов-ленність процесу артикуляції механічним? діями смичка та-струни., психофізиологічними особливостями виконавця, художнім. змістом музичного твору; наробляється методика досконаленкя виконавської артикуляції в цілому. '• .

Наукова новина роботи. Дисертація є перлою спробою розглянути виконавську артикуляцію при грі на скрипці як феномен,.у якому в єдине ціле злились звукоЕвдобування, звукоутворення та музично-худсншій результат. Бпере разглядаються фізико-механічні властивості смичка та їх вплив на формування штрихової техніки скрипаля; науково обгрунтовується вплив швидкості проведення смычка, міцність його давлення на струну та вибору ігрової точкл на.струні на динаміку та тембр звуку. Тут мсино говорити про близькі зв'язки штрихової техніки скрипаля не тільки з художнім змістом музичного твору, надежности ксмпозитора до того чи іншого музичного стилю, виконавською манерсю скрипаля, а і з акустичними якостями інструменту. . . .

Методологія дослідження. В роботі застосовано диалектичний метод познання, а також історико-системний підхід до аналізу та. оцінки явища артикуляції попередніх дослідників. Основопсиагаючим . у роботі являється, артикуляційна теорія І.А.Браудо, а також власні дослідження автора в галузі вивчення акустики музичних інструментів та фізико-механічних властивостей смичка. У-дисертації знайшли відображення положення теорії та методики скрипкового вико' навського мистецтва, розроблепі у працях К.Флвша, К.Мостраса, А.. Ямпольського, М.Іібермана та ікш. Штрихова техніка скрипаля раз-глядається як цілостна система: худскній образ - артикуляція -виконавський спосіб /реалізація образу/ - порівняння результату з початковим худоккім образа:. Принцип побудування системи - від загального до приватного та від приватного до загального, •

Матеріал дослідження. Матеріалал дослідаеїшя є музичні твори Л.Бетховена, М.Паганіні, П.ЧаЯковського, Й.Баха, Г^Венявського,

Д.Шостаковича та інших кашоьиторів. Шо до питання про фізико-механічні властивості смичка - було проведено дослідження еисокоякіс-вих смичків, виготовлених Ф.Туртом, Е.Б.ВільЯомоц, А.Е.Ламі,, Н.Ф.

Кітелем,' Л.А.Горшковим та авторок цієї роботи. Крім спеціальної літератури по виконанню на смичкоеих інструментах, були вивчені

праці, які відображають специфіку виконання на інших інструментах,______________

зокрема духовлс та клавішних: -М.БалковаЮ.Іалхкик'бва, І.Браудо,

С.Миколаєва. У розробці теорії питання використовувались дослідження акустиків: М.Гарбузова, П.Еіілна, Л.Кузнецова, Л.Лепендіна.

Такак вивчався запис, музичних творів у виконанні Д.Ойстраха, М.По- ■ лякіна, Л.Когана, Я.ХєГіфєца, К.Сігетт та інших відомих скрипалів; використовувався виконавський да педагогічний досвід автора, його результати по виготовленню смичків. .

Практичне значення своєї роботи автор бачить у застосовуванні двох галузей людської діяльності: музичної /виконання, педагогіка, кокпозвдія/ та інструментальної /виготовлення смичків/. Системний підхід до штрихової техніки скрипаля має широкий вихід.у галузь виконавської практиці, педагогіки та композиторської творчості, виявленню нових артикуляційних засобів, зв*язаних з функціонував- , ням смичка, отак і музично-художнім наслідком. Нові дані, які пояснюють конструкцію та фізико-механічні властивості смичка, осмислення майстром цих закономірностей дає додатковий імпульс якосте-вого досконаленнк загальної культурі виготовлення смичків.

# Апробація дисертації. Основні положення дисертації застосовувались автором у педагогичній діяльності у Новосибірському музичному училищі та Іллічівській ДШМ. Було прочитано курс'лекцій по будові та артикуляційним можливостям смичка в Одеському музичкшу училищі /1587 р./. Автором було гс:готозлено декілька смичків для скрипки, альта та віолончелі. Основні положення дисертації обговорювалась на кафедрі теорії та композиції О.ЦК ім. А.В.Неаданової та на кафедрі оріинізації і методів музичної освіти КДК ім. П.І.Чай-ковського. Віщало методичні рзкокеадації, які упроваджені до зубового процесу, музичних шкіл і- училищ України. Висновки дисертації маяуть бути застосовані у курсах методики гра на смичкових інструментах у випмх музичних учбових закладах. .

Структура дисертації. Дисергаці-я складається зі Вступу, трьос ^ глав, Закінчення, бібліографії та додатка. - 1 .

' ‘ Е.ПІСТ РОБОТИ ' .

У Вступу дано обгрунтовування актуальності теми, наукової е:іни та практичної важливості-дисертації. Визначаються предмет, ціль та завдання дослідження,, характеризується сучасний стан про-

блвм у музичній науці. - ■

Розділ 1. Артикуляція при грі на смичкових інструментах. .

§ і. Історичні• традиції класифікації штрихів. У параграфі аналізується вітчизняна та зарубіжна література, яка відображає еволюцію поглядів на проблему класифікації смичкошх штрихів. Існують різні точки зору на класифікацію штрихів, але до цих пір у теорії скрипкового виконання не існує єдиної, загально прийнятої класифікації штрихів. Так, К.Флрш відрізняє чотири групи скрипкових штрихів: протяжливі, короткі, кидаючі та стрибаючі і Якщо дві перші групи класифікуються по артикуляційвсму принципу, то третя і четверта - •_ по засобу шконання. І.Лесман розподіляє'штрихи на три групи: про-

■ тяюшво-зв’язані протяжливо-роздільні та короткозцучні2'. Як бачимо, у 1»Лесмана на перший план достатньо ясно висувається артикуляційний принцип класифікації штрихів, дарма що він випускає зі -своєї уваги обгрунтовану типизацію, особливо ьалливу з дидактичної точки зору. С.М.!.'дкитянський, класифікуя скрипкові штрихи, на перший план висуває технічну сторону їх виконання: м»які /плавні/, уривчаті та стрибаючі штрихи^'. В усіх привэдених класифікаціях не,. ‘ вдається дотримати.єдиного класифіційного. критерію: штрети однієї* групи об'єднані по. ознаці їхньої звуковсї характеристики, другої -по ознаці специфіки руху смичка. .

'' Спробу класифікувати скрипкові штрихи на основі теорії артикуляції І.Браудо здійснив О.Юр'єв4'. В. його класифікації усі шгра-. хи поділені на чотири групи: зв’язані -/або з'єднанні/, по» роздільні, колоритичні. ' ' .

: ^/флєш К. Мистецтво скрипкової гри: Шр. з нім.-ії. :Музгіз,

'1964.-Ч.і.-269 с. : російською мовсю. • • .

. чіесман І. Нариси з методики навчання гра на скупці. - ,М.: Музгіз. 1964.- 270 с.: російською мовою. • • ..

. МикитянськиЙ С.М. Тематичний план та контрольні завдання ш курсу методики навчання гри на «крапці ( альті) // Учбово-методичні матеріали для студентів оркестрового факультету Сскіичкові інструменти )/Відп. рэд, П.В.Халабузарь.-М., -1966 .-С. 37-66.: рос. мов.

Юр’єв О. Вирзаальні можливості сктапкових штрихів.-К. :> Музична Україно,; 1974.-;116 с. . ' ■ : •

. Вибраний автором принцип класифікації розкриває основну ідею . Браудо, який розбив шкалу ступені здатності та розподілу на три " зона: злитноств звуків /1*$а1о/, їх раз окремленн їсть І я $&{<=/ та їх короткість /^аес^°/, до того ж,-кокка-з'ких Бключає'без-ліч проміжних відтінків артикуляції. Суішів викликає тільки термінологія визначення кожної із цих груп. По-перше, зв’язуються чи.

. з’єднуються тони мелодії незалежно від ступеню їх злитності чи разокремленності. їїо-друге, по» Іе$аіо же припускає певне разо-кремлення або разділення, а четверта група - колористична - взагалі нічого не пояснює, бо любий штрих має певний колорит.

§ 2. Особливості артикуляції, та.її. штриховий Еираз. Спроба упо-: ряикува'тя скрипкові, штрихи на підставі єдиного принципу яаляс со-бся ^безсумнівний інтерес.-Далі‘та пропонуєм свій метод рішення цієї задачі на підставі артикуляційної тесріт. . .

. . ЗГ музиці-,• за Браудо, артикуляція визначає на тільки "життя" однієї ноти в усієї своєї багатообразності /філіровка, інтонація, . вібрація/. Ану вік назвав вимовлвнням у широкому сталу слова, а

і взаємодія сусідніх звуків мелодії з позиг і ї їх злит пост і або разокремленності, яку він запропонував назвати вимовпьнням вузькому смислу слова. Такимчинсм,- артикуляція у широкому смислу . слова визначається трьома основними формами перехідних акустичних процесів: атака - протягненність - закінчення окремого тону. Причому .октземі звукові я виша /цт три форми/ ми пропонуймо називати тонемами. Тонама в музиці у різних ЕИі.адках реалізується і±о-різному. ”сжно втдлтчити осіГтакі види звукових реалізацій: обов'язкові аллотони /чи відтінки/, які загхж?ть від акустичних умов; факультативні варіанти, які визначаються не акустичними умовами, а сталееими особливостями виконання" Г; індивідуальні варіанти, властиві греачсї манері виконавця. . . .

, У нашій роботі, в основному, ,ми говоримо дро тих реалізаціях .тонем, які. зв’язані з обов'язковими’алдстснами, тобто з акустичними законами звуковядобування на смичкових і нет рун жтах. .

Акустична особливість смичкових інструментів з фрікціоним способом звуковидобушнкя. припускає. різну атаку звука, • градація якої простягається від непрімітного до дуже чіткого вимовлення. Проведення звуку після атаки мсие лдтйскые.'.тпся з рівномірним звучанням, з посиленням та послаблекняьі, здійсненними зміною моментів звукошдобування, зв’язаних з співвідношенням швидкості

проведення смичка, його тиском ш струну та місцем* .на струні.

Особлива увага придається характеру завершення звучання нежного тона та, відповідно, . характеру переходу від одного тоцу до другого, що визначає ншовления в вузькому смислу слова, тобто ■ артикуляцію. Вимовлення звуків, складаючих музичну фразу, зв'язано зі специфічним способа; вгшіьу смичка на струну.’ Тут використовуються такі способи:

*1 - Нашив "сусідніх тонів відбувається при плавній зміні . струн. . - . * ' '

2 - Плавне з'єднання сусідніх тонів.

3 - Сусідні тони розподілені чіткою атакою.

, 4 - Розподільну функцію між сусідніми тонами виконують як атака, так і загасання звуку попереднього тону; смичок зберігає постійний контакт зі струною.

5 - Розподільну функцію мія сусіднім тонами лкодує пауза,

смичок зберігає постійний-контакт зі струною. •

6 - Розподільну функцію між сусіднімц тонами виконує пауза;

під час паузи смичок кидає струну. .

■ .7 - Крайній вираз попередньої артикуляції, коли чути тільки

• першу тоне.../ /атака/, а протякіння другої тоне;,іи чи занадто мале., чи відсутнє. .

•. Приведену схематичну класифікацію мокли в ої скрипкової артикуляції не менша розглядати як до кінця вичислену, так як засоби-артикуляції досить'багаті та гнучкі. Отже, конкретні артикуляційні рішення музичної фрази можно ввакати творчою худокньсдз дією, обу-мовленною індивідуальною інтерпретацією авторського тексту.

1 Так як на смичкових інструментах артикуляція здійснюється ' Проведенням смичка /штрих/, принцип класифікації' скрипкових штрихів доцільно будувати .на інтеграції артикуляції та комплексу ігрових способів. Усі "суцільні” штрихи, /терлін І.Браудо/ ми розби- , ли на сім груп незалежно від кількості виконуючих нет на один по- : Зрух смичка. , ' ■ ' - ,

1 - іа%аЛі$і!то та злитне de-ia.de, які здійснюються нід час ...

зміни струн та способів Інгіоіа^е і агре^ір ; ~

2 - и^еґіо та'ецтвуче сі'еІАебе.; .

' '3'-' декїї£л;аді>ін9 /е^а/о, а/еІАсЬе; ■; „ . ; •

. 4 - рогіаіс , 'декламаційне сІеіасЬе, маркіроване с/е&іс/>е\

5 - зЫсса^о, /па^е/е\ • , '

• 6 - зіаееліо уоілпі , уо-Напс/о, 5лиі;Ил-, зр:±с&іх> ;

7 - а.грв££/о їоіаяі , гісос/глі, зессо іріесліо.

. , Кокен з приведе них "су-4 і льнихштрих і в розглядається з по---------

опції музично-образного змісту та ілюструється нотними приклада- ' ми. ■

• - Неможливо передати ту різноманітність комбінованих штрихів,

в яких використовуються усі вида, артикуляції, перелічені нами і ще можливі їх варіації. Тут використовується порівняння як і дуже контрастних артикуляційних способів /наприклад, - і/аомй/,

помірно контрастних /Іа$а.іо - с/віпсЛа, с/еґас/мг - sta.cea.to та інше/, так і слабо контрастних //«?а*° . - декламаційне /<^аЛ> , декламаційне Івса-іо - регМа я т.д./, тобто при стикуванні сусідніх артикуляційних характеристик.

. Дуже часто у скрипковій літературі зустрічаються так звані "парні" штрихи /наприклад, штрих Віотті/, де ов’язок тонів усередині пари здійснюється одним артикуляційним способом, а зв'язок _ тонів між парами - другим. Пари, які об’єднують тони однакової тривалості, можуть бути "хореї«ними" чи "ямбічними" причому тривалість однієї з нот пари може бути.півноцтною чи скорочзиою за • рахунок.відповідної паузи. .

До особливої різновидності "парних" штрихів можна віднести й так звані "пунктирні” штрихи. Кожний тсл цієї пар^ мске бути як півнозвучний, так і скоромний, але співвідношення;у часі, яке визначається атакою звука, йовинно бути стійда та відповідати відношенню 3:1. 1 тут мс&ляво як "я./.бтч.чб", так і "хорзїчне" вимовленім пари. ■ ' '

У дисертації запропонована дев’ять варіантів "парких." штрихів, котрі илостгуються ноткішіі, прикладами. • . • . ■

Хотілося б ще раз підкреслити, шоі прийнята нами класифікація 'артикуляторних типів обмат.ена тільки показом трьох тонем: атаки, протякіння та закінченій. Незайве буде нагадати, по артикуляційна характеристика будь-якого смичкового "ітргаса буде видозмінювати ся при зміні струн, темпа, динаміки та інших умов,. зв*язаких, наприклад, з використанням малого чи великого відрізка смичка, прямого ча налиюнного проведення смичка, тобто з обов’язковими аллотонами. Тому, наліа класифікація смлчковгї гстщхїв не пов’язана з позначанням будь-якої групи штрихів одним словом, як це робили, попередні дослідники цього питання /наприклад, штрихи зв’язні, разсь-

кремленні, огривчасті чи стрибкові/, а з описом усіх трьох тскем кожного тона, послідое-.ості , що дозволяє характеризувати кокну . грутг більш конкретно, з обліком її артикуляційних особливостей. • Усередині Х'руни усі штрки поділяються на дві ПІДГРУПИ, спільні для усіх груп: виконання ряда нот одним рухом смичка; кожна нота ряда виконується окремим рухом смичка. '

§ 3. О співвідношенні мі» змістсм та артикуляційними гасобами ва-разності музики. Щоб показати художньо-виразні можливості скріпки, як інструменту, багато які композитори порівнювали його з форте. піано. По зрівнянню з іншими музичними інструментами скрипка володіє завидним багатством звукової палітри. Тут є і чотири чітко визначені і настільки різні за характером звучання струни., численність варіантів аплікатури,' штрпсів, градацій вібрації, інтонаційні можливості, завдяки нефіксовакому стрда інстпук ату. . .

Тому щ вибрали для аналізу образно-худсяшіх та технічних можливостей штрихової техніки .скрипаля "Крейцерову" Сонату Л.Бет- ’

■ ховена. Порад з викладеними вище проблемами артикуляції /штрихова техніка/ у даному аналізу показана і роль артикуляції у формоутворенні . .

Розділ 2. Вплив смичка на звукоутворовання і.а-артикуляцію.

Цей розділ виконує_особливу роль у дисертації. Ніби ТО БІДКЛОНЯ-ЮЧИС£ ВІД теми, ВІН) у свою чергу, підводить до рішення ДОСИТЬ важливої задачі виконання'- на смичкових інструментах - формуванню та удосконаленню штрихової техніки скрипаля. Розділ являється тим мостом, який поєднує худ-ожні та технічні завдання, які стоять . перед виконавцем, теоретично постачає скрипаля тими даними акус- : тики, які дозволять йсму найкращим образом і у найкоротші строки, оволодіти найвакчим завданням ьиконаквя "7 — культурою звуку.

& 1. Методика виготовлення смичків високого класу. У методиці навчання штрихової техніки гри на смичкових інструментах велике значення має правильний підбір смичка з обліком індивідуальності виконавця, наявність визначного своїми якостями звучання інструменту, його чуйність.Запропонований у дисертації методологічний ' підхід при виготовленні смичка вирішує три проблеми: •

1 - На основі фізико-кехеьічної теорії смичка дає можливість грамотно підходити до шрішувальнрГ проблеми смичковим майстром.

; .. 2 — Запропонований метод визначення якості виготовяенйогс сшчка дозволить музик&нту-виконавцю вибрати для себе підхожий

смичок, навчить грамотно розбиратися у скриііковсму інструментарію.

З - Уяснення особливостей механічної роботи смичка дозволить викшавцю глибше, зрозуміти закономірність у рішенні артикуляційних завдань та відробки пттахової техніки. ------

Після короткого істсрічного обзору, де прослідкується шлях формування сучасного смичка, аналізуються закони формотворення сучасно? тростини смичка: роль центру вага, згибу тростини, маси . смичка, пружності- та вібраційних якостей тростини та інш. Так . якість виготовленної пружини тростини смичка визначається по характеру випрямлення тростини під час натягування волоса, також доказується необхідність повного випрямління усіх частин тростини під час такого контролю якості.' Надаються оригінальні креслення по формуванню тростини смичка /у додатках/, розроблені автором.

Великої уваги надано у дисертації методиці вигибу тростини смичка, згрунтованої на оберненому впливі на тростину спеціальним пристосуванням, яке забезпечує адекватну зміну радіусу кривизни смичка її-тонкості. . . -

Існуюча, література по виготовленню смичка яклю і розбирає формотворення тростини смичка, ;то у наї не проглядається рішення задачі про незалежність міх втратою прунності від тонкості тростини та компенсуючим цю втрату її згябем. '

Як пружне тіло тростина смичка володіє акустичними властивостями, тобто під час збуджування тгостини удатзем вона вібрує з пев-ною частотою /ЗЧКТС - власна частота коливання тростини смичка/.

§ 2. Процес звукоутворювания у смичкових музичних інструментів. Питанням звукоутворювания у смичкових інстсументів з наукової точки зопу займаються вже давно. Досить згадати відому статтю П.Зімі-на , сучасні дані акустики, приведені у довіднику Д.Кузнєцова , щоб переконатися в актуальності цієї проблеми. Автор дисертації , хоч і усвідалдю обмзжекність своїх-висновків рамками, які вимагає ця робота, намагається висвітити сіє не розкриті проблеми.

1//3імік ЇЇ. До питання про звукоу і'зорювання у смичкових інструмент ів//Праці ДІМН: 56. робіт комісії по музичній акустиці/Гол. коміс. М.А.Гарбузов.-М.',1525.-Вип.1.-С.'9і-101.: рос. мов. - -

2 /

_ 'Кузнєцов Л.А. Акустика музлчних інструментів: Довідник.ЧЛ.: Лєгпромбитіздат, 198©.- 368 с.У рос. іиов. г ■ .

Проте, навіть вже відомі дані по цьому питанню в стані висвітити необхідні сторона пронесу звукоутворёння для інструмент»-ліста. Тут буде доречно викласти ці дані у той послідовності, в якої вони розбираються у дисертації. .

Струна збуджена тим- чк іншим способом, коливається, маючи певний набірвласних частот. Найбільша енергія коливання струни, відповідає основній частоті. Енергія.вищих частот тим менше, чим більше номер частоти. Відповідно цьому струна випромінює звук, характеризований основним тоном та обертонами. Обертони створюють тональне забарвлювання основного тону - тембр. Специфіку звучання струному інструменту подає також спосіб збуджування струни: чим ближче до підставки відбувається зіткнення волосу зі струнсю-збудауються більш високі гармоніки, чим далі - високі гармоніка затамовуються. - . _

Процес збуджування струни смичком залежить ыд сала зчеплення волосу зі струною, швидкості проведення смичка та місця -збуд-жекня струни смичком. Коші швидкість смичка відносно струни рів- -няється нолю чи занадто мала, смичок як би зчеплений зі струно^ , і тягне її за собою /сила тертя досить велика/. У-критичний момент струга відривається від волосу і зміщується назустріч його руху у противофазу. Під час оберненого руху у сторону руху смич- , ка, коли швидкість смичка та струни знову порівняються, відбудеться повторне захоплення струни смичком. Так буде продовжувати-, ' ся до тих пір, доки омичок рухається по струні. Якщо збільшити ' , швидкість проведення смичка, то буде збільшуватись й розмах колй-вання /тобто відбудеться посилення звуку/. При цьому повинна збільшуватись і сила зчеплення волосу зі струною. Під Час оберненої дії відбувається послаблення звуку. Все це відбувається при . постійної "граючої точки" на струні. Якщо посилення звуку досягається додатковим тиском смичка на струну /збільшення силы зчеп- : ' лекня/ без зміни швидкості проведення-смичка, останній переводиться ближче до підставки де розмах коливання точки на струні під волосом відповідає швидкості проведення смичка /при загальному збільшуванні амплітуда коливання струни/.. . '

Послаблення звуку досягається оберненим порядком дії. Зміна і "гшочої точки" на стр->аі супроводяться зміною тембру, про що ми" г.оворкли раніше. • - . ’ . . \ „

Якщо ми збільшим шнідкі сть проведення сі.мчка, а сила зчепле- ■

ння волосу зі струн® буде недостатньою дль збтлыжшя амплітуди коливання струни, то вимогливе зчеплення відбудеться на частоті однієї з найвищих гармонік. При т саду основний тон загасає /або не збуджується/, а звучить друга чи тротя гармоніка. Одержаний сне— цифічниі звук іноді використовується у язичні? практиці і позначається автором у тексту терміном 8иі fioniice.Ho.

Духе повільний рух смичка з великою силою зчешьнья приводит я до скрипу, який складається з ряду "клацання", обумовлзннмх відривом струни бід волосу, тобто ми маэмс ряд ки/утаних коливань струни, частота яких у більшому ступені залають від швидкості проведення смичка і у мвкьясму - від власної частоти коливання струпи. .

Еелику роль у темброутворвванкі під час гри на скрипці грає як зміна ігрової точки на струні /виявлення чи урізання високих . • гармонік/, так і атака звука, і ті "шуми", які супроводжують проведення смичка по струні. •

§ 3. Механічна робота смичка під час гри та його вплив на артикуляцію. . • .

На якість добувзгмого звуку смичкових інструментів не в меньшему ступе::, ніж описані у її с передньому тзозділу процеси зву-ксутворення, впрівають і Лі зичні параметри самого свічка: маса, розміри, гнучкість, момент ІНЄТГДІЇ , ПОЛ'ЖШНЛ центру ваги, якість волосу та каніфолі, власна частота коливання тгостиш: смичка.

Гарний смичок дозеоляс одержати потрібні: яксстт звуку інструмента при мінімальнім зусиллі Еиконандя як в плані фізичному /м'язова робота/, так т з плані психічному /воля, зосередденність, керування рухами та ікш./. - '

Особливо це відноситься до виконання так званих "стрибкових" • штрихів. Основним тут є використання частоти власна відскоків смічка /ЧВБС/, яка залежить під сили тиску смичка на струну, уп-ружності струни та волосу-, ВЧКТС, довжина важелю смичка /відста- .

■ ні між рукою та точкою зіткнення волосу зі струнсю/ і висота від—

' скоку смичка від струни. *. ' . , '

їїачіплюзання та відрив сапуни від волосу з ударним імпульсом -Приводить де взаємного відштовхування струни та е стосу. Гір: грг широким рухом смичка таїий відиїв супроводжується сплеском коли- ' вання струмі, шо характерно, наприклад, для штриха

Під чао гри коротким с\eiach частота зміни смичка /отак и -частота ударних імпульсів/ мсжуть збігатися, з ЧЕБС, щощиве--. де до його підстрибування на кокну ноту. Так як ЧБВС у перлу чергу залежить від дошини важелю смичка /під "Час інших постійних умовностях/, звідси головний висновок - здібність скачка самсглу стрибати у стрибкових штрихах зеленить від місця на смичку, де виконується даний штрос, та темпу. '

Розділ 3. Методика досконалонкя штрихової техніки скрипаля. Методи оволодіння виконавською майстерносте /і порт за все про-, цесом звукоутвсрення/ обгрунтовані на єдності слух а:, от орних та рушійних задач. Доскокалення засобу виконавської артикуляції здійсняється на худскньому та на інструктивному матеріалі. Перший та другий нз замінюють один одного, а доповнюють. Кажучи про фор-муваьня ігрових рухів, багато-як і скрипалі-викладачі надають увагу такому важлизому компоненту, як раціонально організована нер-вовом'язова активність скрилаляД/ . ; .

Раціонально організований ігровий апарат - необхідний фактор не тільки для досконал'ння теунічної бази скрипаля, але і, для вираження образно-художнього задуму твору. ахарашування"

‘ігрового апарату нераціональними рухамі: часто відбувається через невикористання тих кошівостеЯ, якими володіє сучасний смичок. В . основному це відноситься до шконання важких видів артикуляції, які включають різного роду "знімання" га/ичка зі струни, шо відбувається як при допомозі руки, так і за рахунок пружніх властивостей смичка. Тільки глибоке знання та уміле використаннямасти-востой смичка, впливаючих на процес звукзутворекня, їхня взаємозалежність та взаємопідкоренкя мсже розкрити перед виконавцем горизонти раціональних ігроетх рухів і артикуляційних ресурсів штрихової техніки скрипаля. - . '■ ’ '

Щоб відчути й зрозуміти серйозність полскення, оцінити складність дій центральної нервової системи людини, розглянемо групи рухів, зв’язані з роботсю правої руки скрипаля: . ,

' А/ виконання горизонтальних рухів смичка з певною швидкосте,

'Григор’єв з. Деякі проблеми специфіки граючого руху музи- • канта-виконашя//Питання музичної педагогіки: Ьб. статей/’ Уклад, . В.І.І*удєнео.-М. , І986.-Виіі.7.-С. Є5-80.: рос. мов.

. тиском та розподілш з обліком фізико-механічних властивостей

смичка;—■ ■-------------------- ----- -- ----:-----------. ____

В/ додаткові рухи окремих важілей руки /плеча, предпліччя,

■ кисті та пальців/ для збільшенні! фізичних коклибосїє;; сшчка під час рішення конкретних художніх здач;

С/ рухи руки як злшія вираження худскінього образу та хараї^-тетту БЛКОЯУЄМОГО твору. " ' ■ '

Виходкуючи 'з простої формули: А + В + С = 1, вадко, що "за-громодяення" правої руки "зайвим рухами", особливо під час складних штрихів;’ та, відповідно, нервово-психічної діяльності виконавця не тільки ускладнює прслес виконання, але і "відверта*" скрипаля від художніх задач. Навпаки, раціональні ігрові рухи дають можливість більшому виявленню обсазно худодніх сторін ЕИКОНу-.• ємого твору. Таким чином, по нашому визначенню, штрвсова техніка. -! це мистецтво керування смичком під час рішення худсашьо-артикуля-дійних задач. . .

Відмінно від Парного розділу, де ми розглядали групи штри-' хів, об'єднанні якимось одіш: /із семи/ видом артикуляції, а потім переходили до другої групи, тут і.*и даємо алгоритмічну послідовність ряда 'штрихових способів, в якої игстушш?. штрих відмінний від попереднього мінімальними рухаючими нюансами, які трансформують один вид артикуляції у другий. '

Це дає можливість не тільки ще раз показати плавні артикуляційні зміни, які відбуваються під час переходу від одного штриха до другого, але т надати нашім дослідженням дидактичне нопраьлеп- ■ ня. -

Для зручності сприймання штах рекомендацій у дисертації приведена схема, яка наочно показує взаємозв’язок штрихів з позиції ,, технології. Кожен іїтрих з’єднаний стрілками з деякій,~л іншими штрихами. з якими у-нього Є СПІЛЬНІ технологічні риси, а відмінність ' складає достатньо малу ступінь. Це дає.мскливість під час аналізу технології виконання якого-небудь штриха відштовхуватись від по- ' переднього, маючого з ним *рямий зв’язок '/прямі зв’язки вказані : стрілками/. • '

^ Якщо на початковому етапі навчання учень иоьиьеп одержати уявлення про усі вида артикуляції та технічних спссь-Зів, поклика-. них втілити цю артикуляцію у звучащу форму, то у подальшому 'зівне тільки удосконалить окремі;технічні способи, а і зоагатить їх

за рахунок інших штрихів. Доскональним володінням штриховою тох-нікою можно вгажати ту майстерність виконавця, яка відповідає . ось так.ім екмогс:/.:

- адекватне звукове втілення музично-художніх задач;

- здатність комбінувати різні артикуляційні способи наЬбілні'

раціональний -тгрозиш рухами; ; . _.. . .'

■ - здатність усвідомити та реалізувати взаємодію штрихових

варіантів; ' . :

, - здатність виконання якого-кебудь суцільного штріху безпе-

рервна/, вар’їруванням темпових, динамічних, тембрових, артикуляційних характеристик; ' •

- е;іконання якого-небудь одного в::ду артикуляції декількома

технічними способам; . •

- вільне володіння змінами струн любої послідовності.

Запропонований у дисертації порядок вивчання штрихів пока-

зуе еволюцію переходу від одного ваду артикуляції до іншого та алгощтм удосконалення смичкової техніки, але не початкового кавчання, яке припускає досить варіативне тлумачення, виходячії 8 ін-> дивідуальності учня. : ...

Так як лей розділ являється логічним продовженням усього попереднього матеріалу, то ми знайшли псгрібііим залишити тут тільки

• питання чистої технології. Детермінантой опанування та удосконалення штрихової техніки з повним правом треба вважати штрих </е/а-

СІ1Є. ’ . . •

. Головною технічною трудностю під час виконання с/еМ:Же мок-но вважати звучання рівної скли, яке здійснюється протилежними рухгли смичку /униз та уверх/. Для еіробленіія цього навику,- крій слухового контрас, можно використати два засоба: виконання декількох нот "оберненим" штрихом та використання музичних творів з тріольним викладенкяіл штриха еіеілс/т. . * :

Плавна зміна смичка, яка характеризує "співуче" с/вМсАа, обумовлена не тільки незмінкючим- тиском смичка на струну під час зш-ні направлення руху смичка, але і однаковою швидкосте проведення під час закінчення ноти та початку наступної. Усі динамічні змі- > ни, які вимога*-. Фразировка музичної мова, відбуваються під час звучання другої тонеми /прятянкість/. Для' того, щоб слух, звик до плавної течії молодії й зумів брати участь у корекції рухів пру,-вої руки скрипаля, можно рекомендувати виконання музичної фрази на іе^а-бо. ' " . . •,

"Злитне" с/еїасбе мсшива тільки п'гд час зміни сі рун, коли Виконується (іґрв§$‘0 чи Ьагісійое • Якшо під час виконання штриху Ьаг/оіаре плечовий важіль займає положення відносно двох плодил струн, а перевід смичка з одної струни ка другу здійснюється кистю з участю петдадпліччя, то .під час виконання агрвцЗ'О необхідна активна дія плечем. .

Наступна група птрихів, відмінно зід попередньої, показує поступова розчленовування тонів унутрі штриха а'еіаі-Ьч аж до походження штриха тагіеіе, ■ ,

Якщо, кожну ноту закінчувати філіровкою звуку, то одержуємо . декламаційне е/еїасбе. из3 таї; званий "бЕХСБСЬкий" птрах накопується у верхній частині смичка активним плечем. рух руки тут на , дуне' горизонтальний, а декілька дугообразний. .

Якщо к декла\аційному с/еіас/ге додати активно акцентовану атаку, то ми. одешшо маркіроване о'еіасбе , але тут, відмінно від "бахов-ськогс", застосовуються і'плече, і передпліччя, яку звичайному сШаеЛе• .

Якщо у маркіроване сіеіасіе ввести міжзвукову паузу, то ми.

. одержимо штрих тйгіеіе. Наявність міжзвукової паузи дозволить сктапалю акцентувати атаку звука ькачко більш яскраво їл гостріш. Гостра атака досягається щільною спорао смичка об ст пуьу до моменту початку руху смичка та його івкдкум проводдоьлям.

Наступна група штрихів покаже походження та яздозміну "стрибаючих” штрихів. Якщо під час виконання короткого чітриху сІе-іасАн. місце на смичку й темп будуть відповідати умовам для виявлення ЧВВС, то ми одерккмо штрих л «////є . Практично характер руху правої руки скрипаля у зс.иі;ІІ.£. ІІІтІІт НО БІ Д р ІЗ НЯ Є ХЬ СЯ ЗІД ВИКСіісіН— кя. с'^іас/іе, аак як смичок підстрибує самосвал і льно, без будь-яких . особливих рухів кисті та пальців. Таке природне підстрибування, смичка їда,-сливе у широких темпових межах від найбільш швидкого у верхній половині сьичка до помірного у нижній. Так як процес к.ь— Ординації роботи артикуляційних органів скрипки /струна та сми, .чок/ піддасться візуальному спостереженню,- у дисертації надаєть-бя'кадпнск, який показує моменти руху йхагїкй під час гри зсиііі Іе. Якщо даватися ка смичок, коли викснаЕ&гіь хтає штрихом ммі/І -, іе, то ношо побачити ъоь'йа»': волос .у"місці.-контакту і? і стрзнао Й блпжчо до -колодки іиглядає’ як -'сусільна/лін ія, -без взршікалььот то розмиву; тростина нс^д струною холйвається з частотою тзишу- , итриха та з достатньо’ більшав амплітудою; кінець Ыичха нигляда&

розмитим у вигляді лежачої вісімки із-за великих горизонтальних та вергикальних зміщень; струна примітно відскокує від волосу . униз; ге'.кї на сглчку витягується у трубсчку. Будь-які невірні . . рухи руки перекручують фоуму віс-імкя, а гвинт одерщть вертикаль--не ЗМТП’ЄНКЯ.

При уповільненні темпу штриха, коли е потреба зменшити довжину векілю смичка /перевід смичка до колодки/, активне передПЛІЧЧЯ ЗАМІНЮЄТЬСЯ активним плечем /як при СІ<И*асА«/. Такий штрих ми назвали паічгаі іріссаґс. Це досить важкий штрих і його можно зустріти у виконавців дуже високого рівня. Цо буЕає тому, що важко підібрати відповідний темп зміни сетчка /чи навлеки. - до темпу штриха підібрати відповідне місце на емпчку/ до того місця у нижньої частини смичга, де виконується штрих. Бореній кінець смичка пероіажає настільки, що призводить до випадання смичка з руки., . якщо смичок спеціальне не підтг жувати мізинцем.- Так звичайно й роблять, але у цьому випадку паіигаї $ріссаГо перетвориться у , Аоіс/ £р*сіа.+о, ' .

Подальше уповільнення лаіигаї &ІСС& /о потре бус досить три- : валої паузи, між звуками. Вдеркувангя скичка > повітрі здійснюється мізинцем, а кидок його на струну - гказівним пальцем. Таким . чином, темп цього штриху залежить від бажання виконавця, який може уттимуьати смичок у повітрі на будь-який час. У трамка су ячка у повітрі з 'наступним його кидатш-.-, на струну дозволяє виявляти "сухе" звучання штриху - і есе о *р>'ссаіо. •

Одним з варіантів ЛоіеІ ір/ссаТе е гра ксстного тону постій-, ними рухами с'.'ичі-.а униз чи уверх на одному місці, . -

Зіассаіо мокно виконувати як на одному, місці, по К.

Флсшу /як різнощ spiccQ.Sc /, так і з просуЕІікгж смичка у сторону коледки. Якщо у першому випадку штрих мскно розглядати як/хі-ічга(, то у другому підключення мізинцю під час керування смичком часто буває обов’язковим. '

Чим нижче від струни відскакує смичок, тим необхідніше його просування до колодки, що трансформує яіиссйіо міляї просто у іїасса+о, яке у педагогичній практиці називають шпоровським.

Наступна група штрихів покаже нам, як сНе-іасН через об'єднання декількох нот на один смичок переходить у Іе§<х4о, і далі через рогіиіо трансформується у sto.ceo.io. ■ :

, Якшо під час гри смичком штриха сіеіисіїе об'одна^и на один

штршс два звуки, то мя одержим пткклади "парних.” штрлхії'.

’ . Об’єднуючи на один штрих декілька звуків, прийдео до штриху і Іе$а?о, яке. шмогає від скрипаля досконалого володіння іол Аіе . Повільний рух смичка по струні Еямагає від виконався не тільки керування тиском смичка під час його руху до кінця ч; до колодм:, але і зміну ігрової течкі на струні, обумовленої! декількома факторами: динемакою. та темброу творенням; зміною довжини струна під час зміни позицій у лівій рулі; технічною стороною виконання. . Якшо про перлі два же було говорено, то про останки можно гово-рита ось таке: так як івя /;ік вмогає дуже поьільненного проведення смичка, яке краш& виконувати ближче де підставки, а їлаку звука легше робити далі від підставки.,- атаку робимо трохи далі від підставки імпульашшм рухом рухи, а далі плавно переводимо смичок ближча до підставки, відповідно уповільнюючи-швидкість , ' проведення смичка та посилюємо його тиск на струну. .

Декламаційне Іі$а.їо, в основному, досягається активною вібрацією кожного звуку послідовності. '

• "Ропіаіо характерно філіроккою звуку перед атакою наступного ‘ тону, але баз зупинки смичка. Головним моментом’ тут ямяється рівномірний рух плеча чи передпліччя, а уповільнення га прискорення проведення смичка для філіроьки здійсняється кістю з пальцями. ■ .

Під час зупинки смичка /утворюється пауза/ рсґ-і&-іо трансфер-муєтіся у з/ассаїо, . '

Агрео^'ю УСІО-ЛЇ ПОХОДИТЬ ВІД Лгре^ріо Іе^оМо ЯИЗНЬШЄйКЯМ

діючого відрізку смичка та при умова?, які характерні лдй. штриха $аиііі!.є. • .

Так як агресій *сІо,пЬ виконується без попереднього кидання смичка на струну, тобто безпосередньо"зі струни, то він може послужити вправою для ОВОЛОДІННЯ 'Иряхом- лісосісг зі струни. Другим різновидом штросу гісос.Нсі в кидаючий штрих, Який трансформується від зессо ірксйгіо , яке виконується у верхній частині смичка', його варіантом можно ввахати і штри лхііалао, який поєднує у собі ознаки штщху $рісса,іо , по рІЕНяв їх і в артикуляційному плані. та у технічному. . ■ , '

; - Отае,вдконажь/.а артіїкуляпія під час- здукоутзорення.на'ізіач-. кокк інструментах - складна, багатопланова проблема, яка вимагає і надалі глибокого дослід&еїшя. ^ ' ’

У закінченні дисертації підесдяться підсумки дослідаання та намічуються подальші перспективи вивчення пробле:ли. .

Список опублікованих робіт: : . •

1. ФахогаЧ клас скрипки: Програма для дитячих музичних шкіл/ ' Міністерство культури УРСР науково-метсдичний кабінет учбових . 'закладів мистецтва та культури.- Киї в,1989.-56 с: рос. мовсю.

2. Фаховий клас скрипки.: Програма та методичні рекомендації

для дитячих шкіл мистецтв / Міністерство культури УРСР ресхтуйлі-канський методичний кабінет учбових закладів мистецтва .та культури.-Київ, 1і/Ь9.- 64 с.: рос. мовом. ' .

3. Взометркчна побудова струнких інструментів. Скрипка, ги-

тара, мандоліна: Методичні реко/.ендації / Обласний науково-дато-дичний центр народної творчості га культурно-освітньої робота.-Одеса, 1989.- 60 с.: рос. мовсю. :

Т 4. Смичок та штрихова техніка скрипаля: Методичні рексыенда-ції / Обласний науково-методичний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи.- Одеса, 1551.- 44 : рос. їіовоо.