автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Общественная мысль Украины второй половины XVIII - первой половины XIX веков: Григорий и Василь Полетики

Полный текст автореферата диссертации по теме "Общественная мысль Украины второй половины XVIII - первой половины XIX веков: Григорий и Василь Полетики"

ДІІІПРШБГРОВСЬЮП ДЕРЖАВНІЙ УНІВЕРСИТЕТ

Ш. грмах рукопису

ЛШВШЮВА Токза Оздаріка .

СУСПІЛЬНА ДУМКА УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПШШіШИ ХУШ - ,

ПЕРІЙШОВІШ XIX вівіаг ГРИГОРІЙ і ВАСШЬ ПОЇБТИКИ

07.00.02 - Вітчиїюта історія

АВТОРБОЕРАТ

детзрпції іа здобуття гигкого ступеня пшдпріта {сторіггшп іауа

Дніїтрогатрогсьа 1992

Робота. шгкотігґТіг-Ефодої -історії України Дніпропетровського, дерті того університету, ;

(куковиЯ керівник - доктор історичних тук, .

• професор ШЗВДЬКО Г.К.

Офіційні опоненти - доктор філософських наук,

' - процесор ГНАТЕШОП.І., •

кандидат історячнкх тук, провідний туковий співробітник Сас П.М. •

їіровідт установа - Київський державний університет

Сих кет відбудеться * 40 " /1 ІгО'М&ІС} 1593 р. о /-Ь год їй олсіденні сттйпіалізованої ріди К.063.24.08 по прксудЕсниа вченого ступеня кандидате. історичних гауп в Дніпропетровському дерзкі шому університеті /320625. ДСП. Диіпропетровськ-ІО, проспект Гкгарііа,72, Дніпропетровський держуніверситет, корпус І, ■ аудиторія 604 /.

З дисертацією мопа ознайомитися у туковій бібліотеці дёра-унімерсиготу. , ,

Автореферат розісваио " "(О " 1992 р.

ВЧЕНІЙ СЕКРЕТАР спеціалізованої ради, ірндидат історичних юук, доцент

Г

тгащ л.с.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА. РОБОТИ

Актуальність та особливості постпяотаи проблем. В сучасні іі українській історіографії намітився ряд пріорі?отних наукою-дослідницьких програм, гяіякнеїшя яких обуковлсив сшг/езон наухоьвх і суспільно-політичних інторзсів. До таких програй зідносипсл Інтегральна схвчеквя історії суспільної ду*яси Україпп. Одним із науко вях факторів, до лязначаеть актуальність толого плаченая, е очевидная перєюо а бік досліджень соціально-економічіш аспектів історії України, який гальмує адекватне сприйняття історичного процесу.

Разом а том гніта оуепілько-погітичкої ситуації з країні, ги-хід України на рівень державної незалеяносїї, піднесення національної саноспідоиості, культурно зідродгенвя потребують паух о ного оскиолепня і ставлять пврзд дослідниками завдавпя більп глибокого еггвчйккя ярсблак, по поп'язапі з розумінням процесу їззрілая-ия національної самосвідомості» формувашт особливостей української нації, її духовного, інтелектуального, політичного станонлон-кя. Суспільній інтерес стнмулав наукову дуиху, визначав її напря-ког, в каталізаторе» прз вавчекаі окрема тем і проблем. Але нова Идо по про пряко соціальна замовлення, а про глибинні проблема культура, про то, г,о суспільство, же прагне усвідомити сучасні процеси, пошитучо ззертаеться до сгого хипулого, а історик вясту-паз посерздігахом з цій культурній комунікації. А пр:і достатньо високому рівні наукової самосвідомості дукха досяідкяка здатна рухатись з попуках істини нззалггво зід соціально-політичної кон'в'ос-турз. Цз там біяьа иолляво , кота крій зовніпніх перздуков прз вяз-чокаі тих та іігаїх проблем складається а значній мірі грувтозні ’ ваугрізаі пауяопі лврздуиогз.

' ' Стосог’лз теїсі даної роботи г.’екп:зї яз.їяеться, .і одсого боку, восггйг» зростзй'пй :і оетаяаі двествріччя ііггст гс до ріїккх аспекті л ісгорії о.тсяг'ілл!- з другої'?,. •- посчг.згпл іптегрсціх

піп г.:п';ї<',г~еп історіогрг^ісл, гз роїтта’гл-ск л р;'о-:і зітч:;?:;.:™ і:зї і луг х > упряп-зггоі дігс/ «р.'і, г. їа::ок сироко

злду’текгл до ірчоріоі"і:■ }із обіг/ ялі допчгіі '.’«з і

рзд:;нг?::іЛ лЬ’оп^г/рі і:м-’К собі глоЕкз "узраїг.сніого бурлуаз-і:с:ч> !:пецо(г-’.г:хз.'7‘л П’:;\глгиз ші г:::б!р спрз;:лгк' тралинГі А0а;Л.vr.snr.il лгорзл а 2сї\:рії Укри::; Х1Л—>СУД от. історії суо-пілг.иї дуют, гсі ск.-.очгоя г.о, іі-гсрпч’іг* І&іпропою-

z

роБського університету /м.П.КО®альський,с«А*^Цик.Г-К-Шм*ДЬко* . Л\ГЛ>ол6брух,іі.1.Гнатевко та іни./, а також загальні уявлення пр® аначнкй потенціал невикористаного масиву джерел по даній проблемі.

Інтерес саме до другої половина ХУВ-первої половиш XIX ст. шкликакай уявленаями про недостатня дослідженість цього етапу v історії Окраїн* /по в останній чао неодноразово відзначалось в лі-taparypiV і розумінням вахливооті даного періоду яг переломного. Причоку, перелом,пов’язаний з ліквідацією особливостей соціальпс-політичного устров, залнвхів автономії України, торгнувся всіх сфер життя українського суспільства, в току числі й ідейно-духовно,?. В цоа період відбувається водночас процес пристосування України до нових соціально-політичних умов, вивілюваиня в системі імперії і, в той же час, процес визрівання української національної самосвідомості.

Крім того, з другої половиш ХУШ ст. починається піднесення суспільної думки в Російській імперії, під час якого ІНЯВЛЯВТЬСЯ СДОХСНХЛ ASifOJ'sKaiRUii по лініям не тільки соціальної, політичної, філософської, правової, а а національної дукаи. В зв’язку з цим український матеріал дає багаті лонливості для вивчення особливостей процесія, *армсгарких для суспільної душк даного періоду, t ' водночас, вивченая під таким кутом зору дозволяє розглянути суе-пільну думку Україїи з більп ЕУ.рокому контексті. ,

Виходу тема на персонологічний рівень її вивчення сприяло усвідомленая того, що інтегральне дослідженая історії суспільної дуюск України потребуе суттєвого розширення наукових уявлень про безпосередні конкретно-історичні її прояви, які пов'язані з діяль-ністі на ідейному, духовному поприщі осіб, ко роблять свій увікаль-ішй індивідуальний внесок, а також розуміння того, ао "вивчевня... епохи тільки й можливе при детальному вивченні біографій оярених її діячів* /В.Б.Кодзалевський/, Т*к»й підхід необхідний для pos-» гляду історії Україна ХУШ-ХІХ ст.* в історіографії яких відчувається явний дефіцит персонологічних досліджень.

При виборі для розгляду життя та діяльності Григорія і Василя Нолотик автор виходила з історіографічної традиції підходу до цих ? - ' '

• Давкевич Я.р. Василь Канніст - український політичний діяч .

// Український Ьторичний журнал /далі: УІІ/. 1991. * 7. с»7Є*' Забужко 0.,Кічик В> Нефілософські клопоти .філософів // Літературна Україна. ;г990- й 27І Путро 0*1. До питання про форми власності на земля ;тсрпїнсьжого козацтва // УІ2, 1992. * 2» С«б4.

з

фігур як високо рзпрозектатішш в плані вивчення історії суспільної думка Україна другої половина ХУІ-першої половини XIX ст.. я тахоя джерельних можливостей та історіографічних перздумов. /олитковим аргументом на користь комплексного дослідиння світогляду Полотих моке служити той факт, сю, иеднвлячясь на зауваження, висловлене ща ((.Лазаревським про необхідність докладної монографіїї про Г-А-Полотику та думку з.горленко про необхідність пильної уваги до визначної особи в*Г.Полетика^, образи батька та сина, ниїт-чи спеціальні історичні дослідження,стали активно розроблятись т> сучасній худонній літературі

Безпосереднім предметом даного дисертаційного дослідження с суспільна думка України другої полобння ХУИ-перяох полов-дна XIX ст., об'єктом вивчення стала громадська діяльність, суспільні, політичні, історачні погляди Полетих, в*о відбились в доступних автору різноманітних джерелах та науковій літературі.

Первісна постановка мети і завдань в повній мірі визначалась тата методологічними орієнтирами, які виробились у автора з проце-оі вивчення літератури по теорзтячкам проблемам суспільної думки.

А)елідгшкамя неодгаразом висловлювалась думка про трудной і наукового зазначення ^оняття "суспільна ^умка", які обумовло- • ні складніств його пріроди . 0?ляд література по теоретичним проблемам суспільної думки дозволяє говорити, по само поняття е достатньо акорфшш і погано піддається дефініціях. В нові наука «е поняття фактично гаконуо роль семантичного мнояшка, пояенешія сутності ахого, спроби розтрата його конкретні складові призводять не стіль-

^Лазаревский А.І. запаска Г-А.Пс^б™51 ° начало киевской дкадоош // ЧИОН!- 1896. Кн.ІІ. Отд.З. (М7; Горленко В- Из пстории вкно-русскаго общества начала XIX века // киелезвл старява. 1893* Ян---- зарь. С-41-76. ‘

2х°руняай D. Злет і зазенлоиня Григорія Полетшш // Дніпро. 1992.

5 1-2.

%оган Л-А* Я вопросу о предкото ясторад обцествешой мысли // Вопросы фалссо^яи. 1977. # 5» Кетодолагичссккв проблемы истории философии и обдестпзпной кис si. U. ,1977» Прпка* В-Г* Общественная мисль ках предмет псторлческого исследования // £ялосо<$скае проблеми йсторлчоской иаукп. М. ,1969; Пуск ара а і-Н* содержание н гра-шци понятая "обаесТЕЭКная кнель" // Отечественная история. 1992*

S З* С.73-8І га І2Я. - . •

кіі до з'ясування, скільки до заляугуаіаЕЛ. разом з їіш цз слоьеопо-іучоиия мі цію хзсодоть а структура гасло ти:, стає своерідшш зн£.тон« сингалом, частино» культура. Тому вагорастагаш Core поредбачве весну ступінь свободи в пеках загальвос*"яіолозого ріг,ця» У всякому раз! на викличе заперечень ваавчашш а структуру оуспіаьвої дууяк тазів: і'кіадоькя кк політична, соціальна, ехоиоуічжз, таціопальио, ког,.:-сійке» коапа з яхкх лоза базуватись на вовкж ісіорачвях, філософських та іниивс иарадигках світоглядного хараяеру»

Схладнои філооофсьве-катодолзгічпов пробломов е еаіьзідноазхшя одиничного ї£, цілого, загального Я особливого. В даному дослідаоїх-иі ангор юходеть з полоаокня про *е, цо одшінчво бвгйіиз цілого, •так лх лоно иосо в собі рисі! Я загального, £ особового. Подібний підхід е додатковій сргумоигок еа користь посїькоеіці теш дисертації. Ач в ь:;вчокі!л сдасічного 8 особливого нокякго тільки в зв'язку з затадьки.ч і цілім. Тому в дисертації зрсблзиа спроба чороз ода-»:.< •’./(> «сіачкти ніле .їй, бістшшкз "анімок" загального, який capsli-нйїиі; автором дсслідзангл ч?рог історіографічну традоців, іа взаіїї— кой” одиничного, во одерасаняй в рвзудьтаїі дослїдаевиа, отримати матеріал для уточнення загального й зг.іявланая особливого. Це методологічна положення допомогло у шшуках рівноваги up;: визначенні мит і завдань дисертації.

■%'оа дисЕртапіЯял роботи с реконструкція суспільної дукїіі України другої позодлки ХУЕ-пврсої полошии XIX ст. на основі хне-чоння суспільної діяльності їй поглядів Григорія і василя Полотою.

реалізація лостовдоішої моїй передбачає ріионня цілого ряду 8ГЧІД*НЬ. Б типологічному відношенні ЕОСЬ комплекс 8и5ДГЧЬ «око бути прадстамзшій у і;їгляді дгох осиопшк груп: заздашл еврис-

тичного характеру; завдання гераеиекшчиого характеру.

І. Евристичні ааадіікия: -

а/ ьиявлешся, гідбір і систематизація дкерзл, ro ві дбав act ь різні боки гагетя та діяльності Оакемх; б/ frtcncpxissa різноманітної за складом і походженням література а історії української суспільної думсн, яка дозволяв сформувати впдійяу історіографічну основу для досягвзиня мата роботи.

‘ 2. Геркоиввтичлі завдання: '

■а/ синтез даері‘Льі-.ого та історіографічного кагерівлу для відтворенні життєвого шляху Григорія і Василя Полегш; ■ б/ р«консурукціі історіографічних образіа Полегих ж діячів української суспільюї думки;

а/ аналіз історичних поглядів та суспільно-політичних ідеалів >Ь-леткк;

г/ розкрита иісцо батька Я сина Пояетях в суспільно-політичному зз’тті України даного періоду; л/ простежити загальні раси та иоилкві відхівности в системі поглядів Полетшс, вдягати об'єктивні Я суб'єктивні причини в їх ідейній аволвції.

■ Ьтодологічна основа доодідяоітяд. Лзсягкекня мети і завдань пов'язано з певним коїкрзтяо-хетодолегічшія рівнем. Генеральним льто-дон дослідаоиая о порсонологічний метод вивчання суспільних ялиа. Своєрідність застосування пореоиолсгічкого методу полягав в тому, по персоц&лії, взвчзкпя яких стаиокіть основішй зчіст дссліліенил, Епступаоть на нзтоп, а засобом, тому біографі чігий принцип і>о був яадучям при реалізації пврсонологічнего катоду.

Псрсо’іогсгх'їіліП метод г.івів па ехзиу: особа та іх оточення.

При цьому автор керувалась підходами, г,о запропоііойакі і.і.і.'ілй«ь-nr.it для рі сотая пробл<з:я "іоторх в очпл сучаскягіп і настушпік ПО-

ХОДІт"^. ДІЗ, ТСї (ЇХ ТООрІП "ІСїОрІОГр.^ІЧ’ШГО Образу" І!’.,ХпеТІ(І!іЬО

розроблена історічпов наукоо, ці підходи послугали і пеідам нетодо-логічтж оріс:гг:;рои прл реконструкції історіографічних образів Полоти п коїггеясті історії думки,

В роботі, з насої точга гору, жіто сполучання двох метододо-гічіих підходів з даолідхонкі дугаяї івгоркалісгского та ехстврка-лісгсїгого.

При роботі з тссстшс! паррагязтого .харахтвру основним засобом гивчзпзя стало порівшшші їх яя з фориалько-тохстологічної, тея і з сутиосно-зиістовної точок зору, а також мзтод, який ^.Е.Ейдель-гіаноіі був означеная яг метод "повільного •птавия", по дозволяє проникнути в сарцзсяау тохстів . ПоестЯ валяв на автора справили .Ідеї горизкззтичпзї теорії тексту, по бу^тв епрзііаяті а інтерпретаціях, залрапошозаіпх Х.-Г.Ггдалзроа і првяо'/лепі в дисертації чб-

^БолвиьхиЯ И.2. Учгаий исторак з спетеиз иаучаих гоішукикацнй. Нз-учпо-аиалктячзекпй сбзор. Рсфор&тпвяий оборюїх /ИШОН АН СССР/.

и.,іетз. .

^ЗЕдояьнан їі.Д, пугкяа: Езторзя в совре.квішость з художествзянон сопшая поета. М. ,1934. С*52» .

^Гадаиар Х.-Г- Кствна н негоді оскява философекой герменевтики /Пар. с ігаа. /обц.ред» п вступ.от. £.ІЇ.Бессонова. м. ,1988.

реї спробу підійти до всього корпусу текстів Полеткк т до єдиного ' "микротексту". •

Ддорельна база дослідження. Головна увага в пояуковому плані ‘■іуда зосереджена на формуванні корпусу джерел особистого походження за принципом: Полетики та їх оточення. В результаті основний -.'різ в структурі джерельної бачи представленая текстами історичних •іьорів, промов, записок, публічних та приватних листів, "думок", "уаперечень", ЦОДОНКИКІЕ, мемуарів. В середині цього зрізу уковно можна виділити два шари: І/ тексти, авторами яких буди Полетим;

2/ тексти їх сучасників, но несуть інформації) про життя, діяльність погляди ІІолетик. ■

Особливої) структурной частиков джерельної бази стали документальні джерела, ко відбнваеть різні боки службової, господарської, громадської діяльності Полети*. '

Дглгу.іі зріз в структурі джерельної бази ножна визначити як фо-іШьуіі» 1-і к л?явний різвоианітшіші у гадовому віднояошіі джерелами, ясі розкривають громадоьхо-вогіїичиу, ідейну, соціьльно-психологічну атмосферу того часу. .

Ьга формування цих двох зрізів в псі нудо принщтозо відмінне рі- ' 5Ч;иня питання про критерій достатності інформації. Якщо по відно-истчв до первого зрізу характерно було прагнення якомога більа. ша-роїсого і всебічного охоплення джерельного матеріалу без побоювання "інформаційного ыуму", то формування другого зрізу вимагало обмежитись найбільш близькій» від Подотпк концентрами, так як в противному випадку неминуче відбулася б підміна мети й завдань роботи. ’ Звідси більа утилітарне й фрагментарна використання джерел другого Ерізу. Безумовно, до на їх відбір фактори випадкового а суб'єктивного характеру справяди більа значний вплив. Мі» тим ступінь розроби»: рівнях аспектів історії України досліджуваного періоду не дозволяє обмежитись лние історіографічними данини.

Так як всі дяерела, «о становлять джерельну базу можуть бути систематизовані в дві груші - опубліковані та неояубліковані /прн-лчу цо повирватьоя на обидва вадіяеннх зрізі;/, то в роботі відбл--лсь інформація про місце знаходження неопублікованях джерел, відомості про видаї'ня а видавців, що друкували джерела.

В пошуках длерпі обстежені архівні зібрання ЦДІА Україна /Кзїв/, ЦДІА 'Росії, Петербурзьке Відділення Архіву Академії Наук»

ЦДАДЛ Росії, Чернігівської області, атако» документальні зібран-

ня рухопиоетх відділів ЦНБ АН Україна /Київ/, Російської Національно? Біб лі отокл /са їй т-пе т о рбург/. Дордавної Публічної Біблі№>к>! росії /косква/ і архівні фонді! Чернігівського Історичного нузоп, в якому обстежений фамільний фо'вд Чернігівських покіетків Полотий.

Апробація і практична значення дисертації. Оаиооиі подолання і результати дослідження знгйал» спас відображення в публікаціях автора та виступах на дхох міжнародних /н.Киїз, травень 1991 і н.Дніпропетровськ, червень 1991 рр./, республіканських /к,Львів,

1990 і и.Запорікхя 1991 рр./ та ряді краозиавчих і підсумком» казкових конференціях Дніпропетровського університету.

Матеріали, до покладені а основу дисертації, можуть бути використані прі створенні узагальквпчж праць з історії суспільної дун-хи, історіографії, дхорзлозкавства Україаи, а також при розробці спеціального курсу з історії суспільної дукхп. Результат* дослідження впроваджується з учбовий процес иляхон читання лекційних курсів в Дніпропетровському університеті.

Структура роботи обуковлоиа мето» і зяпданняіп дослідження і складається з вступу, чотирьох розділів, з&глсчоши, приміток, сшс-ка використаних джерел та література.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується ж бір те»м дисертації, розкривається актуальність, особливості постановки, новизна підходів і «етодів її розробка. Ні основі аналізу літератури по теоретичним проблемам суспільної дукки визначено ставлення автора до змісту Я структури поняття "суспільна дуїжа". А тскоя охресленяй предмет, об’єкт, сформульовані ігета й завданая дослідження, відзначені особливості ріпешм історіографічних завдань, дана загальна характеристика дао-ролозпавчого етапу робота. ,

В першому розділі ~ " Наторіади до біографій Григорія і Василя Полетик" - зроблена спроба розкрита ііфориаційві можливості лдарчл і література для вивчення біографія батька та енна Подетик. Смисл подібного підходу пояснветіля иеобхідністп враховувати зовні пню біографічну канву при аналізі поглядів, інтерпретації окремих боків діяльності і знтікао з иети дослідження'~ вивчення суспільної думки Україші чороз творчість По летке, - до залишає можливість лиае доторкнутись до біографій, а аз завураватись в икх глибоко. їнфор-

іцці{!hhR зріз глави дозволяє такох показати звідки черпаються дані , на основі яких в подальшому можлива побий реконструкція наукових біографій. Us представляється доцільніш, току що в науковій літературі комав подібного роду докладних і різнобічних оглядів.

З врахуванням того» цо а центрі уваги опишись дві пероонаяії, розподіл матеріалу в розділі проведено по лінії: Григорій - Василь Яолєїики.

А палі з літератури біографічного характеру дав нокливість одер-~ луги первісно уявлення про життя Я діяльність Полєтйе. Доповнити, а гіусок внеси уточнення, виправити помилки, чо існують в історіографічній традиції, дозволив комплекс різноманітних дхорол, найбільшій інтерес серед яких становлять дкерела особистого походження.

Увага біографів Григорія Андрійовича /1723/25-178%/ поравазто зосередилась ка з’рузакві походжання роду Лоаетик, фіксації ссноа-лsix ,,плдь!;ойїі^. Найбільшії ішгорос, ж s точки-зору змістовної, пак і «о t і: ах о с ті використаних даврвл» становлять дослідаепва

**.Д.0нйЦЬКОГО, ЯКИЙ ПО суті впериз ЗрОбЯЗ СПрОбу .КОНОНЄЙСЕО підійти до ііивчзння особа одного з їзо£Ущейх авторів ''Історії Русі в". Ньвохика 1частка творчого до роба у Онацького публікувалась в 1917-ІУІО рр.1”, більшість se чорнових матеріалів збарігастьоя в.особистому -архіві дослідника в РВ ЦНВ. - .

До як і періоди їшїтя Г.Полеткхм - навчання в Київській Дкаденії, служба в синоді, останні posit киття - взагалі не знайшли відобра-їчшия в літературі і частково реконструювати їх автору вдалося ка непові аналізу джерел.

Дсісукектадьні джерела, що висвітлюють київський період життя,

І " -•їазаравеккй А. Очерки,заметки и документы по истории Малороссии.

К.,1892. Т.І.* Иодзалевский в. Малороссийский родословиик. К..І9І4*

т.іц Омельченко 3. рід Полотка //-український історик. 1967. 8 I-

2. С-59-63.

г-0иаивдй Є. Походження лолетше // Україна. 1917. Ки-І-2* C.8V99. fioro де. Справа за село Сесвтшці // Там т. 1918. Кн.І-2* С.69-79і його ж. Сторінка з історії Генерального суду та прокуратури на Україні в другій половині ХУНТ в. // Наша мануле. 1918. й 2. С.86~9ві його ж. Що про авіора "Історії руоів" 11 Там же. 6 I. C-Ik6-lhQ*

службу в Академії Наук, навчання в академічній гімназії частко по опубліковані П.П.Пекарським^-. їх аналіз дозволяє виправити ппкид-ку, яха існує в літературі, і стверджувати, до Григорій Андрійович ніколи не був студентом академічного університету, а ливе вчився у 1746-1747 рр. в академічній гімназії. А студентом університету У 1750-1755 рр. був його двоюрідний брат Григорій Іванович Лолсткка, також сип значкового товариша Лубенського полку, з майбутньому дипломат.

Фамільні акти Полетак, цо становлять частину колекції О.М,Лазаревського /2& ЦНБ/ давть можливість не тільки усунути розходження про час служби Г.Подвтики в Синоді, що існують в літературі,ап чест-ково проникнути в заіст його службової діяльності. М цього періоду відноситься і початох літературних занять Г.Полвтики, який дослідники одностайно пов'язують з написанням для "Ежемесячна* сочяно-ний" статті *0 качала, возобновлении и распространений учс-ния и училищ в России и о нынешнем оних состоянии". Ця робота, за думхою польського історика Л.Яноэсысого, «ела дужа высокий на той час науковий рівень і могла бута взірцем для багатьох , та, ставхі жертмв особистої вороаночи Г.Ф.^ілгера і М.В.Зокоиосова, в свій час ье побачила світ.

Найбільпа кількість дяерел припадає на період роботи Г.Політики з Комісії по складання Нового Улогення та служби а Морському Шляхетському Кадетському Корпусі. Документи фонду Орського Кадетського корпусу /ИДАВІЙ/, а також "Прошения" Г.Полетихи, "Докосегая директора корпусу І.Л.Голвгаїііова-йугузова з Адміралтейську Кояогів /РВ ЦНБ/ бисвітлввть характер діяльності Григорія Авдрійовича на посаді головного інспектора над класаки, ставлення до нього начальства, службову кар'єру, В цей період, як і під час служби в Синоді, він активно займається видавкичоо діяльністю в друкарні корпусу, що працввала під його керівництвом, в академічній та інших друкарнях Петербургу, до підтвердяуеться також листами Г.Ф.Міллера /ЦДАДА/, В.Г. Орлова /ЧЇІІ/ до Г.Полет;аи.

Сама листування цього періоду паз можливість встановити, по

^Катеркалк для истории Имперской Академии Наук. СПб.,1895* Т-8; СПб. ,1897. Г.9. , .

^I*. И,»; г,<.'лии , їиіояуі / ?Аіі\АІЇ№ Кі) ис2ЦІґШ

45 ІЕЇКІЕО Реог. Ок. JorEfЛ ТкЕІІАКл.-КіикО^ №. С.2%0-2$1.

йбирїяи книги,' рукописи, докунанти Г.Полотих» почав не під чаг ро-oovrf в Комісії по складан««! Нового Узояанкя, яв стьердаували найяо »сі .дослідники, а значно раліае - при підготовці великої праці про їіксли, друкарні, учглаца, упорядкуванні каталога друковаїзш видші-, ям, а також в процесі воде ніш судових справ, ялики він аа дорученім к <5атіка почав займатись з І74В р„ їаава чітои, до початку роботи Коиісії Г.Подвгика мав яс грунтовно знания історії та права, їок х значну колекцій {сторичних матеріалів,

PoSora Г.Полети*», в Уложен|й.. комісії в літературі глсвітлева jiwaif Фрагментарно і схематично . Не мозаш пояснити характером матеріалів, ідо покладені в основу дослідкаиь. Лхеродами інформації слу-м;лл, головний чином, документа, що видавались з 1869 р, РосіПоі-хіш Історичним Товариством, та з 1886 р, иК;шеской стариной". Иай-бгльш повно ^.хронологія подій відтворена Г, А, Маіссшіовичзи та »Wo-нои Когтгол*-.

І'оа.і'рі.т/ уг.^лкна про "парламентську" діяльність Полотті Д08-ммсяять архівні матеріали фея~7 Удзжвної Комісії /*.3<і2, ЦДЛДА./, колекцій М.Лазаревського та ^иіг-зремтєту св.Володимира /KJ ЦНБ/,

і'ойота в якості чзева приватної комісії "Оз образе сборов її сб-сазе расходов" взагалі не відбилась а літературі, їси кк основні А*«р«л* ~ "щоденні записки приватних комісій" /$.3<»2, ЦДАДА/- иа ^коркстовувались дослідниками, хоча для біографів воші представся™ ггь аьчіччу цінність, їоиу цо дозволянь відновити повсякденно иге-тя ііол&тики- депутата в найде біохронічному вигляді.

Реконструювати деякі аспоют життя та діяльності Г.Еолэтихи, а ї.чгсол’ останній, український етап, дозволяє епістолярна спад^ша,

^■личонко И, Сословные нужди и желания малороссиян в эпоху Екатерининской Комиссии Ц киевская старина, 1890, Август-декабрь; Мая-симоьич Г.А, Вцйори и накази в Малоросски в Заг-окодательну» Коивд-сию 176? г, Негаін, ISI7; іііовчєег.О Н,В. Общественно-политическое дііиї'.окйо на Украиш» я 60_70~х гг. вика: ^втореф.дисс. . ..гавд. іісг.наук. Киев, 1921. ■ • ■

":Wcmi0b--i4 Г.А. Вьіории накази...; jCbhi/f Zti/oi) Е. HussUn Cental к» а'її І'шімім Мсту ІишІАі МswtiM оt Ш flttWAte Ift0s.-lb5°s.-6диьШ£е Qus%/. U/МШШ KtifMcb |#S}ilutf(19R-563p. ‘

Слід відзначиш, г,с> лг.гіуватія І’-оаетик, гедивлячись на значні втрати, представляє великий інтореа і потребус додаткових дослія-ияцьяш; зусиль ж в плані, прочитання, тсс і в плані подальсого го~ Еу?;у. Значка частка епістолярної оаздпуггаї із архівного зібрагня публікувалась ОДізарзвськни в "Кчевской с?ар'л;:еи /І <3 93—1 в і» 5/ „ частина лютування виявлена з гібраннях ЯВ ШБ, ЛДБ Росії, М>,

5 листів Г.^.Шлдору на французькій мові я ЦдЛДЛ,

Застування д&о иогипвість простогатя наскільки кінними Сули контакти Г.По/оттаї! з Унраїнзп та сліввітчпзнийе.'Іі: на протязі 27-річкої сдуябя в Поторбурзі. і'аго листи архієпископу Арсені и Я>-гллгшегкону 3 червня 1763 р. з Чернігова та И серпня з Ромяя /і1^ ЦДБ/ спростовуй*ь твердження Д.П.Ь'ідлвра про'то. го Полотих» яо кіг брати участь із Гд|йхвсїг;Ок'7 з'їзді отаргчкч і чинів ч ттіп<\~ пі 1763 р. ,?£Г. яг. закопував слукїогі обов'язки в Петербурзіі, Останні рохи виття Г.Полетккя, го відзначені госполарсьг.мн?. і:лопота:а:, турботам;: про зкховаїшя й освіту дітей, грОї!алсіглі'/;і сприліа, нз знаспле відобрбг*лгшз в літературі і иоісуть бутя р--.<оп~ струГ.овааі тілда: на д^.ерольяін основі. Це, перл за все, листу Зі»ч.,я, ііатзріплі! по судзх-ші процае?-*., дссуиеоти, до стосується упр'.слін-ГЛ КССТЙООТЯ?"*. .

АзобпгШ іі.£орзс дія дослід«п:лія продстааляс особисто, СЇМЄ)ЯМ‘-

кгііїя Ґ.Пзгт-г.ка, їс; я.*: когеь сучасна біогрг-.уія потрабуе врохувьп-г-'і і^пктіз'., і:о йр-і£.’зглгь ззігдо па бокк жіттд і дозі-ллйу.г;.

арок>.::ьуї;; г. гяібяякі струг-тур:: іїШїлідудлмкх іззіссіпнух особз»с;ас-їсіи ^ідтеио По.тслп';:: на тііхогі спроб:: еизчзш’я і’сго з цього боку, і:оча дг/ормп, ;г:і нс::уїь сгьгя оскома' пс^ібвях евжетіи, збор-.тл:;-СЯ І ПОрЗЕСГГО ПІ.ЗДСПІ £0 уауі’.ОГгЗГО обігу"',

’’ітїуіііь’ї яглх Рсс::.!щ Гртгорог.яча Палетей /1780-1845/ но*на рокопструсгатн, язрп за асо, ”.і основі ягзрвл, те:; г.г. його в*сін т--лсипя ті .ті-горатусі лапіларп»». короткі бісг^ічпі відомості, по 'прадстоплсш З.Горлоішо "г, В.Гздзсявзошгл , я подаді-пону г.:ікорс~

%»ялор Д.П. Очерп кз пс-орп и !ігпг-т:ос»сг!і бига староЯ 'Іглорос-сип. Суді зсіїізггпіідгродскгш і; подлгопорсїгз г, Х>Л ». // Сборі.ж Х/ірькояского *'о'гср"г:;0“уі?.’:а;:ч')гг,іюс:і:ога обг.оечгл, Хчриоп, Ш>е.

Ї.8. СЛ05Л0-3. '

^Чі'с’гнля іюр’хпег,'; Гр'.ггоргм Лг-Д?вз»яч!і Пол'іИ'г.і; /Х750-1784/. Киев, __Г895. '

^Гор-гвіпо В- Лз которпі: і:”по-русс!їсго об.':’;?-стла иачп.’.з ПХ вска //КиоЕссая сгарлна. 1893* Ян^зрь; шва^оЕсквЯ В- Палороссийский рздосхог.:п-;:, ,І9Ги Т-'і-

•гаву вались дослідникаки без суттєвих доповнень і уточнень.

Заповнити,хоча б в деякій мірі,прогалини дозволяють документи а фамільного фонду Полетнк, РВ ЦНБ, ДА Чернігівської областіЦДІА Росії. Це, перш за все, епістолярна спадщина, формулярні списки про службу, атестати, грамоти, документи, що відносяться до управління ■іистностяи;;, "промови" на дворянських зборах, "записки"» "Описание г.Ро.чна и его повота", написане в 1807 р. для Віль"ого йсокомічно-гэ Товариства /рукописний варіант, зроблений Ф.14іколайчиком, в РВ

їі;іб/„ ‘

Іііі цій. основі можна одержати уявлення про зкіст виховання і іїііьчания /домашнє, потій вітебське училище. Віденський університет/, вимоги, чо пред'являли батьки, атмосферу, в якій проходило виховання, аіо необхідно для розуміння впливу батька на дітей, а та~ ко.« про військову службу, яку 20_річііий Василь змуавний був почати ;";гя ?;еродчасно! смерті батьків.

про службу, грамоти про нагороди та листу вав» ня дозволили реконсхрувнатії у кслшвоп повнотою громадську діяльність і.Полетихи на посаді нарвала дворянства Ромонського повіту, на ялу він об;іраяся двічі? /ІВ02, I80S-I8I2/, а такок попечителя ро-нонських богоугодних установ /з р./.

Персии виходом З.ГІолегики на громадську арену слід звеяатк його участь в губернсіких т« повітових дворянських зборах літом I8QI р,( коли українське суспільство знову одержало иояливість висловити уряду свої погляди иа бажаний устрій України. Матеріали, цо дозволяють реконструювати цей період життя й діяльності, зберігаються в фонді "Чернігівське губернське дворянське зібрання" /ДА. Чернігівської обл./, РЗ ЦНБ, Ш. .

Свідоцтвам}! громадської активності В.Полетйки, крім 9 виявлених "промов", можна вважати листи генерал-губернаторам А.Б.Кур&сі-ну, Я.І.-ііобанаву-Ростовоькоиу, М.Г.. Рєпніну, губернським маршалам ВД.Чарішау, Д.П.Трощінському, які написані з мето» привернути їх увагу до проблем України.

' Цікаво, що історичний твір, "накрэсдоння" якого після сморті Г.Псле-тики стало лправов сина /про що мова ідо в листі до М.П.Ру-«яйцева у 1812 p.,який послужів ochobod вважати Василя Григоровича автором "Історії Ргсів"/, не знаходить в архівних матеріалах ніякого підтвердженню. «кет кс до-М,Рєпніна від Ю січня ІЙ29 р, свідчить, що в той ’іас, коли "Історія Русів" вже стала відома, В.Поде-тика це тільки буя готовий взятись за історичну прац», корисну

бСТЬКІВ5Ц£НІ. ■ .

%цо громадська діяльність В.Полотики на знайшла належного ви-, світлення л літературі, то особисто, приватне життя взагалі зали-анлось осторонь від уваги дослідників. .Кріп дефіциту уваги до особи Василя, цо пояснюється мізерністю джерельної основи, на якій йодна розв’язувати подібні сюжети.

В цілому комплекс джерел і література до біографій Полетих, ио дивлячись на лакуни, цо в ньому в, дозволяє вирішувати поставлені в дисертації завдання.

Другий розділ - "Полетики в контексті історіографії оуспільної думки України". Даний розділ представляє: еобоа спробу реконструкції історіографічних образів Полетик в контексті історії суспільної думки. Такий підхід, крім суто інформаційних завдань /з'ясування хто, : коли, що, як і чопу сказав про Полетик/, дозволяє вирізувати й завдання більд адекватного сприйняття автором дисертації процесу роз- ' витку суспільної думки України, нісця та ролі з цьому потоку Поло-

ТИК. • :

В основі обраного підходу лежить уявлення про тз» по об’єкти історичного пізнаній в самому пізнавальному процесі Еііступаеть нз як ."об'єкти" в їх .натуральному вигляді, а як образи, що являються результатом суб'єкт-об’єктних зв'язків в процесі пізнання. Тобто, яеиїіо. яке іивчається, зазнає активного вішізу з боку тих, хто виг-пае . ;

В розділі простежується еволвція історіографічних образів Поло-їик в неструктурованому за персокологічнин принципом вигляді» цо Обумовлене специфічною традицією представляти батька та скиа як ■ яавне ціле в історії суспільної души. . ‘ .

Еволвція передбачає елементи періодизації; Природа історіографічного образу така, що він формується,умовно каяучп, на доісторіо-графічиому етапі, тобто в період, коли майбутні об’єкти пізнання по Еиступаать активними суб'єктага історичного процесу. Мова йдо про Тая званий прижиттєвий образ, еяеизета якого цокуть сприйматись дослідником, з точки зору прийнятої ітформаційігої класифікації, із власне історичних джерел /щоденники,мемуари су час ігаї: і з, опі столярна . спадщина,публіцистика того часу і, в певних шпадкдх, деякі документальні джерела/. ■

Нормування прижиттєвого образу Г.Полетики обумовлено спецпфі-коо суспільного життя,, в якому розгорталась Його інталектуадьно-ду-ховна діяльність, току досить широка відомість з різних холах освіченого українського і російського суспільства де відбилась в ДЕзрс-.

Л СХ Б талону Сїупегіі те фориі, ЯКІ ДОЗВОЛИШ б рзконструвгати ЦЗі: етап з досїйїиюв поьноіои. Але, ивзаскавча ка брак "зсшої" ікфориа-ції, є sci підстави ввоептіі, по у сучасників склались досить сгіійі уявлоиня про Г.ПодсТККу як про ЛИДИНу ВИСОКОЇ ИаукОЕО-ІСТОрнЧИОЇ ерудиції, збирача і знавця давни ш, уявлення, цо передались наступиш покоління». Дія нірного розумная його пришітїавого образу ваклива це тільки пількісгь і якість інформації, і\ й хто з сучасників ьиаиав за шобхідпз свазагв. Я.:до говориш про історіографічну їрадпціп, їо сона була освкчзна оучасникша Григорія, кори^зяш російської icrcproi'pr.Jir! Г'.йJ'iaiopoH, Н.ІІ.Еарбатовдк, А.Я.Шяьоцзрои.

Інзоа порздаточио» xsiuod образу Г. Політики до кагдадзів було сьііз українсько суспільство, для; «кого цс ін'я стаз своєрідний сен-ЬОЛОН ОДНОГО 2 ОСЇйШЛХ ШНЕШІШХ борців за вбарекопня зохкеків |К~ раїнсшіх деркшишс традиції;. Току иоиоріалізація Г.Полвтган: Гпж по через не;:ралогічну діїорцг/ру й кааисатш мемуарів відразу і; після окера-і /в силу відсутнії подібної традиції/, а чзрзз уоиі їрадиції ос'іЛчсшого українського суспільства, зз сородок^і якого ік*я евдвкиього ідейцого борц;; ьібуло ewe рольного характеру. Аво, боа суииіву» - сьградізації спрляа спи Григорія Похстіае Шекдь, гл::;Г* изодиорезоьо підкр&алішав значзшш ї& волив ис нього багьиб» їй;; і. ииріод •„й.іір.д-с.іііл іконі Г.ІЬк«ї£.;;і: /і с дсиоилго» EUckjui/ &ї;.л»:чі»5 5іі,.,здлі;.. •*рг\ді;ція роггдяду б&еькь іі сілії: в зв*язг:у.

Б цьі; ї.чі поріод уориусїься праїлггївЕза образ Касилп Поіогілл:, «рл |м.“ог;оі-руиції ш:ого необхідно враховував; зпікл х. сусиілмїогу г.;;ххі РозіГ.ои.ої ікпарії кінця ХУІі-псргих досяхоіхь НХ сї.,ііог,; })І5иІ ЕП"£іі;іиі СіІНП'І ИрЗДПЬГОП порівшіно Сіф-ЗлОЇ уьагк.бкі підете.-ьл c+zsixsjzix,:, і;:- у сучаоїгдгії. сісли^оь диоі.ть vjuixsi ycw.oam иро В,Подоіі::гу їй про лвдішу озвічоиу, патріота, абарача й знаки кіісг *с ісіоріхчіц;;. докукавгів, ііг.і:£ здатек иаи;;<з£Л'и icsopis сеозї б;Л'і:;іьї,';п:, «дану, цо ярзілепіхвь "л^боиьа ко благу обдег/у к е 'iv.oiicxf;^

З глиця Ю-х і до початг;у 'іО-х pp. КІХ от. ідз процес схапов-дония уі;р..іПізьг.ох історіографії з її снс.цяі'ічиік проідкстої-: /ісїо-ріл ї-илеї ЙгаіІ/, і особлішгга; р.;са;::: f.-оюдологічкого характеру /оаиогрй|іі ss:/, и улсбдсю«г<і тсиаіаі і св-етанл. Історія ду»г:н як прадкої в иоЦ період f.;s і:с о^ор:з:лаоь«

йіі фиь'і' іеїйріоі'рі.ііхчнлі: історій у,:раїксі;-:оІ дуи;к проявг-кз ообо чороз публікацію в 10^6 р. О.Е^дписіикк "Історії Русів" з іі-доііаіз иеродгювоя до паї. С;:кягоі:&гйчпо» ца історіографія україкоь-

кої суспільно! думки почгшаоться з Поаотех.- *Ь но лі ппад^у /можливо, історіографічкого казусу/ їх інгва пзйеіжпоь пои'явапх з од» иоп з видатках пам'яток української дуняп та літератур:! хіиал -ОТ» початку XIX ої. і цз, з одного (Загсу, іновірно, зберегло ІЬлзгіп: від забуття па окрогах етапах, а э другого, - ’.їздиірио детермінувало їх подальшу історіографічну долп.

Иа формування історіографічіш образів Полегш вавлап нопіч-кай гідблтпп традиції розгляду їх яз иоялігага авторії) "Історії Ру~ еіз", під зпзпачешм ніс» пам'ятко» хутоп зору, аогп тю^щії,1 ідс.г-іи автора цього історичного паі;$лоту пзрвпосияяоь за По ЛСТПІС ^33 детального аналізу їх поглядів, ' -

З той по чес, -порішило пвтококкз іеаузашш дороголзиілиої, радянської , зарубікпої, історіогр*5ії, різні сгітоглядзї, ідоо.;:;гіч;і1, аогодологі'піі підходя спргтакгспт. • ’цілий; 'ряд- суп.'ротя’лепс рле в образах Полотих, зшкепзнпя од:ш і яояяу* подпх. ГНЬлстпяз лігурус як' захисгпх вузькостанових /II,Вйепзопжо,Д.Ніяяор,И.Рірчоа-

5о,І.Ксіганоз/ та національних інторооіз /Н.Груяосоїгс'ій.М.Горбань, Д.доросвіпсо, 0. Яазаровсысзй,О.Огдоблін/, яя аптпхріпозпггл /^."Оопа-яа'г, М.Драгоїіанов/ і кіс кріпооікв, паліть ініціатор зсхріпач'зііпи солян Україки /И.Яит гашвкхо,й.Р-вочзпхо/, ся .г.росвітвпк /П.Лгрппгэ,

І.Коганоз/ і просто "осшчег.лЯ гдц." . для ,-хого уехоплвпші просвіт-кицько а літерзтуроп лине дапнва коді /И.Вевпешсо/. В рлдяиоікіЗ історіографії "вникає" характораотааа Пояетгас яз "пззріотіз палзросій-сікої вітчизна". - . . • ,

: Врішттевтій образ Василя Полотеки фшетачио т пабуз розззнтху з історіографії-. Із образів Г.Полетшсп "їмходпїУ' пасьмаишік - ьрист».-але з’являється просвітник, "грунтовно знайомий з досягпєнняїгі оі> ропайсьхої, особливо французької, просвітЕПЦЬКСХ думая".

Иэ відчувається єдності думок при гізв&чешіі для Полотих ролі історії. Для одних авторів /Н.Василвпхо/ історія1- основа світогляду батьха Я сипа, для других /В.Щурат,І.Кагакоз,П.КвгочзіЦ/ - звернення до історії - лішо слідство практичних потреб, яхяіш пояонпсть-оя інколи й інтерес до збирання к ний. і документів.

Спроба віднести Полотих до тієї чи ішгої течії суспільної дугам також нашто5хується на труднощі, так як Григорія Андрійовича звака-вть і монархістом /М.Марчвахо/, і 'республіканцем /Запон К^гут/, і лібералом /Н.Драгоканов/, і консерватором /Н.ИоЬчогасс/, і демократом /М.Василвихо.М.Яранге,З.Хиатяк/, Василя Григоровича - монархістом /М.Марченко/, ліберал-демократом /Н.Дрогоманоз/, пралстаива-

кой революційної радикальної думки Д.бранко/. Подетикам водночас властиві, шляхогсько-автокомістачні /•Й.Яновськпй, 0. От лоблін,М. Литвиненко/ та національно-автоиомістичні прагнення /**. Драгоманов, Д.Дорошенко/.

В історіографічному образі Полетшси-батька тривков задииазться характеристика його як освіченої лвднші, перекладача, автора історичних творів, депутата, збирача книжок і документів з історії Україна, а в образі Полстики-сква - письменника, автора історичних творів, збирача, що, без сумніву, с показником визнання в історіографії суспільної душси України. В той асе час відсутність спеціальних праць по влвчешш поглядів, ідеалів на дав можливості одержати повну, вичерпну картину.

Третій розділ - "Агшліз історичних поглядів і суспільних ідеалів Полотик". Щоб ясно продстивяти колізії мін ідеальними прагненнями і можливостями їх реалі зувати в конкретно-історичних умовах в розділі реконструйовані історичні погляди й суспільні ідеали Поле->тшс в відриві від їх практичної діяльності.

Аналіз поглядів і ідеалів ускладнве відсутність прямих відвертих висловів батька В сина з приводу їх кредо. Звідси прийялось спиратись на не дуже велико, але різноманітне за складом і змістом коло джерел., . •

Для рікення аналітичних завдань даного розділу найбільи адекватним є групування джерел за жанровим принципом. В основу групування були покладені ідеї герменевтичної теорії "тексту", «о дозволили підійти до всієї сукупності відомих текстів Полетик як до єдиного "шкротєксту ", в якому один розділ написаний батьком, другий - синок . 2 райках кожного "розділу" е свої структурні частини, розу-

міння смислу яких неможливе без врахування жанрової різноманітності текстів Полетик.

В розділі "Григорій Полетика" виділені такі жанрові групи: а/ оригінальні твори наукового характеру; б/ публічні промови; в/ замітки публічно-ділового та приватно-ділового характеру; г/ листи; д/ переклади; е/ присвяти, вступи /"предуведомления"/ до перекладів; с/ бібліографічні описи; ж/ збірники документів історико-правового характеру; з/ виписки з історичних документів.

Тексти В.Подетики представлені: а/ оригінальними творами наукового характеру; б/ публічними промовами; в/ записками публічно-ділового та приватно-ділового характеру; г/ листами; д/ бібліографічними описам.

В розділі проведений дяеролозиаэтай акал і г текстів, на основі ' яких аналізуються погляди й ідзаяі По дотик. В, результаті встаков-депо, що "Речь "О поправлении состояпия-^%лороссвия/опублІЕОвапа 0. Базаровеьягш в "Киевской старияо" ДВ82/ без посилання на авторство/належать само Г.А.Полатиці і о одпіш з перипх проявів його громаде іко-поліїеічної активності.

безпосередньому аналізу погляд із передувала рзконстр^зсція порі оду "перзісного.інтелектуального аагромадквши1', становлення Ползтцк як нпслитоліз. Дї Р*е можливість стверджувати, ст огшэ іпталомуаль-' ка, морально-етична, духовна аткосфорз Клаво-Ногяляпоіаої Академії була основов формування світогляду Г.Полотіжї, атсгпчаа кзаекка і патрнст’лка на всо гзття стали для пьсго дяорохоп творчих ікпульсія.-*Ь заперечуся повного зпяізу ідей Ярвсвітпатт, з гдтя Г.%г<ял-г.а був добра фтсслгаш, кзобхідпо відглгі*г:хи> французька прзозіе-гацпа луї-^а и* стаяа сїрухтуроуїтрпзчци чпштом Його спітсгляду і гкг„> иогна говорити про того я:: про тяпозего пр;зп^;пп:п я ропу-мінні ОТ сї„,то по в сута торій пологі чпему аіг.олі, а лолгидоя пя думці, по він огоеп діяльпістя - гоюм:сіят»пор«ла,пздггог » об’-ектазно сприяв посироит проезізл. Біп сеооїп гукапіо», по ~гзо з эпоху Просгі?кїіцгга. '

Для В.Поддмки з значній мірі шзяачальнпн буз вшшз базмеа.

-ояна говорити А про безпосородній гпляа французької проозітгацгкої дуюси, з тахоя ідей првронатпзііу, прзторсмагшізну. %очз про *рогш> тазм” Василя слід згадувати із значігага заоторохзиияин. *Ъва Пдо по про сталь мнслеїшя, а, скорій, про етап дуні, цо-гатіть опір папу-; .

’ заннв раціоналізма. ‘Чжна відзначити тахоя вплиз сеетниоптялізку і релігійного' руху, ідеї якого на Україні зпайязи овоз втілопші з діяльності масонських організацій та Біблейського товариства.

Звичайно, не тільки ідейка та інтелектуальна атмосфера эпохи впливала на формування Полетак. Активна галзченість в повсякденність, участь в громадському нитті, російська дійсність ив йог ля но пождас~ ти відбиток на погляди, ідеали.

В загальних історіографічних схемах розвитку суспільної дуіап України і на на батька й сина Полетик згадуються як- праетло разом, . без диференціації їх ідеалів, історичних поглядів, прячойу а таке-" му контексті, який не залишав сумнівів, цо мова ідо про глибоку :

ідейну єдність .■ . . ‘ : , л

..... . .. ^ ^ _ ^ ^ ^ ^

Василенко Н. К истории малорусской историографии и налоруоссэгооб-щественнаго строя // Киевская старина. Ю94. Ноябрь. С„2:42«270;

' Аналіз історичних поглядів та суспільних ідеалів дозволив виявити но тільки єдність в поглядах, ала й суттєві відмінності, які проявляються навіть в ставлаїші Нолеткк до історії /хоча Василь використовував історичні екскурси батька майже без змін/ .

Значна частіша історичних інтеросів Г.Полєгіие деиить в галузі істоії права та суспільних станів, причому, історія виступає не тільки як обгрунтування, а й як спосіб формування ідоК. Для В.Полегшся історія - це "нравопохчальшіЕ підручник", головна функція, якого полягає у ілхованні любові до сиоої батьківщини, пори за все, на національних прикладах. -

Раціональний стиль мислення Г.Полетики, "здоровий глузд”, вплив окікрзтич:і::х» упігзрсалістошіх ідой просвітницько! історичної думки ускладнювали чисто національний погляд на власну історію, який проявляється у Василя, особливо в підходах до видатних осіб української історії. Але ц батько, іі син вироко використовували звернення до минулого при викладанні сбоїх соціально-політичних поглядів, причому кожний виходив з конкретних історичних умов свого часу.

Г. Політика-иив в період, коли це існували старі структури українського суспільства з їх внутрішніми протиріччями, коли зовнішній тиск не був таа помігшій. Тому занепад України він пояснввав, пера за воо, ьнутріпиіки причинами і вважав, цо вихід з кризи залежить від самого українського суспільства. Причому в новій українській еліті Григорій бачив силу, яка здатна очолити процес перебудови.

Він виступав за представницьке управління Україною виборними із шляхетства, козацтва, міщан, які спільно вирішують всі проблеми иа загальних радах, сеймах, сеймиках’ /при необхідності, для вирікання складних загальних питань, залучавть навіть селянство/.

З точки зору традиційних маркіровок Г.Полетику можна назвати прогресивним консерватором, току що він виступав за вироку реорганізаціє всіх сфер життя українського суспільства "за прикладом освічених народів", але згідно з правами, традиціями, звичаями народу. У відносинах України і Росії вік, по суті, сформулював принцип федералізму, який більш конкретно та глибоко буде розвиватись суспільної) думкою XIX ст.

Знищення залишків української автономії в кінці ХУИ_на почат-

Дорошоюсо Д.Огляд української історіографії. Прага, 1923; Горбань М. Нариси з української історіографії. Харків,1923; Марченко U.I. Українська історіографія /з давніх часів до середини XIX ст./. К., 1959.

ку XIX от. призвело до фактичного стирания значного комплексу протиріч, пов'язаних з існуванням старих соціальних устоїз. Че сприяло сакралізації минулого з очах тих, хто виступав носісн української національної самосвідомості.

В.Полетика занепад України вваяав наслідком зовнішнього втручання і, закликаячи співвітчизників до патріотизму, з гой дз чао, надії на відродження пов'язував з прихильністю уряду. Аде він виходив з розуміння своєрідності України і повноцінне її існування пов'язував з відновленням національних соціально-політичних інститутів на новому рівні. Полетику-сшіа ножна віднести до діячів, які йшли по шляху індивідуального саиовдосконалоння і практики "шшис справ*. Він нз був прибічником радикальних змін в суспільстві, ало виховання, пря-хлад батька, громадянська позиція на дозволяли заїкнутися на собі, обмежитись су\о поміїзицькиии інтерасаія.

Зміни цінноскпх орієнтацій, тропологічнях зразків, ?. такой пси-хологічпі особливості Вазиля стали причиноа зідмінної від батькової трактовки багатьох етичних понять. Відмінності прояидлиться і а ставленні до закону. Якщо Григорій виступав як юрист,для якого пра-ео,’ закон найвищо за все, то для Василя иайвящик законе» о почуття кало до ближнього. Його світогляд носа на собі відбитої: біягпої ро-лігійності. Якно батько тяжів до отоїчєського рягорааиу» то сни всо більп схилявся до містичного праггслаа'л, цо з цілому вписувалось з світоглядну тенденцію російського суспільства пвргях дссесйяіть •

XIX ст. Адд ступінь ідойїшх та отпчк’їх відиіиноогой па слід перебільшувати, так як одна із смислів свого юття Василь бачяв у відданості пам’яті батька і свій рбов’ясоїс сга'а,, епрайзівв на різні добровільно принесеної "Гаиібалової клятва". Яол&ткха-молодпшЗ з повній нірі свідоко виступав реаніматором ідой батька.

В розділі тксоя висловлена авторська позиція відносно тіої історіографічної традиції,' що зв'язала "Історіа Русі з4 о іиооаия ІЬ-* лэткк, висловлена солідарність з дослідникаггл, які гапоролували вя—■ торство Полвтик . Разом з там зроблена, спроба до^агаойої арі7:ггнта«ії га користь’ цісї точка зору на основі порізняпня текстів Иолетзя та "Історії Русіа", Шсноем дозволили сформухппат'п одно з пололопь, що виносяться на захист. ' . . ' ; •

^Возняк М. Псевдо-Коїшсьхий і псевдэ-ПЬдотгха./"Історія ?усов° у . літературі і науці/. *ьвів;КзЬД939; Оглобдія 0; .отарзї України. Мюнхен,1959; Якозлів К Дэ питаїт.і про аотора "Історії IV-сів" // ЗВТШ.І937. 2,15-1 т аігаі». •

. В четвертому роадіді - "Громадська діяльність Полегш:: ідоали та дійсність" - не тільки реконструйовано громадську діяльність Полети; , & й показано £ якому життєвому контексті відбувалось формування та розвиток їх світогляду, ідеології. Подібний підхід і його реалізація дохи можливість наблизитись до розв'язання проблеми взаємодії української ідеології "з роаліяші українського історичного процесу. Тому аетор прагиуда весте аналіз на двох рівнях: пергий -коккретно-історичюїґі, на якому виявлені основні иоквити в громадській діяльності Пологий і розкрито зміст цієї діяльності, другий моЕва назвати гіпотетичним, таж ях реконструкція діяльності поєднується із опробов визначити місцо і роль батька та сина в суспільному житті Україна, а тйдож з вішшєкчяі: кореляції мік ідеалами та дійсніств. .

В фуікціональноку відносонні само за допоногов даного розділу здіКс песться вихід від Иолеі:>,: до історії суспільної дуюиі Ух раї-t.;;. Звідси і; еисвоехи розділу маггь відповідну спрямованість, На приладі діяльності мокне простекггя зміїй, цо відбувались в катті українського суспільства в др.пол. ХУШ_ першій пол. XIX ст.„а такса ВИЯВИТИ даякі тенденції в оводвції суспільної дуихн Україїш.

Дазпосерадкій вплив на, сучасник і в, участь в розробці та вапи-сашіі колективних "ПропаїшП" - програм, безперечне лідерство в Уло-ЕОЙІЛ . Комісії, ідайно керівництво діяльністю дворянських зібрань під час розбору дворянства свідчать про значну роль Г.Полєїяки е суспільному життіт Активна громадська позиція, освіченість, ораторський талант, вдітність акумулввати та генерувати основний спсктр ідой українського суспільства, ставлять його в центрі боротьби, на чолі українських автономістів.

Разом з тіш протиріччя міа ідеалами та дійсністю, які ксІібіяьіг яскраво проявились у Подетики-сниа, помітці ще у батька. Суть протиріч Григорія полягає в тому, цо відносна готовність української еліти до реформування з метоп збереження і зміцненій самостійності України ншзтовхіїулась на протклагні інтерзси імперської системи, ца проводила касі лвпйнші всіх своїх частин, а також в кразі просвітницької ідеології, в кєиовдиеості примирити ідеї всесвіткості 8 ванепокоеніств українського патріота національними проблемам*.

Агцо Лолотиіа-батько- голова руху, табору автономістів, то вже сни -"архаїст" виняток, один з небагатьох. Василь був далекий від нових тенденцій, які зароджувались в суспільному русі України в 20-4Q_i pp. XIX от. Ці відмінності між батьком та сипом - одан з

•■"ліз до розууігпа дшшіїая ^іріїнскіого Іві'орктаго і'^-оа^йу. Ного осс5знг.осїі Г')"Г()л:пи Г.По’птнії прлкїмю до яіиді «соїх РїЬі г'л.ї!-тлї;гсь із цгп-грі суспілїііоїчї глі?гл,-*по»ріСііа;.'/ ■аідсіозіл^'і й'л;> • ногні прагл УярХня. Вісяль гтз» яж-1 по’лз сеоо діяльні сі7> ;ї2с:::ь рідпгалшоп протдояв, поеїугосо відіГізов під ЄоротьЗп сі исої ІЛ’Я та реазізугасся о бглгодіШгосгі. Ллз йзго ггоглга роог"л.гя*п ж того з охороііців ?рд<тцій, і\0 стгорггзал уязгя дгя когс?о- отій/ ::уя&турко«тціогаяг-."оі'о відродження.

3 2Ж12ШШ2І. яідяз.пзяі підсуїш» дссяідзеїш за срарлуліогаїн вяспопіш, які стали оскома потечи», по т:зсятт.«а ш глггеє»:

- доедідкугат ігроблагд >ло достатня іегорІогїзфЬ'г/ і д:.?ерсг:озт;"

чу основу; • ■ •

- батько я сілі Долстіпш, ї;озсч!ЛЕіи іа гіл^ну іабз’г.сність сноїх' соціальні!:: ,псяі «пш д * і стсрітпн: погляді о, продзгатлпхь а оу?~ нос'п:о-й’.5Істові:гі;у пгміі рісні стяпл а Істсрі* еуслілі-пої дуігаз}

- «Історія І^’сів" бозвоеоредию кз поа’ягзіз лі з ііггалектулшюа» іїі із гб'їрхць’шп діяльиістз Похжа; .

- В "ГОГІОТІПНУ" СПОТОау узргїіюьгої СУСПІЛЬНОЇ ДУЗПП ЯЗ О'.фЗГ'ОГО ,,

«іиоусізідемяр»пЬго себе гапрт'ку були езкгздені ідої соціальна-адміністративного аптояоміслу та подіеіпзіого цснїралісгіу*

- еоціазьио-гояіткшіі,істеричні погляда Лоягтга та'їх гро*гі;;сь:п

діяльність рзярзз'зіпаїш» нідіиїдйть влякн розпису суспільної дуняи і історичної долі України яругех хшозкла.Ш!«ііорго2 ПОЛОВІМ! XIX 05?. . ■ - . . .

■ Осіюг.ііі поаоздння дисертації сгаГляи своя відсбрагеиня я тезу»*-нях публікаціях автора та статках, по подані до друду: . • ’

1. Лсторгл Сузгщаїш з трудах ІЗ.Г.Р^^бат // Тезкец доягадоз я со-оСцізяиа пврво’і Суї’сной сбгастноЯ тучиой ійТорнхо-зраеііЗДШесяоЯ зоїь фзрєіщіш. 5-6 апрзлш 1990 г. Су^а,І9Є0. С. 143-144.

2. Культура та побут' українського : а роду другої киогянп ХУ£і с?.

у працях О.О.ЗЬфоисьпого // Минуле Сосяпді та її околиць.- Чсрнігів/і 1990.- С.67-68. . ‘ '

3. Культурні процеси та Уггр’ліпі з ХУІ-ЇУШ су, /Діройдгпз історії,

іаціотлью-визвольного руху їв Україні я період феордіс!^ та жі--яітадізну: Ііатеріали Республ .гауіс .«^геор. кои |. О-ХО сі тая Ї90ІГ. КїіІв-Ззпорі.ггя, 1391. С.63^4. ' .

4. До гкггагат про ісгоріяяі погляди кі соціальні Ідеаяіт Григорія і Василя Поле7Н2 // Історія суспільної дуггця Рооії та України Ш1 -початку XX ст. Дніпропетровськ,!^. С.53--Ай.