автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.03
диссертация на тему: Общие закономерности управления звучанием тромбона

Полный текст автореферата диссертации по теме "Общие закономерности управления звучанием тромбона"

д гМІНІСЖЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ 1 ларківськнн державний інсппуг культури

і 'і ИЮП 1597

На правах рукопису

Горовой Сергій Гаврилович

ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗВУЧАННЯМ ТРОМБОНА

Спеціальність 17.00.03 - МузнчіГс мистецтво

Автореферат

дисертації па здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Харків - 1997

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі духових інструментів Донецької державної консерваторії ім. С.С.Прокоф’ева

Науковим керівник -

Качмарчик Володимир Петрович кандидат мистецтвознавства, доцент

Консультант

ГІаГідін Володимир Львовнч доктор медичних наук

Офіційні опоненті! - Якустпді Іван -Васильович

доктор мистецтвознавства, професор

Іванчеико Віталій Гаврилович кандидат мистецтвознавства, професор

І Іроііілна організація - Національна музична академія України

ім. ІІ.І.Чаііковськоі'о

Захист відбудеться “Я 5 ” Чер Р,ня 1997 р. о і %. год.

На засіданні Спеціалізованої ради Д. 02.21.01. по захист)' дисертаційна здобуття наукового ступеня доктора наук у Харківському державному інституті культури (310003, Харків, Бурсацький узвіз, 4 ).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківськоп державного інституту культури.

Автореферат розіслано “ 2.3” ТРАВНЯ 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат мистецтвознавства, професор

С.О.Еортпик

з

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

1.Актуальність дослідження. Дисертація присвячена виявленню механізму управління звучанням тромбона на об'єктивних засадах, що дає можливість надати конкретні методичні рекомевдацїї з формування виконавського апарату тромбоніста, що у свою чергу сприяє вдосконаленню методики навчання гри на тромбоні та < підвищенню виконавської майстерності музикантів.

- Проблема формування виконавських навичок з управління звучанням тромбона є. однією з найважливішіх в методиці навчання гри на тромбоні. Однак, не дивлячись на це, в теорїі та практиці виконавства на тромбоні вона найменше розроблена. Бурхливий розвиток науки та техніки на сучасному етапі стимулює пошук нових, більш прогресивних шляхів розвитку усіх галузей людської діяльності. Цей процес, звичайно, вплизде і на сферу підготовки професійних музикантів. Прагнення використати досягнення науки та техніки при розв'язанні проблем навчання гри на духових інструментах знайшли своє відображення в працях відомих музикантів та педагогів: В.М.Апатського, М.В.Волкова, Ю.І.Гриценко, К.Е.Мюльбсрга, І.В.Якустиді та інших.

Не дивлячись на певні досягнення в досліджених окремих питань виконавства та методики навчання три на різних духових інструментах, наукових робіт з теорії виконавства на тромбоні дуже мало. Це і обумовило вибір теми дослідження.

2. Основні завдання дисертацГі:

а) розгляд сучасних уявлень про івукоутворення при грі на

- тромбоні; '

б) розгляд закономірностей звукоутворення та звукошідобувашш на тромбоні, якиіі базується на наукових даних досліджень в галузі музичної акустики, та проведених у- роботі експериментів;

в) дослідження функціонування виконавського апарату тромбоні* ста в процесі звуковидобувания;

■ г) визначення механізму управління звучанням тромбона; д) розгляд шляхіп розвитку виконавською апарату тромбоніста та навичок управління звучанням інструмента;

3.Методологія дослідження.

Теоретико - методологічною базою дослідження стали .роботи Б.Константинова, О.Харкевича, У.Кока, Е.Тейлора, ЛЛено, Х.Беккера, Л.Бондарко, які виявились важливими . джерелами у визначенні механізму управління звучанням тромбона. .

Методика лабораторно-експериментальних досліджень з виявлення об'єктивних закономірностей механізму управління звучанням тромбона була розроблена разом з вченими Московського центрального військового шпиталю РА ім. М.Бурденко, Одеського інституту інженерів морського флоту, Одеського клінічного санаторію ім. Жовтневої революцїі. .

4. Наукова новизна дослідження.

Дана дисертація - одна з перших серед вітчизняних та зарубіжних робіт з теорії виконавства і методики навчання гри на тромбоні, в якій здійснена спроба комплексного дослідження ролі виконавського апарату тромбоніста в управлінні звучанням Інструмента, спираючись на об'єктивні дані досягнень в галузі

музичної акустики та власних експериментів. Такий підхід до вивчення проблеми управління звучанням тромбона дозволив:

1) вперше визначити взаємозв'язок між особливостями функціонування виконавського апарату і звуком, що виникає;

2) визначити провідну роль губного апарату тромбоніста в регулюванні висоти видобуваного звука;

3) встановити критерії раціональної постановки губного апарату;

4) визначити механізм управління звучанням тромбона;

5) розглянути шляхи вдосконалення та розвитку виконавського апарату тромбоніста.

5. Теоретична значимість роботи полягає у . розширенні сучасних познань в галузі теорії та практики виконавства на духозих інструментах.

Ч.

6. П р а к т и ч н е значення дисертації. Матеріали даної роботи можуть бути використані у процесі підготовки професійних тромбоністів, а також в навчальних курсах з методики навчання гри на духових інструментах.

7. Апробація результатів дослід ж е н н я. Основні положення дисертації повідомлялись на наукових конференціях та семінарах ( Москва 1978 p., Ленінград 1982, 1985 p.p., Красноярськ 1981, 1987 p.p., Чита 1988 p., Донецьк 1990 p., Ростов-на-Дону 1995 p.). За матеріалами дослідження прочитані лекціі для викладачів і учнів музичних училищ тз шкіл

і в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Кривому Розі, Красноярську, Абакані, Іркутську, Норильську, Читі, Улан-Уде, Дзержинську, Черкасах, Тернополі, Маріуполі; на ФПК при Ленінградській та Донецькій консерваторіях.

8. Структура дисертації. Дисертація Складається з Вступу, трьох глав (15 розділів) та Закінчення. Загальний обсяг 194 сторінки, бібліографія 118 найменувань, 66 малюнків.

ЗМІСТ РОБОТИ

' У Вступі обгрунтовується вибір та актуальність теми дисертації, дається методологія дослідження, а також визнача-ютьея можливі перспективи використання результатів роботи.

Глава 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗВУКОУТВОРЕННЯ В ТРОМБОНІ включає в себе три разділи. В першому розглядаються функції тромбона у європейській музиці та еволюція , його конструкцП.

Другий розділ присвячено розгляду суіасних уявлень про звукоугворення гри грі на тромбоні.

, Одну з перших спроб обгрунтувати закономірності роботи виконавського апарату тромбоніста у колишньому СРСР зробив аспірант інституту ім. Гнесіних Хасан Мухамед Ахмед (Єгипет) в дисертації "К вопросу о развитии исполнительского аппарата тромбониста" (1973 р.). В цій роботі він послідовно розглядає функціонування найважливіших елементів виконавсько-

го апарату тромбоніста: губного апарату, виконавського дихання, язика. Для аналізу роботи органів дихання тромбоніста у процесі гри був використаний метод пневмографі!; функції губного апарату вивчались з допомогою тензометрії. В цілому, зміст дисертації містить в собі факти фізичної реакції музиканта на певні виконавські ситуації. Об'єктивні закономірності звухоутворення на тромбоні та роль виконавського апарату музиканта у цьому процесі в роботі не розглядаються.

Видана в 1987 році "Методика обучения игре на тромбоне" В.Сумеркина має главу^ "Акустические основы и особенности звукообразования на тромбоне", яка е найбільш об'ємна та змістовна серед робіт, що присвячені цьому аспекту теорії та практики виконавства па тромбоні. Але і в ній про звукоутво-реннл на тромбоні написано лише кілька рядків загальних положень. '

У такому ;.гс обсязі говориться про принципи звукоутворення при грі па духових інструментах в інших вітчизняних та закордонних виданнях.

.Спираючись па такі відомості музикант (вчитель чм учень), не зможе знайти відповіді на питання, які виникають ¡; процесі вирішення найважливіших проблем опанування мистецтвом гри на інструменті і, в першу чергу - технічного характеру:

- яким с механізм взаємозв'язку функціонування губного апарату із звуком, що виникає?

- яким чином відбувається управління звучаниям

інструмента? .

- якими е шляхи пристосування індивідуальних особливостей виконавського апарату кожного музиканта до об'єктивних закономірностей звукоутворення?

- яким е взаємозв'язок функціонування губного апарату з роботою органів дихання, язика?

- які критерії раціональної постановки виконавського апарату? Процеси звукоутворення на духових інструментах з давніх часів привертають увагу вчених, що працюють в галузі фізики звука. Накопичено багатий матеріал, який узагальнює підсумки дослідів і,не зважаючи на те,що фізика мідних духових інструментів має ще багато проблем, на основі існуючих даних стає можливим зрозуміти з позицій виконавства загальні закономірності

. звукоутворення у тромбоні, роль виконавця в ньому. Детальному розгляду цього питання присвячено третій розділ.

’ Для кращого його розуміння найбільш корисними можуть бути праці Б.П.Константинова та О.О.Харкевича. У книзі Б.П.Константннова "Гидродинамическое звукообразование й распространение звука в ограниченной среде", різновидність звукоутворення, яка лежить в основі зародження звука в духових , інструментах, носить назву ГІДРОДИНАМІЧНА. Гідродинамічне звукоутворення - "явление перехода потенциальной или кинетической энергии стационарного течения жидкости или газа в энергию колебательного движения" (Константинов Б.П. ГидрО-. динамическое звукообразование и распространение звука в ограниченной средс.-Л.:Наука,1974.-с.З)

У разі протікання якогось середовища крізь отвір народжується звук. Виникнення звуку у цьому випадку обумовлено лпома причинами; - ; ; . :

1) Нестійкість самої течії середовища при протіканні крізь отвір постійного діаметру ( при обтіканні твердих тіл потоком рідини чи газу біля поверхні цих тіл утворюється турбулентний потік, супроводжуваний турбулентними шумами ). Виникнення звука за таким типом має м'ісце в різноманітних свистульках, органних трубах, флейтах.

2) Нестійкість самих меж стаціонарної течії середовища

(зародження звука в цьому випадку трапляється в-цаслідок течії середовища крізь отвір, що відкривається та закривається клапаном). .

В мідних духових інструментах роль клапана виконують губи музиканта. Для здобуття кожного звука необхідне спеціальне регулювання губ. Це було встановлено у ході експериментів із збудження звуків в тромбоні без участі музиканта за допомогою гумового клапана, що імітує губи людини ( такий клапан складався з дерев'яного каркасу, що мав отвір, діаметр котрого відповідав розмірам мундштука. При допомозі гвинтів у каркасі були затиснуті дві смуги гуми. З одного боку клапан був з'єднаний з мундштуком, з іншого - з шлангом компресора. Щоб видобути звуки різної висоти, необхідно було регулювати клапан. Для одержання більш високих звуків смуги необхідно було натягувати, для більш низьких - послаблювати.

Підтримання незатухаючих коливань при збудженні звука здійснюється за рахунок взаємного впливу клапана та акустичної системи (губи - інструмент). В цьому розумінні, тромбон являє собою систему, котра функціонує при безпосередній фізичній участі музиканта (органи дихання, м'язи обличчя, ротова порожнина).

Функціонування духових інструментів, як автоколивальних систем,розглядає в своїй роботі "Автоколебания" О.О.Харкевич.

За його визначенням, "автоколебательной системой называется устройство, способное создавать незатухающие колебания на основе преобразования постоянного движения в колебательное и характеризующееся наличием источника энергии, колебательной системы, клапана, регулирующего поступление энергии в колебательную систему периодическими порциями и обратной связи со стороны колебательной системы, управляющей работой клапана" (Харкевич О.О. Двтоколебания.-М.;Гос.изд.техн.-теорет.лит., 1954.-c.147). .

У відношенні до тромбона складові частини автоколивальної системи виглядають таким чином: джерелом енергії служить видихуване музикантом повітря; роль клапана виконують губи разом з мундштуком; коливальна система - сам інструмент; зворотний зв'язок - вплив коливальної системи на клапан. Ця взаємодія здійснюється крізь модулюючий струмінь повітря. З одного боку, іуби впливають на коливання акустичної системи (збуджують звучання тромбона); з іншого - коливання акустичної системи керують коливаннями губ, тому, що в подібних автоколивальних системах коливання визначаються акустичною системою.

Механізм збудження звуку в тромбоні ножна описати за такою схемою: з початком видиху у ротовій порожнині

підіймається тиск, який утворюється в результаті активного опору зімкнутих губ, попередньо настроєних на частоту потрібного звука. Як тільки сила тиску повітря переборює опір губ. іусий обумовлений висотою звуку, губи розмикаються, і в

канал інструмента потрапляє згусток стислого повітря, який утворює імпульс стиску. Цей імпульс пробігає до відкритого кінця резонатора (розтруба інструмента), і, відбившись від н£.ого повертається назад у вигляді імпульсу розрідження. Коли він досягає мундштука, тиск у зоні губ падає і вони знову змикаються. Це опис лише одного коливального циклу. Кількість таких циклів за одиницю часу залежить від частоти звука.

Глава 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГУБНОГО АПАРАТУ У ПРОЦЕСІ ЗВУКОВНДОБУВАННЯ

Для вивчення механізму функціонування губного апарату тромбоніста, його взаємозв'язку в процесі гри з диханням, роботою язика, у експериментальній частині дисертації були використані методи об'єктивних досліджень.

1). Метод візуального контролю функціонування ззукоутво-рюючої частини губ тромбоніста за допомогою прозорого мундштука, виготовленого з органічного скла.

2). Метод штучного збудження звука в тромбоні за допомогою гумового клапана, що імітує губи музиканта.

3). Метод рентгенографічного дослідження губного апарату в процесі звуковндобування.

4). Метод спектрального аналізу різноманітних звуків, збуджених в тромбоні.

5). Метод візуалізації звукових картин різних прийомів звуковндобування на тромбоні.

6). Метод інтенсифікації розг.итку фізичних кондицій гуоного апарату за допомогою електромедичної апаратури.

Особливості функціонування губного апарату тромбоніста розглядаються в другому розділі. Спираючись на знання про природу звукоутворення в тромбоні можна дійти висновку, що одним з найважливіших елементів виконавського апарату тромбоніста, який бере безпосередню участь в процесі звукоутворення, є губи. Саме від характеру їх функціонування в процесі звуковидобування багато в чому залежить якість звучання інструменту і вирішення власно виконавських задач.

В існуючій методичній літературі проблема функціонування губного апарату тромбоніста та .'його постановки зводиться, як правило, до визначення місця розташування мундштука на губах. Методичні роботи у цій галузі, в переважній більшості, ( рекомендують встановлювати мундштук більшою частиною на верхню губу. В одних роботах говориться про 2/3 площі мундштука, яка повинна, бути розміщена на верхній губі, у інших

- 3/5. ' г .

[ ■

При розгляді особливостей функціонування губ музиканта в

процесі звуковидобування і і проблеми постановки гу бного апарату, що з цього виникають^ необхідно спиратися:

1) на закономірності роботи губ як клапана у автоколи-пальцін системі; .

2) на їх анатомо - фізіологічні особливості;

3) на їх взаємодію з мундштуком.

Широкі можливості до розуміння особливостей функціонування іуб музиканта в ролі звукоутворюючого клапана та вирішення проблеми постановки губного апарату тромбоніста відкриває

використання прозорого мундштука. Такий метод дослідження було впереше застосовано в даній дисертації. В ході експериментів із спостереження за роботою іуб професійних музикантів під час гри на інструменті стало наявним те, що провідна роль в процесі звуксвидобування належать не всьому , тілу іуб, розташованому у чашці мундштука, а іх слизовій оболонці (епітелію). Виняток складають тільки звуки контроктавн, при збудженні котрих приймає участь все тіло губ. Ця особливість функціонування губ тромбоніста була виявлена за допомогою покриття епітелію темною водостійкою фарбою.

У музикантів, які володіють яскравим,міцніш звуком в широкому діапазоні, за допомогою прозорого мундштука було встановлено, що в процесі звуковндобувашія бере участь приблизно рівна частина епітелію обох іуб. У зв'язку з цим стає зрозумілим, що проблема постановки губного апарату не може зводитись до механічного прикладання мундштука на 2/3 чи 3/5 ко верхньої губи. З'єднання мундштука з губами повинно призвести до максимального залучення епітелію обох губ в процесі звукоутвсрення. _

Зліпснптн таке з'єднання можна спираючись на знання ’¡¡атомо-фізіологічішх особливостей м'язів навколо рота. Перш іа исс необхідно прийняти до уваги, що роль клапана виконує '.рутовий м'яз рота, єдиний, який мав круговий напрям і п іого природні функції входить аґґї закриття рота. На цін функції і базується механізм регулювання стану кругового м'яза, іільшЩільне закриття рота збільшує пружність клапана, в ре-ультаїї чого стає можливим виконання високих звуків, а змен-ієііня щільності приводить до зворотнього результату. Для тою.

щоб круговий м'яз був у змозі вільно виконувати функцію клапана з максимальним використанням епітелію, губи повинні з'єднуватись з мундштуком таким чином, щоб нижня губа була б вільно розміщена у чашці мундштука і не перетискувалась полем. В цьому разі гарантовано повноцінне використання Ті епітелію. Верхня іуба навпаки повинна бути притиснута полем мундштука щонайнижче. Це дозволить залучити в коливальний процес додаткову масу її епітелію. При такому з'єднанні губ з мундштуком формується клапан з рівними масами епітелію обох губ.

Зовні розташування мундштука на губах у різних музикантів може відрізнятися. Це залежить від будови губ, прикусу. Але те, що повинно бути утворено з губ у чашці мундштука, підкорюється єдиним законам звуковидобування в інструменті і повинно їм відповідати.

Виявленню особливостей функціонування звукоутворюючої частини губ, їх взаємозв'язку з виникаючим звуком, визначенню практичних шляхів управління роботою губного апарату і звучанням інструмента в процесі виконавства надано місце у наступних розділах цієї глави.

Для цього був застосований метод візуального контролю функціонування звукоутворюючої частини губ тромбоніста з допомогою прозорого мундштука. Крім цього також були проведені рентгенографічні дослідження губного апарату у момент взяття на тромбоні звуків різної висоти та спектрографічні дослідження якості цих звуків.

Візуальний контроль за функціонуванням звукоутворюючої частини губ при грі звуків різної висоти дозволив встановити

взаємозв'язок побаченого та почутого з теоретичними засадами звукоутворення та звуковіздобування на тромбоні і визначити шляхи свідомого управління звучанням інструмента. У цій главі також подано ряд фотознімків губного апарату тромбоніста, зроблених в момент взяття звуків різноі висоти. На них видно, що стан звукоутворюїочого тіла змінюється в залежності від висоти звука. Якщо у разі взяття звуків контроктави клапан досягає максимальних, розмірів і у коливальному процесі приймає участь вся маса . звукоутворюїочого тіла (губи приймають максимально горизонтальне положення і крайнє висинуті вперед), то при підвищенні звуків маса звукоутворюїочого тіла зменшується. При цьому у коливальному процесі приймає участь тільки епітелій губ, який, по мірі підвищення частоти звуків, втягується усередину роговоі порожнини, що приводить до зменшення площини звукоутворюїочого тіла. Із горизонтального положення губи переходять у все більш вертикальне і притискаються до зубів. Пр» грі звуків верхнього регистру використовується тільки вузька смуга дуже натягнутої слизовоі оболонки губ. .

Підтвердження залежності висоти звука від маси звуко-. утворюючого тіла виявлено і в результаті рентгенографічних, досліджень губного апарату тромбоніста в. процесі взяття звуків різноі висоти. На зроблених в момент звуховидобування рентгенографічних знімках добреРЬидно, що по мірі підвищення звуків мундштук наближається до зубів. Це теж підтверджує той факт, "що при підвищенні звуків тиск мундштука на зуби посилю-. ється (без цього неможливо досягти необхідного натягнення епітелію) і,дуби із горизонтального положення переходять у