автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.05
диссертация на тему: Онтология святости в древнекиевском христианстве(на материале Киево-Печерского Патерика)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Онтология святости в древнекиевском христианстве(на материале Киево-Печерского Патерика)"

РV Б ОД

. г'

1НСТИТУТ Ф1ЛОСОФН НАЦЮНАЛЬНО! АКАДЕМП НАУК УКРА1НИ ■

На правах рукопису

КУШАКОВ Вячеслав Юртйович

ОНТОЛОГ1Я СВЯТОСП У ДАВНЬОКИ1ВСЬКОМУ ХРИСТИЯНСТВ1

(На матер1ал! Киево-Печерського Патерика)

Слец! альШсть 09.00.05 -- 1стор1я ф1лософ1г

Автореферат дисертацП на здобуття наукового ступени кандидата ф1лософських наук

КИ1В - 1996

Дисертац1сю с рукопис.

Робота виконана в Тнститут! ф1лософП HAH Укра1ни.

Науковий кер1вник - доктор фыософських наук, професор

Горський В1лен Серг1йович

0ф1ц1йн1 опоненти:

1) доктор ф!лософських наук, професор Бичко 1гор Валентинович

2) кандидат ф!лософських наук Юймов Валер1й Володимирович

Провхдна установа - Нац1ональний аграрний ун1верситет (кафедра фзлософШ

Захист в!дбудеться 1996р. на зас1данн!

спец1ал1зовано1 вчено! ради Д 01.25.06 для захисту ди-сертащй на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) ф!лософських наук в 1нститут1 ф1лософП HAH Укра-1ни за адресою: 252001, Ки!в-1, вул. Трьохсвятительсь-ка, 4, к1мната 318.

3 дасертац1ею можна ознайомитись в 61бл1отец1 1нституту ф1лософ11 HAH Украгни (вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат роз1слано "¿2" к^Нн-^ 1996р.

Вчений секрктар спец1ал1зовано1 ради

кандидат ф!лософських наук

Ситниченко Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальн1сть теми досл1дження

Проблематика, пов'язана з ф!лософським тлумаченням сакрально! символики, набувае сьогодн1 зростаючо! актуальност!. По-перше. масове звернення науковц!в до давнього пер1оду на-шо1 !стор1! у пошуках первинних виток!в укра!нсько! культури спричинилося до зростаючого зац!кавлення в1тчизняною думкою середньов1ччя. 1стотна сакрал!зован1сть та рел1г!йна ангажо-ван1сть середньов1чно1 думки вимагае в1д досл!дник1в принци-пово м!ждисципл1нарного характеру под!бних розв!док, де од-н1ею з обов'язкових дисципл1н треба визнати ф!лософськ1 сту-д11 рел1г1йно1 св1домост1. Образ святост1 формуе осереддя всього семантичного поля сакрально! символ1ки 1 пос1дае чи не головне м1сце у структурн!й 1ерарх1! екзистенц1ал1в се-редньов!чно! культури Укра!ни як, м1ж 1ншим, 1 будь яко! культури християнського та юдейського св1т!в. По-друге, це пояснюеться бурхливим розвитком сучасного ф!лософського ре-л!г1езнавства, що рефлектуе в1тчизняне "рел!г1йне в!дроджен-ня" й намагаеться досл!дити коршня принципово! доречност1 рел1г1! в культур!, цим вхдродженням засв!дчено!. Нарешт!, по-третг, сьогодн! ми е св!дками асим1ляц11 сучасною ф!ло-софською думкою проблемного кола антрополог1чних, рел1г!сз-навчих, етнограф!чних студ1й. Матер!алом ф!лософських розду-м!в все част!ше постають нетрадиц!йн! культурн! текста. Зм1-нюеться ставлення й стосунки сучасно! ф1лософ!1 з !! мину-лим. Експл1кац!я ф!лософсько! проблематики, сп1льно! для се-редньов!чно! думки й сучасно! ф1лософх! сьогодн! с ц1лком

можливою. Ця сп!льн!сть грунтуеться, на нашу думку, на сп!льност! граничних буттевих засад 1снування культури й лю-дини як тако!. Сакральн! символ!чн! структури репрезентують певн! архетип1чн1 буттев! структури, котр1 е конституюючими чинниками способу буття людини як такса, 1 з необх!дн1стю в!дтворкшть себе у тих чи !нших формах у будь яку епоху.

Запропонована дисертац!я е першим 1сторико-ф1лософським досл1дженням онтологП святост1, що грунтуеться на матер!ал! середньов1чно! в1тчизняно! аг1ограф!1, а саме, одн!е! з най-визначн1ших пам'яток давньоки!всько! доби - Киево-Печерсько-го Патерика. Жит1йна л!тература вже не раз виступала предметом наукових защкавлень 1сторик1в ф1лософ11. В укра!нськ1й ф1лософськ1й сп1льнот! аг1ограф1я розглядалася головним чином п1д кутом 11 етичних 1мпл1кац1й, а християнство як таке тлумачилося як переважно етична доктрина, при чому досл!дни-ки не ставили перед собою завдання експл1кацП онтолог!чних п!двалин рел1г1йно1 етики. 0нтолог1чн1 аспекта аг1ографП 1 репрезентовано! нею сакрально! символ!ки дос! не привертаж уваги в!тчизняних вчених. На ф!лософськ1й експл1кац11 саме цього зр1зу культури в1тчизняного середньов1чча й зосереджуе сво! розв1дки дисертант. П1д онтолог!чним ракурсом досл!д-ження проблематики святост! розум!еться пошук граничних буттевих п!двалин виникнення та екзистенц!йно значущо! д1евост1 сакрально! символ!ки, що розглядаеться як репрезентант фун-даментальних засад автентичного способу буття людини як та-ко!. Увагу досл1дника зосереджено таким чином не на анал1з! етичного 1деалу як такого, а на буттевих умовах можливост! його породження та функщонування в культур!. Автор, серед 1нш0г0, зосереджуеться на тих моментах, як! св1дчать про

ориг!нальн1сть 1 неоднозначн!сть давньоки1всько1 ф!лософсь-ко1 думки, 1, зокрема, осмислення проблематики, породжувано! образом святост!.

Р1вень науково! розробки проблеми

Свят1сть, як 1 семантичне поле сакрально! символ!ки в ц!лому все ще залишаеться дещо екзотичною темою ф!лософсько-го осмислення. В1тчизнян1 1сторики ф1лософ1! досл!джують проблему святост1 на матер1ал! середньовЗлно! аг1ограф!1. У зв'язку з цим свят1сть анал!зуеться головним чином п!д кутом зору етичного 1деала 1 в контекст! функц!онування в культур1 образу святост!, вт1леного у феномен! святих. Зах1дн! ф!ло-софи звертаються до образу святост! головним чином у площин1 його естетичних (Дж. Март!н) або пол1тичних (П. Х1нчл1фф, К. Морр1сон) 1мпл!кац1й. Спец!альний ф!лософський анал!з святост! як стрижневого екзистенц!ала рел!г!йно! думки як та-ко1, досл!дження граничних буттевих засад та причин практично! д!евост1 автентично! рел1г!йно! етики, зокрема утворення й дп сакрально! символ1ки,онтолог!чних п!двалин II потужно-го впливу в житт1 як окремо! людини, так ! культури в ц!ло-му, залишаеться перспективна. Однак потужну наукову базу для такого анализу вже створено.

Як в!тчизняними, так ! заруб1жними мед!ев!стами з1брано безмежний матер1ал, велика частина якого вже певним чином структурована й теоретично осмислена у працях таких досл!д-ник!в, як Ж. Ван Баак, А. Я. Гуревич, Г. Ейкен, Ж. Ле Гофф, Ф. Томсон, Ж.-К. Шм1тт та !нш!. Зокрема, А. Ахут!н, С. Бон-дар, А. Бичко, I. Бичко, Ю. В1льчинський, Т. Гол!ченко, В. Горський, М. Громов, В. Малахов, Л. Поляков. С. Хоружий, Т.

Чайка працювали в галуз! ф!лосфського анал1зу в1тчизняно1 середньов!чн1 думки. С. Авер1нцев, В. Бичков, А. Кураев, В. Шох1н розробляли естетичн1 та культуролог!чн1 питания давнь-орусько! доби. В. Живов, С. 1ванов, М. Попович, Г. Федотов досл!джували оособливост1 в!тчизняного рел1г!йного й м1фоло-г1чного св1тогляду. Ц1кавих результат!в д1йшли, вивчаючи давньоки!вськ1 л1тературн1 пам'ятки, л1тературознавц1 й л!нгв1сти (Ю. 1с1ченко, В. Колесов, К. Мяло, JI. Ольшевська, Г. Павленко, В. Топоров). Досл1дження 1сторик1в та л1нгв1с-tíb мають суттеве значения з огляду з!брання та систематиза-цП фактичного матер1алу, котрий може бути використано як матер!ал власне ф1лософського анал1зу. Йдеться у першу чергу про антрополоПчн! та етнограф!чн1 дан1. Важливим,уявляеться те, 1до у працях л!нгв1ст1в школи м1стяться надзвичайно ц!н-н1 результата ретельного етимолог1чного анал!зу, виконаного на високому теоретичному р!вн! (як у фундаментальному дос-л1дженн! В. Топорова "Святые и Святость в русской духовной культуре").

В розробц1 методолог!! та конкретних методик тлумачення рел1г!йних текст!в значних результат1в досягли зах!дн1 дос-л1дники. Зокрема треба згадати таких вчених, що працюють у галуз1 розробки методологП й практичного тлумачення б1бл11, як Д. Гр1нвуд, У. Доу Еджертон, Б. Мал1на, Дж. Маццео, У. Рандольф Тейт, П. PiKep, Р. Дж. Хоулден. Важлив! аспекти тлумачення рел!г!йних текст1в розробляють представники су-часно! б1бл1йно1 герменевтики, зокрема школи зор1ентовано! на читача критики (К. Вохаут, Р. Ланд1н, Е. МакНайт, A. Tice лтон).

Значний внесок у справу ф!лософського осмислення рел1-

г1! зроблено давн1ми й сучасними теологами. 3 огляду теми досл!дження заслуговують особливо! уваги прац! сучасних про-тестантських теолог1в, що сприяють подальшому розвитку взае-морозум1ння й творчого д1алога ф!лософ!! та рел1г11.

До недавнього часу 1сторики ф!лософ11 знаходили спроби розв'язання животрепетних питань сучасно! людини у будь-як!й епос!, т1льки не в Середньов1чч1. Опосередковано до проблем, що непоко!ли давню й середньов1чну рел!г!йну думку, зверта-лися видатн1 ф!лософи сучасност!, схилып до серйозно! сп1в-бес1ди з рел1г!йним св1тоглядом. Йдеться у першу чергу про С. К1ркегора, Ф. Н1цше. А. Камю, Ж. П. Сартра, М. Гайдегера, К. Ясперса, М. Бубера, Г. Гадамера, П. Р!кера, Л. Шестова, К. Г. Юнга (останн!й присвятив ц1лу низку фундаментальних праць досл!дженню сакрально! символ!ки).

Пошуку та експл1кац11 ф1лософсько! проблематики у хрис-тиянськ!й. зокрема, середньов1чн1й, думц! присвячено глибок! пращ мислител1в "ср1бного в1ку рос1йсько! ф!лософ11" (С. Булгаков, Б. Вишеславдев, В. Зеньк1вський, Вл. Лоський, П. Флоренський, Г. Флоровський, С. Франк). Прац! цих, а також 1ЦЛ01 низки зах1дних досл1дник1в (серед сучасних згадаемо X. В1ча, Дж. П. Даугерт1, А. Плант1нгу, Дж. Росса) спричинилися до переосмислення на сучасному р1вн1, визнання права на 1с-нування й наповнення новим зм!стом поняття "християнсько! ф1лософ1!".

Треба зазначити також, що в мед!ев1стиц1 досить довго панувала тенденц!я переважного зац1кавлення вивченням соц1-альних вим!р!в середньов!чного сусп!льства. Набутки зах1дно! й в1тчизняно! мед1ев!стики в ц1й сфер! значн1 й безперечно важлив!. Але напружен! екзистенц!йн! шукання та св!тоглядн1

кризи тод!шньо! людини майже не привертали уваги досл!дни-к!в, зосереджених на И сусп!льному житт1 та масових пан!в-них св!тоглядних парадигмах. Запропоноване досл1дження е, серед 1ншого, спробою зм!нити це положения й в1дкрити шлях до збагачення сучасно! онтологП людини за допомогою вико-ристання матер1алу середньов!чно1 думки.

Мета досл!дження

"Метою досл!дження е зд!йснення, на грунт1 вивчення тексту Киево-Печерського Патерика, ф1лософського анал!зу святост! як стрижневого екзистенгЦалу давньокювського хрис-тиянства з огяду на його онтолог!чний 1 практичний зм1ст, буттев1 п!двалини його виникнення та 1снування в культур!. У зв'язку з цим перед досл!дником постае низка завдань:

- з'ясувати онтолог1чний зм1ст образу святост!;

- здшснити анал!з Святого Письма як контекстуального тла тлумачення давньорусько! аг1ографП з метою окреслення головних рис вт1леного тут розум1ння святост!;

- проанал!зувати Киево-Печерський Патерик п1д кутом зо-ру з'ясування онтолог!чних засад породження та функц!онуван-ня сакрально! символ!ки, зосереджено! навколо образу святости

- спираючись на одержан! в анал!з! результата, показати можлив1сть залучення середньов1чно! в1тчизняно! думки до сильного з сучасною св!товою ф!лософ!ею осмислення найпеку-ч!ших проблем людини та культури.

Методолог1чна 1 теоретична основа дисертацП

Теоретичн! засади досл1дження сформован! вивченням та

осмисленням п1д кутом зору досл1джувано! теми широкого кола джерел, Святого Письма, давн!х та середньов1чних текст!в, праць в1тчизняних та заруб!жних ф1лософ!в, 1сторик1в, л1те-ратурознавц1в, рел!г!езнавц1в, !сторик!в ф!лософ11. Методо-лог1чн1 принципи дисертацП грунтуються на засадах уникнення спрощення, редукц!он!зму, невиправдано! трив1ал1зацИ, а також 1деолог1зац1! тем та проблем давньо! та сучасно! думки. Автор св!домо утримуеться як в!д зваб всеохошпоючо! сциенти-зац11 семантичного поля проблематики досл1дження, так 1 в1д авторитарного освячення 1 проголошення недоторканост1 окре-мих його тлумачень. Цим пояснюеться широке використання джерел, марг!нальних для кола текст!в, визнаних ортодоксальною церковною традиц!ею.

Ваклив1 методолог1чн! аспекта прац! були запозичен! у представншив сучасно! ф!лософсько! герменевтики (Г. Гада-мер. П. Р!кер), а також б!бЛ1йно! герменевтики, зокрема герменевтики "зор!ентовано! на читача критики" (К. Вохаут, Р. Ланд!н, Е. МакНайт, А. Т1селтон). Особливо важливою ця час-тина методолоПчно! основи досл!дження була для з'ясування значения звернення до середньов!чно! думки для сучасних ф1-лософських розв!док.

Комун1кативн1 аспекта онтологП святост!, виявлен! в ход! досл!дження набули такого ключового значения, що ствердження "сп!вбуттевого", татерсуб'ективного характеру святост! може розглядатись як один з методолог1чних принци-п1в дисертацП.

Автор намагався також уникати одноб1чностей, монолог1з-му 1 залучати до розгляду якомога б!льше аспект!в та можли-вих кут!в зору на ту чи !ншу проблему, водночас усв1домлюючи

необх1дн!сть певних обмежень, зумовлених обраною темою, ракурсом И розробки, метою та специф1кою жанру роботи.

Серед Хншого автор використовуе принципи сучасних ком-паративних та м1ждисципл1нарних студ1й 1 деяк! прийоми роботи з 1сторичним матерХалом, запозичен! з окремих напрямк1в сучасно! мед!ев1стики, зокрема французько! школи !сторично! антропологи (М. Блок, Ж. Ле Гофф).

У п1дход1 до 1сторико-ф1лософського матер1алу автор ке-руеться сучасною парадигмою осмислення стосунк1в ф1лософ11 з1 своею 1стор!ею, артикульованою вперше представниками французько! школи "ф!лософП 1сторИ ф1лософ!!", засновано! Марселем Геру (1891-1976). Зг1дно з цим п1дходом ф1лософ1я може 1снувати лише як множина ф1лософ1й, що не п1длягають редукцИ до яко!сь одн1е! 1 е 1ндив1дуальними й нав1ть ун1-кальними в1дтвореннями життевого досв1ду особистост!. Ф1ло-софськ! роздуми минулого залишаються сучасними й неп1двлад-ними плинов1 часу в1чними духовними ц!нностями.

Наукова новизна досл!дження

0риг1нальний внесок досл1дження до 1сторико-ф1лософсь-ко! науки полягае у тому, що на основ1 анал1зу одн1е! з най-визначн!ших пам'яток в1тчизняно! середньов1чно! культури -Киево-Печерського Патерика та контекстуально пов'язаних з ним текст1в з'ясовано онтолог1чн1 аспекта сакрально! символен, зосереджено! навколо образу святост!.

Основн! елементи новизни:

- Дисертац!я е першим 1сторико-ф1лософським досл1джен-ням саме онтолог!! святост!, виконаним на матер1ал! в1тчиз-няно! аг!ограф!!.

- Дисертац1я м1стить ретельний анал1з старозапов1тного тексту, покликаний окреслити головн! риси вт!леного тут ро-зум!ння святост1. Подаеться узагальнена типолог!я святого у Б1бл11, яка грунтуеться на результатах етимолог!чних, куль-туролог1чних та герменевтичних розв!дках автора. Досл1дження Святого супроводжуеться розглядом деяких 1нших ключових ста-розапов1тних екзистенц!ал1в (серед них: благословения, очищения, об'явлення, обраност!, жертви, суду та смерт!), котр! допомагають експл1кувати ц1л1сний, структурований та контекстуально обгрунтований образ святост! у Святому Письм1. Особливо п!дкреслюеться 1нтерсуб'ективний, "сп!в-буттевий" характер святого й святост!, довести який покликаний зокрема анал!з молитви як принципово д1алог1чного феномену або звер-шення. Доведено, що серед 1ншого сакральн! практики були покликан! усунути негативн! насл1дки недШсно! комун1кац11, здобути первинну в!дкрит!сть автентичних стосушив людини з

1НШИМ.

- Обгрунтовано висновок про те, що формування ориг!-нального образу святост1 у давньоки1Вськ1й культур1 може розглядатись як результат рецепцП та своер1днох 1нтерпрета-ц11 б!бл1йного образу святост!. Однак важливо, що умовою можливост1 тако! рецепцП, глибинною засадою звернення до цього образу було те, що в!н являе собою репрезентац!ю гли-бинних буттевих структур, "архетип!чних" утворень, ампл!ф1-кац1я яких на тл! давньоки!вських культурних реалш 1 утво-рювала онтолог!чне п!дгрунтя, котре прагнула осягнути се-редньов!чна в!тчизняна думка.

- В досл1джен! проведено анал!з Киево-Печерського Патерика п1д кутом зору експл1кац11 онтолог!чних засад породжен-

ня та функц!онування сакрально! символ!ки. Серед !ншого автор детально анал!зуе прям! та опосередкован! вказ!вки на буттев1 п1двалини святост! у Киево-Печерському Патерику, анал!зуе онтолоПчний зм!ст християнського подвижництва (зокрема чернецтва) як специф1чно! форми ф!лософування, з'-ясовуе внутр1шн1 зв'язки образу святост1 з деякими фундамен-тальними проблемами ф1лософсько! 1нтерпретацИ християнства (проблематика об'явлення, сп!вв1дношення езотеричного та ек-зотеричного в культур!, тощо), окреслюе своер!дн! риси образу святост1, що сформувалися на тл! в1тчизняно! культури, а також доводить репрезантативн!сть Киево-Печерського Патерика як джерела вивчення в1тчизняно! ф1лософсько! думки, зокрема, з огляду обрано! проблематики.

- В досл!дженн1 також з'ясовано можлив!сть експл!кацИ ф1лософсько! проблематики, сп1льно! для середньов!чно! думки й сучасно! ф!лософ1!. Ця сп!льн!сть стосуеться в першу чергу практично! спрямованост! ф!лософських роздум1в (в екзистен-ц!йному сенс1); приор!тету комун1кативно1. сп1вбуттево! проблематики; ор1ентац!1 на адогматичн1сть, толерантн1сть, ц!л!сн1сть св!тосприйняття; й грунтуеться, вважае автор, на сп1льност1 граничних буттевих засад !снування культури й лю-дини як тако!. Сакральн1 символ1чн1 структури репрезентують певн! архетип1чн! буттев1 структури, котр1 е конституюючими чинниками способу буття людини як тако!, 1 з необх!дн!стю в1дтворюють себе у тих чи !нших формах у будь яку епоху.

Теоретичне 1 практичне значения робота

Результати дисертац!йного досл1дження можуть бути вико-ристан!-:

- 11 -

- для подалыпого ф!лософського та 1сторико-ф!лософсько-го анал1зу середньов1чно! в!тчизняно! та cbítoboí думки;

- для викладання тих питань ф1лософ!! та 1стор11 ф!ло-соф11, а також фХлософського релШезнавства I м1ждисципл1-нарних мед!ев1стичних курс!в, як! пов'язан! з проблематикою формування та функц1онування в культур! образу святост!, з розглядом онтолог!чних acneKTiB сакрально! символ!ки, 1сто-pli рел!г!йно-ф!лософсько! думки Кихвсько! Рус! та христи-янського середньов1чча в ц1лому;

- для постановки низки питань, пов'язаних як з конкрет-ним анал1зом онтолог!чного зм!сту екзистенц!ал1в середнь-ов!чно1 думки та досл!дженням онтолог!чних п!двалин рел1г1й-но1 етики, так i з подальшою розробкою методолог1чних прин-цип!в под1бних досл1джень;

- запропонований матер!ал 1 вироблен! на його грунт! п!дходи можуть бути використан! у ф!лософських та междисцип-л1нарних компаративних мед!ев!стичних досл!дженнях.

Апробац1я роботи

Ряд положень дисертацП опубл!ковано у зб1рках наукових статей та журналах "Ф!лософська та сощолог!чна думка" й "В1сник Ки1вського ун1верситету" протягом 1993-96 рок!в (див. список опубл!кованих роб!т). Про окрем1 результата дослШення автор пов!домляв у допов!дях на VIII м!жнародн!й науковхй конференцП з актуальних проблем досл!дження ф1ло-софсько! культури сх!дних слов'ян XI—XVIII ст. у м. Полтав! (жовтень 1992р.), Другому М!жнародному KoHrpeci Укра1н!ст!в у Львов! (вересень 1993р.), Другому Укра1нському ф!лософсь-кому KOHrpeci в Киев! (червень 1995р.), а також п1д час се-

м!нарських занять у коледж! Х1троп Лондонського ун!версите-ту. Результата досл!дження було використано у сп1льн!й мо-нографП "Герой ,давньоки1вського жит1я. Ф1лософський штрих до морального портрету." для укладання ф1лософського комен-таря до зразк1в давньоки!всько! аг1ограф1чно! л1тератури.

Структура дисертацИ

У в1дпов1дност1 з метою та зм!стом досл1дження дисерта-ц1я складаеться 1з вступу, двох розд!л1в, заключения та списка л1тератури. тим чи 1ншим чином використано! в робот1. У вступ! окреслюються та обгрунтовуються загальн! принципи досл1дження та його актуальн1сть. Перший розд!л присвячено анал!зов1 Святого Письма, як контекстуального тла постановки проблеми святост1 у в1тчизнян1й середньов!чн1й думц!. Одержан! результата використано у другому розд!л! для досл!джен-ня киеворуського образу святост!, його онтолог1чних п1два-лин, умов та способ!в його !снування в культур!, а також особливостей його !нтерпретац1! на в!тчизняному грунт!.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ РОБОТИ

У вступ1 з'ясовуеться актуальн!сть теми дисертац1йного досл1дження, визначаеться головна мета роботи, обгрунтову-еться виб1р методолог!чного знаряддя, подаеться загальна характеристика методологи, що застосовуеться в досл!дженн!, викладаеться сучасний стан розробки проблематики дисертацП, сформульован! мета ! завдання дисертац!!, розкриваеться II наукова новизна, можлив!сть теоретичного 1 практичного зас-

тосування результатов досл1дження, викладено результата його апробацП автором.

У першому роздШ дисертацП "РЕПРЕЗЕНТАЦ1Я ОНТОЛОГ11 СВЯТОСП У СВЯТОМУ ПИСЬМ1 ЯК КОНТЕКСТ АНАД13У Киево-ПЕЧЕРСЬ-КОГО ПАТЕРИКА" анал1зуються репрезентацП онтологП святост! у Святому Письм! з огляду на найсуттев!ш! для майбутньо! ре-цепцП давньоки!вською культурою риси - б1бл1йного розум1ння Святого.

0ск1льки проблемне поле досл!дження е ще майже некуль-тивованим у в1тчизнян1й ф1лософськ1й сп!льнот1, методолог1ч-не п1дгрунтя прац! потребув особливо! уваги. Саме тому, з'ясуванню цього п!дгрунтя, обгрунтуванню вибору методоло-г1чного знаряддя, конкретних методик ф!лософського анализу й тлумачення рел!г1йних, зокрема аг1ограф!чних текст!в, а та-кож доведению можливост! й виправданост! под1бного тлумачення як такого, присвячено окремий перший параграф прац!:-' "Ме-' тодолог1чн1 засади й вих1дн1 положения". В ц1й частин! робота подано вих!дн! припущення, пов''язан1 з ексшикац!ею обра-но! теми, зокрема т1. • що стосуються розум1ння поняття святост!, зм1сту, що вкладено автором до терм!ну онтолог!я, стосовно проблематики досл!дження.

Визначено ставлення автора до !снуючих або тих, що !с-нували в минулому, принцип1в робота з текстом, обгрунтовано виб!р джерел, значна частина яких е "марг!нальними" для тра-дицшного р!чища досл!дженнь середньов!чно! аг1ограф!!, визначено головн! принципи !х використання/ Окреслюеться-напря-мок пошуку можливостей експл!кац!1 ф1лософсько! проблематики, сп1льно1 для середньов1чно! думки й сучасно! ф!лософ!1. Ця сп!льн!сть грунтуеться, вважае автор, на сп!льност! гра-

ничних буттевих засад 1снування культури й людини як такси. Пошук II мае розгортатися навколо екзистенц1йно-практично! спрямованост! в1дпов1дально! перед буттям ф!лософсько1 думки, зор1ентовано! на подолання одноб!чностей догматизму та обмеженостей 1деолог1зму, на сприяння актуал1зац11 неуперед-женого д1алогу думок, особистостей, культур, певн1 умови для якого (терпим1сть, уважн1сть 1 в1дкрит!сть у сп1лкуванн! з 1ншим, утримання в1д егоцентричних експансш на будь-якому р1вн1). були своер!дно артикульован1 мислителями в!тчизняного середньов!ччя.

В параграф! також обгрунтовано структуру досл1дження, доц!льн1сть та виправдан!сть звернення до Святого Письма в обох його частинах як контекстуального тла тлумачення давнь-орусько! аг!ографП, а також онтолог1чного тлумачення рел1-г1йних текст1в взагал1 й аг1ограф1чних пам'яток зокре-ма з огляду на експл1кац!ю 1х як репрезентац1й ф1лософсько! думки.

Прояснения б1бл!йного образу святост! утворюе смисловий каркас першого розд!лу роботи, що й зумовило його структуру.

Другий параграф дисертацп "Свят1сть у Старому Запов1-■п." м1стить анал!з старозапов1тного тексту, з метою окрес-лення головних рис вт!леного тут розум1ння святост!. Пода-еться узагальнена типолог!я святого у Б1бл11, яка грунтуеть-ся на результатах етимолог!чних, культуролог!чних та герменевтичних розв!док автора. Досл1дження Святого супроводжу-еться розглядом деяких 1нших ключових старозапов1тних екзис-тенц1ал!в (серед них: благословения, очищения, об'явлення, обраност1, жертви, суду та смерт!), котр! допомагають екс-пл1кувати ц!л1сний, структурований та контекстуально обгрун-

тований образ святост1 у Святому Письм!. Важлив1 риси образу святост! з'ясовуються за допомогою розглядання II п1д кутом зору в1дд1лення, обрання, що пов'язане з герметичн1стю, апо-фатизмом божественого, а також з 1сторичн1стю, смертн1стю людського. Свят1сть анал1зуеться й крхзь призму "протилеж-них" способ1в буття, пов'язаних з парадигмами панування (плануюче-засвоюючого, калькулюючого) та плекання (дбайли-во'-лаг1дного), а також кр1зь антитезу сакрального та св1тсь-кого. Доводиться онтолог1чна спор1днен!сть, взаемозумовле-н!сть та взаемодоповнялыпсть розглянутих аспект1в, котр1 на феноменальному р!вн1 постають як ворогуюч! опозидИ.

Особливо п1дкреслюеться 1нтерсуб'ективний, ■ "сп1в-бутте-вий" характер святого й святост!, довести який покликаний зокрема анал!з молитви'як принципово д1алог!чного феномену або звершення. На думку автора, молитва може розглядатися як специф1'чний онтолог1чний стан, який являе собою кв1нтесенц1ю рел1г1йних, ф!лософських, смисложиттевих пошук1в минулого. Досягнення такого стану уможливлюе неупереджене, ' щире сп1л-кузання залучених до нього на засадах любов1 й спрямованост! до взаеморозум!ння, яке може вт!люватись у трьох комунша-тивних сферах: Людина-Св1т, Людина-Людина, Людина-Бог. •

Автор прид1ляе увагу з'ясуванню зм1н, котр1 освячення, посвячення, присвячення, посвята вносять до буттевого статусу твар! (особи, котра е залученою до цих процес1в)'. Ц1 зм1-ни експл!куються як прилучення до певно! позитивно! буттево! структури, котра пов'язуеться з божественим статусом 1 пер-винно сприймаеться як безперечно зовн1шня. Таке -прилучення потребуе попереднього зречення 1ншог, "позабожествено!" структури, яке описуеться у терм!нах покаяння, подвигу.

смерт1 для св!ту. тощо. Св1т та св!тське утворюють важливий специф!чний вим!р людського буття, прорвати, скасувати кот-рий, здобути первинну в!дкрит1сть автентичних стосунк1в людини з 1ншим, покликане просування на шляху до святост!. Йдеться про зм!ни на онтолог!чному р1вн1, про переор1ентац!ю способу буття, феноменальними проявами яко! е, зокрема, конкретн! морально-етичн! настанови.

Трет1й параграф "Специф1ка новозапов1тно1 трактовки святост1" присвячено анал!зов! власне християнсько! частини Святого Письма з метою з'ясування, якою м!рою 1 в якому нап-рямку вона продовжуе та розвивае старозапов!тне вчення щодо святост! 1 святого. Загалом сп!вставлення старо й новозапо-в!тного образ1в святост1 заперечуе !х принципову протилеж-н!сть. Навпаки з онтолог!чно! точки зору вони складають пев-ну суттеву едн!сть, доповнюючи й пояснюючи один одного.

Параграф м!стить також спробу систематизац!! розгляну-того матер!алу та окреслення типологП тих смислових зр1з!в, у котрих розгортаеться б!бл1йний образ святост1. Р1зн1 1пос-тас! святост! у Святому Письм! (апофатичний та !коном1чний аспекта Божо! святост!; людська свят1сть як причетн1сть до святост! Творця, в!дбиток Божо! присутност! у св!т1, як бо-гообран!сть, ! як активн1сть, що зумовлюе причетн1сть людини до власного освячення, самопосвячення людини на служшня Богов!, що доповнюе посвячення людини Богом; свят!сть як гар-мон!йна чистота людини в 1! цШсност!, що уможливлюе гармо-н!зац!ю комун!кативно! сфери) зводяться до трьох ключових, а саме: свят!сть як поклик Буття, Боже "Нехай буде!"; свят!сть як подвиг, висунен!сть назустр!ч Буттю, готовн1сть до прий-няття його дару; свят!сть як сп!в-буття, в!дкрите сп1льне

творения смислу, сп1вмислення, сов1сть, любов. Автор приходить до висновку, ЩО вс1 вид1лен1 смислов1 в!дт1нки е р!зни-ми аспектами одного, фундаментального смислу святост! - свя-тост1,-що розум1еться як можлив!сть в1дкритого й неупередже-ного '¿пыкування, сп!в-буття.

У другому роздш "ДАВНЬОШВСЬКА 1НТЕРПРЕТАЦ1Я Б1БЛ1Й-НОГО ОБРАЗУ СВЯТОСТ1" доводиться, що хоча формування ориг1-нального образу святост! у давньоки!вськ1й культур1 може розглядатись як результат рецепц!! та своер!дно! 1нтерпрета-ц11 б!бл!йного образу святост1, умовою можливост1 тако! рецепцП, глибинною засадою звернення до цього образу було те, що в1н являе собою репрезентац1ю глибинних буттевих структур, "архетип1чних" утворень, ампл1ф1кац1я яких на тл1 давньокигвських культурних реал!й 1 утворювала онтолог1чне п1дгрунтя, котре прагнула осягнути середньов1чна в1тчизняна думка.

У першому параграф! "Киево-Печерський Патерик як репре-зентац1я давньокигвсько! ф1лософсько! думки" анал1зуються умови можливост! для аг1ограф!чного тексту бути репрезентантом ф!лософсько! думки. У зв'язку з цим автор з'ясовуе свое розумшня думки, що постае як принципово !нтерсуб'ективний онтолог1чний феномен, котрий мае складн1 й неоднозначн! сто-сунки з вербал!зац!ею. Под!я думки таким чином набувае -все-охоплюючого статусу й репрезентуеться на вс!х р!внях культурного буття людини. Життя святого автор вважае певною ак-туал1зац1ею м!стично! любов1 до мудрост1, подвижництво постае формою ф!лософування, створення умов Для народження думки, плекання П. Звернення !сторика середньов!чно! ф!лософ!1 до аг!ографП,- вважае досл!дник, - е щлком доречним 1 мето-

долог!чно обгрунтованим.

У другому параграф! друго! глави дисертацП, що мае назву "Вказ1вки на буттев1 п!двалини святост! у Киево-Пе-черському Патерику" досл1джуються прям1 й опосередкован1 св1дчення про репрезентац1ю в аг1ограф!чному текст1 глибин-них буттевих структур, вказ1вки на буттев! джерела тексту. Зокрема розглянуто св1дчення про онтолог1чну вторинн1сть аг1ограф!чного тексту й феноменальних аспект1в жит1я святого, зм1ст використання аг!ографами символ1ки св1тла й небес-них св1тил, яка п1дкреслюе "мед1ум1чний", репрезентативний статус героя жит1я, деяк! репрезентативн1 з огляду на дос-л1джувану проблему граматичн! структури, використан1 аг1ог-рафами. Аг1ограф1я трактуеться як в1дбита на письм1 онтоло-г1я у сенс! мовлення буття. З'ясовуеться онтолог!чне п!дг-рунтя змальованих у текст! "психолог!чних стан!в", характер-них для християнського подвижника (рад!сть та скорбота), досл1джуються проблеми явленост! святост!, у зв'язку з чим анал!зуеться зокрема християнське розум1ння чуда, сутн!стю якого автор вважае не дивовижн!сть под!1, що вражае своею неузгоджен!стю з буденними уявленнями про св1т, але 11 бут-тевий сенс як св1доцтва онтолог1чно! виправданост! 1ншого. Детальному анал1зу проблеми об'явлення присвячено трет1й параграф: "Конкретизац1я онтолог!! святост! у проблем! об'явлення", де особливу увагу зосереджено на проблем! !дентиф1-кацИ об'явлення, його достов1рност1. Автор приходить до висновку, що останню сл!д тлумачити як онтолог!чну, а не абстрактно еп1стемолог!чну достов!рн!сть.

У четвертому параграф! друго! глави дисертацП, що мае назву "Чернецтво та специф1ка монастирського розум!ння свя-

тост1" подаеться авторська 1нтерпрётац1я природи феномена чернецтва, зокрема форми вписаност! останнього у загальний соц1альний контекст, м1ри вичерпаност1 сут1 чернецтва його соц1альними функц1ями.

Подвижництво розглядаеться автором як форма практичного ф1лософування, чи не найрепрезентативн1ша для 1сторика се-редньов!чно! ф1лософ!!. Бона 1 мае бути пр1оритетним предметом 1сторико-ф1лософського досл1дження давньоки!всько1 думки. У параграф! з'ясовуеться специф1ка давньоки!вського чернецтва за допомогою анал!зу символ!ки, пов'язано! з образом печери. 3 цим пов'язан! м!ркування автора з приводу онтоло-г!чного зм!сту спокуси, важлив1 для постановки питань онто-лог1чного сенсу проблеми добра 1 зла в~автентичному христи-янств!.- 0дв1чна дилема характеризуе два взаемодоповнююч! мо-дуси способу буття людини у св!т!, жоден з яких не може бути остаточно редукований до 1НШого.

Складне сп!вв!дношення соц1альних та екзистенц!йних аспект1в святого та в1дпов1дних функц!й рел1г!йного св1тог-ляду розглянуте у п'ятому параграф!: "Езотеричний та екзоте-ричний аспекта Святого". Поеднання у святост! двох на перший погляд взаемовиключних момент1в: герметичного (в1докремлен-ня) та "просв1тницького" (прославления), постае вкор!неним у сам!й сут! онтологП як мовлення буття, що м!стить у соб! як момент висловлення, промовляння, так 1 момент приховування, замовчування.

0станн1й, шостий параграф присвячено розгляду деяких найб1льш виразних особливостей давньоки!вського розум1ння святост!. Серед них: особлива яскрав!сть уявлення про людсь-ку свят1сть як про певну активн1сть, якою людина у змоз!

в1дгукнутися на Божий поклик; надзвичайна вагом1сть, котро! автори Патерика надають спокус1, гр1ху, як одному з суттевих вим!р!в буття людини (з цим пов'язане й характерне для давньоки!вського чернецтва уявлення про невпинн!сть чернечо-го шляху); надзвичайна зр1вноважен!сть тих аспект!в освячен-ня, котр1 пов'язан1 з одного боку з1 старозапов1тним Страхом та Трепетом, а з 1ншого - з християнською Любов'ю. Ця зр!в-новажен!сть е одним з прояв!в т1е! фундаментально! установки на вШрите сп!лкування, толерантн!сть, терпим!сть, неупе-реджене сприйняття 1ншого, навколо котро!, на погляд автора, й утворювався давньоки!вський чернений св!тогляд. Специф1чна адогматичн!сть кихвського чернецтва й те особливе положения, котре займав Киево-Печерський монастир у тогочасному житт! Киева сприяли формуванню ц1е! спрямованост1 до перебування у сфер! в!дкритост1, яка й е автентичною стих!ею святост!.

У заключены! п1дводяться узагальнююч! п1дсумки досл!дження. Акцентовано увагу на тих висновках, як1 св!дчать про ориг!нальн1сть ! неоднозначн1сть давньокихвсь-ко! ф1лософсько! думки, 1 зокрема, осмислення проблематики, породжувано! образом святост1. Окреслено перспективи подаль-шо! розробки проблем досл1дження.

Результата досл1дження можуть бути сформульован1 у таких висновках:

- у ф1лософському осмисленн1, репрезентованому в дисер-тацП, свят!сть постае онтолог1чною категор1ею, екзистенц!а-лом з 1стотним буттевим навантаженням;

- досл!дження онтолог1чного зм!сту Святого, що грунту-еться на результатах компаративного текстолог!чного анал1зу, св!дчить про суттеву спор!днен1сть киеворуського образу свя-

тост! з б!бл!йним. - Цей останн1й таким чином може розгляда-тись як контекст формування ориг1нального тлумачення образу святост! у давньоки!вськ1й культур!;

- умовою можливост! рецепцП та своер1дно! 1нтерпрета-ц11 б1бл!йного образу святост! киеворуськими мислителями, первинною засадою звернення до цього образу б-уло те, що в!н являе собою репрезентацию глибинних буттевих структур, амп-л1ф1кац!я яких на тл1 давньоки!вських культурних реал1й 1 утворювала онтолог1чне п1дгрунтя середньов!чно! в1тчизняно! думки.

- Киево-Печерський Патерик е репрезентативним джерелом вивчення в1тчизняно1 ф1лософсько! думки й його анал1з дозво-ляе окреслити специф1ку киеворуського розум1ння святост!, ориг!нальн!сть якого полягае, на думку автора, у своер1дн1й розстановц1 акцент!в у розма!тому спектр1 значень святого (перш за все йдеться про наголошення на комун!кативн1й природ! феномену святост!, а також на необх!дност! екзистенц!й-но-активного формування характеру стосунк!в людини з 1ншим) 1 у певн1й конкретизацп деяких його в!дт!нк1в (зокрема, "демон!чност1" святого, його принципово! д!алог1чност!, сп!вбуттевого характеру);

- можна стверджувати певну сп!льн1сть ф1лософсько! проблематики, що живила середньов1чну думку й животрепетних тем сучасно! ф!лософ11. Ця сп!льн1сть виявляе себе у практична спрямованост! ф1лософських роздум1в, приор!тет! кому-н1кативно! проблематики, ор1ентац!1 на адогматичн!сть, толе-рантн!сть, ц1л!сн1сть св!тосприйняття; й грунтуеться на сп!льност! граничних буттевих засад !снування культури й людини як тако!.

- 22 -

Основн! положения дисертацП опубла.ковано в наступних роботах:

1. Актуальн! проблеми досл1дження ф1лософсько! культури сх1дних слов'ян. //"Ф1лософська 1 соц!олог1чна думка." - К., 1993, N 9-10, - 0,4 др.арк.

2. Образ святост! в давньоукра!нськ1й культур1 (На ма-тер!ал1 Киево-Печерського Патерика). //"Другий М1жна-родний Конгрес Укра1н1ст1в. Допов1д1 1 пов1домлення." -Льв1в, 1993, - 0,2 др.арк.

3. До онтологП святост! у давньоки!вському християнс-тв! (на матер1ал! Киево-Печерського Патерика). //"Актуальн! проблеми досл1дження ф!лософсько! культури сх!д-них слов'ян Х1-ХУШ ст." - Полтава, 1993, - 0,3 др. арк.

4. Вказ1вки на буттев1 п!двалики святост1 у Киево-Пе-черському Патерику. //"В1сник ки!вського ун1верситету: сер!я ф!лософ1я, пол1толог1я.",- випуск 24, К., 1995, -О, 4 др. арк.

Kushakov V. Ontology of Holiness In Ancient Kiev Christianity (on the material of "Klev-Pechersk Paterlcon")■

A dissertation thesis for Candidate of Sciences degree in philosophy. Speciality - 09.00.05 - History of Philosophy. The Institute of Philosophy, National Academy of Sciences, Kiev 1996.

The thesis dealing with philosophical analysis of ontological and practical content of the image of holiness in the Medieval Ukrainian culture is to be defended. The research based on the material of "Klev-Pechersk Paterlcon" explicates the peculiarity of Ancient Rus' understanding of holiness.

Кушаков В. Ю. онтология святости в древнекиевском христианстве (на материале КиеЕО-Печерского Патерика).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. Институт философии Национальной академии наук. Киев. 1996г.

Защищается рукопись диссертации, посвященной философскому анализу онтологического и практического содержания образа святости в средневековой отечественной культуре. В исследовании, выполненном на материале Киево-Печерского Патерика, определена специфика древнерусского понимания святости.

Ключов! слова: Свят1сть, Давньоки1вське християнство, 0нтолог1я.