автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.03
диссертация на тему: Оперное творчество Г.Ф. Генделя в контексте идей европейского просвещения

Полный текст автореферата диссертации по теме "Оперное творчество Г.Ф. Генделя в контексте идей европейского просвещения"

Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського

На правах рукопису

КОПОТЬ ІРИНА ЄВГЕНІВНА

ОПЕРНА ТВОРЧІСТЬ Г. Ф. ГЕНДЕЛЯ В КОНТЕКСТІ ІДЕЙ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА

17.00.03 - Музичне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

КИЇВ - 1996

Дисертацією є рукопис.

Дослідження .виконане на.кафедрі історії зарубіжної музики Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського.

Науковий консультант

- доктор мистецтвознавства, професор

ЧЕРКАЩИНА Марина Романівна.

Офіційні опоненти

- доктор мистецтвознавства, професор

ШАМАЄВА Кіра Іванівна,

- кандидат мистецтвознавства ДРАЧ Ірина Степанівна.

Провідний заклад

- Одеська державна консерваторія ім. А. Нежданової.

Захист дисертації відбудеться 26 квітня о 15 год. ЗО хв. на засіданні вченої ради Д 50.27.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук у Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського за адресою: 252001, Київ, вул. Городецького, 1/3, 2-й поверх, ауд. 36.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського.

.; Автореферат розіслано 25 березня 1996 року.

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат мистецтвознавства. , доцент -

І. М. КОХАНИК

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Мистецтво завжди тією чи іншою мірою іддзеркалює світосприйняття1 епохи, в яку воно створено. Оперне іистецтво Г. Ф. Генделя - яскраве тому підтвердження. Відомо, що опера ораторія- - головні сфери- творчості композитора. Однак, якщо раторіальна творчість майстра ще за його життя стала своєрідним талоном ораторіального мистецтва, тр навколо опер Генделя ще й досі очаться дискусії. Західноєвропейське генделезнавство - вельми розгалужена наука, яка репрезентує ретельно зібрані й систематизовані джерело-навчі, довідкові, графологічні, бібліографічні матеріали, а також розвідки, татті,-монографії'вчених'різних, країн. Проте оперна творчість, компози-ора вважається ще не до кінця дослідженою. У вітчизняному ж музико-навстві оперна спадщина Генделя'майже зовсім не вивчалася, хоча вона є адзвичайно важливою складовою частиною не тільки творчості компози-ора і історії опери, але й культури епохи Просвітництва в цілому. Нині, оли інтерес до музики минулих епох зростає не тільки у науковців, але й виконавців, дослідження творчості одного з велетнів світової музики бачається актуальним як для музичної науки, так і для практики ітчизняного оперного театру. ■ ’ ;

Мета дослідження. В даній роботі оперна творчість Генделя ивчається у контексті естетичних ідей епохи Просвітництва. Як відомо, ентром просвітницької філософії та естетики була проблема’ особистості-зомадянина. З цієї точки-зору- розглядалися-основні’- естетичні поняття: рекрасне, високе;; гармонія, грація, смак; проблеми сутності та суспільної іункції мистецтва; конфлікту, характеру, правди в" мистецтві; ‘структури, омпозиції, просторово-часової організації художнього твору. У ’’фокус" ггетичних проблем XVIII століття потрапляє опера - жанр, який надзви-ійно своєрідно відповідає світобаченню та художнім запитам епохи.

Відомо, що композитор прагнув реформувати оперу - хегіа, не иінюючи принципів жанру. Саме тому вивчення історико-естетичного знтексту дозволяє зрозуміти сутність його пошуків.

Матеріалом дисертації є клавіри опер Генделя "Тамерлан", Ксеркс", лібрето опер "Агрипина", "Рінальдо", "Радаміст", "Оттон", Юлій Цезар", "Пор", "Еціо", "Орланд", "Аріодант", "Дейдамія", гчитативи і арії з інших опер композитора, а також твори його сучасників

- А. Скарлатті, C. Рози, M. Сарторіо, Л. Россі. Аспектом дослідження зумовлена необхідність вивчення трактатів філософів і музикантів епохи Просвітництва, зокрема, Д. Аддісона, А. Шефтсбері, Ж. Б. Дюбо, Г. В. Лейбніца, И. Маттесона, И. Шейбе, И. Квантца, Г. Телемана, Ч. Берні.

Наукова новизна дисертації полягає, насамперед, в аспекті вивчення оперної творчості Генделя. Опери композитора вивчаються в контексті філософських та естетичних ідей епохи Просвітництва, що дає змогу визначити їх художню цінність і значення як для свого часу, так і для подальшого розвитку жанру. Висвітлення взаємодії між філософсько-естетичними ідеями епохи Просвітництва і музикою дає можливість спостерігати процес становлення світогляду епохи, а також конкретні засоби віддзеркалення в музичному мистецтві ідей, які володіють суспільною думкою.

До наукового обігу запроваджуються матеріали, зібрані відомими зарубіжними дослідниками музики XVIII століття, зокрема, Б. Базельтом, К. Зассе, В. Зігмунд-Шульце, М. Рунке, В. Сераукі, 3 Дерінгом, Р. Гербером, С. Штомпором.

Практичне значення роботи. Матеріали дисертації можуть бути використані в курсах історії зарубіжної музики, історії опери, оперної драматургії в консерваторіях, а також у курсі музичної літератури в музичних училищах.

На захист виносяться такі положення:

1. Естетика опери - seria першої половини XVIII століття віддзеркалює найбільш суттєві світоглядні ідеї епохи, зокрема:

- рух, як зміна окремих завершених станів;

- час і необхідність його втілення у творах мистецтва.

2. Драматургія опери - seria з її низкою арій Da capo є найбільш довершеним втіленням уявлень про дискретність руху, а співставлення

І» . I# *». м

речитатив - арія такою моделлю художнього часу, яка фокусує взаємодію динаміки і статики.

3. У лібрето опер Генделя втілюються найбільш важливі філософські та етичні ідеї просвітителів: служіння громадському обов'язку, рівність всіх перед законом, подружня вірність, стійкість перед випробуваннями.

4. Опери Генделя - виняткове явище музичного мистецтва, що дозволяє побачити процес пошуків форм і засобів втілення актуальних суспільних ідей свого часу в художніх творах.

Апробація дисертації. Матеріали дисертації обговорювалися на засіданні кафедри історії зарубіжної музики Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського. Основні положення дисертації було висвітлено в опублікованих роботах і доповідях на наукових конференціях

Міжнародного товариства з вивчення XVIII століття в Інституті загальної сторії АН СРСР, Інституті загальної історії РАН - "Пізнє Просвітництво" (жовтень, 1990 року. Москва), "Християнство і Просвітництво" (листопад 1991 року, Москва), "Публіцистика епохи Просвітництва" (листопад 1992 року, С-Петербург), "Культура Про-:вітництва і революції XVIII століття" (квітень, 1992 року , Москва).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох глав га заключения. Список літератури включає 151 позицію.

ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовуються актуальність, наукова новизна та ірактичне значення дисертаційного дослідження, визначаються його завдання, подається огляд літератури.

Опери Генделя сприймаються неоднаково вже протягом двох :толіть. Ч. Берні вважав їх "мовою мудрості і знання", що було іайвищою оцінкою епохи Просвітництва. Г. Кречмар, Р. Роллан, ііддаючи належне геніальності композитора, підкреслювали, що >еформаторські задуми великого майстра знайшли своє втілення не в >перах, а в ораторіях.

У другій половині XX століття інтерес до опер Генделя особливо >ростає. Відбуваються генделівські оперні фестивалі у Німеччині Геттінген, Галле), Англії, інших європейських країнах. Дослідницька, іидавнича, виконавська діяльність Генделівського товариства в Галле, Міжнародної Генделівської Академії репрезентована визначними юботами, серед яких - фундаментальні дослідження Б. Базельта, В. Зігмунд-Шульце, Е. Г. Майера, К. Зассе, В. Діна, видання щорічника

ь» . • і»

:татеи, проведення наукових конференцій, постановка опер великого іайстра.

Доробок російських та українських музикознавців значно менший. Геред невеликої кількості робіт монографії Р. Грубера, статті Бочарова,

3. Демидова, Ю. Євдокимової, М. Черкашиної-Губаренко. Рідко іиконуються й опери Генделя. Водночас не можна не помітити зростання нтересу виконавців і науковців до опер XVII - XVIII століть. Про це відчать, зокрема, роботи Г. Куколь та О. Стахевича, виконані в останні юки. Тобто причина недостатньої дослідженості оперної творчості "енделя - не відсутність інтересу до творчості композитора і йоґо епохи, а ібмеженість матеріалів, якими можуть користуватися музиканти. Тому ібачається очевидною необхідність вивчення всіх жанрів творчості Генделя , перш за все, опер, як найменш дослідженої галузі його спадщини; ведення до наукового обігу матеріалів, які зібрані вченими інших країн.

З

У першій главі "ІЛЕЙНІ ПОШУКИ ЕПОХк ПРОСВІТНИЦТВА" розглядається ідейно-філософське тло, на яком; розгорталася діяльність Генделя. Він творив на рубежі таких різних з; своїм духовним змістом епох, як бароко і Просвітництво. Саме том; вивчення спадщини композитора з точки зору ідей, які володіли тод суспільно-громадською думкою дає змогу побачити і напрям його творчи; пошуків, і характер зв'язків зі своєю епохою. Аспект дослідження зумовш також необхідність розглянути філософські, естетичні, етичні іде просвітителів, а також засоби втілення їх у різних видах мистецтв.

Одним із найбільш дискусійних філософських понять стає у XVII столітті категорія часу. Уявлення про змінюваність світу поступове охоплюють широке коло явищ. Вивчаються рух і розвиток історії Особливим рухливим об'єктом стає внутрішній світ людини, її уявленні про щастя мають тепер цілком земний характер, характер звичайний людських пристрастей. У XVIII столітті час починає набувати осмислення Поступово приходить розуміння того, що внутрішній світ людини такон заслуговує на фіксацію.

У центр ідейних проблем епохи потрапляє опера; як жанр, якиі найбільше відповідав світоглядним і художнім запитам свого часу.

У другій главі "ІТАЛІЙСЬКА ОПЕРА ПОЧАТКУ XVII СТОЛІТТЯ (ЛІБРЕТО. РЕЧИТАТИВ. АРІЯ) досліджуюча найбільш акутальні для оперного театру того часу проблеми: зміст лібрето поетика речитативу та арії. -

Перша половина XVIII століття - період формування новог< музичного мислення, яке б адекватно втілювало нові суспільні та естетичн ідеї. З цієї точки зору найбільш цікаво відбувався процес розвитку опери Саме опера стала на початку XVIII століття носієм антропоцентрично ліричної ідеї, яка була основою нового світогляду, а також етичних т, естетичних поглядів епохи. Оперні дискусії вражають своєю гостротою безпосередністю вислювлювань і свідчать про надзвичайно високі значення жанру.

В Італії на початку XVIII століття оперний театр переважав на; драматичним. Його відвідували найширші кола слухачів. Звідси необхідність створювати для кожного театрального сезону велику кількісті опер. Однак . зростання кількості творів виявило найбільш уразливиі принцип жанру - вимогу єдності таких різних за своїми внутрішнімі законами видів мистецтв як музика, література, театр. За умої

її н . , . .

тиражування в першу чергу порушується єдність між дією і музикою що призводить до втрати життєвої правдивості оперного спектаклю Спроби подолати цей недолік роблять лібретисти.

г У XVIII столітті лібрето були особливим літературним жанром. Оперні тексти видавалися, їх читали вдома, брали з собою до театру. Сучасні дослідження цієї проблеми дають можлйвість уявити напрям тошуків лібретистів початку XVIII століття і коло італійських вражень Генделя. _

Першим оперним стилем, з яким Гендель познайомився в Італії, 5ула венеціанська опера. їй було притаманне розмаїття тематики. В зперному лібрето поєднувалися античність і середньовіччя, класичні земінісценції і романтичні колізії. Значний вплив на формування зенеціанської опери мала іспанська драма. Це помітили вже сучасники Генделя. Від іспанської традиції походять:

- довільне тлумачення історичних фактів;

- відсутність обов'язкових "трьох єдностей";

- наявність, окрім основного конфлікту, ще ряду конфліктів, які тоступово виявляються і поступово розв'язуються;

- моралізування;

- поєднання в одному творі трагічного і комічного, фантастичного і реального.

Одна з найхарактерніших рис венеціанських лібрето - критичні чатяки на свою епоху. З опер венеціанців починається актуальна до :ьогодення проблема віддзеркалення сучасності в оперному мистецтві.

Перша італійська опера Генделя "Агрипина" написана у 1709 році %ля Венеції. Вона принесла молодому композитору тріумфальний успіх. Автором лібрето був венеціанський віце-король Вінченцо Тримані. Відомий своїми дипломатичними і політичними здібностями, він викликав :трах критикою неладів при папському дворі. Гострокритичним було й \ібрето опери "Агрипина". Історичні персонажі нагадують дійсні події зимського світу з його інтригами, фаворитизмом, прагненням влади і зідсутністю будь-якої моралі. Наслідуючи традиції венеціанської опери, \ібретист вводить до тексту комедійні ситуації. Біографи Генделя здностайні у високій оцінці опери "Агрипина". Сам композитор іеодноразово використовував музичний матеріал цієї опери в інших творах.

Венеціанські лібрето використані також у лондонських операх Генделя "Сілла" (лібрето Д. Фрескі), "Тамерлан" (лібрето А. Піовене), 'Юлій Цезар" (лібрето Дж. Буссані), "Ксеркс" (лібрето Н. Мінато).

У неаполітанській школі відбувалася еволюція лібретистики, тов'язана як зі світоглядними змінами початку століття, так і з подальшим хззвитком в опері суто музичних особливостей.

Неаполітанські композитори прагнули сформувати струнку музичну «омпозицію, яка б ґрунтувалась не тільки на драматичній, а й на музичній югіці розвитку і могла б втілити різноманітний емоційний зміст сюжету.

Однак органічна єдність слова, музики і драми досягається лише в кращих зразках жанру. Просвітницька критика формулює завдання драматургічної реформи оперного спектаклю, необхідність якої відчували вже венеціанці. Так, венеціанський історик і критик А. Дзено прагнув втілити в оперному лібрето канони французького класицизму, а також надати оперним героям шляхетності характерів.

Реформа, що її розпочав А. Дзено, була продовжена П. Метастазіо, "кращим і чи не єдиним ліричним поетом" ( Ч. Берні ). П. Метастазіо має виняткове обдарування створювати тексти, які "викликали" музику ( К. Неф ). Його тексти Гендель використовує в операх "Сірой", "Пор", "Еціо".

На початку XVIII століття молодий Гендель міг спостерігати такий момент розвитку оперної лібретистики, в якому поєднувалися риси бароко і Просвітництва. Оновлення опери довело значні художні можливості жанру. Саме тому опера привернула увагу композитора.

Цілком імовірно, що під час перебування в Італії Гендель познайомився з різними оперними школами. Він опанував найважливіші композиційні структури опери - речитатив і арію. Правила створення речитативів були досить складними. Обумовлювалося музичне втілення розділових знаків (крапка, кома, крапка з комою, знаки оклику і питання); окремі музичні засоби існували для мови звичайної і високої, розповідної і схвильованої. В межах діалогу треба було показати різницю характерів, соціального стану та емоційного настрою героїв.

Нормальною декламаційною одиницею речитативу 'була восьма. Особливі слова чи фрази тексту нотувалися чвертями та шістнадцятими. Мелодія складалася з нешироких ходів, репетиції та стрибки мали обумовлюватися змістом слова за законами музичної риторики.

Італійський речитатив не мав закріплених наголосів. Ритм варіювався протягом такту, щоб правильно декламувався текст. Цим

• • о о • • • .

італійський речитатив суттєво відрізнявся від французького, де композитори дотримувалися силабічної системи.

Гармонія у речитативі не повинна була мати самостійного значення. Проте вона відповідала змісту слів і граматичим особливостям тексту.

. Еволюція речитативу йшла від вокалізування, що підпорядковувалося законам риторики, до формування структур із суто музичним синтаксисом, в яких втілювалися різноманітні емоційні стани.

Надзвичайно цікавою є італійська традиція виконання речитативів. И. Шейбе та И. Маттесон пишуть, що речитатив завжди записувався у розмірі 4/4. Проте виконавець сам варіював темп та інтонацію, виходячи зі змісту слів. Схвильовані речитативні сцени виконувалися швидко, сумні

- повільно.

Ще один важливий момент, який має велике значення у раматургічному зв’язку речитативу і арії. Це - виконання каденцій ечитативів. За моцартівською традицією, речитатив завершується після акінчення вокальної партії домінантовим або тонічним акордом (так звана післяударна каденція "). За часів же Генделя заключний акорд викону-ався на останню, чи навіть на передостанню ноту вокальної партії, англійський вчений В. Дін нагадує про ці правила у зв'язку з остановкою генделівських опер на сучасній сцені.

Не менш цікавим був шлях розвитку арії. Різноманітні за формою і жанровими витоками тематизму структури, згодом змінила арія Da іро. Однак цей факт варто розглядати не з позицій XIX століття, коли падає в очі лише одноманітність побудови, а як завершення процесу ристалізації форми, яка діалектично поєднує в собі динаміку і статику, ірія Da capo була зразком мистецького засвоєння часу як руху і озвитку, вона відповідала притаманним століттю-засобам втілення образу.

Італія стала для Генделя школою професійної майстерності. Він панував найважливіші оперні форми і, головне, повірив у великі ожливості жанру, що й визначило напрям його діяльності майже на зидцятирічний період.

У третій главі "ЛОНЛОНСЬКІ ОПЕРИ ГЕНЛЕЛЯ" два іраграфи. У першому параграфі аналізуються просвітницькі ідеї в ожетах генделівських опер. Відомо, що композитор ретельно переробляв іерні тексти, підкреслюючи такі моменти, які б сприяли найбільш завдивому втіленню емоційних станів героїв, логічності і мотивованості заматургічної лінії, сучасності змісту.

В Англії Гендель був змушений вирішувати вельми серйозну зоблему композиції оперного твору, враховуючи особливості англійської /льтурної традиції. В англійському театральному житті 20-40 років [VIII століття опери Генделя були чи не єдиними творами, які зодовжували традиції високої трагедії. Здавалося, що дух сучасності не >ркнувся традиційних оперних канонів. Однак це лише на перший погляд, кспериментування починається вже з сюжету. Гендель використовує шрізноманітніші літературні джерела. В його операх знаходимо ремініс-їнції лицарсько-пасторального роману і поеми епохи Відродження, >ману і трагедії часів бароко і класицизму. Нерідко він звертається до )вчальних моментів історії. Однак важливим є не тільки широке коло керел оперних лібрето Генделя, але й їх інтерпретація. Оперний сюжет ш Генделя був приводом для глибокого осмислення моральних проблем юмадського обов’язку, честі, подружньої вірності. Моральні питання ілюються композитором з позицій нової етики XVIII століття, в основі ;ої - щастя особистості. Від класицизму композитор наслідує героїку,

високий стиль, композицію, від просвітницької естетики походять індиві дуалізація характерів, тонкий психологізм, боротьба за справедливісті проти феодальної сваволі. (Щоправда, Гендель найчастіше звертається де більш звичного для нього освіченого абсолютизму). У традиційному опер ному сюжеті Гендель прагне дати нову за своєю сутністю психологічну характеристику героїв. В його операх з'являється внутрішня тема людська особистість. Цікаво, що Гендель підкреслює саме моральн; стійкість своїх героїв, а не служіння державі і короні. Це новий акцент обумовлений етикою Просвітництва. .

Велике значення для Генделя має політична актуальність сюжету. Е традиціях Просвітництва він підкреслює тріумф нового, надію н майбутнє. Найвищий критерій духовних цінностей епохи Просвітництва Розум - постає в операх Генделя як здатність героїв усвідомлювати аналізувати свої почуття і вчинки в найскладніших ситуація? Дотримуючись традицій класицистського театру, композитор знаходитьс в річищі ідей нового часу.

У другому параграфі аналізується музична мова Генделя. Прагненн до природності, правильності, пропорційності - основа музичного мисленн композитора. Тільки усвідомивши цей принцип генделівського оперног мистецтва, можна оцінити індивідуалізацію музичних характеристик йог героїв. В мелодії, гармонії, ритмі відчуваються характерні риси оперне мови його епохи: типові афекти, картинність, риторичні фігури. Разом тим для кожного з героїв Гендель знаходить індивідуальні нюанси, яі дають змогу запам'ятати і пізнати серед числених героїнь Джиневр (опера "Аріодант") у момент винесення їй смертного вироку, Фульві: (опера "Еціо"), яка чекає на вирішення своєї долі. Ці арії схожі за свої драматургічним положенням (драма наближається до розв'язання), разом з тим, відрізняються за Психологічною ситуацією: доля Джиневр вже вирішена, вона вислухала смертний вирок і прагне лише зберіп спокій і гідність. Сцена Фульвії - процес, роздуми над своєю долен Гендель досконало володіє методами втілення як "статичних" емоцій, так засобами, які відтворюють рух, плинність душевних станів.

З точки зору втілення динаміки і статики в межах Оа са(. надзвичайно цікавими є арії, в яких тричастинність поєднується концертною формою. Це арії Арміди (опера "Рінальдо", II, 10, № 28) ■ арія Мелісси (опера "Амадіджі", І, 4, № 5). Надзвичайно виразні засо( знаходить Гендель для втілення скорботи. Це відома арія Радаміс (однойменна опера, II. 2, № 13), яку високо цінували сучаснш композитора. В багатьох оперних сценах відчуваються риси майбутнь мови віденських класиків. Найчастіше це "арії радості". В арії Адме'

[однойменна опера, І, 6, № 9) помітні риси сонатності (наявність кількох гем, характерний тональний план).

Таким чином, структура Da capo не тільки не заважала Генделю :творювати витончені, глибоко індивідуальні музичні характеристики, а -іавпаки, сприймалася ним як найбільш довершена композиційна форма зиняткової варіабельності.

У четвертій главі "ТАМЕРЛАН". "КСЕРКС" аналізується драматургія цих опер.

Вивчаючи оперну музику Генделя, правомірно ставити питання не тільки про "типи афектів", але й про втілення в музиці основних етичних категорій: добра і зла та їх взаємодії з категорією прекрасного. Ці поняття у зв'язку з категорією часу допомагають зрозуміти прийоми динамізації традиційної тричастинності, проаналізувати процесуальність сцен, актів, опери в цілому. ■ •

Засіб "заповнення” часу, завжди неповторний, є одним з критеріїв, який дає змогу не тільки порівнювати оперні лібрето, але й помічати зміни в інтерпретації міфологічних та історичних сюжетів у зв'язку з новими уявленнями про час.

З цієї точки зору розглядається художній час опери "Тамерлан". Цю оперу Гендель вважав однією з кращих своїх опер. Текст опери створив постійний лібретист Генделя Н. Хейм за трагедією Н. Прадона та лібрето А. Піовене.

За законами класицистської драми опера Генделя має зав’язку конфлікту (Баязет відмовляється прийняти волю як дар переможця переможеному), його розвиток (Тамерлан бажає одружитися з Астерією), кульмінацію (Баязет вважає, що донька його зрадила) і розв'язку (смерть Баязета). Дія відбувається у сценічному часі, в якому зупинки чергуються з моментами стрімкого розвитку, що обумовлено наявністю кількох варіантів поєднання арії і речитативу:

- в речитативі переважає одна емоція, яка знаходить своє продовження і завершення в арії;

- в речитативі втілено кілька емоційних станів, в арії - тільки домінуючий;

. - речитатив і арія емоційно контрастують.

J Однак, крім "зовнішнього" шару художнього часу в опері є

особливий "внутрішній" психологічний час - час емоцій, з власною драматургією, яка не завжди співпадає з драматургією сюжетною.

Наявність внутрішнього психологічного часу доводиться за допомогою таблиці афектів, що її склав Д. Флегель на підставі трактатів XVIII СТОЛІТТЯ.

Таблиця Д, Флегеля нараховує близько двох десятків ефектів серед яких любов, ненависть, радість, гнів, сум, страх, відчай та інші Аналіз оперних арій за допомогою цієї таблиці дає змогу помітиті виняткову майстерність композитора у створенні індивідуальних музични; характеристик. Разом з тим індивідуальність проявляється в межа> естетичних норм епохи. Послідовність змін емоційних станів співвідносність подій, семантика інтонацій, інтонаційні формули афекту ■ підпорядковуються драматургічній логіці і часовій моделі опери-їегіа, £ лкій чергуються арії (статика) і речитативи (динаміка).

Таблиця афектів доводить, що дія в опері "Тамерлан" розвивається, образно кажучи, від "темряви до світла", тобто від негативних емоцій де позитивних. Однак, крім наскрізної драматургічної лінії, емоції логічне ґрунтуються в межах дій. Так, перша дія - експозиція образів. Кожний а героїв має по дві арії, в яких окреслюється його емоційна сфера. Тамерлан радіє з одержаної перемоги, Астерія сумує, переживаючи поразку, Андронік розгублено вагається, Баязет прагне до опору, хоча б морального. У другій дії відбуваються процеси як загострення конфліктів, так і їх часткового розв'язання. Третя ж дія - нова хвиля напруження, яка призводить до трагічної розв’язки головного, конфлікту. В цій дії особливо

• и II «О ОІІ » І І • о • •

помітнии подвіинии відрахунок часу. 1 Іодіи, про які розповідається у розгорнутих речитативах, відбувається багато. В аріях концентруються лише кульмінаційні емоційні стани, що рухають дію. Особливо цікавим є фінал опери. Композитор втілює вже не завершені відокремлені емоції, а рух, поступове зростання пристрастей, які несподівано перериваються смертю Баязета. .

По-іншому організується музичний час в опері "Ксеркс". Б. Базельт вважає, що ця опера Генделя написана за традиціями XVII століття. І дійсно, сюжет опери, в якому поєднуються героїка і комедія, а лірічні сцени чергуються з драматичними, нагадує венеціанські опери XVII століття. Однак особливості драматургії найчіткіше вимальовуються при аналізі твору з точки зору часу.

Перш за все привертає увагу політемпоральність сцен. Практично е кожній поєднуються кілька "часових ритмів", що віддзеркалюють різні психологічні стани персонажів.

Індивідуальний темпоритм має і кожний з героїв. Ксеркс, як це личить володарю, поважний і статечний. З дев'яти його арій лише дві -швидкі. Спокій і гідність притаманні Ромільді і Арзамену. Амастріс, навпаки, поричавста і збуджена. ■

Темпоритм персонажів визначає і часові особистості розгортання дії. Перший акт розвивається від спокійного споглядання до душевної схвильованості. Другий - побудовано на чергуванні роздумів та

ипульсивних поривань. Починаючи з третього акту, дія розгортається іереважно у речитативах, що робить її стрімкою і наближає до реального асу.

"Ксеркс" - одна з останніх опер Генделя - репрезентує напрям гашуків композитора у сфері психологічної правди характерів - та рганічності сценічної дії, що відповідало принципам естетики XVIII толітгя. У своїх пошуках Гендель не поставив крапку. У кожній зі своїх орока двох опер проблему життєвої правди він вирішує по-різному. В перах Генделя зафіксовано процес пошуків форм і засобів втілення в іузиці душевного життя людини, який завершився почасти в його раторіях, почасти - в оперному мистецтві наступних епох.

У заключенні робиться висновок про те, що опери Генделя містять собі невичерпний матеріал для дослідження. В аспекті ідей вропейського Просвітництва помітні цікаві особливості творчості великого іайстра, а саме:

- в сюжетах його опер віддзеркалювалися актуальні філософські, стетичні та етичні ідеї епохи;

- в драматургії опер знаходили музичне втілення ідеї руху та озвитку, в тому числі - зміна емоційних станів;

- музична мова Г енделя (мелодіка, гармонія) багато в чому изначала мову композиторів наступних епох.

Після вивчення оперної творчості Генделя змінюється, по-перше, явлення про оперу-ьепа; по-друге, про художнє та історичне значення пер Генделя.

Музична мова Генделя, а також концепція часу його опер свідчать ро. те, що оперна творчість композитора знаходилася у річищі ідей аннього Просвітництва і є значним внеском в культуру як цієї епохи, так історії культури взагалі. .

а темою дисертації опубліковані такі роботи:

. Категория времени в эстетике эпохи Просвещения. - Житомир, 1984. - 13 с. Деп. в НИО Информкультура Гос. б-ки СССР им. В. И. Ленина 17. 01. 85.; №871.

Вопросы оперной драматургии Генделя в связи с мировоззрением и эстетикой эпохи Просвещения. - Житомир, 1985. - 90 с. - Деп. в НИО Информкультура Гос. 6-кн СССР им. В. И. Ленина 03. 04. 85; № 923. .

Лондонские оперы Генделя как отражение общественно-политических идей его времени // Публицистика эпохи Просвещения: Тезисы докладов и сообщений 1-й Международной конференции. - СПб., 1992. - С. 31-33.

КОПОТЬ ИРИНА. ОПЕРНОЕ ТВОРЧЕСТВО ГЕНДЕЛЯ В КОНТЕКСТЕ ИДЕЙ ЕВРОПЕЙСКОГО ПРОСВЕЩЕНИЯ.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство. Национальная музыкальная академия Украины им. П. И. Чайковского. Киев, 1996.

Опера - один из главных жанров творчества Генделя. Однако оперные произведения композитора недостаточно изучены украинскими и русскими музыковедами. Данное исследование расширяет представление об оперной музыке Генделя и предлагает новый взгляд на его оперное творчество. Аспект исследования - эстетика эпохи Просвещения - позволяет увидеть новаторство композитора в области оперной драматургии и музыкального языка.

Традиции итальянской onepbi-seria анализируются в контексте философских, эстетических, этических идей эпохи Просвещения, в частности - отражение идеалов просветителей в оперных либретто. Правила написания речитативов, арий, драматургия опер "Тамерлан" и "Ксеркс” исследуются в связи со спецификой воплощения эмоциональных состояний. В качестве одного из "инструментов" исследования используется категория времени, которая имела большое значение в эпоху Просвещения.

КОРОТ IRINA. THE OPERA WORKS BY G. F. HANDEL IN THE CONTEXT OF THE IDEAS OF THE EUROPEAN ENLIGHTENMENT

This thesis is for a candidate's art criticism degree on speciality

17.00.03 - musical art. The Natonal Musical Akademy of Ukraine named after P. Tchaikovsky. Kyiv, 1996.

The opera is one of the main genres in the works by Handel. Yet, the opera works Handel have not been studied sufficiently by Ukranian and Russian musical experts. This research extends our notion about opera music by Handel and proposes a new interpretation of Handel's opera works. The proposed aspect of the research is the aesthetic views of the Enlightenment. It may help to see the composer s innovations in the field of the opera drama and in the musical language.

The tradition of the Italian opera seria is being analysed in the context of the philosophical, aesthetical, ethical ideas of the age of the Enlightenment, especially, as a reflection of the ideals of the enlighteners in the opera librettos. The rules of writing of the recitatives, aries, drama composition of the operas "Tamerlano", "Serse" are being investigated together with the specific expression of the emotional states. The category of time, which had a great significance in the age of the Englightement, is applied in the work as one of the methods of the research. ‘

Ключові слова; опера, Італія, речитатив, арія, :'

лібрето, час, драматургія, Просвітництво.