автореферат диссертации по социологии, специальность ВАК РФ 22.00.01
диссертация на тему: Ориентации испанской социологии XIX—XX ст.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Ориентации испанской социологии XIX—XX ст."

I Г)

РГ6 од

/ !!ІОЛ 13.93

ХАРКІВСЬКИЙ державний університет

На правах рукопису

Д є є в Валерій Олексійович

ОРІЄНТАЦІЇ ІСПАНСЬКОЇ СОЦІОЛОГІЇ XIX—XX ст.

. 22.00.01 — теорія, методологія і історія соціології

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук

ХАРКІВ — 190 3

Робота викоианя на ксфедрі соціології Одеського державного університету. ■

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

доктор філософських наук В. Л. Оссовський;

доктор філософських наук М. Д. Култаєва;

доктор філософських наук В. В. Шкода.

Провідна установа: Київський державний університет.

За.міст дисертації відбудеться 29 червня 1993 р. о 14 год. на засіданні сп.-ціалізоіічшЛ нчепої ради Д.053.06.05 в Харківському державному університеті (310077, Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 4—65).

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету.

р п г"

Автореферат ро.чісланиГі і"1-* травня 1993 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

В. С. БАК1РОВ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В основу дисертації покладено результати досліджень, . здійснених автором з 1972 по 1992 рр., об'єднаних колом проблем, зв"язанйх з вивченням теоретико-иетодологічних орієнта- , цій і концепцій іспанської соціології, контекстів, традицій та етапів їх формування, тенденцій її підходів. . • '

Актуальність теми визначається як зростанням впливу соціології на процеси перетворень з початком демократизації політичних та. інших інститутів після Франко,так і злободенним характером її- досвіду для вітчизняної соціальної науки. Тенденції розвитку іспанської соціології, вплив її висновків на громадську свідомість, ідеологів, політику, культуру даного періоду мають інтерес для соціології в Україні, інших державах, ідо здійснюють реформи.

Не менший інтерес для фахівців являють в зв"язку з цим і зміни, що зазнають теоретико-мєтодологічні орієнтації іспанської соціології.

Ступінь актуальності теми, крім того, визначає увага вчених до проблем, зв"язаних зі станом дослідмень іспансь- . кими соціологами суспільних трансформацій періоду переходу від диктатури до демократії, особливо досвідом привернення методології і результатів цих досліджень іншими соціальними дисциплінами, ідо, звертаючись до вивчення цих процесів, розглядують їх крізьпризму висновків і концепцій соціології, її результати продовжують лишатися джерелом інформації про процеси змін в гштті суспільства, в т.ч. для науковців із найрізноманітніпих областей соціальних і гуманітарних знань.

Ступінь опрацювання теми визначається станом підходів до вивчення проблем дослідження, ідо концентруються навколо взаємозв"язаних між собою аспектів- аналізу теоретико-метод -логічних орієнтацій і традицій іспанської соціології.

З урахуванням усіх аспектів, а такого приймаючи до уваги різницю в підходах до вивчення орієнтацій і традицій іспанської соціології, ідо існують у науковій літературі, слід визнати недостатнім ступінь опрацьованості теми дисертації, насамперед - через відсутність спеціальних, монографічних • дрсліджс-нь, предметом яких виступають ці традиції та орієнтації. ' .

Збільшення числа книг і статей, присвячених іспанській соціології, даного недоліку не компенсують, бо не дають про її орієнтації адекватного уявлення. Література з історії соціології також полишає недостатньо вивченою дану тему. Разом з тим, в контекстах, не- предметно, орієнтації іспанської соціології часто порушуються при аналізі тенденції еволюції принципів її підходів. . . ' •

При недостатній вивченості тема й коло проблем, які вона порушує, являють значний інтерес для досліджень сучасних тенденцій змін теоретичного вигляду орієнтацій і підходів евро-. пейської соціології, традицій аналізу даними підходами соціальних проблем,для історії соціології в цілому як дисципліни, зв’язаної з пошуками розв"язання кожної з проблем. '

Матою дослідження є" вивчення специфіки провідних теоретичних орієнтацій іспанських соціології і зв"язаних з ни..іи напрямків і венденцхй, - з“початкових етапів її -становлення, розвитку як самостійної академічної дисципліни до наших днів. .

Основна ціль дослідження полягає в тім, щоб на підставі аналізу окремих етапів еволюції традицій, а такса складених б їх руслі ідей, поглядів і підходів уяснити специфіку методологічних принципів та концепцій, що визначали своєрідність орієнтацій цієї дисципліни на початкових та на кожному з наступних етапів її розвитку.'

Крім того ставляться завдання: ,

• - вивчити й розкрити основні характерне/чки процесів становлення теоретичних орієнтацій іспанс-кої соціології

- простежити напрямки розвитку цих орієнтацій на протязі окремих етапів її інституціоналізації

- виділити ключові ідеї, концепції, проблеми, до яких вена зверталась на кожному з етапів

- визначити специфіку ідейного і теоретичного змісту

цих концепцій, проблем, підходів іспанських СОЦІОЛОГІВ до їх розв'язання ( •

- встановити особливості й характер фарбування підходів з урахуванням напрямків і тенденції зміни ведучих орієнтацій іспанської соціології в контексті 'кожного з періодів

,'ії розвитку '

- прсллалізузаі'и езодсцію прозідиих орієцїацій, уясникі хараетвр зв'язаних з ними традицій іспанської соціології

-.ваявктя тенденції змін її теоретичного вигляду, ЩО відбйзгзть спадкоємність напрямків розвитку головних її орієнтацій

- систеиатизувати підсумки історико-методологічного аналізу кожного з яерерахованих аспектів і проблем, дати наукову оцінку результатам досліджень котного з процесів, змісту

й специфіки підходів до вивчення теоретичної ситуації, що складалася в іспанській соціології підчас існування та після.падіння режиму Фршко. '

Щоб повного міро'з з "ясувати специфіку орієнтацій та підходів, становлення й розвиток котрих визначалось нерідко альтернативними відносно соціальних доктрин католицизму, ' клерикального традкціонанізму пошуками розв'язань питань теорії, необхідно, врахувати рад обставин. Лишаючись антиподом Конфесіональних сзіл і напрямків католицького суспільствознавства, стикаючись з концепціями останніх на грунті супз-рзчок навколо-теми крига й "Проблеми Іспанії"., антиклерикальні, гуманістичні та іпг.т орієнтації соціології, зазнавали впливу окремих ідей і концепцій іспанського католицизму. Цей вплив кав свою специфіку, але був фрагментарним. Не можна нехтувати й того, ідо прикладні католицькі підходи завжди були досить автономною, самостійною гілкою академічного суспільствознавства, в зв"язку з чим іспанські дослідники, як правило, виключають їх із переліку напрямів іспанської соціології.

Проте реалії розвитку її орієнтації під час та після Фраихо не виключають, як уже відмічалось, впливів діалогу між цими орієнтаціями і клерикальною думкою. Реалізаціяііавдань дослідження вимогала рахувати ці обставини.

З урахуванням переі<л/ч!ених завдань в дисертації /Розділ І/ виділено три кола проблем. .

Перше об"єднує проблематика історико-соціологічного . аналізу наступництва етапів формувакня’й розвитку традицій іспанської соціології. .■

Друге - визначення місця традиційних, гуманістичних його орієнтацій між напрямками й підходами до- Я післявоєнного періодів.

Трете - вивчення специфіки амін вигляду теоретино-мето- , дологгчних орієнтацій ісдаіїЄї>гої соціології і -нових тенденцій, що заломлвоть щ іміни . ' '

. Ваудоза новизна дослідження визначається том, що зоно шдаадааред лишається єдиним, не має аналогів як у нас в країні. аак і за рубежам, оскільки сучасна соціологічна література не диспонує такого гатунку комплексних досліджень даної тли. • .

Впарте в науковій літературі в дисертації зроблено спробу комплексного історико-методологічного аналізу ведучих орієнтацій, концепцій та підходів іспанської соціології, їх еволюції ,а XXX та в XX ст. Підсумком цього- аналізу стали висновки й оцінки, що не лише конкретизують, але й доповнюють уявлення дослідників історії' сучасної зарубіжної соціології про процеси становлення і про закономірності функціонування соціологічного знання.

Крім того, пропонований в дисертації підхід має ряд перспективних напрямків -вивчення теоретико-методологічних основ і орієнтацій-іспанської соціології, що розширюють існуичий в літературі попередніх років погляд на окремі етапи, історію і на деякі сучасні тенденції змін вигляду її підходів.

Аспекти впливу висновків і концепцій іспанської соціології на методологію підходів інших соціальних і гуманітарних дисциплін до вивчення процесів оновлення соціальних інститутів І структур, що розглядаються в даній роботі, являють інтерес як для соціологів, так і для істориків, політологів, культурологів, літературознавців і вчених, що представляють інші, суміжні з соціологією області знання.

Науково-практичне значення дисертації визначається тим, що проведений анадіз орієнтацій іспанської соціології дає змогу адекватно оцінити напрямки розвитку соціологічних знань, котрі дозволяють побачити специфіку генези їх основ, -тенцон-ції еволюції принципів зв’.’язаних з ними підходів. Методологія вивчення тих і інших,-апробована в дослідженні, може також знайти застосування кр/гі історії соціології, теоретичних і сяеціальшіх наукознавчих робіт в інших сферах і областях історичного, культурологічного й соціально-гуманітарного ліз-

~НсШЯЛ7 :--------------------------------_______________

Результати цього аналізу можуть бути використані як в дослідженнях окремих аспектів і проблем історії соціології, соціологічної теорії і методології, так і в навчальних курсах з історії зарубіжної соціології, філософії, культури, спецкурсах окремих напрямків сучасної соціології та по суміж-г них з нею дисциплінах. .

Апробація дослідження. Висновки дисертації доповідались і обговорювались на міжреспубліканських та інших конференціях, використовувались автором при підготовці навчальних Посібників і при читанні лекційних курсів з історії соціології зарубіжних країн і з новітніх напрямків західної соціології.

Основні висновки викладені в ряді монографічних досліджень, в статтях, рецензіях, оглядах, доповідях, повідомленнях, інших публікаціях, що побачили світ в наукових виданнях.

Структура дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновку, переліку цитованих джерел, бібліографії, списку скорочень.

. ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Вступний розділ уточнює зміст тємл, визначення предмету, цілей та завдань. Тут формулюються принципи вивчення матеріалу, уточнюється ступінь розробленості гями та наукової новизни дослідження.

Розділ І - "Традиції та орієнтації іспанської соціології: проблеми дослідження" - має аналіз джерел, огляд наукових монографій і статей по темі. Тут також уточнюються коло проблем і .аспекти їх вивчення. . '

Аналіз тенденцій підходів дослідників до вивчення акре-мих етапів розвитку іспанської соціології, формування теоре-тико-методологічних її орієнтацій, зм*н вигляду останніх виявляє певний озаємозв"язок між даними тенденціями та процесами функціонування соціологічного знання, котрі віддзеркалюють зміни цих орієнтацій. ”

Розрив між до- і післявоєнними традіциями наклав відбиток і на вигляд теоретико-методологічних орієнтацій. Процеси реактуалізації традицій, усвідомлення внеску найбільших представників іспанської соціології минулого в вивчення клз-

чоеил питано їеорії та методології, в діалог з окремими . напрямками іспанської, а також зарубіжної суспільно-політичної і соціологічної думки, що прискорилися під кінець Існування режиму іранко та після його падіння в І97Г' р. сприяли тому, що проблема спадкоємності орієнтацій підходів до- і 'післявоєнної соціології набрала виняткового значення.

Виявляючи ідентичність проблем,до вивчення яких зверталась до- і післявоєнна іспанська соціологія, дослідники внайшли, разом з тим, і розходження в поглядах класиків і сучасних вчених на деякі з теоретичних аспектів>цих-проблем.

Існуюча література, 'ідо присвячена аналізові змін підходів іспанської соціології, лишає нерозв'язаним питання про спадкоємність їх основ, хоч і звертає увагу на необхідності спеціального вивчення даного'питання. Наявний в попередніх .роботах автора /їх список завершує автореферат/ досвід вивчення цього питання дозволяв поставити його не лише- в зв"язку з аналізом джерел і послідовності зміни підходів, але й як ішо&чему з "псування концепцій, що лезгать б основі цих підходів. тв зв!‘язаних з до- і післявоєнними гуманістичними оріен-•'гатями» заломлюючими спадкоємність пошуків розв"язань тради-ц'О-Лііх для іспанського суспільства проблем.

Постановка питання про спадкоємність підходів іспанської соціології до вивчення реалій кигтя суспільства бимогала 2’їочниїи б даному розділі коло проблем,- зв"язаних, в першу чоргу, о дослідженням етапів становлення й розвитку орієнтації] і традицій іспанської соціології, які визначали і значного мірою продовжують визначати вигляд її підходів.

Виходячі» з досвіду історичної періодизації 'етапів розвитку іспанської соціології, ідо отримав апробацію в роботах автора, поряд з аналізом підходів, що висвітлюють напрямки еволюції орієнтацій іспанської соціології, тут виявляється коло проблем, зв"язаних з вивченням внеску її представників в опрацювання антинатуралістичних концепцій, до- і пісйй- ■ воєнну гуманістичну традицію в цілому, тенденцій Переосмислення її теорєтико-методологічних основ новими критичними й .

I/ Деев В.А. Социология в Испании. -М., 1990.

Дэйб В.А. Некоторые теоретические направления и тенденции , социологии в Испания XX столетия. -М., I9d(KAElope'fe-лат... кандЛГ.наук7ИС1ГАН СССР/ :

іншими підковами. .

Нагромаджений в науковій літературі досвід аналізу орієнтацій іспанської соціології вимагає приділити першочергову увагу недостатньо вивченим їх аспектам, історико-диециплінар-ним, ідейним,світоглядним і рядові інших, що дозволить про--стежити певну поступальність процесів формування теоретико- _ методологічних основ підходів до- і післявоєнної іспанської соціології. Лише в контексті еволюції та зміни основ тих та ■ інших підходів слід розглядати і внесок : окремих предстаз-ників іспанської соціології в розробку концепцій, що визначають її традиції. Більшість досліджень, лрисв"ячена соціологічним' поглядам і концепціям Ортеги-і-Гассета, творчість якого найтісніше зз"язана з цими традиціями, недооцінко цих обставин.

Наслідком цього є досить однобокі трактування його поглядів, ' що ігнорують контексти їх генези, а також місце їх в діалозі міх обновлювацькими й антиклерикальними /в першу чергу - гуманістичними/ напрямками іспанської філософії і соціології, ■ з одного боку, та консервативними, націонал-традиційними, з другого. Як показано в розділі І, вивчення внеску Ортеги,.

інших теоретиків до- і післявоєнної І соціології в цей процес спроможне приблизити до усвідомлення-ряду/вузлових моментів спадкоємності її. традицій, що проливають світло й на специфіку змін орієнтацій сучасних її підходів. Загострюючи увагу на з"ясуванні принципів історико-методологічного аналізу змісту концепцій послідовників Краусизму, Ортеги-і-Гассета, його учнів, інших дослідників з числа представників нових орієнтацій, що заломлюють основні із напрямків еволгаії аиткнатура- • лістичних основ гуманістичних традицій іспанської соціології XX ст.,.видному розділі формулюються завдання вивчення цих ' традицій крізь призму, взаємозв'язаних етапів діалогу між до- і післявоєнними напрямками соціології, клерикальної думки, академічним суспільствознавством, без чого неможливо побачити сам процесе розвитку гуманістичних традицій в означеній його спадкоємності. В одночас тут конкретизуються вимоги до вивчення специфіки етапів формування і розвитку цих традицій, а периу чергу - крізь призму досвіду досліджень до - і післявоєнними напрямками проблем суС'екту, соціальної дії, соціальної нормативності, інших механізмів, п;о регулюють функції

окремих інституцій, кризи влади, тенденцій соціальної поляризації, взаємовідносин між особистістю та суспільством, поступальності розвитку в цих дослідженнях поглядів іспанських соціологів на соціальну реальність, на призначення й завдання самої соціології у ' -

Ці вимоги лягли в основу вивчення змін дисциплінарного вигладу іспанської соціології та її теоретико-методологічних орієнтацій, які.розглядаються в трьох наступних розділах дослідження.

Другий розділ - "Тенденції, характер та етапи розвитку довоєнної соціології" - висвітлює традиції і орієнтації початкового та " ~ ‘ довоєнного періодів. Вивченню кожного

в данім розділі, відповідно, присвячений спеціальний відділ. Періодизація етапів розвивав досвід і результати іспанської соціології, наявні в цитованих вище роботах автора. ' Основна увага в даному розділі приділяється вивченню орієнтацій іспанської соціології на коясному з етапів її розвитку в зв'язку з формуванням нових для неї підходів і предметних областей. Вивчення тих і других включає аналіз науково-предметних, громадсько-політичних, інших контекстів та умов становлення теоретичних традицій соціології в Іспанії, становлення їх з XIX , й на притязі XX ст. ’

Як показують результати цього аналізу, ключовими моментами початкового етапу формування цих традицій, зокрема, залишались боротьба між консервативними клерикальними й помірно-ліберальнииш підходами до оцінок перспектив розвитку іспанського суспільства в контексті революцій в Іспанії протягом XIX сторіччя, що змінювали одна одну, діалог між цими підходами в умовах Реставрації, поглиблення тенденцій поляризації між традиційними клерикальними й схоластичними напрямками суспільствознавства, з одного боку,- і порівняно новими, войовничо антиклерикальними та гуманістичними соціально-філософськими, правовими й соціологічними концепціями іспанських краусиГстів, послідовників соціально-етичного вчення К.Краузв, з другого,

І/ Див. Дєєв В.А. Соціологія в Іспанії, цит.пр., а також ---------пере л і к -праць - в -заключні й-цастині _АДЦ.______

що наперед визначало й вигляд орієніацій підходів періоду початкової інетитуціоналізації іспанської соціології до вин-чення окремих аспектів і проблем кризи суспільства та культури- рубеяа століть.

Всі/ перзраховані обставини початкового етапу становлення теоретичних традицій накладали відбиток нз лиш на вигляд іспанської соціології, орієнтацій її підходів, але Я на характер процесів, зв"гсзаних з інституціоналісацієв їх в архаїчній структурі університетської науки Й академічного сусиі- ■ льствознавства в цілому. В порівнянні з’ іншими європейськими країнами, інституціоналізація соціології в Іспанії запізнювалась, була повільною,переривчатою. Щоб прискорити цей процес' і зміцнити позиції соціології, ведучі її представники, звертаючись до концепцій секуляризації і прогресу суспільних інституцій на основі реформ, постійно підкреслювали необхідність співробітництва між вченими, котрі, розробляли питання теорії суспільних перетворень, з одного боку, і владними структурами, з другого. Тому не випадково, що й обгрунтування шляхів суспільної перебудови в цих концепціях частіше за все характеризувались практично» спрямованістю. На противагу традиціоналізму, а також клерикальним та іншим доктринам, які відстоювали необхідність збереження /за феодальними класами й католицькою церквою, як духовною аристократі є», - тобто "старими" елітами, що протистояли масі, суспільству в цілому/ привілейованого становища й лідуючої ролі в політичних і куль-туральких процесах рубежу століть, соціологія того періоду розвивала меритократичні концепції "нового" лідерства, зас- • нованого на визнанні "новими" елітами /в особі "творчих меншин" - інтелектуалів, політиків, фахівців, вчених, громадських діячів/ значення досвіду європейського прогресу, демокоа-тичних інституцій і секуляризації для прискорення реформ, спрямованих на поступове виживання успадкованих від минулого архаїчних відносин і структур, що перешкоддали оновленню іспанського суспільства.

В теоретичному відношенні ці концепції являли собою поєднання окремих поглядів на індивіда, суспільство, культуру, що дістали розпиток е попередній іспанській філософській І громадській думні з їх традиційним відзначенням автономності реф-

лэксованого, раціонального особистісного започаткування формування соціального й духовного досвіду, з соціально-правовими й етичними ідеями іспанських краусистів, доповненими органіцизмом і уявою про призначення та про покликання соціології як концептуального інструменту обгрунтування ооці-а-г'Шіх реформ, запозиченими у'зарубіжного позитивізму.

В порівнянні з існуючими в зарубінатих дослідженнях підходами, що, як правило, обмежуються аналізом орієнтацій іспанської соціології того період^' псРза звяязком їх з традиціями попередньої /і тим більш наступної/ іспанської філософської, політичної і громадської думки якраз цим, недостатньо вивченим аспектам в даному розділі -ділено першорядну увагу. ' •

•Концепції соціології того періоду розглядаються крізь арлзау їх генези, в контексті традицій гуманізму й раціоналізму, з одного боку, і консервативних клерикальних течій іспанської думки, з другого, під кутом окремих моментів і етапів діалогу мік ними, ідо дозволяє не лише з"ясувати рад істотних 5 *оадш зору сяецифіии аліст-у цих концепцій характеристик, що пролйваоть світло на процеси формування традицій іспанської соціології, але й побачити динаміку змін*вигляду орієнтацій початкового періоду як певний підсумок прилучення її до досвіду європейської соціології, а також як реакцію суспільствознавців на умови й на- прилучення до цього досвіду.

В Цілему дястанційоване відношення соціолог!'' рубежу сторіч до сприймання ідей контизцу, органіцизму, психологізаторських теорій взаємодії і навіть соціологізму Д'оригейка не виключало, проте, адаптації ряді’ зв'язаних з тами к Інийяк поглядів і

меТОДОЛОГІЧНИХ КОНЦеПЦІй ДО ПОТООб ПІДХОДІВ ДО НИіГ-іЗНКЯ й

пояснення реалій іспанського суспільства, його проблем. Особливістю вигляду цих підходів залишався синкретизм теоретико--йєтодологічнпх їх основ. Ця риса обереглася в підходах іспанської соціології і надалі, -до прояьанло номітипР. впли» на напрямки теоретичного полуну ведучих її лріздста&чіисій і на формування зв"язоних з ними традицій. Лідцаі>чн частковому переосмисленню сформульовані X.Сансом дель Ріо, Ф.Хінером, інший теоретиками гуманістичні концепції, їда лежали в основі соціальної філософії і права іспанських краусистів, центральне нісііа ь икпх-тгай*ніда-пргібле.4атка-соііідііьіш-іірапових і куль-

турних орієнтацій діяльності індкві’да як самостійного субГ!ек~ ту, соціологія доповнювала ці концепції організмічними й близькими до психологізму рубежу сторіч трактовками диференціації і взаємодоповнення функцій окремих інституцій і структур, ідо вдосконалювалися в ході поступової еволюції суспільства, . ідентично до процесів розвитку самої людини як соціальної особи. З допомогою цих аналогій соціологія того періоду обгрунтовувала необхідність соціальних та ініаих р&форл, направлених на секуляризація громадського й культур . його пиття, послаблення позицій феодальних класів, зменшення впливу традиційних коштовностей на політику, мораль, повсякденне спід-купання, що мусіло змінити*й характер відносин міа індивідом і суспільством, збільшити значимість особи як автонклного суб'єкта, вільного у визначенні вибору орієнтацій діяльності. ‘ г.Хінер, М.Салес-і-Ферре, Г.де Аскврате, А,Посада з обгрунтуваннями цих концепцій лов"язували й зміцнення позицій соціології як дисципліни, покликаної служити реалізації курсу реформ, що забезпечував гуманізацію архиїчних укладів і структур, що дистанціюзали індивіда. .

Соціологічне знання разглядалось-при цьому як інструмент політики,» спрямований на паретворегягя існуючих інституцій і структур. Не дивлячись на те, що так» розуміння іспанськими соціологами заздань сеоеї дисципліни зустрічало підтримку, особливо-серед тих груп, котрі бачили а концепціях соціології альтернативу соціальному консерватизмові й містичному традиціоналізмові ідеологів "самобутнього" шляху розвитку, слабкість позицій в іспанськім суспільстві тих років нових інтелектуаль-■ них "еліт" /а з ними - й нцвмх імущих класів, яким в першу чергу адресувалися ці концепції/ значною мірою заважала реалізації програм соціології, наближенню її до процесів прийняття рішень. Статус соціології, її позиції в'академічній структурі також лигались неміцними, ііід итнець 20 рр. яоїшзп-*

■ ції реформ і пов"язані з ними орієнтації піддавались арктч-ці, іцо засвідчувало і про процеси становлення ряду нових напрямків і підходів. , , ’

Аналіз маловиьчених /хоч і істотних для з"ясувзння специфіки тих і інших/ аспектів взаємовідносин між концепціями Соціології початкових етапів інституціоналігзації, соціально-

критичною думкоа, публіцистико», іншими областями ідеологічного й культур ного етття іспанського суспільства рубежа ' сторіч дає ключ до розуміння тенденцій переорієнтацій підходів соціологів до вивчення окремих її сторін \ проблем, що . дозволяє приблизитись до погляду на сам процес змін вигляду цих орієнтацій б означеній поступальності 8 спадкоємності.

До теперішнього часу через недостатню вивченість цих

• аспектів розвитку'довоєнної іспанської соціології зміна орі~ ' ентацій її підходів нерідко інтерпретувалась в спеціальній літературі як значною мірою перерваний процес. Через це істориками цілком втрачалась перспектива сприйняття аспектів і характеристик спадковості процесів інституціоналізації ведучих їх підходів, розвитку традицій іспанської соціології. Реконструкція, а такой аналіз' внутрідисциплінарних, історич-ішх, ідеологічних культурних та інших контекстів формування цих традицій на протязі початкових етапів інституціоналізації іспанської соціології, започаткований із даному розділі, відкриваать перспективу вивчення їх крізь призму певної послідовності зміни орієнтації і концепцій, в їх взаємозв'язку, к;з дозволяв побачити ці традиції в динаміці. їх спадкоємності < розвитку. . •

З урахування;.! відмічених моментів розглядається і внесок Х.Орт-еги-і-Гассета в зміну орієнтацій підходів іспанської соціології- За винятком робіт автора ця проблема в науковій літературі, присвяченій іспанській соціології, сі іціально не розглядалась; хоч значимість даної проблеми як для історії іспанської, так-і для історії зарубіжної соціології в цілому, ніхто із дослідників не залергчус. ■

Спираючись на висновки попередніх досліджень, присвячених вивченню окремих аспектів даної проблеми*', автор пропонує -сторико-соціологічну перспективу вивчення РЯДІ7 ключових.кон-

I/ Деев Б,А.,Х.Ортага-и-Рассет и социология в Испании.-«і. ,І9оЗ

Деев В.А. Философско-социологическое наследие Х.Ортеги-и-. Гассета в современной Испании. -Л., І9«7

Деев В.А; Между обновленным ортегианством'и пост-фрейдизмом: испанская социология 80-х гг .//Деев В.А.Социальная философия современного неофрейдизма. -М.,1967.

Деев Б.А. Литература и социология. -М.,1969, ч.о /Більл докладно бібліографія ообіт автора, присвячених окремим аспектам проблеми, е в ціїт. працях/ -

- ІЗ -

цепиіЙ самого Ортеги-і-Гассета в конкретних іспанських контекстах взаємовідносин мій цими концепціями й тенденціями розвитку до- і післявоєнної іспанської соціології.

Крізь призму вивчення цих взаємовідносин розглядаються й тенденції переорієнтації в соціології 20-их і 30-их років, зв”язані з ростом впливу антипозитивістської критики еволюціонізму, методології соціологічного психологізму, реформістських концепцій подолання політичної і суспільної кризи, до завершилася війно».

З'ясування джерел спадковості, а також змісту концепцій і орієнтацій довоєнної соціології вимагало вивчення напрямків діалогу між даними концепціями, з одного боку, і цілим спект- _ ром /від традиційних клерикальних і консервативних до ліволі-беральних і різного гатунку анархістських/ течій іспанської політичної й громадської думки, з другого, в специфічних контекстах якої проходив процес формування і зміни цих концепцій.

Основні тенденції розвитку, довоєнної іспанської соціології розглядаються в дисертації крізь призму критичного перегляду досвіду теоретикз-методалогічних орієнтацій, а також концептуальних основ підходів перлої чвергі сторіччя, напружених дискусій мім обновчими напрямками /котрі представляли не лише концепції Ортеги-і-Гассета, одного, з визнаних ідейних лідерів цих напрямків, але й цілий ряд реформістських течій, що звертались до традицій марксистської думки/ і протилежними всім їм,кснсервативнимл соціально-утопічними доктринами національної виключності, іспанізму й традиціоналізму. Аналіз цих традицій дозволив, зокрема, побачити й динаміку становлення традицій критичного антинатуралізму, замовчуваних при Фрзнко, проте рзактуалізованих після падіння режиму "новими" критичними напрямками, що сприяли, як простежується а дисертації, процесові в і вдавлення цих традицій.

Внесок Ортеги-і-Гассета в розвиток цих традицій визначається йога педагогічно»11, вицаьничог , науковою , а так ліс публіцистичная діяльністю. Своєю загострено-критичною соціологічною есеїстнкзю Ортега сприяй наближенню орієнтацій підходів довоєнної соціології до вивчення актуальних соціальних і культуральних суперечностей іспанського суспільства тих років, а також до прогнозу зв"язаних з ними тенденцій. Піддаючу

критиці теоретичнуобмеяєйість трактовок механізмів функціонування інституцій і структур соціальної інтеграції, джерел політичних і соціальних змін, ідо склалися в соціології, він сприяй переосмисленню досвіду цих пояснень найрізноманітнішими /в т,ч. і консервативними/ підходами академічного суспільствознавства і що продовжувало виявляти певний вплив і на орієнтації останніх в післявоєнні роки, коли концепції самого Ортеги піддавались особливо різкій критиці з боку ' офіційного суспільствознавства.

В дисертації простежується еволюція критичних орієнтацій Ортеги - від аналізу джерел кризи іспанської культури й . суспільства до рефлексії ключових теоретико-методологічних аспектів і проблем соціології і соціального пізнання в цілому. Дана еволюція вперие в існуючій науковій літературі розкривається крізь призму основних тенденцій і процесів розвитку іспанської соціології, ідо дозволяє побачити'соціологів у спадину самого Ортеги як не від" сяйного й до того досить істотного їх компонента. Т :*ий підхід, водночас, дає змогу повернути соціологічні концепції Ортеги до безпосередніх, іспанських їх джерел і контокстів. До теперішнього часу зберігався пробіл в науковій літературі при вивченні цих аспектів формування його концепцій, що нерідко сприяло й збереженню вкрай неадекватних трактувань змісту соціологічних поглядів Ортеги-і-Гас-сета. ■ ■ . -

Відходячи від концепцій соціальної й культурної кризи попередньо1» соціологією, від трактувань їх теоретиками традиціоналізму й католицького суспільствознавства і пі,вдаючи переосмисленню досвід вивчення їх Зіммелем, Шпенглером, Вебером, іншими дослідниками, Ортега намічав нові напрямки рефлексії соціальних та інших проблем, методології їх аналізу. При цьо-ыу він нэ виключав,/що просліджується як в "Повстанні мас", так і в інших довоєнних його працях/ дистанціонованої, а проте гос рої полеміки з неадекватними методологічними основами існуючих соціологічних трактувань суспільства, культури, історії ; сссби як суб"єкта політичних, соціальних та інших процесів. •

Ь ксктбисті падіння довіри вчених до оцінок соиіологхех) перепектие тхо.пу іспанського суспільства з кризи дискусій

навколо реформізму як альтернатив революції і нової диктатури, ролі особи, класів і мас о перетвореннях того періоді'-критика Ортегою традиційної обмеїкеності орієнтацій існуючих підходів мала істотне значення для еволюції основ цих підходів.

Поряд з ЕІділічаними тенденціями, істотним для формування теоретичних орієнтацій довоєнної соціології було звернення її до досвіду зарубіжних концепцій, зв"язаних і іменами майже невідомих до того часу в Іспанії Дільтея, Шелера, Вебера, • чому сприяв публікаціями перекладів їх праць сам Ортегч, єно-чатк.у в Іспанії, а після громадянської війни - і. в Латинській Америці, куди на початку 40-х років разом з антифашистськор еміграцією перемістилась діяльність ведучих іспанських соціологів /включаючи Ф.Аялу, Рекасенса, Ечаварію та інтах/, зргь-били особливо значний внб-ок з пошиое,ння досвіде традицій іспанської і європейської соціології.

' Громадянська війна перервала нормальний хід розвитку соціології в самій Іспанії. З установленням режиму Франко довоєнні підходи піддавались критиці або замовчуванню з боку схоластичних і консервативних орієнтацій академічного суспільствознавства. Б діалозі з ними, в той же час, формувались,, проте, нові, нелідконтрольні офіційно санкціонованим орієнтаціям антинатуралістичні напрямки.

Вййчєннз цього процессу крізь призму генези післявоєнних •традицій іспансько: соцголагі^р^іляеться увага в третьому ії четверо'ну розділах дисертації.

В перу у чергу тут простежується вплив иаяошвчетх /проте істотних для адекватної оцінки даних тенденцій/ контекстів діалогу ні п: офіційними націонал-інтегралістськими доктринами академічного суспільствознавства, з одного боку, й концепціями Ортеги, ря.ду інших представників гуманістичне орієнтованих підходів іспанської соціології, з другого, як навколо "проблеми Іспанії", роактуалізованої на рубежі ЬО-х рр. в умовах кризи режиму бранко, так і навколо принципів методології аналізу й пояснення консервативними Я порівняно навиыи емпіричними напрямками специфіки процесів змін в іспанськім суспільстві на протязі нісллвиешшх десятиліть.

І/ Див.:Деєв Б.Л. Социология в иексике //Социология а Латинской Америке. -У., 19*32. ; Дзсіз В.А. Мексиканская социология //Социологические исследовании, 1952, }!' 3. •

Розширення сфер конкретних досліджень, збільшення об-ЛіХ'теГ співробітництва між іспанськими й американськими соціологами, сприяли послабленню ізоляції іспанської від зарубіжної .соціології. Зростання впливу методології запозичених концепцій і підходів, а.пстім, на кінець "ери Франко", - і зростання ліворадикальних критичних тенденцій супроводжувались зміцненням позицій антропологічно орієнтованих /в т.ч. онов- . лених фрейдистських і фройдо-марксистських/ напрямків, що ' свідчило про значні зміни основ ведучих теоретико-методоло-гічних орієнтацій, не в останню чергу, - що показано в.ди-

■ сертації, - за рахунок адаптації їх до новітніх тенденцій.

.Діалог з соціологічними доктринами націонал-інтегризму, патерналізму й утопічними антипрогресистськими соціальними вченнями іспанської католицької церкви, який спочатку Ортега, а за ним і інші гуманістичні напрямки вели на протязі цього періоду, сприяв реактуалізації методологічних основ ^.нтина-туралістичних підходів, позиції яких в академічній структурі поступово відновлювались і продовжували зміцнюватись.

Зміни розстановки сил, а також теоретичної ситуації, що склалась в соціології-на кінець існування режиму Франке й; ' особливо, після його падіння, свідчили про зменшення впливу переважаючих в академічному суспільствознавстві попередніх десятиліть консервативних, схоластичних, а також запозичених /в першу чергу близьких до неопозитивістських/ орієнтацій з одного боку, і про збільшення притяга1 ільності /в 'т.ч.серед ' зростаючого числа емпіричних підходів/ синкретичних основ • антинатуралістичних концепцій і методології оновлених, завязших з критичной соціологією напрямків, з другого. Ці процеси заломлювали й тенденції, до збільшення іюліцєнтризму в' вигляді теоретико-методологічних орієнтацій, особливо помітного від початку 80-х років. ' • '

Після Франко іспанська соціологія зіткнулася з необхід-подолання засилля схоластичних, консервативних, а також цілого ряду гндих, б рівнім ступені неадекватних /в т.ч. запозичених/ орієнтацій, а з ними - й відставання в сфері теорії, відновлення значною мірзю втраченою соціологією 40-70-х рокіа спадковістю досвіду підходів до вивчення традиційних дг.я іспанського суспільства проблем /соціальної диференціації,

регіональних розрізнень, функціонування інститутів освіти, культури { т.д./, ідо склалися з? роки післявоєнної ізоляції. Започаткований в дисертації аналіз тенденцій пошуків іспанською соціологією після падіння режиму Франко розйязань окремих питань т;орії і методології, досліджень кожної з цих та інших проблем розкривав напрямки й зміст цих пошуків, виявляючи взаємозв"язок їх з процесами реактуалізації досвіду традицій гуманістичних підходів.

Відновлення спадковості теоретико-методологічних орієнтацій до-і післявоєнної соціології простежується й розкривається в дисертації крізь призму аналізу тенденцій критичної рефлексії і переосмислення сучасними її підходами досвіду -попередніх, а також сприйняття ними досягнень європейської і американської соціологів, що дає змогу побачити певну послідовність ряду змін у вигляді ведучих орієнтацій іспанської соціології останніх десятиліть.

Розділ третій - "Орієнтації соціології післявоєнного періоду" - присвячений аналізові основних тенденцій змін вигляду ведучих напрямків і підходів іспанської соціології після встановлення режиму Франко. Засилля схоластики й офіційних доктрин інтегризму, а також умови "ідеологічної стерильності" перших післявоєнних десятиліть, відсутність академічних свобод, ізоляція країни від зовнішнього світу гальмували дослідження в сфері теорії. Самим негативним способом це відбилось і на виглдд'і підходів іспанської соціології і в подальшому, коли з ростом числа нових областей і напрямків прикладних досліджень вона продовжувала стикатись з труднощами, викликаними диспропорціями в розвитку цих областей, з одного боку, і з станом теорії, з другого. Спроби Ортеги, X.Маріаса, Х.Конде, Е.Арболей, і.Аяли, інших вчених активізувати пошуки соціологією розв"язань ряду проблем теорії сприяли, що недивлячись на несприймання, замовчування, або критику оф?ційним суспільствознавством досвіду довоєнних підходів /а також зарубіжної соціології в цілому/ традиції вітчизняного антинатуралізму й гуманістичні орієнтації, котрі представляли ці дослідження, не втрачали значимості для післявоєнного поколіннл іспанських соціологів. Даючи паростки новим напрямкам, усі ці спроби

впливали на стан теорії. Лишаючись на переферіі академічного суспільствознавства, ці орієнтації не лише давали внесок в збереження елементів спад^гямністг вітчизняних традицій /усвідомлення значимості чогр' самою іспанською соціологією почалось лише недавно/, але й готували грунт для антинатура-лістичних і близьких до них напрямків, процес формування і розвитку котрих продовжує визначати вигляд іспанської соціології останніх десятиліть.

Лишившись майже непоміченими новими, емпірично ОрІЄйгт тованими підходами 60-х рр., концепції "філософської" соціології Ортеги-і-Гассета, котрі він розробляв і конкретизував в лекціях, статтях і виступах в останні роки життя, лишались орієнтиром критичної рефлексії його учнями й послідовниками проблем методології вивчення соціальних аспектів нормативної регуляції, взаємодій, орієнтацій соціальної дії, специфіки змін функціонування культурних, політичних, інших іьституцій. В дисертації аналізуються контексти адаптації досвіду вивчення цих проблем Ортегою і його послідовниками до потреб післяво-енних гуманістичних та інших підходів. Через підспудну опозиційність концепцій Ортеги й пост-ортегізму в цілому відносно офіційних соціал-інтегристських орієнтацій академічного суспільствознавства при Франко сприймання цього досвіду й теоретичного осмислення його іншими напрямками іспанської соціології в істоті блокувалося цими орієнтаціями. Лише на кінець "ери іранко", разом з поступовим послабленням офіційних ідеологічних заборон на вчкористання неугодних істеблішментові -поглядів і теорій в соціологію, поруч з іншими, стали, допускатися й гуманістичні концепції послідовників Ортеги. Критика новими ліворадикальними напрямками неадекватності основ запозичених орієнтацій і підходів до вивчення ряду традиційних для іспанського суспільства соціальних і інших його супереч-

- у

ностей, недивлячись на негативне ставлення з боку цих напрямків до ідейних та інішх аспектіі "старого" гуманізму в- соціології, значною мірою сприяла, тим не менш, актуалізація методологічних принципів ортегіанських та пост-ортегіенських анти-ндтуїш і стичних концездій з їх уваго» до історичних аспектів влачоння суспільного життя, специфіку суб"єктивнога -фактору Я прцесШ ЗМІН. •

Як показано в дисертації, значною мірою завдяки якраз цим обставинам намічені' Ортегою та його послідовниками завдання приближения суміжних з соціологією соціальних і гуманітарних дисцйіїлін до 'більш адекватного /з т.з. теорэтико-світоглйдних "а інших його принципів/ сприйманню реалій культури й суспільства стали набирати - в процесі "соціологізації" основ методології суспільних наук, що почалася в Іспанії з 70-х рейсів.,- своєї практичної реалізації.

Сприйняття'Нвйічених Ортегою теоретико-методологічних ’коїйШцій і >в подальшому визначались тенденціями пошуків но-'ЁЙХ 6рІ ЄН^аіІ’ЇЙ під^одї® до вивчення процесів змін в іспансь--кбйу^суспі'Льстві. Зв"язанї з рецепцією зарубіжного досвіду, 'йові емпіричні напрямки в (ряді випадків ставили під сумнів практичну значимість цих концепцій. Проте в цілому вони не заперечували самої гуманістично"! традиції. Спроба пристосувати методологічні основи антинатуралістичних концепцій Ортеги та його послідовників до потреб емніричних підходів робили в рамках нової гуманістичної 'соціології Е.Гомес, Арболея, X. Конде., -Х-.Маріас, з"єднуючи з акціонїймом та іншими установками Дії5с підходів феноменологічну йе'і’хЛективу соціологічного аналізу окремих аеґіектів і сторін процесів нормативних орієнтацій і механізмів '(р^й'кщонуваннй '-соціальних відносин і структур. “

'Постійно підкреслюючи-, - як це робив і Орїега^ - взаємозв'язок йіа конкретною соціологічною методологів ЇХ аналізу, з одного боку, й необхідністю філософсЬ&і-теоретУйМгО йемйс-лення його результатів, з другого, ifepiac WK іїай'бгльш

актуальне завдання для іспанської соцгол'йгїї вг^ій'оййй’'соціаль-но-процесуальйих еспектів змін традиційні '/■сдцїальнб-мОраль-них, етнічних, культуральних та іншйх/ орієнтацій поведінки й свідомості різних спільнот, в чому ойчив ключ до проблем НйдїональіШ? йоіііально-політичних та інших конфліктів, які йроііонував Ьшрйретувати, в першу 'іергу, крізь призму колізій цінностних орієнтацій, що визначали специфіку змін та соціальної реалізації окремих форм індивідуального і колективного досвіду-. Поєднуючи мертоківську парадигму функціональнсго анаятзу /з її акцентами Латентних функцій, а також можливостей їх Нояснень в рамках теорій середнього рі-анй/ з традиційними для

іспанської соціології настановами на вивчення й на пояснення механізмів функціонування соціальних і інших інституцій під кутом динаміки соцісГкуль ту рай х орієнтацій діяльності•їх

суб"єктів /індивіда й групи, в першу чергу/ як основну Маріпс виділяв, зокрема, вимогу розглядати систему соціальної диференціації як явищ, що соціально констатуються і розвиваються, в сукупності онтологічних характеристик складових їх сфер і відносин. Сформульована Маріасом в його книзі "Соціальна структура. Теорія і метод", дана вимога, що простежується в диеертаці ї, продовжує чинити особливо помітний . вгшив на оріє&ітації підходів іспанських соціологів до вивчення проблем, пов"язаних з ростом соціальної поляризації, національних та інших конфліктів, насильства, розвитком иев- . них інституцій культури й Суспільства. '

В контексті прогресуючої соціологізації методологічних основ гуманітарних та інших наук, що також звертаються до вивчення цих реалій і проблем, феноменологічний підхід Маріаса впливає і на орієнтації пояснень цими дисциплінами процесів' соціодинаміки культури, орієнтацій художньої творчості, змін в нормах мовного узусу, моральній, політичній, правовій свідомості певних спільнот. Ідентичні вимоги розвивали в своїх концепціях Арангурен, Аяла, інші дослідники, зв"язані з післявоєнною пост-ортегіанською антинатуралістичною методологією.

В розділі четвертім - "Напрямки й тенденції реактуаліза-ції теоретичних традипій" - докладно аналізуються зв"язані з переосмисленням цих традицій нові та новітні тенденції пошуків в сфері теорії і методології. Простежується взаємозв'язок між пошуками і становленням орієнтацій критичної соціології, оновлених версій психоаналітичних концепцій і підходів до вивчення суперечностей культури й суспільства, а також іспанських варіантів фрейдо-марксизму, зверненого до проблем соціального відчуження і класових конфліктів. Всі пе-тлчислені напрямки інституціоналізувались лише, в кінці існу-, вйннл режиму Франко, отримавши визнання як самостійні теоретик о-методологічні орієнтації іспанської соціології тільки після його падіння, з поглибленням процесів демократизації.

Хоч вплив цих, порівняно ноьих напрямків на орієнтації під-чоаів іспанської соціології останніх- дсслтлліть трудно, мабуть,

і

заперечувати, методологічні ідеї і концепції, які вони пропонують, тільки становляться в останні роки об"єктом вивчення. Спеціальному, історико-методологічному аналізові ці кон”Єлції їлццані, поки--що, лише в монографіях і статтях автора.^

Особливо шльна увага в дисертаціїпридїлвтвивченню контекстів і концепцій, що визначають специфіку вигляду критичних та інших орієнтацій і підходів, зв"язаних з реактуаліза-цією до- і післявоєнних гуманістичних традицій. Аналіз змісту цих концепцій направлений на уяснення методологічних принципів, що визначають' напрямки досліджень цими підходами найбільш актуальних аспектів і проблем яшття суспільства, до яких найчастіше звертаються іспанські соціологи. Витримавши на перзо-mv, початковому етапі свого розвитку помітний вплив зарубіжних ліворадикальних ідеї., що сягали концепцій неомарксизму франфуртської школи і до соціально-критичних програм "нових" "лівих" течій в США й інших країнах, вже на кінець 70-х, що простежується в дисертації, критичні напрямки зуміли здолати ці впливи. Нова критична соціологія зверталась до осмислення досвіду досліджень іншими підходами актуальних для іспансь-. кого суспільства після Франко суперечностей, процесів демократизації, інших проблем, відновлюючи в зз"язку з цим традиційні траєкторії вивчення соціального життя до- і післявоєн- -ними підходами. Взявши на себе функцію одного-з ідеологів лівих сил в опозиції режиму Франко, після його падіння критична соціологія змішає в кінці 70-х пріоритети в дослідженнях і в публікаціях. З цього часу вона стає каталізатором підновлення статусу замовчуваних раніш вітчизняних традицій, по- * долання стану застою в сферах теорії і методології, скорочення розриву в цих областях між іспанськими, з одного боку, та європейськими й американськими дослідженнями, з другого.

Вносячи вклад в організаційну та структурну перебудову соціологічного знання, критичні напрямки 80-х виступають ініціатором наближення його в умовах демократизації політичних і нультуральних інституцій до потреб прискорення реформ, направлених на консолідацію молодої іспанської демократії

І/ Див.: Деев В.А. Социальная философия современного неофрейдизма в Испании. - М., 1987 ; Деев В.А. Литература и ссцио-логия. - 1-1., I9S9, ч.2.

' В центрі уваги критичних напрямків лишалась передусім проблематика соціально-класової нерівності, для вивчення якої вони активно залучали як досвід класичного марксистського аналізу соціальних конфліктів при капіталізмі, так і різці версії неомарксистських інтерпретацій становища інтелігенції, молоді, робітничого класу., інших груп і прошарків в класовій структурі, в зв"кзку з чим часто звертались до уяснення специфіки процесів соціально-класової диференціації в сучаснім іспанськім, порівняно з іншими^ суспільствами.

Як показано в дисертації, досвід підходів самої критичної соціології до вивчення цих аспектів і проблем, по-давньому залишається важливим фактором переоцінки іншими підходами іспанської соціології напрямків аналізу соціальних та інших амін останніх десятиліть.

Значною мірою даний досвід продовжує служити і каталізатором пошуків синтезу порівняно нових для іспанської соціо- ' логії принципів і парадигм інтерпретації есіх цих змін, що " в свою чергу сприяє кристалізації підходів, що з'єднують, як це мають місце і у психоаналітичних напрямках, такі несхожі за своїми основами концепції аналізу й пояснення соціальних реальностей, як класичний і сучасний фрейдизм, неомарксизм, традиційні й оновлені версії гуманістичної соціології.

Напрямки синкретизації методологічних основ підходів, що виступають з концепціями гуманістичного психоаналізу /Х.і’оф Карбальо та інші/, а також оновлених діалектичних його варіантів /К.Кастілья/, виявляють і прагнення до переосмислення ряду традиційних для іспанської соціології поглядів ■г'д уявлень, адаптації їх до потреб соціологічного аналізу сучасних реалій суспільного й культур ^ ного життя.

Не менш тісно -зв”язані всі ці напрямки і з саморефлек-сією соціологією досвіду підходів до вивчення реальностей, що змінюються. '

В висновку дисертації узагальнюються результати проведеного дослідження. Даються узагальнюючі оцінки основних тенденцій, теоретичних орієнтацій і методологічних концепцій іспанської соціології з початку та на кінець двадцятого століття.

Найваалив!ілх полсзення П висновки дисертації отримали

відображення у іанщг наукових публікаціях аззора t Нонографії 5

1.Соцаолсгяя в Испании: традиции,проблемы,направления

эссдэдогэкий - М.: ИСАЙ, IЭ90 - ЄО с. .

2.-Fblloaophy and Social fixe оту. її, jProgresa Pabl., і987-£Ше,

3. iFHosoffa у Теог.га Social.Ы. (Ed.Progre3o, i988"<ioS с. @іяжо£ія і соціальна теорія. -М.: Прогресс;анг.та ісп.

мовами)

•it.CpssTa-Q-racce-t и социология в Иапании/Деп.в ИНИОН -

- SP И2720 - Н.:ШШ AH CCCP,I9fc3 - І2Є с.

З.Фазософоко-социологачэсвсэ наследие Х.Ортегя-и-Гассеїа з ссвремваной-йспі лаи/Доя.з ИНЕОН - ДР №31215 - М.:

ИНЖШ АН СССРД9Є7 - 315 с. •

б.ФіиоеофСяий и научный сгиль/Дзп.в ИНКОН-ДР И272.І -

- М.:ИНЕОН АН CCCP,l9fc2 - 136 с.

'7.Социальная философия ссзреяеиного неофрейдизма в Испа-»иа/Двп.в ЕНЕОН - ДР Л 132X7 - й,:(ШИОН АН СССР, 1967-223 с.-

С.Л^тарагура а сец2одагяа/?еа.з ШШН - ДР М 37508

- Н.:!ШШ АН ЄСС?Д9£9 - t€9-e. '

Сг?тіІ,огляді!рецензії :

Э.Ооцаологяя а дахвраіуроввдвкиа-.а Ксаашги //Мроблзаы со-цяозогая лахзратуры ьа ру Сажем - Й.,I9£3fc.I2<t-I6<* ■

^•Эстогяя социологии и борьба ігяз2//1С(Ші!узі!СТ,Г9ЕЗ,Р6,

' СЛ23-Г25 . •

П.Традсщш а сс2рзивиность//Ьсар.лит'аратуры - И.,1963,

В 3, с. 116-28

12.Сеаао.логна_э соврамэниоЯ Испании//Соцмол.исследования, 1950,14, сЛ1-48

13.Соаяазьно-подиїическиз аспекты развития социологии в йсаании/ТКрихический аналиь совр.социологических концепций - а.:ССА-ИСИ АН СССР,I9fI, с.3-20 В.йексиганская социология//Социол.иссл. ,19££,МЗ,с.ЗС-4О

15,Теоретические традиции и современные тенденции развития буржуазной социологии в Испании /’'Критический анализ совре-манных буржуазных социологических концепций - Ы.:ССА-ИСИ АН,

1979, С.І5Є-ІШ

16.Социология в Мексихе//Социология в ЛаївнскоВ Америке .Материалы к УIII век - М.:ССА-ИСИ АН СССР,1982,с.65-154

17Ленденции развития и причины кризиса современной бург. социологий Испанки/Цеп .в ЙНЕОН АН СССР - КІ468-М. ,1977, 20 с.

К .Совранаиная Испании//® опросы истории, 1965,^7, с. 66-89

19.Социология иузыки//Советская иузика,І9Є5,Ю,с.І08-ІІ5

20.Сквозь призму в рзиэ нн//С 02 е г скал музнха,І9Є8,$>,сЛІ0-ІІ6

21.Изменения в теоретической ситуации соцЕОЛогии/Деорзтичег-кая социология последней четверти XX в.- 0д.:Ш1СУ,1992,с.2-21

22.Дискурс.Социология.Яэыки анализа/Дан-же, с.22-39

23.Социология в современной Испании//Общ.науки за'; рубежи, сор.З, 1960,К 2, с Л12-16

г4*.Ортега как феноменолог/Дам хе,К= 3,с.90-93 23.Испанская теоретическая социология в послевоенный период //Общ.иауки за'рубежом - М. ,1979,Ж,с.125-29 2б.йспанская литература XX века:идеология и социальные истоки . //Общ.иауки.за рубежом - М.,19£0,Е 5,с.120-123 ?7.Идеологические течения,литература,общество/Дам ш,196:1,*2 с. 36-49

26 .Социология литаратурн/Дам же,1962,ІЙ, с. 162-167

29.йспаяский социальный роиан/Дам же, 1962,й 5,с.169-162

30.Психоанаяитическая критика/Дам ка,К б,0.140-145 '

31 .Возможности и границы струкгуралиьма/Дам ке,1964,К,с.22-29 32Литература и социология/Лаи же,» б,с.13-1б

33.История и теория эссе/Даи же,1967, ® 4,с.НЕ-125 •

34.Ролитичэская культура/Дезмсы докл.по пробл.СНГ-М.,1993, ЗЗ.Соарэмнныа валзнсиавски8 классики//Эбщ.науки за руб.,

1р9ь',.'{4, с.ПС-115.

35.Рац.кн.:Похарская С.Испания и США//СИА,І9£4,)Й,с.ІІ4-Іб.