автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.06
диссертация на тему: Особенности аспектов феномена религии

Полный текст автореферата диссертации по теме "Особенности аспектов феномена религии"

те од

3 1НСТИТУТ Ф1ЛОСОФ11

АКАДЕМ I ! НАУК УКРАТНИ

На правах рукопису

ТРАЧУК Роман Григорович ОСОБИСТ1СН1 АСПЕКТМ 5ЕНМЕНУ РЕЛ1Г1!

09.00.06 - теор1я 1 1стор1я рел!гН, в1льнодумства I атеТзму

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацН на эдобуття нэукового ступеня кандидата ф1лософських наук

Ки'1в - 1994

Дисертац1ею е рукопис.

Робота виконана в 1нститут! ф!лософ!¥ Академ!У наук УкраУни.

Науковий кер!вник - член-кор. АН УкраУни,

доктор ф!лософських наук ОНИЩЕНШ 0лекс1й Сеиенович

0ф1ц1йн1 опоненти:

1. Доктор ф!лософських наук, професор ДОЛЯ Валентин Егорович

2. Кандидат ф!лософських наук, доцент • КОБЕЛЯНСЬКА Лариса Стан!слав!вна

Пров!дна орган!зац!я - Волинський державний ун!верситет /кафедра культуролог!У/

Захист в!дбудеться "20 " травня 1994 р. на зас!дэнн!

спец!ал1зованоУ вченоУ ради Д 01.25.02 в 1нститут1 ф!лософ!У АН УкраУни /252001, КиУв, вул. Трьохсвятительська, 4/,

3 дисертац!ею можна ознайомитись у б!бл1отец1 1нституту /252001, КиУв, вул. Трьохсвятительська, 4

Автореферат роз!слано "20 " кв!тня_ 1994 р.

Вчений секретар

спец!ал1зованоУ вченоУ ради $ СИТНИЧЕНКО Л.А.

I. БАТАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ,

Актзальн!оть теми досл!джання. Перелома! мвмвнти кулыурнв-1егоричиого ро8витку р1»ко актуал!зують проблему людоько1 духовном! ! тих !! овнов, що "деревищують" плинно-емп!ричний чао люд-вького життя, втоять понад Лого "к!нвчн!втв". Це в виразом евобо-ди людоького духу. Те, як ця свобода себе виявляз 1 реал!гув, в 8начн1й м!р! вумовлпеться характером духовно-кулыурно1 ситуац!!, в як!й пвребував людина.

Ре»улыативн!сть сучвсного ф!лософсьаого /1, взагал!, гума-н! тарного/ мислэння значною м1рою виэначавться тин, наск!льки глибоко в цьому рефлексуеться ан1рополог!чна зосэреджен!сть !сну-вання культурно значимих феноиан!в /рал!гIГ, морал!, аистацтва тощо/ та 1х "мбжов!сть" /як ч8сова Й прооторова д!алог!чн1сть/, що мохе олугувати !х смислотворчому оновленню. Показовим у цьому план! в эвврнвнна $9номанолог!!, вкзиствнц!ап!зиу та !нвмх непряма сучасно! антрополог!чво ор!внтовано! ф!лософ!1 не до сфери об"вК1ивно-науйового знания, а до так звано! чисю1 оуб"8нтивнос-т! як д!ючо! периооснови будь-яко! обпвктивносп. Тут актуальною в опроба розкрити ! охарактеризувати принципи в!льно! творчо! д!-яльност! людини, II д!йоного буття, а через них - сева 1 призиа-чання будь-якого буття. На цьому шляху й визначазться антрополо-г!чна спряиованЮть цих концапц!й I претвнз!й деяких з них на роль спац!ально1 ф!лоооф!1 людини, вчення про людськ! основи ¿зсьо-го 1снуючого.

"Мехов!сть", як внутр!шнз визначення культури ! особи, взята як самосина, сама по соб!, приховув в соб! звгрозу рапятив1аму, втрати само1дентичност!, що з особливою гостротою ставить проблему визначення духовно-сыисдових координат внутр!шнього життя особи, як! довволяють 1й в!дшукати "оп!рний центр" в безмерному простор! духовно! культури. А це е не до !ншв, як проблема укор!не-ност1 в традиц!!, И духовно-особист1сного в!дтворення /що демон-струе сучасна герменевтика/.

Стосовно ф|лософ!I рел!г!1 зазначен! акцеати ф!лософоько! рефлекс!! нац!люють на розгляд особистЮних аспакт!в рел!г!йного феномену, вивначають необх1дн!сть осмислення радШйно! традиц!!, зокрама Ююричност! рвЛ1Г!йних символ1в /догматично та обрпдово виражених/ та трансформацН останв!х у пввному культурно-!сто -ричному контекст! /в тому числ! й на нацЮнальноыу п!дгрунт!/.

- г

Таку ситуац!в рефлексе 1 таолог!чна думка, коли кагоаошув на наобх!дност! старайся в питаин! в!ри /шляху в!ри як II поен Иного оообово1'о в1дродяення/ I на Свята Письмо /первинна ре-лтйне сиувод1ка/, I на Свята Саавання /1 сюрична тлумачення релШйно! символ!ки/.

Як бачимо, ектуальнють ф!лософського анал!зу оообист!сних аопек11в рац|г1йного феномену вуиовлена контекстуально - явища-мч кулыурно-1сюричного порядку.

Ступ!нь ро8робланьст! дроблами. Бивчення особиот!сних ао-пекНв реи1г!йного феномену /як I особист!сних аспект!в !ниих фаномен!в кулыури/ пае певну традлц1в у в|1чи81шн1й I ааруб!ж-н!й ф!лосо$оьк!й та рблШвзнавч1й л!тератур!. Це пов"яаане; пзрш аа все, 8 1ендвнц1ею переходу в!д "сц!енгизац!1п до "гуыа-н!зац!1" ф!лософського мислення в друПй подавив! XX от. У ф!ло~ софськ!й д!тератур! радянського пер!о,ад тендвнц!я до "антрополо-г1чного крещендо" /що спочатку рефлексуеться як дилема "сц!вн-1и8и-&н1ис«|зн1иэым/ знаходить свое вг!левня в рамкех д1яльн!с~ но-ов!гоглядного п!дходу, явив дозволяв врозуи11и феномена куль-, тури /л! знания, иоральн! вчинки, релШИну в!ру тощо/ як фории ровгортання людсько! суб"ективнос11, не в матичному, а в дина-н!чно-процесузльному вии|р! /Зл.Авдрос, В.С.БЮдер, М.О.Булатов, В.6.Давидович, Е.ЬЛльвввов," В._П.¡весов, П.Ф.Йолон, С.Б.Кримсь-кий, В.О.Лекторський, Ь.С.Маркарян, В.Ы.Иехуев, Б.О.Парехонський, М.В.Попович, В.Г.ТсбачковськнЙ, I.Т.Фролов, В.».Шинкарук, 0.1. Яцанко та !н./.

Ц! досл!дкашш певною ы!рою дотичн! до проблематики евро-пейсько! ф!лософ!1 впохи постмодерну /екзистенц!ал!зму - К.Яс-перс, М.Хайдаггар, В.ЫарНен I феноменолог!! - Е.Гуссерль, М.Мер-ло-Нонт1, П.Р1кэр; д!алог!чного лерсонал!зму - М.Бубер, Ф.Фр1д-ман/, да аи1щую1ься акцанти анал!зу св!ту людсько1 духовност1 в!д панрап,1онал1стського п!дходу новоевропейсько! ф!лософ!1 -до розгляду лвдсько! св!доиост1 в терм1нах 1снування, онтологП, а не гносаолог!!, до дав мохлив!сть 8роаум!ти конструктивну роль "об"ективац!I" форм людсько! суО"вктивноот1 в процес1 культуро-тзорчо! д! я льном!: п!знання "створвнии", а не п!знання "створе-ного" /Ы.К.Мамардашв!л1/.

Дисертант використовував в своему досл!дженн! прац! В.I.Га-рада!,Б.Т.Григорьяна, В.1.Добренькова, В.б.Дол!,Б.Ю.Кузи!цкаса, Л.Н.М1трох!на, К.1.И!коно*а, Ы.П.иов!кова, Ю.А.Кал!н!на, Ю.АД1-

иалзва, В.В.Фотчешса, Н.С.Юдшо! 1а т., 140 ы1стать в соб1 тео-ретичний анал»8 р1аних напряшив релтйно1 ф!лософН, джврав рьлШйно-фиософсько! антропологи, Гх евоьлцП тоще. Цв аз ото-оувться таких часе ю зумовланих акцевИв аяад^зу в доол»дженнях цъаго напрямку як зосерадкання уваги на негативна о^нщ аполо-гетичних, чаою форыальних моыенг1в рещпйао-адософоытх аои-цепц1й га рахунок 1х концептуального, гуман!стачного зм.'сту.

Характеризуочи власнв рал«г1взнавч! досШдхеиня релтйного феномену в радянський перюд, мохеио проел!дкувати поетупову аво-лвц1ю в!д повного нагатиа1эиу стосовно рел«гП, - до поступового визнання I! загальнолюдсько1 щнноси, гулыуротворчо! I кулыу-ровбар!гаючо1 рощ /Б.б.Доля, в.К.Дулуиан, А.М.Колсдний, Ил.Ки-рюшко, Б.О.Лобовик, Л.М.М1трох1н, О.С.Онищенко, В.К.Танчбр, П.Л. Яроцькай та ¿а./, що спрняв дхалогу овгтогляд1в, в!руючих I нав1-руючих. -

Актуальнини в цьоцу план! в установка на антрополог!чну П8-реор1внтац1ю ралшезвавчих доол1дхань /Б.О.Лобовик, Л.Ы.Ццро-хи, та 1н./ та парвосшю'даиня фаноыену релтйно! ¿радицП /М.Ы. Вакович, ПЛ.Косуха, А.М.Колодний, П.Л.ЯроцъкиЙ та 1н./.

В психолог!! рзШгП радянського пер1оду /ЮЛ.Бор,умов,Г Б. Букгн, 1...,6воти|ввва, Ю.А.Коган, Б.С.Роббот, М.Б.Коробков, А.В. Романов, Д.Л.ЗГграноЕИч та т./ знайшов аастооуванна ссц1алгчо-психолог1чний анал13 в1ри як ралШЙноГ установки I досягную ро~ вушння останньо! вк центрального поняия релейного св/тобачаи-ня^ основною характеристикою якого а ..лмнантз амоц!йио-особис-исного в1дновенвя 1 оц!шш надприродшього. Досл1да£эн1 питания про практику раал1зац1? в1ри в жии! редШйно1 общини в кулио-вих д»ях, в с!и"1 тощо. Ьравкаик цього напряму до(.л1диень иокуть бути праця Д.М.Угривоьича "Психология религии" /и., 1986/ та ко-лективна моногра$1я "Гелтйна психопоПя та форыування атаГо-тичиого св!тогляду" /К., 19?Ь/.

Апробац!е» новах п1аход1в /зокрвиа, фвыоивыопоПчного: Феноменологи страху тощо/ до явищ рэл{п Иного життя знаходиио в вб!рнику "Отноаенив человека к иррациональному" /Свердловск,1989/.

Особиспсн! аспакти феномену рал!гН /як то "досв1д штат-нооП Бога людськ!й душ!" тоцо/ рефпе«сбиться в рос!йсыс1й релн пйн)й фиэсофП к! нця ХН - початку XX стол!т : /И.Ьардявв;

В.Сэловйоз, Л.Шестов, С.Фрьнк та 1и/.

Що с суеться роаробки даио! проблеии у зах!дноиу ролШв-знавотв», то тут е багато вартого уваги ь дося1Д*ення%,як1 прий-

Hflto иааивам феаамеаояог!вю paalríf /Р.Оххо - aaaale "свяюю", Ц.Шелер- ковцввц|я мроэум!иня через активна иИвпереаивання" sa la./, що в певьому ро8ум1нн1 в!дмовляехься в!д кахегор!ального 1 оц!ночного п!дходу до рел!г!1, роаглядаючи релШйну уоханов-ку як cyxHlcuy форму асиххя вюдоького духу /I кульхури/, надаючи, ревом 8 тип, !й онхолопчного схахусу.

E.Kacclpep робихь спробу через переосмысления рел1г!1 як феномену кульхури /символ!чво вираженого/ показахи хворчий аохеи-ц!ал вивдис ехичншс рел1г1й, як1 на м!сце обмажання 1 насильсхва /хабу/ схавляхь вираз вового позихивного 1деалу людоько! овободи.

Ф.Фр!дмен, И.Бубер пропонуюхь розум!ння рел!г11 як в!дпов!-д! на фуаданенхадьн! пихання буххя /витания п|шаого", Бога/.

В осыасденн! феномену рздtrfйыо1 храдицН диоерханх зверха-вхься до доов!ду герменевтики /Г.Гадамер, Ф.Илейэрмахер, и.Хай-двггер xa lu./.

По-своему ц1нниц 1 ц!кавнм е хлумачення оообиох1оша аспек-х!в рел!г!йного феномену влаоне хеолог!чною думкою /К.Ранер, Р.Булыман, П.Т1лл1х, Ы.Булгаков ха !н./»яка, паресхавчи бухи ïiлыш думкою про Бога, вавдяки поеднаншо хеоценхризму i анхро-поцонхризму, перетворювться на своер!дну ф!лософ!» людиня 1 люд-CbKOl OBlAOMOCXt.

Маха ! аавданвя доел!джания. Ооновною махою досл1даання в анал!з того, якими повивн! бухи сьогодн! особливоох! рал!г!1,во-крема.хриохияасхва, цоб ив сунеречихи, а орган!чио гироохахи а св1хов1дчуххя ti св!тороаум!ния нашого сучасника,уэгоджуючаоь а хакими суíhíсними формами жихтя людського духу як иора ль, а статична sa наукова хворч!схь хоцо.Для досягаення мехи диоерхаих ввахав авобх1дшш у ход! досл1дк0нь рогв"я8ахи хак! в8авмоаовяяаан! еав-дання:

- визначиха суххвв! риси сучасно! духозно-кульхурно!, во-крама, рад!г1йыо! сихуац!! ха показахи !х вплив аа особу;

- 8пясувахи, як ловначаюхься ва специф1ц1 ф1лософоьного анал!зу рел!г!йного феномену основа! ем! ни 1 хендевцП сучасно-го ф1лосо$схвувааня,'

- досл!дихи $auotoüHOflorÍ4Hi аспекхи особиох!онс о вим1ру peflírfí як ва'Идьш ьдакьатвого щодо екзисхенцШо! сихуацП, що в н1Й переоувае сучасна людина;

- просл!дкувати сиивол!чна оформления ь!ри в зв"яаку з проблемою актуального ирочиташш рал1г!йно1 /власие, хриотиянсько!/ символ!ки;

- визначити а ов!тл! провадавого анал!зу шалив! пэрспекти-ви роэуШння людиаи.

Методолог! чна та джералознавча база. Б своему досл!дка1ш1 автор спираеться на феномбнолог!чну традиц!» в ф!лософ!1 /Е.Гуссерль, К.Яспаро/ та д!алопчного персонал!зму /П.Бахни, К.Бердяев, М.Бубер, М.»р1диаи/. СпроОа актуального прочитання хриоти-яноько! символ!ли спонукае дисартанта звернутнся до германевтич-ного методу /Г.Гадамер, П.Р1кер, М.Хайдоггер/ та того напряиу се-шотичного аналгау фаноыешв нулмури, до роароблявться в Таг-тусвдй школ! культуролог!! /Ю.Лотман та 1н./.

Чимала методолог!чне значения для дисертац!йногс доол!джен-ня мае розробка теорН уотановки представникашт К»!всько1 ф1 ло-софоько! школи нов!тнього часу /В,».Шинкарук, В.ПЛванов, 0.1. Яцанко/. Розвиваючи дай п!дх!д в колакишНй моаографП "Эвристические функции мировоззренческого сознания" /К., 1989/, В.Г. Табачковоький розглядае уотановку /в його терШиолог!! - св!т~ оглядну установку/ на р1вн! св1тоз1дношення, - як ового роду пром!хний стан на шляху в!д "прад-образу" до образу св!ту,горизонт св1тобачання в Його суттевоыу вим5р! /моральному, Шзнаваль-вому, релШйному тощо/, п!доснову модал| рацЮнально! дИ, переживания людського смислу свого буття. Такяй п!дх!д близъкий до. психолог!чно! таорх! установки Д.М.Узнадзе.

В своему досл1джанн1 дисартаат прагнув дотримуватися вагаль-нонаукэвих принцип!в об"ективност1, !сторизиу та св!юглядного плюращзму.

Наукова новизна досл!дкання. Дисертац!я в таоратичним уза-гааьнанням ряду ф!дософських п1дход!в до анал!зу рел!г!! як особист! сиого феномену в сучзоноиу кудьтуршМсторичному контексИ. Онрасливши основн! характеристики життя духовно-иентальних форм чи установок, що задаються архетип!чно /символьно/ ! контекстуально /!сторичниа контекстом/, ! як! формуыть в людин1 вдасти-вост! вГрц, добра, краен тощо, авюр робить спробу просд!дкуваи феноменолог!чн! особливом! рагдПйно! установки ыашого сучасии-ка та символ!чне офарылання осташшэТ. Це дало можлиз!сть отрима-ти так! разулмати:

- ънасл!док &н&л!зу фено«внолог!чнкх аспакч!з особ'лст!оного вим!ру рел!г!1 досягну то ] }зум!ния рел!г!йно1 установки як смислотворчого духовного акту /поряд з моральшш,аств№чнии, п\~

8ааваг.ьниы ющо/, як шляху в!ри: в!ри - не як овИогдяду t на як почуття, а як под!1-зустр1ч1, в яко! виникае оообисте ставлен-ня до Боге, Вицо! Реальность В ц!й под!! aycipist авдини 1 Бога народдуються, символьно в!д1ворються смислов! та ц!нн1сн! opt-ентири особи, формувться ового роду духовний npooitp людоького хиття;

- вотановлено, що в духовному акт| в!ри через au!ну структура св!домост! /1 Ii акс!олог!чного ряду/ у винивл!й нов1й уста-новц! на Богооп1лкуввння та II анхуал1аац1! в каяи! га молитв! людина вдобувае свого роду перемогу над владов "ев!ту", - велениям р1зних форы в!дчуження, долаа протйдежн!о1ь м!х 1манентшш ! траноцендентшш. Цяи визначавться нова антрополог!чна перспектива: смимохиттевий центр винооиться га меж! людсько! самост!, цо и! дкртав нов! горизонта людсько! комун1кац!1 1 подолання в!дчу-хення;

- внутр!шня перспектива роввитку християнства /илях в!ри/ вииагае переосмисденвя феномену традиц!!, нового тлумачеввя ре-л1г!йно1 /вдасне, хриотиянсьво!/ символики /сиивол!в rptxa, покут-ёо1 жертви Христа, воскрес!ння тоцо/, виходячи г ов!тов!дчуття й св1горозум1ння нашоГо сучасника. Анал1зуючи проблему символьного виразу в!ри, дисертант показуе, «о символ е едино ыождивою фермою трансцендентного; в рел!г!Вн1й символ!ц! об"ективоване максимально мохливе зд!йсненвя досв!ду рел!г!йно1 в!ри ! пов"я-заних в нею ьицих людських прагнень;

- зд!йснений анал!в рал!г!Иного феномену демонструе "над-лишкову" /Бахт!н/, неутил!тарну природу духовно-ментальних форм /в!ри, дюбов!, переживания краен тощо/ та Ix конструктивний характер ¡подо двдсько! духовност! ! культурк;

- теоретичне досл!дхання духовно-ментальних утворень, архе-тип!в cbuouocti, характерних, власне, для укра1нства /емоц!й -и!сть, в!дкрит!сть, здатн!сть до кудьтурно-психовопчних перевт!-лень тощо/ даз моклив!сть виокремити ряд суттевих характеристик нац!онально! рел!г!йност! й вказати на цопшиву трансфориац!» ос-танньо! в сучасн!й духовно-культурн1й ситуацИ: не запаиороче-н1сть релШйно-фодькдоршш перехиванняы ! не !нституап!зац!я,а переосмислення,духовно-особист1сне в!дтвореная християнсько! традиц! I .формування ев!домоет! того, що в центр! сучвсного д!алогу традиц!й сто5ть людина, в!льним р!шэнням яко1 мохе перевир!шува-тись пн доля традиц!I,так ! спряиован1сть.характер д!алогу. На-

раш!1, сучасна духовна ситуац!я формуз ов!дом!оть того, що аз од-в.й конфеоИ, а конн!й, - по а!р! включенвя в д!апог, по м!р! в!д-творенна нею ТредицН, - в!дкривавться {сгина вчання Христа як вчання про особу.

Теоретична 1 практична значим! сть лиоартад}?. Ревулымк дисартац! йного доол!дження ыожуть бути використан!:

- для подальшо! розробки теорвтичних проблей редШввнавот-ва I ф!лософсько! антрополог!!;

- у викладана! курсу теоретичного рел!г!езнавствь у Вида навчальних закладах /зокраиа,при вивчагн! тем "Ф! лосафське витду-мачання феномену рвд!г!!; "Антрополог!чна !нтврпретац!я рел!г!!в, "Рвл!г!я в контекст! культури" тощо/;

- в спецкурсах рал!г1еззавчого та загальнсф!лооофоькогэ циклу ;

- дда рел!г!еанавчого анал!ау з!ро2чень та культово! практика церкоа;

- для анал!зу рел!г!йио! ситуацП в повноиу ¿сторико-куль-турному контекот! /зокраыа, для анал!зу сучасно! рел!г!йно! ситу ац!! в УкраГн!/^

Ди(..ртац!йна досл!дження показув можлив!сть яонсгруктиьвого д!алогу ф!лософ!з ! 8еолог!в, в!руючих ! нвв!руючих.

Апробац!я результат!в доол!дження. Основн! положения дисер-тацШого дос.Идаення були викладен! «а М!жнароди!й наувов!й конференц!! "Церква 1 соц!альн! проблема" /Льв!в, 1992/, науков!й конференц!! "Рел!г!йна традиц!я в духовному в!дроджепн1 Укра!ни" /Полтава, 1992/, науков!й конференц!! "Гуыан1зи. Людина. Куль -тура" Дрогобич, 1992/, на зас!данн! Круглого Стелу п1смр!я ре-л!г!й в Унра!н!и /Ки!з-Дь»1в, 1993/, зао!даннях в!дд!лу ф1лосо -фП рел!г!1 В!дд!ленаа рел!г!взнавства ¡нотитуту ф!лоооф!! АН Ук-ра!ни.

Основн! ^еорв'лачн! висновки досв!дк8ННЯ вицориотовувплись дисертантоц при проведенн! ссм!нарських занять э курсу "Сснови р0л!г!взлавотваи в Уа!вврсигет1 "Киево-Могилянська акадвм!я" /1993-1994 рр./. 1де1 та висновки дисартац!! знвйали свое воображения в ряд! ааукових публ!?сац!й авюра.

Структура дисартац!!. Структура дисертацхмного досл!дження визначаеться специф!кою теми, ц!ллю, вазданнями та ло.г!кою до -сл!дженш: :роблами.

Дисертац1я складае*ься $ встуяу, трьох роадШв, висновк!в га описку основно! дШратури, що використовувалась дисэртанми.

В первому розд!д! авал1зую!ься сучасн! духовно-кулыурн! кон-гексти 1снування рвл1П11ного феномену 1а обгрунтовувться методолога ф!досо$ського анай1ву останнього. Антрополог!чна зосвредкв -и!01Ь сучаоно1 духовно1 ситуацН зумовлюе антуальн!сть розгляду рел!г!1 як особист!оного феномену. Про це - лова у другому розд|-д!. Нарешт!, рвлятив!зм 1 д!алог!чн1сть сп!в!снування оучасних . рал!г1йша 1, взагал!, культурних традиц!й зумовлюють необх!дн!оть 1х переосмислення ! духовно-особиот!сного освоення у в!дпов1днос-II з вкзиствнц!Йною ситуацию некого сучаоника. Оск!дьки рал!г[й-на /влаоне, храстиянсьва/ традиц!я мае своТм "оСектом11 первая -вання трансцендентного сшюлу /символ!чно вирахеного/, то акту-, адьне ирочиташзя останньогс виявлявкься необх!дним елементом су-часвого ф!лосо$ського п!дходу до рев!гН. Спроб! такого анал!зу присвячено 1рет!й розд!л дисертац!йного досл!дження. На 8ак1нчен-ня сфориудьован! осиовн! висновки, що вишшвають в доПки досд!д-хенвл розглядувано! теш.

П. ОСНОВНИЙ 8111СТ ЮКШ.

у_вс!уп], обгрунювуються виб!р 1 актуальнЮть теми, анад!-вуегься стан розробланост! пробдеми, визначаються пета 1 вавдан-ня досд!джання, ровлриваеться Наумова новизна { практична аначу-щ!оть дисвртацН, I! лог!чна структура.

У париом.у роздЩ - "Людський /антрополог!чний/ вим!р сучас-но! духолно-нулыурно! сигуацН" - роггдяд сутяевих рио сучасво-го ф! лософського п!дходу до феномену духовноот! дав моаслиъ!оть охарак!врл8увати нии1вню духовно-кулыурну ситуац1ю, наобх!дною силадовою яко1 в рел!г!еэнавчий аа&д!з стану ! «9нденц1й ред!г!й-ност!.

Ди сертант проел!дковув зм?ну парадигм ф!лосо&свкого мислен-ня - свого роду "дзэркала" ам!ни кудыурно-смислових парадигм: в!д нововвропайсьно! парадигми, задано! декартовим принципом "ко-г!то» ян !двею самодостатност! суб"екта /що в новою постановкою пробиани 1ядн»!дуадьно! самосв!домост1/ - до $!лософ!1 епохя постмодерну: феноменолог!.!, еквистенцшиму тоцо !, нарм-Л, в!т -чизняно!, аонранг представлено! у Ки!вськ!й ф!лосо$ськ!й школ!, ф1лософсько1 думки друго! половили XX ст., що акцентуе увагу на духовно-практичному освоенн! св!ту, ^¡дмовляетьоя в!д того тлу-иачення суб"ект-об"еки,но! схеми п!знания, що було харектерним

для нововвропайоько! ф1лоссфоько1 традицИ: "проаорост»" отгнэви-ща суб"вкта, ро8\м!ння п18нання як беапврарвно-поотупального ру-ху ющо. Насд!дком розглянутого в спроба окреслити фэномен св!до-моот! /1 духоЕНосг)/ на в терм1нах гнооео^огИ, а в терм!нах !с-нування, онтологП, як под!ю у ев!*!.

Ф!лософське мислення приходить до зизнаннл того фа^ту, що н<. вс! лидоьк» дЦ в ц!леспрямованими 1 рац1онально вив1реними.0и(е, аають 1снувати д!1, но в!др!зшшться в!д вуаькопрактичних ового роду пнадлишков!стю", конструктивист») по в!дношонню до людсько! духовност!, виступають "каналами™ людського розум!аня, фактором динам!вац!! та !нтансиф|кац1! духовного адттч особа /! культури/. 1х мокна наавати установками /Д.Узнадаз, В.Табечковський/, символами /М.МамардашвШ/, архетипами св!домоот! /Б.Ыблер/. Ц{ духов-н! утворення в !нтариоризац!чю омисложиттв-эих питань буття /пи -тань и1ншого"/» особовпы продовжэнням ! спробов символ!чно ви-ранено! в!дпов!д!. В!д'способу в!длов1д! на д! питания, р!вно! в р!зн! епохи, заломить специфика буття дюдапи в культур}. Ми ос-воюемо I розум!емо св(т ними архетипами, цо форму ь у нас власти-воот! пац^ят!, добра, нраси, в!ри тощо.

Шрою людяноог1, культурност! !ндив!да виявлявться сту,7/нь освоение оотанн!м вищезгаданих духозно-оимвол!чныс усторьаь, як!, в свою чергу, е ключам для роэум1ння новотворень духовного жи'ля особи /в рел!г!йноиу, моральному, астатичному вим!рах товд/ 1 кулыури. Особа тут виступае на як щось стало, задана, я ян 'дея ядобуття, реал!зацП, актуад!зац1! духовного ов!ту /Ыблер/. Культура * рефлаксуеться як теоретична !даал!зац!я здагност! озоби творчост! ! саиорозвитку, до виходу за ово! аеж!, закладен! в ем-п!р!чн1й св!доцост! /Ьатк!н/. Гори&онт ! споо!б творения ьулыури й особи задаються як архетип1чно /символ!чно/, так ! контекстуально - !сторичним контекстом.

Методом, що сприяв би найб!иыц адачватвому розгляду »имя духовно-симвэл!чних утворань в контин1уы! "буття - св!дом!сть''. на думку автора, в метод фаноиенолог!!, до обспуговуе перах!д з!д рефлекс!I до дорафлаксигного досв!ду, стаючи 1дантичним а виправ-данням ыодини у св!т!. 8а допомсгою фаноменолог!чно1 редукцП лвищ духовного життя ми мояемо просд!дкувати реальну д2ю архважНз св!-домост!,'установок. В 1ншого боку, дакодовани* м1от, що надаеть-ся при цьому феномену, допомагее суб"ектам розгорнути ! присво!ти його. 1стотачне ж тпумачання символу в рвллИ, мистеитв! тоща потрабуе використання методу герменевтики.

Виходячи а т!в! души, що особливое^ сучасного ф!лософст-вування в значн!й и!р! породнен! духовно-культуршши арушеннями нин1иньо! епохи, автор характеризуе сучасну ситуац!ю ак ситуац!ю незаповненост! культурно-1сторичного контин!уму, д1адогу кудь-турних архетип1в I сииов!в /який виявдяе цю назаповнвн!с1ь/, що вимагаа оообиот!сного прориву ц1е1 пуоюи ян пошуку шшх!в ак-туал!зац1! неск!нчено-моиивого буия. Антрополог!чна восарадха-н1оть сучаоного д!адогу традиц!й формуе у дюдини св{дом!сть 'го-го, що вона в воновшш ноо!аи традицП,!, власна, субиекюи д!а-логу. II внутр!ши!и р1шаншш цоже перевир!шува1ись 1 доля трада-ц!1, I опряиован1о!Ь, характер д!алогу. Духовна в!дтворання особою саыо1 себе в сучаон!й духовно-кудыурн!й сйтуац!! в!дкривав мохливост! перавир1шешш влаоно! дол!,

. "Новий вии!р" людоького юнування, роаглянутого в ако!одо-г!чному план!, означав де!деолог!8ац!ю ц1нноотей. Наш сучасник перестав м!ряти себе, сво! вчинки всезагальними /часто регламан-товашши/ м!ркаии. Щняост! стали в!днооними в контекст! !х сп!в-¡снування, Сучасна дюдина вгратила в!ру в базуцовну ц1нн!сгь 1де-ал!в, цо !х форыувала чи формуе !даолог!я, Така ситуац!я порушув душавний спов!й дюдини, «о адла в райках 1деодог!чних стераоти-п!в, ала, рагси а тии, штовхав П на поиук смислоаситтевих вартоо-тей ! св!югпяднюс ор!ентир!в;

Екстраподяц!я вивдвказаних м!ркувань на нац1онааьно-рал!г1й-но л!дгрунгя приводить дисергаша до висновку, що шлях укра!нсь-ко! редШйноот! не в шляхом орган!чшш /захопленоот! рвщпйно-фольклоршш вереживанавм/ 1 не е паревахно шляхом становления та розвитку |цституц1йност!. Ца, швидша, шлях укор!неаоот! а традицИ, П особист!сного ь!дтворення, шлях д!алогу конфес!й в Укра!-н!, д!алогу сх!диого ! захЦного христианства, що центрував би увагу на особистост!.

У другому ровдПц - "Феноиенолопчн! аспекти особнот!оного виы!ру рел!г11" - диоартаи® апробуе нов! п!дходи до анан!эу рвЛ1-г!йного феномену. В! и спираеться на феноленолог!чну традиции в фШосойЧ! /Е.Гуссерль, Ч.Шелер, М.Мерло-Понп/ ! рел!г!езнавств! Д.Оно, Р.Ланиер Пл./, бОагачвау доробком ф|лософ! I экзистенция! зму /МДамдеггер, К.Яспзрс, Х.Мер!тен тощо/та д!алог1чно-го персонал!ь^у /И.Бубар, И.Ьахт!н, Л.Фр!дн&н/.

ФвноианолоПчний метод, виводячи анал!а рел!г!йиого феномену

поза меж! 1воретико-категор!ального д!дходу, що будуетьая на субивйг-об"ектв!й схем! /Р.Пэммер/, поогае як дорога до глибин людсько! субпзктивност1, суттзвям вим!ром якоГ ВИЯВЛЯвТЬСЯ ооо-биот!сний пошук Вищо1 Реальност!, Абсолюту, Бога. Цвй трансцовдан-галышй абсолют /чи абсолютна субивктивн!оть/, що виявлязться за досоиогою феноменолог!чно! рэдукцП, на в саиодосзатШи. 1 сама парах!д з!д трансцендентально! до вкзистенц!альноГ феноменолог!I /П.Р1кар/ дав можлав!сть поабутися крайностей субпектив!аыу 1 психолог!вму. А це в опио рел!г!йно! установки в тарм!нах !с у-вання /як вкзистенц!ад1в/, а н© гносеолог!! /як категор!й/.

Принцип д!алог!чного персонал!зму даз можлив!сть зрозум!ти ралШйну установку як певну !нтериоризац!к; фундаментальних сыио-лояииевих питань /як питань я!ншогоп - Бога, Абсолюту/, !х осо-биет!сне продовження ! спроба в!дпов!д!, що виступао як "зкзи -станц1альна в!ра" /Й.Фр!диен/.

8а допоиого» 0кзйстенц!ал!в илюбов!н, "сов!ст!п, "провини", "свобода" та !н. автор проел!дковуз парадокси людського оамо -ствэрдження, аамкнвного на людську сам!сть, - тобто на структуру буденно! св!домоет!. В своему прагненв! до саиототожносЦ , гар-ыон!Йност! й цШсност! з подоланн! роз!рваност! буття особа ву-каз опори, виправдання в "трансцендантност!" /зовн!шиьому авторитет! яа в!дчуаэн!й еусп!льн!й морал!/, що по сут! й спричинило внутр!ашо рознолот!сть людини. Виявом цього парадоксу людського !снуаання з комплекс вини як мук нечисто! сов!ст!. Остання висту-пгз стриинеы морального закону - сфари наледного, а на свобода.

Любов - визнання и! иного" як м!ри вс!х рачай ! абсолютно! вортост5, яя пр1дного" в базмвжност! його цоаливостей. Чи стануть ц! моилнвоси д!йсн!стю, заложить в!д улюбланого. Якщо в!н не дао в!дпов!д! ка заклик, "слокусу" люблячого, то абсолютн! вимоги й претанзП останнього перетворюються на ф!кц!ю, можливост! залиша-ються нереал!зованими. В!дбувазться крах людини в П найвищому духовно-емоц!йному порив!, що мока сприйматись нав!ть як крах осо-бистост!, Тод! остання шукее виходу або в смакувэнн! свого болю й об"ективацИ свого "Я", або в аграсивиих спробах заБ0Л0д!ти свободою "!ншого" поза його волею /що з, по суп, р1зними сторонами одного I того ж самого - в!дчужвння/.

Парадокс сободи /в рамках Идчужено! !манентност!, 1 вдчв! ду-ал!зму/ полягае в тону, що I! р^л!зац!я через виб!р оди!е! а

ккаяйБостэй ааявляеться вдяхом до насвобсди, Свобода жзкмаг&з ровкрихм 1 реал!вад!1 во!х можливосхвй, ун!вереал!8му.

Ц1 парадокса з лог!кою в!дчумност! ха его!зму, нясл!дком схаялення до и1вшогс" як до sacofíy, об"бнху.

ЩоС вийли г оихуацП парадоксу, недостахньо х!лы!и самореф-лексН, ц!нн!сногэ ввервення до самого себе s йбсолюхв!й одино -косх!. Тух ь, павно, необх!дним акх принципового й актуального насп!вп8данвя з самим собой, знесл!док якого вапарачання "земного" вилравданнв породхув потребу у виправданн! похойб!чному /Бах-Ин/. Це а ипях в!ри як поиуку toío абсолютного "!ншого",удюбдв2-цл могп й дюблячого мена, того Пкьд-Яи, готового 8ав*ди в!дпов!о-ти мае!, - того, xiG заведи чаьаа на иене i завжди вибирае иене як абсолйхну варПсхь, прагнучи водночас кого в!яьвого Й беззасхе-pasHoro вибору його.

На дьому шляху людина змурена вийти з вих!дноI структура бу-девнс! св!домоох1, що характериэувхьсн такиии сыьсдовими олоаиц!-гии як вина - невинн1сть, любов - ненависть, свобода - несвобода, onip Богов! - пок!рдив1с1Ь, гр!х - доброчесн!с1Ь тощо. Через сум-&!в у с-ислов1й самодостахяост! иоцеЙб!чного /пюдинороэм!рного/ св!ту як неповного; гр!шного, такого, що зекривае вих1д у !нш! ич10лог!чн! розм!рвосх!, проходить ового роду •"очистка'' св!домос-х!. Парпшм наол!дкои цьогс сумн1ву в запераченвя права а!руючого судахи аро Бога й справедливость стзораного ним ов!ху. Другим суттзвим моментом в каяття, осуд свое! гордин!. В!руючий повинен ве шукати в соб! св!й не!снуючий rpix, а в!дмовигась в!д эвичшгх оц!нок гр!ховност! й справедливость Зласве, тут йдаться про зм!-ну установки, i, оме, I структура св!домоет!с - як прориву вкзи-стзнц!апьао! ситуацП парадоксу. Ця ам1на установки не е ад!нов стзвлення до д!йоносх!, а базпосерадн!м дотиком до Бога, Вищо! /абсолютно!/ Реальност!. Установка на Богосп!лкування виникав як в!дпов!дь на ааклик Бога. Завдякн sfp! в Бога та II вивначальному

ы!сцю в акс!олог!чному ряд! раал|г!йно1 св!домост! по-своему пара-творюються колишн! протиставлакня ьипи - невишюст!, любов! - не-кавист!, rplxa - добрэчесност! тощо. БмЛшеться також пераииван-ня й од!нка в!руючим сво!х стракдань /в терм!нодогП дисертанта "Солю ллття"/, як! посгають хэпар не як порушення "правильно!" /з точки зору вих!дно1 структура cbUomociI/ картини св!ту, а як Феномен, котрий треба парежити, щоб в!дкрити шлях до Бога.

Авхуад1аац!а редШйво! установки зд1йошзвхься в нолихв! як ГтерпрехацП !нхепц!! в!рувчого на Богосп1лкуванья. Ue i л значения 8д!йснювться в акх! молихви не для юго, щоб хой, ххо молить-оя, усв!доилював ыаон! iHiemtfi, а для благодатного очищання ос-ханн!х I досягвення едиоох! з Богом. Головне в ноли ib) - д!алог Бога f дюдини як обоп!дьне прагнення зусгр!ч1, що форцуе духов -на И npocxlp u!x учасниками д!адогу. 1нтенц1ональьа ссадинка мс-ди1ви lleno пов"язана э вирахенням над11.

Bulua установки, описана вище, означай я нова бачэння дюдини, вову антрополог!чну перспективу. Eaua реальна, пряма перспектива в хитт! /задана структурою буденно» св!домост!/, е эгоценх-ричною. Бона ставить людину в центр св!ту, а вез 14ше набував значения лише в ulpy того, як сп!вв!дноси1Ься з ней. Описана нами эи!на структуре ов1домоох! /i ем!на !! акс!осог!чного ряду/ дае зворохшз перспективу, !ншу точку в!дл!ку, виносячи центр га мех! само! дюдини, робдячи його хрансцендентшш: не щоаь в аньдишш хоыу, цо включена у м!й ов!т, у и!й горизонт сз!тп^ачання; навпа-аи, а ыоху щось знагн лише хому, що включений у щось б!дьше, н!ж я сан. Хрисхиянське смир!ння не дозволяв дедин! ввввать свое точкою в!дл!ву. I вся анс!эдог!я 6вангел!я виявлявхься се 1 той зворс 1ьо! перспектива в пор1внянн! 8 ц!нносхями "OBlxy". В цанхр$ хрисхияа-сько! пропов!д! - розп"ятий Христос. Те, цо s ц!ышм у cbIiI, 1 хе, чого Btu бо!ться, м!ияюхься м!сцями, ! греет ехав не ганьбов, пронляттяи, а перемогою над владою Всв!хуп, I хепер г!да!с1Ь дюдики утверджувться не чврвв !! випра^. ,..ння в!д несправедлив зви-нувачень, а черва вининлу нову установку на Богосп!внування,хоб-хо через вих!д !з поцейб!чно! розм1рноот1.

Нарешх!, анал!з рал1г!йно! уотановви п!дхверцхуа !! ц|д!сно-особист1сний характер, коли во па виступав фактором динам! зац!! ! 1нтенсиф!кац{1 нашого духовного киття /хиття /"над-Я" - в терм!-иодогП U.Фрейда/, свого роду символом як спрямовыПстю св1домост! особнсхосх! /М.Мамардашв1л!/, 'каналом дюдсьного взаеморозум!ння /поряд а моральням, есхетичним хоцо/, утворюючи надпроот!р i над-чао нашого жиххя, моменхи "в!чного хепер" в акхах духовно! смас-дохворчоот!,

В третьому роад!л! - "Хриохиянська парадигма: проблема иучао-ного прочитання", - маючи на уваз!, що xepuiH ¡арадигмап означав традиц!ю, що успадковувться аа посередництвои !схорачаи:с зрагк!в, 1 що влагча християнська традиц!я мае сво!м предметом пережигания

трансцендентного смисау /символьно виракеного/ i передачу досв!-ду цього переживания, автор робить спробу актуального прочитання хриотияноько1 оимвод!ки /симвод!в rplxa, повутно! кортви Христа, cnactuHH, воскрес!ния тоцо/ sa допоиогою герменевтичного методу. Ца аиушуз диоертанта вступим в д!алог s християаською традвд!е», в1дкривае исжлив1сть розум!ння вчевня Христа як Шдгрунтя мокли-Bocil ауохр1ч! в конкретною ситуац!ею леди ни, що шва в певний час, i як тдуиачення II вдасного 1снування, що здобуваеться в бо~ ротьб! s непввн!отю в р!шенн! /П.Т1лл!х/.

Caul ред!г!йа1 символи постаить як система смисложиттавих иоординаг, иатриця духовного аиия особи. Так, скад!мо, християн-ський бшвол живого, оообист!сного Бога вимагае р!шшост! в!рувчо-го стати на шлях богосп!лкування й дати в!льну в!дпов!дь на еак -дик. Бога /М.Бердяев/. Це в шлях вiри. В1ри - на як св!тогляду t не як почуття, а як под!! зустр!ч!, а яко! виникае особисте став-Л8ння людини до Бога. Охарактеризована sa принципом О'уття, а на п1знання, в!ра виетупав як в!чне народження "EHyipliuHboI", !деадь-hoî двдини в систем! особиотзот!, як рух до абсолюту t аустр!ч s шш, як cnoctö подолгшня загрози в!даосност1, що в!чно нависав над людиною /Тейяр де Шардвн/, нк ншях формування в людин! того, що на в!дм!нябться смартю /С.Кримський/.

Шо отосузться ф!лософсько<-герыенавтичногс досл!дження в1ри, то тут потр!бно сказати таке. Теологи д!Йсно прав! в тону, що sipa не п!ддазтьсд ьериф!кацИ /чи фальсиф!кац! \¡ на основ! Юторич-них факт!в, оск1льки вона, так би мовити, на левдть в Юторачиоцу простор!, а. в!дноситься до сфери духовно-ментальних зрощень /установок/, що виконуоть смислову, акс!олог!чну фунлШю тощо. Але sipa виражае сабе в символах, що (сторично склалися ! як! uosua до-сл!даувати з точки зору Ix {сторично зумовленого зм!сту 1, отжа, тдуиачяги, од!дювати, яр!тикумти, В дьому ровум!нн! слроба оучао-ного прочитання християнсько! сиывод!ки мояа торкатися в1ри,нав!ть слугувати для не! викликоц /напрнклад, герменевтика в!ра у П.PI -квра/. .

йиття у в!р! nociae в християнському св!тогляд! як фактичиа моиив!сть реад!зацН вевдх духовних цШоствй в лроцвс! 8д|йснен-вя принцип!в pifflHMocïi i свобода ^л!. Символ Духу, si. .сдячи з ви-иеска8аного, но""» тлуыа-штись як принцип будування свого життя зПдно а вищими м1ркаии ! ц!нносгяш! - "дарами Духу" /любов! ,довго-терШния, доброта, Ырноот! мщо/, як! роблять людину в!дкритою

для сп!в!снування з !ншими людьми, м!няють основу 1 характер дьо-го сп!в!снування, укор!неного в "надземному", неутил!тарному. В цьоыу сп!в!снуванн! sipa постае як така, що чиниться любов"ю.

Досл!джуючи символ rplxa, автор приходи! до вионовку про певного роду тотожнЮть в!дчуження i гр!хопад!ння як символу ун!~ версально! людсько! ситуацП - неиинучого переходу людини в!д нв-винноот! до актуад!зац!1 в!дчуття свое! провини. Св!дом!сть rpi-ховност! I породхений нею в!дча8 роэц!нюються як едина можлив!сть особист!сного прериву до,Бога. Спао1ння виступае як одкровег э любов! Бога, котрий зв!льняе людину для само1 себе, для життя в самов!ддач!, в!р! ! любов! через зв!льнення в!д влади "св!ту",що поотав, по сут!, не як аскеза, а, скорее, як дистанц!юванпя що-до св!ту, враховуючи минущ!сть та умовн!сть вс!х своГх зобов"я -зань стосовно оотаннього. Д!алектика внутр!шнього життя в!рувчо^ го виявпяеться такою, що саые в усв!домленн! свое! немоч! ! сла-бост! в!н знаходить ц!льн!сть i силу для нового життя. Це в яно-вий обраэ Адама", прообразом якого був Христоо /символ храста/, д!алог в яким /сп!врозп"яття як подолання покадливоствй ! х!т!, страху, вигбавлвння в!д стракдань/ в!дкривае можливосг! нового, власне духовного життя особи /символ воскрес!ння/.

Стриннем, осередком ф!лософсько-гврм0невтичного енал!ву хрис~ тиянсьио1 символ!ни, !! актуального прочитання в людина /символ "образу i подоби Божо!"/, розкриття таенниц! !! буття. Образ i подоба Божа - це символ, у в!дпов!дност! з яким людина зд!йсню-еться в якост! Людини, бевперервно створюзться /в!дтворюэ себе I свое призначення/ в 1стор!1, за участю I! само!, II 1ндив!дуаль-них зусиль /М.Мамардашв!л1/. Апокал!псис nocías не як майбутна, а як момент в!чност! в твпер!шньому, як характеристика здатност! людини стати на межу у вгдмов! в!д Св!ту, а яким арослись, ! за ц!ею межею побачити реальн!сть, якою гона е в ово!х основах /Чаадаев/.

Продовжуючи св!й анал!з, автор проел!дковуз в сучасвому хрис-тиянськону св!тобаченн! розтирання !нтимного особист1сного в!дно-шення до Христа як до спасителя окремо! людини, до ев!домоет! того, що !ндив!дуальна спас!ння неможливе поза спас!нням вселюдсь-юш /символ Церкви як духовно! сп!льности людей, що зд1йснюв себе в ICTopÜ, як зачатку Царства Божого - нового перетвореного буття у склад! гр!шного I надосконалого земного буття/.

Освою» вдвосх1 хриохвянсым Цврков в те, що к о хна духовна хвч!я хрисхиянсхва /це схосуеться Й !нтих рел!г!.,них напрям!в/ е, пярш аа вое, лад чи устр!й духовного хина, духовний такт, оволо-д! ння якии I паредавання доов!ду цього оволод!ння в вавдандям Церкви. В I! храдицП й Скаванн! хранслюпться, паредуоШ, не форма обрядовосх! чи Форш догмату, ьа т! чи 1 вш! морал!вахорськ! вимоги, той чи 1нтий канон, а онхолог!чна реальнЮхь, та новивна екзис«енц1ально! оихуацИ, вотра повпяаааа в появою Боголюдини 1 Боголюдотва,

Взагал!, п!деумсвуе дисертант, сьогодн! хрисхиянсхво иожлива вяз не як сисхеиа доктрин чи тверджень, кохр! повинен сприймахи не в!ру пасивний !нхвлек«, а як спос!б 1снування ха ровум!ння дюдики у св!т!, як в!ра у вевичврпв!схь творчого першодяарала,символ 1чно ырахеаого й прихованого в лвдськ!й !охорН.

У Виояовках п!дводяхься п!дсумки досл!дхения, окреслююхься можяив! напрями родадьюого доод!д*ення особист!свих аспенИв фено-нвву рбл1гИ.

Основа! положения дисерхац!! анайшлн в[добранання в таких пубп1кац!ях автора: •

1. Трачук Р.Г. Проблема авпягку час)в в рал!г1йн!й уоханов-ц! // Гуман!ам. йодина. Кульхура: Теви наук.конф.-Дрогобич.-ХЭЭг.-С.^-Аб.-О^ д.а.

2. Трачук Р.Г. Пихання !сторичносх! буххя в рел1г!йнону свЯогляд! // Изменяющийся мир и проблемы гуманитарного образования в высшей школе: Тез.укр.науч.-практ.конф.-Вып.I.-Бердянск.-1992.-0.109-111.-0,2 д.а.

8. Трачук Г'.Г. РелШЙна установка в св!хогляд! укра!нсхва // Рел1г!йна храдиц!я в духовному в!дродкеан! Укра!ни: иатер!али Всеукр.наук.конф.-Полхава.-1992.-С.28-29.-0,2 д.а.

Трачук Р.Г. Ог!енко про природу рел!г!йно! в!ри // Духовна 1 науково-педагог!чна д!яльн!сть 1Л.0г!енка в контекст! ук-. ра!нського нац!онального в!дроджвння: !Гвзи доп. наук.-хеор.конф. /до 110-р1ччя в!д дня народ*./.-Кампянець-Под1льський: Под!лдя, I992.-С.17-13.-О,2 д.а.

5. Трачук Р.Г. Природно-!оторичний процэс ! проблема рел!г!й-ного св!хогляду // Природа. Людина. Ехнос.-Теви хеор.сем!нару.-Луцьк.-1993.-С.88-89.-0,2 д.а.

6. Трачук ï.r. ЕвлШйвий чиааик в KW.iaKcii оучаоно! ду-ховио-иувыурао1 оитуацП в Укра!н1 // Магвр1ала Круглого Сюлу "iciopjB peBirta в УкРа'и!и.-Ки!в-Льв1в.-1993.-С.117-IIb.-

0,2 д.а.

7. Трачук Р.Г. Собор у ооб! // Людиня I osfi.-I994.-fe 7,0,5 д.а. /в друц!/.

S. Трачук Р.Г. Поиуки абоолвту в ралШйному св!югляд1 i проблема овободи оовюи // Церква I ооц1альн1 проблема: Материли Шкнар.иаук.ноифер. - Льв!в.-199^.-0,6 д.а. /в друц!/.-