автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Особенности формирования национального самосознания личности (методологический аспект)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Особенности формирования национального самосознания личности (методологический аспект)"

РГ6 од

п і шли <опо МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УлРЛДіИ і 1 шип ..кШ_____________________________________

КИІЕСЬШГ УНІВЕРСИТЕТ Ш.. ТАРАСА.. ШЕВЧЕНКА

іа правах ру:

И А Н Л Р > ГЕ Л Я ОЛОДИНИР АйДРІйОНАЧ

ОС СЕЛИВОСТІ ФОШЖННЯ НАЩОШЬНОІ САМОСНідаОСТІ ОСОБИСТОСТІ /ШТЩШОГІЧНИЯ- АСПЕКТ/

С8.00. II - соціальна -{• і гософ і я

' 'СГПрГТТ'р- т

;г*_ і ОГі «

дисертації на здобуття рчєнсго ступеня кандидата філософських наук

•опису

Кііїз - І9УЗ

Робота виконана на кзфздрі філософії гуїзнітаршз: наук філософського факультету Ецівського університету іи. Тараса Сзв-

ченка. ■

доктор філософських наук, професор Кггдльккй І. Є.

доктор філософських наук, професор Пргіггю В. Г. кандидат філософських наук, доцент Е=сівг-о=і В. О.

ІвсїЕтут філософії АН України, відділ соціальної фііософіі.

Захист дксертаці ї відбудеться ЗО чарвкя 1933 р. о 14 годині на аасіданні Спеціаліаовалоі вченої ради Д 01.01.04 в Київському університеті іизні Тараса Езвчекка (252017, ііКи-ів-17, вул. вшдашнрська, БО, аудиторів 314.).

З дисертацією «окна оавайапггсь у науковій бібліотеці Еа-ібського університету гіген: Тераса ЕЬвченка (вул. Вждоаирська,

58.).

оо

Автореферат розіслало «Х-*» тронів 1993 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради

. , професор

И. І. СС7ЕІПА

Ціуког.=3 кгріпи^г

иіііці£;;і псяисаапі:

Проліг»

Актуальність теми дослідження визначається потребами наукового аналізу сучасних складних і суперечливих суспільних процесів, серед яких національні та міжнаціональні за останній чяе набули особливого апаченяя. Пробудження до життя нчц: опальних ідей, проблеми ліквідації залишав національного гноблення, виявлення ...:яовних шляхів і тенденцій національного відродженая : державотворення владно диктуазть необхідність посилення уваги до джерел і рушійних сил національних процесів, унов і чинників, л;-и впливають на характер і особливості їх протікання, динаміку розвитку. Перехід ВІД механічної ЄДНОСТІ і синкретичних ешсобів співіснування'каці* »о нового- гаракгзру.міжнаціональних відносин великою мі роп пов'язаанй із заСезпеїяяітнм - діавеіа ичіхсгс взаємозв’язку загального і окремого, людства і нації, нації і дядини. Це знаходить свій вираз у стрітій, зміні гєоподітичноі обстановки, загостренні не тільки соціально-економічних, політичних суперечностей, але й посиленні міжнаціональної напруженості. ■

. Пошук ефеютаної скстєїсг заходів, яка спрямована на усунення деформацій, 'їю'ншайтаяі г-зягяяаа» у-сфарі. національних і мізаашональних відносіїн, удосконалення механізмів управління ними, підвищення культури тнаціонального спілкування, т:с-лг пов’язані з зизченнаи прнрода, сутності і структур» національна і самосвідомості народі:: і осо<й£тссті, законам їх прояву і фупкш онузашш. ■

Вияшзшга сссбдзпостай, умов та чинників, які обумов лкоть зростання національноі сакссзідоазсті, суттєво впливає на підзивання ролі' і аиаявйюг'■наукового-- передбачення... і. прогнозування можливої динаїііїшнгшсяагаяпг процесів.. дозволяє більш широко ; об'єктивно дослідгувата оссовяі тенденції розвитку соціуму, =и-роблятп і своєчасно язршгувагігзтст,.... цілі. і .завдання, іг;яч -штодв національної політики, блокувати можлиьі Иегатапк: насділка і проави у шгаашанальних в і дносинах. Особливе заачеи-нз і гостроту найувазггь ці проблеми в умовах національне-ет^ь-турного відродження дерйаа, грансфсрмаці і і органі -. входяеиня в світові' соцюкультурйі, ' економічні, іюл.тй і:.. іклі процеси на основі творчого розвитку есього иатер.^-:.: духовного багатства, унікальності і самобутності ни.:Л.

Ш шнщ важтвии уявляється питання про зміст, визначення ’

тієї "критичної мася" структурних компонентів національної самосвідомості, які об'єктивізують і актуалізують його, перетворюють у відносно самостійний і активно діючий соціальний, політичний, духовний та ідеологічний феномен. Це тим більш необхідна враховувати, що підхід, який до недавнього часу домінував як у вітчизняних філософсько-соціологічних теоріях і концепціях, гак і у політико-правовій і етконаціональній практиці, полягав у тому, що, незважаючи на певні застереження, у кінцевому підсумку національній самосвідомості відводилась роль зовнішньої форми прояву більш глибоких, на думку більшості дослідників, соціально -економічних і політичних процесів, які надають їм лиюз спе-цифічнуг і сторично-обумовлену ’‘національну забарвленість".

Незважаючи на певну теоретичну і практичну плідність, такий погляд був у певній мірі одностороннім, який звужував та обмежував можливості, позв’яаані в відновленням методологічних засад етдо виявлення характерній: особливостей онтології, генезису і 4єкомєнологіі національної самосвідомості особистості, не.дозволяв простежити основні тенденції і механізми вшшву на економічні, політичні, соціальні, духовні та еуто національні процеси, ер відбуваються в суспільстві. Не завади і не повсюди з достатньою повнотою і глибиною враховувались спадкоємність, відносна стабільність і усталеність історичних форм національної самосвідомості особистості, їх .взаємозв'язок і взаємообумов-л-ність з історичною, духовною і культурною практикою народів. Внаслідок цього іноді допускались не зовсім коректні з наукової точки зору історико-культурні аналоги, чітко не вїдокремлюва-'.ись класові і етнічні ознаці нації, національні і державні .інтереси. Недооцінювалися мобілізуючий і певно® мірою перегвора-ьжй вплив духовних складових національної самосвідомості, омощйка сила національних почуттів етносу.

Ступінь розробленості проблеми. Аналіз сучасної літератури ордо теми дослідження показує, ео вивчення природи, сутності, умов, факторів і. особливостей формування національної самосвідомості особистості відзначено певно» методолог і чною і змістовною різноманітністю і новизною, які тісно пов’язані з комплексним ь;:,ціленням проблем теоретичного осмислення складних і суперечливих процесів національного і духовно-культурного відродження народів. Напрямки досліджень, ЯКІ відносяться до феноменології 1 сутності національної самосвідомості особистості можна умовно

розділити па такі група

- загальні проблеми теорії етносу і етногенезу, місце і раль у ншс національної самосвідомості (А. Г. Агазз, ” Р- Вромлей.

"1 Е'Грмільов, -- Б. 1.203202, В. В. Лусг іп, Л. С. Пзр'зпілк’.'а,

В. 0. їісисз, С. 0. Токарєз, 0. І. іікар&тсп то- іня.~>; _____________ _________

- діаї0іс:ї2с2 кащонагьшіх процесів, культури мсзізтоказіалх підпссгн і націонал, ььл сгг~евіломоеті (. Л.М. Длйіггса, И- І. гальченко, !£ І. Паїчук, Г. П. Предвічний, Є,'Л їїркчбШП, l-.Cj.7zt-кичкск, її. І: Ст'гмтт^д, н. А. Скураїовсьіг.и":, Е о. ?п«ас*їнко та . н:.\ ;;

- проб"їїГ' слобксі’сеті ^ теорії от:::'-:.. ' ;-ігттзг?•«ияхьнпя

Відиосиа (Л.Е Губврсії^і, , 0. 0. Лг^а^іро::, ?. •;

п. 'LZг~Z'ї■zz■zї^***.. м- н. Ішиов, Т. І.Брякліна, Е І. Пйтарук т*-,,

- иягі.,-,.;.,::—* - гтіуг>іп.логга:і

аспекти основних суперечностей сучасно і иксі«~~

відносіш (Е. 0. Багреі.:ов, Я. С. Броліл, іі.Ф. Буга-Л, - П. І. Гсрл’?02а,

1І Г. Кириадиот, Іі М. Ійгсляк, а 1. Рішзреи», Е. Б. ТадеЕосяа гп іяз. ):

- місце і роль національної самосвідомості у суспільній гп-. совілі свідомості і самосвідомості (Я. Г. Гркгоряк, Ьі0.Карг.. А. К. удедов, ІЇ.Н. Хабібудін, Б-О. Чагіїї, Е Е Сзинккоз та інг. ;;

- і . соціальна-психологічні аспекти формування г,ст: ссс-3"стса?і в структур- '

Уо--, С. Гл'ірV, 7;:::с:гфо:; та

-- ::^ц:ок"гт.псі культур:: ; >-у"\-г::

і ‘•"КОі'-'т'сг?:''і і ртлисцальпоі і".

С. /.тс:!ур:.':с^, 1.2.ЕзГлгокта, і. В. рл,:о. :, • ■>: ’’ V. ■

л:*;-:ськ’,іл, 3. Г. , II П, Еонсноп-о, І. О. ї’/- ;о;:: ..

- ■ Лнгиіг діГ'-гптурл з то!.':: ,"сс.:ід.о;і::л /г •* ••> ~г-.г\п •

«аакі ВЦСВОЕКК, а сг.1’3: ~ ' ••• • •• - - - . ,

IV;- ;і-ч -л криго,-,'-"іоту ‘ йгласцій наці спально і

сеетг0саі;;с^.іс2і..с:с.;сі.';;'‘с':; ніро;^ їх-;. :::: ■ \

і достатньо Еаялпзз, значення ' длг оілвіа рогкргггп доякіїх інгах сспогагів національної проСле!,їіт;псі.

‘ ІТо-дртгб, !Т»5“л еяаість ксццзг.туальл;-,;; т.оло.г^чь теорій :"з недостатньо спсте:.г.:о зі^плопл, за прсл^лл^т^с;. / г-оа-

:~!д: оцікспс прародк сітагсії^ стру;-сури, уі-Гі, •‘.•::гоьіз, ' •

востей фор>.-:уганяя і феком-знолог 11 н^ц: сильно < сааосвід^і^:-ссойивїооті— Ц2 _ оЗ^.ивл^г необхідність і;: :<лг?л;*.^::<гі-.і і . •

-гагігащі на підстозі іфитячного'переоскяеїзння тйср-отгп”:" г:.-

- - 6 -

лолгзкь а точки зору логіко-ксшозиційлоі обгрунїоваиаст і, шри відповідності реальним національна» і ші дааціональшш процесам По-третє, V, ряді досліджень відзначається деяка абс-ТриКГЧіСЇІ. і однобічний ЛІНІЙКО - КІЛЬКІСНИЙ підхід, зведення загальнонашопального до закономірностей шхйаціоналілюго, ер приводить до Байвої абсолютизації класового і форшційного підходів до явищ національного життя. Значно© мірою ці недоліки обумовлені дією таких факторів: .

- творчий попук багатьох вітчизняних вчених проходив в ушвах ідеологічного коктралв, ер об'єктивно блокувало шзшгвостї пош-рення методологічної вази досліджень, деяких змістовних аспектів національної проблематики. Зокрема, в світі тривалий час розробляється перспективні міддссцшшнарні напрямки, які отримала статус самостійвас наук: етнологія, соці об і ашг і п (Д. Шарп, к.ЛЬ-ренц - СЯЙ), етноконфл і етологія, антропологічна психологія (Д.Белл, 1£,Егріф, К-Еолдінг - США, Р. Дарандорф - &РН і іпа.). Як і ■ дсслідхгяна, які розглядають соціально-політичний зріз національних рухів (Дя. Арьетронг, 3. Взазкиськна, Р. Па2дс - СНУ та і в;. , вони представляють інтерзе на тільки прзнцппоа "додат-ісозоєт:"" вітчизняних розробок, але й заданою об'скях: і Ергя-з-том вивчення *®тодогагісс. Осойагзу рогь при сьоіу наЗуваг іх адекватна снгніфікація і адаптація до спзцпфічдого національно-культурного простору ко^фзтшго отвоеоціагьшго сргазігцу (конкретно-соціологічні, іфос-культураі та'іна. досзцдгзгоіа);

- розгляд національної саазсвідо-^ості особистості у гносео-

логічній і Еагадьіюгоціслогічній ялоздагх ьсе тенденцію до деякої недооцінки її онтологдчзого асп&кту, в то&у.часлі духоаннх складових (національна ідея, релігія, історичні традиції) та емоційної сил» національних почуттів. ЕззЕааззчи на те, ср ва останній чає а Україні' здійскштьсз перевидання .таорів класиків української національної жуйки (ї.Езвченка, £1 Еостсиарога, !. Сранкз, А Українки, II Групйвського та інз.}, саздання опанування і об’єктивної інтєрзріїтації їх творчої спадання, н:: і рані се, ь актуальним; ■

- вивчення ролі і значення матеріалі елі: факторів у фор'-твадні н:-..4:ональноі самосвідомості особистості у вітчизняних авторів одержало № недостатнє конкретно-соціологічне оформлення. Зайва умоглядно-абстрактна обробка багатого фактичного матеріалу вежа до невиправданого аксіоматичного припкряня про уніфіковані аз-

. ~ 7 - 4 ютгаиірності розвитку єтйоєів. Разом з'гцм,. як зарубіжні роботи, які присвячені проблемам розвитку українського суспільства (Б. Кравченко, 0. Субтельний - Канада, Дб.!*йї, К Фермер - США), .так. і. доадідазнкя 1.11 Дзгйи, М Г. Суданського та і на , сб' єктгака свідчать про зворотнє-; "" - ------ -----. ________ _ _

- у багатьох авторів, які рззгакдаягь національну <;а- ~ мосвідсмість особисто*??!,' зкцвин-бшсзаі з бік її ф?к?!'з;і> -логічних, особливо етнографічних і пскхологічалх складете:. гячс.’И.яок чого суївісні загаїдарпстгссі дссдідзсуигьез подостгсгл . посно і скстеизо.

По-четверте» га кз здійстюіг.гй всебічний зтстсвко-ллгічіїігїі аияліа істарико-філософськаг концепцій і поглядів на .

~7?«и*т?п коіисисіліг?!' "***?»'«*>лсіійс’іі. ,сссЗ:*5?~гг» гі загальному контексті теорій націй. Сясреих досаіа~і2г:, т*і * » .■»>* при їх безперечній корисності і глибині, ке завдди послідовні точки зору ї,ятодологіі і назнати фактичного матеріалу, яккл • розглядається.

Іізта і завдання досд і давнин. Узтоз дисертаційної роботи є аналіз методологічних аспектів фор?.$ГЕа2НЯ національної са-ьосвідсцссті особистості, виявлення структурних елементів, а та-/.о*. длзрел, унсз г факгоріп, які гїягаггї&- «я и- сггпсглення і

:'Сз:зуіхоа,

:йта Досдіз;-?;>;:л ТіГ.~із:'Г.Гі нязбхіДіисїЬ -к'- . ■

- ПУЛІ.1' і. :1 : ЛІГ" З йі'Ч.АЬ Н нХ І ОТО ріігСО-ф 1 ■

нгцюкзлі-ної сзівсбідо.'іості сссбистості; сп'^”сс:'-;ос':; . ч." •.

■ритого взаєютл’язку оспоек;:х філссОиОКміх ^спи-опі;;" ■ -

рякків щодо шсгзгпої проавгіатесіг • •........ .

- аналіз і оціь.;'^ ссгс'пгг сг>!асчах. кзтодолагічіпи: підходів, пи шв’йззні з аггагчаїквкд прирадь ксдюкзльпсі сгус^ЬіД-:-.

а така» дослідгашш їі місця, ролі- і-анаклаля.л г«=юр.і і .у:

- розгляд методологічних підходів до аналізу умив і факторі а

•■£срї?53і?ия національної саіасзідоїисті особистості, визначення її головних структурних еломзнтів; ' '

- доелідагиаа змістонкта і методологічних глкбк? і б л .гл* •" .ік,і

національної сг'.яспідоиссті і нгдіспального відродленйт

- - -Таопетачла і і'зто до логічна основа днсестаїїи. Рі5кг,мак;т:;.'і

і с:мадна постановка завдала, якг •виаагавїь- зьсраоння до ейрсхс-

. - о -

го кола робіт, аробязшш5у шзя шш ушана роадігзжи ва групам}::

- робота класкків філософські дуиаі (ІіБзрдаєвз, ііДрагона-кова, І. Оранка, Т. Шевченка; Ф. Бэкона, Г. Гегеля, К. Гельвеція, Р. Декарта, I. Канта, К. Паркса, Е-Е. Русо, Д.Толанда, Д.ї*ата ікш.), які пов’язані а дослідженням природи самосвідомості, національного характеру народів, факторів, які впливають на формування особистості. їх аналіз, ізр побудований у логіко-кошо-

гиційній І И5ЄГ0Д0Л0ГІЧНІЙ ПЛОЩЯШХ І ХРОНОЛОГІЧНІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ, певноа ціров дозволив визначити основні тенденції розвитку ідейно-теоретичної дуіяи а указаних питань;

- роботи, в яких розглядаються сформовані у вітчизняній і га-рубікній філософи кзтодологічні підхадн і змістовій аспекти теии дисертаці ї;

- доолхдгзння, які щвюьячені аааліау ріалах сторін форьдчгая-ня.'і феноменодогії національної сшявідоюсті особистості;

- публіцистичні матеріали з національної проблематики і, зокрема, г особливостей формування національної сашсвідомості народів і особистості, які набули кайбідьсого суспільного резонансу в Україні.

В роботі враховані результати творчих дасг^усій і науково-практичних конференцій, пкі прлко або опосередковано пов’язані з темою дисертації ("Культура України і елоз'янський сот” - м. Каиенець-Подільський, 1992 р. , "Наукові основи реформування вазо і освіти України", "Політична дуька в Україні: ілду-.г,е і сучасність”- -м. Київ, 1993 р. та інш.), використані допкі .матеріали конкретно-соціологічних досліджень та періодичної ярзси.

Наукова новизна дослідження визначається ролла і значенням національної самосвідомості у сучасних процесах державотворення, національно-культурного аідроднешія, трансформації всіх сфер жггтя суспільства, . знаходження особистістю соціального і історичного смислу існування. Виходяча з цього, в дисертаційної,у дослідїиші_набули нових аспектів такі питання:

■ 1. Визначені основні -штодолагічні підходи до проблем

національної самосвідомості в історії європейської філософської

і. мки (в координатах взаємодії національної саьюсвідодасті і її суб'єктів - гносеологічний і діельнісний; в раїках національної самосвідомості як відносно самостійного феномену, абстрагованого від її носіїв - природно-фізичний і морально-культурологічний; з

- 9 .

точка гору діагвжпза' суб'єктів ваціонахькоі сшззсв і домости особистість, нація - особистій тпйі і соціальний). Показана історпко-філософська тенденція синтезу виявлених М8Т0Д0Л0Г1ЧНИЯ підзолів т1о"вк8йачгкпя" сутності • національноі.саизсаідоуості особистості, які побудовані на: ” '

- ознаках і особливостях наді і (теритсріл, ліядіачіп:не-ьлі •

течкі у“ В’д, г.юва, економіка, система еуоаїлькж: г. і зносин загальнонаціональні риси культури, нзцюіпльні синоди!, .--ь/.чк'.і, ?рк/іиті, автостероетипіО; ’ " '

- змістовні аспоктк са?.юсвідоассті (чпстзчози, нійякт.! нтації, думки, уявлення, ідеали та іни. ); -

' ц^тсгг гїяч»,- гг’И*. ’ «’пуеттоо та змісту са-

{.ЯЗСВ і домости

" 2. Запропоновано авторська розуміння сутності і змісту

національної самосвідогасті особистості, яка виступає як результат рефлексії суб’єкта пізнання і діяльності в 'системі відносин "особистість - каша”, її сутні сни?.! ядром е ІДЕЯ НАЦІЇ, яка. кас два основоположних аспекти; соціаяько-осабиетнісний і історшсо-смисловий. Головним функціональним призначенням національної са-т,'сс-2ідоксст: сеобготсс-гі з згйеапечеика. систе**чоі, смислової ►.ДНССТ1 2СІЄІ СУКУПНОСТІ процесів, пс 3:ДС}~а.-СТі-и^ л осціскулі-полі іядгтіда і нації. При вивченні ч-.ціси^.:;.хсі л.и-:.:г,с?ідсмос'іч оссбютостт сбгруїгговааа доці лі” і отгігрсппд.-^ння •. п-дуковий оборот яоьчх понять: езнотажс (п/л-=ни« про с^-.сл буттл втноса, над і) : стнодіцзя (іпгггнші про вітпрездзаип буттл ст:ю-су, наші). .

2. Лослігрзіп КОІГЛОНСПТІЇ гацюнзлької сг;,:сс2і^о>.:ост; осе, бкстості нк кінцевого- продук-гу ії сгіятзяагщя за такте: пал* р::!:Хагсі: ' -

- вггеу-мия суС’гігга, носія кацісвадьноі са;:ссЕ:дсм.':сг:, '

об'єкта, як умов буття особистості..! факторіз, які на неї л:-<-/гі•

- зз'дзок суб’єкта і ьзтгсуб'екта (надії);

- взаємозв'язок суб’єкта і котаоб'єкта, де останній вкступз*. л'л умови буття нації (іютгсуй'екта) і поїс: сукупності факторій, аг;; діать на по і.

Устанозлено, у» ссяозпгии компонентами каціеагдінс» сч-?-:освідомості особистості б системі суб’єк? - мвтаеуб'ек? ' кац.4і є: ідея існування нації,; уявлення про сагкгфікатигяі і ксиукіка ■пшлі зв'язки, етконш, етаотелос, етаодіцея; а скстеиі суб'єкт

» - 10 -

- мзтаоб’єкт, шагом зв'язку через «втасуб'єкт - національні аа-тостереотшга, інтереси, настанова, цілі, ідеали і інш.

4. Розкриті основа і факторі і умова (соціальне середовища і зв’язки, комунікативний механізм суспільства, міжнаціональні відносини, національні традиції, цінності, ідеали, норми поведінки та інш.), які впливають на формування і зростання національної самосвідомості особистості. Показано, яр в сучасних умовах національного відродження і державотворення в Україні саме духовно-культурні складові, зокрема проблеми мова, є підставою і і становлення і розвитку а огляду на складність і суперечливість економічних і соціально-політичних передумов. ’

' Практичне значення роботи обумовлене роллю, яка належить національній сашсвідоїахггі особистості в розвитку і динаміці протікання соціально-економічних, політичних, духовно-культурних процесів у світі і у нас в країні, впливом, який вони справляють на характер міжнаціональних відносин. Вивчення природи, сутності національної самосвідомості, факторів, ушв і особливостей її формування особдшо актуальні під час відродження нації, теоретичної розробка і практичного вютонаЕня програй деряавотворення і ьюгуть бути іжкориставі під час снааїзу соціально-політичної обстановка, прогнозування іямшвдго розвідку в процесі суспільного кеття, ласемагред ..у сфері швдзряавішх і шгшащонагьних відносин, вироблення копцзпції національного навчання і виховання.

Деякі в полсигль і висновків дисертації можуть бути враховані при розробці та аапровадкенні окрема програм дергзвотво-рення, під час попередньої експертної оцінки законодавчих актів і управлінських рішень державними органами і суспільно-політичних^ організацій!.:;;, а також при викладанні відповідних курсів і спецкурсів філософських і культурологічних дкегяпхін у ■

їі і ДПСЕЯ ДНїіл' уЧСЗОЕИХ осіКЛ2іДсі>1.

Апройатя роботи. Основні -положення дисертації викладалась автором на наукових конференціях: '"і&шла Костомаров і проблема

суспільного і культурного .розвитку української нації"- м. Рівне, 1992 р. , "Сенамен українського козацтва в контексті світової історії і культури"- м. Херсон 1932 р., "Наукові основи реформу-і-‘:ня вида і освіти України"- м..Киів, 1933 р., по темі дисертації опубліковано 4 роботи у наукових збірниках і монографіях. Дисертація обговорена на засіданні -кафедра філософії гуманітарних наук філософського факультету-Київського університету імені Тараса

-11 -

Шззченка і рекомендована до захисту.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох глав, ззклюиення і списку основної використаної літератури.

- ' .... ССІЮЕШШ ЗМІСТ РОБОТИ.

У "Вступі" обгрунтовується актуальпість теми дисертаційного дослідження, визначається ступінь її розробленості, формулкшгьск мета і завдання роботи, дається характеристика цетодологічшс: основ дослідження, його наукової новизни і гоактнчне значення.

V порчій главі - "Історико-філософоька рефлексія національної самосвідомості" - розглядаються деякі підходе до визначення її природи, ywos, факторів, особливостей формування і феномепс-~г:т 5 історії європейської і суспільної думки. Обгрунтовується

1 «ки?ОЯйК ГТ™ Яґіслідганні

філософських концепцій і напрямків, eft noa'srsna з труиао.«ь£ систекатгізаці ї і зведення фококзггалогічної рі зео:гш і тпості . підходів прдо проблега дослідгання до методолог і чзго коректної едпості (складають попуку загальних підстав, недоліки в розробці • понятійно-категоріального апарату, різнмдя з історп-ко-філософеькях традиціях та іна). -

• /Л2ЛІЗ PMiCTOBHIvS і мзтодологічних аспектів історико-фі ло-

:аг;сьіг,п: погляд із на суїЯ'істт. національної . самосвідомості

ге: дгг'-'.гь про пульсація узагя кколштеліа від онтологічних сссбіи-їгсстой її суб’єктів (особистість, нація) до самої шціонодько!

дебеті, яка розглядалась у європейській грочКіт;ї Ш -11X ст. як відносно самостійний і встал&кип £оіюу.їн, абг-від л пссііз, а також до інтегральних, зз'ягодах -зхпиі^чгз суб’єктно - об'еістшк відносин. Це дозволило виділи-гг,, в і легувати і жазифі кувати не тільки змістовні аспекти, &?-.е 1 методологічні’ підходи кскгаї .з. тр^ох названих складових.

*ізі.к.’і-і' Зй'яск?.• ?«аешлія суб’єкта і об’єктивігованоі по

: - ДНСГ:ЄНК!3 ДО НЬОГО НаЦіОНГіДЬКОІ СЗ.!.'.0СВіД0М0СТі В ІСТСрТГ чпро-

:ейськоі філософі І - хараізер:із:гстьел двома, найбільо кассвіїдшім'. методологічними підходами:' гносеологічним і діяльні сним. З пор-. ідім із цих пов’язані філософські концепції Д.Лзкка, Р. Де карт а, І а.а, і. Канта та і на , де визначаються поняття "рефлексія", 'трансцендентальна єдність оперцепці ї" та інп., аналізуються функціонально-інтегруючі • ■ асоекга. гносеології, проблема достовірності зв’язків мій прзчкноя та наслідкзш, пркяципи і мол-

■езюсті піЕканкя світу. У рамках діяльніского підходу досліджені методологічн: і змістовні аспекти £>. Бекона, К.Гельвеція,

І. Фіхте, Г.Гегеля і інш. (моральна діяльність свідомості, діалектика індивідуальної свідомості в тріаді: свідомість - са-

мосвідомість - абсолютний дух, взаємозалежність самосвідомості і національно-специфічних форм діяльності людей і інш.).- Відгначе-ко, що в марксизмі була здійснена .спроба синтезу гносеологічних і діяльніских підходів (роль праці, детермінованість суспільної сзідошеті суспільним буттям, самосвідомість індивіда як продукт СУСПІЛЬНІЙ ВІДНОСІШ І ІНШ.)-, що виявляє одну з усталених фІЛО-софсьгаи тенденцій. Також розглянуті національні і методолог;чні ьгпегаек деяких форм ірраціоналізму: містицизм, волюнтаристський

ідеалізм, "інтелектуальна інтуїція", "воля до влади" тощр.

Огляд методологічних підходів, в яких націоналі?;-' самосвідомість розглядається як відносно самостійний і абстрагований від її носіїв феномен, дав основу до їх кваліфікації ка гркродно-фізичні і морально-культорологічні. В площині першого підходу розглянуті погляди Ф. Вольтера, Е Гольбаха, Е. Ламетрі, Д. Толанда і іни. (роль і вплив клімату, спадковості, демографічних і географічних факторів, розмірів території і інш. на національну самосвідомість). Установлено, щр до середини XIX ст. ’’чистий-' природно-фізичний підхід втратив своє значення, поступивши місце інтегральним методологіям, де національна самосвідомість розглядалась переважно з шрально-культорологічних позицій. Про це свідчать погляди М. Данилевсыюго, К. Каве лі на, АЛойкбі, О. ІШенглера і інш. (типологіззція культур, значення суб'єктивно-етичних цінностей, настанов і інш.). Мислителі, які визначали сутність національної самосвідомості через приему • самодостатності національно-культурних аспектів як правило недооцінювала її соціально-культурні фактори, однак науково некоректною є і інша крайність.

Дослідження поглядів європейських вчених на змістовну сторону національної самосвідомості в залежності від особливостей її суб’єктів (особистість, нація) виявило дві найбільш характерні тенденції. Дедуктивна розглядала і оцінювала особг.стістї за мірою залучення її національної самосвідомості до "духу народу”, нації (Д. Толанд, Ж-Ж. Русо, Г, Гегель і інш.). Інтуїтивне визначала відмінність націй' рівнем самосвідомості індивідів, які її складають (Дк-Берклі, Д.Ш, Е.Кондильяк, І.Фіхїє і інш.). Ез-

ротьба цих підходів знайшла своє відбиття з пятавзі про визначення РІВНІВ детермінації особистості суспільством Відбувся своєрідний розрив суб'єктів національної самосвідомості, в якому соціальне об'єктивувалось і перетворилось по зіднопеягга л~ індіЕСіду-у Формуюче-виховуючий фактор. Ці тенденції відзначаються вж в творчості французьких мислителі в"{Д. Дідрс, -Я д' Аламбор.__ і інш.;. Наприкінці XIX ст. ідеї про вплиз соціального середовц-цз на дядину стали аксіоматичнім: (У. Годвін, ' Дд.Реекін, Е.Д.срь‘-гейи і інш.). Рельєфне вираяення отримав принцип соціально-класової дегер^піац:! в ' марксизмі.' - -Однак говорити про повну гпгелірозку в його рамтах національних аспектів було 6 неправильним, про пр свідчить тгорчісті) Е. Борнптейна, 0. Бауерз, М К,і-, :і .^‘Ьапт-А і і на. Водночас у • філософії розроблялась приу.«л»« і;:;;:г2ілгав^нг«ліі як цсіггг.'^ч-ої

па суспільства, розвиту його національної cc^-rrjл"^•rv'•5‘^

(М. Еердяез, С. Сракк, І. «Іранко та іка.).

Велігла кількість методологічній підходів до сутності І факторів формування національної самосвідомості підтверджує складність проблемі. Цз яскравий показник того, що будь-яка з кян є лигз часткової) ргдукцієв відносно адекватної дійсності.

«гргбй ‘•к.-гетедіз позбавитись однобічності, прийти до синтезу і і і.іеггпщ і ;нвгт;:", іноді Пйаешвійс^“і5ї~г? підходів - тенд^кяп, й-д ксмігка з У.ГІ ст.

5ідї.пчаопіся Г.СКП і в тгезчооті уігузінсмгг* нагалктєдхБ, --т

т;: -г пчтіл’.а стадія і,;;: розвитку гажснідс-юсті: йскусувн-1"-..

ч'.'п: і..'Г'л:;х почуттів на проблемах :-.оьи; пі;;огг?л.л. ьзіиог;а;^~

ч-.-кусіьг/рної агтономі і; усвідомленням необхідності пашона»іЬК&-‘..оіюмі'аого самовизначення; боротьбою аа аабезпечечі.’.л національяо-тштичної 'автономії; рухом.яа нацюкагхішй суто-р^нітєт і незалежність. - Отооадчсу ( & Максимович, 0. Водянськпя, • :.і ДгТОПОЗІ'Ч, 11 Костомаров І ІНО. ) ЙГОВ поиук фЗНОМЗНО*ОГІ’ЗТІйГ І психофізіологічних відмінностей українців (головним чином у рамках природно-фізичного і морально-культурологічного ПІДХОДІВ), потій все більке значення стали г-габувати і соціальні проблеми, розвиток традиції національної самокритики (Т. ПЬвчзпко, І. франка, >.і. Драгоманов і і на. ). В працях класиків української суспільної дуьки виразно помітні . і мотиви ірратонат>но-романтичного обожнювання Уітраїни, які великою мірою пов'язані з впливом ідей

- 14 - *

німецьких філософів (І.Гердер, Ф. Ю&лліег). Па почаису XX ст., на етапі формування ідей про необхідність боротьби за національно-політичну автономію, а потім - суверенітет України, ці напрямки доповнились гносеологічним і діяльні сним підходами (Н. Міхковський, Д. Донцов, В. Липинський, КХ. Липа та інш. ).

Аналіз змістовно-методологічних аспектів української філософської думки на сутність і фактори формування національної самосвідомості особистості дозволяє зробити висновок про- їх тісну

■ і органічну уплетеність у. тканину європейської філософської традиції, яка характеризується пошуком синтезуючих методолог і чних ПІДХОДІВ. ' .

, Друга глава - ’Ч-ащіокальна самосвідомість як категорія соп і адьно- фі лософських теорій" - присвячена виявленню сучасних методологічних і змістовних аспектів сутності національної самосвідомості особистості, умов і.факторів її формування, . закривається складність цієї філософської категорії, яка органічно по еднує в значній мірі дискусійні поняття "самосвідомість” та "нація". .• '

Шрше з них аналізується в рамках прийнятої у вітчизняній філософській традиції підняття від "суспільного буття" черев ряд проміжних категорій до "самосвідомості". Відзначаються їх взаеьюзв’яаок, механізм якого великою мірою обумовлений методологічними пріоритетами дослідників. Більшість в них, типологізу* вча детермінацію суспільної свідомості суспільним буттям, вкко-ркстовувала дихотомічний поділ за' різними основами: дедукгивно-рігоглядний аналіз і конкретно-соціологічні дослідження; гносеологічні і. соціолог-чні аспекти; класифікаційний і генетико-зиістовний підходи і інш. (В. Еороаін. ЕЕуравльов, Б. Грушин т; і кіз. ). Незважаючи на термінологічну і змістовну різноманітність, підходи вчених до цієї проблеми можна представити таким чином:

- суспільна свідомість ек процес відображання дійсності (гно-' сеологічкий аспект);

- суспільна свідомість як результат Відображання, йоп відносно самостійний продукт (соціологічний аспект).

З методологічної точки зо^у.соціологічний підхід че таки Ефокий е шгзх його когиивого ототокнюзання а і статикою свідомості, у свою чергу гносеологічний - більш абстрактний. Е ЦІЛКОМ ПОСДІДОВНЮ! уявляється різке відмежовування РІВНІВ т фори суспільної свідомості в її параметрах.

Спроби "зняти" існуючі суперечності за допомого» введення сатегоріх "свідомість індивіда" малоефективні у зв’язку з необхідністю поширення методологічного інструментарію психо-іогічнимі дослідженнями. Обійти їх за допомогою "поділу" :уепіяьноь свідомості за інскми основами, наприклад, шляхом зд і легата центрального елементу у діяльності людей,.. .неможливо. І«г зумовило появу як соціально-психологічних робіт (І.Еона, ;і СульОаха, Г. Дейкера та іш.), які виявлять місце самосвідомості у соціально-психологі чиї й структурі особистості, ТЗК І «у'Пітаань.'- -які • присвячені . генетико-фіа іолог і чніш аспектам індивідуальної СВІДОМОСТІ В комплексі б(С~СГІ'ГВ"Г ТШОИИПЛІП . К. Дзреаца, Д. Карпа і інш.). У зв’язку з цим с очзвидним, лр юлальший розвиток і поглиблення уявлень про природу індогіду--

мі>Ни.' СаІмСі^СГЇ • .•“!•»«№ У іШмюЛІ яапяих ЛОСЛІДЖЗНЬ

га синтезуючих їх методологій.

Взаємопов'язані проблеми відзначаються і під час розгляду зпіззідкопзння категорій "свідомість” і "самосвідомість". Деякі зчані вазгдють самосвідомість сферою, свідомості у єдності з ■'предметною" свідомістю (Д. Дубровський, Т. Ойзерман, О. Спіркін), інпі визначать самосвідомість як вищий рівень свідомості (Є. ПЬ-роуова, В. Ерншікоз). До вносить додаткові труднощі у' вивчення :'*шочгиа>ноі госіб«<?'гг.сгі... Разом.з цим, останні

та палеоантропологічні дослідгзшкі де-зозггїь

ктсног.ок про то, по розвито:: самосвідомості зспгзі<і>

;ггсч у ворігняаіп 3 його "преді'с-тяов" свздоміств, і тсгко икгїлааи етнічно і са.“осзідог.!ооті текок запіатки-ея по відно-попііл до реальних процесі з етнічної консолідеді і.

Виходячи з віпцзс.’Гізгпого, ївш іглапнФі купати такі сучасні кетодологічт підходи на етані співвідносная "суспіданого буття” і "самосвідсазгті!!: гносеологічний, еоцюя>гітеаа, гоне-гг;“-б:о*огі'-'ниа, і®гьтурологі «ший та психолог і таяй;

У 2:їЗВЗЧ?КПІ ПОНЯТТЯ "націа" Т2!»« СКОС;ТОфОКІЙ

діалгиюн еуйі^;;ь. ггог;:р;ш:,.:л є тсхі точ:л» зору:

- поняття нації як історичної спільнот"'"ладай,- яка .сісіі-де5ться на підставі її об’єктивних ознак та ссо&гааостей (сощспапу^лціГ^а, »?н:"га*гво-популяцІйна, ссцю-пснзічпз паяце пц і і етносу);

- поняття наци як врвдгкту г’зсг'іяіерзд сзідоїясті, я:оій виявляється через і і структуру та сміст (;;зпгогогі«^і стергатиая»

ціннісні орієнтації, інтереси, ідеали.). Щ ютодогогічні‘підходи мокка умовно розділити на психологічні, культурологічні, духовно-соціальні, ідеально-естетичні та і ни.

Сучасні тенденції розвитку поглядів на природу каці і долать однобічність точок зору, які грунтуються на ознаках і особливостях нації або суб'єктивних уявленнях про спільність, підкреслюють життєздатність синтезуючих методологій. На підставі узагальнення існуючих підходів запропонована така’ модель формування нації:

- складання матеріальних і соціальних умов розвитку етносу;

- структуралігація єдності, якої досягло суспільство н-. ос-шві спливу соціокультурних і духовних чинників; '

- становлення системної єдності матеріальних, ссціокультуркіпс

і туговних елементів.. '

_ Аналогічні тенденції відзначаються і у поглядах доі,-1 .диикіз ка сутність національної самосвідомості. Представники вітчизняної філософської школи відштовхуються бід об’єктивних ознак ігаціі (територія, мова, процеси національної консолідації та іїіш.) і все більше уваги приділяють суб'єктивним чинникам. Для дослідників західної філософської думки притаманний головним чи-еом зворотний процес. Де кэ знімає існуючих методологічних суперечностей, які пов’язані з необхідністю вироблення системи су-бордішаційнї» і координаційній зв’язків і подолання змішування різнорідних елементів під час аналізу поняття "нація".

■ Нами запропонований - один із можливих шїолологічних підходів до сутності, структури і факторів нормування національної самосвідомості особистості. Остання розглядається як результат процесу самопізнання суб’єкта (в координатах £ого горизонтальної взаємодії з об’єктом (умови буття суб’єкта і фактори, які діють ка нього), а такок вертикальних зв’язків з інзою системою суб’єктно - об’єктних відносин: мзтасуб’єкта (..*ації) і

відповідного штаоб'єкта. Це дає можливість відокремити елементі: національної сакосвідоюеті особистості, які пов'язані з еплйеом кгтасуб’єкта (ідея існування нації, .етнонім, етиотєлос, єт-еодіцєя та іеп.) та метаоб’єкта (національні стереотипи, ціл., інтереси, ідеали та іна.). Елементи національної самосвідомості особистості можна диференціювати, виходячи з опосередкованогс впливу на неї мзтаоб’єкта через метасуО'єкт (головним чином духовно-культурні складові: релігія, традиції, звички, ціннісні

орієнтації-тощо.) і через об'єкт (природно-фізичні складові: ландшафті клімат, топономіка; соціальні складові: соціальний статус особистості у суспільстві, уявлення про соціальну структуру і мобільність нації і ікш.). Зміст зв'язків метасуб'єкта з об’єктом відіграє визначальну роль при формуванні ідеологічний, соціально-політичних і правових компонентів"'національної с<і- -МОСВ Ідоиості.особистості.

Головним функціональній призначенням національної самосвідомості особистості є постійне "відтворення" системної ьдкості есіх суспільних процесів і чинників,- які впливають на суспільний поступ.

Третя глава- - "Національна самосвідомість і деякі питана1-: Р’тттпження України" - включає в себе аналіз змів іігііогг стяічяої («едіЬаальйоі/''сг*^ї?;8їяомос¥* у сучаате? ричному процесі. ■

Зараз в Україні відзначається суттєва суперечність міх про-, цесаки диференціації українського суспільства, яке складається і трансформується, та існуачою інтерналізацією всіх сфер його життя. Виходячи із сутності національної самосвідомості особистості, одним з головних завдань її формування на сучасному етапі ішакетсу суспільства є утвердження переЕаг існування індивіда з разках державної цілісності. 'свід’їїгь' -я***» ішнкрс?-

по-соаюдогічних дос..и дкзиь, на пертій план при цьому виходить > :';;нс!*лчна тема. Проте, в умовах економічної кризи і падіння ревного дггтєвого рівня переважної більаості населення, ют має.

■:Г7 єктивно обнекені можливості.

Не ненаї складності е у використанні політичних аспектів ьт'лизу на національну самосвідомість особистості, які пов’язакі .з надмірними абстрактно-гі потетнчними припущенням! про можливості українського суспільства як реального суб'єкта міжнародних зідносин, гострота боротьбою, шр точиться за політичну владу. ' П-'Вну рот при цьому відіграють деформації, які накопичені у механізмах функціонування-еуб’єкпв ПОЛІТИКИ,, відсутність міцних традицій демократизму українського суспільства. ' .'

На формування національної самосвідомості громадян України негативно впливає також і відсутність необхідного досвіду соціального спілкування в рамках національних інститутів соціальної взасітадії, недостатньо пророблені .механізми адаптації передового соціального досвіду до потреб суспільства. Нзподсл^і

і суперечності його соціальної структури, які ускладнюються процесами кришналізацн і маргиналізаці і. Ба національну самосвідомість особистості активно впливають і соціальні суперечності між містом і селом, унікальна соціальна "спадщина" (віра в рівність людей, примат суспільного над особистнісним тошр.), криза системи духовних та моральних цінностей.

Викладені умови і фактори формування національної самосвідомості особистості грунтуються переважно на об'єктивних процесах, які. відбуваються в суспільстві. Внаслідок цього їх можливості, особливо на етапі національного відродження держави, дещо обмежені. Більш дійовими з точки аору впливу на зростання національної самосвідомості у сучасних умовах виступають духовні чинники. Серед них чільне місце належить новому "прочитанню” українським суспільством своєї власної історії (без фальог’пкацій . і політичної кон’юнктури), а адаптацією основних положень у касовій свідомості. При цьому важливо не впасти в іншу.крайність: ідеалізацію окремих історичних періодів і огульну критику інших; ділетантизм, упередженість топ». .

Важливу роль у формуванні національної самосвідомості особистості відіграють фактори, вр пов’язані з культурою народу, особливо після тривалої боротьби за її виживання, абереження і розвиток. Шгативно на стан національної культури впливали прямі і опосередковані заперечення вживання української мови, щр е однією з головних умов само‘дентифікації особистості. Разом г дам не слід недооцінювати зв’язок української культури . науки з світовою за допомогою російської мови.

Гостро постають лягання і про принципи та механізми розвитку національної культури, співвідношення в нії традицій, спадаща-ни, новацій. Тут існує великий розвій думок, який обумовлений різною політичною орієнтованістю людей, нзсамперед інтелігенції. Ва повною мірою враховуються реалії національного життя, що вяе складися, спадкоємність стереотипів національної самосвідомості, корм, традицій народу. Суттєве значення мають ідеологічні і психологічні стереотипи, які існують в масовій свідомості і блокують можливість автоматичного переьзсу на національний грунт яєа-даптованпх до неї західних моделей розвитку суспільства.

Відзначається тенденція зближення точок аору різнооріенто-ваних політичних сил. Ті з них, які а можуть найбільшою мірою синтезувати на базі інтегральних методик регіональні і соціальні

інтереси, подолати сутгесечгсеті» гр ісяугггь, пляхои висунення і

"Р'ТГ:Г.ПСУЗ ЗКріГгТПіЛ КОНСОЛІзуетих ГТ"П” ІД?Л ("ТОЛЯМ*. бо-£ :хруЯШСЕ, СрГЯ."іЗСН5НСЗ ЗЛО'КШГПСТП ТІ ііі.” ) '’С.Т/Т:>

■ ; Г "'Т^Г'СН С'"ГТ'*«•жт'пп - - - - ___

Г?Г*,МУ" «У?яіданням Оого ОЩіВяИл. «СХПСНгиГіЗ ЛОПС-Г'-»-С.'ІЧСПг Г-П :. т. у'.-2: ■■’ с" г~!~<х істу::"!:;:: рсг'Т"’”'" '''"тггтріт!

як традиці* і :сц:члзпг іяст:;тугіз. лшпт <:"есО; ч

■ . і гг,!,я'жат»в' ттаегяя двр-

безпечує системну єдність об’єктивних процвсіь і

^^г-.иг-і; И; і, —-•«пи.а яияиеиня. особлива ая

у)'03 ЗрОСТаННЛ РСЛ.1 д^Аи/зпо ^^ттяпітиі, -ит,..Щ1Г

суспільства, які виступають кристалі зузачім центром майбутніх ггобальти трансформацій.

В "Заспочевні" дисертації чсриулЕОТЬСЯ сспоені еііснопіш і пгшчаяться пєрспекгпвя лодальпзго дсслідагння.

ІЬ теш дігсетггаді і опубліковані такі роботи:

1. ІЬлдрагєгя а Л., Лпдрутанкп В. П. и др. Багодекь в праве-'•^•^ггггг иіі - ПіІ32* 1£*?2. — С. 1-165.

. .. , ' ' ; У'*Т '"і і ЧС :: *■ О і [Гір- /• Л.у'-.1>гур3 ^!ГрНї.і'1 .

схов вниогіял сіії; дспсв-.деД гн оззілсмхйнь яагкопо- пр".-:т:’.-—ипп*роенаії. - Кг*і’іінець-ІЬдідьсьюй, 13921. — Ч. І.. — С-^З-

на і саіюсзідоіязсті українського іггролу // сен^н. їхглДтгті її готттексті сяітоеоі історії і. культура: Тези'доїтазідзЯ. • .. .." ~~~*Г‘°т!^. - Егссоя. 1532. - С. 25.