автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Особенности лексических синонимов в художественном языке (на материале произведений М. Булгакова, М. Зощенко, И. Ильфа и Е. Петрова)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Особенности лексических синонимов в художественном языке (на материале произведений М. Булгакова, М. Зощенко, И. Ильфа и Е. Петрова)"

%

/

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Ж. І. І .НЬЧНИКиВА

' На правах рукопису

СЕМЕНЇК Олег Акатолійозт .

ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИЧНОЇ СИНОНІМІЇ В ХУДОЖНЬОМУ МОВЛЕННІ /НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ М.БУЛГАКОВА,

М.ЗОЩЬККА, І.ІЛЬША ТА Е.ИЕТРОВА/

10.02.01 - російська нова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня, кандидата філологічних наук

ОДЕСА - 1993

Робота виконана в Кіровоградському державному педагогічно^ інституті ім. О.С.Душкіна

науковий керівник - - кандидат філологічних наук,

' доцент ііАгіАКІл Володимир ’ *

іиколайович

СфіціГіні .опоненти : - доктор філологічних наук,

" професор ДРОЗД^ЕСШҐЛ Болодимир

Петрович

• - кандидат філологічних наук,

доцент БСііДАРІііКО Ірина . Володимирівна

Провідна установа : Інститут мовознавства ім.0.0.Потебні Ап України

Захист відбудеться " 18 " лютого 199 3 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.068.24.68 з філологічних наук в Одеської^ державно^ університеті ім. І Л. Мечникова /270015, м.Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 130/

• 3 дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Одеського державного університету.

Автореферат розісланий " У " ех 1993 р.

ьчений се’кретар спеціалізованої ради, доцент

ТХОР Неоніла ' О' каксимівна

У дослїд*геннят із етнонімії лінгвісти намагаються обмежити коло лексичних одиниць, які мають право називатися синонімами,виробити чіткі критерії синонімічності. Але в мовленні, зокрема в художньої'", слова набувають властивостей, за яких синонімічні відношення, що з"являються, не завжди відповідають межам нормативного визначення синонімів та взаємовідношенням між ними. "

У художньому мовленні лексичні одиниці розширюють коло притаманних їм в узусі синонімічних'комбінацій, проявляючи раніше не властиві для себе особливості. Це є одним з факторів поділу синонімів на мовні та мовленнєві.

Мовленнєва синонімія на рівні художнього мовленая, в свою чергу, неоднорідна та багатопланова, що зв"язано зі складною семантичною природою слова в тексті, дією естетичної функції та інших екстралінгвістичних та лінгвістичних факторів в системі літературно-художнього твору.

Необхідність комплексного розгляду сутності синонімічних відношень та функціонування синонімів в художньому мовленні зумовила актуальність дослідження ,в якому розглядаються особливості вживання, естетичного функціонування і семантики синонімів в літературних творах 20-30-х років XX століття.

Між упорядкованістю синонімів в мові та їх мовленнєвим вживанням знаходиться сфера індивідуального, яка накладає особливий відбиток на синонімічні опозиції та ряди в мовленні. Останнім часом на перший план виходить завдання вивчати людський фактор в мові, мову в зв"язку з людською діяльністю, "людину в МСГіІ і мсву в людині" /Караулов Ю.М./. У цьому плані дослідження індивідусльно-авторського вживання синонімів є. одним з елементів вивчення структури і змісту мовної особистості в художньому творі.

Робіт, які досліджували б мовленнєву-синонімі«, індивідуальні, вживання синонімів не так багато, щоб можна було теоретично обгрунтувати своєрідне функціонування сиионімів в мовленні на відмічу від мовного рівня, визначити особливості синонімічного вживання в різних жанрах, зв"язок синонімічних відношень із специфікою авторського стилю та станом загально? лексичної системи даного періоду, англізувати якість мови, яка створюється за допомогою синонімів і т.ін.

Серед наявних виділимо роботи Абрамова Е.1.,£рагікої А.С., Винокура Г.О., Всеволодової М.В., Горбачевич К.С., Гришаніної Е.В,, Зубової Л.В., Капацинської Е.Ф., Ііалярчук 3.1., Ніколаєвої O.k.,

. - 2-

Керовні 1.K., Окраси E., Прокуровської H.A., Салькова 3.5., Скпид-по Л.Я., Черемісіна A.C. . •

У дослідженні робиш акцент на аналіз синонімів одного ряду в ближньому контексті /в контактному оточенні/, що дозволяв точніше розглянути фактори, які впливають на виникнення синонімічних відношень, Аналізуючи використання синонімів в творах одного жанру у конкретний історичний період, важливим вважаєш спостереження над індивідуальним та загальним у синонімічних системзх творів різник авторів, об'єднаних загальним естетичним ідеалом свого часу. 7 цьому плані результати дослідження шжуть розглядатися як аналіз принципів використання с.ионімів окремою особистістю, впливу лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів на синонімічні ряди в тексті і як один із аспектів вивчення процесів, що впливають на зміну характеру лексичних одиниць у мовленні.

Проблема синонімії в одним з аспектів зв"язку мзви та мовлення. Значення синоніма, синонімічного ряду поєднує в собі суспільну людську свідомість, що дозволяв вдосконалювати процес пізнання дійсності. Розуміння тісного взаємозв"язку проблеми значення з процесом пізнання позамовної дійсності лежить в основі нашого дослідження.

,Уета дисертації - встановлення семантичних та естетичних особливостей лексичної синонімії в мові художніх творів сатирично-гуюрис-тичного жанру 20-30-х років XX століття.

Кета дослідження зумовила вирішення таких задач:

- визначення особливостей взаємовідношень членів синонімічного ряду в контексті художнього твору сатиричного жанру;

- встановлення ролі семантичних і стилістичних конотацій слів-синоні-мів в художньому мовленні в цілому та в індивідуально-авторському стилі письменників зохрема;

- визначення впливу контексту на синонімічні відношення ряду, взаемо-зв"язку контекстуального значення та семантичного зсуву в синонімах;

- вияеяєння окремого та загального в функціонуванні різних груп сино-

німів, у вживанні лексичних синонімів в різних індивідуально-авторських стилях; .

- визначення побудови синонімічних рядів в текстах v ввпязку із загальник станом лексичної системи шви 20-30-х років;

- встановлення особливостей індивідуальних /особистих/ асоціативних зв"язків у синонімічних опозиціях.

Головна мета і задачі дисертації зумовили використання методів

- З -

дослідження: описового; елементів методики компонентного аналізу слова; стилістичного аналізу твору ¡естетичної інтерпритзції індивідуально-стилістичних особливостей мови письменника; зіставного аналізу.

матеріалом дослідження послужила шва творів сатирично-гумористичного жанру російської літератури 20-30-х років XX століття, інтерес до якої значно зріс в останні роки. Але цьому жанру присвячено не так багато спеціальних робіт, в яких би розглядалися особливості мови творів та функціювання лексичних засобів, в тому числі і синонімів, в художньо-естетичній тканині твору. В дисертації аналізуються синоніми з творі» Іл.Зо^стпга,- ".Булгакова, І.ільпа та Е.Летро-з. Для порівняння використовувався матеріал із творів інших письменників того часу -А.Платонова, Ф.¡Люкова та ін. У творах цих різних за авторськім стилем письменників, які писали в один і той же час, знайшли відображення процеси, які шли місце в лексиці шви радянської епохи.

З дисертації розглядаються синонімічні ряди, що функціонують в мінімальних та найближчих контекстах. У процесі роботи над ттєріалом було відібрано більше 1000 синонімічних опозицій. Найбільш виразні з них подаються я:: ілюстративний матеріал. Крім того, були, викорис -тані дані тлумачних словників та словників синонімів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що синонімі розглядаються на рівні індивідуального мовлення, специфічним різновидом якого в художнє швлення. Аналіз синонімів в роботі проводиться на основі дослідження семантичної структури слова, яка розглядається як "діалектична ядність мовного та позамовного змісту" /Шмельов Д.Л./. Аналіз функціювання синонімів та синонімічних рядів проводиться з урахуванням лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів. Робиться спроба проаналізувати і знайти загальні для окремого .'літературного жанру і часового проміжку особливості синонімічної системи як одного з важливих '¿акторів виразності швлення.

Зиділявться індивідуально-авторські особливості у використанні лексичної синонімії, образ автора розглядається як один з елементів змісту швної особистості в художньому творі. Крім того, досліджуються семантичні перетворення в рядах контекстуальних синонімів, визнзчяють-ся головні фактори, що впливають на ці семантичні перетворення. Розглядається роль конотативних семантичних і стилістичних відтінків та їх вплив на вза ею відношення між членами синонімічних рядів, на асо- •' ціативні зміни основного значення синоніма..

Аналіз синонімічних рядів v художньому тексті проводиться з

урахуванням естетичних закономірностей організації словесної форми художнього твору. Це дає змогу більш повно розглядат-' процес семантичного функціонування синонімів у художньому мовленні і визначати їх роль у вираженні ідейно-образної інформації. При аналізі зраховується загальний стан лексичної системи мови даного періоду, соціальні процеси, які впливали на неї.

Теогетячне значення дослідження визначається спрямуванням на розроблення таких лінгвістичних проблем, як взаємозв"язок мови і мовлення, мови 1 суспільства, мови і особистості, комплексним підходом до аналізу синонімів з урахуванням мовних і позамовних факторів. Результати дослідження мають значення для подальшого вивчзеня яліроди синонімії і функціонування синонімів в мовленні, для з"ясу-аання естетичної функції синонімів в художньому творі. Дані дисертації розширюють уявлення про семасіологічний бік утворення синонімічних відношене у мовленні.

Практичне значення роботи. Дані, одержані в процесі дослідження, можуть використовуватися при вивченні мови письменників, лінгвістичному аналізі художнього твору, при вивченні шкільного і вузівського курсу лексикології, при читанні спецкурсів та проведенні спецсемінарів,'

На захист виносяться такі положення: .

1. У художньому тексті під впливом естетичних та інших екстралінгвістичних факторів може виникати зміна стилістичної маркованості та семантики членів синонімічних рядів, що приводить до прояву нових опозиційних відношень між окремими членами ряду.

2. У 20-30-ті роки під впливом соціальних процесів розширилася сфера синонічності деяких лексичних одиниць, відбулися зміни в складі синонімічних рядів, що знайшло своє відображення у вживанні синонімів у художньому мовленні.

3. Синонімічне вживання в творах, що досліджувалися, має специфічні особливості,зв"язані з ідеостялем письменників та жанром творів.

4. Однією з особливостей лексичної синонімі ї в творах сатиричного жанру 20-30-х років можна вважати вживання контекстуально-мовленнєвих синонімів.

5. У групі контекстуально-мовленнєвих синонімів прояв синонімічності переважно зв"язано зі зміною семантично! структури слова, проявом асоціативного зв"язку між словами.

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідались на

науково-практичних конференціях молодих вчених /Кіровоград, 1990, 1991/, на Республіканській науково-практичній конференції "Актуальні питання вивчення у вузі методики викладання мови і літератури в пколі"/Ніжнн,І990/, на обласній міжвузівській конференції "Твори для дітей і про дітей у вітчизняній та зарубіжній літературі"/Одеса, 1991/, на науково-практичній конференції "Актуальні питання лексикології "/Даугавпілс, 1991/, на Республіканській міжвузівськії науково-практичній конференції "Використання спадщини повернутих і забутих діячів науки та культури"/Рівне, 1991/, на конференції молодих з’ге’іттх "Синонімія мовних одиниць "/Київ,1391/, а також на анітних конференціях кафедр Кіровоградського педагогічного інституту ім.

О.С.иуакіна /1989,1990, 1991, 1992/. Матеріали дисертаційного дослідження доповідались на конференціях вчителів, використовувалися при проведенні лекцій і практичних занять з вузівського курсу лексикології

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох глав, висновків та списку використаної літератури.

У вступі викладаються аргументи для обгрунтування вибору теми, визначаються її новизна та актуальність, вказуються мета та методика дослідження, мотивується наукове значення та сфера практичного застосування результатів дослідження.

У пєрідій главі "Природа та функції синонімів з художньому мовленні " розглядаються деякі аспекти, зв"язаш з визначенням поііяття синоніма, виділенням критеріїв синонімічності, встановленням особливостей синонімічного ряду в художньому мовленні, а також ролі контексту та стану лексичної системи мови в процесі виникненню синонімічних відношень між словами. Особлива увага приділяється розгляду функцій синонімів у контексті творів сатирично-гумористичного жанру.

У сучасній лінгвістиці немає єдиної думки у визначенні синонімів, оцінці критеріїв синонімічності на різних рівнях мовної абстракції - на рівні мовної системи і на рівні мовлення. В.В.Виногра-дов, наприклад, відзначав, що в системі літературного твсру можуть бути створені широкі і навіть несподівані контексти для синонімічного зближення дуже далеких за значенням слів, особливо в експресивно-іронічному та образному їх використанні.

Така можливість семантичного коливання слів відмічалась ще Г.ііаулем, який вказував на те, що значення, яке набувас слово в кон- ' кретному акті вживання не обов"язково повинно співпадати із зміс-

том, яке має СЛОВО ЗГІДНО З УЗУСОМ. •

У першому розділі цієї слави розглядається питання про кпите--:т синонімічності лексичних одиниць в мові і мовленні. У даній :.сбогі такиуи критеріями визнаються: а/ зваешзаміна в одноиу і ю-і?і к контексті без зміни змісту в цілому; б/ співвідношення З ОДНИМ і тим же логічним поняттям; в/ упізнавання та семантичне зближення синонімів у процесі комунікації.

Зсаховтачи поділ синонімів на мовні і мовленнєві, у відношенні до синонімів в мовленні вважаєш можливим ширший підхід до розуміння особливостей синонімічних відношень. У сфері мовленнєвого вживання синоніми когхнот групи розширюють коло притаманних їм можливостей.

У другому розділі розглядається взаєшзв"язок контексту і синонімів. ¡'.нутрішньо лінгвістичні умови вживання мовної одиниці утворюються із оточення її іншими одиницями і називаються мовним контекстом /див.: Кодухов 8.1., Реформатський 0.0./. Контекст грає важливу роль для аналізу синонімів взагалі, а для мовленнєвих синонімів його роль це підвищується, тому що він визначзє ступінь семантичного пере-тотрання синонімів, підлеглість денотативному значенню. Так, саме контекст сприяє прояву синонімічних відношень між словами развязать и хлсгінуровать в уривку: "Тогда, сами развязывайте. Я вам же не мальчик і.:г-ки рзсднупсв:гвзть" /.М.Зощенко, Доктор медицины/. Під впливом контексту слово расднуроззть зближується з домінантою ряду развязать. Контекстуальний зміст накладається на лексичне та граматичне значення, г::о ше синонім, на емоційні та інші відтінки. Для вживання синонімічних" відношень контекст має вирізняти синонімічні відмінності до т;;кат міри, щоб вони сприймались як синоніми одного ряду, подібні до сдніят домінанти.

Контекстна оточення може бути ближнім /контактним/ і віддаленим /дистактниМ/. В залежності від обсягу вирізняється мінімальний та мак-сн!.аганий контекст. Під мінімальним розумієш словосполучення достатні для визначення змісту даного слова /або фразеологізму/, під максимальним - контекст, об"єднаний однією змістовою ідеєю. Крім цих термінів, використовуємо поняття найближчий контекст, розуміючи під ним період, з якому знаходяться члени синонімічного ряду.

У третьому розділі аналізуються загальні закономірності Функ-ціпвання синонімічного ряду в контексті художньогс твору. Синонімічний ряд являє об'єднання синонімів, у якому проявляються як властивості всього ряду в цілому, так і окремих його членів. 1 якщо для

ііовних синонімів ряд знаходиться в достатньо стабільному стані, то Мзвленнвві синоніми необхідно розглядати в поєднанні, що виникає з контексті. •

Четвертий розділ присвячений аналізу найбільш вакливих худояньо-естетичних функцій, які виконують синоніми в худокньоку мое.тзяні з цілому і в творах сатирично-гумористичного жанру зокрема, ііигання про роль синонімів у художньому тексті те важливе значення, так як це один з показників ріння художнього говяення, важливий обра?ниі* засіб. На основі матеріалу, який досліджується,вгіді.’ія^'гься такі ‘'"ун-кціт синонімів: а/ уникнення тавтології; б/ уточнювання; в/ авторської оцінки; г/ характеризуюча; д/ стильової організації мовлення; є/ зіставлення; к/ створення мовленнєвої експресі?; з/ створення образності. Крім того, у межах сатирично-гумористичного жанру вибіляєш функцію створення іронії або комічного ефекту.

У п"ятому розділі розглядаються синоніми, як засіб вираження оцінки. Синонімічний ряд являє собою об'єднання різкоіанітніїх елементів і цікавий тим, що носій мови, а в художньому тьорі - .і--тор ч;; персонаж, має змогу вільно вибирати характеристику кого - чого-небудь, використовуючи різноманітну оціночну палітру ряду. ,.',:Сір необхідної оцінки-залежить від хоиунікатизної кети, яку старить перед собою автор - донести інформацію до співбесідника чи вплинути на нього, диктує вибір синонімів з мовного ряду, оказіональній ОДИНИЦЬ, якщо наявні члени ряду не відповідають заданим цілям. Наприклад, а опозиції мзяина - механическое коркто /'..'Ітьф, Петров , Золотой теленок/ контекстуальний' синонім відображав певну оцінку.

Аналіз синонімічних систем у дослідхув.-Ш"' тигра:? дозволяя зробити висновки про те, цо вживання синонімів V художніх творах £0-30 років ше особливості, пов"язані з історичною зміною лексики, соціальними процесами того часу. Цим спостереженням присвячений шостий розділ першої глави. Результатом цих змін стали такі важливі для синонімії і побудови синонімічних рядів процеси, як зміна стилістичної ' шркованості слова, поява нового значення, перехід неосновного значення слова в основне і навпаки, зміна оцінки, що відображається у слові та ін. Так наприклад, слово сектор набуло нового неосіязного значення, яке дозволило використовувати його як синонім до слова отд^л. Слово жалованье застаріло і активно замінялось новим синонімом зарпла-. та. . .

Для цього часу характерно залучення до синонімічних відноеєнь

іншомовної лексики та елементів знижених стилів, у тому числі жаргонізмів та арготизмів. Все це знайшло відображення в досліджуваних текстах. • '

Дтга глава "Особливості функціонування семантичних і стилістичних синонімів у художніх творах сатирично-гумористичного жанру ¿і-30-х рокіт" присвячена найбільш важливим особливостям вживання синонімів вказаних груп у текстах творів. Ці особливості пов"язані з художньо-естетичною специфікою, авторським стилем творів та багатьма інзиш лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами. У сфері мовленнєвого функціонування синоніми набувають нових конотативних відтінків, розширюють поле притаманного їм у мові застосування.

Деякі особливості вживання семантично тотожних та семантично близьких синонімів розглядаються в першому розділі другої глави. Визначаючи, що синоніми - це слова як близькі, так і тотожні за значенням, дотримуємося думки, цо синоніми живуть диференційними відтінками значення /дів.: Брагіна А.О.,6вгеньєва А.іі./. істетичне значення синонімів, можливість виконувати в тексті різноманітні функції, беспосередньо пов"язані із здатністю синонімів створювати диферен-ційні опозиції. І в цьому плані найменш "функціональними" є синоніми з тотожним значенням і стилістичною маркованістю, які знаходяться в опозиції тотожності. .

У мовленні можуть імпліцитно виявлятися найтоші диференціюючі ознаки навіть семантично тотожних синонімів, що дозволяє розширити коло функцій, які вони виконають. Такі випадки привертають увагу, бо притаманні індивідуально-авторському використанню.

Характерною рисою авторського стилю М.Зощенка у вживанні синонімів є використання моделі "синонім + і + синонім". Можна виділити три варіанти такого вживання: І. Поєднання сполучником _і семантичло тотодних синонімів; г.Ііоєднання синонімів, диференційованих у відтінках значення; 3. Поєднання синонімів, які мають стилістичну диференціацію.

' Ще О.О.Потебня відзначив, що поєднання синонімів за такою формулой надає їм нового значення. Так, наприклад, в уривку з оповідання М.іощенка "Четыре дня" читаємо: "Германская война и разные там окопчики - все это, граждане, на нас сказывается. Все ш через это нездоровые и больше ". Порівняємо значення слін-с,.нонімів: нездоровый - "больной", больной -"страдающий какой-н. болезнью, нездоровый", гік бачимо, ці два слова граматично близькі за значенням. Поєднання їх

з одному мікроконтексті відповідає певним завданням: надав просторічний характер тразі, виявляв культурний рівень персонажу, відпобідним чином відображав йото емоційний стан і створює необхідний комічний е*ект. Крім того, таке поєднання гранично близьких за значенням слів ніби віддаляє їх у семантичному плані. Слова в мовленні набуваять ікпліцитної диференціації. Те ж в парах: чужой и посторонний А.Зопзен-ко,Происшествие/; богатый и состоятельный /.'¿.Зощенко, Голубая книга/ та ін.

Аналогічні випадки спостерігаємо і в групі стилістичні« синонімів, де при близькій /іноді тотожній/ семантиці, синоніми відрізняться стилістичноо маркованісто. Наприклад: "И вообще жил как последняя курица. По будням после работы ел и атоал" /-¡.Зощенко, Сильное средство/. Дія одного персонажа отримує дві різнопланові авторські оцінки. Зажливу роль відіграв і розташування синонімів у контексті: нейтральний, а аогім стилістично маркований синонім. Якщо поміняти їх місцями, зникає особливий виразний е*ект.

З даному розділі розглядапться випадки, коли диференціальною ознако«, що лежить в осьові опозиційних відношень, є особливість походження, с^ери використання синонімів. Характерні в цьому відношенні пари: гостиница - отель /XЗощенко, Спи скорей/, дом - коттета /і..Зощенко, (¿ного ли человеку нужно/, дорога - магистраль /Уі.Альс., /„петров, Золотой теленок/ та ін., де з опозиція із запозиченим словом.

Інтерес становлять випадки.коллв парі стилістико тотожних синонімів з плином часу починаоть виявлятися диФеренційні ознаки, пов'язані з тим, що один з членів опозиції старів і набував у зв"язку із застарілим словом стилістичної та екоційно-експресизної марно вано су 1. йор.: тротуар - панель /ІІ.Ильф* Петров, Двенадцать стульев/, телеграмма - депеша //.¡.Булгаков, мастер и Маргарита/ та ін.

У другому розділі розглядається вживання стилістичних синонімів у художньому мовленні 20-30-х років. Стилістичні синоніми а найбільш поширено» групоя лексичних синонімів V творах сатирично-гумористичного жанру. Під стилістичною марковані ста слова .розуміймо не тільки його експресивно-емоційне /іронічність, зневажливість, вульгарність та ін./ або функціональне /просторічність, розмовність/ забарвлення, але й загальне ставлення до словникового складу літературної шви, як Функціонуйчої й даний момент лексичної системи /див.: виноградов і., Зиноград і'.Г./. Умовно южна поділити стилістичні синоніми в досліджуваних текстах на традиційні, стилістичні особливості яких були зак-

- 10 - . ріплєкі V вживанні до шменту написання твору, і нові, які набули або змінили маркованість у період, коли ці твори були написані.

Зміни в лексиці 20-30-х років відобразились на стилістичних опозиційних відношеннях між членами синонімічних рядів, розширивши їх можливості.

'..тилі стичні синоніми, як відош, поділяються на ннутрішньостильо-ві та міжстильові. Виразнішими, більш значущими в контексті «, як показує матеріал, мікстильові синонімі'.. 7 близьких контекстах опозиція такого виду дозволяя повністю реалізувати відмінність синонімів, що звиязано з іх стилістичною позначеністю. ї ювленні опозиційні синоніми з яскраво вираженою стилістичною забарвленістю іноді сприймаються як слова з суттєвою відмінністю в семантиці, навіть якщо їх словникові тлумачення гранично близькі. Пор.: "А глаза, говорит, какие-т° буркалы стали, а не глаза" /.’.¡.Зощенко. Грустные глаза/. В опозиції глаза - буркалы стилістичні властивості слів взаємодоповнюють тх семантичні обоями, актуалізують ікпліиитно закріплені за словами певні оціночні якості. Відбувається виразна актуалізація еспресивних відтінків значення, утворюється така ознака мовної одиниці, яку можна назвати "стилістичним значенням“/ізинокур Т.Г./. Таким чином, для синоніїЛЕ, які Функціонують у художньому мовленні, можна вважати правильніш твердження, що стилістичні конотації викликають смисловий

ЗСУЬ. ■

Як видно з штеріалу, серед стилістичних синонімів в досліджуваних творах переважають слова із зниженою.забарвленістю. Це обумовлено, як правило, тик, що твори відображають соціальну та мовну атмосферу 20-30-х років, яка характеризується проникненням в мовлення стилістично знижених лексичні« одиниць. Крім того, мовні одиниці такого плану мають, як правило, виразні ешційно-експресквні і оціночні властивості, що робить їх привабливими для використання в творах сатирично-гумористичного жанру. Показовий V цьому плані приклад з роману "М.Булгакова "Кастер и Маргарита": "... И услал ее в Вороне», на родину, так как она жаловалась, что вы у нее отпуск ззжилили". Цікаво, що в першому варіанті автор вживав отпуск не даете, але в останній редакції не даете було замінено більш експресивним словом зажилили.

у творах, V мові персонажів, нерідко розмовний або просторічний синонім пояснюв значення нейтрального або книжного слова. .Наприклад: "¿хаживая за одной миленькой девушкой, он .горячо влюбился, или, ска-

яем более проще, ВТЮРИЛСЯ з нее "/М. віденко. Сирень цветет/.

Стилістичні синоніми завдди несуть додаткову інформацію пре явище, дію, річ через призму сприйняття автора або персонажа. Так. в опозиції играть - пиликать /разг.пренебр./ другий член відображає відношення персонажі до гри музиканта. Те ж в парах гнсовать - мадать /І».Зощенко,Роза-!ііария/. сочинить - накрспать/'Л.'.ільгЬЛіетпов. Золотой теленок/ та ін. У деяких випадках можна спостерігати зміну експресивно-оціночних властивостей у стилістичних опозиціях СИНОНІМІВ, що використовується як особливий художній прийом. Наприклад: "Заведующий-наш...ход^гг и нюхает. Кажись, говорит, братцу, рааит? пе токмо, говорим, Иван Федорович, разит, а прямо пахнет"/!,!.Зощенко. Бочка/. В опозиції пахнуть - разить /прост/ на рівні корми семантично інтенсивним, з виразного негативною оцінкою виступає слово разить. Але в контексті, завдяки особливій побудові конструкції, відбувається взаємна зміна оціночних властивостей синонімів, внаслідок чого нейтральне пахнуть стає експресивно забарвленим, а разить -нейтральним.

У третьому “озділі розглядається ввивання неологізмів радянського періоду у функції синонімів. Нові лексичні одиниці активно залучалися до синонімічних відношень, іноді набивали невиправдано широкого застосування. Так трапилось зі словом элемент у значенні "человек, личность"/нов.разг./. Активне вживання слова элемент э такому значенні знаЯало своє відображення в текстах тзорів. ііор.: бедняки - бедняцкий элемент /М. Зощенко, Семейное дело/, люди - элементы /'¿.Зощенко, Сирень цветет/, труженик - трудовой элемент/:/..Бул-гаков, Собачье сердце/ та ін. іік бачимо, синонімічне поєднання слова элемент в межах контексту достатньо широке. У більшості випадків при ньому завжди є означуване слово, з яким тзориться словосполучення, котре допомогає зрозуміти, про що Яде мова.

Розглядається вживання деяких мовних синонімічних рядів у текстах сатирично-гумористичних творів,так як найбільш повну картину змін в середині ряду і особливості окремих його членів можна спостерігати при аналізі конкретних рядів в цілій групі текстів.У роботі досліджуються ряди з домінантами лицо, .умереть, убить,же на. ясенши на.

У третій глазі "Семантико-стилістичні і контекстуальні синоніми в творах сатирично-гумоонстнчного :?лнру''-розглядаються синоніми сомаа-тико-стилістичної і контекстуальної груп. Використання цих синонімів займає особливе місце як у загальній синонімічній системі творів даного данру, так і в індивідуальному стилі п/сьменників.

першому таздіяі розглядаються головні особливості семантико-стилістичної синонімії в творах художньої .літератури 20-30-х років.

З синонімах ціет групи тісно зв"язані семантичне і стилістичне значення, со посилює їх експресивні і оціночні якості. Серед сешнтико-стилісткчнкх синонімів V текстах виділяється значна група дієслів. Об'єднуючись в контексті, ці синоніми сприяють виразнішому опису явища або процесу. Наприклад, в уривку: ”'А они побажали по улице, расталкивая прохол:ю; локтями. Впереди шєствое.дл Кай ший. За ним поспешали зкенщина-кукчина и человек-собака. Позади всех плелся развенчанный вице-король.1.." /И.'іпьФ, ¡-.Петров, Двенадцать стульев/ домінанта побежали найбільш точно передаст значення ряду. Інші члени-індивідуалізовані дієслова-характеристики із семантичною та стилістичною диференціацією. Синонімічні ряди такого типу характерні для стилю І.Іль^а та ¿.Петрова, глприклад: шел - несся - пригал: шел - татаился Лі.Иль^,

Г..Петров, Золотой теленок/; пел - полз /П.Нль^, 3.Петров, Двенадцать стульев/ та ін.

Яскравим прикладом використання характеризуючої функції та функції створення мовленнєвої експресії є ряд сказать - лепетать - воскликнуть - га кричать - проскрежетать - возопить /И. Лль;!, К.Петров, Двенадцать стульев/. Розвиток дії в епізоді спрямовується побудовою сино-нікічного ряду. .

Відомо, що га окреме значення багатозначного слова накладають відбиток всі існуючі значення /див.: Зандрієс Ж., Псковський А.’.»і./. Такі імпліцитні відтінки значення конкретного ЛСВ, які присутні в свідомості носіїв изве, відіграють вакливу роль при вживанні тієї чи іншої лексичної одиниці, так як розширюють коло її художньо-естетичних функцій в мовленні, надають слову образного змісту.

Особливий інтерес викликає використання багатозначних слів як синонімів. Як член синонімічного ряду таке слово реалізує свій зміст в опозиції з домінантою або іншим його членом. Так, наприклад, у фрагменті з роману і...Булгакова ’Частер и Маргарита" стан персонажа відображається в току, як він вимовляє слова: выговорил, прохрипел. произнес, проскулил, пискнул. Як бачимо, три члени ряду: прохрипел. проскулил, пискнул передають "якість" мовлення, дякуючи ішліцитним відтінкам, пов"язаним з їх основним значенням, присутнім в мовленні, в свідомості носіїв мови. Використання багатозначних слів у переносному значенні як синонімів характерне для стилю ¿¿.Булгакова. Пор.:

прошипеть - прошептать /¡.!астер и Маргарита/; крикнуть - взреветь ;

— ІЗ —

закричать - завыть; сказать — отлаять - га икнуть /Собачье сердце/ та ін.

:!ові соціальні перетворення, - тотальна да лі газація та ідеологізація, які активно впроваджувалися в 20—20 роки, знзйзли відображення не тільки в зміні стилістичної каркованості слова, зле Я зачепили ?х сеьантику, с*8ру використання. Деякі слова, раніше етаятетично або семантично обмежені в синонімічних зв"язках, атряк-та значно більзе поширення. Інтерес у цьому зв"язку викликав ооовідаи&ш і. ¿дот а та Е.Иетрова "Разговоры за чаРянм столом”, де в ояоятішші зіднодення вступавсь слова клас - групттз /нов./ та у^ить — тхгтсычэать /прост, нов./. З мові персонажів знаходить вІ£.обра~екня активне проникнення в мовлення пканцеляриту". Пор.: обсилать - вентилировать /И.Булгз-ков, .‘.Ьстер и Маргарита/, уволить - вычистить Лі.Пдь^. .л-Петров, 1СС.З и один день/ та ін. Широке розшвсудження в юзвенні 2С-сС-х років набули також і своєрідні безособові номінації тат: зддсяпз состав. человеческая единица, які використовувались а публічних аястліах,офіційній документації, періодиці. Зони активно вживались я® синоніми.

Пор.: лппи - липские кадри /¿..Зощенко, Голубая книга/; человек - "е.то-веческая единила /і).Зощенко, і’оре от '¡ш/ та ін.

У другому розділі звертається увага на оеойаявості контекстуальної синонімії в художніх творах 33-30-х років. Синоніми цізт групи набули широкого розповоодяенння в творах сатирично-гумористичного ззн-ру. У свій час Л.З.Іцерба звернуз увагу ка те, сд роягаскутз літературна мова становить собою досить складну система більз чи меяз синонімічних засобів вираження, так чи інакше співвідносних один з одним, ¡іе виступаочи синонімами в нові, деякі лексичні одиниці завдяки УМОВЗН, які виникарть у іювленні, шать змогу вступити з стіонтгігчкі зізноген-ня, які називаються контекстуальними. З основі язияа ноктєкстузльно* синонімії лежить семантичне перетворення та асссщхатавне зближення синонімів. У дисертації визначаться гносеологічнії лінгвістичні ;?актори, які лежать в основі семантичного перетворення сліз. Сешнтячне перетворення членів синонімічних рядів грунтуються ка асоціативній природі знаку і семантичній відкритості слова. Головним екстралінгвістичним фактором, який сприяв контекстуальні;! статаніуіт. можна ввзжтги неадекватне відображення об"активноТ дійсності з мовленні автора або персона..^.

При виникненні синонімічних відношень між контекстуальним синонімом та іншими членами ряду відбувається перерозподіл сом з структурі семем, в їх ієрархії» коли перигерійні семи заіішвтї» аоздіш гіло-

сем завдяки контекстуальній актуалізації. Так, наприклад, в ряду коша ты - пеналы - пели на перше місце виходять ознаки, зв"язані з темою контексту."Комнаты были похожи на пеналы ... В ответ на это во всех пяти пеналах завозились и загалдели ... Все банерное сооружение затряслось и концессионеры проникли в Колькину щель ..."/И.Иль$, С.ПетроЕ, Двенадцать стульев/.

Контекстуальна співвіднесеність виводить на перший план такі семи слів пенал і щель як ’продолговаты,,’. ’узкий’.

Важливу роль в контекстуальній синонімії відіграє асоціація з ломінувчкк поняттям. Наприклад: "По часам к девяти в разных концах города замурлыкали. засопели, засвистали оркестры" /И.Илы1., “..Петров, Двенадцать стульев/. Кожний із синонімів знаходиться в опозиції до імпліпитно присутньої домінанти заиграть. В значенні слів можна виділити елементи, які дозволяють визначити метафоричну сутність порівняння, закладену в цих словах-синоніках. Контекстуальним синонімам притаманна більша або менша ступінь метафоричності, яка робить їх виразним художньо-естетичним засобом у порівнянні з іншими групаш. Контекстуальна синонімія демонструє широкі шжливості сешнтики, які вміло використовують шг:стри слова. Творча уява створоє необхідні оригінальні порівняння. Так, наприклад, у ¿¿.Булгакова: "Проще, конечно, было бы броситься под ттемвай на той улице, в- которую входил переулок. Издали я видел эти наполненные светом, обледенелые ящики и слышал их омерзительный скрежет..." /іастер и Маргарита/. З синонімічній парі тпамвай - яеікк реалізується асоціація за зовнішнім виглядом.

Деякі з контекстуальних синонімів у художньому мовленні капть пародійний характер, відображають певні явища в шві і суспільстві тих років. Наприклад: церковь - культсекпия /¿¡.Зощенко, Голубая книга/; вєрупшиє - религиозники /.'¿.Зощенко, Живые люди/ та ІН.

Особливістю мовленнєвої синонімії можна вважати відношення по типу рід - вид, які в індивідуально-авторському вживанні вико'нупть особливі естетичні завдання. Наприклад: лошадь - робкое животное /".Иль*, Ы. Петро в. Двенадцать стульев/; орел - дерзкая прица /там же/, бутерброд - пиша /И.'/льФ, Е.Петров, Золотой теленок/; *дтогра*ия -продукция /..¡.Зощенко, Фотокарточка/та ін.

V висновках підбивавться підсумки роботи і викладаються основні положення. Використання мови в естетичній функції приводить до прояву нових якостей синонімів у мовленні. У художньому тексті може відбуватися зміна стилістичної маркованості. і семантики членів синонімічних

- -15 - ,

рядів, лха дозволяв проявлятися новим опозиційним за"язкам між .синонімами. Залливу роль у функціонуванні всіх видіз синонімів проаналізованих творах відіграв контєксу. ІЗ 20-30-ті роки під впливом соціальних процесів розширилась о+ера синонімічності деяких лексичних одиниць. Як одну з особливостей лексичної синонімії З ХУДОЖНІХ творах цього часу можна виділити активне поєднання з кежах ряду, найближчого контексту синхронічних та діахронічних елементів, .¿ховання синонімів у текстах, які аналізуються, мав свої особливості. пов’*язані з жанром творів та ідіостилем письменників. Одні со з также особливостей в активна використання контекстуальних синонімів. Виникнення синонімічних відношень у групі контекстуальних синонімів пов”язано із змінов семантичної структури слова та проявом асоціативних зв"язків між лексичними одиницями. Сфера індивідуального використання синонімів е одним з елементів структури мовної особистості, в ній знаходять своє відображення особливості давленнево-розумової діяльності носіїв мови.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:

1. К вопросу о функциях сегантико-стилистических синонинпв в художественной прозе // Творча спадщина Ч.¿1.Коцюбинського і сучзсний літературний процес: Тези міжвузівської науково-практичної конференції. - Одеса,І9Є9. - С.І37-І38.

2. Некоторые аспекты лингвистического толкования повести Л.Платонова "Котлован" в окольном изучении // Актуальные вопросы изучения

в вузе курса методики предодавания языка и литературы в зноле: Тезисы Республиканской научно-практической конференции. - Нежин, 1590. -С. 57. '

3.-Некоторые аспекты анализа художественного произведения в связи с изучением синонимов // Актуальные проблемы перестройки и усовер-пенствования учебно-воспитательного процеса в педвузе и школе: Тезисы научно-практической конференциям.- Кировоград, 1950. - С.-К?-52.

4. функциональный аспект стилистической синонимии в языке художественной литературы 20-20-х годов // Актуальные проблемы лексикологии: Тезисы научно-практичеіягой конференции. - Даугавпилс, 1590.

- С.'8.

5. Использование произведений ласателей-сатиршсов 20-30-х годов при изучении лексической синонимии русского языка // Використання спадщини повернутих і забутих діячів науки та культури: Тези Республіканської науково-практичної конференції. - Рівне,1591. - С.67-68.

с. іингвкстячесжиє особенности рассказа И.'/льіа и Е.Петрова "Разговоры за чайным сгохэи” // Твори для дітей і про дітей у вітчизняній і зарубіжній літературі: Тези міжвузівської науково-практичної конференції. - Одеса, 1921. - С.99-100. "

?. Прегштичеосий аспект актуализации лексических значений слов ка уровне речевой сзгаошшии // Приоритетах проблеми навчально-виховного провесу визрї га середньої школи: Тези науково-практичної конференції молодих вчених. - Кіровоград, 1991. - С.69-7І.

6. Использование образных свойств многозначных слов-синонимов в х\дожествендай речи // Актуальные проблеми русского языкознания. - К» рэ во град, 1992. - С.69-7І.

^__ Н Т-т.» Ц.С Шппясаво во ПСУНУ С. С */•">,

Кірсеогрвлсьже обласне уярімілв СТАТИСТИЖИ •