автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Особенности препозитивных многокомпонентных именных фраз в текстах различных функциональных стилей (на материале английского языка).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Особенности препозитивных многокомпонентных именных фраз в текстах различных функциональных стилей (на материале английского языка)."

Харківський державний університет

ОСОБЛИВОСТІ ПРЕПОЗИТИВНИХ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ ІМЕННИХ ФРАЗ У ТЕКСТАХ РІЗНИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ

(на матеріалі англійської мови)

спеціальність 10.02.04 - германські мови

Авторефврат

дисертації па здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

На правах рукопису

ДЕНІСОВ Олег Ігорович

Харків - 1997

Дисертаціє#в рукопис.

Робота виконана в Харківському державному університеті.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор ДОРОДНИХ Анатолій Гнатович

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор КВЕСЕЛЕВИЧ Дмитро Іванович кандидат філологічних наук, доцент , ЯКИМЕНКО Никола Васильович

Провідна установа: Сумський державний університет

Захист відбудеться " ^ 1997р. о І ^ годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради К 02.02.20 Харківського державного університету за адресою: 310077,м.Харків,«.Свободи,4, ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету.

Автореферат розіслано " % и |997 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради ^ Солощук Л.В.

У сучасній лінгвістиці розв’язання проблем, пов’язаних з функціональним розшаруванням розвинутих літературних мов, є одним з найважливіших напрямків наукових досліджень. Існує багато праць, що визначають набір мовних засобів кожного функціонального стилю /ФС/, а також що зіставляють різні ФС з метою найглибшого проникнення в їхню мовну специфіку. Проте є потреба у детальному розробленні ряду окремих питань функціональної стилістики. Одному з них, а саме специфіці використання препозитивних багатокомпонентних іменних фраз /ПБІФ/ у текстах різних ФС, присвячена ця дисертація.

У роботі перевіряється така гіпотеза:. частиномовна структура словосполучень цього рангу у текстах різних стилів характеризується як спільними, так і відмінними рисами, а частота застосування та активність словосполучень є стилерозмежувальними факторами цих стилів.

Актуальність дисертаційного дослідження обумовлена важливістю вивчення структурно-морфологічних особливостей ПБІФ, необхідністю розв’язання ряду проблем, пов’язаних з диференціацією ФС сучасної англійської мови, зрослим інтересом до питань взаємодії/взаємопроникнення ФС, а також до питань, пов’язаних з вивченням мовних особливостей індивідуально-авторського стилю. Актуальності дослідження сприяє також постановка питання про те, чи є властивості ПБІФ ознакою того чи іншого стилю і чи є підстава розглядати вживання ПБІФ у якості однієї з форм виявлення специфіки цього функціонального стилю.

Об’єктом дослідження є препозитивні багатокомпонентні іменні фрази /ПБІФ/ різних структурних типів у. сучасній англійській мові.

Предмет дослідження складають особливості вживання ПБІФ у текстах різних функціональних стилів.

Матеріалом дослідження слугували прозові та драматургійні твори англомовної художньої літератури, а також газетні й науково-технічні тексти різних видів загальним обсягом у 9 млн. друкованих знаків. Обсяги текстів, що зіставляються, однакові, і це забезпечує об’єктивність висновків при аналізі характеристик ПБІФ. Методом

З

суцільного вибирання з текстів вилучено 28280 іменних фраз , що мають не менше двох атрибутів у препозиції та утворюють 1434 структурні моделі.

Метою дисертаційної праці є визначення закономірностей формування всіх можливих структурних типів ПБІФ, розгляд можливостей їхньої морфологічної, просодичної та синтаксичної організації, а також характеру вживання у дев’яти різновидах текстів газетного, науково-технічного і художнього стилів.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:

1) визначення основних структурних параметрів ПБІФ у сучасній англійській мові і розробка на цій підставі їхньої класифікації;

2) розгляд питань, пов’язаних з графічним і просодичним відображенням ПБІФ;

3) з’ясування загальних закономірностей у вживанні ПБІФ у сучасній англійській мові, в кожному з трьох ФС, що аналізуються, і в межах кожного окремого ФС;

4) опис диференцюючих можливостей ПБІФ у текстах різних ФС залежно від ступеня реалізації функцій впливу і повідомлення;

5) аналіз вживання ПБІФ різними авторами в текстах не менше двох типів у межах одного ФС.

У процесі дослідження застосовувалися методи. що дають можливість визначити структурно-морфологічну організацію ПБІФ: індуктивно-дедуктивний метод, аналіз за безпосередніми складниками (БС) і елементи трансформаційного аналізу. Для з’ясування особливостей характеристик ПБІФ, що вивчаються, широко використовувалися порівняльний і кількісний аналізи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше проводиться порівняльний опис структурно-морфологічних і кількісних характеристик всіх видів ПБІФ у текстах дев’яти різновидів трьох ФС сучасної англійської мови. Вперше у англістиці робиться спроба визначити загальні та розрізняльні особливості вживання ПБІФ у різних умовах мовної комунікації із залученням широкого фактичного материалу. Вперше ПБІФ розглядаються у якості однієї із ознак індивідуально-авторського стилю.

Особистий внесок дисертанта полягає у розробці власного підходу до опису препозитивних багатокомпонентних іменних фраз і визначенні їх стилерозмежувальних властивостей та специфіки використання у сучасній англійській мові.

На захист виносяться такі положення:

1. Препозитивні багатокомпонентні іменні фрази поділяються на два основні класи: а) “стягнені” ПБІФ і б) “нестягнені” ПБІФ. Розташування залежних членів ПБІФ першого і другого класів грунтується на різних типах зв’язку. Одиниці другого класу мають у своєму складі знаки пунктуації і/або один чи кілька сполучників, через що, в свою чергу, бувають сполучниковими, безсполучниковими та змішаними.

2. При зіставленні пунктуації і просодії ПБІФ необхідно враховувати поняття “інтерпретаційного варіанту”. Атрибутивні елементи “стягнених” конструкцій одержують оформлення рівними тонами. Для просодичної структури “нестягнених” ПБІФ характерна наявність нерівних тонів.

3. Різноманітність структурних типів, що виділяються за морфологічними (частиномовними) принципами, і облік кількості випадків їх вживання дають змогу окреслити коло закономірностей, характерних для ПБІФ у сучасній англійській мові в цілому, в кожному окремому ФС і в кожному окремому різновиді газетних, науково-технічних і ху-дожніх текстів.

4. Тексти ФС, що аналізуються, відрізняються за ступенем реалізації функції повідомлення і впливу, що знаходить своє відображення в особливостях вживання мовних одиниць різного рівня. ПБІФ як одна з найпоширеніших синтаксичних одиниць можуть виступати у якості диференційної ознаки ФС.

5. Ознакою реалізації функції впливу є високий ступінь поширення безсполучникових ‘‘нестягнутих” ПБІФ, котрі найефективнішим чином здатні передавати смислові та експресивно-оціночні ставлення. Реалізація функції повідомлення означає вищу щільність (частотність) вживання “стягнених” і сполучникових “нестягнених” ПБІФ при великій різноманітності структурних типів.

6. Дослідження частотності вживання ПБІФ з врахуванням

їхнього. поділу на класи і підкласи, а також на підставі принципів глибини і різноманітності структурних типів є одним зі способів розмежування індивідуально-авторських стилів.

Теоретичне значення праці полягає у розвитку теорії функціональної стратифікації літературної мови щодо рівня ПБІФ. Запропонований підхід може екстраполюватися як на деякі різні типи словосполучення, так і на інши ФС.

Загальні і окремі висновки, одержані в ході аналізу організації та застосування ПБІФ, можуть бути використані для конкретизації таких актуальних проблем мовознавства, як деякі аспекти теорії валентності, класифікація функціонально-стилевих різновидів сучасної англійської мови, визначення факторів взаємодії і зближення стилів, а також при вичленуванні формалізованих критеріїв для опису лінгвістичного поняття “жанру”.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що його результати дають змогу систематизувати величезне різноманіття ПБІФ і подати їх у вигляді кінцевого набору структур. У зв’язку з практичною спрямованістю викладання іноземних мов у вищій школі зростає роль орієнтації навчання у залежності від сфери діяльності. Визначення співвідношень між структурно-морфологічною організацією та умовами мовного вживання ПБІФ дає змогу здійснити відбір найпродуктивніших вихідних структур для роботи з текстами різних стилів та варіантів сучасної англійської мови.

Таке упорядкування мовного матеріалу може бути корисним у навчанні читання, перекладу, побудові висловлювань англійською мовою. Результати дослідження можуть бути використані в курсі теоретичної граматики англійської мови при вивченні препозитивних атрибутивних словосполучень, а також включені до розділу “Функціональні стилі” курсу стилістики. Є передумови для використання матеріалів дослідження у раціональній комп’ютерізації навчального процесу як у мовному, так і немовному вузі.

Апробація праці. Результати дисертаційного дослідження відображені у семи статтях і ряді тез. Доповіді з теми дисертації обговорювалися на науково-теоретичних семінарах і конференціях аспірантів і викладачів факультету іноземних мов Харківського держав-

ного університету (1986-1996), на засіданнях кафедри англійської мови та перекладу і кафедри англійської філології ХДУ (1987-1996), на конференціях молодих вчених і спеціалістів Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1987), на конференції, присвяченій пам’яті професора Б.Й.Роговської в ХДУ (1996).

Структура праці. Дисертація складається з вступу, двох глав, висновку та додатків.

У першій главі подається короткий огляд точок зору вітчизняних та зарубіжних лінгвістів з питань, пов’язаних з теорією словосполучення і, зокрема, словосполучення з препозитивними атрибутами. Розглядаються і обгрунтовуються терміни, що використовуються в цій праці. Описуються фактори, що впливають на обсяг ПБІФ, принципи визначення їхньої глибини (обсягу), типи зв’язку між залежними і головними елементами ПБІФ, а також склад і частиномовна приналежність цих компонентів. Аргументується вибір морфологічного принципу визначення структурних типів ПБІФ. Пояснюються принципи виділення двох основних видів ПБІФ - “стягнених” і “нестягнених” і підрозділяння останніх на сполучникові, безсполучникові і змішані. Ця класифікація безпосередньо торкається проблеми відповідності просодії та пунктуації, писемної та звукової форм мови. У якості можливого розв’язання існуючих проблем пропонується введення поняття “інтер-претаційного варіанту”.

Друга глава присвячена розгляду вживання ПБІФ з позицій функціональної стилістики.

У першому розділі розглядаються деякі загальні моменти теорії ФС - такі, як поняття “стиль”, “жанр”, “текст”. Наводиться характеристика ФС, що розглядаються в дисертації: газетного, художнього і науково-технічного. Оскільки мовна і змістовна цілісності жанру та можливість піднесення жанрових ознак у ранг функціонально-стильових належать до числа найменш розроблених лінгвістичних проблем, при описі результатів дослідження термін “жанр” не використовується, а йдеться про вживання ПБІФ у текстах різних видів (типів) тієї чи іншої функціонально-стилістичної приналежності.

У другому розділі цієї глави досліджується вживання ПБІФ у текстах трьох ФС. Пропонується аналіз тенденцій, характерних для

ПБІФ у сучасній англійській мові в цілому, в кожному окремому ФС і в кожному окремому різновиді газетних, науково-технічних і художніх текстів. Визначаються відмітні риси способів реалізації функцій повідомлення і впливу за допомогою вживання ПБІФ у текстах трьох ФС.

У третьому розділі вживання ПБІФ розглядається з позиції їхніх диференційованих можливостей. Облік функціонування ПБІФ з таких параметрів, як різноманітність і об'ємність структурних типів, а також частотність їх вживання, забезпечує виявлення особливостей кожного з трьох ФС. Порівняння вживання ПБІФ у різних типах текстів у межах одного ФС показує, що наявні коливання не мають кардинального характеру і перебувають у прямій залежності від ступеня реалізації у даному текстовому різновиді функцій повідомлення і впливу.

У четвертому розділі досліджуються властиві ПБІФ якості диференційованої ознаки при визначенні індивідуально-авторського стилю.

У висновку узагальнюються результати дослідження і накреслюються перспективи для подальшої розробки проблем, що належать до сфери функціональної стилістики.

Додатки містять таблиці, що відображають кількісні і статистичні дані вживання ПБІФ різних видів і структурних типів у дев’яти різновидах текстів трьох ФС.

Основний зміст праці

Вивчення словосполучень з препозитивними атрибутами при ядрі-іменнику протягом більш ніж двох десятиліть перебуває в полі зору як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів, і подано вельми широкою літературою (див., наприклад, Бурлакова 1975, 1984, Білоусова 1989, Джіоєва 1986, Дроздова 1989, Гучапшева 1990, Єгоров 1987, Квеселевич 1983, Клаус 1970, Тер-Мінасова 1980, Bache 1978, Chatman 1960, König 1971, Sussex 1974, Teyssier 1968, Vendler 1969 та багато інших).

Але значна частина усієї літератури переважно присвячена опису структурно-семантичних аспектів вказаних словосполучень, тоді як

його функціонально-стильові, прагматичні і когнітивні аспекти залишаються до цього часу недостатньо висвітлеиими.

У лінгвістичній літературі існує багато термінів, що означають словосполучення з препозитивними атрибутами: атрибутивні

словосполучення, іменні словосполучення, субстантивні словосполучення, іменні групи, полікомпонентні атрибутивні субстантивні словосполучення, преномінальна атрибутивна група, атрибутивний комплекс, nominal compounds, nominal groups, adjectival constructions, noun phrases, poly-adjectival nominal phrases та ін.

У цій роботі вживається термін іменна фраза (ІФ).

Під ІФ розуміється номінативна одиниця, до складу якої входять ведучий і залежний члени, до того ж ведучим членом (ядром словосполучення) виступає іменник, що має один залежний елемент чи кілька таких елементів, що займають препозитивну (ліву) чи постпозитивну (праву) щодо нього позицію і виконують функцію означення. Об’єктом аналізу у цій дисертації є ІФ, що мають не менше двох препозитивних атрибутів - препозитивні багатокомпонентні іменні фрази (ПБІФ).

У залежності від числа препозитивних атрибутів при іменнику-ядрі ПБІФ поділяються на трикомпонентні (large grey houses; strained, unfamiliar faces; red and white banners), чотирикомпонентні (red, white, and blue banners; one cold winter afternoon; those grey, strained eyes) і т.п. Найоб’ємнішою ПБІФ, відзначеною в аналізованих текстах, є словосполучення з тринадцятьма атрибутами -чотирнадцятикомпонентна ІФ:

(...) х, is a halogen atom on an alkyl, haloalkvl, alkoxv, halogenated alkoxv, halogenated alkvlthio. nitro.cvano. hvdroxv. amino, alkvlamino or alkanovlamino radical (...) (Реферати патентних замовлень, Великобританія, випуск 1175001-1200000. - XI. - с. 40). Іменні фрази, що мають два атрибути (трикомпонентні) характеризуються найвищим ступенем поширення (74,9% всіх аналізованих ПБІФ) і можуть розглядатися як базисні структури для утворення ПБІФ більшої глибини.

Аналіз вживання ПБІФ у художніх, науково-технічних і газетних текстах підтверджує гіпотезу В.Інгве і дає змогу перед-

бачати залежність обсягу ПБІФ від глибини короткочасної пам’яті людини. Разом з тим, глибина короткочасної пам’яті не може розглядатися як єдиний фактор, що впливає на обсяг ПБІФ, оскільки цей обсяг залежить також від семантичної ємкості іменникового ядра та характеру зв’язку ядра з підлеглими атрибутами.

Між членами ПБІФ відзначається ієрархічність відносин, що насамперед виявляється у наявності залежних та ведучого елементів. Зв’язок між ведучим і залежним елементами ПБІФ є безпосереднім. У випадках, коли залежний елемент належить не до ядра словосполучення, а до іншого залежного члена, тип зв’язку визначається як опосередкований. У деяких ПБІФ, що мають складну структуру, відзначається наявніть обох типів зв’язку у різних комбінаціях (змішаний зв’язок).

У ланцюг залежних членів окремих препозитивних багатокомпонентних іменних фраз входять відносно відокремлені утворення - периферійні атрибутивні одиниці (ПАО) різної структури: that sweet-faced (and some said vinegar-tongued) elderly spinster (A.Christie); just an ordinary, sordid, what I call night-club type of crime (A.Christie); some, she hardly knew what, fantastic change (W.S.Maugham).

Для опису структурних типів ПБІФ можливе застосування класифікацій, заснованих на семантичному (Шрамм 1973, Коренцвіт 1966), позиційному (Quirk, Greenbaum 1973, Close 1979, Склярова 1989), функціональному (Bache 1973) і семантично-психолінгвістичному принципах (Martin 1969, Lord 1970, Лебедєва 1980), а також з позицій трансформаційно-генеративної граматики (Vendler 1968, Clement 1970, Sussex 1971). Вибір у дисертації морфологічно-частиномовного принципу дає змогу визначати всі відзначені залежні члени ПБІФ. Метод позначення атрибутів за їхньою приналежністю до частин мови достатньо компактний і грунтується на одному чіткому критерії.

ПБІФ поділяються на два класи: “стягнені” і “нестягнені”. “Стягнені” ПБІФ не мають ні знаків пунктуації, ні сполучників. Розташування атрибутів у таких ПБІФ не хаотичне, а грунтується на певних закономірностях акумуляції різнорідних ознак, наприклад:

her lightly lacquered dark-red hair (A.Ellis).

У субординації атрибутів “нестягнених” ПБІФ спостерігаються різного роду порушення принципу акумуляції. Такі ПБІФ мають у своєму складі розділові знаки (коми, тире, дужки) і/або один та кілька сполучників, в силу чого бувають: а) сполучниковими, б) безсполучниковими чи в) змішаними. Наприклад :

а) the foremost and most valuable human quality (A.Ellis)

б) a low, confidential tone (A.Ellis)

в) a lengthy, expensive and disruptive business (A.Ellis)

“Стягнені” ПБІФ, незважаючи на всю неоднорідність цього

класу, мають недистрибутивний характер,- тобто атрибути таких структур належать або ж до одного і того ж об’єкта, вираженого ядром-іменником, або ж до наступного атрибута + ядра конструкції. Атрибути в “нестягнених” ПБІФ, що поділені розділовими знаками і/або сполучниками, можуть визначати один і той же об’єкт і є недистрибутивними, або ж можуть бути вживані для розмежування об’єктів, виражених ядром ПБІФ, і тим самим є дистрибутивними за своїм характером.

“Стягнені” і “нестягнені” ПБІФ мають відмінності і в звуковій формі. Атрибути “стягнених” конструкцій оформляються рівними тонами. Просодична структура “нестягнених” ПБІФ відзначається наявністю нерівних тонів. При реалізації рівних тонів залежні члени ПБІФ виступають як слова, що виражають різні ознаки предмета думки (атрибутивний зв’язок), при реалізації нерівних тонів атрибути служать для повторення (нагромадження) однієї і тієї ж ознаки, тобто виступають у якості однорідних членів і мають чітко виражену самостійність (копулятивний зв’язок).

Поділ ПБІФ на “стягнені” і “нестягнені” порушує проблему відповідності просодії та пунктуації.

Англійська система розділових знаків покликана виконувати дві функції: 1) передачу на письмі власно синтаксичних відносин між членами висловлювання; 2) ефективну передачу смислових і експресивних відносин. При написанні твору той, хто пише, використовує/не використовує розділові знаки, щоб передати зміст-намір, який виникає у нього на стадії внутрішньої мови. На цьому етапі між

просодією внутрішньої мови та ії пунктуаційним відображенням у ■ писемній мові існує адекватна співвіднесеність. Проте при перекладі письмового тексту у звукову форму можливі окремі відхилення, що пояснюються феноменом “інтерпретаційного варіанту”: незважаючи на наявність у письмовому тексті програми його реалізації, інтерпретатор, який створює звуковий варіант, не позбавлений певної свободи у виборі просодичних засобів і здатний на деяку “співтворчість”, а також через різні суб’єктивні і об’єктивні причини може бути не в змозі точно передати оригінальну інтенцію.

При описі ПБІФ у текстах газетного (ГС), науково-технічного (НТС) і художнього (ХС) стилів враховуються два основні моменти: кількість структурних типів і кількість випадків вживання ПБІФ. Вибір, методу порівняння ПБІФ на підставі зазначених параметрів підтверджується статистичною формулою:

2_І(Х;.-х)2 Л X ’

де хі - частоти, що спостерігаються; х - середня виборна частота;

£ - знак підсумовування.

структурні типи випадки вживання

стяг- нені не- стяг- нени сполуч- никові без- сполуч- никові зми- шані стяг- нені не- стяг- нени сполуч- никові без- сполуч- никові зми- шані

х2 84,2 36,93 40,8 8,84 29,52 618,4 30,12 132,22 508,7 67,51

Усі ці величини перевершують критичну величину %2, яка дорівнює у даному випадку 5.99, що і є свідченням закономірності нашого підходу.

Аналіз проводився на базі текстів обсягом 9 млн. друкованих знаків, тобто на тексти кожного ФС припадає по 3 млн. друкованих знаків. Кожний різновид текстів у межах одного ФС має обсяг, рівний 1 млн. друкованих знаків. Суворе дотримання рівності обсягів не випадкове, оскільки подібним чином з’являється можливість з’ясувати питання щодо щільності вживання ПБІФ, а також різноманітності їхніх структурних типів у текстах різної функціональної

приналежності.

Загальні показники вживання ПБІФ у всіх проаналізованих текстах свідчать, що ПБІФ у сучасній англійській мові мають такі сталі тенденції:

за кількістю структурних типів “стягнені” ПБІФ співвідносяться з “нестягненими” в пропорції 1 : 1,47;

серед “нестягнених” ПБІФ найбільшу кількість структурних типів мають сполучникові словосполучення, за ними йдуть безсполучникові і змішані. Співвідношення 2,19 : 1,45 : 1;

за кількістю випадків вживання “стягнені” ПБІФ переважають “нестягнені” в 7,48 раз; -

за кількістю випадків вживання серед трьох підкласів “нестягнених” ПБІФ сполучникові, безсполучникові і змішані ПБІФ співвідносяться як 7,58 : 4,59 : 1.

Із зростанням обсягу ПБІФ відзначаються такі закономірності: кількість вживань ПБІФ незмінно зменшується; кількість структурних типів ПБІФ спочатку зростає (у “стягнених” пік припадає на п’ятикомпонентні, у “нестягнених” - на чотириком-понентні), а потім зменшується; серед ПБІФ великого обсягу (сім і більше атрибутів) “нестягнені” ПБІФ значно переважають “стягнені”.

Уживаність різних структурних типів ПБІФ неоднорідна. Деякі структурні типи відзначаються високим ступенем поширення і були відмічені по кілька тисяч разів, інші були зафіксовані лише в поодиноких випадках. На останні серед класу “стягнених” ПБІФ припадає 277 структурних типів (або 47,8 % ), серед “нестягнених” -593 структурні типи (або 69,4 %).

Структурні типи ПБІФ також характеризуються високим ступенем розбіжності в уживанні різних ФС. 62,8% структурних типів "стягнених" і 86,7% структурних типів “нестягнених” ПБІФ зафіксовані лише в одному ФС. У текстах всіх трьох ФС спільними є 109 структурних типів “стягнених” і 57 структурних типів “нестягнених” ПБІФ, що становить відповідно 18,8% і 6,7% .

У текстах ГС, НТС і ХС реалізуються функції повідомлення і впливу. Перша з цих функцій знаходить найповніше вираження у науково-технічному стилі, а функція впливу є домінуючою у словес-

но-художній творчості. Найскладніші комбінації співвідношення функцій впливу і повідомлення характерні для текстов ГС. Переважання однієї функції у текстах будь-якого стилю не виключає наявності іншої.

Розпізнавальною рисою реалізації функції впливу при допомозі ПБІФ є високий ступінь поширеності безсполучникових ПБІФ. Характерними властивостями реалізації функції повідомлення належить визнати: а) високу щільність уживання “стягнених”, а також сполучникових і змішаних “нестягнених” ПБІФ; б) потребу у великій різноманітності структурних типів ПБІФ.

Виступаючи у якості диференційованої ознаки, ПБІФ виявляють специфічні риси кожного з трьох проаналізованих ФС. До розпізнавальних особливостей художнього стилю належать такі:

а) найменша різноманітність структурних типів у всіх класах і підкласах ПБІФ (за винятком безсполучникових, де тексти ХС характеризуються найбільшою чисельністю структурних типів);

б) найнижча щільність уживання ПБІФ;

в) найменша щільність уживання “стягнених” ПБІФ і найвища щільність уживання безсполучникових і “нестягнених” ПБІФ в цілому;

г) найвища серед трьох ФС уживаність ПБІФ гранично малого обсягу (трикомпонентних) і найнижча уживаність ПБІФ великого обсягу;

д) найпоширенішими частинами мови, вживаними в препозитивній атрибутивній позиції є (в порядку вибування) прикметники, займенники, іменники.

Розпізнавальними рисами стилю НТС є:

а) найбільша різноманітність структурних типів “стягнених” і “нестягнених” ПБІФ (за винятком безсполучникових ПБІФ);

б) найвища загальна щільність уживання ПБІФ;

в) найвища щільність уживання “стягнених”, а також сполучникових і змішаних “нестягнених” ПБІФ;

г) найбільша питома вага ПБІФ великого обсягу;

. д) серед частин мови, що виступають у ролі залежних членів ПБІФ домінують іменники, прикметники і дієприкметники II;

е) широке вживання безсполучникових і змішаних ПБІФ, що мають в якості пунктуаційних знаків дужки.

Особливості вживання ПБІФ у газетних текстах такі:

а) за різноманітністю структурних типів “стягнені” ПБІФ переважають “нестягнені”;

б) найменша серед трьох ФС щільність уживання “нестягнених” ПБІФ;

в) найнижча кількість структурних типів безсполучникових ПБІФ;

г) найвища щільність уживання чотирикомпонентних ПБІФ;

д) найінтенсивніше вживання іменників (насамперед - власних імен) в якості атрибутивних елементів;

е) середні показники з усіх інших параметрів.

Аналіз уживання ПБІФ у різних типах текстів кожного ФС показує, що наявні відмінності, як правило, не мають кардинального характеру. Найбільші коливання у різновидах текстів одного ФС відзначаються у газетних текстах. Це явище пов’язане з тим, що в текстах даного стилю (наприклад, у критичних статтях про твори літератури і містецтва, з одного боку, і в статтях інформаційного плану, присвячених подіям всередині країни і за рубежем, - з іншого) існують значні розбіжності в сфері реалізації функцій повідомлення і впливу. Якщо в першому з названих газетних текстів найвагомішою є роль емоційно-оціночного впливу, то в іншому превалюють інформаційні засади. Звідси - відмінності у вживанні “стягнених” і “нестягнених” ПБІФ (у першу чергу - безсполучникових). Серед інших розпізнавальних особливостей належить виділити той факт, що деякі типи текстів мають у якості залежних членів ПБІФ великий відсоток частин мови, що значно рідше вживаються у складі ПБІФ в інших текстах того ж ФС, наприклад, дієприкметник II у текстах рефератів патентних замовлень чи займенники у текстах драми.

Вивчення вживання ПБІФ у якості диференційованої ознаки індивідуально-авторського стилю на прикладі текстів ХС виявляє істотні відмінності не менше, ніж з чотирьох пунктів:

а) загальна різноманітність структурних типів ПБІФ і співвідношення кількості структурних типів ПБІФ двох класів і трьох під-

класів;

б) загальна щільність уживання ПБІФ і коливання в кількості випадків уживання “стягнених” і “нестягнених” словосполучень;

в) зіставлення ПБІФ за принципом об’ємності;

г) наявність у кожного автора певного ряду широковживаних структурних типів у меншому чи більшому ступені характерних для мови інших авторів.

У дисертації аналізувалися тексти творів С.Моема (СМ), Г.Грі-на (ГГ), Ф.С.Фітцджеральда (ФСФ), Е.Хемінгуея (ЕХ).

Порівняння відсоткових показників для структурних типів “стягнених” і “нестягнених” ПБІФ свідчить, що в текстах СМ і ЕХ кількість структурних типів “стягнених” ПБІФ нижче, ніж “нестягнених”, тоді як у текстах ГГ і ФСФ спостерігається протилежне.

Зіставлення випадків уживання “стягнених” і “нестягнених” ПБІФ показує, що для текстів СМ характерне широке використання “нестягнених” конструкцій (26,7% від загального числа ПБІФ). У текстах ГГ даний клас зустрічається рідше, ніж у решти авторів - на 87 випадків уживання “нестягнених” ПБІФ припадає лише 6,2%. У текстах ГГ найвищі, а в текстах СМ найнижчі відсоткові показники вживання “стягнених” ПБІФ - 93,8% і 73,3%. Різниця, що становить понад 20%, означає, що подібні тенденції у вживанні “стягнених” і “нестягнених” ПБІФ слід вважати специфічними особливостями індивідуально-авторських стилів цих письменників.

Безсполучникові “нестягнені” ПБІФ найчастіше використовуються для реалізації функції впливу в текстах художньої літератури. У трьох авторів відсоткові показники безсполучникових ПБІФ значно переважають показники сполучникових. Лише в текстах ГГ на сполучникові ПБІФ припадає 74,4%, а на безсполучникові -18,3%.

За щільністю вживання ПБІФ на першому місці тексти ФСФ, а на останньому - тексти СМ.

Для текстів чотирьох авторів характерна неоднаковість вживання ПБІФ різної глибини. В цьому відношенні виділяється стиль Е.Хемінгуея, для якого характерна найменша питома вага три-

компонентних “стягнених” і “нестягнених” ПБІФ.

На завершення дослідження зіставляються структурні типи ПБІФ, що найчастіше зустрічаються у творах чотирьох авторів.

Найпоширенішим у всіх текстах є структурний тип ААИ. У решті випадків спостерігаються значні розбіжності. Наприклад, структурний тип Мит ог №іт N в текстах СМ посідає сьоме місце серед трикомпонентних ІФ, а в творах ГГ зустрічається лише раз. Структурний тип АР2М вельми характерний для стилю Г.Гріна (шосте місце), а в текстах СМ не належить до першого десятку. Структурний тип А.АИ вживається у творах Ф.С.Фітцджеральда 134 рази (четверте місце), а у Г.Гріна - б разів. Ф.С.Фітцджеральд використав структурний тип АРіИ у тринадцять разів частіше, ніж С.Моем, втричі частіше, ніж Г.Грін і вдвічі частіше, ніж Е.Хемінгуей. Таким чином, є всі підстави вважати, що й окремі структурні типи являють собою одну з диференційних можливостей ПБІФ.

Як випливає з проведеного аналізу, ПБІФ у сучасній англійській мові характерізуються великою різноманітністю структурних типів - у корпусі прикладів-ілюстрацій їх було зафіксовано 1434, до того ж у даному аспекті “нестягнені” ПБІФ в 1,5 рази перевищують “стягнені”. Проте за кількістю випадків уживання “нестягнені” ПБІФ значно поступаються - приблизно в 7,5 раз.

Функція впливу виявляється, в першу чергу, у високій частотності вживання безсполучникових “нестягнених” ПБІФ. Про це свідчать дані про вживання ПБІФ у текстах ХС, де на частку цього підкласу припадає приблизно 2/3 усіх випадків уживання “нестягнених” ПБІФ. Реалізація функції впливу має на увазі низьку загальну щільність уживання ПБІФ, а також невисокий ступінь різноманітності структурних типів ПБІФ.

Функція повідомлення, навпаки, знаходить своє відображення у високій загальній щільності вживання ПБІФ (насамперед, за рахунок “стягнених” та сполучникових), а також у великій різноманітності структурних типів ПБІФ.

Зіставлення вживання ПБІФ у текстах НТС, ХС та ГС дає змогу зробити висновок про те, що даний тип словосполучень сприяє виявленню специфічних рис кожного з трьох ФС і може розглядатися

в якості диференційної ознаки ФС, а також у якості диференційної ознаки індивідуально-авторського стилю.

Одержані результати відкривають нову перспективу подальшої розробки теорії словосполучення, вивчення жанрового складу ФС, а також гармонійності, упорядкованості і цілісності окремих ФС з позицій морфологічного складу та структурних, особливостей синтаксичних одиниць.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. К вопросу о семантико-синтаксических особенностях английского прилагательного //Вестник ХГУ. - № 274. - Харьков: Вища школа, 1985. - с. 10-13.

2. Некоторые структурно-семантические особенности атрибутивных групп в современном английском языке.// Вестник ХГУ. - № 312. - Харьков: Вища школа, 1987. с. 57-60.

3. О некоторых особенностях употребления именных фраз в художественной прозе //Вестник ХГУ. - № 322. - Харьков: Вища школа, 1988. - с. 14-17.

4. Об особенностях употребления именных фраз в различных жанрах художественной литературы //Вестник ХГУ. - № 352. -Харьков: Основа, 1991. - с. 44-47.

5. О соотношении пунктуации и просодии при классификации многокомпонентных именных фраз // Вестник ХГУ. - № 372. -Харьков: Основа, 1992. с. 18-22.

6. Многокомпонентные именные фразы как признак индивидуально-авторского стиля // Вісник ХДУ. - № 382. - Харків: Основа, 1994. с. 30-35.

7. Многокомпонентные именные фразы с союзами и периферийными атрибутивными группами // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення, міжособової та міжкультурної комуникації: Міжвуз. зб. наук, праць. - Харків: Константа, 1996. с. 56-58.

Анотація

Денисов О.И. Особенности препозитивных многокомпонентных именных фраз в текстах различных функциональных стилей (на ма-

териале английского языка). '

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 04 - германские языки. Харьковский государственный университет, Харьков, 1997.

В диссертации проводится исследование организации и употребления препозитивных многокомпонентных именных фраз в современном английском языке. Предлагается структурно-морфологическая классификация данных фраз; определяется инвентарь их структурных типов; анализируются особенности их функционирования в текстах художественной литературы, а также в текстах газетного и научнотехнического стилей. Обосновывается правомерность рассмотрения препозитивных многокомпонентных именных фраз в качестве признака, дифференцирующего различные функциональные и индивидуально-авторские стили.

Denisov O.I. Peculiarities Of Prepositional Polycomponental Noun Phrases In Texts Of Different Functional Styles (on the material of the English language).

Thesis for the Candidate Degree in Philology, Speciality 10.02.04 -Germanic languages, Kharkiv State University, Kharkiv, 1997.

The thesis deals with investigation of the structure and usage of prepositional polycomponental noun phrases in Modern English. It contains a structural-morphological classification of such phrases; determines the set of their structural patterns; analyses their usage peculiarities in texts of fiction as well as in texts of the newspaper and scientific/technological styles. The thesis gives grounds for considering prepositional polycomponental noun phrases as a differentiating feature of different functional and individual author’s styles.

Ключові слова: препозитивна багатокомпонентна іменна фраза, стягнена фраза, нестягнена фраза, структурний тип, функціональний стиль, індивідуально-авторський стиль, диференційні можливості.

Key words: prepositional polycomponental noun phrase, broken phrase, unbroken phrase, structural patten, functional style, individual author’s style, differentiating feature.