автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Отражение явлений интерференции и их стилистическое использование в произведениях Г.Ф.Квитки-Основьяненко на русском языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Отражение явлений интерференции и их стилистическое использование в произведениях Г.Ф.Квитки-Основьяненко на русском языке"

харківський дашвний УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БАКАКІНА ТЕТЯНА ЮРІЇВНА ..

Відбиття явищ інтерференції та їх стилістичне використання у творах Г.Ф.Квітки-Основ’яненка російською мовою

(&. ¿V- О!

Спеціальність 10.02.02 - російська мова

АВТ 0 РЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Харків - 1996

Дисертацією в рукопис.

Роботу виконано у секторі мовознавства факультету іноземної філології Харківського державного педагогічного університет} ім.Г;С.Сковороди.

Науковий керівник Офіційні опоненти

- доктор філологічних наук, професор О.Г.Муромцева

- доктор філологічних наук, професор Н.Г.Озерова

кандидат філологічних наук, доцент В.А.Маринчак

Провідна організація - Полтавський державний

педагогічний інститут

Захист відбудеться 26 червня 1996 р. о 14-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 02.02.21 у Харківському державному університеті УЗІ0077, Харків, майдан Свободи,4, ауд. П-37Л

З дисертацією- можна ознайомитися у центраіьній науковій бібліотеці Харківського державного університету.

Автореферат розіслано " 1996р.

Вчений секретар спеціалізованої у ^В.Цурокцев

вченої ради

Рефероване наукове дослідження присвячено комплексному вивченни й опису явищ інтерференції та їх стилістичних функцій у творах українського пмсьменника-білінгва Г.Ф.Квітки-Основ ’я-ненка, написаних російською мовою.

Вибір теми та об’єкту дослідження зумовлений інтересом сучасної лінгвістики, зокрема, теорії мовних контактів, до процесів та явищ, що виникають під час контактування мовних систем.

У загальнолінгвістичному та культурологічному планах робота продовжує ряд досліджень з особливостей ідіостилів письменників- ' білінгвів ./праці М.П.Алексеева, Г.П.Іжакевич, Н.Г.Михайловської, Т.Г.Орлової, Т.К.Черторизької та ін./ . ...

. Пропонований аспекЛовознавстві розроблено на сьогодні

частково та дещо однобічно. Творчість Г.Ф.Квітки-Основ’яненка російською новою в. зазначеному плані розробляється вперше. Все це й визначило актуальність дослідження.

. . Предметним матеріалом для розгляду стади різнорівневі інтер-фереми, вилучені в процесі аналітичного та цілеспрямованого читання усіх російських творів Г.Ф.Квітки-Основ’яненка методом суцільної вибірки. Ці мовні елементи, контактуючих мов можуть фтн синонімічними або безеквівалентними..

. Метою дослідження стало вивчення різнорівневих інтерферен-

ційних явищ як специфічних рис російського мовлення слобожан-українців /автора, героя-оповіднча, персонажів/ у психолінгвістичному та лінгвостилістичному аспектах.

Поставлена мета зумовила поетапне виконання конкретних завдань:

- виявити у російських творах /художніх текстах/ Г.Ф.Квітки-Основ’яненка різнорівневі мовні одиниці, які налеяать до інтерференційних явищ, та відмежувати їх від відхилень іншої мотивації;

- З -

- встановити та описати типи, різновиди та умови інтерференційного взаємовпливу контактуючих російської та української мовних систем;

- установити, які з мовних рівнів найбільш підлягають інтерференційному взаємовпливові. У зв’язку з цим простежити напрямки, широту, характер та умови дії інтерференції /прямої та зворотної, первинної та вторинної/; .

- розглянути основні стилістичні функції інтерферем як характерологічних рис ідіостилю Г.Ф.Квітки-порівняно з особливостями вживання відповідних одиниць письменниками-монолінгвами та письменниками-білінгвами - сучасниками Г.Ф.Квітки-Основ’яненка.

. Методи дослідження. Провідними у роботі стачи методи синхронно-описовий та структурно-порівняльний з елементами історичног< аналізу російської та української мовних систем періоду життя і творчості Г.Ф.Квітки-Основ’яненка.

Наукова новизна.

І. Уперше на текстовому матеріалі детально та комплексно розглядаються наслідки різнорі.вневої інтерференції російської та української .мовних систем, відтворені письменником у російськомовній творчості. . .

. 2. Здійснено розмежування явищ інтерференції та інших різно-

видів системних порушень у російському мовленні героїв Г.Ф.Квітки Основ’яненка із звичними для монолінгвів інваріантами рідних мовних одиниць /запозичень, діалектних, розмовних слів/, вживаних письменником. . .

. 3. Робота містить науково-дослідницький опис ідіостильових

особливостей російських творів Г.Ф.Квітки-Основ»яненка в аспекті міжмовної взаємодії. Лінгвістичний аналіз творів письменника уперше проведено на тлі стилістичного використання інтерферем російсь кими та українськими письмекниками-сучасниками Г,$.Квітки,які

писали про Україну.

Теоретична значення дослідження па лягає в тому,' що на конкретному мовному матеріалі доведено:

І/ інтерференційному впливові підлягають усі /хоч і неоднаковою мірою/ рівні контактуючих мовних систем;

2/ інтерференція може не поширюватися вибірково на одиниці якогось одного рівня, однак може водночас охоплювати одиниці декількох структурних рівнів /однієї або обох/ взаємодіючих мовних систем;

.. З/ найбільш відкритими для взаємопроникнеш, виступають фонетичний та лексичний рівні;

4/ під час мовного контактування найбільш активною е пряма /на відміну від зворотної/ та первинна /на відмічу від вторинної/ інтерференція; .

5/ визначені мовні явища при білінгвізмі зумовлено лінгво-культурними, соціально-історичними та етнопсихолінгвістичници причинами; .

6/ стилістичне використання інтерферем як засобів образності в художніх текстах Г.Ф.Квітки-Основ»яненка иае свідомий характер та зумовлено тонким відчуття« ним природи рідної мови та її прояву в чужому, хоч і спорідненому, мовленні.

Практичне значення роботи.

. І. Наслідки дослідження можна використовувати в практиці вузівського й шкільного викладання /особливо у районах українсько-російської двомовності/ як дидактичний матеріал та як матеріали до спецкурсу чи спецсемінару з актуальних загальних питань теорії і практики білінгвізму та ідіостилю російських творів Г.®.Квітки-Основ‘яненка.

2. Фактаж роботи ыоае бути складовою частиноа можливого словника російських творів Г.Ф.Квітки-Основ’яненха з помітною "інтерф." або словника інтерферем російських творі? Г.Й.Квітки-

Основ'яненка.

3. Здобутки дослідження можуть становити інтерес для літературознавців, краєзнавців, культурологів, етнопсихолінгвістів.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено у секторі мовознавства ХДПУ іс.Сковороди. Основні положення дисертації викладено у наукових статтях, тезах доповідей, що опубліковані в збірниках наукових праць ХДПІ ім.Г.С.Сковрода, Вінницького педагогічного інституту ім.М.О.Островського,Інституту мовознавства АН СІСР у журналі "Русская филология. Украинский вестник" /Харьков, 1994, М/.

На захист виносяться такі положення:

1. Явиша інтерференції, що виникають у мовленні полімовних осіб, можуть бути дость точно репродуктовані майстрами художнього слова, що дає підстави для лінгвістичного вивчення цих.явищ. Відбиття інтерференції у російських творах Г.Ф.Кві.тки-Основ’я-нєнка має свідомий характер та підпорядковується жанрово-тематичним та стилістичним особливостям творів, щр в цілому визначав та забезпечує своєрідність виявленого в них ідіостилю письменника.

2. Пряйа та зворотна, первинна та вторинна інтерференція - це об’єктивний наслідок мовної взаємодії та невід’ємна властивість міжмовної комунікації.

, 3. У багатьох випадках свого прояву інтерференція приводить

до розбіжностей співвідносних синомічних одиниць контактуючих мов водночас більш ніж на одному рівні. .

4. Найбільш активно інтерференційний взаємовплив виявляється на фонетичному та лексичному рівнях контактуючих мовних систем.

5. Основною лінгвістичною причиною інтерференції є наявність в контактуючих мовних системах синонімічних елементів/ семантичних еквівалентів/, які мають диференційні ознаки,лексичну й гра-

матичну закріпленість, парадип«у таіін. у кожній із мов. Фонетичній інтерференції,зокрема, можуть сприяти особливі фонетичні умови'для виникнення явища, властивого одній із мов, у мовленні білінгва іншою.

6. Позалінгвістичні причини інтерференції такі:

V слабке знання нерідної мови, зумовлене домінуючим психолінгвістичним стереотипом рідної мови;

2/ особливий емоційний стан білінгва;

З/ змушене забування рідної мови, яка виходить з активного вживання у мовному середовищі земляк і в-монол інгв і в;

4/ національна самобутність реалії.

7. Явища інтерференції у творах Г.Ф.Квітки-Основ’яненка ро-

сійською мовою можуть бути кваліфіковані як стильоутворюючі. Водночас інтерфереми. 6 додатковим, але не другорядній засобом творення письменником правдивих українських словесно-худряніх картин. Інтерфереми також можуть бути єдиним засобом глибинного пізнання психології "душевної та духовної" організації слобожанина, для самовираження і саморозкриття образу. '

8. Свідоме гармонійне використання інтерферем свідчить про співіснування та співвідносність двох етнопсихолінгаістичних шарів світосприймання у творчій свідомості Г.Ф.Квітки-Основ’яненка.

9. Аналізовані мовні реальності виступають у творчості . Г.Ф.Квітки-Основ’яненка як об’єктивні мовні та лінгвокудьтурні сутності для створення образності Й виразності, типізації та індивідуалізації персонажів, національно-історичної переконливості.

Структура та обсяг дисертації. Мета і завдання наукового дослідження визанчили його структуру. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури, що включав 195 позицій. Обсяг дисертації - 177 сторінок машинопису.

ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі І "Інтерференція як один із аспектів сучасної теор мовних контактів. До проблеми дво - та багатомовності у літера^ но-художній творчості" здійснено аналіз стану питання про інтерференцію як наслідок дво - чи багатомовності /чистої або змішаної/ у мовознавстві. Дано оцінку лігвістичному вивченню проблеми двомовності у літературній творчості та розвинуто цей аспект щодс; творчості Г.Ф.Квітки-Основ’яненка. '

Інтерференція - це процес, який супроводжує двомовність, викликану^ екстралінгвістичними факторами. .

Інтерфереми - це мовний вияв інтерференції /діафони, діалек-си, діаморфи/. яний спостерігається у мовленні білінгва в інді-відуальних фонетичних, лексико-семантичних та граматичних відхиленнях від звичних для монолінгвів інваріантів-зразків рідних мовних одиниць. ’

; Об’єктивний та закономірний характер двомовності як явища соціально-історичного, його індівідуальні характеристики визначаються всіма лінгвістами, які досліджували взаємодію мов та її наслідки /див.роб. Л.В.Щерби, У.Вайнрайха, Л.І.Баранникової, Ю.О.Жлуктенка, Г.П.Їжакевич, В.І.Конокенка, В.Ю.Розенцвейга, Т.К.Черторизької, Н.О.Широкоюї,В.М.Ярцеваї та ін./.

Ідейне спрямована увага до контактів мов окремих радянських науковців 50-80 p.p. XX ст. виявила тенденційність у тлумаченні та описі білінгвізму, навмисне звеличування значущості його /див. роб. Ю.Ю.Дешеріева, К.З.Закір’янова, І.Ф.Протченка й ін./. Твердження, напр. К.Закір’янова, про "однаково /!/ рідні” та "однаково /і/ близькі за ступенем володіння мови, які забезпечують досконале користування ними, веде до повного роздвоєння особистості, руйнування цілісності її. При цьому нівелюється національний, етнічний стрижень.

В основу дослідження покладено визначення двомовності

Т 2 ■

/.Вайнрайха і Ю.О.Жлуктенка. Виходячи з цих положень та фактичного мовного матеріалу, визначаємо двомовність самого Г.Ф.Квітки-Основ’яненка як координативну /чисту/. Координативна - це така двомовність, при якій у свідомості двомовного Індівіда СПІВІСг-нують дві мовні системи, два ряди мовних засобів, кскен з яких асоціюється із незалежним семантичним рядом.

. Це положення обгрунтовано характеристикою двомовної ситуації у мовленнєвому середовищі Слобідської України І половини XIX ст. і сучасної Харківської області.

На початку та з середині XIX ст. двомовність була вельми слабкою, максимально амішаною. Двомовність в більш адекватному мовній ситуації змісті була властива середньому та витому станові українського населення, до якого належав Г.Ф.Квітка.

Російське мовлення сучасного українця, лінгвогенетична пам'ять якого протягом десятиріч зазнавала потужного російськомовного впливу, містить факти найбільш міцного та сталого інтерференційного взаємовпливу контактуючих близькоспоріднених мов /див.ст. Н.Г.Башнякової, О.В.Бондаревської, Н.В.Жигилій,Н.К.Місяць, Н.Г.Озерової, Н.А.Пашковської, Ф.П.Сергева, Г.Я.Томіліної, Г.В.Павдовської, Л.М.Черняк, Є.Х.Широкорад, Т.Г.Юрчук та ін./„ Тому про сучасну двомовність ми можемо говорити як про усталену /сформовану/ та “застиглу", але допускаючу при цьому ті чи інші індівідуальні прояви.

У £ розділі проаналізовано також загальні спостереження над ідіостилем Г.Ф.Квітки-Основ’яненка в аспекті проблеми білінгвізму.

^ Вайнрайх У. Языковые контакты. Состояние и проблей^ рсоледове-ния. - К.: Вища школа,1979. - С.22. '

л . ' •

Жпуктенко Ю.А. Лингвистические аспекты двуязычия. - К.: Вига школа, 1974. - С.38.

Тип двомовності автора, героя-оповідача - це координативна, а тип двомовності персонажів-українців - це субординативна /змішана/ двомовність. Субординативна - це така двомовність, коли два ряди мовних засобів асоціюються з одним семантичним рядом, тобто обидві мови утворюють у свідомості білінгва лише одну систему асоціацій.

Лінгвостилістичне дослідження російської творчості Г.Ф.Квітки Основ’яненка і біографія письменника дають підстави говорити про навмисне використання ним результатів міжмовної взаємодії, але не про слабке знання російської мови та невміле володіння нею.

Дослідження всієї літературної спадщини письменника виявило переважання у Г.Ф.Квітки-Основ’яненка "малорусской формы над .общерусскою" /Д.М.Овсянико-Куликовский/. Однак, манера творчості двома мовами не може розцінюватися як "раздвоение национальной личности человека" /Д.М.Овсянико-Куликовский/. Це скоріше те,що критик назвав "совмещением, параллелизмом двух национальних форм-общерусской и малороссийской - то при равновесии обеих, то с преобладанием одной над другою" /Д.М.Овсянико-Куликовский/.

Розділ 2 "Відбиття явищ інтерференції на різних структурних рівнях взаємодіючих мовних систем", містить опис різновидів прямої та зворотної інтерференції на фонетичному, лексико-семантичному та морфологічному рівнях російської та української мов, відтворених Г.Ф.Квіткою-Основ’яненком.

У І підрозділі описано критерії виділення інтерферем, проаналізовано фонетичні, "відхилення" іншої мотивації.

Прямою інтегференціею вважаємо вплив первинної, рідної, для білінгва мовної системи на мовлення другою мовою. Зворотною інтер ференціею вважаємо вплив вторинної, нерідної, для білінгва мови на рідне мовлення.

Зворотна інтерференція.спостерігається : а/ як наслідок впливу вторинної для слобожан-росіян українськомовної системи на їх рідіє російське мовлення: "Микита","Лопуцьковський","Омелья-нович","повек“та ін. б/ на прикладах недодиференціації, яка виявляється у прагненні українця вимовляти українські слова "правильно", "по-російському"? "городяники", "обрид","окцет"та ін.

Приклади ."побічного" продукту інтерференції /термін О.Север’я-нової/ одиничні: "калаур", "мармор". '

. Дію прямої інте-рферемдії простежено у парадигматичному та синтагматичному аспектах, які прийняті в теорії мовних контактів /У.Вайнрайх/» на переважних за кількістю прикладах первинної інтерференції /тобто у мовленні/на в дянувід вторинної /тобто при слуховому сприйнятті/. . ■. .

Парадигматичні діафонічні відносини представлені у.мовній тканині російських творів Г.Ф.Квітки-Основ’яненка кількома діа-фонічними паралелями серед голосних та серед приголосних."...Існування аналогічних фонем у контактуючій мовній системі створюз підстави для перекручень” /У.Вайнрайх/ у межах дивергентних діа-фонічних відношень поміж близькоспоріднеиими мовами.

В системі голосних цей вид міжмовної діафоніч« кореляції представлено кількома діафонічними парами: .

І/ з заміною ініціального йотованого праслов'янського /а/ .

наїоі переважно в антропонімах-грецизмах: "Олена", ’Никифор Омелья-

= а:

нович", ‘ Омеля ‘ ‘’Офремушка11; ,

. 2/ з заміною короткого ненаголошевого [ а.] та L а запозичених

грецьких антропонімах праслов’янськимL' о 1 , що пізніше стало загальнонародною рисо» українського мовлення і нормою його літера-терної мови у протилежність російській, яка зберегла зразковою церковнослов’янську форму із початковим [ а] :'0лвсяй,'0ниЕИн Перз-

- II - “

пелица, Орина, отаман;

ЗУ з українською вимовою колишнього^1 :|(бисовы москали ,’дитка, подкрипление'.’

с

Серед приголосних цей вид міжзвукових відношень спостерігається у фонетичних корелятах, які розкривають якісні відмінності близькоспоріднених діафонів. Одні різновиди варіювання російсь ких та українських консонантів пов’язані з історичними процесами занепаду та скледоутворення Ъ та ь, що викликало палаталізацію і депалаталізацію приголосних, їх одзвінчення або. оглушення на українськоновному грунті. Інші зміни пояснюються кінематичною перебудовою під час звукоутворювання.

Недодиференціація виявляється: - .

- ІУ у словах, об’єднаних специфічною ознакою - м’якістю -українського /ці7, який зберіг депалаталізований варіант лише передСе] у вигуках, іншомовних та звуконаслідувальних словах: ^кожануи’і "Лопуцьковский^ "нз хочеться', "ключи от поста вуя, ’таиедь', хлопци^хпопцям’, “холорЦю» . .

. 2У у прикладах "овеча", "поклич", де відбито веляризацію укр. /ч7 після занепаду ъ та ь. на україномовному грунті;

ЗУ у словах із властивим українському мовленню твердим / л7: бублыки, пономарка Дрыгалыха, католыцкий;

■ с» - се

у словах з типовою для періоду формування звукової системи української мови кінематично зумовлено заміною невідомого мовленню східних слов’ян, на [пі, [х], [хв], СвЛ, С¿4 зафіксованою українським мовленням і нормативною у ряді слів української літературної мови:'аВеклаУПрокопий,"Хома Кожух’,"хура", "рихтма;

Є Є = с; сзг

5/ у деяких словах з історично зумовленою заміною {л] у кореневих етимонах на Св] , пов’язано» з занепадом та вокалізацією ъ та ь:’Довбня’,"Ьтовбырь/Товпыг’а’';

6/ у словах "Уласович’і"у сад'і'^се'і "усего;

7/ у специфічно слобожанських відмінкових формах особових займенників: йблизко_их‘і'мимо_его^ де замість властивих російській мові прийменниково-відмінкових форм з /н7, що з’явився після занепаду *ь та ь, південно-східні говірки української мови дали неприкриті форми особливого займенника;

8/ у вживанні героями-українцями рідномовної африкати Гдаї замість рос.[_»Цв "джгут", "дкцут" /Прижимала, шутник’/, а також [дз] замість рос.Із]у "дзвонница" /урвонница, колокольня’/. Водночас Ідз]У "дзвоник", "дзига" - не б інтерферемоп. Це діа-лекси, тому що відхилення спостерігаються більш ніж в одній парі семантичних еквівалентів контактуючих мов, а етномологічно простежити паралель-окг-ик-неможливо /"дзвоник" - "звонок"/. Порівняти "дзига" з російським однокорневим синонімом, графічно й морфологічно максимально подібним, не можна: російським синонімом йому Є Ююла% "волчок". - . .

Синтагматичні відношення пов’язані, з відмінностями у правилах дистрибуції звуків у мовному потоці. Цей вид стосунків серед голосних спостерігається:

а/ за типом плюс сегментації: у використанні героями Г.4.Квітки -Основ ’яненка та автором протетичного [ оі перед початковим приголосним:"Одарка, еженили”,"оженим', "Оксана'; '

. б/ за типом мінус сегментації: у видкиданні початкового голосного у слові, що російському мовленню в цілому не властиво, крім діалектів:'Кулйна Петро єна, Настасия'1 'скоса, 'справник", 'капи-тан-справничий!

Синтагматичні діафонічні відношення серед приголосних виявляються за типом гшю сегментації - у вживанні героями-українця-мн притаманних їхньому рідному мовленню протетичних Св] та

- ІЗ -

перед початковими Со] та І а]:"вармія, Ганюта’. 'Ганнуся'і гарбуз^ гей і' "га й гобвахта ”

п в » '

У 2 підрозділі описані спостереження за явищами лексико-семантичної інтерференції. •

Лексична інтерференція в найбільш активною порівняно з семантичною. . .

Семантична інтерференційна взаємодія наведена одиничними прикладами міжмовної омонімії/"сливки", "сыр", "язык” та деякі інші/, що вживані Г.Ф.Квіткою для створення комічного ефекту.

Залежно від типу, білінгвізму носіїв мов /автора, героя-опо-відача, персонажа українця, героя-росіянина/ змінюється ступінь поширеності явищ інтерференції в лексичній сфері. Діалекси у мові, автора й героя-оповідача слід вважати свідомими відхиленнями від російських лексичних та графічних зразків. Мовні партії героїв українців містять самобутні " нюанси" індивідуальної манери опові ді,. У монологах та діалогах українців відчувається притаманний Г.35.Квітці-Основ'яненку інтуїтивний "фотодокументалізм" в імітації народно-розмовного мовлення двомовної особи.

Саме діалекси стають у художньому тексті двомовного автора посланцями ’'чисто особистої, індивідуально-суб’єктивної думки”, народженої та спонукуваної психічними Й "душевними порухами інді-віда, об’єктивованії»« та матеріалізованими у слові" /О.О.Потебня/

. Граматико-функціональні властивості діалексів підтвердаують системні відмінності щодо способів номінації однієї реалії у близькоспоріднених мовах, які постійно контактують. Розбіжності акумулюють:

І/ міжмовні невідповідності у морфологічному роді/"квітка" -"цветок"; "ильм" - "мельница"; "неделя" - "воскресенье"; "ослон" -"скамья"/;

2/ невідповідності у роді, числі та лексико-граматичному розряді, які виражені й різними граматичними показниками цих категорій /"гантирки" - множ; = "тряпье” -¿іпу'Ь .^бірн./;

З/ морфолого-синтакаичні невідповідності /"покуть" - "красный угол в избе"; "поськати" - "поискать в голове"; "торик", "поза-торик" - "в прошлом году", " в позапрошлом году/.

Семантико-граматичні напрямки лексико-семантичнної інтерференції такі: І/ за каналом абсолютної синомії - серед однокорене-вих /"индик" = "индюк"/ та різнокореневих відповідностей/" блискавка" = "молния"/; 2/ за каналом національної унікальності слова, пов’язаної із самобутністю реалії /"дрібушки", "длхавка"/;

З/ за каналом міжмовної омонімії, яка відкривав національну /лінгвокультурну/ семантику міжмовних близькоспоріднених"граФіч-них синонімів /"квасок", "сливки", "сыр", "язык"/; 4/ діалекси замінюють російську аналітичну форму українською синтетичною /"есаулбнкЪ" = "сын есаула"; "сотникова" = "жена сотника";"маля-рйвна" «= "дочь художника"/, внаслідок чого маємо приклади міжмовної міжрівневої синонімії; 5/ самостійний розвиток семантичної структури слів "воспитание", "кораллы",наведених письменником, свідчить про збереження етимології однією мовою /"воспитание"/ чи про зміни у структурі внаслідок метонімічних процесів/"ксрали"/

Для упорядкування опису лексичні інтерфереми поєднано у предметно-тематичні групи. Масив цілеспрямовано вибраних діалек-зів складається з 20 груп із підрозділами слів та понять, що забезпечували окремі сторони духовної й матеріальної сфери життя українців за часи Г.Ф.Квітки. Зміст цих об’єднань включає українзь-кі лексеми праслов’янського, польського, тюркського, німецького га ін.походження з вибірковим коментуванням щодо особливостей [іункціонування деяких із них у тексті. '

У 3 підрозділі описано явища слово- і формотворчої та морфологічної інтерференції .Дослідження мовногоШшшйїо, що немину-чіотю прямої та зворотної інтерференції /іноді напрямок впливу встановити складно/ є контамінація морфем обох мов у слові /"вчешрех","поедено", "поспешающая", "светло", "спевающий", "справду","человечная" та інУ При цьому спостерігається прозорість семантики.

Специфіка українського словотвору визначав конотативні особливості семантики діалексів-демінутивів, словотворчі діаморфи яких у розмовно-просторічних антропонімічних найменуваннях виступають носіями та виразниками суб’єктивної модальності:“Ганнуся*/Насту-

\ »і« /\ і* і' /\ і н /\ к ■

ся, Пав^сь, Петрусь, Грицик. .

Особливості українсько слово-й формотворення спостерігаються у патронімічних назвах /"дьяченко”, "подпрапоренко Халявский", "Халявченко"/, у словах з подвійною префіксацією /"подозвольте", "позанапрасно"/, У словах з українським префіксом з - /"збила", "згибло", ивздобнне"/в№8зіоналізмі "добриньканье". Водночас подібні утворення можна .вважати діалексами.

Опис явищ морфологічної інтерференції проводився відповідно до розрізнення теорією мовних контактів двох типів діаморфічних відношень - омофонічних та синонімічних.

Синонімічні діаморфічні відношення виражено українським морфологічним оформленням предиката у неузгодаеноцу присудку в формі множини незважаючи на однину суб’єкта /підмета/: ”батень$£

возражали",.маменьк§ нестаивалц на своем", "батенька былу богатый человек"/; граматичною різнородовою належністю слова у близь-коспоріднених мовах, що формує його національну мовну парадигму: "дивн§§ стройндд топольО”; словозміною українських прізвищ на ¿енко: "я нашел Солодченк§", "выйти за Дениса Лобатенк§" »українсь-

- 16 -

ким дієслівним керуванням: "поблагодарит вам", "чуть но выбил у ней последнего зуба".

Омофонічні діаморфічні відношення виявляються на прикладі семантики українського прийменника "до" у формах: "до коваля"

/к ковалю/, "до компании" /§ компанию/, "до ножки" /к ножке/.

У 3 розділі "Стилістичне використання явищ інтерференції у творах Г.Ф.Квітки-Основ’яненка російською мовою" проведено опис стилістичних функцій інтерферем у творах Г.®.Квітки порівняно із особливостями вживання явищ інтерференції сучасниками Г.Ф.Квітки

- письменниками-монолінгвами та письменниквми-білінгвами /росіянами та українцями/, які писали про Україну.

Інтерфереми як мовний засіб виразності використовували російські та українські письменники І половини XIX ст. - Є.В.Аладьін, Ф.В.Булгарін, Ф.М.Глінкз, М.В.Гоголь, Г.П.Данилевський, О.О.Кор-нилович, М.1.Костомаров, Н.В.Кукольник, Д.Л.Мордовцев, В.Т.Нареж-ний, А.Погорельський, К.Ф.Рилєєв, О.М.Сомов та інші. Вживання ними інтерферем зумовлено проведенням ідеї народності у творчості як адекватного образно-мовного відображення життя усіх верств суспільства.

Дослідження виявило, шо україномовні одиниці в творах

б.В.Аладьїна, Ф.В.Булгаріна, Ф.М.Глінки, О.О.Корнилошча виявляються саме' "вкрапленнями", які мають дещо штучний характер у змалюванні малоросійського. У більшості - це діалзкси, які об’єктивно "вирвані" з єдиного національного психолінгвістичного складу мислення, що реалізується в індивідуальному мовотворенні двомовного українця.

У Г.Ф.Квітки-Основ’яненка, навпаки, інтерферєми стали невіданою рисоя ідіостилю. їх свідоме використання письменником являє собою своєрідне мікщування, яка посилює культурну, етнопсихолінг-вістичну, лінгвокраїнознавчу вартість твору.

Російському читачеві інтерфереми допомогали відтворити життєвий лад українців, особливості їх національної психології, познайомити з соціо-культурниші цінностями, внутрішніми, глибинними, дашевними й духовними віхами, що формували, тримали та зміцнювали моральні підвалини українського народу.

Стилістичні функції інтерферем у російських творах Г.Ф.Квітки-Основ'яненка такі: .

І/ явища інтерференції служать засобом мовної та історичної стилізації, передаючи етнопсихолінгвістичцу та національно-культурну специфіку мовленнєвої поведінки українця: "Они /маменька.-Т.Б./ все ему /батеньке - Т.Б./ говорили: "Лиха матери дождешься, чтоб с моих сыновей был хотя один ученый? - и при этом Соло сложат шиш, вертят его и тычут ему к нооу, прицмокивая /”Пан Халявс-кийУ;

2/ виступають у традиційній для іншомовних лексем функції відтворення специфіки національного побуту Й колориту /самобутності занять слободан, предметів побуту, зовнішності українців/;

З/, служать засобом розкриття рис,національного характеру, самовираження та саморозкриття персонажа;

4/ виступають у ролі художньої метафори як засобу створення образу: "Посмотрю я,как этот дворовый индак не пустит меня к моей утробе".А/й . Это индиком они /маменька.- Т.Б./ в критику называли господина полковника "/Пан Халявский"/;^

5/ відповідаючи жанру й тематиці твору, інтерференційні явища є засобом створення дотепного й комічного.

. Вживання інтерферем для створення комісного ефекту стало стилістичною наваціею письменника.

. Встановлено два типи функціонування інтер^ферем /в основному, діалексів/ з метою досягнення комічного ефекту: а/ діалекси представляють денотат, якому у близькоспоріднених мовах відповідають

.еоднакові поняття та назви; задум письменника групує словесний Ісонтекст, компоненти якого виступають з емфатичною функцією /напр, обігрування Г.$.Квітки-Основ’яненком факту міжмовної омонімії у сцені роману "Пан Халявский": на петербурзькому ринку герої купують сир на вареники, але замість відомого їм сиру /творога -по рос./ бачать "мыло, голое мыло1’/; б/ діалекси посилюють комічний ефект, створений традіційними засобами, тобто самі виступають в енофатичній функції -напр., інтерфвремв "цап” у репліці героїні-українки викликає відповідні до ситуації асоціативно-метафоричні зв’язки завдяки.виразним потенціям фоносемантики, редметно-логічним образним зв’язкам, частковій схожесті із "цеп" /молотило для вибивання зерна’/, "цапають" як поняттям, що позначає "насильне позбавлення волі", "різко хапати". Соме лексична інтерфарема вміщує відверту антипатію матері Халявського до вчителя її дітей.

. Стилістика використання інтерферем письменником нерідко сполучена з більш місткими та виразними фоносемантичники особливостями діалексів-особливостями, які формують поле етнопсихоліигвіс-гнчних досліджень у теорії художньої образності світу й натуро-&ілософії мови.

Так, звукопис інтерфереми "халява" відзначається відкри-гістю, розслабленістю, створеними сонантом С а 3. Діалексові властиві невигадливе відтворення, заколисливе ледарство, м’якість та Зззтурботність, створені "пастельними" стрижневими приголосними х1> Гл*3» Гв]. Фоиосемантика саме лексичної інтерфереми "халява" 'але не рос. "голенигаэ"/ "оживляє" образ персонала, який втілює зиси характеру, споріднені із властивостями описаних звуків.

Отжд, дослідження явищ інтерференції, ао знайшли відбиття г творах Г.Ф.Квітки-Основ’яненка, написаних російською мовою, [озволило сформулювати такі висновки:

1. Відображання наслідків одного з різновидів міжмовної взаємодії-інтерференції - на різних структури* рівнях близько-споріднених російської та української мовних систем у російськомовній творчості Г.Ф.Квітки-Основ’яненка має свідомий і об’єктивний характер. Функціонування інтерферем у художніх текстах письменника показуб підпорядкування моделей нерідної для герої в-укрда-ців - російської мови аналогічним зразкам рідної мови, що зумовлено її домінуючим психолінгвістичним стереотипом.

2. Інтерференція у мовленні білінгва поширюється як на систему чужої мови під впливом рідної /значною мірою/, так і на систему рідної мови під впливом вторинної мовної системи /меншою мірою/. Пряма і зворотна інтерференція - це об’єктивний результат взаємодії мов та навід’ємна властивість міжмовної комунікації

Пряма інтерференція викликає мовні явища, переважно пов’язані а/ у фонетиці - з ресегментаціею та взаємозамінністю фонем .близькоспорідненнх мав;

б/ у лексиці ■* з міжмовною синонімією та омонімією; в/у словотворенні - з контамінацією різномовних морфем у слові; г/ у морфології - із зміншуванням граматичних категорій та показників граматичних значень контактуючих мов.

Зворотну інтерференцію показано у випадках україномовного впливу на російське мовлення росіян та на прикладах гіпоркорек-ції мовної правильності під час відтворення одиниць рідної мови за правилами чужої.

3. У багатьох випадках така взаємодія веде до об’єктивного синхронного переплетення та взаємопроникнення різнорівневих елементів контактуючих мов.

4. ^айбільш відкритими для інтерференційного взаємовпливу виявляються фонетичний та лексичний рівні контактуючих мовних систем.

5. Явища інтерференції - цэ невід’ємна та основоположна риса ідіостиля Г.Ф.Квітки-Основ’яненка в його російськомовній творчості.

Уводячи в російськомовну оповідь діафони, діаморфи, діалек-си, письменник переконливо й перспективно розвиває напрям у філології, заснований Ф.І.Буслаєвим та розвинутий В.О.Ключевським,

0.0.Потебнею, Д.М.Овсянико-Куликовським, О.М.Пєшковським.О.О.Шах-матовим, які розглядали мову народу як історичне дкерело, як виразника його духу та культури.

6. Лінгвостилістична гармонія художнього тексту, що містить явища інтерференції як засіб виразності, визначається творчим відчуттям рідної мови письменником,яке свідомо переноситься на творчість іншою мовою.

7. З позицій гуманітарної науки в цілому інтерференція - це відхилення від правила, яке спонукає до мобілізації та концентрації розумової, духовної і навіть фізичної енергії. Однак, виходячи з цих же позицій, в інтерференції найбільш виразно відкривається саме відповідність людини її внутрішній природі, що веде цо гармонізації її стосунків з зовнішнім середовшем, до нена-зильницького переборення розриву цілісності людської тргади:

"біо" - "соціо” - та "лінгво" - сфери.

Довго виношувана письменником ідея народності втілена у російськомовній творчості Г.Ф.Квітки-Основ’янонка. Перо майстра зідкрило різноманіття, змістову самобутність і національне за-Ззрвлення різнорівневих семантичних одиниць української мови, і тучно ззедено.ї на рівень місцевої говірки та обмеленої "життєвим іростороа у межах побутової сфери" /Д.Чижевський/.

В цілому робота продовжує та поглиблює дослідження,пов’язані із вивченням ролі творчої особистості в історії культури народу, іації держава.

З теми дисертації опубліковані такі роботи:

1. Явления лексической интерференции в русских произведениях Г.Ф.Квитки-Основьяненко /аннот.сообщ./ //Программа I итоговой

- ' научной конференции молода* ученых и преподавателей за 1987-88г.г| Харьков: ХГШ, 1968.- С.17.

2. Явления интерференции в русских произведениях Г.Ф.Квитки-Основьяненко //Двуязычие в советском обществе... : Тезисы реоп. научн.конф. // 11—13 мая 1988г./ АН УССР, Винницкий гос.пед.ин-т им.Н.А.Островского, 1988. - C.308-3I0.

3. Явления интерференции как средство создания комического эффекта /на материале романа Г.Ф.Квитки-Основьяненко "Пан Халяве-кий"/ //Струкзурно-семантический и стилистический анализ художественного текста: Сб.научн.трудов. - Харьков: ХГПИ, 1989.

- С.52-54.

4. Авторська особливість вживання інтерферем /за матеріалами російських творів Г.Ф.Квітки-Основ^яненка /анот.повід./ //Програма 2-І наукової конференції молодих вчених та викладачів за 1988-1989 p.p. - Харків: ХДДІ, 1989. - С.І8.

5. Роль антропонімів у створенні.національного колориту в російській прозі Г.Ф.Квіткм-Основ'яненка /анот.повід./ //Програма 3-І наукової конференції вчених та викладачів за І989-І990р.р

- Харків: ХДДІ, 1991. -С.27.

. 6. Результаты межъязыкового взаимодействия как средство соз-

дания черт национального характера и колорита в литературном произведении /на материале русской прозы Г.Ф.Квитки-Основьяненкс //Психолингвистика и межкультурное взаимопонимание: Тезисы докле дов X Всесоюзного симпозиума по психолингвистике и теории коммуникации/ 3-6 июня, 1991/ АН СССР, Ин-т языкознания. 1991. -С. 18-20 /В сшавг. с докт. філод. наук, проф.О.Г.Муромцевою/.

.7. Стилистический аспект явлений интерференции на уроках усского языка в школе Уна материале русских произведений ,Й.Квитки-ОсновьяненкоУ У/ Русская филология. Украинский веот-лк. - Харьков: 1994, В 4. - С.51-53.

8. К объяснении психолингвистичэской мотивированности интер- ■ ере« как.стилистически образных средств Уна материала художест-енннх произведений об Украине писателзй-современников Г.Ф.Квит-и-ОсковьяненкоУ У/Теория и методика анализа художественного екста: Сб. науч. трудов. - Харьков: ХГПУ, 1995. -С.50-63.

Bakakira T. Yu. Reflection of Interference FharnEra apd Their Stylistic Flmcticns in Vcrks of tort by G. F. Kvitka-Csrov' yanenko, Vritten in Russian ,

A Dissertation Presented in Candidacy fcr the Degree of Candidate of Fhylological Science in fecial ity lO.cace - Ruslan language, Kharkov State Ihiversity. Kharkov, 1963

Eased cn vritten in Russian works of art of the bilingual Ukrainian vriter G. F. Kvitka-Qsrcf/’yanenko, in the thesis the peronsna are studied of pixnetic, lexico-semantical and ¡icrphological interference in author’s and characters’ speech fcrou^t cn fcw the inter language contacts betveen closely related Russian and Ukrainian languagas.

An explanation of the facts of interference is given in psycho-linguistic and culturological aspects.

Interferes are an integral part of witer’s idiomatic style.

Stylistic functions of the interference phenomena in G.F.Kvilka’s Russian vcrks are vritten on the backg-ound of stylistic features of Russian works written an the Ukrainian thene by the Russian and Ukrainian vriters ccntemxrary to G. F. Kvitka-Osnov'yansnko. ‘

Бакакина Т.Ю. Отражение явлений интерференция и их етшшети-ское использование в произведениях Г.Ф.КЕИТкн-Основьяненко на соком ясыко.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологи-гкгас наук по специальности 10.02.02 - русский язык, Харьковс-3 государственный университет, Харьков, 1996 г.

В диссертации на материале художественных произведений украинского писателя-билингва Г .{& .Квитки-Основьяненко, написании на русском языке, исследуются явления фонетической, лексико-семантической и морфологической интерференции в авторской речи и в речи персонажей, вызванные межъязыковыми контактами близкородственных русского и украинского языков,

. Объяснение фактов интерференции проведено в психолингвиоти-ческом и культурологическом аспектах.

Интерферемы являются неотъемлемой чертой цдиоспшя писателя.

Стилистические функции явлений интерференции в русских произ ведениях Г.Ф.Квитки описаны на фоне стилистических особенностей русских произведений на украинскую тему русских и украинских писателей-современников Г.Ф.Квитки-Основьяненко. ■

.. Ключові слова: двомовність, ідіостиль, інтерференція, стиліс тичні функції, явища інтерференції.

Відповідальний за випуск Г.Ф.Калашникова

. Тетяна Юріівна Вакакіна

ВІДБИТТЯ ЯВЩ ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ ТА IX СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ У ТВОРАХ Г.Ф.КВІТКИ-ОСНОВ'ЯНЕНКА РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Підписано до друку 22.05.96. Друк. арк. 1,5. ОСл.-вид.арк.1,3

Формат паперу 60x84/16. Тир.80.

. Зам.12/140-96

ХВУ, 310056. Харків, вуд. Сумська 77/79

Друкарня ХВУ