автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.02
диссертация на тему: "Палимпсесты" Васыля Стуса: творческая история и проблема текста

Полный текст автореферата диссертации по теме ""Палимпсесты" Васыля Стуса: творческая история и проблема текста"

/у НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Гу, ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ІМ. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

СГУС Дмшро Васильович

УУПАЛІМЛСЕСТИ“ ВАСИЛЯ СТУСА: ТВОРЧА ІСТОРІЯ ТА ПРОБЛЕМА ТЕКСТУ

Спеціальність 10.01.0^- Українська література

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1995

а

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Відділі рукописних фондів та текстологи Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України.

Науковий керівник:.... академік, доктор філологічних наук,

...........' -------професор ЖУЛИНСЬКИЙ М.Г.........

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук

СОЛОВЕЙ-ГОНЧАРИК Е.С.

кандидат філологічних наук, професор ЯРЕМЕНКО В.В.

Провідна організація: Прикарпатський університет ім.В.Стефаішка

Захист відбудеться “ “ _1995р. на засіданні спеціалізовано

вченої ради Д. 01. 24. 02. при Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка НАЬ України (252001, Київ, вул.Грушевського, 4, 3-й поверх).

З дисертацією молена ознайомитися в бібліотеці Інституту літературі ім.Т.Г.Шевченка НАН України.

Автореферат розісланий “ “ М/С1Ґ?0Г)£$4 1995року.

Вчсшої секрстрр . і . Л

спеціалізованої вченої ради СУЛИМА М.М.

Літературний доробок Василя Сгуса, його художню, літературознавчу, публіцистичну та культурну спадщину взагалі повернуто в офіційний )Країнсь';;ій літературний процес не так давно, але й досі його творчий набуток зсе іде є г.атою абстрякціао і у своїй повноті залттшається іюшдомим не тільки лиршому культурному загалові України, а й абсолютній більшості іітературознавців.

Умови життя і творчості поета не сприяли збереженню повного і впорядкованого арліпу, на основі якого мо:кна було б видати всю поетичну, яітературну, публіцистичну та епістолярну спадщину Василя Стуса. Однак значна частіша розпорошеного архіву збереглася.

Базуючись на нововідкритих архівних матеріалах, М.Коцюбинська видала повний текст літературного дослідження Василя Сгуса про В.Свідзінського “Зникоме розцвітання", В.Яременко і, паралельно, С.Гальченко та Д.Стус вперше опублікували дослідження поета про тріумф і трагедію П.Тичини -“Феномен доби". Побачили світ перші книги багатотомного зібрання творів Василя Стуса, підготовлені до друку у Відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури НАН України науковим колективом, очолюваним М.Коцюбинською - рання поезія (1-ша та 2-га книги І тому) та том прози, літературно-критичних та публіцистичних статей (IV том).

При підготовці до друку поетичних текстів Василя Стуса періоду ув'язнення упорядники зіткнулися з низкою текстологічних проблем, без розв'язання яких неможливо видати спадщину поста в авторському баченні. Збірка “Пашмпсести", що побачила світ 1986 року у видавнтггві “Сучасність", не відбивала авторського підходу до структури цілісного тексту збірки, иозаж була укладена Надісю Світличкою та Юрієм ІІІсвельовим на підставі чернеткових, спішно скомпонованих автографів і представила читачам лиш окремі поетичні тексти, а не цілісність авторського задуму.

З огляду на такий стан справ та маючи на : ^ті укласти “Палімпсестп“ згідно з авторським баченням, щоб пр>>дсгазт-і у виданні справді авторську збірку, а не довільно скомпонований :мбір о.к,.-. мнх глорія, виникла необхідність дослідження як цілісного тексту гбі^ки, так і окр^чх поетігших текстів поета, що з причин творчого характеру та складних умовин житія Василя Стуса існують, за словами автора, "в бур'яні" основних варіантів.

Мета і завдання поботіс '.

- осмислити й упорядкувати згідно і авторським задумом підсумкову збірку “Палімпсести“ та встановити всі. лбірки цього періоду творчості в їх авторському, по-можливості, упорядкуваїші;

- простежити творчу історію періоду ув'язнення (далі періоду “Палімлсестів") і з'ясувати причини, що змусили поета шукати нові способи поетичного вираження порівняно з попереднім етапом творчості;

- встановити інтертекстуальний контекст збірок цього періоду, що доповнює безпосередньо авторський текст естетичними, структурними, психологічними та текстовими перс гуками з творчістю ііпиих авторів;

- означити проблемні питання сстстки “Палімпсссгін";

- поруч з т.зв. “основними" варіантами поетичних текстів, що їх буде

вміщено безпосередньо до збірки “ГІалімпсесій", показати наявність іишш рівнопраБіїііх варіаіпів поетичних текстів поета, що не були ним відкинуті яі окремі поетичні тексти, але й не були включені в загальну стр}хтуру збірки.

Наукова нотпня роботи визначається тим, що досі жоден з дослщншш творчості Василя Стуса не розглядав його творчість цього період} відштовхуючись власне від загального тексту збірки. При цьому аналіз кожного окремого поетичного тексту давався відповідно до героїзованого сприйняття поетової біографії дослідником.

В результаті текстологічно-естетичного дослідження, здійсненого в цій роботі, вперше можна буде з максимально можливим наближенням де авторського задуму видати дві збірки цього періоду творчості* “Час творчості" та “Палімпсести". Перша з цих двох збірок вийде друком вперше, а другу -вперше буде представлено не як простий набір окремих поетичних текстів, а як єдиний художній організм.

Також уперше зроблено всебічну класифікацію та оцінку всіх доступних авторові даної праці автографів цього періоду (що знайшло своє відображення у “Таблиці “ГЇалімпсестів") і на підставі цього системного структурально-статистичного підходу вироблено концепцію видання творчого доробку поета періоду 1972-1980 років.

Методологічними зпеапами текстологічного дослідження є перенесеїшя наголосу з останньої волі автора, коли за “основний11 визнається хронологічно найпізніший авторський текст, на творчу волю автора і відмова від послідовно хронологічного підходу до упорядкування поетичної спадщини Василя Стуса. За основу при укладанні корпусу поетичних текстів періоду “Палімпсестів" обрано збірковий принцип.

Виходячи з натпого розуміння естетичної платформи Василя Стуса років ув'язнення, щодо творів цього періоду -:к узагальнюючий послідовно

вживається термін "гостична иро*.і“.1

Т*пйктйчинй результат аослмження полягає в упорядкувати , 'Ч томів (у трьох книгах) поетаччих текстів періоду “Пглімпсесгів“, що стануть кругам і

1 Оскільки термін “поети;;:;’ к')оза“ не має усталеного значення, яче зустрічається в сучасному літературознавстві (зокрема у Мікушевича) для визначення жанрової своєрідності творчості Григора Нарекаці, Артюра Рембо, Франсіса Покжа і Рене ІІІара, а також найточніше відображає суть видового синкретизму, що характерний для творчості Василя .Стуса періоду “Палімпсестів“, введу тут це поняття.

Поетична проза - це цілісний, структурно завершений текст, що поєднує в собі елементи всіх видів літератури - епічного, драматичного та ліричного - і вибудуваїшй за нормами поетичної творчості, зокрема поетичної архітектоніки (внутрішня рима, звукопис, ритм). Характерною особливістю поетичної прози є несуттєвість членування поетичного тексту на рядки, і їх присутність зумовлюється лише обмеженістю людського ока й дихання, що не може охопити цілий період поетичної мови одночасно: (Див: Владимир Микушеиич. Гений покаяния, или страх перед книгой. История одного из переводов Григора Нарекаци // Литературная газета.- 8.2.1995. - № 6.).

ретім (п двох книгах) томами у багатотомному виданні творів Василя Стус;і, ;о почало виходити 1994 року у видавничій спілці “Просвіта" (мЛьвів).

Апробація роботи. Дисертація обговорена і схвалена відділом укогшсішх фондів та текстології Інституту літератури Національної Академії аук України. Теоретичні засади та висновки даної дисертації схвалені ауковим колективом, який працює над виданням спадщини Василя Стуса, і ягли в основу наукової концепції організації тексту збірок “Час творчості" та Палімпсести" (томи другий та третій цього видання).

На чахнет виносяться такі положення шіссптоіп'ї:

1. Основою творчого методу Василя Стуса періоду “Палімпсестів" є остміфологічний виклад філософії буття суб'єкта. Реалізацією творчого етоду - збірковий принцип поетичної прози.

У всіх попередніх виданнях (за винятком збірки “Вікна в позапростір") ули представлені лише окремі розрізнені поетичні тексти цього періоду, які е відбивали творчого методу поета і не розкривали метафізики духу, що є містом цієї збірки. Таке фрагментарне поєднання поетичних текстів було умовлене об'єктивними і незалежними від упорядників причинами.

2. Період “Палімпсестів" охоплює три збірки Василя Стуса періоду з'язнеїшя та заслання:

- “Час творчості - ШсЫешгей": складається з двох частин - оригінальної і перекладної; при першому виданні ця збірка має бути подана за двома нитками: перша частина за зшитком у саморобній обкладшщі під назвою Час творчості - ОісІПеп52еіІ“ (зберігається у Відділі рукописних фондів та їкстології Інституту літератури НАН України, фонд 170, одиниця зберігагаїя 316, далі - ІЛ, ф.170, №1016); друга частина - за подібним саморобним нитком перекладів з Гете, зроблених в той же час, що й збірка “Час юрчосгі" - з січня по вересень 1972 року (зберігається в архіві Василя Стуса у здшгі поета, далі - з архіву Василя Стуса);

юрядкуванні, оскільки автографа збірки в Україні немає, а видана 192?_ року, “видавництві "Сучасність" книга під такою ж назвою, не є авторського у

>вному розумінні; г -— ----—

----- підсумкова збірка всього періоду творчості - "Палімпсести" - має бути

їдана на підставі таких автографів:

а) перша частіша збірки - автограф “Палімпсестів" (ІЛ, ф.170, №764);

б) друга частина - автограф другої частагш збірки (з архіву Василя Стуса) і аркушах подібного до автографа першої частини “Палімпсестів" формату, і два автографи (чи дві частини єдиного автографа) є викінченими частинами ірки, але не охоплюють всіх окремих поетичних текстів Василя Стуса період)' 1алімпсестів“;

в) третя частина - гіпотетична - без сумніву задумана поетом, але або не кінчена до його другого арешту в 1980 році, або переписана лиш в одному' іимірнику і загублена при передачі Світланою Кириченко за кордон эсковськими каналами. Ця частина має бути принаймні частково :конструйована за окремими пов'язаними між собою внутрішніми

текстовими зв'язками між групами поетичних тексті», які переважно зустрічаються в першій та другій частинах збірки, проте згадуютьо різноманітних авторських каталогах та змістах “Палімпссстів". Основою і частини має стати зміст частини збірки “Палімпсести" (восьме джері таблиці).

3. Значна кількість поетичних текстів цього періоду л інтертекстуальне забарвлення і містить пере гуки з Гете (“Час творчості") Рільке (“Палімпсести“). Оригінальні поетичі тексти цього перії створювались паралельно з перекладами цих поетів і є відображенії метафізики суб'єктивного існуванням в реаліях доби. . * ’

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою даного дослідження випливають із його завдань. З огляду на те, що порівняльним вивченії автографів збірок періоду “Палімгісестш" досі ніхто з дослідників не займап довелося дещо відійти від традиційної структури кандидатської роботи, г найдокладніше прояснити проблеми і вирішити поставлешіі завдання.

Дисертація складається зі вступу, чотирьох основних розділів, системі аналітичної таблиці “Палімпсестів“ і коментаря до неї, а також висновк котрі, властиво, передусім є висновками до таблиці “Палімпсестів“ -обумовлено основним завданням даної праці: встановити текст збірок перії “Палімпсестів“, щоб вперше видати ці збірки згідно з творчою волею автора

Всі розділи дисертації містять попередні висновки, на підставі яких коментарі до таблиці “Палімпсестіп" вибираються основні тексти збірок цьс періоду.

Обсяг дисертації 188 сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується наукова актуальність теми, визначають новизна, мета і завдання дослідження, а також висвітлюються етапи вивчен матеріалу. Тут ставляться основні проблеми і висвітлюються ті методологі’ підходи, на яких базується все подальше дослідження.

Зважаючи на ту обставину, що дослідженням автографів Василя Сту періоду “Палімпсестів“ ніхто не займався, а всі критичні роботи бу. присячені дослідженню окремих поетичних текстів, а не аналізу цілісно тексту збірок чя автографів цього періоду творчості, у вступі відсутн традиційний огляд написаного з цієї проблеми (натомість широ використано досвід попередніх дослідників у розділах дисертації, досліджуються окремі естетичні, методологічні чи біографічні проблеми).

Особливістю творчого доробку Василя Стуса є публікація переважі більшості його творів за кордоном - без будь-якого контакту автора редакторами його творів та видавцями. Основний же масив творчості Васи. Сгуса почав публікуватися лише після смерті автора.

Тому дуже важливим завданням стало видати всю його спадщину згідно волею самого автора і виправити всі вимушені помилки видавців, які ду> часто змушені були видавати твори Василя Стуса за чернетковії; автографами, що випадково потрапили до їхніх рук. З огляду на це, оргапізаіі

аіпія текстів письменника згідно з його творчою іюлею постає важлишш )вим завдашіям, без розв'язаїшя якого ми не можемо говорити про його [ІСТЬ в цілому.

У цьому дослідженні розглядаються автографи і тексти Василя Стуса :ого ув'язнення (1972-1979 років), і на підставі їх всебічного вивчення і зу робиться висновок про поетичну прозу, як творчий метод Василя Сгуса, іірковий принцип її організації.

У першому розділі дисертації “Методологічні підходи до аналізу іімпсестів“ окреслюється картина сьогоднішнього сприймання творчості ля Стуса культурним загалом України - серед якого й досі образ щійного для України поета-страдника превалює над образом поета-ятеля, поета-творця.

Тут також окреслено методологічні підходи до розуміння творчих № поета, на яких базується все дальше дослідження. Для ширшого і більш гнвного висвітлення своєрідності творчого методу Василя Стуса у роботі іко використано петові нотатки про сенс людського і власного життя, и про природу естетики своєї творчості, принагідні записи іьнокультурного та філософського плану, що допомогають зрозуміти чу лабораторію поета. Творчість цього періоду розглядається як фізика існування в кожну миттєвість життя, що позначене постійним тенційімм вибором закинутої у світ самоті гьої людини.

З другого боку домінантою роботи є текст, і при підході до його :ння зазначається, що головну увагу в роботі буде приділено дослідженню розвитку, бо “показати як розвивався текст - значить і прояснити його“ хачов). Створений автором текст починає жити самостійним, незалежішм вого творця життям, набуває самодостатнього значення, що повною мірою ривається лише у тісному пов'язанні з іншими поетичними текстами 5а та творами інших авторів, що становили те культурне коло, в полі >го знаходився у період написання своїх текстів автор. Таким чином одним садничих положень роботи є існувати тексту в культурологічному ексті.

Для дослідника творчості Василя Сгуса періоду ув'язнення ця засада стає ільш вагомою з огляду на те, що в реальному житті Василя Стуса майже стю відсутні культурні і просто життєві контакти, які обмежені колом язнів та наглядачів табору. Ця обставина зумовлює розмивання межі між вим та духовим існуванням. Сю гіпотезу підтверджує той факт, що серед ъох рукописів Василя Стуса чернеткового характеру майже цілковито тні автографи, в яких би окремо були записані оригінальні поетичні ги, окремо переклади, окремо конспекти, окремо роздуми чи якісь гки з приводу. Насправді майже всі автографи чернеткового характеру іть поєднання оригінальних поетичних текстів, перекладів, конспектів, мів... Доля визначила часом творчості - час табору, і саме в ньому автор в завершити витворення нового стилю, нової мови і нової форми іізації тексту.

Паж липою передумовою пошуку пової форми організації тексту для

Василя Стуса була майже цілковита мовчанка навколо збірки “Зимові дереші", де основну увагу було зосереджено на екчистешцшю-есхатологічішх шукашшх. Філософське начало творчості поета, що вперше виразно означилось у текстах “Зимових дерев", змушувало автора шукати нових виражальних засобів, аби зробити свої тексти доступнішими для ширшого кола читачів.

1 в текстовій канві “Палімпсестів" інтелектуальна насиченість для простоти сприймання здебільшого існує у традиційній звуковій мовно-поетичній оболонці, а окремі тексти постають навіть на переосмисленні сюжетів народних пісень (“Горить сосна...“). Але навіть не уподібнення до традиційного словесного малюнку та намагання використати в канві власних творів архетипи свідомості, що дозволяє сприймати більшість текстів письменника навіть не розуміючи їх, були першопричиною популярності: активна життєва позиція і міф незламного борця за волю, міф, ще багатократно підсилювався повідомленнями дикторів радіо “Свобода11 і тенденційно підібраними поетичними текстами, на кшталт “Як добре те, ще смерти не боюсь витворили той символ незламного поета-борця, що зумовлює інерцію сприймання творчості Василя Стуса в Україні до цього часу.

1, може, поетичні тексти поета так і не привернули б до себе увагу широкого кола читачів, і він би лишився відомим лиш вузькому колу цінителів, якби доля не зробила його “горлом обурення і протесту1'.

Другий розділ. “Палімпсестп“: збірка віршів чп період творчості.

У цьому розділі розглядається період “Палімпсестів*1, як часовий відтинок життя та творчості, протягом якого розвивалась нова форма організації поетичного матеріалу, що дістала назву “Палімлсести“. Підсумком цього періоду стала збірка з цією ж назвою, що є своєрідним ліро-епічним полотном суб'єктивного духового буття автора. Та своєрідне зіставлення корпусу збірки і періоду творчості не випадкове: цільні тексти збірок цьогс періоду - “Час творчості - ОкЫешгек", “Свіча в свічаді11 і “Палімпсести“ все ще не видано в авторському упорядкуванні; натомість, більшість окремій поетичних текстів цього періоду відомі читачеві з різноманітних видань, та ще й у різних варіантах. Така ситуація зумовлена обставинами життя, та, попри це, не є нормальною для пізнання власне поета та його творчості. Враховуючи ту обставину, що саме життєві колізії Василя Стуса та його активна громадянська позиція зумовили перший інтерес до того ширшого загалу, в цьому розділі досить докладно висвітлено й обставши його таборового життя.

Невидиме підспудне життя в собі, самодостатність якого дл) ознайомлених з його зошитами, перекладами та поетичними текстами очевидна, залишалось мало відомим і з причини природної замкнутості, і з причини недоступності текстів читачам. Життєва невидима світу філософія Василя Стуса цього періоду найповніше виражена ним у листі до Євген; Адельгейма від 25 серпня 1970 року: “Мій оптимізм-песимізм: живу не я, а • мною, живе природа - через мене, тому я мушу жити - мушу на рівні здатності моєї екзистенції41, - адже, - “свічка індивідуального людського існування запалена природою, землею, Богом і т.і., має горіти - стільки, скільки їй дано.. мої оскаржешія - глобальні, а не якісь вузькочасові, режимні і т.д.“.

Час ув'язнення спіє часом активного духоного ро шоішепия, перекладі» і Гете, Рільке, створення міфологічного словника, часом роздумів над творчістю та її природою, часом своєрідної фетишизацієї естетики. Цс час, ймовірно, остаточного роздвоєння на Стуса-громадянина і Стуса-тнорци; і єдиною єднальною лайкою поміж ними стає спільне витворення того образу, що на певний період став символом незламності духу не тільки самого Василя Сгуса, а й України.

Прикметно, що у творчості цього періоду на перший план виступає аспект власне естетичний: відбувається фетишизація естетики , як домінанти творчого процесу. Це знайшло свій вияв у поліваріантаості образно-смислових структур тексту, у творенні під “шапкою" спільного і початку цілком самодостатніх, щодо естетичшіх вимірів, варіацій розвитку однієї й тієї ж темн або й прямих тематичних чи текстових перегуків між оригінальними творами і перекладами.

Так, здавалось, одноплановий текст “Ти тут. Ти Тут...“ - образок особистішого переживання в’язнем мі пі передпобачешія з дружиною, коли ще не встиг побачитись, а вже гтрочуваєш закінчення - знаходимо також в одному з автографів Василя Стуса поміж перекладами першої частини “Сонетів до Орфея“ Рільке. І мотив передчуття побачення доповнюється нашаруваннями прочувань Еврідікл та Орфея, де один - бог, інша - людина, що у своїх пориваннях прагне його, але, зв'язана матеріальною плоттю, все ж може чуттєво вивищитись над ним, богом, аби дати йому силу людської вкоріненості духу. 1 це інтертекстуальне нашарувашш розчиняється в суб'єктивному світі автора: “боги“ пішли, усамітнились від світу матеріальних вигод, їх найближчі люди - лишились у ньому, але збереглися зв'язки між ними - ті живильні ниточки, що дають змогу богач відчувати себе зумовлешши людьми, які вірять їм. Ця пов'язаність двох планів - чуттєвого й інтелектуального - і витворює відлуння інтертекстуальності, що наповнює собою геть усі окремі поетичні поетові тексти цього періоду.

Важливе місце у творчості Василя Стуса періоду “Палімпсестів" займає тема долі, що осмислюється поетом-естетом на основі особистісного життєвого досвіду. В текстах такого характеру пере-живаїшя собою світу -точніше проживання світу в собі - втілене автором у звукову оболонку, що пом'якшує затемнений абстрактною лексикою змисл тексту (“Як розіллялася вода...“, “Прощаю вас лихі кати мої...“, “Ще кілька ліг і увірветься в'язь...", “Стоять мов частоколи чорні долі..." та ін.).

Практично в усіх творах цього періоду (за винятком нечиселышх текстів збірки “Веселий цвинтар") людина у творах Василя Сгуса набуває співпричетності народу, соціуму з власним минулим. Стає носієм предковічних знань і предковічної долі і, таким чином, естетичними засобами у міфологізованій формі поетичної прози поет викладає особистісие розуміюся історії та буття народу у світі.

Василь Сгус прагне викласти в “Палімпсестах" у міфологізованій формі суть свого розуміння буття природи через зрозуміле й емоційно просте буття людини. Бо, за філософією поета, людина, як і річ, не владна змінити своє призначення, адже природа живе нею, і вона, людина, мусить розлитись в її

/

о

речах, її формах, рошоїшити собою її жиш, тобто чесно шшошшти пює призначення.

Знайомство з феноменологією Юнга пришвидшило пошуки поетом нової форми вираження. Важливе місце у цій своєрідній передісторії “Палімпсестів" займає збірка “Веселий цвинтар" - своєрідний період вагань перед вибором. Ця збірка - гротеск впереміж з ліричними шкіцами, “експериментальна збірка", як визначив її сам Василь Сгус.

Але гротеск не відповідав поетовому світопочувашпо. 1 шукання ноїшх форм вираження змісту тривали: в цей період було створено кілька прозопоетичних текстів - “Кімната, палахкоче грубка...", “Жовта стерня подзьобана коров'ячими копитами...", "Приспішає, наче битий млістю...". Але й ця форма не задовольнила поета.

Своєрідний синтез зовнішньої простоти з інтелектуальною насиченістю поетичного тексту було знайдено на межі 1971-1972 років. І вже у формі поетичної прози було створено першу збірку цього періоду - “Час творчості -Оісіиепвгеіі".

Це єдина збірка періоду “Палімпсестів", що має остаточний чистовик варіант з чітко визначеною авторською волею. Проблему становить те, що “Час творчості" є лише початком нового в плані естетично-формотворчих засад, і наявна в ній різноплановість текстів ще не має того рівня узагальненої абстрактної відстороненості, коли індивідуальна доля людини стає квінтесенцією долі народу-свігу. Тут ми бачимо скоріше ще не вільїшй від різних первісних індивідуальних переживань і сильного Гетівського струменя процес зародження нової поетичної мови, що остаточно сформувалась лише в останній збірці періоду. Приблизно третина текстів збірки “Час творчості" ввійшла до збірки “Палімлсести", склавши її концентр, центральне ядро.

Проте значна частина текстів “Часу творчості" у “Палімпсестах" все ж видозмінені: переважно за рахунок значно ширшого використаїшя абстрактної лексики. Але вже у “Часі творчості - ОісЬіешгеії" бачимо феномен народження нової поетичної мови в мент життєвого вибору, що безпосередньо пов'язана з систематичною роботою над перекладами з Гете, який допоміг Василеві Сгусові знайти для себе в умовах неволі новий сенс буття. Тому стала очевидною потреба подавати збірку "Час творчості" у її нерозривній єдності оригінальної та перекладної творчості, аби показати читачеві ті інтертекстуальні нашарування, що рівною з долею поета мірою визначили весь дальший розвиток "Палімпсестів", корпус яких значною мірою є реконструйованим за різними автографами.

Адже і сьогодні остаточний повний тексту корпусу “Палімпсестів", що його укладав автор, залишається невідомим. Невідомо навіть, чи встиг поет остаточно вивершити його. Наявні ж автографи окремих частин “Палімпсестів", що їх укладав автор у різний час і за різних обставин, не дають повного уявлення про збірку і неминуче зумовлюють певну суб'єктивність упорядника при встановленні цілісного її тексту. 1 лише текст “Часу творчості -ОісМепхгеіі", як лакмусовий папірець, може хоч частково допомогти уникнути прикрих помилок і знайти правильні методологічні підходи до формування корпусу збірки “Палімпсести".

Третій розділ. Творча історія періоду “Палімнсссгів“.

У третьому розділі проблема вибору основного тексту “Палімпссстін" тісно пов'язана з поетовими пошуками нових виражальних засобів, щоб зробити свої тексти, які часто є своєрідним викладом філософських ідей, ближчими і зрозумілішими читачеві.

На основі вивчення творчої історії “Палімпсестіа" та аналізу тих суттєвій змін в естетичній платформі поета, що сталися в цей період, розроблено концептуально нові підходи до розв'язати найскладнішої текстологічної проблеми творчості Василя Стуса - проблеми основного тексту “Палімпсестів" та запропоновано конкретну, побудовану на широких зіставленнях, методику реконструкції власне корпусу збірки “Палімпсести“, над укладаїшям якої наполегливо, і саме в творчому плані, працював автор, але корпус якої в цілісному вигляді сьогодні невідомий дослідникам.

Період “Палімпсестів" у. творчо-виражальному плані складають три взаємопов'язані між собою збірки - ‘‘Час творчості - Dichteszeit“ “Свіча в свічаді" і “Палімпсести“. Окремі поетичні тексти цього періоду нерідко повторюються в різних збірках, хоча кожна з них являє у творчому плані самодостатню цілісність.

При укладанні корпусу кожної з цих збірок, перед упорядником постає ще одне, не менш складне завдання - як визначити основний текст кожного окремого поетичного твору, адже навіть наявність котрогось з варіантів твору у загальному тексті автографа збірки не може тут бути вирішальним аргументом, бо, по-перше, на сьогодні відомі переважно чернеткові автографи розділів збірки “Палішісести", по-друге, зустрічаємо різні варіанти в різних збірках, по-третє ж, для значної кількості текстів сам автор не виділяє основного варіанту. До того ж, акцентуючи увагу на збірковому принципі' організації поетичного, матеріалу Василем Стусом, неправомірно буде поза цим розглядати і проблему визначення основного варіанту для кожного окремого твору. Тому, при наявності суттєвої варіативності в межах одного твору, є певний сенс в тому, аби один варіант твору подати в збірці, а інший (інші), як основні варіанти у розділі “Поза збірками".

Така постановка питання зумовлена передусім, глибоко творчим характером варіантів, а, крім того, майже неможливо встановити коли творенню тексту (навіть другому, п'ятому чи й десятому) був притаманішй акт творення (не переписування!)-, а коли-тексти-відновлювались з пам'яті... Значна кількість--текстів, цього періоду творилася в ШІЗО (штрафзвгйг ізолятор), куди не вільно ■ було брати: з • собою• навіть’ ручку• та папір—звідси- значна -частина-автографів олівцем. Та й у кімнатах в'язнів можливості тримати рукописи не було - за інструкцією їм дозволялось мати не більше ніж п'ять книг та зошитів одночасно.-

За такої ситуації, з'являлись твори, яким можна дати назву “тексти однакового, початку":'одна тема розкривається дуже по-різному і спільними в утворених, текстах.є лише кілька перших рядків.. Найяскравішим прикладом: серед mix є- текст "Уже Софія відструменіла:; “.- Поширешгіі варіант тексту-є

/

вивершеним зразком абстрактної, значною мірою герметично забарвленої поезії, а створений в ШІЗО текст однакового з ішм початку прояснює його індивідуальними переживаннями ліричного героя.

При укладанні збірки автор використовує лише один варіант тексту. Ііипі губляться в нотатках, і, таким чином, багатоосновність тексту залишається непроясненою. Тому е сенс подавати тексти “однакового початку" повністю поза збірками (проте не у формі варіантів), аби дати змогу читачеві порівняти їх між собою, оскільки збірковий принцип укладання не залишає іншої можливості.

• Чому ж тоді не зупинитись на хронологічному принципі?

Передусім тому, що принцип циклізації текстів, за глибинною тематично-образною спорідненістю, є провідним у творчості Василя Стуса. Вперше ця особливість організації тексту яскраво виявилась при укладанні автором збірки “Зимові дерева", в якій поєднані між собою тексти давали цшрші можливості для панорамного розкриття тієї чи тієї теми. Схематично це можна представити так:

тскег > кілька текстів > цикл > збірка.

На цю особливість організації тексту збірок Василя Стуса першим звернув увагу М.Гончарук в преамбулі до приміток першої книги першого тому багатотомного видання творів Василя Сгуса.

Той самий принцип організації тексту використано і при упорядкувати збірок періоду “Палімпсестів".

Перша збірка цього періоду - “Час творчості - ОісШепвгей" написана під час перебувати “на КПЗ“ (камера попереднього ув'язнення - Д.С.) Київського КГБ і має точні хронологічні межі: почата 18 січня 1972 року (через 5 днів після першого арешту) - закінчена 30 вересня 1972 року (одразу після суду). Ця екзистенційна ситуація “на грані" - поміж сим і там берегом - дістає назву “Часу творчості", бо лиш тут існує справжнє поетове “Я", а реальний світ постає випадково накинутим маленьким світиком на великий мікросвіт поетової душі.

У цій збірці, що є певним щоденником буття, знову порушено хронологічний принцип і збірка твориться на основі внутрішньої спорідненості циклів текстів. Паралельно йде робота над перекладами Гете (два томи поезій котрого Василеві Стусу передали до в'язшщі). Потім ■ оригінальні тексти і переклади з Гете переписуються і зшиваються у два зшитки рукописних текстів з однаковими обкладинками.

Постає дилема: чи ці зшитки творять одну збірку, чи-є окремими і ■непов'язаними між собою.

і Красномовним видається сам факт тогог що, в' період навикання до нових •умов, поет, паралельно зі створенням власної збірки, існує в силовому полі ітвррчості Великого німця. :Ця обставши змушує задатися.питанням: чи не є це .двома частинами однієї книга - оригінальною та.перекладною.

На користь такого висновку свідчить:

1. Паралельність нлітисаїшя та приблизно однакові часові рамки (можна

припустити різшіцю в початку та закінченні сих зшитків у 2-3 дні);

2. Однаковість обкладинок обох зшитків;

3. В майже міфічній збірці “Птах душі“ (надії відшукати котру тануть з кожіпш днем) також містилося близько 600 текстів (300 оригінальних та 300 перекладних з творів Гете, Рільке, Арпора Рембо та інших). На таку паралель наштовхує також той факт, що задум останньої збірки, цілком ймовірно, також народився у своєрідніш “час творчості", а саме - під час другого слідстиа за вже “відомім сценарієм". Й цілхом можливо, що “Птах душі“ творився за аналогією до збірки “Час творчості - ОісМегтаеіГ, тим більше, що для автора вона була назавжди похована в архівах КГБ;

4. У листах до рідних 1972 - початку 1974 років Василь Сгус дуже багато перетісує саме переклади з творів Гете, наголошуючи на їхній важливості для власного творчого вираження.

Однак всі ці аргументи певною мірою суб'єктивні. Прямої й чіткої вказівки на склад збірки серед наявних автографів немає. Тому доііодитьсм орієнтуватись лише на суб'єктивні уподобання автора:

- Василь Оіус: “Для мене є три поети - Гете, Рільке і Пастернак";

- для поета, який включав до своїх творів “екзистенціалістську термінологію в лексиці своїх поезій", вповні усвідомлював свою “самість" у часопросторі, назву центральної збірки - “Палімпсести" - запозичив у Федеріко Гарсіа Лорки; поет, чиє філософське бачення світу споріднене з ‘філософією серця" - “один з найкращих друзів - Сковорода"; поет, котрий Еіайвшце цінував поезію Гете, навіть в ув'язнення взявши з собою тексти його творів, аби у них віднайти нові виміри свого існування. Дня такого поета цілком природним видається включити важливі для особистісного духовного зростання переклади до оригінальної збірки текстів.

На цій підставі можна зробити перший, значною мірою гіпотетичний зисновок про те, що перша збірка періоду “Палімпсестів“ - "Час творчості -ОісІПешгеіІ" складається з двох приблизно однакових за розміром частіш -зригінальїгої та перекладної. Вона містить близько шестисот поетичних текстів, що написані за 9 місяців слідства, перебуваїшя в психіатричній лікарні та під час суду 1972 року.

Хронологічно наступною збіркою Василя Стуса була збірка поезій ‘Свіча в свічаді", що вперше побачила світ 1977 року у видавництві ‘Сучасність".

Що ж являє собою ця книга?

У передмові до другого видання Марко Царшпшк - видавець та.упорядних снити - пише: "Свіча.в свічаді складається..із -чотирьох розділів. У перший увій-нли дев'ять поезій із збірки Зимові дерева, про які сказало у вироці суду над Луссм, що вони мають “наклепницький, зміст". У другому подано п'ять поезій з невиданої збірки “Веселіш цвіштар"... Зміст третього й найбільшого розділу : клали поезії, написані в ув'язненні між 1972 і 1976 роками. Вони розміщені, «скільки це впорядшгкам пощастило встановити, за датою написання. У “тем-шх місіях" упорядники подали здогадне написати курсивом... У четвертому зозділі поміщено Стусоііі переклади Рагель Фарнгаген і Рільке, зроблені

либонь також в ув'язненні"%

Проте, ця збірка була для поста лиш проміжним етапом творении корпусу збірки “Палімпсести". 1, ймовірно, іцо саме з цієї причини жодшіх автографів її не збереглося, або воші невідомі. Тому єдиною цінністю даної книги є збережешія творів Василя Стуса, а виявлені в результаті дослідження суперечності між авторським корпусом і виданою збіркою “Свіча в свічаді** роблять неможливим її сьогоднішнє перевидання.

Четвертин розділ. Корпус збірки “Палімпсести": творча історія та проблема тексту.

Перша згадка про палімпсести у Василя Стуса датується груднем 1975 року: “перетісую своі старі вірші... Цікаво аналізувати їх купно - в них зовс'їм немає мого теперішнього побуту. Так, ніби я десь посередині - між небом і землею. Відчувається, що непомітно консервуються форми сприймашш й поетичного потоку. 1 з цим мушу миритися. Во вірші в цих умовах - це й знаки своєї певності, самозбереження, а тому за консерватизм форми хапаєшся, як сліпий за паркан... переписав понад 60 віршів. Приміряю їх до концентру, а цей концентр має орієнтовний смисл палімпсестів" (з листа Василя Сіуса до рідімх від грудня 1975 року).

Очевидно, це й є початком зародження задуму збірки.

На сьогодні найповнішим виданням текстів цього періоду є “Палімпсести**, що вийшли у видавництві“Сучасність“ 1986 року за упорядкуванням Надії Світличної та Юрія Шевельова. Доля розпорядилася таким чином, що, з усіх передаїшх рукописів, до рук упорядшіків потрапив спішно скомпонований чернетковий рукопис (ІЛ, ф.170, N 770). Тому упорядники пішли єдино можливим шляхом - спробували інтуїтивно, в багатьох випадках неточно, визначити дати написання, аби скомпонувати збірку за хронологічшш принципом.

Проте цей принцип не характерний для поета і не відбиває його творчого задуму. Тому в цій роботі зроблено спробу на підставі наявних автографів та авторських змістів окремих розділів корпусу збірки “Палімпсести" упорядкувати текст згідно творчої волі автора.

Оскільки цілісного автографа тексту збірки, зважаючи на обставини життя Василя Стуса, не лишилось, для вирішення цієї проблеми довелося описати та порівняти між собою більше 40 автографів та змістів як окремих розділів збірки, так і значно менших за обсягом текстових групувань, що збереглися після смерті поета.....

З опрацьованих матеріалів не всі- мають реальну вартість, значної

‘2 М.Ц.. Поезія і політика // Василь Стус. Свіча в свічаді. / Видання друге. -Видавництво “Сучасність**, 1986. - С.26-27. Типова для творчого доробку Василя Стуса, ситуація: за кордоном до рук видавців потрапили, очевидно, тільки чернетки окремих текстів. Цю Дуъгсу також підтверджує та обставіша, що мають місце певні відмінності між авторським каталогом цієї збірки (зберігається у Відділі рукописних фондівга текстології Інституту літератури НАН України) та самою книгою.

Ілі.кості етапних варіанті» збірки бракує, але якісь попередні ниснопкн щодо вторської організації тексту “Палімітсестіи" можна зробити й па підстилі жерсл, поданих іпскчс у вигляді таблиці змісті» тих і рун поетичних творіп, що війшли чи па якомусь етапі входили як до збірки “Палімпсести“, так і до ІШІИХ збірок ці,ого періоду творчості.

Враховуючи ту обставину, що повний корпус збірки “Палімпсссти" існує ільки у вигляді абеткопого показчика, переважно за першими рядками ікремих поетичних текстів, завдання даного розділу полягало у тому, аби іаксимальну кількість зі згаданих в різноманітних показчиках творів групувати у більші текстові поєднання, задумані автором.

Але як не існує в єдиному варіанті окреміш текст, так і всі абеткові юказчн.ти корпусу “Палімпсестів" незначно різниться поміж собою: до :талого і великого за обсягом масиву текстів, які послідовно згадані у всіх 'кладених за абеткою змістах, щораз додається певні кількість текстів, що іміїпоються. Враховуючи таку творчу особливість Василя Стуса, ми включили ;о “Таблиці “Палімпсестів" всі тексти, які написані в даний період творчості.

Враховуючі велику кількість назв, які б мусили щоразу повторювати при шалізі того чи іншого джерела, було прийнято рішешія весь масив текстів ;ього періоду згрупувати і компактно представити у вигляді “Таблиці ‘Палімпсестів".

Опис опрацьованій: джерел корпусу збірки “Палімнсести“.

А. Упорядковані за внутрішніми зв'язками:

1. Змісти “Палімпсестів" за першими рядками поетичних творів (так подаються всі тексти в Таблиці; в тих випадках, коли текст має назву, вона подається під першим рядком твору в круглих дужках), що написані синім чорнилом на перегнутому надвоє аркуші паперу в два стовпчики і розподілені Василем Стусом на пов'язані між собою за внутрішніми зв'язками групи текстів. Всі тексти другого стовпчика викреслена - очевидно, переносились в інший зміст (вірогідно до №3).

2. Змісти “Палімпсестів" за першими рядками поетичних творів, які початково були продовженням джерела №1. Поділ джерела на два номери зумовлений тим, що на відміну від №1 майже всі тексти цієї сторінки викреслені автором - читай перенесені до наступного змісту - в той час, як жодного з 44 текстів першого стовпчика - джерело №1 (перші сім груп текстів) не викреслено.

3. Змісти “Палімпсестів11 на згорнутому вдвоє аркуші синім чорнилом, котрі складались, вірогідно, на підставі джерел №1 та №2 з наскрізного нумерацією внутрішньопов'язаних між собою груп текстів. Датувати можна періодом серпень 1979 - травень 1980 року. Сей зміст тотожний автографу “Палімпсестів", поданому як збірка “Палімпсести" у книзі: Василь Стус. Вікна в позапростір.З

4. Автограф поетичних текстів періоду заслання без назви, що посіпається текстами “Червневий сніг - на безоглядній сопці.“Вся п

З Василь Стус. Вікна в позапростір. - К.: Веселка, 1992.- С.79-168.

жужелиці...".

5. Зміст розділу (частини?) “Палімпссстів" з блокноту за першими рядками текстів. Назві текстів передує послідовна нумерація та заголовок “Палімпсести".

6. Автограф текстів періоду заслання, упорядкований автором в загальному зошиті коричневого кольору на 50 сторінках. Тексти та сторінки пронумеровані автором.

7. Зміст “Палімпсестів" з блокноту в темно-зеленій обкладинці 1977-

1979 років, аркуші 4-6.

8. Зміст частини (чи розділу?) “Палімпсестів" за першими рядками

текстів. Без назви. В блокноті з барвистою обкладинкою.........

9. Зміст “Палімпсестів" з блокноту в темно-зеленій обкладинці, аркуші 25-26.

13. Ксерокопія автографів “Палімпсестів", що стали основою для видання “Палімпсестів" (1986р.) у видавництві “Сучасність".........

11. Ксерокопія списку текстів поетичних творів Василя Стуса переписаних Надією Світличною з втраченого оригіналу з послідовною нумерацією текстів.

12. Автографи поетичних текстів періоду “Палімпсестів1* з втрачених листів Василя Сгуса.

13. Зміст без назви поетичішх творів зі згадуваного блокноту в темно-зеленій обкладинці, аркуш 3.

14. Зміст “Палімпсестів" за першими рядками поетичних текстів. Зберігається: ІЛ, ф.170, №939.

15. Автограф збірки “Палімпсести" (вірогідно продовження 3 джерела) на окремих аркушах. Укладено, очевидно, в перерві між двома строками у Києві'в період 1979-1980 рр.

16. Обіймає всі тексти, які на-різних етапах роботи над збіркою "Свіча в свічаді" включались до неї автором, а також тексти, що включені упорядішками безпосередньо до виданої збірки поезій “Свіча в свічаді".

Б. Абеткові змісти корпусу збірки “Палімпсести^

17. Зміст з блокноту з барвистою обкладинкою з початковою назвою “Палімпсести". Пізніше рукою автора було дописано: “Ці давні Палімпсести". -Арк. 15-18.

18. Один з: найповніших змістів “Палімпсестів"-у шкільному зошиті під назвою ■ “Корпус- П[алЬ.цісес]тів",—:

19. Перша, частина абеткового каталогу. “Палімітсестіа": 1979 року .поет рознірі на*.картонки.назви :віршів,; очевидно^ з• метою.не перетісувати, постійно змісти :корпусу “Палімпсестів" :на проміжних -етапах, .упорядкування.-■:

20. Найповіііший -зміст. “Палімпсестів-1 з і контоської кшіга темікьсірого кольору.. -Навпроти•, абсолютно і переважної більшості і назв ; текстів Василем СгусОм проставлено певні знаки, в цьому Віїпадху - ‘V".

21. Там само, позначка:. .“о“. ..

22. Тім само, позначка: “+“. '

23. Зміст-поетичних текстів під назвою "П[алімдсес]ти. .у . блокноті в

емно-зеленіи обложці, аркуші 12-14.

24. Там само, без назви, аркуші 19-24.

25. Там само, без назви, аркуші 27-39.

26. Друга частина абеткового каталогу “Палімпсестів" на окремих арточках.

27. Третя частина абеткового каталогу “Палімпсестіп" на окремих арточках.

28. Зміст “Палімпсестів“ з конторської книги темно-сірого кольору, значка:

29. Абетковий зміст із заголовком: “Корпус Палімпсестіп". На підставі ього корпусу укладалось джерело 6. У цьому абетковому змісті корпусу авпроти кожного твору, що включений до 6-го джерела, стоїть сторінка на отрій текст розміщеівгіі у 6-му джерелі. “Корпус Палімпсестів" знаходиться у ому ж загальному зошиті, що й джерело б.

У таблиці “Палімпсестів“ поміщено всі твори Василя Стуса періоду 972-1980 років, котрі на якому-будь періоді роботи над текстом збірки іХодшш до одного з поданих вище джерел. Всьго в загальному тексті дисертації ■аблиця займає 41 сторінку і охоплює майже ійтсот текстів цього періоду.

Коментар до таблиці “ПалЬшсестів“.

Головішм завданням таблиці “Палімпсестів“ було представити всі юетичні тексти відомих на сьогодні джерел збірки і лроясішти їх внутрішню ізаємопов'язаність між собою.

Таблиці видавались єдиним способом організації та групування іукописів. Адже велетенський масив наявних поетичних текстів, майже цілковита відсутність чернеток до творів цього періоду та значна кількість гедовершених і недокінчеїшх автором джерел збірки унеможливлювали будь-іку роботу над текстом збірки, без попередньої організації всіх поетичних ■ворів, котрі на будь-якому етапі творення корпусу збірки включались би івтором до нього. Цей огром поетичного тексту, в якому дуже важко знайти гринципи його (тексту) саморозвитку, поставили ряд нових для текстологи іроблем, які потребували вирішення навіть при очевидній відсутності іикінчених джерел цілісного тексту збірки.

Шукаючи нові засоби впливу на читача, поет прийшов до форми •воєрідної поетичної прози, де поділ тексту на рядки вельми умовний, а в івтографах досить часто й просто відсутній, де текст не є завмерлим, а постійно іидозмішоється.

При такій організації тексту, текст меншого цілого завше є лиш пматком, котрий, з одного боку, має визначене місце в складі більшого (ілого, а з другого - виходячи з назви книги -єй самостійним коїщентром-зрганізмом, що об'єднує менші смислові структури тексту, що їх можна іазвати строфами. Слово розгортається в цілісішй текст, якій, в свою чергу, (водиться до метафізики існування Слова-буття, що мусить визначати сонкретну -картину, яка б відповідала бачеіппо та прочуваншо автора-творця в сожен момент його існування. Тобто, геть суб'єктивний світ у своєму

об'єктивному розвитку у певні менти психологічного існування є планон вираження збірки “Палімпсести“, що членує її, розмиваючи текст внутрішнії' до багатьох зовнішніх його прояснень і виявів.

Це існування потенційних “Палімпсестів" поза реально ви-писаними джерелами змусило мене шукати динаміку розвитку затухання-проясненш світу слова у текстах, що дійшли до нас. Збереглося ж далеко не все, знач)о кількість етапних текстів збірки загублено при передачі за кордони СРСР, і ц* обставина змусила автора даної робота задовольнитися частинами тексту, а то і взагалі яким-будь упорядкованим джерелрм, аби суб'єктивно вгадай авторський задум. Єдиним ключем для того; щоб зорганізувати текст, сталі таблиця.

Під час роботи з таблицею з очевидністю проявили ся сталі зв'язк: текстів, що у більшості джерел : безпосередньо пов'язані між собою повторюються: у. різних джерелах, наприклад:. ."Гойдається вечора ■ зламані віть...", “Я так і не збагнув..,", “Сто дзеркал спрямовано на мене...", “Це, став повісплений...", “Здається- чую...“, “Пливуть ■ видінняу пагорбам, криті...", “Аби лиш подолати гнів...", “Прикрийся мідною горою...", “Гет спогади..^- "ЗреЛася длань господня...", “Лискучі рури,.."-та багато іішш Зокрема, в незміненій: послідовності зустрічаємо дану мінітекстову єдність н початку 3-го джерела, на сторінках 22-24 6-го джерела, а також в джерелі 7.

За багатьма подібними мінітекстовими єдностялш і було зроблен висновок про те, що у збірці “Палімпсести" окремі поетичні текст групуються за смисловими поєднаннями, що строго витримуються в ус-чистових джерелах тексту.

Проте відкинувши хронологічний підхід як головний принци упорядкування, в даній праці використовуємо цей принцип як один з багатьс засобів, що сприяють встановленню послідовної трансформації збірки, ад» навіть внутрішній розвиток відбувається в часовій , лінійній площині, й ісіг нагальна-потреба в хоча б приблизному датуванні автографів, аби простежив часові модифікації окремих частин тексту.

На перший погляд, просте завдання датування автографів в авторські джерелах перетворюється майже на невирішувану проблему з огляду на те, и не надаючи значення хронології і моменту переписування, Василь Стус май» не лишає. іа текстах, жодних дат. 1 лише марґінезні нотатки на інших сторінк автографів дають змогу згрупувати джерела за двома..основними періода? роботи над збіркою: Магаданським і Київським. Часова відстань між цм періодами геть незначна (серпень 1979 року є одночасно закінченням одного початком наступного періоду). Проте характер-праці над укладанням збірки ці два періоди має суттєві відмінності,

На початковому (магаданському) «талі роботи-над збіркою, Василь От на основі,вивезеиих.ії:-:зсіни’чернетрк• збіркйіД’- окремих-'поетичних, твар намагається укласти своєрідне. осердя: майбутньої - збірки ■ ;“Палімпсести“, і знайшло іісвій свідбихок; у -.змісті.: цього: .періоду*; (д! яте джерело,. -Таблиці)., цьому., джерелі .^переважно представлені .ті.: твори, ркі, за. задумом авто] складають ту основу майбутньої збірки, довкола котрої буде нарощуваті текст.:;;-.-.

Значна кількість тексті» п'ятого джерела чусірічається і в 2-му, 3-му та 5-му джерелах, значно менша - н 1-му, 7-му та 15-му. Цс членування первісної текстової єдності на дні, майже недотичні одна одної, ірупи свідчить, що вже на першому стані роботи над композицією ібірки автор бачить її складеною як мінімум з двох частин.

Паралельно можна прослідкувати, як п процесі роботи над первісним джерелом 5 автор, зберігаючи в цілому загальний порядок поєднання окремих творів в цілісну текстову структуру, намагається, шляхом поєднання сталого текстового концентру з чотирьох творів з іншими, які знаходяться в загальному тексті збірки до і після цього концентру, надати вже поєднаним в текстову цілісність творам як іншого емоційного фону, гак і іншої акцеїгтації. дярео 5 джерела 2, 3, 6

‘‘Цей білий грім..." ‘‘Пливуть видіння...**

“Аби лиш подолати гнів..." “Прикрийся мідного горою..." “Геть спогади сперед очей...“ “Звелася длань господня..."

“Аби лиш подолати пні»..." “Прикрийся мідною горою.. ‘Теть спогади сперед очей..." “Звелася длань господня..."

“Лискучі рури..." “Я так і не збагнув..."

“Цей став понісплеівій...“ “Лискучі рури...“

“Уже моє ааптя..." “Розпросторся душе..."

На цьому ж прикладі неважко помітити, що на ранньому етапі робота над загальним текстом збірки не всі твори мали стшіу належність до більшій концентрів, і завданням автора було, шляхом приєднати окремішностей до більших текстових єдностей, витворити її загальний текст. Цей загальний напрямок до розростання текстових концентрів помітний вже у цих - первісних

- джерелах збірки. Характер міжтекстовнх зв'язків дозволяє також датувати ці джерела хронологічно. Оскільки відомо, що 3-тє джерело у вигляді рукопису створювалось вже в Києві, а 5-те і 6-те належать до періоду заслання, то можна зробити висновок про те, що первісним треба вважати п'яте джерело, а всі подальші видозміїш збірки творились уже на його основі.

Джерела 8 та 17-те орієнтовно можна датувати серединою 1977 - 1978 роками. Сімнадцяте джерело, хоча й укладене за абетковім принципом, цікаве тим, що має назву “Ці давні Палімпсести" і, виходячи з цього, можна цілком сміливо припустити, що тут зібрані твори, написані безпосередньо під час ув'язнення. Тобто вони є тим концентром, навколо якого й формувався загальний текст збірки “Палімпсести".

Натомість, у 8-му джерелі маємо вже збірковий пршгцип упорядкування, хоча його подано без назви. У ньому цікавім є те, що маємо 61 твір, що не зустрічається більше в жодному укладеному не за абетковим принципом джерелі збірки. І тільки чотири тексти - “І дім наліг на дім...“, “І жайворони дзвонять угорі...**, "Посоловів од співу сад...“, “Ту келію, котра над морем...** - ми знаходимо серед “давніх палімпсесгів" у 17-му джерелі.

Така відрубність цього джерела наштовхує нас на думку, що саме довкола нього і треба формувати третю, до певної міри умовну, частину корпусу збірки

“Палімпсссти".

Спробуємо тепер розглянути основні джерела збірки в хронологічнії' послідовності. У блокноті в зеленій обкладинці джерела збірки магаданськоп періоду упорядкувашшвміїдено автором у такій послідовності: 13 джерело - З джерело - 23 джерело - 29 назв текстів, навпроти більшості з котрих стоїть порядковий номер тексту, під яким кожний окремий твір мав знаходитись 5 невідомому автографі “Палімпсестів", - 24 джерело - “Вірші двійники" - V джерело - 25 джерело.

13-те джерело. Послідовність і характер розміщення текстів у цьом) джерелі найважче піддається якому-будь групуванню. Частина з окремії: поетичних текстів цього джерела зустрічається в 2, 3, б, 7, 10 та 12-му джерелах, частина - в 3, 6, 7 та 12-му, а частина лише в 12-му джерелі. Цс джерело найменше, проте містить у собі всі тексти-двшники, і, разом з цим, ту порушено всі міжтекстові групування творів, що виразно простежуються в усі: інших менш-більш впорядкованих джерелах. Можна припустити, що тут бул зібрано як ті твори, яким автор не знаходив місця в загальному тексті збірки так і ті, які він хотів бачити в інших місцях, а чи в кількох різних місця: загального корпусу збірки одночасно. Хоча не можна відкинути й ту думку, щ це була своєрідна варіація, фантазійна спроба зорганізувати корпу “Палімпсестів" на зовсім інших підходах. Втім, як уже підкреслювалось вище завдання даної роботи не полягає в остаточному вирішенні всіх проблем. Пс перше, це неможливо з огляду на відсутність принаймні одного остаточн скогаюнованого рукопису збірки “Палімпсести“ (а їх було принаймні 2-'. адже знаючи всі труднощі передачі автографів за кордон, Василь Ст) обов'язково продублював би збірку. Але й тут треба зважати на життє: обставини автора, адже другий арешт цілком міг перешкодити переписуванії: готової книги). По-друге, до певної міри відновлений авторський текст мусиі бути вндруковашш, аби наочніше виявилися всі неточності та недоробкі допущені автором даної праці. Якщо ж вдасться знайти повний текст збір» “Палімпсести", що був переданий автором за кордон через московські канал

1980 року, то відповідь на це питання стане очевидною.

Наступний у цьому блокноті зміст розділу “Палімпсестів" навіть і подається в таблиці окремо: його об'єднано з чистовим автографом перш частини збірки з такою ж назвою у 3-тє джерело. Ця частина загальної корпусу під назвою “Палімпсести“ переписана поетом наприкінці 1979 - і початку 1980 року і нараховує 163 поетичні тексти. До речі, це єдине джере. тексту, де жоден твір не повторюється двічі: єдиний виняток - “У німій пі1 смерть порожнечі свічад...", що при початковому включенні варіантів твору загальну канву тексту збірки, потім викреслений рукою автора. Тобто, сміли можна стверджувати, що принаймні ця одна частина корпусу була підготован; укладена автором вже на межі магаданського періоду упорядкуван “Палімпсестів", і в подальшому вона не видозмінювалась, оскільки два різні часом її джерела не містять в собі жодних відмінностей.

Безпосередньо за цим джерелом йдуть тексти "Д[вішш]ки“4 і, слідом за ішми, незакіїгченс джерело 9 з назвою “П-но“[?]. За характером укладення цс джерело в укладеній частині збігається з 15-тии джерелом. Враховуючи ту обставину, що абсолютна більшість творів 9-го і 15-го джерел не дублюються у 3-му джерелі, можна припустити, що маємо справу з двома частинами збірки.

Докладно розглянувши ці два джерела тексту та зіставивши їх з 3-м джерелом, можна вважати вже цілком обгрунтованим тверджешш, що збірка “Палімпсести", принаймні київського періоду, розділена автором на три (?) частини і її основними джерелами можна вважати трете, що відповідає першій частині збірки, п'ятнадцяте, відповідає другій частині, та восьме джерело, на основі котрого упорядникам треба довершити компонування третьої частини корпусу збірки “Палімпсести".

Але тут треба повернутись дещо назад, до останніх місяців магаданського періоду укладання збірки. А саме: до загального зошита в темно-коричневій обкладинці, дг міситься джерела 6 та 29.

Взаємопов'язашсть цих джерел найочевидніша серед усіх відомих. Із найповнішого корпусу “Палімпсестів“, де згадано 482 назви текстів за абетковим принципом (джерело 29), вибрано 284 тексти, що склали джерело

6. 1 саме це формування меншого з більшого дає змогу відповісти на ряд запитань, які постали ще до початку роботи.

Майже в усіх наявних джерелах можна зустріти тексти, що двічі зустрічаються в загальній тканині тексту збірки. Але зв'язок 29-го та 6-го джерел, що перебувають у взаємостосунках: більшого та меншого, дає змогу зробити висновок про свідоме повторне використання окремого поетичного тексту в загальному тексті збірки - навпроти текстів 29-го джерела Василь Сгус ставив номери сторінок, на яких ці тексти містяться в 6-му джерелі, і навпроти деяких назв творів бачимо, що Василь Стус проставляє по дві сторінки майбутнього автографа збірки.

Серед всіх опрацьованих, лише 3, 6 та 15-те джерела є, сказати б, етапними та чистовими. Ці джерела не є найповнішими, але саме в них максимально повно представлено авторську волю щодо констрюювання тексту збірки. При цьому, більшість текстів 6-го джерела на якомусь етапі роботи над корпусом збірки трансформувались в джерела 6 і 15-те за такою схемою:

^ Чому саме твори "Усевитончуваний зойк..." (викреслено), “Відчув себе - й досить...", "Дерева - в маячні...", “Зими убогий маскарад...", “Збоку о збоку...", "Йди з-перед очей, відрадо...", “Колючий посмерк...", “Мов ящірка, що між пісків...", “Не зближуйся - на відстані спинись...", "О власну стріти смерть...", "О краю мій..." (викреслено), "О не дивуй, о не дивуй мені...", “Оце моє видіння - всіх ночей... “, “Ти десь за білим забуттям...", "Стелили білі обруси...", “Усевитончуваний зойк..." Василь Стус назвав “Д[війни]ками“, авторові даної праці встановити не вдалося. Тексти усіх цих творів зустрічаються в 13-му джерелі і, деякі з них, в джерелах 6 та 15, що до певної мірої мають підсумковий характер. Можливо[?], ці тексти мають твори-двійішки на їхнє місце в загальній структурі тексту збірки.

20

їнс дкрсо

1-ше джерело > ^те джерело

15те^ксрсаю

2-ге джерело > з^рс джерело

Таку трансформацію тексту неважко простежити за таблицею. Принагідно зауважимо лише той факт, що текстові єдності-концентри в усіх згаданих джерелах зберігаються без істотних відмінностей і єдиною видозміною тексту с порядок компонування текстових єдностей в загальну структуру збірки. Таким чином, пам'ятаючи про концепцію укладання поетичної прози “Пашмпсестів", можна зробити висновок, що або тут йдеться про дві принципово різні концепції укладання поетичної прози метафізичного розповиєшся духу, або ж просто спостерігається трансформація тексту в його саморозвитку.

Питання достатньо принципове за освяченої в нас традиції до канонізації тексту та з огляду на сьогоднішні злиденні можливості книговидання в Україні.

Проте вирішення цього питання поки доводиться лишити без відповіді, бо не-видашш текст упорядкованих за авторською волею “Паяімпсестів", хай і сформований на підставі суб'єктивного прочитання та розуміння цього тексту дослідником, не є тотожним вже виданому. Тобто, текст корпусу збірки зі сфери, сказати б, міфологічної, мусить перейти у сферу наочного й фізичного вже-існування. Бо лиш за таких обставин можна буде виразно побачити як прорахунки упорядників, так і недоліки авторської концепції.

Тоді свіжий відсторонений погляд дослідника-естета (не укладача тексту), зможе або заперечити суб'єктивно віднайдену концепцію збірки, або підтвердити її. 1 тільки після цього можна буде дати конкретні відповіді на поставлені запитання і вказати на нові проблеми, котрі лежать як в формальній сфері, так і поза нею.

В даному випадку робоче вирішення цієї проблеми свідомо занижене до питання найповнішої організації одного корпусу тексту збірки “Палімпсести" на основі третього, п'ятнадцятого та восьмого джерела, останнє з яких буде певною мірою доповнене маргінезними текстовими концентрами, які не ввійшли до жодного з цих джерел.

Адже, якщо зіставити 3-те та 15-те джерела з яким-будь абетковим джерелом корпусу збірки “Палімпсестів“, а таку можливість дає вищеподана таблиця, то неважко побачити не тільки те, гцо джерела 3 та 15 є видозміною первісного джерела б, а й той факт, що порівнюючи 3-тє та 15-те джерела з будь-яким повним абетковим покажчиком (джерела 19, 22 чи 18-те), ми побачимо, що надто багато творів з абеткових покажчиків корпусу не ввійшло до упорядкованих частин тексту збірки. Ту саму картину матимемо і порівнявши джерела 6 та 29. Тобто, майже не потрібно додаткових аргументів, аби, зважаючи на джерело восьме, чи чернеткові джерела 10, 11 та 13, де наявна значна кількість текстів марґінезного характеру по відношенню до основних упорядкованих джерел (б, 3 та 15), аби зробити доволі очевидний

'.'і

висновок про те, що мусить існувати ще один заключний розділ

“Палімнсестів". Відсутність автографа ці.осо розділу серед наявних джерел наштовхує на думку, ідо автор або відмоїшпся під ці,осо чаду му, зважаючи на брак часу перед новим арештом, або переписав його лише п одпому-дішх примірниках, котрі на сьогодні невідомі дослідникам.

Та маніть неіпажаючи на це видасться п І К- Р і І іУ серИОЗІїу

публікацію творів цього періоду базувати або на джерелах 3 і 15, або на 6-му джерелі. Від початкового припущешія про необхідність подачі обох варіанті» збірки “Палімпсести" - магаданського та київського періодіь упорядкування -змушує відмовитись як економічна криза, так і, в першу чергу, практична відсутність яких-будь суттєвих змін в переважній більшості тих творів, що утворюють ці дві збірки. Для того щоб читач міг відтворити не подану у виданні “версію" “Палімпсестів“, достатньо буде навести в розділі “Інші редакції та варіанти" повний зміст відсутнього варіанту збірки з детальним показом всіх відмінностей в текстах тих творів, з яких цей варіант збірки складається.

Та яке джерело збірки подати як умовний “основний текст", а яке у розділі “Інші редакції та варіанти"? У першому виданні логічно буде вирішити це питання на підставі кількісних показників, беручи за основу джерело, яке об’єднує в суцільній тканині тексту збірки найбільшу кількість окремих творів. Так, у 6-му джерелі маємо 284 поміщені до нього твори, з котрих шість повторюються двічі, а в 3-му та 15-му джерелах - відповідно 163 твори та викреслений при повторному включенні до загальної канви тексту 3-го джерела твір “У німій ніби смерть порожнечі свічад...". З-поміж 194 творів, які обіймає 15-те джерело, маємо п'ять випадків повторного використання текстів творів. При цьому з таблиці видно, що деякі тексти з джерел 3 і 15 паралельно зустрічаються в кожному з них. Проте й за такої ситуації дані джерела містять 331 твір, об'єднаний в загальний текст збірки. До того ж, якщо друкувати загальний текст збірки за автографами джерел 3 (перша частина корпусу збірки “Палімпсести") та 15 (друга частина), то цілком природним буде подати безпосередньо за ними й третій розділ, основою котрого стане 8-ме джерело. Яюцо ж вибрати за основний текст збірки автограф 6-го джерела, то таке приєднання наступного розділу буде виглядати достатньо штучним.

ВИСНОВКИ

Отже, на підставі всебічного розгляду виявлених автографів та різноманітних змістів як всього творчого періоду Василя Стуса 1972-1980 років, так і безпосередньо корпусу збірки “Палімпсести", а також проаналізувавши творчі особливості даного автора цього періоду можна зробити такі висновки:

1. Незважаючи на дуже несприятливі умови (ув'язнення в таборі суворого режиму та заслання в Магаданську область), період 1972-1980 років був надзвичайно продуктивним для Василя Сгуса у творчому відношенні. За цей час автор витворив для своїх творів нову форму, яку можна визначити, як “поетичну прозу“ з яскравим есхатологічним відтінком, сформував три поетичні збірки власних текстів, та переклав більше шестисот творів И.-В.Гете,

/

, 22 Р.-М.Рільке, Артюра Рембо, Р.Кіплінга та інших.

2. Форма ‘‘поетн'шої прози", що використовується автором в усіх творах цього періоду, є свідомим намаганням привернути увагу широкого читаці,кого загалу до своєї творчості. Ця нова форма його текстів зумовлена свідомою переорієнтацією: від елітного модернізму “Зимових дерев" до своєрідного “після“модернізму “Палімпсестів". Це різке спрощення форми творів і прагненлл до використання архетшйчішх образів п тканині ВЛЗСНИХ творів за духом є близьким до постмодерністичного напрямку сучасної літератури, бо відбиває прагнення поета викласти глибокі філософські проблеми в доступній широкому читачеві формі. В українській літературі це продовжешш традиції поетичної прози “Слова о полку Ігореві" та “Саду поетичного" Григорій Савича Сковороди, в світовій - есхатологічної поетичної прози Григора Нарекаці.

Життя, протистояння тоталітарній системі та смерть Василя Стуса в карцері табору суворого режиму зробили його ім'я своєрідним символом незламності українського духу та його прагнення до свободи.

Завдяки цим двом обставинам ім’я Василя Стуса, що до цього було малознаним, одразу стало в один ряд з провідаими поетами України, і основне завдання - привернути увагу читацького загалу до своєї творчості - було виконане.

3. За період 1972-1980 років Василь Стус сформував із своїх творів три збірки:

- “Час творчості - ОісЬіепБг峥* - 1972 року;

- “Свіча в свічаді" - 1976-1977 рр.;

- “Палімпсести" - 1979-1980 рр.

Наслідком тих життєвих обставин, в яких довелося жити і творити поетові, став той прикрий факт, що ні одного чистового і повністю закінченого та готового до друку автографа жодної з цих книг не збереглося, або ще не віднайдено дослідниками.

4. Всебічно розглянувши всі виявлені автографи збірок цього періоду,

автор даної праці впя^яє. иайдтііт.ніїпиіьс-скпмпотіупати -їхній-те,кст--тдким-------

лином: -.........-................. -- - _____________________________

- Перша збірка цього періоду “Час творчості - ОісМелвгеП" має складатися з двох частин: оригінальних творів, що написані в камері-“п6пёрёдап>аго“ ув'язнення в^язнщГКиївського ~КГБ, та перекладів поетичних

творів Гете, які Василь Стус перекладав в той же часовий період.

- Збірка ‘‘Свіча в свічаді" - зважаючи на відсутність її автографів з одного боку, та той факт, що упорядники опублікованої видавництвом “Сучасність" книги з такою ж назвою, з незалежних і об'єктивних причин, зробили її скоріше книгою вибраного, аніж авторською збіркою, - на підставі відомих автографів та джерел не може бути відновлена, як авторська.

- Збірку “Палімпсести" скомпонувати таким чином:

а) за умовний “основний текст" першого розділу корпусу збірки "Палімпсести" треба взяти автограф третього джерела тексту, який має впорядкований чистовий характер, титульну сторінку до всієї збірки і авторську передмову;

б) за умовний “основний текст" другого розділу - автограф п'ятнадцятого джерела, опустивши з канви його тексту ті твори, які, иовторюютась без суттєвої варіативності, не входеть до складу сталих текстових концентрів;

в) за умовний основний текст третьої частини - автограф восьмого джерела, суттєво доповнивши його сталими тскстовити концентрами з автографів тринадцятого, десятого та одинадцятого джерел. Ці текстові поєднання мусять включати до свого складу твори, які згадуються автором в абеткових показчиках назв, але не входять до першої та другої частиш корпусу збірки “Палімпсести";

г) якщо до складу текстового концентру входить твір, який уже зустрічався в корпусі збірки, і сталість цього концентру підтверджується іншими джерелами “Таблиці “Палімпсестів", то цей твір мусить бути повторно включеним до загального тексту збірки, аби не порушити його цілісності;

д) в розділі “Інші редакції та варіанти" подати повний зміст збірки “Палімпсести" магаданського періоду (за автографом шостого джерела).

5. Тут не піднято проблеми останньої збірки Василя Стуса - "Птах душі", що була створена поетом в період другого ув'язнення (орієнтовно у 1981-1984рр.). Проте на сьогодні не має жодних підстав говорити про неї з наукової точки зору, бо жоден з її автографів невідомий дослідникам і вона є швидше міфом, символом нескореності творця якому-будь тиску з боку тоталітарної системи. Показово, що саме міф, що виражений рядками з листа Василя Стуса (о рідних, про те, що що збірку складають 300 оригінальних текстів і 300 перекладів став одним з вирішальних аргументів, аби друкувати збірку "Час творчості - ПісЬіеп.'жії" в її двоєдності: складену з оригінальної та перекладної частин.

£и ЧСОЧ иублікяп»ІІ5

1. Упорядкування, передмова, та, укладання коротких біографічних пдомостсй життя Василя Стуса П Василь Стус. Веселий цвинтар. Варшава. Зидпвниче агенство Об'едїіаиня >іфайщів у Польщі. іїО0.

2. Життя і творчість Василя Стуса. - К.: МП “Фотовідеоссрвіс". 1992. 87 с.

3. Упорядкування та передмова до книги: Василь Стус. Золотокоса фпсуня. - К.: 1992. 48 с.

4. Підготовка текстів, їх варіантів, написати приміток та реконструкція ібіркн "Круговерть" у книзі: Василь Стус. Твори в 7-ми т. - Львів: Видавнича тітка “Просвіта", 1994. - Т.1. Кн.1. - С. 197-224 і Кн.2 (близько 5 аркушів гексту).

5. Час поезії // Василь Сіус. ТЬорн в 7-ми т. - 1995. - Т2. - С.б'И.

RMMARY

Stus, D. "Vasyl Stus' 'Palimpsesty': Creative History and Text Issues*

Dissertation submitted as a prerequisite for the scholarly degree of Candidate of Philological Sciences, with the specialization 10.01.01. -- Ukrainian literature. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1995.

The dissertation comprises the first attempt to analyse all of Vasyl Stus' manuscripts from the peiiod 1972-1979, on the basis of a comprehensive study of his life and creative work. Using a structural approach, which includes the organisation of over four hundred versified texts from the "Palimpsesty" of that period into a tabular form, the author reconstructs over two-thirds of the body of the "Palimpsesty" poetry collection. The dissertation also concludes that it is impossible to consider Stus' first collection of that period — "Chas tvorchosti — Dichtenszeit" — in two parts, that is, original and translated; and studies the phenomenon of several extant final versions of a significant number of Vasyl Stus' verses of that period.

АННОТАЦИЯ

Сгус Д.В. “Палимпсесты" Васыля Стуса: творческая история и проблема текста*1.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01. - Украинская литература, Институт литературы им.Т.Г.ИГевченко НАН Украины, Киев, 1995.

Защищается диссертация, в которой на основании всестороннего рассмотрения жизненного пути и творческих исканий Васыля Сгуса, делается первая попытка воссоздать все его тексты периода заключения 1972-1979 годои. На основании структурального подхода и таблицы “Пачимпсестов", кудг. вошли болсс четырехсот стихотворных текстов этого периода, автор реконструирует более двух третей корпуса стихотворного сборника “Палимпсесты11. И . даной работе также доказывается невозможность расчленения его первого сборника этого периода - “Время творчества -Dichtenszeit" - на оригинальную и переводные части, и рассматривается феномен наличия нескольких основных текстов для значительной части стихотворений Васыля Стуса этого периода.

Ключо:;! слова: иашмнссст, текст, лоетична приза, зб!рка-

С