автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Паронiмiчна атракцiя в заголовку текстiв англомовноi масовоi комунiкацii

Полный текст автореферата диссертации по теме "Паронiмiчна атракцiя в заголовку текстiв англомовноi масовоi комунiкацii"

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.І.І.Мечникова

Р г б од 2 7 ОНТ 1998

На правах рукопису

ВОРОНЮК Ольга Василівна

УДК 802.0-73

ПАРОШМІЧНА АТРАКЦІЯ В ЗАГОЛОВКУ ТЕКСТІВ АНГЛОМОВНОЇ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Одеса - 1998

Дисертацією с рукопис

Робота виконана в Одеському державному університеті ім.І.І. Мечникова

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Колегасва

Ірина Михайлівна, завідувач кафедри лексикології та стилістики англійської мови, Одеський державний університет ім.І.І.Мечникова

Офіційнії опоненти: доктор філологічних наук, професор Воробйова

Ольга Петрівна, завідувач кафедри лексикології та стилістики англійської мови, Київський державний лінгвістичний університет

кандидат філологічних наук, доценг Ножні на Ольга Павлівна, кафедра іноземних мов природничих факультетів, Одеський державний університет ім 1.1.Мечникова

Провідна установа: Запорізький державний університет, кафедра теорії англійської мови

Захист дисертації відбудеться " % " жовтня 1998 року о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова за адресою: 270058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд.91.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського державного університету за адресою: 270057, Одеса, вул. Преобра-женська, 24.

Автореферат розіслано 1998 Р-

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Тхор Н.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована робота виконана у межах семантико-комуиікативного напрямку лінгвістики тексту, в якому мова розглядається як засіб комунікації, а текст - як одиниця комунікації, чия функція полягає в передачі різнобічної інформації. Сучасна спрямованість лінгвістики тексту зосереджена, в першу чергу, на проблемах комунікативного плану, провідним у новітній час стає вивчення символічних, прагматичних, ономасіологічних та інших аспектів тексту в їх сприянні адекватному сприйняттю та декодуванню повідомлення адресатом. Складним і розгалуженим є феномен нескінченних можливостей комбінаторики слів, неоднорідності типів словесних зв'язків, характеристики вживання слів як мовних знаків у складному мовному знаку - тексті. За останній відтинок часу активізується процес вивчення особливих засобів відбору та композиції мовного матеріалу, що забезпечують актуалізовані засоби викладу, які призводять до реалізації додаткової суперлінеарної інформації.

Об'єктом дослідження є відносно недавно освоєне в сучасному мовленні стилістичне явище паронімічної атракції, яке трактується в дисертації як навмисне зближення в мовленнєвому ланцюжку подібних або тотожніх у звуковому та/або орфографічному відношенні слів, між якими встановлюється несподіваний семантичний зв'язок, внаслідок чого виникає асоціативне переосмислення узуальних одиниць мовної системи, а іноді утворюється нова оказіональна мовна одиниця.

Актуальність дослідження полягає в назрілій необхідності комплексного опису та наукового обгрунтування паронімічної атракції (далі - ПА) в англійській мові, оскільки в сучасній художній літературі, публіцистиці і особливо у виданнях масової комунікації спостерігається справжній «сплеск» застосування ПА. Як усякий нетривіальний та свіжий засіб, ПА забезпечує високу ефективність впливу на адресата. Спостереження та аналіз структурних, семантичних особливостей досліджуваного стилістичного явища та засобів його функціонування дає можливість визначити його інваріантні властивості, що зумовлюють належ-

ність ПА не тільки до мовленнєвих явищ, але і до системи мови як такої. Таким чином, вивчення ПА стає безпосереднім внеском у завдання всебічного, зокрема стилістичного, опису мови.

Мста дослідження полягає в тому, щоб подолати існуючу на сьогодні розбіжність лінгвістичних дефініцій та підходів до взаємопов'язаних паронімічних явищ, чітко визначити та диференціювати поняття таких явищ, споріднених загальними характеристиками ПА, а також представити вичерпний і непротиріч-ний опис структурно-семантичних особливостей ПА в англійській мові, виявити і описати стилістичний потенціал ПА в сфері засобів масової комунікації, зокрема на матеріалі заголовка інформаційних та рекламних повідомлень. Увага до заголовка тексту зумовлена тим фактом, що в ньому завдяки його особливій позиції та функціям відбувається більш глибоке розкритгя явища ПА. Компресія мовлення, властива заголовку, призводить до перерозподілу ієрархії семантичних компонентів мовного знака та актуалізації в них потенційних сем суб'єктивно-емоційної оцінки, що в першу чергу стосується ГІА як засобу оказіонального емоційно-асоціативного переосмислення традиційних лексичних одиниць, яке відбувається на основі їх формального зближення. ПА сприяє миттєвому приверненню уваги адресата до незвичного формально-смислового композиту паронімічного вислову, який стає ядром предметно-логічної інформації та експресії щодо всього повідомлення у цілому.

Поставлена загальна мета зумовлює розв'язання таких часткових завдань:: розглянути історіографію ПА; встановити формальні критерії виявлення ПА у тексті; дослідити семантичні чинники паронімічних стосунків у цілому та в англійській мові зокрема; проаналізувати семантичні трансформації вихідних лексичних одиниць, залучених до ПА; провести класифікацію ПА за формальними, семантичними та структурними ознаками; встановити критерії формування стилістичного потенціалу ПА та описати стилістичні функції ПА в заголовку текстів засобів масової комунікації.

Матеріалом дослідження послужили 1500 заголовків з ПА, відібраних методом суцільної виборки з текстів суспільно-політичних та популярних журналів, газет та телевізійної реклами за останні 5 років (1993-1998). Обробка матеріалу проводи-

з

лась за допомогою оптування інформантів-носіїв англійської мови, які проживають в Англії та США.

Методика досліджень носить комплексний характер: використовується аналітичний, або описовий метод (семантико-стилістичний, за термінологією В.В.Виноградова), контекстуально- ситуативний аналіз, компонентний та трансформаційний аналіз, а також кількісний метод для визначення об'єктивних показників досліджуваного явиша. На деяких етапах роботи застосовувався також суперлінеарний метод.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, ідо вперше розглядається проблема ПА як фактора експресивної організації заголовка різножанрових повідомлень із різних типах засобів масової комунікації з метою установлення спільних властивостей цієї організації. Новизна дослідження полягає і в своєрідності підходу до проблеми ПА як такої - із роботі визначені формальні параметри та семантичні особливості функціонування ІІА в мовленні, вперше запропонована методика об'єктивного визначення рівня формальної близькості компонентів ПА при диференціації їх графічної та акустичної подібності; комплексно досліджується взаємодія ПА з традиційними звуковими повторами, римою, тропами та фігурами мовлення. Вперше також встановлений стилістичний метод ідентифікації засобу паронімічної атракції.

Дисертація має наукове значення, оскільки в ній пропонується опис відносно нових семантичних процесів, які відбуваються в сучасній англійській мові, розкривається механізм мовного впливу на адресата в сфері масової комунікації. Виконане дослідження конкретизує формально-семантичні умови ідентифікації ПА, виявляє специфіку стилістичної цінності ПА та особливостей функціонування даного ліпгво-стидістичиого феномена в англійській мові.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання отриманих результатів у курсі лекцій та семінарських занять зі стилістики та лексикології сучасної англійської мови, в практиці викладання англійської мови на просунутих етапах її вивчення, на семінарських заняттях з інтерпретації тексту', при навчанні перекладу на матеріалі повідомлень, які.функціонують у засобах масової комунікації.

Апробація роботи. Хід і результати дослідження обговорюватись на звітних наукових конференціях ОДУ (1996-1998), на засіданнях кафедри лексикології та стилістики англійської мови ОДУ (1995-1998), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманітарна освіта та проблеми виховання молоді» (Херсон, 1995), на Національній конференції TESOL - UKRAINE «The Art and Science of TESOL» (Вінниця, 1997).

В роботі висуваються, обґрунтовуються та обстоюються такі теоретичні положення:

1. Паронімічна атракція в даному дослідженні визначається як засіб цілеспрямованого співвіднесення в мовленні формально подібних або тотожніх лексичних одиниць з метою створення ефекту формально-смислової гри, при якій вихідні віртуальні одиниці мови (прототипи ПА) актуалізуються в одиниці мовлення (кореляти ПА) таким чином, що це призводить до формування семантично амбівалентного вислову емоційно-оцінного характеру.

2. Показник формальної близькості корелятів, що обчислюється згідно вперше запропонованій формулі, коливається від 100% до 50%. За ознакою форми відмежовуються фоногра-фемний тип ПА, графемний тип ПА, семантичний (омонімічний) тип ПА. Для англійських паронімічких одиниць властиві трансформації чергування, додавання, пропущення, перестановки та підстановки елементів мовної форми, або звуків/букв. Відповідно диференціюються слідуючі типи трансформацій при ПА: альтернуючий тип, аугментативний, еліптичний, метатезний та епонтетичний.

3. Семантичний критерій виявлення ПА - це наявність семантичної контамінації корелятів ПА, виникнення нового ідеального поняття, репрезентованого деякою «площею аплікації», або потенційним набором узуальних семних множників паронімічних одиниць. Виникає нова семантизація прототипів ПА, яка породжує амбівалентність, або подвійний смисл вислову. Зовнішня форма такої «площі аплікації» виплавляється в паронімічну морфему, наронімічне слово, паронімічне словосполучення. ПА відноситься до розряду

парадигматико-синтаї матичних явищ тому, що новий парадигматичний ряд, в який входять віртуальні одиниці (прототипи ПА), виникає під впливом комбінацій' їх актуалізованих репрезентантів (корелятів ПА), контексту всього повідомлення та синтагматичної моделі иаронімічного вислову, яка найчастіше позичається у одного із корелятів і накладається на все висловлювання.

4. Класифікація явищ ГІА ґрунтується на визначенні паронімі-чної атракції як родового поняття. В залежності від типу одиниць-учасників ПА в ній розрізняються такі різновиди: паронімія, парономасія, паронімічна ссмантизація повних омонімів та ЛСВ багатозначного слова, семантизація часткових омонімів, або омофонів, а також засіб деформації фразеологізму.

5. До стилістичних критеріїв ідентифікації ГІА в тексті відносяться: висування неиередбачуваного елемента на фоні передбачуваного або на фоні всього контексту, принцип хибного очікування, співвіднесення висунутого (актуалізованого) елемента з загальним змістом всього тексту, відхилення від норми на фоні додаткової упорядкованості. Стилістичний потенціал ПА синтезується стилістичним контекстом, мотивованим формальним, семантичним та стилістичним висуванням.

6. Основне цільове призначення ПА в заголовку полягає в передачі інформації в експресивно-оцінній формі. В зв'язку з цим ПА виконує слідуючі стилістичні функції: ПА як засіб створення асоціативно-образної номінації, коитактоустанов-ча функція ІТА, функція створення домінантної ролі заголовку в організації тексту, функція вираження основного текстового концепту, функція різнобічної характеристики названого текстового концепту, функція посилення емоційного впливу на адресата.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Мета й завдання дослідження визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку використаного фактичного матеріалу.

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, розкривається новизна, теоретична й практична цінність дисертації, апробація результатів дослідження.

У першому розділі розглядаються традиції висвітлення ПА в лінгвістичній літературі, викладаються та критично осмислюються різноманітні точки зору на це явище. Увага до взаємодії плану вираження та плану значення проектується на найдавніші епохи в історії мов людства. Досліджуючи співвідношення звучання та значення, імені та речі (як воно вивчалось класичною філософією), емоції та звучання (класична риторика), плану вираження та плану змісту, або позначення та позначуваного (за Ф. де Соссюром), форми та змісту (у російському формалізмі), звукового символізму та фонетичного значення (у Р.Якобсона), сучасні лінгвісти здійснили великий внесок у вирішення загальнотеоретичної проблеми. Але спеціальних робіт з дослідження па-ронімічних явищ не було до середини 60-х років XX ст., коли почастішали випадки цілеспрямованого застосування в мовленні слів, близьких за фонетичними ознаками. Таке явище отримало назву паронімія, або паронімічна атракція. Незважаючи на велику увагу з боку вітчизняних та зарубіжних вчених, питання про паронімічні явища залишається на сьогоднішній момент одним з найбільш дискутованих та недостатньо розроблених. В науковій літературі не відпрацьований єдиний та цілісний підхід до онтології складного і дуже поширеного у вжитку явища двобічної взаємодії подібних або ідентичних слів. Аналіз розбіжностей в дослідженнях паронімічних явищ свідчить про існування більш ніж десяти точок зору, які умовно об'єднуються в три напрямки. Перший - широке розуміння паронімії - найбільш традиційний; в його межах паронімами вважаються всі співзвучні слова. Другий напрямок - вузьке розуміння паронімії - відносить до паронімів тільки однокореневі близькі за звучанням слова. В роботах тре-

тього напрямку паронімія, иарономасія та паронімічна атракція розглядаються як синонімічні поняття. Пароніми визначені як винятково різнокореневі подібні слова. Звідси необхідним постає термінологічне визначення досліджуваного феномену.

Термін паронімічна атракція приймається нами для позначення навмисного зіткнення в мовленні формально подібних (аж до ідентичності) слів, при якому завдяки притягуваншо, або атракції схожих комплексів звуків/букв відбувається і атракція відповідних понять, внаслідок чого на рівні денотатів можуть формуватись нові поняття, а на рівні лексичних значень - нові комбінації сем. Генезис ПА полягає в тому, що вихідні одиниці (прототипи ПА), які являють собою віртуальні знаки, актуалізуються в кореляти ПА, одиниці мовлення. Кореляти ПА можуть бути як узуальними, так і оказіональними одиницями, а їх участь у ПА може бути як експліцитною, так і імпліцитною. В останньому разі індикатором присутності імпліцитного корелята служать: а/ семантичний контекст, тобто наявність семного набору (хоча б часткового) імплікованого корелята в підсумковому вислові, та б/ синтагматична модель цього домислюваного корелята (запозичені у нього типові лексико-граматичні валентності, які реалізуються в паронімічному висловлюванні).

Найважливіший формальний критерій ПА - це повторювані або ідентичні комплекси звуків/букв. Рівень формальної близькості слів-учасників ПА визначається з урахуванням кількісного фактора, має процентне вираження та обчислюється за формулою: (п х 100) : ш, де п - це сума всіх співпадаючих гра-

фем/фонем у корелятах ПА, а гп - сума всіх графем/фонем, які входять до формальної оболонки корелятів. Максимальний показник формальної близькості корелятів становить 100%, мінімальний - визначається емпірично і складає 50%. На рівень па-ропімічної атракції впливають також такі фактори, як ідентичність порядку послідовності співпадаючих фонем/графем в корелятах, позиційне розташування (ініціальне/фінальне) співпадаючих одиниць звучання/написання у корелятах, наявність римованої співзвучності.

. Стосунки між членами одного паронімічного ряду, па формальному рівні визначаються і методом трансформацій. Для англійських паронімічпих одиниць властиві трансформації альтер-

нуючого типу, аугменгативного, еліптичного, метатезного та споитетичного, які сприймаються як графємиі/фонемні заміни, що сигналізують про нові значення корелятів ПА. За ознакою формальної репрезентації розрізняються фонографемний тип ПА, графемний тип ПА, семантичний (омонімічний) тип ПА.

Зовнішня схожість паронімічних одиниць стає своєрідним пусковим механізмом до їх асоціативного переосмислення. Паронімічна семантизація відбувається тоді, коли в семних складниках корелятів ПА з'являється як мінімум одна спільна семантична ознака, відносно суттєва для об'єкту найменування. Така ознака (ознаки) стає тією «площею асоціативної аплікації», або контамінації, на якій грунтується конструювання умовної, домисленої внутрішньої форми з новим семантичним наповненням. Зовнішнє його вираження проявляється у паронімічній морфемі (складає 8% від кількості прикладів), паронімічному слові (42%), паронімічному словосполученні (50%).

У другому розділі здійснюється опис структурних типів па-ронімічної атракції в заголовках текстів засобів масової комунікації з урахуванням формально-семантичних характеристик досліджуваного явища. Обстоювана в роботі концепція виходить з того, що ПА - це термін родовий, спільний для ряду видових термінів, що позначають лінгвостилістичні засоби залучення до наронімічно атрактивної взаємодії формально подібних або то-тожніх слів. Амбівалентність змісту, провідна риса ПА, служить надійним критерієм при віднесенні до родового поняття ПА видових явищ паронімії (22,4% дослідженого матеріалу), пароно-масії (48,8%), семантизації повних омонімів та ЛСВ багатозначного слова (5,6%), семантизації часткових омонімів, або омофонів (7,8%) та засобу деформації фразеологізма (15,4%).

Паронімія як різновид ПА - це позиційне зближення в мовленнєвому ланцюжку лексичних одиниць з ідентичною кореневою морфемою, наприклад: « Victor Not Victorious» , про відмову провідної актриси приймати участь у номінації м’юзіклу "Victor. Victoria" на отримання театральної премії. Формальна тотожність кореневої морфеми спостерігається як у етимологічно споріднених слів, так і у етимологічно не зв'язаних, випадково подібних слів. В кореляції ПА можуть брати участь як узуальні пароніми, так і оказіональні одиниці, які виникають у процесі ав-

торського словотворення. Узуальні кореляти представлені в ПА похідними словами (однокореневими паронімами, які належать до різних частин мови), однокореневими словами, які належать до однієї частини мови, а також різними граматичними словоформами одного слова. Оказіональна паронімія - це ненормативне словотворення на грунті коренів мовної системи, яке відбувається морфемним накладенням (дериваційним способом), нетиповим для даної лексичної одиниці, наприклад: «Іп Vino Delectado», про виноробство, продукція якого приносить насолоду.

Парономасія - цс різновид ПА, при якому відбувається навмисне зближення в мовленні слів з різними кореневими морфемами, зовнішньо схожими. Хибне (звуконаслідувальне) наближення референтів, які мають подібну назву, призводить до створення несподіваної, «сенсаційної» формально-смислової кореляції, яка являє собою асоціативне співвіднесення смислових компонентів прототипів не споріднених між собою в узусі ні семантично, ні етимологічно, наприклад: «Chances with \Volves», назва статті про збереження і відтворення дикої природи, яка натякає на широко відомий фільм «Dances witli Wolves». Матеріал дослідження свідчить про появу нового ліигво-культурологічпого феномена - особливого різновиду парономасії, коли в ПА беруть участь мовні одиниці, які належать до різнонаціональних мовних систем (міжмовна парономасія). Прикладом слугує широко відомий рекламний заголовок «Слухайся своєї спраги. Пий Спрайт».

Подібність формальних ознак омонімів та JICB багатозначного слова сприяє їх залученню до паронімічної корляції; при такій ПА актуалізуються семантичні компоненти прототипів, які носять несистемний характер. Відбувається «перетинання» значень зі збереженням одного комплексу букв/звуків, наприклад: «A Proud Past, a Perfect Presan!», реклама консервованих бобів, що, на думку виробника, є відмінним подарунком.

Засіб обігрування в мові лексичних одиниць з ідентичною фонемною оболонкою, але диференційованих графічно та в семантичному відношенні, називається паронімічна омофонія. Зближення в мовленнєвому ланцюжку омофонів зумовлює актуалізацію їх інтегральних, диференційних, а також категоріальних

ознак, іцо, в свою чергу, призводить до ефекту амбівалентності, тобто до створення паронімічного висловлювання. Наприклад, стаття про життя короля рок-н-роллу Елвіса Преслі має заголовок «Prince of Wails», обігруючи два омофони Wales (принц Уельський) і wails - плач (натяк на сентиментальність пісень, що їх співав Преслі).

Паронімічно зумовлена деформація фразеологічних одиниць відбувається за участю всіх розглянутих засобів ПА і полягає в контамінації фразеологічної одиниці з формально подібним вільним словосполученням. Порушення лексичної упорядкованості компонентів фразеологізму при ПА викликає порушення посиленого очікування і створює великий емоційний вплив на адресата. Наприклад, реклама телефонів Nokia, для яких начебто не існує ніяких перепон, озаглавлена "Where there's a wall, there's а way", що перегукується з фразеологізмом «Where there's a will, there's a way».

Спільною для всіх структурних типів иаронімічіюї атракції є зміна семантичної мотивованості корелятів ГІА, або їх пеомоти-вація, складення компонентів їх змістової структури та утворення нового плану змісту, зумовлене синтагматичною моделлю заголовка і контекстом матеріалу, викладеного в статті, повідомленні. Підсумком семантичних видозмін при ПА стає вираження аналітичною, оцінково-критичного ставлення автора до оточуючої дійсності.

Третііі розділ присвячений виведенню стилістичного принципу вичленення ПА у тексті, розгляду особливостей виникнення стилістичного потенціалу ПА, а також виявленню та опису стилістичних функцій ПА в заголовку текстів засобів англомовної масової комунікації. Стилістичне функціонування пароніміч-ної атракції за таких умов визначається специфічною метою і завданнями, які стоять перед текстами подібної жанрової атрибуції. Орієнтація на оптимізацію і прискорення комунікативного процесу за умови відсутності сконцентрованої читацької уваги висуває завдання пошуку таких форм мовного вираження, які б фіксували та передавали предметно-логічну інформацію в до краю стислій, експресивно-оцінній формі. Своєрідність функціонування ПА полягає у вираженні аналітичного, оцінково-

критичного відношення автора до дійсності, що отримує особливу значимість при виборі заголовка.

Дослідження ПА в межах теорії висування дозволяє виділити критерії стилістичної релевантності даного засобу. До стилістичних засобів ідентифікації ПА в тексті відносяться: висування непередбачуваного елемента на фоні передбачуваного або на фоні всього контексту, принцип хибного очікування (який одначе не може бути універсальним критерієм стилістичної цінності ПА), співвіднесеність висунутого елемента з загальним змістом всього тексту, відхилення від норми на фоні додаткової упорядкованості. Формування стилістичного контексту, мотивованого інтеграцією формального, семантичного та стилістичного висування, свідчить про стилістичну цінність ПА. ГІаронімічна атракція як стилістичний засіб - це підпорядковане висуванню зіставлення в мовленнєвому ланцюжку формально подібних мовних елементів, яке стає чинником виникнення амбівалентності, що стає «згущеним» змістовим концентратом тексту, чиїм заголовком він виступає.

Стилістичний потенціал ПА утворюється стилістичним контекстом різних ступенів, який визначається нами як сегмент мовного ланцюжка довжиною від паронімічного висловлювання до цілого тексту; цей ланцюжок зумовлює реалізацію не тільки предметно-логічних значень прототипів ПА, але й додаткових смислів-конотацій. При висуванні ГІА як стилістичного засобу взаємодіють три рівня контексту: 1/ контекст першого ступеня -це мінімальний безпосередній контекст, як правило, парно') кореляції паронімічних одиниць; 2/ контекст другого ступеня передбачає включеність у кореляцію і самої синтагматичної моделі висловлювання, запозиченої, як правило, в імпліцитного корелята^/ контекст третього ступеня передбачає весь текст статті. Стилістичний контекст обіймає також макрокоптекст - базові знання комуніканта, які входять до тезаурусу культурної людини і алюзія на які включає їх в семантичний перегук, без реалізації якого ПА неможлива.

Стрижньову, текстоформуючу роль у заголовку виконує функція створення образно-асоціативної номінації при ГІА, оскільки основним цільовим призначенням заголовка є передача предметно-логічної інформації в експресивно-оцінній формі.

Домінуючою для ПА є також контактоустановча (інтригуюча) функція, зумовлена несподіваністю формально-смислових стосунків у паронімічному висловлюванні, які привертають увагу до тексту та встановлюють залежність між образністю та оцінністю.

Функціонально-комунікативна спрямованість заголовка з ПА сумарно може бути зведена до наступного: створення домінантної ролі заголовка в організації тексту, вираження основного текстового концепту, сприяння різнобічній характеристиці іменованого концепту тексту, посилення емоційного впливу на ко-муніканта.

Комбінаторика всіх функцій в процесі висування ПА в заголовку створює ефект зв'язування та фіксації інформативно важливих ознак тексту, представлених в оригінальному формально-смисловому комплексі ПА, унікальному сплаві інформації та експресії, який являє собою образну одиницю комунікації, відзначену авторською модальністю. Віднесення ПА до розряду стилістичного засобу стало, таким чином, можливим та правомірним в результаті типізації особливостей функціонування даного явища.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:

1. Воронюк О.В. О правильном использовании парони-мических единиц и их значении для культуры речи // 36. тез і доповідей до Всеукраїнської науково-практичної конференції «Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді». -Херсон, 1995.-С.103-105.

2. Voronjuk О. Paronomasia as the Missing Link between Homonymy and Polysemy // Труды молодых ученых: Міжнародне наукове видання. - Херсон - Киев - Санкт-Петербург, 1995. - С.92-100.

3. Voronjuk О. Paronymie Attraction as a Stylistic Figure // Миро-

вая культура. Традиции и перспективы: Міжнародний зб. наукових досліджень. - Киев - Москва - Херсон, 1995. -С.25-34. .

единицы, а иногда - создаются окказиональные единицы. ГГаро-нимическая аттракция может основываться на использовании иаронимии, парономасии, окказиональной семантизации полных омонимов и лексико-семантических вариантов многозначного слова, обыгрывании частичных омонимов, или омофонов; все вышепоименованные явления, в свою очередь, могут также принимать участие в паронимически спровоцированной деформации фразеологизма.

Ключевые слова: паронимическая аттракция, гтаронимичес-кая морфема, паронимическое слово, паронимическое словосочетание, амбивалентность, ассоциативное переосмысление, паронимическое высказывание,актуализация, массовая коммуникация.

Voronjuk O.V. Paronymie Attraction in Englishspeaking Mass Media Headlines. - Manuscript.

Thesis for Master's degree in philology (speciality 10.02.04 -Germanic languages), the Odessa State University, Odessa, 1998.

The following dissertation deals with a systemic approach to describing and analysing paronymie attraction as a stylistic device in general and in mass media in particular. Investigated are formal, semantic and stylistic criteria for identifying paronymie attraction in a speech chain, a typology of paronymie attraction is undertaken after formal, semantic and structural features, a formula is offered to calculate graphic and phonetic likeness of PA components, the problem of paronymie attraction is considered as a factor influencing the expressive organization of many-genre communication headlines. Paronymie attraction is defined as a phenomenon of unexpected mutual semantic convergence of words similar or alike in their sounding or graphic appearance, or in both, manifested in speech as a form of intentional re-valuation of traditional lexical units or sometimes as a new occasional unit. Paronymie attraction can be based on utilising paronymy, paronomasia, occasional semantisation of complete homoyms and lexico-semantic variants of a polysémie word, language play on partial homonymy, or homophony; all the

mentioned above phenomena can, in their turn, take part in a paronymically provoked deformation of a phraseological unit.

The key words: paronymie attraction, paronymie morpheme, paronymie word, paronymie word-combination, ambiguity, associative re-valuation, paronymie utterance, foregrounding, mass communication.