автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Переселение казаков и крестьян Украины на Кубань (1792-1917 годы)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Переселение казаков и крестьян Украины на Кубань (1792-1917 годы)"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

' . и Ііі

- 9 1ІЮ/1 1997 На правах рукопису

ПЕТРЕНКО ЄВГЕН ДЕМ'ЯНОВИЧ

ПЕРЕСЕЛЕННЯ КОЗАКІВ І СЕЛЯН УКРАЇНИ НА КУБАНЬ (1792- 1917)

07.00.01 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

КИЇВ -1997

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті історії України НАН України

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор В.Г.Сарбеіі

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Мицик Юрііі Андрійович;

кандидат історичних наук, старший науковий спіяробітник Кот Сергій Іванович

Провідна установа - Київський національний університет ім.Т.Шевченка

Захист відбудеться "2.6.."..........................1997 р. о :ІН... годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д50.17.01 для захисту дисертацій в Інституті історії України НАН України за адресою: 252001, Київ-1, вул. М.Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту, історії України НАН України (адреса: 252001, Київ-1, вул. М.Грушевського,4).

Автореферат розіслано .......1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої риди_у/ доктор історичннх наук ^¿.і> л і - Н.А.Шнп

т,

Актуальність дослідження. Вибір теми обумовлений тим, що незважаючи на значну кількість праць про міграційні рухи, і, зокрема про заселення Кубані, до цього часу не було цілісної, як в теоретичному, так і в конкретно-історичному плані праці про переселення • українських козаків і селян на Кубань з кінця XVIII • до початку XX ст.

Проблема міграції українського населення на Кубань являє великий інтерес з наукової і практичної точок зору. З науково-пізнавальної точки зору важливо прослідкувати причини і процеси переселення, розселення і зростання українського населення, ііого роль в освоєнні та економічному розвитку Кубані. Значимість проблеми міграції українців на Кубань у дореформениіі і порсформскиіі періоди визначається й тим, що вона с предметом пильного вивчення історії, історичної географії, демографії, етнографії, економічної статистики, мовознавства та інших наук.

Крім того, звернення до проблеми переселення українців на Кубань актуальне з огляду на пронеси державотворення, національного відродження, зростання зацікавленості громадськості історією України в цілому та історією міграційних процесів і зокрема осмисленням ролі українців у заселенні та освоєнні цього краю.

Ступінь досліджемості теми дисертації. З одного боку, проблеми, пов'язані з переселенням українських козаків і селян на Кубань, в тій чи іншій мірі розглядали майже всі дослідники історії Кубані, починаючи з 20-х років

XIX ст. З другого боку, є лише окремі наукові статті, присвячені цій проблемі. Таке становище не відповідає значущості теми для історії України. До питань, які традиційно припсріали увагу дослідників, можна віднести декілька головних: причини (переважно військово-політичні) переселення, хід переселення, чисельність переселенців, розміщення та умови існування мігрантів на нових місцях.

Кубанські історики першої полонини і середини XIX ст. (Я.Ґ.Кухареико, І.Д.Попко)(І) вбачали причини переселення українських козаків на Кубань з "милости царицы-матери". Дослідники розглядали переСчШення у відриві від аналізу соціально-економічного становища в Україні і в цілому в Росії.

Якісні зміни у вивченні міграційних процесів на Кубань відбулися у другій половині XIX - на початку XX ст. Переселенський рух на Кубань у 1792-1860 рр. вперше був серйозно досліджений Ф.А.Щербиною(2). Вчений, широко використавши у роботі матеріали архіву Кубанського козацького війська, дійшов висновку, що однією з головних причин пересолення Чорноморського війська на Кубань була "хиткість прав чорноморців на забузькі землі", побоювання, шо й з їхніми землями за р.Бугом "влада і поміїцикн можуть учинити так, як з запорізькими маетностями".

Наприкінці XIX - на початку XX ст. з'являється низка праць відомих вчених Ю.Є.Янсона, О.Л.Кауфмана, І.Л.Ямзіна(3), в яких досліджується розмір селянських наділів, рівень забезпеченості селян землею, необхідною для задоволення потреб селянської сім'ї та сплати податків, поглиблення кризи екстенсивних форм господарювання та вплив зазначених факторів на зростання переселенського руху.

Цікаві дослідження з теми, шо розглядається, належать українським історикам М.М.Аркасу, А.Ф.Кащенку, Д.І.Яворницьком 4). На думку дослідників, прагнення російського дворянства захопити широкі сіепові простори запорізьких земель не залишало місця чорноморцям у своєму благодатному краї. Але й скасувати Чорноморське військо російський уряд не міг, бо колишні (Запорожці хутко поповнили б непідвладну Росії Задунайську Січ. Вижитн.як військо, чорноморці могли лише ставши живим кордоном проти горців на неосвосних землях Кубані.

Радянська історіографія, не займалася безпосередньо розробкою проблеми переселення українських козаків і селян на Кубань. Тому за останні десятиріччя з'явилося тільки декілька монографій, що в тій чи іншій мірі

з

торкалися різких аспектів нього переселенського руху, а також статей, які досліджували процес заселення та етнічний склад населення Кубані. Серед цих наукових праць внрізнисгься робота В.А.Голобуцького(5), Вчений розглядає переселення Чорноморського козацького війська з-за Бугу на Кубань, ставлення різних соціальних груп до переселення, статистичні дані про переселенці», дас соціальну характеристику козацького господарства в Чорноморії (північно-західна част ина Кубані).

Грунтовно дослідили економічне становище селянства в Україні і таким чином розкрили головні причини переселень українських козаків і селян в кінці XVIII - першій половині XIX ст. вчені-історики І.О.Гуржій, Т.І.Лазанська, О.І.Путро(б).

Праці А.С.Бежковича і Л.Н.Чижикової(7) цінні тим, що розкривають історію заселення та етнічний склад населення Кубані. А.С.Бежкович, проаналізувавши заселення Кубанської області, приходить до висжЯГку, "що аж до першої світової війни на Кубані дійсно переважали українці". '

Про те, що тема переселень з України на окраїни Російської імперії в порсформсний період ще далеко не вичерпана, свідчать праці М.А.Якименка(8). Вчений розглядає економічні основи аграрних міграцій з України, особливості розпитку капіталізму в сільському господарстві України як фактору формування переселенських настроїв серед селянства і' приходить до внс/юпку, що “прагнення селян переселитися на нові місця... зумовлювалося цілим комплексом факторів, які зводилися загалом до їх економічного становища". ■

Окрему групу досліджень переселенського руху з України на Кубань складають праці українських вчених в діаспорі.

В "Енциклопедії Українознавства"(9) В.Кубійович, узагальнюючи відомості стосовно переселення українських козаків і селян на Кубань з кінця

XVIII до 1917 р., поряд з іншими дослідниками підкреслює той факт, що у

1860 р. на час об’єднання Чорноморського і частини Кавказького лінійного

військ у новостворснс Кубанське козацьке військо населення Чорноморці нараховувало 189000 осіб "майже самих українців“.

Ряд дослідників у діаспорі, такі як: II.Король, Н.ГІолонська-Васнленко,

О.СуЗтельннн(ІО) приділяють у своі'х працях увагу тим чи іншим аспектам проблеми переселення та освоения українцями Кубані.

З праць українських істориків суверенної України (з 1991 р.)слід відзначити монографію Я,В.Г>ойка(І І), яка цікава для нас тим, що розглядас спільні з нашим дослідженням регіони виходу переселенців, соціально-економічні причини селянських міграцій, переселенську політику російського уряду, а також нариси З історії українців Кубані Д.Д.Білого(12), де автор розглядас процес переселення українських козаків і селян на Кубань.

Об'єктом дослідженні) с процес міграції українських козаків і селян на окраїни Російської імперії у всіх його складових.

Предметом дослідження с причини і хід міграції, розміщення переселенців, процес заселення Кубані українськими козаками і селянами, їх закономірності та особливості, динаміка зростання чисельності українською населения краю, участь українців в економічному освоснні Кубані, суіь протиріч між корінним населенням (козаками) та іногородніми (переселенцями не військового стану, що мешкали на військовій території).

Регіоном досліджений с Кубань, територія в північно-західній частині Кавказу, яка включає в себе степовий простір, розташований на північ від иододілу р.Кубані. Раніше (1792-1860 рр.) ця територія складала адміністративно-територіальну одиницю: Землю Чорноморського війська і ча гину земель Кавказького козацькою війська. До того ж. у склад Кубані входить гірська частина, розташована на південь під вододілу р.Кубані до Чорного моря • так зване Закубання. У 1896-1917 рр. територія Кубані Ьсладалася з Кубанської області, що включала степову частину по правий бікр.Кубані і гірську частину, по лівий бік р.Кубані. Вся смуі а узбережжя Чорного моря, від Анапи до Гагри, складала Чорноморську губернію.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють кінець XVIII, XIX і початок

XX ст„ тобто період з початку заселення Кубані., у 1792р. першими переселенця ми з України - козаками Чорноморського ьійська - до ліквідації Росіііської імперії у 1917 р. Лптор виходив з того, шо період 1792-1917 рр. в історії українського переселенського руху с якісно ■ новим і набуває особливого значення в дослідженні проблеми міграції.

Визначення часових координат праці вимагає і проведення періодизації переселенського руху українських козаків і селян на Кубань.' Разом з іншими дослідниками Кубані автор виділяє два етапи переселенського руху: перший -1792-1861 рр. - військово-козацький, другий - 1861-1917 рр. • вільної аграрної міграції.

Метою дослідження с виявлення головних тенденцій, шо відбувалися в період міграції українських козаків і селян на Кубань у 1792-1917 рр., вивчення соціально-економічних процесів як регіону виходу населення, так і регіону його розміщення. При цьому головна увага зосереджена на вирішенні таких завдань: •

- розкрити колоніальну політику царизму та його роль п організації

переселення українських козаків і селян на Кубань; ,

- виявити соціально-економічні та військово-політичні причини міграції населення України в дореформсний і пореформений періоди;

• визначити початок і форми переселення на Кубань;

- проаналізувати співвідношення військово-козацької і народної колонізації Кубані;

- показати національний склад населення Кубані протягом 1792-1917

років;

- розглянутії роль українських переселенців у заселенні та освоєнні

Кубані; '

• розкрити станові протиріччя між іногороднім населенням і козаками та їх наслідки;

- з’ясувати, чому український національний рух на Кубані не набув великого поширення.

Методична і теоретична основи дисертації грунтуються на принципах діалектики іі історизму. Підхід до розгляду суспільних процесів здійснюється з метою розкриття закономірностей їхнього розвитку в тому вигляді, в якому вони відбувалися в дійсності, в реальному часі. Основні методи дослідження -проблемно-хронологічний, порівняльний та аналітичний: події і явища аналізуються в їх порівнянні, послідовності зміни в ході історичної еволюції.

Теоретичною основою дослідження насамперед стали положення, які містяться в працях відомих представників ряду наукових спеціальностей (істориків, етнографів, демографів) А.С.Бежковича, А.В.Бойка, .Я.В,Бойка,

В.О.Голобуцького, В.П.Громова, І.О.Ґуржія, В.М.Кабузана, О.А.Кауфмана, ГІ.П.Короленка, Н.Короля, М.Н.Лещенка, Т.І.Лазанської, Ф.Є.Лося, Л.В.Македонова, Л.М.Мельникова, І.Д.Попка, В.О.Потто,

О.Погребинського, О.П.Пронштейна, О.І.Путро, Н.Стороженка, А.В.Фадеева, Є.Д.Фе;:іцина, С.А.Чекменьова, Ф.А.Щербини, І.Л.Ямзіна, Ю.Є.Янсона, М.А.Якименка, В.К.Яцунського. .

Джерельна база дослідження складається з архівних і друкованих документів. До архіпних матеріалів належать документи Центрального державного історичного архіву України в м.Києві (ЦДІА України). Особливий інтерес серед фондів архіву для нас мають документи Канцелярії Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора 1796-1916 рр. (Ф. 442), матеріали фонду Святополка-Мирського Д.І. 1843-1898 рр. (Ф. 2056), Канцелярії тимчасового Харківського генерал-губернатора (Ф. 1191), Слобідсько-Украіїоького губернатора (Ф. 1958), Харківського

намісницького правлінню, (Ф. 1709), Катеринославського .намісницького

ііравлішш (Ф. 209).

У Державному архіві Краснодарського краю (ДАКК) зосереджена більшість з документів, ідо дійшли до нас і розкривають процес переселення та освоєння Кубані українськими козаками і селянами в кіпці XVIII - на

початку XX ст. Найбільшу цінність серед матеріалів ДАКК становлять документи Канцелярії кошових і військових отаманів Чорноморського козацького війська 1783-1870 рр. (Ф. 249), Канцелярії на іальника Кубанської області і Наказного отамана Кубанського козацького війська 1870-1917 рр. (Ф. 454), Військової канцелярії Чорноморського козацького війська 17941842 рр. (Ф. 250), Військового правління Кубанського козацького війська, 1842-1888 рр. (Ф. 252), Військового штабу Кубанського козацького війська 1871-1917 рр. (Ф. 396), Переселенського комітету Чорноморського війська (Ф. 345).

Матеріали Кримського районного архіву ЗАГСу Краснодарського краю дозволяють простежити за становищем переселенців уЗакубанні, безпосередньо в місцях їх поселення. Записи в метричних книгах станиць Натухаєвського військового округу (Кримській, Неберджасвській, Нижньо-Баканській) дають змогу виявити демографічну ситуацію конкретно по кожній станиці, і навіть сім'ї, з часу заснування станиць у 1862 р. до 1920 р.

З опублікованих документів найбільшу цінність для нас мас Повне зібрання законів Російської імперії (ПЗЗ), яке містить важливі укази, що стосуються Чорноморського, Катеринославського, Усть-Дунайського Буджацького, Азовського, Кубанського козацьких військ, переселення колишніх реєстрових козаків з України на Кубань, подальшого вільного' переселення українців (у другій половині XIX - на початку XX ст.) і положення мігрантів (іногородніх) в Кубанській області.

Поміж надрукованих джерел, в яких ■ містяться узагальнюючі статистичні відомості, слід виділити перший загальний перепис населення Російської імперії 1897 р. і сільськогосподарський перепис населення 19161917 рр. ,

Тритомне зібрання історичних матеріалів з історії Кубанського козацтва І.І.Дмитренка дає можливість на фактичному матеріалі прослідкувати всі колізії переселення Чорноморського війська і перші роки його існування на Кубані. .

Значна кількість фактичного матеріалу, статистичних даних по ■ народонаселенню Кубані, чисельності переселенців, козаків та іногородніх в Кубанській обл. була опублікована центральним статистичним комітетом та історЛкамн-красзнавцямн Ф.А.Щербиною, І.! .Дми гренком, Є.Д.Феліциним, І.В.Бенткоиським, П.П.Короленком в таких серійнії" виданнях, як: 'Кубанский, сборник", "Киевская старина", "Кубанский календарь", "Памятная книжка Кубанской области", "Кавказский календарь".

' Праці Статистичного бюро Полтавського губернського земства дають наочне уявлення про ставлення законодавства, адміністрації, преси і Полтавського земства до'переселенського питання за період з 1894 по 1901 РР.

З , публікацій радянських часів слід відзначити матеріали Загальносоюзного перепису населення 1926 р. та збірники документів і матеріалів з історії селянського руху в Україні середини XVIII - 1861 р.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що: -

1. Вперше в істеричній літературі проблема переселення та освоєння Кубані українськими козаками і селянами, що в дореформений і пореформеннй періоди (1792-1917 рр.) складали найбільшу етнічну спільноту Кубані, стає предметом спеціального комлексного дослідження.

2. Аналізується широке коло спеціальних робіт з історії українського козацтва, селянства, переселенського руху, в результаті чого автор доходить висновку, що історіографія питання фрагментарні:' і розрізнена, оскільки спеціально воно в зазначеній постановці не розглядалося.

' 3. Автор зробив спробу по-новому осмислити окремі теоретичні

положення, що склалися ..) історичній літературі, переглянути стереотипні оцінки історії переселення і освоєння Кубані українцями. ■

4. Узагальнюється й систематизується' попередній досвід вивчення міграції українських козаків і селян на Кубань як першооснови і вирішальної сили в заселенні та господарському освоєнні незаселеного краю.

5. Переселення на Кубань досліджується як одна із складових широкого іі чнсельного переселенського руху українців переважно на окраїни Російської імперії, а Кубань розглядається як регіон, що має специфічні риси соціальної структури населення.

6. Новим і самостійним дослідженням с аналіз проблем, пов'язаних з формами й особливостями переселення і розміщення мігрантів у дореформений і гіореформений періоди, із встановленням динаміки приросту українського населення Кубані протягом 1792-1917 рр.

7. Автором докладно розглядається весь комплекс причин переселення українських козаків і селян, а також урядова політика з питань заселення та господарського освоєння Кубані.

8. Розкривається роль військово-козацької і народної міграції українських козаків і селян на Кубань.

9. Переосмислюється значення колонізації Кубані, як єдиного в своєму

роді регіону поселення сотень тисяч українських козаків. ‘

10. Простежується політика царизму щодо знесилення українського

козацького стану, видалення з України більшості козацьких військових формувань. •

11. Подасться склад переселенців Чорноморського, Усть-Дунайського Буджацького, Катеринославського та Азовського козацьких військ, що мігрували на Кубань.

12. Простежується використання імперським урядом Росії українських козаків як першопрохідців на неосвоєних землях у важких природних, економічних і військових умовах.

До наукового обігу вперше вводиться значна кількість документів, в т.ч. архівних, які раніше не використовувалися. Вони дозволяють оцінити всю складність освоєння Кубані та вирішальну роль українських козаків і селян у цьому процесі.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її фактичний матеріал, наукова інтерпретація і висновки можуть бути використані прн

розробці широкого кола проблем з історії України кінця XVIII • початку XX ст., українського козацтва, переселенського руху козаків і селян з України на Кубань, українсько-російських відносин; при підготовці

узагальнюючих наукових робіт, підручників, популярних нарисів, уклгдеині вузівських. та шкільних програм, л-кційних . курсів. Фактичний матеріал придатний для краєзнавчої роботи, зокрема, в Полтавській, Чернігівськії», Харківській, Київській, Кіровоградській, Одеській, Дніпропетровській областях.

Апробац'ш результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації доповідалися автором на ряді наукових конференцій (міжнародній, республіканських і регіональних). Результати дослідження знайшли відображення в семи публікаціях. Матеріали дисертації використовувалися автором у практичній роботі з офіцерами збройних сил України та членами громадської організації "Українське козацтво". Дисертація обговорювалася на засіданні відділу історії України XIX -початку XX ст. Інституту історії України НАН України.

Структура дисертації відповідає меті та завданням дослідження. Вона складається із вступу, двох розділів, висновків, приміток, списку використаних джерел та літераіури і таблиць. Обсяг дисертації 184 сторінки.

Основний зміст дисертаційного дослідження

У вступі обгрунтовано вибір теми дисертаційної роботи та її актуальність, визначено об'єкт, предмет, географічні і хронологічні рамки дослідження, сформульовано його мету і завдання, означено методичну та науково-теоретичну основу дисертації, її наукову новизну, практичне значення та апробацію, схарактеризовано стан наукової розробки теми та її джерельної бази.

У розділі І "Переселення українських кйзаків і селян на Кубань (1792-

1861 роки)", що складається з таких параграфів: "Соціально-економічні та військово-політичні передумови міграції українських козаків і селян на Кубань"; "Організоване переселення українських козацьких формувань

(кінець 18 - середина 19 ст.)"; "Масове переселення осіб козацького стану з України на Кубань"; "Соціально-економічні та віііськово-політіїчні наслідки переселення українських козаків і селян на К) бань" розглядається криза феодальних форм господарювання в Україні, що вела, з одного боку, до скорочення козацьких і селянських наділів, зростання малоземелля і безземелля, а з другого-до збільшення повинностей, які вони виконували. Підупале господарство не забезпечувало селянській сім'ї прожитковий мінімум і сплату податків. У спою чергу, скорочення податкових надходжень породжувало хронічну недоїмковість і подальше зубожіння селянства. Малоземелля змушувало козаків і селян розорювати всі більш-менш придатні для землеробства землі, вдаватися до оренди та відходництва і нарешті, як на крайню міру, зважуватися на переселення. (Дис.- С.37-45).

В той же час відсутність юридично закріпленої за Чорноморським козацьким військом землі породжувала невизначеність, соціальну напругу, послаблення господарської забезпеченості козацтва і значною ' мірою відбивалося на його настроях і боєздатності.

Поглиблення економічної кризі) викликало загострення проблем соціальних і змушувало російський уряд шукати вихід у масовому виселенні українських козаків і селян на окраїни імперії, і зокрема, на Кубань, використовуючи їх одночасно як знаряддя своєї колоніальної, загарбницької політики. ■

Організоване переселення українських козацьких формувань на Кубань відбувалося протягом 1792-1865 рр. Після розгрому О.Суворовим ногайської орди в Кубанських степах і виселення решти її на Південний Урал територія степового ГІрикубання на початку 90-х років XVIII ст. стала безлюдною. Згідно указів Катерини II від ЗО червня .і 1 липня 1792 р.,

Чорноморському війську передавалися ' у вічне володіння Фаногорійський півострів і землі на правому боці Кубані . Чорноморці здійснили переселення з-за Бугу на Кубань чотирма групами і двома шляхами: морем на човнах і суходолом на конях і підводах.

"Переселення в обох випадках носило масовий характер, і в російській історії... не було ще випадку подібних масових переселень".

Перша група чорноморців у кількості 4000 козаків прибула морем на Тамань 21 серпня 1792 р. Протягом 1792-1794 рр. з-за Бугу на Кубань переселилося 18171 особа об.ст. Згодом поступово підійшло ще 7000 сімейних і безсімейних козаків, що загалом складало більш 25000 осіб об.ст. (Дне,-С.45-51). .

' Другим масовим виходом із Слобідсько-Української губернії на Кубань стало переселення на Кавказьку лінію, з дозволу російського уряду, в 18011804 рр. 3655 осіб чоЛ. ст. колишніх Катеринославських козаків, які заснували на місці поселення 5 станиць і складали Кавказький козацький полк. (Дне.- С.51-53).

Протягом 1807-1810 рр. з України на Кубань переселилося 662 особи об.ст. скасованого Усть-Дунайського Буджацького козацького війська. (Дис,-С.53-55).

Окрему групу г. переселенців у Чорноморію складали козаки Задунайської Січі, що тікгиіи з Туреччини чи прямо в Чорноморію чи в Усть-Дунайське Буджацьке або Бузьке військо, з яких потім переходили в Чорноморське військо. У держархіві Краснодарського краю нам вдалося знайти відомості на переселення 162 задунайських запорожців, які згідно розпорядження властей були розселені по декілька осіб по всій Чорноморії. (Дис.- С.55-57). . ' ‘

Останнім актом зорганізованого урядом переселення з України на Кубань козацьких формувань став перехід у 1862-1866 рр. в Закубання 1117 сімей Азовського козадького війська. (Дис.- С.57-61).

Таким чином, Кубанське військо - останній загін запорізького козацтва, єдина формація українського козаЦтва, яка залишилася до кінця існування російського самодержавства, увібрало в себе з України 38824 особи об.ст. Чорноморського, Катеринославського, Усть-Дунайського Буджацького, Азовського козацьких військ і козаків Задунайської Січі(ІЗ),

переселених п процесі військово-козацької колонізації Кубані в організованому порядку з відома і при підтримці російського уряду.

У 1809-1811 рр. російський уряд вдається до масового переселення осіб козацького стану з України на Кубань, викликаного гострою потребою Чорноморського війська в людях для відбування військової повинності на кордоні та освоєння степових просторів Прикубання. Загалом з 1809 по 1811 рр. з Полтавської і Чернігівської губ. в Чорноморію переселилося 41635 осіб об.ст. (Дне,- С.61-65).

У 1820 р. знову виникло питання про переселення в Чорноморію. Причиною переселення було прагнення російського уряду "вислати з Малоросії волелюбний елемент, що розчарувався у своїх сподіваннях" на повернення колишніх прав і вольностей за швидке сформування козаками 15 полків у 1812 р. Матеріали ДАКК за червень 1826 р. містять відомості про переселення з 30 серпня 1821 р. по 17 серпня 1825 р. на Кубань 53072 осіб об.ст. (14). (Дис,-С.65-68). .

Протягом 1832-1837 рр. при активному сприянні російського уряду з України в Закубання було переселено біля 3000 осіб об.ст. анапських поселенців та у 1834-1845 рр. - 185 відставних козаків і солдат з числа українських козаків. .

У 1848-1849 рр. відбулося нове масове переселення козаків з Полтавської, Харківської і Чернігівської губ. на Кубань, зумовлене високою смертністю серед населення Чорноморії, нестачею козаків для несення військової служби та робочих рук для освоєння земель. За два роки загалом перейшло в Чорноморію 14227 осіб об.ст. (Дис. -С.74-75).

У 1858-1859 рр. в горішніх станицях Східного Закубання поселено близько 7300 осіб об.ст. українських поселенців, а в 1864 р. на узбережжі Чорного моря 600 міщан з міста Миколаєва. У кінці XVIII - першій половині

XIX ст. відбувалась і стихійна міграція козаків і селян з України на Кубань або з дозволу влади, або у формі стихійних чи організованих втеч.

Таким чином, протягом 1809-1864 рр. на Кубань організовано за розпорядженням російського уряду було переселено 120019 осіб об.ст. українських козаків і селян(15).

Вагомими були соціально-економічні та військово-політичні наслідки переселення українських козаків і селян на Кубань у дореформений період. Соціальний склад населення. Чорноморії визначався структурою переселенців. Найбільшою становою групою були козаки. Відбувався також постійний процес виділення служивого дворянства, яке прагнуло отримати права спадкового дворянства. Третьою за чисельністю становою групою в Чорноморії, після козаків і дворян, було духовенство, яке у дореформений період складали переважно вихідці з козацького середовища. Невеличку групу в 1858 р. становили кріпаки - 524 особи об.ст. і відставні солдати - 144 особи. За національним складом Чорноморія являла собою суцільну масу українського населення. (Дис.- С.78-80). ч

Про розшарування, яке посилювалося в середовищі козацтва, свідчить, зокрема, розвиток.хуторського господарства. Чисельність хуторів, що, як правило, належали заможним козакам, постійно зростала. У 1802 р.’ їх було 1760, а в 1860 р. число їх досягло 3520. (Дис.- С.79).

З початком заселення Кубані майже одночасно стали виникати і розвиватися два види господарської діяльності: господарство військове і козацьке, приватне. Військове господарство складалося з таких галузей, що в першу чергу давали кошти на суспільні потреби. Такими були рибальські заводи, яких у 1823 р. нараховувалося 45, і солепромисловість. Згодом у війську виникли цегляний, кінний, вівчарний заходи, суконна фабрика та військова друкарня. Між галузями приватного господарства протягом всього дореформеного періоду перше місце займало тваринництво, всі види якого -коневодство, вівчарство, розведення великої рогатої худоби - складали головне багатство краю. Землеробство виконувало допоміжну функцію і мало суто споживчий характер. У 1830 р. рілля разом із садибами і вигонами складала лише 6,2% загальної площі землі. Ремісництво в Чорноморії було

слабо розвинуте. У 1857 р. рахувалося всього 1020 ремісників. У цьому ж році у війську рахувався 201 завод, в тому числі олійницьких заводів - 113, цегляних - 45, шкіряних - 32, гончарних - 5, салотопних - 5, броварних - 1. З перших років поселення чорноморців на Кубані розвивалась мінова торгівля з горцями. В 40-х роках XIX ст. в Чорноморіі' було 7 мінових дворів і щорічно відбувалося біля ЗО ярмарок. (Дис,- С.80-84).

Соціально-економічний розвиток Кубані в дореформений період відбувався в складних військово-політичних умовах. Ствердження Росії на Кавказі проходило в гострій боротьбі з Туреччиною, Іраном і західноєвропейськими державами, які постійно втручалися в політичну боротьбу в цьому регіоні. З початку свого існування на Кубані Чорноморське військо брало участь майже у всіх війнах, які вела Росія в кінці XVIII -першій половині XIX ст., починаючи з походів у Польшу (1794 р.) і Персію (1796 р.) і кінчаючи Кримською війною (1853-1856 рр.). Крім того, чорноморці змушені були брати участь у нескінченних походах і битвах із закубанськими горцями протягом майже півстолітньої Кавказької війни. До того ж, на них лежав їх постійний обов'язок по охороні кордону вздовж р.Кубані.

У розділі II "Міграції українських козаків і селян на Кубань (друга половина XIX - початок XX ст.)", що складається з таких параграфів: "Економічні основи міграції українських козаків і селян з України на Кубань у період утвердження капіталістичних (ринкових) підноснії"; "Міграції українських козаків і селян на Кубань та їх особливості"; "Соціально-економічні і політичні наслідки переселення українських козаків і селян на Кубань" розілядається економічне становище козаків і селян України другої половини XIX - початку XX ст. Воно визначалося тим, що за цей період відбувалося повсюдне скорочення земельних наділів при природному збільшенні населення. Платежі і повинності не відповідали прибутку селянського господарства, надільні землі не відповідали потребам двору та робочим силам сім'ї при існуючій системі господарства. Крім цього, оранка

земель дійшла до крайніх меж, ідо привело до значного скорочення випасів і зменшення тваринництва, а це в свою чергу - до падіння продуктивності селянських надільних земель. Оренда землі набула широкого розвитку, ціни на землю настільки зросли, що стали не під силу малозабезпеченим категоріям селянства. До того ж, високі ціни на землю давали можливість купувати земельні наділи незначній частині заможного селянства. Заробітки при зниженні оплати праці не давали належної підмоги в господарстві. Нарешті, неможливість забезпечити сім'ю продовольством, утримати господарство на відповідному рівні, сплатити податки і недоїмки - все це разом взяте штовхало частину селян і козаків на переселення з України в інші регіони Російської імперії і, зокрема, на Кубань, тобто в Кубанську обл. і Чорноморську губ. (Дис.- С.89-100).

З розвитком капіталізму міграційні процеси в Російській імперії посилились і набули нового характеру. Якщо на першому етапі переселення козаків і селян з України на Кубань відбувалося внаслідок ініціювання його самодержавством і було пов'язане з прагненням використати військові козацькі формування для колонізації цих земель, то другий етап визначався самостійною міграцією населення. їх прагнення до переселення були спричинені головним чином економічними, а не військово-політичними факторами. • .

Після реформи 19 лютого 1861 р. російський уряд в масштабах держави тривалий час негативно ставився до селянських переселень, але на Кубані він змушений був ще деякий час докладати зусилля, аби залучити переселенців з усієї імперії і, зокрема, з України, для колонізації Закубанських земель. Планомірне і широкомасштабне заселення Закубанських станиць на Західному Кавказі почалося ще в 1858 р., проте можливості для швидкого освоєння цих земель відкрило "Положення про заселення передгір'їв західної частини Кавказького хребта кубанськими козаками та іншими переселенцями з Росії" від 10 травня 1862 р. Положення вносило істотні зміни в землеустрій Кубанського козацтва: допускалася приватна власність на

землю і поселення осіб нскозацького стану на військових землях, що дало поштовх до початку масового переселення на Кубань. За 5 років, з 1861 по 1865 рр., в Закубанні поселено до 16 тисяч сімей, себто майже стільки, скільки вимагалося положенням ІОтрапня 1862р.(16). (Днс.- С.100-105).

Законом від 29 квітня 1868 р. переселенням на території всіх козацьких військ було надане право селитися і набувати власність в землях козацьких військ, не питаючи на те дозволу ні військового керівництва, ні станичної громади. Отримавши можливість жити осіло в Кубанській області, селяни тисячами рушили на Кубань, і протягом 15 років запільна їх кількість в області зросла до 250000 осіб. (Днс,- С.ІО6-107).

Протягом 1876-1893 рр. лише з Полтавської губ. в Кубанську обл. і Чорноморський округ переселилося 4641 сім'я або близько 28000 осіб об.ст. українських козаків і селян, що складало біля чверті всіх переселенців з Полтавської губ. за ці роки, причому більше половини всіх переселенців були козаками. (Дис,-С. 109-110). .

Потік переселенців а Кубанську обл. і Чорноморський округ з кожним роком збільшувався. У 1861 р. в Кубанський обл. при населенні 393081 особа об.ст. іногородні налічували 5243 особи об.ст., а в 1874 р. серед всього населення області, що становило 795260 осіб об.ст., їх вже нараховувалося 110812 осіб об.ст. З 1874 р. по 1896 р. іногороднє населення області збільшилося майже у 6,5 разів, в той час, як козацьке населення за той же період часу збільшилося лише у 1,5 раза. На початку 1897 р. іногороднє населення області майже зрівнялося за кількістю осіб з козацьким населенням Кубанської області.

За переписом 1897 р. в Кубанській обл. мешкало 1923419 осіб об.ст. Іногородні, що переселились з України на Кубань, нараховували 377340 осіб об.ст., в тому числі: 114618 осіб з Харківської губ., 89769 осіб з Полтавської губ., 66014 осіб з Катеринославської губ., 44598 осіб з Чернігівської губ., 21815 осіб з Таврійської губ., 18809 осіб з Херсонської губ., 18678 осіб з

Київської губ., 2583 особи з Подільської губ., 456 осіб з Волинської губ. (Дис.-С.Ш). .

За місцем походження все іногороднє населення Кубанської обл., що складало 835507 осіб об.ст. (крім ¡мігрантів з іноземних держав), розподілялося таким чином: з 9 губерній України переселилося 377340 осіб об.ст., або 45,16%, з 41 губернії Росії - 354982 особи об.ст., або 42,48%, за походженням з Кубанської обл. і Чорноморської губ. було 87688 осіб

об.ст., або 10,49%, решту переселенців складали вихідці зрізних національних регіонів Російської імперії. Але якщо врахуємо відсоток українців у таких змішаних в етнічному плані губерніях і областях як Воронезька, Курська, Донська, Бесарабська,Люблінська, Ставропольська, то отримаємо такі дані: 60,3% переселенців - українці, 37,9% - росіяни, 1,8% -переселенці з національних околиць Російської імперії(17). Це помітно міняє кількість іногороднього українського населення Кубані в кінці XIX ст. (Дис.-С.111-113).

За рідною мовою українці на Кубані складали 49,1%, росіяни - 41,1%. Проте розподіл за рідною мовою не дає правдивого уявлення про національний склад населення Кубані.

Згідно загальносоюзного перепису населення 17 грудня 1926 р.

✓ ' українців на Кубані налічувалось 1644518 осіб об.ст., або 49,2%, росіян -1428587 осіб об.ст., або 42,7%, тобто і в першій чверті XX ст. українці чисельно складали найбільшу етнічну спільноту Кубані. (Дис,- С. 115).

Суттєвими були соціально-економічні і політичні наслідки переселення українських козаків і селян на Кубань. Величезний приплив переселенців радикально змінив обличчя Кубані, перетворивши її на регіон з розвинутим сільським господарством, переробною промисловістю і торгівлею. Переселенці були основним контингентом найманої робочої сили, головними виробниками сільськогосподарської продукції. Крім роботи по найму, значна кількість переселенців займалася хліборобством, орендуючи землю у приватних осіб, у станичних громад або у війська. У кінці XIX ст. у

Кубанській обл. переселенці серед працівників у сільському господарстві складали 73,8%, в промисловості, транспорті, торгівлі - 78,9%. (Дис.- С.117-120).

На Кубані (Кубанська обл. і Чорноморська губ.), що займала площу 87671,5 кв. верст, вкінці XIX ст. земельний фонд складав 9381765 дес. родючої землі. За декілька років активного освоєння цих земель козаки та іногородні перетворили Кубань у важливий регіон імперії по експорту хліба за кордон. (Дис,-С. 121).

У зв'язку з масовим припливом переселенців на Кубань і скороченням

її

кількості вільних земель стали загострюватися стосунки між козаками та іногородніми. Останні, на відміну від козаків, як правило, не мали своєї землі і платили за присадибні ділянки посаженну платню, розмір якої зріс за 18701889 рр. з 2 до 5 коп. за квадратний сажень і складав 120 крб. за 1 десятину. Між обома основними станами на Кубані - козаками та іногородніми -пролягала глибока економічна і соціальна прірва, хоч обидві групи складалися переважно з українців. Вплив іногородніх, їх роль у житті Кубанської обл. постійно зростали, тому іногородні, обжившись на нових місцях, скоса дивилися на основні права господарів краю козаків і не проти були частину цих прав відібрати собі на користь. (Дне.- С. 122-127).

Соціально-економічна нерівність між козаками та іногородніми обумовила поступове формування відмінностей в їх політичній орієнтації. Іногородні, як правило, підтримували соціалістів і в своїх вимогах на перше місце ставили аграрне питання. Козаки в більшості підтримували російську партію кадетів і вимагали надати безземельним іногороднім землю з загальнодержавного фонду за межами Кубані.

Ще до початку першої російської революції на Кубані розпочала свою діяльність Революційна українська партія (РУП), що виникла у 1900 р. в Україні, а в серпні 1906 р. було засновано товариство "Просвіта". Активну революційну роботу на Кубані вели члени РУП С.Ерастов, С.Петлюра,

І.Ротар, М.Рябовол. Проте станова роз'єднаність, ворожнеча між козаками

та іногородніми, що в більшості також були українцями, перешкоджали поширенню українського національного руху на Кубані. Під час революції 1917 р. гострі протиріччя між козаками та іногородніми, що накопичувалися протягом десятиліть, вибухнули з усією силою. (Дис,- С. 127134).

У заключній частіші дисертації викладемо оснооні положення, що виносяться автором на захист:

1. Переселення на Кубань українських козаків у кінці XVIII - першій половині XIX ст. було проявом колонізаційної, переселенської політики російського самодержавства, спрямованої на знесилення Козацтва в Україні і використання його в охороні південних кордонів імперії та освоєнні необжитих просторів Кубані.

2. Козацькі війська змушені були переселятися на неосвосну і небезпечну у військовому відношенні Кубань, щоб не бути остаточно зліквідованими в Україні.

3. Чорноморське козацьке військо, іцо протягом 1792-1866 рр. увібрало в себе близько 160000 козакій з України, в неймовірно важких умовах не тільки вистояло в багаторічній Кавказькій війні, а й забезпечило економічний розвиток Кубані.

4. Переселення селян і колишніх реєстрових козаків на Кубань в кінці

XVIII - на початку XX ст. було зумовлено такоік розвитком капіталістичних відносин, загостренням аграрного питання в Україні та наявністю вільних земель на Кубані.

5. Протягом 1792-1917 рр. українці-козаки та іногородні чисельно складали найбільшу етнічну спільноту Кубані.

6. Українські переселенці • козаки і селяни внесли вирішальний вклад в освоєння та господарський розвиток Кубані в кінці XVIII - на початку XX ст.

7. Соціально-економічні і політичні протиріччя між козаками та іногородніми, що в більшості складалися з українців, заважали їх

національній консолідації та підвищенню рівня національної і політичної свідомості.

Примітки

(1)Кухаренко Я.Г., Туренко А.М. Исторические записки о войске Черноморском // ІСнеаская старина,- 1887.- N З,-С.494-536; N 4 -С.721-746; N 5 • С.125-151; N 6 - С.335-378; ГІопко 1.Д. Черноморские казаки.• СПб., 1858.

(2)Щербіша Ф.А. История Кубанского казачьего войска.• Вкатерииодар, 1910,- Т.I; 1913-Т.П.

(3)Янсон Ю.Э. Опыт статистического исследования о крестьянских наделах и платежах,- СПб., 1877; Кауфман A.A. Переселение и колонизация.-СПб., 1905; Яшин И.Л. Переселенческое движение в России с момента

О

освобождения крестьян,- Киев, 1912.

(4)Аркнс М.М. Історія Українн-Русі.- СПб., 1908; Кшценко А.Ф. Оповідання про Славне Пінсько Запорожське Низове,- Катеринослав, 1917; Яворшшькиіі Д.1. Українсько-руське козацтво перед судом історії II Україна.-1991.

(5)Голобуцкнй В.А. Черноморское казачество,- Кнез, 1956.

(6)Гуржііі 1.0. Розклад феодалмю-кріпосішцької системи п сільському господарстві України першої половини XIX ст.- Київ, 1954; Лазамская Т.И. Государственные крестьяне Украины в период кризиса феодальнокрепостническом системы.• Киев, 1989; Путро А.И. Лепобережиая Украина в составе Российского государства по второй половине XVIII века,- Киев, 1988.

(7)Ііежко»ич A.C. История эасеяечия Кубани II Дохлады Географического общества СССР. Отд. этнографии. 1962-1965.- Вып.2.- Л., 1966,- С.26-44; Чижикова Л.Н. Заселение Кубани и современные этнические процессы // Советская этнография,- 1963.• N 6,- С.25-38.

(8)Якименко П.А. Переселение крестьян Украины на окраины России в период капитализма (1861-1917 гг.).- Дисс.... докт. нет. наук - Полтава, 1988;

его же. Аграрные миграции в России (1861-1917 гг.) // Вопросы истории.• 1983.-N3.-0.17-31.

(9)Енциклопедія Українознавства,- Париж - Нью-Йорк, 1962,-Т.IV.

(10)Король Н. Українське козацтво - родоначальник кінного війська Московії - Росії - Нью-Йорк, 1963; Полонська-Василенко Н. Історія України.-Київ, 1995.- ТЛІ; Субтельний О. Україна: історія.- Торонто, 1988.

(11)Бойко Я.В. Заселение Южной Украины 1860-1890 гг.-Черкассы,

1993.

(12)Білий Д.Д. Малиновий клин. Нариси з історії українців Кубані.-Київ, 1994.

(13)ЦДІА України, ф.1958, оп.1, спр.441. ДАКК, ф.250, оп.2, спр.151,-Т.1, 167, 191, 193; ф.396, оп.І, спр.11328.

(14) ДАКК, ф.250, ол.2, спр.493, арк.І5. '

(15) ДАКК, ф.249, оп.1, спр.192, 1760, 1832; ф.250, оп.2, спр.201, 493,

877, 1413; ф.252, оп. 1, спр.638, 774, 775, 824, 829, 1249, 1463, 2196. 2299. 2302, 2328; ф.345, оп.1, спр.1, 168; ф.670, оп.1, спр.21.

(16)ЦДІА України, ф.442, оп.39, спр.460. ДАКК, ф.350, оп.1, ’ спр.З.

Ведомость о русской колонизации Закубанского края на Западном Кавказе II Кубанские областные ведомости,- 1894,- N 25, 27. Архіви ЗАГСу м.Кримська і Кримського району Краснодарського краю И Метричні книги церков станиць: Кримської, Неберджаєвської, Нижньо-Баканської за 18631917 рр. .

(17)Македонов Л.В. Население Кубанской области по данным вторых

экземпляров листов переписи 1897 г.- Екагеринодзр, 1906.- С.518-538. Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г.- Т.65. Кубанская область,-СПб., 1905. ' •

Основні результати дослідження викладено у таких наукових працях:

1. Як проходило переселення українців на Кубань // Історія України в запитаннях та відповідях. Товариство "Знання".- Вип.З,- 1991.- С.33-34.

2. Українське козацтво і Кубань II Київська старовина.- Київ, 1993.-

С. II4-119.

3. Переселенський рух з України на Кубань (друга половина XIX -початок XX ст.).- Київ, 1997.- 29 с.

4. Переселення українського козацтва па Кубань у першій половині

XIX ст. // Історія України, 1997,- № 17,- С.6-7.

5. Переселення українських козаків на Кубань в 1792-1864 рр. Н Тези міжнародної наукової конференції "Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина".- Київ, 1991.- Вип.III,-С.159-162.

6. Заселення українцями Кубані (1792-1917 рр.). // Тези наукової конференції "Проблеми історії національно-визвольного руху на Україні в період феодалізму та капіталізму".- Запоріжжя,- 1991.-С.101- 102.

7. "Доки буде Україна..." II Гарт, 1994,- N 2, 4.

Аннотация

Петренко Е.Д. ПЕРЕСЕЛЕНИЕ КАЗАКОВ И КРЕСТЬЯН УКРАИНЫ НА КУВАНЬ (1792-1917 годы)

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. Институт истории Украины НАН Украины, Киев, 1997.

Диссертацией является рукопись. В работе анализируется комплекс проблем, связанных с переселением украинских казаков н крестьян на Кубань (1792-1917 гг.), освещаются причины, основные этапы, специфика и особенности переселенческого движения.

Установлено, что на протяжении 1792-1917 гг. украинцы составляли наибольшую этническую общность и внесли решающий вклад в освоение к экономическое развитие Кубани.

Annotation

Petrenko E.D. THE MIGRATION OF COSSACKS AND PEASANTS OF UKRAINE TO THE KUBAN AREA (1792-1917)

The dissertation is for the degree of History Candidate on the speciality

07.00.01 - Thè History of Ukraine. The Jnstitute of the History of Ukraine of the National Academy of Sciences, K.yiv, 1997.

The dissertation is presented in the form of the manuscript. Jt gives the analysis of the complex of problems dealing with the migration of Ukrainian Cossacks and peasants to the Kuban Area (1792-1917), and the elucidation of the reasons, main Stages, specifics and peculiarities of the migration movement.

Jt is established that during 1792-1917 the Ukrainians formed the largest ethnical community and made a decisive contribution into the opening up of the Kuban Area and its economic development.

Ключові слова: переселення, українські козаки і селяни, Україна, Чорноморія, Кубань, іногородні.