автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Поэтическая семантика в процессе порождения-сприйняття

Полный текст автореферата диссертации по теме "Поэтическая семантика в процессе порождения-сприйняття"

НАЦІОНАЛЬНА «ІДШІЯ ПАУК УКРАІЯЙ р g Q д ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА tv. О.ОЛЮТШІ

■1 V'-‘;î . -

“ І ¿i,íi -

На крагах pprotizey

ТПШЦЬКА Пінна П»а«»яяя

" ІЮЕГКШ СЕШВШ.

в проще і погодшшї-сдайїштн

jasé. -

Спеціальність: 10.(32.02. - російські неп

Авторе}tpаг

дясертадіТ ва здобуття наукового ступою» кандядата філзлогічтпе иаух

Київ - 1996

Дисертацівв « рукопис.

Робота'виконана у Відділі російської чави Інституту мовознавства ім, О.О.Поіебні Національна? Академії Наук Україна. Наукова! керівник; каддндат філологічна* наук, с.н.с. Ю.С.Яазебяик

Офіційні опонента: доктор філологічних наук, професор

Провідна уоталоьа - Харківська* держаний педагогічний у ні вар-

ка засіданні спеціалізованої ряди Д.01.92.01 длл захисту дисертацій аа здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук ори Інституті мовознавства ім. 0.0.Потебні НАН України /252001, Кнів-І, вул. Грушавського, 4/.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мовознавства їм, 0.0.Потебні НАН Україна.

Автореферат розіслано " " 1996 р.

Учений секретар спеціалізованої ради Доктор філолог і чаях наук,

Н.П.Шумарова

кандидат філологічних наук, доцент Л.Ф.Моісеева

ситет імені Г.С.Сковорода.

Захист відбудеться " "

1996 р. о " • годині

Розв'язаная проблеми розуміння, доелідаюння лінгвістичних чинників цього процесу в семантичних розвідках останніх років все частіше пов"язуеться з особливостями свідомості мовця, його мовною компетенцією. Поетичне мовлення, яке, па відміну від наукового та повсякденного, найбільш повно та послідовно відбивав смисли внутрішньої мови, привертає увагу, насамперед, прихильників антропоцентричного підходу в лінгвістиці. Це повиязано з тим, що поетичний текст не стільки передав інформації) /комунікативна функція/, скільки сприяв розвиткові творчих можливостей суб'єктів текстової діяльності - автора та читача /на перший плай виходять гносеологічна, пізнавальна функція мови/. Поетичному текстові властиві на лише рецептивні характеристики /текст е результатом сприйняття дійсності', мови, інших текстів/, але й характеристики креативні /поетичний' текст - завжди результат творчості/. Такий підхід дав можливість розгляду авторського розуміння як вданого процесу породження-сприЯняття.

• Процес розуміння в цілому вивчається герменевтикою - наукой, якій притаманній міждисциплінарний підхід. Філологічна герменевтика, на відміну від філософської, займається не пошуком смислів, а аналізом- процесу смяслоугвореяня, Його лінгвістичних засад. Феномен авторського розуміти - об"ект вивчення індивідуально-авторської герменевтики. Лінгвістичним рівнем репрезента-* ції авторської герменевтики с метасемантячний рівень тексту,безпосередньо повиязаняй з інтенціями мовця, які мотивують текстову діяльність.

В проекції на свідомість суб"екта текстової діяльності розуміння - це "освоєння" текстової змістовності. У цьому ракурсі метасемантика співвіднесена з двома іншими типами семантики теїсту: УНІВЕРСАЛЬНОЮ, зпг8 Л,ноуовііол, яка визначається як прояв ’

- 4

"чужого* в тексті; та індивідуальною. ЕГОЦЕНТРИЧНОЮ /"своє"/. Таким чином метасемантика може розглядатися як лінгвопсихологіч-во явяца - квтаегоцентрячне /за ступенем освоения/та рефлексивне /*а функцією/.

. Залучення до семантичних досліджень поетичного тексту основних понять та категорій герменевтика та лінгвопсиходогічний ракурс текстового аналізу /проблема відображення тексту, текстової діяльності у свідомості людини/ визаачаоть актуальність дисертаційної роботи.

Праякет дослідження - процеси породхення-сприйнятгя поетичного тексту, процеси авторського розуміння. Останнє втілено в гериенавтичній моделі. Запропонована у дисертації модель складається з трьох рівнів: /І/ етап Д0Р03УМІННЯ пов"язаний їз довар-бальним замислом; /2/ СУТО РОЗУМІННЯ /породженая з елементами сприйняття/ являє собою вербалізацію замислу, втілення його у смисл; /З/ ПОСТРОЗУМІННЯ /сприйняття 8 елементами породження/ віддзеркалю рзфлаксявне ставлення автора до смислу.

Об"ектоц дослідження а метасемантичний рівень поетичного тексту. Прояви метамови в поетичному тексті пов"язані з рефлексивною діяльністю, уявленнями автора про свою творчість, особливості розгортання та складові творчого процесу.Одиниці метасемантичного рівня - метаобрази та иетауявлання - функціонують у тексті поряд із поетичниии образами універсального та егоцентричного рішів семантики. Вона являють собою текстові елементи, які відбивають авторське розуміння закономірностей власної творчості. В катаодиницях зафіксовано основні особливості герменактично! иодвлі: ступінь ї! усвідомлення, спосіб співвіднесення етапів моделі, специфіка процесу вербалізації тоню.

Мета дослідження - лінгвістичне Конструювання моделі авторського розуміння. Структура дисертації відображає шляхи реалізації встановленої мети. У першому розділі представлено теоретичне обгрунтування герменевтячної моделі: з"язоваяо статус метасемантя-ки дадо двох інших рівнів текстової семантика - універсального та егоцентричного; створено класифікація метаоднниць як засобів втілення авторського розуміння. 7 другову та третьому розділах ввяв-леко головні тенденції герменевтячної еволпції як процесу зміна моделей авторського розуміння на матеріалі двох протиставлена* в мата семантичному аспекті ідіостилів - О.Е.Мандельштама та Б.Л.Пастернака. ' •

Відповідно до поставленої кети розв'язуються такі эавтання:

- виявити заообя лінгвістичної репрезентації Інднвідуально-авторської герменевтики /нетасеиантяка/; ‘

- визначити статус і функції метасемантикя стосовно Інших рівнів

. семантики тексту /універсального та егоцентричного/ у коїиеко^ • цілісного лінгвістичного об"ссту - поетичної семантикиV

- побудувати класифікації) одиниць метасемантикя відповідно др їх

• »

ролі в репрезентації горменевтячного процесу;

- теоретично обгрунтувати модель авторського розуміння, до відтворюється в метаеемантвці тексту; .

- розглянути ідіостильоау еволвців ях ряд взаемопов".«ая«* геу-меневмчних моделей;

- виявити головний фактор ідіостяльової еволюції те ся*в**днвстя його з гермеяевгичнямя установкам» автора.;

- проаналізувати творчість О.Мавдвлытташ та Б. Па стернам в огляду на процес ідіостяльового варіювання герменевтячної моделі.

Матеріалом дослідження було обрано поетячяі тексти О.Мав-дельшгама та Б.Пастернака, які втілиють дві протилежні г*р*еяе*>

тичні тенданцН. Ца дало можливість розглянута варіюваная йодолі авторського розуміння в різних ідіостильовах умовах. У процесі реконструкції метасамантячного рівня розглядалася також прозаїчні тексти поетів, щоденники, листи, критичні робота, спогади сучасників, які е свідченням стану авторської свідомості на певному етапі розвитку Ідіостилю.

Методологічною основою дисертації с лінгвофілософська концепція »ви В.Гуибольдта та 0.0.Потебні, яка грунтується на уявленні про взайцозв"язок, взаємозумовленість мови /текстової діяльності/ та ми слання.

При розв'язанні того ча іншого завдання використовувалися конкретні метода дослідження: метод концептуальної реконструкції, описовий, текстологічний, статистичний, інтроспекції та зісгавно-типологічний.

Новизна роботи толягас в тому, що вперше досліджено лінгвістичний рівень репрезентації Індивідуально-авторської герменевтики - матасаіиитику поетичного тексту. Зиясовано статус метасеман-тгки в системі семантики взагалі, визначено її функції, реконструйовано модель авторського розуміння. В дисертації подано багатоярусну класифікацію одиниць матасвмантичного рівня, які віддзеркалюють процес авторської рефлексії; описано зв"язок герме-навтичннх та суто лінгвістичних характеристик тексту; виявлено фактори ідіостильової еволюції як семантико-стилістичного явища.

Теоретична піняість роботи. Дослідження тексту з погляду авторської матасемантикя - це новий ракурс у вивченні семантики поетичного тексту. Дисертаційна концепція грунтується на переосмисленні базової проблематики лінгвопоатики, стилістики, психолінгвістики 1 коглітавкої лінгвістики. Аналіз Індивідуально-авторської герменевтики лає можливість представити всі семантич-

ні явища, що пов"язая! з текстом, як динамічну складноструктуро^ вану систему. її трансформація визначається співвідношенням інді-ві дуальних та соціальних-факторІ в у процесі текстоутворення. Це дозволяє ідентифікувати концепцію ЯК ВИЯВ ДІЯЛЬНІСНОГО підходу в лінгвістиці. . .

Практичне значення дисертації полягає у можливості широкого використання метасемантичного аналізу з метол вивчення процесу розуміння взагалі та процесу утворення тексту /авторського розуміння/ зокрема. Такій лінгвогерменевтичняй аналіз дасть нові факті для вивчення генезису семантичних явищ та семантико-етил і стичних особливостей конкретного ідіостилю, для розвмязання проблема періодизації творчості того чи іншого поета. Цей підхід може бути плідним для розробки вузівського курсу "Інтерпретація художнього тексту". '

Апробапія роботи. Головні теоретичні положення та практичні . результати роботи були викладені в доповіді на У Потебнянських ■ читаннях /Київ, 1995/, конференції молодих вчених /Київ, І99Ї/,

наукових та науково-практичних конференціях /Київ, 1993, 1995;

* )

Харків, Х993, 1994; Тверь, 1993/. Різні аспекти проблеми, цо досліджується, відображено в 8 публікаціях. • •

На захист виносяться такі положення: .

1. Розуміння автором власного тексту в процесі його утворення поєднує в собі як елементи породження, так і елементи сприйняття; відповідно авторське розуміння розглядається як єдиний процес породхегая-сприйняття.

2. Процес авторського розуміння представлений гещеневтичнов моделлю, яка складається з трьох рівнів: дорозуміняя /етап замислу/, суто розуміння /ртап вербалізації замислу/ та построзу-міняя /етап оперування смислом/. Залежно від гераеиевтячнях Ін-

тенцій поета універсальна модель зазнає певних трансформацій, шо виявляється у редукції одного з етапів.

3. Головна герменевтячна установка автора визначається як його концепція смислу, відповідно до якої розвивається вся індивідуальна герменевтика поета і яка зумовлює провідні тенденції ідіостильової трансформації. Мовна /креативна/ здатність людини втілюється в двох протилежних герменевтичних концепціях смислу. Евристична концепція співвідносить момент смислоутворення із свідомістю суб"єкта текстової діяльності /автора, читача/. Концепція потенційного смислу передбачає передачу від автора до читача смяслу,

По потенційно присутній у тексті.

4. Лінгвістичним способом репрезентації індивідуально-авторської герменевтики є метасемантика - один із рівнів поетичної семантики поряд з універсальним та егоцентричним. Метасемантика конденсує конститутивні властивості цих семантичних рівнів та водночас містить в собі принцип подальшого ідіостильового розвитку. Останнє орієнтовано або на програмування творчого процесу /найбільш повна реалізація потенційного смислу/, або на активізацію креа-гивних можливостей су<5"єктів текстової діяльності /головна мета евристичного підходу до смислу/.

5. Одиниці метасемантика являють собою образні репрезентації творчого процвоу, відображають різні аспекти функціонування гер-меневтичної моделі /метаодиниці "слово", "текст" та ін./. Аналіз метасемантичної структура дозволяв реконструювати смисловий гене-'8іс семантико-гагилістичнах та граматичних явищ, які властиві тому V Іншому Ідіостилю.

6. Концепцію евристичного смислу втілено в ідіостилі О.Мандедь-штама, в нетасемантиці якого наявний перехід від програмної творчості до творчості-стихії, яка створює умови для реалізації еври-

стичного підходу. Головна мєгаодиняця Індивідуальної герменевтики Мандельштама - "слово", розвиток та розширення смислових можливостей якого найбільшою вірою відображають евристичну концепцію.

7. Концепція потенційного смислу розвивається в Ідіостилі '

Б.Пастернака, метасемантика якого еволюціонує від творчостІ-стихії до творчост1-програми. Лінгвістично» передумовою актуалізації потенційного смислу є, насамперед, фіксація лексичного значення в межах універсальної семантики. В центрі метасемантичної системи Пастернака - метаодиниця "текст"} еволюція Ідіостиля ’ лов"язана Із трансформацією граматики, синтаксису тексту.

Зміст ооботя. Дисертація складається Із вступу, трьох розділів та списку використаної літератури.

У вступі обгрунтовано актуальність і новизну роботи, сформульовано мету та завдати дисертації, визначено матеріал 1 методи дослідження, його теоретичне І практичне значення, подано перелік положень, що виносяться на захист, •

Перший розділ - "Герменевтична модель поетичної семантики" -присвячено теоретичному обгрунтуванню моделі авторського розуміння.

Розуміння, що визначається як "осмислення", е центральною . категорією герменевтики; Щіи вивченні.розуміння І, відповідно, смислу в герменевтиці1виділилося два протилежних підходи: інтен-ціоналізм, який в лінгвістичному аспекті співвідноситься з концепцією потенційного- скислу;,та-антиінтенціоналізм, що пов"яза-ний Із концепцібїгевристичного смислу.

Обидва-піЯходігпоєднуюгься В ЛІНГВОКОГНІТИВЙіа дефініції смислу, йскІЛБКй'кожеГ'З них апелює до однієї Із сфер ПОЕТИЧНОЇ СИШП'ИКИ', до одного з ЇГ рівнів -універсального або егоцентричного, які при вивченні поетичного тексту розглядаються як рівнозначні ¡поняття. УНІВЕРСАЛЬНА. СВ.1АНТЛКА, то визначає специфіку

інтенціоналістського підходу, пов"язапа, насамперед, Із ядерни-іш елементами в семантичній структурі мовної одиниці. ЕГОЦШТ-РИЧНА СШАНТИКА, що визначає специфіку анти Інтенціоналістського підходу, співвідноситься з периферією в семантичній структурі мовної одиниці, сферо*) потенційних значень. МЕТА.СЕШТИКА. як прояв метамови в поетичному тексті відображає взаємозв'язок двох зазначених рівнів текстової семантики і тому безпосередньо впливає ва розвиток семантичних процесів, шо відйушюгься при трансформації поетичного ідіостилю. Відповідно зміни в матасемантиці відбивають герменевтячну еволюцію поета, ставлення автора до процесу смислоутворення.

Процес утворення смислу як результату взаємодії трьох рівнів поетичної семантики відтворюється у моделі авторського розуміння, яке визначається як "породження-сарййняття". Аналіз універсальних закономірностей текстоутворення надає можливість реконструювати інваріант моделі. Її варіативність зумовлено концепцією смислу, яко? достримується автор. Евристична концепція смислу надає перевагу креативним характеристикам процесу розуміння, звертається,до егоцентричної семантики, семантичної периферії мовної одиниці. Концепція потенційного смислу передбачає оперування в процесі передачі смислу від автора читачеві елементами універсальної семантики. Тут перевага надасться рецептивний характеристикам процесу розуміння.

" Реконструкція герменевтичної моделі здійснюється в процесі аналізу одиниць мета семантики. Метаодиниці поверхневого рівня ВИНИКЛИ внаслідок переосмислення ОСНОВНИХ елементів "поетичної техніки"; це образні репрезентації складових творчого процесу, а саме -аагаодиниці "слово", "текст", "образ автора". Глибинний рівень метасемантаки безпосередньо відбиває автор-

ську концепцію смислу* ставлення поета до Мова в процесі "по-родхеотя-сприйняття"* '

' Існує дві протиставлені концепції творчого процесу:

/І/ "творчість-програма", що передбачав високий рівень усвідомлення процесу творчості /*текстопобудова"/{ /2/ "творчіСТЬ-СТИ- • хія”, де превалюють позасвідомі семантичні процеси /"текстопород-жвння*7. .

Концепція потенційного смислу, який завади'тяжіс до актуалізації, поапязана з переходом поета на позиції "програмної" . творчості. Концепція евристичного смислу передбачав трансформацій ідіостиля в напрямку "творчісТь-стихія". Певна концепція смислу зумовлює еволщію поетичного ідіостилю, що відбивається в низці гермевевгичних мздедей, які послідовно замінюють одна одну.

У другому розділі - Тарменевтячка модель Ідіостилю:

О.Е.Мандельштам" - зроблено спробу з "ясу юти основні семантичні тенденції поетичної творчості Мандельштама з погляду метасеман- , тики як засобу лінгвістичної репрезентації Індивідуально-авторської герменевтики. '

І. В індивідуальній герменевтиці раннього Мандельштама' наявні дві моделі авторського розуміння,які походять від символізму та акмеїзму. Такий розподіл зумовлено свідомим рефлексивним ставленням Мандельштама до цих літературних течій: поет деякою міроп поділяє основні секаятнчні та семіотичні положення цих доктрин. Подальший розвиток індивідуально? герменевтики Мандельштама відбуватиметься шляхом поєднання та часткової нейтралізації цих моделей у напрямку до експлікації евристичного смислу..

І.І. На глибинному рівні індивідуальної герменевтики /метаобраз "молчание”/ відбито ставлення Мандельштама до світу 1 ■

мови взагалі. Пого поетичне "Я" протистоїть пустоті, хаосові.

"нв-шві", тобто - в метасемантичному аспекті - мовчанню. Дкту-альною для себе поет вважає проблему "першого слова”, яке для нього - "и «узнка, и слово, И потому всего живого Ненарушаеиая связь". Музична орієнтованість символічного слова визначила розвиток метасемантики поверхневого рівня: "слово" для Мандельштама дорівнює "звукові". Його "перше слово" в поезії, текст,ЯКИЙ починає зб. "Камень", являє собою незакінчану синтаксичну конструкцію, що моделює притаманну символізмові симультанність сприйняття: "5вук осторожный и глухой, Плода, сорвавшегося с древа. Среди немолчного напева Глубокой тишины лесной,..". Ыега-одиниця "слово" пов"язана із ыетаодиницею "текст". Текст для Мандельштама-снмволіста - це "раковина" /перша назва зб/’Камень"

- "Раковина"/, яка доносить "звуки" реального світу і, прислухаючись до якої, поет підтримує зв"язок із оточуючою його ворожою дійсністю. На цьому етапі Мандельштам звертається до поетики "відзвуків" /"у нього не слова, а тіні слів" - Ю.Тинянов/, голеною расою якої є "невизначеність* як в граматичному, так і в стилістичному аспектах: "Немного красного вина. Нашого солнечного мая - И, тоненький бисквит ломая, тончайших пальцев белизна".

Образ світу раннього Мандельштама не передбачає "освоєно-сті" /пор.: протистояння "Я" і "світ”/, що зумовило звернення поета до універсальної семантики: в його текстах наявні традиційно-символістська лексика та індивідуально-авторські символи: "Рим", "печаль" тощо. Семантична концепція символізму наполягає на заданості, конвенціональності символу, ио створює "поезію для обранців”. Такий підхід /заданість смислу/ поширюється навіть на отавлення до творчого процесу: "Я получил блаженное наследство Чужих певцов блуждающие сны". Специфіка ДОРОЗУМІШІН полягає в тому, що эаыисел, "смислова програма” на цьому етапі замінюєть-

ся "передчуттям смислу". Процес текстопородження /СУТО РОЗУМІННЯ/ здійснюється хаотично, як нанизування граматично розкутих слів, охоплених єдиням наотроеи. Оскільки смисл не існував на етапі Дорозуміяня у вигляді "програми", Процес вербалізації-на другому рівні гериенеатичної «одолі не був орієнтований на ' виконання будь-яких усвідомлених текстових корм, а віддзеркалював "семантичний хаос",то ца визначило особлввості етапу ПОСТ-РОЗУМІННЯ. Поет відмовляється від заголовків, які були наявні в перших редакціях віршів. Відповідно створюються унови для • творчого, ейристичйого осмислення текстів читачем.

1.2. Усвідомлений перехід до акмеїзму отав закономірним етапом розвитку поета. Якщо раніше проблема "поет 1 світ" розгля- . далася з позицій пасивного споглядання /"Останься пеной, Афродита, И, олово.в музыку вернись"/» то Мандельшгам-аймеїст займає активну творчу позицію: "красота - не прихоть полубога, А .хищный глазомер простого столяра". Символістському елову-"отзву-Иу" свідомо протиставляється матеріальна та стбільне слово-"камень". Якщо слово - "камень", то текст - "строение". Найбільш показовими для обгрунтування цієї метаодияиці в прояви мандель-шїамівсьної архітектурної метафорики:.тексти "Адмиралтейство", "АЙа-София", ":*>-ьге-випе * тощо. Так, готика сприймається поето* на лиш.як архітектурний стиль, але й як стиль мислення /"души готической рассудочная пропасть"/. Готику поет пропонує "ввести у відношення мія словами". На рівні лексичної сполучуваності це виявляється в тому, до стихійні поняття супроводжуються антисти-хійними епітетами: ."граненый воздух", "хрустальная волна", "кристаллическая ната". На рівні глибинної герменевтики цьому відповідає часткове переосмислення метаобразу "молчание", який • постійно супроводжується негативними хоноталіяхи. Для поета

"будувати ~ означає боротися 8 порожнечею", тобто "колчание” асоціюється 9 не-мовою, порожнечею. Ляше на цьому етапі творчості Мандельштама з'являється усвідомлена програш саме на рівні Д0Р03УМІНШ, Метаодиниця "слово-камень" пов"язана із мандельшта-мівською концепцією "смисл я? форма": слово - це сировина, з якою ггацве поет-будівельник. Найбільш послідовний втіленням діеї метаодиниці на рівні текстової семантики було б явища словотвірної тологізації /як прояв егоцентричної семантики/, але воно в ідіостилі раннього Мандельштама ке спостерігається. Щоб тексти були логічними та зрозумілами /бо творчість - "логіка доказів*/» поет використовує універсальну семантику. СУТО РОЗУМІННЯ, текстопобудова - запрограмований процес. Поет "будує суто абстрактні словесні схвиа, які відповідають раціональній Ідеї зображуваного" /В.8ярнунськай/. Текст-*строение" передба-яае наявність смислового фундаменту: Мандельштам намагається завершити вірш формулою /"ймябожне" та ін./. Але утрирування цих тенденцій призводить до появи иажгаоетичних конструктів і значно зменшує кількість можливих ліричних сюжетів /крім "храмів* це спортивна твій, побутові ескізи/. Специфіка ПООТРОЗУШННЯ ■ пов'язана із декларативністю як стилем акмеІстичного мислення. Автор пояснює свої поетичні тексти в статтях. Для друку відбираються лише деякі вірша, тому що естетичний рівень штучних творів влаштовує поета не завжди.

2. Другий етап творчості Мандельштама складається із зб. »Triatia« Та «Стихов І92І-І925 гг.". Якщо для раннього Мандвль-. отака рефлексивним було вже віднесення себе до певної літера-; туркої школи, то в 20-ті роки, за свідченням сучасників, зокрема І.Еревбурга, поет дотримується двох принципів: /І/ неиас сенсу створюеати будь-які школи /"панування поетичної особі" вті-

ллється па текстовому рівні в превалюванні .егоцентричної семантики/; /2/ немає сексу вигадувати поетику. "Оргацічна" позика Мандельштама, що була виголошена в розвідці "О природе слова", розвивається, "зростає" за своїми законами, без свідомого втручання. З факту ноусвідоиленості творчого процесу випливав специфіка ыэтасеыантияа, Яхар на попередньому етаяі матаодиниці "олово" і "текст" чітко дефаренційовано, то "органічна" матасемаяти-ка відображається в метафоричному раді матаобразів /слово - "птица","ласточка"/, або обидві центральні метасемантичні одиниці -текст, слово - поєднуються в вданий ыетаобраз "дерево": "Темное дерево слова, Ослапаее дерево дум". Цей процес відбиває потираная у семантиці Мандельштама концепції "семантично розкутого олова", яке поступово звільнюється від семантичного диктату поетичного рядка, строфи,твору І за своїми гекстоутвортчями потенціями дорівнює текстові. Органічна поетика Мандельштама - "поетика асоціацій" /Л.Гінзбург/ - апелює до егоцентрично! семантики, сфери семантичної периферії мовної одиниці: "Поетичну мову ивить блукаючий багатозначний корінь" /"Заметки о поэзии"/. До лексичних одиниць, що виступають в ролі "семантично розкутого слова", належать: поетичне "ім"я Я” Із його вакантною референцією; власне 1м"я, яке не має чітко визначеної понятійної основа; слово-міфологема, що викликає цілий спектр асоціацій, пов'язаних Із творчістю самого поета; практично кожна лексема, яка потрапила у відповідні контекстні умови /порушення синтагматичних зв"язків, алогічність асоціативних ходів тощо/. Семантична концепція Мандельштама на цьому етапі узгоджена з його метасемантикор.

На рівні ДОРОЗУМІННЯ з"являється не чітко оформлена думка-омислова програма, а, за словами Н.Я.Мандельштам, "зачаток думки" /прояв органічної метафорики/, який в герменевтичному процесі-

. 16

"виростає" в "текст-дерево" або "слово-птицу". Слово став семантично незалежним та здатним репрезентувати текст, втілювати цілісну думку, породжуюча цілий спектр асоціацій. Образ "дерево" передбачав "грунт", "коріння", тобто текст не виникає з нічого,він формується а "блукаючих рядків": егоцентрична семантика урівноважується універсальною. Смисл утворюється саме в процвої верба-ліз&ціі /СУТО РОЗУМІННЯ/, але цей процес відбувається несвідомо: олово - "слепая лз.сточка" /"Я слово повабнл, что я хотел сказать, Слепая ласточка в чертог теней вернется"/. Фіксація смислу можлива ляше на етапі П0СТР03УМІННЯ. Такий підхід практично урівнюс позиції автора і читача відносно смислу, вимагає розширення евристичних потенцій суб"ектів текстової діяльності. Новому виданню сжїх старих віршів .Мандельштам дає нейтральний заголовок /"Вторая книга"/, завдяки чому читачеві не нав"язуються авторські ін-теиції, бо сприйняття, як 1 текотоутвореішя, тс бути органічним.

3. У підвалинах індивідуальної герменевтики пізнього Мавдель-итама лежить уявлення про стихійність герменеетичного акту. Концепція "творчість-стихія" найбільш послідовно відбиває герменев-тячиу установку на евристичність, незаданість смислу. Такій концепції творчості відповідає "стихійний" розвиток метасемантикиі чітка структурація метасемантячного рівая /їєрархїя метаодиняць "слоьо", "текот"/ да цьому етапі неможлива. Єдиний текстовий образ, що набуває статусу метаодиадіці, - ца текст-"дождь" /пор.: "Гармонический проливень слез"/. При продовженні цього метафоричного ряду процес породжэння-спрайняття визначається як "водоверть", шо корелює а герменэвгичним уявленням про коло розуміння, яке витлумачується як "неможливість зрозуміти ціле без розуміння його складовий 1 навпаки". З одного боку, ксз&ий текст втілює свій огаль /Ю.Левия, Л.ГІнзбург, І.Семенко/ 1 свою поетику /Н.Струве/,

з іншого боку, по! тексти являють собою єдиний потік - "ліричний щоденник": кілька творів пишуться одночасно І утвориш, "двойчатки", "тройчатка",'до складу яких входять тексти, що відрізняються однією чи двома строфами, але для поета вони становлять не варіанти, а самостійні витвори, 1 в цьому статусі мають право іа Існування. Це явище рацрезентуе намагання поета встигнути сказе, -ти "останнє слово". Матаобраз "молчание" на цьому етапі ьтіхюс для Мандельштама уявлвния про смерть, кінець поезії: "Я знаю, с каждым днем слабеет казни выдох, Еще немного - оборвут Простую песенку о глиняных обидах И губи оловом зальют". Одні ев з передумов творчої стихійності є егоцентричний підхід як до семантикР, так і до поэтики. Тут шіачувдми стають залучені до текс:у елементи перформатишості; "Я скажу тебе начерно, даиотем", “Я куи-іу обескровленным ртпц". Семантичний егоцентризм иов"я?аний з поширенням у текстах прийому "гераклНової метаю ри". Цей .дандель-штамівський термін метафорично обумовлений "стихіАчою" метисі -ыантикою /’’дождь”, "поток”, "вчдоіюрст"/ і відбиі'.ів еврігтичну концепцію смислу. На думку Гаракліта,не можна двічі уЕіити в одну й ту саму річку, вд в гермбяеетичному аспекті озиачао: смисл, що з"являється в процесі породавняя-сприЗнчтгя, принципово не може бути загГіксов.'-ким, аін кожного разу відтворює ті .я. "Гераклітова метафора" визначає семачтитну структуру "Стих.ів о неизвестном солдате", одкззньчіа інтерпретація яких неможливі, іншим засобом імітації стихійності, втілеіїням егоцентричної семантики е фонологічна та рит?Лчна образні сть,иасамперод, п'.:,тц-си, паронімічяа аттракція: "ревность давнин”, "тоска по гоі-кйіш", "безымянная манна", "Он опыт из леп-зта лепит И лепет из спита пьет". Особливості семантики і мотасвмалтики пізнього Мандельштама відображено в герменевтичній моделі.

, ^

ДОРОЗУМІННЯ. Замисел являє собою стихійний потік ритмів /"погудка"/ та "блукаючих рядків" /"Меня преследуют две-три случайных фразы"/. Але саме це вважається поетом істинною творчістю. Пізній Мандельштам вважав, що раніше він вимушений був писати "готові тексти", а "уподібнюватися скдадачан готового смислу" - означає перестати бути мятцвм, поетом. СУТО РОЗУМІННЯ пізнього Мавдвлылтама визйачалося ним самим таким чином: "почвообразование, а не формообразование". У чернетках до "Разговора о Дантэ" Мандельштам пропонує майже герменевтичну дефініцій смислу тексту: "Поетичний підсумок мас розумітися буквально - як закономірний за своїм тяжінням, випадковий за своєю структурою вихід 8а межі твору"; тобто смисл - явище евристичне, він утворюється суб"єктом текстової діяльності з урахуванням особистісних рис, які виявляються в процесі розуміння як "спочутливого виконання". Розгортання ПОСТРОЗУМІННЯ залазять від попередніх етапів Герменавтичного акту. Стихійність замислу зумовлює непередбачені сть скислу. Построзуміння за законами герменев-тичного кола віддзеркалюється в порозумінні. Смисл не може бути експлікований однозначно, процес розуміння спирається на механізми позасвідомого і "Коли ми вимовляємо "сонце", ми здійснюємо поДорож уві сні". Пізній Мандельштам орієнтується не на результат, а на процес /Ю.Левин/. Заголовками стають випадкові назви, шо створюй умови для розвитку евристичної концепції смислу.

Герменевтичний аналіз ідіостилю 0.Мандельштама свідчить про те, ио трансформація метасемантики відбувається внаслідок переходу поета від універсальної семантики до семантики егоцентричної, ио зумовлено впливом концепції евристичного смислу, якої . дотримується поет і яка с вирішальним фактором ідіости-ЛОВОЇ еволюції.

У третьому розділі - "Герменевтична модель ідіостилю: Б.Пастернак" - простежуються семантичні та метасемантичні тевдаяції розвитку ідіостилю Пастернака. '

І. Індивідуальна герменевтика раннього Пастернака втілює принцип стихійності творчого процесу. Мовні засоби моделювання стихійної картини світу в поетичному тексті та принципи їх використання відбивають особливості авторської матасемантвки. Метасеиаи-тика цього періоду не с структурно впорядкованою системою, що складається з кількох рівнів. Вона являє собою набір метаобразів, які співвідносяться як із "текстом" та"словом", так і з творчих процесом взагалі /“дождь”, "слезы", "сад","губка"/. Синкретизм як провідна риса поетичної рефлексії Пастернака корелює з концепцією потенційного смислу, якої дотримується поет. Ранній Пастернак визначив головний принцип власної творчості - "принцип сприйнятливості лірика", який експлікується автором у статтях та листах і, водночас, функціонує на рівні індивідуальної герменевтики /метаобраз "губка"/. Концепція потенційного смислу с інобуттям уявлення поета про наявність смислового континууму, що існує ие до початку гермєнеетичних дій. Це відображено на рівні глибинної герменевтики: для Пастернака оточуючий світ уособлює творчий процес /метаобраз "мяр-текст" в лінгвосеміотячному аспекті є проявом тотожності семіотичної та позасвілотичкої реальності - І.Смірнов/. Пор.: "вечер пуст, как прерванный рас-

сказ" , "Для этой книги на эпиграф Пустыни скшш". У цьому стихійному вирі актуальною стае проблем само ідентифікації митця /ініціатора герыеневтичного акту/ стосовно творчого процесу, ар на метасемантичному рівні призвело до появи метаодиииці "обріз поета". Для раннього Пастернака поет - "зеркало" /"суфлер","глашатай"/, він віддзеркалює потенційні смисли. Проте в залеяності

• . 20

від "точки зору" спостерігача дзеркало іноді скривлює зображення. Цим на метасемантичному рівні пояснюється явище принципової багатозначності тексту, яке наявне у Пастернака на цьому етапі -етапі розвитку егоцентричної семантики. Концепція стихійного розуміння не передбачає усвідомленого добору мовних одиниць: поряд із високою лексикою /"восторженно сплете« персты"/ заявляються елементи просторіччя /"горыя горит душа”/; поетизми сполучуються Із терм!тми /"залетейсние миазмы"/; слова з"сднуються за фонетичними ознаками /"чуткость к чуду", "люто льющаяся смерть"/. Пастернак використовує прийом словотвірної неологіза-ції, але його неологізми прозорі, вони реалізують наявні у мові тенденції: "бранчливая влага", "простор плотолюбив". Найбільш поширена словотвірна модель - іменник, який втілює субстантиво-вану дію: прель, всхннк, распах, таль, нахлынь, Дані лексеми виявляють насичену предикативність - ознаку, що вважається найважливішою рисою внутрішнього мовлення /Л.Виготеький/, до якого тя-яіє егоцентрична семантика раннього Пастернака. Потік свідомості також Імітується розірваною або неповною синтаксичною конструкцією: "Высмеян листьями гром. И высью. И капель икотой". Часте використання сполучника "и" с віддзеркаленням симультан-ності як влістивості ліричного сприйняття.

Д0Р03У1ІННЯ. За висловом Пастернака, "у мистецтва ніколи Не було початку", "воно нескінченне". Замисел-програма у цей період відсутній, поет має справу 1з"потенціею смислу". СУТО РОЗУМІННЯ /породкання-сприйняття/ розгортається стихійно. Іноді ліричний сюжет спрямовується звукосмисловими асоціаціями:"Слова лізли звідкись із темного хаосу. Часто він не розумів іх значень і ліппв рядок за рядком в якомусь маронні" /К.Докс/. Часом процес верйалізації фіксує застиглі ментальні конетрукти, наявні в

вания. Авторское понимание (порождение-восприятие) отражено ь гер- . меневтической модели идиостиля. Проведен последовательный анализ метасемантики как лингвистического уровня репрезентации авторской герменевтики. Построена типология метасемантических единиц. Установлено, что ведущим фактором творческой эволюции является авторская концепция смысла.Результаты исследования имеют теоретическую и текстологическую значимость.

Ключозі слова:

поетична семантика, російська поезія, ідіостиль, авторська герменевтика. герменевтична модель ідіостилю, метасемантика.

Tupitskaya A. Poetic Semantics in process of productіon-reception.

Dissertation for Candidate s degree in Phylology: Speciality 10.02.02 - Russian Language, O.O.Potebnya Institute of

Linguistics, Kiev, 1996.

The thesis is defended in' research of semantic and cognitive processes, which are observed during the production of a poetic utterance. Author's understanding (production-reception) is reflected in the germeneutic idiosyncrasy model. Metasemantics as a level of representation of author's germeneutics is being analysed consistently. Typology of metasemantic units has been built. Author's conception of sense as a leading factor of the evolution in his creativity has been established. The results of this research have a theoretical and textological significance.

Key words:

poetic semantics, Russian poetry, idiosyncrasy, author's gerreneu-tics, germeneutic idiosyncrasy model, metasemantics.