автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.03
диссертация на тему: Поэтика характерообразования в романах Ю. Яновского о гражданской войне ("Четыре сабли", "Всадники")

Полный текст автореферата диссертации по теме "Поэтика характерообразования в романах Ю. Яновского о гражданской войне ("Четыре сабли", "Всадники")"

■5Г-Я • Г,п НАЦІОНАЛЬНА .ШДЗШ НШ УКРАЇНИ І и V. . і

ІНСТИТУТ ДІТЗРАТУРЛ ііі.Т.Г»1ДЕВЧЕШ\А

гл правах рукопису

■ ІїІАЇЗьЄБА Тетяна Степанівна - , .

. , І

ПОіЗТїЕлА ХАРАЕІЗРОТЗОРЕНН2 В РОЖНАХ Ю.ЯНОБОЬКОГО .

про' іро;:іАДянськ7 зійазг /"чотири ваш", "вершшші”/ /ґ. ((

10.01.01 - Українська література' .

АВТОРЕФЕРАТ ■ даоорганії па здобуття наукового- ступеня кандидата філологічних наук

Київ

-19 9 5

Робота виконана на кафедрі історії української літератури Харківського державного 'університету . . ■ .

Науковий керівник - докгор філологічний наук

■ професор Годубєза З,С.

*

Офіційні опоненти докгор філологічних наук, .

. • : : • і ' професор Наенко а.К.; '.

; . . ' кандидат філологічних наук,

' . . доцент Панченко Б.Є, . '

Провідна організація - Одеський держряюй університет,

Заісиет. відбудеться грудня 1995. року о ,____ год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.24.02 в . Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка .КАН України за адресою 252001, Каїв-І, вул.Грушевського,4. . ' : : ,

З дисертацією, мом.-. ознайомитися в бібліотеці Інституту діте ратури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. • . '

Автореферат розісланий " - 1995 пост.. ;

Учений секретар • V ' . . : '

спеціалізованої .. .. - , .

вченої .рада. ' - '

кандидат філологічних наук

Ы.М. Сулима

С :’п_і- -п-гоо.'-"- -г^ггітп:.'-!. Акі1ппь:і і пть послг_П"г^;:\и/г. З';:а ап.г’ор-їпвсл огап зоіоронен;::: і;.;зи і корів і кістав я::с,

хаіі і зкїізділозго, ос;.а.оло;ил як цілого материка української лігоратур:: 1520-30-х рокіь, гшс і окрвгах :іого ягзд. 1Ь з:*:ну екоціж реаб:;>:ітангЛюго періоду мусять п.р”':т;і кігаашіР: науковий підхід* до в;;_"кшля погорлу гіїіс лігорагуршіх творів. Ло ля-вдючено, цо узагальке&ія ’Тгшгичного каторіаду, глибияляЛі аналіз тт:х 'сі їавяас токотів е;ілгп'гь двспу одаозггаірність підходів до 1 спотр:.Т)ііп; література "розстріляного відродження". Ка нзга погляд, об"екгаваі2 оцінці творів, аагглоаяих у 1920-30-х роках, допоможе досліджоняя конкретики худоаього втілення конфліктів і ха- • рактерів, які та не найяскравіше відбивають зміни, :до відбуваються в діодші, особливо на переломних етапах розвитку суспільства. .

Свій вибір дисертантка зупинила яа постаті Ю.Яковоького, творчість якого хоча й перебувала в полі зору літературознавців, однак донедавна тлумачилася з позицій вульгарного соціологізму.

Однією з проблем, баз осмислення якої, не осягнути'повно своєрідність таланту Ю.Яновського,е проблема залежності митця від' ■диктату умов свого часу,який позначається на тільки на ідейно-смисловій сутності твору,а Я на його поетиці.В дослідженні цієї проблеми /хпрантеротворчі -засоби романів Ю.Яковоького про громадянську війну/ і полягає наукова новизна дисертаційної роботи.

Метои дослідження в' нове прочлтанші романів Ю.Японського про громадянську війну, їх розгляд як цілісного художнього явища в контексті проблеми "письменник і час" на основі аналізу змін у поетиці харантеротворення, що їх вона зазнала в 30-ті роки, визначення місця романів у літературному процесі

20-30-X років, ' ' '

.Методологічною основою'дисертації є пркнвдп об'єктивного іс-’ торизму у вивченні літерагупної спадщини, засади порівняльного -літературознавства у дослідженні" літературних напрямів, творчих стилів, теорії літературних родів і канрів. Автор" спирається на науково-методологічні положення у вивчанні поетики, характерології, викладені у працях Арістотеля, Буало, Квінта Горація Флакка, Г.-Е.Лесоінга, Плагона; новітніх розвідках С.Ваіімана,

Н.Воробііової, Г.Б"язовського, Л.Гінзбург, Н.Драгошрецької,' М.Кулинського, З.Кирилюк, Г.ІОіочека, М.Кодака, МДасло-Куцюк, В.Фащенна; М.Хринчвнка; на конкретні роботи по темі дисертації О.Бідецького, К.Волинського, З.Голубєвої, В. Дончака,, Г.Кости- . ка, І.Кошелівця, Ю.Яавріненка, М.Левченка, б.Маланюка, Р.Мов-чан, МЛІаєнка, Л.Новиченна, З.Панчанка, М.Пархоменка, -С.Пла-чинди, В.Пугача, С.Шаховського та ін.

Предметом вивчення є романи Ю.Яновського "Чотиря шаблі" та "Вершники",, які розглядаються в контексті тематично сдоріднз-них творів попередників і сучасників письменника в українській, російській та світовій літературах. ' :

Практичне значення дисертації. Досліджуваний матеріал повніше характеризує творчу індивідуальність Ю.Яновського й опецлфі-ку художнього зображення громадянської війни й людини в ній літературою 20-х - початку ЗО-х років.' Результати дисертації . можуть бути використані при написанні відповідного розділу історії української літератури,, а також'в-лекціях у вищих, і середніх навчальних закладах. . ■ ,

. Апробація роботи. До темі, дисертації прочитана доповідь на всесоюзній науковій конференції "О.О.Потебня. - дослідник сло-

з"явоьш:с гзг.є?:о&вІ'язкі^" /Харків,Ї99І/. Основні положення й лоендЛ твхог.дисертації ооговороні на засіданні кафедри і с горі і української літератур.! Харківського деркавного університету, відділу української література XX століття Інституту літератури імені і.Г.Барчонка ГШЇ України. Результати наукових досліджень подалі » чотлрьох публікаціях. _' ■ .

Сттг-’ктуг.; хобота. Дасертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури. .

БІ.ЦОТ РОБОТИ

У вступі обгрунтована тема робота, визначено її актуальні с ті» мета й завдання дослідження, ступінь вивченості проблемі.

Пєрпіій розділ - "Людина на війні та в марний час /роман Ю.Яногського "Чотири шаблі"/". ■

' Худонне відтворення громадянської війни ішсьменнішаки 20-х -початку 30-х років відзначається багатоаспектністю проблематики, масштабністю сюжетів і конфліктів, різноманітністю бачення ПОДІЙ І ЛВДЭЙ, долі яких обумовлювалися пошуком СВОГО МІСЦЯ в боротьбі. Ракурси осмислення теми такігавторська характеристика воєнного лихоліття, оцінки наслідків війга героями творів, масові сцени боїв, розстрілів полонених, портрети жертв вНінн, пейзанні замальовки воєнної руїни, числзнні епізоди розправа рідних, друзів, знайомих над колись дорогими, а тепер нанав'.'с-ніши батьками Я дігьш.

Війна-"відбирав людський матеріал", змінює сутність людини, тому природно,' що письменники грунтовно вивчають процео моральної деградації або очищення своїх героїв. "На жалеть нельзя и жалеть нельзя",-лейтмотив повіоті "Андрон Нэпутьовий" О.Неверо-

ва став шзяачашіик і в багатьох інсш: творах /П.ХвкльовпЗ, Г.Коєяяка, О.Сдісареико, В.їїідаогкльниГг, • ІІ.ХапзяБгсро£сь»гкй, Я.Кйчура, Б.Анюнокко-Даг'л.гт'іЕич, О.Коішлзкко,- ІІ.Оолохов, О.Се- ■ ра-їжович, І.ЕаЗель, А.Зесьолзй,* О.'йадоев, Бо.Іванов та ін./.

Коаеа шсьмекник мав своє бачення сьогодення, а відтак і власна," підхід до зображення події і* людина, Ю.Я»овськил% розпо-

. ' .V '

чавюз свій іидях прозаїка на почагку 20-х років збірками опові— дань, напрі-ікінді: 20-х - у середині 30-х років виступив як автор романів - "Майстер корабля", "Чотири шаблі", "Вершники",Ш-

4

сьменнпк показус становлення особистості в екстремальних умовах, на злайі епох, ьоли иайяокравіше васвіїлшюься иозитнені та негативні риоя характеру, кратне простежити процес адаптації т навпаки випадіння окремих героїв із усталеного хода подій, Ро-ліан "Чотири шаблі" підтвердите ца думку, даючи багапций матеріал для аналізу роздумів митця.над проблемою "людина на війні та в мирний час". Її поглиблене осмислення змусило автора відійти від власної настанови описати "героїку виконання", а зосередитися на зчісуванні того, чим є війна для її учасників. . Ю.Яяовський шукає витоків загубленого вміння кити, зізнання . Галата, що йому "душо" під землею, бажання Марченка померти* переконаності Остюка, що всі вони, які сім найкращих років га- . нялися за ворогами на "ярмарку-революції", є "втраченим поколінням", що історія повинна бути в кожного-народу«Автор ставить питання, чому люди залишають після себе на сторінках історії .

кров і пустку. • ’ ■ ' ' ' .

. © • .

Зобраяуючи своїх героїв, письменник вдається до таких образотворчих засобів, як портрет, різного типу характернотики, елементи психологічного аналізу. Оригінально використовується ' 6

при цьому історичне минула. Так, описуючи зовнішність героїв,

ІЗ.Японський всмбі'пує еломеягя різних: типів портретування, від-- • да:очп однак перевагу абстрактно:,^. Тим самим акцентуються оціночні моменти, враження, яке справляю даний герой на geos оточення 2 читача. Часто портрети передують або збігаються з куль-міяаційіп.сі момента si з сшеті, унаочнюють вияв психічного стану, .почуггл. За обсягом - лаконічні, переважають портретні деталі. Майже завжди описи зовнішності ускладнюються об"єктивізо- • зашш коментарем, пейзакнпнл деталями, але портретування - од7я із прийомів характорогЕорання - використовується в, основному як ілюстративний, фактор і .на превалює над іншлж заообшли типізації.

Роман "Чотири шаблі" засвідчує поступове зростання уваги до внутрішньої сутності характеру. Основним прийомом її дослідження' е протиставленім героїв середовищу, самому собі, психологічні антитези. Протиставлення побратимів здійснюється за різними параметрами:риси вдачі, .шляхи в'революції та в мирному ікитті. • Наприклад, характеристики-Шахая побудовані за принципом контрасту - найсуттєвішим при змалюванні героя романтичного спрямування. Такий герой - особистість неординарна як у проявах доброго, гак і в проявах лихого,-помилкового.' Звідси - гіперболізація почуттів і вчинків, підвищена емоційність у зображенні. Епізоди з участю Шахая нерідко являють собою публічну полеміку. Яя-скутувчи, він виходить на більш загальний рівень пізнання свого місця в історії, прагне віднайти в ній паралелі власній діяльності, замислюється над такими поняттями, як "стихійність", "свідомість", "еволюція". Шахай пов"язує надію на відродження нації з'Ідеалами революції, він переконаний, що тільки національно свідомі люди мо^ть побудувати вільне суспільство. В за' ’ ' 7 . , .

ключних не піснях роману ЕахаЗ відходить ка другий план, з "являючись лисо у спогадах Остюка, прокляттях Марчекка. Це зумов- ’ лено тим, ідо він - шахтар, пролетар, участь його в революції ■ при всіх збоченнях - діяння свідоме, продиктоване класовоа приналежністю. Його найменша торкнулася корозія анархізму, огох і ■ перехід до мирної’Праці для нього не є драмою, тим більш, що ' " сцрава, за яку він воював, перемогла. ■ .

Те я саме можна сказати і; про Галага, тільки тут мотиваційний фактор - вік героя:молода людина легша пристосовується до нових обставин, нік літня. Для нього док "драматизм розчарувань" скороминучий. . . . ■ . ’ ,

В полі у Бати автора опиняються Ос так і Марченко, психологічні характеристики яких ускладнені, відбивають трагізм того покоління ДЕОПланово', бо вони є представниками ще деох суспільних проиарків, які брали участь у революції та громадянській війні. Остюк репрезентує інтелігенцію, а Марченко - шатенізованв селянство, хоча соціальне походження у їх зображенні завуальовано. В перших піснях роману Остюк змальований таким, як і.всі, його єство підпорядковано загальній справі. Тоад в психологічній характеристиці превалюють зовнішні прояви почуттів героя. І тільки тоді, коли він опиняється за-кордоном,'відірваним від друзів, з'являються роздуми про минуле. Підсвідоме прагнення 'знати закони історичного розвитку привело Остюка до висновку, що руйнування гармонії, між людиною і природою означає загибэль наці ї /роздуми про французьких і українських кінох/. На прикладі Остюка письменник якнайдетальніше .простежує процес віднайдення національного "я". Досвід, художньо втілений в образі кобзаря, та історичний фактаж роздумів ченця є для героя способами

пізнати 3 донес?!! до нащадків правду про минуле України, Вигук Ооївка "і" но знїч'мо свосх історії" на є риторичним, р ньому - 1 одна з аровідЕЗіх ідоЯ рогаву-аоверяуіа людину облаччям до історії. ' ' ,

"умовна криза і.їарченка виявилася настільнії глибокою, що її но.зі'огля діквідугази ні допомога Остюка, ні робота поруч з бо-:побратимами па пакті. Марченко поі.шрае з-помік лвдвй, але внутрішньо самотній, лото эзгеясэа доля - підтвердження пра- ■ зпльності дукка про те, цо лшовнізована частина учасників громадянської війні виявилася яеоврошшш до творчої і.шрної праці. Бо і після війни Марченко задивився авантюристом, тому її гине карально раніше, ні» фізично. й.Яноесьішй точно показав типово яшздз, породаене війною. ' . .

Герої проходять складний шлях особистісного становлення. Інша справа, цо становлення цэ відбувається в несприятливих умовах, які будуть названі."спустошеними роками". Але такою була ■ правда життя і Ю.Яновський -у цей-час залишався вірним її-літописцем. .

Про то, що проблема переродження'особистості в умовах війни була центральною в літературі того часу, свідчать твори М.Хвильового, В.їїідмогшшюго, Г.Косшкн, О.Слісаронка, Петра Палча,-

О.Копиленка, Гоо Шкурупія,' ЇЇ.Канельгородського, М.Шолохова, В.Зазубріна» В.Вересаева, В.Шаишова, 0.Фадеева та ін. Розв'язуючи її, Ю.Яновський послідовно доводив, що катастрофічні помилки XX століття є наслідком нехтування уроками історії, що не політично гасло визначає шлях суспільного, національного розвитку, а свідома причетність до загальнолюдського морально-етичного надбання. Показуючи руйнацію, автор в такий спосіб заперечує її,

В цьоцу плані долі лобраивлів сприймаються як це оіщн ракурс їз-ш; "вграчвного покоління", доповненого якісно норш матеріалом.-Відповідно Я харакгерогБорчі прийоми автор підпорядкогує голов- , ній настанові - показати моральну руїнаціїз особистості на війні, особливо на війні братовбивчій - громадянській, Взклебо, що ідеологія в "Чотирьох шаблях" не відіграє провідної ролі. На першому плані морально-етичні та філософські проблеми, а відтак і постійне звертання до загальнолюдських цінностей, хоч осмислювалися 3 худо;кньо відтворювалися вони своєрідноше через розгорнутий психологічний аналіз, як у класичному романі, а через подію, вчинок, через час теперішній.

Характер художнього відображення'життя як конфлікту між особистістю та середовищем^ ширша - епохою, активне авторське емоційно-оціночне ставлення до гобрадуваного, пранцшга '-творення-'образу /використання антитез, умовних: форм тощо/ засвідчує романтична світобачення Ю.Яногського, герой якого концентрує в собі: почуття й .думки історичної дядини, що шве в перехідний час. ’.Звідси його загостреність в сприйнятті': навколишнього світу й роздуми про перспективи розвитку суспільства. . .

У романі "Вершники" виявляються вяо інші тенденції в художньому осягнегчі аналогічного життєвого матеріалу. . . .

Другий розділ — "Прикмета часу і логіка людського.характеру /роман Ю.Яновдького "Вершники"/"» .. . . '. .

"Вершники" з"явилиоя через п"ягь років піоля "Чотирьох иа- ‘ бель". І саме в цей'період сїалися зміни, які розмежували 20-ті й 30-ті роки. Вони знамекуЕали спочатку поступовий, а далі все жорстокіший перехід до зміцнення й остаточного утвердження уні-. тарності увсіх сферах суспільно-політичного, культурно-шеїе- .

цького і наукового «еегя. Для 10.Японського цей етап був осойли-зо драматичним, бо гаїв у собі заірозу фізичного знищення шюь-меашса, Б такоку контексті "БершЕНКЕ" видаються роканом "рвабіт літаційссл", сдробоз спростувати звинувачення, ділом довести вірність рвволздійшм ідеалам. Спроба ця, як засвідчує тогочасна. критика й літературознавство, була успіпною.. Проте сучасне прочктанкл :>сшну змушує змінити деякі оцінки.

, Зображення дійсності й л»дани у "Вершниках" з класового по- . гляду привело до втрати зз"язку, а надто взаємозалежності мін політикою, і пораллю. Нова доба не■ вимагала від митця осмислан-ня витоків, бо вганялася самодостатньою і з минулого відбирала

& відповідно трактувала ті факти & події, які підкріплювали, стверджували it обстоювали марксистсько-ленінське вчення. Все к, що Н9 співпадало з новітньою ідеологією, або замовучувало-ся, або бездоказово таврувалось як "класово чуже", "ворожа" державі .трудящих. Відкрито заявлене'у "Чотирьох шаблях"'пра- . гнання відроджувати надбання предків у "Вершниках" перейшло у підтекст. Письменник, окутий класовими догмами, вже не намага-

■ еться пов"язувати зображуване з історичним минулим, яке у цьому творі на відіграє такої вагомої ролі, як у "Чотирьох шаблях'.'

Прийомі характеротворення - портрет, різнотипні характеристики, елементи психологічного аналізу, - формально залишавшись танишгж, як і в "Чотирьох шаблях", змінили смислове наванта-ж8ння:дотримування ідеологічних приписів. пріїЕоло до схематичності, однозначності образів. Не отали?предметом дослідження й нюанси психіки, а роздумі гороїв наде-сенсом буття подаються здебільшого в абстріктно-узагальнаному плані, баз виявлення національного підгрунтя. їїр(|од«.-формування людського характеру

Пі . ' '

в революції не був показаний всебічно, чо особливо виразко виявилося у змалюванні лддея, які. ішребувалл по різні боки барикади, У збірних та індивідуалізованих описах класового ворога . /денікінді, пеглнріЕці, махновці, шяояаївоьяі. лякливі» фельдшер, кандариськігії генерал, конавчий офіцер, рябий осавул го«о/ домінують іронія, сатира, шара, казураліогичкі деталі, емоціЕ-

' А'

но зніжена лексика. І навіть про смерть - одне з таїнств буття людського - говориться недоречно іронічно* зневанливо.

ІНШІ тенденції наявні у змалюванні борців за перемогу пролетарської реве ісцїі Долєигиеянй образ партизанської масі:, регу-■лярної червоної■ армії', окремі персонажі/, йонусуюгь.проблемно-; тематичні рівні роману, - зокрема "лнодина у вирі соціальних ; катаклізмів", - вишеані докладніша Чубекко, Данило, Швед, зображуючи яких, ■ІО.Яновський вирішував далеку:як, дак'пшально по-

- казавши ідеологічну "правильність" героїв, зобразити їх.водно-час живими людьми. Але патетика символів /залізна троянда, журавлиний клізч вічності/ і гасел /"хай живе завзятий невідступний шлях до соціалізму І "/ привела автора до повторення обов'язкового набору чеснот, які на кінець 20-х років стають нормативними у змалюванні більшовика, революціонера, червоноармійця, сільського пятявіста та інших послідоенех переконаних борців за соціалізм. Тому і назгані герої Ю.Яновоького спродаються як узаконені, гак би мовити, образи-героя нової доби, що визнавалося тогочасною критикою /Д.Галушко, Г.Гребенюк, Д.Груди-на, Б.Коваленко, З.Коряк, І.Ткачонко, С.Щупак, Ф.Янубовський та ін./ за найвище художнє досягнення письменника. .Але й. у "Вершниках", при всій їх політичній заангаяоваяооті,знаходиш хоч і поодинокі свідчення того, що "ідейна перебудова", все к

ео п?кмус;;ла Ю.Якот-оьногс зректися свого розуміння сутності спраглі національного хйр^кгеру. У цьому иоаяа переконатися, порі?:-іягац дуцкк Оспока про "аграрне покоління" /42, 309310,/ з :.':рія;.с; ,ї'аші::а про г.іаи.бутне /42, 337-383/.

}Іспврерк:;:ість людського роду уособлюють Василька ;‘і Лолої?-чнма - матері, я;: і гтратллл сплін у вирі громадянської бінін, іісьл; зькш-г.гакі Ю.-Іноьськпм у дусі градацій українського фольклору :ї дожовтневої літератури. Ніяка - мати, страдниця и героїня - один із наЗулйЗдеаіЕазс образів української прозі; і в 20~х - 30-х роках /твори ЦДвильойого, А.Головка, Г.Косинки, ВіПідаопільного та ін./. Ю.Яновськиіі, звертаючаоь до 0і5разу катері, Епхоппть на ріг-знь загальнолюдської моралі, згідно якої сшргь долається доярок і люЗов"ю, Страетю матері перебити дітей, а що гірша знати, цо, може, в ш хвалину воші збивають одно одного з назбагіїР'іцої для материнського еаряя класової ненависті.. Особливо яскраво цей момент пояазакяіі у новелі "Подвійне-коло" - своєрідного розумі лад питанням, чому вбивство стало фізіологічною потребою. Родові.ідеали зневажені в ім"я класових, хоча саме нагадування про кровну єдність для Андрія, Овер-ка, Панаса - останній аргумзнт. у боротьбі' за життя. Смерть Половців показана прозаїчно будашюи. Промовисте порівняння Панаса з "сухім листом", що "скрутився” і падає на землю, сприймається як узагальнений образ безглуздої смерті братів. Таким чином автор підводить- читача до висновку, що Я саме яиття не варто нічого, якщо людина це мав в боротьбі чіткої політичної позиції. Новела "Подвійне кодо" е концентрованим відображенням людської’трагедії періоду громадянської еійнл, відтворення якої знаходимо у багатьох радянських письменників 20-х років /М.Хтт-

льокй, А.Головко, П-Каладьгородський, О.Свра$;шович, І.Бабель, М.Шолохов, Б.Вересаєв, Е.Зазубрік, С.Будощев, О.Кззерор/,

Розглядаючи кращі твори цієї твш у контексті світової літа-’ ратурн "втраченого покоління", слід говорити про якісно нові підходи до змалювання психіки й поведінки лвдгшГв екстремальних ситуаціях, хоча не все з цих новацій було худошьо право' ■ . ■ * ■

1 мірним і витримало перевірку часом. ■ '

Тенденційність у зображенні подій громадянської війки у "Вершниках" ■ виявилася передовсім у тому, що вчинки й дії героїв зумовлювалися не моральними,, а політичнім чинниками. Пошуки . ■відповідей на одвічні питання, пов"язані із закономірніоио історичного прогресу, національною іоторією й культурою, осягнення місця-людини й народу в суспільному житті поступаються перед апріорно поданими думками про пріоритет держави й к: асу, що ' зрештою призводить /хай і до опосередкованого/ виправдання иор-сгокості, _аморальних вчинків позитивних героїв роману /наказ Івана Половця про розстріл полонених махновців /42, 335/і вбивство Чубенкои фельдшера /42, 368/, страта генерала /42, 358/ тощо/. .Письменник,' обмежений класовими стереотипами, не зміг . розгорнути історичне полотно. А саме таким твір і задумувався, про що свід^ть рукописи МИТЦЯ. ■ ■ ,

. Третій розділ - "Історичне минуле як характвротЕорчий чин-ник’у романах Ю.Яновського "Чотири.шаблі" та "Вершники", ' Звернення до історії було для романіста природним,.товд що її уроки могли багато що прояснити в хаосі.подій сучасних, допомогти з"неуваги фактора /насамперед'- генетичні/ поведінки ,

, людини та її психології. У літературознавчій науці цей аспект характерогворення не став предметом спеціального дослідження.

Екм і зуковшеїься кк5ір предмету третього розділу дисертації.

Після Новтневої революції 1917 року багато алсалося про 'дар-' ську Росі» як тюрілу народів. Культурно-національне відродження 20—:-с років розпочиналося з пзрьоціяяа’ поділ і лкщей минулого у яоягекогі г::х ідеологічнлх настаяов, які ставилася на порядок денний у нової-з? суспільстві. Ю.Японський звертається.до історії ■ як худоянпк слова, використовуючи минуле яв важливий характеро-

ТВОрЧИЙ ЧИННИК. , . . • ' .

Особливо вагоіши с істори^і ремінісценції у поетиці роману "Чотири шаблі". Екскурси в дохристиянську добу та ХУІІ-ХІХ століття сприяють 'кишшн» взтоків характеру, з"ясуванню ірш появи у людини прагнення віднайти себе у соціальному вирі. Проблема "людина і історія" стає однією з центральних у романі.

Шлях до усвідомлення нерозривності-минулого, сучасного і майбутнього, прагнення пізнати закони історії, збагнути зміст понять "еволюція", "анархія", "історизм" -:ось що цікавить письменника.

Історичні ретроспекції, з "являються з зламні моменти життя героїв. У таких ситуаціях саме'вірність традиціям є тією силою, . яка допої;вгає вистояти в борні, зберегти гідність, честь. Яскраво це проявляється в сцені еєсілля Иіахая, яке сприймається не : тільки як.подія особиста, а як форма історичного саг.шпізнання поб: агшів-. .Роздугш 'Шахая про місце і роль кожної людини'в історичному процесі, про співвіднесеність понять "особистість" І "народ"' і ширше -'про місце і роль'нації в історії - масштабні .•

■ Епоха язичництва, спадкоємність вірувань у добро й слраведли- * вість відбішгя у.позднанні дохристиянських і християнських елементів' в обряді весілля. А вплітаючи в ці роздуми народні пісні, письменник підкреслює охоаість міркувань героя і народного

. розуміння попять "совість", "дойро", "к-.ораль". Поггогхои до пі знання заЕокоаіркосїей історичного рсзнд’гку с гала клятва кд-хая кобзареві "не попспаг;-: 'революції", А душ про Супрука-коза-ка, перерісша рамкк аузячког© супрозоду весілля, стала перед.1&-. чення;.: ка23угнього, описаного в загальних рисах для безіменної кас;-: гостей і дрикратЕзовапого для побрита.; Йз. Намагаючись зрозумій: сзг’-і добу, Пахай часто згадає Залізняка, Богдана £/.еяь-■кецького, Негра Калгшза, бо переконанні, ао вгілеккян ідеалів, за які гони боролася, стана революція - запорука відродження . градацій оіи"ї, роду, нації. Причина сучасної народної трагедії називаються кобзарем: "їдало гелер честі мій лздей.. .векав хоробрості...злодій народ гелер повівся" /42, 173/. Мовиться про деградацію нації, втрату кращих традицій народних, і:;о с наслідком ’національного гніту, якого зазнавав українська» народ за еіі;і: панування польської шляхи: та дарсьнкх вельжк. Казалася душ. народу, тому-то кобзар не може скласти жодної нової думи. 7' '

цьому контексті вагоміша є міркування Шахая Еро моту й засоби -боротьби. Осмислюючи діяння гайдамаків, вік приходить до висновку,, що анархія є.виявом сили”6,8 з чіткого уявлення про майбутнє. Тому стихійне бунтарство небезпечно. Ка зміну "сліпцям" 'прийдуть "зрячі", тобто борці з .усвідомленою програмою ДІЙ І розумінням кінцевої мети боротьби. Прихід "зрячих" - справа на одного дня, і програма їхня буде здійснюватися нелегко, Очевид--но, де застереження,й послужило підставою для звинувачення ш-сьменніша в поетизації анархії /Є.Адельгейм, О.Бабишкін, Д.Га-•. душко, Я.Гордон, О.Кшшмник, І.Микитенко, ІЛкаченко, Ф.Яку-йозоький та-ін./. ■ '

-Шахай і Остюк є виразниками думок і, суджень ідейяо-світо-

гллдного оцряілуЕЗяяя. Зон;: оцінить кинула ло-озс^'у, нєрід:<о досить оезі;с;аіро:лісно /спіготавяоккя ?сбзл і; гарної®::/. Цодо Остяка, то ,;сго розуміння минулого подається лісеніша засоСакі /п"ята пісня/. Подана в афористичній уораі узагйль;шно~;6ілоссо>-ська теза про твецкошшннісгь і зєзміяйіогь лздського буття та « *■

мізерність, нєзначудість оди і з ї гадана /"...2кгтя - є рух, кнт-гя— с чгсяа 'лісол, і лмди в лих - безодень- сзлувгк.,.Еародя . Здуть. Часи летять без зиін. Забуті тікі із печем не встануть. Кружляй же, звало, у ярзцзвіа .:олі,-як ліго і ззша, добро і зло!." /42, 264// переростає у прозовій частині розділу у спогади шрвзла Оогака. Події, ля і зринають у пам"яті гзроя, гїлька ' називаються /42, 272/, але гони і є внзначаль;га;п в історії України початку XX століття. Сьогодення рідної землі мало чим ві-дрізнязтьея бід того, цо діялося тут з часи минулі, - '

7 ’’-ображанні: Галата, Харченка історичне минула як характеро-ТЕорчпй чинник використовується рідке й переважно в плані 'побутово-етнографічному, що цілком природно, оскільки названі персонажі в цьому контексті відходять'на другий план, - ' <

Т "Чотирьох наблях" історичні екскурси.е обрамленням загаяь-них питань, які вирішують головні герої, - людина і війна, діа-. лектика шіття'і смерті, вірності та зради, гуманності й г^орсго-’ кості. Філософська наповненість таких понять очевидна, тому для розкриття'їх суті побратими і звортауться до аналізу генззи понять. Героям вакливо розібратися з меті га- засобах боротьби,-

- тому питання про справжні й удавані ідеали для них не риторичне. Історія знав чимало.прикладів бездумної жорстокості 3 ке-, виправданої обережності, з її досвідом не мочна ке рахуватися,

поводитися вільно - незнання приводзггь до "ярові" К "пустки", • -людей - до "спустошеності". '

■ 7 "ЗврЕнзжах" ісгоропш ' реміяісцешйЯ значно і.;екшз:вони хіо-Б”язакі: з оояошоод з образами прадіда Даннла і його правнука, зоїла 3 письмешваа /новелк "Дитинотес", "Етас армій"/. Процзс змужніння Данила показано як осягнення одвічної мудрості':не можна зяевакатя пак"ять предків, зневага ця обернеться духовними • втратами. Використовую1® образ чарівного пракореня, письменник проводить паралель між людським акггям і хвхвш народу, аирше -цілого людства, адже ідеали, закладені в основі будь-якої культури , однакові /прагнення.досягти згода з природою, витлумачити . такі поняття, як "добро", "щастя", "честь", "істина"/; Людина народжується ;-;а землі й повертається в землю,. залзшаачг в спа' -дек наступним поколінням частішу свого "я", току тут, як і в ’’Чотирьох шаблях:", йдеться про безперервність людського начала, що виявлено у заповіті прадіда:"Топчи землю, синок" /42, 345/. Так відродилася рівновага-поколінь. Для письменника важливо ввести героя - маленького Данилка -.в світ національної пам"яті, показати, що людина сильна своїм корінням, тому важливими хара-кгеротворчкми-засобадіи тут е вірування, звичаї, обряди. Прадід 'є'тією ланкою, що зв"язуе минуле й сучасне, може, тоцу періпа назва новели була "Смеруь прадіда". Історичні екскурси увираз-ниють картину і доводячи процес злиття людини й навколишнього світу до гармонійної завершеності;. І якщо вже трапляється,- що треба зі зброєю в руках захищати право на життя, то необхідно діяти так, щоб якомога менше залишалося могил. Але дисгармонія

вічного /любов, справедливість/ й минущого /класові догми,.по- ;

' . • •• ■ ■ 1 - ‘ ' ■ • - . " лі'тичний розрахунок/, на думку письменника, обертається кров"ю

/поєдинок братів Половців, убивство ^’бекиом іуельд, 4ора тощо/.

Руксіисп D.Японського /Оа. 193,194,212,213,214,217,218,212, 2831,2L'37,^o33,2846.-іонд ЛЇІб'-еідцілу рукописів Інституту літератури імені Ї.Г.Еовчаика ШН України/ свідчать про :'іого намір ' t худоі-льо осягнути діалектику кіття і смерті. ^Ідеться про закли-ііашія стихій /Половчиха/, дослідження генеалогії /родовід Данила, листоноші/. Ало відсутність в останній редакції роману вк-

- ходів на козацьке минуло, закі дно європейську філософі» /О.Конт/, вітчизняну історичну думку, /ііі.^рагопанов, Я.Костотров/ привела до худошіх втрат, зокрема й на рівні характеротворення. їїровід-ноіз думкою венадисаяої даугої книги роману "Вершники" ймовірно ' маги стати слова, занотовані Ю.Яяоеськш.і:". . .на площі палять ікони дорав"яні, обціловані поколіннями. Сніг мето, крутить!"

На жаль, шіськвнкицьки.і задумам на судилося здійснитися. Роман "Ьзршв’лки” був.яацруковшшіі тоді, коли вче відбулися перші по~

. літігаяі процеси, коли Есянка кількість гострих проблем /пасам— перед національна/ потрапили у . розряд заборонених. Спроби ии-•. ців. /М.Хвильовий, БЛідоогдльнпй, ГЛСосішка, О.Олісаронко,. Петро Панч, С!.Бо;;шо, ’,1.Куліш, О.лопиленно, ВЛередничешш, А.Головко , Гео Шкурупій та ін./ худошьо'правдиво оошолиіи проблеми історії не-знат'шли підтримки в сусп.льстЕі, викликали різко негативну оцінку з боку влатщ. А на шчаїну ЗО-., років бу. :г піддані остракізмові як вияв ідеології.войовничого буряуазного на-, ціоналізму. ■ : , ■ .

■ У "Висновках" зокроіла підкрослізеться, що порівняння рогалів "Чотири шаблі" і "ВерпїЕікп" дозволяє визначити певні законоілір- ‘ . ності в ідв&о-худоглііх: лоауках Ц.Яяоеського при змаиоганні . людини у бурвшіі часи революції їй громадянської війни.

. ' 19 *

Передовсім це засоби, і прийоми, так би мовити, постійні в палі-грі харакгврогворення романтичного героя, які наявні е обох романах. Такім є насамперед огоерідний'емоційній фон творів, який-передає широку гаку почуітів:від отриманої розвагаивосїі епіка ■■ до піднесено-урочистої експресії. Б характерах героїв виразко окреслені емоційні домінант, підпорядковані* їх ідейно-скпожо- • їоиу навантаженню, В обок романах письменник вдається до однакового способу вияву внутрішнього "я" героїв. Яв правило, це ■

' /

' показ їх е момент вибору МІЖ НИТТЯМ і смертю, ПОДВИГОМ і безчесті. Така подібність наявна і в портретному малзнку, засобах психологічного аналізу тощо. Як пракіло, портрет ескізний,

, це або загальний опис зовнішності, або виділення якоїсь індивідуалізуючої деталі. За. типом - портрет паспортних прикмет або • 'абстрактний, іноді ускладнений пейзажними .деталями. Психологізація портрету здебільшого виявляється в описах людини в критич-н-ий момент. її киїтя». • . ' '

-В обох романах пиоьмешшк продуктивно використовує різного типу характеристики. Так, самохарактеристики стосуються пере. важно зовнішньої сфериїпоцінування власного "я" в системі об"-вктивнихреалій, оцінки глобальних змін, що відбуваються в Ізгіоху соціальних паротворень. Характеристики центральних персонажів їх оточенням подаються^, двопланово:називаються окремі, помічені іншими,-людьми, риси вдачі або даються опосередковано-аналітичні оцінки, вчинків героїв. Спосіб розгортання характеристик у романах однаковий:від загального через конкретне до за. гального. Комплако так званих "вічних" питань.в-міру розгорган-яя сюжету конкретизується кожним героєм стосовно себе, а потім знову-набував якостей загальних:заповіти побратимів у "Чотирьох

шаблях*, розмірковувати про оеяс жжгтя /Чубекно ^ро.долю Ада-аьвгв/. Часто характеристики. взаємодоповнюються, уояладншш>я , авторським коментарем,- портретними й пейза'кшшд .деталями. Використання са.'.'ЭхарактерЕоткк і зовнішніх характеристик як засобу івдквідуалізації призводить до посилання уваги до героїв другого плану, збільшення питомої ваги: епічного начала. Зміни ці поясняються спащйікои новелістичного мислення Ю.Яйовського, В цілоку а обидза ці гени характеристик підпорядковані'авторському началу, структурі, що дозволяє в даному випадку поцінувати динаміку об"єкишюго і суб'єктивного. їїпсьиеншш розкривається в своєму прагненні змалювати лздшіу, включену через самоаналіз та авторський коментар в соціоісторичний контекст, бо людина ця прагле осягнути власне "я", в системі національно-культурних . цінностей. Здійснюється такий аналіз через переконливо показані, наслідки руйнації особистості, яка, поз’авлена коріння, не може протистояти соціальнім катастрофам,'і трагедію лоноління, цо, сформувавшись в умовах війни,’не знаходять свого місця в гарному нитті. ■ , .’■./■ . ■ ‘ .

Однак ця важлива проблема, оригінально художньо відтворена, у "Чотирьох щаблях"', у романі "Верзники" не втілюється в нон- : кретних людських долях, відступаюча на задній іілан.І&к сталося, що „а час'від виходу в сьіт'першого і-другого романів в Україні відбулися події /політачно-ропросивні судові процеси проти на- ■ ціояальної інтелігенції, фізичне знищення багатьох письменників, самогубство М.Хвильового і М.Сііралнпха/, які примусили.Ю.Ляовсь-ного писати ьз гак, яі< мріялося. Це насильство призвело і до відходу від декотрих засобів харанторогворєння, так майстерно продемонстрованих у "Чотіфьох шаблях"’. 3"йвляється.невластиве . " • 21 '

для письменника однопланово-плакатне змалювання позитивних,і ’ негативних персонажів. Намагання зрозуміти оучаоиість, проекту-' ючи її на минуле, пізнані філософське, морально-етичне, культурно надбання предків, запліднити ніш нащадків, що так добре виявилося у "Чотирьох шаблях", у "Вершниках" 'майка на відчутне,

Оток е характеротворчих засобів тут зникає і’ такий чайник, як історична минуле, котре було підгрунтям формування котивацій-■ної сфери-характеру.' Але на час публікації' останнього роману -про громадянську війну стало практично немокливіаі правдива висвітлення й поцінування історії України. Тому посилання на минуле у "Вершниках"' з"являвться зрідка і не є визначальним чи ■

. принаймні важливим фактором ,для розуміння сутності, природа характеру того чи іншого героя твору. Змушений відмовитися від ■

' прямих виходів на нац.ональну історію, письменник поглиблює ег-нографічно-звичаевий елемент, звертається до західдоєвропейського історичного контексту, переводячи через відповідні асоціації один національний часо-цростір в інший.

. В цілому близькість "Чотирьох-шабель"' і "Вершників" на рівнях проблемно-тематичному і образному безперечна. Ці ролики, описуючи героїв однієї і тієї ж .історичної доби, ери всьому /притаманному Ю.Яновсьному романтичному пафосові, з поглдпу; '

ідейно-філософського і художницького змальовують їх неоднаково.

Не скутий ніякими партійними вказі аш погляд вільного Майстра слова на подію і людину в "Чотирьох шаблях" у "Вершниках"' пові-' льно поотупається місцем норвдгивно-уніфіковашш приписам соці-аліотичного реалі зму, який сама в 1934 році остаточно утверджується в радянській літературі. Гіркий досвід Ю.Яновського ті- .

льки на рівні характеротворчих засобів засвідчує, наскільки . ■

"ллідксо" і "перопокгашох)" була, гака уніфікація. Ка запитання, псогаглеаі imsm ка початку 30-х років, прагнули відповісти ш-снлеакакн наступних десятиліть-, особливо активно у 60-гі, 60-гг рок: /Р.Іванпчук, І.Чендей, 0,Гончар, П.Загребвльний, 3.Шевчук,'

, ?.І2анчвкко, Ю.мушквіїш та ін./. • '

Основні пояої.оііня дисертації відбиті в публікаціях:

1.Портрет как прием характерообразовапля в романах Ю.Яновского "Четыре сабли" и "Зсаднизл" // Харьков,І99І»-Рук.Д8п. в ШшОН Ш СССР, .'І4500І от 17.07.91 /26 с./.

2.Сравнительный анализ первого и последнего издании романов 13.Яновского "Четырэ сабли" и "Всадники" // Харьков,1991.-Рук. деп. в ШЮП АН СССР, .555009 от 18.07.91 /13 с./.

3.Портрет як засіб характеротворення в романах Ю.Яноеського "Чотири шаблі" і "Вериники" // А.А.Погебня - исследователь славянских взаимосвязей:Сб.тезпсов всесоюзн.науч.конф.-Харьков,1991.-

. С.167-169. . '

4.Авторська позиція як харакгеротворчий чинник /за романами ■ Ю.Яноеського "Чотири шаблі", "БарЕмпкз"/ // Вісник Харків.1 ун- . ту.Проблеми філології .-Ш69.-Харнів:0снова,І592.-С.З-ІІ. f

. - бшзеїу

Matveeva ї.й,

їім Poeticr of Character tforaafcioa la. r.Yanovsfey's Hovel about . the Civil War /"i'our Bv.’oras","u'fcte Horsenon’V.Tho dlseortRtietn . /акгиєогірй/ for-oDtainins fcbe.degree of csndidafco of philology Ukrainian Асайеку of aoiencos 'i'.G.Slievceiil:o Institute of liitera-tutfe,Kiev,1995. їйв v:ork presents an attempt of a nev; inserpro-•• bafcion of r.Xraovslgr’s novels about; the Civil ',7 ar in che context

■ 2-і

of the pro'blea of "the author and epoch" on the basis of the -dynamics of the changes in the poetics of character formation .which happened, in the Tandvsl^y's poetics, in the Зо-ies. A special attention is given to the insufficiently as yet investigated aspect of the problsa of "тал in the r;ar and in peaco" _ the deterioration of personality ела its consequences. The historical past is for the first tine singled out as a charac-

ter-forains factor} the thesis of I'ancvsby’s place in the •

• ' • ' . * . . . ■ ■ context of the "lost generation" literature in developed, '

■ Аннотация. .

Матвеева T.C, Поэтика характерообраэовакпя в романах Ю.Яновско--го о грааданокой война ./’’Четыре'сабли", "Всадники"/* Дасоорта-ндя /рукопись/ на соискание ученой степени кандидата филологе-ческих наук по специальности 10.01,01 - Украинская литература, Институт литературы имени Т.г.шэвчекко Национальной Академии Наук Украины, Киев., I9S5. В работе осуществлена попытка нового прочтения.романов Ю.Яновского о гражданской войне-в контексте ■проблемы "писатель и эпоха" на обнове анализа азцвавяяй в поэтике характерообразования, которые пройзошш в ней. в 30~е годы. Специально исследован мало .наученный аопект проблемы "че- -г ловок на войне и в шряое время" - разрушение личности и его последствия. Впервые как харакгерообразувдий фактор выделано историческое прошлое, раавернуг тезис о месте Ю.Яновского в контексте литературы "утраченного поколения". .

Ключов! слова: 1отор1я« поетика, харакюр, роши* Ю.Еносський.