автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.03
диссертация на тему: Политическая культура современной студенческоймолодежи в Украине (на примере вузов г. Киева).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Политическая культура современной студенческоймолодежи в Украине (на примере вузов г. Киева)."

* ¿5

5 НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

¿ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

О)

УДК 32:008

ОСТАПЕНКО Марина Анатоліївна

ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

(на прикладі вузів м. Києва)

Спеціальність 23.00.03 — політична культура та ідеологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології і соціології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.

Науковий керівник:

доктор політичних наук, професор БАБКША Ольга Володимирівна, директор Інституту соціальних та правових наук Міжрегіональної академії управління персоналом

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, доцент КРЕСША Ірина Олексіївна,

завідувач Центру по організаційному та науково-методичному забезпеченню підготовки "Юридичної енциклопедії" Інституту держави і права ім В.М.Корецького НАН України

кандидат філософських наук ІВАНОВА Наталія ЮрІЇвиа, доцент кафедри політології і соціології Київського національного економічного університету

Провідна установа:

Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, відділ теоретичних та прикладних проблем політології

Захист відбудеться " 2000 р. о год. на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Автореферат розісланий" ^£Ю&р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, /у'

доктор політичних наук В.II. ГОРБАТЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність досліджуваної теми. Сучасна українська держава характеризується не просто зміною форми політичного режиму, а й становленням громадянського суспільства. Розбудова демократичної, правової, соціальної, незалежної держави, інтеграція її у світове співтовариство, реформи та зміни в усіх ланках суспільного життя актуалізують розробку су спільно-політичних проблем, розвиток і вдосконалення політичної культури всього соціуму. Стан політичної культури українського суспільства відображає складність процесу модернізації України в цивілізовану розвинену країну. При цьому політична культура не тільки віддзеркалює труднощі та суперечності перехідного періоду, але й сама суттєво впливає на хід соціально-економічних та політичних перетворень.

В сучасній політичній науці залишається відкритою проблема розвитку субкультур, зокрема молодіжної політичної субкультури. Молодь України знаходиться на етапі зміни ідейних та моральних орієнтирів. При значному обсязі досліджень демократичної розбудови нашої держави спостерігається зменшення кількості досліджень, присвячених суспільно-виховним процесам молоді, де особливої уваги потребує аналіз політичного виховання студентства. До того ж сьогодні ще спостерігається спрощене уявлення громадян про політичне виховання, політичну' соціалізацію як однобічно зорієнтовані процеси, де молодь виступає в ролі пасивного об’єкта, а не в якості активної сили, спроможної не тільки відтворювати суспільно-політичні відносини, а й виявляти політичну активність та інновації. З іншого боку, саме поняття "політична культура молоді" сьогодні вживається в абстрактних, суперечливих значеннях. Існує переконаність у тому, що політичну культуру молоді потрібно активно формувати, але мало хто знає, що собою являє політична культура сучасної української молоді, зокрема студентів, та як її формувати.

Ступінь розробки проблеми. Предмет даного дисертаційного дослідження знайшов своє відображення в науковій літературі політологічного, філософського, культурологічного та психолого-педагогічного плану. Як концептуальне поняття, яке так чи інакше охоплює певну сферу політичної реальності та її параметри, політична культура була вжита в 50 - 60-ті рр. 20 століття представниками американської національної школи — Г.Алмондом, С.Вербою, Л.Паєм. Серед робіт західних політологів традиційно виділяють наукову розробку типологій політичної культури, здійснену Г.Алмондом та С.Вербою, яка загалом була сприйнята схвально, за виключенням тези про домінуючий, досконалий англо-американський тип політичної культури, на який необхідно рівнятися.

З часів появи досліджень Г.Алмонда та його школи феномен політичної культури привертав увагу американських та європейських науковців, серед яких можна виділити праці Д.Дівайка, Л.Дітмера, С.Ліпсега, Л.Пая, У.Розенбаума, Р.Роуза, які відзначаються плюралізмом думок при розкритті зазначеного феномена.

У колишньому СРСР поняття політичної культури цілеспрямовано досліджується з 80-х рр. 20 ст. Серед робіт радянських науковців можна назвати праці Бурлацького Ф., Галкіна А., КейзероваМ., підходи яких мають певні відмінності, але не мають достатньо повного описання основних параметрів феномена політичної культури.

Сучасний аналіз політичної культури та и сутності можна прослідкувати в працях Амелина М., Арнольдова А., Блінова М., Ожегова М., Шерегі Ф., Демідова А., Міграняна А., колективних працях. Дослідженню співвідношення культури і політики та духовних засад політичної культури присвячені праці Баталова Є., Владікової Ю., Гаджиєва К., Гозмана Л., Давццовича В., ЖдановаЮ., Ірхіна Ю., Решетнікова В., Шестопал О., Чередниченка А. В українській політології різні аспекти питання політичної культури досліджуються в працях Андрущенка В., Бабкіна В., Бабкіної О., Бебика В., Гайворонюка Н., Горбатенка В., Кременя В., Кресіної І., Лісового В., Лузана О., Миговича І., Михальчен-каМ., Нагарної О., Потульницького В., Ребкала В., Римаренка Ю., Ру-дича Ф., Рябова С., Табачковського В., Шульги М. та інших. Молодіжний аспект політичної культури розглядається в працях Бебика В., Боровика В., Головатого М., Драговця В., Капіцина В., Красова Є., Комарова Є., Корнієвського О., Ребкала В., Рябіка В., Шереги Ф., Щєгор-цова В., Якушика В. та ін.

Кількість праць, в яких аналізуються питання політичної культури студентської молоді, обмежена. Можна назвати невелику кількість наукових робіт, присвячених цьому питанню, зокрема праці Лісовського В., Сужикова М., Топчія Л. Зазначена проблема висвітлюється в збірниках доповідей науково-практичних конференцій та досліджується в деяких кандидатських дисертаціях. Разом з тим ступінь дослідження політичної культури ще не є достатнім і потребує подальшого аналізу, зокрема недостатньо враховується специфіка студентської молоді як носія політичної субкультури в сучасних умовах розбудови демократичної держави. Все це й зумовило вибір теми, визначило мету та завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний з теоретичною розробкою планової наукової теми "Дослідження проблем соціально-гуманітарних наук",

з

здійснюваної кафедрою політології і соціології Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова у 1997 - 1999 рр.

Предметом досліджеиші виступагать проблеми становлення та розвитку політичної культури сучасної молоді України (зокрема студентства, на прикладі вузів м. Києва) в контексті сучасних реалій перехідного суспільства. Мета та завдання дослідження. Не претендуючи на всебічне охоплення досить складного та багатогранного питання і спираючись на існуючі теоретико-метододогічні підходи до проблеми політичної культури молоді в сучасній Україні, дисертаційна робота має на меті дослідження специфіки стану та розвитку політичної культури студентської молоді в процесі модернізації українського суспільства, з'ясування чинників формування політичних знань, цінностей, вмінь, навичок політичної участі у сучасних студентів в умовах суспільно-політичної трансформації української держави.

З огляду на мету поставлено наступні дослідницькі завдання:

— визначити теоретико-методологічну основу дослідження політичної культури студентської молоді через аналіз концепцій політичної культури, вироблених сучасною політичною наукою; запропонувати системний аналіз сутності, типів сучасної політичної культури України в умовах соціально-економічних та політичних перетворень;

— дослідити своєрідність та специфіку політичної культури сучасної української молоді в умовах переходу від авторитарно-тоталітарних до демократичних політичних цінностей, переконань, типів поведінки;

— проаналізувати обумовленість процесу формування політичної культури сучасної студентської молоді історичними, національними, соціально-економічними і регіональними чинниками розвитку суспільства;

— дослідити механізм та специфіку політичної соціалізації сучасної української студентської молоді, визначити основні чинники, канали формування політичних знань, форм політичної участі; оцінити роль вищої школи у зазначеному процесі.

Теоретико-методологічну основу дослідження становить комплекс філософських, загально-наукових та спеціальних методів дослідження, що забезпечують єдність гносеологічного, соціально-філософського і політологічного аналізу феномена політичної культури у зв’язку з іншими компонентами соціокультурного та політичного життя соціуму. Гносеологічний підхід дозволяє дослідити специфічну форму відображення і пізнання об’єкта, що вивчається, а соціально-філософський і політологічний — спрямовують на розкриття його місця, вагомості та ролі в житті суспільства у взаємодії соціально-політичних суб’єктів. Соціально-філософське розуміння передбачає аналіз процесу виникнен-

їй та розв'язання суперечностей, що зумовлюють розвиток і функціонування об'єкта дослідження.

В основі цивілізаційного підходу розглядається людська особистість, її свобода, можливість її реалізації та саморозвиток, а засобами досягнення зазначених цінностей виступають демократія, правова держава, громадянське суспільство, демократична політична культура. Це дозволяє виділити та проаналізувати загальноцивілізаційні компоненти та функції політичних явищ (в даному випадку політичної культури) і на цій підставі розробляти проблеми історії та теорії соціально-політичних феноменів, а також розвивати такі політичні категорії яку свідомленість вибору, демократичні цінності, правова держава і громадянське суспільство, національна свідомість, політична соціалізація тощо.

Використання порівняльного методу аналізу дало можливість співставити елементи політичної культури і політичної соціалізації студентів різних країн, вузів різної спрямованості, різних факультетів, певним чином різних регіонів України (оскільки вузи Києва являють собою осередок, де концентруються представники різних куточків нашої держави), що забезпечує розширення простору та обсягу інформації.

В дисертації вагоме значення мають методи системного та структурно-функціонального аналізу. При цьому політичні явища розглядаються як складне утворення, що виконує певну роль у більш загальній системі. Використовується також міждисциплінарний підхід до дослідження феномену політичної культури студентської молоді, де залучені фундаментальні положення філософії, політології, соціології, психології, педагогіки і методи конкретного соціологічного дослідження, проведеного автором в Національному педагогічному університеті ім. М.П. Дра-гоманова, Вищій школі права ім. В.М. Корецького, Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця в березні 1998 р. та квітні 1999 р. Анкетування було проведено по репрезентативній виборці і являє собою відбиток зрізу політичної культури студентів зазначених навчальних закладів.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що в ній вперше зроблена спроба комплексного аналізу змісту, типів та тенденцій формування політичної культури сучасних українських студентів, що полягає у наступному:

— на основі аналізу різноманітних концепцій політичної культури, які існують у сучасній політичній науці, визначається концептуальна основа дослідження політичної культури студентської молоді України як системна єдність історичних, національних, регіональних культурних

цінностей, реальних політичних дій і психологічних особливостей політичного суб’єкта;

— пропонується сучасна типологізація політичної культури студентської молоді як складного та багаторівневого феномена, який поєднує фрагменти різних типів політичних культур, зокрема, елементи авторитарно-тоталітарного і ліберально-демократичного типів;

— в ході аналізу політичної культури сучасного українського студентства виділяються її характерні особливості, суперечності та досліджується складний процес взаємовпливу політичної культури студентської молоді і соціально-економічних та політичних перетворень в Україні;

— визначається своєрідність політичної соціалізації сучасної студентської молоді, яка полягає в перевазі некерованих, стихійних чинників у процесі засвоєння молоддю політичних знань, цінностей, зразків поведінки; при дослідженні політичної соціалізації студентської молоді виділяються основні соціалізуючі агенти даного процесу;

— дається оцінка впливу якості політичної освіти у вищій школі (через викладання політології) з точки зору формування демократичних цінностей у студентської молоді, форм її політичної участі;

— узагальнюються проблеми політичної соціалізації сучасної студентської молоді, а саме: 1) невизначеність чіткої системи цінностей політичної соціалізації в суспільстві; 2) відсутність необхідної спадкоємності в передачі досвіду політичної участі та поведінки, що виявляється в невідповідності більшості старих моделей політичної поведінки сучасним політичним реаліям та в уповільненому характері формування нових.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів визначається спрямуванням дисертаційного дослідження на вивчення надзвичайно актуальної в сучасній Україні проблеми. В теоретичному контексті дана робота є спробою заповнити певні прогалини та виступити базою у вивченні специфіки формування демократичної політичної культури студентської молоді в сучасній Україні. Практичне значення дисертації полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані при аналізі соціально-політичної ситуації в Україні, з’ясуванні напрямків та тенденцій розвитку політичної культури молоді, при прогнозуванні електоральної поведінки студентства. Практичне значення дисертації полягає також в можливості застосування її матеріалів при здійсненні навчально-виховної роботи серед студентів українських вузів, при підготовці і чиганні навчальних курсів і спецкурсів соціально-політичного спрямування для студентів і аспірантів.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації відображені автором у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Окремі положення дисертаційного дослідження висвітлені у навчальному посібнику "Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів" (К.: Видавничий центр "Академія", 1998), висвітлювались на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (1995 -1999), в ході Всеукраїнської наукової конференції "Безперервна педагогічна практика студентів як первинна форма їх професійної і практичної підготовки" (Вінниця, 1999) та II Міжнародної практичної конференції молодих науковців "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2000).

Наукові положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані також при чиганні автором загальних курсів з політології, соціології та теорії політики у 1999 - 2000 навчальному році у Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова.

Дисертація обговорювалася на кафедрі політології і соціології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова і рекомендована до захисту спеціалізованою Вченою радою Д. 26.236.01. з наукової спеціальності 23.00.03 — "політична культура та ідеологія".

Структура дисертації відповідає меті та завданням дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, що містять п’ять параграфів, висновків, списку використаних джерел та додатків (16 таблиць). Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок. Список використаних джерел включає 202 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обгрунтована актуальність теми, розкривається ступінь її вивчення у зарубіжній та вітчизняній науці, визначено мету та завдання дослідження, сформульована наукова новизна роботи, науково-теоретичне та практичне значення вміщених у ній положень і висновків.

У першому розділі —"Теоретико-методологічні аспекти дослідження політичної культури студентської молоді" — проаналізовано основні загальнотеоретичні та методологічні підходи до тематики дисертаційної роботи. Аналізуються питання виникнення, поетапного розвитку вчення про феномен політичної культури, проблеми її типологічної ідентифікації, функції, які вона виконує в сучасному українському

суспільстві. На думку автора, феномен, який зараз визначається поняттям "політична культура" бере свої витоки з соціально-філософських теорій Платона, Арістотеля, Н. Макіавеллі, Ш.Монтеск’є, А. де Токвіля, К. Маркса, М. Вебера, М.Грушевського, В.Липинського, М.Бердяєва, К.Мангсйма та ін. Аналізуючи домінуючі концепції дослідження політичної культури, автор систематизує їх наступним чином:

— психологічні інтерпретації політичної культури, у яких увага зосереджується на внутрішніх психологічних орієнтаціях, спрямованих на політичне;

— всеохоплюючі інтерпретації, які розглядають політичну культуру як феномен, що включає психологічні установки та відповідні їм форми політичної поведінки суб'єктів;

— символічні інтерпретації, де політична культура розглядається як певна система символів;

— діяльнісні інтерпретації, в яких увага концентрується на поведін-ковому аспекті політичних процесів;

— ідеологічні інтерпретації, в яких політична культура ототожнюється з ідеологіями та формами суспільної свідомості.

Підкреслюється, що більш об'єктивними виступають ті визначеній політичної культури, в яких даний феномен розглядається як процес формування та реалізації сутнісних сил соціального суб'єкта, включає цілісні системи політичних потреб та інтересів, політичних цінностей і норм життєдіяльності особи, які динамічно розвиваються.

В даному дисертаційному дослідженні політична культура визначається як система феноменів суспільної свідомості і в більш широкому розумінні загальної національної культури, яка пов'язується і впливає на функціонування та розвиток державних і політичних інститутів, надає значимість та напрямок політичному процесу і політичному життю загалом. Політична культура сучасної молоді розглядається крізь призму реалій сучасної ситуації і практичних дій самої молоді, а також особливостей традицій і менталітету українського народу. Вказується, що до змісту політики органічно включене національне, його ідеї, принципи. Приділяється увага аналізу генезису українського народу, визначається, що ментальність українства як нації має складну субетнічну структуру, розвивається на поліетнічній основі і виявляється аспектом окремого дослідження. Аналізується проблема національної самоіденгифікації молоді, зокрема студентства і робиться висновок про те, що в цьому середовищі найчастіше ідентифікація відбувається з поєднанням таких якостей як емоційність, комунікабельність, толерантність, почуття власної гідності, миролюбність, високий рівень творчого мислення. Най-

менш сформованими виступають соціально-громадські якості, такі як недостатня організованість та вузькоіндивідуалістичні орієнтації.

В цьому розділі відзначається, що дослідження політичної культури також передбачає розробку її типології та аналіз виконуваних нею функцій в суспільстві. На підставі вивчення різних підходів до типологізації зазначається, що політична культура сучасного українського суспільства поєднує елементи двох типів культур: авторитарно-тоталітарної та ліберально-демократичної. Автором проаналізовано функції політичної культури і вказано на те, що в умовах нестабільних соціально-політичних процесів, характерних для нашого суспільства, суттєво знижений рівень їх виконання.

У дисертації вказується, що багато національних політичних культур містять в собі більш-менш автономні структуровані утворення, які називають субкультурами. Під політичною субкультурою розуміється сукупність політичних орієнтацій, моделей політичної поведінки, характерних для певних груп, які значно відрізняються від тих, що домінують у суспільстві. Підкреслюється, що кожна політична субкультура включає в себе і те загальне, що характеризує домінуючу в суспільстві політичну культуру, і те специфічне, що відрізняє дану субкультуру.

В розділі розкривається специфіка сучасної української молодіжної субкультури через наступні риси:

— соціальна та економічна активність і мобільність значної частини молоді, постійні пошуки нових видів, форм діяльності, прагнення до самостійності і набуття власного досвіду, активні пошуки свого місця в житті;

— бажання вчитися, набувати професії та кваліфікації, що дає можливість впевнено почуватися в житті, саморозвиватися і самореалізову-ватися;

— формування установок індивідуальних схем виживання (установок вирішувати свої питання особистою позиціао та особистою активністю);

— суб’єктивна розмитість, невизначеність орієнтирів, ідеалів молодих людей;

— соціально-політична відчуженість (виявляється в апатії, у відсутності політичних переконань, в позиції "стороннього спостерігача", в мінімальному виявленні політичних установок та протилежному факті

— політизації окремих груп молоді, що набуває рис політичного та національного екстремізму), міжгенераційне відчуження (неприйняття "батьківських" цінностей, включаючи історію власної держави), культу-

рне відчуження (агресія субкультур — відрив частини молодого покоління від культурної спадщини нації);

— розважально-рекреативна спрямованість вільного часу; домінування споживацьких орієнтацій в соціокультурному та евристичному аспектах над креативними; поверхневе закріплення культурної інформації в свідомості молоді;

— низький рівень індивідуалізації та розпізнання культурних цінностей, який пов’язується з груповими стереотипами та ієрархією цінностей в неформальній групі спілкування;

— недостатній рівень національної самоідентифікації, що сприяє легкому засвоєнню в молодіжній свідомості прозахідних цінностей.

В дисертації виділено та проаналізовано комплекс основних факторів, які визначають стан та підсилюють специфіку молодіжної субкуль-тури в Україні, а саме: конкуренція на рівні масової свідомості радянської, національної та західної системи цінностей; стан і значимість в суспільстві національної культури; відсутність єдиної системи гуманітарного, зокрема політичного виховання (культура, освіта, наука повинні виступати пріоритетами української держави); вікові психологічні особливості молоді; особливості покоління (зростання ціннісного та майнового розшарування), наявність регіональних та національних відмінностей.

Далі в розділі вказується на багатоманітність суджень з приводу категорії "молодь" (зокрема її вікових меж), виділяються актуальні питання дослідження цієї соціальної групи, а саме: усвідомлення молоддю категорії свободи як невід’ємного права людини (вона має усвідомити, що її свобода полягає не в тому, щоб бути максимально вільною та незалежною від зовнішнього середовища, а в тому, щоб мати максимум можливостей самореалізації в ньому згідно зі своєю внутрішньою побудовою); питання впливу змін в економічній, політичній та духовній сферах на ступінь сприйняття демократичних цінностей молоддю як суб’єкта політики, що в свою чергу передбачає аналіз можливого типу поведінки у конфліктних ситуаціях, орієнтацію на прийоми та методи політичної боротьби. Звертається увага й на те, що на сучасному етапі розвитку демократичної держави важливіш чинником виступає організація системи цілеспрямованої політичної соціалізації молоді, оскільки в нашому суспільстві перевагу має стихійна соціалізація молоді.

Через розкрштя категорії молодь автором визначаються характерні особливості студентської молоді як суб’єкта та об’єкта відтворення й використання інтелектуального потенціалу суспільства, що опановує

відповідні знання та в якості фахівців матиме можливість привести в рух матеріальні, соціально-політичні та інтелектуальні сили суспільства.

Автор звертає увагу на тс, що існують поодинокі роботи, які присвячені аналізу місця, ролі студентства в структурі суспільства, типології студентської молоді, але загалом стосуються поколінь студентів 70-х, 80-х — початку і середини 90-х років і пєвною мірою не відповідають сучасному типу студента. Тому в даному дисертаційному дослідженні робиться спроба комплексного дослідження особливостей сучасного студентства, використовуючи дані різних галузей наукового знання — філософії, соціології, психології, політології, правознавства.

Основними рисами, які дозволяють розглядати студентство в якості особливої частини української молоді виступають наступні: інтелектуальний потенціал нації, від якого залежать перспективи розвитку України; формування поглядів, позицій та навичок участі в політичному житті і становлення якісно нового покоління, що має усвідомити цінності демократичної політичної культури; можливість спрямування молодіжного потенціалу у демократичне, гуманістичне річище.

В дисертацій узагальнюються та групуються проблеми, з якими зіштовхуються сучасні українські студенти. Перша група проблем пов’язується з соціально-професійною орієнтацією студентства та виявляється в наступному: в незадоволеності значної частини студентів майбутньою професією, що характеризується чималими розбіжностями між попитом на певні професії та можливостями його задоволення; в непоінформованості студентів про місце своєї майбутньої роботи після закінчення вузу, внаслідок чого випускники змушені самостійно шукати собі роботу, використовуючи найрізноманітніші засоби; в орієнтації на високий рівень заробітної плати, а не на якість необхідних для суспільства власних знань, умінь, навичок.

Друга група проблем студентської молоді пов’язується з відсутністю у нашому суспільстві чіткої системи виховної роботи, визначених цінностей та ідеалів, за допомогою яких треба виховувати сучасну молодь в умовах реальної багатопартійності та ідеологічного плюралізму. Дисертант зазначає, що труднощі економічних та соціально-політичних перетворень, котрі мають місце в державі, певним чином негативно вплинули на громадянську позицію переважної частини студентів. В соціальному та загальногромадському плані їх настрій характеризується почуттям соціального дискомфорту, соціального песимізму, недовіри до владних структур.

Третя група проблем — це проблеми соціально-психологічного клімату, міжгрупового спілкування в вузах. Показниками стабільності або

нестабільності студентського середовища автором визначаються наступні: незадоволеність рівнем професійної підготовки; складність працевлаштування; соціальні та політичні протиріччя в країні; матеріальний стан студентів. Зазначені фактори автор розглядає як причину виникнення таких явищ, як соціальна напруга та девіація студентської молоді. З цього приводу дисертантом зауважується, що ситуація економічної, соціально-політичної, духовної кризи в Україні породжує зростання злочинних та маргінальних груп, куди активно приєднується частина студентської молоді.

В кінці розділу' підсумовується, що формування політичної культури молоді, в тому числі студентстза відбувається під впливом цілого комплексу чинників, серед яких основними є: повільна реалізація демократичних процесів в Україні; різне розуміння та сприйняття державної політики, що виявляється в наявності дуже широкого спектру політичних партій і рухів; існування політичної культури в широкому правовому полі, що спирається на усвідомлення права як загальнолюдської цінності і що є однією із слабких ланок виховної роботи; суперечливість підходів до історії України, генезису та структури ментальності української нації. Це ті фактори, які лежать в основі формування демократичної політичної культури молоді і саме їх потрібно враховувати при формуванні молодої генерації громадян України.

В. другому розділі дослідження — "Політична культура студентської молоді: основні складові, характерні особливості, чинники, напрямки розвитку" — спираючись на соціологічні дані, особисті спостереження та результати анкетування, проведеного в державних та недержавних вузах м. Києва, автор аналізує стан та тенденції розвитку політичної культури сучасних студентів. В якості предмета оцінки, аналізу і критеріїв дослідження політичної культури студентської молоді в роботі визначаються політичні знання, політичні цінності, політичні орієнтації, форми, засоби та зміст практичної політичної діяльності, характерні для цієї групи молоді. Автором на підставі результатів дослідження характеризується стан та виявляється динаміка змін кожного з цих компонентів політичної культури студентської молоді.

В дисертації вказується, що інтерес до політичного життя суспільства — це один із показників політичної активності особи, який стимулює спрямованість її дій, формує вирішальну мотивацію політичної поведінки. Автором виділяється два основних типи інтересу до політичного життя України серед сучасного студентства: епізодично-ситуаційне зацікавлення політикою, що притаманне переважній більшості студентів та постійно діючий інтерес, який виявляється лише у незначної частини

студентів (постійно цікавляться і беруть участь у політичному житті країни).

В роботі відзначається невисокий рівень правових знань студентів, на поверхові знання про політику. Зокрема зазначається, що частина студентів не знає про існування та діяльність певної кількості молодіжних організацій, політичних партій. Але позитивним є виявлення тенденції до зменшення цієї кількості студентів.

Встановлено, що у переважної частини студентів спостерігається система неусталених орієнтацій щодо політичної системи загалом і її окремих політичних інститутів (зокрема, внутрішньої та зовнішньої політики української держави). Підкреслюється, що політичні орієнтації та оцінки більшості студентів будуються на емоційній основі, а не раціонально, усвідомлено і характеризуються мінливістю та нестійкістю. Вибір, оцінку політичних партій студентська молодь робить переважно наосліп (з назви, орієнтуючись на пресу, поради, рекомендації), остаточно не усвідомлюючи політичну та ідеологічну орієнтацію політичних партій і блоків. Автором звертається увага на тс, що третина студентів не має чітко вираженої політичної орієнтації та що така ж кількість студентів не орієнтується в даному питанні, інакше кажучи, двоє з трьох студентів перебувають поза політикою.

В дисертації відзначається актуальність проблеми довіри молоді, в тому числі і студентства, до владних структур, суспільних та державних інститутів. Зафіксовано високий ступінь недовіри студентства до діяльності політичних партій, органів влади, що має тенденцію до зростання, персоніфікованість оцінки діяльності останніх і виступає тривожним симптомом, оскільки недовіру можна розглядати як приховану форму протесту. Найбільшою небезпекою для України студенти визнають безсилля політичної влади. Автором звертається увага на аспект, пов’язаний з існуванням певних розбіжностей у поглядах студентів на деякі проблеми політичного, духовного, економічного розвитку України з точки зору регіональної належності, місця проживання (місто, село). Зауважується, що у представників сільської місцевості серед студентів політична культура характеризується більшим консерватизмом, поміркованістю оцінок щодо державних інституцій. Студенти-кияни виявляють більш нігілістичне відношення до держави, пов'язуючи це переважно з відсутністю підтримки з боку останньої. Наслідком такої позиції виступає низький рейтинг впливу держави на молодь — тільки незначна частіша опитаних студентів відносить її до впливових соціальних інститутів. Автором вказується на деяку відмінність ментальності студентів-представників західних, східних та центральних регіонів України.

Автором зазначається, що формування політичної активності студентської молоді пов’язується з її ставленням до життєвих цінностей, пошуку ідеалів. Виявлено, що головними пріоритетами студентів київських вузів є : здоров'я (1-ша позиція), впевненість у собі (2-га позиція), цікава робота та матеріальна забезпеченість (3-тя позиція), хороша сім'я (4-та позиція), вища освіта (5-та позиція). А вже потім ідуть ті, які є похідними від вищенаведених — свобода совісті й думок, відродження й розвиток національної культури (7-ма позиція), прагнення до професійного росту' (8-ма позиція), громадське визнання (9-та позиція). Вказується, що індивідуалізація стилю лаптя сприяє розвитку таких якостей як егоїзм, апатія серед студентів, але одночасно стимулює молодь виявляти ініціативу, боротися за виживання в нових умовах.

Серед форм політичної участі розповсюдженими у студентів виявились: обговорення політичної ситуації з друзями, участь у передвиборчій кампанії, в демонстраціях, мітингах. Слід зауважити, що останні дві форми політичної участі хоча і є досить розповсюдженими серед студентської молоді, але мають невисокий рейтинг. Отже, сучасне студентство віддає перевагу пасивним формам політичної участі та схильне до законних, дозволенних урядом форм протесту.

Автором зазначається, що сучасне українське студентство не можна охарактеризувати як авангардну суспільно-політичну групу, адже серед опитаних студентів зафіксовано лише незначний відсоток тих, хто належать до політичних або молодіжних організацій і спостерігається тенденція до зменшення цієї кількості студентів.

В даному розділі вказується на принципову значимість при дослідженні феномену політичної культури категорії політичної соціалізації. Автором аналізуються основні підходи до визначення цього явища, вказуються основні його аспекти, визначаються основні проблеми зазначеного процесу в нашому суспільстві. По-перше, процес політичної соціалізації сучасної молоді відбувається в умовах складної обстановки, яка зумовлена, з одного боку, переходом до ринкових відносин, серйозними змінами в політичній системі, а з іншого — кризою всіх сфер життя, зокрема, у вищій школі, що призвело, в свою чергу, до зростання соціальної напруги серед студентів. По-друге, це нестала, нестійка в своїх основшіх параметрах групова політична свідомість. По-третє, схильність значної частини студентської молоді до впливу стихійних факторів (політичні партії, суспільні організації, найближче соціальне оточення, сім’я, засоби масової інформації тощо). Слід відзначити, що значну кількість зазначених факторів важко або зовсім неможливо контролювати і регулювати.

В робогі підкреслюється, що для кожного суспільства характерні свої специфічні канали та механізми політичної соціалізації, що забезпечують формальний і неформальний процес передачі традицій та залучення до домінуючої політичної культури. Політична соціалізація сучасної української студентської молоді здійснюється за допомогою наступних основних агентів: держава, родина, вища школа, найближче оточення: друзі (однолітки), громадсько-політичні молодіжні організації, політичні партії, засоби масової інформації. Як свідчать результати досліджень, сучасні українські студенти агентами політичної соціалізації .визначили: ЗМІ — 87%, родину — 43%, школу — 21%, навчально-трудовий колектив — 13%, неформальні об'єднання — 8,5%. Викликає .занепокоєння той факт, що інформацію про політичне жіптя країни молодь отримує переважно через засоби масової інформації, а не з розповідей викладачів. Батьки (сім'я) та друзі мають більше переваг, більший авторитет. .

Автор звертає увагу на те, що за сучасних умов формування свідомого та активного суб'єкта політики потребує такої системи політичної соціалізації, яка не тільки завдавала б йому мотивацію до активності та створювала б умови, можливості для участі в політичному жотті, але й одночасно забезпечувала б індивіда необхідним обсягом знань і навичок практичної діяльності, формую™ при цьому у нього здатності до розуміння політичної дійсності та самовизначення в ній на підставі адекватного ставлення до політичних реалій.

В дисертації розкривається значення вищої освіти як суб'єкта політичної соціалізації, зокрема аналізується стан політичної освіти в вузах на прикладі вивчення політологічних дисциплін. В Україні політологія

— нова галузь знання, основна проблема якої пов'язана з тіш наскільки вдало вона може бути збереженою від спокуси перетворення в чергову форму державної ідеології, а вузівська дисципліна — у відповідну їй версію кодексу норм, апріорних істин, догм і максим нової політичної релігії. Розв'язання складних завдань формування політичної свідомості і культури потребує від викладачів політології розробки цих проблем, високої наукової ерудиції, педагогічної майстерності і такту. Водночас значна увага при становленні нової вузівської політології приділяється новим галузям знання — порівняльній та прикладній політології, геополітиці, політичній психології тощо.

Автор вказує на існування деяких негативних проблем політичної освіти, а саме: практична відсутність ініційованих державою засад вивчення і викладання соціально-іуманітарних наук; необгрунтовані скорочення обсягу навчальних годин, відведених на вивчення політології;

відсутність чіткої, комплексної програми взаємодії між державними органами, навчальними і науковими закладами, громадськими об'єднаннями щодо розвитку політичної науки і освіти; відсутність діючої системи підготовки і перепідготовки кадрів політологів і низький рівень відповідальності владних структур за стан розвіггку політичної науки і освіти. Визначені проблеми зумовлюють необхідність розробки та прийняття державної програми розвитку політичної науки та освіти в Україні, яка б містила вироблення основної парадигми національної школи політології, засади щодо науково-методичного, інформаційного, кадрового, матеріально-фінансового її забезпечення та значною мірою сприятиме надалі вирішенню завдань закріпленого у Конституції України становлення і розвитку України як демократичної соціальної правової держави, найвищою соціальною цінністю у якій визнається людина.

У "Висновках" автором формулюються концептуальні положення дисертаційного дослідження, узагальшоються пропозиції щодо вдосконалення шляхів формування демократичної політичної культури студентської молоді України, окреслюються можливі напрямки цієї роботи. На основі проведеного дослідження робляться наступні висновки:

1. Для сучасної політичної культури українського суспільства характерно існування елементів тоталітарно-авторитарного та ліберально-демократичного типів політичної культури, які знаходять свій відбиток у програмних документах політичних партій, громадсько-політичних об’єднань. Протиріччя в соціальному плані, протилежність переконань у суспільстві ускладнюють досягнення консенсусу щодо єдиного підходу до розуміння сучасного та майбутнього держави, її місця в системі міждержавних та міжнародних відносин. Складність формування активістської демократичної політичної культури виявляється і в тому, що громадянство ще не має чітко визначених політичних цінностей та об’єднується навколо певних політичних особистостей, їхніх програм, що призводить до різкої зміни настроїв мас, невизначеності життєвих орієнтацій значної частини населення.

2. Виділено актуальні проблеми розвіггку молоді, особливості суб-кулілури української молоді, а саме: усвідомлення молоддю категорії свободи як невід’ємного права людини (вона має усвідомити, що її свобода полягає не в тому, щоб бути максимально вільною та незалежною від зовнішнього середовища, а в тому, щоб мати максимум можливостей самореалізації в ньому згідно зі своєю внутрішньою побудовою); вплив змін в економічній, політичній та духовній сферах на ступінь сприйняття демократичних цінностей молоддю як суб’єкта політики, що в свою

чергу передбачає аналіз можливого типу поведінки у конфліктних ситуаціях, орієнтацію на активні форми політичної участі.

3. Вказано на специфічність та соціопсихологічні особливості формування політичної культури студентської молоді на сучасному етапі, що відбувається на тлі наступного кола проблем: 1) відсутність у суспільстві чіткої системи виховної роботи, відсутність визначених цінностей та ідеалів, за допомогою яких треба виховувати сучасних молодих громадян в умовах реальної багатопартійності та ідеологічного плюралізму; 2) індивідуалістична спрямованість соціально-професійної орієнтації переважної більшості студентства (мотивами вибору своєї майбутньої роботи у студентів виступають високий рівень зарплати, поєднання майбутньої роботи з спеціальністю, яка набувається у вузі, та лише в останню чергу — як справа, потрібна для суспільства); 3) стан соціально-психологічного клімату, міжгрупового спілкування в вузах, що характеризується достатньо високим рівнем соціальної напруги та наявністю девіації серед студентської молоді, основними детермінантами яких студенти визнають погіршення загальної обстановки в країні, падіння моралі, швидід' криміналізацію суспільства, а діючим засобом боротьби з девіацією вважають організацію різнобічного та цікавого дозвілля, поліпшення виховної роботи серед студентів, що особливо важливе для тих, хто проживає в гуртожитках.

4. Визначено, що політична культура сучасних студентів відчуває вплив соціально-економічних, національних чинників та стану загальної національної культури, який відбивається на рівні політичних знань, динаміці зміни активності політичної поведінки.

5. Розкрито механізм політичної соціалізації сучасних студентів, виявлено його основні елементи: держава, родина, вища школа, громадсько-політичні об’єднання, політичні партії, найближче оточення, церква, засоби масової інформації. Визначено, що при формуванні політичної культури сучасної студентської молоді переважає вплив стихійних чинників (як свідчать результати дослідження, студенти отримують інформацію про політику переважно з телебачення, радіо, а не із занять у вузах). Вказано на існування загальних проблем процесу політичної соціалізації, спричинених умовами суспільно-політичної трансформації.

6. Проаналізовано стан політичної освіти у вузах України, де визначається, що переважна більшість студентів не відчувають стимулювання їхнього інтересу до політики навчально-виховним процесом. Процес навчання відбувається за допомогою старих методів (читай — запам’ятовуй); на репродуктивне відтворення інформації зорієнтована більшість викладачів курсів суспільних дисциплін. У деяких вузах відбувається

скорочення курсів політології, непомірно зростає педнавантаження, не функціонує система перепідготовки педагогів-політологів. Зазначені недоліки мають негативний вплив на якість викладання і вивчення політології, на формування політичної культури студентської молоді та гальмують відродження і розбудову національної системи освіти. Все це дає підстави стверджувати про скрутне становище політичної освіти в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Нгчай В.І., ОстапенкоМ.А. Громадські організації і рухи // Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. — К.: Видавничий центр "Академія", 1998. — 368 с. — С. 194-204.

2. Остапенко М.А. Політична свідомість студентської молоді в сучасній Україні // Нова політика. — 1999. — № 4. — С. 28-32.

3. Остапенко М.А. Політична соціалізація студентської молоді в Україні (стислий огляд) // Нова політика. — 1999. — № 6. — С. 61-63.

4. Остапенко М.А. Система політичної соціалізації студентів в СИГА (теоретичний аспект) // Людина і політика. — 1999. — № 6. — С. 56-60.

5. Остапенко М.А. Політична культура студентів у суспільстві перехідного тилу / Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 4. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Коряцького НАН України; видавничий Дім "Юридична книга", 1999. —

С. 372-382.

6. Формування творчої особистості майбутнього фахівця під час навчання в педагогічному вузі (теоретичний аспект) // Збірник доповідей Всеукраїнської науково-методичної конференції "Безперервна педагогічна практика студентів як первинна форма їх професійної і практичної підготовки" (14 - 16 грудня 1999 р.). — Вінниця, 1999. — С. 46-48.

Остапенко М.А. Політична культура сучасної студентської молоді в Україні (на прикладі вузів м. Києва). — Рукопис (180 стор.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.03 — політична культура та ідеологія. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2000.

В дисертації зроблена спроба комплексного дослідження політичної культури сучасного українського студентства (на прикладі вузів м. Києва), в рамках якого проаналізовано сучасні концепції політичної культу-

ри, що вироблені політичною наукою та визначено теорстико-мето-дологічну основу дослідження політичної культури студентської молоді в умовах переходу від авторитарно-тоталітарних до демократичних політичних цінностей, переконань, типів поведінки. Встановлено специфіку та своєрідність політичної культури студентської молоді та визначено її обумовленість як соціально-економічними особливостями сучасного суспільства, так і національними, віковими, регіональними, психологічними чинниками. Досліджено механізм та специфіку політичної соціалізації сучасного українського студентства, визначено основні чинники, канали формування політичних знань, форм політичної участі. Показано роль вищої освіти (на прикладі політології) у формуванні демократичної політичної культури студентства активістського типу.

Ключові слова: політична культура, молодіжна субкультура, демократія, політична соціалізація, студентство, політична освіта, політичні знання, політична поведінка, політичні цінності.

Marina A.Ostapenko. Political culture of modern student's youth in Ukraine (on an example of high schools of Kyiv). — Manuscript (180 pages).

The dissertation on competition of a scientific degree — Candidate of political sciences on a speciality 23.00.03. — "political culture and ideology". Koretskiy’s Institute of the State and Law, Ukrain’s National Academy of Sciences, Kyiv, 2000.

In the dissertation the test of complex research of political culture of modern Ukrainian students (on an example of universitys of is carried out. Kyiv), within the framework of which the modern concepts of political culture are analysed, proposed the political science and determines a teoretical and methodological basis of research of political culture of student's youth in conditions of transition from authoritarity, totalitarity to democratic political values, belief, types of The specificity and specifity of political culture of student's youth is established and its(her) conditionality both socio economic features of a modern Ukrainian society(community), and national, age, regional, psychological factors is determined. Are investigated the mechanism and specificity political socialization of modern Ukrainian student's youth, the major factors, channels of formation political knowledges, forms of political participation are determined. The role of maximum education is shown at formation of democratic political culture of students.

Key words: political culture, Youth subculture, democracy, political socialization, students, political formation, political knowledges, political behaviour, political values.

Остапенко М.А. Политическая культура современной студенческой молодежи в Украине (на примере вузов г. Киева). — Рукопись (180 стр.).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.03 — политическая культура и идеология. Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2000.

В диссертации осуществлена попытка комплексного исследования политической культуры современного украинского студенчества (на примере вузов г. Киева), в рамках которого проанализированы современные концепции политической культуры, выработанные в политической науке и определена тсоретико-методологическая основа исследования политической культуры студенческой молодежи в условиях перехода от авторитарно-тоталитарных к демократическим политическим ценностям, убеждениям, типам поведения. Выявлена специфика и своеобразность политической культуры студенческой молодежи и определена ее обусловленность как социально-экономическими особенностями современного украинского общества, так и национальными, возрастными, региональными, психологическими факторами. Исследованы механизм и специфика политической социализации современной украинской студенческой молодежи, определены основные факторы, каналы формирования политических знаний, форм политического участия. Показана роль высшего образования (на примере изучения политологии) при формировании демократической политической культуры студенчества. Определено, что в качестве целенаправленного социализирующего объекта политики на этом возрастном этапе должна выступать высшая школа, но в наше время наблюдается низкий уровень политического образования в высшей школе и высокий уровень влияния стихийных факторов формирования политической культуры современных студентов. Предложено ряд рекомендаций, позволяющих преодолеть недостатки политического образования в современных вузах и способствующих укреплению демократических ценностей политической жизни среди молодежи.

Ключевые слова: политическая культура, молодежная субкультура, демократия, политическая социализация, студенчество, политическое образование, политические знания, политическое поведение, политические ценности.