автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.02
диссертация на тему: Политический маркетинг и менеджмент в демократическом обществе

Полный текст автореферата диссертации по теме "Политический маркетинг и менеджмент в демократическом обществе"

О»

академ1я наук УкраТни 1нстиг$г дё^жави 1 права ¡м. В. М.Корецъкого

На правах рукопису

БЕБИК Валер1Й Михайлович

П0Л1ТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ I МЕНЕДЖМЕНТ У ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСШЛЬСШ

С пе Ц1 ал ь Н1 сгь 23.00.02-■ польтичш шститути I процеси

Автореферат

днсертацн на здобуття наукового ступеня доктора пол1Тичних наук

К НТВ — 1996

Дисертац«ею е рукопис. Робота виконана на кафедрах ф1лософп

i пол1тологи та соцюлогп ЛИжрегюнальноТ академП' управления персоналом (м. КиТв)

ОФ1Ц1ЙН1 ОПОНЕНТИ:

. 1. Оссовський Володимир Леошдович, доктор соцюлопч-них наук, професор '

2.. Казм1ренко Вячеслав Петрович, доктор психолопчних наук, професор

3. Бабкша Ольга Володимир1вна, доктор пол1тичних наук, професор

Пров1дна оргажзаьмя — Льв1вський державний ушверситет im. I. Франка

/ S4

Захист ведбудеться « » жовтня 1996 р. о годнш на засщанш Спещал1зовано1 вчено! ради Д 50.24.01 по за-хисту дисертацш на здобуття наукового ступени доктора по-л1тичних наук при 1нститут1 держави i права iM. В. М. Ко-рецького HAH Украши за адресою: 252001, м. КиТв, вул. Трьохсвятительська, 4.

3 дисертащею можна ознайомитися в б1блютец1 1нституту держави i права ¡м. В. М. Корецького HAH Украши

Автореферат розклаио « О » вересня 1996 р.

Вчеиий секретар СпецтлЬовансм вченоТ ради, кандидат пол!тичних наук

В. П. Горбатенко,

I. ЗЛГАЛЬНЛ ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

1.1. Актуальнкть дослщження соц1алыю-полт1чних, нси-холопчних та орга1изащйно-технолог1Ч!тх аспектчв политичного маркетингу 1 менеджменту у демократичному су-спиьстш обумовлена потребами розвитку теори 1 практики становления украшсько! державносп у ноеднапш з процеса-ыи формування в УкраГш вЦкритого, демократичного, правового сусшльства, в1дпов1дннх — пол1тично1 та правовой" культурн, владнпх шститу-пв та полгтичних в1ДНосш, пов-ноправного входжепня Украши в цивЬпзовапе св^оие сшв-товарнство.

Проблем» побудови правово1, демократично! сот'алыю! держави поставили перед украшським еусшльством 1а пого гкхптичною ел ¡тою пов1 вимоги 1 завдапня. Водночас вони висв1тл11лн недостатию шдготовлешеть до кардиналышх зиш та реформацш 1 теоретичпо-ттелектуально1 частиии елЬ тн (полтпших фиюсофш, исиптолопв, юрис-пв, соцТолопв 1 сод1*алышх психолоп'в), I полггишв-практлыв (законодавщв, урядовщв, судд1в, прац1вник1в органов мюиевого самовряду-вапня), ¡, власне кажучи, переачиих громадин укра!лсЬкого сусшльства — виборц!в.

Всупереч негараздам та проблемам в економ1чшй та ду-ховшн сферах, политична сфера украшсъкого суспЬчьства характеризуеться як така, що розвиваеться певною лирою еволюцП'шо. Свадченням того е вкоршення у полггичшй прак-,: тиш та сусшлыий св1домост1 демократпчних процедур формувапня законодавчо!', викоиавчо! та судово! владн, що зна-йшло свш прояв у парламентских (1990 I 1994 рр.), прези-дентських (1991 1 1994 рр.) 1 мкцевих (1990 I 1994 рр.) ви-борчпх кампаниях, продев ухваленпя ново! КонституцН Ук-

раГни (1996 р-).

Поступово формуються 1 спеш'ал1зова1И сустльШ 1'иетиту-тн — псштичш парт11, що мают'ь бути не тшьки 1 пе сткчьки зиаряддям для виборюваннк I утримуваиня контролю над

владою, а й каналами надходження социально вагомо! ¡нфор-маци до кер1вних структур, шструментом шдготовки кадрового резерву полш1чно1 елт! та виховання св^омих гро-мадян украшсько! держави.

Водночас ¡3 процесами формування самодостатньо! влад-Ho'í елки та паршшо-гкштично! системи набувають все б1ль-Шого окреслення i контури национального шформащйного простору.

Отже, bcí наведеш вище поди i явища дають шдстави Говорили про певне просування украшського суспкчьства у на-прямку формування демократично! полшшно! культури i по-'л1тичноГо ринку, що функцюнуе за загальноприинятимн, ци-вшзованимп «правилами гри».

ВГДтак, набувають все бшыно! актуальност-i дослщжен-ня базовИх характеристик полтшно! сфери сусгпльства, тех-йологш реал1зацп псш'тично! влади, специфжи полшгчно! д['-ялЬносп у pi3iinx суспк1ьно-кторичних, полтшо-правових i сощально-психолоНчшх умовах. Цд та íhlhí проблеми i спо-НукалИ автора До спроби формулювання основ поличного Маркетингу та менеджменту, що можуть бути використаш у подальшнх теоретичних розвадках та конкретно практичнш п0л1тичнш д!яльносп.

1.2. Стан доопдження проблеми.

Проблеми дослщження полтшного маркетингу i менеджменту мають давню icTopiio. I хоча даш термши з'явилися лише у XX ckwiíttí, псштнчну сферу сусшльства, питания влади, íí джерел, форм i метод1в оргашзаци у поеднашп з вив-ченням реально! сусшльно! свщомоеп, мотивацп та сощаль-Них настанов вивчали представники фиософп, права, пол1-Тологи, сощологи та психологи тощо. .

На перших етапах становления держави як форми орга-Hi3aui! суспшьства ¡деолопчним шдгрунтям державно! влади були noJiiTHMHi м1фи, в яких виникнення влади, а подекуди i .безпосередне володарювання пов'язувалоси з богами. Згодом м1фолопчне тлумачення поличного життя ращонал1зуеться. Прихильники, скаж^мо, зороастризму (VII ст. до н. е., Пер-с1я) виправдовували однооабну владу правителя — схщний деспотизм, конфуц1анство (VI—V ст. ст. до н. е., Китай) про-повщувало патр1архально-патернал!стську кочдепцш держави. Як противага остаиньому в шй же KpaÍHi виникли даосизм (noKipHicTb правителям), моцзизм .— (природна piB-н1сть людей, яш утворюють державу на ochoeí сусшльного

договору — IV ст. до н. е.), а також лепзм (народ — запб в руках державп, а не щль i"i политики — IV—III ст. ст. до н. е.).

Правлпшя аристократ — «благородпих» обгрунтовував Феогшд Мегарський, а ново! 3naTi — власпиюв перший' уто-nicT Гераклгг, що писав про ¡деальну перебудову сусшльства, релит! та .Mopajii на ocnoBi природного закону (Грещя, V—IV ст. ст. до н. е.).

Предмете коло политики окреслили Платон (дензова демократ^, примирения craiiiu та панування закошв — V— IV ст. ст. до н. е.) та Аристотель («полтя» — «середня» форма держави, що поеднуе оли-архпо та демократпо на ocnoui панування «середнього» стану — IV ст. до н. е.).

Фома Аквшський (XIII ст.) створив християнську доктрину держави, метою яко!' мае бути «загальне благо» i шдко-рення влад! згщно з порядком, заведении богом. У тон же час так зван! epeci (X—XIII ст. ст.) закликали до вщновлеп-ня ранньо-християнсько! побудови церкви та сусшльства в щлому.

1деологоы бюргерства впступпв Марсилш Падуанський (Майерардии) (XIV ст.), що вважав джерелом владн народ в його «кращш» частнш' та чи не вперше розмежував зако-нодавчу та виконавчу влади, висунув ¡дею держави-нацП", одним з перших шдготував появу свпськоТ полкичноТ думки Нового часу.

На противагу шдивщуал1зм01и, приватнш власносп, жор-CTOKiii держав! i лнцем1ршп рел1'гп винлк утош'чний сощал!зм Томаса Мора та Томмазо Кампанелли (XV—XVI ст. ст.), що передбачав колеюпшзм у питаниях власносп (державно-народна) та влади (виборно-колективна) i nie у coöi паростки парламентськоТ демократа.

Засновник CBiTCbKOi полтршо! теорп Шкколо Маюавел-л! (XVI ст.), стверджуючи, що в основi полтппнм иоведшки е не мораль, а вигода i сила, вважав державу найвищим ио-родженням розуму заради встановлепия загальиого порядку.

Буржуазп «сподобалась» ця теор1я, що передбачала фор-мувания новел державносн шляхом переходу в1д монархи до республжи-

Жан Боден (XVI ст.) заперечував бога в якосп джерела влади i розглядав державу як сукупшсть родин (у Конфуция, нагадаемо, держава розглядалася як одна родина, де батько — правитель, а ДШ1 — шдлепи). Але, на вщмшу В1Д родина, держава мае суверештет.

Гуго Гроций (XVI—XVII ст. ст.) обстоював ¡де! «природ-НЬого права» та «сусшльного договору» (згадаймо Мо-цзи, що також вважав верховну владу приналежшстю народу, а державу — наопдком укладення вже згаданого сусшльного договору), Найстаршою формою держави вш вважав рес-публшу, а монархда— тимчасовим явищем. На думку Гро-ЦИя на основ1 угод м1ж державами можуть виникнути сшль-Ноти народ1в або держав аналопчно договорам м1ж окреми-Ми людьми.

У подалыиому вищезгадаш аспекти розроблялися мислп-телямй Нового часу,

Томас Гоббс (XVI—XVII ст. ст.) працював над концеп-Шею громадянського договору та побудови держави шляхом делегування народом своГх прав правителям.

Один ¡а засновник1в Л1берал1зму Джон Локк (XVII— XVIII ст. ст.) також вважав народ джерелом влади, якш вш передае сво! права, пов'язаш з правосуддям, управлшням державою та м1ждержаВнйми ВцШосиНамИ. Зв1дси й розподи ВладИ на ЗаксШодавчу (парламент), виконавчу (уряд) та фе-деральну (зоййшш зВ'язки).

Головною метою об'еднаиня громадян у сусшльство вш ВВаЖай збереження власносп цнх громадян, як1 мають бути йа без винятюв р^вними перед законом.

Фундаментальну соцюлопчну теорш сусшльства анклав Шарль Монтеск'е (XVII—XVIII ст. ст.), який розробив типо-логпо вщйв яравлшня (республшанський, монарх1чний, дес-потичний) га принципи \'х розиодшу, яю були покладеш в основу политичного устрою буржуазно-демократичних держав.

Монтеск'е, до реч!, вважав державш'сть не тотожшстю, а приналежшстю громадянського суспиьства, розр1зняв гро-мадянсыи законп (регулюють вцшосини власносп, вщносини м!ж громадинами) I законн державш' (регламентують поль тичш права I свободи).

Жан Жак Руссо (XVIII ст.) на розвиток ¡дей Г. Гроция та Т. Гоббса розробляв щею сусшльного договору. На його думку, в раз1 порушення правлячою елггою сусшльного договору з народом, останшй мае право П скинути. Отже, «пер-шоелементои» е шдивщи з природшм правом на свободу, су-купшсть яких складае «сусшльство у природному сташ».

Щ ¡де? в подалыиому були розвинуп в Концепцп право' воТ держави, одним ¡з фундатор!в яко! був 1ммануТл Кант (XVIII—XIX ст. ст.). Основш принциди: свобода члена су-

:пшьства як людини; р1вт'сть з шшими як ги'дданого, самос-пйшсть як громадяипна.

Георг В. Ф. Гегель (XVIII—XIX ст. ст.) окремо розглядав державу (в якш вгптена загальна воля громадян), I грома-тяпське сусшльство (якому притаманш спецнфнпп, приватш нтереси 1Илив1Д1в).

На його думку, громадянське сусшльство разом з родиною е базисом 1 способом ¡спування держат], залежитъ \ певпою м1рою поглинаеться нею.

До держави вш зараховував урядову владу, до громадян-гького суспшьства — полщейську та судову владу.

Гсторичну генезу 1 сутшсть демократа як сощально1 орга-[пзани сустльства дослщжував Алека'с ТоквГль (XIX ст.), икий пор1вшовав «аристократичне» I «демократнчне» сустль-ггва, полпико-психолопчш характеристики «демократичного етносу»: шдив!дуал1зм, ращональшсть, вщсутшсть надм1р-юТ шани до авторите^в, вившьнення прив'язаносп до гру-ти. Разом з тим вш вщчув дентрал1заторськнй шстинкт демократа натовпу, що може переростати у тота.таризм.

Автор концетиТ «¡ндустр1ального сусп1льства» К. Сен-Си-ион (XVIII—XIX ст. ст.) вважав, що кож на сусгильна система розвивае сво! ¡де! \ домшугоч! форм» пласность На його тумку, у феодальному сусшльств1 типовою формою сусшль-[юго зв'язку е насильство, а в индустриальному — домовле-исть 1 сшвпраця.

Огюст Конт (XIX ст.) розробпв систему соцюлопчного знания, окреслив предмет, структуру та ¡пструментарп"! со-иолопУ, який внкористовуеться й сучасною полшншою нау-<ою.

Карл Маркс 1 Фр1дрк Енгельс (XIX ст.), модершзувавши !дею О. Тьер1 про виршальну роль класово! боротьби в ¡столичному процес1, по суть сформулювалн своерадну «релИю эеволющ!», обгрунтувавши и екопом1ч1п та ¡деолопчш шд-залини- Ц1 хде1 довгий час користувалися популяршстю I спра-зили великий вплив на розвиток суспшьства у XX ст.

Полшшна наука, як така, констнтуювалася у XX ст., що тало не лльки багато ¡мен, а й чимало нових шдход!в у до-:л!дженш полт1чно"1 сфери.

Макс Вебер (XIX—XX ст. ст.) вивчав взаемодпо економь ш з полшн<ою, правом I релшею, вбачаючи головним ковылистом пол^нчного жпття сучасно! держави боротьбу м^ж тар^ямп ! бюрократ!ею.

Питания формувапня, еволгацп та функцюнування поль

тичнях ел!т досл!джувалися В. Паретто, Г. Моска, X. Лассуе-лом, Т. Боттомором, С. Келлер, Р. Путманом, Д. Халберста-мом.

Проблематика Д1ялыюсп полтшних парт1й, парт1йних систем, рол1 полтпш, полтшпо! д1ялыюст1 \ права у масово-му сусшльств! була в центр! уваги Р. ЛИхелса, В. Ульянова (Лен¡на), Г. Алмонда, Р. Каца, К. Лоусона, В. Никонова,

A. Грамши, Я- Паломбара, М. Вейпера, Т. Парсонса, Р. Штейшгера, В. Корнхаузера. Дослщжувались щ* питания 1 в роботах украшських вчепих — В. Кременя, О. Гараня, Б. Кухти, В. Литвина, Д. Видрша, В. Якушина, О. Семк1ва, С. Рябова, В. Бабкша, Ю. Шаповала, Ф. Рудича, М. Кири-ченка, Ю. Шемшученка та ¡н.

Питаниями модершзацп марксистсько! полггичноТ докт-рини займалися Г. Маркузе (поеднуючи його з екзистенща-л1змом ! фрейдизмом), А. Грамши (дослщжуючи проблеми стввщношення м1ж париями, державою та сустльством), Н. Пулантзас (на основ! урахування сощ'альних змш). Ос-танкш разом з Ж. Френд ! А. Коен-Ташож1 розробляв проблеми етатизаци, оргашзацп, життя сустльства, а Ж. Ел-люль — проблеми «соцюлопчно! пропаганди» 1 подальшого закртачення особистот державою теля революции

Ключовою проблемою пол1тологп е проблема влади, и природи ,1 сутноеп, зм1сту 1 мехаш'зму здшенення. Цю проблему досл1джують з точки зору (Нхевюристського, релядионкт-ського 1 системного шдход|'в.

3. точки зору б!хевюризму влада розглядаеться в меках силово1 модели (воля до влади) — Г. Лассуел, Дж. Кетлш, ринковоТ модел! (ринок влади) —Ч. ¿\1eppieM, ¡гровог моде-л1 (змагання суб'ектш влади) — Ф. Знаведький, чикагськоТ школи (ринок влади \ влада державн) —X. Госснел, Л. Уайт.

В контекст! б5хевюристського ш'дходу дослщжуються по-вед!нськ1 аспекти виборчих кампашй — К. Лоусон, Ф. Лев!с, Т. Уайт. Вивчають Д1 проблеми й роаисыа вчеш — С. Айва-зова, М. Арзаканян, В. Комаровський, М. Молчанов, М. Пет-ровська, €. Русаков, та украшськгдослщники — В. 1ванень-кий, В. Кушерець, В. Полторак, В. Небоже1гко, В. Пашотто, Н. Пашна, М. Чурилов, М. Слюсаревськин, О. Федоришин,

B. Кмелько, В. Оссовський, I. Буров та ш. Реляцютстський напрямок (через б1нар1и рольов{ в ¡дно-

сини) реал!зуеться в:

• теорп опору (психолог!чний тдх!д,—Д. Картрайт, Д. Френч, Б. Рейвен), що на.основ! ¡дей М. Вебера про меж-

jiiïBÎCTb вольових Д1Й шдивща i сощальних труп та динамжи поля К. Левша доЫджуе силу опору шдлеглих у змшах поведший, думок, мети, потреб, вЦносин i т. in.;

• Teopiï обмжу ресурсами (сошолопчний гидхщ, — П. Блау, Д. Xîkcoh, К- Хапжнгс, Р. Шнек, Н. Пешпигс), що розглядае владу як результат певного сошального . обмшу благами, прпвшеями, ресурсами;

• Teopiï редукцм ¡ерархлчних днстаншп (М. Малдср), яка головппм психолопчшш мехаш'змом влади вважае не блага, а «жадобу влади»;

• ПОЛ^ОЛОПЧНОМу ШДХОД! (подкт зон впливу — Д. Ронг, вих)'д анал1*зу з психолопчного на сошально-полтгчний pi-вень — Ж-Пуату) ¡т.д.;

Системний напрямок характеризуемся розглядом влади як:

• якост1 макросошальнси системи (Т. Парсонс, Д. Ictoh) щодо самоврегулювання i стабшьностп;

• взаемодп ¡ндившв у 6opoTb6i за приватну владу на piBHi cîm'ï, групп, оргашзаци (M. Кроз'е, Е. Фрщенберг);

• взаемодп ¡ндив^в в однж специф1чшй со^альнш си-стемг (Т. Кларк, М. Роджерс) через володшня полшгчшши ' шститутами, засобами масово! шформаци, харизмою i т. Гн.

Дуже важливими в плаш вивтсшгя пол|'тично'| сфери су-сш'льства е досльтження полштшх культур pi3nnx су-сшльств, пол1'тичноГ д1*ялы10сп' (Г. Алмонд, К. Джов1Т, С. Верба, Дж. Чаплш, М. Кейзер, Р.. Такер, Б. Рассел, М. Бердяев, П. Сорокш та in.), полггично1" сошал!зацм (Р. Доусоп, К. Прев1'тт), полштю! фшософи (М. Вебер, М. Дюверже, Р. Арон, М. Кроз'е).

В цьому ж плаш варто назвати робота таких досл^днпюв нових незалежних держав, як В. Мшвешерадзе, I. Кравченко, I. Остова, 6. Бистрицький, I. Белявський, Б. Гаевський, О. Киричук, М. Корпев, В. Князев, О. Лактюнов, М. Мок-ляк, О. Мироненко, В. Танчер, В. Табачковський, Ю. Прнлюк, М. Попович, I. Белявський, В. Ребкало, М. Головатин, Л. Пой-

vohko) . . .

Надзвичайпо актуалышми е й npaui в галуз! полптично-го лдарства (3. Фрейд, М. Дюверже, Ж. Блондель, Дж. Хермайн, Р. Джерв1с, I. Дубов, С. Пантелеев, А. З^мЬев, С. Рощш); зокрема у «психобюграфп» (3. Фрейд, В. Буллит,! Г. Лассуел, М. Брустер Сш'г, I. Лангер, Л. Кертман, Д. Оль-шаиський, Л. Радзиховськийг); «ncHxoicTopiï» (Б. Мазлш. Е. Даймонд, Л. де Моуз, Г. Ебель, Б. Поршнев).

На перетиш психолоп! (психоанализу), культурно? антропологи тасоцюлот виникла концетия «базово? особисто-стЬ, в межах якоТ працювали А. Кардшер, К- Дюбуа, Д. Р!з-ман, М; М1Д, Дж. Горер, Б. Каплан, Д. Левшсон, X. Дыо-кер, М. Фршда.

Проблем» «типовоТ поведшки» розроблялн Г. Лассуел, Т. Адорно, Д. Р1зман, Е. Фромм.

Особливого значения у процесс побудови державностГта правового сусшльства в УкраУш набувають пращ, в яких до-слщжувалися проблеми тотал1таризму. Серед захщних авто-р1в — Т. Адорно, Е. Френкель-Брюнсвж, Д. Левшсон, Р. Сан-форд, X. Аренд, серед вггчизняних — Ю. Шемшученко, О. Мн-роненко, М. Даниленко, Г. Касьянов, Б. Кочубей, С. Кулъ-чицъкий, Ю. Шаповал, Б. Ярош, В. Врублевський, Г. Почеп-<цов, Д. Табачник, О. Сидоренко, серед роайських—Л. Рад-зиховський, Д. Волкогонов, М- Васецький.

Питания функцюнування полггичних систем, особливо в частит розмежування повноважень м1ж р1зними плкамп влади, знайшли свое воображения в роботах таких зарубш-них вчених, як Дж. Тарбер, Ф. Ардан, втизняних — М. Марченко, В. Шаповал, Л. Ентш, проблеми анал1зу гру-подиналпчних процеав жкупджували I. Джеймс, Е. Семмел, Д. Майткс, тнпологп груп, що приймають полттн ркнешш та процеси в них — Ч. Херманн, А. Джордж тощо.

Надзвичайно важливими для в1тчизнпно1 полггично! практики е пращ' в галуз1 украТнськоТ полт1чноТ ¡сторп, права, полкологи, сощопсихологи, культуролог!'! (Г. Боплан, М. Костомаров, М. Драгоманов, А. Яковл1в, В. Антонович, М. Гру-шевський, В- Винниченко, Б. Цнмбалктий, Р. Лащенко, В. Липинський, Т. Опенко, €. Онанький, В. Старосольський, О, Кульчинький, М. Мшювський, А. Шептицький, О. Суб-тельний, М. Захарченко, В. Полохало, О. Погорктий). Вивча-ють ш питания 1 В. Потульницький, В. Ткаченко, Б. Кухта, А. Романюк, М. Полщук, Н. Черниш, В- Ткаченко, О. Реент, Т. Гунчак, Ф. Кирилюк, В, Андрусенко, М. Михальченко, О. Бабкша, О. Семюв, 6. Головаха, I. Бекешкша, В. Казь-миренко, В. Дорошкевич, П. Кононенко, М. Лукашевич, М. Попович, В. Храмова, I. Варзар, Ю. Римаренко, Ф. Ру-дич, Г. Ващенко, Я. Дашкевич, М. Костицький, М. Могорита, Л. Сотник, В. Шевчук, Г. Щокш та ш.

Для анал1зу особливостей сошального управлшня в р1з-них суст'лыючсторичних умовах варто використовувати кон-цепцп Ф. Ардана, О. Тоффлера, К. Ясперса,

Шдсумовуючи огляд лп'ерагурн з проблем дослщження иолшшно! сфер» сусшльства, с.мд зазпачити, що цимн питаниями займалися иротягом тривалого часу фахшид з фкчо-софп, £сторИ, соцюлоги, психологи, права, полггологи \ т. ¡и. I хоча бкпышсть дослщншив не называла себе иолггологами 1 внвчала окрем1 питания виникнення, функцшнування 1 ево-люцп сусш'льно-пол^тичних шстигуцп та полггпчних вщпосил в продеа внборювання та утрнманпя влади, гю суп", воин формували ш'двалшш сучасно! науки про полтп<у.

Але кожна теор1я набувае суаплыш! ваги лише у випадку впровадження сво!х постулатов, концепцш та технолопй у конкрегну полтншу практику.

Отже, вщдаючи палежне авторам, значна частина якпх займалася вивченням полшгаю!' проблематики у пристосу-ванш до практично! полш1чно! д1яльносп, варто зазпачити, що в 1х працях переважно був вщсутнш системний, комплекс-ний, мждисциплшарний пщхщ. Дослщники кожно! ¡з су-М1жних з пол!толопею дисциплш розглядали окрем1 пробле-мн политичного маркетингу 1 менеджменту з «вщомчо!» точки зрру. Вгдтак — певна одном^ршсть паукового анализу. А бага-то хто з представшшв полггологи як тако! ще н доа не дш-шли згоди стосовно визначеност! власне термпив «полггич-ний маркетинг», «полпичнии менеджмент», !х функндй та ви-Д1В, особливостей застосувапня форм \ метод1в даних роздЬ л1в практично!' пол1тологи в сучасних умовах.

Крш того, слщ зазначнги, що чимало пол!тичних дослщ-жепь було, певною м^рою, за^деолопзовапо (як па заход!, так I в гак званому сощалютичному табор1), не враховували специфику перехщних сусшльств (що йдуть у напрямку по-будови демократ!!), не використовували пор1вняльного анал1-зу при застосувашп теоретичных розробок у копкретнш тш-тичшй практиць

А прсдставпики чисто ¡деолопчп их та ¡пформащйннх 1пд-ход!в взагал! вщкидали поняття «нолггнчний маркетинг», оскьтьки не визнавалн ¡снування поличного ринку як такого, а в сами! полттий д1илыюст1 ¡гнорували творчк мистецькЬ штушшш (отже — шдсвщом!) засади.

У намаганнях подолати цд труднопп автор 1 ризикнув на спробу викласти власне бачення проблем управлшня сошаль-ними процесами у демократичних сусшльствах (на переважно В1ТЧИЗНЯНОМу досв1д1).

1.3. Мета дослщжения.

Враховуючи актуалыпсть теми для створення в Укра!'т громадянського сусшльства шляхом побудови правово!, демократично! держави на основ! поеднання розробок свггово! псштолопчноУ науки з конкретними •сошально-пол1тични-ми, еконсишчними та психолопчними умовами !х реал!зац!У на практищ, маемо за мету:

О здшснити аиал1з особливостей дослщження полётичноУ сфери сусшльства представниками р1зних галузей суспшьних наук;

• систематизувати ё розширити поштйиу 1 методолопч-ну базу прикладних полётолопчних досл!джень та !х впро-вадження у конкретну полЧтичну /ияльшсть;

• сформулювати поняття, виокремити функщ! I види политичного маркетингу, розкрити !х суть [ шляхи реал1зади в умовах цившзованого змагання за владу (на основ! викорис-тання демокрагичних процедур формування владних структур сусшльства);

• сформулювати поняття, виокремити функци 1 види поличного менеджменту, розкрити особлнвост! оргашзадП' менеджменту виборчо! кампашУ та менеджменту правлячо! команди у демократичних умовах;

• розробити технолог!! викорнстапия форм 1 метод1в до-сл!дження полгшчного ринку, виборчо! шжеперп, формування поличного ¡лпджу за допомогою засоб1в масово! щфор-мацп;

• досл1дити, грунтуючись на украУнському досвщ!, особ-ливост! проведения пол1тичного маркетингу ! менеджменту в умовах переходу в¡д тоталггаризму до демократ!! та побудови нац!онально! державност! на основ!:

— анал1зу соц!ально-психолог!чних, кторичних та полЬ тико-правових особливостей формування нацюналь-Но! самосв!домост! украУнськоУ наци;

— вивчення генези та еволюци нацюналыюго шформацш-Ного простору та його складових частин за чаав неза-лежносп';

— врахування спецнфши, стану, тепдешдй розвитку про-вщних верств политично! елт! Украши, з метою вико-ристання методдв полтншого маркетингу 1 менеджменту у конкретней пол!тичн!й Д1ялыюсп в умовах су-часно! Украпш.

1.4. Об'ектсм дослщження е полпичний маркетинг ! менеджмент як галуз! прикладно! пол^ологП, що покликан! на

основ! проведения спстемнпх, М1ждпсцпнлшарпнх досл!джень полггичних ¡негитулв 1 процеав сформулювати шляхи, фор-ми 1 методи впровадження теоретичних розробок у конкрет-ну пол1тпчпу практику.

1.5. Предметом досл!дження ё сощально-иолтппп, пси-холопчш та оргашзацшно-техполопчш аспекта проведения захо/ив полгшчного маркетингу { менеджменту у демократичному суешльет на приклад^ наеамперед, сучасно! Ук-рашн.

1.6. Джерельну та фактолоп'чну базу досл^дження станов-лять роботи втизняних та закордошшх фах1вщв з пол1толо-гп, права, фиюсофп, соцшлоги та психологи (всього 348 наа-менувань), нормативш документа, опитуваиня громадсько! думки, резульгати анал1тичних дослщжень, проведе]шх автором в галуз1 депутатськоГ дшлыюст1, виборчих технолопй, ментальносп украГнства, формування национального шформа-цпшого простору, ефективност1 роботи передвпборних та уря-дових команд, служб по зв'язках з гроиадсьшстю держав-них шститущй. Зиачна частнна цих даних введена в'науко-внн общ вперше.

1.7. Методолопчною базою дослЦжения слугуе ед-шсть сошалыю-фктософського та емшрнчного анал1зу, ям ви-користовують методи:

О загально-лопчш (аши'пз, синтез, абстрагування, уза-гальиення);

в теоретич1п (мнслителышп експерияент, аксюматичпий метод, гшотетцчний перехщ вщ абстракцп до конкретности;

в пор1вняльно-1сторачш;

® емпцлчш (включене спостережеиня, аикетне досл1д-ження, опатування, анал1з статнстнчного матер!алу, контепт-анал1з);

® системш (декомпозищя, комаозид1я, структурно-функ-щональний);

© ухвалепия ршень (ращоналышй, метод послщовиил 1юр1вшшь, зм1шано-скашруючнй) тощо.

1.8. Наукова новизна визначаеться:

в зверненням до актуально! у пауковому та прикладному полп'олопчниму плаш теми, яка не. мала до того в Укра1-Н1 комплексного розгляду I дослщжувалася фрагментарно;

® системним шдходом у використапш методолопчних засад теоретично? та прикладно! пол1тологн у дослвджешп полшшно! сфери сусгальства;

• введениям в науковий об!Г авторських понять полЬ

тичнсп сфери сусшлЬстНа, полт1чноТ д1яльиость и вид!в, по-лггичного маркетингу 1 менеджменту, ¡х внутршньоУ структурно! шдбудови та типологи;

• розробкою технологш використання форм 1 методов дос-лиження полпичного ринку, виборчо! шженерп, форму-вання полпичного ¡\иджу за допомогою засоб1в масовоУ Ш-формад!1;

О новими пщходами до вивчеиня сощалыю-исихолопч-1шх, ¡сторичиих та полЫшо-правовнх аспект1В форму-вання нащонально! самосвщомосп украшства;

• анал1зом роботи передвиборпих та урядових команд в умоВах демократизаци сусгнльства, вивченням та узагальнен-ням роботи служб по зв'язках з громадсьшстю державних ¡нстйтуцш;

• дослщженням та анал!зом особливостей формування йашоНалЬного шформацшного простору та пол1тично1 елш! украшського сусшльства шсля проголошення незалежност1 Украши.

1.9. Основн! положения, що виносяться на захист:

• полпичпа сфера сусшльства — штегральна, матрична сукупшсть державних та громадянських шститупв, пол^тич-них вщносин, сВ1Домосп та д1ялы1осп, пов'язана з виборю-ванням, угриманням та використанням влади;

• полпичний маркетинг — сукупшсть форм, метод1в I технологий цосл'щження, проектування, корегування та впро-вадження у сусшльно-полш!чну практику иевних настанов сусшльно1 св1домост1 з метою завоювання, угримання контролю та використання влади;

• 'виходячи з поняття г функш'й виокремлюються так1 ви-ди полпичного маркетингу: дослщнення поличного ринку, виборча ¡нженер1я та полтине рекламування;

• сфективиий пол1тичний маркетинг е невщ'емною скла-Довою частиною та передумовою адекватного обстановщ поличного менеджменту;

• пол!тичний менеджмент полягае у:

— безпосередньому розгляди анал1з1, ухваленш та вклеит у практичне життя ршень, яш впливають на функцюпування I розвиток пол1тично'1 сфери сусшль-ства 1 впроваджуються через реал1зацпо управлшських

1 функцш: планування, оргашзашю, мотивацш \ контроль; ";

— розробщ стратеги \ тактики розвитку сусшльства,

формулюванш щеолоНчно! бази та ШЛЯХ1В и реал1за-ци у сустльно-полггичну практику;

• полггичний менеджмент проведения передвиборноГ кам-папн 1 оргашзаци роботи урядово! команд» мають суттев! сошально-полшпип, оргашзашйно-технолопчш та сошально-психолопчт розб1'жносл', що випливають з ре'зних шлей \ зав-дань згаданих процеав 1 керёвнпх структур;

• ефектившсть полшшного менеджменту заложить, паса мперед, в1д адекватного, об'ективного шформацшного зп-безпечеиня центру ухпалення полггичних рппень (передвибор-по! та урядових кома иди), вибору модел 1 та технологи ухва-лення кер1вних р1шень, особливостей формуванпя та оргашзаци роботи кер1вно1 групп \ вщповщного пропагандистского забезпечення д1ялыюст1 команд»;

• проведения захсдав полшшного маркетингу 1 менеджменту в сучасних украшських умовах, насамперед, потребуе зпернеиня уваги на особливост! пол^ико-псггхолопчно! та пра-вово'1 культур» украшського сусшльства, спецпфжи формуванпя шформацшно-кулътурного простору, пол1тнчно1 елётн сусшльства тощо;

• нашональний ¡иформашйпий проспр Украпш за роки пезалежноеп в галуз1 друкованих та радипшх засобш матово! шформацп в основному набув характеру закшченоеп, а в галуз! телев!зн"пшх та бшарнокодованих ЗМ1 зробив сут-тевнй крок до зменшеиня залежиост! вцт, закордонного впливу;

© з прнпиненням теля проголошення незалежност1 вщ-току кадр1"в з полггично! ел1'ти Украпш за !! меж! в!дбулася певна (хоча I недостатня) пол^тико-психолопчна згуртова-шсть национально! ел ¡г» та самоусвщомления 11 як самодос-татпього щлого;

9 вщсутшсть викристал!зовано! нащональпо! 1 дех, пепний провшщал1зм ел1ти (то недостатшми темпами викорппое-ться), в^дсутш'сть необхщно! ю'лькосп професп'шо шдготов-ченпх фах!'вшв з пол1тичного маркетингу! менеджменту (особливо, ¡з зв'язш'в з громадсыистю) не дозволяють попною м1рою реал1зовуватн функцп державного управлшня, 1 по-требують запроваджения державного, системного шдход1в в цих галузях з метою побудови правово!, демократично! дер-жави.

1.10. Теоретична та практична цшшсть дослщкення поля-гае в тому, що основщ положения, висновки, иаи'тнчш тех-

нолоп! 1 рекомендаций сформульоваш у дисертацп, можуть бути використаш при:

• розробш стратег!! реформування полкично! сфери ук-ра!нського сусшльства та використанш форм, метод1в ! засо-б1в гкштичного маркетингу 1 менеджменту у практпчпш дЬ ялыюеп суб'ект1в полггики;

• оргашзацп ! проведенн1 виборчих та ¡нших полггнчних кампанш, зджсненш заход1в по пщвищенню ефективногп Д1-яльност! кер1вних структур, сусшльства, шдвищенню р1вня псштично! культури елки та сусшльства в шлому;

• викладапш учбових курслв з прикладно! пол^ологп для студенлв та асшраил'в упх спешальностей, особливо тих, що пов'язаш з вивченням сусш'лыю-полггично! проблематики;

• шдготовш 1 перепщго-товш фах1вщв 13 сусшльно-поль тичних дисциплш, державннх службовшв, що праиюють в органах законодавчо!, виконавчо! та судово! влади, проведен-Н1 павчань народних депутат1в вс!х р1вшв.

1.11. Апробац1я результат^ дослгдження.

Принципов! ¡де!, теоретичш положения, висновки, науко-во-методичш та оргашзацшно-технолопчш розробки автора викладеш в 5-х книгах та 34-х наукових публжащях, як1 на-друковаш у 1990—1996 рр., загальним обсягом 60 друкованнх аркуипв (список наводиться напрнкпии автореферату).

Кр1м того, окрем! положения дисертац!йного дослдакення використаш автором при пщготовщ рекомендованих вчени-ми радами до друку книг:

• науково-методичного поабника «Основи пол1'тологп» для вуз1в в рамках Програмн «Трансформация гумаштарно! освки в Украпп» М1жнародного фонду «ЕНдроджепня» та Мипстерства осеки УкраТни (готуеться до друку у видав-ннцтв1 «Абрис», обсяг — 10 др. арк., план 1997 р.);

• 7 статей для «Полколопчного енциклопедичного словника» (шдготовлений в Гнституп держави 1 права ¡м. В. М. Корецького, готуеться до друку у видавництв! «Гепеза», обсяг — 1,5 др. арк., план 1996 р.);

• розд1лу «Прикладна полколопя та сфери и застосу-вання» шдручиика для вуз1в «Полколопя» (шдготовлений в 1нститут! держави ! права ¡м. В. М. Корецького, обсяг — 1 др. арк., план 1996 р.);

Кр'м того науково-практичш дослщження автора використан! при шдготовщ ! чнтанш лекщй з означено! тематики в ЛМжрепональнШ Академ!! управл!ння персоналом (курс «Основи полкологп»), Укра!нськ!й академи державного уп-

равлпшя при Президентов) УкраУни (курс «Виборч1 техноло-П1»), Школ] молодого полггика при Укр-НД1 проблем моло-Д[ (курс «Основи полтншого маркетингу 1 менеджменту»), Укра'шеькому шститул шдшпцепня квал1ф1'канп кер1внпх кад-р]п опмтн (курс «Пол1'тич1п партп УкраУни: генеза 1 еволю-

Ц1Я») .

Окрем1 положения дисерташУ були використаш у висту-пах автора па ДИжнародннх Костюшвських чнтаннях (Кшв, 1992), Всеукра'шськш конференци з полтншоУ психолош (Кшв, 1995), М]жнародшн конферешш з проблем молод! (КнТв, 1995), М1жнарод1пп конферешш по засобах иасовоУ нгформашУ посткомушстичншч кра'ш (Шотландш, уп-ти Глазго 1 Стфлшга, 1996) тощо.

И. СТРУКТУРА I ОСНОВНИИ ЗМ1СТ ДОСЛ1ДЖЕННЯ

Структура дисерташиного дослдокеиня складаетьсп з пе-редмови, чотирьох роздшв, висновшв, списку використаних джерел ¡пформаш'У та лгтерагури.

У передмов1 обгрунтовуеться актуалыпсть теми роботи, визначаеться мета, об'ект та предмет досл^дження, пого пауков а новизна, теоретична та практична цшшсть.

У першому розд1л! «Пол1гична сфера сусшльства як об'ект пол1'толопчних дослг'джень» формулюються поняття по.'птич-поУ сфери сусшльства, досл!джуються ¡стор1я, проблем» ме-тодолопУ } напрямки вивчепня та ана.>пзу лолтпптУ сфери сусшльства, технологш завоювання та утримання полттюУ влади, полтпшоУ д1яльност1 та нолтншого лщерства як такого.

ГПд пол1тичною сферою сусшльства автор розум]'е ште-гральну, матричну сукупшсть сусшльно-пол1тичних шститу^в, пол1тичних вшюсин, св1домосп та д]яльпост1, яш вплива-готь на пронеси управлшня 1 напрямки розвитку сусшльства. Псштичш вщносшш, свщомкгь та д1ялыпсть у даному випад-ку розглядаються як таш, що пов'язаш з виборювапням, утриманням 1 використанпям державноУ владп в ¡нтересах тих, хто 11 мае.

П1'д сусшлыго-лолшшшши шститутами автор розум1'е: нентральш ! м1сцев1 органи державного управлшня — зако-нодавч1, виконавч!, судов1 органи, армш, пол1'ш'ю, митгшщо 1 т. ¡и.— з одного боку (державш шститути),— полггичш пар-т)Т, рухи, громадсью оргашзашУ — з шшого (пол'пичпI ¡исти-тутп). Осташп певною м1рою залежать вщ перших, осюльки

змушеш «грати» за правилами гри, що сформулъоваш дер-жавними шститутами. Але полггичш шститути, у свою черту (принаймш у демократичному сусшльств!), певиою Mipoio, впливають на формування та функцюнування шститут1в дер-жавних. I пауков! та практичщ аспекта цих вщносин, ix гар-мошзацп мають надзвичайно важливе значения для стабильности полш[чно1 сфери сусшльства.

1ншими словами, шд пол1тичною сферою суспшьства вба-чають cyKynnicTb оргашзацшних елеметчв (державних та пол!тичних шститут^в) , в рамках яких проходить полггнчне життя сусшльства, i сусшльно1 св1домост1, що опосередкова-но може характеризуватися через пол^ичну культуру, мен-талыйсть, полшщну ¡деологно, психологно i т. in.

Лолтшне життя в даному контекеп розглядаеться як cnociö функцюнування пол1Тично! сфери сусшльства, де дпоть пол1тична влада, сусгпльно-пол1тичш сили i рухи, вщбува-ються пол1тичщ процеси та реальна взаемод1я об'ективних i суб'ективних чинниюв у полтщ], пол^тнчних вшносннах i по-л1'тичшй д1яльности

Об'ективно сусшльство зацшавлене в тому, щоб у ньому збер1гався баланс полпичних сил. Тобто вщносинн мЬк со-шальними i нацюнальними трупами, м1ж ними i державнимп та MicueBHM« органами влади, мiж законодавчою, виконав-чою та судовою владами i т. in., повинш гармошзуватися на ociioßi врахування iHTepecie ycix иолтгчних сил. Врегулю-вання ж цих вЦиосин мае здшсшоватися саме владою, яка мае бути не епльки метою, скьтьки засобом, що регулюе сус-шльш вщносшш, сприяе досягненшо в сусш'льет стаб1ль-nocTi, порядку, злагоди шляхом цившзаци вшюсин м1ж pi3-ними суб'ектами пол ¡тики, сошалышми та пол1тичними силами.

В даному аспект; пол]тичпа сфера сусшльства може бути охарактеризована ще й як сукупшсть шштнчних умов i чин-никмв, що забезиечують реал1зацпо полггичних nponeciB, функшонування державно! влади та обслуговуючих i'i структур, полтшпих шститут та засоб^в масово!' шформаци, що реал1зують комушкатпвш функци у сусш'льствь

Пол1тична сфера сусшльства е надзвичайно складиим для дослщження об'ектом, який потребуе системного анал1зу з викорнстанням методолопчного потснщалу широкого кола сусшльних паук (ф1лософи, полкологп, права, сощологи, психологи i т. д.).

АналЬ пауково! л1тератури з давшх чаав i до наших дни?

показав, то ¡снуе чимало шкавих теоретичних та емтр1чних дослщжень, доктрин 1 концепшй, але ще й доем иемае цЫс-них, ¡итегральних, загальновизнаних конпептуальних засад, то дозволяли б з точки збру системного аиал1зу вивчатн по-лггнчиу сферу сусшльстпа.

Як один з перших крошв у даному напрямку автор про-понуе розглядатн дану спробу систематнзаии напрямкш дослёдкень 1 структур» прикладно!' полпологп, що, пепною м1рою, повинно сприяти понятпшому ! мстодолопчному впо-рядкувашпо ! в сфер! теоретично!1 полкологп.

Полтшш вщиосини суб'ек^в полкики, як! зд!йсшоютьсн ,\нж ними в процес! функшонування полкично! сфери, пов'я-зан! ¡з сусшльно-полкичними ¡нсгитутами, реалтчоться через д!ялыпсть згаданих суб'ект!в пол!тики. А пол!тична д!-яльшеть, у свою чергу, пов'язана ¡з сусп!льпою св!дом!стю або р!внем усв!домлення суб'ектамя полкики власних ¡нтере-с!в, певних ¡деолог!й, менталыюсти полкично\' та правово!' культури тощо.

Отже, якщо ¡снуе полкична сфера сусшльства, полкика як така, е люди, що займаються нею, е нагальна потреба розглянути й питания, пов'язаш з власне полкичною д^яль-тетю.

Автор погоджуеться ¡з сталою точкою зору щодо розумш-ия полпичио!' д1яльно(гп як шдивщуалыгих або сп!лышх д1й суб'ект1'в полкики (окремих ¡ндив1д1'в, сташв, над!й, парт1й, сусшльних орган!зад!й ! т. ¡гг.), що спрямоваш на реал!зацпо Тх полггнчннх ¡нтерес!в, передуам, впборювання, контроль та утримувания полкично! влади.

Не заперечуючи права на ¡снування елкарно! концепци, теорц п.иорал!зму елк та концепци моделей майбутнього державного управл!нпя, класиф!кованих Ж- Блонделем, автор переконаний, що полкична д1ялыисть не е прерогативою само'! лише елки. А полкика, таким чином, не повинна роз-глядатися сферою д!й лише професюнал!в.

На пашу думку, участь переачиого громадянииа у вибо-рах, референдумах, д!яльност! полкично! парт1\', громадсько-полкично! оргашзацп, групп полкшшого тиску, мкингах, гн'кетуваннях I т. ¡н. е та кож одшею з форм полкично! дь яльност!.

Отже, правом!рним внглядае розгляд штегрально! л ато-м!зовано1 полкично! Д1яльност1. Р1зниця в них полягае в тому, що в лершому випадку людина, яка нею займаеться, включена в продес полкичцого менеджменту ! мае певну

частку влади або вплив на тих, хто и мае. Атом1зована ж полкична д1ялыпсть е, певною Miporo, пшшдуальпою, пов'я--\пною з в1дповщальшстю шдив1да лише за самого себе. От-же, можна говорити про полкичну владу цього суб'екта полкики, яка обмежуетъся його правом на участь у гблосуван-нях та в1'дпов1дних полкичннх акщях, гарантоваиих Консти-тушею та чинним законодавством. Зрозукпло, що говорити про професЫну полкичну Д1'яльшсть можна лише в першому випадку, оскшькн'¡нтегральна полкична д]яльшсть дозволяе вплпвати на суб'екти полкики та полкичш вшюсшш «звер-ху-вниз», а атЬ\йзована дае можлив1сть реал'вовуватп свою частку полкично') влади лише «знизу-уверх»!

KpiM того, розглядаючи полкичну Д1яльшсть як таку, варто дослщжувати ïï прогнозний потеншал та формн i ме-тоди оптим1зацн д1яльност1 суб'еклв полкики шляхом ïx учасп у процесак ухвалення та реаЛ1зацп полкичннх р\шень, спрямованих па встановлення сусшльного консенсусу та ци-вЫзовапого внчерпання конфл!ктт.

Разом з тим; розглядаючи полкичну д1ялыпсть, сл1*д зро-бити акцент не кльки на ïï ращоналыпй частиш, позаяк полкика е не гшьки наукою, а й мистсцтвом, i дуже часто ¡гнорування них acneKTiB rte дозволяе адекгсатно ouimixii си-туащю, спрогнозувати ïï i зробпти в!дповщш практичш впс-новкн.

Полкична д!ялыисть, що е регулятором сусшльннх вщно-син i, по cyTi, похщною вщ реального полкичпого пронесу, епрямована на оргашзащйш (шститушйш) чинникп сусшль-но-полкичного життя i полкнчш процесп.

До оргашзац1йних чнпниктв полкично"1 сфери суспкпьства належать:

• утворення державних та самоврядних шститукв шляхом демократичного волевиявленпя громадян;

• формуваиня сустлъно-полкичпих оргашзащй;

• створення полкико-правових норм регулюванпя процс-CÏB шдготовки i ухвалення закошв, забезпечення безпосе-реднього волевиявлення громадян з найважлившшх питаиь життя сусшльства;

• оргашзащя системи управлпшя, визиачення ïï структуры та повноважень окремих ïï суб'ектк i т. in.

Полкнчш процесн складають систему, таких понять:

• взаемодт р1зних полкичиих сил, змши в полкпчшй поВедшщ;

• регулюваиня i збалансування подкичннх в^носин;

А запоб^ання та розп'язання конфлж^в; в залучеиня громадян до управлшпя суетльством;

• змщпення сусш'лышх (у т. ч. державних) шститут!в;

О забезпечспня дотриманпя правових та формупяяня певчих сошалышх та ппшчиих норм рсгуляпн жпття сус-шльства;

• спрпяння ш'двищеншо дош'р'я сусшлышм шститутам: Ф гарантуванпя штерест мсшиин (иящоиальних, котрс-

пипнх, сот'альпих) ] т. ¡п.

В дапому дос.и'джсшп автор розглядае полтпшу д1яль-шсть, сппямовапу не па оадпкалыи П1Л!, то спрнчииютоть докорппи змпш суспкчьноТ снстеми або полттп перевороги. Предметом вивчепня, узагальнення \ ана.'пзу виступають со-шальио-полтнпп, пенхолопчш та оргатзашйпо-технолопчш аспекти полшпто'! дшльност! у демократичних умовах. Ос-танш полягають в особлнвостях проведения заход1в полшш-пого менеджменту та його складово'! частшш — полкичного маркетингу, спрямованих на шшл1зоване змагання за по.и'-тнчну кладу у суспиьств! та збереження контролю за його полш1чного сферою, насамперед — через участь у д1яльност1-сусшлыю-полтнших оргашзащй, депутатського корпусу, ор-гашв снстеми викоиавчоТ владн.

У другому роздш' «Пол1Тичний маркетинг» вводиться по пяття пол!тичного маркетингу, т'д яким автор розум!е:

в дослцтжепня полтнших структур, полтншоТ культу -ргг, настанов сустльпоТ св1домост1, створенпя шформашйного банку л1дер1в та сусшлышх структур;

9 регулювання правовими, адмппстративними та шшн-ми засобами полттчних вкдносип у пронес! фупкцюнувапня полтгчпоУ сфери сусш'льства;

в розробку в1'дп0в1дних 1 м1ДЯч1гз суб'ектам полтжи; ® систему заход1'в щодо впроваджения у сусшльну св1до-лп'сть та корегуванпя реальпих ¡дп"дж1в суб'ектт полтпш.

Виходячи ¡з специфпш ринку влади ! особливостей пол)-тичио! лдяльност! автор виокрсмлюе такл функцп полтишого. маркетингу:

в формування шформашйного байку тцодо об'екп'в та суб'екпв полтгки;

в розробка метод1'в його ана.'пзу 1 обробки;

• ощпка I апал1з маркетингового макро- \ мжросередо-втца;

• апа.шз ринкових можливостсп суб'ект1в политики;

9 розробка оцшочннх 1 прогноз них моделей полшпшого

попиту, життевого циклу об'ект!в та суб'еклв полггики, \'х пол1тично1 поведшки;

• анал!з ефектнвносп поличного маркетингу та коре-гування обраних форм \ метод1'в пол1'тично\" д!ялытост!.

На основ! поняття та функт'й полтншого маркетингу можна виокремити так1 основш його види: дослщження политичного ринку, виборча шженер!я, полшщие рекламування.

Дослщження нештичного ринку иередбачае використання переважно класичних метод1в пол^ологи: системного та по-р1вняльного анал!зу, експертних та сошолопчних опитувань, сошально-пснхолопчннх дослщжень, моделювання, матема-тично-статистнчних методов обробки даних 1 т. ш.

Для надходження шформацп використовуються опосе-редковаш, прям! ! спещ'ал!зоваш капали шформашТ. До опо-еередкованих належать капали традиишно! 1 бшарнокодова-Н01 пол\тично1 комушкаци, тексти закошв, постанов, указ1В, розпоряджень, зас!дань, матер|'али статистики, зв!туваиня державних шетитуцш д т. п.

До ирямих капал!в П0Л1ТИЧН01 комушкаци зараховуються особисп' контакт ¡з суб'ектами пол!тики, а до спешал!зова-них — опитування громадськоТ думки, сошально-психолопч-ш експеримеити тощо.

Одним з понгирених вид!в I засоб!в поличного маркетингу, що використовуеться ш'д час пол1тичио1 боротьби за ман-датн представнидъкоТ та виконавчоГ влади, е виборча шже-нер1я, п!д якою розум!ють пристосування виборчих процедур до реал!зацн штереав правлячих полггичних ел!т щодо за-воювання та збереження влади у держав!, репою, мтст!, район!, сел! або селищ!.

Одним ¡з важливших напрямк!в виборчоТ шженерп е анал!з \ використання у вщповщних иолтиших умовах процедур обрання оргашв прсдставницько! та викоиавчоТ влади на основ! реал!зацп у полпичшй ирактиш р!зних вщив мажоритарно!', пропоршйноУ, зм1шаноТ та кур!алыю! виборчих систем. Особливост! реал!заци згаданих виборчих систем, по-милки у в!дображенш реально! розстановки пол!тичних сил та вшповщносп 'и результатам голосування на основ! св!то-во1 полттгоТ практики та нац!онального доевщу ! розгляда-ються у згаданому роздш.

Пор!внтоючи види виборчих систем, автор зазначае, що мажоритарна процедура веде до б!льших, шж при пропор-111ЙН1Й систем!, в1'дхилень волевиявления громадян через «своерщне» визначення кордош'в виборчих окрупв, р1зц! про-

порци та no:iÍTH4iii уподобапня населения, що в них мешкае. В результап застосування uie'í системи внборчо! шжеперИ часто транлялпся внпадки, коли naprií де-факто вигравалн вибори за киьшстю голос1в виборщв, але де-юре програвалн ¡к за шльюегю вибороннх депутатских мандатов.

Cboí «ciicTeMiii» вадп i помилки е i в шших видах вибор-чпх процедур. Наприклад, при використанш пропоршйно! ви-борчо1 системп, як правило, застосовують 5-В1Дсотковий ба-р'ер для шштичних партш, що беруть участь у змаганнях за владу. За таких умов, при вщсутност! явних лщер1в серед полпичннх партш, а також при наявносп велико! к1лькост1 малочиселышх партш, може трапптнсь, що бкчышсть голос1в виборщв буде розпорошепа м1ж парлямн, яш не подолають згаданий <<квал1фжа1ишшй>> бар'е]). Вщтак воля виборщв буде ¡стотно деформоваиа, осюлькп депутатськ! мандати Д1-стануть иарти, що здобудуть загалом меншу шльюсть голо-cíb виборщв, 1пж партй', що не зможуть бути представлеш у законодавчому oprani.

Взагал1, на ochobí свпового i нащонального досв1ду проведения BiioopiB автор внокремлюе t3kí ochobhí методн вн-борчо! шженери:

•ф- Bn6ip вЦповщпого часу проведения ииборёв; ф змшу виборчнх процедур;

ф стнмуляцпо i перемещения виборщв з одних виборчнх окрупв до шших;

ф машпуляшю кордонами виборчнх округ!в; ф nU6ip складу лоялышх до влади виборчнх komícüí. Одним з нае"ппдпов1далыпших видев жшт'ичного маркетингу е полкичне ,рекламування, що е предметом дослщжен-ня науки (м(Джолоп!,

Остання внокремлюе так1 етапи:

© доследженпя характеристик ¡деального суб'екта полЬ тпкп (¡нституту, лщера i т. п.), яш е домшуеочпмн у сусшль-líiii cbuomoctí;

© вивчення i аиал1з характеристик реального суб'екта нолшеки;

9 конструювання ¡мщжу, що мае бути впровадженим внасле'док проведения рекламно! кампани;

® розробка фюрм, метод1в i засоб1в викорпстапня засобёи масово! ¡нформаеш;

• реалёзащя плану рекламно! кампани та анализ !! ефек-

titbhoctí.

У полётичнёй лрактицё, свёдчпть автор, активно використо-

йуються, так1 методы, як методика контрольно'1 групи (екс-псртний мозковий штурм), метод зосередження (обговорення публ1чних вистушв), психоф!зюлопчн1 досл1дження (анал1з висоти тону голосу, тест шюри) тощо.

На основ1 дослщження виборчих кампанш 1989—1995 рр. в робот! проводиться анал1з стереопппв сусшльно! свщомос-Т1 щодо ¡деального президента \ депутата в Укра!ш та Роса, рейтинг соц!ально-професшних статуав, наводиться даш ш-ших вчених щодо антшдеал1в пол ¡тш-ц в. На конкретных ¡сто-ричних прикладах автор досгнджуе проблему внкористання полкичного символ!зму, анал1зуе типи ¡мщжш, як! «вщпра-цьовували» кандидати у народш делутати Украши шд час останшх виборчих кампанш.

У третьому розд1л1 «Полкичний менеджмент» розгляда-ються проблемы управлшня полкичною сферою сусшльства, його шстнтутами та пол1тичними процесами через призму таких основних функцш управлшня, як оргашзащя, вироо-ництво, фшанси 1 маркетинг.

Ц1 функцп здшснюються через реал1зацпо управлшських функции планування, оргашзашя, мотпващя 1 контроль.

Власне полкичний менеджмент досл1джуеться як ироцсс розгляду, ухвалення та вклення у практику полкичних р1-шень. Займаеться щею Д1яльшстю спещал!зовапа груна людей (елка), яка використовуе для доеягненпя щлей управлш-ня соцютехн1ку менеджменту (правов1 норми, умовляння 1 машпуляцГ!).

Реал1защя правових норм зд1йсшоеться методом санкщй з боку влади до людей, як1 не бажають жпти за загально-прийнятими «правилами гри». Умовляння па основ1 рацш-нально! та иерацюнально! аргументаца впкористовуються при потреб1 переконання громадян в необхщносп того чи шшого пол1тичного вибору. Машпулящя сусшльною СВ1Д0М1С-тю здшснюеться у внпадках, коли певш суб'екти полкики не повинш знати про справжн1 нам1ри правлячих к!л сусшль-ства.

У пристосуванш до управлшня полкичною сферою сусшльства виокремлюють менеджмент виборчо! (або шшо! по-лкично!) кампанп та менеджмент правлячо! (урядово!) команди.

Процес оргашзаци 1 проведения виборчо! кампанп' автор розглядае через досвщ 1 узагальнення проблем формування команди кандидата, оцшки полкично! снтуаци та виб1р ви-борчого округу, розробку стратеги I тактики виборчо! кампа-

пи, оргашзацп { проведения передвнборпо! агпацп. Зокрема автор розглядае осповш елемеитн побудови стратег!! проведения 'вцбор1в (декларадпо причетносп, створення м1жосо-бпст1Сного та ¡деолопчного контрасте, ставку на базову проблему, створення позитивного ¡мщжу «своему» I негативного ¡мЦжу «чужому» кандидату, утворення .коалшд!, ставку на владш, сусшлыш-полтшш та мед!а-структури, деморал1за-цпо конкурент).

Досл1джуючн науково-практпчш аспектп оргашзацп ведения полпнчного рекламувапня автор, зокрема, узагалыпое методологпо тшпв передвиборно! режпсури: евщчення, калейдоскоп контраспв, нозптпвш емоцп, Д0СВ1Д, репортаж тощо.

Проблемп менеджменту правлячо! команди розглядають^ ся з трьох позиции

^ ¡нформащйного забезнечення роботи команди; ^ модел1 та технологи ухвалення полтщних ршень; ^ сощальпо-психолопчних чшшишв (оргашзацшно-ро-льово! побудови кер1вно! структури, функщй члешв команди, зв'язшв з громадсьшстю.)

Анализ шформаидйиого забезпечення роботи правлячо! команди завершуеться зап])опоиованою автором типовою структурно-функцюнальною схемою побудови шформашйно-досл1Дницько! служби адмппстрацп президента, уряду, парламенту тощо. До не!, на думку автора, мають ув1йти:

^ сектор мошторннгу друкованнх засоб1в масово! шфор-мацп (пашоналышх, .«¡сцевих.та заруб1жш1х); ф сектор мошторннгу телебачення ! радю; ф сектор мошторннгу електронно! преси; ф сектор дослщженпя громадсько! думки; ■ф б1блютека;

ф сектор техшчного забезпечення; ф сектор анал1зу звернень та листов. А забезпечитн комплексний, системний анал1з вЫх маси-в1в штормаци, що надходить до.центру ухвалення нолпичних ршепь, повинна трупа комуташ! ! атьшзу, до як.о! повпнш ув!11тн апалтшн, забезпечеш вщповщппми методиками та потужпнми шформаидГпга-дослщницькими програмиимн комплексами.

Розгляда]очи сплын 1 слабш сторони формально'!, змагаль-но! та колепально! модел1 ухвалення ршепь правлячпх команд автор проводить пор!вняльнпй анал1з моделей ухвалення полгтнчних ршень в адмппстрашях двох укра!нських президент Л. Кравчука 1 Л. Кучми, грунтуючись на сош-

алыю-психолопчннх особиспсних характеристиках згаданнх пол1тичннх л1дер1в.

Вивчаючи соцюпснхолопчш рол! резнях людей, що зби-раються лщером до складу команди, автор виокремлюе ! анал1зуе функцп голови (лЦера), секретаря, генератора ¡дей, анал!'тика, оргаш'затора, шформатора I психолога, як! не обов'язково реал1зують р1зн1 особи.

Особливий акцент робиться на оргашзаци роботи урядо-во'{ команди по зв'язках з громадсьюстю, побудов! роботи пресово! та шформащйноТ служб команди, структур! д1яль-иоеп прес-секретаря урядового лдара 1 т. ¡н.

У четвертому роздш «Особливосп поличного маркетингу \ менеджменту в сучасному укра'шському суспшьств!» проведено анал1з сощально-психолопчних, ¡сторичних та по-л1тико-иравових асиект1в формування нацюнальноТ самосв!-домост1 украУнства.,

В цьому контекст^ на основ! використання чисельних л1-'гературних та наукових джерел, вивчаються витоки характерного для украУнськоУ ментальное^ потягу до демократичных процедур формування владн, традший самоврядування на адмш!стративно-територ!альному та сустльно-полтншо-му (у т. ч. конфесшному) р1внях.

Досл1джуеться й структура национально! психшн украУнства, полтжо-культурш, мов1П асиекти, що мали вплив на формування украУнського етносу, провши характеристики масовоУ свщомост! украУнського сусшльетва (проаз1атство полгсичноУ культури, патернал!зм, иевна недов1ра у частини сусшльства до влади та и камуфляжное™, очшування мес]Т, репональна строкаткть, неструктуровашсть сусшльства, по-.■йтикомдеолопчиий символ!зм, психолопчний негатив1зм, ¡м-пульсившсть, правовий нигшзм 1 т. ¡н.).

Вивчаючи полЬико-психолоичш засади анал1зу псштнчно! сфери украУнського сусшльства та здшспення ефективноУ по-л1тично1 д!ялыюст! в плаш управлшня сусшлышм розвитком автор досл1джуе генезу ! особливосп формування надюналь-ного шформацшного простору УкраУни в галуз1 друкованих, ауд!ов!зувальних та бшарнокодованих засоб1в масовоУ ¡нфор-мацп.

Осюльки УкраУна протягом столпь знаходилась у склад! р1зних ¡мперш, проблема становления власного шформацшного простору мае надзвичайне значения для згуртування наци навколо змщнення у сусшльшй св1домост1 ¡дей держав-ноет!, формування нашональномдентичноУ модел1 демократ!'!

з метою побудови демократично-!, еощально!, правовоТ держа-ви, а з нею 1 громадяпського сусшльства.

В цьому план!, використовуючи широкий фактолопчпнй та статистичний материал щодо тираж!в друкованнх ЗМ1 в УкраТш (национальных, региональных ! М1сцевих та роайсь-ких), впливу аудюв^зуалышх та бшарнокодовапих мас-мед1а, автор доходить висновку, що за п'ять рок1в незалежност!' УкраТн» в основному був сформованнй пресовий та рад1'йний пац!ональннй ¡нформашйний прослр, закладено основн теле-в1з!йного 1 бшарнокодованого простору УкраТни. Разом з тим, аиал!зуючи ш тенденш'Т, сл1д зауважити, то поряд з позитивними аспектами в них процесах в!дбуваються 1 нега-тиши з точки зору державотворення явшда, пов'язат з рс-понал!зашею укра'Тнських мас-мед|а. У поеднанш з антидержавною (для УкраТни) д1яльшстю рос1нських та деяких ш-шнх закордонних ЗМГ щ тенденцн, помножен! на епмчний, конфесшний та економ!чн! чинннки, ускладнюють пронеси формування украТнсько! полНично! наци та становления сусшльно-полтпших ¡нститут!в молодо! украТнсько! державы.

Дуже важливою при проведешп операщй политичного маркетингу та менеджменту в сучасшгх украшських умовах е ¡нформаш'я щодо характеристик пол!тично! ел!ти УкраТни. Внпчивши юльюсный та яюсиий стан депутатського корпусу Верховно! Ради та представнннько! владн обласного р!вня протягом 1990-94 роюв автор дшшов внсновк!в щодо посту-пового, еволюш'йного оновлення пол!тично! ел!ти (приблизно па 30—40%) за роки незалежносп УкраТни. Найменш! змши сталися на м!сцях, де впасл!док проведения внбор!в оновлення правлячо! елки навряд чи вщбулося б!лыпе, иЬк на 10— 15%.

При цьому анализ показав, що правляча м!снева елка отримала контрольный пакет влади не т!льки на р1шп гол1в обласних рад пародиях депутате (як1 згодом були призначе-н! головами державных адмпвстраш'й); а й у депутатскому корпус! згаданих рад.

Характерно ще й те, що в Захщш'й УкраТш в шлому рЬ веиь парт!йност! серед депутап'в выявывся майже вдв!ч! ви-щим, шж у Сх!дн!й УкраТш (25,6 протн 12,9% паркйных депутате вщ загально! юлькопч обраных до обласних рад).

ПДе мепше, »¡ж депутатский корпус, оыовывся склад пре-совоГ елки регионального та м^цевого р!выя, яка, вт!м, практично позбулася маркснстськнх стереотишв мислення,

31ткнувшись з ринковими реал1ями.,

Опитування кер1вншпв регюнальних, мю.цевих та нащо-нальних ЗМ1 засвщчило, що прихильниками ринкового сус-шльства з розвинутою системою соц1ального захисту вияви-лося 62,2%, «чистих ринковиюв» — 17,6%, прибииикчв ортодоксального содёал!зму — 6,7%, а соц1ал1зму з елементами ринку — 12,6%.

Корисним як для досл1Дник1в, так 1 практичних полётикш е аналёз розвитку державно! системи служб по зв'язках з громадсьюстю (паблш рилейшнз), а також дослщження кшь-юсного 1 яюсного складу прадёвниюв ц!е! важливо! галуз! в систем! державного' управлшня.

За станом на 1 лютого 1996 р. проблемами зв'язюв з громадсьюстю (по сут1 — з пресою) займалося в Укра!ш бьтя 300 чоловш з апарапв оргашв державно! виконавчо! влади. У той же час вакантними було 16% посад в прес-службах центральних апаратёв 1 10,3% — регюнальних оргашв влади.

Дослтдження показало, що в ц1й загалом новёй галузё майже третина (32,6%) пращвниюв мала стаж роботи мен-ше одного року. В1д 1 до 3 рою'в — 27%, вед 3 до 5 рокш — 23,7%, понад 5 роюв — 16,7% фахёвшв. За вшовими параметрами найбёлыне була представлена категор1я людей 31—■ 40 роюв — 33%. Не так вже й багато було молодё до 30 роюв — 24,6% (та й то переважно на техшчних посадах).

За професшною тдготовкою переважали журналёсти 1 фёлологи — 40,9%. Вчений ступшь мали лише 4,7%, а полЬ толопчну, психолопчну чи соцюлопчну освёту — 5,6%.

Практичний штерес мають 1 прикладт дослщження ефек-тивноеп висвгглення д1яльностё правлячо! команди, зд1йснеш автором на'основ1 аналёзу публжацш укра!нських газет, що висвклювали Д1яльн!сть Президента Укра!ии гид час його вёзиту до Латинсько!' Америки у жовтш 1995 року.

• Вивчивши методом контент-анализу публёкацп (або !х в¡д-сутшсть) у 23 нашопальних газетах автор дншов висновку щодо недостатньо! (лише 30—35%) ефективностё висвклеи-' ня зовшшньополкичпих акцш президентсько'1 команди па внутрёшньополГтитичному ринку сусшлыю! свщомость

У висновках стверджуеться, що в умовах побудови пра-вово!, демократично! держави, коли здшснюеться перехёд вш тоталётарних, адмшсгративно-командних методт управлшня сусшльством до демократичпих, все бшьшо! актуальное^ на-бувають форми I мегоди полкичного маркетингу 1 менеджменту, притаманн) сустдьствам з реал^зовашши на прак-

тиш демократичними процедурами формування 1 функшону-вання влади. Не зважаючи на те, що окрем1 елементи пол!-тнчного маркетингу 1 менеджменту можуть використовувати-ся I в недемократичних сусшльствах (з поправкою на ¡снуюч! пол!тичт реали), найбиыпою ж м1рою вони можуть бути реал1'зоваш саме в умовах демократы.

Це пов'язано, насамперед з тим, що дан! методи \ засобн сприяють досягнешто ц/лей сошальиого управлшня не склоним шляхом, а за допомогою створення ! реал!зацп правових норм, цившзованих полшвших технологи"!, формування В1Д-пов|дно'1 сусшльно! св1домост1 та полтишог культури.

Таким чином, принципова р!зицця полягае в тому, що в умовах демократ!! методи й засоби полшншого маркетингу ! менеджменту спрямоваш не ткпьки г не слльки на застосу-вання правових, сошальних та психолопчних санкц!й проти тих, хто не виконуе встановлеш «правила гри», ск!льки на опосередкований вплив на суб'екти пол!тики за допомогою створення вщповщного навколшшгього пол!тичного та со1П-алыю-психолог!чного середовщца. Кр!м того, сл^д зауважи-ти, що р!вень волод!ппя ел1тою под!бними методами ! засо-бами управл!ння сусп!льством е те й показником 11 цивЫ-зованосг! та розвинутост! в пол!тпчному план!. I це е також не титьки предметом для грунтовнпх досл!джень, а й шдика-тором та шляхом шдвищенпя ртня полтвшо!, прапово! та исихолопчно! культури сусшльсгва в ц!лому.

ОСНОВН1 ПОЛОЖЕНИЯ ДИСЕРТАЦ1Т ВИКЛАДЕН1 В НАСТУПНИХ ПУБЛ1КАЦ1ЯХ:

КНИГИ I МОНОГРАФ1Т

1. Псштичний маркетинг ! менеджмент. Монограф!я. — Кшв, МАУП, 1996 — 9,6 др. арк.

2. Основи теоретично! та практично! полкологн. Шдруч-ник. — Кшв, МАУП, 1994 — 8 др. арк.

3. Як стати популярним, перемогти на внборах та утрима-тись на полЬичному сЬпмт. — Кн!в, Абрис, 1993—7 др. арк.

4. Полггична культура сучасно! молод!. — Кшв. Укр-НД1ПМ — А.Л.Д., 1996 — 7 др. арк. (у ствавторств! з Го-ловатим М. Ф. \ Ребкало В. А.).

5. Засоби масово! шформаци посткомушстнчно! УкраТ-нн. — Ки1в, МАУП, 1996 — 6 др. арк. (у ствавторств! з Сидоренком О. I.),

СТАТТ1 У ЖУРНАЛАХ ТА ЗБ1РНИКАХ

1- Депутатська д1яльшсть очима виборц1в: ошнки, моти-ви, установки, очкування//Ф1лос. i сощол. думка.— 1991.— № 1, с. 13—22 —0,8 др. арк.

2. Незалежна преса в умовах переходу суспшьства до демократа// Фшос. i сощол. думка.— 1991,—№ 6, с. 22—28 — 0,5 др. арк.

3. Закон прийнято. Що дал1?//Радянське право.— 1991.— № 8, с- 29—31 — 0,4 др. арк. (у сшвавт. з Л. Миколаевським).

4. Депутатская деятельность в условиях постперестройки: опыт социально-психологического исследования // Психол. журнал —Т. 12,—1991—№ 5. с. 30—36 — 0,6 др. арк. (у сшвавт. з Обозовим М. М.).

5. Земля i воля // Фьюс. i сощол. думка.— 1991.— № 11, с- 38—43 — 0,5 др. арк.

6. Пол1тична культура // Полтжа i час.— 1991.— № 13, с. 48—52 — 0,5 др. арк.

7. За i проти naMicHHKiB // Полтша i час,—1991.— № 16, с. 79 — 0,2 др. арк.

. 8. Позищя i опозишя. Нотатки про пол1тичну культуру де-путатського корпусу // Комушст УкраТнн.— 1991.— № 8, с. 34 —41 — 1,0 др. арк.

9- Яка влада нам noTpißna? // Полтжа i час.— 1992.— № 1, с. 15—19—0,5 др. арк.

10. Культура депутатськоТ д1яльностк досв1д сош'алыю-психолопчного досл1дження // Проблеми сошальноТ психологи. Вип. 2,— К — 1992, с. 87—92 — 0,3 др. арк,

11. Деяк! аспекта використання засоб1в масовоУ шформа-uii у CTBOpeHiii поличного 1'мщжу ocoöiictocti' // Актуалып проблеми психологи: традицп i сучасшсть. Тези конферен-ui'i.— К..— 1992,— Т. I, с. 99—102 —0,1 др. арк.

12. Що ж ми за люди, украшш? // Фиюс. i сощол. думка,— 1992,— № 6, с. 22—29 — 0,8 др. арк.

13. Политическая деятельность в посттоталитарном обществе//Персонал,—1992,—№ 2, с. 90—98 —0,8 др. арк.

14. Политическая деятельность в посттоталитарном обществе II Персонал,— 1992,— № 3—6, с. 112—121—0,8 др. арк.

15. Наша пол1тична- культура // Полгголоп'чш читання.— 1992,—№ 1, с. 6—23— 1,5 др. арк.

16. Психолопя демократизму (укра'шська ментальшсть) // Полгтолопчщ читашш—1992 —№ 3, с. 103—116—1,0 др. арк.

17. Оргашзашя роботи правлячого кабшету: coujoriciixo-лопчний та шформацшннй аспекти // Полколопчш читан-ня.— 1993.— № 1, с. 90—104 — 1,1 др. арк.

18. IcTopiii, головн1 напрямки та методолопя досл1джен-ия полкично! сфера сусшльства // Полколопчш читання,— 1993,— № 2, с. 112—133— 1,5 др. арк.

19. Полкична культура i полкнчиа сошал1зашя // Псш-тична думка,— 1993.—№ 1, с. 27—29 (у сшвавт. з М- М. Кор-невим) —0,3 др. арк.

20. 1сторико-психолопчш аспекти формування 'йолкично! i правово'1 культури укра1нського сусшльства//Право УкраТ-1111,— 1993,—№ 2, с. 24—29 — 0,5 др. арк:.

21. Как делать имя в политике//Персонал.— 1993.— № 1, с. 137—148— 1,0 др. арк-

22. Подготовка и отбор политических лидеров//Персонал.— 1993,— № 3—4, с. 102—115— 1,1 др. арк.

23. Ел1та, елкаршсть, л1дерство/У Bine.— 1993.— № 7, с. 107—111 — 0,4 др. арк.

24. Воля внборц1в i виборча шжеперп! // Полкика i час.— 1993,— № 7, с- 50—52 — 0,3 др. арк.

25. Полкика i полкична д1яльшсть// Полколопчш читап-11н.— 1994,— № 3, с. 115—130—1,1 др. арк.

26. Друковаш засобп масово! шформацп Укра'шп // Полкична думка.— 1994.— № 4, с. 53—55 —0,3 др. арк.

27. Формування у молод! громадянсьно! позицп в умовах становления украшськоТ дернсавноеп // Молодь Украпш: стан, проблеии, шляхи розв'язания.— К-— 1994.— Вип. 3, с. 45—53 (у сшвавт. з М. Ф. Головатим) —0,8 др. арк.

28. Менеджмент: модне слово чи шструмент соцютехшки управлпшя? If Micueee та репональне самоврядування УкраТ-ни.— 1994,— № 4, с. 81—85 — 0,4 др. арк.

29. Про поняття, предмет, методологпо i функцп полкич-ноТ психологи // Проблем» полкнчноТ психологи та П роль у становленш громадянина украшсько! держави. Матер1али Всеукрашсько! науково! конференцп 29—31 травня 1995 року— К.— 1995, с. 10—11—0,1 др. арк.

30. Местная политическая элита Украины; к итогам выборов 1994 года//Персонал— 1995.—№ 2, с. 137—142 — 0,3 др. арк.

31. Полкичний маркетинг // Полколопчш читання.— 1995, — № 2, с. 198—214 — 1,1 др. арк.

32. Сощ'альнопсихолопчш та полкичш аспекти формування нацюналыю! самосвщомосп та патрютизму молод1 //

Молодь Украши: стан, проблеми, шляхи розв'язання.— К.— 1995., Вип. 4, с- 30—37 (у сшвавт. з М. Ф. Головатим, В. А. Ребкалом, В. А. Шаховим) — 0,6 др. арк.

33. Про деякё сощально-психолопчш аспекти форму-вання нашонально! самосвщомост1 молодг // Вивчення молод! на сучасному еташ i питания методолога i методики.— К.— УкрНДШМ,— 1996 — 0,2 др. арк,

34. Економ1чш, пол«тичш та аннально-психолопчш аспекти формування елки украшського суспыьства // Сошальш, економ1чн1 чинники трансформацшного процесу в УкрашК Матер1али науково-практичного семкару 5 березня 1995 року.— К.— 1996 — 0,3 др- арк.

ANNOTATION

Bebyk Valeriy M. The political marketing and management in the democracy society. The dissertation (manuscript) for taking the degree of the doctor of Political Sciences and institutions. Institute of State and Law named after V. M. Koretsky Ukrainian National Academy of Science. Kujv, 1996.

In this dissertation socio-political, sociological, legal, psychological and organizational, technical aspects of a political activity in the democratic socyety are analyzed. The author uses the further terms to consider this theme:

♦ political sphere of society (as an integral, matrix totality of the state and the social institutions, political relations, conscience and activity, connected with a struggle, control and exercise of power) ;

♦ political marketing (as a complex of forms, methods and techniques of the exploration, projection, regulation and implements tion in the social and political practice of the definite aims in the social conscience);

♦ political management (as a direct analysis of the decision making process and their implementation in the social practice in order to influens the functioning and development of political sphere of society).

Using typical definitions of political markering the author examines such areas of marketing as: the evaluation of political market, election campaing engineering and political advertizing.

The political management is analyzed from the point of view of the realization of the main management function (planning, organization, motivation, control) and in the light of the management of the election campaign (or any kind of the political campaign) and the organization of the activity of a governing (government) team.

Considering the management problems of the election campaign

the author analyzes such elements as the formation of candidate's team, estimation of a political situation, choice of an electoral district, a development ol the election strategy and tactics of the election campagn, organition and realization of the pre-electoral campaigning.

To analyze the problem of management of a governing team are being taken into consideration the information requirements of the team's work, chosen models and techniques of decision making process, social and psychological aspects (organizational and. role structure, functions of each member of the team and public relations).

All these questions are being dealt with bearing in mind international experience and applying the analysis of the features of Ukrainian political an psychological culture, mentality, national information space and specificsof the Ukrainian political elite's formation.

The development oi theoretical, methodoligical and practical bases of the political marketing and management allowed to define the concrete recommendations and political techniques on how to increase effectiveness of political activity in democratic conditions and creation of civil society.

Бебик В. М. Политический маркетинг и менеджмент в демократическом обществе.

Дисертация (рукопись) на соискание ученой степени доктора политических наук по специальности 23.00.02—политические институты и процессы. Институт государства и права им. В. М. Корецкого Национальной Академии Наук Ук* раины, Киев, 1996.

В диссертации, проанализированы социально-политические, социологические, правовые, психологические и организационно-технологические аспекты политической деятельности в демократическом обществе. Заявленную тему автор исследует посредством использования таких понятий:

политической сферы общества (как интегральной, матричной совокупности государственных и общественных институтов, политических отношений, сознания и деятельности, связанных с борьбой, контролем и использованием власти);

+ политического маркетинга (как совокупности форм, методов и технологий исследования, проектирования, регуляции и внедрения в общественно-политическую практику определенных установок общественного сознания);

^ политического менеджмента (непосредственного рассмотрения, анализа, принятия решений и внедрения их в общественную практику с целью осуществления влияния на функционирование и развитие политической сферы общества).

На основе понятия и функций политического маркетинга автор рассматривает такие его виды, как: исследование политического рынка, выборную инженерию и политическое рекламирование..

Политический менеджмент анализируется с точки зрения реализации основных управленческих функций (планирования, организации, мотивации и контроля), а также через призму управления избирательной (или иной политической) кампанией и организации деятельности правящей (правительственной) команды.

Исследуя проблемы менеджмента избирательной кампании автор рассматривает такие ее элементы, как формирование команды кандидата, оценка политической ситуации, выбор избирательного округа, разработка стратегии и тактики кампании, организация и проведение предвборной агитации.

Проблемы менеджмента правящей команды изучаются с ^позиций: информационного обеспечения работы команды, избранных моделей и технологий принятия решений, а также социально-психологических аспектов (организационно-ролевой структуры, функций членов команды и связей с общественностью)-

Все эти вопросы исследуются с учетом мирового опыта и на базе анализа особенности украинской политико-психологической культуры, ментальное™, национального информационного пространства и специфики формирования политической элиты Украины.

Разработка теоретико-методологических и праксеологи-ческих основ политического маркетинга и менеджмента позволила выйти на формулирование конкретных рекомендаций и политических технологий по повышению эффективности политической деятельности в условиях демократии и построения гражданского общества.

Ключов! слова: сусшльство, демократа, щштична сфера, державна та полтдчна влада, пол1тика, пол1тична система, полггичш вщносини, полггнчна д1яльшсть, пол1тична елста, пол1тичний маркетинг, види пол1тичного маркетингу (до-сл1дження полггичного ринку, виборча шженер^я, полггичне рекламування), полтшний менеджмент, види полшшного менеджменту (менеджмент виборчо! кампани, менеджмент уря-дово'1 команди), полггична культура, ¡нформацшний проспр, мёнтальшеть, сустльна евщомкть, ¡мщж, ефектившеть, про-ГНОЗуВаННЯ, КОНфлШТ, Кпмг,ппы'г ^гшгоигм/п