автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Политическое сознание: сущность, структура, современные тенденции развития (Социально-философский анализ).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Политическое сознание: сущность, структура, современные тенденции развития (Социально-философский анализ)."

р г 5 о Я Міністерство освіти України

^ >|тр ^оо.7 Запорізький державний університет

На правах рукопису

ДОДОНОВА

Віра Іванівна

ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА, СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ.

(Соціально-філософський аналіз).

Спеціальність 09.00.03 - соціальна філософія і

філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Запоріжжя - 1997

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії і політології та адміністративного менеджменту Запорізької державної інженерної академії.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор КОРОНКОВА В.Г.

Офіційні опоненти - доктор філософських наук, професор РЕБКАЛО В.А.

- кандидат філософських наук, доцент НІКОДАЄВА Т.Є.

Провідна установа - кафедра філософії Київського державного лінгвістичного університету.

Захист відбудеться 25 квітня 1997 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 068.52.01 при Запорізькому державному університеті за адресою: 330600, м.Запоріжжя, МСП - 41, вул. Жуковського, 66.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Запорізького державного університету.

Автореферат розісланий "¿0" березня 1997 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат соціологічних наук, />

Доцент БЕК В.П.

Актуальність дослідження проблеми політичної свідомості у демократичному суспільстві обумовлена потребами розвитку теорії і практики становлення української державності у поєднанні з процесами формування в Україні демократичного, правового суспільства, відповідно - політичної та правової культур, владних інститутів та політичних відносин, повноправного входження України в цивілізоване світове співтовариство. Проблеми побудови правової, демократичної соціальної держави поставили перед українським суспільством та його політичною елітою нові вимоги і завдання. Водночас вони висвітлили недостатню підготовленість до кардинальних змін та реформацій і теоретично-інтелектуальної частини еліти, і політиків-практиків, і громадян українського суспільства.

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що еволюція духу і свідомості відбувається повільно, і наслідок кризової свідомості може подолати тільки нове суспільство, позбавлене догматизму, виховане і освічене на засадах толерантно-плюралістичної політичної свідомості. Довгий час наше суспільство існувало в умовах духовно-ідеологічного монополізму, сутніст-ною ознакою якого була абсолютизація ідеологічних аспектів суспільної свідомості. Єдина загально-державна ідеологія, тяжіючи до авторитарно-тоталітарних засобів організації суспільства, відігравала гіпертрофуючу роль, ідеологічним підгрунтям якої були політичні міфи. Саме тому процес становлення нової парадигми політичної свідомості витікає а суспільно-культурної кризи, шр виявилась у повільному переході до плюралізму нових світоглядних орієнтацій, фактичного ідеологічного вакууму, девальвації моральних цінностей тощо.

Необхідність новаторського, коструктивного, дійсно творчого підходу до вирішення сучасних економічних, політичних, соціальних проблем і відходу суспільної свідомості від тоталітарно-авторитарних стереотипів потребує формування такого дискурсу політичної свідомості, якому були б притаманні орієнтація на реалізацію цінностей духовності, антидогматизму, коне-труктивизму, гуманізму.

Актуальність теми обумовлена також і тим, що на сучасному етапі соціально-політичних трансформацій в Україні виникла необхідність у формуванні нової політичної ідеології, яка б емогла стати підгрунтям самоїдентифікації українського соціуму на васадах правової держави, громадянського суспільства, етнічної злагоди, високої політичної та духовної культур.

Проте сьогодні частиною суспільства ще володіють анахронізми минулого тоталітарно-авторитарного ладу, які проявляють себе в політичній міфології, бо суспільство розвивалося в межах жорстко визначеної системи ідеологічних координат. Партія влади продовжує маніпулювати політичною свідомістю мас, а це, в свою чергу, приводить до своєрідного "паралічу" валі й діяльності безпосередніх діячів історичного процесу. Адже дійсне подолання міфологічності політичної свідомості може здійснитися за умов подолання стереотипів мислення, розвитку індивідуального рівня політичної свідомості, зокрема політичної самосвідомості. Тому доводиться констатувати, що проблема політичної свідомості залишається недостатньо розробленою, а її інтегруюча роль у суспільному бутті з необхідністю веде до забезпечення стабільності і розвитку на початку державотворчих процесів в Україні.

- з -

Ступінь даслідшності проблеми. Предметне дослідження і концептуальне осмислення феномену політичної свідомості, взаємозв'язку політичної та духовної сфер знайшло своє відображення в творах представників класичної філософської та політичної думки, зокрема Платона, Арістотеля, М. Макіавеллі, Дж. Локка, Т. Гоббса, Ш. Монтеск’є, І. Канта, Г. Гегеля, К. Маркса, В. Леніна, М. Вебера, П. Сорокіна, К. Поппера, Т. Парсонса, К. Ясперса, Е. Фромма, С. Франкла, М. Хайдеггера та ін.

Але особливого свого значення ця проблема набуває в XX столітті, трансформуючись в проблему "політичного". К. Шміт-том, X. Арендт, А. Хеллер, зробили значний внесок в подальшу розробку проблеми взаємовідношення "політичного" з іншими сферами людського буття, суттєвих складових" політичного", а також механізму формування і діяльності" політичного".

Політична свідомість, яка віддзеркалює найважливіші політичні процеси, що відбуваються на політичному терені Европи, досліджувалась західними вченими, зокрема Г. Алмондом, Ж. Блонделем, С. Вербою, Дж. К. Голдфарбом, М. Доверие, Ш. Ми-дон-Дельсолєм, Р.Такером, Дж. Томпсоном, Дж. Херманн' та ін. Вихідним матеріалом для здійснення аналізу проблеми під кутом зору впливу політичної свідомості на духовну сферу суспільства слугували автору дослідження вчених, зокрема В. Андрущенка, В. Баруліна, І. Бичка, І. Бойченка, І. Бондарчук, М. Вівчарик, Б. Гаєвського, Л. Губерського, Г. Горак, В. Грушіна, П. Копніна, В. Кременя, В. Лісового, А. Лоя, М. Мамардашвілі, М. Михаль-ченка, М. Мокляка, В. Пухляка, В. Ребкала, П. Сергівнка, В. Толстих, А. Уледова, В. Шинкарука, А. Чередніченка, Т. Яіцук та ін. Деякі аспекти саморозгортання політичної свідомості, а також якісна характеристика політичної ситуації в Україні висвітлені в окремих публікаціях і фундаментальних науково-теоре-

тичних досліджених В. Авер'янова, 0. Бабкіної, В. Бебіка, Є. Бистрицького, В. Воловика, В. Воронкової, Є. Головахи, В. Жадька, М. Киседьова, І. Кураса, В. Левандівського, А. Макарова, В. Полохала, М. Поповича, 0. Причепій, С. Рябова, В. Та-бачківоького. Природа, роль і значення свідомості та самосвідомості, у тому числі політичної, в процесі формування духовної сфери суспільства розглядається А. Буєвою, □. Дробницьким, Д. Дубровським, Є. Ільєнковим, 0. Канарським, 0. Корабльовою, І. Коном, В. Лекторським, І. Новохатько, В. Решетніковим, Є. Юдіним. Поряд з цим, використані деякі аспекти досліджень сучасних українських вчених, у яких містяться оригінальні підходи до проблеми політичної свідомості і формування самобутньої моделі суспільно-політичного розвитку (І. Бутко, М.Корнієнко, Ю. Римаренко, 50. Пахомов, М. Чумаченко, В. Савельєв, Д. Вид-рін, А. Білоус, М. Єрмоленко, 0. Майборода, І.Шмерліна, Г. Щедрова).

Аналіз літератури з даної проблеми засвідчує, що поряд а високим рівнем її загального осмислення в західних наукових підходах й вітчизняних теоретичних здобудках, в Україні майже відсутні філософські дослідження сутності, структури і сучасних тенденцій розвитку політичної свідомості. Виходячи із необхідності подальшого вивчення феномену, дисертант вважає доцільним піддати явище комплексному соціально-філософському аналізу з виявленням суттєвих якостей, структурних складових, зв'язків з іншими формами суспільної свідомості. Отже, синтез проаналізованих автором джерел забезпечена через посередництво особистісного підходу автора до проблеми політичної свідомості, щр відображено в нижченаведених цілях і завданнях дисертації.

- Б -

Мета і завдання дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження е духовна сфера суспільства. Предметом дослідження виступають сутносні, структурно-функціональні характеристики політичної свідомості.

Враховуючи актуальність теми для створення в Україні громадянського суспільства шляхом побудови правової, демократичної соціальної держави, маємо за мету: на всевагальному рівні проаналізувати явище політичної свідомості в її зв'язку з іншими елементами духовної сфери, параметрично описати феномен, що вивчається.

Реалізація цієї мети зумовила постановку і вирішення наступних завдань:

- виявлення природи "політичного" як субстанціональної підстави політичної свідомості;

- систематизація і розробка методологічної бази прикладних філософсько-політологічних досліджень;

- з'ясування сутності політичної свідомості, її епісте-мологічної ролі в процесі формування нового філософського політичного етосу, аналіз структури політичної свідомості, виділення складових останньої;

- параметричне описання взаємозв'язків політичної свідомості і науки, філософії, мистецтва, релігії, моралі, права, а також синтетичних духовних утворень;

- аналіз соціально-психологічних, історичних та політи-ко-правових особливостей формування національної самосвідомості української нації;

- теоретика-практичне прогнозування тенденцій становлення політичної свідомості в умовах соціально-політичних трансформацій в Україні.

Основна гіпотеза дисертаційного дослідження полягає в тому, що політична свідомість виступає засобом свідомого саморегулювання суспільної системи.

Додатково висуваються також такі допоміжні гіпотези, які потребують свого доказу чи спростування:

- політична свідомість характеризується особливою активністю. та інкяюзивкістю, що дозволяв їй створити новий контекст розуміння взаємодії духовної і політичної сфер, перспективи їх подальшого розвитку;

. - політична свідомість впливає на інші форми суспільної

свідомості функціонально (регулююча функція), в той час як форми суспільної свідомості мають у вигляді політичної свідомості "зворотній зв’язок”, що дозволяє корегувати ефективність специфічного віддзеркалення світу;

- політична свідомість, окрім власне політичного, володіє змістом інших елементів духовної сфери, тим самим стає більш широким, комплексним за змістом соціальним феноменом, що активізує механізм цілісного осмислення світу.

Методологічна основа дослідгаеакя. Проблема методології дослідження розглядається дисертантом в її всезагальній формі й способі розв’язання в історико-філософському аспекті, що являє собою проблему тотожності мислення та буття.

Методологічною базою дослідження політичних реалій слугує єдність соціально-філософського та емпіричного аналізу, які використовують методи:

- загально-логічні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення) ;

- теоретичні (мислительний експеримент, аксіоматичний ме-

тод, гіпотетичний перехід від абстрактного до конкретного);

- порівняльно - історичні;

- системний (декомпозиційний, композиційний, структурно-функціональний).

Своєрідність методологічного підходу автора полягає в розробці інструментарію, який синтезуб в собі принципи соціологічного, структуралістського, гносеологічного, онтологічного, аксіологічного, логічного та історичного методів наукового пізнання.*

Так, соціологічний метод дослідження політичної свідомості передбачав концептуальне осмислення політичної свідомості, її складових, основних логічних структур пізнання дійсності соціальними суб’єктами. Структуралістський метод включає певне коло теоретико-концептуальних положень, пов'язаних з складною, багаторівневою ієрархічною структурою політичної свідомості, що дозволяє виділити теоретичний та буденний рівні, а також її структурні компоненти - масову політичну свідомість, політичну ідеологію, політичну міфологію.

Метод гносеологічний базується на оцінці політичної свідомості та її елементів як ідеального відбиття об'єктивного світу суспільного буття. Онтологічний метод, який виходить з "онтології людського буття", своєрідно перекликається із гносеологічним. Він набуває світоглядного характеру, бо відображав співвідношення свідомості та буття, з необхідністю утримується у просторі загальнолюдських цінностей.

Автор вважав, що для аналізу такого складного соціального

*Див.: Воронкова В.Г. Современный французский консерватизм: политическая теория и практика 80-х годов// Автореферат диссертации... доктора философских наук. -СПб, 1992.- С.12-13.

феномену політичної свідомості доцільно використовувати системний метод, що з'ясовує "зв’язок всього зі всім". В контексті дисертації діалектика слугує інструментарієм філософського пізнання, поглиблює теоретичне осмислення соціокультурної зумовленості сучасних метаморфоз політичної свідомості, сприяє усвідомленню основних тенденцій формування нової парадигми політичної свідомості, нового типу духовності і культури. Висновки даного дослідження розширяють методологічну основу усвідомлення певного кола наукових проблем сучасного гуманітарного знання, висувають проблему докорінного оновлення суспільної думки в усіх вирішальних напрямках, ставлять вимогу розробки таких категоріальних форм соціально-політичного аналізу, які могли б узгоджуватися а сучасними реаліями соціальної та інтелектуальної ситуації.

Наукова новизна дослідження. Запроваджений аналіз спричинив до висновків, яким притаманна певна наукова новизна і які в формі наступних тез підлягають захисту:

- запропонована нове визначення поняття "політичного" як діалектичного взаємозв'язку політичної діяльності та політичної свідомості, в зв'язку з цим було визначено сутність, роль і значення політичної свідомості;

- виявлено, що для вивчення специфіки політичних явищ необхідно аналізувати "політичне" як самостійну соціально-філософську категорію з точки зору методологічної рефлексії і культурологічного осмислення. Категорія " політичного" набуває особливого методологічного значення, окреслюючи взаємовідношення політики та інших форм і сфер людської діяльності;

- проілюстровано і обгрунтовано становлення, розгортання і теоретичне розв'язання проблемної ситуації взаємовідношення

політичної свідомості з елементами духовної сфери на прикладах вітчизняної та світової історії, підкреслюється необхідність осмислення історичних помилок для упередження державної політики;

- виявлено засоби політизації форм суспільної свідомості, джерела й можливості самодетермінованості політики;

- теоретично обгрунтовано, що політична свідомість завдяки своїм субстанційним якостям - інклюзивності та активності -включав в себе зміст всіх форм суспільної свідомості, створюючи вторинні синтетичні духовні утворення (політична наука, філософія політики, клерикалізм, політизоване мистецтво), що утримують в собі важливе когнітивно-теоретичне соціально-ціннісне навантаження;

- завдяки іманентному внутрішньо-теоретичному аналізу історії розгортання політичної ситуації в екс-СРСР, виявлено, що для ефективного функціонування всієї суспільно-політичної системи необхідна наявність високого рівня політичної самосвідомості кожної особистості;

- на всезагальному філософському рівні проаналізовано тенденції розвитку політичної свідомості як феномену, спроможного сприяти практично-політичному втіленню загально-демократичних ціностей, в центрі яких перебуває свобода особистості.

Теоретичне і практичне значення дослідження. Політична свідомість на сучасному етапі розгортання соціально-політичної ситуації в Україні являє собою складний соціальний феномен, що характеризується неоднолінійністю моментів його становлення, широким спектром можливостей подальшого розвитку, диференційованою структурою складових. Все це є підставою для необхідності наукової рефлексії політичної свідомості, що має теоретичну

\

і практичну цінність. Основні положення, висновки, рекомендації, що сформульовані в дисертації, можуть бути використані при:

- розробці стратегії реформування політичної сфери українського суспільства та а метою теоретичного аналізу політичного і соціального феномену, який маз слугувати формуванню і становленню політичної свідомості в Україні;

- створенні концепції нової ідеології, її теоретичних підвалин, нових контурів філософського і політичного мислення, яке визначає інтелектуально-духовну атмосферу України;

- викладанні учбових курсів "Філософія політики", "Історія та теорія політичної науки", "Особистість та політика", "Духовне життя суспільства і культура", "Політична свідомість молоді", "Політична антропологія".

Практична цінність дисертаційного дослідження може мати місце у можливості реалізації її матеріалів в науково-дослідницькій, навчальній роботі, просвітницькій діяльності, підготовці та перепідготовці фахівців із суспільно-політичних дис-ціплін.

Апробація роботи. Принципові ідеї, теоретичні положення, висновки, науково-методологичні розробки автора були викладені на всеукраїнській науково-практичній конференції "Лібералізм: історія і сучасність" (Запоріжжя, 1993), на республіканській науково-практичній конференції "Кризове суспільство: політика, соціологія, соціальна психологія /Україна напередодні XXI віку/" (Запоріжжя, 1994), на загальноукраїнській науково-практичній конференції "Менталітет та протиріччя сучасного українського суспільства: політологічні, соціологічні, культурологічні аспекти" (Запоріжжя, 1994), на Міжнародному науко-

г

во-практичному семінарі "Трансформація викладання політології в вузах України" (Донецьк, 1994), на Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економіки та удосконалення підготовки економічних кадрів в умовах переходу до ринку" (Запоріжжя, 1995), на Міжнародній науково-практичній конференції "Соціальні аспекти державотворення" (Запоріжжя, 1996), на Міжнародній науково-практичній конференції "Дух, душа, людина" (Суми, 1996).

Принципові ідеї, теоретичні положення, висновки, науково-методичні розробки автора викладені:

- у 12 публікаціях загальним обсягом 3,5 друкованих аркушів, у тому числі в статтях у гуманітарному журналі молодих вчених Запорізького регіону "Нова парадигма";

- у науково-методологічному посібнику "Політологія", ЗДІА, 1996;

- у статті для "Політологічного енциклопедичного словника" (підготовлений в Інституті держави і права ім. В.М. Ко-реиького, готується до друку у видавництві "Генеза", 1997).

Крім того, науково-практичні дослідження автора використовуються при підготовці і читанні лекцій з означеної тематики в Запорізькій державній інженерній академії, а також були використані при розробці спецкурсу "Філософія політики", що читається студентам історичного факультету Запорізького державного університету.

- 12 -ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Структура дисертаційного дослідження складається в передмови, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел інформації та літератури.

У ПЕРЕДМОВІ обгрунтовується актуальність теми роботи, характеризується ступінь її наукової розробки, визначаються мета і завдання, об'єкт та предмет дослідження, його наукова новизна, теоретичне і практичне значення дисертації.

Перший розділ "МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДСТАВИ АНАЛІЗУ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ" присвячений науково-теоретичному осмисленню понять політичної свідомості, "політичного", політичної діяльності, духовного життя, носіїв політичної свідомості, досліджуються історія проблеми методології й напрямки вивчення та аналіву політичної свідомості. Проблема методології знайшла своє закріплення в проблемі тотожності мислення та буття, яка, в свою чергу, трансформується в проблему адекватного пізнання дійсності, щр виражається в науковому відображенні логікою понять об’єктів та явищ, що вивчаються. Методологія дослідження свідомості передбачав деяку специфіку в порівнянні з методологією природничо-наукового пізнання світу. Цю проблематику розробляли ще представники німецької класичної філософії, зокрема І.Кант, І.Г. Фіхге, Ф.В.Й. Шеллінг, Г.В.Ф. Гегель. І.Кант предбачає дилему при дослідженні природничого та духовних засад. Згідно І.Канту, про речі, дані в спогляданні, тобто в колі конкретних наук, людина мислить за одними правилами, а про мислення - за інтими. В даному випадку маємо справу з антино-мічністю розсудку та розуму.

І.Г. Фіхте, продовжуючи філософську традицію І. Канта, вважає необхідним розробити ідею загального науковчення, тобто

теорію, яка б на відміну від кантівської логіки, дотримувалася б принципів, дійсно значущих для будь-якого застосування мислення. Така наука передбачає закони та правила, обов’язкові як для "мислення про мислення", так і для "мислення про речі". Тому, на думку автора, мав сенс розглядати методологію в вузькому та в широкому розумінні цього поняття.

В широкому розумінні поняття методологія передбачав наявність здатності кожного теоретика-дослідника до опанування загально-філософської культури мислення, тобто мислення завдяки тотожності протилежностей та їх розв'язанню. В даному випадку під методологією слід вважати не що інше, як діалектику, що є методом для кожного дослідника, незалежно від сфери застосування своїх знань. Остання свідчить про взаємопроникання мислячого апарату людства та об'єктивної реальності матеріального світу. Представники німецької класичної філософії саме так ставили проблему пізнання, проблему тотожності суб’єктивного та об’єктивного світу, а по сутності, проблему методології в своїх філософських доробках.

В вузькому розумінні методологія - це сукупність конкретних методів, які є інструментарієм пізнання, що дозволяють всезагально вивчити предмет дослідження. Повертаючись до проблемної ситуації та намагаючись розв'язати її, автор зазначає, що політична свідомість розглядається як конкретний вияв само-розгортання сутності "політичного". В даному випадку аналіз категорії "політичного" використовується як методологічний засіб, щр дозволяє з'ясувати специфіку всіх політичних явищ й політичної свідомості і спрямовує сучасних дослідників до нових форм філософського узагальнення дійсності.

Дисертант звертається до філософсько-політичної спадщини західних фахівців з проблеми "політичного", зокрема праць К.

Шмітта, X. Арендт, А. Хеллер в контексті нової пізнавальної та інтелектуальної ситуації. Беручи до уваги всі різноманітні підходи до поняття "політичного", слід зазначити, що кожен із них вважає доцільним розглядати "політичне" через дві суОстан-ційні складові, а саме, державу і владу. К. Шмітт зосереджує увагу на владі-насиллі, вважаючи!, що поняття "політичного" знаходиться не в суверенітеті, а в біполярній категорії "друг-ворог"; X. Арендт віддає перевагу вдаді-впливу, тому поняття "політичного" - це простір явленості людської діяльності в цілях досягнення свободи; А. Хеллер виокремлює "політичне" як особисту сферу практичної реалізації універсальної цінності свободи.

Виходячи з вищесказаного, дисертант дає дефініцію феномену "політичного". Політичне - це взаємовідношення політичної свідомості і політичної діяльності у вигляді суперечливого руху, підставо» якого є відношення до політичної влади, а засобом існування слугує політична система суспільства. Якщо економічна сфера базується на виробництві засобів до життя, а соціальна відображав пов’язану з цим виробництвом диференціацію суспільства, то політична - організує управління суспільними відносинами. Автор акцентує увагу на місці й ролі політичної свідомості як однієї із складових і активних рушіїв "політичного". "Політичне" як сфера людського буття має своєю метою регулювання суспільних відносин, більш того, ця регулююча функція притаманна всім складовим сфери "політичного".

Аналіз ситуації, що утворилась в сучасній філософській теорії, переконує в тому, що в ній існують як традиційні тео-ретико-методологічні принципи осмислення політичної свідомості, так і'нові епістемологічні норми, типи і рівні такого осмислення. Для того, щоб дати повноцінне наукове визначення по-

літичної свідомості, слід дотримуватися наступних методологічних положень про:

- субстаяційну цілісність політичної свідомості і політичної діяльності в межах "політичного";

- безпосереднє вплетіння політичної свідомості в політичні відносини суспільства;

- активність свідомості, вплив політичної свідомості на духовну сферу.

Синтезуючи вищесказане, автор визначає, що політична свідомість в засобом специфічного віддзеркалення людиною всеза-гального процесу саморегулювання суспільного життя, який матеріалізується в політичній системі завдяки феномену влади. Розглядаючи політичну свідомість як складне суспільно-політичне явище, можна виділити такі основні структури: компонентну

(основні компоненти, які в будь-якій предметній галузі - в науці, моралі, праві, мистецтві - необхідні й достатні для наявності програми, що керує людською діяльністю) та рівневу (основні рівні, які необхідні і достатні для відпрацьовування цієї програми). Для більш детального виявлення специфіки, сутності політичної свідомості, необхідно проаналізувати взаємовідношення політичної свідомості з іншими елементами духовної сфери, тобто - переходи в "своє інше", бо саме в цих переходах можна вийти на рівень глибинних соціально-історичних детермінант, поставити діалектику у прямий зв'язок з буттєвими вимірами досвіду.

У другому розділі "ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ В КОНТЕКСТІ ДУХОВНОГО ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА" автор розглядав політичну свідомість як одну із форм суспільної свідомості, в зв'язку з цим досліджена природа форм суспільної свідомості, специфіка кожної із них, а також проблема співвідношення політичної свідо-

- 16 -

мості з духовною сферою суспільства.

Політична свідомість являв собою розвинуту форму суспільної свідомості поряд з такими формами суспільної свідомості як наукова, філософська, релігійна, етична, правова, естетична. Всі ці складові мають аналогічну природу і тому можуть бути розглянуті як одноманітні явища. Автор намагається з'ясувати вплив політичної свідомості на деякі елементи духовної сфери. В діалектико-логічному аспекті досліджуються взаємовідносини суспільної свідомості та духовної сфери суспільства.

На думку автора, суспільна свідомість - це, по-перше, ідеальний феномен суспільства, а його форми, види, рівні відрізняються своїм змістом, суспільними функціями, зберігаючи при цьому аутентичну форму ідеальності. По-друге, суспільна свідомість не вичерпується ідеальними формами, а набуває більш соціологічної спрямованості, тому виникає необхідність розглядати свідомість не лише в межах ідеальності, а в більш широкому контексті, саме суспільного буття, виходячи з характерних ознак її історичного досвіду.

Як відомо, елементи духовної сфери не рівнозначні в функціональному відношенні: якщо наука, філософія, мистецтво належать до гносеологічної підгрупи, то право, мораль та політика основною своєю функцією мають регулювання суспільних відносин. Релігія поєднує в собі як гносеологічні, так і регулюючі функції. Взаємодія, взаємовплив політичної свідомості на інші елементи духовної сфери ілюструється на прикладах вітчизняної та світової історії. Політична свідомість, зокрема політична ідеологія за часів радянської держави, мала безпосередній вплив на розвиток всієї духовної культури суспільства, сприяла формуванню духовної сфери. Якщо в умовах тоталітарно-авторитарного суспільства духовна сфера набувала політичного характеру і

була відірваної! від світового контексту, то сьогодні на перше місце виходить надання політичній свідомості гуманістичної спрямованості, орієнтації на реалізацію цінностей духовності.

У дослідженні, зокрема, зафіксовано, що взаємодія політичної свідомості з формами суспільної свідомості гносеологічної підгрупи породжує своєрідні духовні утворення, що синтезують в собі зміст обох елементів духовної сфери (політична наука, філософія політики, полігизоване мистецтво, клерикалізм). В дисертаційному доробку вони мають назву синтетичних духовних утворень. Можна також відмітити, що політична свідомість - це надто широке за своїм змістом явище, що включає в себе зміст інших форм суспільної свідомості завдяки притаманним їй якостям активності та інклюзивності.

Політична свідомість - подвійна за своєю суттю, з одного боку, вона є субстанційною складовою "політичного", умовою його розвитку, елементом політичної сфери суспільства, з іншого боку, політична свідомість як один з компонентів входить в духовну сферу суспільства поряд з такими формами суспільної свідомості, як правова, етична, естетична, релігійна. Саме в силу своєї управлінської функції, політична свідомість впливає на формування й напрямок розвитку елементів духовної сфери суспільства (політизація).

Процес полігизації протікає в різноманітних формах. По-перше, це "початкова політизація", коли політична свідомість безпосередньо вплітається в контекст суспільної свідомості. По-друге, кожний елемент духовної сфери набуває політичного значення за умов, коли від контролюючої ним сфери залежить виконання й реалізація політичних завдань. По-трете, ці завдання стають ще важливішими і складнішими, кади фактично заново формуються державні структури і радикальні перетворення

охопили всі найважливіші сфери суспільства - економіку, культуру, духовне життя, розмаїтний і стадний комплекс суспільних відносин сучасного етапу розвитку України.

Виходячи з вищесказаного, слід зазначити, шр політична свідомість людини мав бути спрямованою на пошуки таких форм духовності, які сприяють прогресивній самореалізації особистості, пошуки смислових факторів буття. Духовність як "обов’язкова лінія поведінки та мислення" і переорієнтація політичної свідомості на духовні ідеали повинна сприяти гармонізуючому системотворенню та його рушійному джерелу - розуму, поверненню реальному процесу життєдіяльності тих цінностей, котрі вироблялись протягом всієї історії людства.

У третьому розділі "ТРАНСетРИАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОШЯІ І ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ Р0ГЗГ0РТАННЯ її В УКРАЇНІ" аналізуються проблеми становлення сучасного етосу політичної свідомості, який зумовлений суперечливим політичним буттям в умовах кризового стану цивілізації, відчуженого світу політики і культури, які не в змозі озброїти кризову свідомість основоположним інтегруючим принципом "прочитання" людського буття. Слід відзначити, що головні тенденції розгортання політичної свідомості в Україні набувають суперечливого характеру в силу того, що відбувся надлом духу, розуму, всезагшгьного, які все далі ухилялися від Суттєвих смислів людського життя, що об’єктивно не могло не створювати граничної екзістенціальної колізії для політичного самовизначення особистості.

Історичний розвиток суспільства, який фахівці називають "добою посткомунізму"*, характеризується невизначеністю й без-

* Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуністичних суспільств. - К.: Політична думка, 1995.

системністю політичного й економічного розвитку, духовною кризою, і, разом з тим, становленням нових форм суспільного буття. Політичній свідомості цього періоду притаманні риси аморфності, невиокремленості її змісту від змісту інших форм суспільної свідомості, суперечливості розвитку її структурних складових: політичної ідеології, політичної психології, полі-

тичної думки. Всі три рівні політичної свідомості на сучасному етапі суспільно-політичної трансформації в Україні віддзеркалюють кризу, незлагодженість механізму саморегулювання суспільно-політичної системи.

Слід відмітити, що політична ідеологія як головний компонент політичної свідомості являв собою своєрідну ’’модернізацію навздогін", характерну для країн, які в силу тих чи інших причин відстали від загальноцивілізаційного розвитку. Вона позначена тим, що з одного боку, відсутня консолідація українського суспільства під гаслами будь-якої ідеї, наприклад, ідеї гуманізму, прогресу, соціальної стабільності, соціальної справедливості, громадянського суспільства, української національної ідеї, ліберально-демократичної ідеї тощо. З іншого боку, в Україні існув мультиідеологічність політичної свідомості. Вже сьогодні в три головні ідеологічні течії: комуністична, яаціо-нал-радикальна, ліберально-демократична, що конституюються у вигляді політичних партій та рухів, а також багаточисельних ідеологічних гібридів, щр містять в собі сукупність різноманітних ідеологічних доктрин. Ця диференціація мав тенденцію до поглиблення.

В умовах неінформованості загально-національної ідеології політичні реалії найбільш адекватно відображаються на рівні політичної психології, що проявляється в масовій політичній свідомості. Проблема політичної ідентифікації й самовизначен-

ня, вивчення політичних стереотипів й ціннісних орієнтацій, формування нових моделей поведінки за умов неможливості довгострокового прогнозування, актуалізація ментальності як цементуючого фактору суспільства, виконуючого по суті функції ідеології - ось далеко не повний зміст політичної психології сучасного українського суспільства.

Стійку тенденцію до плідного розвитку має політична думка України. Незважаючи на загальний спад наукового рівня, відток наукових кадрів, зростав політична самосвідомість української еліти, що знаходить вираз в прирості політичного знання, втіленні нової методології дослідження "політичного", пошуках нової політичної парадигми. Розбіг між ідеологією і дійсністю, між теорією і практикою слугує основним джерелом розвитку політичної думки в Україні, відмінною риссю якої в рефлексія а приводу посткомуністичних перетворень.

Основні тенденції розгортання політичної свідомості в Україні полягають в регулюванні і збалансуванні політичних відносин; запобіганні та розв’язанні конфліктів; залученні громадян до управління суспільством; зміцненні суспільних, у тому числі державних, інститутів; сприянні підвищенню довір’я останнім. Політична свідомість, що є регулятором суспільних відносин, спрямована на досягнення відносно стійкої рівноваги і політичної стабільності, визначення природи і напрямків процесів, що відбуваються в ньому.

Автор показує, що на терені української політики і державотворення існує унікальна можливість практичного втілення багатьох принципів демократичної політики: свободи особистості та свободи самореалізації; досягнення політичного консенсусу в розвитку суспільно-політичних процесів на всіх рівнях; врахування національно-історичних традицій у процесі формування но-

- 21 -

вітніх суспільно-політичних інституцій.

У ВИСНОВКАХ дисертації стверджується, що в умовах побудови правової, демократичної держави, коли здійснюється перехід від тоталітарних, адміністративно-командних методів управління суспільством до демократичних, все більшої актуальності набувають проблеми взаємовідношення духовної і політичної сфер суспільства, набування політичною свідомістю рис духовності, що в показником її цивілізованості та розвинутості. І це - не дише предмет для грунтовних досліджень, а й індикатор та шлях підвищення рівня політичної, правової, ПСИХОЛОГИЧНО!, цілісної духовної культур суспільства.

ПУБЛІКАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВОГО ДОСЛІДНЕШН

1. Психологический уровень политического сознания в Украине // Нова парадигма. Гуманітарний журнал молодих вчених Запорізького регіону. - Запоріжжя, 1996.- Вип. 1.- 0,6 д.а.

2. Философская ретроспектива категории "политическое" // Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління: 36. наук, праць. ЗІДіМУ. Вип 2. - Запоріжжя: РВП "Видавець", 1997. - 0,6 д.а.

3. Политическое сознание в духовной жизни общества//Нова парадигма. Гуманітарний журнал молодих вчених Запорізького регіону. - Запоріжжя, 1997.- Вип. 3.- 0,6 д.а.

4. Політизація суспільного життя // Політологічний енциклопедичний словник. Підготовлений в Інституті держави і права їм. В.М. Корець кого, готується до друку у видавництві "Гене-за", 1997. - 1 термін.

5. Політика як спосіб дійсного відношення людини до світу // Тези доповідей і виступів всеукраїнської науково-практичної

конференції "Лібералізм: історія і сучастність". - Запоріжжя,

1993.- 0,2 д.а.

6. Нові геополітичні реалії і криза політичної свідомості

в Україні // Тези доповідей республіканської науково-практичної конференції "Кризове суспільство: політика, соціологія,

соціальна психологія / Україна напередодні XXI віку".- Запоріжжя, 1994. - 4.1. - 0,2 д.а. - в співавторстві.

7. К проблеме взаимоотношения философии и политики в кризисном обществе // Тези доповідей і виступів республіканської науково-практичної конференції "Кризове суспільство: політика, соціологія, соціальна психологія / Україна напередодні XXI віку". - Запоріжжя, 1994. Част.З. - 0,2 д.а.

8. О природе ментальности // Тези доповідей та виступів загальноукраїнської науково-практичної конференції "Менталітет та протиріччя сучасного українського суспільства: політологічні, соціологічні, культурологічні аспекти". - Запоріжжя,

1994. Част. 1. - 0,2 д.а.

9. 0 метальности как методе изучения истории // Тези доповідей та виступів загальноукраїнської науково-практичної конференції "Менталітет та протиріччя сучасного українського суспільства: політологічні, соціологічні, культурологічні аспекти". - Запоріжжя, 1994. Част. 3. - 0,2 д.а.

10. Политизация гражданского общества как момент государственного управления // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми економіки та удосконалення підготовки економічних кадрів в умовах переходу до ринку" -Запоріжжя, 1995, - 0,2 д.а.

11. О необходимости формирования новой идеологии в Украине // Матеріали республіканської наукової конференції "Соціальні аспекти державотворення". - Запоріжжя, 1996. - 0,2 д.а.

- 23 -

12. Збережи самого себе... //Тези доповідей на міжнародній науково-практичній конференції "Дух, душа, людина" . - Суми, 1995. - 0,1 д.а.

ANNOTATION

□odonova V.I. Political conscience: essence, structure,

modern tendencies of development (socio-phylosophical

analysis).

The dissertation on the scientific degree of the candidate of phylosophical sciences, speciality - 09.00.03. -social phylosophy and phylosophy of history. The Zaporozhye State University, Zaporozhye, 1997.

The dissertation is a social-phylosophycal investigation of political conscience, specifically, its structural, functional and essential characteristics.

The phenomenon, which is studied, is analysed in close

connection with spiritual sphere of the life of the society.

Political conscience as spiritual phenomenon more influences the development of social life, that the other elements of spiritul sphere, because it is one of the components of two most important spheres of human's activity: political and spiritual.

Taking into consideration such double character,

political conscience even by its nature always influenced and will always influence the spiritual life of the society. However, the type of such relation is converted from direct ideological pressure into indirect forms.

In this work the analysis of political conscience is given at the present stage of conversion in Ukraine, and tendencies and prospects of its development are shown.

АННОТАЦИЯ

Додонова В.И. Политическое сознание: сущность, структура, современные тенденции развития (Социально-философский анализ).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 03.00.03. - социальная философия и философия истории. Запорожский государственный университет, Запорожье, 1997 г.

Диссертация представляет собой социально-философское исследование политического сознания, в частности, его струтур-но-функциональных, сущностных характеристик. Изучаемый феномен анализируется в тесной связи с духовной сферой жизни общества.

Установлено, что политическое сознание как духовное явление в большей степени воздействует на развитие общественной жизни, нежели другие элементы духовной жизни, ибо оно является одной из составляющих двух важнейших сфер человеческой жизнедеятельности: политической и духовной. В силу такого двойственного положения политическое сознание уже по своей природе всегда влияло и будет влиять на духовную жизнь общества. Однако, трансформируется сам тип такого взаимодействия от прямого идеологического давления к опосредованным, косвенным формам.

В работе дается анализ политического сознания на современном этапе трансформации в Украине, описаны тенденции и перспективы его развития.

Ключові слова: свідомість, суспільна свідомість, духовна сфера суспільства, політична свідомість, "політичне", політи-зація, політична ідеологія, політична психологія, ментальність, політична думка, демократія, політична еліта, духовність, громадянське суспільство, національне відродження.