автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Политика Аргентины в Латинской Америке в 80-х - начале 90-х гг.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Политика Аргентины в Латинской Америке в 80-х - начале 90-х гг."

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Самойленко Алла Анатоліївна

ПОЛІТИКА АРГЕНТИНИ В ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ У 80-Х - НА ПОЧАТКУ 90-Х РР.

07.00.02 - Всесвітня історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

КИЇВ - 1996

Дисертацією в рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних організацій та дипломатичних служб Інституту Міжнародних відносин Київського університету ім. Тараса Шевченка

Науковий керівн'ик - доктор історичних наук, професор

Гуменюк Борис Іванович

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Кириченко Василь Прохорович ‘ кандидат історичних наук, доцент Ходаковський Сергій Миколайович

Провідна організація - Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України

Захист відбудеться “____”_____________________ 1996 р. о

_____годині на засіданні спеціалізованої ради Д 010133 при

Київському університеті ім. Тараса Шевченка за адресою: 252655, м. Київ, вул.Мельникова 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київське го університету ім. Тараса Шевченка.

Автореферат розісланий “_____”_______________1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради

Крушинський В.Ю

. Структурна побудова дисертації. Структурна побудова дисертації обумовлюється метою та завданнями дослідження. В її основу покладено проблемно-хронологічний принцип. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

Вступ. Сучасна Аргентина є одним з лідерів латиноамериканського регіону як з політичної, так і з економічної точки зору, що суттєво впливає на розвиток загальноконтнненталь-н н х процесів.

Протягом другої половини XX ст. Аргентина мала вагомий вплив на розпиток міжлатниоамернканських відносин. Саме президентом цієї країни - Х.Д. Пероном - було запропоновано концепцію "третього шляху", яка передбачала проие дення самостійної зовнішньої політики і відмову від перебування в сферах впливу наддержав. Ця концепція в тій чи іншій формі стала основою зовнішньої політики інших латиноамериканських країн. Саме відомий аргентинський економіст Р.Пребіш є автором концепції заміщення імпорту, яка на довгі роки стала провідною в розвитку регіональної інтеграції. Цю провідну роль в континентальнії'! політиці Аргентина продовжує зберігати і сьогодні, на порозі нового століття.

Отже, актуальність дослідження зовнішньої політики Аргентини в Латинській Америці у 80-х - на початку 90-х рр. визначається, насамперед, важливою роллю, яку відігравала і відіграє Аргентина в міжлатиноамериканських відносинах, по знтивним потенціалом аргентинської дипломатії, що знайшов відображення в ініціативах з формування нових підходів до зміцнення регіональної безпеки, розвитку регіональних іігкт-

раційних процесів та нормалізації відносин з країнами континенту.

Істотне наукове значення має аналіз взаємозв’язку еволюції аргентинського суспільства від авторитарного режиму до демократії з трансформацією зовнішньої політики країни на континенті.

В цьому зв’язку, на думку авторки дисертації, існує особлива актуальність згаданої проблематики для сучасної України, оскільки йдеться про розвиток зовнішньополітичної діяльності суспільства перехідного періоду. ‘ '

Крім того, цей процес в обох країнах відбувався в умовах гострої економічної кризи і одним з найважливіших завдань для дипломатії’! двох країн є подолання існуючої підносної економічної відсталості. Існують і інші конкретні питання, ще в тій чн іншій формі поставали перед урядами обох країн: проблема залучення до міжнародної системи ііеро.иіоьсюджен-ня ядерної зброї, розв’язання спірних питань із сусідніми країнами, участь в світових інтеграційних процесах. Тому, на думку дисертантки, існує практична цінність вивчення аргентинського досвіду у вирішенні цих питань.

Наукова проблема, що вирішується в цій дисертаційній роботі, полягає в здійсненні комплексного аналізу еволюції політики Аргентини в Латинській Америці у 80-х - на початку 90-х рр.

Метою цього дослідження є аналіз еволюції зовнішньої політики Аргентини на латиноамериканському континенті при переході від авторитарного до демократичного суспільства, її історичних особливостей.

Для реалізації цієї мети авторка ставить перед собою такі основні завдання: ,

з

1) розкрити значення впливу структурних змін в аргентинському суспільстві на формування і здійснення зовнішньополітичного курсу країни в означений період;

2) оцінити значення запропонованих Аргентиною ініціатив щодо зміцнення регіональної безпеки;

3) визначити ступінь активності країни у врегулюванні регіональних конфліктів в Латинській Америці в означений період;

4) проаналізувати шляхи нормалізації відносин Аргентини

із сусідніми країнами; •

5) дослідити зміну ставлення країни до міжнародного та регіонального режиму нерозповсюдження ядерної зброї;

6) розкрити роль і місце Аргентини в розвитку регіональних інтеграційних процесів у 80-х - на початку 90-х рр.;

7) проаналізувати зміну підходів аргентинської дипломатії до вирішення боргової проблеми та проблеми подолання відносної економічної відсталості.

Хронологічні межі роботи - 80-ті - початок 90-х рр. Визначення такого хронологічного періоду пов’язане з тим, що, по-перше, предметом дослідженння є сучасна зовнішньополітична діяльність Аргентини, а по-друге, зовнішня політика перехідного періоду (від авторитарного режиму до демократії), який почався в 1983 р. з приходом до влади демократично обраного уряду Р.Альфонсіна.

Об'єктом дослідження є, таким чином, зовнішня політика Аргентини в Латинській Америці у 80-х - на початку 90-х рр., а предметом -процес вироблення та розвитку зовнішньої політики Аргентини на континенті в згаданий період, його етапи і особливості.

Методологічною основою дисертації є комплексний, системний, критичний та порівняльний методи історичного дослідження.

тому, що її матеріали можуть бути використані при читанні лекцій, написанні нових підручників та довідників з історії Аргентини та країн Латинської Америки. Крім того; матеріали цього дослідження можуть бути використані для розробки зовнішньополітичної стратегії України щодо латиноамериканських країн.

Наукова .новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше в українській історіографії зроблено спробу комплексного аналізу політики Аргентини в Латинській Америці у 80-х

- на початку 90-х рр., розглянуто вплив соціальпо-економіч-них та політичних факторів, на розвиток зовнішньої політики країни в умовах трансформації суспільства, досліджена діяльність аргентинської дипломатії з основних напрямків двосторонніх та багатосторонніх відносин в Латинській Америці.

В науковий обіг введено значне коло оригінальних джерел, на основі яких вперше в українській історіографії поставлено і зроблено спробу наукового вирішення таких проблем: аналіз розвитку аргентино-чнлійських та аргентино-бра-зильських відносин у 80-х - на початку 90-х рр., дослідження зміни позиції Аргентини щодо приєднання до міжнародного та регіонального режиму нерозповсюдження ядерної зброї, вивчення стратегічних підходів країни щодо забезпечення національної безпеки в гіівденноатлантичному та антарктичному субрегіонах, аналіз формування та розвитку Спільного Ринку Південного конусу.

дисертації полягає в

нення зовнішньополітичної діяльності пов’язане, по-перше, з тим, наскільки ця діяльність відповідає національним інтересам держави, а по-друге, наскільки послідовно дотримується країна демократичних принципів у міжнародних відносинах.

На захист виносяться такі основні положення:

- Здійснення економічних реформ у 80-х - на початку 90-х рр. та заходи з демократизації суспільного життя сприяли створенню навколо Аргентини сприятливого політичного клімату та зростанню її міжнародного авторитету, а також суттєво вплинули на зміну зовнішньополітичних орієнтирів Аргентини;

- У 80-х - на початку 90-х рр. Аргентина у своїй зовнішньополітичній діяльності не тільки подолала міжнародну ізоляцію, що склалася навколо країни на початку 80-х рр., але й стала одним з лідерів континентальної політики, який здійснює вирішальний вплив на розвиток міжлатиноамериканських відносин та латиноамериканських інтеграційних процесів;

- В процесі цієї еволюції зовнішньополітичної діяльності Аргентини можна виділити два послідовних етапи, кожний з яких має специфічні особливості.

Джереліша- бдза дисертаційної роботи є достатньо вагомою. Насамперед, це тексти двосторонніх та багасторонніх договорів і угод, укладених Аргентиною в означений період, декларації та заяви для преси офіційного характеру, окремі роботи президентів та міністрів закордонних справ, присвячені основним напрямкам зовнішньої політики Аргентини.

Велику частку джерел складають документи ООН: тексти резолюцій, виступів аргентинських президентів та спеціальних представників на пленарних засіданнях Генеральної

Асамблеї та окремих комітетів; документи інших організацій та угрупувань, в яких брала участь Аргентина - ОАД, Групи Ріо-де-Жанейро, ЛАІ, МЕРКОСУР, ЛАП та ін. Для написання роботи було залучено ряд довідників та різноманітних статистичних матеріалів.

Ступінь дослідженості тематики. Хоча тема не була вивчена в такому хронологічному і тематичному обсязі в цілому, окремі її аспекти досліджені в світовій та вітчизняній історіографії. Абсолютну більшість робіт складають невеликі статті і лише незначну частину становлять монографії та фундаментальні дослідження.

Аргентинську історіографію дисертаційної проблематики чожна умовно розділити на три напрямки: офіційний, який відображає погляди державної бюрократії і розглядає зовнішню політику Аргентини як результат послідовного і переважно успішного здійснення продекларованих принципів; критичний, для якого характерний критичний підхід до аналізу проблем зовнішньополітичної діяльності країни; та марксистський, представлений роботами членів КПА, які розглядають здійснення зовнішньополітичної діяльності Аргентини з класової точки зору.

Зокрема, представником першого напрямку є відомий дипломат Х.Карасалес. В його роботі “Концепції національної безпеки: Аргентина" досліджується процес вироблення пової концепції національної безпеки в другій половині 80-х - на початку 90-х рр. з метою заміни старої конфронтаційної концепції безпеки на інтегративну концепцію взаємної безпеки.

Як зазначає цей автор, особливістю аргентинської зовнішньої політики є те, що, якщо у Аргентини нема проблем з безпекою на світовому рівні, відносно великих держав, то вони є

на регіональному (Мальвінська проблема, прикордонні питання з Чилі, антарктичні питання)1.

Темою особливої уваги цього автора є проблема залучення Аргентини до міжнародного режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Він виступає в своїх роботах як противник приєднання Аргентини до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та виступає за реформування існуючої системи нерозповсюдження ядерної зброї2.

До другого напрямку аргентинської історіографії входять такі автори, як Д.Чудновскі, Ф.Порта, М.Хірст, в центрі уваги яких перебувають питання аргентино-бразильського співробітництва та розвиток субрегіональної інтеграції. Розвиток інтеграційних процесів в Південній Америці в останні роки ці автори пов’язують із заміною в країнах регіону військових урядів громадськими, зменшенням військових і зростанням соціальних аспектів. Головною перешкодою розвитку процесу

вони визначають макроекономічний дисбаланс в розвитку

- . з

країн регіону .

Під зовсім іншим кутом зору розглядає проблеми формування нової зовнішньополітичної концепції Аргентини автор-комуніст О.Аревало. Так, суть аргентино-чилійської суперечки навколо каналу Бігл він розглядав через призму "гло-

1 Carasales J. National Securuty Concepts of States: Argentina // New York, 1992. - 133 p.

2 Carasales J. The Non-Proliferation Treaty, Tlatelolco and the Regional Contribution / / Disarmament. - New York, 1993.

- Vol. 16. - №2. - P. 109-122.

3 Chudnovsky D., Porta F. On Argentine-Brazilian Economic Integration // CEPAL Review. - Santiago de Chile, 1989.

- №39. - P. 115-134; Hirst M. MERCOSUR and the New Circumstances for Its Integration // CEPAL Review. - Santiago de Chile, 1992. - N°46. - P. 139-149.

бальних агресивних планів” імперіалістичних держав. Нова зовнішньополітична концепція, на його думку, має полягати в захисті незалежності, латиноамериканізму, розвитку відносин з країнами Руху Неприєднання1.

Світова історіографія теми може бути розділена на два напрямки: консервативний, представлений переважно роботами американських авторів, які розглядають зовнішньополітичну діяльність будь-якої латиноамериканської країни з точку зору можливості здійснення контролю над нею США, та критичний.

Зокрема, американський дослідник П.Сміт підкреслював падіння впливу США на процеси, що відбувалися в Південній Америці в середині 80-х pp., пов’язуючи це з двома факторами : “Одне - це те, що США мають менший прямий вплив на ці країни... Друге, і найбільш важливе, - жодна з цих змін не загрожує приходом до влади партії лівого спрямування "J. Інший дослідник з США - Л.Шультц - прийшов до висновку, що “Аргентина ніколи не проводила зовнішню політику, яка би влаштовувала США'1. Він підкреслював, що із закінченням “холодної війни” уряду Сполученних Штатів необхідне вироблення принципово нової стратегії щодо Латинської Америки.

Представниками другого напрямку є цілий ряд латиноамериканських дослідників. Зокрема, дослідженням економічних процесів в Аргентині та в субрегіоні активно займалися

1 Arevalo О. Malvinas, Beagle, Atlantico Sur. Madrvn, Jaque a la OTAN-OTAS. - Buenos Aires: Anteo, 1985. - 171 p.

2 Smith P. Sobre la democracia у la democrat izaci on en America Latina: Especulaciones у perspectives / Foro Inter-nacional. - Mexico, 1988. - Vol.29. - У? 1. - P. 5-29.

! Schoultz L. National Security and U.S. Policy Towardi Latin America. - Princeton: Princeton University Press, 1987. -378 p.

співробітники ЕКЛАК: К.Массад, Е.Гана, А.Бермудес,

Г.Сальгадо, Е.Лаера, Х.Фуентес та ін. Так, Е.Гана і А.Бермудес новнй поштовх інтеграційних процесів в регіоні розглядали як відповідь на зовнішні умови та необхідність розвитку основи для стабільного розвитку. Вивчаючи процес здійснення аргентино-бразильської програми інтеграції, ці автори прийшли до висновку, що Аргентина мала більшу користь від її реалізації, отримуючи чистий приток експортної частини1.

Мексиканський дослідник Р.Валеро вивчав процес становлення Групи Підтримки Контадори та її роль у врегулюванні центральноамериканського конфлікту. Він відзначав, що “на кожному етапі і за будь-яких обставин, Контадорська група знаходилася під двоїстим ликом Януса: з одного боку дії, іци свідчать про її крах, з іншого - стимули, що зміцнюю і ь і іп> ііовлюють її сподівання і цілі’"2. На думку Р.Валеро. Група підтримки посприяла пошуку системи латиноамериканської інтеграції та становленню демократичних режимів на копти н е н т і.

Аналізом шляхів вирішення боргової проблеми займаної мексиканський дослідник X. Наваррете. Досліджуючи розвиток Картахенського процесу, він аналізує еволюцію підходів групи до вирішення проблеми на перших зус трічах 198 і-198л рр. і робить висновок про необхідність формулювання нових компромісних пропозицій щодо реформи світової монсіарної

1 Gana E., Bermudez A. Options For Regional I n leg r.i i i и n С E P A L Review, - Santiago d e Chile, 1989. - Su'M . -P.79-93.

" Valero R. Contadora: la lvjsqueda tie la рас i 1 i с a с l n rn Cen t roam £ ri ca Foro I n t ernaci о n a 1. - Mexico, 198.">

Vol. 26. - No 2. - P. 126.

системи з боку боржників і кредиторів1. Інший мексиканський дослідник - Р.Грін, аналізуючи три найбільш вагомі пропозиції щодо вирішення боргової проблеми - план Бейкера, Бред-лі, Брейді, підкреслює, що не заперечуючи їх важливості, латиноамериканські країни мають продовжувати шукати латиноамериканські рішення латиноамериканських проблем2.

Дослідник з Чилі Е.Муньос дослідив розвиток аргентино-чилійських відносин в середині 80-х pp. Підкреслюючи велик« значення вирішення суперечки навколо Бігл, він відзначав і існування проблем в двосторонніх, відносинах, пов’язаних із співробітництвом Чилі з Великобританією на півдні континенту в той час, як відносини Аргентини з цією країною були напруженими3.

Багато робіт з різноманітних аспектів теми дисертації було написано і в радянській (з точки зору марксистської ідеології) та сучасній російській історіографії (спрямування якої можна визначити як критичне).

Хоча роботи 80-х pp. не позбавлені типового ідеологічною спрямування, хотілось би відзначити їх високий аналітичний рівень. Крім того, треба зазначити, що в більшості з цих робіт досліджуються загальні проблеми регіону і лише деякі присвячені саме аргентинській тематиці.

1 Navarrete J. Foreign Policy and International Financial Negotiations: the External Debt and the Cartagena Consensus // CEPAL Review. - Santiago de Chile, 1985. - №27. -P. 7-25.

1 Green R. La concertacion en la polltica exterior del pre-sidente M. de la Madrid: j Hacia una nueva diplomacia multilateral? // Foro Internacional. - Mexico, 1990. - Vol.30. -Xq3. - P. 419-447. .

3 Mu nos H. La polltica exterior chilena: la crisis coiitinua // Foro Internacional. - Mexico, 1985. - Vol.26. - \°2. -P. 229-266.

Зокрема, дослідженням формування зовнішньополітичної концепції аргентинських радикалів займався Ю.Караш, в свою чергу, ідеологічні засади зовнішньополітичної платформи хус-тисіалістів було досліджено Я.Шемякіним'.

Розвиток субрегіональної інтеграції в другій половині 80-х рр. дослідили М.Вац, Є. Кондратьева, Б.Мартинов, А.Матліна, 3.Романова, В.Сударєв та П.Яковлев. На думку цих авторів, субрегіональна інтеграція може сприяти вирішенню таких спільних для Аргентини та Бразилії проблем, як подолання науково-технічного відставання в передових галузях виробництва, здійснення великомасштабних проектів розвитку, укріплення позицій на міжнародній арені.

Російська дослідниця 3.Романова оптимістично оцінює можливості розвитку МЕРКОСУР, відзначаючи порівняну однотипність політичного устрою країн-членів, наявність спільного курсу в сторону вільного ринку та приватизації, що створює фундамент для більш скоординованих дій учасників2.

Проблема залучення Аргентини до міжнародного режиму нерозповсюдження ядерної зброї розглядається у виданні “Латинська Америка: гонка озброєнь і проблеми безпеки”, автори якої - А.Глінкін, О.Жирнов, Б.Мартинов, В.Сударєв та ін., - вважали, що саме відмова Великобританії від переговорів та створення бази НАТО в Південній Атлантиці штов-

1 Караш Ю.Ю. Внешняя политика правительства аргентинских радикалов: истоки и современность / / Латинская Аме-

рика. - 1987.. - №7. - С. 31-40; Шемякин Я.Г. Развитие политической системы Аргентины в 1983-1987 гг. // Экономическая и политическая ситуация в Латинской Америке. Итоги 1989 г. и тенденции 1990 г. - М.: ИЛА, 1990. - 233 с.

2 МЕРКОСУР и проблемы континентальной интеграции (“круглый стол”) // Латинская Америка. - 1994. - ,\°10. -С. 28-38.

хали Аргентину до розвитку ядерних досліджень та відмови від приєднання до ДНЯЗ та Договору Тлателолко1. В той же час ці дослідники наголошували на непередбаченості подальшого розвитку аргент'ино-бразильського співробітництва в ядерній галузі, вказуючи на те, що в разі повернення військових до влади, військове суперництво між цими країнами може поновитися.

На думку російського дослідника Б.Мартинова, на початок 90-х рр. між країнами Південного конусу склалася така спільність інтересів, яка передбачає проведення ними спільної політики в суміжних ареалах - південноаглангичному і антарктичному - на протязі найближчого десятиліття2. .

Проблемами зовнішньої заборгованості латиноамериканських країн займалися російські латиноамериканісти Н.Зайцев, Л.Клочковський, С.Лобанцова, В.Семенов. Досліджуючи американський план Брейді з врегулювання боргової проблеми країн, що розвиваються, С.Лобанцова робить висновок , що положення плану свідчать про те, що США офіційно визнали несумірність боргового тягаря країн, що розвиваються, з їх фінансово-економічним потенціалом3. Аналізуючи угоди МВФ з Аргентиною та Бразилією в межах плану Брейді, В.Семенов відзначає, що вони принесли очевидні позитивні результати, які відобразилися в послабленні боргового тягаря, збільшенні • притоку іноземного і поверненні національного капіталу4.

1 Латинская Америка: гонка вооружений и проблемы безопасности. - М., 1990. - 208 с.

2 Мартынов Б. Ф. Бразилия: ядерно-космическая стратегия на пороге XXI века. - М., 1992. - 72 с.

3 Лобанцова С.Н. План Брейди и Латинская Америка // Латинская Америка. - 1990. - №2. - С. 9-19.

4 Семенов В. И. Урегулирование внешнего долга:: формы і варианты // Латинская Америка. - 1993. - №4. - С. 15-20.

Разом з тим, тема дисертації є зовсім невивченою в українській історіографії. Пов’язано це, на думку авторки, з тим, що зараз в Україні немає єдиного координуючого центру латиноамериканських досліджень, який існував за радянських часів в Київському університеті ім. Т.Шевченка на факультеті міжнародних відносин. В 70-80-х рр. в Україні було опубліковано цілий ряд грунтовних досліджень з історії та зовнішньої політики латиноамериканських країн (зокрема, Аргентини): “Політика США по відношенню до Аргентини у 6070-х рр.” Горіна О.О., “Імперіалістична експансія США до Латинської Америки під час другої світової війни (19391945 рр.)” Кириченка В.П., “Політика США та країн Латинської Америки по відношенню до центральноамериканської проблеми у 80-ті роки” Матвієнка В.М., “Становлення і розвиток зовнішньої політики Республіки Куба” Пащука В.В., “Співробітництво СРСР та Республіки Куба в галузі вищої освіти, науки та культури (1960-1972)” Покровської І.С., “Українська трудова еміграція до країн Латинської Америки (кінець XIX - початок XX ст.)” Стрілка А.А., “Нікарагуан-ська революція та міжамериканські відносини” Ходаковсько-го С.М. та ін. Крім того, на факультеті було захищено ще близько півтора десятка дисертацій з латиноамериканської тематики аспірантами з країн регіону. Це дозволяє говорити про українську латиноамериканістику як про розвинену галузь української історичної науки, що свідчить про існування добрих передумов для розвитку майбутніх досліджень з латиноамериканської проблематики в Україні і, зокрема, теми цієї дисертації.

Підсумовуючи, можна відзначити, що, якщо такі питання, як участь Аргентини в Контадорському процесі і роль цього

процесу у врегулюванні центральноамериканського конфлікту, розвиток аргентино-бразильських відносин у 80-х рр., залучення Аргентини до міжнародного режиму нерозповсюдження ядерної зброї, шляхи вирішення боргової проблеми є достатньо дослідженими, то існує і цілий ряд проблем мало або зовсім не висвітлених як в світовій, так і в вітчизняній історіографії. Це, зокрема, питання розвитку аргентино-чилійських відносин в 80-х - на початку 90-х рр., позиції Аргентини щодо антарктичних питань, здійснення ініціативи про створення Зони миру та співробітництва в Південній Атлантиці, формування Спільного Ринку Південного конусу в 90-х рр.. Крім того, слід відзначити, що більшість досліджень присвячена питанням зовнішньополітичної діяльності Аргентини в 80-х рр. і лише деякі статті і монографії зачіпають події початку 90-х рр.

Виходячи з цього, авторка дисертації ставить перед собою завдання висвітлити ці найменш вивчені аспекти політики Ар гентини в Латинській Америці у 80-х - на початку 90-х рр.

Основні висновки та положення дисертаційної праці апробовані в 3 публікаціях та виступах на студентсько-аспірантських наукових конференціях Інституту міжнародних від носин Київського університету ім. Тараса Шевченка в 19931995 рр.

В цьому розділі досліджується вплив реформ, що відбува лися в економіці та суспільному житті країни у 80-х - на по чатку 90-х рр. та Мальвінської кризи початку 80-х рр. на

. '5

формування зовнішньополітичних концепцій аргентинських урядів Р.Альфонсіна та К.Менема.

Особливістю соціально-економічного та політичного розвитку Аргентини в 80-х - першій половині 90-х рр. було здійснення демократизації суспільства та реформування економіки з метою подолання кризи.

Урядові аргентинських радикалів вдалося стабілізувати конституційний лад, активізувати діяльність політичних партій та громадських організацій. Головними проблемами в економічній сфері у 80-х - першій половині 90-х рр. були високий рівень інфляції та падіння темпів промислового виробництва. Лише масова приватизація збиткових державних підприємств, їх реорганізація і модернізація та лібералізація економіки дозволили досягти стабілізації в економіці.

Успіхи в проведенні економічних реформ та заходи з демократизації суспільного життя сприяли створенню навколо Аргентини сприятливого політичного клімату та зростанню її міжнародного авторитету, що створило необхідні умови для проведення ефективної зовнішньої політики країни.

Лібералізація економіки мала своїм наслідком зміну зовнішньополітичної орієнтації Аргентини від розвитку відносин

з країнами третього світу до більш тісних зв’язків з розвиненими західними країнами, зокрема, США; дозволила Аргентині приєднатися до плану Брейді та запропонувати якісно нові підходи щодо латиноамериканської інтеграції.

Мальвінська криза також суттєво вплинула на формування нової зовнішньополітичної концепції Аргентини. Вона змусила по-новому поглянути на проблеми міжамериканської бе.мп' ки, роль ідеологічних факторів в політиці, пріоритети .ІОІІ-нішньої політики.

. 16 .

Основними принципами зовнішньої політики Аргентини в 80-х - на початку 90-х рр. стали пріоритет національних інте ресів, відмова від конфронтації у зовнішній політиці.

Проголосивши своєю метою політику “рівного віддаленн; від блоків”, Аргентина відмовилась від “особливих” відносні

з США, що на той час означало перебування в сфері впливу цієї наддержави. Проте, в 90-х рр. в зв’язку із подоланням клімату “холодної війни” зникла і залежність в розвитку ар-гентино-американських відносин від ідеологічних факторів. Нове наближення Аргентини до Сполучених Штатів базувало ся, в першу чергу, на економічних інтересах.

Через об’єднання зусиль та вироблення спільної позиції латиноамериканських держав аргентинські політики вважали можливим вирішення проблем зовнішньої заборгованості та економічної відсталості. Особлива роль в цьому напрямку на лежала регіональним інтеграційним процесам, при чому акцент було зроблено на розвиток субрегіональної інтеграції з найближчими сусідами в Південній Америці.

В політичній сфері основними проблемами аргентинської дипломатії на континенті було досягнення регіональної безпі ки та розв’язання регіональних конфліктів. Велике значення для забезпечення національної безпеки Аргентини мала нормалізація відносин з Чилі, що зачіпало не тільки сферу двосторонніх відносин, а деякою мірою і Мальвінську проблему

РОЗДІЛ II. Пріоритеті иапрамкн. політики Аргентина в Латіїлсікій Америці,

В цьому розділі досліджуються пріоритетні напрямки політики Аргентини в Латинській Америці у 80-х- - на початку 90-х рр.

Аргентинська дипломатія у 80-х - на початку 90-х рр. іі цілому досягла успіхів в налагодженні міцних і добросусідських зв’язків з країнами субрегіону. Завдяки вирішенню суперечки щодо каналу Бігл були розморожені аргентино-чилійсь-кі відносини. На Межі 80-90-х рр. співробітництво двох країн все далі переходило із сфери суто політичної в економічну. Проте, рівень двосторонніх відносин все ще залишався незначним і обмежувався питаннями прикордонного співробітництва.

У 80-х - на початку 90-х рр. в центрі уваги аргентинського уряду перебували антарктичні питання. Необхідність забезпечення економічних інтересів та створення противаги вплину великих держав в регіоні, особливо з огляду на їх військову присутність, обумовили потребу в проведенні спільної подіти ки Аргентини, Чилі та Бразилії в Південній Атлантиці та А и тарктиці. Відбулося наближення позицій цих країн з проблем замороження територіальних претензії! та промислової ро.іроб ки мінеральних ресурсів Антарктики.

Одним з конкретних заходів втілення ідеї "безпечного регіону” в Південній Атлантиці з боку Аргентини та Бразилії стала ініціатива про зону миру та співробітництва в Південній Атлантиці, яка, проте, не стала дійовим механізмом. Причина тут полягає в тому, ідо до неї було залучено дуже велике коло учасників з різним рівнем розвитку і різними іатере сами. Крім того, помилковим було рішення про ухвалення цієї ініціативи ГА ООН, а не шляхом багатосторонніх перепит рів.

Разом з тим, країни регіону не відмовляються повністю і від військового фактору в забез не че н н і регіональної 6єінєі.,і, прикладом чому є координація ві йс в к о в о - м о рс ь к їм пилники

4 18 Бразилії, Аргентини, Уругвай, Парагвай та Чилі та проведення ними спільних військових маневрів.

В 80-х - на початку 90-х рр.. Аргентина ратифікувала До' говір Тлателолко та прийняла цілий пакет спільних аргенти-но-бразильських документів щодо виключно мирного використання ядерної енергії. Таку “поступливість” Аргентини в останні роки щодо проблеми приєднання до міжнародної системи нерозповсюдження ядерної зброї можна пояснити як загальним потеплінням міжнародного клімату на зламі 8090-х рр., так і поліпшенням зовнішніх відносин самої Аргентини із світом.

Разом з тим, Аргентина розширила розуміння міжнародної системи нерозповсюдження ядерної зброї, розробившії спільно

з Бразилією власну систему контролю та гарантій щодо своєї ядерної програми, шляхом прийняття ряду декларацій, договорів, угод, в тому числі із світовим Агентством з ядерної енергії. Тим самим, досвід Аргентини довів, що немає єдино вірних і можливих шляхів залучення до міжнародного режиму нерозповсюдження ядерної зброї (як, ДНЯЗ) і конкретні механізми такого залучення можуть бути найрізноманітнішими.

На підтвердження свого прагнення до мирного врегулювання конфліктів, Аргентина в другій половині 80-х рр. взяла участь в діяльності Групи підтримки Контадори.

. Важливе значення мало формування саме колективного ме ханізму для вирішення конфлікту, який, почавшись в процесі врегулювання центральноамериканського конфлікту, перетворився на одну з найважливіших ініціатив, що зачіпає нині як політичні, так і економічні аспекти латиноамериканської інтеграції. •

Із зниженням напруженості в регіоні Аргентина втратила до нього свій інтерес. Прагматичні підходи аргентинських хустисіалістів до зовнішньої політики штовхали 'іх до розвитку стосунків з більш економічно розвиненими і політично вагомими країнами.З початку 90-х рр. Аргентина практично виключилася з мирного процесу в Центральній Америці.

Аргентина, здійснюючи перехід від диктатури до демократії, послідовно відстоювала демократичні і правові принципи в міжнародних відносинах. В кризових ситуаціях на Гренаді, Панамі та Гаїті аргентинський уряд радикалів виступав на захист законно обраних уряд’в та проти будь-якої форми то земного втручання, з якою б метою воно не зді ііе н юна лої ь.

РОЗДІЛ III. Зовнішньополітична діяльність Аргентин па континенті у вирішенні проблеми відсталості у М) \ - па

початку 90-х рр.

В цій частині роботи аналізуються зовнішньополітичні аспекти діяльності Аргентини щодо подолання відсталості у 80-х - на початку 90-х рр.

Пріоритетним напрямком подолання відсталості для Аргентини в ці роки була суб регіональна інтеграція. Інтеграційний процес в Південному конусі пройшов шлях від перших двосторонніх угод між Аргентиною і Бразилією до формував ця Спільного Ринку чотирьох країн субрегіону.

Успіх інтеграційних процесів .в субрегіоні у 80-90-х рр. лов’язаний з тим, що ці процеси відбувалися одночасно із здійсненням економічного та політичного реформування в Аргентині та Бразилії, що обумовило формування принципово твої стратегії та завдань субрегіональної інтеграції.

. 20 Сьгодні інтеграційні процеси об’єднують невеликі групи країн одного субрегіону і мають на меті вирішення виключно економічних завдань, не зачіпаючи політичної сфери. Докорінно змінилася і стратегія інтеграції, вирішення латиноамериканських проблем вбачається не в заміщенні імпорту, а в зміцненні експортноорієнтованої діяльності.

Разом з тим, питання про майбутнє інтеграції в Південному конусі є досить складним. Великою проблемою залишаються “хворі” економіки країн субрегіону, різниця в рівнях економічного розвитку між учасниками МЕРКОСУР. Вже реаль-'' но існує протиріччя між прагненням Аргентини до прискорення процесів лібералізації ринків і їх гальмуванням з боку Бразилії. Аргентина, економіка якої знаходиться зараз на підйомі, при подальшому відставанні Бразилії в процесах реформ може надати перевагу Чилі як партнеру.

Проблема врегулювання боргової кризи також постійно перебувала в центрі уваги аргентинського уряду у 80-х - на початку 90-х рр. В середині 80-х рр. сформувалися два альтернативних підходи щодо вирішення боргової проблеми.

Один з них - латиноамериканський (картахенські пропозиції)

- пропонував вирішення проблеми, виходячи з точки зору країн-боржників. Інший, представлений трьома американськими планами (плани Бейкера, Бредлі та Брейді) і оснований на критеріях МВФ - виходив з інтересів країн-кредиторів.

Якщо пропозиції Карт'ахени зводились до вимог зменшити процентні ставки, списати частину боргу та поновити потік фінансування до країн регіону; то в основу американських пропозицій було покладено залежність між наданням нових позик, рефінансуванням боргу та проведенням внутрішніх

структурних реформ, що мають на меті перехід до ринкової економіки.

Реальному втіленню на практиці картахенських пропозицій завадила не тільки відмова кредиторів на їх впровадження, а, в першу чергу, відсутність дійсно спільної позиції країн-дебіторів. Найбільш розвинені з них (в тому числі Аргентина) вважали, що об’єднання боржників ніколи не буде мати достатньої ваги, аби вплинути на існуючу ситуацію.

Підключення Аргентини до плану Брейді з одного боку та проведення аргентинським урядом економічних реформ з іншого позитивно позначилося на ситуації із зовнішньою заборгованістю Аргентини: з 1991 р. обсяг боргу країни постійно змен шуі ться .

Висновки. В заключній частині робочії викладено в не н о в кн дисертації, сформульовані рекомендації для української д ц п л о м а т і ї.

Поразка в Мальвінському конфлікті і жорстока політична та економічна криза в Аргентині на початку 80-х рр. мали своїм наслідком падіння авторитарного режиму та прихід до влади нового демократичного уряду, в результаті чого в країні відбувся перегляд зовнішньополітичної концепції.

Формування зовнішньої політики Аргентини в 80-х - на початку 90-х рр. зазнало великого вилину структурних реформ, що відбувалися в аргентинській економіці та cvcni.ii) етві. Лібералізація економіки мала своїм наслідком аміну зон н і пі н ьо п о л і ти ч н ої орієнтації Аргентини від розвитку відносин

з країнами третього світу до більш тісних зв'язків з розвине ними західними країнами.

У 80-х - на початку 90-х рр. Аргентина у своїй зон н і ні п ьо

11 о .1 і І II Ч Н і Й ДІЯЛЬНОСТІ пройшла ШЛЯХ ВІД ПОС 1 \ 'НОВОГО ІІОДО.ІЛІІ

ня ізоляції на міжнародній арені до перетворення на одного з лідерів континентальної політики, який здійснює вирішальний вплив на розвиток міжлатиноамериканських відносин та латиноамериканських інтеграційних процесів.

В процесі цієї еволюції зовнішньополітичної діяльності Аргентини в Латинській Америці можна виділити два послідовних етапи, кожний з яких має специфічні особливості.

Перший етап пов’язаний із зовнішньополітичною діяльністю уряду аргентинських радикалів у 1983-1989 рр. На думку дисертантки; можна виділити такі його основні характеристики:

а) Головною метою зовнішньополітичної діяльності країни в ці роки є прагнення прорвати міжнародну ізоляцію країни, розвивати рівноправні відносини з усіма державами світу.

б) Характерною рисою зовнішньої політики уряду радикалів є пріоритет в поширенні зв’язків Аргентини з країнами, що розвиваються, і, насамперед, латиноамериканськими, тоді як відносини з розвиненими країнами Заходу відсуваються на другий план.

в) Позитивним підсумком цього етапу є те, що країні вдалося прорвати міжнародну ізоляцію, що існувала на початку 80-х рр. Аргентина взяла активну участь у вирішенні центральноамериканського конфлікту в межах контадорського процесу, в здійсненні ініціативи про створення Зони мира та співробітництва в Південній Атлантиці. Були нормалізовані відносини з найближчими сусідами Аргентини, розморожені аргентино-чилійські відносини, закладено основу для розвитку субрегіональних. інтеграційних процесів якісно нового типу.

г) Негативним фактором в розвитку зовнішньополітичної діяльності Аргентини в цей період є її деяка розпорошеність, а іноді і поверховість, пов’язана з прагненням до максимального розширення участі Аргентини в міжнародних організаціях, угрупуваннях та форумах, участь в багатьох з яких не завжди відповідала реальним потребам країни.

Другий, етап еволюції політики Аргентини в Латинській Америці ( 1989-1995 рр.) пов'язаний із дипломатичною діяльністю уряду хустисіалістів. Його основні характеристики можуть, бути визначені таким чином:

а) Головною метою цього періоду с забезпечення, в першу чергу, економічних інтересів Аргентини.

б) Внаслідок цього, на зламі 80-90-х рр. Аргентина відходить під орієнтації на розвиток відносин з країнами третьої о світу. Прагматичні підходи аргентинських х у ст н с і а.і і с гі в до зовнішньої політики штовхали їх до розвитку стосунків з сі.о помічно розвиненими країнами, зокрема, в континентальному середовищі - з США.

в) Одним з важливих позитивних підсумків другого етапу розвитку політики Аргентини в регіоні ( зміна ставлення країни щодо регіонального режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Ратифікація Аргентинок) Договору Т л атело.т ко як і прийняття цілого пакету спільних аргецтино - б разильськчх до кументів щодо виключно мирного використання ядерної еііер г і ї, означали фактичне приєднання країни до міжнародної іа регіональної системи нерозповсюдження ядерної зброї

г) Іншим важливим підсумком ЗО ВИ і Ш ІІ І, О II О .1 1 1 II Ч и О і Д І Я Л ь пості Аргентини на континенті на початку У()-х рр. і ічін.і по зиції країни щодо шляхів вирішення боргової проолі ми Під К.іючення Аргентини ДО плану Іірепді, В основу ЯКОЇ О OS.ll)

' 24

покладено залежність між наданням нових позик та рефінансуванням боргу з проведенням внутрішніх структурних реформ, позитивно позначилося на ситуації із зовнішньою заборгованістю Аргентини.

Разом з тим, в розвитку зовнішньополітичної діяльності Аргентини в Латинській Америці у 80-х - на початку 90-х рр. існує ряд проблем, підходи до вирішення яких стали вже концептуальною засадою: незмінна позиція країни щодо Мальвін-ських островів: відновлення суверенітету мирними засобами; відстоювання непорушності існуючого антарктичного режиму; послідовного дотримання демократичних і крайових принципін в міжнародних відносинах в кризових ситуаціях на Гренаді, Панамі та Гаїті.

Протягом всього періоду пріоритетним напрямком політики Аргентини в Латинській Америці була участь у субрегіо-нальних інтеграційних процесах, яка розглядалася, як засіб подолання відсталості країни.

Основний зміст дисертаційного дослідження викладено в таких публікаціях: ’

- Ядерна програма Аргентини та проблема нерозповсюд-

ження ядерної зброї Вісник Київського університету.

Міжнародні відносини. - Київ: Либідь, 199-1. - Вин. 2. - 0,3 друк. арк.

- Аргентино-чилійські відносини у 80-х - на початку 90-х рр. - Київ, 1994. - Деп. у ДНТБ України 15.05.94, „\Ь1019-Ук94. - 0,5 друк. арк.

- Етапи формування Спільного Ринку Південного конусу (МЕРКОСУ.Р) // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Київ: Київський університет, 1995. - 0,3 друк. арк.

Samoylenko A.A. Argentina’s policy in Latin America in the 1980s - at the beginning of the 1990s.

The dissertation is an application for the degree of candidate of history. Speciality number - 07.00.02 - World History, Taras Shevchenko Kiev University, 1996.

The manuscript is going to be defended contains tin- investigation of the development of Argentina’s policy on Latinaim--rican continent in the 1980s - at the beginning of the 1990s. li was proved that Argentina advanced from the gradual overcoming of the international isolation to become the leader о 1 the continental policy that influences considerably to the development of interlatinamerican relations. In the process ol evolution of Argentina’s policy in the continent two stages were distinguished.

Самой ленко А. А. Политика Аргентины в Латинской А мер in; е и 80-х - начале 90-х гг.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история, Киевский университет им.Тараса Шевченко, Киев, 1996.

Защищается рукопись, которая содержит исследование развития отношений Аргентины с государствами латиноамериканского континента в 80-х - начале 90-х гг. Установлено, что Аргентина прошла путь от постепенного преодоления международной изоляции до превращения в лидера континентальной политики, осуществляющего значительное влияние на развитие межлатиноамериканских отношений. В процесс эволюции аргентинской политики на континенте выделено два этапа.

Ключов1 слова: Аргентина, Латинська Америка,

інтеграція.

Підписано до друку Форм. пап. 60x84 1/16 Друк "фс. Ум. друк. арк. 0,93 Зам. 181. 1996р. 1 ирлж 100 прим.

Друкарня Поліграф' АТД