автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Политика России по переселению и обустройству бессарабских болгар на южноукраинских землях 1856-1871 гг.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Политика России по переселению и обустройству бессарабских болгар на южноукраинских землях 1856-1871 гг."

<4 А.

ч ^ ХАРКІВСЬКИЙ дрржлвннп університет >х %

На правах рукопису

ТУРКОВ Володимир Вікторопич

ПОЛІТИКА РОСІЇ ЩОДО ПЕРЕСЕЛЕННЯ ТА ВЛАШТУВАННЯ БЕСАРАБСЬ ТІХ БОЛГАР НА ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

1856 — 1871 рр.

07. 00. 02. — Вссскігня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Харкіїї — 1997

Дисертацією є рукопис Роботу виконано на кафедрі нової та новітньої історії історичного факультету Харківського державного університету .

- Науковий керівник — кандидат історичних наук,

доцент Пугач Євген Петрович

Офіційні опоненти: — доктор історичних наук,

Павленко Вікторія Вікторівна

— кандидат історичних наук Станчев Михайло Георгійович

ПРОВІДНА ОРГАНІЗАЦІЯ — Запорізький державний

університет

Захист відбудеться «.!?£....» лютого 1997 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 02. 02. 08 по захисту дисертацій при Харківському державному університеті за адресою:

310077, м. Харків, їїл. Свободи, 4, Харківський державний університет, ауд. ІУ-65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного університету (пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий .......1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцепт/'%^£^ _//Є. П. Пугач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСПІДШНЯ

Актуальність теми. Україна - багатонаціональна держава, тому І! становлення.і добробут (Загато в чому залежать від продуманої національної-полі така, ява забезпечує рівноправне існування різник етнічних спільностей., сприяв відродзеняю і розвитку їхньої культура. У зв'язку з цим.великого значеная набувають дослідження особливостей етнічної.історіІ кожного народу, з’ясування причин його появи на тері торїї України та визначення перспектив подальшого існування в умовах взаємодії з іншими етнічними.групами і норіїшим населенням держави. " .

Одним з таких народів, що населяс південні області УкраІ--ни, в болгари. Заданими перепису населення 1Э8Э р., в мззгх кааоі держави проживає 233 300 болгари. При цьому.у південних областях, де болгари, прощавають наїбільш компактно, іх налічується 226 650 чоловік2. . , .

Наявність в Україні такої кількості болгар, було обумовлено міграціви південних слов’ян з Османської Імперії,починаючи з середини 2УШ ст. до початку 60-х рр. XIX ст. У ті часи російський уряд, підтримуючи національно-визвольну боротьбу сло-в-’ядських народів, в тому числі і болгар, проти турецьких пригноблювачів,. надавав свої землі переселенцям. Одночасно Росія розв’язувала проблему адміністратавяого та господарчого освоєння яезаселеаих причорноморських земель, заохочуючи еміграцію не тільки з-за кордону, але і мі граців з внутрішніх губерній держави.

І. якщо, міграція населення з внутрішніх губерній Росії достатньо дохдадяо висвітлена у працях ДЛ.Багалія, 2.1.Дружині -яоі, В.Ц.Кабузе 'а, Я.Б.ЕоЗко, то участі у процесі колонізації іноземців, в тому числі і болгар, у дожовтневій та радянській історіографії приділялось значно менше уваги. Натомість, основні етапи масових болгарських переселень були пов’язані з російсько-турецьктли віЗнамя другої половини ХУШ - 50-х рр. . 1ІХ ст*ї тих війнах з боку Росії завжди брало участь болгар-

1 Націонал-зі відносини в Україні у XX ст. Збірник документів і. матеріалів.*- Київ, 1391.- С.503.

^ Населення України. Демографічний щорічник.- Київ, 1993.-С.58-60•

з

ське населення. Коли війни закінчувалися, багато болгарських волонтерів разом а сік'яли переселялися до Росії, побоючись помсти з боку турків.

Шляхи переселення болгар на нову батькі: лщяу були різними. Одні з кііх проходили через Чорне йоре, коли біженці мали можливість скористатися морськими суднами для того, щоб дістатися Росії. Ішіі емігранти переселялися через територію Дунайських князівств, частково залаиаотись на землях Бесарабії .При цьому заселення і вл:ьтуваяйя болгар на території Бесарабії дослгь докладно розглядалося у працях І.А.Анцупова, А.Д.Бакинського , С.Е.Бернзїеіша, В.П.Грачова, І.Ф.Грска, С.До&коза, Вл.Дяковича, І.Д.Забукові., А.Зацука, В.С-Зелен^ука, О.В.Медвє-девої, ІЛ.Кещеркжа, А.Снальковського та ,ін. .

Останнє масове переселення болгар на південноукраїнські зєі'лі відбулося у І86І-І862 рр- 7 цей час в Росію переселялися болгари з бал:;ькських володінь Османської імперії і ?Лолдаесь-кого князівства. Сане проблеми, пов’язані з переселенням болгар з Молдсбського князіьстьа, наметається висвітлити автор дослідження. ‘

Актуальність роботи зумовлена кеобхідві сто завершення ко* .плексяого дослідавняя проблеми переселення болгар на півдєнно-, українські землі. Висвітлення історії переселення бесарабськиз болгар у Приазов’я, визначення ролі російського уряду при проведенні переселенської акції тау вирішенні питань, які стосувались подальшого влаштування колоністів на нових зйллях,ліквідує існуючу до останнього часу прогалину у вітчизняній історіографії з дього питання. • ' •.

Мета даного дослідження -• провести і сторичну реконструкцію акції Росії по переселенню бесарабських болгар із Молдавського князівства та з’ясувати роль російського уряду у вирішенні проблем влаштування колоністів т нових землях 1855- .. 1871 рр. ' '

■ ' Хронологічні рамки дисертації - І856-І87І рр., тобто від

поразки Росії в Кримській війні, коли згідно ст.ХХІ Паризької мирної угоди 1856 р. населенні), яке проказало у тій частині Е сарабі.ї, що відійяша до Молдавського князівства, дозволялося переселятися на інші місця прокивання за їх баханням. У 1871 змінівся правовий статус болгар: з категорії інозємних посе-

ленців вони були переведені до категорії посашш-власяиків,чим зумовле: а верхня- хронолог! чяа межа роботи.

Стан наукової розробки проблеми. Вивчення. різних аспекті з історії заселення півдня України.бесарабськимя.болгпрсма привертало увагу це з 60-х pp.--SIX ст. /І.С. Іванов, А.Клаус, 3-Є. Постніков, Б.Бертенсоя, і<ЬГ.Попруженко та і а.1/. Наприкінці їіл - початку. XX сг. проблема переселення тз влаштування бесарабських .болгар докладно вивчав відомий історик,.етнограф і лінгвіст М.С.Державі я2. Ваше.'вказаними вченяик були дослідаеяі г трем і. аспекти пересолення бесарабських болгар на південноукраїнські землі, розглянуто особлязості і:: господарчого адаптування, адміністративний устрі2 болгарських поселень, підраховано іх кількість. '

За радянського часу у вивченні питання, пов’язаного з історією переселення-болгар, брали участь такі дсслідяккя, як Є.Чертан» ВЛ.Наулко, іІ.С.Сохань, І.А.Аяцупоз, І.Д.Забуисв, йи.!.ііакси:ленко, Г.Н.Губеяко,. С.Е.Берглітзіін^.У своїх працях во-

^ Иванов. И'. С.. Краткий очерк болгаоскях колоний а Бессзра-бия/УЗаписка-Бессарабского Областного статистического ксаатб-

та/Иод ред.- А.И.Бгуноза. Кишинев, 1864; Оя же. Заметки.о па-

^еселеяли.болгар из-Молдавии-в Новороссийский, край. Одесса, 362;.-Клаус А. • Наши колонии.- Материалы по истоойи я статистике, иностранной колонизации. в России. Спб., 18=5; Постников 3-2.. Южно-русское- крестьянское хозяйство, и., 1831;., Бевтенсоа Б*. Болгарские колоялж Беэдяяского уезда Гавоической губеония //Записки-шшергторского* общества сельского'хозяйства какой России.. 1901.-’.‘а 5-о.- С.46-сэ; Попоуженко М.Г. Лз .матевлалов по история славянских колонии в России//Записки Одесского общества истории и древностей, 1310.- Т. 23. - С. 1-34.

2 Державля Н.С. ОчеокжЗытэ сшюусски* болгао//3ткогра~ фическое обозрение.- 1895.- 'л 3.- С.27-ЗЭ; Он же.' Этяогоафйче-

ское развитие болгарских колонии в Бердянском, уезде Тазоичес-

кой губзрнил/Д'заестия. Саякт-Петесбургсхого .славянского' благотворительного общества,. 1302.-:ё 2.- С. 2-7; Oa.se. Еэлгвосклэ кплоняи Новороссийского крал//;!звестия. Таврической ученой ао-хивнай комиссии,. ХЭСЗ. — Т’.41.- С.Х-о7;. Оя ке,. Болгарские колонии Новороссийского края. Хзосонская и Таврическая губернии. Симферополь, 1308; Оя же. О болтайах и болгарском переселения в Россию. Бердянск, 1512; Он же. Болгарские колония а России /язтйс/. Пг., 1915. •

5 Чертан Е.3. ?£сске-румынские • отношения в 1859-1383 годах. Кишинев, 1265; Наулко Б. Развитие межэтнических связей на Украине. Киев, 1275; Ссхаяь. П.С. Очеоки история укоаянско-болгарских связей. Киев, 137Б; Анцупов :1.А. Агоаоные отношения на аге Бессарабии /1812-1870/. Кишинев, 1378; Максименко

ни відзначиш певні аспекти історії болгарської еміграції, проаналізували характер землеволодіння та особливості соціального розшарування серед болгар півдня України. •

На сучасному етапі розвпгку історичної вгтси відзначаємо підвищення інтересу до вивчення історії національних меншин, зокрема, болгар, що проживають у -нашій, державі. У зв’язку з цим можна коясгантувати появу цілої низки робіт дослідників з Ідол- . дони та України. Серед молдавських істориків на особливу увагу заслуговують праці і.^.Грека та й.Н.Червенкова. В їх дослідженнях* подано періодизація процесу переселення болгарських жителів "відокремлено! ділянки"-Бесарабії на південноукраїнські землі та зроблено спробу в~ерше розглянути історій болгар у Молдові те Україні з давнини до теперешнього часу.

На сучасному етапі в українській історіографії посідають праці В-В.Павленко, Ф.І.Степанова, С.ІЛїачева2. Зокрема, Ф.І. Степанов особливу увагу приділяв розгляду та узагальненню процесу болгарської еміграції з Османської імперії та подальшого влаштування означених переселенців у Таврійській губернії. Ці проблеми він висвітлив та проаналізував у дисертації, яку захистив у 19^6 р. ,

Грунтозним доробком в українській історичній науці е ди-

М.М., Губенко Г.К. .Характер землеволодіння і соціальне розшарування серед болгарських переселенців у Таврійській губернії в другій половині XIX - на початку II століття//Проблєми слов’янознавства.- Львів. 1978.- Вип.18.- С.70-77; Забуяов И.Д. Болгары юга России и национальное болгарское возролсдеяие в 50-7и-е гг. ИХ в. Кишинев. 1975; Бернштейн С.Б. Основные этапы переселения болгар в Россию//Сов.славяноведение.- 1980.- & I.

- С. 44-58. V . . ■ • .

* Грек И. Цреселването на бьлгарн от бесарабската част на моддавското княкество в Приазовяето /края на 50-те - яача-лото на 60-те години на XIX в.///Бьлгаряте в Северною Причер-ноиорие. Изследоваяая и материала Велико Тяряово. 1993.- Т.2.

- С.129-142; Грек И., Червеяков Н. Българите от Украйна и Мол- ■

дова; минало и настояще. София, 1993. .

• ^ Павленко В. Болгари в Україні //Віче.- 1995.- J§ 7.-

C.II5-I2S; Степанов Ф.І. З історії переселення болгар у Південну -Україну в 50-60-х роках ЛХ ст.//Український історичний syp-вал.- I99S.- S І.- С.76-31; Він же. Іміграція.болгар у Російську ікперів в 50-50 pp. XII ст. Автореф. дас... канд. іст. наук,- Донецьк, 1996.- С.І-17; Пачев С.й. Возникновение болгарских колоний в Приазовье//Болгарське населення півдня України: Іослідаешя і документи.- Запоріжжя, 1993,- Вш.І.- С. 10-22;

Він ке. Развитие экономики болгарских колоний в Приазовье /1861 1914///Болгарське населення півдня України... - С.27-38. •

сертація С.Г.Пачева, у якій автор провів комплексне дослідаення історії приазовсьшіх болгар у другій'пол.XIX - яа початку XX ст. Відзяачаачи позитивні ї"іменти у розробці, автором проблем, що торкалися висвітлення господарчої діяльності бесарабсысах болгар у Приазов’?, їх правового статусу,;особливостей розвитку освіти та культури, слід зазначати» що С.І.ІІачез акцентував увагу на внутрішньополітичному аспекті болгарського переселення.' Але на той. час зовнішньо полі тичниа аспект історії приазов-ськях болгар» пов’язаний з особливостями політики Росії щодо пэреселення бесарабськях болгар з Молдавського князівства з метою їх подальЕіого влаштування у Таврійській губернії, маз значний вплив на варіаення переселеикшхьрзх проблем і тому ва-магаз більш детального висвітлення.

Історіеа болгарської еміграції активно займалися і доелід-іша з Болгарії /І.Титороз, д-Іванов, Д.Біберов, Н.Тодев.Е.Хад-аиніколова та ік.V» Iх праці органічно доповнюють історію болгарського переселення на південноукраїнські зе:ллі, розкриваючи питання мотивів, якими керувалася Росія, проводячи ца акцію, а також боротьбу різних держав'навколо переселеннщького аитая-яя, наводили, нові факти з історії влаштування переселенців на нових землях. Та все ж зазначені - праці нв дасть повного уявлення про цілісну картину переселення. Насамперед це торкається висвітлення політики Російського уряду щодо переселення та влаштування бесарабськях болгар.

Виходячи з вищеозначекного, об’єктом дослідаення е комплекс даерел та історичної літератури, що. розкривають політику Росії щодо переселеная та влаштування бесарабських болгар яа південяоураїнсьжах землях 1856-1871 рр.

Для досягнення означеної :леги необхідно було вирішити та-

Титоров И. Бьлгарите и Бесаоабая. София, 1905; Дякович Вл. Бьлгарска Бесарабії. София, І2ІЗ; Он же. Бьлгарите з Беса-рабяя. Кратьк истооически очеок. София, 1930; Иванов К. Вяади-мйо Дякович като бєсарабснн 0ългарин//0тец їїаисай.- 1930..4 3-4.- С.54-5о; ЕябеЬов Д* Бердаяскате бьдгарп//Отец Паисий.-1930.— Д II.- С.І57-І&2; Тодев Я.О. О балканской политике России В начале ЄО-Х ГГ. XIX СТ0ЛЄГЯЯ/УЗцІ£агіаЕ Кізїогісаі Яз-VIеік,- 1983,- .4 3.- С.42-59; Хадгсяниколова Е. Йеоеселение болгарского населения из Молдавского княжества в России з 12601861 ГГ.//Заіга*-ііі'. Іїізгогісаі Нєуієг/-- 1983.- А 3.- С.43-55; Она *э. ілягадскиге преселняци в шните области на Русия. 18551877. София, 1387. .

г.і дослідницькі завдання:

1. Пояатії історичний огляд переселення болгар у Бесарабію з

1754 по 1856 р?.,-акцентуючк увагу на ролі державних структур Іосії у формуванні юридичного статусу глхідців г болгарських земель, вирішенні проблем їх господарчого.влЕвтуваяня та осгі ті:. '

2.' Ь'.чсуваті:, яку роль відіграли Дунайські князівства.та болгарське населення "зідокг::; ,-.::ої ділянки" Бесарабії в зов-кіізкьополітечких в’.ан&х Росії. .

2. Визначити роль російської дипломатії в процесі переселення болгарських колоністів'із Молдавського князівства..

4. Розглянути діяльність російського уряді’ у Приазов’І,. їда стало місцем компактного заселення болгарських-переселенців.

Дкеоельна база дослідження,-, джерельна- база запропонованої роботи сула сформована за допомогою вже. введенії* до наукового пошуку в архівах і бібліотеках, матеріалів. Зокрека, джерельну базу-скледагть: . .

- акти державного законодавства Російської імперії; •-

- збірники -документів ’з.історії;- дипломатичних,стосунків:європейських деркав з Росією, болгарського. національно-вязволь-ного руху;

- матеріали діловодства /звіти, протоколі, накази, циркулярні лести, телеграми, вододільні записи/ центральних і місцевих архівів, рукошгсявх відділів бібліотек;

-.матеріали періодики /часописів та аурналів/; статистичні джерела; . -

- мемуари безпосередніх учасників переселення. .

. Серед актів державного законодавства Російської імперії

когна виділити "Усгав.о колониях иностранцев в империи"1, ..де були визначені основні законодавчі засади -усїро® колоністів, "Устав о земских повинностях”^, у-якому були викладені' права і обов’язки колишніх 'Іноземних колоністів після переведення їх у ‘категорію поселяя-власняків. .

* Устав о колониях иностранцев в ямперии/Свод законов Российской империи.- Т.І2.- 4.2. Тетр.4.- Спб. ,'1857.

^ Устав с земских- пованносгях/Продолгение Свода законов Российской империи, изданного, е .1,857 г.- СПб., 1872.

Серед дяерел, використаних автором під час роботи над дисертацій, особливе місце посідають збірники документів з Історії дипломатичних стосунків європейських держав з Росією, де були опубліковані статті Паризької мирної угода^, збірники документів з історії болгарського національно-визвольного руху "Русия и бьлгарското нгциояадао-освободпгеляо дзлаеняе 18551876 гг."2.

Серед даерел, опрацьованих автором, велику цінність становлять матеріали діловодства, які знаходяться в Архіві зовніп-"ьоі політика Російської імперії /АЗПРИ, Ф."Славянский стол”, ф. "Посольство в Константинополе", <5."Консульство в Яссах", .

$."Консульство а Бухаресте"/. Архівні документа вякеозначенах фондів дають багатий фактичний матеріал тло висвітлення діяльності російської дипломатії, представники яяої організовували та проводили переселення болгар з Молдавського-князівства.

У дисертації були також використані матеріали з Російського державного історичного архіву /ГТИА, <5.381, ЗйЗ " шИІіЛСТ ер— ства государственных имуществ", Ф.550, 565 "Министерства финансов", Ф.І29І "Министерства внутренних дея“, Ф-733 "Министерства народного просвещения, 0.1251 "Собственной Е. 2 3. канцелярия"/. Документи Російського дераавного історичного архізу надасть можливість знайомитися з процесом влаштування переселення на зазначених землях у ІІриазов'ї, висвітлюать діяльність урядових структур Російської, імперії у вирішенні всіх‘проблем, пов'язаних з шіграцією болгар.

Цікаві документи, які розкривають особливості влаштування бесарабськкх болгар на нових місцях прозивання, булл використані автором з фондів Державного архіву Запорізької області /ДАЗО/. Зокрема, у дисертації Сула представлені дані володіннях запасів, які знаходиться у Ф.233 "Берлинского уездного землемера".

В окремих документах, які використовував дисертант з фоя-

* Сборник договоров России с другими государствами ІЄ56-1917.- М., 1952; Виноградов В.Н., Ерещенко.М.Д., Семенова Д.”., Покивайлова Т.А. Бессаоабия на перекоестке Евсопейской диплома- • тии/Документы и материалы.- М., 1Э96*. *

О

Русая и българского нациовално-освсбоднтеляо двязеяие 1856-1376. Документа и материала.- София, 1987.- Т.І.- Ч.І-2; Русия и бъдгарското нациояално-освободигелно двияение 18561876. Документа и материала,- София, 1930.- Т.2.

ду Херсонського губернського правління /Ф.З/ Державного архіву Херсонської області /ДАХО/, знаходилась інформація про "6-мі-сячяех" квітках, котрі отримали переселенці після перехіду росі ЙСЬКО-ІДОЛДЕЗСЬКОГО кордону. ■

Для написання дисертації автором були залучені архівні відомості з рукописного відділу Дергавяої публічної бібліотеки і»:. Ц.С.Салтикова-ЇЇІедріна, де містяться окремі фрагменти особистого листування генерального-консула в князівствах Молдазії і Вадахії Н.К.Гірса г директором Азіатського департаменту міністерства і нсзєі'дг.х справ Є.Б.КовалевськЕ.і, що дак^-ь змогу охарактеризувати позицію російської дипломатії у період переселення, болгар. ' , ■

Різноманітну інформаціо про події, пов’язані з переселенням болгар "відокремленої ділянки" Бесарабії, знаходило на сторінках російська часопксіЕ Е пол, XIX ст.: "Одесский вестник**, '^сигпаї <іе Saint-?eteгsЪoйгБ ". "День”, "Неделя", "Таврические губернские ведомости", "Санкт-Петербургские ведомости", які Ій-форкувалк чкгача про скрутке становите болгар у Молдавському князівстві, 2іоо протиправні дії місцевих чиновників, які різнячи засобами заважали переселенця;.!. ■

Автор залучив такок і матеріали деяких російських журналів ИХ ст., на сторінках яких публікувалися окремі статті, що висвітлювали, подробиці еміграції болгар, особливості їх господарчого влазтування на землях Таврійської губернії. Слід відзначити такі видання, як "Русский вестнлк", "Журнал министерства государственных иыуществ", "Этнографическое обозрение", "Кишиневские епархиальные ведомости”, "Записки Одесского общества истории и древностей", "Труды Бессарабского церковного историко-археологического общества", "Записки императорского общества сельского хозяйства юеіной Россш", "Известия Санкт-Петербургского слазянского благотворительного общества".

Статистичні джерела були використані дисертантом у довід-__ ковоцу виданні "Список населенных мест по сведениям 1864 года"*. У цього/ виданні не тільки перераховуються назви селищ, де проживали переселенці з Молдавського князівства, але й визначено

* Список населенных мест по сведепиям 1864 года. ХП. Тав-

рическая губерния.- Спб., 1855. ,

їх чисельність. Деякі свідоцтва про кількість жителів у болгарських кс-іоніях ІІриазов’я, часу будівництва православних храмів ми.знаходили у "Статйстгко-хронологико-ясторическом описания Таврической Епархии"*. > ' ■ ,

Одним із пядів даерел, використаних автором, були мемуари учасників переселення болгар з "відокремленоГ ділянки" Бесарабії до Дриазов’я. Зокрема, цз стосується мемуарів ’Д.Грекова , котрі заслуговують яа особливу увагу власними враженнями лидяяи, яка особисто брала участь у підготовці та проведенні переса-.пнницької акції. У своїх мемуарах М.Грековим були представлені різного роду свідоцтва про кількість болгар, що переселялася, маршрутів до місць розташування, кількості грошей, що виділяв уряд для емігрантів тощо. •. '

* Отже, наявність достатньої кількості різноманітних джерел у цілому дозволяє висвітлити політику. Росії щодо переселення та влаштування бесарабськях болгар на південноукраіяські землі у 1856-1871 pp. .

Основні полонення, що виносяться на захист.

1. Підтримка національно-визвольної боротьби балканських народів, у тому числі й болгар, проти гніту та переслідувань з боку Османської держави було одним із найважливіших елемея-ті в Східно! політики Росії. Цим і пояснюється той факт, що після приєднання території Бесарабії в 1812 році до( Російської імперії болгарське населення, яке тікало від своїх турецьких пригноблювачів, осіло на цих землях та отримало від російського уряду статус іноземних колоністів, правова

і економічна становище яких стало значно вице ніж іншого, . слов’янського населення Балкан.

2. Після поразки Росії в Кримській війні та підписання Паризької мирної уюда 1855 p., заселення південної частини Бесарабії в більшості своїй болгари, підпадають під владу Молдавського князівства, ідо. неминуче позначилося на їх матеріальному становищі і політичних правах негативно, бо молдаз-

* Статистико-хронологико-историческое описание Таврической Зпархии. Общий и частный обзор. Составлено кафедральным прото-иреем Михаилом Радкояовым.- Симферополь, 1872.

“ Греков М» Как яие освобовдавахме България/Под обиата редакция Христо йоннова,- София, 1Э90.

ський уряд не бахав дотримуватись щодо цієї категорії населення статусу іноземних колоністів. . , .

5. Скористувавюись незадоволенням болгар "відокремленої ділянки" Бесарабії діями владних структур Молдрвського князівства, російська дипломатія почала агітувати болгар до еміграції е Росію, йдуче на цей крок, Петербург не тільки розраховував підняте свій економічлеё авторитет серед південних слов'ян, але £ заселити пустуючі землі Таврійської губернії благонадійним та працелюбним населенням. ' .

4. Завдяки умілій організації Росії вдалося провесни пересе-

ленницьку акцію і в результаті на вільних землях Приазов’я з’явилися болгарські селища. Недавнім емігрантам з Молдавського князівства не тільки довернули статус іноземних колоністів, але £ надали значні економічні та податкові вільги. ■ • ■ .

5. За досить короткий час болгари Приазов’я досягли, політичних

успіхів,у господарчій та культурно-освітній сфері, чому, в значній мірі сприяла діяльність російських урядових струн-тур, зокрема міністерства державного майна. Але подальше гигтя цієї категорії населення набуло кардівальних змін після реформи 1871 р., колл всі болгари-колоністи переходили до кегегорі і яооедян-власадкхв, втрачаючи отршані раніше економічні і правові пільги. :

Наукова новизна дясергадії полягає в тому, що в ній вперше комплексно досліджується політика російського уряду що-по переселення та влаштування бесарабських болгар на,південноукраїнських землях у І856-І87І рр., її особливості та наслідки. Зокрема: V ' ' ' ■ ■

- дисератція в значній мірі написана на базі раніше не використовуваних дослідниками даеред;

- діяльність російської дипломатії щодо переселення та влаштування бесарабських болгар у Ериазов’ї розглянута автором як

. складова частина у контексті глобальної політики Росії на Балканах;

- вперше реконструйовано процес переселення болгар з "відокремленої ділянки" Бесарабії до нових місць проливания У їїри-азов’ї;

- дисертантом всебічно проаналізована діяльність російських урядових установ по забезпеченню умов переселення та власту-

ваяня колоністів ва землях Таврійської губернії;

- повніше і глибше, ніж то висвітлено в історичній літературі, досліджується.процес інтеграції болгарських колоністів в еко-

■ комічне та культурне жютя півдня України. ,

Практичне значеная роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані при вивченні вузівського курсу лекцій з історії країн Південно-Східної Європи, при написанні курсових . та дипломних робіт, учбових посібників, підручників і фундаментальних праць з історії Болгарії, Румунії, Молдови, України та Росі!. .

Методологічна оскога роботи. Нами застосовано принцип історизму, який вимагає розглянути всі процеси і явища в їх розвитку та у зв'язку з конкретними обставинами, що їм передували.

Методика дослідження. У процесі роботи комплексно використовувався такий метод конкретно-історичного дослідження, як хронологічний, а також методи порівняльно-!сторичний,конкретно-соціологічних І ретроспективних ДОСЛІдЕЄНЬ.

Апробація дослідження. Основні полонення та висновки дисертації були викладені на всеукраїнських конференціях "Актуальні проблема дослідження та викладення нової історії країн' Європи та Америки" /Одеса, 1992 р./, "Адміністраг твно-терито-ріальяий устрій України крізь призму інтересів регіонів та деряави. Духовна культура, етнос, традиції-населення історико-географічяях регіонів України та засоби їхнього виявлення в сучасних умовах* /Харків, 1994/, "Наукова спадщина М.С.Дерка--віна і розвиток слов’янознавства" /Запоріжжя, 1995/, а також . апробовані автором на міжнародній конференції "Східна /Крим- • ська/ війна 1853-1856 рр. та захист Севастополя" /Севастополь, 1994/, Третіх Дргнівських читаннях з проблеми джерелознавства, історіографії історії та культури Болгарії, історії болгари-стдки /Харків, 1994/, УІ національній конференції "Болгари у Північному Прачеряомор’ї /Велико Тпряозо, 1396/.

Структура роботи відповідає меті та завданням дослідження і складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку використанням джерел та літератури, додатку.

. - ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У -вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, визначається об’єкт, мета і дослідницькі завдання, формулюються основні положення, що-виносяться на захист. Автор також

визначає методологічну основу роботи, II наукову новизну і .. практичне значення. . ' ’ ’

Перший розділ - "З історії переселення та влаштування болгар з Бесарабії" - складається з двох параграфів.

У § І розглядається історія болгарсько^ о заселення Бесарабії, починаючи з другої пол.ХУШ ст. У той час Російська імперія підтримувала національно-визвольну боротьоу слов’янських, народів, у тому числі і болгар, проти- турецьких поневолювачів і надавала свої землі для тих, хто в умоязх економічного, політичного та релігійного гніту змушений був шукати собі нову батькізадану. Паралельно з підтримкою боротьби слов’янських, народів Росія вирішувала завдання адміністративного та господарського освоєння безлюдних причорноморських земель, всі дяко заохочуючи збільшення болгарського населення у цьому регіоні.

Так, у період російсько-турецької ’війни 1805-1812 рр. в Бесарабію переселилося біля 3 тис.болгар. За Бухарестською мирною угодою 1812 р. Бесарг:5ія була приєднана до Росії. Ця подія позитивно позначилась на долі задунайських переселенців, в тому числі і болгар. Російський уряд надав їм статус іноземних -колоністів з широким колом економічних та політичних прав і ' пільг. Влаштуванням нових яятелів Бесг. абі І почав займатися < Попечительський комітет пра іноземних переселенця.", південного . краю Росі ї від керівництвом І.Н.Інзова.

У § 2 дисертації проаналізовано особливості другої хвилі болгарської еміграції до ЕесарабіІ,-яка була пов’язана з ро-сійсько-турецькоа війною 1828-1825 рр.. Ц.е переселення, не дивлячись на певну аналогію з перши, мало істотні відмінності.

Бони полягали в.тому, що ’російський уряд при правлінні імператора Ніїсолая І змінив політичні орієнтири відносно масового переселення балканських слов’ян. Ніколай І, пам’ятаючи про повстання декабристів у 1625 р., не бакав заселяти південні регіони держави слов'янами, які. активно брали участь у національно-визвольному русі на Балканах. До того ж Росія.вке не мала значних залишків земельного фонду у Причорномор’ї, щоб наділити усіх бажаючих емігрантів. Крім того, економічні потребг дераавя були орієнтовані на залучення населення, здатного працювати у промисловості, а не в сільскому господарстві.

Ті болгари, ідо встиглії отримати землю на півдні Росії, особливо у Бесарабії і починали нове диття із статусом інозем-

них колоністів. їх погреби регламентувалися "Уставок о колониях ияостранцев в имлерииГ, що багато в чому сприяло швидкій адаптації недавніх переселенців до соціально-економічних умов життя у новій державі. Але життя болгарських колоністів було далеко не безтурботніш. Колоністам треба було вирішувати безліч проблем. Так, забезпечення освіти болгап-поселенців.російськими чиновниками було покладено на самих купоні сті в. Держава, в особі Попечительського комітету, не виділяла гроаей для болгарських гкіл. Не вистачало приміщень,' вчителів, учбових посібників. Та попри усі труднощі, освіта у болгар мало-помалу розвивалася. Але Кримська війна /1853-1856 рр./.і реалізація Паризьких миряях угод кардинально зміняли весь життєвий уклад болгар Бесарабії. Болгарські колонії були розділені новій кордоном між Російською імперією та Молдавським князівством. Новий кордон відокремив не лише територію, ВІН ПОРУЕГІВ господарські та торговельні зв’язки, ускладнив відношення иік болгарськими родинами, які проживала у різних кінцях Бесарабії. На думку дисертанта, .статті Паризької мирної угоди по відношення до болгар були вкрай несприятливі. Болгарській етнос, чцо компактно формувався на цій території на протязі сторіччя, не міг швидко пристосовуватися до нового територіального розподілу, до умов ниття у Молдавському князівстві, що з решті решт підтвердила наступна переселенницька акція. •

Другий розділ - "Діяльність російської дипломатії у зв’язку з переселення;.! бесаоабських болгар у межі Російської ■' імперії /1856 - початок 60-х рр. XIX ст./".

У § І висвітлюється діяльність російського уряду по відношення до Придунайськкх князівств та їх болгарського населення після Кримської війни. Питання про дунайські князівства Молдову і Валахію входило у той час у Петербурзі в загальний комплекс "східного питання". Саме у князівствах, використовуючи їх еигідвє становище, російський уряд намагався відновити свій вплив на Балканах і в Європі. У цьому напрямку Росія, наголошуючи на завоюванні незалежності князівств та набуття ними суверенних прав, змогла завоювати політичний авторитет і впливати на внутрішню та зовнішню політику Молдавії та Зала-хії. Але владні структури Придунайських князізств вирішили наблизити час об’єднання шляхом "румунізації" усіх сторін економічного, політичного та суспільного ниття. Процес "руму-

яїзації" мав негативний вплив на інтереси болгарського населення "відокремленої ділянки" Бесарабії, сприяв'появі "болгарського конфлікту" з Росією, оскільки своєю діяльністю, спрямованою проти болгарського населення південної Бесарабії, керівництво Молдавського князівства загрожувало зовніешьо-поді-тпчним планам Петербурга яе Балканах. І подальша діяльність російського уряду була спрямована на ліквідацій "болгарського конфлікту" та захист прав болгарського населення. -

§ 2 висвітлює участь російської дипломаті.! у питанні, яке пов’язане з переселенням болгарських колоністів з Молдавського князівства до Росії. При цьому зовнішньополітичне відомство А.І.'.Гсрчакова і весь уряд керувалася не лише прагненням зберегти вплив серед пригноблених слов’янських народів Османської імперії, але і бажанням заселим православними слов’янами бєеладні території Новоросійського краю. З свого боку, керівництво Молдавського князівства на чолі з князем А.Кузов, не бажали втратити значну кількість населення півдня Бесарабії, всілякими діями перешкоджало переселенню. І тільки загроза втручання у конфлікт представників "великих дералв” зробили князя А.Куьу і його оточення більш поступливим у цьому питанні. Ускладнення у переселенні болгар продовжувалися д: того часу, доки відомство А.М.Горчакова в ультимативній формі не перегчло молдавському урядові вимогу Олександра П про можливість розриву дипломатичних відносин між двома державами в разі затягування питал-ня, пов’язанного з переселенням болгарських колоністів. Не ба-гавчи вступати у відкриту конфронтацію з Росією, А.Куза виконує всі російські вимоги. Одночасно молдавський уряд "повертає’ болгари.». їх колоністські права, вд в минулому було головною причиною конфлікту. Залишаючись у князівстві, жителі отримують великі, земельні ділянки за рахунок тих, хто переселився у. Росію. Таким чином, конфлікт між державами фактично вичерпується.. і в Росію переселяються лонад 20 тис. болгарського населення "відокремленої частини" Бесарабії. ■.

Третій оозділ - “Роль російського .уряду у переселенні та влаштуванні бесаоабських болгар на ьових землях". '

ї § І досліджується хід проведення переселенницької акції У І85І-І862 рр. Дисертант приходить до еисновку, ідо болгари-кслояісти із Бесарабії, прибуваючи до Росії, мата певні привілеї порівняно з іншими категоріями переселенців /росіян, і ук-

раїлціз з Прздуяайськгх князівств, болгар з балканських і-сло-дінь Османської імперії/. Насалперед це стосувалося кількості землі, яку виділяв уряд ноеем кескакцям Новоросійського краг?. Так, болгари із -Молдавського князівства отримали по 50 де-', землі на сім’ю, а болгари із "урсччпни лте по 8 дес. заслі ;:а сім’ю. Російські владні структури ке сула готові до врсЛску більа нік 20 000 гієреселеапів із і.'олдавсікого князівства, і.с було визначено достатньої кількості зе<«ел:::лх ділянок, вчасне не виділялись гросі із державного бвджегу. Е~-.евча вкоіести проблему розселення колоністів, російський уряд намагався надавати болгарам .землі із оброчних ділянок. Буч:- здійснено невдалу спробу поселити болгар на землях кримських пс.міциків. Але, яе дивлячись на труднощі, організація переселення урядовими чиновниками була здійснена загалом успішно. Усі етапи переселення планувалися і аналізувалися. Це стосувалось і зустрічі болгар на кордоні, формування хруп, супроводження колоністів у місця поселення по спеціально розробленим маршрутам, беспе-ребійно! роботи переправ, визначення місць пасовиськ тощо. Сім’ї, які пргбувала пізно восени чг взимку, розташувалися у яайблскчзх.селах російської частини Бесарабії та Херсонської губ ер к і і. Пря цьому худоба колоністів переганяла'! на позі місця проживання болгар заздалегідь. А раяьою весною болгари починала рухалися до Новоросійського краю. Поява у Приазоз’ї 35 колоній болгар з "відокремленої ділянки" Бесарабії - кращий доказ успіху.переселеншщько! акції російського уряду. .•

'§ 2 вясвітляє роботу.російських урядових структур і пред-ставнїїків місцевої злади у господарському влаштуванні болгар та вирішенні питань їх освіти та культурного життя. Автор доводить, що у період .влаштування болгар у Праазов’ї у 1862-І87І р. російським урядом досить оперативно вирішувалися питання, які стосувалися налагодження діяльності православної церкви в колоністських, селищах, організації медичного обслуговування населення, .будівництва плинів.

. З’явилася з болгарських селищах і пошта. Зважаючи на тра-діційне господарське заняття болгар, що стосувалось виробництва алкогольних напоїв, цей зид діяльності також був їм дозволенний. Болгарські переселенці зіткнулися з такклш труднощам:, як недостатнє фінансування, слабке матеріальне постачання. Більпість побутових проблем колоністів вирішувалася за рахунок

власних грошових внесків та громадських кас колоністів. Уряд відмовляв болгарам у гчданяі земельних ділянок при поділу великих.сімей. Ця відмова прирікала нові молоді сім’ї на бідність. Невдалою була спроба болгар створити нову торгівельно-ремі сничу колові в на Азовсько,^ морі. Представники владних • структур вважали і І бесперспективною. Фактично не змінив господарські традиції болгарських поселенців у Приазов'ї імператорський указ від 4 червня 1871 р. Його рішенням було ліквідовано для болгар статус іноземних колоністів, і вони стали по-селяяами-власшша>л. Це сприяло розвитку капіталістичних відносин серед болгар Таврійської губернії.

Слід зазначити, що в досліджуваний у дисертації період у болгар були значні проблеми в культурно-освітньому плані, адже російський уряд в особі міністерства народної освіти і місцевих земств не був зацікавлений у розвитку болгарської національної школи. Чиновники від освіти ставили завдання вивчати болгарську мову тількт як перехідний етап перед вивчанням російської мови. Така політика в галузі освіти негативно впливала на розвиток.болгарської національної культури. У майбутньому болгарському населенню довелося докласти чимало зусиль* щоб зберегти основи своєї культури /г'сні, танці, музику, мову, писемність/.

У висновках автор.сгвердауе, що:

- Росія, оголошуючи себе захисником пригнічених балкаяськах

народів, звернула-увагу на долю бесарабських болгар вперше у період російсько-турецької війни І806-І8І2 рр. У цей час Петербург, намагаючись закріпитися на захоплених землях, забезпечував собі підтримку шляхом опіки, над задунайськими переселенцям;!, перш за все болгарами; ,

після приєднання Бесарабії у 1812 р. до Росії, їм було надано статус іноземних колоністів з широким колом правових та економічних пільг, що мало слукити принадою для болгар та інших слов'янських народів, пригнічуваних Туреччиною:

- втрата південної частини Бесарабії після Кримської війки та перехід до Молдавського князівстві, разом з болгарськими колоністами ще. не означало втрати впливу Росії на болгарське населення. Вона продовжувала через свої зовнішньополітичні канали впливати на болгар, використовуючи прорахунки політики молдавського уряду по відношенню до колоністів. Відчутним

результатом цього впливу стала масова еміграція болгар з "відокремлено! частини" Бесарабії у Новоросійський край; виходячи з політичних інтересів Росії на Балканах, необхідності збереаення іміджу захисниці пригноблених слов'ян, російський уряд, не дивлячись на великі матеріальні збитки та можливі ускладнення відносин з дер^авамя-переможкицями, піигов на переселення бесарабських болгар на південноукраїнські землі. Було забезпечено міжнародну підтримку болгарського переселення, нейтралізовані протиправні дії адміністрації Молдавського князівства проти колоністів; - "

- керуючись вище згаданими політичними мотизамн та, частково, економічними міркуваннями /освоєння покинутих татарами' земдь у Приазов’ї/, російські'урядові установа та адміністрація на місцях забезпечили переселення та влаштування бесарабських болгар у Приазоз’ї;

- забезпечення необхідних стартових умов дало аокливгсть болга-рам-переселеяця'д інтегруватись в економічне аиття Приазоззсь-кого регіону. Але в освітньому і культурному плані їм дове-

■ лось невдовзі зіткнутись з русифікацією з боїсу місцевих органів влада та протистояти дим діям, боротися за збереження своєї самобутності. • ’

7 додатках вміщені три керта, які давть уявлення про кордони і допомагають розібратися в розташуванні болгарських коло-, ній Бесарабії, показують напрямки міграції та нові місця прозивання, болгар в Приазоз'і. Разом з тим у додатках вміщена і статистична таблиця з даними "владенннх записей" за землю г окре- . мих селищах колишніх болгарських колоній на І січня 1872 р.

Основні положення дисертації викладені в публікаціях автора : ' .

1. До питання про внутрішньоєвропейську мі грацію:Пересе-леяяя болгар на південь України//Актуальні проблеми дослідження та викладання нової історії країн Західної Європи та Америки.- Одеса, 1992.- С.57-6І.- /0,2 друк.арк.//рос.мовою/.

2. Причини переселення бесарабських болгар на південноукраїнські землі /І857-І860///Адміністрьгивно-територіальний устрій України крізь призму інтересів регіонів та держави. Духовна культура і етнос, традиції населення. Історико-гео-графїчзих регіонів України та засоби їхнього виявлення в сучасних умовах.- Харків, 1594,- С. 135-137.- /0,1 друк.арк./

/рос.мовою/.

3. Деякі аспекти міжнародна* наслідків Кримської ві2еи// Матеріали міжнародної наукової коніерєяції "Східна /Кримська/ війна 1353-1356 рр. та захист Севастополя".- Севастополь, 1994.

- С.71-73.- /0,1 друк. арк.//рос.мовою/. , .

4. Матеріали з історії переселення бесарабськлх. болгар на

півдед'-юукраїяськї землі у кінці 50-х - початку 60-х рр- ХІХст. у фондах Архіву зовнішньої політики Російської імперН//Трегі' ^ріновські читання. Проблеми джерелознавства, історіографії, історії та культури Болгарії, історії болгаристлки.- іарків, 1994.- С.45-43,- /0,1 друк.арк.//рос.мовол/. • .

. 5. Наукова спадщина У. С. Державі на при вивченні історії пе-

геселзиил бесарабських'болгар на південноукраїнські - зачлі у сО-ті рр. XIX ст.//Науковаспадщина М.£. Державі на і розвиток . слов’янознавства. Матеріміжнародної наукової конференції' 15-17 травня 1995 р.- Запоріжая, 1995.-Запаріжхя, 1995.--С.95-96.- /0,1 друк.арк.//рос.мовою/. - -

5. Турков В.— Діяльність російської дипломатії по.переселенню бесарабських болгар на південноукраїнські землі /кінець. 50-х - початок 60-х рр. Ш ст.///Болгарський щор-ічяик. Т.2.-Харків - Софія, 1935.-.С.92-101.- /0,5 друк. арк.//р0С.Н020ю/.

• . Резше . . ' •

■ Турков В.В. Политика России по переселению и обустройству -бессарабских: боягар на кжкоууракнс,к-.:х землях 185о-1371 гг. .

Диссертация на соискание ученой степени кандидата истори--ческих наук по специальности 07.00.02- - Всемирная история, . ■

рукопись, Харьковский государственный'университет, 1397.

Исследуется иммиграционное движение болгарских колонистов из Молдавского княкества. и выясняется,роль русского правитель-- ■ ства в реаении вопросов переселения и обустройства болгар на землях Приазовья.

Turkov, Vladimir. The Husslan politics, concerning the moving, settienent and adaptation of Bessarabian bulgars in the South Ukrainian territory /І856-ІЄ7І/. Ph.D .dissertation in World History /specialty code 07.00.02/, manuscript, Charkov State University, 1996. '

The subject сf the searching is immigrant movement of Bulgarian _ colonists from Moldavian princedom and the investigation of the point concerning the role of the Hussian Government in the solution of the problem of moving, settlement and adaptation of Bulgars to new living condition on Azov region territory.

' Ключові слова: Бесарабія, переселення, болгари, колоністи, російський уряд, влаштування, Приазов’я.