автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Политика стран Антанты и США в отношении к государственности Украины в 1917-1919 годах

Полный текст автореферата диссертации по теме "Политика стран Антанты и США в отношении к государственности Украины в 1917-1919 годах"

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ іііїні ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РГБ ОД

— о суп іііОл

О (іГ о и

На правах рукопису

ГОРОДНЯ Наталя Данилівна

ПОЛІТИКА КРАЇН АНТАНТИ ТА США ЩОДО ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ В 1917 - 1919 РОКАХ

Спеціальність 07^00^02 - Всесвітня історія

АВТ0.РВ5ВРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

КИЇВ - 1996

Дисертацією с рукопис^

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського університету іиені Тараса Шевченка*

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Гончар Б4М4

Офіційні опоненти • доктор історичних наук КаШнський 5^4 кандидат історичних наук Веденеев Д,В1 .

Провідна організація - Український Державний Педагогічний Університет імені Драгоманова^

Захист відбудеться 1996 р<

о V$ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д«01<01,32 в Київському університеті іиені Тараса Шевченка {252017, ццКиів, вул^Володииирська, 60. ауд^349)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (вул<Володкмирська, 53)

Автореферат розісланий 199

У .

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук > 0^1.

Бохко

Структура дисертації обумовлена характером і змістом проблеми, завданнями дослідження. 1 складається з вступу, основної частини з чотирьох розділів, висновків. додатків де основно: частин*, списку джерел і літератури*

Вступу Актуальність теми* Здобуття Україною незалежності викликає значний інтерес до Історії становлення української державності, особливо в період національно-визвольних змагань 1917-1921 років* Очевидна тотожність сучасних 1 тогочасних державотворчих процесів в Україні* їх аналіз дає можливість переосмислити на новому якісному рівні уроки минулого 1 уникнути помилок, допущених попередниками*

У радянський період, становлення державності України було одніс» з найбільа заідеологізованих тем, своєрідною "білон плямои“ в історії* Вітчизняна історіографи проблеми формувалася на основі однопартійного підходу 1 стереотипних оцінок національно-визвольного руху в Україні* В зв’язку з цим історія становлення української державності потребує переосмислення і поглиблення знань цодо юніретно-1сторичних обставин П творення*

Процес становлення української держави відбувався в умовах складних міжнародних відносин, які справляли на нього значний вплив,, Державне будівництво в Україні не могло бути незалежним від політики "великих держав’* Тим більше, що воно збіглося в часі з заклвчною фазов світової війни 1 пошуками повоєнного світовлаштування* За таких обставин обидва /групування - Антанта і Четвер ний соиз, що протистояли один одному, намагалися підпорядкувати розвиток України своїм впливам* В зв'язку з перемого» Антанти в світовій війні вона здобула більший вплив на процес становлення державності Ук-раїнн*

Такий чином, значний науковий інтерес становить зміст політики країн Антанти цодо української дерхави та II вплив на становлення державності України, Тим більие, що серед праць, присвячених дані» тематиці, які з'явилися останній часом, лише окремі роботи торкавться міжнародних аспекти становлення української держави* Практично ненае жодної грунтовної роботи, яка б у цілісному вигляді розкрила зовні-пньо-політичні фактори державотворення в Україні,

З іншого боку, вивчення ставлення Франції, Великобританії, СІЛА до дерхавності Україна дас можливість характеризувати політику "великих держав" і до німецької проблеми, російського питання, реалізації права націй на самовизначення, повоєнне світовлаатуваиия в цілому.

Виходячи з окресленої проблематики, об'єктом досдіджен-ня е зовнішньополітичні обставини становлення української національної державності в роки Перооі світової в 1 йни та в повоєнний період. Предметом дослідхення є політика країн Антанти 1 СИА щодо державності України протягом 1917-1919 років, При цьому розглядається політика лише двох західних держав Антанти - Франції 1 Великобританії, а також Сполучених Штатів, що офіційно іменувалися "Приєднаної) до совзу державою", Політика Роси як члена Антанти не розглядається, вона е окремим предметом дослідження,

Хронологічні рамки дослідження обмежуються періодом

1917-1919 років, від початку процесу становлення української дерхавності за часів Центрально! Ради до моменту, коли стали очевидними ознаки його невдачі, які збіглися в часі 5 закінченням перлого, основного періоду роботи Паризької мирної конференції (січень 1920 року), Робота не торкається міжнародних аспектів національно-визвольних змагань УНР в 1920-

- з -

1921 роках через І! обмежений обсяг., Ця проблема заслуговує окремого дослідження«

Стан науіизої розробки темиі Перин«* історіографами проблеии становлення державності України були керівники національно-визвольного руху 1917-1919 років та української

1 2 3

держави М«Грувевський . ¡ЦВинниченко . І«Мазепа , ДДороиен-

ко^ та інші безпосередні учасники под 1й4^ їх роботи, що характеризують проблеии становлення державності України в ці-лоиу, деякою ulpos торкаються і політики держав Антанти щодо України«

Найбільаий інтерес викликають роботи першого міністра закордонних справ України 1 визначного дипломата 0«Еульги-lj Грушевський Хто такі українці 1 чого вони хочуть« -Кч. 1917; його ж« Якої автономії І федерації хочуть українці« - Відень, 1917; його ж« Новий період історії України« За роки від 1914 до 1919., - К«,1992 та ік«

2« Винниченко В« Відродження нації« - В 4-х ч« - Київ-Відень. 1920«

3« Уазепа 1« Україна в огні 1 бурі революції, 1917-1921« -В 3-х ч« - Прага, 1942«

4« Дорошенко Д« Історія України, 1917-1923« - В 2-х т^ -Ужгород, 1932; його х« üol спомини про недавне-иинуле (1914-1918)« - В 4-х чч - Львів, 1923«

5Ч Христвк П« Заиїтки 1 матеріали до історії української революції, 1917-1920 рр« - В 4-х т« - Прага, Відень. 19211922; Галаган М« 3 моїх споминів« - В 4-х ч« - Львів,

1930; Доценко 0« Літопис української револвції« Матеріали

1 документи до історії української революції, - Т«2« Кн«4-5« - Львів, 1923-1924 та ін«

на*. зокрема його збірка "Політика"^, написана в 1918 році на основі вражень від безпосередніх переговорів з представниками Англії. Франції та США наприкінці 1917 - на початку 1918 року про визнання і допомогу Україні«

Перчик спеціальних дослідженням політики держав Антанти

з

щодо України була робота А«иарголін& , яка становить значний інтерес через великий фактичний матеріал, безпосередньо пов'язанні з досліджуваною проблемен 1 значну кількість документів, поданих автором - учасником найважливіших зовнішньополітичних акцій УНР - переговорів з французьким військовим командуванням в Одесі, діяльності дипломатичних місій УНР в Парижі, Лондоні, в Іізі Націй« Проте це робота мемуарного характеру, а не Історичне дослідження, їй бракує аналізу 1 узагальнень, притаманкй певний суб'єктивізм«

Ставлення Франції, Великобританії, США до українського питання під час Паризької мирної конференції 1 французької інтервенції на півдні України, їх позиція в українсько-польській війні за Східну Галичину добре висвітлені в дослідженні 1«Еорщака4, який був сучасником тих подій 1 зумів узагальнити відомі йому факти, а також проаналізувати велику

1, Нульгин 0« Без території« Ідеологія та чин уряду УН? на чужині« - Пари*, 1934; його ж« L'Ukraine et le Cauchemar Rouge« Les massacres en Ukraine« - Paris., 1927; його *« L'Ukraine, la Russie et les Puissances de l’Entente« -Berne, 1918«

2« Шульгин 0« Політика« Державне будівництво України 1 міжнародні справи« - К, ,1918« .

3« Ларголин А« Украина и политика Антанты, - Берлин, >1934«

4« Borschak Е« L'Ukraine a la Conférence de la Pau U9I9-1923)« - Paris, 1938^

кількість французьких, англійських докуиентїв. матеріалі* Паризької мирної конференції тоцо« Цінність роботи значною міро« обумовляться великою кількістю цитованих документів, введених І«Борцаком в науковий обіг,

Як спробу узагальнити результати зовніаньополітичної діяльності української держави 1917-1920 років ножна розглядати вихід в 1939 році чергового випуску альманаху "Червоної Калини"* під назвою "Україна на дипломатичному фронті”« Він містить статті і спомини колишніх співробітників міжнародних установ української держави, присвячені окремий фрагментам зовнішньої політики України, II взаємовідносин з зарубіжними державами в період української революції« Ряд статей присвячено діяльності української делегації в Парижі і політиці

країн Антанти щодо України в період Паризької мирної конфе-

2 ■ ренції«*

Вищезгадані праці мали здебільшого публіці стичний характер, помітно забарвлений авторський суб‘ектквізмом, полемікою з політичними опонентами« Вони, як правило, не спиралися на солідну джерельну базу (виняток становлять праці Д, Дороаеика, П«Христвка, І«Борщака), грунтувалися на особистих спостереженнях, нотатках, споминах авторів« Ці обставини певноп мірою обмежують їх наукову цінність«

______3 політичних причин процес становлення української дер-

1, Історичний календар-альманах "Червоної Калини" на 1939 рік, - Львів, 1933,

2, Іевицький Д« 3 дипломатичних споминів« - С«70-78_; Борщак І, Як була зорганізована Мирова конференція 1919 року, -С,102-114; його ж« Один фрагмент з дипломатичної акції Союзних держав супроти України, - С«114-118; Рудницький 11« Париж. 1919« - С,119-128«

жавності взагалі і в контексті міжнародних відносин зокрема не знайвов об’єктивного висвітлення »радянській історіографи^ Відповідно до сталінської концепції історії револвції і громадянської війни в Україні, що сталася в радянській історичній науці з початку 30-х років, український національний рух було визначено як "буржуазно-націоналістичний", "антинародний, а всі його прояви віднесено до контрреволвцІЦ Тому дослідження, видані в СРСР починаючи з 20-30 років, мали переважно упереджений і пропагандистський характер.,* Починаючи з другої половини 50-х років, в результаті певної зміни ідеологічних орієнтирів з'явився цілий ряд досліджень з історії громадянської війни в Україні і політики

2

західних деркав щодо України в цей період.,

Серед досліджень того періоду найбільший інтерес становлять роботи Р^Скмоненка. який дослідив політику Антанти і США подо України протягом 1917-1921 років в окремих моногра-

3

біях* Написані на великій джерельній базі з використанням

1, Павлович (Волонтер) Ы* Україна як об’єкт міжнародної кон-трреволвції* - Харків, 1920.; Черная книга* Сборник статей и материалов об интервенции Антанты на Украине, 1918-1919*

- Харьков, 1925; Іихолат А*В* Разгром националистической контрреволпции на Украине (1917-1922)* - tt*,1949 та 1к^

2* Карпенко 0*В* Імперіалістична інтервенція на Україні,

1918-1920* - Іьвів, 1964; Хміль ЦС^ 3 прапором миру крізь поіум’я війни* Дипломатична діяльність УРСР (19171920)* - К, .1962 та ік,

З* Симоненко Р*Г, Імперіалістична політика США кодо України в 1917-1920 роках., - К^.1957; його лц Імперіалістична політика Антанти і США щодо України в 1919 році (Паризька мирна конференція і антирадянська інтервенція на Україні),,

архівних матеріалів, зарубіжних джерел. документи зовнів-ньої політики ФпанціІ, Великобританії, CÜU. Польщі. »они були найбільш значний внеском в радянську історіографів даної проблеми« Проте наукові праці Р«Симоненка були створені в період, коїм дослідникам були регламентовані певні Ідеологічні межі 1 вони були змушені дотримуватися усталених оцінок національно-визвольного руху в Україні, державності України та ставлення до неї Заходу« Тому в сучасний період сама концепція і висновки, зроблені дослідником, потребуять переосмислення.,

У зв'язку зі зміно» політичної ситуації в СРСР після 1985 року історична наука почала позбуватися жорстких ідеологічних схем, Після прогояовенн* незалежності України перед вітчизнянеє •історично» наукой відкрилися можливості об’єктивного висвітлення подіі, пов’язаних з встановленням національної державності у пероїВ чверті XX століття« Протягом останніх років з’явилися наухові та науково-публіцистичні праці з історії міжнародної політики України 1917-1920 років, двосторонніх відносин України з іноземними державами, певних міжнародних акцій України«* Опубліковано також ряд

- К«,1962; його ж« Українська PCP в боротьбі проти імперіалістичної агресії (1919-19201* - Кі.1963; його ж« Провал політики міжнародного імперіалізму на Україні (друга половина 1919-беразень 1921 року)^ - К«,1965«

1« Копиленко Ц«, Копихеяхо 0« Зовнівня політика Центральної Ради//Пол1тиха і час* - 1992« - 911-12; Несук М« Договір, спалений в присутності посла//Поитика і час« - 1993« -Ї6-7; Миронець Н«, Пивовар С« Уирний договір в Бресті -міжнародне визнання незалежності Укра!ни//Розбудова держави« - 1993« - S7« - С«30-40 та ін«

- 8 - .

цікавих статей, присвячених політиці держав Антанти і СЗА

цодо України,* Внеском в розробку met- проблеми стали доктор-

2

ська дисертація Є.,Кенійського та кандидатські дисертації

З

Д,Всденеева і Т,3аруд»,

В сучасний період стали доступними для широкої громадськості надбання зарубіжної україністики. Адже саме емігрантські історики зробили на сьогодні найбільш цінний внесок у дослідження національно-визвольних змагань 1917-1921 років, політики "великих держав" щодо України та II державності.

Найбільш вагомоа робото« зарубіжної україністики з проблеми становлення державності України є 7-томна праця UiСта-

1, Фісанов В,П, Українське питання в політиці держав Антанти

1 СИЛ в роки Перові світової війня//Питання історії нового та новітнього часу (збірних наукових статей), - Вип,3, Част,1, - Черниці, 1994, * 0,122-132; Гойло 1,М, Українське питання в політиці європейських держав після Першої світової війни, - Там же,Част,2,. - С,164-179; Покровська 1,, Хоровилова fi, Umn, приречена на невдачу, Українсько-британські відносини за часів правління гетьмана Скоропадського та ДиректоріІ//Політика 1 час, - 1995, - 95,

- С,73-78 та ін,

2, Намінський Є, Політика США в українському питанні: Авто-реф, дкс, на здобуття вченого ступ, докт, 1er, наук, -К, ,1993,

3, Ведснеев Д, Становлення зовнішньополітичної служби України (1917-1920);. Автореф, дис, на здобуття вченого ступ, канд, ici, наук, - К,Д994; Заруда Т, Зовнішньополітична діяльність уряду Української Держави, 1918 рік: Автореф, дкс, на здобуття вченого ступ, канд, іст, наук, - К, ,1995,

Хіва “Україна в добу Директорії УНР"** Вона всебічне висвіт-л»є процес становлення державності України » період Директорії УHP< Великі. увага приділяється політиці держав Антанти цодо України* Два томи праці - 4 і 5 - присвячено безпосередньо взаємовідносинах Директорії і Антанти*

Значний інтерес становить праця І^Нагасвського, в якій серед іншого розглядається 1 зовнішньополітична діяльність України, II взаємовідносини з "великими державами"* Проблемам української революції присвячена спеціальна праця амери-

3

канського дослідника Д*Реаетара* Проте політика Антанти і США щодо державності України розкрита автором лише в загальних рисах*

Значний внесок в розробку проблеми внесли дослідження Українського дослідного центру Гарвардського університету, в рамках яких вивчалися окреиі аспекти політики Заходу щодо України* Особливо заслуговує бути відзначено» збірка статей "Україна, 1917-1921: дослідження револвції"*^ яка містить ряд розділів, присвячених політиці провідних західних держав в українському питанні*** •

1* Стахів Я* Україна в добу Директорії УНР* - В 7 т* -Торонто. 1962-1965* .

2* Нагаевський І* Історія української держави двадцятого століття* - К*,1993*

З* Reshetar G* The Ukrainian Revolution, I9I7-I920* A Study of Nationalise* - Ne» Yorkj 1972*

4* Hunchak T.,, ed^ The Ukraine* I9I7-I92I: A Study In Revolution^ - Cambridge* 1977*

5* Brinkley G* Allied Policy and French Intervention in the Ukraine,; I9I7-I920., - P*323-35I; Saniariw C* America and the Ukrainian National Cause* I9I7-I920* - P*352-33I*

- 10 -

Цікаві розвідки зарубіжних україністів, пов’язані з проблемою дослідження, публікувались на сторінках таких часописів, як "Гарвард Вкрейніен Стадіз", "їїкрейніен Квотер-лГ. "Український історик"* та ін*

Крій названих робіт досиджувана проблема знайшла певне відображення в працях зарубіжних істориків, які торкалися II не спеціально, а побіжно, в контексті своїх основних тем* Це дослідження, присвячені Паризькій мирній конференції, проблемам становлення польської державності, політики Франції,

Великобританії, США щодо Росії, формування повоєнної совзни-

2

цької системи Франції, англо-французьхих відносин тощо*

Незважаючи на проведену попередніми науковцями роботу 1 певну цінність вищезгаданих публікацій досі нема роботи, яка б в цілісному вигляді розглянула досліджувану проблему« Політика держав Антанти і США щодо державності України потребує подальшого вивчення на основі узагальнення 1 переосмислення існуючих уявлень і залучення нових документів і матеріалів^ ■

Мета дисертації полягає в проведенні комплексного аналізу та висвітленні політики держав Антанти 1 США щодо Укра-

1* Косих В* Політика ІранціІ щодо України І1917-1918)//Український історик* - 1979* - И-4* - С*41-45_; Rakovsky І* French Policy to»ards Ukraine in І9І7-І918//ЯкраІнськкй історик*, - 1988* - №1-4; Hunchak T* Sir Leils Namier and the Struggle for. Eastern Galicia I9I8-I920//Harvard Ukrainian Studies* - 1977* - V*l^ï2; etc^

2* Elcock H* Portrait of a Decision* The Council of Four and the Treaty of Versailles* - Birkenhead,. 1972.J Lundgreen-Hlelsen K* The Polish Problea at the Paris Peace Conference* - Odense, 1976; Bradley G^ Allied Intervention in Russia, 1917-1920^ - New York, 1968; Hovl; K* Cordon Sanlt-taire or barriere de l'est? The Emergence of the new French Eastern European Policy* - Turku, 1975; etc*

- 11 -

Іни протягом 1917-1919 рохУв« Для реалізації цієї мети дослідником були поставлені т&кі завдання:

- показати причини уваги держав Антанти і СИА до українського національного руху в 1917-1919 роках;

- з’ясувати їх ставлення до ідеї незалежності України;

- проаналізувати еволвців поглядів керівництва ІранціІ, Великобританії. США на державність України;

- з’ясувати суперечності в політиці французького уряду щодо України після закінчення світової вПни;

- дослідити спроби вирішення українського питання Паризької) цирноп конференціє»;

- проаналізувати значення зовнішньої політики країн Антанти для державного будівництва в Україні«

Методологічно» осиовов дослідження е закони логіки та діалектики, принципи історизму і об’єктивності на грунті аналітичного, структурно-системного та історнко-порівняльного методів наукового дослідження«

Джерельну базу дисертації становить комплекс документів, який складається з архівних і друкованих матеріалів, а також преса 1 джерела мемуарно-епістолярного характеру«

Певшу гоупу джерел складать документи з Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України в Києві (ЦДАВО). частина яких до останнього часу була закрита для дослідників« Це фонди Української Центральної Ради (ф.,1115), Генерального Секретаріату (ф.,1063), Генерального секретарства справ міжнародних 1^2592), Міністерства закордонних справ Української Держав* Іф«3766). Міністерства закордонних справ УНР (ф«3696), Канцелярії Директорії УНР (ф<1429)<

Найважливішу складову джерельної бази дисертації стано-

- іг -

влять протоколи 1 журнали засідань Генерального Секретаріату Центральної Ради, Ради Народних Міністрів УНР, Ради Міністрів Української Держави, Директори УНР; документи про діяльність делегації УНР на мирній конференції в Парижі - протоколи засідань делегації, ноти делегації на ім’я Президента мирної конференції, документи про переговори української дипломатичної місії з Ліквідаційная комісієв держдепартаменту СИЛ тощо* Значний інтерес становить листування міх урядами України і дипломатичними представниками України за кордоном; листування з іноземними представниками в Україні, зокрема,

з французької) військовов місією за часів Центральної Ради, документи про діяльність дипломатичних місій УНР до Великобританії 1 США тощо*

Другу групу джерел складають зарубіжні видання документів зовнішньої політики Великобританії, Франції, США, протоколи засідань конгресу США 1 Палати депутатів Франції, матеріали Паризької мирної конференції, серед яких протоколи Найвищої Ради конференції, а також вітчизняні видання документів з історії револвції і громадянської- війни в Україні, національно-визвольних змагань 1917-1919 років та зовнішньо! політики Радянської Росії*

Третьої трупов джерел є українська 1 російська преса часів Центрально! Ради, Гетьманату і Директорії УНР«

Четверта група - джерела мемуарно-епістолярного характеру« їх можна розділити на три підгрупи - мемуари, щоденники. статті, листи, виступи: 1) керівників 1 дипломатів держав Антанти і СІНА; 2) керівників і учасників українського національно-визвольного руху; 3) учасників російського антибільшовицького руху«

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що на основі

- 13 -

залучення 1 аналізу великої кількості архівних 1 друкованих джерел. частина яких вперіе вводиться до наукового обігу. зарубіжної, емігрантської 1 апчязняної мемуаристики 1 дослідницької літератури автор вперле у вітчизняній історіографії робить спробу комплексно і об'єктивно дасяідктк політику дерхаз Антанти і СВА цодо України під час національно-визвольних змагань 1917-1919 років, переглянути усталені погляди на ставлення західних демократій до проблеми єдності Росії та державності 1 незалежності України, узагальнити надбання вітчизняної та іноземної історіографі І досліджуваної проблем«

з інтересах об'єктивного пізнання історії державотворення в Україні.,

Практичне значення дисертації полягає в тому, цо І! ча-теріалн иожуть бути залучені до написання спеціальних І уза-гальнввчих праць з історії державності України та новітньої історії зарубіжних країн* Положення і матеріали дисертації заслуговувть на використання при читанні загальних і спеціальних курсів, при підготовці підручників та навчальних ,ю-сібників з історії Україні, всесвітньої історії та істооіі міжнародних відносин., _

Наукова апробація роботи проводилась на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського університету імені Тараса Левченка та на міжнародних наукових конференціях в Києві "Українознавство в розбудові держави" (жовтень 1993 р^) та Одесі "Одесі - 200" (вересень 1994 р^) Основний зміст дисертаційного дослідження*

У першому розділі - "Політика Франції, Великобританії та СИА щодо України за часів Центральної Ради (березень 1917 -квітень 1918 рр<)" аналізується процес становлення відносин держав Антанти з Україно» в період Центральної Ради та при-

чини зацікавленості цих держав Україною в означений період., Лютнева революція викликала розвиток національно-визвольного руху в Україні і одночасно поставила на порядок ден-іі и Я вихід Росії з світової війни^ Завданням союзників було збереження Східного фронту шляхом утримання Росії у війні, а в разі неможливості, заміна II інаим чиннихои, В зв'язку з цим виникла зацікавленість держав Антанти у стосунках з Україною, їх плани полягали в тому, що Україна мала співробітничати з Румунією, Донок, Північним Кавказом, поляками, чехословаками та інаими національними частинами з метою зайняти найважливіаі стратегічні пункти на Румунському і Південно -Західному фронтах 1 таким чином утримувати там певну кількість німецько-австрійських військ^

Вже влітку - на початку осені 1917 року дипломати Антанти стали стежити за політичною ситуацією а Україні., В жовтні, після прибуття до Києва представників французької' військової місії, відносини держав Антанти з Ухраіною стали досить інтенсивними, а найбільшої ваги набули після приходу до влади більшовиків та прийняття Центральною Радою Третього Універсалу 7 120) листопада 1917 року^

Початок встановлення офіційних відносин держав Антанти

з Україно» можна віднести до середини листопада (ст^ст4), коли група французьких і англійських офіцерів звернулася до генерального секретаря з міжнаціональних справ 0.,Шульгина з заявою ар« симпатії союзників до відродження України і запропонувала УНР необхідну їй допомогу., Ці пропозиції матері- J альної і фінансової допомоги активно обговорювалися протягом листопада-грудня під час переговорів представників держав Антанти з члекамк Генерального Секретаріату УНР,

Незважаючи на мирні заходи Центральної Ради II кроки по

об’єднанні! Південно-Західного 1 Румунського фронт 19 » єдиний Український фронт, постійні посиланні на порозумінні з союзниками в справі досягнення миру, давали дипломатам Антанти надії на утримання України у війні*

Сам зацікавленіств в Україні, як в можливій союзниці, поясняються заходи Франції 1 Великобританії щодо встановлення дипломатичних відносин з УНР* Призначення офіційних представники Франції 1 ЗелякобританіІ в Україні тогочасні українські політичні і дерхавні кола сприйняли як визнання цими державами незалежності УНР, 3 напої точки зору, офіційного визнання УН? дерхавами Антанти в той час не відбулося« Хоча французький уряд 1 мав намір визнати Україну, але це мало відбутися пізніше, в разі продовження УНР боротьби з Четверним совзом і стабільності українського уряду«

Ці наміри з’ясувалися в переговорах міх представниками всіх чотирьох "великих дерхав* і УНР. цо відбулися в Яссах в січні 1918 року, з мето» попередити підписання Украінов Брест -Литовського миру« Підписання неп миру з Центральними державами спричинило тяхкі військові наслідки для союзників, а такої розрив відносин, що почали складатися міх країнами Антанти 1 Украінов,

У другому розділі - "До питання про налагодження дипломатичних зносин міх Українсько» Державов 1 Антантою (квітень -грудень 1918 року)" - розхривавтьс* спроби гетьманського уряду відновити стосунки з дерхаваии Антанти 1 США* Вони почали здійснвватися з липня 1915 року через нейтральну Швейцарів* Ця діяльність активізувалася після розгрому німців на Західноиу фронті, а особливої ваги набула в ховтні-листо-паді 1918 року,

Так, в ховтні, був вироблений план цода відправки сг.е-

ціальних иісій Української Держави до Фракції, Великобританії та С!Н, Безпосередньої) метоп зав’язаннл стосунків з державами Антанти в цей період була необхідність отримати їх доті, щоб знизити німецькі війська на території України для захисту II від бі львовиків. а також створити умови для визнання країнами Антанти України як самостійної держави,

Найпершою дипломатично* місіс» Української Держави, яка на»а на меті налагодження зв'язків з державами Антанти була поїздка міністра закордонних справ Д,Дорошенка до Ивейцарп через Берлін, здійснена наприкінці жовтня 1913 року. Одночасно з місісв Дорошенка робилися спроби зав'язати стосунки

з представниками Антанти на Балканах через посла в Софії

0,Е1удьгина, 3 другої половини листопада - через українського представника в Стокгольмі Б,Баженова,

Проте найбільв інтенсивні стосунки з представниками Антанти гетьманський уряд здійснввав через Ясси (місія І,Ко-ростовця), де протягом листопада відбувся ряд політичних нарад представників Франції, Великобританії, СПА в Румунії з представниками російського антибільшовицького руху. На нашу думку, умови, висунуті представниками Антанти Коростовцю, були головнов причиною прийняття гетьманом Маніфесту від 14 листопада про відбудову великої Росії 1 федерацію України з Росією, а також призначення ним нового уряду і активних кроків по налагодженню стосунків з керівниками російського антибільшовицького руху,

Представники опозиційного гетьману Українського Національного Союзу також прагнули встановити стосунки з державами Антанти та їх представниками в Яссах з метоп заручитися підтримко» в здійсненні актигетьманського повстання, Проте ідея незалежності України не одержала підтримки дипломатів

Антанти.) Крім того, на перзий план в цей період висувається питання про захист України від поиирения більиовизму на 11 територію.! Том/ союзники були зацікавлені в стабільній владі

1 віддавали перевагу гетьманському уряду« Розвиток подія наа спричинити до підтримки Антантою, хоча б тиичасово, місцевого антибільшовицького руху в Україні, тобто гетьманської влади« Проте перемога анткгетьманського повстання не дала можливості реалізувати контакти, які встановилися міх дипломатами України 1 держав Антанти і здійснввати їх на більш високому рівні* .

Розділ третій - французька інтервенція та II вплив на боротьбу за державність України (грудень 1918 - хвітень 1919 рр«)" - присвячений аналізу взаємовідносин міх військовим командуванням французьких інтервенційних сил на півдні Укра» іни і Директорією УНР, Автор намагається з'ясувати причини започатхуваннл переговорів французького командування з представниками Директорії, простежити хід переговорів, проаналізувати їх наслідки, з'ясувати значення французької інтервенції для боротьби за державність України,

План інтервенції передбачав орієнтації на внутрішні сили півдня Рас 11^ Виходячи з цілей інтервенції, tice силою, на яку розраховували французи, була Добровольча армія« Прийняття гетьманом ¡^Скоропадським lían і фе с ту про федерацій з Рас І -є» створювало підгрунтя для російсько-українського антибільшовицького блоку« Тож прихід до влади Директорії з гаслами незалежності України був сприйнятий французький урядом різко негативно«

Проте опанування Директорією мади в Україні, iynapsu-ності з керівництвом Добровольчої армії привернули увагу французького командування да УНР я* до «охіхвогв конпоненїу

- іа -

антибиыювицького біоку« Стосунки а Директории активізувалися після прибуття до Одеси командувача сопзними військами на півдні Росії генерала д'Ансельма та начадьника штаба полковника ірейденберга, Директорія направша до Одеси ряд місій дія переговори з французький командуванням про допомогу ЇЙ в боротьбі з більаовкками, одночасно намагаючись досягти визнання незалежності України«

Хід переговори виявив негативну позиціє іранці! щодо незиежності України« Лише пропозиція принципу "федерації знизу". добровільного, рівноправного союзу держав, 40 утворилися на руїнах колишньої Російської імперії, була підтримана французької! стороной« Ця федерація повинна бути здійснена ливе пісія ліквідації більповизму, а до того часу со-взники махи визнати незалехність України 1 надати їй необхідну . технічну 1 моральну підтримку«

Загалом переговори відбувахися повільно, під значним тиском французької сторони, кілька разів перериваїися« Врешті міх французьким військовим командуванням 1 Директоріє« буза досягнута угода на основі спільних дій проти більшовизму*

Дискусійно» е проблема соравхнього змісту і аутентичності тексту франко-украінеької угоди« На нашу думку, можна стверджувати про існування двох текстів угоди« Перший, датований 15 січня 1919 року, був сфабрикований більшовицько» розвідков дхя дискредитації Директорії перед Трудовим конгресом« Щодо другого тексту, датованого в різких джерелах ‘

21. 24, 26 івтого, 1 чи 8 березня, иохна стверджувати про його достовірність« Головний змістом угоди була французька допомога Україні в боротьбі з більоовиками« Допомога не обмежувалася військової! підтримко»« Вона, фактично, мала вили-

- 19 -

тися у встановлення протекторату іранції над Україно»,

Умови угоди виходили за межі повноважень французького командування в Одесі і вимагали згоди з боку уряду іранці І, Аналіз фактів свідчить, цо ця угода, хоча 1 була підготовлена, не була підписана. За телеграфний розяорядхенпяи з Парижа переговори з Директоріє») були перервані 1 зроблено вибір на користь продовження стосунків з Добровольчою арміє»,

У четвертому розділі - "Українське питання в політиці західних держав на Паризькій мирній конференції" - аналиу-аться підходи "великих держав" до української проблеми на цій конференції, розглядається діяльність української де»е-гації, досліджуиться причини поразки української національної справи на міжнародній арені в 1919 році.

Проблема Наддніпрянської України розглядалася конферен-ціев в контексті російського питання^ На початку роботи конференція обрала шлях мирного врегулювання російської проблеми, а саме скликання на Принцевих островах (Прінкіпо) конференції представників усіх державних одиниць колишньої Російської імперії« 3 другої половини лютого, після зриву цього плану, активізувалося обговорення політики "санітарного кордону" , Зранція наполягала на плані польсько-румунського бар'єру, чо передбачав спільний кордон між цими державами в Східній Галичині і Буковині, Українська делегація наполягала на вклвченні до "санітарного кордону" України як самостійної держави,

Переговори українських дипломатів з представниками держав Антанти в Парижі продеионструаав негативне ставлення "великих держав" до ідеї незалежності України та їх підтримку російського антибільиовицького руху, Для забезпечення його перемоги "великі держави" прагнули створити совз анти-

- 20 -

більвовицьккх сил 1 схиляли керівництво УНР відмовитися від курсу на самостійність І згодитися на федерацію з Росісв,

Лише з літа-осені 1919 року, коли виявилася невдача української дипломатії в Парихі. керівництво УНР почало активно аукати союзників серед територіально близьких дерхав, що мали підтримку Антанти, Проте протихехність орієнтації наддніпрянських і галицьких політиків спричинила розкол українського національного руху,

Найвища Рада мирної конференції приділила значну увагу східногадицькій проблемі в зв'язку з урегулюванням українсько-польського збройного конфлікту за володіння Східно» Галичино», Був створений ряд міжсоюзницьких комісій і місій, що займалися українсько-польським врегулюванням, іранці* наполягала на переправленні до Польці армії Галлера для II захисту від більшовицького наступу, а насправді, дія здобуття переваги на українському фронті, '

Керівні органи конференції в цілому негативно поставилися до використання армії Галлера на Українському фронті 1 засудили дії польського керівництва, що порушували авторитет мирної конференції, В зв'язку з цим обговорювалися пропозиції позбавити Польщу підтримки союзних дерхав, Проте ситуація, що склалася в Польці, конфлікт міх Сеймом 1 вірним союзникам прем'єром І,Падеревським, загроза революції в Польці спричинили поступки Найвищої Ради на II користь,

В другій половині червня керівні органи конференції ухвалили різення, що передбачало тимчасову польську військову • окупація І адміністрацію Східної Галичини з місцевою автономіє» для українського населення до проведення плебісциту, Це ріаення не означзло включення Східної Галичини до складу Польці і давало галицьким діячам мохливість 1 далі відстою-

- ZI -

вати свої права на незалежність від Польщі, цо еони і здій-снввали до 192.3 року, коди "великі держави" визнали східні кордони Польці 9 Східній Галичині«

Висновки, В результаті проведеного дослідження автор приЯоов до ряду висновків, основні положення яких виносяться на захист:

- Політика країн Антанти 1 CDA цодо державності України змінювалася в залежності від цілей союзники по Перш і Я світовій війні, а такої від політики українських урядів«

- Зперве робиться періодизація політики країн Антанти цодо Ухраіни:

В пзріаиіі період, з весни 1917 до січня 191В pp«, увага Антанти до України була викликана викллчно військовими інтересами союзників в за’язку з передбачуваним виходсч з війни Росії і необхідністю заміни П інший чинником дія збереження Східного фронту«

Другий період, з часу підписання Брест-Литовського миру до закінчення світової війни (іютиА-листопад 1918 р«), характеризується негативним ставленням до.України з боку союзних урядів, яка розглядалася ними як сателіт Німеччини« Jhoe після відмови гетьмана Скоропадського «vä незалежності України і налагодження ним стосунків з російськими антибільшовицькими силами намітилися позитивні зрушення в позиці! країн Антанти щодо Українсько! Держави«

В третій період, з листопада 1918 до квітня 1919 pp«, існував інтерес держав Антанти до України як до ланцвга в "санітарному кордоні* проти більоовизму«

Четвертий період, приблизно з квітня до кінця 1919 року, загалом характеризується відмовою країн Антанти від сприйняття УНР як важливого антибільоовицького чинника«

- Найбільш сприятливий дія України з точки аору міжнародного визнання був період кінця 1917 - початку 1918 рр,. коди були налагоджені офіційні відносини Зранції й Великобританії з УНР і призначені їх повноважні представники в України Військові обставини штовхали країни Антанти до визнання незалежності Української Народної Республіки, але цьому зашкодило підписання УНР Брест-Іитаського миру з Центральними державами,

- Загаюй держави Антанти і СІЗА негативно ставилися до ідеї незалежності України; з огляду на кінцеву мету - відновлення єдності Росії і практичні потреби боротьби з більшовизмом. вони могли підтримати незалежність України лише тимчасово, до закінчення боротьби з більшовизмом та за умов П входження до федерації з Росією.,

- Для здобуття зовнішньої підтримки український національний рух мав виявити своо життєздатність і внутрішні) силу, але він на той час не був досить зрілим. Через об'єктивні обставини та вагомі прорахунки у внутрішній політиці керівництво УНР виявилося нездатним забезпечити стабільну ситуацій в країні, Негативний вплив на становлення державності України иаіа надто велика надія українських урядів на зовнішні) допомогу, цо відволікала від проблем державного будівництва, зміцнення армії, консолідації внутрішніх сил в країні,

- Незважавчи на певну увагу до українського питання на Паризькій мирній конференції, воно не розглядалося ’великими державами" як самостійне, а лише в зв'язку з російської) проблемою і формуванням східних кордонів Польці,

- Поскількл метою союзників було створення блоку всіх антибільшовицьких сил, а українське керівництво зайняло без-

компромісну позицію по відстоюваний незалежності України, це було однією з суттєвих причин поразки уенерівської дипломатії на міжнародній арені в 1919 р,

• Загалом політика }ранці!, Великобританії. СПА щодо державності України виходила з національних інтересів кожної держави і зазнавала змін в залежності від цих Інтересів,

Основні положення та висновки дисертації знаНалп в і до -враження в талих публікаціях автора:

1, Позиція західних держав (CQA, Англії, іранці!) щодо державності України (листопад 1918 - квітень 1919 ро«у)//Пи-тання ново! та новітньо! Історії (збірник наукових статей), - ВипИОі - К,.1994, - 0,6 друк<арк4 Z, їм потрібні були сильні совзники, Українське питання на Паризькій мирній конференції 1919 року//Політкка І час, -1995, - Sil, - 0,6 друк,арк,

3, До питання про відновлення дипломатичних відносин між Ук-

раїнсько» Державою 1 Антантою (квітень-грудень 1918 р,) -Деп, в ДНТВ України, -.05,12,1995. МбЗО-Уи 95, - 1.0 друїцарк, •

4, До питання про переговори та угоду між Директорією УНР та французьким командуванням в Одесі (січень-березень 1919 р,)//йіхнародна науково-теоретична конференція "Одесі -200", Тези доповідей, - Одеса, 1994, - 0.2 друк,арк,

Городняя Н«Д« Політика стран Антанти и США в отношении к государственности Украины в 1917-1919 годах«

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07^00^02 - всеобщая история* Киевский университет ииени Тараса Шевченка^ Киев, 1995,

Зацищаетсл рукопись, которая содержит исследование по-іитики 5ранции. Великобритании, CS1A к государственности Украйни в годи украинской револяции« Анализируется причины заинтересованности зтих стран Украиной в годи Первой мировой войны и по ее окончании.,

Установдено, что в годи войны Украина рассматривалась Антантой как возможный союзник дія сохранения Восточного фронта, посіє войны - как антибольшевіоская сила, звено ’санитарного кордона" против большевизма., Союзники не поддержали независимость Украины, так как стремились восстановить территориальную целостность России« Украину они видели субгектои демократической российской федерации« Сделаны выводы о причинах того, почепу государственность Украины не была поддержана западными демократиями«

Coroinya H«D« Policy оГ Entente's Countries and the USA tosards Statehood of the Ukraine in I917-I9I94

The thesis la an application for the degree of candidate of history, speciality of 07.,03«02 - '.forld History., Kiev Taias Shevchenko University« Kiev, 1996«

The manuscript that Is going to be defended contains the examination of the policy of France, Great Britain and the USA towards statehood of Ukraine in the years of the Ukrainian revolution« The reasons of their Interest in Ukraine during the First 'Jorld Jar and after It have been 3tudled«

It is determined.that during the 'Лаг Ukraine »as observed by Entente as possible ally for maintaining of the Eastern front? after the 'Лаг - as the antlbolshevlk force and the link in "sanitary battler" against bolshevism., The allies opposed the Ukrainian independence because they aimed at restoring the. Russian territorial entity and sa* Ukraine as a subject of the Russian federation., The conclusions of nonsupporting of the Ukrainian statehood by western deaocracles vrere aade«

Клйчові слова: Антанта, США, політика, українська держава«