автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Пожарное дело на Правобережной Украине во второй половине XIX — начале XX веков.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Пожарное дело на Правобережной Украине во второй половине XIX — начале XX веков."

Ргв Ой

^ Ь' і;-; .

* *•* • • ^

Томіленко Андрій Григорович

УДК 628.74 (477.4) "18/19

ПОЖЕЖНА СПРАВА НА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX - ПОЧАТКУ XX ст.

07.00.0^— історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Донецьк - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Черкаському інженерно-технологічному інституті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Бушин Микола Іванович ректор Інституту соціального управління, економіки і права (м. Черкаси)

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук, професор, '

заслужений працівник освіти України Тригуб Петро Микитович

завідувач кафедри філософії та історії Миколаївської філії Національного університету “Киево-Могилянська академія”

- кандидат історичних наук, доцент .

Нікольський Володимир Миколайович доцент кафедри історії України Донецького державного університету

Провідна установа - Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України

Захист відбудеться . £УТ 2000 р. о годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 11.051.02 по захисту дисертацій в Донецьком> державному університеті

(83055, м. Донецьк, 55, вул. Університетська, 24, II уч. корп., ауд. 32)

З днеертаціею можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького державного університету (83055, м. Донецьк, 55, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий -/З , 04. 2000 р.

Вчений секретар , 1 ^—

спеціалізованої вченої ради О.В. Крапівін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Лктушіьнісіїїь теми. Соціально-економічний розвиток України залишається пріоритетним напрямком дослідження вітчизняної історіографії. В центрі уваги дослідників знаходяться проблеми, що відігравали важливу роль в економічній стабільності регіонів та держави в цілому, впливаючи на добробут населення. Пожежна безпека промислових об’єктів, освітніх та культурних закладів, помешкань громадян є одним із таких впливових чинників, що діють на економічний поступ держави.

Техногенна катастрофа XX ст. - аварія на Чорнобильській АЕС - ще раз засвідчила, що боротьба з пожежами має глобальний характер. Вона підтвердила важливу роль і місце пожежної охорони в життєдіяльності суспільства. Розвиток пожежної справи не може Не спиратися на багатовіковий досвід, і чим ефективніше проводиться боротьба з вогнем, тим глибше і повніше використовується цей досвід.

Проблема історичного розвитку пожежної справи на Правобережній Україні у другій половині XIX - початку XX ст. має важливе наукове значення, оскільки з її аналізом пов'язане дослідження таких кардинальних питань, як роль держави у підтримці пожежної безпеки, взаємодія пожежної охорони з владними структурами, населенням та громадськими організаціями, вплив стану пожежної безпеки населених пунктів та підприємств на соціально-економічний розвиток країни, добробут населення.

Важливим аспектом цієї проблематики є те, що окремі регіони України ще на рубежі XIX - XX ст. знаходилися далеко не на однаковому рівні соціально-економічного розвитку, а, отже, різнилися між собою за станом пожежної безпеки, ріішем організації пожежної справи, участю населення в розвитку пожежної охорони, фінансовим забезпеченням професійної пожежної охорони та добровільних пожежних формувань.

Значний інтерес для дослідження у цьому плані становить Південйо-Західний край з його особливостями, зумовленими специфікою історичного й соціально-економічного розвитку, побутом населення, традиціями будівництва й розміщення селянських дворів, специфікою національного складу населення.

Обрана тема актуальна і з точки зору розв’язання проблем, пов’язаних із реформуванням сучасної пожежної охорони України, функціонуванням професійних пожежних підрозділів в умовах дефіциту державного бюджету та розвитку ринкової інфраструктури.

Заслуговує на увагу й те, що тема дисертації фактично не висвітлена в наукових працях, не була предметом спеціального дослідження, хоча окремі аспекти її розглядалися в роботах діячів Імператорського російського пожежного товариства, земств, економістів та юристів в XIX - на початку XX ст.

Об’єктом дослідження є професійні та добровільні пожежні формування, органи міського самоврядування та земств, що опікувалися

пожежно-страховою справою й сприяли організації пожежної безпеки в населених пунктах Правобережної України.

Предметом наукового пошуку є стан пожежної справи в населених пунктах Правобережної України, вплив економічних та політичних криз на пожежну безпеку поселень, законодавче забезпечення пожежної охорони, функціонування пожежних підрозділів, протипожежна діяльність земських установ та органів міського самоврядування.

Територіальні межі та хронологічні рамки роботи. Пропоноване дослідження стосується Правобережної України (Південно-Західного краю), а саме: Київської, Волинської та Подільської губерній. Водночас, з метою більш повного висвітлення проблеми, дослідник залучав (для порівняльного аналізу) матеріал з розвитку пожежної справи й інших регіонів України.

Хронологічні рамки охоплюють період із 1850 р. (завершення першого етапу формування пожежної охорони на Правобережній Україні) до 1916 р. (остаточне оформлення законодавства Російської імперії в галузі пожежної безпеки та його пристосування до умов воєнного часу). Для більш комплексного вивчення питання (з огляду на мету дослідження) окреслені хронологічні рамки не виключали, однак, можливості ретроспективного обстеження подій. Зокрема, при аналізі законодавчого забезпечення розвитку пожежної справи на Правобережній Україні в пореформений період важливим є дослідження законодавчих актів першої половини XIX ст.

Мета дослідження. Виходячи з актуальності теми, спираючись на досягнення попередніх дослідників, а також враховуючи недостатній ступінь розробки проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії, дисертант на основі вивчення великої кількості першоджерел, документальних відомостей ставить перед собою мету всебічно дослідити розвиток пожежної справи на Правобережній Україні у другій половині XIX - на початку XX ст.

Для досягнення поставленої мети автор передбачає вирішити такі завдання роботи:

-на основі всебічного дослідження архівних документів, статистичних джерел проаналізувати стан пожежної безпеки населених пунктів Південно-Західного краю, вплив на нього соціально-економічних умов розвитку регіону, географічних та демографічних чинників, політичних подій у Російській імперії;

-з’ясувати причини виникнення пожеж та вплив на ці показники різноманітних факторів життєдіяльності суспільства;

-визначити рівень законодавчого забезпечення розвитку пожежної справи в Уіфаїні;

-проаналізувати вплив реформ 60-х - 70-х pp. XIX ст. на еволюцію пожежної охорони в Південно-Західному краї;

-простежити ступінь розвитку пожежної справи в міських та сільських населених пунктах регіону, його залежність від економічних факторів та рівня культури населення;

-дослідити функціонування професійних і добровільних пожежних формувань, їх кадровий склад, службу та побут пожежних, вплив їхньої

з

діяльності на покращання, стану пожежної безпеки поселень, взаємодію пожежних підрозділів з органами місцевої влади;

-висвітлити напрями діяльності земств та органів міського самоврядування в галузі пожежної безпеки, їх роль у протипожежному забезпеченні міст і сіл Правобережної України.

-дослідити роль держави та громадських установ у формуванні пожежної охорони на Правобережній Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Протягом останніх рокіи тематика дисертаційного дослідження увійшла до складу деяких вузівських наукових програм вищих навчальних закладів МВС України, однак, як засвідчують результати її більш поглибленого вивчення та практика, об’єктивно необхідним є опрацювання спеціальних навчальних курсів з історії пожежної справи в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі залучення великої кількості архівних матеріалів, більша частина яких вперше вводиться в науковий обіг, у вітчизняній історіографії зроблена спроба глибокого, комплексного вивчення розвитку пожежної справи на Правобережній Україні: простежено діяльність професійних та добровільних пожежних підрозділів, їхній кадровий склад, умови несення служби та побут пожежних; визначено основні напрямки протипожежної роботи земств та органів міського самоврядування. Вперше у вітчизняній історіографії здійснено аналіз реформи пожежної справи в Росії у 1860-1873 рр., висвітлено роль держави та громадських установ у формуванні пожежної охорони Правобережної України, досліджено стан пожежної безпеки та причини виникнення пожеж у краї.

Теоретична та практична значущість результатів дослідження визначається насамперед новизною і конструктивно-критичним аналізом поставлених проблем. їх розробка сприятиме подальшій роботі, спрямованій на реформування структур Державної пожежної охорони та Добровільного пожежного товариства України, підвищення ефективності роботи з кадрами Головного управління Державної пожежної охорони. Результати дослідження можуть використовуватися при роботі Державного пожежного нагляду з населенням щодо профілактики пожеж. Вони сприятимуть більш ефективній діяльності Пожежно-технічних центрів України та можуть бути широко використані в роботі Дружин юних пожежних.

Висновки дослідження мають застосування не тільки у практичній діяльності пожежної охорони, а й при викладанні навчальних курсів “Пожежна тактика”, “Пожежна профілактика”, “Протипожежне водопостачання”, “Пожежна техніка” та інших дисциплін у спеціальних навчальних закладах системи МВС України, в курсі “Безпека життєдіяльності” вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки та при викладанні предмету “Охорона життя і здоров’я учнів” у загальноосвітніх школах.

Апробація результатів дисертації. Матеріали, представлені у дисертації, були репрезентовані у доповідях на спеціалізованій науково-

практичній конференції “Пожежна безпека - 97” (Київ, 1997), V міжнародній конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1998), Всеукраїнському симпозіумі “Українська державна ідея: історія та сучасність” (Черкаси, 1998),

IV міжнародній науково-практичній конференції “Пожежна безпека - 99” (Черкаси, 1999), міжнародному симпозіумі “Профсоюзы и проблемы местного самоуправления” (Уфа, 1999), а також частково використані автором при підготовці лекцій з історії пожежної охорони України, що викладалися в Черкаському інституті пожежної безпеки в рамках курсу історії України. Дисертація пройшла обговорення на засіданнях кафедри суспільних дисциплін і права Черкаського інженерно-технологічного інституту і кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін Черкаського інституту пожежної безпеки.

Структурно дисертація складається із вступу, основної частини (чотири розділи), висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків. Робота містить 207 сторінок тексту, 32 таблиці, додатки на 8 сторінках, список використаних джерел та літератури на 19 сторінках (262 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, наукову новизну одержаних результатів, визначено мету та завдання, предмет і об’єкт дослідження, його територіальні та хронологічні рамки, показано практичну значущість наукової проблеми.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” характеризується ступінь вивченості проблеми та комплекс неопублікованих архівних матеріалів і опублікованих джерел, використаних автором у дослідженні. Подається методологічна основа дисертації.

Першим грунтовним дослідженням за темою роботи стала монографія журналіста О. Чехова “Исторический очерк пожарного дела в России” 1. Його праця започаткувала вивчення проблеми розвитку пожежної справи в Росії до 90-х рр. XIX ст. О. Чехов узагальнив законодавчу базу в сфері діяльності пожежної охорони, дослідив становлення та функціонування професійних пожежних частин, розглянув проблему організації допомоги погорільцям.

На жаль, ні в цій роботі, ні в наступних дослідженнях інших авторів до середини XX ст. проблема розвитку пожежної справи на Правобережній Україні ке піднімалася. В основному розглядалися питання функціонування пожежної охорони або в цілому в імперії (О.Чехов, К.Томас, Д.Бородін 2), при цьому не приділялася увага вивченню цих питань у конкретних умовах

1 Чехов А.П. Исторический очерк пожарного дела в России. - СПб.: Тип. Р.Голике, 1892. - 204 с.

2 Томас К. К истории пожарного дела в России // Пожарное дело. - 1902. - Ла 18. - С. 281 - 282; БородинД-Н. Пожарное дело в царствование дома Романовых. - СПб.: Издательство ИРПО» 1913. - 159 с,

Південно-Західного краю, або ж, як в роботах Т.Турчиновича , Б/Токарського2,0.Преса \ В.Григор’єва \ М.Денисьєвського , О.Кутузова 6 досліджувалися лише окремі практичні аспекти теми (функціонування та обладнання добровільних пожежних товариств, пожежна тактика, організація служби міських пожежних команд, протипожежне водопостачання тощо). До того ж вищевказані проблеми вивчалися на фактичному матеріалі російських губерній, і, природно, дослідники не ставили за мету всебічно дослідити ці питання в окремих регіонах імперії в цілому і на Правобережній Україні зокрема.

Підсумовуючи аналіз літератури другої половини XIX - початку XX ст., треба зазначити, що лише окремі питання з обраної проблеми знайшли в них своє висвітлення. Здебільшого проаналізовані праці розкривають історію пожежної справи імперії на прикладі російських губерній, з яких фактично неможливо виокремити матеріали, що стосуються губерній Правобережної України. Водночас у них було визначено коло питань, актуальних для дослідження, які, однак, глибоко не вивчалися. Одна

3 причин такої ситуації полягала в недоступності архівних матеріалів, що залишалися в державних архівах ще не оформленими, та спрямованості історичної науки на більш загальні проблеми політичного, соціального, правового та економічного розвитку суспільства.

Слід зазначити, що і в часи розвитку радянської історичної науки окреслені питання виявилися маподослідженими. Автори робіт, які присвячувалися історії пожежної справи, у більшості випадків приділяли увагу діяльності пожежної охорони за часів радянської влади. Крім того, окремі проблеми розглядалися упереджено й заідеологізовано. Так, тривалий час домінував пбгляд на добровільні пожежні товариства, висловлений одним із організаторів радянської пожежної охорони О. Картишевим, що “добровольчество в цілому було агітаційною силою за самодержавний устрій, тому з організаціями, які мали таке минуле, пролетарським органам пожежної охорони було не по дорозі” 7. Аналогічним було й ставлення до товариств, які займалися протипожежним страхуванням. Зокрема, стосовно них ще у 1918 р. було заявлено, що вони були джерелом фінансування білогвардійських банд.

У 20 - 30-х рр. за даною тематикою була видана лише одна грунтовна праця Л. Шапіро “Пожарная охрана в прошлом и настоящем”, яка побачила світ у 1938 р.8. Вона знаходилася під впливом складних часів культу особи, а отже, мала в собі вади, відзначені дисертантом вище. До того ж еволюція

1 Турчинович T.M. Устройство и содержание фабрик и заводов в связи с мерами к достижению пожарной безопасности // Записки ИРТО. - СПб., 1894. - Вып. 3. - С. 1 - 32.

’Токарский Б. Электрическая сигнализация для вызова дружины на пожар //Пожарное дело. - 1902.-№32. -С. 508. .

’ Пресс АЛ. Общедоступное руководство для борьбы с огнем. - СПб., 1893. -182 с.

4 Григорьев В. Практическое руководство пожарного дела. - СПб., 1894. - 232 с.

1 Денисьевский М. Противопожарные меры. - СПб.: Тип. В. Демакова, 1891. - 33 с.

4 Кутузов А. Учреждение и оборудование добровольных пожарных обществ и дружин. - СПб., 1914.- 121 с.

’ Картышев А.Т. Наш взгляд на добровольцев // Пожарный. - 1924.-/6 І.-С. 16.

* Шапиро Л. Пожарная охрана в прошлом и настоящем. - М., 1938. - 163 с.

пожежної справи на Правобережній Україні не знайшла відображення на сторінках цієї роботи.

У 40-50 рр. не з’явилося жодного серйозного дослідження з проблеми. Лише згодом, у зв’язку з відзначенням 50-річного ювілею радянської пожежної охорони, у 60-х рр. вийшла низка праць, присвячених тематиці. Серед них слід виокремити найбільш повне видання, опубліковане авторським колективом під керівництвом М. А. Тарасова-Агалакова (1968 р.)

— “Пожарное дело в СССР” ’. Ця праця містила значний фактологічний матеріал іч питані, гасіння пожеж н Росії XIX - початку XX ст., історії розвитку пожежної техніки, заходів попередження пожеж тощо. У цей же період побачила світ і перша праця з історії пожежної охорони, присвячена одному із регіонів Правобережної України. Її автори, Г.Кучер та Л.Усатенко, ввели у науковий обіг з деяким аналізом певну кількість нового, у тому числі й архівного, матеріалу для з’ясування процесу розвитку пожежної охорони на Київщині2.

Поштовхом до подальшого вивчення історії пожежної охорони стали події квітня 1986 р., пов’язані з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, в ході яких мужність та самопожертва вогнеборців врятували людство від техногенної катастрофи світових масштабів. Аналізуючи ці сторінки історії, деякі автори зупинялися й на г'бнезисі пожежної охорони України. Серед них перш за все заслуговують на увагу наукові доробки І.Глєбової 3 та А.Семенюка4. '

В останній час тема історії пожежної охорони України викликала підвищений інтерес у дослідників. Цьому сприяло як проголошення незалежності і виокремлення пожежної охорони республіки в окремий структурний підрозділ МВС України, так і створення вищих навчальних закладів Управління Державної пожежної охорони - Харківського та Черкаського інститутів пожежної безпеки. І хоча праці на цю тематику, що з’явилиея впродовж 1996 - 1999 рр., не вивчали проблему еволюції пожежної справи на Правобережній Україні, проте вони мають велике значення для аналізу загальних проблем становища пожежних підрозділів України в другій половині XIX - початку XX ст.5.

Таким чином, обрана дисертантом тема дослідження дотепер не знайшла комплексного висвітлення як у вітчизняній, так і в зарубіжній історіографії, і розроблена в цілому фрагментарно. Поза полем зору фахівців

1 Голубев С.Г. и др. Пожарное дело в СССР / Под ред. Н.А. Тарасова-Агалакова. - М.: Строй из дат, 1968. -

306 с.

2 Кучер Г.« Усатенко Л. Покорители огня: из истории пожарной охраны Киевщины. - К.: Ред. издат. отд. МВД УССР* 1969. - 132 с. ил.

* Глебова И.Н. Испытание огнем- Очерк истории Харьковской ножарной охраны. - X.: Прапор, 1991. - 127 с.

4 Семенюк А.Й. Вогнеборці. - Луцьк: Волинський облі юл іграфвндав, 1990. - 160 с., 16 с. іл.

5 Смирнов Г.В. Историческая хроника пожарной охраны Луганска. - Луганск: “Лугань”, 1996. - 416 с;

Нехаев B.C., Серцов МЛ. Огнеборцы Запорожья: Очерки истории и деятельности пожарной охраны Запорожской области. - Запорожье, 1997. — 314 с; Полтанов O.I. та ін. Історія пожежної охорони Кіровоградщини: (1841 —1997). - Дн.: “Дніпропетровська книжкова друкарня**. 1998. - 255 с; Сумцов A.C. В борьбе с опієм: Записки харьковского пожарного. - X.: Прапор, 1998. - 208 с; Попович С. Пожежна охорона Львівщини: (1772 - 1939). - Львів: Світ, 1999. - 256 с. '

залишилося велике коло питань, а також багато джерел місцевого характеру. Вивчення та введення їх у науковий обіг дозволяє здійснити більш глибоке, комплексне дослідження розвитку пожежної справи в Південно-Західному краї в другій половині XIX - початку XX ст.

Джерельна база дисертації складається з опублікованих і архівних матеріалів. З огляду на те, що тема дисертації належить до малодосліджених у вітчизняній історії, автор прагнув до вивчення та використання великої кількості неопублікованих джерел. Уперше за проблематикою роботи вводяться в науковий обіг архівні документи Центрального державного історичного архіву України, а також матеріали державних архівів Черкаської, Вінницької та Хмельницької областей. У Центральному державному історичному архіві України у м. Києві опрацьовані такі фонди: Канцелярії Київського, Подільського, Волинського генерал-губернатора (ф.442); Управління Київського навчального округу (ф.707); Подільського губернського жандармського управління (ф.301); Південно-Західного районного охоронного відділу (ф.276); Київського охоронного відділу (ф.275); Київського жандармського поліцейського управління залізниць (ф.278); Канцелярії старшого фабричного інспектора Київської губернії (ф.574); Київського відділу Російського технічного товариства (ф.730); Волинського відділу Київського жандармського поліцейського управління залізниць (ф.91) та інші.

У державних обласних та міських архівах дисертант досліджував переважно фонди губернських та повітових земств, органів міського самоврядування. В Кам’янець-Подільському міському державному архіві вивчено фонди: Канцелярії Подільського губернатора (ф.228), Кам’янецької міської управи (ф.249), Подільського губернського у справах міст присутствія (ф.117), Летичівського городового магістрату (ф.28).

Документи, що містять матеріал про діяльність міських пожежних команд, організацію служби пожежних, залучалися з фондів Державного архіву Вінницької області. При написанні дисертаційної роботи проаналізовано фонди Вінницької міської управи (ф.230), повітового суду (ф.470), міської думи (ф.262), повітової земської управи (ф.255), Гайсинської міської управи (ф.286).

Необхідні відомості, якими автор користувався при аналізі проблем з організації пожежної справи в селах Правобережної України, впливу революційних подій 1905-1907 рр. на стан пожежної безпеки поселень регіону, зберігаються у Державному архіві Черкаської області. Серед них особливо важливими є фонди: Черкаської міської думи (ф.8), волосних пранліпь — Орлонсцького (ф.27), Тагаїїчаисі.кого (¿>.33), Корсупського (ф.18), Шсндсрівського (ф.19), Мойсенського (ф.477), Черкаської повітової землевпорядкувальної комісії (ф.754), Товариша прокурора по Чигиринській дільниці (ф.691).

Серед архівних матеріалів, використаних у дослідженні, можна зиділити декілька типів документів. Першу групу становлять звіти убернських канцелярій, губернаторів, правлінь добровільних пожежних

товариств, органів поліції у Канцелярію Київського, Подільського, Волинського генерал-губернатора про організацію пожежних підрозділів та пожежних обозів, надзвичайні випадки в губерніях Правобережної України тощо. На основі цієї групи документів дисертантом було зроблено аналіз матеріально-технічного забезпечення пожежних команд, їхнього кадрового складу, рівня фінансування пожежної охорони краю.

Важливий матеріал, який характеризує протипожежну діяльність органів місцевої влади, земств подають обов'язкові протипожежні постанови міських самоврядувань, земських управ, що становлять наступну групу джерел. Ці документи дають можливість дослідити роль місцевих органів влади у правовому забезпеченні пожежної охорони населених пунктів, промислових об’єктів, закладів освіти та культури.

Проблема організації боротьби з підпалами та протипожежного нагляду за дотриманням пожежних правил та будівельних норм аналізується на основі судових справ, які розглядалися місцевими установами судочинства.

Окрему групу джерел становлять статистичні відомості, дослідження яких надає можливість зробити висновки про стан пожежної безпеки населених пунктів Правобережної України, вивчити причини виникнення та збитковості пожеж.

Проблема ролі держави, центральних органів влади в організації пожежної справи на Правобережній Україні досліджена автором при використанні наказів та циркулярів Сенату, Міністерства внутрішніх справ, інших державних органів, які надходили до Канцелярії Київського, Подільського, Волинського генерал-губернатора та місцевих губернських канцелярій.

Питання організації та діяльності добровільних пожежних товариств та дружин досліджувалося автором при широкому залученні статутів та установчих документів добровільних пожежних формувань. Зокрема, списки членів пожежних товариств надають можливість зробити висновки про національний склад підрозділів добровільних вогнеборців.

Певну групу джерел складають доповіді та рапорти керівників пожежних підрозділів, посадових осіб поліцейської влади, представників органів місцевого самоврядування. Ця група документів дає можливість показати результати діяльності підрозділів пожежної охорони та проаналізувати проблему взаємодії керівництва протипожежних формувань з місцевою владою та населенням.

Основу опублікованої джерельної бази роботи склали такі матеріали: 1) законодавчі акти, циркуляри, постанови органів центральної державної влади та місцевого губернського керівництва; 2) матеріали періодики; 3) статистичні збірники; 4) доповіді губернських управ.

Теоретико-методологічна основа дисертації грунтується на реаліях історичного детермінізму. Дисертант керувався принципами системності, історизму, об’єктивності, комплексності, що дозволило викладати матеріал у послідовній і логічно завершеній формі та найбільш адекватно відображати

процеси історичної сутності. Дисертаційна робота побудована на загальнонаукових методах пізнання, із застосуванням науково-критичного аналізу джерел. Предмет дослідження зумовив використання проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, аналізу й синтезу, наукової індукції та описового методів, а також спеціальних методів -функціонального, статистичного і математичного. Поєднання означених принципів та методів дало можливість досліднику уникати суб’єктивних оцінок і залишатися на об’єктивно-науковій точці зору.

У другому розділі “Організація пожежної справи на Правобережній Україні в другій половині XIX - початку XX століть” вивчено пожежне законодавство Російської імперії та його регіональна специфіка на Правобережній Україні. На початку своєї діяльності професійна пожежна охорона України зіткнулася із занедбаним станом у галузі протипожежного законодавства. Хаотичне нагромадження наказів, положень, циркулярів, які накопичувалися в Росії ще з часів царя Олексія Михайловича, мало відповідало потребам часу. Нормативні документи досить „ часто дублювалися, зберігаючи в своїх застереженнях старі форми організації гасіння пожеж. Відсутність реального повноважного органу контролю за протипожежним розплануванням поселень створювала умови для хаотичної забудови міст та містечок дерев’яними будівлями, внаслідок чого у випадку пожежі населені пункти перетворювалися на згарища. Отже, створення ефективної системи протипожежного захисту насамперед вимагало впорядкування протипожежного законодавства.

Автором досліджено основні напрямки в розвитку законодавчої бази в галузі пожежної безпеки. Серед них: регламентування будівельних протипожежних норм, правове забезпечення організації пожежної справи в населених пунктах, формування застережних протипожежних заходів на підприємствах, залізницях, закладах освіти та культури; законодавча підтримка функціонування професійної та добровільної пожежної охорони, розвиток протипожежного страхування та допомога постраждалим від пожеж, адміністративна- та кримінальна відповідальність за порушення правил пожежної безпеки і підпали.

У розділі досліджено протипожежні постанови губернської влади та органів місцевого самоврядування. Визначено, що тривалий час правова база пожежної охорони певною мірою була недосконала та суперечлива. Багато законодавчих актів у галузі пожежної охорони часто суперечили один одному та нормативним документам, які регулювали інші сфери права.

Дисертантом проаналізовано стан пожежної безпеки в населених пунктах Південно-Західного краю, вплив на його показники географічного, демографічного, економічного, соціального та культурного факторів. Виявлено, що розвиток пожежної справи значною мірою залежав від обставин в становищі пожежної безпеки міст та сіл. На кількісний склад пожежних команд, чисельність добровільних пожежних формувань, характер протипожежної діяльності владних структур певним чином впливали кількість та збитковість пожеж. На підставі аналізу цих та інших важливих

чинників зроблено висновки про ефективність роботи місцевих органів влади з організації протипожежного захисту населених пунктів краю.

Зазначено, що серед губерній Правобережної України найбільша кількість пожеж виникала на Київщині, що було’ пов'язано з більшою кількістю населення, яке проживало на цій території. Хоча щорічно кількість пожеж у губерніях краю зростала, проте у порівнянні з 60-ми рр. XIX ст. на початку XX ст. цей показник у губерніях Південно-Західного краю зменшився в середньому на 10%, що було пов’язано, з одного боку, з бурхливим розвитком у пореформений період Півдня України та промислових регіонів Лівобережжя, де відсоток пожеж за цей же період навпаки зріс, а з іншого — з протипожежною діяльністю органів міського самоврядування та земств на Правобережній Україні.

Автором досліджено залежність кількості та збитковості пожеж у регіоні від соціально-політичних подій в державі. Зроблено порівняльну характеристику пожежної безпеки окремих губерній регіону, міських населених пунктів та сіл.

У третьому розділі “Розвиток пожежництва в Південно-Західному краї в пореформений період (1861-1916 рр.)” проаналізовано еволюцію професійної пожежної охорони в містах Правобережної України. Криза, що охопила Росію напередодні скасування кріпацтва, відбувалася не лише в аграрній, військовій, освітній сферах, але й водночас охоплювала пожежну справу.

Створені на початку XIX ст. професійні поліцейські пожежні підрозділи функціонували лише у губернських центрах та великих повітових містах. Недостатнє фінансування, повна підпорядкованість поліції, відсутність кваліфікованих кадрів, пожежних депо практично зводили нанівець діяльність пожежної охорони Південно-Західного краю. Особливо негативно така ситуація позначалася на організації пожежної справи в невеликих повітових містах. Автором детально проаналізовано кількісний склад пожежних підрозділів, рівень фінансування пожежної охорони, технічне забезпечення пожежних частин.

Складна ситуація в галузі пожежної безпеки населених пунктів України викликала потребу організаційної, кадрової, технічної перебудови професійної пожежної охорони, істотних змін у питанні фінансового забезпечення та необхідність поширення діяльності пожежних підрозділів на всі міста. У розділі досліджено основні етапи пожежної реформи 18601873 рр., вплив соціально-економічного розвитку регіону та окремих міст краю на функціонування професійних пожежних підрозділів. Проаналізовано роль органів центральної та місцевої влад у ефективній діяльності професійних пожежних команд.

Розглянуто' проблеми реорганізації поліцейських пожежних частин, формування та діяльності муніципальних пожежних підрозділів і громадських пожежних команд. Виявлено, що перехід у комплектуванні професійних пожежних частин на вільне наймання дав можливість, місцевій владі здійснювати відбір майбутніх вогнеборців. Це підвищило рівень

організованості пожежних команд. Авторитет пожежних значно зріс. Праця вогнеборця стала свідомим вибором людини. Автором аналізуються питання кадрового забезпечення пожежних частин, система навчання та підготовки вогнеборців, служба Та побут пожежних.

У розділі досліджено також особливості організації пожежної справи в селах регіону, функціонування системи пожежно-сторожової охорони, натуральної пожежної повинності та ефективність їх використання серед правобережного селянства.

Зазначено, що у справі оргаиічації протипожежного захисту поселень селяни перебували у більш складному становищі, ніж міське населення. Серед загальної кількості пожеж на Правобережній Україні в пореформений період 9/ю становили сільські пожежі. Велика частка пожеж та значних збитків від них у сільській місцевості була викликана не лише тими обставинами, що найчисленнішою верствою населення було селянство, але й тим, що порівняно з містами, де ще на початку XIX ст. розпочала свою діяльність професійна пожежна охорона, села краю і через 100 років в основній своїй масі залишалися беззахисними перед вогнем.

Через відсутність державної програми допомоги розвитку протипожежної справи в сільських населених пунктах, частка сіл із .відносно задовільним протипожежним станом у краї була незначною. Втім, упродовж другої половини XIX - початку XX ст. пожежна охорона села подолала певний рубіж у своєму розвитку: перейшла від натуральної пожежної повинності до створення добровільних пожежних дружин.

У дослідженні розглянуто діяльність сільських пожежних дружин та команд, виявлено проблеми, що впливали на їхнє функціонування. Дисертантом иростежепо дії центральних та регіональних органів влади з організації протипожежногр захисту сільських населених пунктів Правобережної України.'

У четвертому розділі “Роль регіональних громадських організацій у забезпеченні пожежної охорони” розглянуто питання становлення та діяльності добровільних пожежних товариств. Неспроможність владних структур організувати надійний захист від вогняної стихії в повітах та волостях, економічна слабкість та малочисельність професійних пожежних команд у містах, зростання кількості та збитковості пожеж викликали нагальну необхідність допомоги професійній пожежній охороні з боку громадськості. Важливим кроком на шляху вирішення цих проблем стало створення добровільних пожежних установ.

Перші добровільні пожежні товариства виникли в Україні у 1861 р. Організація добровільних пожежних формувань на Правобережній Україні набула масового характеру з 90-х рр. XIX ст. Автором вивчено функціональні обов’язки членів добровільних пожежних команд та дружин. Основним завданням добровільних пожежних товариств було гасіння пожеж, для чого організовувалися бойові підрозділи - команди та дружини. Виявлено, що на організованість, професійні якості та технічне оснащення добровільних пожежних команд у першу чергу впливали: фінансовий стан

населеного пункту, усвідомлення користі добровольців з боку населення та рівень сприяння розвитку добровільних товариств з боку місцевої влади. У роботі досліджено внесок добровільних пожежних товариств у підтримання протипожежної безпеки населених пунктів краю. Визначено роль Російського пожежного товариства в організації та координації дій добровільних пожежних формувань Правобережної України.

В дисертації вивчено національний та соціальний склад добровільних пожежних підрозділів регіону, питання фінансового • забезпечення добровільної пожежної охорони краю. Зроблено порівняльний аналіз професійної та добровільної пожежної охорони Південно-Західного краю. Зазначено, що, на відміну від професійних пожежних команд, де внаслідок низької заробітної плати існували проблеми кадрового забезпечення та якісної професійної підготовки пожежних, добровільні пожежні формування створили умови для притоку до товариств кваліфікованих добровольців, серед яких багато мали не лише середню технічну, але й вищу освіту. Це, у свою чергу, позитивно впливало на професійний рівень пожежних, підвищувало їхній авторитет.

Друга половина XIX ст. стала переломною в економічному, політичному та соціальному розвитку Російської імперії. Скасування кріпосного права і реформування військової, судової, освітньої галузей викликали важливі позитивні зміни в Росії. Серед реформ, які проводив уряд Олександра II, значний вплив на розвиток пожежної справи, особливо в сільській місцевості, мала земська реформа, започаткована в січні 1864 р.

До поширення на Правобережну Україну в 1905 р. спрощеного земського управління, його функції з протипожежної діяльності в сільській місцевості виконували розпорядчі комітети у справах земського господарства. Впродовж другої половини XIX ст. вони підготували правове, соціальне та економічне підгрунтя для діяльності у цій сфері земських організацій. Автором проаналізовано внесок земств у розбудову пожежної справи в краї. Досліджено основні напрямки протипожежної діяльності земських установ. Визначено роль земств у розвитку протипожежного страхування в правобережних селах України, поширенні вогнестійкого будівництва серед селян, у формуванні сільських пожежних обозів, розширенні протипожежного водопостачання, навчанні сільського населення протипожежним правилам.

У висновках сформульовано основні положення теми. На соціально-економічний розвиток Правобережної України другої половини XIX -початку XX ст. значною мірою впливав стан пожежної безпеки та рівень організованості пожежної справи. Лише одна велика пожежа могла однаковою мірою перетворити на жебрака як заможного селянина, так і удачливого підприємця. З іншого боку, пожежа залишалася вагомим аргументом у вирішенні багатьох соціальних, економічних та політичних конфліктів у суспільстві. ,

Розвиток пожежної справи на Правобережній Україні в зазначений період у міських та сільських населених пунктах проходив дуже повільно й

нерівномірно. Два важливих чинники, що загалом впливали на нього - рівень державного сприяння та самосвідомість і побутова культура населення впродовж тривалого часу залишалися недостатніми.

Провівши важливі реформи в 60-70 рр. XIX ст., уряд Росії фактично переклав проблему організації протипожежного захисту на громадськість. До початку XX ст. держава залишала за собою лише питання законодавчого забезпечення функціонування пожежної справи й нагляду за діяльністю професійних і добровільних пожежних підрозділів. Втім, єдиний правовий документ, який би визначав загальні, правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, так і не був створений. Водночас громадськість Правобережної України тривалий час залишалася заручником відсутності єдиного керівного органу в галузі пожежної безпеки як на державному, так і на місцевому рівнях.

Серед губерній Правобережної України впродовж усього досліджуваного періоду більш сприятлива ситуація з протипожежним захистом зберігалася в Подільській губернії. Відносно невелика залюдненість, певні традиції в будівництві (використання вогнестійких матеріалів), наявність значної кількості природних водоймищ сприяли формуванню на Поділлі дещо кращого стану пожежної безпеки порівняно з іншими регіонами краю.' Високий рівень втрат від пожеж у населених пунктах Київщини та Волині міг бути нейтралізований лише створенням ефективної системи вогнезахисту в складі професійних і добровільних пожежних команд та протипожежних органів місцевого самоврядування.

На створення такого протипожежного комплексу й була спрямована реформа пожежної справи, проведена в Росії впродовж 1860-1873 рр. Проте відсутність в достатньому обсязі державного фінансування протипожежних заходів, єдиного координаційного центру пожежної охорони, недосконалість законодавчої бази негативно позначилися на наслідках пожежної реформи аж до кінця XIX - початку XX ст. .

На ефективності функціонування пожежної охорони досліджуваного регіону позначалися: рівень технічного оснащення підрозділів, оптимальна чисельність та відповідне фінансування. Розв’язання зазначених проблем сприяло зменшенню людських та економічних втрат Правобережної України внаслідок пожеж. Мінімальні обсяги фінансування ставили підрозділи пожежної охорони краю на і за межу виживання. Подекуди в міських населених пунктах Правобережної України виділених коштів ледве вистачало на виплату грошового утримання пожежних, а в 50-80-х рр. XIX ст. були й випадки, коли пожежні команди числилися тільки на папері.

Між тим зменшити розмір втрат від пожеж можна було виключно завдяки пожежним підрозділам. Найкращг цю ситуацію розуміло місцеве керівництво Київської губернії. Могутніший, порівняно з іншими губерніями, економічний потенціал цього регіону, наявність головного центру генерал-губернаторства сприяли формуванню відносно чисельнішої, краще озброєної професійної та добровіїьної пожежної охорони. Завдяки

цьому на Київщині було зменшено спустошливість пожеж майже в 3 рази т, розмір втрат від них у 1,5 рази.

На кінець XIX ст. у містах Правобережної України була створені система професійної організації гасіння пожеж, у якій одночасн* співіснували вільнонаймані частини, що підпорядковувалися поліції муніципальні пожежні підрозділи під управлінням міського самоврядуванні та іромадські пожежні команди. Професійні пожежні підрозділи сталі серйозною перепоною на шляху поширення вогняного лиха. Вони не лише брали участь в ліквідації пожеж, але й активно протидіяли стихійним катастрофам (паводкам, зсувам грунту тощо). Загалом же, впродовж 18601909 рр. у містах Правобережної України більш ніж у 2 рази була зменшена спустошливість пожеж та на 13% знижена кількість повністю знищених пожежею дворів.

Найбільш незахищенюш у протипожежному відношенні на Правобережній Україні залишалися села, в яких виникало до 90% всіх пожеж. Навіть на початку XX ст. 3/4 поселень краю виявлялися беззахисними перед вогняною стихіє.о. Сільські громади через скрутне фінансове становище не могли утримувати не лише штат постійно діючих пожежних формувань, але й іноді пожежні обози з протипожежним інвентарем. До 90-х рр. XIX ст. сільські добровільні пожежні дружини існували в краї виключно при поміщицьких економіях та чеських і німецьких колоніях. Тільки діяльність розпорядчіх комітетів у справах земського господарства та запровадження на початку XX ст. земсокого управління надали змогу кардинально зрушити з місця цю проблему Земства Правобережної України налагодили постачання сільським громадам пожежного інвентарю та надавали матеріальну й організаційну підтримку сільським пожежним дружинам. Завдяки обов’язковому земсьюму протипожежному страхуванню на початку XX ст. у середньому понад 4<4)0 сімей погорільців щорічно могли отримувати допомогу.

Саме завдяки земським установам у селах краю почало поширюватися вогнестійке будівництво; розпочалося розселення поселень, що мали найбільш високу скупченість дворів; полащилася система протипожежного водопостачання тощо. Земські -южежн >страхові відділи стали єдиними в сільській місцевості центрами протипожежної пропаганди, яка була одним із найважливіших напрямків попередження пожеж, випадків загибелі людей на них, популяризації діяльності доброзіньних пожежних формувань.

Важливу роль у зміцненні пожежної охорони сільських населених пунктів Правобережної України вдігравала тісна взаємодія земських органів з міськими добровільними пске%ннми товариствами. Близько 90% добровільних товариств та команд виїздили на ліквідацію сільських пожеж. Водночас більшість земств регіояу фінансово підтримували міських добровольців. Діяльність добровілі них т жежних організацій у забезпеченні протипожежним захистом населених пунктів була важливим чинником сприяння професійній пожежній ох:>роні, шляхом залучення широких верств населення до активної боротьби з гожсжгми. Однак, лише спільні зусилля

держави, органів місцевого самоврядування, пожежних підрозділів, громадськості краю на початку XX ст. частково ліквідували загрозу повного зубожіння населення від вогняного лиха та сформували ефективну систему вогнезахисту, що постала на заваді поширенню негативних наслідків пожеж.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Томіленко А.Г. Діяльність професійних пожежних підрозділів на

Правобережній Україні у другій половині XIX - на початку XX ст. // Укр. ¡ст. журн. - 1999. — № 4. — С. 89-97 (1 друк. арк.).

2. Томіленко А.Г. Правова основа діяльності в галузі пожежної безпеки на Правобережній Україні у другій половині XIX - .на початку XX ст. // Вісник Черкаського університету. Серія: історичні науки. - Вип. 12. -Черкаси, 1999. - С. 54-63 (1 друк. арк.).

3. Томіленко А.Г. Діяльність добровільних пожежних товариств на

Правобережній Україні (друга половина XIX - початок XX ст.) // Національний університет “Києво-Могилянська Академія”. Миколаївська філія. - Наукові праці. - Т. 5. Історичні науки. - Миколаїв, 2000. - С. 3942 (0,4 друк. арк.).

4. Томіленко А.Г. Пожежна справа в Україні у другій половині XIX сторіччя // Історія України. - 1999. - № 33. - С. 10-11 (0,7 друк. арк.).

5. Томіленко А.Г. Формування професійної культури курсантів під час

вивчення курсу історії України (на прикладі навчального закладу

Упрашіішія Державної пожежної охорони) // Проблеми осиіти. - К.:13МІ 1,

1998. - Вип. 9. - С. 126-129 (0,4 друк. арк.).

6. Томіленко А.Г. Організація пожежної справи в селах України XIX століття // Пожежна безпека. - 1997. -№ 5. - С. 60-61 (0,4 друк. арк.).

7. Томіленко А.Г. Пожежна безпека в житті суспільства дореволюційної

України // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. V міжнародна конференція. Збірник наукових праць. - Дн.: Арт-Прес, 1998. - Т. 1. - Ч. II. - С. 84-90 (0,4 друк, арк.). -

8. Томіленко А.Г. Становлення та діяльність добровільних пожежних товариств на Правобережній Україні у дореволюційний період // Пожежна безпека. Науковий збірник. — Черкаси, 1999. — Ч. II. - С. 8-10 (0,2 друк, арк.).

9. Томіленко А.Г. Проблема підпалів у дореволюційній Україні та розвиток законодавства у цій галузі // Науковий збірник. - Черкаси: Ч1ПБ МВС України, 1998.-ВИП. І.-Кн. 1.-С. 90-97(0,6друк.арк.).

10.Томиленко А.Г. Пожарное дело в селах Правобережной Украины в пореформенный период // Профсоюзы и проблемы местного самоуправления: научные статьи международного симпозиума. - Уфа,

1999.-С. 111 (0,1 друк. арк.).

П.Томіленко А.Г. Правове забезпечення та організація пожежної охорони в дореволюційній Україні // Пожежна безпека: Матеріали III науково-практичної конференції. — К.: УкрНДІПБ МВС України, 1997. - С. 80-81 (0,2 друк. арк.). '

АНОТАЦІЇ

Томіленко А.Г. Пожежна справа на Правобережній Україні в другій половині XIX - початку XX століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. - історія України. - Донецький державний університет, Донецьк, 2000.

Дисертацію присвячено питанням організації та розвитку пожежної справи на Правобережній Україні в другій половині XIX - початку XX ст. Досліджено стан пожежної безпеки населених пунктів регіону, пожежне законодавство пореформеного періоду. Проаналізовано діяльність професійної пожежної охорони. Вперше у вітчизняній історіографії розглянуто основні етапи пожежної реформи 1860-1873 рр. Визначено роль громадських організацій у розвитку пожежної справи в краї. Основні результати праці знайшли впровадження у вигляді лекцій та методичних матеріалів до проведення семінарських занять у навчальному процесі Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МВС України при вивченні дисциплін: “Історія України” та “Основи конституційного права України”. .

Ключові слова: пожежна справа, пожежна безпека, пожежна охорона, пожежний, брандмейстер, протипожежна діяльність, добровільне пожежне товариство, пожежна команда.

Томиленко А.Г. Пожарное дело на Правобережной Украине во второй половине XIX — начале XX веков. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. - история Украины. - Донецкий государственный университет, Донецк, 2000.

В диссертации комплексно исследованы и проанализированы, на основе значительного количества архивных источников, вопросы организации и развития пожарного дела на Правобережной Украине во второй половине XIX — начале XX веков. Определен уровень научнотеоретической разработки вопросов развития пожарного дела в ЮгоЗападном крае в Российской империи на протяжении XIX - начала XX веков, а также советской и украинской историографией.

Автором исследовано состояние пожарной безопасности населенных пунктов региона, влияние на его показатели географического, демографического, экономического, социального и культурного факторов.

Рассмотрена зависимость количества и убыточности пожаров в крае от социально-политических событий в государстве. Сделана сравнительная характеристика пожарной безопасности отдельных губерний Правобережной Украины, городских населенных пунктов и сел.

Освещены вопросы пожарного законодательства Российской империи пореформенного периода и его региональная специфика в Юго-Западном крае. Отмечено, что длительное время законодательная база в области пожарной охраны в определенной степени была несовершенной и противоречивой. Значительное количество нормативных документов противоречило друг другу и законодательным актам, которые регулировали иные сферы права. В работе определена роль центральных и местных органов власти в создании правовой базы для функционирования и деятельности противопожарных формирований.

Проанализирована деятельность профессиональной пожарной охраны, ее численный состав в ^бернских и уездных городах Правобережной Украины, финансовое и техническое обеспечение. Исследована зависимость уровня обеспечения и технического развития пожарных команд от экономического благосостояния городов региона. Рассмотрены проблемы реорганизации полицейских пожарных частей, формирования и деятельности муниципальных пожарных подразделений и общественных команд. Автором анализируются вопросы комплектования и кадрового обеспечения пожарных частей, системы обучения и подготовки огнеборцев, службы и быта пожарных.

Впервые в украинской историографии рассмотрены основные этапы пожарной реформы 1860-1873 гг. В работе исследованы особенности организации пожарного дела в сельских населенных пунктах региона, функционирование системы пожарно-сторожевой охраны, натуральной пожарной повинности и эффективность их использования среди правобережного крестьянства. Прослежена деятельность сельских пожарных пружин, действия центральных и региональных властей по организации тротивопожарной защиты сельских населенных пунктов края. Определена )Оль общественных организаций в развитии пожарной охраны 1равобережной Украины.'

Неспособность властных структур организовать надежную защиту от тихии огня в уездах и волостях, экономическая слабость и малочисленность [рофессиональных пожарных команд в городах, рост количества и быточности пожаров в 50-60 гг. XIX века вызвали настоятельную еобходимость в организации помощи профессиональной пожарной охране о стороны общественности. Важным шагом на пути решения этой проблемы ыло образование добровольных пожарных формирований. Автором роанализирована деятельность добровольных пожарных обществ и дружин, [сследована роль Российского пожарного общества в деле организации и эординации действий добровольных пожарных обществ и дружин региона, пределен национальный и социальный состав добровольных пожарных ^разделений края.

Рассмотрены основные направления противопожарной деятельности земских учреждений. Проанализирован вклад земств Юго-Западного края в развитие противопожарного .страхования, распространение огнестойкого строительства среди крестьян, в формирование сельских пожарных обозов, расширение противопожарного водоснабжения, обучение сельского населения правилам пожарной безопасности. Определены формы и методы работы общественных противопожарных организаций.

Основные результаты исследования нашли применение в виде лекций и методических материалов к проведению семинарских занятий в учебном процессе Черкасского института пожарной безопасности им. Героев Чернобыля МВД Украины при изучении дисциплин: “История Украины” и “Основы конституционного права Украины”.

Ключевые слова: пожарное дело, пожарная безопасность, пожарная охрана, пожарный, брандмейстер, противопожарная деятельность, добровольное пожарное общество, пожарная команда.

Tomilenko A.G. The Fire manship in the Right Bank Ukraine on the second half of the XIX - XX centuries. - Manuscript.

The thesis for Candidate’s degree of Science (History), on speciality

07.00.01. — History of Ukraine. — Donetsk State University, 2000.

This dissertation is devoted to issues of the organization and development of firework in the Right Bank Ukraine on the second half of the XIX centuries. The state of fire safety of the towns and villages of the region was investigated (fire legislation) in the period after reforms. The activities of the professional fire protection were analyzed. For the first time in the Ukrainian historiography the main stages of the fire reform I860 - 1873 were examined. The part of the state organization in the development of fire-affair in the country was determined. The main results of this work have been applied in the form of lectures and methodical materials for carrying out seminar lessons in the studding process of Cherkassy institute of Fire Safety named after the trellis of Chernobyl the ministry of Internal Affairs of Ukraine while learning the subjects: “The History of Ukraine” and “The Backgrounds of Constitutional Rights of Ukraine.”

Key words: fire affair, fire Safety, fire protection, fire fighter, chief of fire department, volunteer fire society, fire-team.