автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.19
диссертация на тему: Прагматика эмотивного текста (психосемантическое экспериментальное исследование).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Прагматика эмотивного текста (психосемантическое экспериментальное исследование)."

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

г

Р - ЛІТВІНЧУК ІРИНА МИКОЛАЇВНА

* О

УДК 81.234

ПРАГМАТИКА ЕМОТИВНОГО ТЕКСТУ (ПСИХОСЕМАНТИЧНЕ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Спеціальність 10.02.lJ* - загальне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КИЇВ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі методики викладання філологічних дисциплін Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського.

Науковий керівник

Офіційні опоненти:

кандидат філологічних наук, доцент,

ЯЩЕНКО ТЕТЯНА АНТОНІВНА, завідув кафедри методики викладання філологічні дисциплін Таврійського національно університету імені В.І.Вернадського.

доктор філологічних наук, професс МУСІЄНКО ВАЛЕНТИНА ПАВЛІВН завідувач кафедри російської мови Черкасько державного університету;

кандидат філологічних наук,

САВРАНЧУК КСЕНІЯ ФЕДОРІВНА, доцеї кафедри загального та українського мовозна ства Київського державного лінгвістично університету.

Львівський національний університет, кафеді загального мовознавства.

Захист відбудеться « у>/4'£/У/7А4>42000 року о годині на засідаь

спеціалізованої вченої ради в Київському національному університеті ім. Таре Шевченка за адресою: м.Київ, вул.Володимірська, 64.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Київське національного університету ім. Тараса Шевченка.

Автореферат розісланий « '/(з » ^ОВ/ _________________2000 р.

Провідна установа:

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Шахова Л.І.

Автор висловлює вдячність доктору біологічних наук, професору, завідув; кафедри фізіології людини і тварин і біофізики Таврійського національні університету ім. В.І.Вернадського В.Г.Сидякіну, а також всьому колекті кафедри за допомогу в проведенні експерименту. _

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дисертаційна робота виконана в дусі антропоцентрич-ного підходу до явищ мови і мовлення, в основі якого лежать концептуальні моделі діяльності Л.С.Виготського, П.Я.Гальперіна, О.М.Леонтьева, А.Р.Лурії, перенесені на процеси сприйняття і породження мовлення, і принципи комунікативно орієнтованої граматики Ю.Д.Апресяна, Н.Д.Арутюнової, М.А.Золотової,

О.В.Падучевої та ін. Філософською базою дослідження є інтерпретаційна концепція свідомості, яка ставить своїм завданням відновлення еволюції свідомості, динаміки переживання значення.

Емоційна сфера людини як одна з пріоритетних проблем антропології, є об'єктом вивчення психології, лінгвістики, філософії. Однак не існує робіт, орієнтованих на багатоаспектне вивчення такого багатобічного явища, як емотивність, що являє собою результат інтелектуальної інтерпретації емоційності, що транслюється в мові і мовленні.

На сучасному етапі вже неможливо вивчати електрофізіологічні, вегетативні, поведінкові і подібні вияви емоційного реагування, розглядаючи емоцію як цілісний феномен вищої нервової діяльності без урахування складної, багатокомпонентної внутрішньої організації емоційних станів і їх зовнішніх виявів на вербальному і невербальному поведінковому рівнях. Уявляється, що єдність і співпраця лінгвістичного, психофізіологічного і етологічного методів вивчення емотивності повинно засновуватися на семіотичному, а також феноменологічному підході, що обґрунтовує можливість інтегрування окремих наук про людину. Важливо виявити характер взаємозв'язку основних антропометричних характеристик емотивності, коли емоційна складова включається в психофізіологічне регулювання мовлення і цілісної поведінки, а мовні параметри синтаксичного рівня відіграють важливу роль в об’єктивації особистісних переваг.

У сучасній антропології найважливішою проблемою є моделювання процесу сприйняття тексту, оскільки цей процес має величезне значення в багатьох сферах соціального життя, пов’язаних із рішенням завдань регуляції поведінки мовної особистості. Загальновідомі дослідження сприйняття мови в аспектах: а) ефективність сприйняття письмових і усних текстів залежно від соціально-психологічних характеристик реципієнтів (Н.В.Вітт, В.Н.Грідін, Е.Л.Носенко,

A.М.Шахнарович); б) особливостей сприйняття тексту в плані його смислових, стилістичних, композиційно-логічних, лексико-граматичних і синтаксичних характеристик (Е.З.Азнаурова, А.Г.Болотов, І.В.Бидіна, А.Вежбіцка, В.А.Маслова,

B.І.Шаховський). Однак немає відомостей про факти застосування психоетофі-зіолінгвистичного комплексного підходу до експериментального вивчення процесів сприйняття такого типу текстів, як емотивні. Емотивним, в нашому розумінні, можна вважати такий текст, що має за основні структурно-семантичні компоненти конструкти з емотивною семантикою (емотивні синтаксичні конструкції - ЕК), володіє певною емоційно-смисловою домінантою і емоціогенною прагматикою.

Вивчення прагматики емотивного тексту (ЕТ), що яскраво і змістовно відображає психічну реальність, найбільш доцільно провести в рамках експерименту, оскільки, за свідченням фахівців у галузі когнітивної науки (Е.С.Кубрякова), саме

експериментальні дані подають наочну ілюстрацію принципу єдності афекту й інтелекту і демонструють вплив емоційного тону на процеси категоризації.

Дана робота відображає різні аспекти-тенденції сучасної теорії мовленнєвої діяльності: по-перше, комунікативно-прагматичний, оскільки стосується проблеми сприйняття мовної/мовленнєвої емотивної інформації і її інтерпретації; подруге, когнітивний, оскільки перцептивний процес розглядається нами крізь призму індивідуальної і загальної соціальної моделі світу; нарешті, герменевтич-ний, оскільки тлумачення результатів експерименту спрямоване на вивчення розуміння, усвідомленого відображення і вибору конкретною мовленнєвою особистістю як окремих конструктів ЕТ, так і формування його генералізованої семантики в процесах сприйняття і продуціювання мовлення. Психосемантичний підхід до інтерпретації будови і функціонування індивідуальної системи значень, відображеної в способах морфолого-синтаксичної категоризації конструктів емотивного синтаксису, зокрема ЕК, дає змогу науково інтерпретувати зв'язок емоційної структури свідомості з конкретними мовними структурами, способами їх реалізації і модифікації в мовній діяльності, а також характер ситуативної зумовленості даного процесу, оскільки ігнорування комунікативної функції розглядається в рамках сучасної психолінгвистичної теорії як явний упущення.

Конституціональні характеристики емотивного тексту в комунікативно-когнітивному аспекті - об'єкт дослідження. Предметом є прагматика емотивного тексту і емотивних синтаксичних конструкцій як його композитивів в психосе-мантичному аспекті.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана з урахуванням основних положень Національної програми “Освіта (Україна XXI сторіччя)", а також в контексті концептуальних напрямів гуманітарної освіти в Україні. Дослідження проводилося в руслі кафедральної теми “Реалізація принципу комунікативності в методиці викладання філологічних дисциплін" відповідно до плану науково-дослідної роботи.

Мета дисертаційної роботи - дослідити прагматику емотивного тексту в психосемантичному аспекті на основі психоетолінгвістичного експерименту. Основними завданнями дисертаційного дослідження були такі.

1. Виділити психосемангичне дистинктивне значення емотивних синтаксичних конструкцій (ЕК) - композитивів ЕТ - відповідно до теорії фундаментальних емоцій як психологічного базису емотивності.

2. Подати типологію емотивних текстів (ЕТ) на основі виділення емоційно-семантичної домінанти теми, що виражається за допомогою емотивних синтаксичних конструкцій певного типу як базових композитивів ЕТ.

3. На основі експериментального дослідження виявити, чи співвідноситься домінантне вживання в спонтанному мовленні випробуваних ЕК різних типів з певними емотивними типовими ситуаціями і відповідно - з комунікативними регістрами мови, зонами емотивності.

4. З'ясувати можливість існування взаємозв'язку між психофізіологічними характеристиками індивіда і пріоритетним вживанням у його мовленні ЕК того або іншого типу, тобто чи відбиваються у виборі предикатів різної категоріально-морфологічної наповненості психологічні інгенції автора висловлювання.

з

5. Верифіціювати, прослуховування ЕТ якого типу впливає найбільшим чином на мовленнєву продукцію і психофізіологічну активацію реципієнтів.

6. З'ясувати можливість перлокутивних відмінностей у сприйнятті ЕТ, побудованих як діалогічний і монологічний дискурси.

7. Виділити загальні методологічні підстави для комплексного аналізу вербального та невербального пластів емотивного метатексту і визначити характер кореляції між специфічними рисами емотивного синтаксису мовлення індивіда і особливостями його невербальної поведінки

Новизну дисертації можна визначити в таких рисах.

1. Уперше в рамках наукового експерименту здійснюється застосування багатобічного комплексного підходу до явищ сприйняття тексту, зокрема емотивного, тобто залучення даних лінгвістики, психофізіології, етології на єдиній концептуальної базі.

2. Абсолютно оригінальною, такою, що не має аналогів у сучасній психолінгвістиці, є процедура проведення психоетолінгвістичного експерименту.

3. Уперше представлена концептуальна психосемантична база розмежування синтактико-морфологічних типів ЕК відповідно до диференціальної теорії емоцій. Запропоновано оригінальну типологію емотивних текстів, засновану на категорі-ально-психосемантичних ознаках домінантних в конкретних ЕТ їх структурних компонентів - ЕК.

4. Експериментальним шляхом виявлено закономірності прагматичного ефекту різних типів ЕТ. Виділені мовленнєво-мисленнєві групи випробуваних за критерієм розмежування різних стратегій і тактик емотивного предиціювання.

5. Уперше виявлені можливості перенесення принципів лінгвістичного аналізу на матеріал невербальної поведінки в рамках емотивного дискурсу, а також запропоновані методики для аналізу емотивного метатексту як продукту "подвійного кодування".

6. Уперше у вітчизняній психолінгвістиці розкривається виявлена за допомогою психоетолінгвістичного експерименту комплексна обумовленість мовленнєвих (вербальних і невербальних) та психофізіологічних корелятів емотивного значення особистісно опосередкованим виборчим реагуванням.

Методи дослідження диктуються складністю як об'єкта, так і предмета дослідження, тобто неможливістю однозначної інтерпретації фактів розмовного емотивного дискурсу в рамках однієї наукової дисципліни. Багатоплановість і ба-гатоаспектність феномена емотивного тексту як об'єкта дослідження зумовили залучення методів, що традиційно використовуються в різних галузях антропології, але в даному дослідженні застосовуються в комплексі. Так, використовувалися власне лінгвістичні методи: формально-семантичний (дескриптивний і дистрибутивний, предметно-ситуативний, трансформаційний, генеративний види аналізу) і функціональний (комунікативний підхід та референціально-рольовий аналіз), концептуальний і метод структурно-параметричного аналізу. Психосемантичний аналіз дав змогу розглянути феномен емотивності в його різнобічності. Також проводилося спостереження за невербальною поведінкою випробуваних у плані виділення її емоційних паттернів із подальшою формалізацією та семантичною інтерпретаціею на базі статистичної обробки даних (дистрибутивний, кореляцій-

ний, факторний аналіз).

Із комплексних психолінгвістичних методів обрано психолінгвістичний експеримент і, зокрема, методику лінгвістичного інтерв'ю, метод моделювання, таксономічний метод аналізу емотивних предикатів як конструктів емотивного синтаксису, метод наскрізного аналізу тексту, метод виділення типової ситуації, метод лінгвістичної інтроспекції. Психосемантичний аналіз дав змогу розглянути феномен емотивності в його різнобічності.

Наукова достовірність отриманих результатів забезпечується високим рівнем науково-технічного забезпечення при проведенні експериментального дослідження, базою якого послужила спеціалізована лабораторія фізіології людини і тварин та біофізики ТНУ. Широка вибірка учасників експерименту (58 випробуваних), а також великий фактологічний матеріал (585 текстів усного мовлення з середнім обсягом кожного 3000 др. знаків) дають змогу з великим ступенем достовірності верифіціювати початкову гіпотезу. Висока вапідність результатів дослідження обґрунтовується також застосуванням новітніх статистичних методів і комплексного психоетолінгв ¡стичного підходу до вивчення феномена емотивного тексту.

Матеріали дослідження мають теоретичне значення. Виділення психосе-мантичних концептів феномена емотивності синтаксичного рівня, що формують основи категорізаційного процесу в мовленнєво-мисленні, а також обґрунтування запропонованої типології емотивних текстів здатні зробити істотний внесок у розвиток загальної концепції емотивності. Результати дослідження виборчого реагування на ЕТ-стимули певних типів за допомогою ЕК з різним набором психо-семантичних складових можуть бути використані для уточнення питання про співвідношення в мові і мовленні категорій об'єктивного і суб'єктивного, змісту і форми, прихованого і явного, схожості і відмінності.

У практичному аспекті інтерпретовані результати комплексного теоретичного і експериментального дослідження можуть бути використані в курсі лекцій із загального мовознавства, стилістики, прикладної лінгвістики, семіотики і психології. Матеріали дослідження будуть корисні при розробці теорії лінгвопрагмати-ки в аспекті вивчення ролі інтенціональності свідомості у сприйнятті вербальної інформації.

Багатоаспектність висновків відкриває можливість їх використання з метою індивідуалізації процесів навчання і виховання, наприклад, у галузі розвитку сугестивної педагогіки, а також у сфері засобів масової інформації, проведенні рекламних і виборчих кампаній тощо.

Результати дослідження суттєво вплинуть на розв’язання цілого ряду завдань, спрямованих на оптимізацію міжособистісних стосунків. Особливе значення тут будуть мати усунення смислових, психологічних бар'єрів, зняття установок на деструктивні переживання за допомогою використання отриманих в ході експериментального дослідження відомостей про зв'язок семантики конструктів емотивного синтаксису, домінантних в мовленні суб'єкта, з його психофізіологічними інтенціями.

Дані комплексного психоетолінгвістичного дослідження можуть бути використані в клініці при діагностиці психічних розладів, пов'язаних з порушеннями

емоційно-вольової сфери. Використання інтерпретованих даних дослідження у вдосконаленні різних психотерапевтичних методик дозволить підвищити їх ефективність. Практичне значення роботи полягає також і у випробуванні ряду психолінгвістичних методик.

Особистий внесок здобувана. Дисертант опублікував 1 статтю в співавторстві з В.Г.Сидякіним та ін. Інші 11 публікацій (4 статті і 7 тез доповідей) підготовані самостійно. Експериментальне дослідження проводилося на базі спеціалізованої лабораторії кафедри фізіології людини і біофізики ТНУ, співробітники якої подавали дисертанту активну допомогу в проведенні експерименту. Пошук і відбір інформантів та стимульного матеріалу, організація експерименту, формування концептуально-методологічної бази дослідження, статистична обробка фактичних даних, наукова інтерпретація отриманих результатів здійснювалися здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Положення і результати дисертаційного дослідження відображені в доповідях на 8 міжрегіональних наукових конференціях, основними з яких є: Міжнародна конференція «Когнітивні процеси в мовній комунікації» (Ялта, 21-26 жовтня 1995 р.); Міжнародна конференція «Функціональна лінгвістика. Проблеми організації тексту» (Ялта, 11-15 жовтня 1996 р.); Міжнародна конференція «Актуальні проблеми сучасної філології» (Сімферополь, СДУ, 24 жовтня 1996 р.); Міжнародна конференція «Принципи і методи функціонального і семантичного опису мови» (Алушта, 11-15 жовтня 1997 р.); Міжнародна конференція «Нові напрями в методиці і технології викладання слов'янських мов» (Сімферополь, СДУ, 24-28 травня 1999 р.).

Результати дослідження були використані в лекційному курсі та при проведенні практичних занять із дисциплін «Комунікативні процеси в навчанні», «Основи психології і педагогіки» в Кримському економічному інституті Київського національного економічного університету.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в 12-ти наукових публікаціях, серед яких 5 статей (1 стаття в співавторстві з

В.Г.Сидякіним та ін.). Результати дослідження представлені також у матеріалах міжнародних конференцій сімома тезами. Загальний обсяг публікацій за темою дослідження перевищуе 2,5 вид.арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, використаної літератури, який містить 613 найменувань (427 російськомовних і 186 іншомовних джерел), а також 11 додатків. У зв'язку з великим обсягом дослідження, його багатостороннім характером, у додаток винесені докладний комплексний аналіз стимульних ЕТ, питальник експериментальних бесід, зразки протоколів дослідження, статистичні дані у вигляді таблиць, що відображають специфіку етапів інтерпретації результатів експерименту, а також графіки і діаграми. Загальний обсяг роботи - 370 сторінки (44 - займає список літератури і 138 - додатки).

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження і комплексний підхід до її вивчення, виявляються інтегративні поняття дослідження, дається опис ступеня вивченості теми, формулюється мета і завдання дослідження, визначаються теоретично-методологічні основи, наукова новизна, предмет і об'єкт, науково-практичне значення та структура роботи.

У першому розділі обгрунтовується комплексний підхід до дослідження прагматики емотивного тексту, розкривається лінгвофеноменологічне поняття прагматики, а також феноменології як філософської бази дисертації.

У другому розділі представлені процедура і методики експерименту, в якому брали участь 58 студентів ТНУ обох статей віком 18-22 років. Рідною мовою всіх інформантів була російська. Проведено 5 серій експерименту, в кожній з яких випробованим пропонувався для прослуховування один текст. Як стимульні пред'являлися емотивні тексти художніх творів з різним емотивним структурно-семантичним наповненням: експліцитно- та імпліцитно-позитивні, експліцитно-та імпліцитно негативні ЕТ, а також "фоновий" текст. Середній обсяг кожного стимульного тексту становив близько 4000 знаків. Кожна серія будувалася за такою схемою: 1 - психологічне тестування з метою визначення постійних (тип темпераменту) і ситуативних (активність, самопочуття, настрій, амбівалентність вибору) психологічних характеристик; 2 - бесіда за "сценарієм", спрямованим на з'ясування індивідуального емоційного модусу випробуваних відповідно до емотивного змісту конкретного стимульного ЕТ і реєстрація невербальної поведінки (запис вербальної продукції респондентів проводився на магнітну плівку BASF Ferro Standart за допомогою Mini Cassette Recorder RQ-L309, невербальної - за допомогою складання етограм каналами міміки, пози і жесту); 3 - запис фізіологічних показників під час прослуховування тексту; 4 - поточне психологічне тестування; 5 - бесіда за "сценарієм"-запитувачем, який верифікує прагматичний, ефект прослуханого тексту, та реєстрація невербальної поведінки. Отриманий експериментальний матеріал реєструвався і опрацьовувався на IBM PC/AT за допомогою оригінального програмного забезпечення "Polygraph". Перевірка розподілу на нормальність проводилася за допомогою критерію Колмогорова-Смирнова з використанням пакету "Statgraphics", кореляційний аналіз за допомогою пакету "Statistica 5.0".

Як стимульний матеріал використано композиційно стрункі й сюжетно завершені, цілісні ЕТ - уривки з класичних художніх творів російської літератури. При відборі стимульних ЕТ застосовано принципи структурно-лінгвістичного, психосемантичного і естетичного аналізу художнього тексту. Було виділено чотири типи ЕТ відповідно до емоційно-смислової та естетичної домінанти їх композиційно-тематичної побудови і переважання в їх структурі ЕК певного типу. Відповідно до принципу оцінного знаку трансльованої емотивної семантики, а також за способом її кодування стимульні ЕТ відповідно охарактеризовані як позитивно/негативно експліцитні (уривки з романів І.Ільфа і Є.Петрова «Дванадцять стільців» та «Злочин і кара» Ф.Достоєвського) і позитивно/негативно імпліцитні (текстові фрагменти з роману «Майстер і Маргарита» й повісті «Фатальні яйця» М.Булгакова). Докладний аналіз усіх стимульних текстів подано в додатку. Як

фоновий стимул був вибраний умовно нейтральний текст, що характеризується повною відсутністю емотивів як синтаксичного, так і лексичного рівнів. Вибір текстів здійснювався також виходячи з семантики основних естетичних категорій: комічне, трагічне, драматичне. Відмінність стимульних ЕТ полягала і в способі організації дискурсу. Імпліцитно-позитивні й негативні ЕТ організовано як прозову монологічну оповідь від першої особи з фрагментарним вкрапленням діалогових розмовних елементів. Тексти з переваженням експліцитно-негативних і позитивних ЕК, навпаки, являють собою розмовний діалогічний дискурс.

Обрання експериментальної методики лінгвістичного інтерв'ю зумовлене, по-перше, тим, що діалогічна форма комунікації дає змогу з’ясовувати глибинні синтаксичні структури, будучи максимально близькою до внутрішнього мовлення. По-друге, раціоналізація й усвідомлення особливостей емоційних феноменів можуть створити достовірну базу для виявлення способів категоризації емотивної дійсності мовною особистістю в зв'язку з її психологічними інтенціями, а також типовими ситуаціями. Емотивна ситуація, що регулює функціонування ЕК, звичайно розгортається в рамках типової ситуації «суб'єкт + опис його стану» або «суб'єкт + об'єкт, тобто предмет обговорення + номінація емоції суб'єкта, каузо-ваної об’єктом» і т.п. Емотивна ситуація може бути адекватно зрозуміла всіма комунікантами тільки за наявністю певного емотивного фрейму, необхідність виділення якого диктується психологічними «Я-концепціями», що підкреслюють важливість вивчення почуттєвого змісту для розуміння поведінки суб'єкта мовної діяльності. За допомогою активації емотивного фрейму може бути описане емоційне ставлення (Я люблю осінь), виражена емоційна оцінка Ще чудово!), дана емоційна характеристика (Ух, яка гарна!), подана емоційна екзистенція-номінація стану справ у дійсності (Страх... Скрізь страх...). Питання бесіди до прослухо-вування тексту-стимулу за чітким сценарієм, що складається з восьми питань на тему, продиктовану емоційно-смисловою домінантою ЕТ-стимулу, мають характер з’ясування особистого ставлення респондентів до різних життєвих ситуацій, прагматично здатних бути емоціогенними. При відповіді на питання інформант спирається на свої пріоритетні життєві цінності, особистий досвід, світогляд, що визначають індивідуальну «картину світу».

У ході постстимульної бесіди з’ясовувалося: а) міру ознайомленості респондентів із стимульним матеріалом і, отже, співвідношення питомої ваги ефекту обманутого очікування або прецеденту підтвердженого очікування; б) збіг або незбіг емотивного аспекту комунікативних цілей автора тексту і реципієнтів; в) суб'єктивну цінність для реципієнтів емотивної інформації, що міститься в ЕТ різних типів; г) вплив світоглядних настанов реципієнтів на емоційне сприйняття реалій об'єктивної дійсності.

За матеріалами магнітофонних записів бесід було встановлено 10 текстів-реакцій мовленнєвої продукції кожного випробуваного (всього 585 текстів). Аналіз отриманого мовного матеріалу за допомогою концептуального і структурно-психосемантичного методів дав змогу виділити в текстах усі ЕК та їх диференціальні психосемантичні характеристики. За допомогою контент-аналізу проводився вимір частоти і обсягу ЕК певних типів у тексті-стимулі, текстах бесід до- і постстимульного періодів. Факторний аналіз дав змогу виявити приховані чин-

ники, що визначають особливості емотивного змісту ЕТ. За допомогою Sign-аналізу з’ясована достовірність кореляційних змін, співвідношень між кількісними показниками різних типів ЕК і патернами невербальної поведінки в матеріалах до- і лостстимульних бесід.

У третьому розділі представлене поняття емотивного тексту в комунікатив-но-когнітивній парадигмі, а також основи виділення синтактико-морфологічних типів ЕК.

Емотивний текст (ЕТ), за висловом В.Шаховського, "є своєрідною "будівлею", в якій представлені всі "поверхи" емотивності мови і всі канали її мовного вираження", оскільки саме на семантико-синтаксичному рівні найбільш чітко виявляється тісний взаємозв'язок мовної і мисленнєвої діяльності людини. Аналіз ЕТ дозволяє побачити емотивність у дії: умови її роботи, характер її різних виявів, взаємодія з експресивністю й оцінністю тексту.

Загальнотеоретичною базою цілеспрямування в даній роботі є надзвичайно важлива проблема "пошуків шляхів до значення тексту як цілого через втілюючі його структури" і питання "про співвідношення синтаксису пропозиції та синтаксису тексту” (Г.А.Золотова). Аналіз специфіки системної організації ЕТ будується в роботі на психосемантичному підході до вивчення композитивів ЕТ, емотивних синтаксичних конструкцій (ЕК).

Виділено концептуально-категоріальні особливості ЕК як композитивів ЕТ у рамках проблеми синтаксичної синонімії. Як показали результати комплексного психолінгвістичного експерименту, неможлива вільна, безперешкодна взаємозамінність різних ЕК в рамках конкретної типової емотивної ситуації. Це зумовлено тяжінням ЕК певних семантико-синтаксичних типів до конкретних типів емотивних ситуацій і до певних комунікативних регістрів мовлення. Таким чином, знайшла підтвердження гіпотеза про зумовленість вибору ЕК певних типів "внутрішніми", суб'єктивними чинниками, тобто особистісно опосередкованим виборчим реагуванням як системою стійких відносин на суб'єктивно значущі компоненти емотивної типової ситуації, що розглядаються як "зовнішні” чинники в суб'єктивному заломленні. Так, у межах реактивного комунікативного регістру мовлення функціонують ЕК, запрограмовані своїм морфолого-синтаксичним способом оформлення предиката і, отже, й психосемантичними характеристиками на вираження вузькоситуативних, безпосередніх, експліцитних, яскравих афективних реакцій. Опис соціалізованих, інтелектуальних емоцій реалізується у межах репродуктивного та інформативного комунікативних регістрів мовлення. Називання глобально-суспільних, опосередковано-відчужених почуттів-екзистенцій здійснюється за допомогою плану змісту генеритивного комунікативного регістру мовлення. Так, у межах типової емотивної ситуації "емоційне ставлення", спричиненої конкретними екстралінгвістичними умовами, функціонують дієслівні ЕК і практично не вживаються субстантивно-екзистенційні ЕК.

Вибір ЕК, способи й можливості їх трансформації та варіювання у межах типової емотивної ситуації зумовлені й психологічними характеристиками конкретного суб'єкта мовної особистості. Дієслівні конструкції з повнозначним яскраво експліцитним емотивним предикатом вживають у межах ситуації "емоційне реагування" інтраверти з інгернальним локусом контролю, що займають активну со-

ціальну позицію, схильні до домінування і навіть диктату в інтерперсональних взаємовідносинах, більш упевнені в собі, менш тривожні й напружені. Субстантивними "екзистенційними" ЕК, як і вигуковими афективами, частіше користуються екстраверти з інтернальним локусом контролю, яким властива висока реактивність при середній активності. Оцінні ЕК (ад’єктивні й адвербативні ЕК) в типовій емотивній ситуації, заданій за допомогою мовної форми, що надає можливість вибору, частіше використовують раціоналісти-інтраверти, схильні до дидактичного підходу до явищ дійсності, іноді навіть з вираженими ознаками ди-дактогенії. Ці респонденти дуже перебірливі щодо ситуацій спілкування, тобто в певних типових емотивних ситуаціях реагують навмисне стримано, підкреслено "об'єктивно", з претензією на безапеляційність оцінок, продиктованих соціальними нормами поведінки.

Виділена така специфічна характеристика ЕТ, як коефіцієнт емотивності (КЕ) семантико-синтаксичної структури ЕТ, що формально виражається у кількісному відношенні емотивних специфікаторів синтаксичного рівня, тобто ЕК до загального числа предикацій. Зазначено, що високий і низький КЕ ЕТ-реакцій зумовлений переважно мірою суб'єктивної значущості для індивіда типової емотивної ситуації. Достовірним, за результатами експерименту, можна вважати вплив на КЕ і психологічних характеристик мовної особистості: так, індивіди з високим рівнем психотизму і нейротизму - холерики - схильні до побудови емотивного дискурсу з високим КЕ, а порівняно низькі показники рівня тривожності й амбівалентності вибору, якими характеризуються флегматики, позитивно корелюють з низькими і помірними величинами КЕ. Середній КЕ як досить стійка характеристика зумовлений переважно психологічними характеристиками респон-дентів-сангвініків, що продукують ЕТ з даним КЕ: це пластичність настанов, високий рівень активності, гармонійне співвідношення активності і реактивності. Цікавим видається факт зв'язку ступеня емотивності індивідуальних ЕТ-реакцій з якісними характеристиками вибіркових ЕК. Так, низький КЕ спостережено в мовленнєвій продукції респондентів, що обирають акцентуйований спосіб емотивного предиціювання, тобто з явним домінуванням ЕК одного-двох типів. При середньому і високому КЕ коло вибіркових ЕК розширюється, що свідчить про високий ментально-когнітивний потенціал мовної особистості, та зумовлюється характером емотивного фрейму, що активується у межах типової емотивної ситуації.

Спостережено зниження КЕ в бесідах постстимульного періоду, що пояснюється високою емоційністю дискурсу, в якому порушуються питання і проблеми, що мають суб'єктивну значущість для реципієнта, в той час як "переказ" твору, навіть і такого емотивного, як пропоновані стимульні тексти, сприймається як "зовнішнє", штучне завдання. Таким чином, у системі "своє - чуже" емотивний пріоритет віддається першому компоненту: навіть висока міра емпатії в обговоренні "чужих" проблем не може бути прирівняна до ступеня емоційних витрат у комунікації на "свою" тему.

Виділено синтаксичний рівень у невербальних текстах як семантичному акомпанементі вербального ЕТ; теоретичною базою "робочої" гіпотези стали принципи і методи когнітивної психології та комунікативної граматики, зокрема

когнігивна, породжуюча, процедурна і генеративна семантики. З метою вивчення особливостей вербально-невербальних трансляцій емотивної семантики нами здійснена універсалізація методів структурно-семантичного аналізу одиниць комплексного емотивного метатексту. Основою для об'єднання методів аналізу вербально-невербальних пластів емотивного метатексту є виділення невербального речення і його структуротвірного - невербального емотивного предиката з різними способами вираження на базі залучення психосеміотичних концепцій, а також методик комунікативної граматики. Критерієм розмежування частин невербаль-ної мови можна вважати репрезентаційний канал, тобто морфологічну форму, спосіб подачі, трансляції значення, в тому числі й емотивного. Тому виправдовує себе розгляд характеристик предикатів невербального речення у власних термінах невербальної поведінки: мімічний, позний, жестовий предикати. Дистрибутивно-кореляційний аналіз структурних елементів комплексного емотивного метатексту дав можливість виявити синонімічні, антонімічні і омонімічні відносини між вербально-невербальними референтами.

У четвертому розділі подано основні результати експерименту, ілюстративно представлені в додатку 29 таблицями та діаграмами. Наведено опис і психосе-мантичний аналіз вербально-невербальной мовленнєвої продукції в експериментальній серії прослуховування негативно-імпліцитного ЕТ в до- і постсти-мульний періоди. Продемонстровано обговорення результатів компаративнодистрибутивного, кореляційного і 5Іп§-аналізу.

Експериментальним шляхом виявлені закономірності прагматичного ефекту ЕТ різної модальності і знаку оцінності, коли проводився компаративний аналіз не тільки текстів-стимулів, але й мовної продукції текстів-реакцій у до-стимульний період емоційної пресуппозиції і постстимульний, "результативний" період. Зроблені висновки про характер взаємозв'язку процесуального і результативного аспектів сприйняття на усвідомлено-довільному і неусвідомлюваному рівнях. Отже, виділені закономірності кількісних і якісних змін у складі ЕК після прослуховування ЕТ за домінантою негативного знаку оцінки. Позитивний модус помірно представлений за допомогою ЕК в текстах бесід після прослуховування експліцитно-негативного ЕТ і практично відсутній у постстимульному мовленнєвому матеріалі імпліцитно-негативного ЕТ. Це свідчить про надзвичайно агресивну поведінку негативної емотивної семантики стимульної інформації та переважний її вплив на психологічний стан і, відповідно, на мовленнєві емотивні характеристики мовної особистості. Водночас при впливі позитивної емотивної семантики виявляється досить широкий спектр ЕК з негативною семантикою: їх якісні, модальні характеристики чітко розрізнюються залежно від типу тексту. Істотним є той факт, що у всіх п'яти серіях психоетолінгвістичного експерименту спостерігається стійкість прошарку ЕК з амбівалентною, нейтральною семантикою. Констатуються й закономірності зростання в текстах постстимульних бесід кількості певних типів ЕК (ад’єктивних і субстантивних) та зниження кількості інших (ад-вербативних). Інтерпретація цих даних дала змогу зробити висновки про зв'язок категоріально-морфологічної семантики предикатів ЕК з психофізіологічними характеристиками респондентів, а також про те, що певні типи ЕК тяжіють не

тільки до певних знакових зон емотивності (вектор «оцінка»), а й до певного типу емоцій (вектор «тип активності») та ступеня (міри) інтенсивності їх вираження (вектор «сила»).

Психосемантичні характеристики прийменниково-іменних ЕК і особливості їх "поведінки" в ЕТ-реакціях з різною домінантою щодо зони оцінного знаку емоції (позитивного/негативного) і способу представлення емотивного значення (експліцитного/імпліцитного) дали змогу трактувати їх як засіб трансляції станів суб'єктів, що характеризуються високим рівнем пасивної тривожності, тобто як референти депресивних станів. ЕК з предикатом, вираженим повнозначними дієсловами в особистій формі, служать переважно для трансляції активних, усвідомлених, емоційних відносин, що контролюються, як правило, респондентами з високим рівнем активності й помірними показниками на шкалі нейротизму та пси-хотизму. Велика частина адвербативних і ад’єктивних ЕК використовуються як референти емоційної оцінки, субстантивні ЕК - для вузько конситуативного, інтенсивного, одномоментного стану-емоції, а також для подання емоції як екзистенції.

Експериментально встановлено, що однією з найбільш інформативних характеристик ЕТ є якісна-модальна, тобто переважання в ЕТ емотивних предикатів з позитивною, негативною або амбівалентною емотивною семантикою. Оцінна акцентуація ЕТ, що інтерпретуються і сприймаються, дозволяє експлікувати специфічні сигнали ціннісних орієнтацій у психосемантичному просторі ідіолекту реципієнта, що виявляються при взаємодії типу "читач-текст" і навпаки. Пред'явлення за стимули ЕТ з різними способами вираження оцінної модальності дозволило отримати достовірні дані про механізм виникнення проекції реципієнтів і ролі в даному процесі когнітивно-емотивних структур, які визначають аксиоло-гічну значущість проекції. Вибір модусу позитивізму/негативізму при мовному вираженні емоцій, зумовлений процесом оцінювання конкретної типової емотивної ситуації як відповідної/невідповідної глобальним особистішим смислам, формує патерни вербальної і невербальної поведінки фрустрації, що каузує уникнення певної емоціогенної ситуації, або поведінки загрози, агресії, спрямованої на оволодіння даною ситуацією.

Імпліцитність при описі або називанні емоційних станів пов'язана з такими явищами, як соціальна адаптація, конформізм, ментальна витонченість і, відповідно, з процесом соціалізації емоцій. Експліцитність вираження емоцій опосередкується, з одного боку, екстравертивною спрямованістю суб'єкта-мовної особистості, а також помірними показниками рівня напруженості й ступеня конформно-сті настанов, і з другого - досить високою суб'єктивною значущістю для мовної особистості типової емотивної ситуації.

За результатами статистичного і концептуального аналізу фактологічних матеріалів експерименту, респонденти виявляють велику свободу і динаміку в інтерпретації семантики тематичних відрізків розмовного дискурсу загалом і окремих типів ЕК, що його представляють, зокрема. Секрет підвищеної емоціогенно-сті синтаксичних структур розмовного стилю в тому, що близькість форми подачі емотивної інформації в стимулі повсякденної свідомості реципієнтів, формі їх природної мови, її більш явна доступність, когнітивна простота сприяють обран-

ню більш простої, когнітивно доступної системи декодування авторських смислів ЕТ-стимулу і переведенню їх в індивідуально-суб'єктивні семантичні паттерни реципієнта. Значну роль у даному процесі відіграють біологічні механізми: при сприйнятті емотивної інформації, що транслюється за допомогою когнітивно близької, родинної і образно прийнятної, когнітивно доступної форми, індивід докладає мінімальних енергетичних зусиль для інтерпретації стимулу, а отже, рівень напруження і тривожність, як правило, стабільні при високих показниках активності. Оскільки в діалозі об’єктивується інтерактивна сторона комунікації, експлікуються індивідуально-суб’єктивні смисли комунікантів, дана форма дискурсу може розглядатися як функціонально більш адаптивна, еволюційно значуща, корисна, а отже, більш приваблива і прагматично сильна.

Аналіз психосемантичних особливостей ЕК як структуротвірних елементів ЕТ-реакцій дав змогу виділити кілька способів вияву емотивного егоцентризму в мовленні як продукті сприйняття та інтерпретації ЕТ-стимулу. Співвідношення "свого" і "чужого", суб'єктивного й інтерсуб’єктивного відбивається в інтерпре-таційних трансформаціях емотивної семантики предикатів ЕК. За цим критерієм були виділені стратегії емотивного предикування (СЕП): а) конформна СЕП, що розуміється як переважна експлікація смислів "не-Я” з фрагментарним включенням елементів егоцентричної, характерно-індивідуальної семантики, тобто імплікації егоцентризму; б) конфліктна СЕП як максимальний вияв егоцентричних інтенцій в інтерпретації ЕТ-стимулу, що сприймається; як "придушення", повна трансформація семантико-синтаксичної структури ЕТ-стимулу в ЕТ-реакціях як вияв більшого рівня когнітивної складності процесів сприйняття; в) кооперативна СЕП як переважання в текстах-реакціях рефлексивної ("своє" і "чуже" взаємодіють, співробітничають) інтерпретації психосемантичних корелятів тексту-стимулу, коли виявляється найвища складність емотивно-когнітивного мовно-мисленнєвого реагування респондента. Шкала "розкиду" семантики і символіки "свого/чужого" дала змогу виявити, що "своє" представлене набагато більше за чуже.

Виявлені мовномисленнєві групи реципієнтів в аспекті тактики емотивно-мовного реагування: а) безпосереднє реагування, що виявляється, як правило, в типових емотивних ситуаціях безпосереднього вираження емоцій; б) відстрочене реагування в ситуаціях опису або називання емоційного стану. Так, до першої, менш представницької групи входять реципієнти, що обирають у рамках експресивного фрейму емотивності вигукові ЕК і вузькоситуативні субстантивні ЕК. Виявлено також зв'язок даної тактики емотивного реагування в діалогічному дискурсі зі способом вираження емоцій певної модальності і схильністю до їх переживання респондентами, що входять до даної групи. Так, респонденти з групи безпосереднього, невідкладеного реагування схильні до переважного переживання позитивних емоцій, зокрема радості, а також до вираження емоцій в експліци-тній формі. Тактика відкладеного емотивного реагування застосовується, як правило, у випадках імпліцитної трансляції негативних емоцій досить високого ступеня напруженості, але помірного рівня інтенсивності й імпульсивності.

Обрання стратегії і тактики емотивного предиціювання здійснюється як цілеспрямована реалізація задуму висловлювання, коли типи ЕК добираються усві-

В процесі дослідження знайшла підтвердження гіпотеза про те, що сприйняття стимульних ЕТ може бути зумовлене певними смисловими настановами. З’ясувалося, що настанови, виявлені в ході достимульних експериментальних бесід впливають, по-перше, на цілеспрямовану поведінку респондентів, тобто на свідомий вибір ними конкретних стратегій і тактик емотивного предиціювання як адаптивної реакції на ситуацію, що передбачається; по-друге, на характер вибірковості й загальної психологічної спрямованості індивіда відповідно до механізмів регуляції його мовленнєво-мисленнєвої діяльності, що не усвідомлюється в процесі сприйняття ЕТ; по-третє, на механізми саморегуляції, стійкість і узгодженість вербально-невербальних реакцій на ЕТ-стимули різних типів, а також на міру соціалізованості даних реакцій. Комплексний аналіз матеріалу вербально-невербальної продукції до- і постстимульних бесід дав змогу розмежувати функції комунікативно-соціальних настанов у перцепції ЕТ. Так, стабілізуюча функція регулює цілеспрямованість сприйняття й інтерпретації емотивної інформації при пред'явленні ЕК різних типів, коли найбільш виразно виявляються особливості локусу контролю суб'єкта. Релаксуюча функція сприяє зниженню рівня нейро-тизму, пов'язаного з невизначеністю постстимульного завдання-бесіди і новизною емотивної інформації, тобто сприяє адаптації до емотивного дискурсу. Однак була відзначена й дезаптаційна функція настанов, коли останні призводять до формування інерційного гренду реципієнта щодо інтерпретації ЕТ-стимулу.

Експериментальні дані психофізіологічного дослідження свідчать про достовірні відмінності в способах і механізмах сприйняття та обробки інформації ЕТ-стимулів респондентами з різними початковими психофізіологічними характеристиками. Динаміка змін у початковому рівні представництва конкретних ритмів у загальному спектрі електроенцефалограми є базою для виділення конкретних психофізіологічних груп як за критерієм якісно-кількісних показників активації, так і за статевотиповими відмінностями в сприйнятті емотивної інформації. Особливості фізіологічної активації, що реєструється по каналах електроенцефалограми, шкіряно-гальванічного рефлексу, кардіоінтервалу, позитивно корелюють з типами стратегій і тактик емотивного предиціювання в емотивному ме-татексті. Незважаючи на різну варіабельність кількісних параметрів електроенцефалограми, шкіряно-гальванічного рефлексу, кардіоінтервалу, якісно-кількісних показників наявності в мовленнєвій продукції ЕК певних типів, а також об'єктивних індивідуальних відмінностей психотипу, у всіх груп респондентів відзначено адаптивну спрямованість у реагуванні на ЕТ-стимуляцію як відносно психофізіологічної активації, так і в області вибіркової вербально-невербальної активності. Інтерпретація психофізіологічних показників стану реципієнтів у процесі сприйняття стимульної емотивної інформації підтверджує справедливість виділення різних типів ЕТ на основі розмежування домінанти оцінного модусу емотивності (позитивного/негативного), а також способу кодування і трансляції (імпліцитний/експліцитний). Найбільш емоціогенними, за результатами психофізіологічної частини дослідження, є ЕТ з домінантою негативного емоційного модусу. Цей факт свідчить на користь антропологічних теорій про те, що негативні підкріплення діють сильніше від позитивних.

Внаслідок проведеного дослідження зроблено такі висновки.

1. Семантико-синтаксичною основою типології емотивних текстів є емоцій-но-психосемантична домінанта за способом трансляції емотивної семантики (ім-пліцітний/експліцітний) і модусу оцінки (позитивний/негативний). Виділена така характеристика ЕТ, як коефіцієнт емотивності.

2. Виявлені психосемантичні, концептуально-категоріальні особливості ЕК як самостійні структурні елементи ЕТ в аспекті синтаксичної синонімії. Так, відповідно до результатів експеримента, неможлива вільна, безперешкодна взаємозамінність різних ЕК як композитивів ЕТ у межах окремої типової емотивної ситуації, що зумовлено тяжінням ЕК певних семантико-синтаксичних типів до конкретних типових емотивних ситуацій і відповідно - до конкретних комунікативних регістрів мови.

3. У ході експериментального психоетолінгвістичного дослідження встановлено, що вибір тієї або іншої ЕК з її індивідуальними семантичними ознаками, здійснюваний мовною особистістю в процесі мовленнєвої діяльності, відображає як реальні психологічні інтенції того, хто говорить, основні риси його темпераменту (психотизм, нейротизм, екстраверсію/інтроверсію), так і особливості конкретної типової емотивної ситуації.

4. Уніфікація методів дослідження вербального і невербального пластів емотивного метатексту відображена в можливості виділення предиката невербального речення, а також у виявленні основ синонімічних, антонімічних, омонімічних взаємовідносин між структурно-семантичними компонентами емотивного метатексту.

5. Визначені достовірні ознаки типологічної градації ЕТ за мірою їхнього впливу на мовленнєву продукцію і психофізіологічну активацію випробуваних: найбільш емоціогенними виявилися тексти з переважанням негативно- і позитив-но-експліцитних ЕК.

6. За результатами статистичного і концептуального аналізу експериментальних даних, респонденти виявляють велику творчу свободу і динаміку в інтерпретації семантики тематичних фрагментів розмовного діалогічного емотивного дискурса в порівнянні з монологічним.

7. Вибір ЕК-відгуків на ЕТ-стимули в рамках певного емотивного фрейму спрямовується загальною стратегією адаптивної поведінки індивіда як мовної особистості, "стилістикою" поведінки. Ця тенденція виявляється в мовленнєво-мисленнєвих стратегіях конформного, конфліктного і кооперативного емотивного предиціювання.

8. Виявлені мовленнєво-мисленнєві групи випробуваних в аспекті тактики емотивно-мовленнєвого реагування: безпосереднє (вираження емоцій) і опосередковане (опис, номінація емоцій) реагування. На вибір стратегій і тактик емотивного предиціювання впливають певні смислові настанови.

Основні результати дисертаційного дослідження відображені в таких публікаціях.

1. Опыт психоэтолингвистического исследования эмотивного метатекста в коммуникативно-когнитивной парадигме // Учен.зап. Таврического нац-го ун-та им.В.И.Вернадского. - Т.12 (51). - № 1. - Симферополь: Изд-во ТНУ. - 1999. -

С.142-149.

2. Психосемантический подход к исследованию синтаксической синонимии // Учен.зап. Симферопольского гос.ун-та. - № 10 (49). - Симферополь: Изд-во СГУ. - 1999.-С.67-72.

3. Интерпретация эмотивных смыслов художественного текста в психолингвистическом эксперименте II Культура народов Причерноморья. - № 6. - Симферополь: Изд-во СГУ. - 1999. - С.144-150.

4. Особенности динамики электроэнцефалографических показателей человека с разным типом ЭЭГ // Учен.зап. Симферопольского гос.ун-та. - № 4 (43). — Симферополь: Изд-во СГУ. - 1997. - С.156-161.

5. Экспериментальное исследование прагматики эмотивного текста в грамматическом аспекте // Учен.зап. Симферопольского гос.ун-та. - № 2 (43). - Симферополь: Изд-во СГУ. -1997.-С.121-125.

6. Эффект эмотивного текста: мультидисциплинарный подход // Материалы Первой международной конференции, посвященной памяти А.Р.Лурии. - М.: Изд-во МГУ. - 1997. - С.58-59.

7. Аспекты эмотивности речи при психической патологии // Принципы и методы функционально-семантического описания языка: результаты и направления. - Москва-Симферополь: Изд-во КЦГИ. - 1997. - С.162-163.

8. Междометные аффективы в художественном тексте // Материалы меж-дун.науч. конференции «Актуальные проблемы современной филологии». - Симферополь: Изд-во КЦГИ. - 1996. - С.73-75.

9. Описание кинем как референт эмотивной ситуации // Функциональная лингвистика. Принципы организации текста. - Симферополь: CLC. - 1996. -

С.102-105.

10. Аспекты этолингвистического анализа текста в рамках типовой ситуации // Acta Psychiatrica, Psychologica, Psychotherapeutica et Etologica Tavrica. -Вып.З. - № 5. - 1996. - C.25-27.

11. Эмотивные конструкции в дневниках И.Бунина // Материалы 4-го Крымского междунар. симпозиума «Гражданская война и национальная культура». -Симферополь: Изд-во КЦГИ. - 1995. - С.34-36.

12. О некоторых типах конструкций со значением эмотивности // Когнитивные процессы в речевом общении. - Симферополь: Изд-во КЦГИ. - 1995. - С. ЮЗ-105.

АНОТАЦІЇ.

Литвинчук И.Н. Прагматика эмотивного текста (психосемантическое экспериментальное исследование). - На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.15. - общее языкознание. Киевский национальный уни-

верситет имени Тараса Шевченко. Киев, 2000.

Семантико-синтаксическим основанием типологии эмотивных текстов является эмоционально-психосемантическая доминанта по способу трансляции эмо-тивной семантики (имплицитный/эксплицитный) и модусу оценки (позитивный/негативный). Выделена такая характеристика ЭТ, как коэффициент эмотив-ности.

В ходе исследования выявлены психосемантические, концептуальнокатегориальные особенности ЭК как самостоятельных структурных элементов ЭТ в аспекте синтаксической синонимии. Так, в соответствии с результатами эксперимента, невозможна свободная, беспрепятственная взаимозаменяемость различных ЭК как композитивов ЭТ в рамках отдельной типовой эмотивной ситуации, что обусловлено тяготением ЭК определенных семантико-синтаксических типов к конкретным типовым эмотивным ситуациям и соответственно - к конкретным коммуникативным регистрам речи.

В ходе экспериментального психоэтолингвистического исследования установлено, что выбор той или иной ЭК с ее индивидуальными семантическими признаками, осуществляемый языковой личностью в процессе речевой деятельности, отражает как реальные психологические интенции говорящего, основные черты его темперамента (психотизм, нейротизм, эксграверсию/интроверсию), так и особенности конкретной типовой эмотивной ситуации.

Унификация методов исследования вербального и невербального пластов эмотивного метатекста отражена в возможности выделения предиката невербального предложения, а также в выявлении оснований синонимических, антонимических, омонимических взаимоотношений между структурно-семантическими компонентами эмотивного мегатекста.

Определены достоверные признаки типологической градации ЭТ по степени их воздействия на речевую продукцию и психофизиологическую активацию испытуемых: наиболее эмоциогенными оказались тексты с превалированием негативно- и позитивно-эксплицитных ЭК.

По результатам статистического и концептуального анализа экспериментальных данных, респонденты проявляют большую творческую свободу и динамику в интерпретации семантики тематических фрагментов разговорного диалогического эмотивного дискурса по сравнению с монологическим.

Выбор ЭК-откликов на ЭТ-стимулы в рамках определенного эмотивного фрейма направляется общей стратегией адаптивного поведения индивида как языковой личности, "стилистикой" поведения. Эта тенденция проявляется в речемыслительных стратегиях конформного, конфликтного и кооперативного эмотивного предицирования.

Выявлены речемыслительные группы испытуемых в аспекте тактики эмо-тивно-речевого реагирования: непосредственное (выражение эмоций) и опосредованное (описание, номинация эмоций) реагирование.

Ключевые слова: эмотивный текст, эмотивные синтаксические конструкции, эмотивный предикат, стратегии и тактики эмотивного предицирования, невербальное предложение.

Літвінчук І.М. Прагматика емотивного тексту (психосемантичне експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15. - загальне мовознавство. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2000.

Об’єктом дослідження є конституціональні характеристики емотивного тексту в комунікативно-когнігивному аспекті. Представлена типологія емотивних текстів на основі виділення емоційно-семантичної домінанти теми. Виділено психосемантичні особливості емотивних синтаксичних конструкцій як композитивів емотивного тексту. З’ясовано взаємозв’язок між психофізіологічними характеристиками індивіда і пріоритетним вживанням в його мові емотивних предикатів різної категоріально-морфологічної наповненості. Виявлено перлокутивні відмінності у сприйнятті емотивних текстів, побудованих як діалогічний і монологічний дискурс. Визначено достовірні ознаки типологічної градації емотивних текстів за ступенем прагматичного ефекту. Виявлено мовиомисленнєві стратегії і тактики емотивного предиціювання. Виділено загальні методологічні основи комплексного аналізу вербально-невербальних пластів емотивного метатексту.

Ключові слова: емотивний текст, емотивні синтаксичні конструкції, стратегії и тактики емотивного предиціювання, невербальне речення.

Litvinchuck I.N. Pragmatic of emotive text (psychosemantic experimental investigation). -Rights of manuscript.

Kandidat nauk dissertation. 10.02.15. - Common Linguistics. Taras Schevchenko Kiev National University. Kiev. 2000.

The objects of investigation are constitutional characteristics of the emotive text in a communicative and cognitive aspect. The typology of emotive texts is presented on the basis of revelation of emotional and semantic subject dominant. The psychosemantic peculiarities of emotive syntactic constructions as composites of emotive text are selected. There was revealed the interrelation of psychophysiological characteristics of a linguistic individual and prioritive usage of emotive predicates of different categorical contents in his speech. There is a displaying of the perlocutive difference in perception of emotive texts composed in dialogue and monologue. Authentic indications of emotive texts typological gradation in accordance with their pragmatic effect are defined. There were indicated speech and intellectual strategies and tactics of emotive predicates formation are displayed. There was disclosed distinguished general methodological grounding for the complex analysis of verbal and nonverbal layers of emotive metatext.

Key words: emotive text, emotive syntax construction, strategies and tactics of emotive predicates formation, nonverbal sentense.