автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.02
диссертация на тему: Принцип парадоксальности как образный способ в музыкальной семантике

Полный текст автореферата диссертации по теме "Принцип парадоксальности как образный способ в музыкальной семантике"

______________МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ_______________

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНА КОНСЕРВАТОРІЯ Імені П.І.ЧАЩОВСЬКОГО

На правах рукопису

РГБ ол

0 ОН І <од;.

КОЛОБКОВ СЕРГІЙ ПАВЛОВИЧ

ПРИНЦИП ПАРАДОКСАЛЬНОСТІ ЯК ВИРАЗИШ.ЗАСІБ В НУЗИЧНШ СШШШЦІ

17.00.02 - музичне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертаціІ на здобуття вченого ступеня кандидата мистецтвознавства

Київ - 1994

Роботу виконано в Інституті мистецтвознавства, фольклору та еттятрвЦі ш. И.Т .Уельського АН України

Науковий керівник: доктор мастоцтеазнавства

Костпк овексендр Григоровичі

Офіційні отюшвтя: доктор кистецтвовнавстве

Чаркяа 1 на-Гу аарэнко Марина Романівна кандидат мистецтвознавства Побережна

Галина Іонівка Провідна організація: Одзська двркаваа консерваторія

Захист відбудеться / " япвткя 1994 р. о -^ год.^хв. н? засіданні Спаційяізокзної ради Д 092.14.01 по захисту дисертацій на адобуття наукового ступанл доктора наук у Київськів дархавяій консерваторії Ім.П.І.Чайковського (2Б200І, Пнів - І, вуд. К.Маркса Т/3, п поверх, ауд. 38).

' В дисертаціє® кожна банайомидазь у бібліотеці Київської державші консерваторі І Ім.ПЛЛавкопського.

• Автореферат рвзослаянй *2<? «¿сусеогя 1994 р.

Вченій секретар Спеціалізованої ради, кандидат ммотвцтвоанавства

Актуальність проблеми. Музика постійно звучить в концертних залах, по радіо, телебаченні), на театральних сценах. Платівки випускаються великими гаражами. Отг.е, налякна худсшя якість музики маз для суспільства вакливе значення. Се;,:о тому актуальним могна вважати дослідешішя одного з виразних засобів музичної семантики - принципу парадоксальності, застосування якого у музичному творі приводить, як доводиться в дисертації , до худогньоі насолоди слухача. Наявність цього принципу в структурі твору сприяв орієнтації в оцінці його худов-ньої якості.

Метод роботи являється:

- виявлення 1 конкретизація в музичному мистецтві специфіки художнього твору, в якому шровадаа.но ирлнщга парадоксальності (сформульований у кіпці розділу автореферату по розд. І);

- визначення теоретичних закономірностей організації музичної семантики в цьому аспекті; '

- експериментальна перевірка художнього впливу цих закономірностей на слухачів.

Нзтодолог 1 я• дослІ^юшія складається із застосування за-гальнонауновоІ база у висновках теоретичних закономірностей та відповідного аналізу конкретного матеріалу з окспорімза-тальшаї підтвердженням результатів слухачі"! та канпозцтора-ка - авторачш творів, які аналізується.

Наукова новизна роботи у розкритті значклості застосування принципу парадоксальності ь музичній творчості та, відповідно, в рішенні слідуичих питань:

- пропозиції формулювання поняття,початкового для дослідження: естетичне задоволення (оскільки худоїшя насолода і в естетичне задоволення, одержане від сприйняття творів иаа-тецтва), та характерних ознак дг.эрзла естетичного задоволення;

- формулювання власне принципу парадокеальності, та вихо-

дячл з цього, ознаки структурних принципів побудови творів мистецтва, шо викликають художню »¿солоду;

- дослідження застосування цього принципу в музиці та, відповідно, рішення слідуючих окремих питань: парадоксальний зв'язок у музиці, різновиди синтезу музичного матеріалу, структурні Поверхи узагальнення, розробка системи оціночних категорій в розподілом музичних структур на елементі при на-лекності до Н'ЗІ;

г виконання підтверджуючих теоретичні пошуки експериментів відповідно до цього ракурсу сприйняття музики.

Ступінь дослідження питання. Спроби сформулювати вихід-* Не для дослідження загальнонауковз поняття "естетичне задог. волення" починались з часу античності, але істотних визначене не здобуто, воно визначалось липе описово (Геракліт, Кант). Не були визначені І суттєві ознаки його даерела, вони зводились до констатації окремих властивостей: формальних (Демокріт, Фома Аквінський), змістовних (Платон, Гегель, Шилер, Дідро), структурних (піфагорійці, Арістотель), функціональних (Сократ). Наступні формулювання становили лише модифікації попередніх. Без необхідної загальнонаукової бази неможливо було знайти І сформулювати сам принцип парадоксальності, проте, в дослідженнях,, присвячених проблемам, мистецтва, в тому числі музичного, вже інтуїтивно визначалися, жжрема, різні окладові частина цього принципу: парадоксальний зв'язок (А.Амосова, Г..Головин ський. О.Зішькевич, ЮДотмен, Л.Мазель, В.Медушевський, В.Цуккэрыан), зняття парадоксального зв'язку в синтезі (Л.Ви-готський, Е.НазайкІнський, Е.Тох, ЛЛіейар), синтез та позитивний результуючий сенс (С.Раппопорт), позитивний результуючий сенс (А.Канарськ^й), диференціація структура на елементи відповідно членам Формули принципу (Іі.їіц).

Достовірність наукових полоаень. висновків та рекомендацій обумовлена доствтніи обсягом експериментів, збігом їх результатів з результатами аналітичного дослідканнл.

Практичне значення робота полягав у можливості застосування виявлених закономірностей музичною кришкою при оцінці худокіГьо? якості творів; в творчому процесі, так як спрямовує композиторів на досягнення худохньо-цінносних результатів; в

виконавській діяльності, бо поглиблює роботу над текстом - з розповсюдженням всього на учбовий процес.

Апробація роботи. Основні положення обговорювались Еа республіканському семінарі кафедр камерного ансамбле у Львів-вській консерваторії, на конференції викладачів ХШ у 1991 р., на зборах ХОСКУ у 1992 р., на кафедрі композиції та Інструман-товкй ХШ у 1993 р., на кафздр! камерного ансамблю в ОЛДС у 1993 р. Висновки роботи застосовувались в учбовому процесі ХНІ по класу камерного ансамбли при аналізі учбового матеріалу.

ПублікаціІ. Основний зміст дисе( аціі опублікований у 3-х статтях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається і з вступу, чотирьох розділів, закінчення, списку літератури; ыае 136 сторінок машинописного тексту, 3 таблиці. Бібліографія містить 121 найменування.

ЕУїСТ РОБОТИ ВСТУП

Від музики, як худокнього твору слухач очікує ХУДОЖІіЬЧІ насолоди 1, механізм,'за допомогою якого вона з'являється, потребує всебічного вивчення. Хоча іде з часу античності розглядались питання,.виливу: музики на слухача, відповідних робіт, в аспект І.-такого дослідження не Існує, що певно пояснюється недостатнім визначенням необхідно! для цього загальнонаунової бази. Худокня насолода тотожна естетичному задоволенню, одержаному від сприймання творів мистецтва, тому відправним поняттям для цього дослідження став "естетичне задоволення", яке не отримало суттєвих визначень (див. попередній розділ), без чого не моклиш сформулювати 1 суттєві ознаки його дгерела - намагання його иизначеїшя раніи зводились до констатації окремих властивостей. - • . .

Дослідження потрібно починати з визначення вихідного для цього поняття.

Розділ І. ЗАГАЛЬНОНАУКОВА ЧАСТІША ДОСЛІДЖЕННЯ .

Індивід перепиває Існування своїм "Я", яка протистоїть середовищу, усвідомлюючи цим с.еою свободу, як статус сутності Оуттії, otos аксіоматично прагнення індивіда до самореалізації, с прагненням до своєї повної свободи, як мзтя буття. Естетично задоволення незалошо від будь-якого іншого Інтересу (по Канту), тобто воло становить переживання досягнутої моти 1 е пзрешванням суб'єктом своєї повної свободи. Свобода шке бути "в об'єкті" та "від об'єкта". Повна свобода аміщув обидві І естетичне задоволення відтворвзться у сплаві відчуття тієї та інші. Такни чином, дкерело естетичного задоволення повинно забезпечити:

1) відокремлення частини ссродовіща, тобто утворення власно об'єкта;

2) "зникнення" об'єкта у спрійшіт?t суб'єкта; тобто досягне тія свобода "від об’єкта";

3) наявність сутності об'єкта як позитивної для суб'єкта, тобто досягнення свобода "в об'єкті1).

Утворення об'єкта здійсняється одшвічнш (не маючій! аналогії у досвід' суб'єкта *4 шмикатим есоцІатиьаїШ ланці/г) ЕВ'язкя'.г елоіизнтіг», якй! утвораз замкнену систему. У ракурсі влкон,'.нг.го дослідаенші застосовується термін "парадоксальний зв'язок", ГіО відрізняється від тераіна "парадокс" тіш, що у ньому явкщз, яке по MQv, аналог* 11, s результат взаємозв'язку компонентів, а у "парадоксальному зв'язку" но кяє аналогії сси взаємозв'язок. ',Зтзйізнзм"оЗ'скто відбувається, коли він у сприйнятті переосмислюється синтезом в узагальнення Із зняття?.! парадоксальності у зв'язку. Такса сангез забезпечує свободу ••'від об'orara" сукупні ста "оЗ’єднугальних" граней діалзктячішх ваіюнів; об'єкт для суб'єкта зникає, fo:jy со спрн£мається лказ роз'єднання, в цей гжзнт суб'єкт 1 починає П відчувати.

Після узагальнення об'єкт Існує для суб'єкта як щось сда- , lía сансово баз ротроспокта^оі констатації парадоксального

- вв'язку едзкзптів. йвдо розуміння шзвтшша для суб'єкта, ва-Огнш чується свобода "в об'єкті": суб'єкт, ототояшкчн своє "Я" з ціннісній! началоа в структурі, отримує в нШ результа-

те

TIIBliy свободу. HaSRShO сукупність цих особистостей ПрИНЦИПОИ парадоксальності І зробимо висновок: естетична задоволення завдають об’єкти, структури яких втілшгь принцип парадоксальності , тобто містять парадоксальний зв’язок дам!з складовисі е-сзментамл, з цастушпгм зняттям парадоксальності с:штозои в узагальнення Із стЕпрдезгаїям позитивного для суб’єкта рззуль-тувчого сенсу. '

Застосовані раніп вихідні далі для дослі даная визначення, як показало в роботі, повніста входять у запропоновані

фСр.іуЛГіЗаПЯЯ ЯК ОКрЗМІ.

Задовольнити прдгазнля суб’єкта до повної сьободо ї.та ГЛИВО за Д0П0”0Г03 шпву худоліїх тепіп прл наявності в їх. структурі принципу парадоксальності. оскільки Goro реалізація приводить до вшппшення у суб’єкта художньої насолоди, ~о з головина завданням впразнага аспекту твору мистецтва, названий прзпшш розглядаємо ш виразний' засіб у гудопі!а семантиці 1 конкретизуємо при цьому Coro такни чаном: парадсксалмігЛ зв’язок, со утворвзться псміз ікяягапепта’ді, які складають худохсз структуру, з послідузчпм зняттям парадоксальності синтезом з узагальнення Із стЕзріщенняи позитивного результуючого сенсу з образному або кспструктлвлс:>у асшкіі VEopy. •

В подальшому, в музлчнШ сощштпці для скорочення буде?*о застосовувати іглраз "пращиа парадоксальності в муззді".

Існують, nt показало у роботі, сз два езразшх засоби, орієнтованих аа досягнення суб'єктом худохшьої насолода; воігл названі придщстад кзднтзщ і та орнаменту. Прл аналізі ь;зха-нівїлу їх дії, однак, виявляється, г,о воші !.:опуть шкорїстову-ватнся .таз гне скрсаі прц2сг.пі.

Розділ 2. ПКПіїСЛ ШРДДОІССДШІСЮТІ В ІІУЗЗДІ

З енсздзпзх георзтзчнзх гологзпь витікає, щр В 0бразнс!,<у або конструктивному аспектах худолньо-поЕноцІнного ілузичного твору необхідна наявність дзякого принципу (структурно! побудови, закономірності якоі'о визначаться взае^одіви двох алзїдзн-?1з, які складають парадоксальній зв’язок: "установлюного" та

"дарадоксуючого", з послідоьнкм їх синтезом в єдину систему.

Установлюючі елемент створює попередню спрямованість, що дав можливість отримати при його взвеюді і з послідуючим - па-радоксуичим елементом парадоксального зв'язку, сігатез знимое цю пьр&доксальніот,шляхом утворення узагальнення Із ствердженням позитивного для слухача результуючого сенсу.

Уявимо цей принцип наступною формулою

УЕ ; > ПЕ------► Сн+ ,

дв: УЕ - установляючий елемент; ПЕ - парадоксуючий; Сп+ - го-

витлвний (+) синтез, " t * " - ознака зв'язку; "---------------> " -

- ознака процесу узагальнення.

Для виконання робота виникла необхідність створення аналітично! системи дослідаеннг з к.ючовими уявленнями: парадок-оалі-ний зв’язок, синтез, структурні поверхи узагальнення.

Парадоксальний зв'язок в музиці визначається в роботі як відносини поміж II образгаши або конструктивними деталями, по натои аналогії у попередньо^ досвіді та виникаючими внаслідок невідповідності поміж прогнозогл і реальний розвитком в образному або конструктивному аспектах структури.

Досягнення художньої цасолсгд відмінно при негативній па-радоксзліпості (коли пврадоксуичиг елемент менш позитивний для слухача, ніг прогноз), 1 при позитивній (коли більш позитивний). Негативна парадокс пі льн їсть створює об'єкт, II зняття в синтез) обумовлює досягнення врмвння свобода "від об'єкта", стЕврдаання позитивного результуючого розуміння - свободи “в об'єкті". Худодая насолода шикає прл наступі синтезу. Позитивна парадоксальність утворює об'єкт і разом з тіш забезпечуй досягнення свобод "від об’єкта" 1 "в об’єкт!*, оскільки установлюючий елемент тут вгиа позитивний, нік парадоксуючий і створює суперечність поміж ціннісною установкою слухача 1 своїм сенсом, вшгкаючу в ішрадоксусчоиу елемент І, цо викликає ілюзію усування суперечності "стрибком", тобто парадоксуючий елемент сприймається синтезуючим узагальненням а позитивним сенсом. Ретроспективно виявляється, «о цілісність в структурі иідоутия, II надав вяяття парадоксальності в синтез і, а ре-

зультувчий позитивний сено підтвердне відчуття СЕОООДИ "в об'єкті". Худокня насолода виникає ¡цій сприйнятті парадоксу ючого елемента.

Синтез, знімаючий парадоксальність, може бути як конструктивним, так й образним - в залежності від того, який аспект структури бере участь е процесі його утворення. Конструктивний синтез орієнтується на абстраговані моделі принципів міркування, образний под1лаємо на діалектичний - кола установлюючий та парадоксупчий елементи підводяться під загальне, ретроспективно перетворюючись в окремішні, І драматургічний, кола помія ними виникав сюквтна боротьба 1 узагальнення є висновок "який елемент ствердиться" (звичайно завернутий побудову).

Реалізацію формули слід поділити на горизонтальну (тобто при розташуванні установляючого, парадоксуючого елементів 1 синтезу по терміну послідовно) І вертикальну (тобто при сумі-і^енні її за часом) - «опливу лисе при позитивній парадоксальності, так як негативна пря цьому, як виявляється, приводить до негативного узагальнення. .

Даний принцип обумовлхе шявлання в структурі поверх Із узагальнення:

і структурний поварх. В образному аспекті - інтонації, синтезовані в узагальнюючий г^тафорйчний зміст; в конструктивному аспекті - звуки, іюиша, фрази, об'єднані в речення, пері ода.

її структурний поверх, іізтсфоричні змісти, синтезовані в узагальнЕЯ'їий зміст сікету; рачешія, період;!, об'єднані в прості та складні одночасні форма.

ні структурний поверх. Емісій сіпетів окремих частин, синтезованих в узагальнюту концзпців; одночасні форми, об'єднані у форму в цілому. .

Оскільки увага слухача орієнтована, пера за все, на образний аспект твору, реалізація формули в конструктивному аспекті допомікна: існує длл здобуття художньої насолода від негативного образу* що має нагатившій результуючий сенс узагальнення, при відсутності реалізації формули,в.образнім аспекті.

Неоднаковий м&хадізм реалізації.принципу при негативній та позитивній парадоксальності, а такоа необхідність отримання

в синтезі позитивного результуючого сенсу вимагають аналітич-по! та експериментальної перевірки виявлених закономірностей, Інструментального апарата. Це2 апарат повинен визначати елемента з боку образного або конструктивного складу сюквту, як позитивні 1 негатива! з промішюш якостями та відтіш&ш, заснованих на доаі..дІ ставлення до дійсності, забезпечуючи найбільш узагальнені характеристики можливих різновидів останнього і виразу його в мистецтві. В якості такого апарата прспону-зться система оціночних категорій. •

З'ясуєм !і суть. Суб'єкт по своїй сутності спочатку уявляв себе як дещо позитивна (У.Дхоыс), 1 все, що чинить перепона гтатквному, сприймається ним як негативне. Визначивши "по-зітпще" 1 "негативне" відповідними категоріями "цінність" та "антицінність" 1 прийнявші їх за грунтовні для спотами мояливо ввести усю велику кількість t'imtcHoro відношення суб’єкта до об’єктів ДІЙСНОСТІ (1 Віфаз цього відношення у шстецтві) до наступних еости категорій: а) цінність, тобто позитивне; б) цінності втрата, тобто сприйняття втрати цінності з доміну- -ваіга.та цінності; в) втрата цінності, тобто сприйняття втрати цінпості з домінуванням втрати; г) антицінність, тобто негативна; д) ангацінності заперечення, тобто сприйняття заперечення антицінності в доаінувашшм шгощішості; е) зашрочення антя-ЦІЕКОСТІ, тобто егрШЗЯТТЯ ЗЕПОРЗЧЗЗНЯ БНЙЩІПНОСГІ в домінуванням заперечення.

Ці категорії шмяво шдіязтп на підкатегорії, проте для . справжнього дослідження схока дгфзрзнціація ыас потребу лнаа у кггляді винятку. Оскільки реалізацпя формула в конструктивному аспекті структури спирається па музичний досвід слухача, ціннісний сенс елогаштів кісловлоко дпека категоріями: цінність

• познтишю сприЕаяття логіки розвитку або язикошх засобів цу-бзчеого матеріалу, що вишкае ори відповідності музичної інформації досвідові слухача: антгцішість - пзгатшше сприйнятая j»riKB розвитку або иовних засобів, ер ванвкав при навідповід-вості музичної іцформаціІ досвідові.

Розділ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ І ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДОСЛІДЖУВАНОГО ПРКНЩІУ НА ПШКШ С7РУКТІТШ.1У ПОШТО І

ачісг І структурного поверху становлять ІптонеціІ, узагальнені в тзтефор'.гші смісти, які викликають прп реалізації принципу худсиш насолоду у слухача. В роботі доводиться, до для дослгноная досліджуваного зудогнього вшяву твору повна рзалізсція формули принципу па первому погорс1 е необхідною. Виняток становить встадся, толи мчтафорячкпй еміст еясловлопо. однією Інтонацією, ео робить пэкозливем розподіл Кого па уста-новлшшй та нарадоксуетсй елемент;:. Внаслідок необхідної. об-розпої і-ганолітності татефор’.і'чного змісту, логічний взаємозв'язок КСГШШЄПТІВ, !ШІ В ньому протистоять, СбМОГ.бКИЙ, І ТСГ.Г/ шшівість побудова парадоксального зв'язку пс?.Ип Іптошціиц па гас поряшкод. ' .'

Основним осразіоїм синтезом е дІалзшгчнггЗ, др?.у.атург1чпгл шгавяй значно рід^о тсг.гу, со поіізрздпя установа -слухача тут исправлена на узагальнення алемзптт, о яз на їх боротьбу.

Для аналітичної та експер'ллзїггальної пзрзвіркп таорзткчшз ' шлоггзиь підбиралися пріжладп Із творів куспчної класнкя в кэпах творчості заїїдпо-еврошзїїскгах та вітчизняних ксг.йознторів КІНЦЯ ГШІ - ГОрЛОІ-ГГОЛОЕПЇЇЗ и; СТОЛІТЬ (цо ВТІЛЕОТЬ усі варп-сптн рзалізації форяулп па поржу погзрої) І у поБТорзння аналізу програвались рзціпієятсм, поділенні на 4 груш: І - профэ-сійні муяиканта; іг - особл, г:о профзсПСот навчаться кусиці; III - аматори "серйозної музпаї4; іу - особа, по ‘їх пз

ВІДЧУРЕЗЧІ Інтересу до "серйозної" іїузшса. ‘ .

Пород реціпіентвмя була поставлені завдання; о) впявлти в прослуханих прикладах місця, зсип, "вузлові’* ко-?’згтя, со їм па2білкз до шодоСп сбо п^більп врзгавчі 1 зазначити їх знаходження у нотвсау тзксїі; .

б) розділяти прослухані прйеладз па відрізка по палоггості до кбтогорю оціночної спстяіш. . . ■

Збіг вузлова і:ог:знт1в із сопоз спнтспу прл пзгатшаїй парадоксальності із станом устглозЛЕпчого 1 верэдоксуэтого оло-мзнтів прл позитивні З стапост ссбоэ підтезргдонпл теорії.

Проклади прогрпвзлпсь стіль^з разів, скільки «сваталось

ІІ

для виконання поставлених завдань; в індивідуальному порядку, щоб виключити вплив реціпіентів один на одного. Різниці в результатах, в залежності від того, знайома музика рецініентам чи Ні, .43 виявлялось.

Нихче наводиться фрагмент експернмонту.

Бетховек. Симфонія Н 3, г.п. і частини (реціпієнт - професійний. музикант).

"Вузловим моментом" відмічений такт 9 з поступовим сходом на "нірвець", починаючі7 з третьої чверті такту 10. Приклад розподілений на 3 вілрізка по оціночній системі з визначенням належності до конкретної категорії: перша - від початку до першої восьмої такту Б (цінність), друга - від перго! восьмої такту б до скінчення такту 8 (втрата цінності), третя - від такту 9 до кіпця (цінність). Зв'язок помів першими двома відрізкака парадоксальний, тому «о перший прогнозує розвиток упевненого, оптимістичного образу, а другий порушує прогноз. Парадоксальність зв'язку негативна 1 вузловий момент збігається Із зоною синтезу.

Ііоцарт. Соната и 10 для скрипки 1 ф-но, г.п. і частини (раці-пієнт - особа, яка професійно навчається музиці).

Приклад поділено на 3 відрізка: 1-4 такти (цінність), Б - б такти (цінність), 7-8 такти (цінність). Вузловим моментом визначені такти 5 - 8~ Зв'язок ііомії. педвома відрізка-

ми парадоксальній!, так як першій прогнозує розвиток образу, маючого розмовну основу, а другий, викликаючий просторові асоціації, прогноз порушує. Парадоксальність зв'язку позитивна 1 вузловий іюмант збігся Із стиком установлюючого та парадоксушого елементів.

І, XI, III групи реціпієнтів в 73,3 % випадків вказали на вузлові моменти, що співпадала припустимими теорією, іу група або затруднювалась відповісти на поставлені питання або у відповідях не було закономірності. •

Експериментальна перевірка вертикальних варіантів формули складалась з програвання двох варіантів прикладів: з парадоксальним в1днопйкням елементів - авторські® текст, та з їх зближанням по характеру (кодифікація тексту, порушуюча формулу); в 70,9 ¡6 відповідей і, и, ні груп віддано перевагу варПантовІ з парадоксальним відноиегоші, в 24,1' % - другому варіантові 1 5 % відповідей виявились нввизначенпш. .

Пряродньо прщуститп, що тЕОрчШ процос вман'ав в себе інтуїтивні поауип реалізації форіули принципу. Під цим кутом зору розгляделись деякі приклади з ескізного зошиту Батховена, різні редакції фортйп'яянпх концертів РахмаШнова. Аналіз підтвердив припущення. ‘

Розділ 4. РЕАЛІЗАЦІЯ ДОСЛІЗДУВАНОГО ПРИНЦИПУ

НА ДРУГОЇ ТА ТРЕТЬСЯ СТРЛСТУРІШ:. ПОВЕРХАХ

Змістом її поверху е реалізуоті форуулу аа І поверсі метафоричні оенси, узагальнені в сенс сюсету. Коли ця реалізація на I поверсі відбулася, виділення об'єкта І відчуття свободи "від об'єкта" веє досягнуті, завдання її поверху полягає у досягненні результативної свободи "в об'єкті", потенціальна ковливість чого закладена у розроблених практикою конструктивних формах ТІ поверху. Отож, трьохчасні форлі припускають реалізацію свободи "в об'єкті" через репризу, якцо пзрзй розділ білья позитивний по оціночній системі, ніа другий; варіаційна форо здійснив це ствердеанняятеми заключною паріяцісп; форла фуги - безпрепонним проводом теми в різних голосах І т.1. '

ІЗ

Якщо реалізації формула на І поваре 1 наказ, цо відбувається, кола кштафорячиїЗ сенс відобрапзпо однією інтонаціеа, на другому поверсі необхідна повна реалізація. Тому що її поверх полускав практично будь-$ка сшзтаа протистишшя, парадоксальний зв'язок утворити достатньо складно. До горизонтальної реалізації формула приводять: одинцчнз рІЕЗіш езкату, Еитікаячо з внутрішньої логіка розвитку lQo насподівапі егшзтні повороти, прота-ставдзні створзшш канона:,!, До вортахальпої роалівсції приводять поєднані за часом кетсфоричні сепсп, Ер супэрочать один одноиу. Основний образний спитез - драматургічний, що здійсняється чорзз конструктивний. .

Еуіст ні структурного иовэрху узагальнення становлять cenca скатів скрапах частин твору, які узагальниться у концепцію. Структурні кощонзнтп - сансн слотів когда! частини розподілові .поаіп собою, як самостійні об'єкта - розподільним паузшла. Зав-'дакнл III поверху полягав у втіленні рззультузчого відчуття повію! свобода. Цз здШшесться реалізацією форлули: парадоксальність зв'язків Ідей різних частіш утвораз новій, об'єднуючий об'єкт, момент синтезу реалізує свободу "від об'єкта", узагаль-пвачнй позитивний сенс - свободу "в об'єкті". Утворення парадоксальних зв'язків в образному аспекті здійснюється двогда шляхами: образна спрямованість ідей різних частіш відповідає традиційна норман, але приводить до нетрадиційних узагальнень (Epaisc, Сшл-■фонія її 4),, або образна спрямованість ідей на відповідає традиційним юрмам з поясненням Цієї невідповідності (Шостакович, Сн^фшія Ы 15). • •

Створення парадоксальних зв’язків в конструктивному аспекті вшшяено, тому до будь-яка комбінація музичних фора одна з од-ноз вваїшється допустимо». Практично виключаються і вертикальні реалізації $орьзули, оскільки спільність частин у часі уявляється лииз гіпотетично®. На третьому повзрої ноіишво здійснити ЛИИ8 діалектичний синтез (для драматургічного необхідна була б дуве волика кількість частин), він сигналізує і про наступ конструктивного синтезу.

В йенах і поверху для підтвердження правомірності принципу та його формули застосовувалась-пирока експериментальна перевірка музичних прикладів різниш групами слухачів. Для її і ш по-

Езрхів цо було 0 нзпрйпустило громіздким 1 замінено безпосереднім поглядом в "творчу лабораторію" кошюзнтора, па що дали згоду, як раціпіенти. уо! члена кофздра композиції ХШ. Аналіз їх творів в аспекті роапізації прішцгшу здобув повно підтвердження композиторів.

З А К І II Ч В И Н Я

1. Визначено 1 підтвердила зогальпонпуковз поняття "а'сто-тітчно задсволенл" - як гозргпвйпая суб’єктом повної спободг, поєднуючої свобода "від об'єкта" І "п об'єкті". Визначені пртп:.<,'^тп дггзрэла естптітчпого задоволення.

2. До худосяьої насолоди {естетичного задоволення, бтрпма-пого від сприймання творів мистецтва) слухача приводить застосувавші деякого Елрззпого засобу структурної організації музичного твору, означеного принципом парадоксальності в í.tysiróilíl семантиці.

3. Суть прішцвпу (вярасана чіткою форг/лоп) в утворенні па-

радоксального зв’язку пемія сісладєггпзгя елзквпта’Сі прл послідовнім усуненні парадоксальності сиітозсгі в узагальнення Із стверд-сзпн/пі позитивного для суб’єкта рззультуїзчого сенсу. '

Парадоксальність зв’язку здійстгз утвореній об’єкта, синтез забезпечує свободу "від об’єкта", позитивний результуючій? сенс узагальнення - свободу "в об’скті". ,

4. в музігшоиу творі виявляться три поверхи узагальнення: І. Інтонації, узагальнені в ШтсфорЕчнпЯ; вміст в образному аспекті; звуки, глотивп, фрази узагальнені в речення, періоди - в конструктивному аспекті * II. Гйтсфзричні змісти, узагальнені в зміст сіг:згу - в образне^ аспекті; речення, періоди, узагальнені в звичайні та складні одночасткові форелі - /.конструктивнім. Иі. Змісти сшетів ояр5?ілх . частин, узагальнзнГв концепцію - в образному аспекті; одночаснії форт, об'єднані в (Торгу в цілому - у конструктивнім. КогнпЗ поверх в реалізації притишу маз своа значення. Структура і поверху повинна забезпечувати побудову парадоксального зв’язку томіз інтонаціпгн з поел 1 дуючим усуненням парадоксальності синтезом в ігзісфорлчтшй

зміст Із ствердженням позитивного результуючого саксу. Структура її поверху - позитивний результуючий виіст «дату (в образному або конструктивному аспекті). Структура ш поверху - побудову парадоксального зв'язку поміж «Поташ сюжетів окремих частіш із усуненням 11 сштозом в концепцію. .

Б. Розроблена 1 експериментально підтверджена находака аналізу художньо-ціннісного аспекту музичного твору утримує також рішення запитань парадоксальних зв'язків в музиці, різновидів синтезу музичного матеріалу, сиотеш оціночних категорій.

6. Виявлені закономірності створшгь певну теоретичну базу для аналізу художньо-цінніспого аспекту муеичного твору і можуть застосовуватися в творчому та учбовому процесах. Реалізація горизонтальних варіантів формули принципу на і поверсі інтуїтивна, а вертикальних - на 1 поверсі, тих і інших - на її і ні - усвідомлена.

■ 7. Результати роботи уточнюють поняття "новаторство":

оскільки в основі приштапу лежить парадоксальний зв’язок, успішна реалізація його формули буде одиничною, новаторською, незалежно від ступеня новшш мови.

8, Відкриваються перспективи для вивчення музичного твору, як'лише одного а елементів формули, при Boro взаємодії з Ішшшг об'єктами.

9. Поаливе 1 подальша розширення проблеми: зокрема, більша деталізація характеристик елементів, створюючих парадоксальний зв'язок, поглиблення пивчення елементів формули як семантичних одиниць категорій оціночно! системи, аналіз застосування виявлених закономірностей у виконавчій діяльності.

Автор продовцуе роботу в цих напрямках.